Кримінально-правова характеристика примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань (ст. 355 КК України) :

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………….….....……………...4
Розділ 1. Аналіз основного складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 355 КК……………………………………………………………………….…....………...14
1.1. Об’єкт злочину передбаченого ч. 1 ст. 355 КК………………...…………........19
1.2. Об’єктивна сторона складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 355 КК…………………………………………………………………………….………...70
1.3. Суб’єкт злочину та суб’єктивна сторона складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 355 КК …………………………………………..…………………………............82
Розділ 2. Кваліфіковані види примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань………………………………………………………97
2.1 Кримінально-правова характеристика кваліфікуючих ознак передбачених ч. 2 ст. 355 КК………………………… …………………………..................................97
2.1.1 Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, вчинене повторно………………………………………... ..…………109
2.1.2 Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, вчинене за попередньою змовою групою осіб………….…………..112
2.1.3 Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, вчинене із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень………………………………………………………….……. ………….115
2.1.4 Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров’я………………………………………………………………….. .………….118
2.1.5 Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, поєднане з пошкодженням чи знищенням майна…………………...120
2.2 Кримінально-правова характеристика особливо кваліфікуючих ознак передбачених ч. 3 ст. 355 КК......................................................................................125
2.2.1 Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, вчинене організованою групою………………………… .…………..125
2.2.2 Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я……………………… ………………………………………. ..…………..127
2.2.3 Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, що завдало великої шкоди чи спричинило інші тяжкі наслідки………………………………………………………………….. .…………130
Розділ 3. Розмежування примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань із суміжними злочинами……………………….…………..133
Розділ 4 Порівняльна характеристика злочину передбаченого ст. 355 КК України, із тотожними чи подібними злочинами за законодавством зарубіжних країн…………………………………………………………......……………………165
Висновки та пропозиції……………………………………………………...............181
Список використаних джерел……………………………………….………............202
Додатки…………………………………………………………………….…............213

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах подальшого розвитку України як самостійної незалежної держави особливої ваги набувають питання правового регулювання цивільно-правових відносин та розробки заходів, спрямованих на їх стабілізацію, а також на захист прав суб’єктів цих відносин. При переході до ринкових відносин поява різних форм власності та зменшення питомої ваги державної власності зумовили появу нових підстав економічних конфліктів, які просто не могли , які просто не могли зародитися за радянські часи в умовах існування державної форми власності в привілейованому положенні.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55).
Учинення в таких умовах діянь, пов’язаних із примушуванням до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань всупереч порядку, встановленому законодавством, створює загрозу національній безпеці України у сфері економіки, з одного боку, і порядку управління та інтересам правосуддя – з іншого. Здійснюючи позасудовий захист порушених цивільних прав, особа, тим самим, ігнорує легальний, визначений законодавством, порядок їх вирішення. Такий позазаконний захист вона досить часто здійснює, звертаючись до злочинних угрупувань, своєрідних органів “тіньової” юстиції, які спеціалізуються на “вибиванні боргів”.
Ситуацію, за якої винна особа ігнорує судовий порядок вирішення цивільних спорів, на наш погляд, можна пояснити рядом причин, серед яких: 1)негативна оцінка населенням легального вирішення спорів судовими органами; 2) низький рівень правової культури населення; 3) недосконалість законодавства; 4) наявність глибокої економічної кризи в державі; 5) різке зниження життєвого рівня населення.
У минулі роки, за відсутності в Кримінальному кодексі України (далі – КК) спеціальної норми, яка б криміналізувала такий тип злочинної поведінки, дії винних осіб, які примушували до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, кваліфікувалися за певних умов як самоправство або як вимагання. Проте за самоправство передбачалося занадто м’яке покарання, очевидною була невідповідність розміру санкції статті 198 “Самоуправство” КК України 1960 р. характеру та ступеню суспільної небезпечності дій, які виражались у примушуванні до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань.
У свою чергу кваліфікація таких дій як вимагання – це шлях до аналогії, застосування якої, на нашу думку, є недопустимим у кримінальному праві. Тому Законом України від 20 листопада 1996 року № 530 “Про внесення змін і доповнень до Кримінального й Кримінально-процесуального кодексів України” КК України 1960 р. був доповнений новою статтею – ст. 198² (“Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань”). Фактично без суттєвих змін даний склад злочину включений й до чинного КК України 2001 р. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань має практику застосування. Протягом 1998 р. – 1 півріччя 2003 р. судами України була розглянута така кількість справ: 1998 р. – 336 справ; 1999 р. – 477 справ; 2000 р. – 538 справ; 2001 р. – 435 справ, із них 382 справи по ст. 198² КК і 53 справи по ст. 355 КК 2001 р.; 2003 р. – 307 справ, з них 20 по ст. 198² КК 1960 р. і 287 справ по ст. 355 КК 2001 р.
На наш погляд, проблеми відповідальності за даний злочин набули особливої актуальності у зв’язку з прийняттям Верховною Радою України 16 січня 2003 р. Цивільного кодексу (далі - ЦК), що набрав чинності з 1 січня 2004 р. Зокрема, згідно зі ст. 19 ЦК передбачено, що особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань, під яким розуміється застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.
Отже, законодавець, передбачивши право на самозахист цивільних прав, поставив перед правозастосовчими органами та науковцями проблему визначення змісту цього інституту, умов його правомірності та відмежування від діяння, відповідальність за яке передбачена ст. 355 КК України.
Вибір даної теми як предмета дисертаційного дослідження був зумовлений також тим, що в сучасній кримінально-правовій літературі поки що відсутні спеціальні монографічні дослідження, присвячені даній проблемі.
Таким чином, актуальність теми дисертації зумовлюється також потребою комплексного дослідження такого складу злочину як примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, відповідальність за який передбачена ст. 355 КК України 2001р., а також значним зростанням кількості вчинених злочинів такої категорії та проблемами їх кваліфікації.
Питання кваліфікації примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань розглядались в працях українських учених: П.П. Андрушка, Н.О. Бондаренка, О.О. Дудорова, В.А. Клименка, М.Й. Коржанського, М.І.Мельника, В.О. Навроцького, Є.Л. Стрельцова, В.І. Терентьєва, М.І.Хавронюка, Л.А. Хруслової, Н.М. Ярмиш та деяких інших, - переважно на рівні науково-практичних коментарів до ст. 198² КК 1960 р. та ст. 355 КК 2001 р., а також у підручниках та наукових статтях.
Зазначеним вище проблемам приділяли увагу й зарубіжні вчені, зокрема, В.В. Борода, П.О. Скобліков та В.В. Тимощенко.
Враховуючи ті обставини, що проблеми кримінальної відповідальності за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань аналізувалися недостатньо і комплексні дослідження з цих питань не проводилися, у даному дисертаційному дослідженні зроблена спроба з урахуванням досягнень науки й практики проаналізувати зміст ознак складу злочину, передбаченого ст. 355 КК України, запропонувати текст диспозиції цієї кримінально-правової норми та розробити рекомендації та розробити рекомендації для правозастосовчих органів щодо кваліфікації примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань.
Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження є складовою частиною плану наукової роботи кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка на 1997-2000 р., тема № 97117 (0197U003329) “Проблеми кримінально-правового захисту підприємницької діяльності”. Робота спрямована на реалізацію положень Указу Президента України “Про заходи для подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” від 18 лютого 2002 р. № 143/2002, положень Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000, одним із напрямів досягнення мети якої є вжиття заходів, спрямованих на зменшення рівня злочинності в Україні.
Мета й основні завдання дослідження. Метою дослідження є здійснення кримінально-правової характеристики складів злочину, передбаченого ст. 355 КК України, визначення та наукове обґрунтування на цій підставі критеріїв відмежування даного злочину від інших, у тому числі суміжних злочинів, що прямо пов’язане з обов’язком і правом особи, яка скоїла злочин, відповідати за вчинене виключно на підставі закону.
Для досягнення зазначеної мети дисертантом були поставлені такі завдання: 1) проаналізувати зарубіжне кримінальне законодавство і виявити статті, які передбачають відповідальність за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, провести порівняльно-правове дослідження цих статей зі ст. 355 КК України; 2) проаналізувати ознаки основного й кваліфікованих складів даного злочину через призму змін, що відбулися з прийняттям нового КК України; 3) дослідити в контексті обраної теми спеціальну літературу з питань кримінальної відповідальності за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань; 4) узагальнити судову практику з питань застосування законодавства про кримінальну відповідальність за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань; 5) розробити пропозиції щодо вдосконалення кримінально-правової норми, якою передбачена відповідальність за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань.
Враховуючи наведене, об’єктом даного дисертаційного дослідження є діяння, пов’язані із примушуванням до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, а предметом – кримінально-правова норма, яка передбачає відповідальність за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, а також аналогічні норми КК зарубіжних держав, правозастосовча практика, доктринальні положення науки кримінального права щодо кваліфікації злочинів тощо.
Методологічні основи дослідження представлені історичним (проведено порівняльний аналіз вітчизняного кримінального законодавства (КК України 1960 та 2001 років)), системно-структурним (визначено місце примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань у системі злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян), формально-логічним (проведено аналіз основного і кваліфікованих складів злочину, передбаченого ст. 355 КК України).
Догматичний і порівняльно-правовий методи дозволили за допомогою аналізу змісту юридичних конструкцій і термінів у кримінальному законодавстві інших держав (КК Азербайджанської Республіки, КК Республіки Бєларусь, КК Грузії, КК Республіки Казахстан, Кримінальний закон (далі – КЗ) Латвійської Республіки, КК Литовської Республіки, КК Республіки Молдова, КК Російської Федерації, КК Республіки Узбекистан, КК Австрії, КК Іспанії, КК Голландії, КК Республіки Польща, КК Франції, КК ФРН, КК Швейцарії, КК Швеції), а також Модельному КК США проаналізувати закономірності появи норми про відповідальність за виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань в КК України та здійснити аналіз складу такого злочину.
Науково-теоретичним підґрунтям для виконання дисертації стали праці вчених із кримінального права, логіки, філософії, історії держави та права України, історії держави та права зарубіжних країн, цивільного права. Конкретні проблеми розглядались автором з урахуванням положень, викладених у роботах вітчизняних та зарубіжних правників, присвячених як загальним питанням інституту кримінальної відповідальності, так і питанням кримінальної відповідальності за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань. Зокрема, це праці Ю.В. Александрова, П.П. Андрушка, М.І. Бажанова, Ф.Г. Бурчака, О.О. Дудорова, С.О. Єфремова, В.П. Ємельянова, М.Й. Коржанського, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнєцової, П.С. Матишевського, М.І. Мельника, А.А. Музики, П.О. Скоблікова, В.В. Сташиса, Є.Л. Стрельцова, В.Я. Тація, А.Н. Трайніна, Є.В. Фесенка, М.І. Хавронюка, С.Д. Шапченка, С.С. Яценка та інших вчених.
Емпіричною базою дисертаційного дослідження є матеріали практики судів України в справах про злочини, передбачені ст. 198² КК України 1960 р. Зокрема, було вивчено 94 кримінальні справи зазначеної категорії, що розглядалися місцевими та апеляційними судами в період із 1996 р. по 2004 р., а також матеріали узагальнення судової практики по всіх регіонах України, які надійшли для вивчення у Верховний Суд України в 2004 р. Також були використані постанови Пленуму Верховного Суду України та ухвали його колегії суддів Судової палати у кримінальних справах по конкретних кримінальних справах.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в науці кримінального права вперше предметом спеціального наукового дослідження стали питання кримінально-правової характеристики примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань.
Особистий внесок дисертанта в наукову розробку проблеми полягає в обґрунтуванні нових теоретичних положень, уточненні змісту окремих понять та категорій, що мають значення для науки кримінального права та практики, а також удосконалення кримінального законодавства з питань забезпечення реалізації права суб’єкта на судовий захист порушеного цивільного права, яке виникло на підставі об’єктивно існуючого цивільно-правового зобов’язання.
На захист виноситься ряд нових у теоретичному плані та важливих у практичному відношенні положень:
1. Обґрунтована необхідність внесення змін та доповнень до ч. 1 ст. 355 КК України щодо розширення видів зобов’язань, примушування до виконання чи невиконання яких має тягти кримінальну відповідальність за цією статтею – не лише цивільно-правових зобов’язань, але і будь-яких інших, які виникають в інших галузях права (адміністративно-правові, трудові, аліментні тощо). Формулювання “цивільно-правове зобов’язання” пропонується замінити на “будь-яке об’єктивно існуюче зобов’язання, яке виникло з підстав, передбачених законодавством”.
2. Обґрунтовується необхідність внесення змін до ч. 1 ст. 355 КК України щодо заміни в тексті статті терміну “угода” на термін “правочин”, враховуючи зміни, що відбулися в цивільному законодавстві у зв’язку з набранням чинності ЦК 2003 р., у якому вживається термін „правочин”, а не терміни “угода”.
3. Обґрунтовується доцільність уточнення назви розділу ХV КК України “ Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян”: пропонується повернутись до попередньої назви групи злочинів, розміщених у ньому, – “Злочини проти порядку управління.”
4. По-новому визначається основний зміст безпосереднього об\'єкта передбаченого ст. 355 КК України злочину – ним пропонується вважати встановлений порядок реалізації права суб’єкта на судовий захист порушеного цивільного права, що виникло на підставі реального об’єктивно існуючого цивільно-правового зобов’язання.
5. Отримала додаткового обґрунтування думка про те, що предметом цього злочину є існуюче цивільно-правового зобов’язання.
6. Отримала подальший розвиток думка про те, що посиленого кримінально-правового захисту потребують не лише близькі родичі особи, яку примушують до виконання чи невиконання цивільно-правового зобов’язання, а й інші особи, які є близькими цій особі в силу тих чи інших життєвих обставин. Пропонується внести зміни до ч. 1 ст. 355 КК України і замінити словосполучення “близькі родичі” на “близькі особи”.
7. Обґрунтоване положення про необхідність розширення кола погроз, про які йде мова в ч. 1 ст. 355 КК України. Вивчення матеріалів судової практики показало, що примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань вчинюється не лише під погрозою насильства над потерпілим або його близькими родичами або пошкодження чи знищення їх майна, але також і під погрозою розголошення відомостей, які можуть спричинити істотну шкоду правам і законним інтересам потерпілого або його близьких, а також під погрозою обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб. Запропоновано доповнити ч. 1 ст. 355 КК України словами “із погрозою обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, розголошення відомостей, які можуть спричинити істотну шкоду правам і законним інтересам потерпілого або його близьких”.
8. Зроблено висновок про типовість утворення кваліфікованого та особливо кваліфікованого складів злочину примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, незважаючи на те, що в основному складі цього злочину йдеться про погрозу насильством, а у кваліфікованих – про насильство. Дисертант підтримує точку зору тих авторів, які розглядають погрозу як форму насильства, а саме як насильство психічне, що не порушує типовості утворення кваліфікованих складів.
9. Отримала подальший розвиток думка про те, що кваліфікація примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань за ознакою повторності повинна відбуватися також із врахуванням сукупності, виходячи із тлумачення змісту ст. 33 КК України (ч. 1 ст. 355 і ч. 2 ст. 355 КК України (за ознакою повторності) ).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки й пропозиції дисертанта можуть бути використані:
а) у наукових дослідженнях як теоретична основа при дослідженні проблем кримінальної відповідальності за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань;
б) у правотворчості при подальшому вдосконаленні кримінального законодавства;
в) у правозастосовчій діяльності правоохоронних та судових органів при вирішенні питань кваліфікації злочинів за ст. 355 КК України;
г) у навчальному процесі при викладанні курсу “Кримінальне право України. Особлива частина” для студентів юридичних вузів і факультетів та спецкурсів; при підготовці науково-практичних посібників, методичних указівок.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення дисертації обговорені на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, науково-практичних семінарах.
Окремі положення дисертації доповідалися та обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях: “Права і свободи людини та сучасний суспільний прогрес” ( 24-25 лютого 1999 року, Ужгород, Україна), “Проблемы юридической науки и правоприменения ”(29-30 жовтня 1999 року, Мінськ, Республіка Бєларусь ), “Российское государство и право на рубеже тысячелетий” ( 2-4 лютого 2000 року, Москва, Російська Федерація).
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, причому перший, третій та четвертий розділи складаються з трьох підрозділів, а другий – із п’яти, висновків, списку використаних джерел (317 найменувань, серед яких 203 іноземною мовою, 282 – це спеціальна література, 30 – нормативні акти і 5 – постанови Пленуму Верховного Суду України). Повний обсяг дисертації становить 217 сторінки, із них основного тексту – 169.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дослідження нами були зроблені наступні висновки :
1. Родовим об’єктом примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань є нормальна управлінська діяльність органів державної влади (законодавчої виконавчої та судової) та місцевого самоврядування авторитет органів державної влади місцевого самоврядування та об’єднань громадян.
2. Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є встановлений порядок реалізації громадянами належних їм цивільних прав коли є об’єктивні підстави вважати що такі права порушені. Додатковим безпосереднім об’єктом примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань є життя, здоров’я, воля та власність, свобода підприємницької діяльності потерпілого чи його близьких родичів.
3. Цивільно-правове зобов’язання є предметом даного злочину. На наш погляд необхідно внести зміни та доповнення до ч. 1 ст. 355 КК щодо розширення поняття зобов’язання – не лише цивільно-правові зобов’язання але і будь-які інші які виникають в інших галузях права (трудові аліментні тощо). Формулювання “цивільно-правове зобов’язання” пропонується замінити на “будь-яке законне зобов’язання”.
4. Потерпілим від злочину є особа, яка має обов’язок виконати об’єктивно існуюче цивільно-правове зобов’язання та її близькі родичі.
5. В новому Кримінальному кодексі законодавець обмежив коло осіб яких може стосуватись погроза – це близькі родичі потерпілого. На наш погляд така новела є невиправданою і буде суттєво впливати на судову практику. Доцільніше було б залишити поняття близькі особи.
6. Поняття “договір” повністю охоплюється родовим поняттям “угода”. Тобто вживання поняття “договір” у диспозиції ч.1 ст. 355 КК поряд із поняттям “угода” є по-суті зайвим. Зміст не змінюється якщо залишити лише поняття “угода”. Обсяги понять “угода” і “договір” мають спільні елементи. Такі поняття в науці логіки називаються сумісними. Обсяги сумісних понять повністю або частково співпадають. Між цими сумісними поняттями виникають відношення підпорядкування. Відношення підпорядкування характеризує відношення між родовим поняттям і поняттям що виражає один із видів цього роду. Тобто мається на увазі два поняття обсяг одного з яких становить частину обсягу другого поняття (включається в обсяг другого поняття однак не вичерпує його).
У зв’язку з прийняттям ЦК України 2003 р. вважаємо за доцільне внести зміни і до ст. 355 КК, пов’язані з тим, що в тексті чинного ЦК відсутній термін “угода ”. Його замінив новий термін – “правочин”. З тексту ст. 202 ЦК України точно зрозуміла заміна термінів: “Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори)”.
7. Ми дійшли висновку що вимога виконати чи не виконати цивільно-правове зобов’язання може бути поєднана не лише із погрозою насильства над потерпілим або його близькими родичами чи пошкодження чи знищення їх майна але також з іншими видами погроз. Запропоновано доповнити ч. 1 ст. 355 словами “під погрозою розголошення відомостей, які можуть спричинити істотну шкоду правам і законним інтересам потерпілого або його близьких.”).
8. Зроблено висновок про типовість утворення кваліфікованого та особливо кваліфікованого складів примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань незважаючи на відсутність у кваліфікованих складах погрози насильством як це має місце в основному складі. Ми розглядаємо насильство як прояв погрози що не порушує типовості утворення кваліфікованих складів.
Отже, пропонуємо викласти диспозицію ч. 1 ст. 355 КК в такій редакції: “Примушування до виконання чи невиконання будь-яких об’єктивно існуючих зобов’язань що виникли на законних підставах, тобто вимога виконати чи не виконати правочин договір чи інше зобов’язання з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами пошкодження чи знищення їх, майна розголошення відомостей які потерпілий або близькі йому особи бажають зберегти в таємниці за відсутності ознак вимагання”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

I. Нормативно-правові акти

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
2. Господарський кодекс України: Прийнятий 16 січ. 2003 р. – К.: Істина, 2003. – 208 с.
3. Кримінальний кодекс України з постатейними матеріалами: Станом на 1 вересня 2000 р.: У 2 кн. / Упоряд.: П.П. Андрушко, С.Д. Шапченко. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – Кн. 1. – 784 с.
4. Кримінальний кодекс України з постатейними матеріалами: Станом на 1 вересня 2000 р.: У 2 кн. / Упоряд.: П.П. Андрушко, С.Д. Шапченко. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – Кн. 2. – 752 с.
5.Кримінально-процесуальний кодекс України. – К.: Школа, 2002. – 208 с.
6. Новый Уголовный кодекс Франции. – М.: Юридический колледж МГУ 1993. – 212 с.
7. Примерный уголовный кодекс (США). Официальный проект. – М.: Юрид. лит. 1969. – 237 с.
8. Проект нового Кримінального кодексу України. Пояснювальна записка до проекту Кримінального кодексу України // Українське право. – 1997. – № 2. – С. 58-66.
9. Уголовный закон Латвийской Республики / Адапт. пер. с лат., науч. ред. и вступ. ст. А.И. Лукашова и Э.А. Саркисовой. – Мн.:“Тесей” 1999. – 176 с.
10. Уголовное законодательство Норвегии / Науч. ред. и вступ. статья докт. юрид. наук, проф. Ю.В. Голика; перевод с норвежского А.В. Жмени. – СПб.: Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2003. – 375 с.
11. Уголовный кодекс Австрии. – М. МГУ: Зерцало 2001. – 133 с.
12. Уголовный кодекс Азербайджанской Республики / Научное – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2001.– 325 с.
13. Уголовный кодекс Республики Беларусь. – Мн.: “Тесей”, 2000. – 235 с.
14. Уголовный кодекс Голландии / Науч. ред. докт. юрид. наук, заслуженный деятель науки РФ, проф. Б.В. Волженкин, пер. с англ. И.В.Мироновой. 2-е изд. – СПб: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2001. – 510 с.
15. Уголовный кодекс Грузии / Науч. ред. З.К. Бигвава. Вступ. статья к.ю.н., доц. В.И. Михайлова. обзорн. статья д.ю.н., проф. О. Гамкрелидзе. Перевод с грузинского И. Мериджанашвили. – СПб: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2002. – 409 с.
16. Уголовный кодекс Дании / Научное редактирование и предисловие С.С.Беляева, канд. юрид. наук (МГУ им. М.В. Ломоносова). Перевод с датского и английского канд. юрид. наук С.С. Беляева, А.Н. Рычевой. – СПб.: Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2001. – 230 с.
17. Уголовный кодекс Испании. Под редакцией и с предисловием доктора юридических наук, профессора Н.Ф. Кузнецовой и доктора юридических наук, профессора Ф.М. Решетникова. – М.: Издательство ЗЕРЦАЛО, 1998. – 218 с.
18. Уголовный кодекс Литовской Республики / Науч. ред. канд. юрид. наук, проф. В. Павилониса; предисл. канд. юрид. наук, доц. Н.И. Мациева; вступ. статья докт. юрид. наук, доц. А. Абрамавичюса, докт. юрид. наук, доц. А. Дракшена, пер. с лит. канд. филос. наук, доц. В.П. Казанскене. – СПб.: Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2003. – 470 с.
19. Уголовный кодекс Республики Казахстан / Закон Республики Казахстан от 16 июля 1997 года № 167 (Ведомости Парламента РК, 1997 г., № 15-16, ст. 211) / Предисловие министра юстиции Республики Казахстан, докт. юрид. наук, проф. И.И. Рогова – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2001. – 466 с.
20. Уголовный кодекс Республики Молдова / Вступит. статья канд. юрид. наук А.И. Лукашова. – СПб.: Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2003. – 408 с.
21. Уголовный кодекс Республики Польша / Пер. с польск. Барилович Д.А. и др.; Адапт. пер. и науч. ред. Э.А.Саркисова, А. И. Лукашов; Под общ. ред. Н.Ф.Кузнецовой. – Мн.: Тесей, 1998. – 128 с.
22. Уголовный кодекс Республики Узбекистан. – Ташкент: Адолат 1998.- 336с.
23. Уголовный кодекс Российской Федерации. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 186с.
24. Уголовный кодекс Франции / Науч. редактирование канд. юрид. наук, доц. Л.В. Головко, канд. юрид. наук, доц. Н.Е. Крыловой; перевод с французского и предисловие канд. юрид. наук, доц. Н.Е. Крыловой. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2002. – 650 с.
25. Уголовный кодекс ФРГ / Пер. с нем. –М.: ИКД “Зерцало - М” 2001 – 208с.
26. Уголовный кодекс Швейцарии / Пер. с нем. – М.: Издательство “ Зерцало”, 2000. – 138 с.
27. Уголовный кодекс Швеции. – М.: Изд-во МГУ 2000. – 167 с.
28. Уголовный кодекс Японии / Науч. редактирование и предисловие докт. юрид. наук, проф. А.И. Коробеева. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2002. – 226 с.
29. Цивільний кодекс України // Голос України. – 12 березня 2003 р. – № 45- 46 (3045-3046). – С. 4-29.
30. Цивільний кодекс України // Голос України. – 13 березня 2003 р. – № 47-48 (3047-3048). – С. 20-27.
31. Цивільний кодекс України. – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2003. – 856 с.

II. Постанови Пленуму Верховного Суду України

32. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. № 12 “Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності” / Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963-2000) : Офіц. вид. : У 2 т. / За заг. ред. В.Ф. Бойка. – К.: А.С.К., 2000. – Т. 2: ІІІ. Роз’яснення Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. ІV. Постанови Пленуму Верховного Суду України з організаційних питань. – 424с.
33. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 3 “Про судову практику в справах викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами” / Вісник Верховного Суду України. – 2002. – №4 (34) – С. 2-9.
34. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 4 “Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів” / Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 4 (34) – С. 10-21.
35. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 “Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи ” /Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 1– С.37 – 42 .
36. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 5 квітня 2002 р. № 12 “Про судову практику в справах про хабарництво” // Вісник ВСУ.- 2002. - №3. – Вкладка. – С. 13.
III. Cпеціальна література
37. Агаев И.Б Проблема повторности в уголовном праве. – М.: Юристъ, 2004. – 157 с.
38. Андрусів Г.В., Бантишев О.Ф., Романюк Б.В. Кримінальне право України. Загальна частина: Посібник для підготовки до іспитів. – К.: Вид. Паливода А.В., 2002. – 124 с.
39. Андрушко П.П.Вдосконалення механізму кримінально-правової охорони підприємницької діяльності у новому Кримінальному кодексі України //Економічні злочини: попередження і боротьба з ними. Міжвідомчий науковий збірник. Том 25 / За ред. А.І. Комарової, М.О. Потебенька, В.П. Пустовойтенка та ін. – К., 2001. – С. 672-674.
40. Андрушко П. Кримінально-правова охорона права на підприємницьку діяльність // Права і свободи людини та сучасний суспільний прогрес: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 24–25 лютого 1999 року. Ужгород, Україна. – Ужгород: Госпрозрахунковий редакційно-видавничий відділ комітету інформації, 1999. – 512 с.
41. Андрушко П.П. Поняття види і значення кваліфікації злочинів // Вісник Київського університету. Суспільні науки. – К. 1992. Випуск 5. – C.87-94.
42. Андрушко П. Принудившего три года ждут // Деловая неделя. – блок “Налоги и право” – № 28. – 11 ноября 1997. – С. 46- 48.
43. Андрушко П.П. Законодавча техніка Кримінального кодексу України 2001 р. та її вплив на тлумачення його норм // Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практич. конф. [Харків] 25-26 жовт.2001 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.-Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С.61-64.
44. Андрушко П. Кримінально-правова охорона права на підприємницьку діяльність. / Права і свободи людини та сучасний суспільний прогрес: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 24-25 лютого 1999 року. Ужгород, Україна. – Ужгород: Госпрозрахунковий редакційно-видавничий відділ комітету інформації, 1999. – С. 91-98.
45. Андрушко П.П. УК – на страже 1558 / Деловая неделя. – 1998. - № 27. – 3 ноября. – С.29-31.
46. Андрушко П.П. Юридическая природа и значение исполнения приказа и выполнения профессиональных функций в советском уголовном праве: Автореф. дис. на соискан. учен. степ. канд. юрид. наук: 12.00.08. / КГУ им. Т.Г. Шевченко. – К., 1987. – 24 с.
47. Бажанов М. Сташис В. Про застосування ст.19 КК України // Право України. –1994. – №9. – С. 19-21.
48. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины / Национальная юридическая академия Украины им. Ярослава Мудрого, Харьковский центр изучения организованной преступности. – Х.: Право, 2000. – 124 с.
49. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть: Конспект лекций. – Днепропетровск: Пороги, 1992. – 167 с.
50. Баулін Ю.В. Поняття кримінальної відповідальності та його значення для практики застосування нового Кримінального кодексу України / Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практич. конф. [Харків] 25-26 жовт. 2001 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.-Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 39-43.
51. Беньківський В.О. До питання про злочин та його структуру / Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 15. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С. 447-451.
52. Берзин П.С. Понятие “применение оружия и предметов, его заменяющих” в квалификации насильственных преступлений: Учебное пособие. – Симферополь, 2002. – 126 с.
53. Берзін П. Щодо питання про оціночні поняття, які визначаються матеріальними критеріями і виступають кваліфікуючими ознаками за чинним Кримінальним кодексом України // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – №10. – С. 90-95.
54. Бірюков І.А. Заїка Ю.О. Сівак В.М. Цивільне право України: Загальна частина. – К.: Наукова думка 2000. – 304 с.
55. Блум М.И. Понятие и признаки совокупности преступлений // Вопросы уголовного права и процеса. – Рига, 1969. – С. 39-44.
56. Бондаренко Н.А., Терещенко В.И. Уголовное право Украины. Особенная часть. Конспект лекций. – Одесса – Николаев: ООО “Дизайн и полиграфия”. – 2000. – 399 с.
57. Большой энциклопедический словарь. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: “Большая Российская Энциклопедия”, СПб.: “Норинт”, 1998. – 1456 с.
58. Боровенко В.М. Кримінальне право України. Загальна частина: Наочний посібник. – К.: Вид-во Київської філії Міжнародного інституту математичної фізики астрономії та ядерних досліджень 1999. – 60 с.
59. Боротьба зі злочинністю у сфері підприємницької діяльності (кримінально-правові, кримінологічні, кримінально-процесуальні та криміналістичні проблеми.) – Харків: Право, 2001. – 260 с.
60. Брагинский М.И., Витрянский В.Д. Договорное право. Общие положения. – М.: Статут 2000. – 560 с.
61. Брайнін Я.М. Основні питання загального вчення про склад злочину. – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1964. – 189 с.
62. Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и её основание в советском уголовном праве. – М.: Юрид. лит., 1963. – 275 с.
63. Брич Л.П. Навроцький В.О. Кримінальне право України: Особлива частина. – К.: Атіка 2000. – 208 с.
64. Брич Л.П. Навроцький В.О. Кримінально-правова кваліфікація ухилення від оподаткування в Україні. – Київ: Атіка, 2002. – 288 с.
65. Бурчак Ф.Г. Квалификация преступлений. – 2-е изд. доп. – К.: Политиздат Украины 1985. – 120 с.
66. Бурчак Ф.Г. Соучастие: социальные криминологические и правовые проблемы. – К.: Выща школа 1986. – 207 с.
67. Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. – К.: “Наукова думка”, 1969. – 216 с.
68. Васецов А. Квалификация повторности преступных посягательств на социалистическую и личную собственность // Советская юстиция. – 1983. – №3. – С. 8-11.
69. Василенко В.І. Радянське кримінальне право. Частина Особлива. Випуск 3. – К.: Вид-во Київ.ун-ту 1967. – 92 с.
70. Васильєв В.А. Про деякі заходи боротьби з організованою злочинністю // Правничий часопис Донецького університету. – 1999. – № 1 (3). – С. 34-36.
71. Верин В.П. Преступления в сфере экономики. Серия “Российское право: теория и практика”. Учебное пособие. – М.: Дело, 1999. – 200 с.
72. Ветров Н.И. Уголовное право. Общая и Особенная части: Учебное пособие. – М.: Книжный мир, 1999. – 224 с.
73. Владимиров В.А., Ляпунов Ю.И. Ответственность за корыстные посягательства на социалистическую собственность. – М.: Юрид. лит., 1986. – 221с.
74. Волженкин Б.В. Принцип справедливости и проблемы множественности преступлений по УК РФ // Законность. – 1998. – №12. – С. 2-7.
75. Волженкин Б.В. Экономические преступления – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 1999. – 312 с.
76. Волков Б.С. Мотивы преступлений: (Уголов.-правов. и социал.-психол. исслед.) – Казань: Изд-во Казанс.ун-та 1982. – 152 с.
77. Вопросы уголовного права в судебной практике: Тематический сборник / Под общей редакцией В.Б. Боровикова. – Изд-во “Щит-М”, 2002. – 267 с.
78. Ворошилин Е.В. Кригер Г.А. Субъективная сторона преступления: Учеб. пособие / МГУ им. М.В. Ломоносова. юрид. фак-тет. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. – 76 с.
79. Гавриш С.Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. Проблеми теорії застосування і розвитку кримінального законадавства. Наукове видання.– К.: Вид-во ін-ту закон-ва Верховної Ради України 2002. – 633 с.
80. Галахова А.В. Уголовная ответственность за хозяйственные преступления: вопросы квалификации. – М.: Юрид. лит., 1987. – 160 с.
81. Гасанов Э.Г. Ответственность за преступления, связанные с незаконным оборотом наркотических средств и психотропных веществ: сравнительно-правовой и уголовно-правовой аспекты – М.: АО “Центр ЮрИнфоР”, 2002. – 229 с.
82. Гаухман Л.Д. Насилие как средство совершения преступления. – М.: Юрид. лит., 1974. – 167 с.
83. Герцензон А.А. Понятие преступления в советском уголовном праве. – М.: Госюриздат, 1955. – 56 с.
84. Гилязев Ф.Г. Вина и криминногенное поведение личности: (Уголовно-правовые, криминологические и социально-психологические черты).– М.: Изд-во ВЗПИ, 1991. – 144 с.
85. Глистин В.П. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений: (объект и квалификация преступлений). – Л.: Изд-во ЛГУ, 1979. – 127с.
86. Глущенко П.П. Лукичев Ю.А. Уголовно-правовые средства защиты прав и интересов юридических лиц и граждан в РФ: Коммент. Уголовного кодекса к разд. “Преступления в сфере экономики” и образцы документов. – СПб: Издательский дом “Бизнес- Пресса”: Изд-во Михайлова В.А., 1998. – 380 с.
87. Гриб В.Г. Ларичев В.Д. Федотов А.И. Организованная преступность – различные подходы к ее пониманию // Государство и право. – 2000. – №1. – С.48-53.
88. Горелик А.С. Конкуренция уголовно-правовых норм: Учебное пособие. – Красноярск: Изд-во Красноярск. гос. ун-та, 1996. – 67 с.
89. Гуторова Н.О. Вчинення злочину організованою групою осіб (кримінально-правовий аспект): Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.08. /Націонал юрид. академія ім. Ярослава Мудрого. – Х., 1996. – 23 с.
90. Гуторова Н.О. Кримінально – правова охорона державних фінансів України: Монографія. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр.справ 2001. – 384 с.
91. Дагель П.С. Потерпевший в советском уголовном праве / Потерпевший от преступления. – Владивосток: Изд-во Дальневосточного гос. ун-та, 1974. – С.16-37.
92. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж, Изд-во Воронеж ун-та, 1974. – 243 с.
93. Демидов Ю.А. Социальная ценность и оценка в уголовном праве. – М.: Юрид. лит., 1975. – 182 с.
94. Дриль Д. Преступность и преступники. Уголовно–психологические этюды. / Юридическая библиотека – № 5 – С.-Петербургъ: Изданіе Я. Канторовича 1895. –296 с.
95. Дудоров О.О., Мельник М.І, Хавронюк М.І. Злочини у сфері підприємництва. Навчальний посібник / За ред. Хавронюка М.І. – Київ: Атіка, 2001. – 608 c.
96. Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика: Монографія. – К.: Юридична практика, 2003. – 924с.
97. Дурманов Н.Д. Советский уголовный закон. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1967. – 319 с.
98. Ємельянов В. Окремі проблеми застосування нового Кримінального кодексу України // Право України. – 2002. - № 9. – С. 109-111.
99. Ємельянов В. Питання уніфікації складів злочинів з елементами тероризування // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – № 4 (19). – С.141-145.
100. Емельянов В.П. Терроризм – как явление и как состав преступления. – Харьков: Право, 1999. – 268 с.
101. Емельянов В.П. Комиссаров В.С. Террор терроризм “государственный терроризм”: понятие и соотношение // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 1999. – № 5. – С. 34 – 46.
102. Єфремов С.О., Редька А.І. Деякі питання кваліфікації злочинів, вчинених організованою групою // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – №4 (26) – С.51-59.
103. Жалинский А.Е. О соотношении уголовного и гражданского права в сфере экономики // Государство и право. – 1999. – № 12. – С. 47-52.
104. Жеребкін В.Є. Логіка: Підруч. для юрид. вузів і фак. – 2-е вид., стереотип. – Х.: Основа. К.: Знання, 1998. – 256 с.
105. Жижиленко А.А. Преступления против имущества и исключительных прав. – Л.: Изд-во “Рабочий суд”, производ. кооп. “Печатня”, 1928. – 208 с.
106. Законодательная техника / Под ред. проф. Д.А. Керимова. – Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1965. – 142 с.
107. Зелинский А.Ф. Криминальная психология. Научно-практическое издание. – К.: Юринком Интер 1999. – 240 с.
108. Злобин Г.А., Никифоров Б.С. Умысел и его формы. – М.: Юрид. лит-ра, 1972. – 262 с.
109. Иванова B.В. Преступное насилие: Учебное пособие для ВУЗов. – М.: ЮИ МВД РФ, Книжный мир, 2002. – 83 с.
110. Иванов Н. Критерии разграничения преступных группировок //Российская юстиция. – 1999. – № 5 – С. 47-52.
111. Иванов В.Д. Уголовное право. Общая часть. – Ростов н /Д: Изд-во “Феникс”, 2002. – 320 с.
112. Іванов Ю.Ф. Кримінальне право України. Загальна частина: Навч.- метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2003. – 354 с.
113. Иногамова-Хегай Л.В. Конкуренция уголовно-правовых норм при квалификации преступлений: Учеб. пособие. – М.: ИНФРА • М., 2002. – 169с.
114. Йоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юрид.лит. 1975. – 880 с.
115. Каиржанов Е. Основные теоретические проблемы объекта уголовно-правовой охраны в СССР. Автореферат дис. на соискание ученой степени доктор. юрид. наук. – К., 1975. – 46 с.
116. Карпушин М.П. Курлядский В.И. Уголовная ответственность и состав преступления. – М.: Юрид. лит., 1974. – 231 с.
117. Кобзева Е.В. Оценочные признаки в уголовном законе. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук. – Саратов, 2002. – 31 с.
118. Комментарий к постановлениям пленумов Верховных Судов РФ (РСФСР) по уголовным делам / Составитель и автор комментария А.П. Рыжаков. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА • М), 2001. – 480 с.
119. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под ред. Лауреата Государственной премии СССР, профессора, д-ра юрид. наук Н.Ф. Кузнецовой. – М.: ЗЕРЦАЛО, 1998. – 878 с.
120. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под общ. ред. доктора юридических наук Председателя Верховного Суда РФ В.М. Лебедева и доктора юридических наук профессора Ю.И. Скуратова. – 4-е изд. перераб. и доп. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА–ИНФРА•М) 2002. – 960 с.
121. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Отв. ред. В.М. Лебедев. – 2-е изд., доп. и испр. – М.: Юрайт-издат, 2002. – 760 с.
122. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации /Ю.В.Грачева, Л.Д. Ермакова и др.; Отв. ред. А.И. Рарог. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. – 640 с.
123. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / Под общ. ред. В.И. Радченко. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ЗАО Юстицинформ, 2004. – 1120 с.
124. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 416 с.
125. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навчальний посібник. Видання 2-ге. – К.: Атіка, 2002. – 640 с.
126. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів проти особи та власності. – Юрінком. – Київ 1996. – 144 с.
127. Коржанський М.Й. Кримінальне право. Особлива частина. – К.: Генеза, 1998. – 592 с.
128. Коржанський М., Литвак О. Новий Цивільний кодекс України: думки вчених // Право України. – 2003. - № 9. – С. 126-127.
129. Коржанский М.Й. Объект посягательства и квалификация преступлений. Учебное пособие. – Волгоград: МВД СССР. Высш. следств. школа, 1976. – 120 с.
130. Коротков А.П. Преступления в сфере экономической безопасности России. Научно-практическое издание. – М.: “Издательство ПРИОР”, 2002. – 96 с.
131. Костарева Т.А. Квалифицирующие обстоятельства в уголовном праве. – Ярославль: Изд-во Ярославского гос. ун-та, 1993. – 236 с.
132. Крылова Н.Е. Основные черты нового Уголовного кодекса Франции. – М.: Издательство “СПАРК”, 1996. – 124 с.
133. Кримінальне право і законодавство України. Частина Загальна. Курс лекцій / За ред. М.Й. Коржанського.– К.: Атіка 2001. – 432 с.
134. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар ( За станом кримінального законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 25 жовтня 1995 р.) / Відп. ред.: В.І.Шакун та С.С. Яценко. – К.: “Фіта” 1996. – 864 с. – Рос. мовою.
135. Кримінальний кодекс України : Науково практичний коментар /Ю.В.Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін ; За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація, - К. : Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре ”, 2003 . – 1196 с.
136. Кримінальне право України. Загал. частина: Підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Беньківський та ін.; За ред. П.С. Матишевського, П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка.– К.: Юрінком Інтер, 1999. – 512 с.
137. Кримінальне право України. Загальна частина. /За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Харків: Право. – 1997. – 368 с.
138. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / За редакцією професорів М.І.Бажанова В.В. Сташиса В.Я. Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер – Право 2001. – 416 с.
139. Кримінальне право України: Особлива частина: Підруч. для студ. вищ. закл. освіти / За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2001. – 496 с.
140. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, С.Я. Лихова та інші; За редакцією П.С. Матишевського, П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 896 с.
141. Кримінальне право України. Особлива частина. Підручник / Відпов. редактор Шакун В.І. – К.: НАВСУ- “Правові джерела” – 1998. – 896 с.
142. Кримінальне право України / за ред. В.М. Бовсуновського – Київ: Наукова думка, 1995. – 455 с.
143. Кримінально-правові засоби забезпечення громадської безпеки /Юридична Україна. – 2003. – № 1 – С. 11-19.
144. Крымінальнае права Беларусі: (закон, злачынства, адказнасць): Навуч. дапам. / А.У. Баркоу, І.А. Грунтоу, Т.І. Доунар і інш.; Пад рэд. А.У. Баркова. – Мн.: Завігар, 1997. – 287 с.
145. Круглевский А.Н. Имущественные преступленія. Изслъдовавніе основныхъ типовъ имущественныхъ преступленій. – С.-Петербургъ: тип. лит. одиночной тюрм. 1913. – 549 с.
146. Кругликов Л.Л., Савинов В.Н. Квалифицирующие обстоятельства: понятие, виды, влияние на квалификацию преступлений: Учеб. пособие. – Ярославль: ЯрГУ, 1989. – 88 с.
147. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. – М.: Госюриздат, 1960. – 244 с.
148. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М.: Юрид. лит-ра 1972. – 351 с.
149. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – 2-е изд., перераб. и дополн. – М.: “Юристъ” 2001. – 304 с.
150. Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – М.:Юрид. лит., 1977. – 168 с.
151. Кузнецова Н.Ф., Беляев С.С. Уголовный кодекс Швеции: основные черты // Вестник Московского университета. – Серия 11, Право.– 2000. – С. 54-64.
152. Курс уголовного права. Общая часть. Том 1: Учение о преступлении. Учебник для вузов. Под ред. доктора юридических наук, профессора Н.Ф. Кузнецовой и кандидата юридических наук, доцента И.М. Тяжковой. – М.: Издательство ЗЕРЦАЛО, 1999. – 592 с.
153. Курс российского уголовного права. Общая часть / Под ред. В.Н.Кудрявцева А.В.Наумова. – М.: Спарк 2001. – 767 с.
154. Кучер В. Особливості визначення правочну таким, що порушує публічний порядок // Право України. - № 12. – С. 106-110.
155. Куц В.Н. Ответственность за вымогательство по советскому уголовному праву: Автореферат дис. на соиск. учен. степ. канд.юрид.наук. – Харьков. – 1986. – 16 с.
156. Лащук Є.В. Предмет як факультативна ознака об’єкта злочину./ Вісник Запорізького державного університету: юридичні науки. Збірник наукових праць / За ред. Толока В.О. Денисової Т.А. – Запоріжжя: ЗДУ 2001.– № 3. – С. 253-258.
157. Франц фон Лист. Учебник уголовного права: Общая часть. – М.: Товарищество тип. А.И. Мамонтова, 1903. – 340 с.
158. Люблинскій П.И. Техника толкованіе и казуистика уголовнаго кодекса. Пособіе къ практическимъ занятіямъ по уголовному праву. – Петроград 1917. – 266 с.
159. Малков В.П. Множественность преступлений по советскому уголовному праву: Автореферат дис. на соискание учен. степ. д. ю. н. – М. 1974. – 18 с.
160. Малиновский А.А. Злоупотребление правом. – М.: МЗ – Пресс, 2002. – 128 с.
161. Малиновский А.А. Сравнительное правоведение в сфере уголовного права. – М.: Междунар. отношения, 2002. – 376 с.
162. Мальцев В.В. Пределы учета преступных последствий при конструировании санкций уголовно-правовых норм и назначении наказания. Автореферат дис. на соис. учен. степ. канд. юрид. наук. – Свердловск, 1981.– 24 с.
163. Марат Ж.П. План уголовного законодательства / Под редакцией и с предисловием проф. А.А. Герцензона. – М.: Изд-во иностран. лит-ры 1951. – 152 с.
164. Марін О. Вирішення питань конкуренції кримінально-правових норм про злочини у сфері господарської діяльності (за Кримінальним кодексом України 2001 р.) / Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 9 – С. 79-81.
165. Марін О.К. Кваліфікація злочинів при конкуренції кримінально-правових норм. Монографія. – К.: Атіка, 2003. – 224 с.
166. Марін О. Конкуренція кримінально-правових норм та способи її вирішення: результати соціологічного дослідження / Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 10. – С. 67-70.
167. Марін О.К. Проблеми подолання конкуренції кримінально-правових норм при застосуванні КК України 2001 р. // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції 13-14 лютого 2003 р. – Львів, 2003: Юридичний факультет Львівського Національного університету імені Івана Франка, 2003. – С. 434-436.
168. Матвеев Г.К. Основания гражданскоправовой ответственности. – М. Юрид. лит., 1970. – 312 с.
169. Матишевський П.С. Кримінальне право України: Загальна частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак. – К.: А.С.К., 2001. – 352 с.
170. Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. – Юринком. – Киев 1996. – 240 с.
171. Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 272 с.
172. Матишевський П.С. Кримінальне право України: Загальна частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак. – К.: А.С.К., 2001. – 352 с.
173. Мельник М. Види співучасників за новим Кримінальним кодексом України // Право України. – 2001. - № 11. – С. 69-74.
174. Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 15 серпня 1997 р. / Відп. редактори В.Ф. Бойко, В.Г. Гончаренко. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 624 c.
175. Музика А.А. Відповідальність за злочини у сфері обігу наркотичних засобів. – К.: Логос, 1998. – 324 с.
176. Музиченко П.П. Історія держави і права України: навч. посіб. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 662 с.
177. Навроцький В.О. Вступ до Особливої частини кримінального права України. – Львів: Вид-во Львівського ун-та, 1997. – 30 с.
178. Навроцький В. Злочини проти власності: Лекції для студ. юр. фак. – Львів: Вид-во Львівського ун-та, 1997. – 80 с.
179. Навроцький В. Злочини проти порядку управління: Лекції для студ. юр. фак. – Львів: Вид-во Львівського ун-та, 1997. – 40 с.
180. Навроцький В.О. Кваліфікація невдалої співучасті / Вісник Запорізького державного університету: юридичні науки. Збірник наукових праць /За ред. Толока В.О. Денисової Т.А. – Запоріжжя: ЗДУ– 2001. – № 3 – С. 260-270.
181. Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина: Курс лекцій. – К.: Т-во “Знання”, КОО 2000. – 771 с.
182. Навроцький В.О. Наступність кримінального законодавства України: порівняльний аналіз Кримінальних кодексів України 1960 р. та 2001 р. – К. Атіка 2001. – 272 с.
183. Навроцький В.О. Проблеми кваліфікації злочинів: Конспект лекцій для студ. юрид. фак. ун-ту / Львів. Ун-т ім. І. Франка. – Львів, 1993. – 82 с.
184. Навроцький В. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. – К.: Атіка, 1999. – 418 с.
185. Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації; Дис. на здоб наук. ступ. д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Національна юрид. акад. У. ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2000. – 495 с.
186. Науковий коментар Кримінального кодексу України / Проф. Коржанський М.Й. – К.: Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001. – 656 с.
187. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 січня 1997 р. / За редакцією В.Ф. Бойка, Я.Ю. Кондратьєва, С.С. Яценка. – К.: Юрінком, 1997. – 960 с.
188. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України /Відп. ред.: В.Ф. Бойко та інші. – 6-те вид., допов. – К.: А.С.К., 2000. – 1120 с.
189. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, 2001. – 1104 с.
190. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Атіка, 2003. – 1056 с.
191. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Загальна частина / Під загальною редакцією Потебенька М.О. Гончаренка В.Г. – К.: Форум 2001. – у 2-х ч. – ч.1. – 386 с.
192. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Особлива частина / Під загальною редакцією Потебенька М.О. Гончаренка В.Г. К.: Форум 2001. – у 2-х ч. – ч.1. – 942 с.
193. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: За станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001 р. / За ред. С.С. Яценка. – К.: А.С.К. 2002. – 936 с.
194. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 2-ге вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2002. – 968 с.
195. Наумов А. Два года действия Уголовного кодекса РФ: достижения и просчеты. // Российская юстиция. – 1999.– № 9. – C.28-30.
196. Наумов А.В. Российское уголовное право. Общая часть. М.: Изд-во БЕК, 1996. – 550 с.
197. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1960. – 229 с.
198. Никифоров Б.С. Ответственность за телесные повреждения по советскому уголовному праву. – М.: Юридическая литература, 1959. – 127 с.
199. Никифоров Б.С. Решетников Ф.М. Современное американское уголовное право. – М.: Наука 1990. – 256 с.
200. Новицький Г.В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України: Наук.-практ. посіб. – К.: Вища школа, 2001. – 94 с.
201. Новейший философский словарь: 3-е изд., исправл. – Мн.: Книжный Дом, 2003. – 1280 с.
202. Новое уголовное законодательство зарубежных социалистических стран Европы / Под ред. проф. В.Д. Меньшагина, М.А. Гельфера, Г.А. Кригера, Н.Ф. Кузнецовой. – М.: Юрид. лит., 1974. – 287 с.
203. Новоселов Г.В. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты. – М.: Норма 2001. – 198 с.
204. Организованная преступность / Под ред. А.И. Долговой, С.В. Дьякова. – М.: Юрид. лит., 1989. – 352 с.
205. Осадчий В. Про зміст насильства в злочинах проти правоохоронної діяльності // Право України. – 1999. – № 6. – С.109-112.
206. Панов Н.И. Квалификация насильственных преступлений: Учеб. пособие. – Х.: Изд-во ХЮИ им. Ф.Э. Дзержинского, 1986. – 53 с.
207. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. – Харьков: Вища шк. Изд – во при ХГУ, 1982. – 161 с.
208. Панов Н.И. Уголовно-правовое значение способа совершения преступлений: Учеб. пособие. – Х.: Харьк. юрид. ин-т, 1984. – 111 с.
209. Пасенюк О.М. Деякі проблемні питання нового Кримінального кодексу України // Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практич. конф. [Харків] 25-26 жовт.2001 р. /Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.-Х.:Юрінком Інтер, 2002. – С.17 – 24.
210. Петрушенко Ю. Насильство у сучасному суспільстві: шляхи запобігання та протидії // Міліція України. – 2000. – № 8. – С.26-27.
211. Пионтковский А.А. Вопросы общей части уголовного права в практике судебно – прокурорських органов. – М.: Госюриздат, 1954. – 132 с.
212. Пионтковский А.А. Преступление. Часть общая / Курс советского уголовного права. В 6 – ти томах – Т. 2. – М.: Наука, 1970. – 516 с.
213. Примак В. Неможливість виконання зобов’язання у сучасному цивільному праві./ Юридичний вісник України. – 2001. – № 33 (321) – С.4-5.
214. Психология. А-Я: Справочник / Пер. с англ. К.С. Ткаченко. – М.: ФАИР - ПРЕСС, 2000. – 448 с.
215. Пять лет действия УК РФ: итоги и перспективы. Материалы 11 Международной научно-практической конференции, состоявшейся на юридическом факультете МГУ им. М.В. Ломоносова 30-31 мая 2002 г. – М., 2002. – 479 с.
216. Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2002. – 304 с.
217. Решетников Ф.М. Правовые системы стран мира. Справочник. – М.: Юридическая литература 1993.– 256 с.
218. Российское уголовное право. Общая часть. Учебник / П