ОБМЕЖЕНА ОСУДНІСТЬ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1
ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ НАРИС ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТКУ ВЧЕННЯ ПРО ОБМЕЖЕНУ ОСУДНІСТЬ 12

1.1. Вступні положення 12
1.2. Виникнення вчення про обмежену осудність 15
1.3. Вивчення проблеми обмеженої осудності кримінально-правовими школами 21
1.4. Обмежена осудність в науці, законодавстві та правозастосуванні Союзу РСР і союзних республік 29
1.5. Обмежена осудність у кримінальному законодавстві зарубіжних країн 48
Висновки до розділу 1 66

РОЗДІЛ 2
ОБМЕЖЕНА ОСУДНІСТЬ ЯК ОЗНАКА СУБ’ЄКТА ЗЛОЧИНУ 68

2.1. Формула обмеженої осудності 68
2.1.1. Медичний критерій обмеженої осудності 69
2.1.2. Юридичний критерій обмеженої осудності 93
2.2. Співвідношення осудності, неосудності і обмеженої осудності 108
2.3. Співвідношення обмеженої осудності із виною 113
Висновки до розділу 2
120
РОЗДІЛ 3
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ВИЗНАННЯ СУДОМ ОСОБИ ОБМЕЖЕНО ОСУДНОЮ 122

3.1. Кримінальна відповідальність осіб, визнаних судом обмежено осудними 122
3.2. Застосування до осіб, визнаних судом обмежено осудними, примусових заходів медичного характеру 144
Висновки до розділу 3 166

ВИСНОВКИ 168
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 171

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Сучасні умови життєдіяльності українського суспільства обумовлюють збільшення кількості стресових факторів, які, в свою чергу, породжують емоційне напруження людей, а також сприяють виникненню психічних розладів. На психіку людини справляють негативний вплив погіршення екологічної ситуації, а також зростання кількості і розширення масштабів техногенних аварій та природних катастроф, які мають серйозні віддалені медико-соціальні наслідки.
Проведеними науковими дослідженнями виявлено тенденцію до погіршення психічного здоров’я населення в Україні [59] . Якщо в 1988 році в СРСР на 100 тисяч осіб на обліку у психіатричних установах знаходилось 1808 психічно хворих [110] , то на кінець 2000 року їх кількість в Україні склала вже 2405 осіб [286] . Крім того, зареєстровано понад 700 000 пацієнтів з алкогольною та близько 70 000 осіб з наркотичною залежністю [286] . У результаті досліджень, проведених юристами та судовими психіатрами, серед злочинців, визнаних осудними, встановлено значну кількість осіб із психічними розладами. Так, серед осіб, щодо яких в Україні протягом 2002-2005 рр. було проведено судово-психіатричну експертизу, кількість підекспертних, які мали психічні розлади, становила від 62% до 76% .
Психічні розлади можуть мати приховану сутність і сприйматися оточуючими як дивності характеру, що обумовлені неврівноваженістю особи, її замкнутістю, ранимістю тощо. У конфліктних ситуаціях ці розлади можуть знижувати адаптуючі здатності, ослаблювати механізми внутрішнього контролю особи, звужувати можливість вибору нею адекватних ситуації рішень і варіантів поведінки або, навпаки, полегшувати здійснення імпульсивних вчинків. Все це негативно позначається на розвитку особи і може проявлятися у поведінці, у тому числі протиправній.
У зв’язку з цим у судовій практиці виникла проблема оцінки та врахування висновку лікарів судово-психіатричних експертів про здатність певних осіб усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними під час вчинення злочину, яка була значною мірою обмежена внаслідок психічного розладу. Це не давало суду належних підстав, щоб визнати особу неосудною. Вказана обставина не враховувалася і при призначенні покарання та його відбуванні. Результатом подальшого розвитку науки кримінального права в аспекті співвідношення осудності і неосудності, а також загальної та судової психіатрії у питаннях діагностики і класифікації психічних розладів стало виникнення вчення про обмежену осудність.
У теорії кримінального права питання обмеженої осудності є дискусійним. До 1917 р. окремі його аспекти розглядалися у роботах Л.С. Бєлогриц-Котляревського, В.Х. Кандинського, О.Ф. Кістяківського, П.І. Люблінського, Е.Я. Немировського, А.А. Піонтковського, С.В. Познишева, Г.В. Рейтца, В.П. Сербського, М.Д. Сергєєвського, В.Д. Спасовича, М.С. Таганцева, Ю.Я. Хейфіца та інших вчених. В радянський період ця проблема привертала увагу Ю.М. Антоняна, Т.К. Бєлокобильської, С.В. Бородіна, М.П. Бруханського, Л.І. Глухарьової, П.С. Дагеля, В.П. Ємельянова, А.А. Жижиленко, Є.К. Краснушкіна, Д.Р. Лунца, Р.І. Міхєєва, І.С. Ноя, В.С. Орлова, С.В. Полубінської, С.Ф. Семенова, Ю.К. Сущенко, С.І. Тихенко, B.C. Трахтерова, І.М. Фарбера, Ц.М. Фейнберг, Н.І. Фелінської, О.М. Халецького, І.К. Шахріманьяна, С.М. Шишкова та інших правознавців та психіатрів.
В Україні окремим аспектам цієї проблеми присвятили свої роботи Т.М. Арсенюк, Д.В. Бараненко, В.М. Бурдін, А.А. Васильєв, Т.А. Гончар, М.Й. Коржанський, В.П. Кононенко, В.В. Лень, В.А. Ломако, Н.С. Магарін, П.С. Матишевський, В.І. Мельник, Н.А. Мірошниченко, А.А. Музика, В.О. Навроцький, Д.В. Новіков, Н.А. Орловська, В.Б. Первомайський, Т.М. Приходько, М.І. Проценко, В.Я. Тацій, В.М. Трубников, Є.В. Фесенко, О.О. Ходимчук, В.М. Шевельов, С.С. Яценко та інші вчені. У 2001 році Т.М. Приходько захистила кандидатську дисертацію на тему «Проблема обмеженої осудності у кримінальному праві». З необхідністю дослідження цього питання зіткнулася і наука Російської Федерації. Ця проблема привернула увагу Ю.М. Аргунової, І.І. Брики, М.Г. Іванова, А.В. Кислякова, І.Я. Козаченко, А.П. Козлова, І.А. Кудрявцева, Г.В. Назаренко, А.В. Наумова, В.Г. Павлова, Т.П. Печернікової, Л.О. Пережогіна, Д.В. Сірожидінова, О.Д. Ситковської, Б.А. Спасєннікова, Є.А. Сухарєва, Р.Р. Тугушева, Б.В. Шостаковича та інших.
Результати наукових досліджень українських вчених знайшли своє відображення у законодавстві України. В КК України передбачена ст. 20 «Обмежена осудність»:
«1. Підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.
2. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру».
Точну кількість осіб, визнаних судами України обмежено осудними за час дії ст. 20 КК України, встановити не вдалося, внаслідок відсутності цих відомостей у статистичній звітності судів. За даними Міністерства охорони здоров’я України, амбулаторною судово-психіатричною експертизою в 2002 р. встановлено ознаки обмеженої осудності у 165 осіб; в 2003 р. – у 233; в 2004 р. – у 339; в 2005 р. – у 263. Стаціонарна експертиза в 2002 р. такий висновок зробила щодо 112 осіб; в 2003 р. – 130; в 2004 р. – 141; в 2005 р. – 150 .
Не зважаючи на закріплення визначення обмеженої осудності та її значення у законодавстві, питання, пов’язані з нею, є гостро дискусійними для науки кримінального права і правозастосовчої практики. Неоднозначне тлумачення ст. 20 КК України спричинило розбіжності у поглядах серед вчених та практиків: одні вважають це поняття необхідним, пропонуючи вдосконалити його, інші – наполягають на виключенні статті про обмежену осудність із КК України. Деякі аспекти взагалі залишилися без розгляду або розглянуті суперечливо. Зокрема, це стосується таких питань, як: критерії обмеженої осудності, їх кількість і конкретний зміст; її співвідношення з осудністю та неосудністю, а також виною; урахування обмеженої осудності при індивідуалізації кримінальної відповідальності; застосування до осіб, визнаних судом обмежено осудними, примусових заходів медичного характеру та ін.
Викладене свідчить, що дослідження проблеми обмеженої осудності є актуальним як для науки кримінального права, так і для подальшого вдосконалення положень КК України щодо обмеженої осудності, а також практики застосування цих положень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до цільової комплексної програми «Проблеми ефективності кримінального, кримінально-виконавчого законодавства та системи запобігання злочинності» (номер державної реєстрації 0106U002292); тема дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 23 січня 2004 року (протокол № 6).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формулювання теоретично обґрунтованих висновків щодо поняття обмеженої осудності, а також розроблення на цій основі рекомендацій по вдосконаленню КК України і практики його застосування. Для досягнення цієї мети поставлені наступні задачі: 1) розглянути історію виникнення та розвитку в науці кримінального права вчення про обмежену осудність; 2) провести порівняльний аналіз положень кримінального законодавства зарубіжних країн про обмежену осудність; 3) дослідити формулу обмеженої осудності; 4) проаналізувати співвідношення обмеженої осудності з осудністю, неосудністю, а також виною; 5) визначити кримінально-правові наслідки визнання особи обмежено осудною; 6) сформулювати рекомендації по вдосконаленню законодавства України про кримінальну відповідальність.
Об’єктом дослідження є осудність у кримінальному праві. Предметом дослідження - обмежена осудність у кримінальному праві України.
Методи дослідження. У роботі використані загальнонаукові дослідницькі прийоми, а також методи, властиві для досліджень у правових науках. Зокрема, із застосуванням діалектичного методу досліджено поняття обмеженої осудності. Догматичний метод дозволив проаналізувати зміст положень КК України про обмежену осудність; системно-структурний - дослідити формулу обмеженої осудності; метод системного аналізу правових явищ – піддати аналізу питання про співвідношення обмеженої осудності з осудністю, неосудністю, а також виною; історико-правовий - вивчити і дослідити розвиток вчення про обмежену осудність у кримінальному праві; порівняльно-правовий - порівняти положення КК України із відповідними положеннями кримінального законодавства зарубіжних країн.
У ході наукового дослідження використаний також соціологічний метод. За допомогою анкетування узагальнено і проаналізовано точки зору лікарів судово-психіатричних експертів Міжобласного центру судово-психіатричної експертизи Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні № 3. Інтерв’ювання застосовано для з’ясування позицій лікарів судово-психіатричних експертів Київського міського центру судово-психіатричних експертиз, Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні і Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні № 3 щодо поняття «обмежена осудність».
Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що дисертація є комплексним дослідженням обмеженої осудності, проведеним із урахуванням експертних рішень судово-психіатричних експертиз в Україні за 2002-2005 рр., а також практики застосування ст. 20 КК України місцевими, апеляційними судами та Верховним Судом України. У роботі обґрунтовуються положення, які, на думку автора, є новими для науки кримінального права, зокрема:
1. Дістало подальший розвиток дослідження історико-правового аспекту проблеми обмеженої осудності. Через аналіз філософського підґрунтя позицій кримінально-правових шкіл визначено їх вплив на вчення про обмежену осудність у вітчизняній та зарубіжній науці кримінального права в період з початку ХІХ століття по теперішній час. Вперше вивчені архівні матеріали робочої групи Кабінету Міністрів України по підготовці проекту Кримінального кодексу України 2001 року за період з 1993 року по 2001 рік, що дозволило встановити передумови та наукове підгрунтя включення до КК України 2001 р. статті про обмежену осудність.
2. Вперше проаналізовані положення про обмежену осудність у кримінальних кодексах колишніх республік Союзу РСР, що дозволило виявити тенденції вирішення аналізованої проблеми у законодавствах країн колишньої соціалістичної системи права. Одержало подальше вивчення кримінальне законодавство зарубіжних країн романо-германської та англосаксонської правових систем (Австрія, Австралія, Англія, Аргентина, Бельгія, Болгарія, Голландія, Данія, Ізраїль, Іспанія, Італія, Китай, Корея, Куба, Монголія, Німеччина, Норвегія, Польща, Сан-Марино, Сполучені Штати Америки, Таїланд, Туреччина, Франція, Фінляндія, Швейцарія, Швеція, Японія та ін.).
3. Наведено додаткові аргументи на користь визнання медичним критерієм обмеженої осудності тільки психічного розладу як передумови обмеження інтелектуально - вольових здатностей особи під час вчинення нею злочину.
4. По-новому розкритий зміст критеріїв обмеженої осудності. Медичний критерій «психічний розлад», з урахуванням положень Закону України «Про психіатричну допомогу», сучасного стану судової психіатрії та практики застосування ст. 20 КК України, охарактеризований як «психічний розлад, що не є тяжким». Обґрунтовано поєднання інтелектуальної і вольової ознак юридичного критерію союзом «або», а не «та» («або»). Уточнено юридичний критерій в частині опису здатності особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внесенням характеристики «значною мірою обмежена» замість формулювання «не була здатна повною мірою».
5. У результаті співвідношення осудності, неосудності і обмеженої осудності, наведені додаткові аргументи про обмежену осудність як вид осудності, а також про відсутність прямої залежності ступеня вини злочинця від визнання його обмежено осудним.
6. По-новому сформульовані кримінально-правові наслідки визнання судом особи обмежено осудною. Пропонується надати право суду враховувати визнання особи обмежено осудною як обставину, що пом’якшує покарання. Вперше обґрунтовується відмова від застосування до осіб, визнаних судом обмежено осудними, примусових заходів медичного характеру.
7. Наведені додаткові аргументи проти створення спеціальних кримінально-виконавчих установ для осіб, визнаних судом обмежено осудними.
8. Запропоновано удосконалення положень ст. 20 КК України та внесення змін до ст. 93 КК України.
Практичне значення отриманих результатів. полягає у тому, що вони можуть бути використані: 1) у законотворчості - для подальшого удосконалення КК України у частині положень про обмежену осудність; 2) у правозастосуванні - для підвищення ефективності практики застосування статті про обмежену осудність; 3) у наукових дослідженнях - окремі положення роботи, підходи і висновки можуть бути використані як інформаційний матеріал для подальших досліджень проблеми обмеженої осудності у кримінальному праві; 4) у навчально-педагогічній сфері - положення дослідження можуть бути використані при викладанні студентам вищих юридичних навчальних закладів Загальної частини кримінального права України; 5) у правовиховній сфері - як засіб підвищення рівня правової культури і правової свідомості населення і працівників судових та правоохоронних органів.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, висновки і пропозиції, які містяться у дисертації, доповідалися та обговорювалися на міжнародній науковій конференції студентів і аспірантів «Актуальні проблеми правознавства очима молодих учених» (м. Хмельницький, 2002 р.), на міжнародних науково-практичних конференціях «Наука і освіта ‘2003», «Динаміка наукових досліджень ‘2003», «Наука і освіта ‘2005» (м. Дніпропетровськ, 2003 р., 2005 р.), на конференції молодих учених «Сучасні проблеми юридичної науки» (м. Харків, 2005 р.), на міжнародній науково-практичній конференції «Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення (до 5-ї річниці прийняття КК України)» (м. Львів, 2006 р.), на V міжнародній міжвузівській конференції аспірантів і студентів «Традиции и новации в системе российского права» (м. Москва, 2006 р.), на міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Ломоносов - 2006» (м. Москва, 2006 р.).
Публікації. Результати дослідження викладені в п’ятнадцяти наукових публікаціях, із них одинадцять наукових статей у виданнях, що визнані Вищою атестаційною комісією України фаховими для юридичних наук, а також тези чотирьох наукових доповідей і повідомлень.
Структура роботи обумовлена предметом, метою і задачами дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, що містять десять підрозділів, висновків (до кожного розділу і загальних висновків) та списку використаних джерел (403 найменування). Загальний обсяг дисертації - 207 сторінок, із них основного тексту - 170 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено нове вирішення наукового завдання – формулювання теоретично обґрунтованих висновків щодо поняття обмеженої осудності, а також розроблення на цій основі рекомендацій по вдосконаленню КК України і практики його застосування, що має теоретичне та прикладне значення:
1. Застосування ст. 20 КК України «Обмежена осудність» дозволяє на підставі інституту суб’єктивного ставлення в вину індивідуалізувати кримінальну відповідальність особи, враховуючи її особливий психічний стан під час вчинення злочину. Це відображається при призначенні покарання та порядку його відбування, що відповідає принципам справедливості та гуманності, а також сприяє вирішенню завдань Кримінального кодексу України.
2. Обмежена осудність є видом осудності, який характеризує здатність особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними під час вчинення злочину, яка значною мірою обмежена через наявний у неї психічний розлад.
3. Обмежену осудність визначає її формула, що містить два взаємозалежних критерії: медичний і юридичний. Медичний критерій «психічний розлад» є передумовою того психічного стану, який характеризується юридичним критерієм - як значною мірою обмежена здатність особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними під час вчинення злочину.
4. Зміст медичного критерію обмеженої осудності «психічний розлад» розкривається за допомогою поняття «психічний розлад, що не є тяжким». Це дозволяє відобразити визначену Законом України «Про психіатричну допомогу» класифікацію психічних розладів за їх тяжкістю, а також пов’язує КК України із зазначеним Законом України та Міжнародною статистичною класифікацією хвороб і споріднених проблем охорони здоров’я десятого перегляду (МКХ-10).
5. Ознаки юридичного критерію (інтелектуальна і вольова) характеризують різні сфери психіки людини, які можуть бути порушені захворюванням із переважною поразкою тієї або іншої сторони психічної діяльності, що обґрунтовує їх поєднання у формулі обмеженої осудності за допомогою сполучника «або». Визнання особи обмежено осудною має бути тільки у випадку встановлення такого впливу психічного розладу на здатність особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, який характеризуються значною мірою обмеження такої здатності.
6. Осудність і вина є ознаками різних елементів складу злочину, який є підставою кримінальної відповідальності, що свідчить про їх зв’язок. Обмежена здатність особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними під час вчинення злочину при обмеженій осудності обгрунтовує наявність суб’єкта злочину і є передумовою встановлення його вини, та не свідчить про її ступінь.
7. Кримінально-правовими наслідками обмеженої осудності є: 1) можливість врахування її судом при призначенні покарання як обставини, що пом’якшує покарання, і 2) врахування факту визнання особи обмежено осудною при складанні і виконанні індивідуальної програми соціально-виховної роботи для кожного засудженого до позбавлення волі, що передбачено ст. 95 Кримінального-виконавчого кодексу України.
8. Примусове психіатричне лікування осіб, у яких відсутній тяжкий психічний розлад, поза кримінально-правовим полем, без підстав, зазначених у Законі України «Про психіатричну допомогу», заборонено. Осіб, визнаних судом обмежено осудними, характеризує наявність психічного розладу, що не є тяжким. Застосування примусових заходів медичного характеру до цієї категорії злочинців суперечить сутності і меті останніх, а також засадам добровільності надання психіатричної допомоги, передбаченим міжнародним та національним законодавством.
9. У результаті проведеного аналізу поняття обмеженої осудності пропонуються наступні зміни до КК України:
а) Статтю 20 КК України «Обмежена осудність» викласти у наступній редакції:
«1. Підлягає кримінальній відповідальності особа, яка визнана судом обмежено осудною, тобто такою, здатність якої усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними під час вчинення злочину була значною мірою обмежена через наявний у неї психічний розлад.
2. Визнання особи обмежено осудною може бути враховано судом як обставина, що пом’якшує покарання».
б) У статті 93 КК України «Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру» пункт 2 «які вчинили у стані обмеженої осудності злочини» - виключити.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. III Всероссийское совещание по вопросам психиатрии и неврологии // Новое в международной криминологической жизни за последние годы // Преступник и преступность. - 1926. - Сб.1. - М.: Издание Мосздравотдела. - С.123-124.
2. Абельцев С.Н. Личность преступника и проблемы криминального насилия. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. - 207 с.
3. Авербух И.Е., Голубева Е.А. К вопросу о вменяемости психически неполноценных лиц //Вопросы экпертизы в работе защитника / Под ред. д.ю.н. И.Ф. Крылова. - Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1970. - С.92-100.
4. Айхенвальд Л.И. Право душевнобольного. Приложение к журналу //Современная психоневрология. - 1927. - № 5-6. - 46 с.
5. Алмазов Б.Н., Ковалев М.И. Оценка психического здоровья человека уголовным законодательством: Учебное пособие. - Свердловск: Свердловский юрид. ин-т, 1987. - 66 с.
6. Аменицкий А.Д. К вопросу о принудительном лечении и о социально-опасных душевнобольных и психопатах // Душевнобольные правонарушители и их принудительное лечение. - М., 1929. - С.23-40.
7. Амон А. Детерминизм и вменяемость. - С.-Петербург: Типо-Литография «Евг. Тиле преемн.», 1905. – 222 с.
8. Аномальное сексуальное поведение / Под ред. д-ра мед. наук, проф. А.А. Ткаченко и д-ра мед. наук Г.Е. Введенского. - СПб.: Изд-во «Юридический Центр Пресс», 2003. - 657 с.
9. Антонян Ю.М., Бородин С.В. Преступность и психические аномалии. - М.: Наука, 1987. - 215 с.
10. Антонян Ю.М., Бородин С.В. Преступное поведение и психические аномалии. - М.: Спарк, 1998. - 207 с.
11. Антонян Ю.М., Первозванский В.Б. Исправление и перевоспитание осужденных с психическими аномалиями: Учебное пособие. - М.: ВНИИ МВД СССР, 1985. - 80 с.
12. Аргунова Ю.Н. Применение нормы об «ограниченной» вменяемости // Российская юстиция. - 1999. - №7. - С.40-42.
13. Артеменко Н.В. Актуальные проблемы вменяемости (невменяемости) и возраста уголовной ответственности (сравнительный историко-правовой анализ уголовного законодательства Российской Федерации и Франции): Дисс... канд. юрид. наук: 12.00.08. - Ростов-на-Дону, 1999. - 255 с.
14. Архів апеляційного суду Харківської області за 2005 р., справа № 11-1145.
15. Архів Жовтневого районного суду м. Харкова за 2002 г., справа № 1-551.
16. Архів Київського районного суду м. Харкова за 2002 р., справа № 1-406/4.
17. Архів Київського районного суду м. Харкова за 2004 р., справа № 1-510/2.
18. Архів Московського районного суду м. Харкова за 2005 р., справа № 1-26.
19. Астемиров 3.А. Уголовная ответственность и наказание несовершеннолетних (теоретическое введение в изучение спецкурса): Учебное пособие. Под ред. д.ю.н. проф. Н.А. Стручкова. - М.: Высшая школа МВД СССР, 1970. - 123 с.
20. Ахметшин Х.М., Ахметшин Н.Х., Петухов А.А. Современное уголовное законодательство КНР. - М.: ИД «Муравей», 2000. - 432 с.
21. Ахметшин Н.Х. История уголовного права КНР. - М.: Ин-т государства и права РАН, 2005. - 342 с.
22. Ашаффенбург Г. Преступление и борьба с ним. - Одесса: Издание Вл. Распопова, 1906. - 242 с.
23. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. - Днепропетровск: Пороги,1992. - 168с.
24. Байлов А.В. Кримінальна відповідальність за посягання на життя та здоров’я особи, вчинені в стані сильного душевного хвилювання: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національний ун-т Міністерства внутрішніх справ України. - Харків, 2004. - 19 с.
25. Бараненко Д. Обмежена осудність за кримінальним законодавством України // Вісник прокуратури. - 2002. - № 5 (17). - С.43-49.
26. Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності: Монографія. - К.: Атіка, 2004. - 296 с.
27. Белогриц-Котляревский Л.С. Учебник русского уголовного права. Общая и особенная части: Учебник. - Киев-Харьков: Южно-русское книгоиздательство Ф.А. Иогансона, 1903. - 618 с.
28. Белокобыльская Т.К. Криминологическая характеристика несовершеннолетних преступников с психическими аномалиями: Автореф. дисс... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Московский государственный ун-т имени М.В. Ломоносова. - М., 1981. - 22 с.
29. Белокобыльская Т.К. Проблема уменьшенной вменяемости //Вестник МГУ. - Сер. 11 «Право». - 1984. - №4. - С.33-39.
30. Боброва И.Н., Шишков С.Н. Об уменьшенной (ограниченной) вменяемости //Вопросы теории и организации судебно-психиатрической экспертизы (Сборник научных трудов) / Под ред. акад. АМН СССР Г.В. Морозова. - М.: ВНИИ общей и судебной психиатрии им. В.П. Сербского, 1989. - С.152-160.
31. Бородин С.В., Полубинская С.В. Ограниченная вменяемость в проектах нового уголовного законодательства //Правовые вопросы судебной психиатрии /Под ред. Г.В. Морозова. - М., 1990. - С.32-39.
32. Брагин Р.Б. Опыт использования ограниченной вменяемости в отношении сверхценных образований // Судебная и социальная психиатрия 90-х годов: Материалы международной конференции: В 2 т. – Киев – Харьков - Днепропетровск, 1994. - Т. 1. - С.103-104.
33. Бруханский Н.П. Судебная психиатрия. С предисловием проф. П.Б. Ганнушкина. - М.: Изд-во М. и С. Сабашниковых, 1928. - 439 с.
34. Брыка И.И. Уголовно-правовая и криминологическая характеристика лиц с непатологическими психическими отклонениями, не исключающими вменяемости: Автореф. дисс... канд. юрид. наук: 12.00.08/ Юридический институт Министерства внутренних дел Российской Федерации.- М., 2000. - 28 с.
35. Будзинский С. Начала уголовного права. Соч. С. Будзинского.- Варшава, 1870. - 362 с.
36. Бунеев А.Н. Психогенные реакции в местах лишения свободы // Психопатии и их судебно-психиатрическое значение. - 1934. - С.45-57.
37. Бурдін В.М. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сп’яніння: Монографія.- К.: Атіка, 2005. - 160 с.
38. Бурдін В. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання: Монографія. - Львів: ПАІС, 2006. - 200 с.
39. Васильев В.Л. Юридическая психология: СПб.: Питер, 2001. - 640 с.
40. Васильєв А.А. Проблеми осудності в кримінальному праві України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національний ун-т Міністерства внутрішніх справ України. - Харків, 2005. - 18 с.
41. Васильєв А.А. Проблеми осудності в кримінальному праві України: Дисс... канд. юрид. наук: 12.00.08. - Харків, 2005. - 239 с.
42. Введенский И.И. Принудительное лечение душевнобольных и психопатов // Душевнобольные правонарушители и их принудительное лечение. - М., 1929. - С.7-22.
43. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укладач і гол. ред. В.Т. Бусел. - К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. - 1440 с.
44. Верещак В.М. Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування // Вісник Верховного Суду України. - 2005. - № 10 (62). - С.38-41.
45. Вицин С.Е. Принудительные меры медицинского характера (понятие, основания и порядок применения): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.715, 12.718/ Высшая школа МВД СССР. – М., 1970. - 16с.
46. Власов И.С., Гуценко К.Ф., Решетников Ф.М., Штромас А.Ю. Уголовное право зарубежных стран. - Вып. 2. Понятие преступления и вина.- М.: Ун-т дружбы народов им. Патриса Лумумбы ВНИИ советского законодательства, 1972. - 206 с.
47. Власов И.С., Гуценко К.Ф., Решетников Ф.М., Штромас А.Ю. Уголовное право зарубежных стран. - Вып. 1. Источники уголовного права.- М.: Ун-т дружбы народов им. Патриса Лумумбы ВНИИ советского законодательства, 1978. – 250 с.
48. Войшвилло Е.К. Понятие. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1967. - 286 с.
49. Волков В.Н. Судебная психиатрия: Курс лекций. - М.: Юристъ, 1998. - 408 с.
50. Волков Г.І. Кримінальне право // Вищі заочні курси. – Вип.4.–Харків: Юрид. вид.-во Наркомюсту УССР, 1932. - С. 159-191.
51. Гавайська декларація II. Схвалена Генеральною асамблеєю Всесвітньої психіатричної асоціації 10 липня 1983р. // http://www.rada.gov.ua/ cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=995_872
52. Гаккебуш В. Philippe Pinel (К столетию со дня рождения) // Современная психоневрология.-1926.-Т. III.-С. 3-6.
53. Гатауллин В., Шагеева Р. Принудительные меры медицинского характера в уголовном законодательстве зарубежных стран // Законность.-2004.-№ 10.-С. 58-60.
54. Георгадзе З.О., Царгасова Э.Б. Судебная психиатрия: Учебное пособие для вузов / Под ред. З.О. Георгадзе.-М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2002.-239 с.
55. Герцензон А.А. Уголовное право. Часть общая. – М.: РИО ВЮА, 1948. – 496 с.
56. Гиппель Р. К определению понятия вменяемости //Журнал Министерства юстиции.-1911.-№5.- Май.- С. 318-324.
57. Глухарева Л.И. Понятие уменьшенной вменяемости в уголовном праве // Задачи и средства уголовно-правовой охраны социалистических общественных отношений / Сборник научных трудов.– М.: ВЮЗИ, 1983.-С. 121-133.
58. Голіна В.В., Ємельянов В.П., Петрюк П.Т. Проблеми призначення покарання за злочини, вчинені неповнолітніми з психічними аномаліями // Держава та регіони. - 2005. - № 1. - С. 84-90.
59. Голіна В., Емельянов В., Петрюк П. Проблеми боротьби зі злочинністю неповнолітніх з психічними аномаліями // Право України.-2005.-№ 10.-С. 74-76.
60. Гомонов Н.Д. Криминологические аспекты противоправного поведения лиц с психическими девиациями: Дисс... канд. юрид. наук:12.00.08. - Санкт-Петербург, 1999.- 262 с.
61. Гродзинский М.М. Новый уголовный кодекс УССР. Общая часть // Вестник сов. юстиции. - 1927.- 1 августа.-№ 17.- С. 583-588.
62. Гродзинский М.М. Прения по докладам Я.И. Кирова и А.Л. Лещинского // Труды первого Украинского съезда невропатологов и психиатров (Отв. ред. О.И. Вольфовский).- Харьков: Издание Украинской психоневрологической академии, 1935.-С. 902-903.
63. Гродзинский М.М. Об усовершенствовании законодательной техники //Социалистическая законность.- 1957.- № 1.- С. 11-18.
64. Давид Р., Жоффе-Спинози К. Основные правовые системы современности: Пер. с фр. В.А. Туманова.-М.: Международные отношения, 1998.- 400 с.
65. Дагель П.С. Учение о личности преступника. - Владивосток: Изд-во Дальневосточного гос. ун-та, 1970.- 131 с.
66. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. Т.1-4.-М.: Русский язык, 1981.-Т.1. А-З, 1981.- 699 с.
67. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. Т.1-4.-М.: Русский язык, 1981.-Т.2. И-О, 1981.-779 с.
68. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. Т.1-4.-М.: Русский язык, 1980.-Т.4. Р-V, 1980.-683 с.
69. Дриль Д.А. Учение о преступности и мерах борьбы с нею. - СПб.: Шиповник, 1912. – 568 с.
70. Дубинин И.П., Карпец И.И., Кудрявцев В.Н. Генетика, поведение, ответственность: (О природе антиобщественных поступков и путях их предупреждения). - М.: Политиздат, 1982. - 304 с.
71. Емельянов В.П. Преступность несовершеннолетних с психическими аномалиями. - Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1980. – 96 с.
72. Жалинский А.Э. Современное немецкое уголовное право.- М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006.-560 с.
73. Жариков Н.М., Морозов Г.В, Хритинин Д.Ф. Судебная психи-атрия: Учебник для вузов. - М.: Изд-во «Норма», 2001.- 432 с.
74. Жеребкин В.Е. Логический анализ понятий права.- Киев: Издательское объединение «Вища школа» Головное издательство, 1976.- 150 с.
75. Жижиленко А.А. Эволюция понятия уменьшенной вменяемости // Право и жизнь. -1924.- Кн. 5-6.-С.37-47.
76. Жижиленко А.А. Спорные вопросы уменьшенной вменяемости и уголовный кодекс РСФСР // Право и жизнь. - 1924. - Кн.7-8.- С. 39-48.
77. Зайцев А.В. К вопросу об уменьшенной вменяемости в уголовном праве // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. – Вип. 41.– С. 164-168.
78. Зайцев А.В. Некоторые вопросы ответственности за преступления, совершенные в бессознательном состоянии // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. – Вип. 44. – С. 162 – 166.
79. Зайцев А.В. К вопросу об аномальном аффекте в уголовном праве // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип. 48.– С. 196 – 201.
80. Зайцев А.В. К вопросу о формуле «ограниченная вменяемость» // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. – Вип. 57.- С. 156-162.
81. Зайцев А.В. Проблема назначения наказания ограниченно вменяемым лицам // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права: Збірник наукових праць за матеріалами Міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів «Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених». Спецвипуск №1. – Хмельницький, 2002. - С. 211-212.
82. Зайцев О.В. Сутність та критерії обмеженої осудності // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 17.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С. 414-418.
83. Зайцев О.В. Щодо питання про зумовленність осіб, які мають психічні розлади, що не виключають осудності, до здійснення // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 18.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002.-С.295-299.
84. Зайцев О.В. Співвідношення осудності, неосудності та обмеженої осудності //Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 20.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003.-С. 395-399.
85. Зайцев А.В. Соотношение ограниченной вменяемости с виной //Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 21.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003.-С. 464-467.
86. Зайцев А.В. Соотношение ограниченной вменяемости с физиологическим аффектом и физиологическим опьянением //Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки.- Вип. 22.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003.-С. 484-489.
87. Зайцев А.В. Категория «уменьшенной вменяемости» и ее применение в советском уголовном законодательстве (1917-1948 гг.) //Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки.- Вип. 23.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004.-С. 501-506.
88. Зайцев О.В. Значення судової психолого-психіатричної експертизи для визнання судом особи обмежено осудною // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Наука і освіта ‘2003».-Т. 29. Право. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003.-С. 31-32.
89. Зайцев А.В. Ограниченная вменяемость в уголовном законодательстве государств - бывших республик СССР // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Динаміка наукових досліджень ‘2003».-Т. 2. Право.-Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003.-С. 48-50.
90. Зайцев О.В. Щодо деяких аспектів кримінально-правових наслідків визнання особи обмежено осудною // Матеріали VІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Наука і освіта ‘2005».- Том 46. Право.-Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005.- С. 54-56.
91. Зайцев О.В. Щодо застосування до осіб, визнаних судом обмежено осудними, примусових заходів медичного характеру // Сучасні проблеми юридичної науки. - Харків: Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2005.- С. 155-157.
92. Зайцева О. Порядок лечения ограниченно вменяемых осужденных требует дополнительной регламентации // Российская юстиция. - 2003. - №5. - С. 54-55.
93. Закон об уголовном праве Израиля / Предисловие, пер. с иврита: магистр права (LLM) М. Дорфман; науч. ред. к.ю.н. Н.И. Мацнев.- СПб.: Изд-во Р. Асланова «Юридический Центр Пресс», 2005.- 412 с.
94. Иванов Л.О., Ильина Л.В. Пути и судьбы отечественной криминологии. - М.: Наука, 1991.-208 с.
95. Иванов Н.Г. Пограничная вменяемость в уголовном праве // Сов. юстиция.-1991.-№ 4.- С. 12-13.
96. Иванов Н.Г. Ограниченная вменяемость. Соотношение с невменяемостью // Рос. юстиция.-1994.-№1.-С. 52-55.
97. Иванов Н.Г. Аномальный субъект преступления. Проблемы уголовной ответственности. - М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 224 с.
98. Иванов Н.Г. Модельный уголовный кодекс: Общая часть. Опус № 1: Монография.-М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2003.-143 с.
99. Извлечения из иностранных сочинений, упоминаемых в объяснительной записке по вопросам относящимся к учению о преступных деяниях и наказаниях вообще. Составлено С.М. Латышевым. Под рук. члена ред. ком. Н.С. Таганцева. - Вып. 1.- Т. VI.-СПб.: Тип-я правит-го Сената, 1892.-308 с.
100. Исаев М.М. Основы пенитенциарной политики.-М.-Л.: Гос. изд-во, 1927.- 196 с.
101. Исаев М.М. Основные начала уголовного законодательства СССР и союзных республик. - М.-Л.: Гос. изд-во, 1927.-140с.
102. Исаев М.М. Вопросы уголовного права и уголовного процесса в судебной практике Верховного Суда СССР. - М.: ВЮЗИ, 1948.- 134 с.
103. Итальянский Уголовный кодекс 1930 г. Пер. проф. М.М. Исаева.-М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1941.-175 с.
104. Інструкції про порядок застосування примусових заходів медичного характеру до осіб з психічними розладами, які скоїли суспільно небезпечні діяння. Затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України № 397 від 08.10.2001 р. // Офіційний вісник України.-2002 (22.03.2002 р.).-№10.-Ст.493.
105. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз: Затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз» // Офіційний Вісник України 1998.-№ 46.-Ст. 1715.
106. Калашник Я.М. Судебная психиатрия. -М.: Госюиздат, 1961.-384 с.
107. Калашник Я.М. Критерии общественной опасности психически больных // Социали¬стическая законность.-1970.-№ 3.-С. 43-46.
108. Кандинский В.Х. К вопросу о невменяемости. - М.: Изд. Е.К. Кандинской, 1890. - 238 с.
109. Карпец И.И. Уголовное право и этика. -М.: Юрид. лит., 1985.- 256 с.
110. Карпов А.С. Некоторые «сцены» из жизни психиатрии // Право и психиатрия.-М.: Юрид. лит. (Сер.: «Проблемы, мнения, перспективы»), 1991.- С. 116-125.
111. Кауфман М.А. Некоторые вопросы применения норм Общей части УК РФ // Государство и право.-2000.-№ 6.- С. 56-60.
112. Киров Я.И. Практика судебно-психиатрической экспертизы и проблема «вменяемости» //Труды первого Украинского съезда невропатологов и психиатров (Отв. ред. О.И. Вольфовский).- Харьков: Изд.-е Украинской психоневрологической академии, 1935. - С. 894.
113. Кисляков А.В. Уголовная ответственность и исполнение наказания в отношении лиц, страдающих психическими расстройствами, не исключающими вменяемости: Автореф. дисс... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Академия права и управления Министерства юстиции Российской Федерации. - Рязань, 2004.- 27 с.
114. Кистяковский А.Ф. Элементарный учебник общего уголовного права с подробным изложением начал русского уголовного законодательства. Часть Общая. Второе исправленное и значительное дополненное издание. - К.: Тип. И. и А. Давиденко на Мало-Житомирской улице, в собств. доме, 1882. – 930 с.
115. Кистяковский А.Ф. Элементарный учебник общего уголовного права с подробным изложением начал русского уголовного законодательства. – К.: Издание Книгопродавца-Издателя Ф.А. Иогансона, 1891. – 850 с.
116. Козаченко И.Я., Сухарев Е.А., Гусев Е.Л. Проблема уменьшенной вменяемости. – Екатеринбург: Изд-во Уральской гос. юрид. академии, 1993.-33 с.
117. Козаченко И.Я., Спасенников Б.А. Вопросы уголовной ответственности и наказания лиц, страдающих психическими расстройствами, не исключающими вменяемости // Государство и право. - 2001. - №5. - С. 69-74.
118. Козлов А.П. Понятие преступления.-СПб.: «Юридический центр Пресс», 2004. – 819с.
119. Колмаков П.А. Проблемы правового регулирования принудительных мер медицинского характера.-Сыктывкар: Сыктывкарский ун-т, 2001.-187 с.
120. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации (постатейный). Общая часть / Под общ. ред. к.ю.н., доц. С.И. Гирько.-2-е изд, перераб. и доп.-М.: Изд.-торг. корпорация «Дашков и К», 2005.-540 с.
121. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации: расширенный уголовно-правовой анализ с материалами судебно-следственной практики / Под общей редакцией А.П. Новикова. 5-е издание, перераб. и доп.-М.: Изд-во «Экзамен», 2006.-975 с.
122. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Ответ. ред. В.М. Лебедев.-5-е изд., перераб. и доп.-М.: Юрайт-Издат, 2006.-921 с.
123. Кондаков Н.И. Введение в логику.-М.: Наука, 1967.- 466 с.
124. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Основы юридической психологии: Учебник.-Х.: Одиссей, 2005.-352 с.
125. Кононенко В.П. Обмежена осудність як оціночна категорія // Вісник Верховного Суду України.-2004.-№10.-С.39-43.
126. Коржанський М.Й. Уголовне право України. Частина загальна: Курс лекцій. -К.: Наукова думка та Українська видавнича група, 1996.-336 с.
127. Коржанський М.Й. Чи має переваги новий Кримінальний кодекс України? // Юридичний Вісник України.-№ 35 (323).-1-7 вересня 2001 р. - С.1, 4.
128. Коряковцев В.В., Питулько К.В. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. 2-е изд.-СПб.: Питер, 2006.-848 с.
129. Котов В.П., Мальцева М.М. Психически больной в современном обществе: опасно ли это? // Право и психиатрия.-М.: Юрид. лит. (Сер.: «Проблемы, мнения, перспективы»), 1991.- С.142-163.
130. Краснушкин Е.К. Криминальные психопаты современности и борьба с ними // Преступный мир Москвы, 1924.-С.192-207.
131. Краснушкин Е.К. Судебно-психиатрические очерки.-М.: Изд-во М. и С. Сабашниковых, 1926. -114 с.
132. Краснушкин Е.К. Что такое преступник? //Преступник и преступность. - М., 1926.-С. 6-33.
133. Краснушкин Е.К. Преступники психопаты. - М.: Изд-во Первого Московского государственного университета, 1929.-34 с.
134. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник (Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. та ін.) Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка.-К.: Юридична думка, 2004.-352 с.
135. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 2-е вид., перероб і допов. – Київ: Юрінком Інтер, 2004. – 480 с.
136. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.В. Гавриш та ін.; За заг. редакцією В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. Видання друге, перероблене та доповнене.-Х.: ТОВ «Одіссей», 2004.-1152 с.
137. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 240 с.
138. Кримінально-виконавчий кодекс України: Закон України № 1129-IV від 11.07.2003 року // Урядовий кур’єр.-09.10.2003 р.-№189.-С. 15-22.
139. Криминология / Под ред. проф. Н.Ф. Кузнецовой, проф. Г.М. Миньковского. - М.: Издательство БЕК, 1998.- 566 с.
140. Криминология: Учебник / Под ред В.Н. Кудрявцева и В.Е. Эминова.- 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2002. – 686 с.
141. Криминология / Под ред. Дж. Ф. Шели / Пер. с англ.-СПб.: Питер, 2003.- 864 с.
142. Кримінологія: Загальна та Особлива частини: [Підручник для студентів юрид. спец. вищих навч. закладів] / І.М. Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман, О.В. Лисодєд; За ред. І.М. Даньшина.- Харків: Право, 2003.- 352 с.
143. Кругликов Л.Л., Зуев Ю.Г. Презумпции в уголовном праве (в сфере ответственности за экономические преступления).– Ярославль: Яросл. гос. ун-т, 2000.-160 с.
144. Крылова Н.Е, Серебренникова А.В. Уголовное право зару¬бежных стран (Англии, США, Франции, Германии).-М.: Зерцало, ТЕНС, 1998.-192 с.
145. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. 2-е изд., перер. и доп. -М.: «Юристъ», 2004.- 304 с.
146. Кудрявцев И.А. Ограниченная вменяемость // Государство и право.-1995.-№5.-С. 107-117.
147. Кудрявцев И.А., Ратинова Н.А. Криминальная агрессия (экспертная типология и судебно-психологическая оценка).-М.: Изд-во Моск. ун-та, 2000.-192 с.
148. Кузнецова Н.Ф. Проблемы криминологической детерминации / Под ред. чл.-корр. АН СССР В.Н. Кудрявцева. -М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984.-208 с.
149. Курс российского уголовного права. Общая часть / Под ред. В.Н. Кудрявцева, А.В. Наумова.-М.: Спарк, 2001.-767 с.
150. Курс уголовного права. Общая часть. Том 1: Учение о преступлении. Учебник для вузов / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой и Н.М. Тяжковой. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2002. – 624 с.
151. Лазарев А.М. Субъект преступления / Учебное пособие для студентов ВЮЗИ.-М.: Всесоюзный юридический заочный институт, 1981.-62 с.
152. Лазюк В.В. Зменшена осудність: за і проти // Науковий вісник Дніпропетровського юрид. інституту МВС України.-2000.-№2.-С. 90-95.
153. Лейленд П. Кримінальне право: Злочин, покарання, судочинство (Англійський підхід). /Пер. с англ. П. Таращука. - К.: Основи, 1996.-207 с.
154. Ленц К.А. Криминальные психопаты.Л.: Рабочий суд, 1927.-59 с.
155. Лень В.В. Кримінально-правові проблеми визначення осудності злочинця: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / Запорізький юридичний ін-т Міністерства внутрішніх справ України.- Харків, 2003.- 18 с.
156. Лихачев В.А. Уголовное право в освободившихся странах (сравнительное исследование) / АН СССР, Ин-т государства и права.-М.: Наука, 1988.-205 с.
157. Личность преступника.-М.: Юрид. лит., 1975.-269 с.
158. Логика / Под ред. В.И. Кириллова. - М.: Высшая школа, 1967.- 259 с.
159. Ломако В.А. Применение условного осуждения. -Харьков: Вища школа, 1976. - 126 с.
160. Ломако В.А. Осудність та неосудність за кримінальним правом України: Конспект лекцій для студентів юридичних вузів і практичних працівників.- Х: УЮА, 1993.- 23 с.
161. Ломброзо Ч. Преступность и эпилепсия // Юрид. вестник. - 1887. - №5. - С. 3-15.
162. Лунц Д.Р. Проблема невменяемости в теории и практике судебной психиатрии.-М.: Медицина, 1966.- 236 с.
163. Лунц Д.Р. Оценка судом психических аномалий обвиняемого, не исключающих вменяемости //Правоведение.-1968.-№ 2.-С. 86-94.
164. Люблинский П.И. Международные съезды по вопросам уголовного права за десять лет (1905-1915 г.г.).-Петроград: Сенатская типография, 1915. – 379 с.
165. Люблинский П.И. Роль психопатической лаборатории в деле борьбы с преступностью // Право и жизнь.-1923.-Кн. 9-10.-С. 42-64.
166. Магарин Н.С., Бараненко Д.В. Субъект преступления по новому уголовному законодательству Украины: Монография / Под ред. Е.Л. Стрельцова.-Одесса: Астропринт, 2001.-102 с.
167. Мамайчук И.И. Экспертиза личности в судебно-следственной практике. Учебное пособие.-СПб.: Речь, 2002. – 255 с.
168. Марченко М.Н. Сравнительное правоведение. Общая часть. Учебник для юридических вузов.-М.: Издательство «Зерцало», 2001.- 560 с.
169. Матеріали проекту Кримінального кодексу України 2001 року. Архів. Кабінет Міністрів України, Робоча група по підготовці проекту Кримінального кодексу України.- Книга 2 (1993-1994 рр.) - 357 с.
170. Матеріали проекту Кримінального кодексу України 2001 року. Архів. Кабінет Міністрів України, Робоча група по підготовці проекту Кримінального кодексу України.- Книга 5 (1994 рр.).- 470 с.
171. Матеріали проекту Кримінального кодексу України 2001 року. Архів. Кабінет Міністрів України, Робоча група по підготовці проекту Кримінального кодексу України.- Книга 6 (1995-1996 рр.).- 386 с.
172. Матеріали проекту Кримінального кодексу України 2001 року. Архів. Кабінет Міністрів України, Робоча група по підготовці проекту Кримінального кодексу України.- Книга 8 (1996 рр.). – 343 с.
173. Матеріали проекту Кримінального кодексу України 2001 року. Архів. Кабінет Міністрів України, Робоча група по підготовці проекту Кримінального кодексу України.- Книга 9 (1996-1997 рр.).- 343 с.
174. Матеріали проекту Кримінального кодексу України 2001 року. Архів. Кабінет Міністрів України, Робоча група по підготовці проекту Кримінального кодексу України.- Книга 10 (1997 р.). - 407 с.
175. Матеріали проекту Кримінального кодексу України 2001 року. Архів. Кабінет Міністрів України, Робоча група по підготовці проекту Кримінального кодексу України.- Книга 11 (1997 р.).- 378 с.
176. Матеріали проекту Кримінального кодексу України 2001 року. Архів. Кабінет Міністрів України, Робоча група по підготовці проекту Кримінального кодексу України.- Книга 12 (1997-1998 рр.).- 389 с.
177. Матеріали проекту Кримінального кодексу України 2001 року. Архів. Кабінет Міністрів України, Робоча група по підготовці проекту Кримінального кодексу України.- Книга 13 (1998 р.). - 339 с.
178. Матеріали проекту Кримінального кодексу України 2001 року. Архів. Кабінет Міністрів України, Робоча група по підготовці проекту Кримінального кодексу України.- Книга 14 (1998 р.). - 284 с.
179. Матеріали проекту Кримінального кодексу України 2001 року. Архів. Кабінет Міністрів України, Робоча група по підготовці проекту Кримінального кодексу України.- Книга 15 (1998 р.).- 477 с.
180. Матеріали проекту Кримінального кодексу України 2001 року. Архів. Кабінет Міністрів України, Робоча група по підготовці проекту Кримінального кодексу України.- Книга 23 (2000 р.).- 306 с.
181. Матеріали проекту Кримінального кодексу України 2001 року. Архів. Кабінет Міністрів України, Робоча група по підготовці проекту Кримінального кодексу України.- Книга 24 (2000 – 2001 рр.).- 278 с.
182. Матишевський П.С. Кримінальне право України: Загальна частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак. – К.: А.С.К., 2001.- 352 с.
183. Мельник В. До проблеми обмеженої осудності // Право України.-1999.-№1.-С. 102-105.
184. Мельник В. До проблеми виконання покарання засудженими з психічними аномаліями в умовах ВТУ // Право України.-2000.-№5.-С. 66-68.
185. Милюков С.Ф. Российское уголовное законодательство: опыт критического анализа. СПб.: СПбИВЭСЭП, Знание, 2000.- 279 с.
186. Михеев Р.И., Михеева А.В. Значение психических аномалий для совершенствования уголовно-правовых мер борьбы с преступностью // Проблемы правового регулирования вопросов борьбы с преступностью. - Владивосток, 1977.-С. 48-61.
187. Михеев Р.И. Проблемы вменяемости и невменяемости в советском уголовном праве.-Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1983.- 300 с.
188. Михеев Р.И. Уголовная ответственность лиц с психофизиологическими особенно¬стями и психогенетическими аномалиями.-Хабаровск: Хабаровская высшая школа МВД СССР, 1989.-96 с.
189. Михеев Р.И. Проблемы вменяемости, вины и уголовной ответственности (Теория и практика): Дисс… д-ра юрид. наук в форме научного доклада по совокупности опубликован¬ных работ, выполняющего также функции автореферата: 12.00.08.-М., 1995.-70 с.
190. Михеев Р.И., Беловодский А.В., Воробей В.А., О.Р. Михеев. Принудительные меры медицинского характера в уголовном праве – социально-правовые и медико-реабилитационные меры безопасности (Проблемы теории, законодательства и правоприменения на рубеже веков) / Под научн. ред. проф. С.Д. Князева, проф. Л.А. Ванеевой, проф. Р.И. Михеева. Изд. научное. Инициативное.-Владивосток: Изд. группа «ВИТ», 2000.-292 с.
191. Мірошніченко Н., Орловська Н. Обмежена осудність та її законодавче вирішення //Право України. – 1997. – № 7. – С. 23-24, 29.
192. Морозов Г.В., Лунц Д.Р., Фелинская Н.И. Основные этапы развития отечественной судебной психиатрии.-М.: Медицина, 1976. - 336 с.
193. Морозов Г.В., Шумский Н.Г. Введение в клиническую психиатрию (пропедевтика в психиатрии).-Н. Новгород: Изд-во НГМА, 1998. - 426 с.
194. Музика А.А. Примусові заходи медичного і виховного характеру.-Київ: Національна академія внутрішніх справ України, 1997.-125 с.
195. Музика А.А. Ще раз про обмежену осудність //Право України. - 1998. - №4.-С. 38-41, 49.
196. Мясников О. О смягчающих наказание обстоятельствах, не указанных в законе // Российская юстиция.-2001.-№ 4.- С. 51-52.
197. Мустаханов Р. Вопросы ограниченной вменяемости по УК РФ // Законность.- 1998.-№ 7.-С. 42-44.
198. Навроцький В.О. Наступність кримінального законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960 р. та 2001р.). - К.: Атіка, 2001.-272 с.
199. Назаренко Г.В. Невменяемость в уголовном праве.- Орел: б/изд., 1994.-104 с.
200. Назаренко Г.В. Вина в уголовном праве: Монография. - Орел: б/изд., 1996.- 96 с.
201. Назаренко Г.В. Принудительные меры медицинского характера в уголовном праве: Учебное пособие для юридических вузов и факультетов.-М.: «Ось-89», 2000.-80 с.
202. Назаренко Г.В. Уголовно-релевантные психические состояния лиц, совершивших преступления и общественно опасные деяния: Монография.-М.: Изд-во «Ось-89», 2001.-240 с.
203. Назаренко Г.В. Невменяемость: Уголовно-релевантные психические состояния.-СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002.-207 с.
204. Науковий коментар Кримінального кодексу України / Проф. Коржанський М.Й.-К.: Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001.-656 с.
205. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид., переробл. та доповн. / За ред.. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка.-К.: Атіка, 2003. – 1056 с.
206. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України /За загальною редакцією В.Г. Гончаренка, П.П. Андрушка. - Книга 1. Загальна частина.- К.: Форум, 2005. - 394 с.
207. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України.- 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С. Яценко.- К: А.С.К., 2005. - 848 с.
208. Наумов А.В. Российское уголовное право. Общая часть: Курс лекций. - М.: Издательство БЕК, 1996.- 560 с.
209. Научно-практический комментарий Уголовного кодекса Украины от 5 апреля 2001 года / Под ред. Н.И. Мельника, Н.И. Хавронюка.-К.: Каннон; А.С.К., 2002.-1216 с.
210. Научно-практическое пособие по применению УК РФ / Под ред. д.ю.н., проф., Председателя Верховного суда РФ В.М. Лебедева. - М.: Норма, 2005. - 928 с.
211. Немировский Э.Я. Основные начала уголовного права. - Одесса: б/изд.,1916.-644 с.
212. Немировский Э.Я. Опасное состояние и репрессия // Право и жизнь.-1924.-№1.-С. 3-13.
213. Немировский Э.Я. Советское уголовное право. Часть Общая и Особенная. Изд. 2-е изм. и доп. Одесса: 2-я Гостипография им. Ленина, 1926.-363 с.
214. Никифоров А.С. Ответственность за убийство в современном континентально-европейском и англо-американском уголовном праве //ПРАВО И ПОЛИТИКА.- 2000.-№8.-С. 59-79.
215. Никифоров Б.С. Уголовное законодательство Республики Индия (очерк).-М.: Гос. изд-во юридич. лит., 1958.-278 с.
216. Новиков Д.В. Деякі проблеми кримінальної відповідальності осіб з психічними розладами, які не виключають осудності // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України.-1998.-№ 2.-С. 100-106.
217. Ной И.С. Вопросы теории наказания в советском уголовном праве.-Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1962.-156 с.
218. Ожегов С.И. Словарь русского языка: 70000 слов / Под ред. Н.Ю. Шведовой.-23-е изд., испр.- М.: Рус. яз., 1991.-917с.
219. Орлов B.C. Субъект преступления. Монография.- М: Гос изд-во юрид лит-ры, 1958.- 260 с.
220. Орловська Н.А. Осудність та її види. (порівняльний аналіз зако