КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕЗАКОННІ ДІЇ З ДОКУМЕНТАМИ НА ПЕРЕКАЗ, ПЛАТІЖНИМИ КАРТКАМИ ТА ІНШИМИ ЗАСОБАМИ ДОСТУПУ ДО БАНКІВСЬКИХ РАХУНКІВ, ОБЛАДНАННЯМ ДЛЯ ЇХ ВИГОТОВЛЕННЯ :

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Об’єкт незаконних дій з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення….………………………………………14

Розділ 2. Предмет незаконних дій з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення………………………………………….50

Розділ 3. Об'єктивна сторона незаконних дій з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків……………………………..………………………....91

Розділ 4. Суб'єктивна сторона незаконних дій з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків……..……………………………………………..…126

Розділ 5. Суб’єкт незаконних дій з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків.…………………………………………………………………….139

Розділ 6. Покарання за незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків…………………………………..………………………………...154

Загальні висновки……………………………………………………..…166
.
Список використаних джерел…………………………………………..172

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі економічного розвитку України, в умовах трансформації національної економіки важливе значення має ефективне функціонування банківської системи. Перехід до ринкової економіки зумовило суттєве розширення обсягу й удосконалення банківської діяльності як необхідного і досить важливого складника економічного життя суспільства. Упроваджені сучасні новітні інформаційні технології значно полегшують переказ грошових коштів, що є однією з необхідних функцій банків. Держава сприяє розвитку безготівкових розрахунків в Україні з використанням спеціальних платіжних засобів. Зокрема, на це вказує прийнята Кабінетом Міністрів України постанова „Про деяки питання здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів” від 29 березня 2006 р., № 377 , яка зобов’язує торговельні підприємства встановити термінали для розрахунків платіжними картками. Згідно з документом такі термінали на початок 2009 р. повинні з’явитися по всій Україні, включаючи районні центри та селища міського типу. Уже з 1 липня 2007 р. на обов’язкове приймання платіжних карток зобов’язані перейти підприємства міст Києва, Севастополя та обласних центрів.
Однак поряд з поширенням безготівкових розрахунків та їх позитивним впливом на динамику розвитку банківської і кредитно-фінансової систем України все більше знаходить місце таке негативне явище, як незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення. Суспільна небезпечність цих діянь очевидна. Їх учинення суттєво порушує нормальну роботу банків у сфері їх розрахункової діяльності й переказу грошових коштів, спричиняє істотну шкоду суб’єктам цих суспільних відносин. Причому старждають не тільки інтереси банків та їх контрагентів як суб’єктів банківської діяльності, а й матеріальні (майнові) їх інтереси. Так, за даними Української міжбанківської асоціації членів платіжних систем (ЕМА) тільки шляхом використання підроблених платіжних карток в минулому році (2005 р.) з українських банків було викрадено біля 60 млн. грн. . Крім того, вчинення незаконних дій з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення досить часто пов’язано з учиненням інших злочинів: майнових (ст. 191 КК), господарських (ст. 231, ст. 232), службових (ст. 364), злочинів у сфері використання електронно-вичислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж (ст. 361) та ін. Досить динамичне зростання цих явищ і зумовив їх криміналізацію у ст. 200 Кримінального кодексу України 2001 р.
Попри зростаючу кількість наукових досліджень злочинів у сфері господарської діяльності, у працях широкого кола таких науковців, як П.П. Андрушко, М.О. Бєляєв, Л.П. Брич, Т.А. Бушуєва, Г.І. Вольфман, П.О. Воробей, Л.Д. Гаухман, Ю.В. Головльов, Н.О. Гуторова, О.О. Дудоров, Є.Є. Дементьєва, В.М. Киричко, О.І. Коваленко, В.В. Колесников, Я.М. Кураш, І.І. Кучеров, Б.М. Леонтьєв, Ю.Г. Ляпунов, Н.М. Ляпунова, С.В. Максимов, Л.К. Малахов, В.О. Матусевич, Ю.В. Опалинський, В.О. Навроцький, П.Т. Некипєлов, О.І. Перепелиця, І.І. Рогов, А.М. Ришелюк, О.Я. Свєтлов, В.В. Сташис, Є.Л. Стрельцов, В.Я. Тацій, В.Ю. Шестаков, О.М. Яковлев, та багатьох інших указаний кримінально-правовий делікт залишився ще недостатньо вивченим на рівні взаємопов'язаного й поглибленого аналізу всіх елементів та ознак складу злочину. До цього часу питання відповідальності за досліджуваний злочин розглядалися лише на рівні окремих розділів підручників з Особливої частини кримінального права та коментарів КК України . Але в них, безумовно, не знайшли виствітлення всі аспекти складу незаконних дій з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення. Аналіз зазначеної проблеми мав, з причин обмеження обсягу публікацій, недостатньо глибокий і головним чином фрагментарний характер. Інші кримінально-правові дослідження, які б відрізнялися комплексною, глибокою й широкомасштабною природою, не провадилися. Між тим, соціальна сутність цього злочину, його суспільна небезпечність, а також юридичні ознаки його складу злочину з’ясовані ще не достатньо. Це, у свою чергу, викликає певні труднощі при застосуванні ст. 200 КК: при кваліфікації даного злочину, відмежуванні його від суміжних злочинів, встановленні їх сукупності, призначенні покарання за розглядуваний злочин. Указані обставини й зумовили вибір теми цього дисертаційного дослідження.
Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до завдань фундаментального дослідження за темою „Теоретичні проблеми кримінальної відповідальності та покарання” затвердженої постановою президії АПрН України № 19 від 14.02.2002р. Державна реєстрація № 0102U005760. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Інституту вивчення проблем злочинності АПрН України 19 лютого 2003 року (протокол № 2).
Мета й завдання дослідження. Основна мета роботи полягає в комплексному теоретичному аналізі об'єктивних і суб'єктивних ознак складу злочину, передбаченого ст. 200 КК, опрацюванні рекомендацій, які мають важливе значення як для вдосконалення кримінального законодавства, так і для правильної кваліфікації цього злочину та відмежуванні його від суміжних злочинів.
Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:
– дослідити родовий, видовий і безпосередній об'єкти розглядуваного злочину та взаємозв'язок між ними;
– провести аналіз предмета цього злочину й аргументувати визнання платіжних засобів предметом злочину, передбаченого ст. 200 КК, шляхом подальшого дослідження поняття його предмета на рівні за¬гального вчення про склад данного злочину;
– з’ясувати об'єктивну сторону вказаного злочину, її зв'язку з його об'єктом і предметом, розглянути механізм завдання суспільно небезпечної шкоди об'єкту кримінально-правової охорони;
– дослідити суб'єктивну сторону зазначеного злочину, зокрема, вину, встановити зміст інтелектуального й вольового моментів умислу, вивчити інші ознаки суб’єктивної сторони;
– проаналізувати ознаки, що характеризують суб'єкта досліджуваного злочину;
– на підставі проведеного аналізу сформулювати пропозиції щодо правильної кваліфікації злочину, передбаченого ст. 200 КК, відмежування його від суміжних злочинів, а також пропозиції щодо вдосконалення чинного Кримінального кодексу в цій царині.
Об’єктом дослідження є суспільно небезпечні посягання на суспільні відносини, що забезпечують нормальне (що відповідає законодавству України) функціонування кредитно-фінансової, банківської і бюджетної систем України, відповідальність, за які передбачено розділом VII КК України.
Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення, як один із злочинів у сфері господарської діяльності.
Методи дослідження. У процесі теоретичних досліджень у роботі було застосовано наступні наукові методи:
– діалектичний – при дослідженні правових механізмів захисту суспільних відносин у сфері забезпечення безпеки нормального функціонування банківської і кредитно-фінансової систем з емісії і обігу платіжних засобів та майнових прав та інтересів суб’єктів цієї системи;
– системно-структурний і функціональний – при дослідженні багатопланових явищ родового, видового й безпосереднього об’єктів злочинів, а також ознак об’єктивної та суб’єктивної сторони, суб’єкта злочину під кутом зору з’ясування змісту ознак злочину, передбаченого ст. 200 КК України, а також вдосконалення норм чинного законодавства;
– порівняльно-правовий і догматичний – при опрацюванні законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, що забезпечують кримінально-правову охорону суспільних відносин у сфері забезпечення безпеки нормального функціонування банківської і кредитно-фінансової систем з емісії й обігу платіжних засобів та майнових прав та інтересів суб’єктів цієї системи, окремих норм чинного законодавства зарубіжних країн з положеннями КК України.
Джерельною базою дисертації послужив Кримінальний кодекс України. Під час написання цієї монографічної роботи використовувалися досягнення наук цивільного, господарського, фінансового права, заагльної теорії права, психології та ін. При написанні дисертації було вивчено сучасне кримінальне законодавство держав-членів СНД, що стосується кримінальної відповідальності за незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, використано вітчизняну судову практику з кримінальних спарв відносно осіб, що притягалисть до кримінальної відповідальності за незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:
1. Дисертація є самостійною завершеною роботою, першим в Україні монографічним комплексним дослідженням складу злочину, передбаченого ст. 200 КК України.
2. У дисертації дістало подальшого розвитку визначення і аргументація родового об’єкта злочинів у сфері господарської діяльності як суспільних відносин, що складаються в процесі господарської економічної діяльності незалежно від форм власності, у тому числі у сфері ринкової економіки, і охороняються кримінальним правом.
3. Наведено додаткові аргументи щодо необхідності виділення поряд з родовим і безпосереднім об’єктами злочинів у сфері господарської діяльності також і видового об’єкта, яким запропоновано визнати суспільні відносини, що забезпечують нормальне (що відповідає законодавству України) функціонування кредитно-фінансової, банківської і бюджетної систем України. Саме на цей об’єкт і посягає злочин, передбачений ст. 200 КК України.
4. Визначено безпосередній об’єкт незаконних дій з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, під яким розуміються суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки нормального функціонування банківської і кредитно-фінансової систем з емісії і обігу платіжних засобів, майнових прав та інтересів суб’єктів цієї системи; розкрито зміст цих відносин, показано механізм їх порушення шляхом вчинення злочину, передбаченого ст. 200 КК України.
5. Розроблено загальне поняття предмета досліджуваного злочину, під яким запропоновано розуміти “платіжні засоби”. Це поняття охоплює всі види предметів, указаних у ст. 200 КК України – документи на переказ, платіжні картки, інші засоби доступу до банківських рахунків. Ознаками, що створюють зміст поняття „платіжні засоби”, визнано: соціальна, фізична, юридична (нормативна) як універсальні, притаманні кожному предмету злочину, а також спеціальні ознаки: інформативність, імперативність, спеціальне функціональне призначення. Спеціальні ознаки у своїй сукупності відображають сутність (найбільш важливу ознаку, зміст) платіжних засобів як предмета досліджуваного злочину – їх призначення для передачі доручень (і інформації) на переказ грошових коштів між суб’єктами кредитно-банківських відносин.
6. Зроблено висновок про невідповідність обладнання для виготовлення платіжних засобів ознакам предмета розглядуваного злочину, передбаченого ст. 200 КК України, і на цій підставі запропоновано виключити із назви ст. 200 КК України вказівку на незаконні дії з обладнанням для виготовлення документів на переказ, платіжних карток та інших засобів доступу до банківських рахунків.
7. Досліджені об’єктивна сторона, суб’єктивна сторона та суб’єкт складу злочину – “незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків”.
8. У дисертації на основі аналізу об’єкта, предмета, об’єктивної та суб’єктивної сторони незаконних дій з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків сформульовано пропозиції з правильної кваліфікації цього злочину та відмежування його від суміжних злочинів.
9. Запропоновано виключити поняття “використання” і “збут” підроблених платіжних засобів із ч. 1 ст. 200 КК України, як найбільш суспільно небезпечних діянь досліджуваного злочину і включити їх у ч. 2 ст. 200 КК України як кваліфікуючі ознаки.
10. Обґрунтовані пропозиції щодо встановлення кримінальної відповідальності за незаконні дії з підробленими платіжними засобами працівниками фінансових установ у ч. 2 ст. 200 КК України, як за вчинення злочину з кваліфікуючими ознаками.
11. Запропоновано встановлення в санкції ч. 1 та 2 ст. 200 КК України спеціальної конфіскації: обладнання, яке було виготовлено, пристосовано або використано для підроблення документів на переказ, платіжних карток та інших засобів доступу до банківських рахунків.
12. Внесені пропозиції щодо вдосконалення чинної редакції ст. 200 КК України, які викладено у висновку. Зазначені положення дисертаційної роботи є такими, що характеризуються істотною новизною, і виносяться на захист.
Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що викладені в ньому положення, узагальнення й висновки можна використати:
– у науково-дослідницькій роботі при відтворенні цілісної картини кримінально-правових заходів з охорони, попередження й запобігання злочинів у сфері господарської діяльності, в тому числі відносин, що забезпечують нормальне функціонування кредитно-фінансової, банківської й бюджетної систем в Україні;
– у правотворчості з метою використання результатів дослідження при опрацюванні пропозицій щодо змін та доповнень до чинного кримінального законодавства України з метою його вдосконалення та під час підготовки проектів постанов пленуму Верховного Суду України з проблем кваліфікації злочинів у сфері господарської діяльності;
– у практичній діяльності слідчих, прокурорів, у правозастосовчій діяльності суддів для правильної кваліфікації злочинів, передбачених ст. 200 КК, відмежування їх від суміжних злочинів;
– у навчальному процесі при викладанні курсів Загальної та Особливої частин кримінального права та при підготовці науково-практичних посібників і методичних рекомендацій як з кримінального права та суміжних навчальних дисциплін (кримінології, криміналістики).
Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки дисертації розглядалися на засіданнях сектора кримінально-правових проблем боротьби зі злочинністю Інституту вивчення проблем злочинності АПрН України (м. Харків). Окремі питання наукового дослідження були оприлюднені на 4-х науково-практичних конференціях, що проходили в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого („Актуальні проблеми правознавства” – 2004, 2006 рр.) та в Національному педагогічному університеті ім. М.П. Драгоманова у м. Києві („Юридичні читання молодих вчених” – 2004 р.).
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано у фахових виданнях чотири наукові статті й тези чотирьох наукових доповідей, зокрема:
1. Панов Н.Н. Средства совершения преступления: понятие и виды // Пробл. законности. – Х., 2003. – Вып. 64. – С. 127 – 133.
2. Панов М.М. Об’єкт незаконних дій з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення (ст. 200 КК України) // Вісн. Акад. прав. наук України. – Х., 2005. – № 3 (42). – С. 190 – 200.
3. Панов М.М. Предмет незаконних дій з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення // Юрид. Україна. – К.: Юрінком Інтер, № 1 (37)/2006. – С. 84 – 88.
4. Панов М.М. Кримінальна відповідальність за незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення (ст. 200 КК України) // Право України. – № 4/2006. – С. 122 – 127.
5. Панов Н.Н. Средства совершения преступления и их уголовно-правовое значение // Юрид. читання молодих вчених: Зб. матеріалів всеукр. наук. конф. – К., 2004. – С. 238 – 241.
6. Панов М.М. Предмет незаконних дій з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення // Акт. пробл. правознав.: Матеріали наук. конф. молодих учен. та здоб. (11-12 листоп. 2004 р.). – Х.: Нац. юрид. акад. України. – 2004. – С. 156 – 158.
7. Панов М.М. Використання підроблених платіжних засобів доступу до банківських рахунків як ознака об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 200 Кримінального кодексу України // Акт. пробл. правознав.: Матеріали наук. конф. молодих учен. та здоб. (1-2 берез. 2006 р.). – Х.: Нац. юрид. акад. України. – 2006. – С. 216 – 220.
8. Панов М.М. Щодо спеціальної конфіскації як виду покарання за кримінальним правом України // Конституція України – основа побудови правової держави і громадянського суспільства: Тези доп. та наук. повідомл. учасн. всеукр. наук.-практ. конф. молодих учен. та здоб. (26-27 черв. 2006 р.). – Х.: Нац. юрид. акад. України. – 2006. – С. 257 – 262.
Структура роботи зумовлена метою, предметом і завданням дослідження. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків (до кожного розділу і загальних висновків до всієї роботи) і списку використаних джерел.
Загальний обсяг роботи – 194 сторінки, з них основного тексту – 171 сторінка. Кількість використаних джерел – 256.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків посягають на суспільні відносини, що складаються у процесі господарської, економічної діяльності суб’єктів незалежно від їх форм власності. Шляхом протиправного впливу на ці відносини заподіюється шкода відносинам суспільним, що забезпечують відповідаюче законодавству України, нормальне функціонування кредитно-фінансової, банківської й бюджетної систем (видовий об’єкт розглядуваного злочину). Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 200 КК України, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки нормального функціонування банківської і кредитно-фінансової систем з емісії й обігу платіжних засобів, майнових прав та інтересів суб’єктів цієї системи.
Предметом злочину, передбаченого ст. 200 КК, виступають платіжні засоби – засоби певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання яких ініціює переказ грошей з відповідного рахунку платника. Такими засобами є: (а) документи на переказ; (б) платіжні картки; (в) інші засоби доступу до банківських рахунків. Кожен із цих предметів має свої, притаманні лише йому видові ознаки. Вони визначаються як кримінальним законом, так і іншими законами й нормативно-правовими актами, що регулюють банківську і фінансову діяльність в Україні.
Назва ст. 200 КК вказує на обладнання для виготовлення засобів доступу до банківських рахунків як на предмет злочину. Але в диспозиції статті цей предмет не згадується. Отже, пропонується виключення цих слів з назви статті.
Підроблення документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків означає як повне виготовлення вказаних платіжних засобів, так і фальсифікацію справжніх предметів. Конкретний спосіб підробки (дописка, зрізування чи наклеювання літер і цифр, термічна обробка, переписування магнітної смуги з використанням спеціального обладнання тощо) визначається тим, який саме платіжний засіб підроблюється і на якому матеріальному носії він існує (паперовому, електронному, пластиковому (платіжна картка) чи іншому). Як за формою, так і за змістом унаслідок підробки ці засоби фальсифікуються й набувають якості носіїв інформації, яка за своєю суттю є обманом, зафіксованим у відповідних предметах.
Використання підроблених платіжних засобів (до речі, як і їх збут) свідчить про наявність реального посягання на об’єкт кримінально-правової охорони (при закінченому злочині) і тому становить собою найбільшу суспільну небезпечність порівняно з іншими альтернативними діями, названими в диспозиції ст. 200 КК. На нашу думку, є сенс передбачити кримінальну відповідальність за використання підроблених документів на переказ і платіжних карток (безвідносно до того, хто їх підробляв), як і їх збут, не в ч. 1, а в ч. 2 ст. 200 КК й розглядати цю обставину як кваліфікуючу, що тягнула б більш сувору відповідальність.
За ст. 200 КК кримінальна відповідальність настає за використання і збут лише підроблених документів на переказ чи платіжних карток. Указані дії щодо інших засобів доступу до банківських рахунків (платіжних засобів) не утворюють складу розглядуваного злочину. Між тим використання і збут інших підроблених платіжних засобів (інших засобів доступу до банківських рахунків), які не охоплюються поняттями “документи на переказ” і “платіжні картки” (наприклад, дорожні, іменні чеки та ін.), спроможні не тільки помилково ідентифікувати користувача (пред’явника) цього платіжного засобу, а й безпідставно ініціювати переказ грошей унаслідок пред’явлення ним підроблених платіжних засобів.
Отже, є всі підстави вважати за доцільне встановити у ст. 200 КК кримінальну відповідальність за використання і збут не тільки документів на переказ і платіжних карток, а й за такі ж дії з іншими засобами доступу до банківських рахунків. Причому, враховуючи підвищену суспільну небезпечність цих дій, треба, з нашого погляду, встановити відповідальність за них у порядку de lege ferenda у кваліфікаційному складі злочину в ч. 2 досліджуваної статті. Придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту підроблених інших засобів доступу до банківських рахунків (платіжних засобів) мають для безпосереднього об’єкта не меншу суспільну небезпечність, ніж такі ж дії стосовно підроблених документів і платіжних карток. Тому є всі підстави закріпити в ч. 1 ст. 200 КК України кримінальну відповідальність за вказані дії не тільки щодо підроблених документів на переказ чи платіжних карток, а також стосовно інших засобів доступу до банківських рахунків.
Таким чином, вважаємо, що злочин, передбачений ст. 200 КК України, може бути вчинено тільки з прямим умислом. Причому винна особа (а) усвідомлює фактичну сторону (характер і спосіб діяння) і суспільну небезпеку незаконних дій з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення, а також предмет злочину (платіжні засоби), через який за допомогою ознак останнього усвідомлює об’єкт злочину (тобто усвідомлює хоч б у загальних рисах факт посягання на суспільні відносини, охоронювані кримінальним законом); (б) передбачає неминучість або реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій у вигляді шкоди безпеці нормального функціонування банківської і кредитно-фінансової систем з емісії й обігу платіжних засобів, майнових прав та інтересів суб’єктів цієї системи; (в) бажає настання таких наслідків; (г) при здійсненні розглядуваного злочину, а саме при підробленні платіжних засобів, особа ставить перед собою певну мету – використання чи сбут підроблених платіжних засобів. При використанні метою його здійснення є завдання шкоди безпеці нормального функціонування банківської і кредитно-фінансової систем з емісії й обігу платіжних засобів, майнових прав та інтересів суб’єктів цієї системи. Метою збуту є використання підроблених платіжних засобів. При придбанні, зберіганні, перевезенні для збуту підроблених документів на переказ чи платіжних карток метою всіх цих дій є збут підроблених платіжних засобів з наступним їх використанням; (д) мотив цього злочину може бути не завжди корисним, але мотиви на кваліфікацію розглядуваного злочину не впливають, однак можуть свідчити про наявність у діях винного також ознак складу злочину проти власності.
Злочин, передбачений ст. 200 КК України, може бути вчинено тільки з прямим умислом.
Суб’єкт злочину, передбаченого ст. 200 КК, описано в законі як такий, що не має додаткових ознак, тобто, крім загальних ознак (фізична особа, осудність і досягнення шістнадцятирічного віку), нічого іншого не передбачено. А значить, крім загального, не визначено спеціального суб’єкта цього злочину, який, на наш погляд, має право на існування.
Виходячи з положень Закону України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” від 5 квітня 2001 р. № 2346-Ш, вважаємо, що визначення „суб’єкти переказу” підпадає під загальний суб’єкт злочину (фізична особа, осудність і досягнення шістнадцятирічного віку), а визначення „працівники суб’єктів переказу” вважаємо за потрібне застосувати як спеціальній суб’єкт цього злочину, передбаченого ст. 200 КК, як більш суспільно небезпечну форму його вчинення, оскільки цей суб’єкт здійснює незаконні дії з платіжними засобами шляхом порушення своїх службових обов’язків щодо захисту інформації при проведенні переказу. Оскільки проведення переказів із застосуванням платіжних засобів здійснюють лише фінансови установи, цих спеціальних суб’єктів вважаємо за потрібне визначити як „працівники фінансових установ”.
Отже, з огляду на вищевикладене, вважаємо доцільним доповнити диспозицію ч. 2 ст. 200 КК, яку викласти у такій редакції:
2. Ті самі дії, вчинені повторно чи за попередньою змовою групою осіб або працівником фінансової установи, а також використання або збут підроблених документів на переказ, платіжних карток та інших засобів доступу до банківських рахунків, – …
Засоби вчинення незаконних дій з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків у разі їх невилучення державою завжди можуть бути знову використані для вчинення цього або іншого подібного злочину. Ось чому, вважаємо, слід ввести спеціальну конфіскацію за вчинення злочину, передбаченого ст. 200 КК, що є обгрунтованим з точки зору попередження учинення нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, яким могли б дістатися ці засоби у разі їх невилучення. Крім того, відіграє певну роль ще той фактор, що особа, яка планує вчинити цей злочин, усвідомлюватиме, що разом з основним покаранням їй загрожує ще й конфіскація засобів учинення злочину, які в багатьох випадках можуть бути технікою, яка коштує недешево.
Таким чином, ми вважаємо за потрібне доповнити санкції 1 та 2 частин ст. 200 КК наступним: „ ... з конфіскацією майна яке було виготовлено, пристосовано або використано для підробки документів на переказ, платіжних карток та інших засобів доступу до банківських рахунків”.
З урахуванням вищевикладеного пропонується наступна редакція ст. 200 КК України:
Стаття 200 КК. Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків.
1. Підроблення документів на переказ, платіжних карток та інших засобів доступу до банківських рахунків, а так само їх придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою використання чи збуту, –
караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років з конфіскацією обладнання, яке було виготовлено, пристосовано або використано для підробки документів на переказ, платіжних карток та інших засобів доступу до банківських рахунків.
2. Ті самі дії, вчинені повторно чи за попередньою змовою групою осіб або працівником фінансової установи, а також використання або збут підроблених документів на переказ, платіжних карток та інших засобів доступу до банківських рахунків, –
караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з конфіскацією обладнання, яке було виготовлено, пристосовано або використано для підробки документів на переказ, платіжних карток та інших засобів доступу до банківських рахунків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андреев А.А. Пластиковые карты. – М.: Изд. «БДЦ – Пресс», 1999. – 416 с.
2. Андрушко П.П. Проблеми відповідальності за умисну несвоєчасну сплату податків, зборів, інших обов’язкових платежів // Держава і право. 2001. – Вип. 11. – С. 418-423.
3. Бажанов М.И. Вопросы ответственности за преступления против собственности в проекте УК Украины // Проблеми боротьби зі злочинністю у сфері економ. діяльності: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. 15-16 груд. 1998 р. – Х., 1999. – С. 51-55.
4. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины. – Х.: Право, 2000. – 128 с.
5. Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. – К.: Вища шк., 1980. – 216 с.
6. Бажанов М.И. Уголовное право Украины: Общ. ч.: Консп. лекций. – Дн.: Пороги, 1992. – 168 с.
7. Беляев Н.А. О преступлениях против социалистической системы хозяйства по советскому уголовному праву: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Л., 1954. – 12 с.
8. Борисов В. И., Куц В. Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Х.: Консум, 1995. – 104 с.
9. Борисов В.И., Гизимчук С.В. Уголовная ответственность за нарушение правил, норм и стандартов, обеспечивающих безопасность дорожного движения. – Х.׃ Консум, 2001. – 160 с.
10. Брайнин Я.М. Некоторые вопросы учения о составе преступления в советском уголовном праве. Юрид. сб. Киев. ун. – 1960. – № 4 – с. 58, 59.
11. Брайнін Я.М. Основні питання загального вчення про склад злочину. – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1964. – 189 с.
12. Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве. – М.: Юрид. лит. – 342 с.
13. Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение. – М.: Юрид. лит., 1967. – 240 с.
14. Бріч Л.П. Кваліфікація ухилення від сплати обов’язкових внесків державі. – Львів׃ Юрид. фак. Львів. ун., 1998. – 76 с.
15. Бріч Л.П., Навроцький В.О. Кримінально-правова класифікація ухилення від оподаткування в Україні׃ Монографія. – К.׃ Атіка, 2000. – 288 с.
16. Булатов С.Я. Ответственность за хозяйственные преступления по уголовному кодексу Казахской ССР. – Алма-Ата, 1965. – 182 с.
17. Бушуева Т.А. Развитие уголовного законодательства об ответственности за преступления против социалистического хозяйства. Автореф. дис. … кан. юрид. наук. – Л., 1967. – 16 с.
18. Великий тлумачний словник сучасної української мови. – К.: ВТФ „Перун”, 2001. – 1440 с.
19. Владимиров В.А., Левицкий Г.А. Субьект преступления по советскому уголовному праву: Лекция. – М., 1964. – 58 с.
20. Волков Б.С. Детерминистическая природа преступного поведения. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1975. – 128 с.
21. Вольфман Г.И. Борьба со спекуляцией по советскому законодательству. – Саратов, 1964. – 156 с.
22. Вольфман Г.И. Квалификация преступлений против советской торговли. – Саратов, 1977. – 172 с.
23. Воробей П.А. Уголовная ответственность за незаконную торговую деятельность: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. К., 1993. – 22 с.
24. Воронович Б.А. Обьективное и субьективное в соцпальных процессах // Философ. науки. – 1984. – № 4. – С. 39-47.
25. Гавриш С.Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. – К., 2002. – 634 с.
26. Гавяз А.М. Уголовная ответственность за бесхозяйственность (по материалам Украинской ССР). Автореф. дис. … канд. юрид. наук. К.: 1991. – 19 с.
27. Гаухман Л.Д., Максимов С.В. Уголовная ответственность за преступления в сфере экономики. Учебник. – М.: ЮрИнфо, 1996. – 290 с.
28. Гельфер М.О. О квалификации незаконного пользования электрической и другой энергии // Соц. законность. – 1983. – № 8. – С. 48, 49.
29. Герцензон А.А. Уголовное право: Ч. Общ.: Учебник. – М., 1948. – 406 с.
30. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений). – Л.: Изд-во ЛГУ, 1979. – 127 с.
31. Головлев Ю.В. Ответственность за хозяйственные преступления в сфере торговли в условиях рыночной экономики: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Н-Новгород, 1993. – 23 с.
32. Господарський кодекс України. // Відом.Верхов.Ради України, 2003. – № 18-22. – ст. 144.
33. Гринберг М.С. Технические преступления. – Новосибирск, 1992. – 185 с.
34. Гуторова Н.А. Преступления в сфере хозяйственной деятельности: Разд. VII Особ. ч. УК Украины с науч.-практическим комментарием. – Х.: Одиссей, 2003. – 256 с.
35. Дагель П.С. Проблемы вины в советском уголовном праве. // Учен. зап. ДВГУ. – Владивосток: ДВГУ, 1968. Вып. 21. – Ч. 1. – 187 с.
36. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж, 1974. – 243 с.
37. Даньшин И.М. Преступность в сфере экономики: некоторые уголовно – правовые и криминологические вопросы // Актуальные проблемы формирования правового государства. – Х., 1990. – С. 236-238.
38. Дементьева Е.Е. Проблемы борьбы с экономической преступностью в зарубежных странах: Дис. … канд. юрид. наук. М., 1966. – 230с.
39. Дроздов А.В. Человек и общественные отношения. – Л., 1966. – 102 с.
40. Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика: Монографія. – К.: Юрид.практика, 2003. – 924 с.
41. Дурманов Н.Д.. Понятие преступления. – М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1948. – 312 с.
42. Емельянов В.П. К вопросу об объекте преступлений против собственности // Теневая экономика, проблемы борьбы с организованной преступностью и коррупцией в сфере экономики: Сб. матер. «круглого стола». – Луганск, 1997. – С. 145-147.
43. Енциклопедія банківської справи України / За ред. Стельмаха В.С. та ін. – К.: Молодь, Вид. дім „Ін Юре”, 2001. – 680 с.
44. Загородников Н.И. Понятие объекта преступления в советском уголовном праве // Тр. ВЮА. – 1945. – Вып. 13. – С. 44.
45. Злобин Г.А., Никифоров Б.С. Умысел и его формы. – М., 1972. – 262 с.
46. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: Затв. пост. Правління НБУ від 21.02.2004 р., № 22 // Офіц. вісн. України. – 2004. – № 13. – Ст. 908.
47. Інструкція про касові операції в банках України: Затв. пост. Правління НБУ України від 14.08.2003 р., № 337 // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 37. – Ст. 1999.
48. Інструкція про міжбанківський переказ грошей в Україні в національній валюті: Затв. пост. Правління НБУ від 17.03.2004 р. № 110 // Офіц. вісн. України. – 2004. – № 16. – Ст. 1123.
49. Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України: Затв. пост. Правління НБУ України від 19.02.2001 р., № 69 // Офіц. вісн. України. 2001. – № 12. – Ст. 495.
50. Інструкція про переміщення валюти України, іноземної валюти, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України: Затв. пост. Правління НБУ від 12.07.2000 р., № 283 // Офіц. вісн. України. 2000. – № 31. – Ст. 1320.
51. Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы. – М., 1973. – 487 с.
52. Карпушин М.П., Курляндский В.И. Уголовная ответственность и состав преступления. – М., 1974. – 231 с.
53. Карчевський М.В. Кримінальна відповідальність за незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж (аналіз складу злочину): Автор. дис. … канд. юрид. наук. – Х., 2003. – 20 с.
54. Касынюк В.И. Уголовная ответственность за незаконное пользование газом и электроэнергией // Актуальные проблемы юридической науки на этапе развития социализма. – Х., 1985. – С. 162, 163.
55. Киричко В.Н. Уголовная ответственность за получение незаконного вознаграждения от граждан, за выполнение работ, связанных с обслуживанием населения: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Х., 1986. – 21 с.
56. Класифікація підроблення (кримінально-правовий аспект). – Право і безпека. – 2003. – № 4. – Т. 2. – С. 185-187.
57. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник. – М., 1976. – 720 с.
58. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. – М.: Акад. МВД СССР, 1980. – 248 с.
59. Коржанский Н.И. Уголовное право Украины: Общ. ч.: Курс лекций для студ. высш. учеб. завед. – К.: Наук. думка, 1996. – 336 с.
60. Кравцов С.Ф. Предмет преступления: Автореф. дис. … кандидата юридических наук. – Л., 1976. – 17 с.
61. Краткий психологический словарь. – М.: Политиздат, 1985. – 325 с.
62. Кривоченко Л.Н. Классификация преступлений: Учеб. пособ. – Х.: Юрид. ин-т, 1979. – 70 с.
63. Кригер Г.А. К вопросу о понятии объекта преступления в советском уголовном праве. – М., 1978. – 159 с.
64. Кримінальне право України: Особл. ч.: Підручник / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2001. – 496 с.
65. Кримінальне право України: Заг. ч. / За ред. Я.Ю. Кондратьєва. – К.: Прав. джерела, 2002. – 397 с.
66. Кримінальне право України: Заг. ч.: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / За ред. Бажанова М.І., Сташиса В.В., Тація В.Я. – К.-Х.: Юрінком, 2001. – 416 с.
67. Кримінальне право України: Заг. ч.: Підручник / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 480 с.
68. Кримінальне право України: Заг. ч.: Підручник для юрид. вузів i фак. / За ред. M.I. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Х., 1997. – 368 с.
69. Кримінальне право України: Особл. ч.: Підручник / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К.: Юрид. думка, 2004. – 656 с.
70. Кримінальне право України: Практикум: Навч. посіб. / Кер. авт. кол. Яценко С.С. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 481 с.
71. Кудрявцев В.Н. К вопросу о соотношении объекта и предмета преступления // Тр. ВЮА. – 1951. – Вып. 13. – 397 с.
72. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М.: Юрист, 1999. – 352с.
73. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. – М., 1960. – 243 с.
74. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М.: Юрид. лит., 1972. – 352 с.
75. Кузнецов А.В. Ответственность за подлог документов. – М.: Госюриздат, 1959. – 112 с.
76. Кураш Я.М. Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів (аналіз складу злочину): Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Х., 1998. – 18 с.
77. Куринов Б.А. Научные основы квалификации преступлений. – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 184 с.
78. Курс советского уголовного права: Общ. ч. / Отв. ред. Беляев, М.Д. Шаргородский. – Л., 1970. – Т. 2. – 672 с.
79. Курс советского уголовного права: Общ. ч.: Наказание / Ред. кол.: А.А. Пионтковский, П.С. Ромашкин. В.М. Чхиквадзе. – М., 1970. – Т.3 – 453 с.
80. Курс советского уголовного права / Под ред. Н.А. Беляева и М.Д. Шаргородского. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1968. – Т.1. – 648 с.
81. Курс советского уголовного права: Ч. Общ. – М.: Наука, 1979. – 412 с.
82. Курс советского уголовного права: Ч. Общ. – 2: Преступление / Ред. кол.: А.А. Пионтковский, П.С. Ромашкин, В.М. Чхиквадзе и др. – М.: Наука, 1970. – 516 с.
83. Курс советского уголовного права: Ч. Особ. – М.: Наука, 1971. – Т. 5 – 521с.
84. Курс советского уголовного права: Ч. Особ. – Л., 1973. – Т. 3. – 492с.
85. Курс советского уголовного права: Ч. Особ. – Л., 1978, Т. 4. – 418 с.
86. Курс советского уголовного права: В 6-ти т. / Под ред. А.А. Пионтковского: Ч. Особ. – Т. 5: Преступления против личности, ее прав. Хозяйственные преступления. – М.: Наука, 1971. – 572 с.
87. Курс уголовного права: Общ. Ч.: Учебник для вузов / Под ред. Н. Ф. Кузнецовой, И. М. Тяжковой. – Т. 1: Учение о преступлении. – М.: Зерцало, 2002 – 624 с.
88. Курский Д.И. Избранные речи и статьи. – М., 1948. – 97 с.
89. Кучеров И.И. Налоговые преступления: Учеб. пособ. – М.׃ Учеб. центр «ЮрИнфор», 1997. – 224 с.
90. Лащук Е.В. Предмет злочину в кримінальному праві України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2005. – 20 с.
91. Леонтьев Б.М. Ответственность за хозяйственные преступления по советскому уголовному праву: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук. – М., 1969. – 34 с.
92. Леонтьев Б.М. Ответственность за хозяйственные преступления. – М., 1963. – 42 с.
93. Ломако В.А. Зміст умислу та його види: Текст лекції. – Х.: Юрид. ін-т, 1991. – 16 с.
94. Лопушанский Ф.А., Филонова В.П., Титаренко Ю.Л. и др. Борьба с хозяйственными преступлениями. – Донецк, 1997. – 159 с.
95. Ляпунов Ю.И. Общественная опасность деяния как универсальная категория советского уголовного права. – М., 1989. – 205 с.
96. Ляпунов Ю.М. Хозяйственные преступления. М., 1964. – 104 с.
97. Ляпунова Н.М. Кримінальна відповідальність за приховування банкрутства і фіктивне банкрутство: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Х., 2001. – 16 с.
98. Малахов Л.К. Ответственность за хозяйственные преступления по уголовному праву социалистических стран Европы: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1982. – 16 с.
99. Малинин В.Б., Парфенков А.А.. Объективная сторона преступления. – С.-Пб.: Изд-во Юрид. ин-та, 2004. – 316 с.
100. Малков В.П. Совокупность преступлений. – Казань: Изд-во Казан. ун.-та. 1974. – 211 с.
101. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения Изд. 2-е. – Т. І. – М., 1955. – 207 с.
102. Марузо Ж. Словарь лингвистических терминов: Пер. с фр. Н.Д. Андреева. – М., 1960. – 436 с.
103. Матусевич В.А. Ответственность за выпуск недоброкачественной продукции в советском уголовном праве. Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Х., 1955. – 17 с.
104. Матусовский Г.А. Экономические преступления: криминалистический анализ. – Х.: Консум, 1999. – 480 с.
105. Матышевський П.С. Кримінальне право України: Заг. Ч. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 438 с.
106. Медведев А.М. Экономические преступления: понятие и система.// Сов. гос-во и право. – 1992. – № 1. – с. 78.
107. Меньшагин В.Д., Вышинская З.А. Советское уголовное право: М., 1950. – 600 с.
108. Міщук М.С. Кримінальна відповідальність за ухилення від подання декларації про доходи: Автореф. дис. … канд. юрид.наук. – Х., 1993. – 21 с.
109. Мосесов М.М. Уголовная ответственность за нарушение правил торговли (по материалам Грузинской ССР): Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Х., 1989. – 23 с.
110. Навроцкий В.О. Уголовная ответственность за незаконное пользование электрической и вторыми видами энергии // Соц. законность. –1984. – № 2. – С. 49, 50.
111. Навроцький В.О. Вступ до Особливої частини кримінального права України: Лекції. – Львів׃ Юрид. фак. ЛДУ, 1997. – 85 с.
112. Навроцький В.О. Господарські злочини: Лекції для студ. юрид. фак. – Львів׃ Юрид. фак. ЛДУ, 1997. – 60 с.
113. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Атіка, 2003. – 1056 с.
114. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. / За ред. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. 2-ге вид. – Х.: Одіссей, 2004. – 1152 с.
115. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. За ред. С.С. Яценка. – 4-те вид. – К.: А.С.К., 2005. – 986 с.
116. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: Особл. ч. / За ред. МО. Потебенька, В.Г. Гончаренка. – К.: Форум, 2001. – 388 с.
117. Наумов А.В. Российское уголовное право: Общ. ч.: Курс лекций. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – 560 с.
118. Національна безпека в суспільствах транзитного типу: Монографія. – Х.: НАУ ім. М.Е. Жуковського, ХАІ, 2004. – 241 с.
119. Некипелов П.Т. Хозяйственные преступления по советскому уголовному праву: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук. – К., 1967. – 18 с.
120. Нерсесян В.А. Концепции вины в уголовном правое. Криминологические и уголовно-правовые идеи борьбы с преступностью. – М., 1996. – 86 с.
121. Никифоров Б.С. К вопросу об изучении эффективности уголовно-правовых мер борьбы с преступностью // Эффективность уголовно- правовых мер борьбы с преступностью. – М., 1968. – 186 с.
122. Никифоров Б.С. Об умысле по действующему законодательству // Сов. гос. и право. – 1965. – № 6. – С. 30-35.
123. Никифоров Б.С. Объект преступления для определения меры наказания по советскому уголовному праву // Тр. ВЮА. – 1949. – Вып. 13 – С. 39-46.
124. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву. – М., 1960. – 229 с.
125. Ной И.С. Вопросы теории наказания в советском уголовном праве. – Саратов, 1967. – 235 с.
126. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М., 1991. – 917 с.
127. Опалінський Ю.В. Кримінальна відповідальність за фіктивне підприємництво: Автореф.дис…. канд. юрид. наук. – К., 1998. – 17 с.
128. Основи економічної теорії: Підручник / За ред. О.О. Мамалуя. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 384 с.
129. Ответственность за хозяйственные преступления: Учеб. пособ. – Х., 1979. – 117 с.
130. Ответственность за частнопредпринимательскую деятельность и коммерческое посредничество. – М.: Юрид. лит., 1979. – 98с.
131. Павлов И.В. Двадцатилетний опыт объективного изучения высшей нервной деятельности (поведения животных). – М., 1951. – 560 с.
132. Панов М.І., Тихий В.П.. Поняття злочину (Коментар до кримінального кодексу України) // Вісн. КС України. – 2004.– № 1. – С. 88-95.
133. Панов М.М. Використання підроблених платіжних засобів доступу до банківських рахунків як ознака об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 200 Кримінального кодексу України // Актуальні проблеми правознавства: Матер.наук. конф. молодих учен. та здоб. (1-2 берез. 2006 р.). – Х.: Нац. юрид. акад. України. – 2006. – С. 216-220.
134. Панов М.М. Кримінальна відповідальність за незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення (ст. 200 КК України) // Право України. – № 4/2006. – С. 122-127.
135. Панов М.М. Об’єкт незаконних дій з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення (ст. 200 КК України) // Вісн. Акад. прав. наук України. – Х.: Право, 2005. – № 3 (42). – С. 190-200.
136. Панов М.М. Предмет незаконних дій з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення // Юрид. Україна. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – № 1 (37). – С. 84-88.
137. Панов М.М. Предмет незаконних дій з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення // Актуальні проблеми правознавства: Матер. наук. конф. молодих учен. та здоб. (11-12 лист. 2004 р.). – Х.: Нац. юрид. акад. України. – 2004. – С. 156-158.
138. Панов М.М. Щодо спеціальної конфіскації як виду покарання за кримінальним правом України // Конституція України – основа побудови правової держави і громадянського суспільства: Тези доп. та наук. повідомл. учасн. всеукр. наук.-практ. конф. молодих учен. та здоб. (26-27 черв. 2006 р.). – Х.: Нац. юрид. акад. України. – 2006. – С. 257-262.
139. Панов Н.И. Основные проблемы способа совершения преступления в советском уголовном праве: Автореферат дис. … д-ра юрид. наук. – Х., 1987. – 28 с.
140. Панов Н.И. Понятие предмета преступления по советскому уголовному праву // Проблемы правоведения: Респ. межвед. науч. сб. – 1984. – Вып. 45., с. 67-73.
141. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. – Х.: Вища шк., 1982. – 161 с.
142. Панов Н.И. Уголовная ответственность за причинение имущественного ущерба путем обмана или злоупотребления доверием. – Х.: Вища школа. 1977. – 128с.
143. Панов Н.И.. Квалификация преступлений совершаемых путем обмана: Учеб. пособ. – Х., 1980. – 80 с.
144. Панов Н.Н. Средства совершения преступления и их уголовно-правовое значение // Юридичні читання молодих вчених: Зб. матер. всеукр. наук. конф. – К., 2004. – С. 238-241.
145. Панов Н.Н. Средства совершения преступления: понятие и виды / Пробл. законності.: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2003. – Вып. 64. – С. 127-133.
146. Перепелица А.И. Уголовная ответственность за хозяйственные преступления в сфере предпринимательской деятельности: Коммент. к действ. законодательству. – Х., 1997. – 106 с.
147. Пинаев А.А. Уголовно-правовая борьба с хищениями. – Х.: Высш. шк., 1975. – 199 с.
148. Пинхасов Б.И. Защита документов по советскому праву. – Ташкент: Узбекистан, 1977. – 187 с.
149. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. – М., 1961. – 667 с.
150. Пионтковский А.А., Меньшагин В.Д., Чхиквадзе В.М. Курс советского уголовного права: Особ. ч. – М., 1959. – Т. 2. – 811 с.
151. Познышев С.В. Очерк основных начал науки уголовного права: Особ. ч. – М., 1923. – 295 с.
152. Поленов Г.Ф. Ответственность за похищение, подделку документов и их использование. – М.: Юрид.лит., 1980. – 72 с.
153. Поленов Г.Ф. Ответственность за преступления против порядка управления. – М.: Юрид.лит., 1966. – 136 с.
154. Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням: Затв. пост. Правління НБУ від 27.08.2001 р., № 367 // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 47. – Ст. 2105.
155. Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України: Затв. пост. Правління НБУ від 29.10.2000 р., № 520 // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 8. – Ст. 329.
156. Преступление и наказание // Бизнес. Бухгалтерия (Спецвыпуск). 2001. – № 35/1. – С. 16.
157. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р., № 2121-Ш // Відом. Верхов. Ради України. 2001. – № 5. – Ст. 30.
158. Про електронний цифровий підпис: Закон України від 22.05.2003 р. // Голос України – 2003. – № 119 (3119). – С. 10, 11.
159. Про електронні документи та електронний документообіг: Закон України від 22.05.2003 р. // Голос України – 2003. – № 119 (3119). – С. 10, 11.
160. Про обов’язковий примірник документів: Закон України від 09.04.1999 р., №595-XIV // Відом. Верх. Ради України. – 1999. – № 22-23. – Ст. 199.
161. Про платіжні системи та переказ грошей в Україні: Закон України від 05.04.2001 р., № 2346-Ш // Відом. Верх. Ради України. – 2001 – № 29 – с. 137.
162. Про цінні папери та фондову біржу: Закон України від 18.06.1991 р., № 1201-ХІІ // Відом. Верх. Ради України. – 1991. – № 38. – Ст. 508.
163. Психология: Словарь/ Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – М.: Политиздат. 1990. – 338 с.
164. Радутний О.Е. Кримінальна відповідальність за незаконне збирання, використання та розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю (аналіз складів злочинів): Дис. … канд. юрид. наук. – Х., 2002. – 205 с.
165. Рарог А.И. Общая теория вины в уголовном праве. М., 1980. – 91 с.
166. Рогов И.И. Проблемы борьбы с экономической преступностью (Уголовно-правовое и криминалистическое исследование): Автореф. дис. … д-ра юрид.наук. – Алма-Ата, 1991. – 39 с.
167. Розенберг Д.Н. О понятии имущественных преступлений в советском уголовном праве (объект и предмет посягательства). Учен. зап. Харьков. юрид. ин-та, 1948. – Вып. 3. – С. 70-75.
168. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. М., 1946. – 659 с.
169. Салтєвський М.В., Лукашевич В.Г., Глібко В.М. Учбово-довідковий посібник з криміналістики. К., 1994. – 170 с.
170. Сергеева Т.Л. Борьба с подлогами по советскому уголовному праву. – М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1949. – 146 с.
171. Сергеева Т.Л. К вопросу об объекте преступления против советского социалистического хозяйства // Сов. гос-во и право. – 1961. – № 2. – С. 71.
172. Словарь терминов по теории государства и права: Учеб. пособ./ Под общ. ред. Н.И. Панова. – Х., 1997. – 180 с.
173. Советское уголовное право: Общ. ч. / Под ред. Г.А. Кригера, Н.Ф. Кузнецовой, Ю.М. Ткачевского. – М., 1988. – 488 с.
174. Советское уголовное право: Особ. Ч.: Учебник / Под ред. Н.Д. Шаргородского – М.: Изд-во МГУ, 1971. – 373 с.
175. Советское уголовное право. – М.: Изд-во МГУ, 1940. – 468 с.
176. Советское уголовное право. Общ. ч. / Под ред. П.И. Гришаева, Б.В. Здравомыслова. – М., 1982. – 440с.
177. Советское уголовное право. Особ. ч./Под ред. В.Д. Меньшагина и др.– 2-е изд. – М.: Изд-во МГУ, 1975. – 471 с.
178. Советское уголовное право: Ч. Особ. – М., 1951. – 390 с.
179. Советское уголовное право: Ч. Особ. – М., 1964. – 465 с.
180. Советское уголовное право: Общ. ч. / Под ред. М.А. Гельфера, П.И. Гришаева и Б.В. Здравомыслова. – М.: Юрид. лит., 1972. – 440 с.
181. Советское уголовное право: Общ. ч. Учеб. пособ. / Под ред. А.А. Смирнова и А.Ш. Якупова. – К: Изд-во КВШ МВД СССР, 1973. – 110с.
182. Советское уголовное право: Общ. ч.: Учебник / Под ред. Г.А. Кригера, Б.А. Куринова и Ю.М. Ткачевского. – М.: Юрид. лит., 1982. – 280 с.
183. Советское уголовное право: Общ. ч.: Учебник/Под ред. М.И. Ковалева, Е.А. Фролова и Р.Р. Галиакбарова. – Свердловск: Изд-во юрид.ин-та, 1972. – 210 с.
184. Советское уголовное право: Общ. ч. / Под ред. Н.А. Беляева и М.И. Ковалева. – М.: Юрид. лит., 1977. – 340 с.
185. Советское уголовное право: Учеб. пособ. для правов. шк. / Под. ред. В.Д. Меньшагина. – М., 1938. – Вып. 1. – 270 с.
186. Советское уголовное право: Ч. Общ. / Под ред. Б.В. Здравомыслова, С.Г. Келиной и др. – М.: Юрид. лит., 1964. – 430 с.
187. Советское уголовное право: Ч. Общ. / Под ред. М.Д. Шаргородского и Н.А. Беляева. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1960. – 587 с.
188. Советское уголовное право: Ч. Особ. / Отв. ред. В.А. Владимиров. – М.: Юрид. лит., 1979. – 589 с.
189. Сташис В.В. Борьба со спекуляцией по советскому уголовному праву: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Х., 1954. – 16 с.
190. Сташис В.В. Хозяйственные преступления по советскому уголовному праву: Учеб. пособ. – Х., 1971. – 58 с.
191. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против порядка управления. – Х., 1971. – 125 с.
192. Сташис В.В., Панов Н.И. Непосредственный объект и его значение для квалификации преступлений // Пробл. правоведения. – К., 1980. – Вып. 50. – С. 83-91.
193. Стрельцов Є.Л. Економічні злочини: внутрідержавні і міжнародні аспекти: Навч. посіб. – Одеса: Астропринт, 2000. – 476 с.
194. Стрельцов Е.Л. Ответственность за обман заказчиков по советскому уголовному праву. – К.: Вища шк., 1985. – 152 с.
195. Стрельцов Е.Л. Проблемы уголовной ответственности за преступления в сфере предпринимательства. Автореф. дис. … д-ра юрид. наук. Х., 1992. – 43 с.
196. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. – Х.: Высш. шк., 1988. – 198 с.
197. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в уголовном праве: Учеб. пособ. Х., 1994. – 100 с.
198. Таций В.Я. Ответственность за хозяйственные преступления. Объект и система. – Х., 1984. – 136 с.
199. Таций В.Я. Понятие, система и общие виды хозяйственных преступлений: Текст лекций. – Х., 1974. – 40 с.
200. Тимейко Г.В. Общее учение об объективной стороне преступления. – Ростов-на-Д.: Изд-во Рост.ун-та, 1977. – 216 с.
201. Тимейко Г.В. Проблеми общего учения об объективной стороне преступления: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук / ВЮЗИ. – М., 1981. – 45 с.
202. Тихий В.П. Ответственность за хищение огнестрельного оружия, боевых припасов и взрывчатых веществ по советскому уголовному праву. –Х.׃ Вища школа, 1976. – 128 с.
203. Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления. – М.: Госюриздат, 1957. – 363 с.
204. Трайнин А.Н. Состав преступления по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1951. – 284с.
205. Трайнин А.Н. Уголовное право: Ч. Особ.׃ Должностные и хозяйственные преступления. – М., 1938. – 375 с.
206. Трайнин А.Н. Учение в составе преступления. – М: Юрид.изд-во Минюста. СССР, 1946. – 85 с.
207. Трайнин А.Н., Меньшагин В.Д., Вышинская З.А. Уголовный кодекс РСФСР׃ Комментарий. – М., 1946. – 280с.
208. Трофимов С.В. Борьба с запрещенным промыслом в Украинской ССР. – К., 1975. – 185 с.
209. Тучков С.С. Підроблення як спосіб вчинення злочину. Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2005. – 20 с.
210. Уголовная ответственность за выпуск недоброкачественной промышленной продукции: Учеб. пособ. – Х., 1978. – 201 с.
211. Уголовное право БССР: Ч. Общ. / Под ред. И.И. Горелика. – Мн.: Высш. шк.. 1978. – 376 с.
212. Уголовное право Российской Федерации: Общ.ч.: Учебник / Отв. ред. Б.В. Здравомыслов. – М.: Юрист, 1996. – 512 с.
213. Уголовное право Украинской ССР на современном этапе: Ч. Общ. / Под ред. Ф.Г. Бурчака. – К.: Наук. думка, 1985. – 175 с.
214. Уголовное право Украины: Общ. ч. / Под редакцией М.И. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тация. – Х.: Право. 1997. – 412 с.
215. Уголовное право Украины: Общ. ч. / Под ред. М.И. Бажанова, В.В. Сташиса и ВЯ. Тация. – Х.: Право, 1998. – 400 с.
216. Уголовное право УССР: Общ.ч./Под ред. проф. В.В. Сташиса и А.Ш. Якупова. – К., 1984. – 341с.
217. Уголовное право: Общ. ч.: Учебник / Под. ред. Н.И. Ветрова, Ю.И. Ляпунова – М.: