ЗАПОБІГАННЯ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ НЕЗАКОННОМУ КУЛЬТИВУВАННЮ НАРКОТИКОВМІСНИХ РОСЛИН :

Краткое описание

ЗМІСТ
ЗМІСТ..........................................................................................................................2
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...................................................................4
ВСТУП.........................................................................................................................5

РОЗДІЛ 1
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕЗАКОННОГО КУЛЬТИВУВАННЯ НАРКОТИКОВМІСНИХ РОСЛИН..............................15
1.1. Історико-правовий нарис кримінальної заборони на культивування наркотиковмісних рослин та сучасний стан проблеми.........................................15
1.2. Об`єктивні ознаки незаконного культивування наркотиковмісних рослин.........................................................................................................................32
1.3. Суб`єктивні ознаки незаконного культивування наркотиковмісних рослин.........................................................................................................................51
1.4. Відмежування незаконного культивування наркотиковмісних рослин від суміжних складів злочинів.......................................................................................67
Висновки до першого розділу..................................................................................77

РОЗДІЛ 2
КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕЗАКОННОГО КУЛЬТИВУВАННЯ НАРКОТИКОВМІСНИХ РОСЛИН ТА ОСІБ, ЩО ВЧИНИЛИ ЦІ ЗЛОЧИНИ.....................................................................................79
2.1. Кримінологічна характеристика дій з незаконного культивування наркотиковмісних рослин.........................................................................................79
2.2. Кримінологічна характеристика осіб, які займаються незаконним культивуванням наркотиковмісних рослин……………………………………....96
2.3. Причини та умови незаконного культивування наркотиковмісних рослин.......................................................................................................................114
Висновки до другого розділу.................................................................................134

РОЗДІЛ 3
ЗАПОБІГАННЯ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ НЕЗАКОННОМУ КУЛЬТИВУВАННЮ НАРКОТИКОВМІСНИХ РОСЛИН……………......136
3.1. Місце та роль органів внутрішніх справ у загальнодержавній системі запобігання незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин…………………………………………………….......................................136
3.2. Діяльність органів внутрішніх справ щодо спеціально-кримінологічного запобігання незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин…………………...........................................................................................151
3.3. Індивідуальне запобігання органами внутрішніх справ незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин……………………………………...172
Висновки до третього розділу................................................................................182

ВИСНОВКИ............................................................................................................184

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................197

ДОДАТКИ.............................................................................................................222

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Поширення наркоманії в Україні останнім часом набуває рис великомасштабного асоціального явища, яке спричинює руйнування фізичного і морального здоров’я нації, її генофонду, правопорядку, інтелектуального та економічного потенціалу суспільства. Ситуація ускладнюється наявністю власної сировинної бази наркотиків рослинного походження.
За кримінально-правовою статистикою МВС протягом 2000-2005 рр. з незаконного обігу наркотиків в Україні у переважній більшості вилучалися вироби з маку або конопель. Так, у 2000 р. було вилучено 26, 1 т різних наркотичних засобів (питома вага наркотиків рослинного походження становила 98 %), у 2001 р. – 29 т (94%), протягом 2002-2005 років цей показник у середньому дорювнював 99%. Отже, середній показник вилучених із незаконного обігу наркотичних засобів рослинного походження протягом 2000-2005 рр. становив близько 97,5 %.
Незаконне культивування наркотиковмісних рослин в Україні перетворилося на один з домінуючих видів сільської злочинності, що характеризується високим рівнем латентності та значним впливом на наркотизацію суспільства. Суспільна небезпечність такої діяльності визначається багатьма факторами. По-перше, у загальній кількості злочинів, вчинюваних в Україні, питома вага таких, що мають місце у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, перевищує 13,4%, а незаконний посів або вирощування наркотиковмісних рослин є першою стадією незаконного обігу наркотиків рослинного походження (виробництва, перевезення, збуту, придбання тощо) і тому виступає головною передумовою існування переважної його частини; по-друге, у загальній структурі наркозлочинів цей вид протиправної діяльності посідає одну з трьох домінуючих позицій (за 2005 р. у сфері незаконного обігу наркотиків за ознаками ст. 309 КК України зареєстровано 35410 випадків (54,46%), за ст. 307 КК України – 18046 (27,75%), за ст. 310 КК України – 5228 (8,04%)); по-третє, загальна кількість та питома вага злочинів, що вчиняються з метою здобування коштів на придбання наркотичних засобів, і таких, що вчинені у стані наркотичного сп’яніння є дуже високими (лише у 2005 р. наркомани та особи в стані наркотичного сп’яніння вчинили понад 16 тис. злочинів), тобто незаконне культивування наркотиковмісних рослин безпосередньо впливає на криміногенну ситуацію в Україні.
Розповсюдженість незаконного культивування наркотиковмісних рослин зумовлює інші негативні явища: збільшується кількість організованих злочинних груп, що спеціалізуються на постачанні з сільської місцевості до великих промислових та обласних центрів наркотичної сировини з подальшим її збутом; зростає кількість злочинів, вчинених у сфері незаконного обігу наркотиків рослинного походження; спостерігається значне збільшення споживачів наркотичних засобів, вироблених із снотворного маку та конопель тощо. Очевидні стійкі тенденції до подальшого зростання злочинів, пов’язаних із незаконним вирощуванням наркотиковмісних рослин, що у свою чергу слугуватиме детермінуючим фактором для погіршення як наркотичної, так і криміногенної ситуації у державі в цілому.
Наведене й зумовило обрання теми дисертаційного дослідження та свідчить про її актуальність.
Стан дослідження проблеми і ступінь наукової розробки теми. Дослідженням окремих питань, пов’язаних з незаконним культивуванням наркотиковмісних рослин, займалося чимало вітчизняних і зарубіжних вчених. Проблемам кримінальної відповідальності й покарання присвячені роботи Л.М. Анісімова, М.І. Ожиганова, М.М. Кадирова, А.А. Альохіна, В.М. Смітієнко, Ю.В. Бауліна, А.А. Музики, Н.А. Мірошниченко, Є.В. Фесенка, М.П. Селіванова, М.С. Хруппи, В.О. Глушкова, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, Л.В. Дороша, О.О. Ковалкіна, Л.І. Романової, В.М. Курченка та ін. Окремі кримінологічні аспекти протидії незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин висвітлено в дослідженнях А.О. Габіані, Е.Г. Гасанова, В.І. Шакуна, О.М. Джужі, А.П. Закалюка, В.І. Женунтія, Е.В. Расюка, Р.М. Павленка та ін. Разом з тим, переважна більшість таких досліджень проводилася протягом 1980-1999 років минулого сторіччя; отримані за таких умов дані не досить точно відображають сучасну ситуацію в сфері незаконного обігу наркотиків. Також дотепер немає єдиного як міжгалузевого, так і правового підходу до цього феномена. Комплексного кримінологічного дослідження проблеми запобігання незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин в Україні взагалі не проводилося.
Викладене свідчить про своєчасність узагальнення теоретичного й емпіричного матеріалу, оцінки тенденцій розвитку незаконного культивування наркотиковмісних рослин, вивчення його впливу на інші негативні процеси та вирішення на цій підставі низки проблем, пов’язаних із внесенням пропозицій щодо їх розв’язання в теорії науки, нормотворчості та практиці органів внутрішніх справ.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження є складовою частиною наукових досліджень, передбачених планом Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ і кафедри кримінального права та кримінології інституту, спрямованої на виконання вимог п. 2.3. Наказу Міністерства внутрішніх справ України „Пріоритетні напрями наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років” від 05.07.2004 р. за № 755, а також ґрунтується на основних положеннях Концепції реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2002-2010 рр., затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 січня 2002 р. за № 26-р.
Мета і завдання дослідження. Концептуальною метою дисертаційного дослідження є комплексне розв’язання основних теоретичних і практичних проблем запобігання незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин в Україні, формування на цій основі науково обґрунтованих положень і рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства й практики його застосування, розроблення шляхів підвищення ефективності запобігання органами внутрішніх справ незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин в Україні. Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання певних завдань, що становлять зміст дисертаційного дослідження, а саме:
1) визначити стан наукового розроблення проблеми незаконного культивування наркотиковмісних рослин у сучасній кримінології та суміжних науках на сьогочасному етапі розвитку суспільства;
2) надати розгорнуту кримінально-правову характеристику незаконного культивування наркотиковмісних рослин;
3) проаналізувати стан і тенденції незаконного культивування наркотиковмісних рослин, за його результатами побудувати прогноз розвитку ситуації у цій сфері та передбачити її вплив на інші види злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків;
4) провести аналіз практики застосування кримінально-правових норм про відповідальність за незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель та визначити шляхи її подальшого вдосконалення;
5) виявити найбільш типові кримінологічні властивості особи злочинця, протиправна діяльність якого пов’язана з незаконним посівом або вирощуванням наркотиковмісних рослин;
6) дослідити специфіку детермінації існування та поширення злочинів цього виду;
7) з урахуванням отриманих під час дослідження даних окреслити недоліки чинного законодавства, що регулює боротьбу з незаконним культивуванням наркотиковмісних рослин, запропонувати науково обґрунтовані заходи, спрямовані на їх усунення;
8) сформувати і обґрунтувати рекомендації практичним співробітникам органів внутрішніх справ із запобігання незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин на загальному, спеціальному й індивідуальному рівнях.
Об’єктом дисертаційного дослідження є безпосередньо явище незаконного культивування наркотиковмісних рослин, а також специфічні суспільні відносини, що складаються у зв’язку з його існуванням.
Предмет дослідження складають кримінально-правова та кримінологічна характеристики незаконного культивування наркотиковмісних рослин; причини та умови, що його детермінують; практика реагування на це явище державних органів (у тому числі органів внутрішніх справ); шляхи підвищення ефективності запобігання.
Методи дослідження. З огляду на поставлену мету методологічним підґрунтям наукового дослідження стали філософсько-діалектичні закони і категорії теорії пізнання, основні логіко-гносеологічні принципи та прийоми пізнання соціальних явищ. У процесі дослідження використовувалися такі методи:
- історичний – у процесі аналізу розвитку кримінологічної думки щодо проблеми злочинів у сфері незаконного культивування наркотиковмісних рослин;
- порівняльно-правовий – у визначенні підходів до розв’язання проблеми незаконного культивування наркотиковмісних рослин в Україні й за кордоном;
- системно-структурний – під час розгляду кількісних та якісних характеристик незаконного культивування наркотиковмісних рослин і типології осіб, які вчиняють ці злочини;
- конкретно-соціологічний – у ході аналізу правозастосовчої практики, зокрема під час вивчення кримінальних справ, вироків суду, опитування працівників, які безпосередньо ведуть боротьбу з незаконним культивуванням наркотиковмісних рослин;
- статистичний – під час збирання та опрацювання статистичних даних щодо кількісних та якісних характеристик незаконного культивування наркотиковмісних рослин, його причин та умов, а також особи злочинця;
- контент-аналітичний – у процесі аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури, матеріалів преси та електронних видань стосовно напрямів і заходів запобігання незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин.
Ці та інші методи наукового дослідження використовувалися у діалектичному взаємозв’язку та взаємодії.
Нормативну базу дослідження становлять Конституція України, чинне кримінальне, кримінально-процесуальне, адміністративне законодавство, відомчі нормативні акти, що регулюють діяльність органів внутрішніх справ України у сфері запобігання незаконному наркообігу, постанови Пленуму Верховного Суду України. У дослідженні проаналізовано законодавство країн СНД, США, Китаю, Італії, Іспанії, Франції.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження утворюють матеріали статистичної звітності за основними результатами діяльності ОВС, Департаменту боротьби з незаконним обігом наркотиків, Державного комітету статистики, Департаменту інформаційних технологій за період з 1994 по 2005 роки. Здійснено вивчення та аналіз за спеціально розробленою анкетою 510 архівних кримінальних справ, розглянутих судами різних регіонів України (Донецької, Харківської, Київської, Сумської, Чернігівської, Черкаської, Херсонської, Миколаївської, Кіровоградської, Запорізької, Вінницької, Львівської, Полтавської, Волинської, Житомирської обл. та Автономної Республіки Крим) у 2000-2005 роках за ознаками ст. 229 3 КК України 1960 р. та ст. 310 КК України 2001 р. Крім цього, проведено анкетування 350 працівників органів внутрішніх справ, які безпосередньо займаються протидією незаконному обігу наркотиків. Проведено вивчення періодичної преси та електронних видань.
Під час дослідження використовувався також особистий досвід роботи дисертанта на посадах слідчого у територіальних органах внутрішніх справ, а також викладача кафедри кримінального права та кримінології Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, що присвячене теоретичним та практичним проблемам запобігання органами внутрішніх справ незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин, вивченню комплексу його причин та умов, визначенню шляхів підвищення ефективності запобігання органами внутрішніх справ цьому антисуспільному явищу.
До найбільш вагомих результатів, що відбивають наукову новизну дисертаційного дослідження, є теоретичні положення і практичні рекомендації, які винесені на захист. У дисертації:
- обґрунтовано доцільність віднесення до предмета злочину ст. 310 КК України поряд із снотворним маком та коноплями будь-якої наркотиковмісної або психотроповмісної рослини: кокаїновий кущ, трава ефедри, різного роду гриби, які містять мескалін псилоцибін або псилоцин, а також наркотиковмісні кактуси та ліани;
- визначено поняття незаконного культивування наркотиковмісних рослин, що трактується як протиправний посів, вирощування чи висаджування у будь-який ґрунт придбаної розсади снотворного маку, конопель, кокаїнового куща, трави ефедри, грибів, що містять мескалін, псилоцибін чи псилоцин, а також наркотиковмісних кактусів та ліан;
- аргументовано необхідність розмежування предмета злочину в залежності від його кількісних ознак на „невеликий розмір” – до 50 рослин (за такі дії передбачити адміністративну відповідальність); „кримінально-караний” або істотний – від 50 до 500 (мінімальна кількість наркотиковмісних рослин, за наявності якої можлива кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 310 КК); „значний розмір” – від 500 до 1000 рослин (ч. 2 ст. 310 КК); „великий розмір” – від 1000 до 2000 рослин (ч.3 ст.310 КК); „особливо великий розмір” – понад 2000 рослин (ч. 4 ст.310 КК України);
- доведено, що кваліфікуючими ознаками ст. 310 КК України також повинні бути: повторність вчинення злочину; вчинення діяння за попередньою змовою групою осіб; якщо предметом дій були наркотиковмісні рослини у значному, великому та особливо великому розмірах; незаконне культивування наркотиковмісних рослин з метою збуту; незаконне культивування наркотиковмісних рослин організованою групою; із залученням неповнолітнього; шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем;
- запропоновано доповнити ст. 310 КК України частинами 3, 4 та 5, а діяння, які підпадають під її ознаки розподілити з урахуванням ступеня суспільної небезпеки дій відповідно до ст. 12 КК України на злочини невеликої тяжкості, середньої, тяжкі та особливо тяжкі злочини;
- запропоновано передбачити можливість звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення злочину невеликої тяжкості осіб, які до їх викриття добровільно знищили або здали наркотиковмісні чи психотроповмісні рослини та сприяли розкриттю злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів;
- вперше на основі вивчення та аналізу статистичних даних розроблено кримінологічну характеристику незаконного культивування наркотиковмісних рослин, проаналізовано динаміку та кореляційні зв’язки цих злочинів з іншими у сфері незаконного обігу наркотичних засобів;
- на підставі отриманих кількісно-якісних показників виявлено тенденції злочинності з незаконного культивування снотворного маку чи конопель, побудовано прогноз розвитку наркоситуації в Україні до 2010 року;
- розроблено типологію осіб, які вчиняють злочини, пов’язані з незаконним культивуванням наркотиковмісних рослин в Україні, визначено основні мотиви цієї діяльності;
- набуло узагальнення та подальшого розвитку вивчення специфіки причин та умов цього явища;
- обґрунтовано положення про доцільність заборони будь-якого, в тому числі і ліцензійного, культивування наркотиковмісних рослин в Україні;
- визначено місце та роль ОВС у системі запобігання незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин;
- вперше за низкою напрямків наведено комплексну систему заходів загальносоціального, спеціально-кримінологічного та індивідуального запобігання органами внутрішніх справ злочинам, передбаченим ст. 310 КК України;
Практичне значення одержаних результатів. Запропоноване дисертаційне дослідження має як теоретичне, так і практичне значення. Робота сприяє поглибленню наукових знань про об’єкт дослідження, заповненню прогалин у науці відносно запобігання досліджуваним злочинам. Висновки, які містяться в роботі, значно розширюють наукові знання про природу та закономірності існування злочинів, пов’язаних з незаконним культивуванням наркотиковмісних рослин, розкривають їх вплив на інші негативні антисуспільні явища. Одержані результати сприяють поглибленню знань про особу злочинця, про причини та умови цього негативного явища. Результати дослідження можуть бути також використані: - в законотворенні з питань удосконалення кримінально-правової норми, передбаченої ст. 310 КК України; - у правозастосуванні – з питань правильної кваліфікації дій, що містять ознаки незаконного посіву або вирощування снотворного маку чи конопель, а також відмежування цього злочину від інших. Отримані автором висновки можуть бути використані іншими авторами під час видання відомчих нормативних актів з організації запобігання незаконному обігу наркотиків рослинного походження. Результати дослідження можуть використовуватися в практичній діяльності з питань кваліфікації злочинів, організації їх запобігання, а також у підготовці до видання навчальних посібників, лекцій, методичних рекомендацій з метою вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ.
Апробація результатів дослідження Основні теоретичні положення дослідження викладені в наукових публікаціях автора та доповідалися і обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях „Актуальні проблеми протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин у сучасних умовах” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), „Питання реформування кримінального судочинства” (м. Донецьк, 2005 р.), „Забезпечення безпеки дорожнього руху: науково-методичні аспекти, організаційно-практичні проблеми, перспективи та шляхи їх вирішення” (м. Донецьк, 2006 р.), та міжнародній науковій конференції „Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми” (м. Донецьк, 2006 р.). Окрім цього, робота пройшла обговорення та рецензування на кафедрі кримінального права та кримінології Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ. Окремі із сформульованих підходів та положень використовуються автором і викладачами кафедри у навчальному процесі зі студентами та курсантами Донецького юридичного інституту.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені в чотирьох статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, та чотирьох доповідях на міжнародних науково-практичних конференціях.
Структура роботи обумовлена метою, завданням дослідження, його об’єктом та предметом і складається зі вступу, трьох розділів, які містять 10 підрозділів, висновків (до кожного розділу та загальних висновків до всієї роботи), а також списку використаних джерел (256 найменувань) і додатків. Обсяг основного тексту дисертації складає 196 сторінок, повний обсяг – 263 сторінки.

Список литературы

В И С Н О В К И

Проведене комплексне кримінально-правове та кримінологічне дослідження злочинів, передбачених ст. 310 КК України, дозволило обґрунтувати низку висновків, внести пропозиції й рекомендації щодо подальшого вдосконалення практики запобігання цьому виду злочинів.
1. Протягом багатьох сторіч наркотичні вироби з культивованих наркотиковмісних рослин посідали домінуюче місце у процесі наркотизації суспільств різних країн світу. Розв’язання проблем немедичного споживання наркотичних засобів та незаконного обігу наркотиків перебуває в тісному зв’язку з проблемою культивування наркотиковмісних рослин. Наявність в Україні власної сировинної бази рослинного походження негативно впливає на стан протидії незаконному обігу наркотичних засобів і злочинності в цілому.
Кримінально-правова норма щодо заборонення посіву або вирощування снотворного маку чи конопель історично виступає важливим чинником зменшення сировинної бази рослинного походження і боротьби з незаконним обігом наркотиків. Від того, наскільки ця норма відповідає вимогам часу та при її конструюванні врахований певний стан суспільних відносин, залежить можливість та ефективність її практичного застосування і ефективного впливу на об’єкт правового захисту.
2. Назва розділу ХІІІ Особливої частини КК України ”Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення” є недосконалою, а тому пропонується її уточнити і тим самим конкретизувати родовий об’єкт злочинів, які в ньому включені. Вважаємо за доцільне цей розділ назвати: „Злочини проти здоров’я населення, у тому числі у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів”.
Результати дослідження дозволили дійти висновку, що структурно стаття 310 КК України повинна складатися не з двох, а з 4-х – 5-ти частин, а діяння, що підпадають під її ознаки – розподілятися з урахуванням ступеня суспільної небезпеки дій відповідно до ст. 12 КК України – на злочини невеликої тяжкості (ч. 1 ст. 310 КК), середньої (ч. 2 ст. 310 КК), тяжкі (ч. 3 ст. 310 КК) та особливо тяжкі злочини (ч. 4 ст. 310 КК).
3. На наш погляд, до предмета злочину ст. 310 КК України разом із снотворним маком та коноплями доцільно віднести будь-яку наркотиковмісну рослину, а саме: кокаїновий кущ, траву ефедри, різного роду гриби, які містять псилоцибін або псилоцин, а також наркотиковмісні кактуси та ліани.
4. Пропонується встановити мінімальні обсяги (кількісні ознаки) наркотиковмісних рослин, які є підставою кримінальної відповідальності за ст. 310 КК України, а також розмежувати кількість рослин і ввести такі правові поняття: „невеликий розмір” – до 50 рослин (за такі дії передбачити адміністративну відповідальність); „кримінально-караний” або істотний – від 50 до 500 (мінімальна кількість наркотиковмісних рослин, за наявності якої можлива кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 310 КК); „значний розмір” – від 500 до 1000 рослин (ч. 2 ст. 310 КК); „великий розмір” – від 1000 до 2000 рослин (ч.3 ст.310 КК); „особливо великий розмір” – понад 2000 рослин (ч. 4 ст.310 КК України).
5. Доцільним є розширення переліку дій, за які можлива відповідальність за ст. 310 КК України: потребує введення поняття незаконного культивування, яке включало бо посів або вирощування чи висаджування у будь-який ґрунт наркотиковмісних чи психотроповмісних рослин. Висаджуванням слід вважати внесення у будь-який ґрунт придбаної, тобто вирощеної іншою особою, розсади наркотиковмісних або психотроповмісних рослин.
6. Пропонується нова назва ст. 310 КК України: „Стаття 310 КК. Незаконне культивування наркотиковмісних чи психотроповмісних рослин”, яку викласти у такій редакції:
ч. 1 – незаконне культивування, тобто посів, вирощування або висаджування снотворного маку, конопель, кокаїнового куща, трави ефедри, грибів, що містять мескалін, псилоцибін чи псилоцин, а також наркотиковмісних кактусів та ліан у кількості від п’ятидесяти до п’ятисот рослин;
ч. 2 – ті ж дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб чи особою, яка раніше скоїла один із злочинів, передбачених статтями 305-309, 311-320, а так само, якщо предметом незаконного культивування були наркотиковмісні чи психотроповмісні рослини у значних розмірах, тобто у кількості від 500 до 1000 рослин;
ч. 3 – дії, передбачені частиною першою та другою цієї статті, якщо вони вчинені з метою збуту наркотичної чи психотропної сировини або із залученням неповнолітнього, а так само якщо предметом незаконного культивування були наркотиковмісні чи психотроповмісні рослини у великих розмірах, тобто к кількості від 1000 до 2000 рослин;
ч. 4 – дії, передбачені частиною першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою або шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, а також якщо предметом незаконного культивування були наркотиковмісні чи психотроповмісні рослини в особливо великих розмірах, тобто у кількості понад 2000 рослин;
ч. 5 – Звільняється від кримінальної відповідальності за незаконне культивування снотворного маку чи конопель або кокаїнового куща, трави ефедри, грибів, що містять мескалін, псилоцибін чи псилоцин, а також наркотиковмісних кактусів та ліан (частина перша цієї статті) особа, яка до її викриття добровільно знищила або здала наркотиковмісні чи психотроповмісні рослини та сприяла розкриттю злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів.
7. Незважаючи на відносну схожість незаконного посіву або вирощування снотворного маку чи конопель з іншими злочинами, цей склад злочину має низку особливих ознак, що зумовлюють його відмінність.
Цей злочин відрізняється від інших за: – об’єктом посягання, – його родовим об’єктом є здоров’я населення – невизначеного кола осіб, – тоді як злочини інших розділів Особливої частини КК, як правило, посягають на здоров’я однієї особи або певного кола осіб;
– за наявністю додаткового обов’язкового безпосереднього об’єкта злочину, яким є порядок додержання встановленої державою заборони на культивування снотворного маку чи конопель громадянами. За цією ознакою досліджуваний відрізняється абсолютно від усіх інших злочинів – в тому числі від однорідних та одновидових;
– самостійною відмінною ознакою ст. 310 КК України виступає предмет злочину – рослини маку чи конопель, які є обов’язковою ознакою складу злочину.
Підставою розмежування незаконного посіву або вирощування снотворного маку чи конопель від інших злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, за предметом злочину є ступінь готовності до вживання наркотичних засобів.
До предмета ст. 310 КК належать рослини снотворного маку або конопель “на корню”, тобто такі, що можуть слугувати або слугують джерелом наркотичних субстанцій (морфіну, кодеїну, папаверину тетрагідроканнабінолу тощо), посів та вирощування яких громадянам заборонено, котрі мають один самостійний корень, перебувають у природньому стані, знаходяться у землі і мають природну невідокремлену цілісність. Якщо наркотиковмісні рослини вилучені з природного стану чи відокремлені від кореня, або ж від них відокремлені частини наркотичних субстанцій або з таких рослин вироблено наркотичну сировину, то вони можуть бути предметами інших однорідних злочинів, а такі дії слід розцінювати як придбання, зберігання, викрадання тощо.
8. Предмет злочину визначає характер, особливості та зміст об’єктивної сторони у вигляді активних дій з посіву або вирощування снотворного маку чи конопель. Хоча за суб’єктом злочин, передбачений ст. 310 КК, може мати подібність з іншими складами, то за суб`єктивною стороною він відрізняється характером спрямованості прямого умислу відносно виконання об’єктивної сторони протиправних дій. Особа усвідомлює, що здійснює саме незаконний посів або вирощування рослин снотворного маку чи конопель, бажає це робити і прагне доведення їх до певного стану – пророщення (у разі лише посіву) чи стиглості (у разі вирощування).
9. Злочини, які вчиняються в сфері незаконного культивування наркотиковмісних рослин, пропонуємо визначити як сукупність суспільно небезпечних дій, які умисно посягають на порядок додержання виконання встановленої державою заборони на культивування снотворного маку чи конопель без відповідного дозволу та завдають або створюють загрозу завдання значної шкоди здоров’ю населення.
10. Незаконний посів або вирощування наркотиковмісних рослин є першою стадією незаконного обігу наркотиків рослинного походження (виробництва, перевезення, збуту, придбання тощо), а тому виступає головною передумовою існування переважної його частини. У загальній структурі наркотичної злочинності він має суттєву питому вагу (8,04%) і протягом 1997-2006 рр. стабільно посідає серед злочинів цього виду третє місце, забезпечуючи наркотичною сировиною значну частину попиту наркотиків (понад 95%), що завдає значної шкоди здоров’ю населення України.
Нами зафіксовано, що зростання кількості цих злочинів відбувається темпами геометричної прогресії, тобто через кожні 4 роки відбувається подвійне збільшення їх кількості. Якщо у 1997 р. зареєстровано 1128 таких злочинів, то в 2001 р. – 1999, а у 2005 р. – 5228. Їх середній темп приросту протягом 1997-2005 рр. сягає 21,13 %, що втричі випереджає показники середнього темпу приросту всієї наркотичної злочинності; у вісім – середній темп приросту злочинів, передбачених ст. 309 КК України; на 5,81 % – середній темп приросту злочинів, передбачених ст.307 КК України (15,32%).
11. Якщо середні темпи приросту незаконного посіву або вирощування снотворного маку чи конопель зберігатимуться на нинішньому рівні (19-20%), то можна прогнозувати, що в 2010 році слід очікувати на їх реєстрацію близько 10 тисяч фактів. Такий стан незаконного культивування наркотиковмісних рослин слугуватиме детермінуючим фактором для зростання всіх видів злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. До 2010 року, за нашими розрахунками, відбуватиметься збільшення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів з 65,1 тис. до 93,3 тис.; злочинів, пов’язаних з незаконним збутом наркотичних засобів (ст.307 КК України), – з 17,1 тис. до 29,7 тис.; злочинів, передбачених ст. 309 КК України, – з 35,4 тис. до 46,2 тис.; а кількість осіб, що перебуватимуть на обліку за вживання наркотиків, – з 152,4 тис. до 207, 5 тис.; у сільській місцевості – з 35,3 до 48,4 тис. осіб. Така ситуація негативно впливатиме на криміногенну ситуацію в Україні та на інші соціальні процеси.
12. За результатами дослідження слід відмітити подальші негативні закономірні тенденції, пов’язані з незаконним культивуванням наркотиковмісних рослин: збільшення обсягів незаконно культивованої наркотиковмісної сировини; залучення до цієї діяльності великої кількості сільських мешканців; збільшення кількості організованих злочинних груп, що спеціалізуються на постачанні з сільської місцевості до великих обласних центрів наркотичної сировини з її подальшим збутом; налагодження пропозиції різного асортименту наркотиків рослинного походження; зростання кількості злочинів, учинених у сфері незаконного обігу наркотиків рослинного походження; збільшення кількості споживачів таких наркотичних засобів
13. Проведене дослідження дозволило створити типовий портрет особи, яка займається незаконним культивуванням наркотиковмісних рослин. Найчастіше це особа жіночої статі з середньою або початковою освітою. Як правило, ці особи ніде не працюють і не навчаються. Найчастіше (у 58,36% випадків) це пенсіонерки, які раніше працювали у колгоспі. Переважна більшість осіб мешкає в селі – 93,4%, у селищах міського типу – 3,7 % і на території міста – 2,9%. Більшість засуджених (95,9 %) захворюванням на наркоманію не страждають і наркотиків не вживають. Зловживання алкоголем, інша аморальна поведінка не завжди є притаманними особі, яка займається культивуванням наркотиковмісних рослин, але це може бути додатковою кримінологічно значущою ознакою. Рівень правової освіти, як правило, низький. До наслідків, пов’язаних з незаконним культивуванням наркотиковмісних рослин, такі громадяни ставляться байдуже, а до антинаркотичного законодавства – зневажливо. Більшість звинувачених (91,7%) раніше не засуджувалися, а до кримінальної відповідальності притягалися вперше; лише у 8,3% злочинців зафіксовано стійкі антисуспільні спрямованості з наявністю попередніх судимостей.
14. Головними мотивами діяльності осіб щодо незаконного культивування наркотиковмісних рослин є чотири: а) подальший збут наркотиковмісних рослин або наркотичних засобів; б) задоволення власних потреб у наркотичній сировині; в) задоволення харчових або господарських потреб; г) змішана, тобто з одного боку, задоволення харчових, естетичних або господарських потреб, з іншого – збут наркотиковмісних рослин або особисте споживання наркотиків.
15. Проведене нами дослідження дозволило констатувати, що причини та умови незаконного культивування наркотиковмісних рослин формуються на різних рівнях: загальносоціальному, спеціальному та індивідуальному. На загальносоціальному рівні – це економічні, соціальні, політичні та морально-психологічні чинники.
На спеціальному рівні найбільш важливими виступають: відсутність цілеспрямованої системи правового регулювання спеціальних заходів протидії незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин; поширеність немедичного вживання наркотиків рослинного походження населенням України; наявність організованої злочинності, діяльність якої пов’язана з незаконним обігом наркотиків рослинного походження; недоліки організації запобіжних заходів правоохоронними органами.
На індивідуальному рівні причини та умови загальносоціального та спеціального рівня трансформуються через корисливу мотивацію особистості, її матеріальні потреби, особистісти ознаки, безвідповідальне ставлення до оточення, ігнорування правових норм, а це, у свою чергу, зумовлює вчинення посіву або вирощування снотворного маку та конопель певною особою.
Чинники індивідуального рівня нами поділяються на такі три групи: причини та умови, пов’язані з матеріальним станом і умовати життя осіб, які скоїли злочини; причини та умови, пов’язані з моральним формуванням особи, особливостями її соматичного та психічного стану; причини та умови, що виникають з певної життєвої ситуації та поведінки особи. Серед останніх найбільш вагомими є: незадовільні матеріальні умови життя особи; негативний вплив оточення; відставання у культурному та освітньому рівні; релігійні пережитки; низька правосвідомість сільського мешканця; переваги суто особистих інтересів, байдуже ставлення до закону.
16. Узагальнюючи матеріали власного дослідження, маємо констатувати, що в загальнодержавній системі запобігання незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин визначальним є загальносоціальне запобігання. Воно має реалізуватися через вплив на соціальні передумови незаконного посіву та вирощування наркотиковмісних рослин; здійснюватися шляхом перетворень у економічній, соціальній, політичній та морально-психологічній сферах. Особливе місце та роль у системі загальнодержавного запобігання повинно відводитися органам внутрішніх справ. Вони мають запобігати незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин на спеціально-кримінологічному та індивідуальному рівнях. На загальнодержавному рівні запобіжна діяльність ОВС полягає у підтриманні правопорядку в різних сферах суспільного життя, що забезпечуватиме реалізацію заходів загальносоціального запобігання.
17. Проведеним дослідженням встановлено, що, по-перше, в Україні відсутній дієвий механізм забезпечення правил культивування наркотиковмісних та психотроповмісних рослин, що є першопричиною розповсюдження наркотиків рослинного походження; по-друге, антинаркотичним законодавством України не розроблено ефективної системи спеціальних заходів, спрямованих на протидію незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин як головній передумові незаконного обігу наркотиків рослинного походження.
З метою забезпечення створення дієвого механізму правового регулювання запобіжного впливу на незаконне культивування наркотиковмісних рослин пропонується:
- у законодавчому порядку заборонити на території України будь-яке культивування наркотиковмісних та психотроповмісних рослин. На загальнодержавному рівні (за прикладом Китаю) домогтися протягом 3-5 років викорінити культивування наркотиковмісних та психотроповмісних рослин в Україні;
- прийняти спеціальну довгострокову державну програму протидії незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин з визначенням напрямків та етапів запобіжної діяльності, окресленням переліку запобіжних заходів, розподілом обов’язків між всіма суб’єктами запобігання, визначенням ролі ОВС тощо;
- під час розробленням Комплексної програми профілактики злочинності передбачити спеціальний розділ з проблем запобігання незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин;
- в системі МВС видати спеціальний Наказ щодо регламентації повноважень всіх підрозділів міліції щодо запобігання цьому виду наркозлочинності.
18. Спеціально-кримінологічне запобігання незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин нами розглядається як стратегічний напрямок діяльності ОВС з протидії наркозлочинності та злочинної діяльності в цілому. Залежно від етапу розвитку злочинної діяльності воно має складатися з профілактики, відвернення та припинення злочинів.
Значна за обсягом робота органів внутрішніх справ повинна орієнтуватися на профілактику цього виду наркотичної злочинності. Для цього вони мають здійснювати аналіз оперативної обстановки в зазначеній сфері шляхом вивчення стану, структури та динаміки відповідних правопорушень, аналізувати відомості щодо осіб, які вчинили правопорушення, обставини та способи вчинення правопорушень, причини та умови сприяютливі для цього. За результатами аналізу мають розроблятися заходи, що спрямовані на усунення, нейтралізацію або обмеження впливу таких обставин або проявів, що виконують роль криміногенних факторів.
Важливу профілактичну роль відіграє формування у членів суспільства негативного ставлення до незаконного культивування наркотиковмісних рослин. З цього приводу співробітникам ОВС пропонується: проводити загальні збори селян, на яких обговорювати шкідливість незаконного культивування наркотиковмісних рослин, доводити про соціальні та правові наслідки цієї діяльності з наведенням прикладів із судово-слідчої практики щодо покарання за такого роду дії; систематично висвітлювати результати боротьби з незаконним культивуванням наркотиковмісних рослин у засобах ЗМІ; сумісно з органами місцевої влади періодично здійснювати обходи земельних ділянок з метою контролю за вирощуванням культур, які висіваються місцевим населенням, проводити профілактичні бесіди; здійснювати правову пропаганду вигідності законослухняної поведінки й недоцільності антисуспільного способу життя; налагоджувати співпрацю з церквою з питань формування християнської моралі, яка би виключала бажання вирощувати наркотиковмісні рослини.
Якщо спеціально-кримінологічні заходи не досягли своєї мети, то ОВС здійснюється відвернення або припинення цих злочинів шляхом проведення спеціалізованих операцій та контролю за наркосередовищем.
Значний спеціально-кримінологічний вплив має проведення органами внутрішніх справ спеціальних комплексних операцій („Мак”, „Конопля”, „Допінг”), метою яких є виявлення та ліквідація джерел надходження у незаконний обіг наркотичної сировини рослинного походження, вирощуваної у природних або штучно створених умовах. Такі операції можуть проводитися у формі комплексного відпрацювання (обстеження) територій на предмет незаконного вирощування наркотиковмісних рослин та у формі реагування на попередньо встановлені факти незаконного культивування снотворного маку чи конопель.
Така робота має відбуватися за декількома напрямками по-перше, - це запобігання порушенням правил посіву та вирощування з боку підприємств або господарств, які мають ліцензію на культивування наркотиковмісних рослин; по-друге, - це безпосереднє запобігання незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин як різновиду наркозлочинності. Воно включає заходи спрямовані на виявлення та припинення злочинів, що вчиняються: 1) на власних присадибних ділянках в межах населених пунктів; 2) поза межами населених пунктів на земельних ділянках будь-якої форми власності; 3) у приміщеннях або у штучно створених умовах; по-третє, - це дії, спрямовані на виявлення та знищення дикорослих рослин, що містять наркотичні речовини; по-четверте, - проведення превентивних заходів з недопущення налагодження вирощування в України інших наркотиковмісних рослин (кокаїновий кущ, різного роду наркотиковмісні кактуси, ліани тощо) у штучно створених умовах.
Проведення зазначених заходів передбачає спрямування з боку підрозділів ОВС максимальних зусиль на виявлення та знешкодження всіх незаконних посівів снотворного маку і конопель та інших наркотиковмісних рослин, виявлення осіб, що займаються такою діяльністю; застосування технічних можливостей (використання автомобільного транспорту, засобів повітряного обстеження, мобільного зв’язку і т.ін.); залучення громадськості та інших державних органів до боротьби з цією проблемою; формування негативного ставлення суспільної думки до незаконного культивування наркотиковмісних рослин; налагодження відомчої та міжвідомчої взаємодії. Ефективна протидія незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин має широкомаштабний, комплексний, добре спланований і організований характер, спрямований на викорінення цього виду наркотичної злочинності як передумови інших антисуспільних проявів.
Невід’ємною складовою спеціально-кримінологічного запобігання є забезпечення ефективного контролю за наркосередовищем. Ця діяльність передбачає реалізацію підрозділами ОВС низки специфічних заходів, пов’язаних з передбаченими законодавством гласними та негласними формами роботи оперативних підрозділів, спрямованими на відвернення або припинення злочинів. До таких форм ми відносимо: 1) виявлення та спостереження за поведінкою і способом життя осіб, які займаються незаконним культивуванням наркотиковмісних рослин; 2) перешкоджання вчиненню злочинів особами, схильними до цієї діяльності; 3) накопичення, систематизація та узагальнення даних відносно процесів, що відбуваються в сфері незаконного культивування наркотиковмісних рослин; 4) визначення основних тенденцій, що відбуваються в цій сфері; 5) моніторинг місць незаконного посіву та вирощування наркотиковмісних рослин, виявлення та перекриття шляхів потрапляння їх у незаконний обіг наркотиків; 6) визначення та планування способів реалізації отриманих данних з метою запобігання протиправним діям.
19. Ефективне запобігання незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин залежить від розв’язання організаційних проблем відомчої взаємодії в ОВС, а також налагодження взаємодії з органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, органами земельних ресурсів; органами державної служби карантину рослин; зі спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері захисту рослин; органами лісового господарства, громадськістю.
20. Важлива роль відводиться інформаційному забезпеченню запобігання такого роду наркозлочинності. Потребує створення централізована міжвідомча географічна база даних обліку теріторій на яких розповсюджені незаконне і ліцензійне культивування наркотиковмісних рослин, а також осіб, причетних до такої діяльності. На основі зазначеної бази є доцільною організація аналітичного центру з аналізу та прогнозу оперативної обстановки в сфері незаконного обігу наркотичних засобів рослинного походження.
21. Індивідуальне запобігання ОВС незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин включає в себе діяльність з виявлення осіб, схильних до такої діяльності, їх вивчення, прогнозування імовірності вчинення ними злочину, планування запобіжних заходів, безпосереднє проведення профілактичної роботи. Залежно від ступеня криміналізації особи можуть використовуватися різні методи впливу, серед них найбільш розповсюдженими є переконання, стимулювання та примус.
22. Робиться висновок, що запобігання незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин є стратегічним напрямком протидії незаконному обігу наркотичних засобів рослинного походження та злочинам, що вчиняються з метою здобування коштів на придбання наркотичних засобів, а також таких, які вчиняються у стані наркотичного сп’яніння. Протидія незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин повинна мати широкомасштабний, комплексний, добре спланований і організований характер, цілеспрямований на зниження рівня цього виду злочинів як передумови існування інших антисуспільних проявів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдиров Н.М. Концептуальные проблемы борьбы с наркотизмом в республике Казахстан (криминологическое и уголовно-правовое исследование): Автореф. дис... д-ра юрид. наук. – Алмаата, 1999. – 56 с.
2. Абубакиров Ф.М. Уголовная ответственность за посев или выращивание запрещенных к возделыванию наркотикосодержащих культур // Социальные, правовые и криминологические проблемы борьбы с наркоманией: Сборник научных трудов. – Хабаровск: Хабаровская высшая школа МВД СССР, 1991. – 158 с.
3. Акутаев Р.М. Латентная преступность: актуальность проблемы и понятие // Гос-во и право. – 1997. - № 12. – С. 79-87.
4. Акутаев Р.М. Проблемы латентной преступности (по материалам Дагестанской АССР): Дис. канд. юрид. наук. – Махачкала, 1984. – 235 с.
5. Александров Ю.В., Антипов В. И., Володько Н.В. и др. Уголовное право Украины: общая часть: Учебник / Отв. ред. Я.Ю. Кондратьев / Под ред. В.А. Клименко, Н.И. Мельника. – К.: Атика, 2002. – 448 с.
6. Алексеев А.И. Криминология: Курс лекций. – М.: Издательство „Щит - М”, 1999. – 340 с.
7. Алёхин А.Г. Уголовно-правовая борьба с незаконными посевами и выращиванием наркосодержащих культур и распространением наркотических средств: Автореф. дис... канд. юрид. наук.–М., 1990. - 22 с.
8. Аліменти – до рівня прожиткового мінімуму // Голос України. – 2007. – 11 січня. – С. 1-2.
9. Аналіз наркоситуації в Україні за період з 1993 до 2002 рр. – К.: МВС України, 2003. – 34 с.
10. Андросюк В.Г. К постановке проблемы психологического изучения личности преступника // Проблемы изучения личности правонарушителя: Сборник научных трудов. – М. ВНИИ МВД СССР, 1984. – С. 158.
11. Анисимов Л.Н. Наркотики: правовой режим. Международно-правовые и внутригосударственные проблемы регулирования производства, применения и распространения наркотических и психотропных веществ.– Л., 1974. – 144 с.
12. Антонян Ю.М. Особенности преступности в сельской местности и ее предупреждение // Сов. гос-во и право. – 1978. – № 8. – С.78 – 85.
13. Антонян Ю.М. Преступность пожилых людей // Советское государство и право, 1991. – № 11. – С. 67-73.
14. Аргунова Ю.Н., Габиани А.А. Правовые меры борьбы с наркотизмом. – М.: Знание, 1989. – 64 с.
15. Ахмедов Г.А. Кадыров М.М. Наркомания. Преступность. Ответственность. – Т.: Узбекистан, 1989. – 112 с.
16. Бабенко А.М. Кримінологічна характеристика незаконного культивування наркотичних рослин в Україні // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ, 2005. – № 2 (25) „Актуальні проблеми протидії незаконному обігу наркотичних і психотропних речовин у сучасних умовах”: Спеціальний випуск. – С. 209-216.
17. Байкова В.Г., Белогуров Л.Б., А.Н. Горанский и др. Наркомания: методические рекомендации по преодолению наркозависимости / Под ред. А.Н. Горанского. – М.: Лаборатория базовых знаний, 2000. – 384 с.
18. Бандурка О.М., Акімов В.В. та ін. Наркотики: особлива небезпека: Навч. посіб. – Х.: Вид-во Нац. ін-ту внутр. справ, 2002. – 172 с.
19. Бандурка С.А. Слинько С.В. Наркомафия: уголовно-правовые средства борьбы: Уч. пособие. – Харьков: Арсис, 2001. – 320 с.
20. Бантышев А.Ф. Поощрительные нормы уголовного кодекса Украины, стимулирующие позитивное посткриминальное поведение // Новий кримінальний кодекс України: Питання застосування його вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. (Харків, 25-26 жовт. 2001 р. / За ред. В.В.Сташиса та ін. – К.-Х.: „Юрінком Інтер”, 2002. – 272 с.
21. Барабош О.Ю., Хареба В.В. Вирощування розсади. – К.: Т-во „Знання” УРСР, 1991. – 48 с.
22. Белогуров С.Б. Популярно о наркотиках и наркоманах: Книга для всех. – М.: Бином: СПб.: Невския Диалект, 1998. – 126 с.
23. Боротьба з незаконним наркообігом в Україні: Збірник нормативних документів у 3-х частинах (за станом на 1 вересня 2000 р.). – К., 2001. – Ч. 1 – 223 с.; ч. 2 – 283 с.; ч. 3 – 283 с.
24. Бульба В. Стан боротьби з незаконним обігом наркотиків в Україні // Підпр-во, гос-во і право. – 2004. – № 6. – С. 121-123.
25. Бурлаков В.Н. Генезис личности преступника и индивидуальное предупреждение преступлений //Вестник ЛГУ. – 1988. – № 27. – С. 68- 73.
26. Бурлаков В.Н. Индивидуальная профилактика правонарушений: проблемы и суждения //Вестник ЛГУ. – 1982. - № 23. – С. 103-107.
27. Бурцев А.П. Социальная профилактика правонарушений в социалистическом обществе и роль партийных организаций в её осуществлении: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – М., 1978. – 25 с.
28. Бурчак Ф.Г. Квалификация преступлений. – 2-е изд., доп. – К.: Политиздат Украины, 1985. – 120 с.
29. Быргэу М.М. Организация профилактики преступлений органами внутренних дел: концептуальные основы, практика, переспективы совершенствования (опыт Республики Молдова) / Под общ. ред. д-ра юрид. наук, проф. А.М. Бандурки: Монография. – Х.: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2004. – 254 с.
30. Бюллетень законодательства и юридической практики Украины. Уголовное законодательство. – К., 1993. – № 1. – 160 с.
31. Ведомости Верховного Совета РСФСР, – 1965. – № 27. – ст. 670.
32. Ведомости Верховного Совета СССР. – М., 1974. – № 18. – ст. 275.
33. Ведомости Верховного Совета УССР. – К., 1964. – № 29. – ст. 397.
34. Ведомости Верховного Совета УССР. – К., 1987. – № 35. – ст. 674.
35. Вежновец В.Н. Деятельность участковых инспекторов милиции по борьбе с наркоманией: Учебн. пособие.–Минск: ВШ МВД СССР, 1990. – 54 с.
36. Верховна Рада України. Комітет з питань Національної безпеки і оборони. – Демографічна криза в Україні. Її причини та наслідки: Збірник матеріалів. – К.: Парламентське видавництво, 2003. – 450 с.
37. Ветров Н.И. Использование криминологических данных о молодых правонарушителях в деятельности органов внутренних дел. М.: МССШМ МВД СССР, 1990. – 52 с.
38. Відомості Верховної Ради УРСР. – К., 1964. – № 3. – С. 54.
39. Всеволодов В.М. Індивідуальна кримінологічна профілактика відносно організованих злочинних груп: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – К, 1998. – 20 с.
40. Гавриш С.Б. Уголовно-правовая охрана природной среды // Проблемы теории и развития законодательства. – Х., 1994. – С. 25-66.
41. Гадойбоев С.А. Уголовно-правовые и криминологические меры предупреждения контрабанды наркотиков: Автореф. дис…канд. юрид. наук. – К., 1996. – 21 с.
42. Гасанов Э.Г. Борьба с наркотической преступностью: Международный и сравнительно-правовой аспекты. – М.: Учебно-консультационный центр ЮрИнфоР, 2000. – 208 с.
43. Гасанов Э.Г. Борьба с наркотической преступностью: Международный и сравнительно-правовой аспекты / Э.Г. Гасонов. – 2-е изд., Стереотип. – М.: Юринформ, 2000. – 206 с.
44. Гасанов Э.Г. Уголовно-правовые и криминологические проблемы борьбы с преступлениями, связанными с наркотиками (антинаркотизм). – Одесса.: Астропринт, 1998. – 400 с.
45. Гейнало С.П., Готлиб Р.М., Романова Л.И. Наркомания: правовые и медицинские проблемы. – Владивосток, 1988. – 192 с.
46. Голина В.В. Криминологическая профилактика, предотвращение и пресечение преступлений: Учеб. пособие. – К.: УМК ВО, 1989. – 70 с.
47. Голина В.В. Работа органов внутренних дел, суда и прокуратуры по предупреждению преступности: Учеб. пособие.–Х.: Юр. ин-т, 1981. – 77с.
48. Гортинский Г.Б. Яковлєв Г.П. Целебные растения в комнате. – М.: Высш. шк., 1993. – 158 с.
49. Готчина Л.В. Организация межведомственного взаимодействия в процессе профилактики молодежного наркотизма. – Белгород: БелЮИ МВД России, 2004. – 139 с.
50. Гребеньков Г.В., Нечитайло В.Н. Аксиологический подход к проблеме человека. – Донецк: Донецкий политех. ин-т, 1992. – 185 с.
51. Гребенюк А.А., Пасечникова А.Ю. и др. Наркомании XXI века. – Симферополь: Таврия, 2003. – 368 с.
52. Грибы и грибоводство / Авт.-сост. П.А. Сычёв, Н.П. Ткаченко / Под общ. ред. П.А. Сычёва. – Донецк: изд-во Сталкер, 2003. – 512 с.
53. Григорьев В.И. Операции «Бахус» и «Опиум». Алма-Ата: об-во «Знание» КазССР, 1990. – 40 с.
54. Гумін О.М. Проблеми боротьби з наркотизмом серед засуджених у виправно-трудових колоніях: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – К., 1997.– 18 с.
55. Дейвенпорт-Хайнс Р. В поисках забвения: Всемирная история наркотиков 1500 – 2000: Пер. с англ. А.В. Савинова. – М.: ООО «Издательство АСТ»; ООО «Транзиткнига», 2004. – 622 с.
56. Денисов С.В. Сердюк П.П. Соціальна зумовленість кримінально-правової заборони торгівлі людьми // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2000. – № 3. – С. 191-201.
57. Діяльність підрозділів по боротьбі з незаконним обігом наркотиків з виявлення та ліквідації підпільних нарколабораторій: Посібник / М.С. Хруппа, Д.Й. Никифорчук, В.А. Семенюк та ін.; За заг. ред. М.С. Хруппи. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2004. – 192 с.
58. Добкин Де Риос Марлин Растительные галюциногены: Пер. с англ. И.К. Богайчука. – М.: КСП, 1997. – 268 с.
59. Доброрез І.О. Кримінологічна характеристика та попередження незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту (за матеріалами Автономної Республіки Крим): Дис…канд. юрид. наук. – Х., 2005. – 242 с.
60. Доклад Международного комитета по контролю над наркотиками за 1998 г. Информационная служба ООН. – Вена: Пресс-релиз, 1999. – № 5.–С. 2.
61. Долгова А.И. Изучение взаимосвязи социальной среды и преступности // Социальная среда и преступность. – М., 1983. – С. 4.
62. Драган Г.Н. Калачёв Б.Ф. Наркомания и наркобизнес: Выявление и пресечение незаконного оборота наркотических средств и психотропных веществ // Под ред. П.Л. Пономарёва. – М.: Новый Юристъ, 1998. – 240 с.
63. Експрес-інформація про стан злочинності в Україні за 2004 рік. – К.: МВС України. Департамент інформаційних технологій, 2005. – Лист 6-1.
64. Еникеева Д.Д. Как предупредить алкоголизм и наркоманию у подростков: Учеб. пособие для студ. сред. и высш. пед. учеб. заведений. – 2-е изд., стереотип. – М.: Издательство «Академия», 2001. – 144 с.
65. Жевлаков Э. Н. Ответственность за незаконный посев или выращивание наркотикосодержащих культур.// Соц. Законность. – 1985.–№ 7.–С. 45-47.
66. Женунтий В.И. Витвицкая В.В. Криминологические проблемы предупреждения преступных посягательств на нравственное и физическое развитие несовершеннолетних: Монография. – Донецк: ДЮИ МВД при ДонНУ, 2005. – 280 с.
67. Жуков А.М. Специально-предупредительная деятельность в уголовном судопроизводстве. – С.: Изд-во Сарат. Ун-та, 1988. – 120 с.
68. Забрянский Г.И. Криминологические проблемы села (Методология и методика исследования). – Ростов н/Д.: Изд-во Ростов. универс., 1990. – 192 с.
69. Заварзин А.В. Предупреждение правонарушений на селе. – Воронеж.: Изд-во Воронежского университета, 1983. – 112 с.
70. Загальносоціальна та спеціальна профілактика наркоманії та ВІЛ/СНІДу: Навч-метод. посібник / О.Ф. Гіда, О.М. Джужа, С.М. Корецький, Г.І. Піщенко; Заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2004. – 80 с.
71. Закалюк А.П. Личность подлежащая индивидуальной криминологической профилактике // Советское государство и право. – 1984. – № 2. – С.84-88.
72. Закалюк А.П. Прогнозирование и предупреждение индивидуального преступного поведения. – М.: Юрид. лит., 1986. – 191 с.
73. Закалюк А.П., Женунтій В.І. та ін. Система інформації про причини й умови наркозлочинності в Україні: основні результати виконання наукового проекту // Питання боротьби зі злочинністю: Зб. наук. праць. – Вип. 9. – Х.: Право, 2004. – С. 41-59.
74. Заросинський Ю, Рощина І Запобігання злочинам: деякі питання теорії і практики // Право України. – К., 2003. – № 10. – С. 79
75. Збірник статистичних матеріалів щодо боротьби зі злочинами у сфері обігу наркотичних засобів в Україні у 1994-2005 роках (за даними МВС України) / Уклав: Юношев О.В. – вчений секретар Донецького юридичного інституту. – Донецьк: Норд-прес, 2006. – 35 с.
76. Звіт про результати боротьби зі злочинністю в Україні у