КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕНАЛЕЖНЕ ВИКОНАННЯ ОБОВ’ЯЗКІВ ЩОДО ОХОРОНИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ: СОЦІАЛЬНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ І СКЛАД ЗЛОЧИНУ :

Краткое описание

ЗМІСТ
Вступ ………………………………………………………………….. 4
Розділ 1 Соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей ………………………………………………

15
1.1. Історичні фактори ………………………………………….…… 17
1.2. Соціальні і нормативні фактори ……………………………….. 27
1.3. Кримінологічні фактори ……………………………………….. 42
Висновки до розділу 1 ………………………………………………. 50
Розділ 2 Об’єкт неналежного виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей ……………………...……………….
53
2.1. Загальний та родовий об’єкт …………...……………………… 53
2.2. Безпосередній об'єкт злочину і механізм заподіяння йому шкоди ………..…………………………..………………………..
66
Висновки до розділу 2 ………………………………………………. 85
Розділ 3 Об’єктивна сторона неналежного виконання обов’язків
щодо охорони життя та здоров’я дітей …………….…..….
87
3.1. Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх (суспільно небезпечне діяння) .……....
89
3.2. Наслідки порушення професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя і здоров’я неповнолітніх ……….………....
114
3.3. Причинний зв'язок між діянням (дією, бездіяльністю) і суспільно небезпечними наслідками ……………………...……..
130
Висновки до розділу 3 ……………………………………………..…. 138
Розділ 4 Суб’єктивні ознаки неналежного виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей ………………….…
141
4.1. Суб’єктивна сторона злочину ………………………………….... 142
4.2. Суб’єкт злочину …………………...……………………………... 163
Висновки до розділу 4 …..……………………………………………. 182
Висновки …………………………………………………………………….. 184
Список використаних джерел ……………………..………………..……... 190
Додаток А ..…………….….………………………………………………….. 220
Додаток Б …………………………………….……………………………….. 221

В С Т У П

Актуальність теми визначається гостротою проблеми забезпечення охорони життя і здоров’я, належного фізичного та психічного розвитку неповнолітніх в умовах демографічної кризи, старіння нації, перевищення смертності над народжуваністю, незмінно високого показника дитячої смертності. Проблема захисту неповнолітніх шляхом встановлення кримінальної відповідальності вихователів, педагогів, педіатрів, тренерів різних шкіл і спортивних секцій, інших працівників за неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я підопічних є дуже складною і важливою для суспільства, держави, установ освіти і родини. Невиконання або неналежне виконання відповідальними особами своїх професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя і здоров’я дітей, їх належного фізичного та психічного розвитку загрожує заподіянням істотної шкоди їхньому здоров'ю, тяжких наслідків або смерті. Це, в свою чергу, формує передумови заподіяння шкоди майбутньому нашої країни, створює загрозу виникнення проблем економічного, соціального, політичного та культурного характеру, знижує демографічний потенціал держави і суспільства в цілому. У зв'язку з цим держава в особі правоохоронних і судових органів в тісній взаємодії з установами і організаціями охорони здоров'я, освіти, опіки та піклування повинна подбати про охорону життя і здоров’я дітей, їх належного фізичного та психічного розвитку.
Проблеми охорони життя і здоров’я особи неодноразово розглядалися вченими кримінально-правових наук, у роботах яких розкривається зміст і значення життя і здоров’я, як для окремо взятої людини, так і для суспільства в цілому, відзначається важливість захисту цих соціальних цінностей, визначаються заходи щодо запобігання суспільно небезпечних посягань, надається розгорнута характеристика ознак окремих складів злочинів. У числі таких слід назвати П. П. Андрушко, М. І. Бажанова, В. І. Борисова, С. В. Бородіна, В. А. Глушкова, В. В. Голіну, І. І. Гореліка, М. І. Загороднікова, В. І. Касинюка, М. І. Ковальова, М. Й. Коржанського, В. М. Куца, І. П. Лановенко, В. О. Навроцького, П. І. Орлова, Е. Ф. Побегайло, А. М. Попова, Ш. С. Рашковську, В. В. Сташиса, В. І. Ткаченко, Б. С. Утевського, М. Д. Шаргородського, Н. С. Юзікову, Н. М. Ярмиш та інших. Крім цього, проблема охорони прав неповнолітніх досліджувалася з метою аналізу психології людини в ранньому, підлітковому і юнацькому віці, виявлення її вікових прагнень і потреб, особливостей розвитку і становлення самостійним членом суспільства. Подібного роду дослідження органічно доповнюють, а в деяких випадках слугують основою для висновків фахівців-юристів у частині доцільності забезпечення охорони тих або інших прав підростаючого покоління заходами кримінального закону. Серед авторів таких наукових доробок (монографій, наукових посібників, рекомендацій, науково-популярних видань і окремих статей) можна назвати Г. С. Абрамову, А. М. Белякову, А. О. Бесєдіну, Г. М. Гаврилюка, Т. В. Гришко, Г. М. Даниленко, В. Д. Єрмакова, В. О. Євко, І. В. Жилінкову, Г. В. Іваненко, Д. С. Карьова, Л. В. Кевлову, Ю. О. Корольова, Ю. О. Костенкова, Л. І. Кормич, Н. М. Крестовську, Л. О. Кузмічьову, Н. Ю. Максимову, Г. М. Міньковського, Г. Г. Мошак, В. С. Мухіну, О. М. Нечаєву, В. С. Орлова, Б. П. Пузанова, Г. М. Свердлова, В. І. Сєліверстова, В. С. Тадевосяна, І. А. Титаренко, С. Н. Шаховську, Р. Т. Шубу і інших. Слід також зазначити вчених - представників педагогічних і юридичних наук дореволюційного періоду: Л. М. Загурський, П. Ф. Лесграфт, В. Фармаковський, І. О. Фесенко, К. О. Шмідт, роботи яких відзначаються постановкою проблеми охорони життя і здоров’я неповнолітніх та визначенням потреби в її комплексному розв’язанні. Дослідження ознак складу злочину, передбаченого ст. 137 КК України, є науковою працею, результати якої дозволяють доповнити теоретичний аналіз проблем забезпечення охорони життя і здоров’я неповнолітніх, їх фізичного та психічного розвитку, а також захисту життя і здоров’я особи в цілому.
Актуальність роботи обумовлена і тим, що охорона життя і здоров’я неповнолітніх досліджена не повністю. Окрім іншого така неповнота пов’язана з проблемами загальнотеоретичного характеру, дискусійністю змісту окремих елементів складу злочину або їхніх ознак (об'єкта, причинного зв'язку, суб’єкта злочину). Крім цього, практика застосування норм КК, що містять оціночні поняття (наприклад, істотна шкода), вимагає постійного переосмислення і наукового обґрунтування віднесення до їхнього змісту тих або інших явищ навколишньої дійсності.
Значною мірою актуальність дослідження визначена прийняттям нового Кримінального кодексу України, заснованого на принципово іншому розумінні прав та свобод людини. Так, у КК 2001 р. передбачаються окремі злочини, які відбивають принципово новий зміст соціального інтересу в забезпеченні захисту прав неповнолітніх нормами кримінального закону. Зокрема, вперше закріплена підстава кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей - суспільно небезпечне діяння, що містить загрозу заподіяння шкоди здоров'ю неповнолітнього, знижує ступінь розкриття внутрішніх здібностей підлітка або змінює на гірше його фізичний і психічний розвиток (ст. 150 КК). Крім цього, вік неповнолітнього (малолітнього) потерпілого в деяких випадках застосовується у якості суттєвої ознаки для формулювання в законі злочину (ст. 137 КК) або стає однією з домінуючих обставин, що обтяжують відповідальність і покарання за посягання на невід'ємні права людини: життя, здоров'я, різноманітні природні права та свободи (ст. ст. 120, 127, 130, 133, 135, 136, 140, 142, 144, 146, 147, 149, 152, 153 КК). Безумовно, це вимагає відповідного наукового дослідження і обґрунтування. Поряд з подібними якісними змінами в КК, теорія і практика його застосування дозволяють виявити властивості окремих суспільно небезпечних діянь, які за низки причин недостатньо конкретизовані в нормах КК і обумовлюють внесення належних обґрунтованих змін. До числа таких суспільно небезпечних діянь, відноситься невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя і здоров’я неповнолітніх (ст. 137 КК). У зв’язку із цим актуальним є науковий аналіз злочину, передбаченого ст. 137 КК України. До цього часу не було самостійної наукової роботи, яка б спеціально присвячувалася характеристиці вказаного злочину. Визначення підстави кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ст. 137 КК, яке запропоноване окремими авторами на рівні підрозділів, навчальних посібників із Особливої частини кримінального права, а також науково-практичних коментарів до КК, носить, як уявляється, фрагментарний, і дещо дискусійний характер.
Значимість дослідження пов'язана також і з необхідністю підвищення правової культури населення, формування активної позиції батьків, осіб, їх що заміняють, потерпілих, особливо тих, що досягли 14-літнього віку, поширення серед них правових знань про можливість притягнення осіб, винних у невиконанні (неналежному виконанні) обов'язків щодо охорони прав та законних інтересів дітей до майнової, дисциплінарної і кримінальної відповідальності. Принципової зміни вимагає і юридичне мислення працівників сфери освіти і охорони здоров'я, яке у першу чергу повинне бути зорієнтованим на якісне виконання передбачених обов'язків, пошук оптимальних шляхів формування з дитини повноцінної особи.
Вищевказане свідчить про актуальність і необхідність проведення дослідження з метою узагальнення теоретичного, нормативного матеріалу, матеріалів практики про притягнення до майнової, дисциплінарної і кримінальної відповідальності винних у невиконанні або неналежному виконанні професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя і здоров’я неповнолітніх, їх належного фізичного та психічного розвитку.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами полягає в тому, що робота виконана відповідно до цільової комплексної програми «Актуальні проблеми кримінального і кримінально-виконавчого законодавства та системи попередження злочинності» (номер державної реєстрації 0186.0. 070883); тема дослідження затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого від 23 березня 2001 р. (протокол № 8).
Метою і задачами дослідження є правова характеристика підстави кримінальної відповідальності за невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя і здоров’я неповнолітніх: об'єкта і об'єктивної сторони, суб'єкта і суб'єктивної сторони, а також факторів соціальної обумовленості встановлення та подальшого збереження кримінальної відповідальності за цей злочин. Для досягнення цієї мети були поставлені наступні задачі:
1. Охарактеризувати фактори соціальної обумовленості встановлення і збереження кримінальної відповідальності за невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя і здоров’я неповнолітніх, а також посилення останньої шляхом криміналізації наслідків у вигляді істотної шкоди їх належному фізичному та психічному розвитку.
2. Надати кримінально-правовий аналіз об'єкту злочину, передбаченого ст. 137 КК:
а) уточнити обсяг суспільних відносин, які перебувають під безпосередньою охороною норми статті 137 КК;
б) визначити підстави встановлення кримінально-правової охорони здоров'я неповнолітнього шляхом криміналізації неналежного надання послуг з охорони здоров'я жінки, що перебуває у стані вагітності.
3. Надати кримінально-правову характеристику об'єктивній стороні злочину, передбаченого ст. 137 КК, зокрема:
а) визначити зміст і форми суспільно-небезпечного діяння, зазначеного в нормі цієї статті, а також виявити інші суспільно небезпечні діяння у сфері охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин;
б) визначити зміст і обсяг суспільно-небезпечних наслідків невиконання або неналежного виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя і здоров’я неповнолітніх, та надати правову оцінку наслідкам у виді належного фізичного та психічного розвитку неповнолітнього;
в) розглянути і теоретично обґрунтувати причинний зв'язок між невиконанням або неналежним виконанням професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя і здоров’я неповнолітніх, їх належного фізичного та психічного розвитку і суспільно небезпечними наслідками.
4. Надати кримінально-правову характеристику ознакам суб'єктивної сторони злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 137 КК:
а) дослідити проблеми теорії змішаної форми вини в кримінальному праві та навести аргументи щодо можливості її застосування;
б) визначити можливі форми поєднання свідомості і волі винного під час вчинення злочину, що досліджується, а також мотиви його вчинення.
5. Надати кримінально-правову характеристику суб'єкту злочину, передбаченого ст. 137 КК:
а) визначити загальні і спеціальні ознаки;
б) встановити інших осіб, суспільно небезпечна поведінка яких також посягає на життя і здоров’я неповнолітніх, їх належний психічний і фізичний розвиток і полягає в порушенні обов'язків, що випливають із цивільно-правових угод.
Об’єктом дослідження є невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов’язків щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх, що згідно закону визнане злочином проти життя і здоров’я особи, соціальна обумовленість встановлення за такий злочин кримінальної відповідальності, об’єктивні і суб’єктивні ознаки складу цього злочину.
Предметом дослідження виступають положення діючого законодавства, його тлумачення, а також доктринальні положення науки кримінального права, що стосуються проблем відповідальності за злочини проти життя і здоров’я особи.
Методи дослідження. Методологічною основою є комплексний підхід до аналізу невиконання або неналежного виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя і здоров’я неповнолітніх. При проведенні дослідження застосовувалися наступні наукові методи:
- логіко-історичний і історико-правовий, що дозволило проаналізувати фактори соціальної обумовленості кримінально-правового захисту відносин щодо охорони життя і здоров’я неповнолітніх, а також їх фізичного та психічного розвитку;
- діалектичний - при дослідженні елементів і ознак складу злочину;
- догматичний - при опрацюванні законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини щодо охорони життя і здоров’я неповнолітніх;
- порівняльно-правовий - при проведенні порівняльного аналізу норм чинного КК, а також окремих норм законодавства України і інших країн;
- системно-структурний і функціональний методи, завдяки використанню яких досліджувалися суспільні відносини щодо охорони життя і здоров’я неповнолітніх, а також ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторін, суб'єкта злочину під кутом зору порівняння змісту норм чинного кримінального, адміністративного та цивільного законодавства.
Наукова новизна отриманих результатів полягає, насамперед, у тому, що пропонована робота є першим із часу прийняття нового КК монографічним дослідженням злочинного посягання на життя і здоров’я неповнолітніх шляхом невиконання або неналежного виконання професійних чи службових обов'язків.
Наукова новизна також обумовлена тим, що здобувач досліджував зміст поняття «істотна шкода здоров'ю неповнолітнього» і, використовуючи це поняття, обґрунтував необхідність доповнення змісту диспозиції ст. 137 КК. Крім того, у дослідженні обґрунтовується необхідність розширення кола обов'язків, порушення яких, подібно професійним чи службовим, здатне заподіяти шкоду життю і здоров'ю неповнолітнього. Відповідно розширено коло осіб, що підпадають під ознаки суб'єкта цього злочину.
У результаті дослідження здобувачем розроблені і виносяться на захист наступні положення:
- з позицій історичних, соціальних, нормативних і кримінологічних груп факторів вперше обґрунтована необхідність встановлення та подальшого збереження в кримінальному законодавстві відповідальності за невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя і здоров’я неповнолітніх, а також розширення кримінальної відповідальності за таке суспільно небезпечне діяння шляхом криміналізації випадків заподіяння істотної шкоди належному фізичному або психічному розвитку потерпілого;
- визначено родовий і безпосередній об'єкти злочину, передбаченого ст. 137 КК, в обсязі чого досліджена і вперше надано наукового обґрунтування необхідності охорони здоров’я жінки, що перебуває у стані вагітності, як окремої складової прав неповнолітніх на охорону їх життя і здоров’я, а також належного фізичного та психічного розвитку, а також інші складові таких прав неповнолітніх;
- з правової точки зору охарактеризовано суспільно небезпечне діяння, для чого визначені нормативні акти, що передбачають професійні або службові обов'язки щодо охорони життя і здоров’я неповнолітніх. Із врахуванням загального змісту цих обов'язків проведена їх класифікація за ознаками охорони неповнолітнього від впливу зовнішніх факторів, що містять потенційну (ймовірну) загрозу заподіяння шкоди життя і здоров'ю (1), а також запобігання негативного відхилення в його психофізичному розвитку (2). Вперше запропоновано доповнити обсяг обов'язків щодо охорони життя і здоров’я неповнолітніх обов'язками, що витікають із цивільно-правових договорів, зокрема - з надання послуг;
- на відміну від діючої редакції ст. 137 КК запропоновано використовувати при визначенні форми діяння поняття «порушення», замість «невиконання або неналежне виконання», що дозволить більш точно відбити в законі зміст суспільно небезпечного діяння, що вчинюється суб'єктом злочину;
- розкрито зміст суспільно небезпечних наслідків злочину, у тому числі поняття «істотної шкоди здоров'ю неповнолітнього» і «тяжкі наслідки». При цьому, на відміну від існуючих точок зору та судової практики застосування ст. 137 КК, до «істотної шкоди здоров'ю неповнолітнього» віднесено легкі тілесні ушкодження, що спричинили незначну стійку втрату працездатності та середньої тяжкості тілесні ушкодження. Крім цього, вперше запропоновано виділити істотну шкоду належному фізичному та психічному розвитку в якості самостійних суспільно небезпечних наслідків злочину, передбаченого ст. 137 КК;
- при розгляді причинного зв’язку, як ознаки об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 137 КК визначено, що у більшості випадків він має опосередкований характер оскільки шкода життю і здоров’ю, належному фізичному та психічному розвитку неповнолітніх частіше всього заподіюється факторами, які лежать поза волею винної особи. При опрацюванні чинного законодавства виявлені методики, застосування яких дозволяє практично довести залежність шкоди фізичному та психічному розвитку неповнолітніх від порушення відповідальними особами покладених на них обов’язків;
- проаналізовано суб'єктивну сторону злочину, її ознаки: вину і мотив, а також можливі варіанти поєднання свідомості і волі винної особи при вчиненні злочину. Виходячи із можливості умисного порушення винною особою обов’язків щодо охорони життя і здоров’я неповнолітніх, їх належного фізичного та психічного розвитку запропоновано слова “внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення” із ч. 1 ст. 137 КК виключити;
- визначено ознаки суб'єкта злочину. В числі спеціальних (факультативних) ознак виділені: наявність професійних чи службових обов'язків, а також сфера діяльності - охорона життя і здоров’я неповнолітніх. Вперше запропоновано визнавати особами, що підпадають під ознаки суб'єкта розглядуваного злочину осіб, які здійснюють догляд за неповнолітніми на підставі цивільно-правових договорів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в наступному:
а) у сфері науково-дослідної діяльності - матеріали дисертації можуть слугувати основою для подальшого вивчення проблем охорони життя і здоров’я неповнолітніх, їх фізичного та психічного розвитку, а також життя і здоров’я особи;
б) у правотворчій - пропозиції, наведені в дисертації, можуть бути використані при внесенні змін і доповнень у чинне адміністративне законодавство в частині встановлення адміністративної відповідальності за діяння, аналогічне зазначеному в ст. 137 КК, але таке, що не потягло істотних суспільно небезпечних наслідків, а також для зміни редакції ст. 137 КК;
в) у правозастосовчій діяльності - розроблені рекомендації мають на меті вдосконалення практики застосування ст. 137 КК при кваліфікації порушень обов'язків щодо охорони життя і здоров’я неповнолітніх, їх належного фізичного та психічного розвитку, встановлення причинного зв'язку між діянням і наслідками у вигляді істотної шкоди здоров'ю, розвитку неповнолітнього та ін.;
г) у навчальному процесі - положення і висновки роботи можуть бути використані при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників, у викладанні курсів Загальної і Особливої частин кримінального права, у науково-дослідній роботі викладачів, аспірантів, студентів, курсантів і слухачів;
д) у правоохоронній діяльності - сформульовані пропозиції і рекомендації можуть стати методичним матеріалом у роботі з підвищення рівня правової культури населення і професійної правосвідомості працівників правоохоронних органів.
Апробація дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародному науково-практичному семінарі «Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення» (25-26 жовтня 2001 р., м. Харків), міжнародній науково-практичній конференції «Нове кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС України» (30-31 травня 2002 р., м. Луганськ), науково-практичному семінарі «Основні риси сучасної злочинності неповнолітніх: стан та шляхи попередження» (27 листопада 2003 р., м. Харків), всеукраїнської наукової конференції «Юридичні читання молодих вчених» (23-24 квітня 2004 р., м. Київ), а також обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Публікації: резульатаи дослідження викладені у чотирьох статтях та у чотирьох тезах наукових доповідей.
Структура дисертації. Дисертація включає вступ, чотири розділи з десяти підрозділів, висновки, список використаної літератури в кількості 282 джерел і 2 додатків. Загальний обсяг - 224 сторінки.

Список литературы

В И С Н О В К И

В результаті дисертаційного дослідження здійснене розв’язання важливого для науки кримінального права наукового завдання, що виявляється у дослідженні факторів соціальної обумовленості встановлення та подальшого збереження кримінальної відповідальності за неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей, наданні розгорнутого аналізу ознак складу злочину, передбаченого ст. 137 КК, а також формулюванні пропозицій щодо удосконалення редакції цієї статті та практики її застосування.
Наукова новизна роботи характеризується такими підсумковими положеннями:
1. Психічний і фізичний розвиток, життя і здоров’я неповнолітніх являють собою необхідне благо, соціальну цінність, суспільну потребу. На формування цієї суспільної потреби впливають: гостра демографічна ситуація в Україні, перевищення смертності над народжуваністю, високий показник дитячої смертності, високий відсоток дітей, що страждають недорозвиненістю і інші фактори. У своїй сукупності зазначені соціальні фактори відбивають необхідність всебічного забезпечення охорони прав неповнолітніх на нормальний психічний і фізичний розвиток, охорону життя і здоров’я, у тому числі - шляхом належного виконання відповідальними особами своїх професійних, службових або інших договірних обов'язків. Характеристика історичних факторів вказує, що проблема забезпечення охорони життя і здоров’я дітей, а також їх нормального розвитку була і залишається об'єктом спеціальної уваги з боку законодавця. При цьому із середини XIX століття життя і здоров’я неповнолітніх в певній мірі захищаються кримінальним законом від необережного заподіяння шкоди при виконанні обов'язків по нагляду, догляду, контролю за дітьми. У більше ранні періоди розвитку законодавства охорона прав неповнолітніх обмежувалася встановленням інституту опіки, у деяких випадках - майновою відповідальністю. Після розвалу в 1917 р. Російської імперії положення законодавства, що припускали безпосередню охорону життя і здоров’я неповнолітніх від різного роду необережних діянь при виконанні обов'язків у сфері росту, розвитку, виховання дітей, минулого були майже втрачені до прийняття КК 1960 р. До прийняття КК 2001 р. життя і здоров’я, нормальний розвиток неповнолітніх від подібного роду суспільно небезпечних діянь охоронялися опосередковано – застосовувались норми, що передбачали службові злочини, у сукупності з нормами, які закріплювали відповідальність за необережне спричинення шкоди життю і здоров'ю особи.
Дослідження нормативних факторів свідчить про наявність у неповнолітніх права на всебічну охорону життя і здоров’я, а також фізичного та психічного розвитку від невиконання або неналежного виконання професійних, службових або інших договірних обов'язків у сфері росту, розвитку, виховання дітей. До прийняття ст. 137 КК 2001 р. існувала недостатність нормативно-правової охорони зазначених прав. Також з позицій нормативних факторів обґрунтована доцільність встановлення адміністративної відповідальності за діяння, аналогічне зазначеному в ст. 137 КК, однак що не спричинило істотних суспільно небезпечних наслідків.
Вирішальним аргументом на користь криміналізації розглядуваного злочину з позицій кримінологічних факторів слід визнати ступінь суспільної небезпеки злочину (основний кримінологічний фактор). На формування кількісного показника цього фактору, стосовно злочину, передбаченого ст. 137 КК, впливають: соціальна цінність охоронюваних суспільних відносин, соціальні властивості наслідків порушення (тяжкість і неможливість повного усунення), зміст вини. Кримінальну відповідальність тягне заподіяння фізичної шкоди здоров'ю у вигляді легких тілесних ушкоджень, що спричинили незначну стійку втрату працездатності, середньої тяжкості і тяжкі тілесні ушкодження, самогубство чи замах на самогубство, а також смерть неповнолітнього. На відміну від чинного законодавства пропонується розглядати в якості самостійного суспільно небезпечного наслідку злочину істотну шкоду фізичному та психічному розвитку неповнолітнього. На ступінь суспільної небезпеки порушення професійних, службових або інших договірних обов'язків щодо охорони життя, здоров'я, належного фізичного та психічного розвитку неповнолітніх, впливає поширеність цього виду порушення, що визнається достатньою для криміналізації, має динаміку зростання.
2. Загальним об’єктом злочину, передбаченого ст. 137 КК, є відповідні суспільні відносин. Родовим – суспільні відносини щодо охорони і забезпечення життя та здоров’я особи. Безпосереднім – суспільні відносини що охороняють життя, здоров'я, психічний та фізичний розвиток неповнолітніх. Зміст цих суспільних відносин полягає в належному виконанні професійних, службових або інших договірних обов'язків зобов’язаними учасниками при здійсненні нагляду, догляду, турботи про неповнолітніх, відвернення впливу на них різного роду небезпек, а також охороні здоров’я вагітних жінок. Поняття «здоров'я неповнолітнього» умовно поділяється на дві складові: відсутність тілесних ушкоджень (хвороб і фізичних недоліків) та належний розвиток (соціальне і духовне благоплуччя). Охорона прав неповнолітніх на психічний і фізичний розвиток, як складову частину здоров'я більш точно відбиває особливості прав осіб, організм яких постійно росте і враховує соціальний інтерес у забезпеченні комплексу найбільш сприятливих умов для такого росту. Охорона здоров’я вагітної жінки відноситься до об’єму безпосереднього об’єкта розглядуваного злочину в частині відвернення шкоди плоду майбутньої дитини.
3. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 137 КК, характеризується діянням, наслідками і причинним зв'язком, ознаками, які стосовно до цього складу є обов'язковими.
Соціальний зміст діяння (дії або бездіяльності) полягає в руйнації суспільних відносин (необхідних умов) щодо охорони життя і здоров’я неповнолітніх. Фомальним виразом діяння є порушення, а саме невиконання, неналежне виконання комплексу обов'язків щодо нагляду, догляду, турботи про дитину, відвернення впливу на неї чи вагітної жінки різного роду небезпек або ж вчинення дії, які прямо заборонені відповідними нормативними актами. Цим же діяння (дія або бездіяльність) створює можливість (ймовірність) спричинення суспільно небезпечних наслідків і тому є суспільно небезпечним. Обсяг діяння і його зміст випливають із форм (дія або бездіяльність), а також зі змісту нормативних актів, що визначають обов'язки щодо охорони життя, здоров'я, фізичного та психічного розвитку. Особливе значення у питанні деталізації («розшифрування») обов'язків відповідальних осіб мають «локальні» норми.
Наслідки невиконання або неналежного виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя і здоров’я неповнолітніх полягають в заподіянні істотної шкоди здоров'ю, інших тяжких наслідків або смерті потерпілого. Поняттям «істотна шкода здоров'ю» охоплюється середньої тяжкості і легкі тілесні ушкодження, що спричинили незначну стійку втрату працездатності. До «інших тяжких наслідків» відносяться тяжкі тілесні ушкодження, самогубство чи замах на самогубство. Пропонується криміналізувати наслідки у виді шкоди психічному або фізичному розвитку неповнолітнього. З урахуванням необережної форми вини та властивостей організму підлітка наслідки у вигляді легких тілесних ушкоджень, що спричинили лише короткочасний розлад здоров'я, істотною шкодою здоров'ю не визнаються.
Принципово важливою для дослідників є проблема встановлення причинного зв'язку між діянням і насталими суспільно небезпечними наслідками. З урахуванням опосередкованого характеру причинного зв'язку в злочині, передбаченому ст. 137 КК, вважаємо, що вирішальне значення в цьому питанні має нормативне закріплення правил (норм) визначення ступеня залежності наслідків, особливо у вигляді істотної шкоди психічному або фізичному розвитку, від порушення винними відповідних обов'язків.
4. Із суб'єктивної сторони розглядуваний злочин може бути охарактеризований в рамках змішаної або необережної форм вини. Мотив і мета цього злочину на кваліфікацію не впливають. При змішаній формі вини суб'єкт злочину з прямим умислом не виконує (виконує неналежним чином) свої професійні або службові обов'язки і через злочинну самовпевненість або злочинну недбалість спричиняє шкоду життю і здоров'ю неповнолітнього. При необережній формі вини порушення професійних чи службових обов'язків вчиняється через злочинну недбалість відповідальної особи. Ставлення винного до наслідків у вигляді істотної шкоди здоров'ю, інших тяжких наслідків або смерті неповнолітнього є виключно необережним. В силу визнання можливості навмисного порушення відповідних обов'язків вказівку в ч. 1 ст. 137 КК на «внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення» пропонується виключити.
5. Суб'єктом розглядуваного злочину є фізична осудна особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності і є фахівцем в галузі виховання, охорони здоров'я, нагляду, догляду за дітьми (працівники установ освіти, охорони здоров'я, соціального супроводу, приватні підприємці) або службовою особою, що безпосередньо охороняє життя і здоров’я неповнолітнього, здоров’я вагітної жінки, забезпечує контроль за виконанням фахівцями своїх безпосередніх професійних обов'язків. Пропонується криміналізувати порушення обов'язків щодо охорони життя, здоров'я, фізичного та психічного розвитку неповнолітніх, охорони здоров’я вагітної жінки, що засновані на цивільно-правових угодах з надання послуг.
6. При відмежуванні злочину, передбаченого ст. 137 КК, від суміжних до уваги береться зміст обов'язків щодо охорони життя, здоров'я, фізичного та психічного розвитку неповнолітнього, вік потерпілого, причини виникнення небезпеки для його правоохоронюваних цінностей, правовий статус суб'єкта злочину і інші ознаки.
7. Із врахуванням вищевикладеного пропонується проект нової редакції ч. 1 ст. 137 КК, а також доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення:
а) Кримінальний кодекс:
Стаття 137. Порушення обов'язків щодо охорони життя і здоров’я дітей
«1. Порушення професійних, службових або інших договірних обов'язків щодо охорони життя і здоров’я неповнолітніх чи охорони здоров’я вагітної жінки, що спричинило істотну шкоду здоров'ю неповнолітнього, його належному фізичному чи психічному розвитку -
карається ...…....
2. (Без змін)»

б) Кодекс України про адміністративні правопорушення:
(номер статті) Порушення обов'язків щодо охорони життя і здоров’я дітей
«Порушення професійних, службових або інших договірних обов'язків щодо охорони життя і здоров’я неповнолітніх чи охорони здоров’я вагітної жінки, за відсутності ознак злочину, -
карається ...…....»

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г. С. Возрастная психология: Учебное пособие для студентов вузов. – Екатеринбург: Деловая книга, 2002. – 704 с.
2. Андрушко П., Химченко С. Ответственность медицинских работников за профессиональные нарушения // Юридический вестник. – 1994. - № 4. – С. 67-70.
3. Бажанов М. И. Уголовное право Украины. Общая часть. – Днепропетровск: Пороги, 1992. – 168 с.
4. Баймуратов М. А. Международно-правовые стандарты защиты прав ребенка // Охорона дитинства. Дитяче право: теорія, досвід, перспективи. Матеріали конференції, присвяченої 80-й річниці від дня заснування державного показового Дитячого містечка імені III Комінтерну в Одесі: Збірник наукових праць. – Одеса: Юридична література, 2001. – 252 с. - С. 13 – 20.
5. Баліцька О. Як я розумію право на життя // Право України, 1999. - № 7 - С. 89-92.
6. Баронские статьи (1215 г.) // Памятники истории Англии XI – XIII вв. Рус. и лат. тексты Великой Хартии Вольностей и др. документов. Пер. и введ. акад. Д. М. Петрушевского. – М.: Соцэкгиз, 1936. – 238 с. – С. 118-131.
7. Беседина А. А. Даниленко Г. Н., Шуба Р. Т. Роль школы и семьи в валеологическом образовании и воспитании школьников // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Жінки за духовну безпеку суспільства». Ч. II, м. Харків, 11 – 12 червня 1999 р. / Держ. ком. України у справах сім’ї та молоді; Редкол.: В. І. Астахова та ін. – Х., 1999. – 64 с. - С. 20 – 23.
8. Беспалов Ю. Возмещение вреда, причиненного жизни и здоровью ребенка // Российская юстиция. - 1998. - № 10. - С. 24 – 26.
9. Борисов В. И. Обязанности органа внутренних дел по установлению причинной связи при совершении автотранспортных происшествий // В сб. науч. трудов «Актуальные проблемы совершенствования административной деятельности органов внутренних дел в условиях развитого социализма». – К.: НИИ РИО КВШ МВД УССР, 1983. – С. 70-77.
10. Борисов В. И. Основные проблемы охраны безопасности производства в уголовном законодательстве Украины: Дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.08 / В. И. Борисов. – Х., 1992. – 399 с.
11. Борисов В. И., Гизимчук С. В. Уголовная ответственность за нарушение правил, норм и стандартов, обеспечивающих безопасность дорожного движения. – Харьков: «Консум», 2001. – 160 с.
12. Борисов В. И., Куц В. Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Харьков: НПКФ «Консум», 1995. – 104 с.
13. Борисов В. І. Дотримання принципу Конституційної відповідності у проекті Кримінального Кодексу України // Матеріали науково-практичної конференції «Теоретичні та практичні питання реалізації Конституції України: проблеми досвід, перспективи». 25 червня 1997 р., Київ. - Харків: Право, 1998. - 232 с. - С. 171-173.
14. Борисов В. І. Родовий об’єкт злочинів проти безпеки виробництва // Вісник Академії правових наук України. - Х., 1995. - № 3. - С. 148-149.
15. Борисов В.І. Необережність та її види: текст лекції.- Харків: Юрид. ін-т, 1991. – 23 с.
16. Бурчак Ф. Г. Дальнейшее укрепление правовой защиты государственной и общественной жизни. – К.: О-во «Знание» УССР, 1987. – 48 с.
17. Василь М. Студентка-первокурсница столичного политеха умерла от менингита // Факты и комментарии. – 2002. – 12 дек. (№ 231). – С. 2.
18. Василь М. Семикласник сельской школы, которого выгнали с уроков, погиб от поражения электротоком в трансформаторной будке. // Факты и комментарии. – 2002. - 17 апр. (№72). – С. 15.
19. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТ “Перун”, 2003. – 1440 с.
20. Вереша Р. В. Поняття вини як елемент змісту кримінального права України. – Вступне слово: доктор юридичних наук, професор М. І. Мельник. – К.: Атіка, 2005. – 224 с.
21. Випуск «ТСН». – 2004. – 09 груд. – 19 год. 30 хв. // Телеканал «1+1». - 2004.
22. Випуск «ТСН». – 2004. – 14 січ. – 19 год. 30 хв. // Телеканал «1+1». – 2004.
23. Випуск «ТСН». – 2004. – 22 трав. – 19 год. 30 хв. // Телеканал «1+1». – 2004.
24. Випуск «ТСН». – 2005. – 24 лют. – 19 год. 30 хв. // Телеканал «1+1». – 2005.
25. Волженкин Б. В. Служебные преступления: Учебно-практическое пособие. – М.: Юристъ, 2000. – 368 с.
26. Волков Б.С. Проблема воли и уголовная ответственность.- Казань: Изд-во Казанск. ун-та, 1965. – 136 с.
27. Волкова А. Став свидетелем ночного скандала родителей, полуторагодовалый Павлик на пять лет потерял дар речи // Факты и комментарии. – 2003. – 6 мар. (№ 43). – С. 7.
28. Всё будет хорошо! Но нужно обследоваться // Мой ребенок. – 2003. – № 5. – С. 15.
29. Всемирная Декларация об обеспечении выживания, защиты и развития детей от 30 сентября 1990 г. // Нормативні акти України [Електронний ресурс]: Програмний продукт / Всеукраїнська мережа поширення інформ. – Версія 8.4.0.0. – К., 1994.
30. Выпуск новостей. – 2003. – 18 июн. – 20 ч. 00 мин. // Телеканал «Интер». – 2003.
31. Выпуск новостей. – 2004. – 21 мая. – 20 ч. 00 мин. // Телеканал «Интер». – 2004.
32. Выпуск новостей. – 2005. – 7 фев. – 20 ч. 00 мин. // Телеканал «Интер». - 2005.
33. Выпуск новостей. – 2005. – 8 апр. – 20 ч. 00 мин. // Телеканал «Интер». – 2005.
34. Гаев Ю. Почти семь дней провел в холодном доме без еды четырехлетний ребенок, мать которого ушла ... пьянствовать к знакомой // Факты и комментарии. – 2003. – 15 апр. (№ 69). – С. 8.
35. Галас Я. Родители избили своего двухлетнего сына до смерти за то, что он ... слишком громко плакал // Факты и комментарии. – 2003. – 19 мар. (№ 50). – С. 2.
36. Глистин В. К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений). - Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1979. - 127 с.
37. Голіна В. В. Попередження насильства в сім’ї – захист прав людини // Права людини і правова держава (До 50-ї річниці Загальної декларації прав людини): Тези доп. та наук. повідомлень наук.конф.проф.-викл.складу, 10-11 грудня 1998 р. / За ред. Проф. М. І. Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1998. – 189 с. – С. 149 – 152.
38. Голіна В. В. Основні положення концепції Закону України про попередження насильства в сім’ї // Проблеми насильства в сім’ї: правові та соціальні аспекти / Упоряд. О. М. Руднєва; наук. ред. А. П. Гетьман. – Харків: Право, 1999. – 212 с. – С. 10-23.
39. Голіна В. В., Батиргареєва В. С., Головкін Б. М. Деякі особливості сучасної злочинності неповнолітніх та шляхи її подолання // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2003. – Вип. 62. – 207 с. – С. 95 – 104.
40. Грамота на права и выгоды городам Российской империи от 21 апреля 1785 г. // Российское законодательство Х – ХХ веков. В 9-ти т. Т. 5. Законодательство периода расцвета абсолютизма. – М.: Юрид. лит., 1987. – 528 с. – С. 67-136.
41. Гринберг М. С. Понятие преступной самонадеянности // Правоведение. - 1962. - № 2. - С. 97-105.
42. Гринберг М. С. Технические преступления. - Новосибирск, Изд-во Новосиб. ун-та, 1992. – 141 с.
43. Гришко Т. В. Психологічна профілактика запобігання насильства в сім’ї // Охорона дитинства. Дитяче право: теорія, досвід, перспективи. Матеріали конференції, присвяченої 80-й річниці від дня заснування державного показового Дитячого містечка імені III Комінтерну в Одесі: Збірник наукових праць. – Одеса: Юридична література, 2001. – 252 с. - С. 127 – 130.
44. Громов Н. А. Законы уголовные. – СПб., Издание юридического книжного магазина Н. К. Мартынова, 2-е изд. доп. и измен. – 1911. – 1118 с.
45. Дагель П. С., Котов Д. П. Субъективная сторона преступления и ее установление: Монография: Научное издание. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1974. - 243 с.
46. Дагель П.С. Классификация мотивов преступления и ее криминологическое значение // Некоторые вопросы социологии и права (Материалы научн. - теор. конф.).- Иркутск, 1967. – С. 265-274.
47. Декларация о защите женщин и детей в чрезвычайных обстоятельствах и в период вооруженных конфликтов от 14 декабря 1974 г. // Международное право в документах: Учеб. пособие / Сост.: Н. Т. Блатова, Г. М. Мелков. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 696 с. – С. 149 – 150.
48. Декларация прав ребенка от 20 ноября 1959 г. // Нормативні акти України [Електронний ресурс]: Програмний продукт / Всеукраїнська мережа поширення інформ. – Версія 8.4.0.0. – К., 1994.
49. Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»): Постанова Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1993 р. № 896 // Нормативні акти України [Електронний ресурс]: Програмний продукт / Всеукраїнська мережа поширення інформ. – Версія 8.4.0.0. – К., 1994.
50. Державні вимоги до навчальних програм з фізичного виховання в системі освіти: Наказ Міністерства освіти і науки України від 25 травня 1998 р. № 188 // Нормативні акти України [Електронний ресурс]: Програмний продукт / Всеукраїнська мережа поширення інформ. – Версія 8.4.0.0. – К., 1994.
51. Джасер Х. М. Аль Ананзих. Формирование осанки у детей младшего школьного возраста: Метод. рекомендации. – К.: ООО «Междунар. фин. агентство», 1998. – 17 с.
52. Діти України: Національна програма: Указ Президента України від 18 січня 1996 р. № 63/96 // Нормативні акти України [Електронний ресурс]: Програмний продукт / Всеукраїнська мережа поширення інформ. – Версія 8.4.0.0. – К., 1994.
53. Допустимі рівні вмісту радіонуклідів Cs-137 і Sr-90 у продуктах харчування та питній воді (ДР-97): Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 19 серпня 1997 р. № 255 // Нормативні акти України [Електронний ресурс]: Програмний продукт / Всеукраїнська мережа поширення інформ. – Версія 8.4.0.0. – К., 1994.
54. Дорфман М., Филаретова О. Причина самоубийства расизм! [Электронный ресурс] // Сайт студенческой организации Хайфского университета http://www.olim.da.ru/. – Время обращения: 19 ноября 2003 г., 14 часов 30 мин. - Режим доступа: http://www.vinnitsa.com/vinjew/09Ru/page19.html. – Загл. с экрана.
55. Европейская конвенция об осуществлении прав детей 1996 г. // Нормативні акти України [Електронний ресурс]: Програмний продукт / Всеукраїнська мережа поширення інформ. – Версія 8.4.0.0. – К., 1994.
56. Емельянов А.М. К уточнению понятий умышленного и неосторожного преступного поведения // Уголовное право в борьбе с преступностью.- М., 1981. – С. 107-118.
57. Євко В. Охорона дітей, позбавлених батьківського піклування: історичний аспект // Право України. – 2001. - № 8. – С. 107 – 110.
58. Женевская декларация прав ребенка 1924 г. // Нормативні акти України [Електронний ресурс]: Програмний продукт / Всеукраїнська мережа поширення інформ. – Версія 8.4.0.0. – К., 1994.
59. Женщины, дети и синдром приобретенного иммунодефицита (СПИД): Парижская декларация 1989 г. // Нормативні акти України [Електронний ресурс]: Програмний продукт / Всеукраїнська мережа поширення інформ. – Версія 8.4.0.0. – К., 1994.
60. Загородников Н. И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву. - М., Гос. изд-во Юридической литературы, 1961. - 277 с.
61. Загородников Н. И. Преступления против здоровья. – Изд-во «Юридическая литература», 1969. – 168 с.
62. Загородников Н. И. Советское уголовное право. Части Общая и Особенная.- М.: Юрид. лит., 1975. – 568 с.
63. Загурский Л. Н. О развитии у римлян идеи об обязанности отца воспитывать своих детей: Речь. К унив. акту. – Б. м. Х.]: Б. и., б. г. – 12 с.
64. Заславская М. Г. Деяние, как признак объективной стороны преступления, предусмотренного ст. 137 УК Украины // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС. 2004 р. Вип. 4. - Луганськ: РВВ ЛАВС, 2004. - C. 103-111.
65. Заславская М. Г. Непосредственный объект ненадлежащего выполнения обязанностей по охране жизни и здоровья несовершеннолетних // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я.Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України. 2003. – Вип. 59. – 215 с. - С. 127-134.
66. Заславская М. Г. Субъективная сторона преступления, предусмотренного ст. 137 УК Украины // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України. 2004. – Вип. 70. – 193 с. - С. 169-176.
67. Заславська М. Г. Кримінальна відповідальність за неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей у системі заходів запобігання злочинності неповнолітніх // Питання боротьби зі злочинністю. Збірник наукових праць. Випуск 8. – Харків: “Право”, 2004. - С. 60-63.
68. Заславська М. Г. Неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей – суб’єкт кримінальної відповідальності // Матеріали всеукраїнської наукової конференції «Юридичні читання молодих вчених». Київ, 23-24 квітня 2004 р. – С. 177-179.
69. Заславская М. Г. О предмете общественных отношений, охраняемых ст. 137 Уголовного кодекса Украины // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 25-26 жовтня 2001 р. / Редкол.: Сташис В. В. (голов. ред) та ін. – К. – Х.: «Юрінком Інтер», 2002. – 272 с. - С. 126 – 129.
70. Зателепин О. К вопросу о понятии объекта преступления в уголовном праве // Уголовное право. – 2003. - № 1. – С. 29-31.
71. Заходи щодо забезпечення дітей повноцінними продуктами харчування і виробами дитячого асортименту, стимулювання вітчизняного виробництва та реалізації зазначених товарів: Постанова Кабінету Міністрів України від 6 вересня 2000 р. № 1389 // Нормативні акти України [Електронний ресурс]: Програмний продукт / Всеукраїнська мережа поширення інформ. – Версія 8.4.0.0. – К., 1994.
72. Здравомыслов Б. В. Должностные преступления: Понятие и квалификация. – М.: ЮЛ, 1975. – 168 с.
73. Зелінський А. Визначення форм вини у вчиненні деяких злочинів // Радянське право. - 1977. - № 8. - С. 74-78.
74. Злобин Г.А., Никифоров Б.С. Умысел и его формы. - М., «Юридическая литература», 1972. – 264 с.
75. Іваненко Г. В. Деякі теорії спадкоємності давнини// Охорона дитинства. Дитяче право: теорія, досвід, перспективи. Матеріали конференції, присвяченої 80-й річниці від дня заснування державного показового Дитячого містечка імені III Комінтерну в Одесі: Збірник наукових праць. – Одеса: Юридична література, 2001. – 252 с. - С. 23 – 28.
76. Карпец И.И. Современные проблемы уголовного права и криминологии.- М.: Юрид. лит., 1976. – 207 с.
77. Касынюк В. И. Уголовная ответственность за повреждение путей сообщения и транспортных средств. - Харьков, Юрид. инст-т, 1979. - 56 с.
78. Квашис В.Е. Преступная неосторожность: Социально-правовые и криминологические проблемы. – Владивосток: Издательство Дальневосточного университета, 1986. – 192 с.
79. Кевлова Л. В. Социальные и правовые принципы защиты детей в Украине от противоправных посягательств на их личные права // Закон і підліток: Матеріали обласної науково-практичної конференції. Донецьк, 27 жовтня 2000 року / Гол. ред. Ю. Л. Титаренко. – Донецьк: ДІВС, 2001. – 284 с. - С. 173 – 180.
80. Ковалев М. И. К вопросу об эффективности уголовного законодательства // Проблемы эффективности уголовного закона / Сборник статей. Ред. коллегия: М. И. Ковалев и др./. Свердловск, 1975. - 191 с. - c. 5-16.
81. Ковалев М. Уголовно-правовые проблемы охраны здоровья с точки зрения прав и свобод человека // Советская юстиция. – 1989. – № 10. – С. 20-21.
82. Кодекс законів про працю України: Офіц. Видання. – К.: Концерн «Видавничий Дім» Ін Юре», 2004. – 160 с.
83. Козаченко И. Я. Проблемы причины и причинной связи в институтах Общей и Особенной частей отечественого уголовного права: Вопросы теории, оперативно-следственной и судебной практики / И. Я. Козаченко, В. И. Курченко, Я. М. Злоченко; Рец. Л. Я. Драпкин и др. – СПб: Юрид. центр Пресс, 2003. – 789 с.
84. Козлов И. 16-летний подросток, расстрелявший своих соучеников, приговорен к 50 годам лишения свободы // Факты и комментарии. – 2002. – 17 авг. (№ 150). – С. 3.
85. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Отв. ред. д-р юрид. наук, проф. А.В. Наумов. М.: Юристъ, 1996. – 824 с.
86. Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р. // Нормативні акти України [Електронний ресурс]: Програмний продукт / Всеукраїнська мережа поширення інформ. – Версія 8.4.0.0. – К., 1994.
87. Конституція України // Нормативні акти України [Електронний ресурс]: Програмний продукт / Всеукраїнська мережа поширення інформ. – Версія 8.4.0.0. – К., 1994.
88. Коржанский Н. И. Объект посягательства и квалификация преступлений. - Волгоград, 1976. - 120 с.
89. Кормич Л. І. Захист дитинства і права дитини – головний пріоритет держави і суспільства // Охорона дитинства. Дитяче право: теорія, досвід, перспективи. Матеріали конференції, присвяченої 80-й річниці від дня заснування державного показового Дитячого містечка імені III Комінтерну в Одесі: Збірник наукових праць. – Одеса: Юридична література, 2001. – 252 с. - С. 10 – 12.
90. Коробеев А. И. Уголовная наказуемость общественно опасных деяний (основания установления, характер и реализация в деятельности органов внутренних дел): Учебное пособие. – Хабаровск: Хабаровская высшая школа МВД СССР, 1986. – 80 с.
91. Королев Ю. А. Супруги, родители, дети. – М.: Юрид. лит., 1985. – 176 с.
92. Коррекционная педагогика: Основы обучения и воспитания детей с отклонениями в развитии: Учеб. пособие: Для студентов сред. пед. учеб. заведений / Пузанов Б. П., Селиверстов В. И., Шаховская С. Н., Костенкова Ю. А.; Под ред. Б. П. Пузанова. - 3-е изд., доп. - М.: Издат. центр «Академия», 1999. - 156, [2] с.
93. Крестовська Н. М. Проблеми вдосконалення правового захисту дітей від різних форм насильства // Закон і підліток: Матеріали обласної науково-практичної конференції. Донецьк, 27 жовтня 2000 року / Гол. ред. Ю. Л. Титаренко. – Донецьк: ДІВС, 2001. – 284 с. - С. 180 – 186.
94. Кривуля О. М., Куц В. М. Чи можуть бути суспільні відносини об’єктом злочину ? // Вісник Університету внутрішніх справ. - Харків, 1997. - № 2. - 283 с. - С. 73-74.
95. Кригер Г. Еще раз о смешанной форме вины // Советская юстиция. - 1967. - № 3. - С. 5-6.
96. Кримінальне право України: Особлива частина: Підруч. для студентів вищ. навч. закл. освіти / М.І. Бажанов, В. Я. Тацій, В. В. Сташис, І. О. Зінченко та ін.; За ред. професорів М. І. Бажанова , В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2001. - 496 с.
97. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. професорів М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - Київ - Харків: Юрінком Інтер - Право, 2001. - 416 с.
98. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів юрид. вузів і фак. / Г. В. Андрусів, П. П. Андрушко, С. Я. Лихова та інші; За редакцією П. С. Матишевського та інших. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 896 с.
99. Кримiнальне право України. Загальна частина / Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін.; Відп. ред. Я. Ю. Кондратьєв; Наук. ред. В. А. Клименко та М. І. Мельник. – К.: Правовi джерела. - 2002. – 432 с.
100. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін.: За заг. ред. В. Т. Маляренка, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. Видання друге, перероблене та доповнене. – Х.: «Одіссей», 2004. – 1152 с.
101. Кримінальна справа № 1 –210, 2003 р. // Архів Мукачевського районного суду Закарпатської області.
102. Кримінальна справа № 1-720/03, 2003 р. // Архів місцевого суду м. Рівне.
103. Кримінальна справа № 1-99, 2004 р. // Архів Красилівського районного суду Хмельницької області.
104. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. - М., Госюриздат, 1960. - 244 с.
105. Кудрявцев В. Н. Право и поведение. - М.: Юрид. лит., 1978. - 191 с.
106. Кузнецова Н. Ф. Проблемы криминологической детерминации. / Под ред. В. Н. Кудрявцева. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. - 208 с.
107. Кузнецова Н.Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности. – М.: Госюриздат, 1958. – 220 с.
108. Кузнецова Н.Ф. Мотивация преступления и тенденции ее изменения // Вопросы советской криминологии (Материалы научной конференции).- М., 1976.- Ч.2.- С. 3-19.
109. Кузьминова Л.А. Закон и некоторые направления организации профилактики правонарушений среди несовершеннолетних службами по делам несовершеннолетних в Донецкой области // Закон і підліток: Матеріали обласної науково-практичної конференції. Донецьк, 27 жовтня 2000 року / Гол. ред. Ю. Л. Титаренко. – Донецьк: ДІВС, 2001. – 284 с. – С. 13 – 22.
110. Куринов Б. А. Квалификация транспортных преступлений (ст. ст. 85, 86 УК РСФСР). - М.: Моск. гос. ун-т, 1965. – 234 с.
111. Курс советского уголовного права. Часть Общая. Т. 1 / М. Д. Шаргородский, И. И. Солодкин, С. А. Домахин и др. / Отв. ред. Н. А. Беляев, М. Д. Шаргородский. – Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1968. - 648 с.
112. Курс советского уголовного права: в 6 томах.- Т.2: Преступление / Под. Ред. А.А. Пионтковского, П.С. Ромашкина, В.М. Чхиквадзе. - М.: «Наука», 1970. – 517 с.
113. Куц В. М. Теоретико-прикладні аспекти проблеми суб’єкта злочину. // Вісник Університету внутрішніх справ. - Харків, 1996. - № 1. - С. 18-23.
114. Лазарев А. М. Субъект преступления: Учеб. пособие для студентов ВЮЗИ. - М.: ВЮЗИ, 1981. - 63 с.
115. Лесграфт П. Ф. Руководство по физическому воспитанию детей школьного возраста. – СПб.: Тип. Лебедева, 1888. – Ч. 1. – 1888. – VIII. - 356 с.
116. Литвак О. Кримiнологiя необережностi // Право України. - 1998. - № 3. - С. 35-37, 40.
117. Ломако В. А., Борисов В. I., Касинюк В. I., Кривоченко Л. М. Суб'єктивна сторона злочину: Метод. посiбник для студентiв. – Харків: Укр. держ. юрид. акад., 1993. – 36 с.
118. Лукьянов В. В. Двойная» вина – свидетельство отставания юридической науки от требований технического прогресса // Государство и право. - 1994. - № 12. - С. 56, 64.
119. Лунеев В.В. Предпосылки объективного вменения и принцип виновной ответственности // Государство и право. - 1992. - № 2. - С. 57-61.
120. Макашвили В.Г. Уголовная ответственность за неосторожность: Монография: Для студентов юридических вузов и практических работников: Научное издание. - М.: Госюриздат, 1957. – 211 с.
121. Максимова Н. Ю. Психологічні аспекти роботи з неповнолітніми, які знаходяться в місцях позбавлення волі // Соціальна робота з неповнолітніми, які перебувають у місцях позбавлення волі // За ред. Синьова В. М. – К., 2003. – 222 с. - С. 33-40.
122. Малеин Н. С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. - М.: Юрид. лит., 1985. - 190 с.
123. Мальцев В. В. Принципы уголовного законодательства и общественно опасное поведение // Государство и право. - 1997. - № 2. - с. 97-101.
124. Матышевский П. С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. - Киев: «Юринком», 1996. - 240 с.
125. Медико-биологические требования и санитарные нормы качества продовольственного сырья и пищевых продуктов: Приказ заместителя Министра здравоохранения СССР от 1 августа 1989 г. № 5061-89 (с дополнением от 19 ноября 1991 г.) // Нормативні акти України [Електронний ресурс]: Програмний продукт / Всеукраїнська мережа поширення інформ. – Версія 8.4.0.0. – К., 1994.
126. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. // Нормативні акти України [Електронний ресурс]: Програмний продукт / Всеукраїнська мережа поширення інформ. – Версія 8.4.0.0. – К., 1994.
127. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 р. // Нормативні акти України [Електронний ресурс]: Програмний продукт / Всеукраїнська мережа поширення інформ. – Версія 8.4.0.0. – К., 1994.
128. Механизм преступного поведения ( Ю.М. Антонян, П.С. Дагель, О.Л. Дубовик и др. / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев). - М.: Наука, 1981. – 248 с.
129. Михайлов В.И. Нормативное регулирование исполнения приказа и некоторые вопросы уголовного права // Государство и право. – 1996. - № 12. - С. 66-76.
130. Михеев Р.И. Проблемы вменяемости и невменяемости в советском уголовном праве. - Владивосток, 1983. – 300 с.
131. Мінімальні норми забезпечення вихованців притулків для неповнолітніх одягом, білизною, взуттям та предметами особистої гігієни: Наказ Державного комітету у справах молоді, спорту і туризму України від 22 січня 2001 р. № 120 // Нормативні акти України [Електронний ресурс]: Програмний продукт / Всеукраїнська мережа поширення інформ. – Версія 8.4.0.0. – К., 1994.
132. Мошак Г. Г. Вивчення і попередження насильницької смертності неповнолітніх // Охорона дитинства. Дитяче право: теорія, досвід, перспективи. Матеріали конференції, присвяченої 80-й річниці від дня заснування державного показового Дитячого містечка імені III Комінтерну в Одесі: Збірник наукових праць. – Одеса: Юридична література, 2001. – 252 с. - С. 121 – 126.
133. Мухина В. С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество: Учебник для вузов. – 7-е изд., стереотип. – М.: Издательский центр «Академия», 2002. – 456 с.
134. Навроцький В. О. Кримінальне право України. Особлива частина: Курс лекцій. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. - 771 с.
135. Натуральні добові норми харчування в інтернатних установах, навчальних та санаторних закладах сфери управління Міністерства праці та соціальної політики: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 324 // Нормативні акти України [Електронний ресурс]: Програмний продукт / Всеукраїнська мережа поширення інформ. – Версія 8.4.0.0. – К., 1994.
136. Нерсесян В. А. Ответственность за неосторожные преступления.- СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. – 223 с.
137. Неспокійна планета // Урядовий кур'єр. – 2002. – 30 квіт. (№ 82.) – C. 6.
138. Нові норми харчування в дитячих будинках-інтернатах: Наказ Міністерства соціального захисту населення України від 01 березня 1996 р. № 34 // Нормативні акти України [Електронний ресурс]: Програмний продукт / Всеукраїнська мережа поширення інформ. – Версія 8.4.0.0. – К., 1994.
139. Новоселов Г. П. Учение об объекте преступления: Методологические аспекты. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – 208 с.
140. Огородник А. Особливості конкретизації оціночних понять в системі складу злочину // Право України. – 2001. - № 11. – С. 117 – 120.
141. Ожегов С. И. И Шведова Н. Ю. Толковый словарь русского языка: 80000 слов и фразеологических выражений/ Российская академия наук. Институт русского языка им. В. В. Виноградова. - 4-е изд., дополненное. - М.: Азбуковик, 1999. - 944 с.
142. Орлов В. С. Субъект преступления по советскому уголовному праву. - М.: Госюриздат, 1958. - 260 с.
143. Орлов П. И. Уголовная ответственность за оставление в опасности потерпевшего при автопроисшествии. Учебное пособие. – Харьков, Юридический институт, 1982. – 90 с.
144. Основания уголовно-правового запрета (криминализация и декриминализация). – М., Изд-во «Наука», 1982. – 302 с.
145. О судебной практике по делам о нарушениях правил охраны труда и безопасности горных, строительных и иных работ: Постановление Пленума Верховного Суда Российской Федерации от 23 апреля 1991 г. № 1 // Сборник постановлений Пленумов Верховных Судов СССР и РСФСР (Российской Федерации). - М.: Спарк, 2003. – 948 с. - С. 582-586.
146. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19 листопада 1992 р. № 2801-XII // Нормативні акти України [Електронний ресурс]: Програмний продукт / Всеукраїнська мережа поширення інформ. – Версія 8.4.0.0. – К., 1994.
147. Панов Н. И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. - Харьков, 1982. - 161 с.
148. Панько К. А. Вопросы общей теории рецидива в совет