КРИМІНОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЗАПОБІГАННЯ ШАХРАЙСТВУ З НЕРУХОМІСТЮ :

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕЖИМУ НЕРУХОМОСТІ ТА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ШАХРАЙСТВА 12
З НЕРУХОМІСТЮ 12
1.1. Нерухомість як правова та економічна категорія. 12
1.2. Кримінально-правова характеристика шахрайства з нерухомістю. 37
РОЗДІЛ 2 КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ДЕТЕРМІНАНТИ ШАХРАЙСТВА З НЕРУХОМІСТЮ 73
2.1. Стан і тенденції шахрайства з нерухомістю. 73
2.2. Особа злочинця та жертва шахрайства з нерухомістю. 87
2.3. Причини та умови шахрайства з нерухомістю. 103
РОЗДІЛ 3 ЗАХОДИ ЗАПОБІГАННЯ ШАХРАЙСТВУ З НЕРУХОМІСТЮ 124
3.2.Спеціально-кримінологічне запобігання шахрайству з нерухомістю. 141
3.3. Віктимологічні заходи запобігання шахрайству з нерухомістю. 156
ВИСНОВКИ 171
ДОДАТКИ 180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 207

ВСТУП

Актуальність теми. Становлення і розвиток ринкових відносин в Україні зумовлює появу нових форм власності, вільного підприємництва і багатоманітних фінансово-грошових відносин та необхідність проведення низки соціально-економічних, політичних, правових та інших реформ, для яких характерною рисою є реорганізація механізму господарювання в цілому й окремих його ланок. Динаміка і спрямованість економічних процесів обумовлена інституційними перетвореннями, і перш за все, реформуванням відносин власності, які проходили в умовах недостатньої правової урегульованості і зниження рівня моральної і правової свідомості, що об’єктивно зумовило зміну кількісних і якісних характеристик злочинності. Недосконалість врегулювання питань власності, відсутність дієвого контролю за операціями з нерухомістю та інші чинники не лише ускладнюють економічну ситуацію в Україні, а й сприяють значному поширенню шахрайств з нерухомістю.
За офіційними даними МВС України, за останні п’ять років простежується тенденція до зменшення шахрайств загально-кримінальної спрямованості. Так якщо у 2003р. було виявлено 16027 таких злочинів, то у 2007р. – 15354, серед яких найбільшу складність у виявленні, розслідуванні та запобіганні представляють шахрайства з нерухомим майном, які навпаки збільшились майже в два рази, з 287 злочинів у 2003р., до – 443 у 2007р. [202,с.235].
Відомості щодо статистики угод купівлі-продажу об’єктів нерухомості свідчать, що майже 20% із них здійснюються з порушенням нормативних вимог, близько 2–3% операцій з нерухомістю визнаються недійсними [175,с.39].
На сьогоднішній день кількість і вартість нерухомості, яка знаходиться у приватній власності, законодавцем не обмежується, і власники нерухомості мають право на різні форми її відчуження, а саме продавати, дарувати, заповідати, укладати інші угоди, які не заборонені законом. Крім того, якщо навіть і виникає можливість придбати чи обміняти нерухомість, то, практично, ніхто не застрахований від можливих шахрайських посягань на право власності на нерухоме майно.
Теоретичне підґрунтя дослідження шляхів і засобів протидії шахрайству з нерухомістю склали наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених: Г.А. Аванесова, П.П. Андрушка, Ю.В. Бауліна, І.Г. Богатирьова В.І Борисова, П.А. Вороб’я, Л.Д. Гаухмана, В.О. Глушкова, В.В. Голіни, В.К. Грищука А.І. Гурова, Н.О. Гуторової, І.М. Даньшина, О.М. Джужи, О.О. Дудорова, А.П.Закалюка, А.Ф. Зелінського, М.Й. Коржанського, О.М. Костенка, В.М. Кудрявцева, П.С. Матишевсь¬кого, М.І.Мельника, П.П. Михайленка, Б.С. Нікіфорова, В.І. Осадчого, М.І. Панова, А.В. Савченка, О.Б. Сахарова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, В.О. Тулякова, І.Я. Фойницького, П.Л. Фріса, В.І. Шакуна, П.С. Яні, С.С. Яценка та ін. Зазначені науковці зробили вагомий внесок у теорію і практику боротьби з даними злочинами, але більшість питань запобігання шахрайству з нерухомістю розглядались фрагментарно або у межах загальної характеристики корисливих злочинів проти власності.
Окремі кримінально-правові, кримінально-процесуальні та кримінологічні аспекти боротьби з шахрайством з нерухомістю, розглядались у працях російських вчених: В.Н. Антонова «Злочинні посягання на ринок житла (кримінологічні і кримінально-правові аспекти)», Д.В. Астаф’єва «Особливості початкового етапу розслідування шахрайства в сфері купівлі продажу нерухомості», А.В. Шарова «Розслідування шахрайства в сфері обігу житла», та українських вчених О.В. Лисодєда «Кримінологічні проблеми шахрайства», О.В. Смаглюка «Шахрайство за Кримінальним кодексом України 2001 року», Н.В. Павлової «Особливості розслідування шахрайства пов’язаного з відчуженням приватного житла». Разом з тим, не зменшуючи ролі й значущості праць зазначених науковців, слід відзначити, що більшість питань присвячених дослідженню проблем запобігання шахрайству з нерухомістю, у силу різних обставин, залишаються не вирішеними, що не може не позначитися на ефективності правоохоронної діяльності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає тематиці пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які вимагають першочергової розробки і впровадження в практичну діяльність ОВС на період 2004–2009 роки, затвердженої Наказом МВС України № 755 від 05.07.2004р. Програмі реформування в системі МВС України наукової та науково-технічної діяльності у сфері боротьби із злочинністю, затвердженої Наказом МВС України № 491 від 15.05.2003р., а також спрямовано на виконання Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 роки, затвердженої постановою Кабінету міністрів України № 1767 від 20.11.2006р. Тема дисертаційного дослідження зареєстрована в Управлінні координації та планування наукових досліджень Академії правових наук України, а його проведення включене до Плану науково-дослідницьких робіт Київського національного університету внутрішніх справ (затверджено рішенням Вченої ради університету від 31січня 2006р., протокол № 1).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є кримінологічна характеристика шахрайства з нерухомістю та розробка на підставі її аналізу науково обґрунтованих рекомендацій щодо ефективного запобігання злочинам цієї категорії.
Для досягнення зазначеної мети були визначені такі основні завдання:
– дослідити стан і напрями сучасної наукової розробки порушеної проблеми в кримінологічній науці;
– вивчити правовий та економічний зміст режиму нерухомості за законодавством Україні;
– здійснити юридичний аналіз складу шахрайства з нерухомістю та провести диференціацію основних способів його вчинення;
– виявити важливі кримінологічні особливості функціонування ринку нерухомості в Україні;
– дослідити та систематизувати ознаки особистості шахрая та потерпілого у справах щодо шахрайства з нерухомістю;
– обґрунтувати причини і умови, що сприяють вчиненню шахрайства з нерухомістю;
– розробити науково обґрунтовані заходи, спрямовані на запобігання шахрайства з нерухомістю;
– розробити обґрунтовані пропозиції щодо змін законодавства в сфері нерухомості;
– розробити пропозицій щодо вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі з шахрайством з нерухомістю і подолання його негативних соціальних наслідків;
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, які виникають з приводу вчинення шахрайства з нерухомістю в умовах сучасної економіко-правової ситуації в Україні.
Предмет дослідження – кримі¬нологічні засади запобігання шахрайству з нерухомістю.
Методи дослідження. При підготовці дисертації автором були використані сучасні методи наукового пізнання. Зокрема: діалектичний метод – для наукового пізнання соціально-правових явищ, які виникають у сфері обігу нерухомості; історико-правовий, порівняльно-правовий та документальний при дослідженні історичного етапів формування «ринку нерухомості», для аналізу національного та закордонного законодавства про боротьбу з шахрайством в Україні, загалом, і з нерухомістю зокрема (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2); логіко-семантичний з метою визначення понять «нерухомість» та «ринок нерухомості» і при аналізі змісту кримінологічних категорій «запобігання шахрайству з нерухомістю» (підрозділи 1.1, 3.1, 3.2, 3.3); статистичний та системно-структурний методи – для дослідження стану і тенденцій шахрайства з нерухомістю та розробці пропозицій щодо вдосконалення окремих статей КК України і рекомендацій, щодо правильної правової кваліфікації шахрайства з нерухомістю (підрозділи 1.2, 2.1, 3.1). Методи соціологічний, аналізу та синтезу використано при зборі інформації про механізм вчинення шахрайства з нерухомістю, особливості причин і умов, характеристику шахрая та потерпілого, а також для визначення системи суб’єктів запобігання зазначеним злочинам (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 3.2)
Нормативною основою дослідження є Конституція України та закони України, інші нормативно-правові акти органів законодавчої, виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також ратифіковані Україною міжнародно-правові документи, що регулюють відносини на ринку нерухомості.
Емпіричну базу дисертації становлять: матеріали дослідження 210 кримінальних справ про шахрайство з нерухомістю, які вчинені на території м. Києва, Київської області та в інших регіонах України за 2003–2007 рр., матеріали судової практики Верховного Суду України, статистична інформація МВС України щодо шахрайства та суміжних із ним злочинів, вчинених у період 2003–2007 рр., статистична інформація щодо розгляду судами загальної юрисдикції кримінальних справ, порушених за ст.190 КК України в період 2003–2007 рр., результати анкетування 350 працівників органів внутрішніх справ, які ведуть боротьбу зі злочинами пов’язаними з шахрайством з нерухомістю.
Наукова новизна одержаних результатів полягає, в тому, що за характером та змістом розглянутих проблем дисертація є одним із першим в Україні комплексним кримінологічним дослідженням, виконаним на монографічному рівні, яке присвячене розгляду проблем запобігання шахрайства з нерухомістю. У дисертації пропонується низка нових теоретичних і важливих у практичному відношенні положень, які відбивають її наукову новизну зокрема:
вперше:
– обґрунтовано кримінологічні особливості ринку нерухомості в Україні, на підставі чого визначено детермінанти, що сприяють вчиненню шахрайства з нерухомістю, серед яких найбільш характерними є: висока ринкова вартість об’єктів нерухомості; юридична необізнаність учасників ринку нерухомості; недосконалість законодавчого регулювання захисту права приватної власності на нерухомість; відсутність державних програм моніторингу інформаційних баз даних про способи вчинення, про осіб шахраїв та об’єкти посягання та захисту інтересів жертв; відсутність дієвих заходів щодо його запобігання;
– на основі даних слідчо-судової практики визначено, що шахрайство з нерухомістю проявляється у двох формах: перша – заволодіння шляхом обману чи зловживання довірою, грошовим еквівалентом вартості об’єкта нерухомості, друга – набуття винним права власності та інших майнових прав на нерухомість на свою користь, чи на користь третіх осіб, шляхом обману чи зловживання довірою;
– розроблено пропозиції щодо доповнення ст. 190 КК України кваліфікуючою ознакою, яка б передбачала відповідальність за набуття права на чуже нерухоме майно;
– доведено необхідність доповнення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» нормою, яка б передбачала відповідальність органів державної реєстрації прав на нерухоме майно за проведення правової експертизи документів і перевірку законності угоди, своєчасність і достовірність даних у Державному реєстрі прав про речові права на нерухоме майно та встановлені щодо них обмеження;
– розроблено пропозиції, щодо створення та функціонування системи державного страхування – гарантійного фонду для відшкодування збитків, завданих користувачам Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень місцевими органами державної реєстрації, який формувався б з відрахувань від суми угоди;
удосконалено:
– наукові підходи визначення складових елементів змісту поняття «ринок нерухомості», серед яких виділяють: стійку тенденцію до розширення, що пов’язано зі збільшенням числа цивільно-правових операцій з нерухомістю; сукупність взаємовідносин, які пов’язані з розвитком (створенням) нових та управлінням (експлуатацією) вже існуючих об’єктів; випадки виникнення і переходу права власності на нерухоме майно підлягають обов’язковій державній реєстрації; діють спеціальні правила здійснення право чинів з нерухомістю, що передбачають залежність прав на земельну ділянку від прав на інші нерухомі об’єкти, що розташовані на ній;
– диференціацію способів вчинення шахрайства з нерухомістю та аргументовано, що основними із них є: використання підроблених документів при укладенні договорів; активний чи пасивний обман; розрахунок підробленими грошима.
– практичні рекомендації спрямовані на підвищення рівня правової освіченості учасників цивільно-правових операцій з нерухомістю, а саме: при укладенні договору купівлі-продажу нерухомості у приватних осіб; при укладенні договору на інвестування у будівництво житла; при виборі посередників (агентств нерухомості, ріелторів) для професійного супроводу операцій з нерухомістю;
дістали подальший розвиток:
– положення щодо кримінологічної характеристики шахрайства з нерухомістю, у частині таких її елементів, як особа злочинця та особа потерпілого, на основі даних про додаткову кримінологічну інформацію, обумовлену сучасними соціально-економічними реаліями, яка має важливе не лише теоретичне, але й практичне значення для запобігання цим злочинам;
– аргументи необхідності прийняття Закону України «Про ріелторську діяльність», який би визначив правове підґрунтя забезпечення діяльності і розвитку конкурентноздатного ринку ріелторських послуг та напрями реалізації єдиної державної політики на ринку нерухомості України.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення, пропозиції і висновки, які викладені у дисертаційному дослідженні використовуються:
– у правотворчій діяльності з метою вдосконалення законодавства, яке регламентує: а) кримінальну відповідальність за шахрайство з нерухомістю; б)організаційно-правові основи діяльності правоохоронних та інших державних органів щодо запобігання та протидії шахрайству з нерухомістю. Пропозиції автора щодо вдосконалення: а) Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» надіслані до Інституту законодавства Верховної Ради України та будуть враховані в процесі розроблення законопроекту про внесення змін з питань запобігання корупції при виділенні земельних ділянок під будівництво органами місцевого самоврядування (лист Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією від 15.05.2008р. № 04-12/9-1515) б) правового забезпечення операцій з земельними ділянками та запобіганні шахрайству з нерухомістю (лист Державного Комітету України із земельних ресурсів від 21.05.2008р. №14-17-3/7089);
– у правозастосовній діяльності – як рекомендації щодо вдосконалення діяльності державних, у тому числі правоохоронних органів щодо запобігання та протидії шахрайству з нерухомістю: пропозиції в системі службової підготовки та практичній діяльності органів досудового слідства МВС України (акт впровадження в практику ГУ МВС України в м. Києві від 03.07.2008р. № 1/3572); рекомендації щодо виявлення та запобігання шахрайства при цивільно-правових операціях купівлі-продажу об’єктів нерухомості (акт впровадження Фонд Державного майна України від 30.11.2007р. № 16-1641);
– у навчальному процесі – при викладанні курсів (спецкурсів) з кримінології та суміжних дисциплін, підготовці підручників, навчальних та довідкових посібників, методичних матеріалів (акт впровадження Київського національного університету внутрішніх справ від 22.04.2008р.).
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права, кримінального права Київського національного університету внутрішніх справ та дістали позитивну оцінку. Результати дослідження знайшли відображення в тезисах виступів на міжнародних, всеукраїнських та міжвузівських науково-практичних конференціях з проблем кримінального права і кримінології, зокрема на Науково-практичній конференції «Формування громадянського суспільства та правової держави в контексті європейської інтеграції, (Київ 2006)»; Міжнародній науково-практичній конференції «Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми (Донецьк 2006)»; Науково-практичній конференції «Правова система України: сучасний стан та перспективи удосконалення» (Київ 2007)»; Регіональній науково-практичній конференції «Верховенство права у правозастосовчій діяльності» (Івано-Франківськ 2008).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації викладені автором у семи публікаціях, три з яких у наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та чотирьох доповідях на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Підбиваючи підсумки, слід зазначити, що проведене дисертаційне дослідження дозволяє у стислому вигляді сформулювати теоретичні висновки та узагальнення, аргументувати пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства про відповідальність за шахрайство з нерухомістю, а також внести зміни до існуючої системи державної реєстрації правв на нерухоме майно та їх обмежень.
1. Проведено історичне дослідження основних етапів формування такої юридичної категорії, як «нерухоме майно», і правового наповнення терміна «обіг нерухомості», можна зробити висновок, що неправомірне заволодіння нерухомим майном можливе лише в результаті обернення чужого майна на користь винного чи іншої особи шляхом придбання відповідних прав на нерухоме майно, тобто належним чином, передбаченим законодавством, правове оформлення факту зміни власника. На ринку нерухомості товаром виступає не сам об’єкт, а право на нього; вартість об’єкта (і, відповідно, кримінальний інтерес до нього) визначається не тільки його фізичними та економічними параметрами, скільки обсягом прав, які передаються. Захоплення нерухомого майна, заволодіння ним як річчю особливого роду, встановлення над ним так званого фактичного господарювання без отримання відповідних прав, не може розглядатися як заволодіння, оскільки воно має тимчасовий характер, а власник наділений достатніми засобами захисту. Отже, злочини, які вчиняються шахрайськими способами, посягають не на нерухоме майно як річ, предмет матеріального світу з певними фізичними характеристиками і правовим статусом, а на сукупність окреслених цивільним законодавством майнових прав, які належать його власнику чи іншому законному власнику, наявність яких і є метою вчинення злочину.
2. Кримінальний кодекс України нині не містить самостійної норми, яка адекватно відповідала б завданням захисту майнових прав добросовісних учасників операцій з нерухомим майном. Судово-слідча практика має достатню кількість прикладів злочинних посягань на право власності й інші майнові права добросовісних учасників ринку нерухомості, кваліфікація яких ускладнена з використанням чинного кримінального законодавства. Результатом шахрайських дій є незаконне отримання винним чи третіми особами права власності та інших майнових прав , які окреслені в цивільному законодавстві, за договором в який потерпілий вступає під впливом обману чи зловживання довірою. Крім того, в результаті договорів з відчуження нерухомого майна, яке є для винного чужим, і до укладення яких потерпілий залучається шахрайськими способами, винний отримує незаконне збагачення у вигляді грошового еквіваленту. Нерухоме майно – це специфічний об’єкт цивільного обігу, виступає безпосереднім предметом шахрайства не саме собою як майно, що має унікальні фізичні, економічні та правові параметри, а як засіб реалізації злочинного умислу, спрямованого врешті-решт на заволодіння майновими правами чи грошовим еквівалентом.
3. Вважаємо за потрібне також зазначити про неточне визначення «придбання права на майно» відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України «право власності набувається на підставах, що не заборонені законом». Отже право власності не можна придбати, його можна тільки набути згідно з встановленим законом порядком.
4. Суттєві особливості нерухомого майна як предмета злочинного посягання при вчиненні шахрайства наштовхує нас на думку про необхідність «провести диференціацію» даного виду злочинного посягання і внести певні зміни та доповнення до чинного Кримінального кодексу України. При цьому необхідність зазначених заходів мотивується не стільки вартістю нерухомого майна (кваліфікуючою ознакою як зазначено вище, виступає вартість предмета заволодіння), скільки високою суспільною небезпекою зазначеного виду злочинів, яка міститься в тому, що потерпілі втрачають, права на нерухоме майно, тобто фактично втрачають найнеобхідніше, що здебільшого потрібне будь-якій людині – житло. Наша точка зору досить обґрунтована тому у випадках заволодіння нерухомістю шляхом вчинення шахрайства порушуються не тільки майнові права потерпілого, але й конституційні права і свободи, гарантовані йому Конституцією України.
У зв’язку з цим доцільно доповнити ч.4. ст.190 КК України таким формулюванням: «Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах, або набуття права на чуже нерухоме майно або організованою групою – карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
5. Отже, за характером вчинення даний злочину вирізняється тим, що маскується цивільно-правовою угодою. Це пояснюється що в ряді випадків значно ускладнюється встановлення суб’єктивної сторони злочину. Крім того, обман при шахрайстві під виглядом угоди досить специфічний, часто це «обман в намірах», який виявляється пізніше. Цивільно-правова форма сприяє і високому ступеню латентності шахрайства з нерухомістю. Про це опосередковано свідчить збільшення кількості позовів про визнання недійсними подібних угод в судах. Правоохоронні органи досить часто в таких випадках відмовляють у кримінальному переслідуванні через наявність цивільно-правових відносин, які начебто підлягають вирішенню в цивільно-правовому порядку. З другого боку потерпілі зацікавлені насамперед у відновленні своїх майнових прав, що також сприяє «переходу» досліджуваної категорії справ з кримінального процесу в цивільний. На нашу думку, наявність цивільно-правової відповідальності не повинна виключати кримінальної відповідальності, тому слідчим органам слід ретельніше аналізувати всі обставини справи і не допускати безпідставних відмов.
6. Шахрайство з нерухомим майном має такі особливості:
– порівняно стабільне підвищення рівня шахрайства в цілому і шахрайства з нерухомістю зокрема, на тлі зменшення кількості зареєстрованих злочинів;
– постійне вдосконалення способів вчинення шахрайства з нерухомістю з урахуванням змін у сфері обігу нерухомості;
– територіальний розподіл злочинних посягань залежить від рівня розвитку ринка нерухомості, системи ціноутворення, а також від кількості потенційних жертв у конкретній місцевості;
– характерною особливістю шахрайства з нерухомістю є високий рівень латентності, велика кількість кримінально-караних діянь узагалі підлягає цивільно-правовій оцінці, а кримінальні справи за фактом шахрайства не порушуються. Це пояснюється низкою чинників, якими є: недосконалість цивільно-правового законодавства у сфері нерухомого майна;
– більшості працівників правоохоронних органів бракує потрібного досвіду і достатніх професійних знань для виявлення та розслідування шахрайства з нерухомістю;
– маскування шахрайських дій цивільно-правовими операціями, що надає шахрайству вигляду цивільно-правових спорів;
– недостатній рівень правової освіченості учасників цивільно-правового обігу нерухомості; відсутність фундаментальних наукових досліджень щодо виявлення, розслідування та запобігання шахрайству з нерухомим майном.
7. Проведене дослідження осіб, які вчиняють шахрайство з нерухомістю, дозволяє виділити такі типи злочинців:
– ріелтери, нотаріуси, співробітники агентств нерухомості;
– співробітники органів державної реєстрації прав на нерухоме майно, співробітники ЖЕУ;
– особи, які мають певні професійні навички на ринку нерухомості чи мають зв’язки в органах влади.
Кожний з зазначених типів злочинців відрізняється соціально-демографічними, соціально-ролевими, кримінально-правовими, морально-психологічними ознаками. Разом із тим особа шахрая з нерухомістю характеризується досить високим освітнім рівнем, наявністю спеціального досвіду і знання особливостей укладення операцій з нерухомістю, високим соціальним статусом. Особа шахрая з нерухомістю вбудована у структуру «білокомірцевої» злочинності, є її конструктивним елементом.
8. Аналіз вивчених кримінальних справ за фактами шахрайства з нерухомим майном дозволяє виділити дві основні категорії жертв таких злочинних діянь:
– перша категорія жертв шахрайства – старі люди, особи з неврівноваженою психікою чи такі, що зловживають спиртними напоями або наркотичними речовинами. Ця категорія громадян не має можливості адекватно оцінювати зміст своїх майнових прав і захищати їх, вони не можуть реально оцінити й здійснити всі дії щодо відчуження нерухомого майна;
– друга категорія жертв – пересічні громадяни, втягнуті у сферу обігу нерухомого майна у зв’язку з життєвою необхідністю і бажають при цьому заощадити кошти на майбутній угоді та ухилитись від сплати податків. Бажання уникнути оплати встановленого розміру винагороди агенту ріелтерської фірми змушує їх діяти самостійно, «на свій страх і ризик», користуватись послугами випадкових знайомих або «чорних агентів» – осіб, які виконують посередницькі функції на ринку нерухомості, не маючи на це відповідних правових підстав і професійних навичок.
9. На нашу думку, основними детермінантами злочинності на ринку нерухомості та безпосередньо шахрайства є занепад економіки країни, відмова держави від розв’язання соціальних проблем населення, зменшення темпів житлового будівництва, занадто висока вартість нерухомості, колізійність кримінально-правових та цивільно-правових норм, правова необізнаність населення щодо правильності процедури купівлі-продажу нерухомості, психологічна непідготовленість населення до ефективного захисту від шахрайства, недосконалість організаційно-структурного забезпечення боротьби з шахрайством з нерухомістю.
10. З нашого погляду, серед пріоритетних напрямів законодавчого забезпечення прав на нерухомість можна виділити забезпечення гарантій надійності реєстрації прав на нерухомість і довіра до записів реєстру, закріплення в законодавстві принципу публічності, достовірності державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Слід зазначити, що покупцю виконати самостійно увесь комплекс необхідних перевірок досить складно, тому покладення обов’язків з перевірки документів на державний орган є повністю обґрунтованим, але в такому випадку необхідно передбачити і певну відповідальність за невиконання цього обов’язку. На нашу думку, ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» слід викласти у такому вигляді: «Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно несуть відповідальність за проведення правової експертизи документів і перевірку законності угоди, своєчасність і достовірність даних у Державному реєстрі прав про речові права на нерухоме майно та встановлені щодо них обмеження…» і далі за текстом статті.
Закріплення такого положення в цьому Законі передбачає і створення системи державного страхування – гарантійного фонду, який складався б з відрахувань від суми договору (наприклад, у системі Торенса такий внесок становить лише 0,1% від суми договору) [2,с.136].Створення та функціонування гарантійного фонду для відшкодування збитків, завданих користувачам Державного реєстру прав місцевими органами державної реєстрації, хоч і передбачено у перехідних положеннях п.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», але так і не було запроваджено в життя. При цьому такий фонд має бути державним, а створення ринкових інститутів зниження ризиків на ринку нерухомості на даному етапі розвитку української економіки буде менш ефективним, хоча саме цим шляхом нині просувається розвиток ринку нерухомості.
11. З огляду на потребу встановлення чітких правил на ринку нерухомості, для забезпечення ефективного функціонування національного ринку нерухомості, спрямованого на досягнення цілей і завдань, які стоять перед державою в умовах реформування власності й економіки, захисту прав та інтересів споживачів ріелтерських послуг, ми пропонуємо прийняти Закону України « Про ріелоерську діяльність», який має на меті впорядкувати діяльність ріелторів шляхом створення інститутів сертифікації та реєстрації спеціалістів на ринку нерухомості України, законодавчо закріпити статус ріелтера та суб’єкта ріелтерської діяльності, регулювати ріелтерську діяльність шляхом створення та надання відповідних повноважень спеціальному органу з регулювання ріелтерської діяльності – Ріелторській Палаті України.
У прийняття цього Закону забезпечить можливість формування цивільної відповідальності суб’єктів ріелтерської діяльності за якість послуг, що надаються споживачам, створити реальну можливість розвитку цивілізованого ринку нерухомості й умов для надання якісної і доступної ріелтерської послуги населенню, надасть можливість реально здійснювати правовий, соціальний, фінансовий і моральний захист ріелтера і ріелоерської професії.
Прийняття Закону надасть можливість значно скоротити тіньовий обіг фінансів у сфері ринку нерухомості, допоможе захистити споживачів від послуг псевдоріелторських фірм і «чорних маклерів», забезпечить можливість контролю за якістю ріелтерської діяльності, створить умови для суб’єктів ріелтерської діяльності надавати якісну ріелтерську послугу споживачам, надасть можливість ведення Реєстру ріелтерів України, Реєстру суб’єктів ріелтерської діяльності України, створить підстави для формування системи страхування професійної відповідальності суб’єктів ріелтерської діяльності.
12. Для запобігання злочинам, які вчиняються на ринку житла, що будується, для зміцнення системи захисту населення при інвестуванні у будівництво житлових будинків від злочинних посягань, ми вважаємо за доцільне внести такі пропозиції:
– створити при міських адміністраціях спеціальні відділи (чи виділення окремих працівників адміністрації), для здійснення контролю за поточним (кінцевим і майбутнім) будівництвом житлового сектора, що здійснюється на території району;
– ввести обов’язкову реєстрацію договорів щодо виконання комплексу робіт з будівництва житлових домів, договорів інвестування ( пайової участі) та інших, такого ж виду договорів, пов’язаних з будівництвом;
– створити спеціальну електронну інформаційну базу (єдиного реєстру), у якому акумулювалися б усі наявні відомості про житлові будинки що будуються (з зазначенням кількості квартир, їх площі та інших характеристик), замовників будівництва, будівельні організації і інвесторів, у тому числі власників квартир (з зазначенням всіх характеристик, квартир які вони купують);
– ввести обов’язкове страхування договорів інвестування (пайової участі) для захисту інвесторів у разі виникнення форс-мажорних чи інших обставин, які не дозволяють одній з сторін виконати взяті на себе за договором обов’язки.
13. До загальносоціальних заходів щодо запобігання шахрайству з нерухомістю, і зокрема з землею, слід віднести:
– видачу за бажанням власників землі державних актів на право спільної часткової або спільної сумісної власності на землю;
– прийняття закону України «Про державний земельний кадастр» та здійснення моніторингу земельного кадастру;
– створення єдиної системи реєстрації прав власності на землю і забезпечення правової єдності земельної ділянки та розміщених на ній будівель, споруд і насаджень;
– встановлення періоду від одного до кількох місяців, протягом якого договір на купівлю-продаж землі може бути анульованим, якщо з якихось причин продавець чи покупець захоче це зробити;
– забезпечення доступу всіх зацікавлених осіб до інформації про оренду землі, її терміни та орендну плату, доступ до електронної інформації про наявність земель, виставлених на продаж для всіх охочих отримати цю інформацію;
– випуск іпотечною установою іпотечних облігацій, забезпечених заставою під землю й іншу нерухомість, та надання можливості комерційним банкам працювати з цими облігаціями.
14. У свою чергу, створення програм щодо запобігання шахрайству з нерухомістю як складової частини проблеми зі всіма видами шахрайства повинна спиратися на кримінологічно обґрунтовані напрямки, запропоновані сучасними кримінологами, насамперед включаючи:
– розробку єдиної концепції боротьби з шахрайством, спрямованої на запобігання йому в різних секторах економіки;
– включення комплексних програм боротьби з шахрайством з нерухомістю до державних програм запобігання злочинності;
– удосконалення законодавчого (кримінально-правового, адміністративно-правового, цивільно-правового) та іншого нормативного забезпечення боротьби з шахрайством відповідно до реального стану в суспільстві;
– розвиток організаційного забезпечення боротьби з шахрайством, з урахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду, який включає інформаційно-методичне забезпечення діяльності щодо запобігання, розслідування і призначення покарання за шахрайство;
– створення спеціальних підрозділів, які спеціалізувалися б на розкритті та розслідуванні шахрайства з нерухомістю;
– удосконалення системи підготовки кадрів для правоохоронних органів (запровадження спецкурсів або вивчення спеціальних тем, про висвітлення питань розкриття та розслідування шахрайства з нерухомістю у вищих навчальних закладах МВС, що сприятиме підготовці спеціалістів у цій сфері.
15.Важливим напрямом профілактичної роботи є підвищення правової культури громадян–учасників ринку нерухомості. При цьому особливу увагу слід надати створенню такого інформаційного поля, яке могло б забезпечити всіх потенційних покупців і продавців нерухомості чіткими і обґрунтованими рекомендаціями щодо укладення угод купівлі–продажу, можливості запобігання шахрайським посяганням на нерухомість щодо, порядку звернення до правоохоронних органів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алгазин А. И. Мошенничество и методы борьбы с ним / Алгазин А. И., Галагуза Н. Ф., Ларичев В. Д. – М. : Акад. нар. хоз–ва при Правительстве РФ, 2003. – 510 с.
2. Алексеев А. И. Криминологическая профилактика : теория, опыт, проблемы / А. И. Алексеев, С. И. Герасимов, А. Я. Сухарев. – М. : НОРМА, 2001. – 481 с.
3. Алексеев А.И. Криминология: курс лекций / А.И. Алексеев. – М. : Щит–М, 1999. – 339 с.
4. Альберхт У. Мошенничество : Луч света на темные стороны бизнеса / Альберхт У., Вернц Дж., Уильямс Т. – [2–е изд.]. – СПб. : Питер, 1995. – 396 с.
5. Антижулик, или Советы о том, как избежать мошенничества и не стать жертвой обмана / сост. А. В. Ситников. – Хмельницький : Ассоц «Укрстандарт», 1996. – 70 с.
6. Антонов И.О. Расследование мошенничества: дис. канд. юрид. наук: 12.00.09 / И.О. Антонов. – Казань, 1999. – 192 с.
7. Антонян Ю.М. Изучение личности преступника: учеб. пособие / Ю. М. Антонян: – М. : ВНИИ МВД СССР, 1982. – 79с.
8. Антонян Ю. М. Личность преступника / Ю. М. Антонян, В. Н. Кудрявцев, В. Е. Эминов. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 364с.
9. Антонян Ю.М. Преступник как предмет криминологического изучения / Ю. М. Антонян // Вопр. борьбы с преступностью. – М. : Юрид. лит., 1981.– Вып.34. – С. 38–46.
10. Артюхова О. А. Правове регулювання реєстрації правочинів з нерухомим майном / О. А. Артюхова // Держава і право. – К. : Ін–т держави держави і права ім. В. М. Корецького, 2006. – Вип.32. – С. 360–366.
11. Астафьев Д. В. Особенности первоначального этапа расследования мошенничества в сфере купли–продажи недвижимости: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. Наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза». – Краснодар, 2004. – 19 с.
12. Астафьев Д. В. Особенности первоначального этапа расследования мошенничества в сфере купли–продажи недвижимости : дис. канд. юрид. наук : 12.00.09 / Д. В. Астафьев. – Краснодар, 2004. – 189 с.
13. Балабанов И.Т. Операции с недвижимостью в России / И.Т. Балабанов. – М. : Финансы и статистика, 1996. – 187 с.
14. Блувштейн Ю. Д. Профилактика преступлений / Ю. Д. Блувштейн, М. И. Зырин, В. В. Романов. – Минск: Университетское, 1986. – 287 с.
15. Бойко О. О. Договори відчуження нерухомості у системі цивільного права України / О. О. Бойко // Держава і право. – К. : Ін–т держави і права ім. В.М. Корецького, 2005. – Вип. 27. – С. 112–117.
16. Бойцов А.И. Преступления против собственности/ А.И. Бойцов. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 773 с.
17. Борзенков Г. Н. Ответственность за мошенничество (вопросы квалифика-ции) / Г. Н. Борзенков. – М. : Юрид. лит., 1971. – 168 с.
18. Быков Ю. М. Криминологический анализ мошенничества в сфере страхования / Ю. М. Быков // Рос. следователь. – 2006. – № 9. – С. 26–30.
19. Быков Ю. М. Социальные последствия мошенничества в сфере страхования / Ю. М. Быков // Рос. следователь. – 2005. – № 9. – С. 39–41.
20. Ваксян А. В. Анатомия мошенничества / А.В. Ваксян. – М. : «NOTA BENE», 2002. – 256 с.
21. Ваксян А. В. 100 современных афер / А. В. Ваксян, Ю. А. Свирин. – М. : ЭКСМО–ПРЕСС, 2000. – 235 с.
22. Волженкин Б. В. Мошенничество / Б. В. Волженкин. – СПб., 1998.
23. Волков В.В. Уголовно–правовые меры борьбы с мошенничеством в сфере оборота недвижимості : дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / В.В. Волков. – Ростов–на–Дону, 2005. – 186 с.
24. Ворошилин Е.В. Ответственность за мошенничество: учеб. пособие / Е.В. Ворошилин. – М. : ВЮЗИ, 1980. – 70 с.
25. Волочков Н.Г. Справочник по недвижимости / Н.Г. Волочков. – М. : ИНФРА–М, 1996. – 669 с.
26. Гайдай В.Я. Історико–правовий аналіз виникнення та становлення сучасного поняття «шахрайства» у вітчизняній правничій науці / В.Я. Гайдай // Вісник. – Х., 2005. – Вип. 31. – С. 215–221.
27. Гаухман Л.Д. Ответственность за преступления против собственности / Л.Д. Гаухман, С.В. Максимов. – 2–е изд., испр. – М. : АО «ЮрИнфоР», 2001. – 315 с.
28. Герцензон А. А. Мошенничество: Опыт конкретно–социологического исследования / А. А. Герцензон // Соц. законность. 1968. – № 1. – С. 28–33.
29. Герцензон А.А. Уголовное право и социология / А.А. Герцензон. – М. : Юрид. лит., 1970. – 285 с.
30. Глоба К. Спеціально–кримінологічне запобігання незаконній приватизації / К. Глоба // Право України. – 2006. – № 12. – С. 69–73.
31. Голіна В.В. Запобігання злочинності в Україні: навч. посіб. / В.В. Голіна. – Х. : Нац. юрид. акад., 2007. – 107 с.
32. Горемыкин В.А. Экономика недвижимости: учебник / В.А. Горемыник, Э.Р. Бугулов. – М. : Информ. – изд. Дом «Филинъ», 1999. – 586 с.
33. Гоцуенко Н.Е. / За сотим кілометром / Н.Е. Голуценко // Дзеркало тижня. – 2006. – № 23. – С. 20.
34. Гриценко Е.А. Объективная логика формирования стоимости недвижимости / Е.А. Гриценко // Государственный информационный бюллетень о приватизации. – 2000. – № 7. – С. 72–75.
35. Гуськова Н. Недвижимое имущество как предмет хищения / Н. Гуськова // Уголовное право. – 2003. – № 1. – С. 16–20.
36. Данн А. Жулики, мошенники, аферисты: Наставление простофилям и инструкции мошенникам / А. Данн. – СПб. : Политехника, 1996. – 185 с.
37. Даньшин И.Н. Криминологическая характеристика личности мошенников / И.Н. Даньшин // Криминологические проблемы борьбы с преступностью: сб. науч. тр. – К. : КВШ МВД СССР, 1985. – С. 143–148.
38. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка / В.И. Даль. – М. : Рус. яз., 1980 – Т.3. – 555 с.
39. Джужа О.М. Проблеми кримінальної віктимології (кримінологічний, психологічний та пенітенціарний аспекти) / О.М. Джужа, Є.М. Моісеєв. – К. : НТВ «Правник» – Нац. акад. внутр. справ України, 1998. – 84 с.
40. Довідник про аналоги продажу будівель і споруд під час приватизації в Україні. Ч.2, вип.1. – К. : »Експерт–Л», 1998. – 482 с.
41. Долгова А.И. Преступность, ее организованность и криминальное общество / А.И. Долгова. – М., 2003.
42. Елисеев С. А. О правовом воспитании как средстве предупреждения преступности против собственности / С. А. Елисеев // Актуальные пробле-мы правоведения в современный период. – Томск, 1991. – С. 177–180.
43. Жалинский А.Э. Специальное предупреждение преступлений в СССР. (Вопросы теории) / А.Э. Жалинский. – Львов: Вища школа, 1976. – 194с.
44. Жариков Р.А. Краткая характеристика основных причин и уловий, способствующих росту преступности в современный период / Р.А Жариков // Право: теория и практика. – 2003. – № 12.
45. Жижиленко А.А. Имущественные преступления / А.А. Жижиленко. – Л. : Наука и школа, 1925. – 320 с.
46. Жилкина М.О. Страховое мошенничество: правовая оценка, практика выявления и методы пресечения / М.О. Жилкина. – М. : Волйерс Клувер, 2005. – 175 с.
47. Жилищная экономика: пер. с англ. / под ред. Г. Поляковского. – М. : Дело, 1996.
48. Загородников Н.И. Советское уголовное право. Общая и Особ. части: учебник. – М. : Юрид. лит., 1975. – 568 с.
49. Закалюк А.П. Личность, подлежащая индивидуальной профилактике / А.П. Закалюк // Сов. государство и право. – 1984. – № 2. – С. 84 – 87.
50. Закалюк А.П. Прогнозирование и предупреждение индивидуального преступного поведения / А.П. Закалюк. – М. : Юрид. лит., 1986. – 192 с.
51. Законодавство України про нерухомість: Законодавчі акти. Угоди. Типові договори. Роз’яснення. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 366 с.
52. Законодательство о государственной регистрации прав на недвижимое имущество и сделок с ним / Рос. ин–т гос. Регистраторов при М–ве юстиции РФ; сост. и авт. ввод. коммент. П.В. Крашенинников. – [2–е изд., перераб. и доп.]. – М. : Спарк, 1999. – 143 с.
53. Законодательство о недвижимости / сост. О.Ю. Скворцов. – М. : Бизнес–шк. «Интел–синтез», 1998. – 472 с.
54. Зелинский А.Ф. Криминология: курс лекций / А.Ф. Зелинский. – Х. : Прапор, 1996. – 260 с.
55. Зелинский А.Ф. Криминальная психология: науч. – практ. изд. / А.Ф. Зелинский. – К. : Юринком Интер, 1999. – 237 с.
56. Земельний кодекс України за станом на 20 червня 2006р. / Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид–во, 2006. – 96 с.
57. Иващенко С.Б. Уголовная ответственность за неправомерное завладение чужим недвижимым имуществом: дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 / С.Б. Иващенко. – М., 1998. – 210 с.
58. Как не стать жертвой преступления, мошенничества и обмана / сост. В.В. Ховрашова. – СПб. : Текарт, 1995. – 254 с.
59. Как распознать мошенника / авт. – сост. В. Игнатов. – Ростов н / Д: Феникс, 2000. – 316 с.
60. Калюжний Р.А. Окремі питання протидії шахрайству у сфері страхування / Р.А. Калюжний, В.Д. Гавловский, І.Г. Андрущенко // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – К. : МНДЦ, 2007. – № 17. – С. 57–69.
61. Карпец И.И. Проблема преступности / И.И. Карпец. – М. : Юрид. лит., 1969. – 167 с.
62. Клепицкий И.А. Недвижимость как предмет хищения и вымогательства / И.А. Клепицкий // Государство и право. – 2000. – № 3. – С. 11–19.
63. Клименко О. Речові права на нерухоме майно за законодавством України / О. Клименко // Право України. – 2004. – № 9. – С. 71–76.
64. Ковбенко Н.Д. Криминологическая характеристика и уголовно–правовые меры противодействия мошенничеству: дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 / Н.Д. Ковбенко. – СПб., 2004. – 156 с.
65. Коваленко В. Загальноспеціальні умови профілактики злочинів в економіч-ній сфері / В. Коваленко // Право України. – 2004. – № 8. – С. 12–18.
66. Ковальчук С. Незаконна приватизація державного і комунального майна: деякі аспекти кримінальної відповідальності / С. Ковальчук // Право України. – 2005. – № 3. – С. 49–53.
67. Колб Б. Ответственность за неправомерное завладение чужим недвижимым имуществом / Б. Колб // Законность. – 1996. – № 3. – С. 24–26.
68. Комментарий к Федеральному закону «О государственной регистрации прав на недвижимое имущество и сделок с ним» . – 2–е изд., перераб.и доп. – М. : НОРМА–ИНФРА–М, 2001. – 641с.
69. Комплексна програма профілактики злочинності на 2001–2005 роки: Затв. Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 52. – Ст.2258.
70. Конституція України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид –во, 2006. – 60с.
71. Комплексна програма профілактики правопорушень на 2007–2009 роки: Затв. Пост. Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767 // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 51. – Ст. 3418.
72. Коржанский М.И. О преступлениях и собственности / М.И. Коржанский // Нариси уголовного права. – К. : ТОВ «Генеза», 1999. – С. 161–166.
73. Коржанский М.И. Объект и предмет уголовно–правовой охраны / М.И. Коржанский. – М. : Аккад. МВД СССР, 1980. – 248 с.
74. Корнеев О. О. Осторожно! Мошенники, аферисты, жулики / О. О. Кор-неев. – Х. : Прапор, 1997. – 158 с.
75. Корольчук В.В. Вчинення шахрайства у сфері житлового будівництва / В.В. Корольчук // Наук. вісн. / Київ. нац. ун–т внутр. справ. – К., 2006. – № 3. – С. 146–153.
76. Кравченко О.В. Психологічні особливості шахрайства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 19.00.06 / О.В. Кравченко. – Х., 2005. – 18 с.
77. Кравченко О.В. Шахрайство як складова криміногенної ситуації в Україні: досвід психологічного дослідження / О.В. Кравченко // Право і безпека. – 2005. – № 4–2. – С. 181–185.
78. Кримінальний кодекс України: офіц. текст. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 240 с.
79. Криминалистика: учебник / под ред. Н.П. Яблокова. – М. : БЕК, 1999.
80. Криминология: учебник / под ред. М.Ф. Кузнецовой, Г.М. Миньковского. – М. : Изд–во Моск. ун–та, 1994. – 416 с.
81. Криминология: учебник / под ред. М.Ф. Кузнецовой, Г.М. Миньковского. – М. : Изд–во Моск. ун–та, 1998. – 690 с.
82. Криминолигия :учебник / [Алессеев А.И., Арчунова Ю.Н., Ванюшкин О.В. и др.] : под общ. ред. А.И. Долговой. – М. : НОРМА– ИНФРА– М, 2000. – 779 с.
83. Кримінологія: Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини): навч. посіб. / О.М. Джужа, Є.М. Моісеєв, В.В. Василевич. – К. : Атіка, 2001. – 368 с.
84. Криминология: учеб. пособие / [ А.Ф. Абанов, Л.В. Баранова, В.Г. Гриб и др.]; под ред. В.Д. Малкова. – М. : Юстицинформ, 2004. – 524 с.
85. Кримінологія: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / О.М. Джужа, Я.Ю. Кондратьев, П.П. Михайленко та ін..; за заг. ред. О.М. Джужи. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 416 с.
86. Кримінологія: навч. посіб. / Ю.Ф. Іванов, О.М. Джужа. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2006. – 264 с.
87. Криминология и профилактика преступлений: учебник / под ред. А.И. Алексеева. – М. : Моск. высш. шк. милиции, 1989. – 430 с.
88. Кришевич В.О. Кримінально–правова характеристика поняття «економічне шахрайство» / В.О. Кришевич // Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення. – Львів, 2006. – Ч. 2. – С. 106–111.
89. Крутик А.Б. Экономика недвижимости / А.Б. Крутик, М.А. Горенбургов, Ю.М. Горенбургов. – СПб. : Изд–во «Лань», 2001. – 478 с.
90. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. – М. : Госюриздат, 1960. – 244 с.
91. Кудрявцев В.Н. Преступность и нравы переходного общества / В.Н. Кудрявцев. – М., 2002. – 238 с.
92. Кудрявцев В.Н. Причины правонарушений / В.Н. Кудрявцев. – М. : Юрид. лит., 1976. – 286 с.
93. Кудрявцев В.Н. Причины преступности в России: Криминологический анализ / В.Н. Кудрявцев, В.Е. Эминов. – М. : Изд–во НОРМА, 2006.
94. Кудрявцев В.Н. Социологический аспект преступления / В.Н. Кудрявцев // Вопросы борьбы с преступностью. – М. : Юрид. лит., 1973. – Вып.18. – С. 3 –17.
95. Курс кримінології. Загальна частина: підруч. / за заг. ред. О.М. Джужи. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 52 с.
96. Курс кримінології. Особлива частина: підруч. під заг. ред. О.М. Джужи. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 480 с.
97. Ларичев В.Д. Мошенники изворотливы, но и вы не лыком шиты / В.Д. Ларичев // Ча¬стный сыск. Охрана. Безопасность. – 1996. – № 12 (40). – С. 17–20.
98. Ларичев В.Д. Мошенничество / В.Д. Ларичев. – 2–е изд., испр. – М. : АО Центр ЮрИнфоР», 2002. – 60 с.
99. Лекарь А.Г. Профилактика преступлений / А.Г. Лекарь. – М. : Юрид. лит., 1972. – 102 с.
100. Лимонов В.Н. Мошенничество: уголовно–правовые и криминологиче¬ские характеристики: учеб. пособие / В.Н. Лимонов. – М. : Акад. управления МВД России, 2000. – 89 с.
101. Лисодед О.В. Кримінологічна характеристика шахрайства в Україні / О.В. Лисодед // Проблеми законності. – Х., 2000. – Вип.45. – С. 177–185.
102. Лисодед О.В. Кримінологічні проблеми шахрайства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 « Кримінальне право і кримінологія, кримінально – виконавче право» / О.В. Лисодед. – Х., 1999. – 17с.
103. Литвак О.М. Державний вплив на злочинність: Кримінолого–правове дослідження / О.М. Литвак. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 280 с.
104. Литвак О.М. Загальнотеоретичні підвалини спеціально–кримінологіного запобігання злочинності / О.М. Литвак // Право України. – 2001. – № 5. – С. 97–102.
105. Литвак О.М. Злочинність, її причини та профілактика / О.М. Литвак. – К. : Вид–во Україна, 1997. – 167 с.
106. Литвинов А.Н. Профилактика преступлений. От теории к практике: науч. – практ. пособие / А.Н. Литвинов, Т.С. Гавриш. – М. : ИКФ «ЭКМОС», 2003. – 160 с.
107. Лунеев В.В. Преступность XX века: Мировые, региональные и российские тенденции: Мировой криминол. анализ / В.В. Лунеев. – М. : НОРМА, 1997. – 497 с.
108. Лученок А. И. Мошенничество в бизнесе / А.И. Лученюк. – Минск: Амалфея, 1997. – 272 с.
109. Ляпунов Ю.И. Корыстные преступления нетерпимы / И.Ю. Ляпунов. – М. : Сов. Россия, 1979. – 126 с.
110. Максимов С.Н. Основы предпринимательской деятельности на рынке недвижимости: учеб. пособие / С.Н. Максимов. – СПб. : Питер, 2000. – 263 с.
111. Мальян С. Застрахуйтесь от прошлого / С. Мальян // Комсомольская правда. – 2003. – 24 июня.
112. Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ним преступления / П.С. Матышевский. – К. : Юринком, 1996. – 238 с.
113. Мельников А.А. Криминологические и уголовно–правовые проблемы борьбы с мошенничеством: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология: Уголовно–исполнительное право» / А.А. Мельников. – М., 2002. – 20 с.
114. Міненко С.В. Злочини з нерухомістю. Які вони? / С.В. Міненко. Юстиніан. – 2004. – Вип. 3. – С. 23–29.
115. Минская В.С. Криминологическое и уголовно–правовое значение поведения потерпевших / В.С. Минская // Вопросы борьбы с преступностью. – М. : Юрид. лит., 1972. – Вип. 16. – С. 9–26.
116. Михайлов В. Экономические преступления: цифры и факты / В. Михайлов // Профес¬сионал. – 1999. – № 5. – С. 7–8.
117. Михайлов К.В. Злоупотребление доверием как признак преступлений против собственности (уголовно–правовые и криминологические аспекты): дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 / К.В. Михайлов. – Челябинск, 2000. – 186 с.
118. Мошеннический Петербург: Очерки / Агентство журналист. расследований А. Константинова. – СПб. : Нева; М. : ОЛМА–пресс, 2001. – 382 с.
119. Мошенничество в России: 1000 способов, как уберечься от аферистов / [Авт. – сост. : Романов С.А. и др.]. – М. : Конец века, 1996. – 318с.
120. Науково–практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К. : Каннон, А.С.К., 2002. – 1104 с.
121. Нерухомість. Словник термінів та визначень / під ред. Ю.В. Вассермана. – Київ, 1997. – с. 15.
122. Нижний С.В. Виникнення та розвиток інституту застави майнових прав / С.В. Нижний // Держава і право. – К. : Ін–т держави і права ім. В.М. Корецького, 2005. – Вип. 28. – С. 441–447.
123. Никифоров Б.С. Борьба с мошенническими посягательствами на социалистическую и личную собственность по советскому уголовному праву / Б.С. Никифоров. – М. : Изд–во АН СССР, 1952. – 179 с.
124. Никифоров Б.С. Уголовно–правовая охрана личной собственности в СССР / Б.С. Никифоров. – М. : Наука, 1954. – 265 с.
125. Овчарук С. Інститут державної реєстрації речових прав на нерухоме майно через призму конституційності / С. Овчарук // Вісн. прокуратури. – 2007. – № 12. – С. 74–80.
126. Оглоблина О. М. Аренда и купля–продажи недвижимости: практическое пособие / О. М. Оглоблина. – М. : Юринформцентр, 2003. – 277 с.
127. Оксфордский толковый словарь по бизнесу. – М. : Прогресс–Академия, 1995.
128. Ожегов С.И. Словарь русского языка / под ред. Н.Ю. Шведовой. – 18–е изд. / С.И. Ожегов. – М. : Рус. яз., 1986. – 795 с.
129. Павлов В.І. Ринок нерухомості: навч. посіб. / В.І. Павлов. – К. : Кондор, 2006. – 336 с.
130. Павлова Н.В. Тенденції розвитку шахрайства в житловій сфері / Н.В. Павлова // Вісн. Запорізького юрид. ін–ту. – Запоріжжя, 2004. – № 2. – С. 196–197.
131. Панов Н.И. Квалификация преступлений, совершаемых путем обма¬на / Н.И. Панов. – Х. : Харьк. юрид. ин–т, 1980. – 98 с.
132. Про власність: Закон Української РСР від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 20. – Ст. 249.
133. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень: Закон України від 1 липня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 51. – Ст. 553.
134. Про заставу: Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 47. – Ст. 642.
135. Про захист прав власників земельних часток паїв: Указ президента України від 21 квітня 1998 р. // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 16. – Ст.590.
136. Про міліцію: Закон Української РСР від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
137. Про судову практику про корисливі злочини проти приватної власності: Постанова Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. – Х. : Одіссей, 2000. – С. 131–147.
138. Про фінансово–кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю: Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 52. – Ст. 377.
139. Протидія економічній злочинності / П.І. Орлов, А.Ф. Волобуєв, І.М. Осика та ін. – Х. : Нац. ун–т. внутр. справ, 2004. – 568 с.
140. Психологічні особливості злочинних об’єднань (Використання психологічних знань у протидії організованій злочинності): наук. – практ. посіб. / за ред. Я.Ю. Кондратьєва, С.Д. Максименка, Б.В.Романюка. – К. : НАВСУ, 2002. – 436 с.
141. Рарог А.И. Вина и квалификация преступлений: учеб. пособие / А. И. Рарог. – М. : ВЮЗ