КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНОМУ НАРКОБІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

Краткое описание

З М І С Т
ВСТУП 3-9
1. Транснаціональний наркобізнес: поняття і розвиток законодавства щодо протидії 10-57
1.1. Поняття та ознаки транснаціонального наркобізнесу 10-43
1.2. Розвиток законодавства України по запобіганню транснаціональному наркобізнесу 44-56
Висновки до першого розділу 56-57
2. Кримінологічна характеристика транснаціонального
наркобізнесу 58-130
2.1. Кримінологічний аналіз транснаціонального наркобізнесу та його зв’язок з іншими видами злочинів 58-82
2.2. Детермінація транснаціонального наркобізнесу 83-102
2.3. Кримінологічна характеристика міжнародних злочинних угруповань, які займаються транснаціональним наркобізнесом в Україні 103-126
Висновки до другого розділу 126-130
3. Заходи протидії транснаціональному наркобізнесу 131-191
3.1. Загально-соціальна профілактика та спеціально-кримінологічні заходи протидії транснаціональному наркобізнесу 131-158
3.2. Механізм міжнародного співробітництва в протидії транснаціональному наркобізнесу 159-185
Висновки до третього розділу 185-191

ВИСНОВКИ 192-199
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 200-239
ДОДАТКИ 240-324
В С Т У П

Актуальність теми. Стрімке зростання кількості наркоманів в Україні призводить до активного формування транснаціонального наркобізнесу як однієї з основних ланок організованої злочинності. Удосконалюються професіоналізм і організованість злочинців у сфері незаконного обігу наркотиків. Цьому значною мірою сприяють тісні зв’язки вітчизняних та зарубіжних злочинних угруповань, що займаються збутом наркотичних засобів, близькість України до азіатських країн-виробників і європейського ринку збуту.
Враховуючи геополітичне розташування України, ситуація ускладнюється загрозою розширення сфер впливу міжнародної наркомафії, яка вже використовує територію нашої держави не лише як транспортну артерію для перевезення наркотиків, але й як новий ринок їх збуту.
З року в рік в Україні зростає кількість споживачів наркотиків, які перебувають на обліку: 1991 р. — 3108 осіб, 1993 — 39896, 1998 — 86553, 2001 — 107102, 2003 — 119965 осіб. Стрімко зростає кількість осіб хворих на наркоманію: 1999 р. — 62508 осіб, 2000 — 69203, 2001 — 75360, 2002 — 78579, 2003 — 82836 осіб. Збільшується кількість ліквідованих наркоканалів: 1994 р. — 1, 1995 — 3, 1999 — 35, 2001 — 30, 2003 — 82 наркоканали.
Зважаючи на названі вище тенденції, можна спрогнозувати подальше ймовірне зростання обсягів надходження в Україну „важких” наркотиків і активну інтеграцію вітчизняних організованих злочинних угруповань у міжнародну мережу торгівлі ними.
Відсутність у юридичній науці прикладних розробок проблеми запобігання транснаціональному наркобізнесу в Україні, відповідних рекомендацій для практики обмежує можливість правоохоронних органів у проведенні на належному рівні змістовної боротьби з цим злом. Звичайно, проблеми протидії транснаціональному наркобізнесу в державі завжди були в центрі уваги фахівців у галузі кримінології та кримінального права. Про це свідчать роботи відомих вітчизняних та зарубіжних вчених Ю.В. Александрова, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, Е.Г. Гасанова, В.О. Глушкова, О.І. Гурова, Н.О. Гуторової, І.М. Даньшина, О.М. Джужи, А.І. Долгової, В.Ф. Долженкова, С.Е. Єркенова, А.П. Закалюка, М.Й. Коржанського, М.В. Корнієнка, О.М. Костенка, І.П. Лановенка, О.М. Литвака, М.І. Мельника, А.А. Музики, П.П. Михайленка, В.С. Овчинського, В.В. Сташиса, М.І. Панова, В.Я. Тація, В.П. Тихого, М.І. Хавронюка, М.С. Хрупи, В.І. Шакуна та ін.
Однак у працях названих авторів питання протидії транснаціональному наркобізнесу, зокрема його поняття та генезис, розвиток законодавства України щодо протидії, детермінація, загальносоціальна та спеціально-кримінологічна профілактика не розглядалися або розглядалися фрагментарно.
Всі ці обставини і визначили вибір теми дисертаційного дослідження, її теоретичну і практичну значимість.
Актуальність і значимість обраної теми дослідження обумовлена, з одного боку, невідкладними завданнями посилення боротьби з транснаціональним наркобізнесом в Україні, а з іншого  потребами практики в науково обґрунтованих методичних рекомендаціях протидії названій формі організованої злочинності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження базується на основних положеннях Концепції боротьби з корупцією на 1998-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 24 квітня 1998 року № 367; Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376; Програми реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотиків на 2003-2010 рр. від 4 червня 2003 року № 877, а також Указів Президента України від 6 лютого 2003 року № 84 «Про невідкладні додаткові заходи посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією» та від 9 лютого 2004 року № 175 «Про систему заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції». Проведення дослідження передбачене Планом науково-дослідної роботи Національної академії внутрішніх справ України.
Мета і завдання дослідження. Дослідження ставить за мету на основі сучасних теоретичних концепцій юридичних наук з’ясувати кримінологічну характеристику і детермінанти транснаціонального наркобізнесу та на основі цього розробити науково обґрунтовані заходи спрямовані на його обмеження та запобігання.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань, що становлять зміст дисертаційного дослідження:
— дослідити поняття та генезис транснаціонального наркобізнесу в Україні;
— проаналізувати розвиток законодавства України та країн зарубіжжя по запобіганню транснаціональному наркобізнесу;
— здійснити кримінологічний аналіз транснаціонального наркобізнесу та простежити його зв’язок з іншими видами злочинів;
— виявити детермінанти транснаціонального наркобізнесу;
— дати кримінологічну характеристику міжнародним злочинним угрупованням, учасникам транснаціонального наркобізнесу в Україні;
— проаналізувати ефективність механізму міжнародного співробітництва щодо протидії транснаціональному наркобізнесу.
— розробити систему заходів загальносоціальної та спеціально-кримінологічної профілактики транснаціонального наркобізнесу в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку зі вчиненням злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків загалом та транснаціонального наркобізнесу, як його складової частини, зокрема.
Предмет дослідження становлять: поняття транснаціонального наркобізнесу та його характерні ознаки; кримінологічна характеристика і детермінація транснаціонального наркобізнесу; класифікація організованих злочинних угруповань у сфері наркобізнесу та типологія організаторів (лідерів) організованих злочинних груп у сфері транснаціонального наркобізнесу; система заходів загальносоціальної та спеціально-кримінологічної профілактики транснаціонального наркобізнесу в Україні.
Методи дослідження. Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження є діалектичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ і засновані на ньому загальнонаукові та окремонаукові методи.
Так, при дослідженні витоків і кримінологічної характеристики транснаціонального наркобізнесу застосовувались методи системно-структурного аналізу та статистичного аналізу; формально-логічний та документальний дали змогу виявити і вивчити історичні передумови виникнення та географію цього явища.
Методи порівняння, кількісного і якісного аналізу зумовили розробку кримінологічної типології організаторів (лідерів) організованих злочинних угруповань у сфері транснаціонального наркобізнесу.
У дослідженні генезису окремих теорій, вчень, наукових категорій, поглядів з проблем протидії транснаціональному наркобізнесу в Україні та за кордоном використовувався історичний метод.
Дослідження питань нормативно-правового забезпечення боротьби з транснаціональним наркобізнесом здійснювалося із застосовуванням порівняльно-правового методу, за допомогою якого аналізувалося чинне кримінальне законодавство України, а також міжнародно-правові акти з проблем протидії транснаціональному наркобізнесу.
Висновки і рекомендації у дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, чинних законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, МВС України, СБ України, Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, на законопроектах з питань діяльності правоохоронних органів, поданих для розгляду Верховною Радою України. При підготовці дисертації вивчені, узагальнені й проаналізовані наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених юристів з кримінології, кримінального права і процесу, теорії оперативно-розшукової діяльності, загальної і судової психології, а також міжнародного права.
Емпіричну базу дослідження склали дані статистичної звітності правоохоронних органів України за період з 1991 по 2004 рік та вивчення й узагальнення матеріалів судової і слідчої практики. З цією метою проводилося анкетування 330 працівників органів внутрішніх справ, які безпосередньо займаються протидією незаконному обігу наркотиків, вивчено 450 кримінальних справ у слідчих підрозділах та архівах судів різних регіонів України (Київська, Одеська, Вінницька, Дніпропетровська, Херсонська та Львівська обл.), в яких виявлено 1852 епізоди злочинної діяльності, за якими засуджено 840 осіб.
При підготовці дисертаційного дослідження використовувався особистий досвід роботи автора на посадах оперативного співробітника підрозділів боротьби з організованою злочинністю.
Різноманітність джерел інформації та методів при аналізі й узагальненні теоретичних досліджень і практики дозволили виявити низку проблем протидії поширенню транснаціонального наркобізнесу в Україні і запропонувати напрями їх вирішення.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є одним із перших в Україні монографічних комплексних досліджень проблем протидії транснаціональному наркобізнесу в країні. У дисертації обґрунтовується низка нових теоретичних положень і висновків, які розширюють наукове уявлення про систему заходів протидії транснаціональному наркобізнесу в Україні.
До найбільш істотних з них, що, на думку автора, складають новизну належать:
— поглиблено кримінологічну характеристику транснаціонального наркобізнесу в Україні, зокрема проаналізований рівень, структура, динаміка злочинних проявів, які складають його зміст;
— визначено поняття „транснаціональний наркобізнес”, „транснаціональна злочинна організація”, „організатор (лідер) організованого злочинного угруповання у сфері наркобізнесу”, „детермінанти транснаціонального наркобізнесу”;
— визначено класифікацію організованих злочинних угруповань, які характерні для транснаціонального наркобізнесу та їх класифікаційні ознаки, основними з яких є стійкість; високий ступінь організованості; стала злочинна діяльність; розподіл ролей при її здійсненні; ретельне планування злочинів і підготовка до їх вчинення; використання складних способів злочинної діяльності; жорстка дисципліна; заміна особистих відносин на ділові; розподіл злочинних доходів за певними схемами; спеціальний грошовий фонд та інші;
— удосконалено поняття та кримінологічну класифікацію організаторів (лідерів) організованих злочинних груп у сфері транснаціонального наркобізнесу;
— систематизовано функції організаторів (лідерів) організованих злочинних груп у сфері транснаціонального наркобізнесу, основними з яких є інформаційна, стратегічна, нормативно-ціннісна, дисциплінарна, організаторська;
— виокремлено та проаналізовано етапи, схеми і ознаки діяльності організованих злочинних груп у сфері транснаціонального наркобізнесу в процесі легалізації («відмиванні») коштів, здобутих злочинним шляхом;
— систематизовано детермінанти транснаціонального наркобізнесу та проаналізовано їх вплив на розвиток названого виду організованої злочинності як в Україні так і світовому масштабі;
— обґрунтовано систему заходів загальносоціальної та спеціально-кримінологічної профілактики транснаціонального наркобізнесу в Україні, зазначено, що вони мають спрямовуватися на незаконне виробництво, незаконне транспортування, незаконний збут та незаконне споживання наркотичних засобів;
— визначено основні напрями удосконалення механізму міжнародного співробітництва в протидії транснаціональному наркобізнесу.
— запропоновано внести зміни та доповнення до ст.ст. 305-313 КК України, зокрема у ст. 306 КК України в якості кваліфікуючої ознаки передбачити відповідальність за злочинні дії вчинені організованою групою чи злочинною організацією, у ст. 305, 308, 311, 312 КК України в якості кваліфікуючої ознаки передбачити відповідальність за злочинні дії вчинені злочинною організацією.
Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає у тому, що на основі викладених розробок розширені наукові знання щодо протидії транснаціональному наркобізнесу. Її положення використовуються на практиці для вдосконалення профілактичної, слідчої та оперативно-розшукової діяльності з протидії транснаціональному наркобізнесу. Зокрема, сформульовані положення, висновки, рекомендації та пропозиції використовують у: науково-дослідній роботі — для подальшого вдосконалення механізму протидії транснаціональному наркобізнесу; законотворчій діяльності — для вдосконалення законодавчого та відомчого нормативно-правового регулювання діяльності з протидії транснаціональному наркобізнесу; навчальному процесі — при викладанні курсів кримінології та профілактики злочинів, кримінального права, теорії оперативно-розшукової діяльності та споріднених спеціальних курсів, а також для підвищення кваліфікації викладачів спеціальних юридичних навчальних закладів. Ряд рекомендацій цього дослідження використані для розробки заходів щодо підвищення професійної майстерності працівників слідчих та оперативно-розшукових спеціалізованих підрозділів органів внутрішніх справ; практично-методичному плані — для розробки навчально-методичних посібників, курсів лекцій тощо. Автор брав участь у розробці НДІ проблем боротьби зі злочинністю НАВСУ методичних рекомендацій та навчального посібника для служби у справах неповнолітніх Київської міськдержадміністрації. Результати дослідження використовуються у практичній діяльності департаменту боротьби з незаконним обігом наркотиків МВС України та Фастівського МРВ ГУ МВС України в Київській обл. Пропозиції дисертанта враховані при підготовці законопроектів Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією і Комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення та правоохоронної діяльності.
Особистий внесок здобувача. Теоретичні висновки і результати дисертаційного дослідження отримані на підставі особистих досліджень автора. Дисертація є самостійною науковою працею. Деякі питання у вітчизняній кримінології, висвітлені вперше, інші викладено по-новому з урахуванням сучасного стану і розвитку кримінологічних знань, особливостей протидії транснаціональному наркобізнесу. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих праць у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження, теоретичні та практичні висновки і рекомендації оприлюднено в доповідях і повідомленнях на навчально-методичних зборах, нарадах, міжнародних, всеукраїнських та міжвузівських науково-практичних конференціях з питань удосконалення діяльності протидії злочинності у Києві (2003, 2004), Донецьку (2004), Львові (2004), а також в обговореннях на засіданнях кафедри кримінології Національної академії внутрішніх справ України.
Матеріали дисертації використовуються у навчальному процесі Національної академії внутрішніх справ України, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» при викладанні курсу кримінології та споріднених спецкурсів.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки та практичні рекомендації дисертаційного дослідження дістали відображення у 6 публікаціях загальним обсягом 3 д.а., з яких 4 опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Список литературы

В И С Н О В К И

1. Злочини у сфері незаконного обігу наркотиків сьогодні вчинюються в переважній більшості організованими угрупованнями зі стійкими транснаціональними зв’язками. Безупинне зростання кількості наркоманів призводить до активного формування наркобізнесу, зокрема транснаціонального, як однієї з основних ланок організованої злочинності. Удосконалюються професіоналізм і організованість злочинців у сфері незаконного обігу наркотиків. Цьому сприяють тісні зв’язки вітчизняних та зарубіжних злочинних угруповань, які займаються збутом наркотичних засобів, близькість України до азіатських країн-виробників і європейського ринку збуту. Характерною рисою транснаціонального наркобізнесу на території України є перетворення українського транзитного шляху в додаткову зону збуту контрабандних наркотиків. Враховуючи геополітичне становище України, ситуація ускладнюється загрозою розширення сфер впливу міжнародної наркомафії, яка вже використовує територію держави не лише як транспортну артерію для перевезення наркотиків, але й як новий ринок їх збуту.
2. Аналіз обстановки на цьому напрямку боротьби з організованою злочинністю свідчить, що останніми роками значно розширилися канали транзиту і ввезення в Україну наркотиків, найбільш сталими шляхами з яких є: Бомбей — Делі — Київ — Західна Європа; Афганістан — Пакистан — Центральна Азія — Росія — Україна — Західна Європа; Іран — Туреччина — Болгарія — Україна — Західна Європа; Колумбія — Бразилія — Україна та ін. При цьому значно активізувалась діяльність міжнародних наркосиндикатів із використання українських морських портів та членів екіпажів суден для контрабанди наркотиків, про що свідчать факти їх затримання в багатьох портах світу.
3. Злочинці й злочинні організації усе ширше розгортають транскордонні операції не лише у зв’язку зі зміною кон’юнктури ринку, але й для того, щоб ухилятися від правоохоронних органів. Неоднаковість систем кримінального правосуддя і правоохоронних органів різних країн означає, що ступінь ризику для злочинних елементів значною мірою визначається місцезнаходженням злочинної організації. Тому злочинні організації намагаються облаштуватися в районах найменшого для себе ризику, щоб звідти постачати нелегальні товари і послуги на ті ринки, де можна одержувати максимальні прибутки. Багато у чому вони схожі з транснаціональними корпораціями і, аналогічно транснаціональним корпораціям, можуть істотно відрізнятися за своєю структурою, потужністю, розміром, географічними межами і масштабами діяльності або ступенем розгалуженості їх операцій. Деякі з них діють глобально і мають чітко оформлену ієрархічну структуру, інші відрізняються меншими масштабами своїх операцій, але більшою організаційною гнучкістю. Їх загальною рисою є участь у заборонених законом формах ділової активності, включаючи продаж незаконних товарів і послуг, незаконну контрабанду товару, що виробляється на законних підставах, викрадення одного товару або усі три типи операцій.
4. Транснаціональні злочинні організації однаковою мірою є як причиною, так і наслідком важливих змін у глобальній політиці та економіці. Таким змінам сприяли: швидкість міжнародних перевезень, що зросла; їх істотне спрощення розширили можливості людей і товарів у перетині національних кордонів; розвиток міжнародної торгівлі, чому сприяло впровадження системи вільної торгівлі у післявоєнний період; що призвело до значного збільшення обсягів імпорту та експорту товарів і послуг. У зв’язку з розвитком технології контейнерних перевезень розширилася й практика використання контейнерів для контрабанди великих обсягів заборонених товарів, у тому числі наркотиків, що свідчить про здатність транснаціональних злочинних організацій використовувати у своїх цілях легальну торгівлю.
5. Єдиної моделі транснаціональної злочинної організації не існує, такі угруповання розрізняються за формою і розмірами, кваліфікацією і спеціалізацією, вони діють у різних регіонах і на ринках різних товарів та використовують саму різноманітну тактику і механізми, від організацій з жорсткою структурою до більш гнучких і динамічних мережеподібних структур. Ознаками транснаціонального наркобізнесу є: наявність транснаціональних злочинних угруповань, сформованих за національними, родинними, професійними чи іншими ознаками; єдина мета і програма дій; стійкий, постійний, планований, управляємий характер злочинної діяльності; корисливо-насильницька спрямованість злочинної діяльності і її зв’язок з тіньовою економікою; захоплення і закріплення для своєї діяльності регіональних просторів на території національних держав; контроль на певній території за окремим видом злочинної діяльності — наркобізнесом, нерідко додатковими видами діяльності — торгівля зброєю, переправлення через кордони незаконних мігрантів тощо; високий рівень організації та конспірації злочинної діяльності; організація системи власної безпеки; наявність системи нейтралізації форм соціального контролю; наявність значних сум грошових засобів і цінностей для власного відтворення і матеріальної підтримки членів злочинних угруповань; організація діяльності комерційних структур щодо легалізації злочинних доходів; «відмивання» злочинного капіталу через легальні форми комерційної і банківсько-кредитної діяльності; політизація злочинної діяльності; розширення діяльності шляхом встановлення контролю над суміжними територіями і сферами соціального життя; вихід за рамки національних кордонів і набуття масштабного, міжрегіонального чи міжнародного (транснаціонального) характеру злочинної діяльності.
6. Результати проведеного дослідження дають можливість сформулювати таке визначення транснаціонального наркобізнесу: це окремий вид організованої транснаціональної злочинності, який характеризується структурованою системою високоорганізованих і ретельно законспірованих злочинних угруповань, які займаються міжрегіональною, у ряді випадків міжнародною злочинною діяльністю у вигляді промислу, спрямованою на незаконний обіг наркотиків, чи пов’язаною з ним іншим видом такої діяльності, з метою систематичного отримання максимальних прибутків та надприбутків, використовуючи в своїх інтересах як державні структури, так і інститути громадянського суспільства.
7. Якісна перебудова структури нелегального обігу наркотиків, поступове зрощення міжнародних злочинних угруповань з аналогічними кримінальними структурами в Україні, спроби залучення технологічного та наукового потенціалу хімічної промисловості нашої держави для організації підпільних лабораторій з виготовлення нових видів наркотиків — це реалії сьогоднішньої наркозлочинності в Україні.
8. Кількість злочинів, пов’язаних з наркобізнесом, зокрема транснаціональним, у 2003 р. в порів¬нянні з 2002 р. майже не зменшилася, тобто це свідчить, що обсяги наркобізнесу залишилися на рівні 2002 р. Тому ми можемо зробити таке припущення, що організовані злочинні групи (злочинні організації) у сфері транснаціонального наркобізнесу стали діяти обачніше й витонченіше та знаходити безпечніші шляхи відмивання “брудних грошей”, зароблених в результаті зайняття цим видом злочинної діяльності.
9. Викликає занепокоєння постійне зростання кількості споживачів наркотиків, які за своєю суттю є клієнтами ділків транснаціонального наркобізнесу. За нашими дослідженнями, щороку приблизно на 11000 зростає кіль¬кість осіб, які вживають наркотики.
10. Агресивна експансія транснаціонального наркобізнесу на територію України вже дала свої негативні результати. На сьогодні вже немає жодного регіону, де б з незаконного обігу не вилучалися героїн, кокаїн та інші синтетичні наркотики. Все активніше виявляють себе у цьому ремеслі організовані, добре законспіровані, злочинні групи з міжнародними зв’язками, провідну роль у яких відіграють вихідці з країн Центральної та Середньої Азії, Африканського континенту. Все частіше до незаконних операцій з наркотиками вони залучають громадян України та країн СНД.
11. Погіршенню наркоситуації в Україні у найближчі роки сприятимуть: значна наркосировинна база; геополітичне розміщення; можливість облаштування нових підпільних нарколабораторій з наближенням їх до споживчого ринку Європи; порівняно просте проникненням на територію держави міжнародних наркоділків; використання міжнародними наркоділками наявної в Україні дешевої робочої сили; залучення соціально незабезпечених верств населення до транснаціонального наркобізнесу, як основного джерела існування.
12. Причини транснаціональної організованої злочинності та транснаціонального наркобізнесу в Україні розподіляються на причини економічного, соціального та морального характеру. Основною причиною зародження транснаціональної організованої злочинності в Україні є повний розвал базисних економічних відносин, що руйнівним чином діє на усі інші життєво-важливі сфери, є живильним середовищем не лише для економічних правопорушень, але й для усієї злочинності;
13. Основними умовами, що забезпечують існування транснаціонального наркобізнесу в Україні, є обмеженість економічних ресурсів для належного облаштування державних кордо¬нів України; втрата золотого паритету всіх без винятку національних валют; фор¬мування так званої «віртуальної економіки»; відсутність необхідних законів у боротьбі з транснаціональною організованою злочинністю та надійної правоохо¬ронної системи; жорсткого валютного, фінансового, банківського, податкового та іншого економічного контролю; добре облаштованих кордонів та чітко налагодженої митної і міграційної служб; безпрецедентна продажність посадових осіб та інших державних чиновників, у тому числі й у системі кримінальної юстиції; жебрацьке становище значної частини населення; велика кількість викинутих державою людей, у тому числі й першокласних фахівців, які хочуть вижити будь-яким шляхом; монополізація світової економіки; всеохоплююча криза адміністра¬тивного управління; руйнування національних менталітетів та культур, підрив етичних і моральних підвалин суспільства; наявність в Україні незаконної міграції.
14. Проведене нами дослідження дозволило констатувати, що відмивання наркогрошей — багатоступінчастий процес, який умовно можна розділити на три послідовних етапи. Перший полягає у вкладанні наркоділками отриманої від продажу наркотиків величезної маси готівки, незручної для них, у банки або в цінні папери. На другому етапі гроші, як правило, переводяться частинами з країни в країну, з однієї фінансової установи в іншу, розміщаються на міжнародних ринках, операції здійснюються багаторазово, щоб ускладнити розкриття злочину. На третьому, заключному етапі відмивання наркогрошей повністю інтегрується в легальну економіку у формі цілком законних фінансових рахунків і підприємств.
15. Узагальнюючи матеріали власного дослідження, пропозиції науковців, які зверталися до аналізу досліджуваної проблеми, з метою відмежування організованої злочинної групи від інших форм співучасті у сфері транснаціонального наркобізнесу пропонуємо використовувати такі ознаки: стійкість, високий ступінь організованості, наявність психологічної структури групи, усталена злочинна діяльність, розподіл ролей при її здійсненні, ретельне планування злочинів і підготовка до їх вчинення, використання складних способів злочинної діяльності, жорстка дисципліна, заміна особистих відносин на ділові, засновані на спільному здійсненні злочинної діяльності, розподіл злочинних доходів за певними схемами, спеціальний грошовий фонд, прагнення до зв’язків з корумпованими представниками державних та правоохоронних органів, держпідприємств та комерційних структур, використання нетипових для злочинного середовища прошарків суспільства та професіоналів (фахівців).
16. Результати проведеного дослідження дають можливість виділити такі характерні соціально-демографічні характеристики організатора транснаціонального наркобізнесу. В переважній більшості це особа віком 18-24 (36%) або 30-39 (40%) років, з середньою професійною (36%) або повною загальною середньою (42%) освітою, як правило, без постійного джерела доходу (87%). Найбільш оптимальною є позиція авторів, які виділяють п’ять основних функцій лідера злочинної групи: організаторську; інформаційну; стратегічну; нормативно-ціннісну та дисциплінарну.
17. Необхідними умовами ефективної профілактики наркоманії є: створення та розвиток єдиної для усіх міст України мережі центрів профілактики наркозалежності; обладнання відділів наркологічної експертизи та створення при них пересувних експертних лабораторій; розвиток служби профілактики наркозалежності серед молоді, у тому числі й системи надання психологічної допомоги за телефоном; залучення студентських, молодіжних, підліткових клубів та громадських об’єднань до профілактики наркозалежності зі зверненням, разом з іншими, до теми “СНІД та наркотики”; організація початкової спеціальної підготовки фахівців, які беруть участь у профілактиці наркозалежності.
18. Узагальнюючи пропозиції департаменту боротьби з незаконним обігом наркотиків МВС України, вважаємо за необхідне: продовжити реформування правоохоронної системи та приведення її у відповідність до світових правових стандартів; матеріально-технічне та кадрове укріплення спецпідрозділів, які протидіють наркобізнесу; створити міжвідомчий банк наркоданих; розширити участь вітчизняних правоохоронців в міжнародних та всесвітніх операціях щодо скорочення попиту на наркотики (міжнародні контрольовані поставки, накопичення та реалізація даних про наміри міжнародних наркосиндикатів тощо); з огляду на Стратегію та План заходів ЄС по боротьбі з наркоманією вжити заходів до подальшої інтенсифікації співробітництва між Україною та ЄС у цій сфері; організувати проведення широкомасштабного соціологічного дослідження латентності наркоманії та наркозлочинності в Україні; створити служби соціально-психологічної реабілітації хворих на наркоманію та змінити підходи до системи наркообліку; підвищити на основі міжвідомчої взаємодії ефективність профілактично-упереджувальних заходів, спрямованих на пропаганду здорового способу життя серед неповнолітніх та молоді, посилити роз’яснювальну роботу серед педагогічних колективів; заохочувати та розвивати участь неурядових громадських організацій, благодійних фондів, релігійних осередків у сприянні боротьбі з незаконним обігом наркотиків; розробити та забезпечити ефективну систему протидії витоку в незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів з об’єктів підприємницької діяльності, яким видана ліцензія на таку діяльність.
19. Лише репресивними заходами правоохоронних органів подолати наркоманію і транснаціональний наркобізнес неможливо. Одним з пріоритетних напрямів діяльності органів внутрішніх справ є профілактична робота, яку варто проводити в тісній співпраці з місцевими органами самоврядування із залученням громадських організацій. Потрібно вирішити питання фінансування таких заходів, активізувати антинаркотичну пропаганду і попереджувальну роботу в молодіжному середовищі, особливо в навчальних закладах, висвітлювати в засобах масової інформації не лише проблемні питання поширення наркоманії, а й роботу, яку проводять органи внутрішніх справ у питанні протидії цим негативним явищам та наркозлочинності.
20. Вважаємо за доцільне внести доповнення або зміни до чинного законодавства: передбачити в санкціях ч. 3 ст. 308, ч. 3 ст. 313 КК України розмір покарання не менший за розмір такої міри, встановленої ч. 4 ст. 187 КК України; доповнити ст. 310 КК України частиною третьою, в якій зазначити таку особливу кваліфікуючу ознаку, як мета збуту; у ч. 1 ст. 311 КК України слова «з метою їх використання для виробництва або виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин», і слова «з метою подальшого збуту, а також їх збут для виробництва або виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин», зазначені у диспозиції ч. 1 ст. 312 КК України, вилучити або ж скорегувати відповідальність і покарання за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 311, 312 КК України, встановивши суворіше покарання за розкрадання прекурсорів із метою збуту порівняно з виготовленням із такою метою, корегуванням диспозиції ч. 1 ст. 311 КК України усунути колізійність санкцій цієї статті та ст.ст. 307, 309 КК України; у ч. 1 ст. 311 та ст. 312 КК України передбачити значний розмір прекурсорів як кількісний критерій злочинності дій з цими речовинами; доповнити ст. 317 частиною третьою, якою встановити відповідальність за діяння, передбачені ч. 1 цієї статті, якщо вони спричинили загибель людини або інші тяжкі наслідки; внести доповнення до ст. 306 КК України, де у ч. 3 цієї статті передбачити посилену відповідальність за дії передбачені ч. 1 цієї статті вчинені організованою групою чи злочинною організацією; доповнити ст. 305, 308, 311, 312 КК України, де у ч. 4 цих статей передбачити посилену відповідальність за дії передбачені ч. 1 цих статей вчинені злочинною організацією.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдиров Н.М. Совершенствование борьбы с наркобизнесом в современных условиях // Проблемы совершенствования борьбы с преступностью, наркобизнесом, терроризмом и религиозным экстремизмом: Сборник научных трудов. — Караганда: КарЮИ МВД РК, 2001. — Т. 2. — С. 3-10.
2. Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика. — М.: Академия МВД СССР, 1980. — 528 с.
3. Акимов В.В., Чуб В.И. Приграничные регионы и незаконный оборот наркотиков в Украине // Оперативно-розыскные, криминалистические и процессуальные аспекты обеспечения раскрытия преступлений: Материалы российско-украинской научно-практической конференции (Белгород - Харьков) 24 - 25 мая 2002 г. — Белгород: Изд-во Белгород. юрид. ин-та, 2002. — С. 51-57.
4. Александров Ю.В. Детермінація злочинності // Кримінологія: Підручник / Відп. редактор Я.Ю. Кондратьєв, загальна редакція О.М. Джужа. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — С. 59-70.
5. Александров Р.А. Уголовно-правовые проблемы противодействия наркобизнесу: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — С.-Пб., 2003. — 20 с.
6. Алексеев А.И., Герасимов С.И., Сухарев А.Я. Криминологическая профилактика: теория, опыт, проблемы: Монография. — М.: НОРМА, 2001. — 496 с.
7. Алексеев А.И., Сахаров А.Б. Причины преступлений и их устранение органами внутренних дел: Лекция. — М.: МВШМ МВД СССР, 1982. — 48 с.
8. Алексеев В.А., Борисов И.Н., Емельянов А.С. Организованная преступность: криминализация функций учасников преступных формирований // Советское государство и право. — 1991. — № 10. — С. 65–71.
9. Амбос К. Почему международная борьба с наркотиками терпит крах // Экономическая теория преступлений и наказаний. — 2002. — Вып. 5/1. — С. 83-87.
10. Антинаркотичне законодавство: характеристика Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» // Юрид. вісник України. — 1997. — 22-28 трав. (№ 21). — С. 18-31.
11. Антонян Ю.М., Князев В.В. Борьба с незаконным оборотом наркотиков за рубежом: Монография — М.: ОНиРИО Моск. ин-та МВД России, 1999. — 210 с.
12. Арутюнов А.А. Незаконный сбыт наркотических средств организованными группами и преступными сообществами // Закон и право. — 2002. — № 9. — С. 23-26.
13. Бабай А.Н., Хабаров Г.В. Проблемы противодействия наркобизнесу в современных условиях // Актуальные проблемы теории и практики юридического образования на пороге XXI столетия: Сборник материалов межрегиональной научно-практической конференции, посвященной 60-летию юридического факультета ХГАЭП, 7 - 8 октября 1999 года. — Хабаровськ: Изд-во ХГАЭП, 1999. — С. 302-304.
14. Багрий-Шахматов Л.В. Соотношение коррупции, рэкета и организованной преступности // Юридична освіта і правова держава (до 150-річчя юридичного інституту ОДУ): Зб. наук. праць. — Одесса: Астропринт, 1997. — С. 196–206.
15. Багрій-Шахматов Л.В. Організована злочинність та корупція // Вісник Одес. ін-ту внутр. справ. — 1999. — № 2. — С. 3–5.
16. Бакушев В.В., Щербатенко В.В. Политика и наркобизнес. — М.: Луч, 1993. — 21 с. — (Серия «Политика и экономика»).
17. Балакірєва О.М., Варбан М.Ю., Артюх О.Р., Дмитрук Н.А., Семенова М.М. Молоді люди, які вживають ін’єкційні наркотики: поінформованість, усвідомлення ризику ВІЛ-інфікування, поведінка: Аналітич. звіт за результатами опитування споживачів ін’єкційних наркотиків у рамках проекту «Прфілактика ВІЛ / СНІДу серед молодих людей, які вживають наркотики ін’єкційним шляхом». — К.: Представництво ЮНІСЕФ в Україні; Державний центр соціальних служб для молоді; Український ін-т соціальних досліджень, 2001. — 64 с.
18. Бандурка С.А., Слинько С.В. Наркомафия: уголовно-правовые средства борьбы: Уч. пособие. — Х.: Арсис, 2001. — 320 с.
19. Бараненко Б.И. Организованная преступность: признаки, структура и применение оперативно-розыскных средств и методов борьбы с нею // Организованная преступность и борьба с нею на современном этапе: Сб. науч. тр. — К.: КВШ МВД СССР, 1991. — С. 8–11.
20. Бараненко Б.І. До з’ясування поняття «організовані злочинні групи як безпосередні об’єкти оперативно-розшукового втручання» (деякі проблемні питання) // Теорія оперативно-службової діяльності правоохоронних органів України / За ред. В.Л. Регульського. — Львів: Львівський ІВС при НАВСУ, 2000. — С. 15-19.
21. Басалаев А.Н. Этапы развития организованной преступности // Организованная преступность — угроза культуре и державности России: Сборник. — СПб: Бизнес-Пресса, 1998. — С. 94–98.
22. Бахин В.П., Карпов Н.С. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью (данные исследований за 1980–2002 гг.). — К.: б/в, 2002. — 458 с.
23. Бахин В.П., Карпов Н.С., Цымбал П.В. Преступная деятельность: понятие, характеристика, принципы, изучение: Монография / Под ред. П.В. Мельника. — К.: АГНС Украины, 2001. — 275 с.
24. Бевза С.М. Влияние наркомании и наркобизнеса на обстановку в России и других странах СНГ // Изменения преступности и проблемы охраны правопорядка. — М.: Криминолог. Ассоц., 1994. — С. 15-19.
25. Белов Д. Наркомафия Колумбии // Международная жизнь. — 1997. — № 11-12. — С. 111-115.
26. Белый А.Г., Долгова А.А., Козин А.В. и др. Тенденции развития «черного» рынка наркотиков в России // Труды Краснодарского юридического института МВД России. — Краснодар: Изд-во Краснодар. юрид. ин-та, 1997. — Вып. 2: Ч. 1. — С. 67-72.
27. Билык Г.М. О борьбе с организованной корыстной преступностью // Совре¬менная правоприменительная практика как осуществление правовой политики перестройки в СССР. — Пермь: б/и, 1989. — С. 142-145.
28. Биленчук П.Д., Еркенов С.Е., Кофанов А.В. Транснациональная преступность: состояние и трансформация: Учеб. пособие. — К.: Атика, 1999. — 271 с.
29. Блувштейн Ю. Организованная преступность: сущность и струкгура // Реформа уголовного законодательства Литовской республики: Тезизы докл. респуб. науч. конф. 30–31 окт. 1990 г. — Вильнюс: Изд-во Вильн. ун-та, 1990. — С. 67–70.
30. Блувштейн Ю.Д., Яковлев А.М. Введение в курс криминологии: Учеб. пособие. — Минск: Минск. высш. школа, 1983. — 83 с.
31. Боротьба з незаконним наркобізнесом в Україні: Зб. нормативних документів: У 3-х частинах / Упоряд. Лебеденко В.І., Гавловський В.Д., Никифорчук Д.Й. та ін.; Відп. ред. В.Д. Сущенко. — К.: НАВСУ, 2001. — Ч. 1. — 224 с.
32. Боротьба з незаконним наркобізнесом в Україні: Зб. нормативних документів: У 3-х частинах / Упоряд. Лебеденко В.І., Гавловський В.Д., Никифорчук Д.Й. та ін.; Відп. ред. В.Д. Сущенко. — К.: НАВСУ, 2001. — Ч. 2. — 284 с.
33. Боротьба з незаконним наркобізнесом в Україні: Зб. нормативних документів: У 3-х частинах / Упоряд. Лебеденко В.І., Гавловський В.Д., Никифорчук Д.Й. та ін.; Відп. ред. В.Д. Сущенко. — К.: НАВСУ, 2001. — Ч. 3. — 184 с.
34. Борьба с организованной преступностью и наркобизнесом: задачи и способы // Журнал российского права. — 1998. — № 1. — С. 169-170.
35. Борьба с отмыванием доходов от индустрии наркобизнеса в странах содружества / Болотский Б.С., Волеводз А.Г., Воронова Е.В. и др. — М.: Юрлитинформ, 2001. — 248 с.
36. Борьба с преступностью за рубежом. — М., 1991. — № 11. — С. 3.
37. Борьба с преступностью за рубежом. — М., 1991. — №2. — С. 15—16.
38. Борьба с преступностью за рубежом. — М., 1991. — №1. — С. 21-22.
39. Брылев В.И., Герасимов И.Ф. Проблема борьбы с организованной преступностью в сфере наркобизнеса // Актуальные проблемы борьбы с правонарушениями: Материалы научно-практической конференции (Екатеринбург, 1992, 30 - 31 января). — Екатеринбург: б/в, 1992. — С. 11-14.
40. Бут М. Наркотики: забороняючи, провокуй?: [Політика Нідерландів щодо наркотиків] // Голос України. — 1995. — 31 трав. — С. 5.
41. Быков В. Виды преступных групп // Рос. юстиция. — 1997. — № 12. — С. 19–20.
42. Быков В.М., Шапошников А.Ю. Виды преступных групп, занимающихся незаконным оборотом наркотических средств // Организационно-правовые проблемы борьбы с незаконным оборотом наркотических средств: Материалы межвузовской научно-практической конференции (28 октября 1999 года). — Челябинск, 2000. — С. 20-23.
43. Быков В.М. Совершение преступления группой лиц по предварительному сговору.// Законность. — 1999. — №. 3. — С. 8.
44. Быков В.М. Лидерство в преступных группах // Законность. — 1997. — № 12. — С. 37-40.
45. Вавіровський М. Чи переживе Україна наркотичний Чорнобиль?: [Пробл. боротьби з наркоманією] // Іменем закону. — 1994. — 21 жовт. — С. 3.
46. Валерко В. Маємо 60 000 зареєстрованих наркоманів. Дедалі більше впійманих на гарячому наркоділків: [Наркоманія в Україні] // Галицькі контракти. — 1996. — № 35 (серп.). — С. 76.
47. Валерко В. На ринку наркотиків України — нові надходження: [Боротьба з наркоманією в Україні] // Галицькі контракти. — 1996. — № 21 (трав.). — С. 58-59.
48. Вандін Ю. Ефективно протистояти організованій злочинності // Міліція України. — 1997. — № 2. — С. 2–3.
49. Василенко И.В. Наркобизнес и вооруженная преступность // Российский следователь. — 2002. — № 8. — С. 30-31.
50. Василишин А. Еще раз о мафии и борьбе с ней // Именем Закона. — 1993. — 19 февр. — № 7. — С. 3.
51. Васильев В.Л. Юридическая психология: Учебник. — СПб: Питер, 2000. — 3 е изд. — 624 с. — (Серия «Учебник нового века»).
52. Васильева Т. Коробкина З.В., Попов В.А. Наркобизнес и наркомания в ХХ веке. — Владимир: Владимирский государственный педагогический университет, 2000. — 345 с.
53. Васильєв А. Наркофабрика на дому: [Темпи розповсюдження наркотиків, наркобарони] // Демокр. Україна. — 2004. — 17 черв. — С. 6.
54. Вернон Дж. Герберт. Расследование убийств связанных с употреблением наркотиков // Вопросы борьбы с преступностью за рубежом: Реферативный сборник. — М.: Академия МВД, 1993. — №23. — С. 5-13.
55. Вертлиб О.Ф. Понятие и виды контролируемых поставок наркотиков // Подходы к решению проблем законотворчества и правоприменения: Межвузовский сборник научных трудов. — Омськ: Изд-во Ом. юрид. ин-та МВД России, 1998. — Вып. 3. — С. 226-234.
56. Вертлиб О.Ф. Правовое регулирование проведения контролируемой поставки наркотиков // Нетрадиционные подходы к решению проблем борьбы с правонарушениями: Материалы научно-практической конференции (Май 1996 г.). — Омськ: Изд-во Ом. юрид. ин-та МВД России, 1997. — С. 72-75.
57. Виноградская Т.М., Гуров А.И., Калачев Б.Ф. Современные технологии в наркобизнесе // Незаконный оборот наркотиков — угроза национальной безопасности и целостности России: Материалы парламентских слушаний 26 октября 2001 года. — М.: Изд. Гос. Думы, 2002. — С. 73-86.
58. Войциховский А. Наркобизнес: Междунар. борьба с незакон. оборотом наркот. средств и психотропных веществ // Бизнес Информ. — 1995. — № 35-36 (сент.). — С. 12-14.
59. Волобуев А.Н., Галкин Е.Б. Организованная преступность и ее сущность // Советская юстиция. — 1989. — № 21. — С. 9–11.
60. Воронова Е.В., Калачев Б.Ф., Соломатина Е.А., Целинс¬кий Б.П. Криминологическая характеристика и профилактика негативных социаль¬ных явлений, связанных с преступностью: Лекция / Под ред. Е.С. Жигарева. — М.: ВНИИ МВД Россия, 1998. — 45 с.
61. Гавриленко І. Нова Україна. Чи не стане вона новою Колумбією?: [Пробл. боротьби з наркоманією в Україні] // Іменем закону. — 1996. — 5 квіт. (№ 14). — С. 10.
62. Гадойбоев С.А. Уголовно-правовые и криминологические меры предупреждения контрабанды наркотиков: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Украинская академия внутренних дел. — К., 1996. — 21с.
63. Гасанов Э. Антинаркотизм: международные тенденции и проблемы // Законность. — 1996. — № 8. — С. 2-6.
64. Гасанов Э. Антинаркотизм: понятие, направления, проблемы: [Антинаркотизм как комплекс мер, направленных на преодоление наркотизма] // Законность. — 1995. — № 9. — С. 32-35.
65. Гасанов Э. Наркотическая преступность как вид организованной преступности // Законность. — 1997. — № 11. — С. 27-30.
66. Гасанов Э. Проблемы борьбы с наркотической преступностью: [Азербайджан. Респ.] // Законность. — 1997. — № 6. — С. 2-7.
67. Гасанов Э. Схватка с наркомафией: Настало время объединить усилия Содружества (СНГ) // Президент. Парламент. Правительство. — 1997. — № 12. — С. 41-48.
68. Гасанов Э.Г. Борьба с наркотической преступностью: Международный и сравнительно-правовой аспекты. — М.: ЮрИнфоР, 2000. — 209 с.
69. Гасанов Э.Г. Наркобизнес — национальная опасность для генофонда народов // Прокурорская и следственная практика. — 1999. — № 3 - 4. — С. 69-75.
70. Гасанов Э.Г. Уголовно-правовые и криминологические проблемы борьбы с преступлениями, связанными с наркотиками (антинаркотизм): Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. — М., 2000. — 26 с.
71. Гвоздецький В. П’ята влада, мафія й організована злочинність // Дніпро. — 1996. — № 9–10. — С. 73–79.
72. Гвоздецький В. Основні причини виникнення та особливості функціонування організованої злочинності в Україні // Дніпро. — 1997. — № 3–4. — С. 112–117.
73. Гвоздецький В.Д. Організована злочинність як об’єкт соціально-філософського аналізу: Автореф. дис. … канд. філософ. наук / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. — К., 1997. — 29 с.
74. Глинкин А.Н. Транснациональный наркобизнес: новая глобальная угроза. — М.: РОССПЭН, 2002. — 264 с.
75. Глушков В.О., Долженков О.Ф., Сущенко В.Д. Стан боротьби з організованою злочиннстю в Україні // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України: Науково-теоретичний журнал. — К.: НАВСУ, 1999. — С. 39-48.
76. Гиблов М. Криминал: Гу-манитарная помощь по-колумбийськи // Аргументы и факты. — 1993. — № 9.
77. Горкин А.В. Борьба с наркобизнесом: социально-экономические и социальные аспекты // Советское государство и право. — 1991. — № 1. — С. 48-55.
78. Гриб В.Г. Противодействие организованной преступности: Учеб. пособие. — М.: ИНФРА-М, 2001. — 93 с.
79. Гриб В.Г., Ларичев В.Д., Федотов А.И. Организованная преступность – различные подходы к ее пониманию // Государство и право. — 2000. — № 1. — С. 48–53.
80. Гриненко И. Наркобизнес и национальная безопасность. — К.: Сфера, 2004. — 282 с.
81. Гриненко І. Соціальні аспекти незаконного обігу наркотиків // Соц.політика і соц. робота. — 2003. — № 1. — С.100-109.
82. Гришко А.Я. Наркобизнес и принудительное лечение наркоманов // Совершенствование борьбы с организованной преступностью и наркобизнесом: Материалы Всероссийской межведомственной научно-практической конференции (16 - 17 декабря 1997 года). — М.: ОНиРИО Моск. ин-та МВД России, 1998. — Вып. 1. — С. 289-294.
83. Грохольський В.Л. Реалізація принципу взаємодії з населенням у сфері боротьби з організованою злочинністю // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб. наук. статей. — Донецьк: Донец. ін-т внутр. справ, 2000. — № 2. — Ч. 1. — С. 73–76.
84. Гурвич И.И. Со¬циальный контроль над девиантностью. — СПб.: СПб филиал Института социо¬логии РАН, Балтийский институт экологии, политики и права, 1998. — 140 с.
85. Гуров А.И. Профессиональная преступность: прошлое и современность. — М.: Юрид. лит-ра, 1990. — 301 с.
86. Гуров А.И. Организованная преступность — не миф, а реальность (социальные, правовые и криминологические аспекты борьбы с организованной преступностью): Пособие. — М.: Изд-во «Знание». — 80 с.
87. Гуров А.И. Красная мафия. — М.: Самоцвет, МИКО «Коммерческий вестник», 1995. — 352 с.
88. Даньшин І.М. Актуальні теоретичні і практичні питання боротьби з організованою злочинністю в Україні // Проблеми боротьби з організованою злочинністю в регіоні (на матеріалах Харківської та Полтавської областей). — Харків: Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, 1999. — С. 34-36.
89. Даньшин І. Організована злочинність: поняття, кримінологічна характеристика, чинники, шляхи протидії // Вісник Акад. прав. наук України. — 1998. — № 1. — С. 98–111.
90. Джужа О.М., Василевич В.В. Феномен — організована злочинність // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика): Науково-практичний журнал. — 2001. — № 3. — С. 15-25.
91. Джужа О., Андрушко П. Дослідження проблем незаконного обігу наркотиків в Україні // Право України. — 1998. — № 12. — С. 136-138.
92. Диканова Т.А., Осипов В.Е. Борьба с таможенными преступлениями и отмыванием «грязных» денег: Метод. пособие.  М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. — 309 с.
93. Дискуссия о методах борьбы с наркобизнесом // Борьба с преступностью за рубежом. — 1998. — № 8. — С. 17-19.
94. Долгова А.И. Проблемы правового регулирования борьбы с организованной преступностью // Изучение организованной преступности: российско-американский диалог / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, Л. Шелли, Ю.Г. Козлова. — М.: Олимп, 1997. — С. 164–167.
95. Долженков О.Ф. Ознаки і різновиди організованих злочинних структур // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб. наук. статей. — Донецьк: Донец. ін-т внутр. справ, 2002. — № 2. — Ч. 1. — С. 117–121.
96. Долженков О.Ф. Особливості інфраструктури етнічних злочинних угрупувань азіатського походження // Вісник Одес. ін-ту внутр. справ. — 1999. — № 3. — С. 40–44.
97. Доля Л.М. Легалізація (“відмивання”) доходів, отриманих злочинним шляхом, як міжнародна проблема // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). — 2001. — № 4. — С. 128–136.
98. Драпкин Л.Я. Проблемы расследования преступлений, совершаемых организованными сообществами // Криминалистика. Учебник для вузов / И.Ф. Герасимов, Л.Я. Драпкин, Е.П. Ищенко и др. / Под ред. И.Ф. Герасимова, Л.Я. Драпкина. — М., 1994. — С. 334-346.
99. Дубинин Г.П., Карпец И.И., Кудрявцев В.Н. Генетика, поведение, ответственность: О природе антиобщественных поступков и путях их предупреждения. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Политиздат, 1989. — 351 с.
100. Дурдинець В. «Треба зрозуміти, що боротьба з наркоманією — це справа не лише правоохоронних органів, а всіх державних структур: [Виступ на Всекр. нараді з питань боротьби з незакон. обігом наркотиків] // Іменем закону. — 1997. — 4 лип. (№ 27). — С. 1, 5.
101. Европейский Союз: таможня без границ: [Борьба с контрабандой наркотиков] // Зеркало недели. — 1995. — 14-20 окт. — С. 10.
102. Ельцов О. Диагноз от МВД: каждый сотый в Украине — наркоман // Зеркало недели. — 1995. — 28 янв. — С. 12.
103. Єфремов С. Організовані злочинні угруповання в теорії вітчизняного кримінального права // Вісник прокуратури. — 2002. — № 5 (17). — С. 37-42.
104. Жбанков В.А. Таможня и наркотики // Закономерности преступности, стратегия борьбы и закон. — М.: Криминолог. Ассоц., 2001. — С. 198-202.
105. Журавльов В.П., Муженко П.М. Кримінологічна та психологічна характеристика організованих злочинних форм об’єднань у новому Кримінальному кодексі України // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика): Науково-практичний журнал. — 2001. — № 4. — С. 44-57.
106. Закалюк А.П. Нормативне визначення організованої злочинної діяльності: теоретичне та практичне значення // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). — 2001. — № 4. — С. 20–28.
107. Закалюк А.П. Прогнозирование и предупреждение индивидуального преступного поведения. — М.: Юрид. лит-ра, 1986. — 191 с.
108. Закон України «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України з питань примусового лікування і трудового перевиховання хворих на наркоманію»: Прийнятий 19 листоп. 1997 р. № 649/97-ВР // Уряд. кур’єр. — 1997. — 9 груд. — С. 10.
109. Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»: Прийнятий 15 лют. 1995 р. № 62/95—ВР // Голос України. — 1995. — 16 берез. — С. 11-12.
110. Закон України «Про обіг в Україні наркотичніих засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів»: Прийнятий 15 лют. 1995 р. № 60/95—ВР // Голос України. — 1995. — 30 берез. — С. 11-12.
111. Закон України «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії про надання взаємодопомоги у боротьбі з незаконним обігом наркотиків»: Прийнятий 1 листоп. 1996 р. // Голос України. — 1996. — 12 листоп. — С. 3.
112. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» // Протидія відмиванню доходів, здобутих злочинним шляхом: Збірник нормативно-правових актів, міжнародних документів, коментарі / Упорядники О. Дудоров, М. Мельник, М. Хавронюк. — К.: Атіка, 2003. — С. 13-29.
113. З