БОРОТЬБА ЗІ ЗЛОЧИНАМИ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ЗБРОЇ :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ, КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ДЕТЕРМІНАНТИ ЗЛОЧИНІВ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ЗБРОЇ 11
1.1. Поняття та кримінологічна характеристика злочинів,
що вчиняються з використанням зброї 11
1.2. Детермінанти існування та поширення „збройних” злочинів 48
РОЗДІЛ ІІ. ПРОТИДІЯ ЗЛОЧИНАМ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ЗБРОЇ (“ЗБРОЙНИМ” ЗЛОЧИНАМ) 91
2.1. Організаційно-правові засоби протидії злочинам,
що вчиняються з використанням зброї 91
2.2. Спеціально-кримінологічна профілактика
“збройних” злочинів 133
2.3. Роль органів внутрішніх справ у протидії
“збройним” злочинам 149
ВИСНОВКИ 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 182
ДОДАТКИ 211

ВСТУП
Актуальність теми. Проблема забезпечення безпеки громадян, охорони їх життя та здоров’я, особистої недоторканності є одним з центральних напрямків соціальної політики України. На сьогодні планомірній розбудові правової держави суттєво заважають погіршення криміногенної ситуації, підвищення рівня злочинності, негативні зміни її кількісних та якісних показників. Найбільшу тривогу викликає тенденція до поширення тяжких насильницьких злочинів, серед яких найнебезпечнішими є такі, що вчиняються з використанням зброї, особливо вогнепальної. Такі злочини завжди викликають широкий резонанс, породжують у населення почуття страху, невпевненості у майбутньому, незахищеності свого життя та життя близьких людей.
Актуальність проблеми боротьби зі злочинами, що вчиняються з використанням вогнепальної зброї, обумовлена тим, що такі злочини завдають непоправної шкоди життю чи здоров’ю громадян, зокрема, призводять до загибелі публічних людей, у тому числі політиків, державних діячів, журналістів, бізнесменів. Тому протидія злочинам, що вчиняються з використанням зброї, є, безперечно, однією з нагальних потреб суспільства.
Недостатнє дослідження кримінологічних аспектів злочинів, що вчиняються з використанням вогнепальної зброї, позначається на якості кримінально-правового регулювання та засобів запобігання злочинам такого виду. Тому вивчення проблеми боротьби зі „збройними” злочинами, визначення їх поняття та ознак, детермінант існування й поширення є необхідною умовою формування науково обґрунтованої протидії таким небезпечним злочинним проявам.
Незважаючи на значне поширення в Україні злочинів, що вчиняються з використанням зброї, вони залишаються майже невивченими з боку вітчизняних учених-юристів. Питання, пов’язані з кримінально-правовою характеристикою злочинів проти громадської безпеки та протидією незаконному обігу зброї, є більш дослідженими. Зазначені проблеми розглядали М.С. Грінберг, В.П. Ємельянов, О.П. Литвин, П.С. Матишевський, В.О. Навроцький, В.І. Рибачук, Л.Ф. Соколов, В.П. Тихий, В.І. Ткаченко та інші. У російській кримінологічній науці проблему тяжких злочинів, що вчиняються із застосуванням зброї, фундаментально досліджував Д.А. Корецький, а особу озброєного злочинця — Л.М. Землянухіна. Вагомий внесок у розробку проблеми „збройних” злочинів у контексті з іншими питаннями кримінального права та кримінології внесли М.І. Бажанов, О.М. Бандурка, В.І. Борисов, В.В. Голіна, І.М. Даньшин, О.М.Джужа, А.І. Долгова, А.Ф. Зелинський, О.Г.Кальман, І.І.Карпець, О.М. Костенко, В.М. Кудрявцев, Н.Ф. Кузнецова, О.М. Литвак, В.В. Лунєєв, М.І. Мельник, С.Ф. Мілюков, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, В.О. Туляков, І.К. Туркевич, В.П.Філонов, М.І. Хавронюк, Н.М. Ярмиш та інші.
Значна поширеність злочинів, що вчиняються з використанням зброї, нечіткість їх відмежування від інших насильницьких злочинів, недостатня теоретична та практична розробленість проблеми протидії цьому виду злочинності, а також не досить ефективне застосування кримінального закону для боротьби з ними обумовили актуальність та обрання теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами полягає в тому, що дисертація виконана відповідно до “Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки”, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року №1376, Указу Президента України від 18 лютого 2002 року №143 “Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”, а також теми науково-дослідної роботи кафедри кримінального права та кримінології Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ “Актуальні проблеми вдосконалення діяльності кримінальної міліції в боротьбі зі злочинністю на 2001-2005 роки”, передбаченої планом науково-дослідних робіт наукових установ та вищих навчальних закладів України юридичного профілю (на період до 2006р.). Тема дисертації затверджена Вченою Радою цього ж вищого навчального закладу від 29.01.2000 р. (протокол № 1).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у висвітленні основних теоретичних та практичних проблем боротьби зі злочинами, що вчиняються з використанням вогнепальної зброї, та формулюванні науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства й практики його застосування з урахуванням пріоритетності реалізації державної політики у сфері боротьби зі „збройною” злочинністю, а також рекомендацій з профілактичної діяльності органів внутрішніх справ.
З огляду на поставлену мету визначені такі дослідницькі завдання:
— на підставі системно-структурного аналізу насильницьких злочинів окреслити види (групи) злочинів, що вчиняються (можуть бути вчинені) з використанням вогнепальної зброї;
— визначити поняття та ознаки „збройних” злочинів;
— охарактеризувати сучасний стан „збройної” злочинності в Україні;
— з’ясувати ознаки особи злочинця;
— виявити детермінанти існування та поширення злочинів цього виду;
— визначити організаційно-правові засоби протидії злочинам, що вчиняються з використанням зброї;
— з’ясувати значення спеціально-кримінологічної профілактики у запобіганні „збройним” злочинам;
— визначити роль органів внутрішніх справ у протидії злочинам, що вчиняються з використанням зброї;
— розробити пропозиції щодо вдосконалення законодавства України в частині регулювання обігу зброї та відповідальності за „збройні” злочини.
Об’єктом дисертаційного дослідження є насильницькі злочини, що вчиняються з використанням вогнепальної зброї.
Предметом дисертаційного дослідження є поняття, кримінологічна характеристика та детермінанти злочинів, що вчиняються з використанням вогнепальної зброї, а також основні напрямки протидії „збройним” злочинам.
Методи дослідження обрані з огляду на поставлену мету, об’єкт і предмет дослідження. У роботі використані як загальнонаукові методи дослідження, так і методи, властиві для досліджень у правових науках. Формально-логічний (догматичний) метод застосовувався при тлумаченні на підставі критичного аналізу термінів і юридичних понять, які вживаються у Кримінальному кодексі України, інших нормативних актах та стосуються об’єкта дослідження. Використання методу системно-структурного аналізу дозволило сформулювати особливості юридичної конструкції насильницьких злочинів та окреслити види (групи) злочинів, що вчиняються з використанням вогнепальної зброї. Компаративістський метод використовувався при порівнянні норм вітчизняного кримінального законодавства з відповідними нормами законодавства зарубіжних країн (Австралії, Австрії, Азербайджанської республіки, Іспанії, Китайської Народної Республіки, Латвійської Республіки, Нідерландів, Республіки Узбекистан, США (штату Пенсільванії), ФРН, Швейцарії, Швеції). Статистичний та соціологічний методи застосовано при вивченні правозастосовчої практики, зокрема, при вивченні кримінальних справ та вироків суду за спеціально розробленими анкетами. Оброблення, аналіз і вивчення емпіричного матеріалу щодо об’єкта кримінологічного дослідження обумовили залучення математичних методів (зокрема, методу відносних величин та індексного методу).
Емпіричну базу дослідження становлять дані статистичної звітності МВС України за період 1998-2004 роки та узагальнення матеріалів судової практики. З цією метою вивчено 660 кримінальних справ про насильницькі злочини у Запорізькій, Одеській та Херсонській областях, з них — 119 про злочини, пов’язані з використанням або застосуванням вогнепальної зброї, та 276 обвинувальних вироків суду.
Наукова новизна одержаних результатів роботи полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням кримінологічних аспектів боротьби зі злочинами, що вчиняються з використанням вогнепальної зброї.
У дисертації обґрунтовано такі нові положення і висновки:
— визначається поняття “застосування зброї” як таке поводження зі зброєю, яке має певний наслідок. Для злочинів з матеріальним складом “застосування зброї” повинно мати наслідок у вигляді заподіяння якоїсь шкоди. Водночас наслідок застосування зброї може бути правомірним (згідно із Законом України „Про міліцію”) або соціально прийнятним (при необхідній обороні). Під “використанням зброї” слід розуміти не лише застосування, а й демонстрацію зброї для залякування потерпілої особи та використання для припинення опору з її боку незалежно від того, чи спричинено шкоду, чи йдеться про загрозу заподіяння такої шкоди;
— доведено, що насильство з використанням зброї застосовується лише умисно і супроводжується відповідною мотивацією, в центрі якої є ігнорування особистої недоторканості іншої особи, тому необережне заподіяння шкоди не можна вважати насильством, навіть якщо шкода з необережності заподіюється в ході насильницьких посягань;
— уперше запропоновано поділ злочинів, що вчиняються з використанням вогнепальної зброї, на дві групи. До першої групи належать злочини, в яких використання зброї передбачено законодавцем у диспозиції кримінально-правової норми, до другої — злочини, використання зброї в яких не зазначається у законі про кримінальну відповідальність, але має місце фактично;
— уперше визначено класифікацію злочинів, вчинених з використанням зброї: 1) за кримінально-правовою характеристикою (вбивство, розбій, бандитизм, хуліганство, статеві злочини тощо); 2) за ознаками, які характеризують суб’єкта злочину (повнолітній, неповнолітній, службова особа, чоловік, жінка тощо); 3) за сферами суспільного життя, в яких вчинено злочин (виробництво, торгівля, сфера побуту тощо); 4) за мотивами вчинення злочину (користь, помста, неповага до особистості людини тощо);
— запропоновано до переліку дій, що складають зміст обігу зброї, у проекты Закону України “Про зброю” віднести пересилання зброї та передбачити: 1) обіг усієї бойової зброї, яка є на озброєнні армії; 2) заборону на видачу ліцензій щодо права заняття приватною охоронною і детективною діяльністю особам, які мають судимість за вчинення умисних злочинів; 3) як підставу для анулювання ліцензії у громадян та охоронних підприємств втрату і незаконне використання зброї; 4) посилення відповідальності за порушення правил обігу цивільної зброї;
— аргументовано необхідність визнати обставиною, яка обтяжує покарання, вчинення злочину з використанням вогнепальної зброї, тому запропоновано доповнити ч.1 ст.67 КК України відповідним пунктом;
— запропоновано до предмета злочину, передбаченого ст.263 КК України віднести гладкоствольну мисливську зброю;
— обґрунтовано необхідність включити до суспільно небезпечних діянь злочину, передбаченого у ст.263 КК України, пересилання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської);
— встановлено, що кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ст.263 КК України, повинні бути повторність, вчинення діяння за попередньою змовою групою осіб, накопичення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв з метою їх передачі або збуту;
— запропоновано перебачити як умову звільнення від кримінальної відповідальності, крім добровільної здачі зброї, активне сприяння припиненню злочинів, пов’язаних з незаконним обігом зброї, розшуку та виявленню особи, яка їх вчинила;
— обґрунтовано необхідність обов’язкової співбесіди з психологом при вирішенні питання про надання дозволу на придбання зброї, який був би спроможний зробити кваліфікований висновок стосовно можливих наслідків придбання зброї конкретною особою.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертаційному дослідженні висновки, пропозиції та практичні рекомендації можуть бути використані для вдосконалення кримінального законодавства України, сприяти поліпшенню слідчо-судової практики при кваліфікації злочинів, що вчиняються з використанням зброї, організації протидії їм та запобігання їх вчиненню.
Окремі теоретичні та практичні положення дисертації використовуються у навчальному процесі при викладанні курсантам, студентам та слухачам Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ навчальних курсів “Кримінальне право”, “Застосування норм кримінального права”, “Кримінологія”, “Криміналістика”, „Адміністративна діяльність ОВС” та спецкурсу “Організація розкриття та розслідування злочинів в ОВС”. Сформульовані рекомендації можуть бути використані для підвищення рівня правових знань серед спеціалістів і населення (правовиховна діяльність).
У практичну діяльність підрозділів дозвільної системи відділу організації охорони громадського порядку УАСМ УМВС України в Запорізькій області та діяльність адміністративної служби міліції УМВС України в Запорізькій області впроваджені методичні положення з питань удосконалення профілактичних заходів дозвільної системи стосовно правопорушень, що вчиняються з використанням зброї (акт впровадження від 30.05.2005 №8/357), та адміністративно-правових заходів попередження правопорушень, що вчиняються з використанням зброї (акт впровадження від 20.09.2004 №8/3-1943).
Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертації оприлюднені у виступах дисертанта на: всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства” (Запоріжжя, 2002), міжнародному науково-практичному семінарі “Проблема відповідальності за злочини проти громадської безпеки за новим Кримінальним кодексом України” (Харків, 2002), регіональному круглому столі “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування” (Хмельницький, 2003), міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми й напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини” (Запоріжжя, 2003), всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми взаємодії судових та правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства” (Запоріжжя, 2004).
Результати дослідження обговорювались, були схвалені і рекомендовані кафедрою кримінального права та кримінології Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ для використання у навчально-виховному процесі та практичній діяльності органів внутрішніх справ.
Публікації. Результати дисертації опубліковані у п’яти статтях у наукових фахових виданнях України та п’яти тезах доповідей на конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведене дисертаційне дослідження поняття та кримінологічної характеристики „збройних” злочинів, детермінант їх існування та поширення, організаційно-правових засобів боротьби з ними, спеціально-кримінологічної профілактики злочинів, що вчиняються з використанням вогнепальної зброї, та ролі органів внутрішніх справ у боротьбі із зазначеними злочинними проявами дозволило сформулювати такі теоретичні положення та практичні рекомендації.
1. Дослідивши чинне кримінальне законодавство та інші законодавчі акти України, а також узагальнюючи точки зору ряду фахівців, визначається, що злочини, які вчиняються з використанням зброї, мають безпосереднє відношення до понять “безпека” та “громадська безпека” через те, що вони пов’язані з предметом, який має законодавчу регламентацію щодо його видів та обігу, і який може заподіювати шкоду охоронюваним правам та інтересам громадян.
Поняття „громадської безпеки” автор визначає як загальне благо, безпеку для всіх, таке поводження з джерелами загальної небезпеки, у тому числі вогнепальною зброєю, що забезпечить охорону життя і здоров’я громадян, матеріальних та інших цінностей.
Дисертант зазначає, що поняття „застосування зброї” є більш вузьким, ніж поняття „використання зброї”. Під поняттям „застосування зброї” слід розуміти таке поводження зі зброєю, яке має певний наслідок. Для злочинів з матеріальним складом “застосування зброї” повинно мати наслідок у вигляді заподіяння якоїсь шкоди. Водночас наслідок застосування зброї може бути правомірним (згідно із Законом України „Про міліцію”) або соціально прийнятним (при необхідній обороні). Під “використанням зброї” слід розуміти не лише застосування, а й демонстрацію зброї для залякування потерпілої особи та використання для припинення опору з її боку незалежно від того, чи спричинено шкоду, чи йдеться про загрозу заподіяння такої шкоди.
2. Автор сформулював поняття “збройних” злочинів, яке пропонує ввести у науковий обіг. Це злочини, які вчиняються з використанням такого засобу, як вогнепальна зброя. Ця группа злочинів виокремлена від інших злочинних діянь на підставі їх поєднання з насильством (фізичним або психічним) і наявності такої суттєвої ознаки, як “збройність”. “Збройні” злочини мають відношення до насильницько-агресивної злочинності. Про це свідчить те, що злочини, які вчиняються з використанням вогнепальної зброї, вчинюються лише умисно, частіше доводяться до кінця, мають підвищений рівень суспільної небезпечності, пов’язані з демонстрацією сили та зухвалості злочинця.
3. Зроблено висновок про те, що злочини, які вчиняються з використанням зброї, доцільно поділити на дві групи. До першої групи необхідно віднести злочини, в яких використання зброї передбачено законодавцем у диспозиції кримінально-правової норми, до другої — злочини, використання зброї в яких не зазначається у законі про кримінальну відповідальність, але має місце фактично. Ці дві групи охоплюють велику кількість злочинів, які в свою чергу посягають на різні об’єкти кримінально-правової охорони: життя та здоров’я, честь, і гідність, статеву свободу та статеву недоторканність особи; власність; громадську безпеку; сферу службової діяльності; правосуддя тощо.
4. На думку дисертанта, злочини, вчинені з використанням зброї, можна згрупувати таким чином: 1) за кримінально-правовою характеристикою (вбивство, розбій, бандитизм, хуліганство, статеві злочини тощо); 2) за ознаками, які характеризують суб’єкта злочину (повнолітній, неповнолітній, службова особа, чоловік, жінка тощо); 3) за сферами суспільного життя, в яких вчинено злочин (виробництво, торгівля, сфера побуту тощо); 4) за мотивами вчинення злочину (користь, помста, неповага до особистості людини тощо).
5. Автор вважає, що рушійною силою, яка обумовлює набуття і використання зброї при вчиненні злочину є бажання особи, пов’язане з суб’єктивною мотивацією, але мотив сам по собі не завжди є причиною цілеспрямованих дій. Він може бути результатом відображення у психіці потреб індивіда. Соціальні стандарти потреб формуються на підставі культурних традицій, звичок, природних умов, в яких існує дане суспільство.
6. До зовнішніх детермінант “збройної” злочинності дисертант відносить ті причини та умови, які викликають її поширення та повністю або частково залежать від волі індивіда. До цього комплексу автор включає: культ насильства та жорстокості у засобах масової інформації, художніх та телевізійних фільмах; лібералізацію державної політики щодо обігу зброї; наявність корупційних тенденцій у державному апараті; розшарування верств українського населення; несформованість у сучасній педагогіці позитивного соціального ідеалу тощо.
7. Внутрішні причини та умови злочинів, вчинених з використанням зброї, автор пов’язує з особливостями особистості злочинця, наявністю певного відхилення у його поведінці. Як психологічний феномен, відхилення пов’язується із розходженням норм активності особистості і соціальних норм. Агресія розглядається як одна з можливих стратегій поведінки людини, на виникнення якої впливає, крім інших рис, і демонстративність. У насильницьких злочинах з використанням зброї на перший план виступає так звана ворожнеча агресивність — агресія, завдання шкоди виступає як самоціль. Тривалість та жорстокість насильства тут залежать від злочинної мети — принизити жертву, завдати їй тяжких страждань із спонукань ревнощів, помсти, самоствердження тощо. В групових насильницьких злочинах із використанням зброї агресія часто здійснюється під впливом групового тиску, групових традицій.
8. До організаційно-правових засобів протидії збройним злочинам автор відносить: галузеві норми права; акти реалізації цих норм і врегульовані ними відносини. До галузей законодавства, які передбачають профілактику злочинів і інших правопорушень відносяться: норми кримінального права: про необхідну оборону, затримання особи, яка вчинила злочин, про примусові заходи виховного впливу до неповнолітнього тощо; норми кримінально-виправного права, що регламентують порядок звільнення з місць позбавлення волі, трудове і побутове забезпечення звільнених, умовно-дострокове звільнення, адміністративний нагляд тощо; норми кримінально-процесуального права: про необхідність виявлення причин і умов конкретного злочину, про заходи усунення злочину; адміністративного права, що регламентують обіг зброї, передбачають відповідальність за порушення правил дозвільної системи тощо; норми цивільного права, що передбачають обмеження дієздатності громадян, які зловживають спиртними напоями чи наркотичними засобами; регламентують порядок позбавлення або обмеження батьківських прав. Таким чином, у цьому випадку за допомогою певного галузевого права держава як суб’єкт управління справами суспільства забезпечує свій управлінський вплив на певну сферу відносин. У нормах права закріплюються певні цілі, визначаються засоби і шляхи їх досягнення, а також компетенція правоохоронних органів та їх службових осіб щодо протидії так званим “збройним злочинам”.
9. Пропонується ч.1 ст.67 КК України “Обставини, які обтяжують покарання” доповнити п.14 такого змісту: “Вчинення злочинів з використанням зброї”.
Запропоновано ст.263 КК України викласти в такій редакції:
„1. Носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу —
караються …
2. Виготовлення з метою збуту або збут гладкоствольної мисливської зброї —
караються …
3. Носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача, пересилання чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речових або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу —
караються …
4. Ті ж самі дії, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб або накопичення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речових або вибухових пристроїв з метою їх передачі або збуту —
караються …
5. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений частиною першою, другою або третьою цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої, активно сприяє припиненню злочинів, пов’язаних з незаконним поводженням зі зброєю, розшуку та виявленню особи, яка їх вчинила”.
10. Дисертант не підтримує думку авторів законопроектів, які пропонують передбачити на законодавчому рівні вільний обіг короткоствольної зброї — бойових пістолетів і револьверів. Аргументами передчасності та недоцільності надання громадянам права на придбання, зберігання і носіння короткоствольної вогнепальної зброї (пістолетів і револьверів) є такі: 1) вільний обіг короткоствольної вогнепальної зброї призведе до ускладнення криміногенної обстановки у зв’язку з легалізацією так званих “кримінальних стволів”; 2) надзвичайно ускладнить криміногенну обстановку в державі та обставина, що на руках у населення, більшість якого не має ані найменшої уяви про поводження зі зброєю та про небезпеку, яку вона в собі приховує, з’являться нові сотні тисяч одиниць вогнепальної зброї; 3) зросте злочинність на побутовому рівні, оскільки, за спостереженнями соціологів, психіатрів, у зв’язку з економічними та політичними негараздами, значна кількість громадян постійно перебуває у стресовому стані, на межі нервового зриву; 4) високі ціни на зброю зроблять її недоступною для громадян середнього і нижче середнього достатку, право на самозахист за допомогою вогнепальної зброї зможуть реалізувати тільки заможні громадяни, зросте кількість злочинів з метою заволодіння зброєю; 5) ускладниться процес здійснення належного контролю за зберіганням та використанням вогнепальної зброї; 6) зросте кількість нещасних випадків у зв’язку з необережним поводженням зі зброєю; 7) на сьогодні законодавчо неврегульованими залишились питання використання, застосування вогнепальної зброї цивільним населенням з метою самозахисту; 8) не налагоджена система спеціалізованого навчання цивільного населення правилам поводження з вогнепальною зброєю та вивчення основних вимог чинного законодавства щодо зброї.
11. Автор вважає, що у проекті Закону України “Про зброю” необхідно передбачити таке: до переліку дій, що складають зміст обігу зброї, включити пересилання зброї; передбачити в цьому проекті обіг усієї бойової зброї, яка є на озброєнні армії; передбачити заборону на видачу ліцензій щодо права заняття приватною охоронною і детективною діяльністю особам, які мають судимість за вчинення умисних злочинів; передбачити як підставу для анулювання ліцензії у громадян та охоронних підприємств втрату і незаконне використання зброї; посилити відповідальність за порушення правил обігу цивільної зброї. На нашу думку, при прийнятті законодавства про зброю необхідно особливу увагу зосередити на таких питаннях: обмеження розповсюдження вогнепальної зброї; забезпечення суворого контролю за розробкою та використанням вогнепальної зброї з метою запобігання можливим шкідливим наслідкам; підвищення рівня спеціальної підготовки осіб, котрі отримали право на використання вогнепальної зброї; прийняття загальнообов’язкових правил перевезення та транспортування зброї, її складових частин та боєприпасів до неї.
12. Диссертант виділяє групи суб’єктів спеціально-кримінологічної профілактики злочинів, що вчиняються з використанням зброї: 1) спеціалізовані державні правоохоронні органи та органи правосуддя; 2) спеціалізовані державні та громадські органи (комісії у справах неповнолітніх, спостережні комісії); 3) спеціалізовані громадські органи та організації; 4) спеціалізовані комунальні й приватні підприємства та організації, які здійснюють діяльність, пов’язану з наданням населенню охоронних послуг; 5) неспеціалізовані державні, комунальні, приватні органи, підприємства та установи, а також навчальні заклади, які здійснюють роботу з профілактики злочинів на добровільних засадах; 6) фізичні особи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абдул С. Криминологическая характеристика краж индивидуального имущества иностранных граждан // Юридический вестник.— 2002.— №2.— С.91-95.
2. Абельцев С.Н. Личность преступника и проблемы криминального насилия.— М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000.— 207 с.
3. Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика.— М.: Госюриздат, 1980.— 480 с.
4. Адельханян Р. Агрессия как преступление против всеобщего мира // Законность.— 2003.— №6.— С.33-34.
5. Административная деятельность органов внутренних дел. Часть Общая. Учебник. Издание третье / Под ред. А.П. Коренева.— М.: Московская академия МВД России, Изд-во „Щит-М”, 2000.— 304 с.
6. Административное право и административная деятельность органов внутренних дел: Учебник / Под ред. Л.Л. Попова.— М.: Академия МВД СССР, 1990.— 223 с.
7. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник / Під заг. ред. І.П. Голосніченка, Ю.А. Кондратьєва. — К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. — 177 с.
8. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і факультетів / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. — Харків: Право, 2001. — 528 с.
9. Алексеев А.И. Криминология. Курс лекций.— М.: Издательство „Щит-М”, 1999.— 340 с.
10. Аминов Д.И., Гладких В.И., Голодняк А.Ю. Особенности криминогенной детерминации преступлений, совершаемых подростками из маргинальной среды // Российский следователь.— 2003.— №3.— С.15-19.
11. Аналітична довідка про суїцидальну активність в органах та підрозділах внутрішніх справ України від 19 лютого 2000 р. №661/Кв.— Архів ЗЮІ ДДУВС, №.152/2000.
12. Андреева О.Б. Профилактике правонарушений нужна правовая база // Деловая жизнь. — 1996. — № 32-33. — С.15-17.
13. Андрєєва О.Б. Діяльність органів внутрішніх справ по профілактиці пра-вопорушень в сучасних умовах: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07.— Харків: УВС, 1999.— 21 с.
14. Андрушко П. Кваліфікація злочинів: Поняття та види // Вісник прокуратури.— 2003.— №12.— С.48-55.
15. Антонян Ю.М. Терроризм. Криминологическое и уголовно-правовое исследование.— М.: Издательство „Щит-М”, 1998.— 306 с.
16. Ахметшин Х.М., Ахметшин Н.Х., Петухов А.А. Современное уголовное законодательство КНР.— М.: ИД „Муравей”, 2000.— 432 с.
17. Бадрак В. Україна і світова торгівля зброєю // Іменем Закону.— 2000.— №26, 28, 30.
18. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть: Конспект лекций.— Днепропетровск: Пороги, 1992— 167 с.
19. Бандурка А.М., Давиденко Л.М. Преступность в Украине: причины и противодействие: Монография.— Харьков: Гос. спец. изд-во „Основа”, 2003.— 368 с.
20. Бандурка А.М., Зелинский А.Ф. Вандализм.— Харьков: Ун-т внутр. дел, 1996.— 198 с.
21. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення.— Х.: “Основа”, 1999.— 440 с.
22. Бандурка О.М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: Дис...канд. юрид. наук.— Харків: Укр. юрид. академія, 1994.— 158 с.
23. Бартол К. Психология криминального поведения.— СПб.: ПРАЙМ-ЕВРОЗНАК, 2004.— 352 с.
24. Бачинин В.А. Философия права и преступления.— Харьков: Фолио, 1999.— 607 с.
25. Безверхняя Жаухария. Анатомия насилия или неизвестная криминология.— М.: Амрита—Русь, 2003.— 192 с.
26. Безсмертний О.К., Гуменюк В.А. Деякі проблеми удосконалення законодавства, що регулює дозвільну систему // Матеріали науково-практичної конференції “Концепція розвитку законодавства України до 2005 року”. — Київ, 1996.— С.121-124.
27. Безсмертний О.К., Пєтков В.П., Фролов О.С. Порядок попередження про намір застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів та фізичної сили з боку працівників міліції // Вісник університету внутрішніх справ.— 1996.— № 1.— С. 44-55.
28. Беккария Ч. О преступлениях и наказаниях.— М.: Госюриздат, 1939.— 424 с.
29. Белозерова Л.И. Вопросы теории и методики работы школы с трудными детьми.— Киров: КИСН, 1992.— 231 с.
30. Биленчук П.Д., Еркенов С.Е., Кофанов А.В. Транснациональная преступность: состояние и трансформация: Учебное пособие / Под ред. П.Д. Биленчука.— К.: Аттика, 1999.— 372 с.
31. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України: Конспект лекцій.— Харків: НЮАУ ім. Я. Мудрого, 1996.— 160 с.
32. Битяк Ю.П., Зуй В.В., Комзюк А.Т. Переконання і примус у державному управлінні. Адміністративна відповідальність: Конспекти лекцій.— Харків: Укр. юрид. академія, 1994.— 44 с.
33. Біленчук П.Д., Кофанов А.В., Сулява О.Ф. Балістика: криміналістичне вогнестрільне зброєзнаство. Підручник / За редакцією проф.П.Д.Біленчука.— К.: Міднародна агенція “BeeZone”, 2003.— 384 с.
34. Борисов В.И., Куц В.Н. Преступление против жизни и здоровья: вопросы квалификации.— Харьков: НПКФ „Консум”, 1995.— 104 с.
35. Босхолов С.С. Основы уголовной политики: Конституционный, криминологический, уголовно-правовой и информационный аспекты.— М.: Учебно-консультационный центр „ЮрИнфоР”, 1999.— 293 с.
36. Бурлаков В.Н., Орехов В.В. Индивидуальное предупреждение преступлений. Вопросы теории и практики.— Л.: Издательство ЛГУ, 1988.— 237 с.
37. Валуйська М.Ю. Кримінологічна характеристика особистості злочинців, що вчинили умисні вбивства при обтяжуючих обставинах: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08.— Харків, 2002.— 17 с.
38. Васецов А. Закон РФ „Об оружии” и квалификация преступлений, совершаемых с применением оружия // Российская юстиция.— 1995.— №2.—С.35-36.
39. Васильєв Г.А. Виступ Генерального Прокурора України на нараді при Президентові України 29 січня 2003 року // Прокуратура. Людина. Держава.— 2004.— №2.— С.3-9.
40. Васильківська І. Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні: деякі аспекти // Право України.— 2004.— №1.— С.95-98.
41. Войтюк С.М. Апробація зарубіжного правоохоронного досвіду в Україні // Вісник Університету внутрішніх справ України.— 1999.— №5.— С.57-60.
42. Вольтер Ф.М. Комментарии к книге о преступлениях наказаниях // Избр.прозведения. — М.: Юрид.лит, 1956.— 324 с.
43. Все про зброю: Види, порядок придбання, використання та зберігання: Навч.-практ. посібник (під заг. ред. Я.Ю. Кондратьєва).— К.: Укр. акад. внутр. справ, 1996.— 128 с.
44. Галаган В., Петряєв С. Перспективи та проблеми впровадження в практику органів внутрішніх справ України автоматизованих дактилоскопічних ідентифікаційних систем // Вісник Академії правових наук.— 2000.— № 3.— С.189-195.
45. Гаухман Л.Д., Максимов С.В. Уголовная ответственность за преступления в сфере экономики.— М.: Учебно-консультационный центр „ЮрИнфоР”, 1996.— 304 с.
46. Генкин А. Взятки берут многие, но в „сети” попадает одна мелкота // Время. — 1998.— 20 сентября.
47. Гидденс Энтони. Социология.— М.: Эдиториал УРСС, 1999.— 704 с.
48. Гилинский Я.И. Криминология. Теория, история, эмпирическая база, социальный контроль. Курс лекций.— СПб.: Питер, 2002.— 384 с.
49. Голіна В.В. Попередження злочинності: Лекція.— Харків, 1994.— 189 с.
50. Голованева Ю.И. Некоторые проблемные вопросы обеспечения контроля за оборотом оружия // Сборник научных трудов Воронежской высшей школы МВД России. Вып.5.— Воронеж: Изд-во „Воронежская высшая школа”.— 1997.— 152 с.
51. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе.— М.: Наука, 1972. — 258 с.
52. Горшенков Г.Н., Костыря Е.А., Лукичев О.В. и др. Криминология и профилактика преступлений: Учебное пособие. Курс лекций / Под общей редакцией Сальникова В.П. Санкт-Петербургский университет МВД России, Академия права, экономики и безопасности жизнедеятельности.— СПб.: Фонд „Университет”, 2001.— 258 с.
53. Гошовська Т.В., Туркевич І.К. Проблеми застосування Кримінального кодексу України в протидії організованій злочинності // Адвокат.— 2004.— №2.— С.14-17.
54. Григор’єва О. Передумови кримінальної агресії // Право України.— 2001.— №7.— С.80-82.
55. Гримак Л.П. Резервы человеческой психики: Введение в психологию активности.— М.: Политиздат, 1987.— 286 с.
56. Гринберг Н.С. Преступления против общественной безопасности.— Свердловск, 1974.— 177 с.
57. Гуменюк В.А. Адміністративно-правове регулювання здійснення органами внутрішніх справ дозвільної системи: Дис. … канд. юрид. наук.— Харків: Ун-т внутр. справ‚ 1999.— 201 с.
58. Денисова А.С. Понятие оружия в уголовном праве / Уголовное право: стратегия развития в ХХІ веке. Материалы международной конференции. 29-30 января 2004 р.— М., 2004.— С.389-394.
59. Державна програма боротьби із злочинністю: Затверджена Постановою Верховної Ради України від 25 червня 1993 р. №3325-ХІІ // Голос України.— 1993.— 30 липня.
60. Джужа О., Кирилюк А. Сучасний погляд на розвиток кримінології // Право України.— 2003.— №2.— С.97-101.
61. Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. Кримінологія. Альбом схем (загальна і особлива частини): Навчальний посібник / Під загальною редакцією Джужи О.М.— Київ: Національна академія внутрішніх справ України, 1999.— 94 с.
62. Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич Є.Є. Кримінологія. Спеціалізова¬ний курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини). Навчальний посібник. — К.: Оріяни, 2001. — 236 с.
63. Дилигенский Г.Г. Социально-политическая психология.— М.: Новая школа, 1996.— 352 с.
64. Дугенец А.С. Процессуальные сроки в производстве по делам об административных правонарушениях: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.07. — М., 1995. — 22 с.
65. Дурманов Н.Д. Уголовная ответственнолсть за преступления против общественнолй безопасности, общественного порядка и здоровья населения / Отв. редактор профессор В.Д. Меньшагин.— М.: Государственное изда¬тельство юридической литературы, 1962.— 62 с.
66. Емельянов В.П. Терроризм как явление и как состав преступления.— Харьков: Право, 1999.— 272 с.
67. Жадько В.А. Соціально-духовні виміри світоглядної свідомості.— Запоріжжя: Вид-во Запорізької державної інженерної академії, 1997.— 166с.
68. Заворотинський І. Роль органів внутрішніх справ і громадськості у соціальній профілактиці правопорушень // Проблеми взаємопорозуміння ОВС з населенням: Матеріали міжвузівської курсантської (студентської) науково-практичної конференції. Донецьк, 29 жовтня 2001 року.— Донецьк: ДІВС, 2002.— С.170-175.
69. Загальна теорія держави і права / За редакцією В.В. Копєйчикова.— К.: Юрінком, 1997. — 320 с.
70. Загорский Г. Христианские идеи в российском судопроизводстве // Российская юстиция.— 2001.— №5.— С.49-53.
71. Заец А.П. Система советского законодательства: Проблемы согласован-ности.— К.: Наук. думка, 1987.— 97 c.
72. Закалюк А. Поняття злочинності: предметна сутність // Юридична Україна.— 2004.— №4.— С.43-49.
73. Закалюк А.П. Прогнозирование и предупреждение индивидуального преступного поведения.— М.: Издательство „Юридическая литература”, 1986.— 192 с.
74. Замышляев Д.В. Социально-психологические предпосылки правонаруше¬ний несовершеннолетних // Российский следователь.— 2003.— №2.— С.20-22.
75. Заросинський Ю., Заросинський О. Причини і умови злочинності непов¬нолітніх потребують теоретичного і практичного розроблення // Право України.— 2004.— №3.— С.64-67.
76. Заросинський Ю., Рощіна І. Запобігання злочинам: деякі питання теорії і практики // Право України.— 2003.— №10.— С.78-81.
77. Зброя: придбання, зберігання, використання: Збірка нормат. актів / Уклад. А.С. Мацко, І.В. Бойко.— К.: Юрінком Інтер, 1998. — 304 с.
78. Звіт перед українським народом. Десять років на варті правопорядку // Міліція України. — 2002.— №2 (вкладка).
79. Зеленецкий В.С. Общая теория борьбы с преступностью. 1. Концептуальные основы.— Х.: Основа, 1994.— 321 с.
80. Зелинский А.Ф. Криминальная психология. Научно-практическое издание.— К.: Юринком Интер, 1999.— 240 с.
81. Зелинский А.Ф. Криминология: курс лекций.— Харьков: Прапор, 1996.— 260 с.
82. Зелинский А.Ф., Коржанский Н.И. Психологическое содержание умышленной вины // Проблемы совершенствования уголовного законодательства на современном этапе. Межвузовский сборник научных трудов.— Свердловск, 1995.— С.24-35.
83. Игошев К.Е. Социальный контроль и профилактика преступлений.— Горький, 1976.— 152 с.
84. Ильяшенко А. Мотивы преступлений, совершаемых в семье // Законность.— 2003.— №4.— С.32-33.
85. Ильяшенко А.Н. Типология лиц, совершивших насильственные преступления в семье // Российский следователь.— 2003.— №2.— С.19-22.
86. Исиченко А.П. Оперативно-розыскная криминология: Учеб. пособие для вузов.— М.: ИНФРА-М, 2001.— 69 с.
87. Іваненко І.В. Бандитизм: кримінологічне та кримінально-правове дослідження: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08.— Одеса, 2003.— 19 с.
88. Положення про службу дільничих інспекторів міліції в системі МВС України: Затверджено наказом МВС України від 20 жовтня 2003 р. №1212 // Офіційний вісник України.— 2003.— №47.— Ст.2451.
89. Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів: Затверджена наказом МВС України від 21 серпня 1998 р. № 622 // Офіційний вісник України.— 1998.— №42.— Ст.107.
90. Інструкція про порядок придбання, зберігання, видачі і застосування газових пістолетів і балончиків: Затверджена наказом МВС України від 30 грудня 1992 р. № 751.
91. Калюжный С.М. Правоохранительная деятельность в зарубежных странах.— М.: ИНИОН, 1991.— 345с.
92. Каримов В.А. Профилактика бытовых преступлений.— М.: Луч, 1992.— 72 с.
93. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.— К., 2000.— 377 с.
94. Керимов Д.А. Социальная профилактика правонарушений: советы, рекомендации.— М.: Юрид. лит., 1989.— 163 с.
95. Кириленко О., Загороднюк С. Поняття насильницького злочину // Вісник Запорізького юридичного інституту.— 2000.— №2.— С.151-155.
96. Кириченко И.Г. Административно-правовой порядок обеспечения разрешительной системы.— К.: Вища школа, 1989.— 208 с.
97. Кириченко І.Г. Міліція як захисник прав і свобод людини та громадянина в умовах формування соціальної держави в Україні // Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції. Донецьк, 27 квітня 2001 року / Гол.ред. І.Г. Кириченко.— Донецьк: ДІВС, 2001.— С.8-10.
98. Ковалев П.А. Возрастно-половые особенности отражения в сознании структуры собственной агрессивности и агрессивного поведения: Автореф. дис... канд. психол. наук.— СПб., 1996.— 21 с.
99. Ковалев М.И. Советское уголовное право: Курс лекций.— Свердловск: Изд-во Свердл. юрид. ин-та, 1974.— 226 с.
100. Коваленко І. Злочини, пов’язані з незаконним обігом вогнепальної зброї // Прокуратура. Людина. Держава.— 2004.— №1.— С.114-117.
101. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР.— 1984. — Додаток до № 51. — Ст.1122.
102. Козлов Ю.М. Административные правоотношения.— М.: Юрид. лит., 1976.— 184 с.
103. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник.— 2-ге вид., допов.— К.: Юрінком інтер, 2000.— 752 с.
104. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія / За заг. ред. проф. О.М. Бандурки.— Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002.— 336 с.
105. Комзюк А.Т. Підстави застосування заходів адміністративного примусу // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою: Міжвідомчий науковий збірник.— Том 18.— К.: Науково-дослідний інститут “Проблеми людини”, 1999.— С.492-496.
106. Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 роки: Указ Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000 // Юридичний вісник України.— 2001.— 18-24 січня.
107. Кондратюк Л.В. Антропология преступления (микрокриминология).— М.: Издательство НОРМА, 2001.— 344 с.
108. Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка. — К.: Наукова думка, 1999. — 735 с.
109. Конституція України — основа реформування суспільства / В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошовий, М.В. Цвік.— Х.: Право, 1996.— 96 с.
110. Конституція України // Відомості Верховної Ради України.— 1996.— № 30.— Ст.141.
111. Корецкий Д.А. Криминальная армалогия и проблемы обеспечения безопасности граждан // Проблемы обеспечения личной безопасности граждан. Труды Академии МВД России.— М., 1995.— С.46-53.
112. Корецкий Д.А. Основы теории и методологии криминологического исследования тяжких преступлений, совершаемых с применением оружия: Автореф. дис... докт. юрид. наук: 12.00.08.— М.: Юрид. Ин-т МВД России, 1998.— 48 с.
113. Корецкий Д.А., Землянухина Л.М. Личность вооруженного преступника и предупреждение вооруженных преступлений.— СПб.: Издательство „Юридический центр Пресс”, 2003.— 189 с.
114. Коржанський М.Й. Кримінальне право України: Частина Особлива.— К.: Генеза, 1998.— 592 с.
115. Коржанський М.Й. Уголовне право України. Частина загальна: Курс лекцій.— К.: Наукова думка та Українська видавнича група, 1996.— 336 с.
116. Косенко С. Поняття кримінологічної характеристики статевих злочинів щодо неповнолітніх // Підприємництво, Господарство і Право.— 2003.— №5.— С.104-105.
117. Костенко А.Н. Криминальный произвол (социопсихология воли и сознания преступника).— К.: Наукова думка, 1990.— 127 с.
118. Костенко А.Н. Террористические и вооруженные преступления: понятие, соотношение, противодействие / Уголовное право: стратегия развития в ХХІ веке. Материалы международной конференции. 29-30 января 2004 р.— М., 2004.— С.458-461.
119. Костенко О. Правова культура і економічна безпека // Право України.— 1999.— №3.— С.85-86.
120. Кофанов А. Сучасний стан та шляхи удосконалення правового регулювання обігу вогнепальної зброї в Україні // Юридический вестник.— 2003.— №2.— С.97-105.
121. Краткий философский словарь / Под редакцией М. Розенталя и П. Юдина.— Издание четвертое, дополненное и исправленное.— М.: Государственное издательство политической литературы, 1955.— 568 с.
122. Криминогенная ситуация в России на рубеже ХХI века / Под общ. ред. А.И. Гурова.— М.: ВНИИ МВД России, 2000.— 96 с.
123. Криминология / Лихолоб В.Г., Филонов В.П., Коваленко О.И., Михайлов А.Е.— К.: Юринком, 1997.— 328 с.
124. Криминология / Редкол. Карпец И.И., В.Н. Кудрявцев, Н.Ф. Кузнецова, А.Б. Сахаров.— М.: Юрид.лит, 1976.— 384 с.
125. Криминология и административная юрисдикция милиции: Учеб. Пособие для вузов / Под ред. проф. В.П. Лозбякова. — М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. — 205 с.
126. Криминология / Отв.ред. В.К. Звирбуль, Н.Ф. Кузнецова, Г.М. Минь-ковский.— М.: Прогресс, 1979. — 298 с.
127. Криминология. Учебник для юридических вузов / Под. ред. проф. В.Н. Бурлакова, проф., академика В.П. Сальникова.— СПб.: Санкт-Петер-бургская академия МВД России, 1998.— 576 с.
128. Криминология: приглашение к дискуссии: Монография / Авт. кол.: А.В. Баляба, Э.В. Виленская, Э.А. Дидоренко, Б.Г. Розовский.— Луганск: РИО ЛИВД, 2000.— 318 с.
129. Криминология: Учеб. пособие для вузов / Под ред. А.Н. Корзуна.— М.: Дело, 1998.— 205 с.
130. Криминология: Учебник / Беляев Н.А., Волгарева И.В., Кропачев Н.М. и др.; Под ред. В.В. Орехова.— СПб.— 1992.— 216 с.
131. Криминология: Учебник / Под ред. В.Н. Кудрявцева и В.Е. Эминова.— 2-е изд.; перераб. и доп.— М.: Юристъ, 2000.— 678 с.
132. Криминология: Учебник / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, Г.М. Миньков¬ского.— М.: Издательство БЕК, 1998.— 556 с.
133. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для юрид. вузів і фак. / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. профе¬сорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація.— Харків: Право, 1997.— 368 с.
134. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України.— 2001.— № 25-26.— Ст.131.
135. Кримінальноправова боротьба з хуліганством (Соціологічне дослідження діяльності слідчих судових органів по запобіганню хуліганства) / Відп. ред. к.ю.н. Ф.А. Лопушанський.— К.: Наукова думка, 1971.— 152 с.
136. Кримінологія / Под ред. Дж.Ф. Шели / Пер. с англ..— СПб.: Питер, 2003.— 864 с.
137. Криминология / Отв. ред. Б.В. Коробейников, Н.Ф. Кузнецова, Г.М. Минь¬ковский.— М.: Наука, 1988. — 342 с.
138. Кримінологія. Особлива частина: Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / І.М. Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман; За редакцією І.М. Даньшина.— Харків: Право, 1999.— 232 с.
139. Кримінологія: Загальна та Особлива частини: [Підручник для студентів юрид. спец. вищ. навч. закладів] / І.М. Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман, О.В. Лисодєд; За ред. проф. І.М. Даньшина.— Харків: Право, 2003.— 352 с.
140. Кримінологія: Підручник для студентів навч. закладів / О.М. Джужа, Я.Ю. Кондратьєв, О.Г. Кулик, П.П. Михайленко та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи.— К.: Юрінком Інтер, 2002.— 416 с.
141. Криминология: Учебник для юридических вузов / Под ред. А.И. Долговой.— М.: Юристь, 1997.— 678 с.
142. Кудрявцев В.Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования: Учеб. пособие.— М.: Издательская группа „ФОРУМ—ИНФРА-М”, 1998.— 216 с.
143. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология.— М.: Наука, 1972.— 129 с.
144. Кулик Л.М. Поняття “збройних” злочинів // Вісник Запорізького юридичного інституту. — 2002.— № 4. — С.199-203.
145. Кулик Л.М. Поняття “збройної” злочинності // Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства і практика його застосування: Збірник тез доповідей учасників Регіонального круглого столу.— Хмельницький: ХІУП, 2002.— С.177-179.
146. Кулик Л.М. Щодо проекту Закону “Про зброю” // Вісник Запорізького юридичного інституту. — 2000.— № 2. — С.176-180.
147. Курс кримінології: Особлива частина: Підручник: У 2 кн. / М.В. Корнієнко, Б.В. Романюк, І.М. Мельник та ін.; За заг. ред. О.М. Джу¬жи.— К.: Юрінком Інтер, 2001.— 480 с.
148. Курс советской криминологии: предупреждение преступности / Под ред. В.Н. Кудрявцева, И.И. Карпеца, Б.В. Коробейникова.— М.: Наука, 1986.— 387 с.
149. Лазарев Б.М. Гражданин и аппарат управления в СССР— М.: Юрид. лит-ра, 1984.— 252 с.
150. Лащук Є.В. Предмет злочину в кримінальному праві України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ України.— Київ, 2005.— 20 с.
151. Литвак О. Загальнотеоретичні підвалини спеціально-кримінологічного запобігання злочинності // Право України.— 2001.— №5.— С.97-103.
152. Литвак О. Латентна злочинність: деякі аспекти // Право України.— 2003.— №12.— С.63-64.
153. Литвак О.М. Держава і злочинність: Монографія.— К.: Атіка, 2004.— 304с.— С.98-101.
154. Литвак О.М. Державний вплив на злочинність: Кримінолог.-правове дослідження.— К.: Юрінком Інтер, 2000.—280 с.
155. Литвин А.П. Борьба органов внутренних дел с незаконным обладанием предметами вооружения: Учебное пособие.— К.: НИиРИО Киевской высшей школы МВД СССР им.Ф.Э. Дзержинского, 1990.— 76 с.
156. Лихова С., Нагнойний Я. Бандитизм: спірні питання кваліфікації // Право України.— 1998.— № 3.— С.75-76.
157. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва, ремонту вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду, торгівлі вогнепальною зброєю та боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду, Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони: Затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства внутрішніх справ України від 21 березня 2001 р. №53/213 // http://zakon.rada.gov.ua.
158. Лунеев В.В. Тенденции современной преступности и борьбы с ней в России // Государство и право.— 2004.— №1.— С.5-18.
159. Лунеев В.В. Преступное поведение: мотивация, прогнозирование, профилактика.— М.: Юрид.лит, 1980.— 98 с.
160. Лунеев В.В. Эффективность борьбы с преступностью и ее отдельными видами в современной России // Государство и право.— 2003.— №7.— С.106-111.
161. Лунеев В.В. Преступность ХХ века. Мировые, региональные и российские тенденции. Предисловие академика Российской академии наук В.Н. Кудрявцева.— М.: Издательство НОРМА, 1999.— 516 с.
162. Луняк М. Насильство як правова та філософська проблема // Право України.— 2002.— №7.— С.99-101.
163. Максимова Н.Ю., Мілютіна К.Л., Піскун В.М. Основи дитячої пато¬психології: Навч. посібник.— К.: Перун, 1996.— 464 с.
164. Мамутов О. Попередити злочин // Іменем Закону.— 2002.— № 12.
165. Мартенко О. Психологічний аналіз кримінально-правових категорій: предмет та межі // Право України.— 2004.— №5.— С.78-82.
166. Масляніцин В.І. Застосування співробітниками міліції спеціальних засобів адміністративного припинення — актуальна проблема сьогодення // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Спеціальний випуск.— Луганськ: Луганський інститут внутрішніх справ, 2000.— С.263-267.
167. Матвеев С.В. Субъекты административной ответственности: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.07.— Свердловск, 1985.— 19 с.
168. Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ним преступления.— К.:Юринком, 1996.— 240 с.
169. Мельник М.І. Корупція — корозія влади (соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії). Монографія.— К.: Юридична думка, 2004.— 400 с.
170. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність.— К.: Атіка, 2002.— 576 с.
171. Месхи Г.Г. Организация и тактика осуществления разрешительной системы органами внутренн