ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ЗВ’ЯЗКУ З ПРИМИРЕННЯМ ВИННОГО З ПОТЕРПІЛИМ :

Краткое описание

З М І С Т

Вступ…….. ................................................................................................................3
Розділ 1. Соціальна обумовленість інституту примирення винного з потерпілим................................................................................................................10
1.1. Звільнення особи від кримінальної відповідальності в системі заходів кримінально-правового впливу................................................................................10
1.2. Історичні, соціально-юридичні та політичні передумови звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.................................................................................................................23
1.3. Соціально-кримінологічні аспекти примирення винного з потерпілим як засобу врегулювання конфлікту..............................................................................47
Висновки до розділу 1...............................................................................................62

Розділ 2. Сутність та зміст інституту звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим................................................................................................................65
2.1. Кримінально-правова природа звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного із потерпілим......................65
2.2. Підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим........................................................................83
2.3. Звільнення від кримінальної відповідальності в законодавстві зарубіжних країн..........................................................................................................................144
Висновки до розділу 2.............................................................................................160
Висновки.................................................................................................................164
Список використаних джерел.............................................................................167
Додатки....................................................................................................................187

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Історично кримінальне право виникло, щоб захистити своїми особливими засобами особу, суспільство і державу від злочинних посягань. Охоронну функцію кримінальне право традиційно виконувало за допомогою притягнення осіб, що скоїли злочин, до кримінальної відповідальності, яка ототожнювалась із покаранням і розглядалась як кара за спричинену злочином шкоду.
Із розвитком доктрини кримінального права стало зрозумілим, що охоронна функція не повинна забезпечуватися тільки заходами примусу, оскільки за допомогою заходів заохочення можна досягти бажаного результату в значно коротший термін. Наявність зазначених норм у кримінальному законодавстві є показником рівня цивілізованості суспільства. Це підтверджується значною кількістю міжнародно-правових актів, прийнятих у цьому напрямку. Тому і в кримінальному законодавстві України почали з’являтися норми, які передбачають можливість звільнення осіб, що скоїли злочин, від кримінальної відповідальності, норми профілактичного характеру та інші заохочувальні норми. Однією з таких норм, є норма, яка передбачає можливість звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.
Вітчизняними та зарубіжними вченими приділялась увага деяким концептуальним питанням, пов’язаним із примиренням потерпілого та злочинця, і, як правило, у процесуальному сенсі. Відомі праці із цієї проблематики належать С.С. Алексеєву, С.А. Альберту, Л.В. Багрій-Шахматову, Ю.В. Бауліну, Ю.Д. Блувштейну, Я.М. Брайніну, В.К. Грищуку, О.В. Давидову, Т.А. Денисовій, І.І. Карпецю, В.М. Кудрявцеву, О.С. Козаку, Т.І. Літваку, П.С. Матишевському, М.М. Михеєнку, А.А. Музиці, В.О. Навроцькому, О.М. Павліку, О.В. Перепаді, Т.І. Присяжнюку, П.М. Рабіновичу, М.В. Сенаторову, В.В. Скибицькому, В.В. Сташису, О.О. Сімонову, Є.Л. Стрельцову, В.Я. Тацію, В.О. Тулякову, О.Я. Цвєтіновичу, М.Д. Шаргородському, В.І. Шакуну, В.В. Ценєвій, С.С. Яценку, Г.М. Якобшвілі, К. Роксіну, Р. Циппеліусу.
Дослідження окремих аспектів проблеми примирення у руслі вивчення кримінально-правового компромісу міститься в наукових працях Х.Д. Алікперова, М.І. Бажанова, М.А. Бєляєва, Л.В. Брусніцина, І.М. Гальперіна, М.І. Гошовського, О.М. Джужі, Л.О. Доліненко, С.І. Канькала, С.Г. Келіної, Л.Л. Круглікова, О.П. Кучинської, В.З. Лукашевича, В.О. Ломака, О.Р. Михайленка, І.С. Ноя, С.В. Полубінської, С.Н. Сабаніна, О.Я. Тупіци, Г.О. Усатого, Є.В. Фесенка, О.І. Чучаєва, Б. Банненберг, У. Браунса, К. Хорна, Г. Кайзера, Ф. Лооса та багатьох інших науковців.
Незважаючи на значний інтерес науковців до умов та підстав звільнення від кримінальної відповідальності, передбачених ст. 46 КК Кримінального кодексу України 2001 р., механізм застосування цієї норми є недостатньо відпрацьованим. Комплексного теоретичного дослідження кримінально-правових аспектів примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим в Україні, після прийняття нового кримінального законодавства, особливо в рамках доктрини, що спрямована на захист прав та інтересів потерпілих від злочину у кримінальному праві України, не здійснювалося. Дисертаційні дослідження О.В. Перепаді та М.В. Сенаторова були присвячені лише окремим питанням загального та порівняльного аналізу стану потерпілих від злочину в кримінальному праві України.
Відкритим залишається питання щодо обумовленості, сутності, доцільності та перспектив розширення меж дій інституту примирення у кримінальному праві України.
Зазначені обставини зумовили актуальність обраної теми дисертації та визначили необхідність її детального дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження спрямоване на реалізацію положень Концепції забезпечення захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, затвердженої Указом Президента України від 28 грудня 2004 р. № 1560/2004 р. Робота виконана відповідно до планів наукових досліджень, що здійснюються Одеською національною юридичною академією у відповідності до теми „Правові проблеми становлення і розвитку сучасної Української держави” (реєстраційний номер 0101U5001195) і є складовою частиною наукових досліджень кафедри кримінального права Одеської національної юридичної академії на 2001–2005 роки „Забезпечення соціальної справедливості нормами кримінального права”.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексне вивчення проблеми примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим, внесення конкретних пропозицій щодо перспектив розвитку зазначеного інституту і формування на цій основі пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства і правозастосовчої практики.
Виходячи з обумовленої мети було поставлено такі задачі:
з’ясувати ґенезу інституту примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим;
з’ясувати юридичну природу та місце інституту примирення в системі норм кримінального права;
визначити зміст поняття „звільнення від кримінальної відповідальності”;
визначити зміст поняття „примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим”;
проаналізувати підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності;
визначити соціально-кримінологічні та юридичні наслідки примирення винного з потерпілим;
викласти конкретні пропозиції щодо перспектив розвитку інституту примирення у кримінальному праві України;
сформулювати рекомендації стосовно практичного застосування норми про примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим.
Об’єктом дослідження є кримінально-правові відносини, що виникають між потерпілим та особою, яка вчинила злочин.
Предметом дослідження є кримінально-правові аспекти примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є загальні закони наукового пізнання, фундаментальні положення теорії та історії держави і права, соціології, кримінального права, кримінології, міжнародного права й інших юридичних наук. Методологія зазначеної роботи ґрунтується також на загальних і спеціальних методах наукового пізнання. Так, за допомогою історико-правового методу стало можливим простежити ґенезу правового оформлення інституту примирення винного з потерпілим. Формально-логічні методи використовувалися при формуванні ключових понять і визначень роботи, їх реалізації в сучасному законодавстві. За допомогою системного методу було досліджено положення чинного КК України та інших законодавчих актів у контексті аналізу передумов звільнення від кримінальної відповідальності, що надало можливість предметно висвітлити особливості реалізації положень пануючої доктрини у конкретній правовій формі. Порівняльно-правовий метод надав можливості визначити основні напрямки вдосконалення вітчизняного законодавства щодо відновлення прав потерпілого.
Емпіричною базою дослідження є результати особистого авторського аналізу даних експертного опитування (працівників суду, прокуратури, міліції) з різних регіонів України (Одеської, Миколаївської, Черкаської, Київської областей та Автономної Республіки Крим) загальною кількістю 500 осіб та анкетування контрольної групи (мешканці цих областей, які не мають юридичної освіти) загальною кількістю 700 осіб, аналізу даних кримінальної статистики та матеріалів кримінальних справ.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших у вітчизняній юридичній науці монографічних досліджень умов та підстав звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим за сучасним кримінальним законодавством. У результаті здійсненого дослідження надано пропозиції, сформульовано нові положення і висновки, до найбільш значущих з яких належать:
уперше:
обґрунтовано, що примирення винного з потерпілим є самостійним міжгалузевим інститутом права, який було сформовано на підставі основних напрямків розвитку сучасної міжнародної та національної кримінальної політики, які сприяють відновленню порушених прав та інтересів потерпілого; відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди; обмеженню негативного впливу подвійної віктимізації; зниженню рівня рецидиву злочинності; економії заходів протидії злочинності.
встановлено, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим як складова інституту примирення винного з потерпілим сприяє підвищенню ступеня реалізації принципів кримінального права, а саме: принципу справедливості, гуманності, презумпції невинності, доцільності та індивідуалізації відповідальності, невідворотності кримінальної відповідальності;
ґрунтуючись на ідеї гуманізації кримінального законодавства запропоновано нову доктринальну редакцію ст. 46 КК України та відповідні редакції ст.ст. 45, 47, 48, 97 КК України, які спрямовані на поширення випадків та підстав застосування цих норм;
розвинуто положення щодо існування обов’язкових, безумовних підстав звільнення від кримінальної відповідальності, та факультативних умовних підстав звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим, які залежать від стану та характеристики попередніх відносин потерпілого зі злочинцем;
удосконалено:
правові характеристики інституту примирення винного з потерпілим, який може бути як підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, підставою для звільнення від покарання або обставиною, яка впливає на пом’якшення покарання;
надано розгорнутий аналіз правомірної поведінки у випадку звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим, а саме – встановлено її суб’єктно-об’єктні характеристики та взаємозв’язки;
набули подальшого розвитку:
доктринальні положення стосовно того, що звільнення від кримінальної відповідальності за своєю природою та значенням у правовому регулюванні не належить до форм реалізації кримінальної відповідальності, а є відмовою держави в особі відповідного органу (суду) від застосування до винного заходів кримінально-правового примусу, що призначаються не інакше, як за обвинувальним вироком суду;
гуманістичні пропозиції щодо обов’язковості відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди потерпілому як умови звільнення від кримінальної відповідальності на підставі закону України про амністію або акта про помилування.
Практичне значення одержаних результатів. Положення, висновки та пропозиції, викладені в дисертаційному дослідженні, визначають концептуальні проблеми звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим та можуть бути використаними у:
науково-дослідницької діяльності – при вирішенні проблем, пов’язаних із розвитком положень щодо захисту прав потерпілого в кримінально-правовій доктрині;
навчальному процесі – при читанні лекцій, проведенні занять з курсів кримінального права, кримінології, та кримінальної віктимології, а також при підготовці відповідних навчальних видань, коментарів та методичних рекомендацій;
правотворчості – при підготовці змін і доповнень до чинного законодавства кримінально-правового, профілактичного та віктимологічного профілю. Сформульовані висновки і пропозиції були направлені до Верховної Ради України. Практичне значення полягає також у тому, що отримані результати можуть бути використані судовими і правоохоронними органами як рекомендації по реалізації діючого законодавства.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження було повідомлено на науково-практичних конференціях у 2003 – 2005 рр.: 6 (58) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (квітень 2003 р., м. Одеса); 7 (59) звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу Одеської національної юридичної академії (квітень 2004 р., м. Одеса); 8 (60) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (квітень 2005 р., м. Одеса); науково-практичному семінарі „Тіньова економіка в інфраструктурі організованої злочинності” (вересень 2004 р., м. Одеса); науково-практичному семінарі „Ефективність правових мір протидії організованим формам злочинності” (січень 2005 р., м. Одеса); міжнародній конференції „Впровадження відновного правосуддя в Україні: висновки та перспективи” (20 – 21 квітня 2006 р., м. Київ).
Публікації. Основні результати дослідження викладено у п’яти наукових статтях, три з яких опубліковані у збірниках наукових праць, що входять до переліку фахових наукових видань, затверджених ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Примирення винного з потерпілим є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, а в деяких країнах – і від покарання. Слід зазначити, що інститут примирення є закономірним етапом розвитку генези кримінально-правових відносин: від таліона до обмеженого таліона, від обмеженого таліона до влади абсолюта, від абсолютної влади держави до гомеостазу приватних та публічних начал у кримінальному праві з приматом прав публічних.
Коло злочинних діянь, за скоєння яких звільнення від кримінальної відповідальності є можливим, обмежене злочинами невеликої суспільної небезпеки.
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням із потерпілим сприяє: відновленню порушених прав та інтересів потерпілого; відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди; обмеженню негативного впливу подвійної віктимізації; зниженню рівня рецидиву злочинності; економії заходів кримінально-правової репресії; підвищенню ступеня реалізації принципів кримінального права, а саме: принципу справедливості, гуманності, презумпції невинуватості, доцільності та індивідуалізації відповідальності, невідворотності кримінальної відповідальності, економії кримінальної репресії; підвищенню авторитету держави; сприянню реалізації положень кримінальної політики України.
Інститут примирення винного з потерпілим головним чином виявляється у звільненні від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК України). Примирення винного з потерпілим є загальною обов’язковою, безумовною підставою звільнення від кримінальної відповідальності, яка застосовується у разі позитивної посткримінальної поведінки особи, винної у вчиненні злочину.

Звільнення від кримінальної відповідальності за своєю природою та
значенням у правовому регулюванні не належить до форм реалізації кримінальної відповідальності і є відмовою держави в особі відповідного органу (суду) від застосування до винного заходів кримінально-правового характеру, що призначаються не інакше, як за обвинувальним вироком суду.
Результати примирення винного з потерпілим можуть бути враховані: при закритті кримінальної справи на підставі п. 1 ст. 27 КПК України у випадку примирення потерпілого і підсудного у справах приватного обвинувачення; як обставина, що пом’якшує покарання під час винесення вироку (п. 2 ч.1 та ч. 2 ст. 66 КК України), сприяє призначенню більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України); при призначенні покарання та прийнятті рішення про звільнення підсудного від покарання з випробуванням, в залежності від призначеного покарання, особи підсудного та тяжкості вчиненого злочину (ст. 75 КК України). Не виключається можливість врахування результатів примирення винного з потерпілим під час застосування інших підстав звільнення від кримінальної відповідальності, передбачених кримінальним законодавством України.
Згідно з результатами аналізу та опитування експертів автор вважає за доцільне запропонувати таку доктринальну модель ст. 46 КК України:

„Стаття 46. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим
Особа, яка вчинила злочин невеликої тяжкості або вперше вчинила злочин середньої тяжкості проти іншої особи, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим або представником юридичної особи та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Особу, яка умисно або з необережності вчинила злочин середньої
тяжкості чи з необережності вчинила тяжкий злочин проти членів сім’ї та близьких родичів, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим, за умови, що протягом року з дня досягнення угоди про примирення виправдає довіру потерпілого”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Айртсен И. Примирение между жертвой и правонарушителем в случае серьезных преступлений: последовательное и структурное изменение парадигмы преступности / Пер. с англ. Т. Громовий / Правосудие по делам несовершеннолетних, М.: Центр „Судебно-правовая реформа” 2000. – 130 с.
2. Алексеев Ю.Г. Псковская Судная Грамота и ее время. – Л., 1980. – 60 с.
3. Аликперов Х.Д. Освобождения от уголовной ответственности в связи с примирением с потерпевшим / / Законность. – № 6. – 1999. – С. 13-17.
4. Аликперов Х.Д. Преступность и компромисс. – Баку, 1992. – 65 с.
5. Аликперов Х.Д. Проблема допустимости компромисса в борьбе с преступностью // Автореф. дис. …д-ра. юрид. наук. – М., 1992. – 22 с.
6. Аликперов Х.Д. УК РФ и некоторые проблемы освобождения от уголовной ответственности / Х. Д. Аликперов, К.Ш. Курбанова // Госуд-во и право. – 2000. № 1. – С. 56-59.
7. Альберт С.А. Участники советского уголовного процесса: Конспект лекций. – Харьков, 1965. – С. 23.
8. Антонов А.Г. Деятельное раскаянье как основание освобождения от уголовной ответственности: Автореф. … канд. юрид. наук. – Томск, 2000. – 22 с.
9. Аристотель. Афинская полития. – М., 1937. – 219 с.
10. Астемиров З.А. Уголовная ответственность и наказание несовершеннолетних: теоретическое введение в изучение спецкурса. – М., 1970. – С. 48-62.
11. Багрий-Шахматов Л.В. Социально-правовые проблемы уголовной ответственности и формы ее реализации. – Одесса, 1998. – 80 с.
12. Багрий-Шахматов Л.В. Уголовная ответственность и наказание, – Минск, 1976. – 30 с.
13. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть: Учеб. пособие // Сост. В.И. Тютюгин. Днепропетровск: Пороги, 1992. – 167 с.
14. Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності: Монографія. –К.: Атіка, 2004. – 296 с.
15. Беккариа Ч. О преступлении и наказании. – М., 1939. – 309 с.
16. Бєляєв В.Г. Личность преступника в советском уголовном праве: Автореф. дис. ... канд. Юрид. наук. – Ростов-н/Дону, 1964. – 18 с.
17. Библия. – М.: Изд-е Моск. патриархии, 1979. – 925 с.
18. Болдырев Е.В. Законодательное закрепление классификаций преступлений по признаку общественной опасности /Ученые записки ВНИИСЗ. – Вып. 22. – 1970. С. 95-96.
19. Бондаренко И.В. Уголовно-правовое понятие вреда, причиненного преступлением, и проблемы его возмещения: Автореф. дис. …канд. юрид. наук – Рязань, 1995. – 18 с.
20. Бородин С.В. Пути оптимизации выбора санкций при разработке проектов уголовных кодексов республик (Юридический аспект) // Сов. гос-во и право. – 1991. – № 8. –– 84 с.
21. Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и ее основания в советском уголовном праве. – М., 1963. – С. 25.
22. Брайнін Я.М. Основні питання загального вчення про склад злочину. – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1964. – 189 с.
23. Брусницин Л.В. Потерпевший: уголовно-процессуальные аспекты // Государство и право. – 1995. – № 9. – с. 68 -73.
24. Бэймор Г. Переосмысление функции наказания в суде для несовершеннолетних: карательный или воспитательный подход к подростковой преступности / Бейзмор Г., Умбрайт М. / Пер. с анг. Т. Громовой, М., 2000. – 72 с.
25. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2004. – № 12; Постанови пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. – 360 с.
26. Великий тлумачний словник української мови / Уклад. і голов. редактор В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2001. – 1427 с.
27. Верещак В.М. Судовий компроміс у кримінальному судочинстві // Вісник Верховного Суду України. – 2000 – № 1. – С. 44.
28. Владимирский-Буданов М.Ф. Огляд історії руського права – 4-е вид. // Книгопродавця М.Я.Оглобліна. – СПб., К., 1905. – 345 с.
29. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права.- Петроград-Киев, 1915. - 308 с.
30. Владимирський-Буданов М.В. Хрестоматія по історії російського права. Ярославль, 1871.
31. Владимирський-Буданов М.Ф. Огляд історії руського права. - 4-е вид. // Книгопродавця М.Я. Оглобліна. – СПб.; К., 1905. – 345 с.
32. Впровадження відновного правосуддя в Україні: висновки та перспективи / За матер. між нар. конференції – К., 2006.- 127 с.
33. Голик Ю.А. Уголовно-правовое стимулирование позитивного поведения: вопросы теории. – Новосибирск: Изд-во Новосиб. ун-та, 1992. – С. 49.
34. Голик Ю.В. Позитивные стимулы в уголовном праве (понятие, содержание, перспективы)// Автореф. дис. …докт. юрид. наук. М., 1994. – 20 с.
35. Головко Л. Прощение долга – одно из оснований прекращения уголовного дела // Рос. юстиция.1998 – № 4. – С. 15.
36. Головко Л.В. Альтернативы уголовному преследованию в современном праве. – СПб.; Изд-во „Юридический центр Пресс”, М., 2002. – 544 с.
37. Головко Л.В. Классификация оснований освобождений от уголовной ответственности // Законность. 1998. – № 11. – С. 39.
38. Головко Л.В. Новые основания освобождения от уголовной ответственности и проблемы их процессуального применения // Государство и право. – 1997. № 8. – М. – С. 47.
39. Головко Л.В. Прощение долга - одно из основанный прекращения уголовного дела // Рос. юстиция. - 1998. – № 4. – С. 15-19.
40. Гошовський М.І., Кучинська О.П. Потерпілий у кримінальному процесі України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 192 с.
41. Греков Б.Д. Київська Русь. – Київ: Радян. школа. – 1951. – 500 с.
42. Грищук О.В. Юридичні наслідки примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим // Державно-правова реформа в Україні: Матер. наук.-практ. конференції. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України. – 1997. – 288 с.
43. Давит Р. Сравнительное право. – В кн.: Очерки сравнительного права / Сост. В.А. Туманов. – М.: Прогресс. – 1981. – С. 35.
44. Давит Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности / Пер. с фр. В.А. Туманова. – М., 1998. – 400 с.
45. Давыдов П.М. Обвинительный приговор без назначения наказания // Правоведения –1971. № 1. – 82 с.
46. Давыдова Е.В. Примирение с потерпевшим в уголовном праве: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Ставрополь, 2001. – 150 с.
47. Дагель Л.П. Субъективная сторона преступления и ее установления. – Воронеж, 1974. – 203 с.
48. Дагель П.С. Проблемы вины в советском уголовном праве // Учен. зап. Дальневост. ун-та // Владивосток, 1960. – 61 с.
49. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. – М.: Рус. язик. 1991. Т. 4, – 459 с.
50. Денисова Т.А. Відновне правосуддя – крок до відновлення соціальної справедливості. Міжнародна конференція „Формування української моделі відновного правосуддя”. Київ, 2005 – С. 84.
51. Добровольская С. Чтобы примирение состоялось… // Домашний адвокат. 1999. – № 3-4. – С. 16-17.
52. Дрьомін В.М. Соціальні та правові підстави застосування в Україні покарань, альтернативних позбавленню волі // Право України. – 2000. – № 6. – С. 27-31.
53. Дьяконов М.А. Очерки общественного и государственного строя древней Руси: 3-е изд. – М.: „Госуд. изд. юрид. литературы”. – 1910.
54. Дювернуа Н.Л. Источники права в Древней России. Опыты по истории русского гражданского права. – М.: В университетской Типографии. –1869. – 213 с.
55. Европейская конвенция по возмещению ущерба жертвам насильственных преступлений // Сб. докум. Совета Европы в области защиты прав человека и борьбы с преступностью. – М.: СПАРК. – 1998. – 81-85 с.
56. Егоров В.С. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности. – М., 2002. – 65 с.
57. Елеонский В.А. „Уголовное наказание и воспитание позитивной ответственности личности”.- Рязань, 1979.
58. Еллинек Г. Социально-этническое значение права, неправды и наказания. – М., 1910. – 134 с.
59. Житний О.О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям. - К., 2003 – С. 67.
60. Загородников Н.И. О пределах уголовной ответственности / Советское государство и право. – 1967. – № 7 – С. 39.
61. Загородников Н.И. Проблемы классификации преступлений в свете дальнейшего совершенствования уголовного закона. – М., 1984. – 47 с.
62. Загородников Н.И. Уголовная ответственность и ее цели / Уголовная ответственность и ее реализация в деятельности органов внутренних дел. – М., 1987. – С. 5.
63. Закон України „Про основи національної безпеки України” від 19.06.2003 р. – Урядовий кур’єр. – 2003. – С. 11-12.
64. Збірник документів з історії кримінального законодавства СРСР і РРФСР – 1917 – 1952. М., 1953. – 58 с.
65. Зер Х. Восстановительное преступление: новый взгляд на преступления и наказание / Пер. с англ., Под общ. ред. Л.М. Карнозовой, Комментарий Карнозовой Л. М., Пашина С.А., Максудова Р.Р., Флямера М. – М.: „Центр Судебно-правовая реформа”, 1998. – 193 с.
66. Иногамова-Хегай Л.В. Конкуренция норм об освобождении от наказания // Государство и право. – 2000. – № 2. – С. 61
67. Исаев М.М. Уголовное право Новгорода и Пскова 13-15 век. // Труды научн. сессии ВИЮН. – 1-6 июля 1946. - М.: Юрид. изд-во Министерства юстиции СССР, 1948. – 142 с.
68. Інформаційний бюлетень // Модельний кримінальний кодекс – № 10, 1996. – 118 с.
69. Кант И. Сочинения в шести томах – Т. 4, Ч. 2 / Под общ. ред. В.Ф. Асмуса, А.В. Гульги, Т.И. Ойзермана. – М.: «Мысль», 1965, - 478 с.
70. Карнозова Л. Восстановительное правосудие: идеи и перспективы для России. / Редкол.: Л. Карнозова, Р. Максудов, М. Флямер -М.: Рос. юстиция – № 11. – 2000. – 42 с.
71. Катькало С.И., Лукашевич В.З. Судопроизводство по делам частного обвинения.– Л., 1972. – 31 с.
72. Келина С.Г. Освобождение от уголовной ответственности как правовое последствие совершения преступления // Уголовное право: новые идеи. – М.: Наука., 1994. – С. 68-81.
73. Келина С.Г. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности. – М., 1974. – С. 28.
74. Китайская Народная Республика: Конституция и законодательные акты / Под ред. Л.М. Гудошникова, М.: – Изд-во „Прогресс”, 1984. – 337 с.
75. Ковалев М. И. Советское уголовное право: Курс лекций. – № 2 // Советский уголовный закон. - Изд-во Свердлов. юрид. ин-та., Свердловск, 1974. – 214 с.
76. Кожевников В.В. Теоретические проблемы правовой активности граждан в правоохранительной сфере и новый УК РФ // Государство и право. – № 2 – 1998. – 76 с.
77. Кокорев Л.Д. Потерпевший от преступления в советском уголовном процессе. – Воронеж, 1964. – 74 с.
78. Коломієць Ю.Ю. Невідворотність кримінальної відповідальності: правова природа та зміст: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2005. – 18 с
79. Коломієць Ю.Ю. Невідворотність кримінальної відповідальності: правова природа та зміст: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2005. – 178 с.
80. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Отв. ред. А.В. Наумов – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристь, 1999. – 206 с.
81. Компанія також може терпіти // Закон і бізнес. 2000 – № 16. – С. 15.
82. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 3.
83. Концепція забезпечення захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів / Указ Президента України від 28 грудня 2004 р. – Офіційний вісник України. – 2004. – № 52. – 186 с.
84. Красиков А.Н. Сущность и значение согласия потерпевшего и примирения с потерпевшим в российском уголовном праве // Вестник СГАП: Науч. поп. журнал. – Вып. 2. – Саратов. – 1998. – С. 20-21.
85. Кривоченко Л.Н. Класифікація злочинів. – Вид-во при Харків. ун-ті об’єднанні „Вища школа”, Х., 1983. – С. 21.
86. Кримінальне право України : Загальна частина / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.О. Бенківськй, П.В. Кобзаренко, С.Я. Лихова – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 512 с.
87. Кримінальне право України: Загальна частина : Підручник / За ред. Я.Ю. Кондратьєва – К.: Правові джерела, 2002. – 72 с.
88. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гаврик, Л.М. Кривоченко – Київ - Харків: Юрінком Інтер – Право, 2001. – 416 с.
89. Кримінальний Кодекс Української РСР. Офіц. текст зі змін. та доп. на 1 березня 1968 р. – К .: Політвидав України, 1968. – 238 с.
90. Кристи Н. Конфликты как собственность // Правосудие по делам несовершеннолетних. Перспективы развития. – Вып. № 1. – М., 1999. – 39 с.
91. Кропачев Н.М., Прохоров В.С. Механизм уголовно-правового регулирования: уголовная ответственность. – СПб., Санкт-Петербург. ун-т., 2000. – С. 17.
92. Кудрявцев В.Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования: Учеб. пособие. – М.: Издат. группа „ФОРУМ-ИНФРА”, 1998. – 298 с.
93. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. – М.: Наука, 1982. – 83 с.
94. Кузнецова Н., Вельцель Л. Уголовное право ФРГ // Изд-во Моск. ун-та., М., 1980. – 185 с.
95. Кузнецова Н.Ф. Классификация преступлений // Сов. гос-во и право. 1967. – № 6. – 46 с.
96. Кузнєцова Н.Ф. Преступление и преступность. – М.: Изд-во МГУ, 1969. - 232 с.
97. Курс Российского уголовного права. Общая часть. / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, М., 1999. – Т. 2. Учение о наказании – 155 с.
98. Курс русского уголовного права. Соч. А. Лохвицкого // С.П., 1867. – 266 с.
99. Курс уголовного права. Общая часть. / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, И.М. Тяжковой, М., 1998. – Т. 1 – 191 с.
100. Курта Є.О. Компроміс на досудовому слідстві: поняття, види, криміналістичні прийоми досягнення. Дис. ... канд.. юрид наук: 12.00.09 / Запорізький юридичний інститут МВС України. – Запоріжжя, 2005. – 215 с.
101. Кучинська О.П. Реалізація прав потерпілого в кримінальному процесі України: Афтореф. дис... канд. юрид. наук. 12.00.09 / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 1996. – 23 с.
102. Кушнарев В.А. Деятельное раскаяние в уголовном праве: Автореф. дис. канд. юрид. наук. – Екатеринбург, 2002; Волженкин Б.В. Новое в уголовном законодательстве // Лененград, 1990. – 19 с.
103. Кычанов Е.И. Основы средневекового китайского права VII–XIII вв. М.: – Изд-во „Наука”, 1986. – 67 с.
104. Лейкина Н.С. Причины конкретного преступления и личность преступника в аспекте индивидуализации наказания // Преступность и ее предупреждение. – Л.: Изд-во Ленинград. ун-та. – 1971. – С. 127-139.
105. Лейст О.Э. Санкции в советском праве. – М., 1962. – 88 с.
106. Лесниевски-Костарева Т.А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика, М., 2000. – 45 с.
107. Литвак О.М. Державний вплив на злочинність. Кримінологічно-правове дослідження. – Київ: Юрінком Інтер. 2000. – 275 с.
108. Лихачев В.А. Уголовное право в независимых странах Африки. – М.: Наука, 1974. – 141 с.
109. Логінова Н. Принцип диспозитивності в аспекті реалізації права потерпілого. / Право України. 2006. – №8. – 143 с.
110. Лохвицкий А.М. Курс русского уголовного права. – СПб.: Изд-во Министерства юстиции, 1867. – 88 с.
111. Магомедов А.А. Уголовная ответственность и освобождение от нее: эволюция правовых воззрений и современность: Афтореф. дис. д-ра юрид. наук. – М., 1998. – 17 с.
112. Малько А.В. Поощрение как правовое средство // Правоведение – № 3. 1996. – С. 28.
113. Мальцев В.В. Категория „общественно-опасное поведение” в уголовном праве. – Волгоград, 1995. – 108 с.
114. Маляренко В.Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: теорія, історія і практика: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого. – Х., 2005. – 35 с.
115. Мандриченко Ж.В. Відновне правосуддя та його переваги. / Актуальні проблеми політики, 2005. – № 26, Одеса, – 504 с.
116. Музика А.А., Школа С.М. Про результати вивчення громадської думки щодо амністії та помилування // Адвокат. – 2003. – № 3. – С. 17-20
117. Мартін Райт. Чи здатне відновлювальне правосуддя зменшити навантаження на систему карного судочинства? / Формування української моделі відновного правосуддя. – Матер. міжнар. конференції. – К., 2005. – С. 29.
118. Мартысевич И.Д. Псковская Судная Грамота. Историко-юридическое исследование. – М., 1951. – 104 с.
119. Марцев А.И. Диалектика и вопросы теории уголовного права. – Красноярск, 1990. – 87 с.
120. Матвеева Ю.В. Освобождения от уголовной ответственности в связи с деятельным раскаянием: Автореф. канд. юрид. наук. – М., 2001. – 27 с.
121. Матишевський П.С. Кримінальне право України: Загальна частина // Підруч. для студ. юрид. вузів і фак. – К.: А.С.К., 2001. – 352 с.
122. Мацнев Н.И. О понятии уголовной ответственности // Правоведение. – № 4, 1980. – 55 с.
123. Международные акты о правах человека: Сб. документов. – М.: НОРМА-ИНФРА – М., 1999. – 165-168 с.
124. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В. П. – Кримінальний процес України: Підручник К.: Либідь, 1992. – 431 с.
125. Монтескье Ш. О духе законов // Избранные произведения. – М., 1955. – 233 с.
126. Мотовиловкер Е.Я. Норма, отношение и ответственность в уголовном праве / В сб.: Уголовная ответственность: проблемы содержания, установления, реализации. – Воронеж, 1989. – 45 с.
127. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. С.С. Яценка. – К.: А.С.К., 2002. – 936 с.
128. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / П.П. Андрушко, Т.М. Арсенюк, О.Ф. Бантишев, О.О. Бахуринська, Л.Б. Боголюбська – К.: Форум, 2001. – 386 с.
129. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. / За ред. М.І. Мельника., М.І. Хавронюка / К.: Канон, А.С.К., 2001. – 135 с.
130. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001р. / А.М. Бойко, Л.П. Брич, В.К. Грищук, О.О. Дудоров, М.І. Мельник - К.: Канон, А.С.К., 2001. – 1104 с.
131. Наумов А.В. Уголовное право. – Общая часть: Курс лекций. М., 1996. – 249 с.
132. Научно-практическая конференция в Иркутске // Государство и право. – 1995. – №10. – С. 90-97 .
133. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко – Київ: Атіка, 2001. – Т. 3. – 910 с.
134. Ной И.С. Сущность и функции уголовного наказания в советском государстве. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1973. – 192 с.
135. Огурцов Н.А. Правоотношения и ответственность в советском уголовном праве.- Рязань: Науч.-исслед. и ред.-издат. отдел, 1976. – 205 с.
136. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – 8-е изд./ Под ред. Н.Ю. Шведовой – М.: Рус. язык, 1986. – 95 с.
137. Осипков В.Н. „Современные стандарты в уголовном праве и уголовном процессе”, – Санкт-Петербург, 1998. – 53 с.
138. Осипов П.П. Теоретические основы построения и применения уголовно-правовых санкций. – Л., 1976. – 122 с.
139. Основи уголовного законодательства Союза ССР и союзних республік. - М.: Госюриздат, 1960. – 24 с.
140. Павлухин А.Н., Чистяков А.А. Уголовная ответственность как научная категория российской правовой доктрины. Генезис, состояния, перспективы: Монография. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 80 с.
141. Памятники русского права: Вып. I / Под ред. засл. деят. науки проф. С.В. Юшкова. – М.: Госуд. изд-во юрид. литературы. – 1952. – 285 с.
142. Пантилеев В.А. Уголовное право развивающихся стран: Учеб. пособие / В.А. Пантилеев, И.Д. Козчкин, В.А. Лихачев – Изд-во ун-та Дружбы народов. М., 1988. – 118 с.
143. Пашин С. Понимание преступления / Уголовное право – № 3. – 2000. – 83 с.
144. Перепадя О.В. Деякі кримінально-правові аспекти захисту прав особи, яка вчинила злочин, та потерпілого // Актуальні проблеми захисту прав і свобод людини в Україні: Матеріали науково-практичної конференції. – К.: Інститут адвокатури України. – 2000. – С. 383-388.
145. Перепадя О.В. Кримінально-правові аспекти примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим (порівняльний аналіз законодавства України та ФРН): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08./ Національна академія наук України Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – Київ, 2003. – 18 с.
146. Перепадя О.В. Кримінально-правові аспекти примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим (порівняльний аналіз законодавства України та ФРН): Дис ... канд. юрид. наук: 12.00.08./ Національна академія наук України інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – Київ, 2003. – 196 с.
147. Перепадя О.В. Примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим як засіб виконання превентивних завдань кримінального права // Право України. – 2000. – №10. – С. 101-104
148. Пинаев А.А. Курс лекций по общей части уголовного права Украины. – Х.: Харьков Юридический, 2002. – 59 с.
149. Пионтковский А.А. О понятии уголовной ответственности // Советское государство и право. 1967. № 12, – 1967. – С. 42.
150. Пионтковський А.А. Меры социальной защиты и уголовный кодекс РСФСР // Советское право. – № 3, 1923. – 84 с.
151. Познышев С.В. Основные начала науки уголовного права. – М.: Юрид. лит., 1912. – С. 35-36.
152. Полянський М. М. Кримінальне право і кримінальний суд Англії. – Вид-во „Юрид. література”, М.: 1998. – 119 с.
153. Постанова Пленума Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. / Вісник Верховного Суду України. – 2006. – №5 – С. 7-13.
154. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 ” Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ” від 31 березня 1995 року (зі змін. та доп. внес. згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду від 25.05.2001р.)// Збірник роз’яснень Вищого арбітражного суду України. – К.: Юрінком Інтер. – 2002. – С. 129-173.
155. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 січня 1974 р. № 1 „Про стан правосуддя в 2000 р. та заходи щодо його вдосконалення з метою реалізації положень Конституції України” // Вісник Верховного Суду України – 2001. №1(23). – С. 8.
156. Постанова пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в Цивільних справах та загальних питань 1063 – 2000 рр. –Харків: Одіссей, 2001. – С. 246-252.
157. Похмелкин В.В. Социальная справедливость и уголовная ответственность. – Красноярск, 1990. – 45 с.
158. Правосудие по делам несовершеннолетних. Мировая мозаика и перспективы в России / Под ред. М.Г. Флямера: В 2 кн.- М.: Центр „Судебно-правовая реформа”, 2000. – 40 с.
159. Присяжнюк Т.І. Інститут потерпілого у кримінальному праві України: Автореф. дис... канд.. юрид. наук: 12.00.08 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2006. – 20 с.
160. Прошляков А.Д. Взаимосвязь материального и процесуального уголовного права: Автореф. дис. д-ра юрид. наук. – Екатеринбург, 1997. – 50 с.
161. Рабінович П.М. Моральна шкода та право на її компенсацію: загальнотеоретичний підхід // Право України. – 2002. – № 4. – С. 100-103.
162. Редрэйв Т. Новозеландская революция в ювенальной юстиции / Пер с англ. М. Либоракиной, М., 2000. – 40 с.
163. Ретюнских И.С. „Уголовно-правовые отношения и их реализация: Учеб. пособие”, – Воронеж. 1997. – 139 с.
164. Реформа исполнений наказаний. Новый век – Новые подходы / Роял Холловай, Эгхам. Сурри, - Лондонский университет. – Региональный доклад – Западный мир. Великобритания. – 2003. – 142 с.
165. Ривман Д.В. Криминальная виктимология:- СПб.: Питер, 2002. – 304 с.
166. Римское частное право: Учебник / Под ред. д-ра юрид. наук И.Б. Новицкого – М., 1948. – С. 54.
167. Римское частное право: Учебник / Под ред. д-ра юрид. наук И.Б. Новицкого – М., 1948. – 560 с.
168. Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 р. / Вісник Конституційного Суду України . – 1999. – № 5 – С. 7-13.
169. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/95 від 29 лютого 1996 року (зі змін. та доп.) „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням моральної шкоди”// Зб. роз’яснень Вищого арбітражного суду України. – К.: Юрінком Інтер. – 1998. – с. 129-133.
170. Российское законодательство X–XX веков. – Акты Земских соборов. – М.: Юрид. лит., 1985. – 512 с.
171. Российское законодательство X – XX векав: В 9 т. Законодательство Древней Руси. – М.: Юрид. лит., 1984. Т.1. – 432 с.
172. Российское законодательство X– XX веков (Тексты и комментарии): В 9 т. / Под общ. ред. О.И. Чистякова. – М.: Юрид. лит., 1986. – Т. 4. – 511 с.
173. Сабанин С.Н. Справедливость освобождения от уголовного наказания. – Екатеринбург, 1993. – 32 с.
174. Сабитов Р.А. Посткриминальное поведение (понятие, регулирование, последствия). – Изд-во Томск. ун-та, Томск, 1985. – 147 с.
175. Санталов А.И. Теоретические вопросы уголовной ответственности. – Изд-во Ленінград. ун-та, Л., 1982. – 205 с.
176. Сахаров А.Б., Бабаев М.М. Особенности применения мер воздействия к несовершеннолетним преступникам / Вопросы борьбы с преступностью. – № 8, М.: Юрид. лит. – 1968. – С. 36.
177. Сенаторов М.В. Потерпілий від злочину в кримінальному праві: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого. –Х., 2005. – 20 с.
178. Сергеев А.Б. Институт прекращения уголовного преследования в чрезвычайных ситуациях // Закон и право. – 2002. – № 12. – С. 18-22.
179. Сергеевич В. М. Законодательство Древней Руси. – М.: Юрид. лит., 1984. – 378 с.
180. СЗ РФ. – 1996. – № 52. – Ст. - 5881.
181. Симонова Е.А. Примерение с потерпевшим в уголовном праве России. Дис. .. канд. юрид. наук: 12.00.08 / Государственное образовательное учреждение профессионального высшего образования „Саратовская государственная академия права”. – Саратов, 2002. – 211с.
182. Синцов А.С. Уголовная ответственность и ее роль в реализации советской уголовной политики. – Изд-во Моск. ун-та., М., 1985. – С. 24.
183. Смирнов В.Г. Функции советского уголовного права. – Л., – Изд-во Ле-нинград. ун–та. 1965. – 188 с.
184. Соловйова О. Є. Примирення сторін у кримінальному процесі України: Дис. ... канд.. юрид наук: 12.00.09 / Харківський національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2006. – 234 с.
185. Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество. - М., 1992. – 79 с.
186. Сохнюк С.В. Освобождение от уголовной ответственности, его виды и классификация // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2002.- № 3. – С. 111-119.
187. Спасович В. Учебник уголовного права; Общая часть уголовного материального права. Вып. 2 – СПб., Типогр. Иосифа Огризко, 1863.- Т. 1. – 314 с.
188. Строгович М.С. Курс советского уголовного процеса. – СРСР. – М., 1958. – 703 с.
189. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса: В 3 т. – М.: Наука, 1968. – Т. 1. – 265 с.
190. Стручков Н.А. Уголовная ответственность и ее реализация в борьбе с преступностью. – Саратов. ун-т, Саратов. 1978. – 288 с.
191. СУ РСФСР – 1922. – № 15.– Ст. 230.
192. Сумачев А.В. Пострадавший как субъект уголовного правоотношения: Автореф…канд. юрид. наук. – Рязань, 1997. – 26 с.
193. Таганцев Н.С. Русское уголовное право: Часть общая. Лекции: В 2 ч. – М.: Изд-во „Наука”, 1994. – 337 с.
194. Тархов В.А. Ответственность по советскому гражданскому праву. – Саратов, 1979. – 108 с.
195. Теория государства и права: Курс лекцій / Под ред. М.Н. Марченко. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Зерцало, 1998. – 400 с.
196. Тер-Акопов А.А. Правовые основания уголовной ответственности военнослужащих. – М.: Юрид. лит., 1981. – 130 с.
197. Тертишник В.М. Концептуальна модель системи принципів кримінального процесу // Вісник УАДУ при Президентові України. –2001. – № 4. – С. 319-321
198. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України // К.: А.С.К., 2002. – (Нормативні документи та коментарі) – 1056 с.
199. Титов Ю.П. Хрестоматия по истории государства и права России // Учеб. пособие. – М.: Проспект, 1997. – С. 4.
200. Тихомирова Л.В. Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия / Под ред. М.Ю. Тихомирова. – М., 1997. – 526 с.
201. Тихонов К.Ф. Субъективная сторона преступления. – Саратов, 1967. – С. 39.
202. Туляков В.О. Права жертв преступлений и некоторые проблемы развития современной уголовной политики. / Актуальні проблеми політики, 2001.– № 12. – 409 с.
203. Туляков В.О. Учение о жертве преступления: социально-правовые основы: Дис. д-ра юрид. наук: 12.00.09 / ОНЮА. – Одесса, 2001. – 484 с.
204. Уголовная ответственность и ее реализация в деятельности органов внутренних дел / Под ред. Н.И. Загородникова, – М., 1987. – С. 12.
205. Уголовное наказание (монографическое исследование) / Лановенко И.П., Заросинский Ю.Л., Костенко А.Н., Скибицкий В.В., Филонов В.П. – Киев-Донецк: Інститут государства и права Украины, Донецький институт внутрених дел МВД Украины, 1997. – 312 с.
206. Уголовное право России. Общая часть: Учебник / Под ред. А.И. Рарога – М.: Институт Международного права и экономики. Изд-во Триада ЛТД, 1997. – 264 с.
207. Уголовное право России: Учебник для вузов: В 2 т./ Отв. ред. А.Н Ігнатов, Ю.А. Красиков – М.: НОРМА-ИНФРА, – 1996. – Т. 1. Общая часть.– 464 с.
208. Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть общая. – К.: Наукова думка, 1985. – С. 47.
209. Уголовное право Украины. Общая и Особенная части : Учебник для вузов / Под ред. Е.Л. Стрельцова – Х.: Одиссей, 2002. – С. 42-63.
210. Уголовно-правовые и процессуальные правоотношения. // Советское государство и право // Божьев В.Н., Фролов Е.А., Наука - М., 1974. – 95 с.
211. Уголовный кодекс Аргентины. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – С. 78-79.
212. Уголовный кодекс Испании. – Санкт-Петербург.: „Юридический центр Пресс”. – 2001. – 345 с.
213. Уголовный кодекс Кыргызкой Республики. – Санкт-Петербург. „Юридический центр Пресс” – 2002. – 356 с.
214. Уголовный кодекс Республики Беларусь. – Минск. – 2001. – 601 с.
215. Уголовный кодекс Республики Казахстан. – Санкт-Петербург. „Юридический центр Пресс” – 2001. – 466 с.
216. Уголовный кодекс Республики Польша. – С.Пб. – „Юридический центр Пресс” – 2001. – 128 с.
217. Уголовный кодекс Швейцарии. – Санкт-Петербург.: „Юридический центр Пресс”. – 2002. – 350 с.
218. Усатий Г.О. Кримінально-правовий компроміс: Монографія. – К.: Атіка, 2001. – 109 с.
219. Фефелов П.А. Общественная опасность преступного деяния и основание уголовной ответственности. Основные методологические проблемы // М.: 1972. – С. 24.
220. Филимонов Б.А. Основы уголовного процесса Германии. – М., 1994. – С. 13.
221. Фойницкий И.Я. Курс уголовного судопроизводства. / СПб., 1910. – С. 27.
222. Хан-Магомеов Д.О. Классификация преступлений и некоторые вопросы освобождения от уголовной ответственности и наказания // Труды высшей школы МООП.– № 12. 1964. – 88 с.
223. Хрестоматія по історії Руського права. – 3-е вид., – К.: СПб, 1889. – 58 с.
224. Хруслова Л. Закриття кримінальних справ // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. - № 1 (31). – С. 50-54.
225. Ценева В.В. Освобождение от уголовной ответственности в связи с примирением с потерпевшим: Дис. … канд. юрид. наук. - Кемерово, 2002. – с. 228 .
226. Цивільний кодекс України: Коментар. – 2-е вид., зі змін. за станом на 15 січня 2004 р. – Х.: ТОВ „Одіссей”, 2004. – 856 с.
227. Чугаев А. П. Малозначительные преступления и товарищеский суд. Казань. – 1966. – 26 с.
228. Чугуников И.И. Правоотношения и формы их реализации в уголовном праве: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. / ОНЮА. – Одесса, 2001.– 18 с.
229. Чугуников И.И. Правоотношения и формы их реализации в уголовном праве: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.09. / ОНЮА. – Одесса, 2001. – 198 с.
230. Чукмаитов Д.С. Влияние первого преступления на последующую противоправную деятельность рецидивистов: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / М., 1992. – 16 с.
231. Шакун В.І. Урбанізація і злочинність в Україні: Автореф. дис... д-ра. Юрид. наук: 12.00.08 / Національна юридична академія ім.. Ярослава Мудрого. –Х., 1996. – 26 с.
232. Шамардин А. Примирение сторон и отказ от поддержания обвинения должны утверждаться судом // Рос. юстиция. 2001. – № 2. 2001. – 60-61 с.
233. Шаповалова Л. Підстави визнання особи потерпілим у кримінальному процесі // Право України. 2001 – № 7. С. 39-42.
234. Шаргородский М.Д. Наказание по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1958. – 304 с.
235. Шейфер С.А. Имущественные преступления в семье: материаль- но-правовой и уголовно-процессуальный аспекты / С.А. Шейфер, А.Г. Безверхов // Гос-во и право. – № 6. М., 2000. – 50 с.
236. Шімон С.І. Відшкодування моральної шкоди в проекті Цивільного кодексу України // Право України. – 1997. №10. – С. 23-27.
237. Школа С.М. Кримінально-правові проблеми застосування амністії та здійснення помилування в Україні: Спеціальність 12.00.08. – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право: Автореф. ... канд.. юрид. наук. – Київ, 2004. – 20 с.
238. Штамм С.И. Судебник 1497 г. Учеб. пособ. по истории госуд. и права СССР. – М.: Юрид. лит., 1955. – 46 с.
239. Щербаков В.В. Уголовная ответственность, ее основание/ / Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Саратов, 1998. – 16 с.
240. Эндерлевский А.М. Компенсация морального вреда в России и за рубежом. – М.: ФОРУМ - ИНФРА - М, 1997. – С. 134 -136
241. Юридичний словник / За ред. Б.М. Бабія, С.Г. Бурчака, В.М. Корецького, В.В. Цвєткова. – К.: Голов. редакція УРЕ, 1983. – 871 с.
242. Якобшвили Г.М. Освобождение от уголовной ответственности в связи с примирением с потерпевшим. Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Московская академия МВД России. – Москва, 2002. – 145 с.
243. Яни П. Законодательное определение потерпевшего от преступления. // Рос. юстиция. – 1995. – № 4. – 40 с.
244. Bannenberg B. Taeter -Opfer - Ausgleichsprojekte im allgemeinen Strafrecht –tmpirische Ergebnisse // Hering R.-D., Roessner D. Taeter –Opfer-Ausgleich im allgemeinen Strafrecht.-Bonn: Forum-Verlag Godesberg.-1993.-S.183-212.
245. Bannenberg B., Roessner D. Taeter-Opfer-Ausgleich im kuenftigem Strafrecht // Hering R.-D., Roessner D. Taeter – Opfer-Ausgleich im allgemeinen Strafrecht.-Bonn:Forum-Verlag Godesberg. – 1993. – S. 319-339.
246. BGH, Beschl. V. 25. 7. 1995 -1 StR 205/95 (LG Heibronn) // Strafverteidiger/ -1995. – № 11. – S. 584-585.
247. Kaiser G., Schoech H. Kriminologie, Jugendstrafrecht, Strafvollzug. - Muenchen: Beck, 1994. – 272 s.
248. Ransshe N. Christie. Conflicts as a property. Валюк Я. Медиация – теория и практика, внедрения медиации в Польше / За матер. семінару „Впровадження відновного правосуддя в Україні” – К., 2004.
249. Schoenke A., Schroeder H. Strafgesetzbuch: Kommentar.-Muenchen: Beck, 1997.- 2389 S.