КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА КОНТРАБАНДУ :

Краткое описание

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ………………..……………….……………3
ВСТУП ……………………………………………….……………………………...4
РОЗДІЛ 1. Кримінальна відповідальність за контрабанду: історико-правовий аналіз…………………………………………………………………..15
1.1. Історичні витоки і соціальні передумови виникнення контрабанди........................................................................................................…...15
1.2. Теоретичні та прикладні проблеми кримінальної відповідальності за контрабанду………………………………………………………………………...56
Висновки розділу 1………………………………………………………………..67

РОЗДІЛ 2. Контрабанда як склад злочину…………………………………….73
2.1. Юридичний аналіз складу злочину “Контрабанда”....................................... 73
2.2. Співвідношення контрабанди і інших суміжних злочинів……….……......177
2.3. Основні напрямки вдосконалення законодавства про кримінальну відповідальності за контрабанду………..……………………………………….190
Висновки розділу 2………………………………………………………………203
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….214

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………...219

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………242

ВСТУП
Актуальність теми. Недостатня захищеність легітимних економічних відносин стала визначальною причиною кримінальних процесів у сфері господарської діяльності, серед яких контрабанда набула значного поширення.
За оцінкою Кабінету Міністрів України [144; c. 34-42], контрабанда завдає суттєвої шкоди економічним відносинам у сфері господарської діяльності нашої держави. Збитків зазнають інтереси вітчизняного товаровиробника і порушується нормальний порядок товаровідносин на внутрішньому ринку України та у сфері зовнішньої торгівлі, що, у свою чергу, негативно позначається на розвитку економічних відносин між державами, гальмує входження України до загальносвітового економічного простору. Нелегальне ввезення іноземних товарів зменшує попит на вітчизняну продукцію. Порушується монополія держави на експорт та імпорт певних груп товарів, особливо на ті з них, що виключені із загального товарообігу. Крім того, результати такої злочинної діяльності негативно впливають на суспільні відносини у сфері захисту життя та здоров’я громадян (контрабанда зброї та боєприпасів, ядерних матеріалів та речовин), прав громадян у галузі користування культурними цінностями, культурним надбанням нашої держави, іншим інтересам особи. Незважаючи на зазначені загрози, контрабанда досі не дістала належної правової оцінки.
Так, за даними Державної митної служби України, протягом 2002¬ – 2004 рр. було порушено 1181 кримінальну справу за ознаками контрабанди, а розглянуто судами лише – 698, або половина від зареєстрованих випадків контрабанди. Ймовірно, це стало можливим унаслідок недоліків у діяльності правоохоронних органів, прогалин у чинному законодавстві, низького рівня правозастосовчої діяльності у справах про контрабанду, існуючих на цей час термінологічних розбіжностей в кримінальному та інших галузях права.
Наявна конструкція ст. 201 Кримінального кодексу України (далі – КК України), на думку автора, є недосконалою. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки контрабанди мають бути вивчені більш глибоко, що певною мірою сприятиме призначенню кримінального покарання залежно від ступеня суспільної небезпеки цього злочину та переміщуваних предметів контрабанди.
Частину зазначених проблем намагався розв’язати Пленум Верховного Суду України постановою № 8 від 03 червня 2005 р. “Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил”, але, на думку автора, низка проблем все ж залишилася поза межами уваги вищої судової інстанції.
Дослідженню комплексу проблем, які пов’язані із удосконаленням кримінально-правових заходів охорони інтересів держави у сфері зовнішньоекономічної діяльності (далі – ЗЕД) від злочинних посягань, а також аналізу різноманітних аспектів кримінальної відповідальності за контрабанду присвячені роботи таких вітчизняних і зарубіжних авторів: П.П.Андрушка, О.Ф.Бантишева, Л.В.Багрій-Шахматова, О.І.Бойка, Б.В.Волженкіна, В.М.Володька, В.О.Владимирова, В.О.Глушкова, О.О.Дудорова, М.П.Карпушина, М.Й.Коржанського, М.А.Кочубея, О.О.Кравченко, В.І.Курляндського, П.С.Матишевського, П.П.Михайленка, М.І.Мельника, Ю.Б.Мельникова, А.А.Музики, В.О.Навроцького, С.І.Нікуліна, В.М.Поповича, Л.Ю.Родіної, М.С.Таганцева, Г.Б.Устинова, М.І.Хавронюка, П.С.Яні та ін.
Контрабанда як склад злочину розглядалась у дослідженнях С.А.Гадойбоєва, Д.Д.Давітадзе, М.П.Вороніна, Н.В.Качева, В.М.Колдаєва, М.Б.Крупкіна, В.В.Лук’янова, О.М.Омельчука, Ю.І.Сучкова, Б.І.Тишкевича та ін.
Не заперечуючи вагомого внеску вищевказаних вчених, автор констатує, що чимало питань кримінально-правового характеру вирішуються у доктрині суперечливості, що, в свою чергу, гальмує як зовнішні, так і внутрішні економічні процеси, створює вагомі перешкоди входження нашої держави до загальносвітових економічних організацій.
Однак і зарубіжне законодавство має різні погляди на питання відповідальності за контрабанду.
Наприклад, кримінальне законодавство Іспанії не передбачає окремої норми, яка регламентує відповідальність за контрабанду, а норми за незаконне переміщення згідно з предметом злочину поміщено у відповідні глави КК цієї країни [206]. Натомість у КК Болгарії, всі можливі злочинні дії з незаконного переміщення товарів, зброї, наркотичних речовин, їх аналогів та прекурсорів, сильнодіючих речовин та ін., а також усі кваліфікуючі ознаки контрабанди закріплено в одній статті, окрім ст. 242а “Псевдотранзит” [93, с. 180-182]. До речі дана норма в КК Болгарії є чи не єдиним прикладом прямо передбаченої кримінальної відповідальність за так званий “перерваний” транзит.
Усе-таки удосконалення національного законодавства має відбуватися не тільки шляхом прямого запозичення законодавства європейських та інших країн, але й з врахуванням власного досвіду.
Інтеграційні та демократичні процеси, що останнім часом відбуваються в нашій державі, об’єктивно не могли бути враховані в роботах вищевказаних науковців. Крім того, попередні дослідження порушували проблеми кваліфікації економічних злочинів у цілому, або, навпаки, автори ретельно розглядали окремі питання кваліфікації, як правило, не розглядаючи комплексно весь склад злочину та інші спірні позиції, які потребують більш детального дослідження.
Потрібно зазначити, що автор при розробці даної теми зосередив свою увагу на юридичному аналізі складу злочину та пошуках шляхів вдосконалення кримінального законодавства. Щодо ст. 201 КК України, вивченню якої присвячується дана робота, слід вказати на те, що ця стаття є бланкетною. Для розкриття її змісту та правильної кваліфікації дій осіб, що незаконно переміщують товари та інші предмети через митний кордон України, необхідно звернутися до низки інших нормативних актів, зокрема Митного кодексу України (далі − МК України). Зазначений кодекс містить низку нових і таких, які потребують поглибленого тлумачення понять, що, у свою чергу, впливає на застосування їх у кримінальному законодавстві та призводить до правових колізій.
Усе вищевикладене і важливість розв’язання проблеми соціально-економічних перетворень на загальнодержавному рівні, зміцнення внутрішнього ринку та ЗЕД, захист держави від злочинних посягань, а також нагальна потреба вдосконалити кримінальне законодавство й зумовили вибір теми роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження базується на основних положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001−2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. №1376/2000. Дисертація виконана відповідно до Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС України, на період 2001−2009 рр.(наказ МВС України від 23 травня 2001р. №755-01).
Дослідження узгоджується з постановами Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2002 р. № 1240 “Про затвердження Програми протидії контрабанді та захисту внутрішнього ринку на 2002−2005 рр.”, та “Про доповнення Програми протидії контрабанді та захисту внутрішнього ринку на 2002−2005 рр.”, від 10 грудня 2003 р. № 1888.
Також робота відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2005 р. № 260, яка затверджує державну програму “Контрабанді – СТОП” на 2005−2006 рр. Проведення даного дослідження передбачено Планом НД та ДКР Національної академії внутрішніх справ України на 2001−2005 рр.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є вдосконалення кримінально законодавства у сфері боротьби з контрабандою.
Відповідно до мети дослідження сформульовано такий комплекс завдань:
а) розкрити сутність і зміст контрабанди як суспільно небезпечного діянням з урахуванням новітніх тенденцій у кримінальному законодавстві України;
б) охарактеризувати сутність і зміст контрабанди як історичного та соціального явища;
в) оцінити правоохоронну ефективність норми, що встановлює кримінальну відповідальність за контрабанду;
г) оцінити співвідношення та потребу уніфікації норми, що встановлює кримінальну відповідальність за контрабанду, із загальноєвропейським законодавством;
д) здійснити чітке відмежування контрабанди від суміжних злочинів;
е) розробити пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства України з питань боротьби з контрабандою.
Об’єктом дослідження є контрабанда як суспільно небезпечне явище, його історична та соціальна природа і сутність.
Предмет дослідження – теоретичні положення кримінального права України, статті як КК України, так і КК зарубіжних країн, що встановлюють відповідальність за контрабанду, правозастосовча практика з питань кримінальної відповідальності за контрабанду.
Методи дослідження. Методологічним фундаментом дисертаційного дослідження є діалектико-матеріалістичний метод наукового пізнання соціальних явищ і процесів, взаємодії об’єктів і закономірностей їх відображення, за допомогою якого проаналізовано сучасний стан ефективності дії кримінально-правової норми, що передбачає відповідальність за контрабанду (ст. 201 КК України); обґрунтовано точність результатів, здобутих під час застосування інших методів пізнання; доведено наявність і вивчено причинно-наслідкові зв’язки досліджуваного предмета.
Для вирішення завдань дослідження використовувалися також загальнонаукові методи, такі як: історико-правовий, що дозволив дослідити природу та сутність контрабанди, особливості історичного розвитку законодавства щодо боротьби з контрабандою, виявити їх історичні й соціальні закономірності та існуючі нині суперечності; структурно-функціональний, що дозволив відокремити контрабанду від інших злочинних посягань, визначити функції елементів кримінально-правової норми у правозахисній системі України; системно-функціональний, що дозволив комплексно дослідити потребу уніфікації норми, що встановлює кримінальну відповідальність за контрабанду з урахуванням існуючих умов і потреб практики.
Нормативну базу дослідження становлять Конституція України, КК України, МК України, нормативно-правові акти, що регламентують діяльність у сфері зовнішньоекономічних відносин, а також кримінальне законодавство Болгарії, Грузії, Іспанії, Німеччини, Російської Федерації, США, Японії.
Теоретичною базою дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних вчених з кримінального права, криміналістики, кримінології, юридичної психології, соціології, управління, опрацьовуючи які було застосовано комплексний міжгалузевий підхід та метод порівняльного аналізу наукової і методичної літератури. Вищевказані джерела стали основою для формування авторського підходу до розгляду проблем, пов’язаних із кваліфікацією контрабанди.
Емпіричною базою дослідження стали статистична звітність судів з питання судового розгляду даного виду злочину за період 1995−2005 рр. та узагальнення судової практики у справах про контрабанду та порушення митних правил, проведені Верховним Судом України та апеляційним судом м. Києва (розгляд справ 1995−2005 рр.). Особисто дисертантом опрацьовано 87 кримінальних справ.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є одним з перших монографічних досліджень в Україні, в якій проведено комплексний аналіз контрабанди з позиції історичного аспекту розвитку даного явища, формалізовано та визначено терміни “переміщення” й “товар”, що має першочергове значення для кваліфікації даного діяння, досліджено специфічні зв’язки контрабанди та існування організованих форм злочинності, визначено ефективність норм кримінального та митного законодавства з питань боротьби з контрабандою.
У дисертації обґрунтовується низка нових положень та висновків, що розширюють наукове уявлення про кримінально-правову кваліфікацію контрабанди.
До найсуттєвіших з них, що, на думку автора, складають новизну, належать:
І. Подальша розробка характеристики контрабанди як складу злочину з огляду на сучасну слідчу й судову практику.
ІІ. Пропозиції змін до чинного Кримінального кодексу України такого змісту:
а) пропонується доповнити розділ ІХ Особливої частини КК України, в якому передбачено відповідальність за злочини проти громадської безпеки, статтею 2621 “Контрабанда предметів, обіг яких обмежено чи вилучено з вільного цивільно-правового обігу”:
1. Переміщення через державний кордон України отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та боєприпасів до неї), а також усіх видів зброї масового знищення, її компонентів або матеріалів, документів, обладнання, які можуть бути використані при її створенні, якщо таке переміщення вчинено поза (або) з приховуванням від прикордонного чи митного контролю, чи з використанням завідомо неправдивих документів, або шляхом недекларування чи недостовірного декларування, –
караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб чи організованою групою, або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, а так само службовою особою з використанням свого службового становища –
карається позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.

б) пропонується у розділі VІІ Особливої частини КК України, в якому передбачено відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності, статтю 201 КК України “Контрабанда” викласти у такій редакції:

1. Контрабанда, тобто переміщення через митний кордон України товарів або валюти поза митним контролем, або з приховуванням від митного контролю чи з використанням завідомо неправдивих документів, або шляхом недекларування чи недостовірного декларування, вчинене у великих розмірах, –
карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією предметів контрабанди.
2. Таке ж незалежно від розміру, незаконне переміщення культурних цінностей, –
карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років з конфіскацією предметів контрабанди.
3. Таке ж незаконне переміщення через митний кордон України стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлені відповідні правила переміщення через митний кордон України,–
карається позбавленням волі на строк від п’яти до семи років з конфіскацією предметів контрабанди.
4. Ті самі дії, передбачені частинами першою–третьою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб чи організованою групою, або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, а так само службовою особою з використанням свого службового становища,–
караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.
Примітка 1. Діяння, передбачені частиною першою та третьою цієї статті, вважаються вчиненими у великих розмірах, якщо вартість переміщуваних товарів становить тисячу і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ІІІ. Надано новітнє тлумачення терміну “товар”, вживаного в ст. 201 КК України, яке охоплює кримінально-правову, економічну та митну характеристику предмету вказаного складу злочину.
ІV. Додатково аргументовано, що вина у контрабанді може бути виражена тільки у формі прямого умислу, а мотив і мета, як правило, корисливі й на кваліфікацію контрабанди не впливають.
V. Конкретизовано та уточнено положення щодо таких предметів контрабанди як газ, нафта та нафтопродукти, електроенергія.
VІ. Проведено порівняльно-правовий аналіз вітчизняного законодавства з європейським та світовим законодавством з приводу оцінки співвідношення та потреби уніфікації норми, що встановлює кримінальну відповідальність за контрабанду.
VІІ. Проведено чітке відмежування контрабанди від суміжних злочинів шляхом порівняння об’єктів злочинів, переміщуваних предметів та характеру вчинюваних злочинцем дій.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації положення, висновки і пропозиції спрямовано на забезпечення якісно нового рівня розкриття, розслідування та попередження контрабанди. Більшість положень і рекомендацій дисертації мають прикладний характер і скеровані на їх використання при кваліфікації даного виду злочину.
Основні положення дослідження було впроваджено в навчальний процес та практичну правоохоронну діяльність, а саме: при роботі над постановою Пленуму Верховного Суду України № 8 від 03 червня 2005 р. “Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил”(див. Додатки А, Б); при підготовці “Словника спеціальних термінів правоохоронної діяльності”(див. Додаток В).
Висновки, викладені в дисертації, застосовані: а) для вдосконалення законодавства та практики боротьби з контрабандою; б) у проведенні наукових досліджень, присвячених природі й змісту кримінально-правової протидії контрабанді, можливостям і засобам удосконалення даної діяльності; в) у навчальному процесі в юридичних навчальних закладах; г) у правозастосовчій діяльності.
Особистий внесок здобувача. Всі публікації підготовленні автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Результати роботи обговорювались на таких наукових і науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми підготовки кадрів і роботи з персоналом оперативних служб міліції” (НАВСУ, 27−28 березня 2003 р.); “Актуальні проблеми права − 2003” (НАВСУ, 09 квітня 2003 р.); “Актуальні проблеми підготовки керівних кадрів МВС України в світлі освітянської реформи” (НАВСУ, 16 квітня 2004 р.); “Україна − 2005: поступальна хода до верховенства права” (НАВСУ, 15 квітня 2005 р.). Результати роботи використано при підготовці “Словника спеціальних термінів правоохоронної діяльності”. Особисто автором було надано п’ятнадцять термінів з дефініціями.
Результати роботи було використано при підготовці постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 03 червня 2005 р. “Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил”. Під час роботи особисто автором було надано одинадцять пропозицій щодо внесення змін та доповнень до згаданої постанови.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у п’яти статтях, виконаних автором одноособово та надрукованих у виданнях, рекомендованих ВАК України як фахові.
Структура дисертації. Робота складається із перліку умовних скорочень, вступу, двох розділів і п’яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації – 255 сторінок, із яких основний текст – 218 сторінок. Список використаних джерел становить 23 сторінки (241 найменування). Додатки вміщено на 14 сторінках (10 додатків), з них – дві таблиці, три структурних графіки та п’ять текстових документів.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження дозволило зробити ряд висновків, які лягли в основу рекомендацій та пропозицій щодо правозастосовчої практики та вдосконалення кримінального законодавства.
1. В другій половині ХХ століття в цілому склалась система норм, направлених на боротьбу із контрабандою. Найбільш повно вона була представлена в Митному Статуті 1910 р., в якому було сконцентровано практичні та теоретичні напрацювання як митного, так і кримінального законодавства. Необхідно зазначити, що законодавство дореволюційного періоду про відповідальність за контрабанду було основоположним по відношенню до розвитку радянського і, в свою чергу, національного законодавства.
2. Еволюція законодавства про боротьбу із контрабандою в радянський та пострадянський періоди свідчить як про намагання законодавця враховувати соціально-економічні зміни в суспільстві, так і про заполітизованість та ідеологічну упередженість, яка ставила під сумнів віднесення до предметів злочину певних груп предметів.
3. Вина при вчиненні контрабанди може характеризуватися тільки прямим умислом. Мотив та мета є, як правило, корисливі. Вони не повинні впливати на кваліфікацію контрабанди. Мета контрабанди не є контруктивною ознакою розглянутого складу злочину.
4. Суб’єктом контрабанди може бути будь-яка фізична особа (як приватна, так і службова), якій на момент вчинення злочину виповнилося 16 років (ст. 22 КК України). Суб’єктом контрабанди може бути громадянин України, іноземний громадянин або особа без громадянства.
Також суб’єктом контрабанди має визнаватися службова особа. Відносно згаданого складу злочину службовою особою потрібно вважати таку особу, яка за родом своєї службової діяльності здійснює відповідні дії по контролю за переміщенням через митний кордон товарів та дає дозвіл на дані переміщення.
Також контрабанда може бути вчинена і іншими особами, службова діяльність яких безпосередньо не пов’язана з виконанням вказаних вище функцій, але вони можуть використовувати своє службове становище для незаконного переміщення предметів контрабанди. Ними можуть бути службові особи, які за родом службової діяльності мають можливість перетинати митний кордон чи здійснювати контроль за переміщенням вантажів, а також службові особи, звільнені МК України від митного контролю та які користуються цим для вчинення контрабанди.
5. Повторність при контрабанді – це вчинення двох самостійних епізодів контрабанди, незалежно від того, чи був винний засуджений за попереднє діяння, чи ні, при умові, що воно має правові наслідки, або судимість за перший злочин не знята чи не погашена.
6. Також, зважаючи на загострення оперативної обстановки на кордоні, буде слушним введення таких кваліфікуючих ознак контрабанди як застосування насильства у будь-якій формі та до будь-яких осіб, як тих, що здійснюють митний та прикордонний контроль, так і до тих, які відмовляються вчиняти певні дії для вчинення злочину. Необхідно зазначити, що в даному випадку застосування насильства не повинно кваліфікуватись як самостійний склад злочину. Дані злочинні дії можуть виражатись у формі насильства,чи погрози його застосування, нанесенні побоїв, ударів, опору; прорив митного кордону або застосування збройного опору щодо осіб, які здійснюють митний або прикордонний контроль.
7. Під переміщенням має розумітися вчинення певних дій по ввозу на митну територію України чи вивезення з цієї території або транзит через територію України товарів та інших предметів в будь-який спосіб, включаючи пересилку в міжнародних поштових відправленнях, використання трубопровідного транспорту та ліній електропередач.
Під переміщенням слід розуміти процес триваючий та направлений на перетинання митного кордону. Фактичне перетинання предметом контрабанди митного кордону не має бути єдиним критерієм визначення закінченого складу злочину.
8. Виходячи із специфічного розуміння митного кордону України, момент закінчення злочину буде різним в залежності від того, відбувається ввезення чи вивезення товарів (предметів злочину), та від місця вчинення відповідних дій. Так, при ввезенні товарів (предметів) на митну територію України і при вивезенні з території спеціальних митних зон на іншу частину митної території країни контрабанда є закінченою при фактичному перетинанні митного кордону України.
При вивезенні відповідних предметів злочину з митної території України та при їх ввезенні з іншої частини митної території України на територію спеціальних митних зон склад закінченої контрабанди має визнаватися після надання та оформлення митної декларації та дозволу митних служб на подальше перетинання митного кордону.
9. Не може вважатися добровільною відмовою від вчинення злочину видача предметів контрабанди або повідомлення митному органу про наявність вже після заповнення громадянином митної декларації. У таких випадках видача предметів може бути врахована як пом’якшуюча відповідальність обставина. Визначати момент, з якого неможлива добровільна відмова від злочину, оголошенням особі рішення про її особистий огляд неправильно.
Згідно зі ст. 32 (ст. 57 за МК України від 11 липня 2002р.) МК України, до оголошення особі рішення начальника митниці про особистий огляд з нею проводиться бесіда, пропонується видати приховані предмети, роз’ясняється, що в разі відмови може бути проведений і особистий огляд. Якщо особа і видає приховані предмети до проведення її особистого огляду, то діє вона вимушено, а не добровільно, усвідомлюючи наявність нездоланної перешкоди в здійсненні свого наміру, оскільки знаходиться в кімнаті ретельного митного догляду, у присутності службових осіб митниці [84, с. 47-49].
10. У зв’язку із поширенням контрабанди як явища, урізноманітнення її форм та методів, також тим фактором, що контрабанда стала економічним підґрунтям діяльності організованої злочинності, наближення її до організованої групи є, як уявляється, виправданим відображенням суспільної небезпечності пособництва у такому злочині та відображенням діяльності всіх його учасників.
Керуючись судовою статистикою та матеріалами міжнародних науково-дослідних організіцій необхідно доповнити склад злочину такою кваліфікуючою ознакою як вчинення контрабанди організованою групою осіб.
11. Також доцільно крім переміщення товарів поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю передбачити як спосіб вчинення контрабанди пред’явлення при митному огляді завідомо неправдивих документів, або недекларування чи недостовірне декларування.
12. Беручи до уваги те, що за основу кодифікації береться родовий об’єкт посягання, необхідно внести зміни до діючого законодавства. А саме: замість однієї ст. 201 КК України ввести дві норми, які будуть передбачати відповідальність за “господарську контрабанду” – контрабанду товарів, даний вид злочину має залишитися в розділі VІІ Особливої частини КК України. Та “Контрабанда предметів, обіг яких обмежено чи вилучено з вільного цивільно-правового обігу”, даний вид злочину має бути поміщено в розділ ІХ Особливої частини КК України.
13. Також в розрізі вирішення питання щодо виділення окремої статті, яка регламентує відповідальність за контрабанду отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів, необхідно залишити поняття “митний кордон” в ст. 201 КК України, а замість нього в новій нормі використовувати поняття “держаний кордон”. На нашу думку, це необхідно та виправдано тому, що за певних обставин (вільні митні зони, вільні склади та ін.) держава відмовляється від митної юрисдикції на певні частині своєї території. Але при відмові від митної юрисдикції держава не відмовляється від суверенітету над цим простором. Також на державі лежить обов’язок по забезпеченню громадської безпеки та захисту здоров’я населення на цій території, в тому числі і при провозі на неї предметів та речовин, які можуть нести загрозу охоронюваним інтересам громадян.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальные проблемы юридической науки на этапе развитого социализма: Краткие тез. докл. и науч. сообщ. Респ. науч. конф. – Харьк. юрид. ин-т, 1985. – 256 с.
2. Андрусів Г.В., Бантишев О.Ф. Відповідальність за злочини проти держави: Навчальний посібник для студентів юридичного факультету. – К.: РВЦ “Київський університет”, 1997. – 166 с.
3. Бажанов М.И. Уголовное право Украины: Общая часть. – Днепропетровск: “Пороги”, 1992. – 167 с.
4. Базилевич К.Н. К вопросу об изучении таможенных книг XVII в. // Проблемы источниковедения. – М. – Л., 1936. – Вып. 2. – С.71 –78.
5. Бедриківський В.В. Боротьба з контрабандою: проблеми корупції та зловживань посадовими особами. // Митна справа. – №1. – 1999. – С. 38 – 42.
6. Бойко А.И., Родина Л.Ю. Контрабанда = Smuggling: История, социально-экономическое содержание и ответственность / Ассоциация Юридический центр. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 297 с.
7. Бойко В.М., Багрій-Шахматов Л.В., Попов Г.В. Історія митної справи в Україні. – К.: Видавець Вадим Карпенко, 2002. – 52 с.
8. Борьба с преступностью в Украинской ССР. – Т. 1. – Киев, 1966. – 831с.
9. Бурчак Ф.Г. Квалификация преступлений. – 2-е издание, доп. – К.: Политиздат Украины, 1985. – 120 с.
10. Бурчак Ф.Г. Соучастие: Социальные, криминалистические, правовые проблемы. – К.: Вища школа, 1986. – 207 с.
11. В.Филимонов Нужна иная формулировка закона // Законність. – 2000. – № 10. – С. 14.
12. Вежин В. Алчность // Уголовное Дело № – 2004. – №3 (302) – с.2.
13. Верховний Суд України. Узагальнення судової практики в справах про контрабанду та порушенні митних правил (розгляд справ 1995–1998 рр.)
14. Владимиров В.А. Уголовно-правовая борьба с контрабандой. – М.: Изд. Вища школа, 1959. – 98с.
15. Владимиров В.А., Загородников Н.И. и др. Государственные преступления. – М.: Вища школа, 1961. – 214с.
16. Волженкин Б. В. Экономические преступления.–Спб.: 1999. – 315 с.
17. Володько Н.В Ответственность за контрабанду в советском уголовном праве . – К.: КВШ МВД СССР, 1978. – 95 с.
18. Галанжин Е.Ф. Предупреждение контрабанды (по материалам ГТК РФ): Автореф. дис. ... канд. юр. наук: 12.00.08. - М., 1995.- 24 с.
19. Галиакбаров Р.Р. Уголовное право. Общая часть: Учебник. –Краснодар. – 1999. – 321 с.96.
20. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1998. – 544 с.
21. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений). – Л.: Изд-во ЛГУ, 1979. – 127 с.
22. Гражданский кодекс украинской ССР: (Утвержден Законом от 18 июля 1963 г.; Офиц. текст с изм. и доп. /Сост. В.В. Сунцов). – Х.: Фирма „Консум”, 1998. – 528 с.
23. Грищенко В. Визначення вартості предметів контрабанди // Вісник прокуратури. – 2003. – №4. – С.87-88.
24. Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України: Монографія. – Х.: Вид-во Національного Університету внутрішніх справ України, 2001р. – 321 с.
25. Давитадзе Д.Д. Уголовная ответственность за контрабанду: вопросы квалификации (по материалам республики Грузия): Автореф. Дис. … канд. юр. наук: 12.00.08. / Украинская юридическая академия. – Харьков, 1992. – 21 с.
26. Дмитриев С. Возникновение и развитие советской таможенной системы // Социалистический таможенный контроль. – 1996. – №3-4. – С. 8-12.
27. Дмитров С.І. На шляхах контрабанди // Політика і час. – 1997. – №10. – С.18 -22.
28. Дудоров О.О. Кримінальне переслідування податкових злочинів (за законодавством Федеральної Республіки Німеччина) // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – №3. – С. 45-49
29. Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності – К.: Юридична практика, 2003. – 923 с.
30. Душкин С., Русов С. Ответственность за уклонение от оплаты таможенных платежей // Законность. – 1998. – №2. – С. 44-47
31. Дьяков С.В., Игнатьев А.А., Карпушин М.П. Ответственность за государственные преступления. / Общ. ред. и введение Л.И. Баркова. – М.: Юрид. лит., 1988. – 224 с.
32. Економічний словник-довідник. / За ред. док. екон. наук., проф. Мочерного С.В. / Худож. оформ. Штогріна В.М. К.: Феміна, 1995. – 368 с.
33. Загородников Н.И. Понятие объекта преступления в советском уголовном праве. – М.: Юрид. лит., 1975. – 568 с.
34. Закон України “Про Національний банк України”: Прийнятий 20 травня 1999 р. № 679-XIV // Офіційний вісник України. – 1999. – №24. – Ст. 1087.
35. Закон України “Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей”: Прийнятий 21 вересня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №48. – Ст. 405.
36. Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”: Прийнятий 08 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1985. – №16. – Ст. 238.
37. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил”: Прийнятий 17.05.2001 р. № 2415-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 31. – Ст. 148.
38. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державного регулювання обігу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння”: Прийнятий 14 липня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – №31. – Ст. 1594.
39. Закон України “Про внесення змін до кримінального і кримінально-процесуального кодексів України, щодо відповідальності за порушення правил про валютні операції”: Прийнятий 14 вересня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – №4. – Ст. 1731.
40. Закон України “Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами”: Прийнятий 19 грудня 1995 N 481/95 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – ст.1254
41. Закон України “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання”: Прийнятий 20 лютого 2003 року № 549-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №3. – Ст. 148.
42. Закон України “Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів і організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спецхімії”: Прийнятий 21 вересня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №48. – Ст. 406.
43. Закон України “Про електроенергетику”: Прийнятий 16 вересня 1997р. (із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 8 червня 2000 року № 1812-ІІІ, від 22 червня 2000 року № 1821-ІІІ) // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 1.– ст. 1; Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 38. – ст. 319; Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 38. – ст. 321.
44. Закон України “Про Єдиний митний тариф”: Прийнятий 5 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №19. – Ст. 259.
45. Закон України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”: Прийнятий 22 лютого 2000 р. № 1490-III // Офіційний вісник України. – 2000. – №13. – Ст. 500.
46. Закон України “Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту”: Прийнятий 22 грудня 1998 р. № 331-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №12-13. – Ст. 80.
47. Закон України “Про лікарські засоби”: Прийнятий 04 квітня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №22. – Ст. 86.
48. Закон України “Про нафту і газ”: Прийнятий 12 липня 2001 р.// Офіційний вісник України – 2001.– № 33. – Ст. 1524.
49. Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недоброякісної конкуренції у підприємницькій діяльності”: Прийнятий 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №21. – Ст. 296.
50. Закон України “Про охорону культурної спадщини”: Прийнятий 08 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №39. – Ст. 333.
51. Закон України “Про підприємництво”: Прийнятий 26 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №14. – Ст. 168
52. Закон України “Про поводження із радіоактивними відходами”: Прийнятий 30 червня 1995 р.// Відомості Верховної Ради України. –1995. – №27. – Ст. 198.
53. Закон України “Про податки з доходів фізичних осіб”: Прийнятий 22 травня 2003р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 28. – С. 1361 (Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005).
54. Закон України “Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України”: Прийнятий 13 вересня 2001 р. № 2681-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №1. – Ст. 2.
55. Закон України “Про систему оподаткування”: В редакції від 2 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №21. – Ст. 130.
56. Закон України “Про систему оподаткування”: Прийнятий 25 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №39. – Ст. 510.
57. Закон України “Про трубопровідний транспорт”: Прийнятий 15 травня 1996 р. // Відомсті Верховної Ради України. – 1996. – № 29.– ст. 139.
58. Закон України ”Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну”: Прийнятий 22 грудня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №11. – Ст. 78.
59. Закон України про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про розвідувальні органи України”: Прийнятий 07 березня 2002 р. № 3111-III (3111-14) // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №33. – Ст. 236.
60. Закон України про внесення змін до Закону України “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів”: Прийнятий 08 липня 1999 р. № 863-ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 36. – Ст. 318.
61. Закон України про внесення змін до Закону України “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах”: Прийнятий 21 червня 2001 року N 2555-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – Ст.1435
62. Закон України про внесення змін і доповнень до Закону України “Про систему оподаткування”: Прийнятий 18 лютого 1997р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №16. – Ст. 119.
63. Закон УРСР “Про зовнішньоекономічну діяльність”: Прийнятий 16 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – №29. – Ст. 377.
64. Закони України. – Т.9. – Юрінком. – К. – 1997. – 98с.
65. Збірник наукових праць Харківського Центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським університетом у Вашингтоні. Випуск восьмий. – Х.: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2004. – 348 с.
66. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України: 1963–2000 р.р., Т.2,– К., 2000. – 286 с.
67. Изслъедование началъ угаловного права, изложенних въ в уложениях царя Алексъя Михайловича // Під редакцією професора Володимира Лановського. – Одесса, 1847. – 356 с.
68. INTERNATIONAL CRIME THREAT ASSESSMENT СHAPTER 1 Global Context of International Crime. Оценка реальности угрозы, исходящей от международной преступности: Доклад Совета Национальной Безопасности США 2001 год. / Перевод на русский язык: Пономаренко А.В., Кравченко Е.В. – Владивосток: Владивостокский Центр по изучению организованной преступности, 2001. – 258 с.
69. Кальянова Л.В. Експертиза при провадженні справ про контрабанду: Автореферат дис. ... канд. юрид. наук 12.00.07 / Одеська національна юридична академія. – О. – 2001. – 19 с.
70. Качев Н.В. Криминологическое исследование контрабанды // Социалистическая законность. – 1990. – № 1. – С. 58-59
71. Кисловский Ю.Г. Контрабанда: история и современность. – М., 1996. - 87с.
72. Коментар до Конституції України. Редакційна колегія: д.ю.н. В.Ф. Опришко та ін. – К.: Інститут законодавства ВРУ, 1996. – 373 с.
73. Коментар до МК України / За ред. П.В. Пашка, М.М. Капенського. – К.: Юстиніан, 2004. – 657 с.
74. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации: Научно-практический комментарий / Отв. ред. В.М. Лебедев. – М.: Юрайт, 2001. – 736с.
75. Конвенція про заходи, спрямовані на заборону і попередження незаконного ввезення, вивезення і передачі права власності на культурні цінності від 17 листопада 1970 р. // Україна в міжнародно-правових відносинах. – К. – 1996. – С. 417-428.
76. Коржанский Н.И. Объект и предмет преступления по советскому уголовному праву: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук. – М., 1979. – 25 с.
77. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно правовой охраны. – М., 1980. – 248 с.
78. Коржанский Н.И. Предмет преступления. - Учебное пособие. – Волгоград, 1976. – 55 с.
79. Коржанський М.Й. Об’єкт і предмет злочину. – Лекція. – К.: НАВСУ, 1997. – 112 с.
80. Кормич Л.І Формування митної політики як умова ефективної боротьби з контрабандою // Боротьба з контрабандою: проблеми та шляхи їх вирішення / Керівник авторського колективу А.І. Комаров, О.О. Крикун. – Київ, 1998. – Т.10. – Розділ ІV. – 647 с.
81. Кравченко О. Кримінально-правові норми про контрабанду потребують реконструкції // Вісник Верховного Суду України – 2001. – №1 – С. 50-54.
82. Кравченко О. Деякі міркування з приводу законопроекту про відповідальність за контрабанду та порушення митних правил // Право України. – 2000. – №5. – С. 62-66.
83. Кравченко О. Окремі проблеми, що постали у судовій практиці при розгляді справ про контрабанду // Право України –2000. – №1.– С.23.
84. Кравченко О. Щодо добровільної відмови від вчинення злочину да стадії замаху по справах про контрабанду // Право України. – 1999. – №4. – С. 47-49.
85. Кривоченко Л.Н. Субъективная сторона преступления // Уголовное право Украины. Общая часть. – Харьков: 1999. – 456с.
86. Кригер Г.А. Борьба с хищениями социалистического имущества. – М.: Юрид. лит, 1965. – 328 с.
87. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Беньківський та ін. За ред. П.С. Матишевського та ін. – К.: Юрінком-Інтер, 1997. – 512 с.
88. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для юридичних вузів і фак. / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін. За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Харків: Право, 1997. – 368 с.
89. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, С.Я. Лихова та ін. За редакцією П.С. Матишевського та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 896 с.
90. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін. За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ-Харків: Юрінком Інтер. – Право, 2001. – 416 с.
91. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник за редакцією професора П.С. Матишевського, доцентів П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка. – К: Юрінком, 1997. – 275 с.
92. Кримінальне право. Особлива частина: Підручник (Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. та інші). Відпов. редактор Шакун В.І. – К.: НАВСУ – “Правові джерела”. – 1998. – 896 с.
93. Кримінальний кодекс Болгарії / Ред. проф. А.І. Лукашов. Пер. А.І. Лукашов, Д.В. Мілюшев. – СПб.: ”Юридичний центр Прес”, 2001. – 298 с.
94. Кримінальний кодекс України: За станом законодавства на 20 лютоте 2005р.: (відповідає офіційному тексту) – К.: Вид. Паливода А.В., – 2005. – 164 с.
95. Кримінальний кодекс Японії / Наук. ред. проф. А.І. Коробєєва. – СПб.: Видавництво “Юридичний центр Прес”, 2002р. – 226 с.
96. Кримінально-процесуальний кодекс України: За станом законодавства на 01 березня 2005р.: (відповідає офіційному тексту) – К.: Вид. Паливода А.В., – 2005. – 188 с.
97. Кузнецов В.В. Кримінально-правова характеристика електроенергії як стратегічно важливого предмету зовнішньоекономічних відносин // Митна справа.– № 2. – 2001 . – С. 49-56.
98. Кузьменко В. Деякі питання, що виникають при судовому розгляді справ про контрабанду та порушення митних правил // Тези лекцій за програмою підвищення кваліфікації суддів обласних судів на 2000 рік. Ч. 1. – К., 2000. – С. 163–186.
99. Кулишер И.М. История русской торговли. – Ленинград, 1923. – 517с.
100. Курс советского уголовного права. - Т.2. / Под ред. А.А. Пионтковского и др. – М.: “Наука”, 1970. – 616 с.
101. Курс советского уголовного права. Часть общая. - Т.2. / Под ред. А.А. Пионтковского и др. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1970. – 671 с.
102. Курс советского уголовного права. Часть особенная. – Т. 4. / Под ред. А.А. Пионтковского и др. – М.: “Наука”, 1970. – 432 с.
103. Курс советского уголовного права. Часть особенная. – Т.3 – Л.: Изд-во ЛГУ, 1973. – 836 с.
104. Ларин Ю. Частный капитал в СССР // Антология экономической классиики. – М., 1993, – 567с.
105. Лист N 11/3-15-4035-ЕП від 08 квітня 2002р. Начальникам регіональних митниць. Начальникам митниць ( Із змінами, внесеними згідно з Наказом Державної митної служби № 11/3-15-4737-ЕП ( v4737342-02 ) від 29 травня 2002р. )
106. Лист Державної митної служби України (департамент митної варти та боротьби із контрабандою) від 08.06. 2005р. вн 10-20/01998 (бланк № 120158).
107. Лодыженский К. История русского таможенного тарифа. - СПб. – 1886. – 125 с.
108. Лукьянов В. В. Уголовно-правовая характеристика контрабанды и ее предупреж¬дение: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Л., – 1982. – 22 с.
109. Ляпунов Ю.И. Обратная сила новых уголовно-правовых норм // Законность. – 1994. – № 6. – С. 4-6.
110. Маркіз Цезарь Беккарія Преступленіе и наказание. - 1889. – 345 с.
111. Мартиненко И. Вопросы противодействия нелегальному перемещению культурных ценностей через таможенные границы Украины, Беларуси и России // Підприємництво,господарство і право –2001.– №7. – С.12.
112. Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студ. юрид. вузів і фак. – К.: А.С.К., 2001. – 352 с.
113. Матышвский П.С. Уголовно-правовая охрана собственности в Украинской ССР. – К.: 1972. – 251.
114. Митний Кодекс України. – К.: Парламентське видавництво (Б-ка офіційних видань), 2002. – 148 с.
115. Модельный уголовный кодекс для государств – участников СНГ // Правоведение. – 1996. – № 1.– С.6-12
116. Мочерний С.В. Основи економічних знань: Підручник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 304 с.
117. Музика А. А. Особливості суб’єктивної сторони злочинів, пов`язаних з наркоманією // Право України. – 1997. – № 9. – С. 50-55.
118. Музика А.А. Об’єкт злочинів, пов`язаних з наркоманією // Право України. – 1997. – № 12. – С. 95-98.
119. Навроцький В.О. Чи можна вкрасти електроенергію? // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. - № 8. – С. 45-47.
120. Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина: Курс лекцій. - К.: Т-во „Знання”. – КОО, 2000. – 771с.
121. Настільна книга слідчого: [Наук.- практ. Видання для слідчих і дізнавачів] / Панов М.І., Шепітько В.Ю., Коновалова В.О. та ін. – К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2003. – 720 с.
122. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу україни / під загальною редакцією Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. – у 2-х ч. (особлива частина) – К.: Форум, 2001. – 975с.
123. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: За станом законодавства і постанов Пленуму Верховного суду України на 1 грудня 2001р./ за ред. С.С. Яценка. – К.: А.С.К., 2002. – 936 с.
124. Наумов А.В. Российское уголовное право. Общая часть: Курс лекций. – М.: Издательство БЕК., 1996. – 560 с.
125. Никифоров Б. С. Объект преступления по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1960. – 229 с.
126. Никулин С. Уголовная ответственность за контрабанду // Законность. – 1995. – №1. – С. 15-20
127. Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і визначення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. [Харків] 25-26 жовтня 2001 р. / Редакція Сташис В.В – К.-Х., Юрінком, 2002. – 272 с.
128. Омельчук О. М. Контрабанда за кримінальним правом України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К. – 2002. – 20 с.
129. Омельчук О. М. Контрабанда за кримінальним правом України: Дис. ... канд. юр. наук: 12.00.08. - Львів, 2002. – 240 с.
130. Основи митної справи: Навч.посіб. / За ред. П.В. Пашка - 2-ге вид. - К: Т-во “Знання”. – КОО., 2002. – 318 с.
131. Осокин Е. Внутренние таможенные пошлины в России.- Казань. – 1950. – 125 с.
132. Останін В.О. Кваліфікація ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів: Дис. ...канд. юр. наук: 12.00.08. – К., 2004. – 247с.
133. Панов Н.И. Объективная сторона преступления //Уголовное право Украины. Общая часть. – Харьков: 1999. – 214 с. взятоС. 89.
134. Пашаев, Гудрат Шукюр оглы. Проблемы уголовно-правовой борьбы с контрабандой в Азербайджанской Республике: Дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08.– Баку, 1998.– 140 с.
135. Пионтковский А. А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. – М. – 1961.– 125с.
136. Полячек Ф. Состав преступления по чехословацкому уголовному праву: Пер. со словацкого доц. М.А. Гельфер / Под ред. Пионтковского А.А. – М.: Изд. Иностр. литература., 1960. – 318 с.
137. Потяев А. Контрабанда и борьба с ней. – М.: РИО НКВТ, 1925. – 184с.
138. Потяев А. Таможенная политика РСФСР и работа таможенного аппарата. // Внешняя торговля. – 1922. – №30. – С. 13-15.
139. Про акцизний збір: Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. № 18-92 (18-92) // СП України. – 1993. - №1-2. – Ст. 18.
140. Про внесення доповнень до постанови КМ України від 11 вересня 1996 р. №1094: Постанова КМ України від 1 вересня 1997 р. №954 // Зібрання законодавства України. Серія1. Постанови та розпорядження КМ України. - 1997. - №11. - Ст. 511.
141. Про державну монополію на виробництво та обіг алкоголю і тютюнової продукції: Указ Президента України, від 28 сервня 1999р. N 748/99 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – Ст.1421
142. Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1999 р. № 5 // Право України. – 1999. - №11. – с. 130-135.
143. Про додаткові заходи щодо вдосконалення контролю у сфері міжнародного військово-технічного співробітництва: Указ Президента України від 24 грудня 2002 р. №1207/2002 // Офіційний вісник України. – 2002. - №52. – Ст. 2364.
144. Про затвердження державної програми “Контрабанді – СТОП” на 2005-2006 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2005 р. N 260 // Офіційний вісник України. – №14. – 2005. – с. 34-42.
145. Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 р. №622 // Офіційний вісник України. – №42. – 1998. – Ст. 1574.
146. Про затвердження нормативних актів - переліків лікарських засобів: Наказ МОЗ України, від 18 серпня 1995 р. № 153 // Зібрання законодавства України. Серія1. Накази та розпорядження МОЗ України. - 1995. - №8. - Ст. 321.
147. Про затвердження Переліку небезпечних властивостей та інструкцій щодо контролю за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням: Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 16 жовтня 2000 р. № 165 // Офіційний вісник України. – 2002. - №45. – Ст. 1955.
148. Про затвердження переліку предметів промислового призначення, що застосовуються у виробничій сфері, вивезення (пересилання) яких громадянами України, іноземними та особами без громадянства за межі митної території України забороняється: Постанова КМ України від 11 вересня 1996 р. №1094 // ЗП України. – 1996. - №17. – Ст. 486.
149. Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів: Постанова КМ від 13 липня 2000р. №1120 – Офіційний вісник України. – 2000. – №29. – Ст. 1217.
150. Про затвердження Положення про основні засади організації перевезення радіоактивних матеріалів територією України: Постанова КМ України від 18 жовтня 1999 р. № 1919// Зібрання законодавства України. Серія 1. Постанови та розпорядження КМ України. – 1998. – №2. – Ст. 81.
151. Про дозвільну діяльність в сфері використання ядерної енергії: Закон України від 11 січня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000р. – №1. – Ст. 80.
152. Про затвердження Положення про порядок контролю за експортом, імпортом і транзитом товарів, що стосуються ядерної діяльності та можуть бути використані у створенні ядерної зброї: Постанова КМ України від 12 березня 1996 № 302 // Збірник Постанов України. – 1996. – № 9. – Ст. 268.
153. Про затвердження Положення про порядок проведення експертизи в галузі експортного контролю: Постанова КМ України від 15 липня 1997 р. N 767// Зібрання законодавства України. Серія 1. Постанови та розпорядження КМ України. – 1997. – № 12. – Ст. 430.
154. Про затвердження Положення про порядок реєстрації та переміщення через митний кордон України товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2001р. № 412// Офіційний вісник України. – 2001. – №18. – Ст. 790.
155. Про затвердження Положення про порядок реєстрації та переміщення через митний кордон України товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності: Постанова КМ України від 11 жовтня 2002 р. № 1510 (зі змінами та доповненнями) // Офіційний вісник України. – 2002. - №36. – Ст. 1231.
156. Про затвердження Положення про штрихове кодування товарів: Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 20 серпня 2002 р. № 255// Офіційний вісник України. – 2002. – №37. – Ст. 1757.
157. Про затвердження Правил надання експлуатантам дозволів на виліт з аеропортів України та приліт до аеропортів України під час виконання міжнародних, внутрішніх та транзитних польотів: Наказ Міністерства транспорту України, Міністерства оборони України від 16 січня 2003 № 26/11 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 18-19. – Ст. 876.
158. Про затвердження типової технологічної схеми пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна: Наказ Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державної митної служби України, Міністерства транспорту України від 05.03.2001 р. № 152/165/130. Зареєстровано в міністерстві юстиції України 19.03.2001 р. за №248/5439 // Митна справа. № 2. – 2001. – С. 85-95;
159. Про затвердження переліку лікарських засобів, що підлягають предметно-кількісному обліку в аптечних і лікувально-профілактичних закладах: Наказ МОЗ України 30 червня 1994 р. – № 117 // Зібрання законодавства України. Серія1. Накази та розпорядження МОЗ України. - 1994. - №6. - Ст. 212.
160. Про надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення та видобування стратегічно важливих корисних копалин): Постанова КМ України від 15 липня 1998 р. № 742 // Зібрання законодавства України. Серія1. Постанови та розпорядження КМ України. - 1997. - №9. - Ст. 415.
161. Про Положення про державний експортний контроль в Україні: Указ Президента України від 13 лютого 1998 р. № 117/98 // Офіційний вісник України. – 1998. - №7. – Ст. 242.
162. Про практику призначення судами кримінального покарання: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. №22 // Право України. – 1996. – №4. – С. 65-71.
163. Про виконання судами україни законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 р. № 5 (із змінами і доповненнями, внесеними Постановою пленуму Верховного Суду України № 12 від 03 грудня 1997 р.) // Право України. – 1997. – №14. – С. 98-112.
164. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет КМ України від 19 лютого 1993 р. // Відомості Верховної Ради України.–1993. – №17. – Ст. 184
165. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державного регулювання обігу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, Закону України від 14 липня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №23. - Ст. 3321.
166. Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 3 // Вісник Верховного Суду України. 2002. – №4. – 88 с.
167. Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.02.1999 р. №2 // Відомості Верховного Суду України. – 1999. – №2. – С. 2.
168. Процюк О.В. Контрабанда культурних цінностей: проблеми кваліфкації // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – №8. – С. 89-91.
169. Процюк О.В. Контрабанда: кримінально-правовий аналіз предмета злочину // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – №4. – С. 43-46.
170. Процюк О.В. Контрабанда: момент закінчення злочину // Наше право. –2004. – №3. – С. 88-91.
171. Процюк О.В. Контрабанда: походження поняття та історичний розвиток законодавства // Наше право. – 2004. – №1. – С. 35-45.
172. Процюк О.В. Службова особа як суб’єкт контрабанди // Наше право. –2004. – №2 (ч.1). – С. 93-97.
173. Психологічні особливості організованих злочинних об’єднань (використання психологічних знань у протидії організованій злочиності) наук.-практ.посібн. / За ред. Я.Ю. Кондратьєва, С.Д. Максименка, Б.В. Романюка. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – 436 с.
174. Розенберг Д.Н. Советское уголовное право: Часть общая. – Л.: 1960. – 246 с.
175. Российское законодательство Х-ХХ веков. Т.З. – М., 1985. –127 с.
176. Российское уголовное право. Общая часть: Учеб¬ник / Под ред. В.Н. Кудрявцева, А.В. Наумова. – М.: Юристъ, 1997. – 657 с.
177. Российское уголовное право. Особенная часть / Под ред. В.Н. Кудрявцева, А.В. Наумова. – М.: Юристъ, 1997. – 496 с.
178. Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР 1952г. – М., 1953. – 351с.
179. Свод законов российской империи – Статьи Таможеного Устава о контрабанде. / Ред. П.И. Домернико