ЗАОХОЧЕННЯ СУСПІЛЬНО КОРИСНОЇ МОТИВАЦІЇ. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ ТА КРИМІНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ :

Краткое описание

ВСТУП…………………………………………………………………………….3
Розділ 1. Поняття, кримінально-правова та кримінологічна сутність суспільно корисної мотивації поведінки
1.1 Поняття мотивації поведінки, її місце в суб’єктивній стороні складу злочину та у механізмі індивідуальної злочинної поведінки ………………………………...13
1.2 Поняття суспільно корисної мотивації поведінки: кримінально-правові та кримінологічні аспекти. Кримінально-правова класифікація суспільно корисної мотивації поведінки …………….....................................................................................31
Висновки по розділу……… ……………………………………………………….59
Розділ 2. Кримінально-правове заохочення суспільно корисної мотивації поведінки
2.1 Поняття та сутність кримінально-правового заохочення суспільно корисної мотивації поведінки ………………………………………………………………...61
2.2 Суспільно корисна мотивація посягань у обставинах, що виключають злочинність діяння………………….……………………………………………….65
2.3 Заохочення суспільно корисної мотивації посткримінальної поведінки….. …81
Висновки по розділу………………………………………………………………...98
Розділ 3. Кримінологічні особливості заохочення суспільно корисної мотивації правомірної поведінки у запобіганні злочинності
3.1 Кримінологічне значення суспільно корисної мотивації правомірної поведінки та її кримінологічна класифікація ………………...………………………………101
3.2 Заходи заохочення суспільно корисної мотивації правомірної поведінки у запобіганні злочинності ………………….……………………………………….120
3.3 Заохочення суспільно корисної мотивації пенітенціарної поведінки ………139
Висновки по розділу …...………………………………………...………………176

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………….182
ДОДАТКИ ……………….……………………………………………………….186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………….192

ВСТУП

Актуальність теми обумовлюється тим, що відносна стабілізація злочинності в Україні містить складні тенденції в її структурі та географії, а також певні особливості суб’єктивної причинності вчинення злочинів. У чинному Кримінальному кодексі України (далі – КК України), в кримінальній політиці нашої держави втілюються в життя принципи гуманізації та економії кримінально-правової репресії. При цьому виникає необхідність подальшої диференціації загальних та спеціальних підстав звільнення від кримінальної відповідальності, має відбуватися активне встановлення обставин, що виключають злочинність діяння та застосування покарань, альтернативних позбавленню волі, тощо.
Очевидно, що проголошення гуманізації кримінального законодавства не означає послаблення, а навпаки посилення ролі кримінального закону у запобіганні злочинності. Тому виникає потреба в зміні пріоритетів стосовно завдань кримінального закону, відмова від домінування ролі кари на користь пріоритету каяття та виправлення.
Злочинність як своєрідний барометр моральності суспільства, залишається гострою проблемою, яка вимагає адекватної реакції в суспільстві, державі, законодавстві. Проте варто зазначити що на цьому тлі відповідні зміни до кримінального закону не завжди мають осмислений та виважений характер. Протидія наслідкам, а не причинам злочинів, неврахування суттєвих особливостей вчинення злочину взагалі та його мотивації зокрема зумовлюють значний рівень рецидиву злочинів, посилення кримінальної активності окремих членів суспільства, збільшення «групи ризику» за рахунок осіб, схильних до соціальних відхилень.
Недостатня увага до вивчення та врахування мотивації злочинної поведінки сприяє тому, що кримінально-правовий вплив не стає інструментом виправлення. Недостатньо заохочується з боку держави суспільно корисна поведінка, нерозвиненими є профілактичні функції державних та суспільних інституцій, що не дозволяє підвищити ефективність запобігання злочинності. При цьому питання встановлення, визначення та врахування суспільно корисної мотивації залишається недостатньо розробленим на теоретичному рівні і як наслідок недостатньо застосованим на практиці.
Суспільно корисна мотивація будь-якої діяльності є реальним соціально-психологічним чинником, який протистоїть злочинності, саме тому вона потребує комплексного кримінально-правового та кримінологічного дослідження, адже вчинення злочинів не є раптовим, несподіваним, випадковим. Воно є закономірним наслідком процесу особистісної деформації людини, впливу негативного середовища. В юридичній літературі залишаються не достатньо дослідженими мотиви та мотивація як правомірної поведінки, так і злочинної.
Мотивація правомірних вчинків зазвичай визнається суспільно корисною (прийнятною), а мотивація злочинної поведінки – суспільно небезпечною. Проте окремі злочини вчиняються із суспільно корисною мотивацією та містять ознаки обставин, що виключають злочинність діяння. Така мотивація залишилась поза безпосередньою увагою вчених, оскільки не була досліджена на комплексному монографічному рівні, що й зумовлює актуальність обраної теми дослідження. Особливу важливість означеної проблеми підкреслює також відсутність комплексних наукових розробок із питань наявності або відсутності суспільно корисної мотивації злочинної поведінки, а також дослідження ролі мотивації, у тому числі позитивної, в системі суб’єктивної причинності злочинної поведінки.
Теоретичне підґрунтя дослідження мотивів і мотивації у кримінально-правовому та кримінологічному аспектах розробляли такі вчені, як А.І.Алексєєв, Ю.В. Баулін, Б.С.Волков, П.А. Воробей, В.К. Грищук, В.В. Голіна, П.С. Дагель, І.М. Даньшин, М.І. Єнікєєв, В.С. Зеленецький, А.Ф. Зелінський, К.Е. Ігошев, О.Г. Кальман, Д.П. Котов, В.М. Куц, В.В. Лунєєв, В.О. Навроцький, А.В. Наумов, Т.Г. Рахімов, А.В. Савченко, С.А. Тарарухін. Певні аспекти цієї проблеми досліджували І.П. Лановенко, М.І. Мельник, В.О. Коновалова, В.М. Кудрявцев, Н.Ф. Кузнєцова, М.І. Панов, П.Л. Фріс, В.І. Шакун та інші. Крім того, мотивація людської діяльності також є предметом дослідження таких учених-психологів, як Є.П. Ільїн, С.С. Занюк, А.Г. Маслоу, О.М. Леонтьєв, П.В. Симонов, Х. Хекхаузен, та інших.
Серед учених, які займались дослідженням проблем правової та правомірної поведінки, зокрема, можна зазначити С.С. Алексєєва, Ж.Д. Бусурманова, А.Я. Вишинського, М.М. Вопленка, В.О. Гацелюка, Р.Т. Жеругова, О.В. Зайцева, В.М. Казакова, С.М. Кожевнікова, В.М. Кудрявцева, В.В. Лазарева, В.В. Леня, О.А. Лукашева, М.С. Малеїна, А.В. Міцкевича, В.С. Нерсесянца, Є.К. Нурпеїсова, В.В. Оксамитного, Р.К. Русинова, О.Ф. Фрицького, Н.В. Щербакову та інших.
Заохочувальні інститути наук кримінально-правового циклу розглядали Х.Д. Алікперов, Г.А. Аванесов, В.М. Галкін, Ю.В. Голик, В.О. Єлеонський, И.Е. Звечаровський, В.Н. Кудрявцев, І.Л. Марогулова, А.Е. Наташев, В.О. Навроцький, А.В. Наумов, И.О. Ной, Н.А. Огурцов, С.Н. Пономарьов, М.С. Рибак, В.А. Рибаков, Р.О. Сабітов, В.В. Савичев, И.А. Семенов, М.М. Сенько, А.Ф, Сизий, Н.А. Стручков, Р.Ф. Сундуров, В.Н. Сухов, А.Д. Тихомиров, Ю.М. Ткачевский, В.М. Трубников, В.А. Фефелов, М.И. Фетюхін, В.Д. Филимонов, П. В. Хряпінський та інші.
Питання ефективності кримінального покарання та його видів знайшли своє відображення у дослідженнях П.П. Андрушка, Л.В. Багрій-Шахматова, М.І. Бажанова, В.І. Борисова, Т.А. Денисової, О.Г. Колба, О.М. Костенка, О.С.Міхліна, І.М. Гальпєріна, О.М. Джужі, В.М. Дрьоміна, О.І. Зубкова, В.Т. Маляренка, В.О. Меркулової, С.Ф. Мілюкова, П.П.Михайленка, В.О. Навроцького, В.Н. Петрашева, О.В. Старкова, В.В. Сташиса, Є.Л. Стрельцова, В.М. Трубникова, О.С. Степанюка, В.Я. Тація, В.І. Тютюгіна, Є.В. Фесенко, О.Г. Фролової, Г.Ф. Хохрякова, О.Л.Цвєтіновича та інших.
Попри численні дослідження зазначених проблем, у юридичній літературі залишаються недостатньо дослідженими питання суб’єктивної причинності, зокрема роль мотивів та мотивації у механізмі правозначимої поведінки.
Зв’язок із науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження узгоджується з положеннями Концепції Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006-2008 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.03.2006, №116-р; Комплексної програми профілактики злочинності на 2007-2009 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. №1767; наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про пріоритетні напрями наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 – 2009 років» від № 755 від 05.07.2004 р., зокрема з п. 7 «Кримінально-правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі проблеми покарання», п. 56 «Кримінологічний аспект проблем мотивації злочинів», п. 58 «Правосвідомість і причини злочинності».
Мета і завдання дослідження. Метою є визначення напрямів та засобів заохочення суспільно корисної мотивації поведінки на кримінально-правовому та кримінологічному рівнях.
Відповідно до поставленої мети завданнями дослідження є:
- визначити роль суспільно корисної мотивації у суб’єктивній причинності вчинення злочинів, механізмі кримінальної та посткримінальної поведінки;
- надати кримінально-правову та кримінологічну класифікацію суспільно корисної мотивації поведінки;
- визначити особливості суспільно корисної мотивації посягань у обставинах, що виключають злочинність діяння;
- розробити пропозиції щодо врахування у кримінальному законодавстві певних особливостей суспільно корисної мотивації злочину;
- розробити заходи заохочення суспільно корисної мотивації посткримінальної ті пенітенціарної поведінки;
- визначити кримінологічне значення суспільно корисної мотивації правомірної поведінки та заходи її заохочення у запобіганні злочинності.
Об’єктом дослідження є комплекс суспільних відносин, які зумовлюють або протидіють формуванню суспільно корисної мотивації кримінальної та правомірної поведінки.
Предметом дослідження є практика застосування норм кримінального законодавства та заходи запобігання злочинності, які базуються на суспільно корисній мотивації правової поведінки.
Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено сукупність загальнотеоретичних принципів пізнання та сучасні засоби і методи наукового пізнання. Зокрема, при визначенні структури, мети та завдання дослідження здобувач спирався на універсальний діалектичний метод пізнання, використовуваний у роботі з огляду на те, що явище суб’єктивної причинності є складним суспільним феноменом, що відбитий у понятті суспільно корисної мотивації. Воно містить у собі поєднання суспільно корисної мети та суспільно корисного мотиву або нейтральних суб’єктивних чинників. Розуміння практики застосування кримінально-правових норм відбувалося з урахуванням ціннісного (аксіологічного) підходу до правозастосування. Питання систематизації і класифікації джерельної бази та фактологічного матеріалу, встановлення вірогідності та повноти інформації розглядалися використанням гносеологічного аналізу фактів.
Із загальнонаукових методів використано методи аналізу і синтезу, за допомогою яких здійснювались визначення сутності суспільно корисної мотивації, характеристика її елементів та її місце в структурі механізму кримінальної поведінки. Структура дисертаційного дослідження визначена пізнанням об’єкта та предмета дослідження із застосуванням методу співвідношення загального та особливого. Використання системного, структурного, функціонального та інших загальнонаукових методів дозволило розкрити основні соціальні та правові чинники, які зумовлюють необхідність заохочення суспільно корисної мотивації у певної категорії осіб, визначення «групи ризику».
Застосування таких спеціально-наукових методів, як формально-юридичний, порівняльно-правовий, логіко-семантичний, дало можливість проаналізувати сутність і значення суспільно корисної мотивації, встановити її значення для гуманізації кримінально-правових норм, та практики їх застосування. За допомогою структурно-логічного та компаративного методів здійснено класифікацію суспільно корисної мотивації, методом екстраполяції оптимізовано шляхи її заохочення.
Результатом використання цих методів стали певні рекомендації щодо врахування у кримінальному законі особливостей суб’єктивної причинності й зокрема позитивної мотивації злочинів.
Статистичний метод застосовувався для використання офіційної державної статистичної інформації як одного з джерел надходження відомостей про предмет дослідження.
Соціологічні методи використовувалися при анкетуванні працівників установ виконання покарань для з’ясування основних причин, які перешкоджають формуванню правомірної поведінки у засуджених та шляхів подолання цієї проблеми; метод анкетування застосовувався під час вивчення мотивації посткримінальної поведінки осіб, які відбули кримінальне покарання та перебувають у реабілітаційних центрах Донецької області.
Емпіричну базу дослідження складають 65 кримінальних справ, за якими винесено постанови судів України щодо звільнення від кримінальної відповідальності (ст.ст. 45, 46, 47, 48 КК України) у 2003-2008 рр., 79 кримінальних справ щодо перевищення меж необхідної оборони (ст.ст. 118, 124 КК України) у 2003-2008 рр., опитування 400 пересічних громадян, анкетування 106 осіб, які проходять реабілітацію після відбування кримінального покарання у реабілітаційних центрах м. Донецька, опитано 112 працівників кримінально-виконавчої системи.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що пропонована робота є першим в Україні комплексним дослідженням кримінально-правових та кримінологічних аспектів заохочення суспільно корисної мотивації кримінальної та правомірної поведінки.
Найбільш важливими з числа теоретичних положень, висновків і пропозицій, сформульованих у дисертації, що на думку автора, містять елементи новизни, є такі:
Уперше:
- визначено поняття суспільно корисної мотивації злочинної та посткримінальної поведінки як предмет кримінально-правового дослідження;
- проведено кримінально-правову та кримінологічну класифікацію суспільно корисної мотивації злочинної, посткримінальної та правомірної поведінки;
- обґрунтовано недоцільність застосування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі до осіб, які вчинили злочин із суспільно корисною мотивацією;
- запропоновано внесення змін до переліку обставин, що пом’якшують покарання шляхом введення норми, яка б мала обов’язково враховуватись судом під час призначення покарання – п. 10 ч.1 ст. 66 КК України «Вчинення злочину із суспільно корисною мотивацією»;
Удосконалено:
- запропоновані заходи щодо підвищення правовиховної функції суду, підвищення його ролі у формуванні суспільно корисної мотивації поведінки учасників судочинства, особливо у підсудного в контексті його виправлення та подальшої ресоціалізації;
- аргументацію щодо особливостей суспільно корисної мотивації у випадках перевищення меж необхідної оборони;
- обґрунтування необхідності розширення переліку спеціальних норм про звільнення від кримінальної відповідальності для заохочення суспільно корисної мотивації посткримінальної поведінки;
- пропозиції щодо розвитку заохочувальних положень у законодавстві України, зокрема запропоновано розробити та прийняти Закон України «Про заохочення діяльності з протидії злочинності».
Набуло подальшого розвитку:
- додаткове обґрунтування доповнення переліку обставин, що виключають злочинність діяння інститутом відновлення втраченого права (втраченої речі), який стимулюватиме потерпілих до повернення свого майна без звернення до правоохоронних органів, що має сприяти поліпшенню боротьби зі злочинами проти власності, які не є тяжкими;
- аргументація необхідності розмежування каральних та виправних функцій у виконанні покарання та їх розподіл між державними органами і суспільством. Мету кари мають реалізовувати державні органи в особі адміністрації установ виконання покарань, а мету виправлення – громадські та релігійні організації, враховуючи особливості функціонування установ виконання покарань.
- ідея про прийняття Закону України «Про волонтерський рух в Україні» для надання волонтерам відповідних прав та законодавчо чітко врегульованого статусу з метою стимулювання суспільно корисних проявів громадськості, які протидіють злочинності.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в дисертаційному дослідженні теоретичні положення, висновки і пропозиції можуть бути використані у процесі подальшого застосування та вдосконалення кримінального законодавства, для нових наукових розробок цієї проблематики, а також у процесі викладення курсу «Кримінальне право», «Кримінологія та профілактика правопорушень», «Кримінально-виконавче право».
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане здобувачем самостійно, воно містить повний та систематизований виклад сформульованих автором положень та висновків, які ґрунтуються на достовірних результатах означеного дослідження.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження, що містяться в дисертації, обговорювалися на міжнародній науково-практичній конференції «Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення» (м. Львів, Львівський державний університет внутрішніх справ, 7-8 квітня 2006 року), міжнародній науково-практичній конференції «Від громадянського суспільства – до правової держави» (м. Харків, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, 28 квітня 2006 року; 25 квітня 2007 року), науково-теоретичному семінарі «Актуальні проблеми боротьби та попередження злочинності» (м. Івано-Франківськ, Юридичний факультет Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, 12-13 травня 2006 року), міжнародній науково-практичній конференції «Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми» (м. Донецьк, Донецький юридичний інститут ЛДУВС, 17-18 листопада 2006 року), міжнародній науково-практичній конференції «Від громадянського суспільства – до правової держави» (м. Харків, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, 25 квітня 2007 року), міжнародній науково-практичній конференції «Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення» (м. Львів, Львівський державний університет внутрішніх справ, 13-15 квітня 2007 року), міжвузівській науково-практичній конференції «Проблемы реформирования судебной власти в Украине» (м. Сімферополь, економіко-правовий факультет Одеської національної юридичної академії, 27 квітня 2007 року), всеукраїнській науково-практичній конференції «Правовые гарантии обеспечения прав человека в современной Украине» (м. Сімферополь, економіко-правовий факультет Одеської національної юридичної академії, 24 квітня 2008 року).
Публікації автора. За темою дисертаційного дослідження опубліковано тринадцять наукових статей, п’ять з яких – у фахових виданнях та збірниках наукових праць, перелік яких затверджено ВАК України.
Структура роботи визначається метою та завданнями дослідження, відповідає логіці наукового пошуку, композиційно складається із вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг роботи становить 209 сторінок друкованого тексту, додатків – на 6 сторінках, список використаних джерел – 199 джерел на 18 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене комплексне кримінально-правове та кримінологічне дослідження суспільно корисної мотивації правової поведінки та особливостей її заохочення дозволило обґрунтувати низку висновків, внести пропозиції і рекомендації щодо подальшого вдосконалення законодавства з означеної проблематики.
1. Механізм злочинної поведінки за формою містить ті ж психоло¬гічні елементи, що й механізм правомірного вчинку, але вони напо¬внені іншим соціальним змістом. У ньому, як і при вчиненні суспіль¬но корисних дій, відображається зовнішнє середовище, але таке відо¬браження має певну специфіку, зумовлену змістом свідомості, емоцій та волі злочинця, їх спрямованістю на досягнення антигромадських, негативних цілей.
2. Суспільно корисна мотивація злочину полягає у поєднанні мотивів та цілей діяльності, які містять у собі бажання подолати злочинність, сприяти добробуту, розвитку особи, держави, прагнення захисту її прав і свобод тощо, проте реалізуються кримінально-протиправними шляхами. Злочин вважається вчиненим із суспільно корисною мотивацією, якщо його вчинено з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, суспільних інтересів та інтересів держави, прагнення соціальної справедливості з мотивів поваги до суспільства та іншими суспільно корисними мотивами.
Вчинення злочину із суспільно корисною мотивацією характеризується такими ознаками:
- вчинення діяння з ознаками обставин, які виключають його злочинність;
- вибір засобу досягнення поставленої суспільно корисної мети, який суперечить вимогам кримінального законодавства;
- реальне чи помилкове уявлення про корисність діяння.
- наявність суспільно корисної мотивації свідчить про відсутність суспільної небезпеки особи, що значно знижує і ступінь суспільної небезпеки самого діяння.
3. Критеріями для кримінально-правової класифікації є інститути кримінального права, зокрема: 1) суспільно корисна мотивація в обставинах, що виключають злочинність діяння; 2) суспільно корисна мотивація злочину, максимально наближеного до обставин, що виключають злочинність діяння; 3) суспільно корисна мотивація посткримінальної поведінки як обставина, яка має значення для звільнення від кримінальної відповідальності, покарання та його відбування, а також зняття судимості; 4) суспільно корисна мотивація як обставина, яка має значення для призначення покарання.
4. Кримінально-правове заохочення переважно полягає у його спрямуванні на поведінку особи, а не на її мотивацію, тобто відповідні кримінально-правові норми заохочують у першу чергу суспільно корисну поведінку, але сутнісним призначенням заохочувальних норм має стати саме спрямування на поступове виправлення не тільки поведінкової, але і мотиваційної сфери особи. При цьому акцентування уваги на виправленні мотиваційної сфери має стати вирішальним при застосуванні відповідної заохочувальної норми, оскільки формування суспільно корисної мотивації має значення для найбільш ефективного застосування відповідних кримінально-правових норм.
5. Кримінально-правове заохочення суспільно корисної мотивації визначається як сукупність кримінально-правових норм та практики їх застосування, спрямованих на поширення антикримінальної діяльності на основі заохочення суспільно корисної мотивації.
6. Призначаючи покарання за вчинення злочину із суспільно корисно мотивацією, важливо не вплинути ним негативно на таку мотивацію, а правильно її оцінити та заохотити засобами кримінального права. Таким заохочувальним заходом має стати включення до ст. 66 КК України п.10 «Вчинення злочину із суспільно корисною мотивацією», який покликаний стимулювати таку мотивацію поведінки, проте вказуватиме, що вона обрала хибні засоби реалізації своєї суспільно корисної мотивації;
7. Для заохочення суспільно корисної мотивації посягання у разі перевищення меж необхідної оборони або заходів, спрямованих на затримання злочинця не доцільно призначати покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі через те, що особи, які вчинили зазначені злочини із суспільно корисною мотивацією, потребують не значного мотиваційно-поведінкового корегування, не пов’язаного із ґрунтовними змінами, на які, по суті, розрахований інститут позбавлення волі. Тому пропонується виключити з санкції ст. 118 та 124 КК України покарання у вигляді обмеження та позбавлення волі, що сприятиме правильній юридичній оцінці суспільно корисної мотивації, економії кримінально-правової репресії та гуманізації покарання загалом.
8. З метою комплексного розширення спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності для стимулювання суспільно корисного результату для суспільства в цілому, який полягатиме у припиненні злочинної діяльності, наданні шансу повернути з хибного шляху пов’язаного навіть із тяжкими злочинами, вважаємо за доцільне доповнити чинний КК України такими заохочувальними нормами:

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аликперов Х.Д. Социальная обусловленность компромисса в концепции уголовной политики / Х.Д. Аликперов // Советское государство и право. – 1991. - №12. – С. 82 – 84.
2. Антонян Ю.М. Преступность среди женщин / Антонян Ю.М. – М.: “Российское право”, 1992. – 254с.
3. Анчукова М.В. Виправданий ризик як обставина, що виключає злочинність діяння: дис. … кандидата юр. наук: 12.00.08 / Анчукова Марина Вікторівна. – Харків, 2004. – 187с.
4. Архів Харцизького міського суду Донецької області, кримінальна справа № 70711-05.
5. Архів Петровського районного м. Донецька, кримінальна справа № 11-909/06.
6. Архів Оболонського районного суду м. Києва, кримінальна справа № 1-251/07.
7. Архів Маловиськівського районного суду Кіровоградської області, кримінальна справа № 1-164/ 2007.
8. Архів Кельменецького районного суду Чернівецької області , кримінальна справа № 1-11-3/2008.
9. Архів Маріупольського місцевого суду Донецької області, кримінальна справа № 1771-01/2006.
10. Адміністративне право України : підруч. / С.В. Ківалов. – Х.: Одиссей, 2004. – 880 с.
11. Алексеев С.С. Общая теория права / Алексеев С.С. – М.: Юрид. лит., 1990. – 359 с.
12. Архів довідкової інформації Державного департаменту України з питань виконання покарань // http://www.kvs.gov.ua/punish/control/
13. Архів статистичної інформації Державного департаменту України з питань виконання покарань // http://www.kvs.gov.ua/punish/control/uk
14. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирование личности / Асеев В.Г. – М.: Мысль, 1976. – 160 с.
15. Ахтирська Н.М. Судово-психологічна експертиза та використання її висновків у кримінальному судочинстві // Вісник Верховного Суду України. – 2006. - № 8. – С. 19-23.
16. Бабенко А.М. Запобігання органами внутрішніх справ незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.08. «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / А.М. Бабенко. – К, 2007. – 21 с.
17. Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния / Баулин Ю.В. – X.: Основа, 1991.- 359 с.
18. Баулін Ю. Тенденції розвитку сучасного кримінального права України / Ю. Баулін // Юридичний вісник України. – 14-20 квітня 2007. - №15. – С.8-9.
19. Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності / Баулін Ю.В. – К.: Атіка, 2004. – 296 с.
20. Баранов В.М. Поощрительные нормы советского социалистического права / Баранов В.М. - Саратов, 1978. – 56 с.
21. Борисов В.І. Норми Особливої частини КК, їх види та розвиток: матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення», (Львів, 13–15 квітня 2007 р.) / Львівський держ. унів. внутр. справ, 2007. – 312 с.
22. Бриллиантов А.В. Дифференциация наказания: уголовно-правовые и уголовно-исполнительные проблемы: автореф. дисс. докт. юр. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / А.В. Бриллиантов. – М., 1998. – 27 с.
23. Бриллиантов А. Новые законодательные подходы к уголовному наказанию / А. Бриллиантов // Уголовное право. – 2005. - №4.
24. Брусницин Л. Поощрения за сообщения о преступлениях / Л. Брусницин // Законность. – 2000. - №2. – С. 32-33.
25. Вереша Р.В. Суб’єктивні елементи підстави кримінальної відповідальності / Вереша Р.В. – К.: Атіка, 2006. – 740 с.
26. Виханский О.С. Менеджмент: человек, стратегия, организация, процесс / О.С.Виханский, А.И. Наумов – М.: Фирма Гардарика, 1996. – 416с.
27. Волков Б.С. Мотивы преступлений (уголовно-правовое и социально-психологическое исследование) / Волков Б.С. – Казань, 1982. – 152 с.
28. Гаврилов Н.И. Феномен государственной власти народа / Гаврилов Н.И. – Севастополь: «Вебер», 2003. – 300 с.
29. Гарбатович Д. Природа вины при превышении пределов необходимой обороны / Д. Гарбатович // Уголовное право. – 2006. - №3. – С. 18-20.
30. Гернет М.Н. Избранные произведения / Гернет М.Н. – М.:Юрид. лит., 1974. – 472 с.
31. Глоточкин А.Д. Емоции и чувства человека, лишенного свободы / Глоточкин А.Д., Пирожков В.Ф. – М., 1970. – 130 с.
32. Голіна В.В. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми боротьби з бандитизмом: соціально-правове та кримінологічне дослідження: Монографія / Голіна В.В. – Х.: Регіон-інформ, 2004. – 212 с.
33. Голіна В.В. Судимість: Монографія / Голіна В.В. – Харків: «Харків юридичний», 2006. – 384 с.
34. Готін О. Стимулювання посткримінальної поведінки – перспективний напрям кримінально-правової політики / О. Готін // Право України. – 2005. - №9. – С. 77-79.
35. Гринберг М.С. Производственый риск в советском уголовном праве / Гринберг М.С. – М . : 1973. – 230с.
36. Грищук В.К. Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 13-15 квітня 2007 р.: У 2 ч. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2007. – Ч. 1. – 312 с.
37. Грошевий Ю.М. Органи судової влади в Україні / Грошевий Ю.М., Марочкін І.Є. – К., 1997. – 176 с.
38. Гущина Н.А. Правовое поощрение как неотъемлемый элемент свободного общества и стимул его развития / Н.А. Гущина // pravoznaves. com.ua/ contentо/ 011/ 0325.htm
39. Дагель П.С. Субъективная сторона преступления и её установление / П.С. Дагель, Д.П. Котов. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1974.– 243 с.
40. Дашковская Г.М. Криминологическая характеристика субъекта и мотивации налоговых преступлений / Г.М. Дашковская // Российский следователь. – 2002. - №3. – С. 20-23.
41. Денисова Т.А. Криза призначення, виконання, відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та шляхи її подолання / Т.А. Денисова // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень. – К.: КЮІ ХНУВС. – 2005. – Вип.10. – С. 324-332.
42. Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. Кримінологія: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2001. – 368 с.
43. Дядькин Д.С. Теоретические основы назначения уголовного наказания: алгоритмический подход / Дядькин Д.С. – СПб.: Издательство Р.Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – 510 с.
44. Дячук С.І. Юридична природа виконання наказу; кримінально-правова оцінка діяння особи, що віддала чи виконала протиправний наказ. Дис…канд. юр. наук: 12.00.08. – К., 2000. – 248 с.
45. Егорова Н. К вопросу о новых мотивах совершения преступлений / Н. Егорова // Уголовное право. – 2008. - №1. – С. 41-44.
46. Елеонский В.А. Поощрительные нормы уголовного права: Учебное пособие / Елеонский В.А. – Хабаровск, 1984. – 108 с.
47. Жеругов Р.Т. Правомерное поведение. Право. Культура. Демократия / Р.Т. Жеругов // Теория государства и права. М.-Нальчик. – 1994. – С. 229.
48. Житний О.О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2003.
49. Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності» від 15 квітня 2008 року № 270-VI // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg
50. Закон України «Про державні нагороди України» від 16 березня 2000 року N 1549-III // http://www.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi.php
51. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн. – кн. 1: Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки / Закалюк А.П. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2007. – 424 с.
52. Законодательство Российской Федерации: Моральное право. Режим доступу: http://www.femida.info/72/morprv002.htm
53. Зелинский А.Ф. Криминальная психология. Научно-практическое издание / Зелинский А.Ф. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 240 с.
54. Зелинский А.Ф. О криминальной психологии и уголовной ответственности / А.Ф. Зелинский // Государство и право. – 2000. - №8. – С.126-128.
55. Землянська В. Запровадження відновлюючих підходів: зміна погляду на кримінальне судочинство / В. Землянська // Право України. – 2003.- №10.
56. Зер X. Восстановительное правосудие: новый взгляд на преступление и наказание. — М., 1998. – 298 с.
57. Злочинність і влада в Україні в перехідний період: замкнене коло / Розовський Б.Г., Шепеленко Л.О. // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2006. - №1. – С. 208-214.
58. Игошев К.Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения / Игошев К.Е. – Горький. 1974. – 168 с.
59. Исаев М.М. Понятие преступного и непреступного с точки зрения марксизма / М.М. Исаев // Советское право. – 1924. – №5.
60. Івасюк І.Г. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки. Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09. – К. – 2002. – 26 с.
61. Інструкція про призначення та проведення судових експер¬тиз та експертних досліджень (затверджена На¬казом Міністерства юстиції України від 8 жовт¬ня 1998 р. №53/5)
62. Казміренко Л.І., Мартенко О.Л. Кримінальний кодекс України: психологічний аналіз кримінально-правових понять: монографія / Л.І Казміренко, О.Л. Мартенко. – К.: КНТ, 2008. – 184 с.
63. Капітанська С.А. Правомірна бездіяльність як форма правової поведінки. Дис… канд. юр. наук: 12.00.01 - К., 2005. – 202с.
64. Капітанська С.А. Причини правомірної поведінки / С.А. Капітанська // Вісник Запорізького державного університу. – 2004. – №1. – С.47–49.
65. Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы / Карпец И.И. – М.: Юрид. лит., 1973. – 287 с.
66. Келина С. Обстоятельства, исключающие преступность деяния: понятие и виды / С. Келина // Уголовное право. – 1999. - №3 .- С.3-8.
67. Келина С.Г. Теоретические основы освобождения от уголовной ответственности / Келина С.Г. – М.: Наука, 1974. – 230 с.
68. Кдлян Е.Л. Механизм воздействия законности на правовое поведение личности / Е.Л. Кдлян // Юрист-Правовед. – 2007. - №6. – С. 12-17.
69. Ковалев В.И. Мотивы поведения и деятельности / Ковалев В.И. – М.: Наука, 1988. – 192с.
70. Ковалева Е.Л. Современный взгляд на проблему понимания правомерного поведения / Е.Л. Ковалева // Право и политика. – 2001. – №7. – С. 15-25.
71. Коваль В. Актуальні проблеми функціонування судової системи України / В. Коваль // Право України. – 2003. - №12.
72. Кожевников В.В. Виды правомерного поведения / В.В. Кожевников // Юрист. – 2005. - №5. – с. 7-11.
73. Козаченко Б.П. Социальная адаптация лиц, отбывших лишение свободы на краткие сроки / Б.П. Козаченко, С.В. Сорокина // Человек: преступление и наказание. – 2006. - №1.- С. 41-45.
74. Колб О.Г. Запобігання злочинності в місцях позбавлення волі: Навч. посіб. – Луцьк: Вежа, 2005. – 494 с.
75. Колот А.М. Мотивація, стимулювання і оцінка персоналу: Навч. посібник / Колот А.М. – К.: КНЕУ, 1998. – 224с.
76. Кондрат С.С. Правомірна поведінка та правопорядок: взаємозв’язок та взаємообумовленість / С.С. Кондрат // Держава і право. – 2006. - №31. – С. 35-38.
77. Кондратьєв Я.Ю. Юридична психологія / Кондратьєв Я.Ю. – К.: Видавничий дім «Ін Юре». – 1999. – 352 с.
78. Коноваленко О. Особа злочинця корисливо-насильницької спрямованості / О. Коноваленко // Право України. – 2006. - №4.- С. 74-77.
79. Концепція проекту Закону України "Про волонтерський рух" (схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 р. N 748-р) // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg
80. Костенко О. Кримінальний кодекс і доктрина / О. Костенко // Право України. – 2004. - №7. – С. 43-47.
81. Котюк В.О. Теорія права: курс лекцій: Навч.посібник для юрид.фак. вузів / Котюк В.О. – К.: Вен турі, 1996. – 208 с.
82. Кощинець В.В. Використання спеціальних психологічних знань судом при розгляді кримінальних справ про злочини проти життя, здоров’я та гідності особи. Автореф. дис... канд. юрид. наук: 19.00.06. – К.: 2003. – 17 с.
83. Крижанівський А.Ф. Громадянське суспільство і правопорядок / А.Ф. Крижанівський // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000. – №2.
84. Криминология / Лихолоб В.Г., Филонов В.П., Коваленко О.И., Михайлов А.Е. – Киев-Донецк, 1997. – 398 с.
85. Криминология: приглашение к дискуссии / А.В. Баляба, Э.В. Виленская, Э.А. Дидоренко, Б.Г. Розовский. – Луганск: РИО ЛИВД, 2000. – 318 с.
86. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін., За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер, 2003. – 416 с.
87. Кримінально-виконавчий кодекс України. – К.: Атіка, 2003.– 96 с.
88. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология / Кудрявцев В.Н. – М.: Наука, 1982. – 288 с.
89. Кудрявцев В.Н. Стратегия борьбы с преступностью / Кудрявцев В.Н. – М., 2005. – 366 с.
90. Кудрявцев В.Н. Мотивы преступного поведения / В.Н. Кудрявцев // Юридическая психология. – 2007. - №4. – С. 2-7.
91. Кузнецова Н.Ф. Мотивация преступлений и тенденции ее применения / Н.Ф. Кузнецова // Вопросы советской криминологии. – М., 1976. – Ч. 2. – С. 3–12.
92. Кузнєцов В.В., Савченко А.В. Теорія кваліфікації злочинів: Підручник. (2-е вид., перероб.). – К.: КНТ, 2007. – 300 с.
93. Курс уголовного права. Общая часть. Т.1: Учение о преступлении. Учебник для вузов. Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, И.М. Тяжковой. – М.: Изд-во ЗЕРЦАЛО, 1999. – 560 с.
94. Лазарева В.А. Судебная власть и уголовное судопроизводство / В.А. Лазарева // Государство и право. – 2001. - №5.
95. Литвак О.М. Держава і злочинність: Монографія / Литвак О.М. – К.: Атіка, 2004. – 304 с.
96. Литвак О.М. Державний вплив на злочинність / Литвак О.М. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 275 с.
97. Литвак О. Кримінопенологічний аналіз амністії та помилування / О. Литвак, О. Палійчук // Право України. – 2008. - №4. – С. 90-96.
98. Лобас Н.С. Убийцы. (Некоторые черты психофизики преступников) / Лобас Н.С. – М.: СГА, 2008. – 159 с.
99. Лукашева Е.А. Мотивы и поведение человека в правовой сфере / Е.А. Лукашева // Советское государство и право. – 1972. - №8. – С. 23-27.
100. Маляренко В.Т. Про змагальність сторін у кримінальному судочинстві та функціональне становище суду (окремі аспекти) / В.Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 2002. - №6.
101. Малько А.В. Юридические поощрительные санкции / А.В. Малько // Юриспруденция. – 1996.- № 6. – С. 3-7.
102. Мантуляк Ю.В. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації як обставина, що виключає злочинність діяння: дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 / Мантуляк Юрій Вікторович. – К., 2006. – 259 с.
103. Марчак В.Я. Використання спеціальних психологічних знань на досудовому слідстві. Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09. – К.: 2003. – 19 с.
104. Махінчук В.М. Адекватність покарання як філософсько-правова проблема: автореф. дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.12 «Філософія права» / В.М. Махінчук. – К., 2002. – 21 с.
105. Медведєв В.С. Кримінальна психологія: Підручник / Медведєв В.С. – К.: Атіка, 2004. – 368 с.
106. Мельник М.І. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми протидії корупції: дис. доктора юрид. наук: 12.00.08 / Микола Іванович Мельник. – К., 2002. – 506 с.
107. Мельник М.І. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми протидії корупції: автореф. дис. ... доктора юрид. наук: спец. 12.00.08. «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / М.І. Мельник. – К., 2002. – 33 с.
108. Механизм преступного поведения / Под ред. Кудрявцева В.М.. – М.: Наука, 1981. – 248 с.
109. Микитчик О.В. Злочин як соціальне явище: філософсько-правовий аспект: автореф. дис… канд. юрид. наук: спец. 12.00.08. «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О.В. Микитчик. – К., 2002. – 16 с.
110. Михайлов К. Применение условного осуждения и цели наказания / К. Михайлов // Уголовное право. – 2008. - №2. – С. 60-63.
111. Михайленко О., Бородовська Н. Соціологічні дослідження щодо засуджених до позбавлення волі // Вісник прокуратури. – 2007. - №5. – с. 70-75.
112. Москвін М.И. Встановлення втрачного права як нова обставина, що виключає злочинність діяння / М.И. Москвін // Правова держава. – 2007. - №9. – С. 119-121.
113. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації / Навроцький В.О. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
114. Навроцький В.О. Посткримінальна поведінка: поняття, види, правове значення / В.О. Навроцький // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень. Вип.10. – К.: КЮІ ХНУВС. – 2005. – С. 99-110.
115. Наден О.В. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності за злочини в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.08. «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О.В. Наден. - Х., 2002. – 18 с.
116. Наливайко В.С. Кримінологічні проблеми ресоціалізації осіб, звільнених з місць позбавлення волі: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.08. «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В.С. Наливайко. - К., 2000. – 16 с.
117. Научно-практический комментарий Уголовного кодекса Украины от 5 апреля 2001 года / Под ред. Н.И. Мельника, Н.И. Хавронюка. – К.: Канон; А.С.К., 2002. – 1216 с.
118. Неживець О. М. Забезпечення соціальної та трудової реабілітації осіб, звільнених з місць позбавлення волі: дис…канд. юрид. наук: 12.00.08 / Неживець Олена Миколаївна. – К., 2004. – 25 с.
119. Немов Р.С. Психология: Учебное пособие / Немов Р.С. – М.: Просвещение, 1990. – 301с.
120. Новиков С.А. О возможности поощрения правдивых показаний свидетелей / С.А. Новиков // Правоведение. – 2006. - №1. – С. 180-182.
121. Ной И.С. Сущность и функции уголовного наказания в Советском государстве: Политико-юридическое исследование / Ной И.С. – Саратов, 1973. – 230 с.
122. Нурпеисов Е.К. Психология правомерного поведения / Нурпеисов Е.К. – Алма-Ата: Наука, 1984. – 127 с.
123. Оксамытный В.В. Правомерное поведение личности / Оксамытный В.В. – К.: Наукова думка, 1985. – 175 с.
124. Осинцев Д.В. Основы административного права: Курс лекцій / Осинцев Д.В. – М.: Юристъ, 2000. – 378 с.
125. Палій М.В. Релігійна профілактика як засіб боротьби зі злочинами, пов’язаними з незаконним обігом наркотичних речовин / М.В. Палій // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2006. - №1. – С. 230-237.
126. Палій М.В. Пропаганда кримінального законодавства як фактор підвищення ефективності покарання у виді позбавлення волі / М.В. Палій, Є.С. Назимко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2008. - №1. – С. 182-189.
127. Пасенюк О.М. Деякі проблемні питання нового Кримінального кодексу України // Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. 25-26 жовтня 2001 р. м. Харків. – К. – Х.: Юрінком Інтер, 2002. – 272 с.
128. Перепадя О.В. Кримінально-правові аспекти примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим (порівняльний аналіз законодавства України та ФРН): автореф. дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.08. «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О.В. Перепадя. – К., 2003. – 19 с.
129. Петров Г.М. Поощрение в государственном управлении / Петров Г.М. – Ярославль, 1993. – 240 с.
130. Пісоцька Н. Підвищення ефективності покарання у світлі впровадження гуманістичних засад у кримінально-правову політику України / Н. Пісоцька // Право України. – 1999. - № 12. – С.88-90.
131. Подільчак О.М. Мотиви та мотивація злочинів, учинених жінками: автореф. дис… канд. юрид. наук: спец. 12.00.08. «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О.М. Подільчак. – Харків, 2005. – 22 с.
132. Позитивні наміри // Юриспруденція: теорія і практика. – 2007. - №5. – С. 60-61.
133. Познышев С.В. Основные вопросы учения о наказании. – М., 1904. – 408 с.
134. Природа правомірної поведінки // http://www.kyokushinkan.org.ua
135. Психологический словарь / под ред. В.В.Давыдова, А.В.Запорожца, Б.Ф.Ломова и др.. – М.: Педагогика, 1983. – 448с.
136. Психологический словарь / под ред. В.П.Зинченко, Б.Г.Мещерякова. – М.: Педагогика-Пресс, 1996. – 440с.
137. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. Посібник / Рабінович П.М. Вид. 6-е, - X.: Консум, 2002. — 160 с.
138. Рибалка В.В. Методологічні питання наукової психології / Рибалка В.В. – К.: Ніка-Центр. – 2003. – 204 с.
139. Розовський Б.Г., Шепеленко Л.О. Злочинність і влада в Україні в перехідний період: замкнене коло // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2006. - №1. – С. 208-214.
140. Романенко О. В. Пенітенціарна функція демократичної правової держави та роль громадянського суспільства в механізмі її реалізації: автореф. дис…канд. юрид. наук: спец. 12.00.08. «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О.В. Романенко. – К., 2004. – 21 с.
141. Сабитов Р.А. Посткриминальное поведение. Понятие, регулирование, последствия / Сабитов Р.А.; Под ред.: Галиакбаров Р.Р. - Томск: Изд-во Том. ун-та, 1985. - 192 c.
142. Савченко А.В. Мотив і мотивація злочину: Монографія / Савченко А.В. – К.: Атіка, 2002. – 144 с.
143. Савченко А.В. Психолого-юридичний аналіз проблеми мотиву злочину / А.В. Савченко // Право України. – 1998. - №3. – С. 82-86.
144. Сверчков В.В. Основания освобождения от уголовной ответственности и (или) наказания: автореф. дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / В.В. Сверчков. – М., 1997. – 20 с.
145. Сизий А.Ф. Поощрительные нормы уголовно-исполнительного права как средства формирования правомерного поведения осужденных: автореф. дис. на соискание научн. степени доктора юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право, криминология; уголовно-исполнительное право» / А.Ф. Сизый. – Рязань, 1995. - 30 с.
146. Ситковская О.Д. Психология уголовной ответственности / Ситковская О.Д. – М.: Норма, 1999. – 272 с.
147. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебн.для вузов / Ун-т внутр.дел МВД Украины. – Харьков: Консум, 2000. – 704 с.
148. Скляров С.В. Вина и мотив преступного поведения / Скляров С.В. – СПб.: Издательство Р.Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – 326 с.
149. Сливка С.С. Ознаки складу злоучинку: філософський аналіз / С.С. Сливка // Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства). Матер. наук.-практ. конф. 4-5 квітня 2003 р. – Львів: ЛІВС при НАВС України, 2003. – С. 47-50.
150. Словарь педагогических терминов / Словари // http://voc.metromir.ru/pedagogichvoc/id1124
151. Смородинський В.О. Проблема систематизації функцій судової влади / В.О. Смородинський // Вісник академії правових наук України. – 2004. - №3.
152. Современные хакеры: мотивация, поведение, классификация и степень угрозы / http://www.securitylab.ru/news/239680.php
153. Современная философия: Словарь и хрестоматия. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. – 512 с.
154. Соціологічні дослідження щодо засуджених до позбавлення волі / Михайленко О., Бородовська Н. // Вісник прокуратури. – 2007. - №5. – с. 70-75.
155. Спиридонов Л.И. Социология уголовного права / Спиридонов Л.И. – М.: Юрид.лит., 1986. – 215 с.
156. Сравнительная таблица Уголовных кодексов Украины 1960 и 2001 годов. – Х.: ООО «Одиссей», 2001. – 144 с.
157. Степанюк А.Х. Актуальні проблеми виконання покарань (сутність та принципи кримінально-виконавчої діяльності: теоретико-правове дослідження): дис. доктора юрид. наук: 12.00.08 / Степанюк Анатолій Хомич. – Х., 2002. – 393 с.
158. Стерн В. Роль общественных организаций в реабилитации заключенных / В. Стерн // Донецкий мемориал. – 2004. – С. 61-69.
159. Стрижак А.А. Судове управління в Україні: теоретичні основи та практичне регулювання: Монографія / Стрижак А.А. – Ужгород, 2004.
160. Сырых В.М. Теория государства и права / Сырых В.М. – М., 2001. – 410 с.
161. Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Лекции. Часть общая. Том 2. / Таганцев Н.С. – М.: Наука, 1994. – 210 с.
162. Тарарухин С.А. Установление мотива и квалификация преступления / Тарарухин С.А. – М.: 1977. – 151 с.
163. Татидинова Т.Г. Организованная преступность и молодежь / Т.Г. Татидинова // Социологические исследования. – 2000. - №1. – С. 56-57.
164. Ткачова О. Виконання покарань у виді виправних і громадських робіт: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.08. «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. Ткачова. – Харків, 2006. – 17 с.
165. Тогочинський М.О. Феноменологічна сутність процесу виховання моральних цінностей / М.О. Тогочинський // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 2004 - №9. – С. 458-464.
166. Толкаченко А.О. К вопросу о криминологических функциях правосудия / А.О. Толкаченко, К.О. Кадолко // Российский криминологический взгляд. – 2006. - №2.
167. Телефанко Б.М. Проблеми соціальної адаптації осіб, звільнених з кримінально-виконавчих установ на підставі закону України про амністію або акта помилування: дис. кандидата юрид. наук: 12.00.08 / Телефанко Богдан Миколайович. – Львів, 2004. – 237 с.
168. Трубников В.М. Уголовно-исполнительное право Украины. Ученик / Трубников В.М., Филонов В.П., Фролов А.И. – Донецк: ПП “Экспресс”, 1999. – 640 с.
169. Туркот М. Мотив як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони злочину / М. Туркот // Вісник прокуратури – 2007. - №5. – С. 38-45.
170. Тюремная реформа: поиски и достижения / Харьковская правозащитная группа. – Харьков: Фолио, 1999. – 120 с.
171. Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Учебник / Под редакцией Е.Л. Стрельцова. – Х.: «Одиссей», 2002. – 672 с.
172. Уголовное право Украины. Общая часть: Учебник для студентов юрид. вузов и фак. / М.И. Бажанов, Ю.В. Баулин, В.И. Борисов и др.; под ред.профессоров М.И. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тация. – 2-е изд. – Харьков: Право, 1999. – 400 с.
173. Уголовное право. Особенная часть: Ученик для вузов / Под ред. И.Я. Козаченко. – М., 1997. – 290 с.
174. Уголовный кодекс Украины: Научно-практический комментарий / Отв. ред. Е.Л. Стрельцов. Издание четвертое, переработанное и дополненное. – Х.: ООО «Одиссей», 2007. – 872 с.
175. Уголовно-исполнительное право Украины. Учебник. / Трубников В.М., Филонов В.П., Фролов А.И. – Донецк: ПП “Экспресс”, 1999. – 640 с.
176. Усатий Г.О. Кримінально-правове забезпечення механізму податкової амністії: матеріали Міжнар. наук.- практ. конф. у 2-х томах «Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення», (Львів, 13-15 квітня 2007 р.) / М-во внутр.справ, Львівський держ. ун-т внутр. справ. – Львів: Львівський держ. ун-т внутр. справ, 2007. – Т. ІІ. – 312 с. .
177. Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Фріс П.Л. – К.: Атіка, 2004. – 488 с.
178. Фріс П.Л. Питання подальшого вдосконалення кримінального законодавства України / П.Л. Фріс // Наше право. – 2003. - №1. – с. 13-20.
179. Фріс П.Л. Кримінально-правова політика Української держави: теоретичні, історичні та правові проблеми / Фріс П.Л. – К.: Атіка, 2005. – 332 с.
180. Хлистова Н.Б. Суспільно корисна мотивація як обставина, що має пом’якшувати кримінальне покарання / Н.Б. Хлистова // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2006. - №1. – С. 221-230.
181. Хлистова Н.Б. Суспільно корисна мотивація правомірної поведінки: кримінологічні аспекти проблеми / Н.Б. Хлистова // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2007. - №1. – С. 104-112.
182. Хлистова Н.Б. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності в контексті стимулювання суспільно корисної мотивації посткримінальної поведінки / Н.Б. Хлистова // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2008. - №1. – С. 157-165.
183. Хлистова Н.Б. Кримінологічна функція суду щодо формування суспільно корисної мотивації: сучасний стан та перспективи розвитку / Н.Б. Хлистова // Вісник академії адвокатури України. – 2008. - №1. – С. 69-73.
184. Хлистова Н.Б. Особливості формування суспільно корисної мотивації засуджених до позбавлення волі / Н.Б. Хлистова // Право України. – 2008. - №4. – С. 66-68.
185. Хлистова Н.Б. Загальна частина Кримінального кодексу України: крізь призму суспільно корисної мотивації: матеріали Міжнар. наук.- практ. конф. «Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення», (Львів, 13-15 квітня 2007 р.) / М-во внутр.справ, Львівський держ. ун-т внутр. справ. – Львів: Львівський держ. ун-т внутр. справ, 2007. – 312 с.
186. Хлистова Н.Б. Політика держави в сфері формування суспільно корисної мотивації засуджених до позбавлення волі: сучасний стан проблеми: матеріали Міжнар. наук. конф. «Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми», (Донецьк, 17-18 листопада 2006 р.) / М-во внутр.справ, Донецький юрид. інститут. – Донецьк: Донецький юрид. інститут, 2006. – 360 с.
187. Хлистова Н.Б. Стимулювання суспільно корисної мотивації релігійними та громадськими організаціями в контексті соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі: матеріали наук.- практ. семінару «Боротьба зі злочинністю та права людини», (Одеса, 16 березня 2006 р.) / Одеська нац. юр. академія. – Одеса: Одеська нац. юр. академія, 2007. – 312 с.
188. Хлистова Н.Б. До питання про кримінологічну роль суспільно корисної мотивації правомірної поведінки: матеріали Міжнар. наук.- практ. конф. «Від громадянського суспільства – до правової держави», (Харків, 25 квітня 2007 р.) / М-во освіти і науки, Харківський нац. ун-т ім.. В.Н. Каразіна. – Харків: Харківський нац. ун-т ім.. В.Н. Каразіна, 2007. – 506 с.
189. Хряпінський П.В. Щодо змісту заохочувальних кримінально-правових відносин: матеріали Міжнар. наук.- практ. конф. «Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення», (Львів, 13-15 квітня 2007 р.) / М-во внутр.справ, Львівський держ. ун-т внутр. справ. – Львів: Львівський держ. ун-т внутр. справ, 2007. – 312 с.
190. Хряпінський П.В. Форми реалізації позитивного аспекту кримінальної відповідальності / П.В. Хряпінський // Вісник академії адвокатури України. – 2008. - №1. – С. 50-56.
191. Хряпінський П.В. Заохочувальні норми у кримінальному законодавстві / Хряпінський П.В. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 192 с.
192. Чубарев В.А. Опасность лиц, совершающих преступные деяния / Чубарев В.А. – К.: Украинская академия внутренних дел, 1993. – 144 с.
193. Шинальський О. Реформування пенітенціарних закладів / О. Шинальський // Вісник прокуратури. – 2007. - №4. – С. 3-7.
194. Шинальський О.І. Покарання в системі засобів протидії злочинності: дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.08 / Шинальський Олександр Іванович. – К., 2003. – 195 с.
195. Шопенгауэр А. Все грани философии. Об основе морали / http://psylib.org.ua/books/shope01/index.htm
196. Ющик О.І. Кримінально-правове регулювання діяння, пов’язаного з ризиком, за законодавством України: дис. кандидата юрид. наук: 12.00.08 / Ющик Олена Іванівна. – Одеса, 2004. – 220 с.
197. Ягунов Д.В. Державне управління пенітенціарною системою України: механізми ре соціалізації засуджених: автореф. дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.07. «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Д.В. Ягунов. – Одеса, 2004. – 21с.
198. Якобсон П.М. Психологические проблемы мотивации поведения человека / Якобсон П.М. – М.: Просвещение, 1969. – 317 с.
199. Яровой А.О. Проблеми соціальної адаптації неповнолітніх, звільнених з виховно-трудових колоній: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.08. «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / А.О. Яровой. – Харків, 2002. – 15с.