ПРОБЛЕМИ БОРОТЬБИ З ЕКОНОМІЧНИМИ ЗЛОЧИНАМИ У ВУГІЛЬНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ (КРИМІНОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ) :

Краткое описание

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.......................................................................3
ВСТУП……………………………………………………………………..........…..4-13
РОЗДІЛ 1. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОНОМІЧНИХ ЗЛОЧИНІВ У ВУГІЛЬНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ
1.1. Поняття та загальна характеристика економічних злочинів у вугільній промисловості………………………………………........................…...14-41
1.2. Характеристика осіб, що вчинили економічні злочини у вугільній промисловості…………………………………………………........…...41-53
1.3. Способи вчинення економічних злочинів у вугільній промисловості……………………………………………………...........53-74
1.4. Проблеми латентності економічних злочинів у вугільній промисловості……………………………………………………...........74-80
Висновки до Розділу 1.............................................................................80-84
РОЗДІЛ 2. ДЕТЕРМІНАЦІЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗЛОЧИНІВ У ВУГІЛЬНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ
2.1. Поняття та загальна характеристика факторів економічної злочинності……………………………………………………..….........85-97
2.2. Фактори, що детермінують економічні злочини у вугільній промисловості……………………………………………………….....98-125
Висновки до Розділу 2.........................................................................125-127
РОЗДІЛ 3. КРИМІНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОТИДІЇ ЕКОНОМІЧНИМ ЗЛОЧИНАМ У ВУГІЛЬНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ
3.1. Поняття та загальна характеристика заходів протидії економічним злочинам……………………………………………………………....128-142
3.2. Загальносоціальні заходи протидії економічним злочинам у вугільній промисловості………………………………………….......................142-147
3.3. Спеціально-кримінологічні заходи протидії економічним злочинам у вугільній промисловості……………………………………………..147-187
Висновки до Розділу 3.........................................................................187-189
ВИСНОВКИ……………………………………………………………............190-200
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………....201-226
ДОДАТКИ............................................................................................................227-275
ВСТУП

Актуальність теми. Економічний стан України є одним із вирішальних чинників соціального розвитку громадянського суспільства та держави в цілому. Відповідно до Конституції України однією з найважливіших функцій держави є забезпечення її економічної безпеки (ст. 17), яка може полягати в створенні сприятливих умов для нормального розвитку всіх сфер економіки країни [120]. Але, якщо проаналізувати реалізацію цієї функції, то можна побачити деякі прогалини в діяльності уповноважених на це органів виконавчої влади, що певним чином впливає на рівень економічної злочинності в Україні. Вже тривалий час економічна злочинність завдає суттєві матеріальні збитки державі, знижуючи рівень її національної безпеки. Цей вид злочинності погіршує життя суспільства загалом, а тому боротьба з ним є одним із пріоритетних завдань не тільки правоохоронних органів, а й всіх структур нашої держави.
Однією зі сфер, уражених економічною злочинністю, є паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) України [Додаток Б, Діаграма Б.1.15, Таблиця Б.2.8]. Так, протягом 2000-2004 рр. кількість виявлених економічних злочинів, вчинених у цій сфері, коливається від 4500 до 5800 злочинів, які завдають багатомільйонні збитки державі [253-255].
Вугільна промисловість, що є структурним елементом ПЕК України, має стратегічне значення для всієї енергосистеми держави. Розвиток цього комплексу в умовах дефіциту національних запасів нафти та газу становить одне з найважливіших завдань сучасної економічної політики держави.
Особливе занепокоєння викликає ситуація, що склалася у вугільній промисловості України. Вона пов’язана з проблемами, які існують у цій галузі і певною мірою викликають соціальну нестабільність у країні.
За всіма показниками вугільна промисловість залишається збитковою, що призводить до збільшення бюджетних витрат для погашення заборгованості по зарплаті, закупівлі нової техніки для видобутку вугілля, засобів самозахисту тощо. Результати аналізу діяльності правоохоронних органів свідчать про те, що в цілому спостерігається ситуація, коли в сферах, які розвиваються переважно за рахунок дотацій, частіше концентрує свою увагу криміналітет, що призводить до вчинення великої кількості економічних злочинів у цій галузі, особливо Дніпропетровського, Донецького, Луганського, Львівського регіонів. Тільки за 2005 р. органами внутрішніх справ (ОВС) було виявлено 871 злочин у вугільній промисловості, вчинені службовими особами, збитки від яких становили понад 37 млн. грн. Ці злочини характеризуються високим рівнем латентності [250, с.71; 252].
Така ситуація пов’язана з тим, що хоча вугільна промисловість у цілому і є збитковою, вугілля поки ще залишається основним паливом для багатьох споживачів. Ця галузь є однією з найважливіших складових енергетичної безпеки держави. Тому діяльність правоохоронних органів спрямована на попередження різних видів економічних злочинів саме в галузях стратегічного призначення, до якої відноситься і вугільна [279]. Неодноразово як на засіданнях Координаційного комітету боротьби з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України (який проіснував до 2005 р.), так і Ради національної безпеки і оборони України ставились завдання про посилення боротьби з економічними злочинами у ПЕК. На них відзначалось, що основні напрямки боротьби зі злочинністю і корупцією пролягають через економічну площину, а тому практики потребують кримінологічного дослідження нових способів вчинення злочинів економічної спрямованості, наукових розробок щодо прогнозування динаміки економічної злочинності в найбільш криміногенних галузях промисловості (енергетики, вугільній та нафтогазовій промисловості) [236, с.3-5; 280; 283].
Питанням боротьби з економічною злочинністю присвячені роботи таких вітчизняних та російських вчених: О.І. Алексєєва, Ю.Г. Бойка, В.І. Борисова, М.Б. Бучка, В.П. Веріна, Б.В. Волженкіна, В.В. Голіни, Л.М. Давиденка, І.М. Даньшина, О.М. Джужи, А.І. Долгової, О.О. Дудорова, А.П. Закалюка, В.К. Звірбуля, А.Ф. Зелінського, О.Г. Кальмана, І.І. Карпеця, М.І. Кашліна, В.С. Квашиса, Я.Ю. Кондратьєва, А.Г. Корчагіна, Н.Ф. Кузнєцової, О.М. Литвака, Г.А. Матусовського, О.В. Негодченка, В.М. Поповича, Б.Г. Розовського, Л.С. Смеяна, В.В. Сташиса, Є.Л. Стрельцова, В.Я. Тація, І.О. Христич, В.І. Шакуна, О.М. Яковлєва, О.Л. Яременка, В.Б. Ястребова та інших.
Зазначені автори досліджували такі проблеми, як: поняття та основні показники економічної злочинності; сучасні тенденції та нові види економічних злочинів; загально-соціальне та спеціальне попередження економічних злочинів; чинники, що детермінують економічну злочинність взагалі; діяльність спеціальних суб’єктів попередження економічних злочинів.
Дехто з вчених у своїх окремих дослідженнях звертався і до спеціальних проблем економічних злочинів у конкретних сферах людського життя чи на конкретних об’єктах економіки. Так, наприклад, у роботі Б.Г. Розовського “Розслідування та попередження розкрадання державного майна у вугільній промисловості” (1968 р.) розглянуто слідчу профілактику розкрадань та їх розслідування з урахуванням специфіки галузі [245].
Однак, сьогодення вимагає диференційного підходу до боротьби з економічною злочинністю в Україні, яка в сучасних умовах становить серйозну загрозу економічній безпеці держави та перегляду і вдосконалення системи заходів протидії економічним злочинам у вугільній промисловості з урахуванням її специфіки.
Кримінологія ще не має у своєму розпорядженні узагальнених даних, які б давали повне уявлення про детермінанти, способи вчинення економічних злочинів у цій галузі та заходи щодо їх попередження. Недостатньо вивчена і діяльність правоохоронних органів у боротьбі з цими злочинами у вугільній промисловості. Викладене вище обумовило вибір теми дисертаційної роботи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами полягає в тому, що праця ґрунтується на положеннях “Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки”, затвердженої Указом Президента України від 25.12.2000 р. № 1376/2000 (пп. 26; 35; 39), “Концепції Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006-2008 роки”, схваленою Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.03.2006 р. №116-р, Указу Президента України “Про Заходи щодо детінізації економіки на 2002-2004 роки від 05.03.2002 р. №216/2002 (п. 19), Указу Президента України „Про першочергові заходи щодо детінізації економіки та протидії корупції” від 18.11.2005 р. №1615/2005 [247; 275; 276; 282]. Робота відповідає “Пріоритетним напрямкам наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 роки” (пп. 100, 115), затверджених Наказом МВС України від 05.07.2004 р. №755, тематиці наукових досліджень з проблем кримінології на перше десятиріччя XXI століття, розроблених Координаційним бюро з проблем кримінології АПрНУ (пп.116, 120), планам науково-дослідницьких робіт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.
Мета та завдання дослідження. Метою дисертації є проведення кримінологічної характеристики економічних злочинів у вугільній промисловості та комплексна наукова розробка системи заходів щодо їх протидії.
Відповідно до визначеної мети у роботі були поставленні такі завдання:
- розкрити суть поняття „економічні злочини”, визначити сутнісні ознаки цих злочинів та надати визначення „економічним злочинам у вугільній промисловості”;
- здійснити аналіз кількісно-якісних показників економічних злочинів у вугільній промисловості країни;
- дослідити соціально-демографічні, морально-психологічні та кримінально-правові характеристики осіб, які вчинили економічні злочини на об’єктах цієї промисловості;
- провести системно-структурний аналіз схем вчинення економічних злочинів у вугільній промисловості з урахуванням її специфіки та здійснити систематизацію цих злочинів;
- визначити фактори, що детермінують вчинення зазначених злочинів у вугільній промисловості;
- дослідити існуючу систему протидії економічним злочинам та виділити головні напрями протидії на об’єктах вугільної галузі, насамперед, органами внутрішніх справ;
- обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення системи заходів боротьби з економічними злочинами на об’єктах вугільної промисловості.
Об’єктом дослідження є економічна галузева злочинність в Україні, чинники її існування, заходи боротьби з нею.
Предметом дослідження є кримінологічні проблеми боротьби з економічними злочинами у вугільній промисловості.
Методи дослідження. Методологічною основою роботи є діалектичний метод пізнання соціальних явищ і процесів, що дозволило розглянути економічну злочинність у цілому та економічні злочини у вугільній промисловості в їхньому розвитку та взаємозв’язку і виявити певні закономірності, тенденції.
Проблеми протидії економічним злочинам у вугільній галузі складні та багатогранні, носять міжгалузевий характер і у своєму вивченні передбачають застосування цілого ряду наукових методів: логіко-порівняльний (дозволив проаналізувати понятійний апарат заходів протидії стосовно понять “економічний злочин”, “протидія” та обґрунтувати необхідність окремих пропозицій щодо їх удосконалення); логіко-правовий (дозволив на підставі отриманої кримінологічної інформації розробити та запропонувати правові заходи, спрямовані на удосконалення протидії економічним злочинам у даній промисловості, а саме: внести зміни до проекту Закону України “Про служби безпеки суб’єктів господарювання та інших юридичних осіб”, після розроблення загальної “Концепції боротьби з економічною злочинністю” та прийняття Закону України “Про боротьбу з економічною злочинністю” розробити регіональні програми профілактики економічних злочинів у вугільній промисловості, розробити та прийняти “Державну цільову програму реформування та фінансової підтримки вугільної галузі” як складової правового забезпечення боротьби зі злочинами у цій галузі); системно-структурний (дозволив дослідити форми і способи вчинення економічних злочинів на об’єктах вугільної галузі, зробити систематизацію цих злочинів, визначити систему суб’єктів протидії цим злочинам); статистичний (дозволив дослідити рівень, структуру, географію економічних злочинів у цій галузі, їх питому вагу серед економічних злочинів ПЕК, закономірності та тенденції цих злочинів, пояснити механізм їх формування, встановити детермінаційні взаємозв’язки та взаємозалежності); соціологічний (дозволив провести опитування працівників ОВС щодо удосконалення системи заходів протидії цим злочинам у вугільній галузі та вивчити кримінальні справи щодо визначення комплексу детермінант, які обумовлюють вчинення економічних злочинів у даній галузі).
Емпіричною базою роботи стали: статистичні дані за 1998-2005 рр. МВС України, УМВС України у Дніпропетровський, Донецький та Луганський областях, дані вибіркового вивчення 375 кримінальних справ з економічних злочинів у вугільній промисловості за період 1998-2004 рр. і матеріалів перевірки контрольно-ревізійними службами вугледобувних об’єктів; результати проведеного вибіркового опитування 183 слідчих, співробітників УДСБЕЗ, УБОЗ УМВС України у Дніпропетровській, Донецькій та Луганській областях.
Нормативною базою роботи є: чинне законодавство України у галузі боротьби зі злочинністю і нормативні документи у вугільній промисловості, прийняті Міністерством вугільної промисловості та Міністерством палива та енергетики України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в Україні самостійним кримінологічним дослідженням, яке присвячення комплексному вирішенню теоретичних та практичних проблем боротьби з економічними злочинами у вугільній промисловості. У дисертації пропонується низка нових концептуальних у теоретичному та прикладному аспектах положень і висновків. Із них:
Вперше:
- сформульовано поняття економічних злочинів у вугільній промисловості. Виділено основні їх ознаки: вчинення у сфері економічних відносин, заподіяння шкоди економічним інтересам громадян, суб’єктам господарювання та держави, вчинення цих злочинів умисно з корисливих мотивів, спеціальним суб’єктом та особами, які включені в систему економічних відносин, на які вони посягають;
- на основі комплексного аналізу рівня, структури, динаміки, географії, “ціни” економічних злочинів у вугільній промисловості визначено основні тенденції їх розвитку у цій стратегічній промисловості, детермінанти, що обумовлюють вчинення цих злочинів. Встановлено, що незважаючи на зменшення кількісних показників економічних злочинів у цій промисловості, матеріальні збитки поступово зростають, змінюються види економічних злочинів та збільшується кількість тяжких та особливо тяжких злочинів;
- розроблено та запропоновано систему спеціально-кримінологічних заходів протидії економічним злочинам у вугільній промисловості, яка, для підвищення її профілактичного впливу, повинна реалізовуватися у п’яти основних напрямках: 1) застосування загальних заходів спеціально-кримінологічного характеру; 2) удосконалення роботи щодо виявлення даних злочинів; 3) удосконалення роботи щодо виявлення та усунення причин та умов, що сприяють вчиненню даних злочинів (заходи для підвищення ефективності практики виконання вимог ст.ст. 23, 23-1, 23-2 КПК України); 4) удосконалення контролю та нагляду за дотриманням законності на підприємствах вугільної промисловості; 5) удосконалення функціонування системи протидії даним злочинам (координація, взаємодія, контроль за виконанням профілактичних заходів, оцінка ефективності застосування заходів спеціальними суб’єктами);
- визначено напрямки протидії економічним злочинам на підприємствах вугільної промисловості спеціальними підрозділами ОВС. Вони стосуються профілактики організованої злочинності, перевірки законності здійснення великих бартерних операцій із вугіллям, перевірки законності використання цільових бюджетних коштів на закупівлю обладнання, супроводження процесу приватизації, перевірки правильності проведення тендерів, відпуску вугільної продукції споживачам, реструктуризації вугледобувних об’єктів тощо.
Уточнено:
- кримінологічну характеристику осіб, які вчиняють економічні злочини у вугільній промисловості. Отримано додаткову кримінологічну інформацію про них, пов’язану з особливістю функціонування галузі, та яка має важливе теоретичне і практичне значення для спрямування роботи правоохоронних органів щодо протидії цим злочинам;
- найбільш розповсюджені способи вчинення економічних злочинів у вугільній промисловості, на підставі вивчення яких визначені відповідні критерії (об’єкт та предмет злочинного посягання; місце вчинення злочину; спосіб вчинення злочину; заподіяння шкоди економічними інтересам держави та галузі; особливості осіб, які вчинюють злочини; мотивація вчинення злочинів), за якими проведено розподіл цих злочинів на дев’ять основних груп;
- напрямки, форми відомчої та міжвідомчої взаємодії ОВС у протидії економічним злочинам у вугільній промисловості.
Набули подальшого розвитку:
- дослідження дискусійного питання відносно розуміння поняття “економічні злочини”, що є необхідним для здійснення науково обґрунтованої класифі¬кації цих злочинів. Доцільно використовувати кримінально-правовий та кримінологічний підходи для більш повного визначення цих злочинів;
- дослідження проблеми латентності економічних злочинів у вугільній промисловості та аргументовано використання ряду заходів, спрямованих на її зменшення, а саме: проведення експертної оцінки, анкетування працівників ОВС і працівників підприємств даної промисловості, економічний аналіз діяльності цих підприємств;
- додаткова аргументація наукової позиції, згідно з якою економічні злочини у вугільній промисловості детермінуються різними за своїм характером криміногенними факторами (соціальними, економічними, правовими, політичними, організаційно-управлінськими), більшість з яких входять до криміногенного комплексу, який обумовлює економічну злочинність. Крім того, економічним злочинам у цій промисловості залишаються притаманні і ті фактори, які існують на галузевому рівні й обумовлюють їх вчинення;
- пропозиція щодо доцільності розробки та прийняття “Концепції боротьби з економічною злочинністю”, Закону України “Про боротьбу з економічною злочинністю”, а також розробки регіональних програм профілактики економічних злочинів у вугільній промисловості, з урахуванням специфіки інфраструктури всіх вугільних регіонів.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в дисертаційній роботі теоретичні положення, висновки і пропозиції можуть бути використані:
- у науково-дослідній діяльності для подальшої розробки проблем боротьби з економічними злочинами на галузевому рівні;
- для подальшого вдосконалення правової бази у сфері боротьби з економічною злочинністю, зокрема, при розробці та прийнятті законів України “Про боротьбу з економічною злочинністю” та “Про служби безпеки суб’єктів господарювання та інших юридичних осіб”, „Концепції боротьби з економічною злочинністю”, “Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю”, регіональних програм профілактики економічних злочинів у вугільній промисловості (акт № 06-19/15-169 від 04.02.05, довідка № 163 від 07.04.05);
- у правозастосувальній діяльності для підвищення ефективності роботи правоохоронних органів та безпосередньо органів внутрішніх справ у боротьбі з економічним злочинами у цій галузі промисловості. Окремі результати дослідження використовуються в діяльності підрозділів управління боротьбі з економічною злочинністю УМВС України в Дніпропетровській області (акт від 13.06.05);
- у навчальному процесі під час вивчення курсу “Кримінологія”, при викладанні спецкурсу з протидії економічним злочинам, курсу “Актуальні питання протидії злочинності”, при підготовці методичної літератури, для подальшої розробки проблем економічної кримінології та науковій діяльності курсантів та студентів (акти від 25.04.05, 26.04.05, 29.04.05).
Окремі результати дисертаційної роботи отримали позитивну оцінку за підсумками Конкурсу №9 Програми малих грантів, який проводився Харківським Центром з вивчення організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні (довідка № 397 від 22.09.03).
Особистий внесок здобувача. В опублікованій у співавторстві з В.В. Ленем статті ”Шляхи вдосконалення нормативно-правових заходів протидії економічним злочинам у вугільній промисловості” здобувачеві належать запропоновані підходи щодо забезпечення кримінологічної безпеки вугледобувних підприємств.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертації доповідалися на двох міжнародних та п’ятьох науково-практичних конференціях: “Проблеми сучасної юридичної науки в дослідженнях молодих учених” (м. Харків, 2001 р.), “Пріоритетні напрямки діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю в сучасних умовах” (м. Дніпропетровськ, 2002 р.), “Регіональні проблеми боротьби з економічною злочинністю” (м. Донецьк, 2003 р.), “Шляхи України до економічної безпеки” (м. Харків, 2004 р.), “Економічна злочинність в Україні: причини та заходи протидії” (м. Харків, 2004 р.), “Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості” (м. Львів, 2005 р.), „Реформування законодавства з питань протидії злочинності в контексті євроінтеграційних прагнень України” (м. Запоріжжя, 2006 р.). Результати дисертації використовуються у навчальному процесі Запорізького Національного університету, Запорізького юридичного інституту ДДУВС, Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ при викладанні курсу „Кримінологія” та споріднених спецкурсів.
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковані у десяти статтях, одних тезах виступу на конференції та навчально-практичному посібнику. Вісім статей опубліковано у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Дослідження складається із вступу, трьох розділів (що об’єднують дев’ять підрозділів), висновків, списку використаних джерел (306 найменувань) і додатків. Повний обсяг роботи становить – 275 сторінок, з них обсяг основного тексту – 200 сторінок, обсяг використаних джерел та додатків – 75 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Розробка теоретичних і прикладних проблем протидії економічним злочинам у вугільній промисловості в сучасних умовах належить до числа актуальних кримінологічних проблем. У процесі проведення комплексного дослідження й аналізу кримінологічно значущої інформації щодо рівня, динаміки, географії економічних злочинів у вугільній галузі країни, характеристики осіб, які вчиняють ці злочини, детермінант, які сприяють їх вчиненню, і головних напрямків протидії цим злочинам на об’єктах вугільної промисловості автор дійшов таких висновків.
Реалізація завдань протидії економічним злочинам у вугільній промисловості та розробка стратегії і тактики протидії їм потребують одноманітного розуміння поняття “економічні злочини”, її правової і соціальної сутності, здійснення науково обґрунтованої класифікації економічних злочинів, яка б дозволила розробляти і застосовувати у попереджувальній діяльності спеціальні комплекси запобіжних заходів: економічних, соціальних, політичних, організаційно-управлінських, правових та інших. З урахуванням цього має будуватися і визначення стратегічних підходів до розробки тактичних заходів правоохоронних органів у вугільній промисловості.
Під економічними злочинами у вугільній промисловості пропонується розуміти - переважно умисні корисливі злочини, які вчиняються на об’єктах вугільної галузі службовими та іншими особами, які включені в систему економічних відносин у цій галузі, та посягають на ці відносини, а також на порядок управління економікою на об’єктах цієї галузі, заподіюючи при цьому шкоду економічним інтересам працівникам галузі, в цілому галузі та державі.
До більш суттєвих ознак економічних злочинів нами віднесено: а) відповідна сфера економічних відносин; б) заподіяння шкоди економічним інтересам громадян, суб’єктам господарювання та держави, які охороняються законом; в) наявність умисної форми вини та корисливого мотиву; г) спеціальний суб’єкт злочину та загальні суб’єкти, які включені в систему економічних відносин, на які вони посягають. Відповідно до економічних злочинів у цій галузі промисловості доречно віднести ті, відповідальність за які передбачена ст.ст. 175, 191, 209, 210, 212, 222, 233, 357, 364, 366-368 КК України.
Проведений аналіз криміногенного стану вугільної галузі свідчить про те, що економічні злочини на об’єктах даної галузі розповсюджені не на всій території України, а у певних регіонах (Волинському, Дніпропетровському, Донецькому, Кіровоградському, Луганському, Львівському) і залежить від місця залягання родовищ кам’яного вугілля та функціонування вугледобувних підприємств. Найбільш всього залишаються ураженими економічними злочинами вугільні галузі наступних регіонів: Луганський (42%), Донецький (40%), а менше всього – Дніпропетровський (7%), Львівський (3%), Волинський (1%), Кіровоградський (0,8%).
Виявлено, що останнім часом, хоча і спостерігається незначна тенденція до зменшення, але абсолютна кількість економічних злочинів у вугільній промисловості залишається ще високою. В середньому кількість злочинів за дослідний період коливалось від 940 до 1159. Характер динаміки свідчить також про нові способи вчинення, розширення масштабів корумпованості організованості і латентизації економічних злочинів у цій галузі, що в цілому співпадає з загальними тенденціями у всій економічній злочинності.
У структурі економічних злочинів у цій галузі переважають злочини у сфері службової діяльності (46%), привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (42%), господарські злочини (9%). Незважаючи на загальну тенденцію до незначного зменшення цих злочинів у вугільній галузі, рівень особливо тяжких, тяжких і злочинів середньої тяжкості поступово зростає і становить 86 %.
Залишається багато випадків вчинення злочинів у групі (в середньому 38 % від всіх осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності). Порівняно з показниками групових злочинів у цілому по ПЕК, питома вага осіб, які вчинили економічні злочини на об’єктах цій галузі, становило 32%. Більшу вікову групу серед осіб, які були притягнуті до кримінальної відповідальності за економічні злочини на об’єктах вугільної промисловості становлять особи жіночої та чоловічої статі віком від 40 до 50 років – 60,3%, що відрізняється від показників у всій економічній злочинності (переважають особи старше 30 років) Співвідношення чоловіків і жінок становить відповідно 60% і 40%, що співпадає з подібним розподілом у всій економічній злочинності. За соціальним станом серед засуджених у вугільній галузі переважають керівники підрозділів і керівники підприємств (60%), а по всіх економічних злочинах навпаки - робітники (62,8%).
Галузеве дослідження економічних злочинів дозволило більш точно визначити коло криміногенних посад на підприємствах вугільної галузі, ніж загальні дослідження. Насамперед, це: начальники та заступники структурних підрозділів цих підприємств, директори вугледобувних підприємств, директори з комерційних питань вугледобувних підприємств, головні інженери шахт тощо.
Стосовно терміну перебування на певній посаді до вчинення економічного злочину, то у всій економічній злочинності переважають особи, які працювали на підприємстві більше 5 років (36,7%), а у вугільній галузі навпаки - особи, які обіймали посади від 2 до 5 р. (48,5%), хоча серед жінок у цій галузі переважають ті особи, які перебували на посадах від 5 до 10 років. Щодо освітнього рівня засуджених осіб за економічні злочини у вугільній галузі, то, на відміну від даних у всій економічній злочинності (8,5% - особи, які мали вищу освіту, 66% - особи, які малу спеціальну та середню освіту), у цій галузі переважають особи, які мають вищу (48,4%) та спеціальну (42,5%) освіту. Рівень рецидиву у засуджених осіб у вугільній галузі дещо нижчий (5%), ніж в усіх сферах економіки (7-9%).
У цілому як для осіб, які вчиняють злочини на об’єктах вугільної галузі, так і для особи корисливого злочинця залишається притаманною корислива мотивація та антисуспільна спрямованість, яка залежить від моральних якостей цих осіб. Отримана в результаті дослідження кримінологічна інформація щодо таких осіб може використовуватися правоохоронними органами, а, в першу чергу, ОВС для: прогнозування криміногенної обстановки на підприємствах вугільної галузі в конкретному регіоні та злочинної поведінки окремих категорій працівників цих підприємств; корегування планів щодо протидії економічним злочинам у даній галузі промисловості; поглибленого вивчення осіб, які схильні до вчинення цих злочинів; конкретизації заходів індивідуальної профілактики щодо осіб, які схильні до вчинення цих злочинів у даній галузі тощо.
На підставі відповідних критеріїв ми систематизували економічні злочини у цій галузі на 9 основних груп. Саме така систематизація буде корисною для органів внутрішніх справ при визначенні приоритетних напрямків профілактичної діяльності спеціальних підрозділів на об’єктах цієї галузі.
Рівень латентності цих злочинів у вугільній галузі досі залишається таким же високим, як і рівень латентності всіх економічних злочинів, і дорівнює 90%. З метою виявлення латентних злочинів у цій галузі доцільним є: більш ширше використовувати експертне анкетування фахівців правоохоронних органів та досвідчених працівників вугледобувних підприємств; здійснення прокуратурою перевірок щодо вжитих заходів правоохоронними органами на критичні виступи у ЗМІ відносно окремих службових осіб підприємств вугільної галузі; вивчення прокуратурою та ОВС матеріалів перевірки контрольно-ревізійними службами вугледобувних підприємств щодо фактів порушення службовими особам підприємств галузі фінансової дисципліни; проведення економічного аналізу на вугледобувних підприємствах контрольно-ревізійними службами та аудиторським фірмами тощо.
Щодо дослідження детермінант економічної злочинності, то воно є невід’ємною складовою всієї системи боротьби зі злочинністю. Саме загальні криміногенні фактори детермінації економічної злочинності в Україні обумовлюють формування комплексу криміногенних факторів, які впливають на вчинення економічних злочинів у вугільній промисловості.
У більшості випадків проблеми протидії економічним злочинам у вугільній промисловості обумовлені специфікою детермінації цих злочинів. Визначено, що найбільш суттєво на детермінацію економічних злочинів у вугільній галузі промисловості впливають наступні фактори: економічні (наявність бартерних операцій, недостатній рівень державної підтримки вугледобувних підприємств, недоліки цінової політики на видобуте вугілля, відсутність обґрунтованого підходу розподілу коштів на підтримку окремих підприємств галузі, відсутність державного контролю за монополізацією комерційними структурами безпосередніх виробників обладнання для вугільної галузі, недосконалість механізму приватизації рентабельних вугледобувних та переробних підприємств), політичні (відсутність перспективної політики розвитку вугільної галузі, прийняття власними структурами економічних рішень під впливом політичних міркувань, недоліки політики реструктуризації неприбуткових підприємств галузі), соціальні (відсутність належної державної підтримки для вирішення проблем, пов’язаних із закриттям шахт, працевлаштуванням вивільнюваних працівників таких підприємств, несвоєчасні виплати заробітної плати при наявності високої середньої заробітної плати по галузі та збільшення обсягів реалізованого вугілля, що є наслідком хибної політики окремих керівників вугледобувних підприємств, а не держави в цілому), правові (відсутність прозорої енергетичної стратегії держави та єдиної концепції розвитку вугільної галузі, наявність нормативно-правових документів, які мають декларативний характер і були спрямовані на усунення негативних наслідків у галузі, а не на усунення відповідних факторів), організаційно-управлінські (вони головним чином полягають у недоліках діючої системи контролю за збутом вугільної продукції, системи звіту та обліку з боку керівництва, у кадровій роботі підприємств вугільної галузі; відсутності певний час чіткої вертикальної керованості галуззю; недотриманні керівниками вугледобувних підприємств елементарної фінансової дисципліни).
На стан боротьби з економічним злочинами у даній промисловості негативно впливають і певні недоліки, які існують у діяльності правоохоронних органів і в більшості пов’язані з: недосконалістю законодавства (відсутність розробленої “Концепції боротьби з економічною злочинністю” та відповідних концепції боротьби з економічними злочинами в окремих сферах економіки, Закону України “Про боротьбу з економічною злочинністю”), недоліками у виборі пріоритетних напрямків боротьби з економічними злочинами, проблемами підвищення кваліфікації працівників органів внутрішніх справ, недоліками політики “гонитви за кількісними показниками” в діяльності органів внутрішніх справ, відсутністю дієвого механізму взаємодії ОВС з іншими правоохоронним органами щодо протидії економічним злочинам у даній галузі тощо.
Оскільки вчинення економічних злочинів у вугільній промисловості залежить від економічних, соціальних, політичних, правових, організаційно-управлінських факторів, які постійно змінюються, то важливим завданням держави має стати здійснення стабільного кримінологічного моніторингу криміногенного стану цієї стратегічної галузі промисловості.
Встановлена система загальних та спеціальних суб’єктів протидії економічним злочинам у вугільній промисловості. До загальних суб’єктів віднесені: Верховна Рада України, Секретаріат Президента України, Кабінет Міністрів України, Міністерство палива та енергетики, Міністерство вугільної галузі, Міністерство фінансів України, Фонд державного майна, Антимонопольний комітет України, органи місцевого самоврядування. До спеціальних суб’єктів: органи прокуратури, СБУ, податкова міліція, відповідні підрозділи ОВС (підрозділи боротьби з економічною злочинністю, а безпосередньо: відділ боротьби зі злочинністю в базових галузях економіки та з нецільовим використанням бюджетних коштів, спеціальний відділ ДСБЕЗ на стратегічних об’єктах при УМВС України в області; підрозділи боротьби з організованою злочинністю, а безпосередньо – відділи боротьби з ОЗГ у пріоритетних напрямках економіки; підрозділи БОЗ, ДСБЕЗ, ВБППВ - відділ боротьби з протиправними посяганням на вантажі УМВСТ; слідчі підрозділи), суд, контрольно-ревізійні служби.
Робота, яка проводиться загальними та спеціальними суб’єктами боротьби з економічною злочинністю щодо протидії економічним злочинам у вугільній промисловості, їх організованих форм, потребує постійного корегування як на загальносоціальному, так і спеціально-кримінологічному рівнях.
Визначені головні напрямки протидії економічним злочинам у стратегічній галузі, основні завдання, суб'єкти, принципи та засоби протидії цим злочинам мають забезпечити системний підхід до їх здійснення.
Заходи загальносоціальної та спеціально-кримінологічної протидії економічним злочинам на об’єктах цієї галузі повинні розроблятися і здійснюватися в рамках єдиної стратегії. При цьому система заходів загальносоціальної протидії повинна передувати заходам спеціально-кримінологічної протидії.
Загальносоціальні заходи у цій галузі повинні бути спрямовані на вирішення соціально-економічних проблем та удосконалення соціально-економічного розвитку галузі шляхом: визначення єдиної прозорої енергетичної стратегії України та розроблення „Концепції перспективного розвитку та державної підтримки вугільної галузі промисловості”; розроблення та прийняття “Державної цільової програми реформування та фінансової підтримки вугільної галузі”, яка б відповідала вимогам, які закріплені у Законі України “Про державні цільові програми”; підвищення інвестиційної привабливості вугледобувних підприємств для залучення коштів зарубіжних інвесторів у розвиток цієї галузі; посилення контролю з боку Міністерства палива та енергетики за ціновою політикою у вугільній галузі; забезпечення на належному рівні соціального захисту працівників вугільної галузі та членів їх сімей, у тому числі і вивільнюваних працівників унаслідок закриття шахт; подолання кризи неплатежів за рахунок зниження бартерних операцій із вугіллям; удосконалення процесу реформування управління галуззю, який пов’язаний з корпоратизацією та подальшою приватизацією її об’єктів та інше.
Для вдосконалення системи спеціально-кримінологічної протидії економічним злочинам у вугільній промисловості розроблена та запропонована система заходів протидії, яка повинна реалізовуватися у 5 основних напрямках, а саме: 1) застосування загальних заходів спеціально-кримінологічного характеру; 2) заходи, спрямовані на удосконалення роботи щодо виявлення злочинів; 3) заходи, спрямовані на удосконалення роботи щодо виявлення та усунення причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів (заходи щодо підвищення ефективності практики виконання вимог ст.ст. 23, 23-1, 23-2 КПК України); 4) заходи, спрямовані на удосконалення контролю та нагляду за дотриманням законності на підприємствах вугільної промисловості; 5) заходи щодо удосконалення функціонування системи протидії злочинів (координація, взаємодія, контроль за виконанням профілактичних заходів, оцінка ефективності застосування заходів спеціальними суб’єктами тощо).
Серед спеціально-кримінологічних заходів протидії слід відзначити наступні:
1. Введення заборони на закупівлю підприємствами вугільної галузі гірничого обладнання без наявної необхідності у приватних підприємців.
2. Розробка належних технічних умов зберігання товарно-матеріальних цінностей та економічних умов їх використання у шахті. Відмова від метричної системи обліку кількості видобутого вугілля, яке зберігається на вугільних складах чи в бункерах вугледобувних підприємств.
3. Підвищення рівня кваліфікації працівників спеціальних підрозділів ОВС шляхом створення спеціальних курсів на базі ВНЗ МВС для працівників ДСБЕЗ та БОЗ, які обслуговують об’єкти вугільної галузі.
4. Для більш конкретної деталізації комплексу запобіжних заходів, який би застосовувався спеціальними суб’єктам, і, в першу чергу, ОВС на об’єктах вугільної промисловості, є доцільним після розроблення загальної “Концепції боротьби з економічною злочинністю” та прийняття Закону України “Про боротьбу з економічною злочинністю”, з урахуванням специфіки інфраструктури всіх вугільних регіонів розробити регіональні програми профілактики економічних злочинів у вугільній промисловості. В них необхідно: закріпити принципи побудови системи протидії економічним злочинам на цих об’єктах промисловості; чітко визначити загальні та спеціальні суб’єкти профілактики, їх права та обов’язки, напрямки та форми взаємодії; систему заходів профілактичного впливу; матеріально-технічне і кадрове забезпечення профілактичної роботи тощо.
5. Підтримується позиція про здійснення координації протидії цим злочинам на двох основних рівнях, а саме на: адміністративно-територіальному рівні, де важливу роль у забезпеченні взаємодії усіх суб’єктів боротьби зі злочинністю для вирішення довгострокових стратегічних завдань у цій галузі промисловості відіграють регіональні комітети з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю; міжвідомчому рівні, де важливу роль відіграють органи прокуратури і допомагають забезпечити діяльність тільки правоохоронних органів у даному напрямку.
Враховуючи першочергову роль у протидії економічні злочинам у цій галузі, ОВС необхідно також приділяти увагу вдосконаленню напрямків та форм відомчої та міжвідомчої взаємодії. Основні форми взаємодії спеціальних суб’єктів протидії повинні полягати у: здійсненні спільних слідчих та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на своєчасне виявлення детермінант, що сприяють вчиненню економічних злочинів, а також виявлення цих злочинів на стадії підготовки, замаху або вже вчинених, але невідомих правоохоронним органам; обміні інформацією з питань боротьби з економічними злочинами (переважно це оперативна інформація про злочини, які готуються або вже вчинені, і є необхідність у негайному їх виявленні); постійному інформуванні ДХК відповідних підрозділів ОВС, СБУ, ПМ, органів прокуратури про: взаєморозрахунки з теплоелектростанціями та комерційними структурами за відвантажене вугілля (вивчення дебіторської, кредиторської заборгованості та її причини); рівень бартерних операції; рівень заборгованості з заробітної плати; місце і час проведення тендерів; розміри державної підтримки роботи вугільних підприємств і напрямки використання цих коштів; час і місце проведення ревізій відомчими КРС та результати таких перевірок; проведенні спільних комплексних перевірок об’єктів вугільної галузі; проведенні координаційних засідань керівників та інших працівників спеціальних суб’єктів (ОВС, СБУ, ПМ, органів прокуратори) за участю керівників ДХК на рівні області та окремих міст з метою: інформування про результати протидії економічним злочинам у цій галузі, спільного аналізу ОВС з іншими правоохоронними органами практики боротьби з економічними злочинами на об’єктах вугільної галузі та ефективності системи заходів, що застосовуються; розробки комплексних планів протидії економічним злочинам у вугільній промисловості на рівні регіону, району та міста, які повинні бути складовою частиною комплексних планів соціального та економічного розвитку підприємств та окремих регіонів.
З метою налагодження в майбутньому форм та напрямків взаємодії правоохоронних органів зі службами безпеки приватизованих вугледобувних підприємств обґрунтовано та запропоновано внести відповідні зміни та уточнення до проекту Закону України “Про служби безпеки суб’єктів господарювання та інших юридичних осіб” від 01.07.2004 р. реєстр. №5338.
Враховуючи те, що єдині критерії оцінки ефективності діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю ще не розроблені, виникають певні труднощі щодо визначення таких критеріїв для спеціальних суб’єктів протидії економічним злочинам у вугільній галузі. Поряд з цим, для оцінки діяльності останніх суб’єктів протидії запропоновано враховувати наступні показники: кількість виявлених злочинів і якість їх розкриття; кількість справ, направлених на додаткове розслідування; відсоток справ, в яких особи виправдані судом; кількість виявлених злочинів у вугільній галузі на стадії підготовки або замаху; обсяги відшкодованої матеріальної шкоди від економічних злочинів за допомогою правоохоронних органів; кількість поданнів, складених у порядку ст. 23-1 КПК України, та відповідей від керівників підприємств вугільної галузі про вжитті заходи щодо усунення криміногенних факторів; результати перевірки щодо виконання поданнів слідчих ОВС та органів прокуратури; рівень економічної безпеки вугледобувних підприємств за звітний період; вивчення громадської думки щодо оцінки діяльності правоохоронних органів; кількість проведених правоохоронними органами комплексних перевірок об’єктів даної галузі промисловості та його результати; кількість проведених спільних нарад з питань протидії економічним злочинам у цій галузі за участю як загальних, так і спеціальних суб’єктів протидії.
Ефективна боротьба з цими злочинами у стратегічній галузі потребує комплексного системного підходу та органічного поєднання загальносоціальних та спеціально-кримінологічних заходів, чітко визначених пріоритетів та належного кадрово-професійного, інформаційно-аналітичного, науково-методичного матеріально-технічного забезпечення тощо. Ігнорування цих складових суттєво знижує ефективність протидії економічним злочинам у даному напрямку.
У цілому практичне втілення визначених у роботі заходів загальносоціальної та спеціально-кримінологічної протидії економічним злочинам у вугільній промисловості країни може послабити дію визначених криміногенних факторів і зменшити рівень цих злочинів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адамов Б.И. Перспективы развития угольной промышленности Украины. – Донецк, 1999. – 24 с.
2. Александров Ю.В., Гель А.П., Семаков Г.С. Кримінологія: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2002. – 296 с.
3. Алексеев А.И., Герасимов С.И., Сухарев А.Я. Криминологическая профилактика: теория, опыт, проблемы. Монография. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 496 с.
4. Алексеев А.И. Некоторые вопросы социально-психологической теории общения и индивидуальная профилактика преступлений. Труды МВШМ МВД СССР, М., 1978. – Вып. 2. – С. 42– 48.
5. Алексеев А.И. Педагогические основы предупреждения преступлений органами внутренних дел. Учеб. пособие. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1984. – 92 с.
6. Аналітична довідка про роботу вугільної галузі станом на 01 серпня 2003 року // www.mpe.energy.gov.ua/minenergo/control/uk/publish
7. Антонов К.В., Єфімов В.В. Правові проблеми оперативного обслуговування обяєктів злочинного посягання // Вісник Юридичної академії МВС. – 2003. – №2. – С. 328–336.
8. Антонян Ю.М. Причины преступного поведения. М., 1992. – 208 с.
9. А сколько в Украине бедных? // Аргументы и факты в Украине. – 2002. – №4. – С.8.
10. Аслаханов А.А. Проблемы борьбы с преступностью в сфере экономики (криминологические и уголовно-правовые аспекты): Автореф. дис. …д-ра юрид. наук: 12.00.08. – М., 1997. – 28 с.
11. Афанасьев А.Г. Научное управление обществом. – М., 1972. – 260 с.
12. Бандурка О.М., Духов В.Є., Петрова К.Я., Червяков І.М. Основи економічної безпеки: Підручник. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 236 с.
13. Бандурка А.М., Давыденко Л.М. Преступность в Украине: причины и проиводействие: Монография. – Харьков: Гос. Спец. Изд-во «Основа», 2003. – 368 с.
14. Бандурка О., Радченко В. Методологічні засади визначення вартості злочину щодо пересічної особи // Право України. – 2001. – №4. – С. 93– 97.
15. Бандурка А.М., Червяков И.М., Посылкина О.В. Финансово-экономический анализ – Х., 1999. – 394 с.
16. Банкрутство не за рахунок гірників // Аспект. – 2002. – №15– 16. – С. 7.
17. Бахтин И.А, Голубятников С.П., Дубровин В.А. Экономический анализ в промышленности и его использование для предупреждения и выявления хищений. – Горький, [Горьковская высшая школа МВД СССР], 1974. – 150 с.
18. Берензон А.Д., Корягина Т.А., Сергеев Л.А. и др. Предупреждение хищений социалистического имущества. М., «Юридическая литература», 1969. – 200 с.
19. Берензон А.Д., Ястребов В.Б. Борьба с хищениями на предприятиях. М., «Юридическая литература», 1974. – 64 с.
20. Білоус В.Т. Координація боротьби з економічною злочинністю / Державна податкова адміністрація України, Академія держ. податк. служби України. – К., 2002. – 449 с.
21. Блага А.Б. Кримінологічні особливості жіночої злочинності в Україні: Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.08 / Університет внутрішніх справ, – Х., 2000. – 20 с.
22. Бобкова И.Н, Гвоздев А.И. Проблемы борьбы с преступностью в сфере экономики. / Учеб. Пособие. – Минск, 1991. – 157 с.
23. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Е. Крутских. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 704 с.
24. Боротьба з господарськими злочинами / Під ред. Ф.А.Лопушанського – Донецьк, 1997. – 160 с.
25. Братков Е.М. Механизм формирования цен в условиях развития рынка угольной продукции в Украине. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 1999. – 39 с.
26. Бурковський А. Особливості попередження та розкриття економічних злочинів у базових галузях важкої індустрії та паливно-енергетичному комплексі // Організаційно-правові проблеми економічної безпеки України та кадрове забезпечення їх вирішення. Матеріали конференції. – Львів, 1995. – С. 97– 100.
27. Бучко М.Б. Сучасна корислива економічна злочинність та заходи її попередження: Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.08. / Національний ун-т внутрішніх справ. – Х., 2002. – 19 с.
28. Бышевский Ю.В., Конев А.А. Латентная преступность «правосознание». – Омск, 1986. – 101 с.
29. Бюлетень ВАК України. – 2004. – №4. – С. 42.
30. Варчук Т.В. Криминология: Учеб. пособие. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 298 с.
31. В госорганах нехватка юристов (дефицит высококвалифицированных кадров сказывается на качестве нормативных актов) // Юридическая практика. – 2003. – №47. – С. 5.
32. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голв. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. – 1440 с.
33. Верин В.П. Преступления в сфере экономики: Учеб. – практ. пособие. – 2-е изд., доп. – М.: Дело, 2001. – 200 с.
34. Вишня В.Б., Ілюхін С.М., Вишня О.В. Розробка та методика використання сучасних інформаційно-технічних засобів підрозділами МВС у боротьбі з викраданням вантажів на залізницях // Науковий вісник Юридичної академії МВС: Збірник наукових праць. – 2002. – №3. – С. 75– 79.
35. Віктор Топалов: ”Іншого вибору, як нові реформи, сьогодні у нас просто не існує” // mpe.energy.gov.ua
36. Владимиров Э. Усилить борьбу с бесхозяйственными отношениями к топливно-энергетическим ресурсам // Соц. законность. – 1984. – №3. – С. 35– 36.
37. Вопросы борьбы с хищениями, должностными и хозяйственными преступлениями / Темат. сборник научных трудов по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности. – М., 1976. – С. 9.
38. Герцензон А.А., Звирбуль В.К., Зотов Б.Л. и д.р. Советская криминология: Учебник для юрид. фак. и ин-тов. – М.: Юридическая литература, 1966. – 319 с.
39. Гилинский А.И. Криминология. Курс лекций – СПб.: Питер, 2002. – 384 с.
40. Гірничий закон України від 6 жовтня 1999 р. №1127– XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №50. – Ст. 433.
41. Голина В.В. Спеціально-кримінологічне попереджене злочинів (теорія і практика): Автореф. дис. …доктора юридичних наук: 12.00.08. / Укр. держ. юрид. акад. – Х., 1994. – 44 с.
42. Голіна В.В. Єдність загально-соціального і спеціально кримінологічного попередження економічної злочинності // Проблеми боротьби зі злочинністю у сфері економічної діяльності: Матеріали наук. – практ. конф. 15–16 грудня 1998 р. – Харків, 1999. – С. 124–130.
43. Голіна В.В. Попередження злочинності.: Конспект лекції. – Х., 1994. – 40 с.
44. Головченко В.В., Ковальский В.С. Юридична термінологія: Довідник. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 224 с.
45. Горшенков Г.Н., Костыря Е.А., Лукичев О.В. и др. Криминология и профилактика преступлений: Учеб. пособие Курс лекций, Под общей редакцией Сальникова В.П., Санкт-Петербургский университет МВД России, Академия прав, экономики и безопасности жизнедеятельности, СПб.: Фонд «Университет», 2001. – 224 с.
46. Гроші можна роботи і з піску // Іменем Закону. – 2003. – №40. – С. 6.
47. Гуцалюк М.В. Створення міжвідомчого банку даних статистичної інформації правоохоронних органів України // Информационное обеспечение противодействия организованной преступности: Сб. научн. статей. – Одесса: Феникс, 2003. – С. 78– 82.
48. Давыденко Л.М. Криминологическая классификация преступлений // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1984. – Вып. 41. – С. 23–24.
49. Давыденко Л.М. О латентности преступлений, посягающих на безопасность труда // Вопросы борьбы с преступностью, совершаемых в народном хозяйстве. – М., 1980. – С. 30–41.
50. Давиденко Л.М. Организующая роль районного (городского) прокурора в координации деятельности правоохранительных органов по борьбе с преступлениями и иными правонарушениями. Учебное пособие. – М., 1988. – 109 с.
51. Давиденко Л.М. Поняття і значення кримінологічної характеристики злочинів, пов’язаних із порушенням порядку заняття господарською і банківською діяльністю // Донецький ін-т внутр. справ при Донецьк. держ. ун-ті: Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Збірник наукових статей. 2002. – Донецьк: ДІВС, 2002. – №2. – С. 192–196.
52. Давыденко Л.М. Предупреждение правонарушений в сфере хозяйственной деятельности. – К.: О-ва «Знание» УССР, 1983. – 48 с.
53. Давидекно М.Л. Незаконне підприємництво: кримінологічне дослідження: Дис. …канд. юрид. наук: 12.00.08. – Х., 2004. – 182 с.
54. Данилович Л.А. Усилить контроль за непроизводственными расходами на углеобоготительных фабриках Донбасса // Бухгалтерский учёт. – 1984. – №9. – С. 15–16.
55. Даньшин І.М. До питання про кримінологічне поняття економічної злочинності // Проблеми боротьби зі злочинністю в сфері економічної діяльності. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 15-16 грудня 1998 р. Х., 1999. – С. 66–70.
56. Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. та ін. Кримінологія: Навчально-методичний посібник / За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Атіка, 2003. – 400 с.
57. Дементьєва Е.Е. Проблемы борьбы с экономической преступностью в зарубежных странах: Автореф. дис. на соиск. учён. степ. кандидата наук (12.00.08) / НИИ пробл. укрепления законности и правопорядка при Генеральной прокуратуре РФ. – М., 1996. – 23 с.
58. Доклад генерального директора ГХК «Павлоградуголь» В.Е.Васильева на встрече с Президентом Украины 27 февраля 2003 года // Вісник шахтаря від 13.03.03. – №11. – С. 2–3.
59. Доклад П.И. Приходько, директора по экономике, на конференции трудового коллектива ГХК «Павлоградуголь» // Вісник шахтаря. – 2003. – №47. – С. 2–4.
60. Доповідь Президента НАК “Вугілля України” Хохотви О.І. на колегії Мінпаливенерго 08.11.2004 з питання “Підсумки роботи підприємств вугільної галузі у 2004 р. та стан підготовки до осінньо-зимового періоду” // mpe.energy.gov.ua
61. ДПА України / Боротьба з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом: результати та пріоритети (за 2003 р.) // www.sta.gov.ua
62. Егоров Н.Б. Концептуальные вопросы организации борьбы с экономической преступностью в условиях переходного периода. – М., 1995. – 16 с.
63. Економіка України за січень-вересень 2004 року // Урядовий кур’єр. – 2004. – №203. – С. 8–9.
64. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 1998 року / Мін. внутр. справ. – К., 1999. – 63 с.
65. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1 / Редкол.: … С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000 – 864 с.
66. Ермилов С.: около 70% шахт никогда не смогут возвратить долги своим работникам // РИС: анонс новостей за 29.05.2003 // www.rd.forum.narod.ru
67. Єрмілов С.: “Збут вугілля та соціальний захист – пріоритет вугільної галузі” // mpe.energy.gov.ua
68. Жалинский А.Э. Специальное предупреждение в СССР (Вопросы теории). Львов: Вища школа, 1976. – 212 с.
69. Закон України „Про міліцію” від 20 грудня 1990 р. №565–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №4. – Ст. 20
70. Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 р. №1789–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №53. – Ст. 793.
71. Закон України „Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 р. №Р2135-XII // www.zakon.rada.gov.ua
72. Закон України “Про Службу безпеки України” від 25 березня 1992 р. №2229–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №27. – Ст. 382.
73. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14 травня 1992 р. №2343–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №31. – Ст. 441.
74. Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26 квітня 1993 р. №2939–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №13. – Ст. 110.
75. Законі України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30 червня 1993 р. №3341–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №35.
76. Закон України “Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів” від 23 грудня 1993 р. №3781–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №1. – Ст. 50.
77. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про державну податкову службу України” від 5 лютого 1998 р. №83/98–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №29. – Ст. 190.
78. Закон України “Про державний бюджет на 1999 рік” від 31 грудня 1998 р. №378–XIV // Офіційний вісник України. – 1999. – №4. – Ст. 1.
79. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р. №996–XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №40. – Ст. 365.
80. Закон України “Про державний бюджет на 2000 рік” від 17 лютого 2000 р. №1458–III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №14. – Ст. 121.
81. Закон України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” від 22 лютого 2000 р. №1490–III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №20. – Ст. 148.
82. Закон України “Про державний бюджет на 2001 рік” від 7 грудня 2000 р. №2120–III // Офіційний вісник України. – 2000. – №52. – Ст. 2243.
83. Закон України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” від 28 листопада 2002 р. №249–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №1. – Ст. 2.
84. Закон України “Про основи національної безпеки України” від 19 червня 2003 р. №964–IV // Офіційний вісник України. – 2003. – №29. – Ст. 1433.
85. Закон України „Про державні цільові програми” від 18 березня 2004. – №1621–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №25. – Ст. 352.
86. Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)” від 12 січня 2005 р. №2322–IV // Офіційний Вісник України. – 2005. – №6. – Ст. 340.
87. Зашморг кризи // Голос України від 14 березня 2002 року. – № 48. – С. 6.
88. Звирбуль В.К. Деятельность прокуратуры по предупреждению преступлений. – М., 1971. – 165 с.
89. Звирбуль В.К. Предупреждение преступлений средствами общего надзора прокуратуры // Вопросы борьбы с преступностью. – 1973. – Вып. 19. – С. 64–67.
90. Зеленецкий В.С. Общая теория борьбы с преступностью. 1. Концептуальные основы. – Х.: Основа, 1994. – 321 с.
91. Зелинский А.Ф. Криминальная мотивация хищений и иной корыстной преступной деятельности: учеб. Пособие. – К.:УМКВО, 1990. – 72 с.
92. Зелинский А.Ф. Криминальная психология. Научно-практическое издание. – К.: Юринком Интер, 1999. – 240 с.
93. Зелинский А.Ф. Криминология / Курс лекций. – Х.: Прапор, 1996. – 260 с.
94. Зелинский А.Ф. Кримінологія / Учеб. Пособие. – Х., 2000. – 240 с.
95. Индекс восприятия коррупции 2002. Трансперенси Интернеишнл. // www.transparency.org
96. Иншаков С.М. Криминология: Учеб. пособие. – М.: Юриспруденция, 2002. – 352 с.
97. Игошев К.Е., Шмаров И.В. Социальные аспекты предупреждения правонарушений: (проблемы соціального контроля). – М.: Юрид. лит., 1980. – 176 с.
98. ”Інструкція про порядок заповнення та подання документів первинного обліку злочинів, осіб, які їх вчинили, руху кримінальних справ” від 26 березня 2002 р. № 20/84/293/126/18/5, затверджена Наказом Генеральної прокуратури України від 26.03.2002 р. № 20, Міністерства внутрішніх справ України від 26.03.2002 р. № 84, Служби безпеки України від 26.03.2002 р. № 293, Державної податкової Адміністрації України від 26.03.2002 р. № 126, Міністерства юстиції України від 26.03.2002 р. № 18/5 // www.zakon.rada.gov.ua
99. Інформацій