ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНІВ СЕРЕД НЕПОВНОЛІТНІХ :

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ--------------------------------------------------------------------------------------------3

Розділ 1. Специфіка злочинності неповнолітніх та особливості її детермінації

1.1. Злочинність неповнолітніх та характеристика особистості злочинців------12
1.2. Причини та умови злочинності неповнолітніх-----------------------------------26
1.3. Вплив засобів масової інформації на протиправну поведінку неповнолітніх за матеріалами зарубіжних і вітчизняних досліджень------ 38

Розділ 2. Недоліки в діяльності засобів масової інформації України та їх вплив на протиправну поведінку неповнолітніх

2.1. Висвітлення через засоби масової інформації негативних зразків поведінки та їх оцінка неповнолітніми ---------------------------------------------------------54
2.2. Зв’язок протиправної поведінки неповнолітніх з інформацією, отриманою ними через засоби масової інформації -------------------------------------------69
2.3. Правові основи функціонування засобів масової інформації в Україні----78

Розділ 3. Вдосконалення діяльності засобів масової інформації в напрямку запобігання протиправної поведінки неповнолітніх

3.1. Загальносоціальне запобігання протиправної поведінки ---------------------117
3.2. Спеціально-кримінологічне запобігання------------------------------------------137
ВИСНОВКИ --------------------------------------------------------------------------------175

ДОДАТКИ ----------------------------------------------------------------------------------185

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ------------------------------------------208

ВСТУП
Запобігання злочинності в середовищі неповнолітніх є одним з напрямків запобігання злочинності в цілому і на сьогодні залишається однією з головних проблем кримінологічної науки. На жаль, рівень злочинності серед неповнолітніх та її підвищена суспільна небезпека викликає занепокоєння. Хоча темпи зростання підліткової злочинності в останні роки дещо призупинено, статистичні дані вказують на високий рівень криміналізації у дитячому середовищі. Порівняно з 1993 роком, тобто за 13 років, кількість засуджених неповнолітніх збільшилась на третину (37,8 %). Найбільш поширеними злочинами, які вчиняють неповнолітні і в останні роки, залишаються крадіжки, на другому місці – грабежі. Ними вчиняються розбійні напади, згвалтування і навіть умисні вбивства. Дві третини підлітків щорічно вчиняють злочини у складі груп, 15,8 % неповнолітніх до засудження раніше вже вчиняли злочини і притягалися до кримінальної відповідальності. Збільшується і кількість осіб, які вчиняють злочини у віці 14-15 років. Понад 40 % засуджених неповнолітніх на момент вчинення злочинів були безконтрольні з боку суспільства, оскільки ніде не навчалися і не працювали.
Аналіз причин та умов, що породжують протиправну поведінку неповнолітніх показує, що поряд з іншими чинниками – кризою моралі, економічною нестабільністю, негативним впливом на неповнолітніх мікросередовища тощо, нового забарвлення та актуальності набуває така складова, як вплив засобів масової інформації (ЗМІ).
Засоби масової інформації, і особливо телебачення, стали невід’ємною частиною культури сучасного суспільства. Саме ЗМІ здійснюють своєрідний інформаційний фон, на основі якого людина і зокрема молода, формує певний світогляд щодо способу, і стилю життя, моделей поведінки. В цьому розумінні засоби масової інформації мають в своєму розпорядженні невичерпні можливості позитивного впливу на свідомість людей, формування у них, особливо у неповнолітніх і молоді, високих моральних якостей, громадської активності, зразків правомірної поведінки, нетерпимості до порушень закону тощо. Між тим, як свідчить практика, ЗМІ, і зокрема телебачення, не виконують в повному обсязі ці завдання, більш того, далеко не поодинокі випадки негативного впливу телебачення на поведінку неповнолітніх, коли на телебаченні пропагуються стандарти поведінки телегероїв, які несумісні з цінностними орієнтаціями суспільства і пов’язані з демонстрацією культу сили, жорстокості тощо.
Необхідність поглиблення наукових досліджень проблем використання засобів масової інформації для запобігання злочинів серед неповнолітніх набуває актуальності також у зв’язку з розширенням технічних можливостей інформаційного забезпечення суспільства та відповідно необхідністю удосконалення нормативно-правової бази щодо суб’єктів інформаційної діяльності. Оскільки неповнолітні в переважній більшості випадків надають перевагу телебаченню, цей вид ЗМІ головним чином досліджений в роботі.
Вказані вище обставини обумовлюють вибір теми дослідження, та її актуальність.
Слід зазначити, що проблему впливу засобів масової інформації на свідомість взагалі та протиправну поведінку неповнолітніх вивчали такі зарубіжні та вітчизняні вчені як: В.С.Батиргареєва, Р.Берон, О.В.Волянська, В.В.Голіна, Б.М.Головкін, В.Г.Гончаренко, О.В.Гордякова, І.М.Даньшин, А.І.Долгова, О.Ю.Дроздов С.Н.Еніклопов, Д.Майерс, О.Р.Михайленко, М.М.Назаров, В.В.Пушкарь, Д.Річардсон, М.О.Семчик, Д.Н.Срібняк, К.А.Тарасов, А.П.Тузов, І.К.Туркевич, В.І.Шакун, та інші автори. Однак в Україні монографічні дослідження цієї проблеми відсутні. При цьому необхідно не тільки дослідити негативний вплив засобів масової інформації на протиправну поведінку неповнолітніх, а й визначити можливості засобів масової інформації для запобігання злочинів серед неповнолітніх. Ці питання майже не досліджувались в кримінологічній літературі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження належить до пріоритетних у науці кримінального права та кримінології. Вона випливає з положень Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25.12.2000 року № 1376/2000. Дисертація виконана згідно з планами наукових досліджень кафедри правознавства Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, зокрема, пов’язана з темою “Вивчення проблем кримінології в процесі навчання та виховання студентів”, а також узгоджується з напрямом “Дослідження проблем гуманітарних наук”, затвердженим планом науково-дослідних робіт Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол № 5 засідання Вченої ради університету від 25 грудня 1994 р.), а також згідно з Концепцією розвитку законодавства України на період 1996-2005 рр. і охоплюється навчальними програмами та планами.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка рекомендацій по підвищенню ефективності виховного впливу телебачення на свідомість неповнолітніх та запобігання злочинів в їхньому середовищі.
Для досягнення зазначеної мети у процесі дослідження передбачалося вирішити наступні завдання:
- дослідити роль ЗМІ у механізмі формування особистості неповнолітніх;
- встановити характер деструктивного впливу засобів масової інформації на протиправну поведінку неповнолітніх;
- встановити масштаби трансляції ЗМІ негативних зразків поведінки, в тому числі, інформаційної продукції з елементами насильства та жорстокості;
- проаналізувати правові основи функціонування засобів масової інформації в Україні та обгрунтувати пропозиції щодо необхідності внесення конретних змін до чинного законодавства для запобігання злочинності серед неповнолітніх;
- розробити рекомендації загальносоціального і спеціально-кримінологічного запобігання злочинів неповнолітніх шляхом використання можливостей ЗМІ, і зокрема телебачення.
Об’єктом дослідження є діяльність ЗМІ щодо запобігання злочинів серед неповнолітніх.
Предметом дослідження є правові норми, щодо діяльності ЗМІ та державних органів з запобігання злочинності серед неповнолітніх, що містяться у чинній Конституції, Законах України: “Про захист суспільної моралі”, “Про інформацію”, “Про інформаційні агентства”, “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, “Про рекламу”, “Про охорону дитинства”, “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”, “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” та інших нормативних актах.
Методи дослідження обрано відповідно до поставленої мети і завдань, з урахуванням об’єкта і предмета досліджень. В процесі досліджень застосовувались такі методи:
- історико-правовий, за допомогою якого встановлено основні етапи вивчення деструктивного впливу ЗМІ на свідомість та протиправну поведінку неповнолітніх;
- порівняльно-правовий, на основі якого проведено аналіз вітчизняного законодавства та законодавства зарубіжних країн стосовно функціонування ЗМІ та захисту прав неповнолітніх споживачів інформаційної продукції;
- системно-структурний та функціональний - при визначенні понять інформаційної продукції з елементами насильства, агресії та її пропаганди, при розкритті їх юридичного змісту і суті;
- соціологічний та статистичний - при вивченні масштабів поширення інформаційної продукції з елементами насильства та агресії, можливості копіювання неповнолітніми протиправних моделей поведінки, а також при проведенні анкетування батьків, педагогів та працівників кримінальної міліції у справах неповнолітніх щодо проблем використання ЗМІ для запобігання злочинів серед неповнолітніх.
У роботі методи дослідження використовувались у взаємозв’язку, що забезпечило вирішення поставлених завдань і повноту дослідження.
Емпірична база досліджень грунтується на даних, одержаних внаслідок:
1) анкетування 217 учнів 10-11 класів загальноосвітніх шкіл Святошинського району м. Києва в 2004 році;
2) анкетування 88 неповнолітніх правопорушників, що знаходяться на обліку у відділі кримінальної міліції у справах неповнолітніх Святошинського району РУ ГУ МВС України в м. Києві в 2005 році;
3) анкетування 75 неповнолітніх правопорушників Дубненської виховної колонії в 2005 році;
4) анкетування співробітників кримінальної міліції, педагогічних працівників та батьків, що мають на вихованні неповнолітніх. З цієї групи опитано 107 респондентів.
5) вивчення 135 обліково-профілактичних справ неповнолітніх, що знаходяться (знаходились) на обліку у відділі кримінальної міліції у справах неповнолітніх Святошинського РУ ГУ МВС України в м.Києві станом на 1 лютого 2005 року;
6) вивчення 257 кримінальних справ про злочини, вчинені неповнолітними за період з 1997 по 2004 рр. (за матеріалами Святошинського районного суду у м. Києві).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дана дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням проблеми використання засобів масової інформації, і зокрема телебачення, для запобігання злочинів серед неповнолітніх. В дослідженні дістало подальший розвиток вивчення негативного впливу телевізійних передач з елементами агресії, жорстокості та насильства на свідомість та протиправну поведінку неповнолітніх, вперше сформульовано комплексну систему заходів поліпшення роботи ЗМІ в напрямку підвищення духовного та культурного рівня неповнолітніх.
Автором розроблені і виносяться на захист такі наукові положення:
1) визначено та обгрунтовано механізм негативного впливу телевізійної інформаційної продукції з елементами насильства, жорстокості та агресії на свідомість та протиправну поведінку неповнолітніх;
2) розроблені та внесені до Верховної Ради України доповнення до статті 1 та статті 7 Закону України “Про захист суспільної моралі” (від 20 листопада 2003 року, № 1296 ІY), стосовно захисту неповнолітніх від інформаційної продукції, що містить елементи насильства, жорстокості та пропагує культ сили;
3) розроблені та внесені до Верховної Ради України доповнення до Законів України “Про інформацію” (від 2 жовтня 1992 р. № 2657-ХІІ, із змінами) – стаття 46, “Про інформаційні агенства” (від 28 лютого 1995 № 74/95 – ВР, із змінами) – стаття 2, “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” (від 16 листопада 1992 року № 2782-ХІІ, із змінами ) – стаття 3, “Про рекламу” (від 3 липня 1996 року, № 270/96 – ВР, із змінами) – стаття 20 з метою обмеження доступу неповнолітніх до інформаційної продукції, що може завдати шкоди їх фізичному, психічному, моральному розвиткові;
4) розроблені та обгрунтовані пропозиції щодо вдосконалення методики експертної оцінки кіно- та телефільмів з індексами “14” та “16” щодо вмісту сцен з елементами насильства та жорстокості;
5) доведено необхідність врахування педагогічними працівниками, працівниками служби у справах неповнолітніх, кримінальної міліції у справах неповнолітніх та батьками особливостей телепродукції, розрахованої на неповнолітніх чи тієї, яка має популярність серед підлітків, для проведення відповідної виховної роботи з ними і підвищення виховного впливу таких передач або невілювання окремих аспектів негативної інформації, що міститься в них. З цією метою надаються рекомендації по розробці відповідних спільних планів та програм;
6) розроблено уточнення до п.п. 4,5 ст. 433 КПК України щодо необхідності серед причин та умов злочинів неповнолітніх встановлювати і такі обставини як негативний вплив ЗМІ на протиправну поведінку неповнолітніх;
7) з метою запобігання злочинності серед неповнолітніх, підвищення їх духовного рівня та правосвідомості аргументується доцільність законодавчого закріплення квот і співвідношення трансляції передач правовиховного та культурного спрямування;
8) доведено необхідність створення спеціалізованого суб’єкту інформаційної діяльності для більш широкого використання можливостей ЗМІ щодо запобігання злочинності неповнолітніх на основі поєднання загальносоціальних та спеціально-кримінологічних заходів;
9) надані рекомендації по загальносоціальному та спеціально-кримінологічному запобіганні злочинів серед неповнолітніх шляхом використання можливостей ЗМІ, зокрема телебачення.
Обгрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій, що містяться у роботі забезпечено вивченням значного обсягу нормативних актів, що регулюють діяльність ЗМІ, літературних джерел по темі дослідження та суміжним питанням, аналізом статистичних даних про злочинність неповнолітніх в Україні, вивченням кримінальних справ та анкетуванням різних категорій респондентів.
Наукове значення роботи. Положення дисертації сприятимуть подальшій розробці теорії причин та умов злочинності неповнолітніх, механізму злочинної поведінки по цих категоріях справ з урахуванням негативного впливу телебачення на формування світогляду підлітків та протиправної поведінки, а також підвищення ефективності телебачення у запобіганні злочинів серед неповнолітніх.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання отриманих висновків та рекомендацій для вдосконалення чинного законодавства України, зокрема, Законів України “Про захист суспільної моралі”, “Про інформацію”, “Про інформаційні агенства”, “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, “Про рекламу”, інших нормативно-правових актів, насамперед, стосовно діяльності засобів масової інформації для запобігання злочинів серед неповнолітніх.
Дисертаційне дослідження може бути використано в діяльності суб’єктів запобігання злочинності серед неповнолітніх, зокрема, щодо підвищення рівня правової культури та духовності підлітків із застосуванням можливостей ЗМІ.
Окремі положення можуть бути використані в навчальному процесі при викладанні курсу “Кримінологія”, а також під час підготовки відповідних підручників та навчальних посібників для студентів юридичних і педагогічних вузів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою. Сформульовані в ній положення, узагальнення, оцінки і висновки, пропозиції та рекомендації, отримані автором у результаті опрацювання і грунтовного аналізу наукових і нормативно-правових джерел, а також юридичної практики із проблем правової регламентації запобігання злочинності серед неповнолітніх шляхом застосуванням можливостей ЗМІ.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі правознавства Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Результати досліджень апробовані на наступних міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: звітній науково-практичній конференції Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (лютий 2004 р., м. Київ), VIII Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2005” (7-21 лютого 2005 р., м. Дніпропетровськ), V Міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених “Політ 2005” (12-13 квітня 2005 р., м. Київ), VI Всеукраїнській науково-практичній конференції “Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні” (28-29 квітня 2005 р., м. Острог), II Міжвузівській науково-практичній конференції “Актуальні питання реформування правової системи України” (27-28 травня 2005 р., м. Луцьк).
Пропозиції дисертанта по удосконаленню чинного законодавства подані у Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації. Автор був присутній під час проведення парламентських слухань з питань перспективи створення громадського телерадіомовлення в Україні.
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені автором у 10 публікаціях, з яких 5 - у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України і 5 - у збірниках тез наукових конференцій.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 224 сторінки, обсяг основного тексту – 184 сторінки, 2 таблиці – 2 сторінки, додатки – 22 сторінки, список використаних джерел - 18 сторінок (містить – 183 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Злочинність неповнолітніх в останні роки проявляє деяке зменшення, але продовжує залишатись виключно небезпечним явищем. Найбільш поширеними серед неповнолітніх є корисливі злочини, зокрема, крадіжки, грабежі, розбійні напади, насильницькі, статеві злочини, хуліганство, незаконне заволодіння транспортними засобами тощо. Причини та умови злочинів неповнолітніх пов’язані із загальними причинами злочинності в Україні. До детермінант, які сприяють злочинності неповнолітніх відносяться недоліки сімейного та шкільного виховання, негативний вплив з боку мікро- та макросередовища тощо. Автором вказується, що одним із чинників, що сприяє злочинності неповнолітніх є також негативний вплив засобів масової інформації.
Складовою частиною негативного впливу ЗМІ на протиправну поведінку неповнолітніх є значний відсоток трансляції інформаційної продукції з елементами насильства та агресії, безконтрольність доступу неповнолітніх до такої інформаційної продукції, недостатня увага до цієї проблеми з боку батьків, педагогів, працівників служб у справах неповнолітніх, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, органів досудового слідства й судів тощо.
Разом з тим, на думку автора, залучення ЗМІ до запобігання злочинності серед неповнолітніх є одним з найбільш перспективних напрямків, враховуючи специфічність та масштаби їх впливу на неповнолітніх. При цьому запобіжні дії повинні охоплювати всі аспекти проблеми, а саме залучення ЗМІ до пропаганди здорового способу життя, поваги загальнолюдських цінностей, а також підвищення рівня правової культури (започаткування циклу теле- та радіопередач з цієї проблеми, розширення інформаційного висвітлення її у пресі, розробка відповідних методичних рекомендацій); переорієнтація ЗМІ, і в першу чергу телебачення, з акцентування на продукції, що містить елементи агресії та насильства на пропаганду кращих зразків національно-культурного і мистецького здобутку.
В роботі констатовано, що правова база діяльності ЗМІ в Україні є доволі ґрунтовною й спрямована на захист прав неповнолітніх. Однак законодавчі приписи не завжди виконуються. Тому потрібно поставити питання про відповідальність редакцій ЗМІ, які допускають порушення законодавства щодо захисту справ неповнолітніх. Поряд з цим, подані і певні рекомендації по удосконаленню окремих норм законів, які регулюють чи мають відношення до діяльності ЗМІ. З метою захисту неповнолітніх від впливу негативної інформаційної продукції необхідно внести доповнення до статті 46 Закону України “Про інформацію”, до статті 2 Закону України “Про інформаційні агентства”, статті 3 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” у такій редакції: “Розповсюдження інформації серед неповнолітніх, що може завдати шкоди їх фізичному, психічному, моральному розвиткові забороняється”.
Пропонується внести доповнення до статті 1 Закону України “Про захист суспільної моралі” і навести визначення термінів продукції з елементами насильства і жорстокості у такій редакції: “будь-які матеріальні об’єкти предмети, друкована, аудіо-, відеопродукція, в тому числі реклама, повідомлення та матеріали, продукція засобів масової інформації, змістом яких є демонстрація насильства і жорстокості та їх пропаганда”. При цьому пропонується навести в ст.1 визначення терміну культу насильства й жорстокості у такій редакції: “пропаганда поведінки застосування грубої фізичної сили як норми”.
Рекомендовано внести доповнення до статті 7 Закону України “Про захист суспільної моралі” в частині захисту неповнолітніх від продукції з елементами насильства й жорстокості такого змісту:
“Ст.7 Захист неповнолітніх від негативного впливу продукції сексуального чи еротичного характеру та продукції з елементами насильства й жорстокості. З метою захисту морального та фізичного життя неповнолітніх забороняється:
- втягнення неповнолітніх у діяльність з виробництва й обігу продукції сексуального чи еротичного характеру, порнографічних матеріалів, продукції з елементами насильства і жорстокості, надання послуг, а також організації й проведення видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру і таких, що пропагують культ насильства й жорстокості;
- розповсюдження продукції сексуального чи еротичного характеру, порнографічних матеріалів, продукції з елементами насильства і жорстокості, надання послуг і проведення видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру серед неповнолітніх і таких, що пропагують культ насильства і жорстокості;
- використання образів неповнолітніх у будь-якій формі в продукції сексуального чи еротичного характеру, продукції з елементами насильства і жорстокості і проведенні видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру і таких, що пропагують культ насильства й жорстокості”.
Рекомендовано доповнення до Закону України “Про рекламу” у частини 3 статті 20 у такій редакції: “Реклама не повинна завдавати дітям моральної, психічної, фізичної шкоди, викликати у них відчуття неповноцінності”.
Враховуючи нормативно-правову базу щодо діяльності Експертної комісії з питань розповсюдження і демонстрування фільмів при Міністерстві культури й мистецтв України та Систему візуальних позначок класифікації кіно-, відеопродукції залежно від аудиторії, на яку вона розрахована, автор наголошує на існуванні нагальної потреби щодо визначення чітких критеріїв продукції, яку не можна показувати на екрані, особливо у передачах про здійснені злочини, а також показу понівечених тіл, документальне зображення страт, агонії, катування тощо.
Визначимо стратегічні напрями, за якими повинна здійснюватися розробка заходів, спрямованих на поліпшення роботи засобів масової інформації, щодо запобігання злочинності неповнолітніх, та сформулюємо практичні рекомендації стосовно можливостей позитивного впливу держави на дану проблему на рівні загальносоціального запобігання.
На даний час в Україні діє 11 загальнонаціональних телемереж і 14 радіомереж. Однак не зважаючи, на значну кількість суб’єктів інформаційної діяльності нагальною залишається проблема якості інформації, що надається суспільству загалом. Це стосується в першу чергу, домінування продукції з елементами агресії та насильства і відсутністю необхідної кількості культурно-просвітницких теле- та радіопередач, постійно діючих рубрик у газетах та журналах. Необхідно посилити контроль за виконанням чинного законодавства щодо діяльності ЗМІ.
Цей контроль повинен зводитися не лише до контролю виконання ліцензійних вимог, але й до заохочення в сенсі надання певних пільг для суб’єктів, що сприяють поширенню високоякісної інформаційної продукції, в тому числі, кращих світових культурних зразків. Це стосується також поширення соціальної реклами.
Підвищення духовного рівня підростаючого покоління через спеціалізоване інформаційне забезпечення передбачає розширення як теле- та радіотрансляції, так і створення відповідних друкованих ЗМІ. Інформація, що поширюється даними суб’єктами, повинна мати переважний відсоток продукції культурного, навчально-виховного характеру та враховувати вікові та психологічні особливості неповнолітніх.
Забезпечення рівня правового виховання населення загалом, та неповнолітніх зокрема, може бути досягнуте шляхом розширення кількості постійно діючих рубрик на телебаченні, радіо, у пресі та залучення відповідних фахівців. Особливо це стосується телебачення, як найбільш популярного серед молоді джерела інформації. При цьому поширення правовиховної інформації повинно бути регулярним та доступним для розуміння. Назви рубрик телепередач можуть бути наступними: ”Основи правових знань”, “Новини законодавства”, “Уроки правових знань” та ін. При підготовці даних передач доцільним є використання прикладів конкретних кримінальних справ із відповідним коментарем фахівця. Недопустимим є конкретизування елементів вчиненого злочину, яке може надати неповнолітньому негативний злочинний досвід. Особливо це стосується, так званої художньої версії кримінальних подій, коли акцентуються епізоди, які не можуть мати запобіжного впливу.
В результаті проведених нами досліджень було встановлено, що 63,3 % педагогів не надають учням рекомендацій стосовно вибору ЗМІ та їх тематики. Це, на наш погляд, є суттєвою прогалиною у виховному процесі. Рекомендації педагогів можуть бути сформовані наступним чином:
1) роз’яснення неповнолітнім переваг та недоліків окремих видів засобів масової інформації;
2) надання рекомендацій щодо вибору тематичних інформаційних джерел пов’язаних з навчальним процесом;
3) підбір інформаційної продукції для розширення і загального інтелектуального та культурного рівня;
4) надання рекомендацій при формуванні шкільної та домашньої відеотеки;
5) рекомендації щодо вибору періодичних та інших друкованих джерел.
В ході проведення анкетування на запитання “Чи забороняють вам батьки переглядати телепередачі та кінофільми, читати друковану продукцію, слухати радіопередачі які, на їх думку, негативно впливають на ваше виховання?” 68,3 % опитаних респондентів відповіли, що не забороняють. Причому підлітки обговорюють отриману інформацію через ЗМІ з друзями у 65,3 % випадках, з батьками у 28,6 % випадках, із педагогами лише у 6,1 % випадках. Безконтрольність з боку батьків негативно впливає на сприйняття неповнолітніми інформації не призначеної для цієї вікової групи. Тому контроль з боку батьків повинен мати системний характер особливо щодо дотримання вимог Рішення Національної ради України з питань телебачення й радіомовлення (від 18.06.2003 р. № 781) “Про затвердження Системи візуальних позначок класифікації кіновідеопродукції залежно від аудиторії, на яку вона розрахована”, яке передбачає зменшення доступу неповнолітніх до фільмів з елементами агресії та насильства.
Крім контролю якості інформаційної продукції завдання батьків полягає в наданні рекомендації щодо її вибору та обговорення з наданням правильних висновків.
В сучасних умовах нарощування темпів інформаційного забезпечення суспільства, використання нових інформаційних технологій та відповідне розширення масиву їх споживачів вимагає систематичного дослідження особливостей впливу ЗМІ на свідомість та поведінку неповнолітніх. При цьому результати досліджень у вигляді методичних рекомендацій для фахівців, а також у вигляді популярних видань повинні доводитися до широкого загалу.
Суттєве зменшення власного виробництва вітчизняних фільмів та інформаційної продукції культурного спрямування спричинило заповнення загального об’єму трансляції низькоякісною продукцією, що не сприяє підвищенню духовного рівня неповнолітніх та рівня їх правосвідомості. Відповідно до ст. 8 Закону України “Про телебачення й радіомовлення” і ст. 22 Закону України “Про кінематографію” мінімальні квоти для вітчизняного культурного продукту становлять 50 % і для вітчизняних фільмів – 30 %. Однак, ці квоти не виконуються. Необхідна ефективна державна підтримка розвитку цієї галузі у напрямку вироблення високоякісної інформаційної продукції для молоді.
Формування культури професійної та чесної журналістики є запорукою становлення довіри до ЗМІ та зменшення їх деструктивного впливу на неповнолітніх. Цьому повинно сприяти створення Всеукраїнських громадських організацій: Комісії з журналістської етики, Національної спілки журналістів України, Об’єднання Незалежних медіа-профспілок України. Особливо комісії з журналістської етики, яка входить до Міжнародного альянсу преси і має етичний кодекс українського журналіста, п.18 якого вимагає від журналіста бути особливо обережним при висвітленні питань пов’язаних із дітьми.
Необхідне усвідомлення широкими колами журналістів міжнародно визнаних правил професійної діяльності та відповідний контроль, в тому числі громадський, за порушенням професійної етики.
Необхідною умовою захисту неповнолітніх від негативного впливу інформаційної продукції з елементами агресії та насильства є чітке дотримання вимог щодо обмеження глядацької аудиторії. Як відомо державну реєстрацію фільмів здійснює Департамент з питань кінематографії Міністерства культури і мистецтв України. Під час реєстрації для кожного фільму відповідно до Положення про державну реєстрацію фільмів (наказ Міністерства культури й мистецтв України від 31 серпня 2004 р. № 571) встановлюється один з індексів, що визначає глядацьку аудиторію та відповідно до неї умови розповсюдження і демонстрування фільму.
Для кожного індексу розроблені відповідні методичні вимоги однак, на нашу думку, вони потребують вдосконалення щодо захисту неповнолітніх від інформаційної продукції з елементами насильства та агресії.
Так, відповідно до встановлених вимог для фільмів з індексом “14” (перегляд дозволяється дітям до 14 років тільки в супроводі батьків) вони можуть включати сцени з незначним ступенем насильства та жорстокості, без надмірного натуралістично вираженого кровопролиття. Фільми з індексом “16” (перегляд забороняється особам до 16 років) можуть мати сцени з обмеженим ступенем насильства та жорстокості, такі як бійки, застосування зброї без надмірного кровопролиття, обмежене зображення нещасного випадку або катастрофи.
Такі понятті як: “сцени з незначним ступенем насильства та жорстокості”, “надмірне натуралістичне виражене кровопролиття”, “сцени з обмеженим ступенем насильства та жорстокості”, “застосування зброї без надмірного кровопролиття” досить складно регламентують відповідність фільму при його індексуванні та розширюють можливість споживання неповнолітніми так званої агресивної інформаційної продукції.
На нашу думку, потребують вдосконалення методичні підходи щодо визначення фільмів з індексом “14” та “16”, а саме реалії складної дійсності (смерть, страждання, горе, насильство тощо), повинні подаватися з максимальною умовністю. При цьому повинні бути виключені будь-які сцени, які можуть негативно впливати на психіку людей, а особливо дітей: натуралістичний показ жорстокості й насильства.
Необхідне розроблення методичних рекомендацій та їх правове закріплення стосовно регламентації показу, так званих, шокуючих матеріалів, особливо при документальному показі здійснених злочинів. Рекомендації повинні містити чіткі параметри щодо висвітлення подій пов’язаних із показом крупним планом загибелі та страждань людей, а також інших шокуючих подій, що можуть негативно впливати на психіку людей, в тому числі неповнолітніх.
Створення громадського телерадіомовлення, тобто суб’єкту інформаційної діяльності зі статусом єдиної загальнонаціональної неподільної і неприбуткової системи масової комунікації дозволить суттєво покращити загальну якість інформаційного забезпечення суспільства. При цьому необхідно, щоб тематичний розподіл програм мовлення передбачав наявність переважного об’єму передач для дітей та юнацтва та культурологічних і просвітницьких передач вітчизняного виробництва.
При проведенні спеціально-кримінологічного запобігання важливим питанням є врахування при провадженні дізнання, досудового слідства і судового розгляду кримінальної справи органом дізнання, слідчим, прокурором такого фактору, як деструктивний вплив ЗМІ. При цьому необхідним є внесення уточнень до п.п. 4,5 ст. 433 КПК України в такій редакції: після слів “умови життя та виховання неповнолітнього” записати “якість його інформаційного забезпечення”; після “обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього” записати “негативний вплив ЗМІ”. Вказані доповнення дозволять уникнути формального підходу до встановлення причин та умов злочинів неповнолітніх, і зокрема, дасть змогу повніше виявляти недоліки в діяльності ЗМІ та уникати можливості їх деструктивного впливу.
За даними проведеного нами аналізу кримінальних справ, слідчий лише в 3,7 % випадків реагував у своїх поданнях на всі виявлені умови та причини вчинених злочинів, в інших випадках бралися до уваги лише окремі обставини. При цьому можливість деструктивного впливу інформаційної продукції ЗМІ з елементами агресії та насильства взагалі не враховувалась. Подання слідчих та окремі ухвали суду носили загальний характер без глибокого аналізу причин і умов вчинення злочину та не містили конкретні рекомендації щодо їх усунення. За даними нашого дослідження лише в 14,7 % справ були відомості про проведені заходи по внесеним слідчим поданням, із них жодного стосовно питань рівня якості інформаційного забезпечення та обмеження деструктивного впливу ЗМІ.
Основні напрямки діяльності КМСН щодо запобігання злочинності неповнолітніх шляхом використання ЗМІ можуть бути наступними:
а) на ранньому етапі запобігання необхідно здійснення нейтралізації деструктивного впливу ЗМІ, який може полягати у доступі неповнолітніх до інформаційної продукції (журнали, відеокасети інші носії інформації), що пропагують культ насильства та агресії, а також порнографію. Завданням КСМН та інших правоохоронних органів в цьому випадку є своєчасне реагування на такі правопорушення;
б) при проведенні безпосереднього запобігання стосовно неповнолітнього у якого вже склалися негативні погляди, сформувалася протиправна орієнтація необхідно встановити безпосередні чинники, що сприяють вчиненню правопорушень. Стосовно ЗМІ це можуть бути: 1) уподобання неповнолітніх, щодо вибору агресивної тематики ЗМІ; 2) доступність до інформаційної продукції, зокрема, телевізійної, що не відповідає віковим обмеженням; 3) відсутність контролю інформації, що надається ЗМІ з боку батьків; 4) недостатність рекомендацій щодо вибору інформації з боку педагогів. При взятті неповнолітнього на облік на цьому етапі необхідно проводити паралельну роботу по усуненні дії вище згаданих факторів. Необхідно задіяти широке коло заходів - від залучення батьків та педагогів до корекції інформаційної продукції, що споживає неповнолітній, до використання можливостей ЗМІ для підвищення рівня його правової культури;
в) на етапі запобігання рецидивної діяльності неповнолітніх, тобто коли злочин вже було вчинено, завданням КМСН є аналогічні дії, що й на етапі безпосереднього запобігання. Однак процес виявлення негативних факторів повинен носити більш системний характер, із відповідним кореляційним аналізом причин першого злочину. Особливо важливим це є у випадку застосування статті 105 (Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру) Кримінального Кодексу України. Запобігання рецидиву стосовно діяльності ЗМІ може бути наступним: 1) контроль дозвілля та вибору тематики ЗМІ неповнолітніми; 2) забезпечення неможливості доступу неповнолітніх до інформаційної продукції, що є потенційним джерелом злочинного досвіду; 3) задіяння батьків та педагогів до процесу контролю та індивідуального процесу виховання; 4) використання ЗМІ для підвищення правосвідомості неповнолітніх.
Враховуючи актуальність питань забезпечення прав неповнолітніх необхідним є створення та розвиток ювенальної юстиції в Україні, що в свою чергу є одним з дієвих шляхів вирішення комплексної проблеми злочинності неповнолітніх. Дія ювенальної юстиції повинна спрямовуватись не на покарання неповнолітнього правопорушника, а на його перевиховання. В цих умовах нагальним є узагальнення практичного досвіду щодо розвитку ювенального судочинства та висвітлення цих питань через ЗМІ для широкого загалу. Це дало б змогу провести обговорення даної проблеми у суспільстві і знайти ефективні шляхи її вирішення.
Отже, реалізація запобіжних заходів загальносоціального рівня залежить від того наскільки успішною є діяльність держави щодо розв’язання важливих соціально-економічних проблем, розробки механізму розвитку суб’єктів інформаційної діяльності спрямованих на підвищення рівня культури та духовності суспільства, контролю за виконанням законодавства стосовно діяльності ЗМІ по захисту прав неповнолітніх споживачів інформації. Виконання цих задач у свою чергу створюватиме ефективну базу для спеціально-кримінологічного попередження.
Результати проведеного дослідження можуть бути використані для вдосконалення чинного законодавства, в практичній діяльності суб’єктів запобігання злочинності неповнолітніх, для підвищення рівня їх, правової культури та духовності тощо.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кузнецова Н.Ф. Преступление и преступность. – М.: Издательство Московского университета, 1969. - 231 с.
2. Карпец И.И. Преступность: иллюзии и реальность. – М.: Рос. право, 1992. - 432 с.
3. Литвак О.М. Злочинність, її причини та профілактика. – К.: Україна, 1997. – 167 с.
4. Злочинність: Учбовий посібник / Туркевич І.К. – К.: Інститут адвокатури при Київському університеті ім. Тараса Шевченка, 1999. – 47 с.
5. Долгова А.И. Социально-психологические аспекты преступности несовершеннолетних. – М.: Юрид. лит., 1981. – 159 с.
6. Ільковець Л.Б., Туркевич І.К. Характеристика злочинності неповнолітніх // Вісник Київського університету. Юридичні науки.- Вип. 33/34. – К., 1995. – С.89-101.
7. Марчук Ф. Розгляд справ про злочини неповнолітніх і втягнення їх у злочинну та іншу протиправну діяльність // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. - № 1. – С. 89-98.
8. Експрес інформація про стан злочинності за 12 місяців 2004 р.-К.: МВС.-Управління операвтивної інформації, 2004.- С.6.
9. Кримінологія: Підручник /О.М.Джужа, Я.Ю.Кондратьєв, О.Г.Кулик, П.П.Михайленко та ін. За заг. ред. О.М. Джужи.- К.: Юринком Інтер.-2002.- 416 с.
10. Шакун В.І. Злочинність неповнолітніх – нові виклики для України // Питання боротьби зі злочинністю: Збірник наукових праць.- Харків: “Право”.-2004.- №8.-С.8-14.
11. Кримінологія: Навчал. Посібник / О.М. Джужа., В.В.Василевич, Ю.Ф. Іванов, П.М. Опанасенко, В.Г. Пшеничний, В.Г. Сюравчик. За заг.ред. О.М. Джужи.-К.: Прецендент, 2004.-208 с.
12. Медведев В.С. Кримінальна психологія: Підручник. - К.: Атіка, 2004.- 368 с.
13. Осипова Н.П. Підлітково-молодіжні співтовариства делінквентної спрямованості в механізмі криміногенної соціалізації неповнолітніх // Питання боротьби зі злочинністю: Збірник наукових праць.-Харків: “Право”.-2004.-№ 8.-С. 93-95.
14. Лопушанський Ф.А., Крупка Ю.Н., Туркевич И.К., Лиховая С.Я., Дранищева Э.И., Чауш А.П. Отв. ред. Лопушанський Ф.А. Криминологические проблемы профилактики правонарушений молодежи (опыт конкретно-социологического исследования).- Киев.-Наукова думка, 1986.- 208 с.
15. Лидерс А.Г. Психологический тренинг с подростком.-М.: АСАДЕМА, 2003.-256 с.
16. Ставицька О.В. Анормний стан особистості як фактор злочинної поведінки підлітка // Питання боротьби зі злочинністю: Збірник наукових праць.-Харків: “Право”.-2004.-№ 8.- С.82-84 .
17. ТузовА.П. Мотивация противоправного поведения несовершеннолетних.-К.: Головное издательство издательского объединения “Вища школа”, 1982.-182 с.
18. Герасина Л.Н. Некоторые детерминанты криминального поведения в молодежной субкультуре: конфликтологический анализ // Питання боротьби зі злочинністю: Збірник наукових праць.- Харків: “Право”.- 2004.-№ 8.- С.89-92.
19. Миньковський Г.М., Тузов А.П. Профилактика правонарушений среди несовершеннолетних.- К.: Политиздат Украины, 1987.- 215 с.
20. Процик А.Я. Кримінологічний аналіз особистністних особливостей неповнолітніх агресивних злочинців та основних класифікацій їх типів // Наше право.-2004.-№ 2.-С.88-92.
21. Кравчук С.Л. Специфіка та статево-вікові особливості проявів ворожості // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.-2001.-№ 11.- С.51-52.
22. Майерс Д. Социальная психология / Гаврилов В. (пер. с англ.).-СПб.: Питер Пресс.-1997.- 684 с.
23. Віденєєв І.О. Типи акцентуацій характеру та особливості агресивності в структурі поведінки неповнолітніх // Питання боротьби зі злочинністю: Збірник наукових праць.- Харків: “Право”.-2004.-№ 8.- С. 96-98.
24. Павлюк Н.В. Особенности допроса несовершеннолетних // Питання боротьби зі злочинністю: Збірник наукових праць.-Харків: “Право”.-2004.-№ 8.- С. 176-178.
25. Підлісний М.М., Шубін В.І. Цінності та буття особистості. Монографія.-Дніпропетровськ, ДДФА, 2005.-128 с.
26. Кримінологія: Підручник / Під ред. проф. В.Ф. Малкова.-М.: ЗАО Юстицинформ, 2004.- 528 с.
27. Васильківська І.П. Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні: деякі аспекти // Право України.- 2004.-№ 1.-С. 95-98.
28. Шиханцов Г.Г. Криминология. Учебник для вузов.- М.: “Зерцало-М”, 2001.- 368 с.
29. Експрес інформація про стан злочинності України за 12 місяців 2003 р.- К.: МВС. –Управління оперативної інформації, 2003.-10 с.
30. Криминология: учебник под ред. проф. Н.Ф.Кузнецовой.-2-е изд. перераб. и доп.-М.: Волтерс Клувер.- 2004.- гл. 11.- 553 с.
31. Криминология: Учебное пособие / Под общ. ред. проф. В.Е.Эминова.- М.: Изд. группа УНФРА. М.- НОРМА, 1997.-160 с.
32. Інформаційний бюлетень.- К.: Академія правових наук України.- Координаційне бюро з кримінології.- 2002.- № 5.- С. 5-29.
33. Шакун В.І. Суспільство і злочинність.- К.: Атіка, 2003.- 784 с.
34. Перепелиця Т.Г. Соціокультурні чинники злочинної поведінки підлітків.-Автореферат дисертації кандидата соціологічних наук.-К.: 1999.- 19 с.
35. Голіна В.В. Кримінологічна характеристика і попередження злочинності неповнолітніх // Питання боротьби зі злочинністю: Збірник наукових праць.-Харків: “Право”.-2004.-№ 8.-С.71-74.
36. Медведєв В.С. Кримінальна психологія: Підручник. - К.: Атіка.-2004.- 368 с.
37. Даньшин І.М., Голіна В.В., Кальман О.Г., Лисодєд О.В. Кримінологія.-Харків: “Право”.- 2003. -352 с.
38. Ровчак Л. Молодим повсюдно в нас дорога ? // Профспілки України.-2005.-№ 3.-С.69 –71.
39. Статистичний щорічник України за 2004 рік.-К.: Видавництво “Консультант”- 2005.-591 с.
40. Криминология: Учебник / Под. ред. проф. В.Ф. Малкова.- М.: ЗАО Юстицинформ, 2004.- 528 с.
41. Зубенко В.В. Формування правосвідомості неповнолітніх - один з елементів їх соціального розвитку // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. –2004.- № 2.- С. 248-252.
42. Дорош Л.В. Злочинність неповнолітніх у сфері сексуальних відносин та шляхи її попередження // Питання боротьби зі злочинністю: Збірник наукових праць.-Харків: “Право”.-2004.-№ 8.- С.29-33.
43. Васильківська І.П. Кримінологічні аспекти сімейного виховання // Держава і право: Зб. наук. праць. – К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 1999. – С.265-275.
44. Корнякова Т. Захист прав дітей – пріоритетний напрям наглядової діяльності // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. - № 11. – С. 20-28.
45. Матеріали до Дня Уряду України у Верховній Раді України 14 червня 2005 року з порядком денним: “Про дитячу безпритульність в Україні та шляхи подолання цього явища”. – К., 2005.- 36 с.
46. Даньшин И.М., Голіна В.В., Кальман О.Г. // Кримінологія. Особлива частина: Навч. посібник.- Х.: Право, 1999.- 230 с.
47. Шиханцов Г.Г. Криминология. - М.: ИКД “Зерцало-М”, 2001. – 368 с.
48. Криминология: Учебник / Под. ред. В.Н.Кудрявцева, В.Е.Эминова .-М.: Юрист, 1995. –512 с.
49. Ялпута Т.В. Причины и условия формирования отклоняющегося поведения у подростков // Питання боротьби зі злочиннністю: Збірник наукових праць.- Харків: “Право”.-2004.-№ 8.- С. 85-88.
50. Тарасов К.А. От насилия в кино к насилию ”как в кино” (на материалах западных исследований) // Социологические исследования.- 1996.- № 2.- С. 35-41.
51. Ениклопов С.Н. Некоторые проблемы психологии агрессивного поведения // Дети и насилие: Материалы Всероссийской научно-практической конференции (Москва-Санкт-Петербург, 2-8 октября, 1994). – Екатеринбург, 1996. – С.31-35.
52. Назаров М.М. Массовая коммуникация в современном мире: методология анализа и практика исследований. - М.: УРСС, 1999.- 240 с.
53. Тарасов К. “Агрессивная кинодиета” ТВ и студенчество // Высшее образование в России. – 2002.- № 3. – С. 66-75.
54. Дроздов О.Ю. Телебачення як джерело впливу на соціальну спрямованість молоді // Матеріали методологічного семінару Академії педагогічних наук України. – К., 12 листопада 1998 р. – С.481-485.
55. Юдина Е. Насилие в документальной телереальности // Высшее образование в России. – 2002. - № 3. – С.76-82.
56. Гордякова О.В. Влияние личностной агрессивности и тревожности подростков на эмоциональное отношение к агрессии в телевизионной рекламе // Психологический журнал. – 1999. - № 4. – С.96-101.
57. Кудін В.О., Кудін О.В. Розум і безумство відеобуму.-К.: Т-во “Знання”, 1990.-48 с.
58. Бень А. Шансонізований телерадіопростір // Голос України. – 2004. - № 34. – С.1-2.
59. Дроздов О.Ю. Засоби масової комунікації як фактор агресивної поведінки молоді // Вісник Харківського Національного Університету. – Серія “Психологія”. – 2000. - № 483. – С. 49-53.
60. Яременко О., Балакірєва Н., Бутенко Н., Вакуленко О. та ін. Роль засобів масової інформації та інших джерел у формуванні здорового способу життя молоді. – К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2000. – 111 с..
61. Скитенко Л. Захист прав дітей і молоді // Прокуратура. Держава. Людина. – 2004. - № 3. – С.24-32.
62. Закон України “Про кінематографію” // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 22. - Ст.114 ( із змінами).
63. Волянська О.В. Роль засобів масової інформації у формуванні моделей агресивної поведінки підлітків // Питання боротьби зі злочиннністю: Збірник наукових праць.- Харків: “Право”.-2004.- № 8.-С.147-149.
64. Чміль Г.П. Екранна культура: плюральність проявів. – Х .: Крук, 2003. –336 с.
65. Солодовник В. Соціокультурні чинники розвитку інтелектуального потенціалу українського суспільства і молодь: Наукові праці та матеріали конференції. – Випуск 1. – Київ: товариство “Знання” України. – 2001.- С.369-442.
66. Слободян М. Монолог біля відеокасет // Вісник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. – 2002. - № 4. – С. 12-14.
67. Сахань О.М. Мотивація ювенальної злочинності в сучасних політичних умовах // Питання боротьби зі злочиннністю: Збірник наукових праць.-Харків:“Право”.-2004.-№ 8. - С.79-81.
68. Матеріали до науково-практичної конференції “Реклама для суспільства” Київ, 1 червня 2004 р. – 6 с.
69. Головкін Б.М. Крадіжка як найтиповіший злочин неповнолітніх // Часопис Київського університету прав.-2004.-№ 1.-С.82-88.
70. Шевченко Т.С., Олексіюк Т.М. Європейські стандарти у галузі громадського мовлення.-К.:Інститут Медіа Права та Інтерньюз-Нетворк. - 2005. – 210 с.
71. Шевченко В. Це довгоочікуване public-мовлення …// Перспективи створення суспільного мовлення в Україні.-К.: Геопринт, 2005.-С. 39-51.
72. Закон України “Про систему суспільного телебачення і радіомовлення України” // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 45. – Ст. 284 ( із змінами).
73. Артеменко Ю., Шевченко Т. Навіщо Україні потрібне суспільне телерадіомовлення ? // Голос України. – 2004. - № 59 – С. 7.
74. Лебедєва Т. Суспільне мовлення-необхідна умова демократичного суспільства // Перспективи створення суспільного мовлення в Україні.-К.: Геопринт. - 2005.-С. 8-13.
75. Макеєв С., Стукало С. Суспільне телебачення в оцінці експертів та громадян // Перспективи створення суспільного мовлення в Україні.-К.: Геопринт. - 2005.-С.52-69.
76. Куляс І., Лигачова Н., Крикун Д., Чемерис І., Чекмишев О., Дацюк С., Лебедєва К., Жмакіна Ю. Проект засад редакційних принципів громадських мовників / http: www. merezha.org.ua.
77. Скорина А. Агресивність на телеекрані: оцінка фахівців // Столиця. – 2004. - № 20. – С. 24.
78. Проект Закону України “Про профілактику злочинів” від 12.05.98 // Джужа О.М.. Моісеєв Є.М., Василевич В.В Кримінологія .-К.: Атіка, 2001.-366с.
79. Даньшин І.Н. Детерминация преступности несовершеннолетних // Питання боротьби зі злочинністю: Збірник наукових праць.-Харків: “Право”.-2004.-№ 8.- С. 75-78.
80. Юзікова Н. Злочин, передбачений ст. 300 КК України, у контексті суспільної безпеки // Право України. – 2003. - № 11. – С. 27-29.
81. Яковенко С. Сюжет фільму став сценарієм злочину // Вечірній Київ. – 2004. – 21 травня. – С.7.
82. Шкурко В. Мальчики играли в гангстеров и совершили три преступления за один день // Сегодня.- 2004.- 27 апреля. – С. 6.
83. Волкова А. Чтобы семимесячная сестричка не плакала, семилетний мальчик решил “успокоить” ее так, как видел в кино, - ударом ножа // Факты и комментарии, 2003. - 18 июля.– С. 31-35.
84. Гусаров С. Ограбление по-киношному // Вечерние вести.-2005.-№ 042.-С.5.
85. Поліщук В. “Один вдома” не по-кіношному // Голос України.-2005.- 2 червня.-№ 100.-С.6.
86. Дорош Л.В. Злочинність неповнолітніх у сфері сексуальних відносин та шляхи її попередження // Питання боротьби зі злочиннністю: Збірник наукових праць.-2004.-№ 8.-Харків.-“Право”.- С.29-33.
87. Бриних М. Навчіть дітей убивати // Телекритика.-2005.-№ 3.- С.32-33.
88. Шинкаренко І.Р. Детермінанти злочинності неповнолітніх // Сучасні правові проблеми профілактики та розкриття злочинів, які вчиняються неповнолітніми: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції. Донецьк, 26 квітня 2002 року.-С.3-10.
89. Конституція України // Відомості Верховної Ради України.-1996.- № 30.- Ст. 141.
90. Конвенція про права дитини . – К.: Збірник нормативно-правових актів у сфері захисту прав дітей. РА “Прем’єр Медіа”. - 2003. – 412 с.
91. Закон України “Про інформацію”// Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 48.- Ст. 650 (із змінами).
92. Закон України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” (від 16 листопада 1992 р. № 2782- Х11) // Відомості Верховної Ради України, 1993. - № 1. - Ст. 1 (із змінами).
93. Закон України “Про телебачення і радіомовлення” (від 21 грудня 1993 р. № 3759 – Х11 // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 10. - Ст. 43 (із змінами).
94. Закон України “Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України (від 18 липня 1997 р. № 485/97-ВР) // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 45. - Ст. 284.
95. Закон України “Про інформаційні агенства” (від 28 лютого 1995 р. № 74/95 – ВР)” // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 13. - Ст. 83 (із змінами).
96. Закон України “Про рекламу” (від 3 липня 1996 р. № 270/96-ВР) // Відомості Верховної Ради України.- 1996.-№ 39.-ст. 181 (із змінами).
97. Закон України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення” (від 23 вересня 1997 р. № 538/97 - ВР) // Відомості Верховної Ради України. – 1997.- № 48. - Ст. 296 (із змінами).
98. Постанова Кабінету Міністрів України “Про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації, інформаційних агенств та розміри рєстраційних зборів” (від 17 листопада 1997 р. № 1287). - Правове регулювання інформаційної діяльності в Україні: Станом на 1 січня 2001 р. / Упоряд. С.Е.Демський. Відп. ред. С.П. Павлюк. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 688 с.
99. Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення “Про захист прав неповнолітніх телеглядачів” (від 5 жовтня 2000 р.) – Правове регулювання інформаційної діяльності в Україні: Станом на 1 січня 2001 р. / Упоряд. С.Е.Демський; Відп. ред. С.П. Павлюк. – К: Юрінком Інтер, 2001. – 688 с.
100. Положення про соціальну рекламу в системі соціальних служб для молоді України // Додаток 1 до наказу від 20 липня 1998 р. № 80 Українського Державного центру соціальних служб для молоді.
101. Закон України “Про охорону дитинства” // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 30. - Ст.142 (із змінами).
102. Указ Президента України “Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя” від 15 березня 2002 р. № 258/2002 // Вісник Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення. – 2002. - № 2. - С.5-6.
103. Указ Президента України “Про серйозні недоліки у здійсненні заходів щодо захисту моральності та утвердження здорового способу життя в суспільстві” від 4 лютого 2003 р. № 74/2003 // Вісник Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення. – 2003. - № 1. - С.2.
104. Рішення Національної ради Про затвердження Системи візуальних позначок класифікації кіновідеопродукції залежно від аудиторії, на яку вона розрахована від 18 червня 2003 // Вісник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення 2003.- № 3. – С.3.
105. Покальчук Ю. Будьмо уважні до наших дітей (коментар до рішень Національної ради, спрямованої на захист прав неповнолітніх та суспільної моралі // Вісник Національної ради з питань телебачення і радіомовлення.-2001.-№ 2.-С.29-30.
106. Наказ Міністерства культури і мистецтв України ”Положення про державну реєстрацію фільмів” від 31 серпня 2004р., № 571.
107. Закон України “Про захист суспільної моралі” // Голос України.- 2004.- № 5.-С. 14-15.
108. Стан засобів масової інформації у Великобританії, Франції і Німеччині / http: www. spa.ukma.kiev.ua.
109. Федечко Д. Захист суспільної моралі в телерадіомовленні. Міжнародна практика і стандарти / http: www. merezha.org.ua.
110. Іванов В. Засади функціонування суспільного телебачення Європейські стандарти у галузі громадського мовлення.-К.: Інститут Медіа Права та Інтерньюз-Нетворк, 2005.-210 с.
111. Смакота В. Цінності сучасної ук