Кримінологічна характеристика корисливо-насильницьких злочинів відносно іноземних громадян

Краткое описание

З М І С Т
Стор.

Вступ …………………………………………………………………………........ 3
Розділ 1
Іноземні громадяни як жертви корисливо-насильницьких злочинів
1.1. Історичний досвід правового захисту іноземних громадян від злочинних зазіхань ……………………………………………………...................................... 14
1.2. Стан корисливо-насильницької злочинності відносно іноземних громадян в Україні………………………………………………............................................. 28
Розділ 2
Характерологічні елементи корисливо-насильницьких злочинів відносно іноземних громадян в Україні
2.1. Система і особливості складових характерологічних елементів
корисливо-насильницьких злочинів відносно іноземних громадян
в Україні ………………………………………………………………………….... 53
2.2. Особливості процесу віктимізації і віктимності іноземних громадян в Україні ……………………………........................................................................... 102
Розділ 3
Забезпечення особистої та майнової безпеки іноземних громадян в Україні
3.1. Методологічні основи забезпечення особистої та майнової безпеки іноземних громадян в Україні ………………………………................................ 128
3.2. Основні напрями концепції забезпечення особистої та майнової безпеки іноземних громадян в Україні ……………............................................................. 141
Висновки ………………………………………………………………………….. 162
Список використаних джерел …………………………………………………. 173

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. З моменту проголошення незалежності України базовим принципом формування політичної стратегії було закладено принцип забезпечення державного суверенітету. Будучи однією з країн-засновників Організації Об’єднаних Націй, Україна декларувала прагнення будувати і розвивати свої відносини з іншими країнами на основі Статуту ООН, Заключного акту Хельсинської наради, Паризької хартії для нової Європи, документів СБСЄ (ОБСЄ).
Україна, внаслідок цілого ряду об’єктивних причин, усвідомлюючи свою роль у світі, прагне зайняти належне їй місце серед інших європейських держав. Саме європейський вибір України відіграє у новій геостратегії визначальну роль. Зближення України зі світовою спільнотою стало, на наш погляд, невід’ємною частиною політичного іміджу нашої країни і поетапної реалізації потенціалу її геополітичного положення. Активна інтеграція України у світову економічну систему, пошук нових ринків збуту товарів, що виробляються, відкриття власних ринків для іноземних компаній, а також зусилля по залученню інвестицій створили природну потребу в залученні іноземних громадян до роботи на Україні. Разом з тим, масштаби і темпи зростання злочинності в країні зробили її одним з основних чинників, які перешкоджають здійсненню соціальних і економічних перетворень.
Криміногенна ситуація в Україні за останні роки зазнала значних змін, стосовно як динаміки, так і структури злочинності. За даними ГУІТ МВС України тільки в 2001 році в Україні було зареєстровано 553,6 тис. злочинів. Таким чином, рівень загальної злочинності з розрахунку на 10 тис. населення встановив 110,9 злочинів. Для порівняння: у Польщі він становив 290,0; в Росії – 205,1; в Румунії – 157,3; у Білорусі – 117,3 злочинів. Однак, істотним залишається масив тяжких видів злочинів, які складають більш як 40 % всіх зареєстрованих злочинних проявів. При цьому корисливі мотиви залишаються основними для осіб, які свідомо йдуть на порушення закону. Так, із загальної кількості злочинів, зареєстрованих по лінії карного розшуку в період з 1995 до 2001 року, крадіжки склали понад 60 %. Збільшилася кількість таких тяжких злочинів, як розбійні напади і грабежі. Сказане у повному обсязі відноситься і до злочинів, вчинених стосовно іноземних громадян. Тільки за період з 1995 до 2001 року в Україні було зареєстровано понад 3000 злочинних проявів відносно представників іноземних держав. При цьому, 20,5 % від загальної кількості склали корисливо-насильницькі злочини (грабежі, розбої, вимагання). Взагалі, злочинність корисливо-насильницького спрямування без перебільшення є на сьогодні однією з найбільших загроз для системи внутрішньої безпеки, життя та здоров’я, майна громадян будь-якої держави. Рівень цього виду злочинності, його динаміка, географічна поширеність та інші показники говорять про те, що ця проблема повинна посісти одне з найперших місць щодо нагальності свого вирішення як у наукових колах, так і у практичній сфері. Враховуючи, що економічні інтереси України, її вигідне географічне положення, напряму пов’язані з участю в міжнародній ринковій системі, в культурних і наукових обмінах, які залучають до країни велику кількість іноземних громадян, вбачається, що забезпечення безпеки представників зарубіжних держав є дійовим засобом підвищення авторитету нашої країни в міжнародному співтоваристві. Вказані обставини підтверджують актуальність наукового дослідження специфіки детермінації і причинності корисливо-насильницьких злочинів відносно іноземних громадян. Крім цього, дослідження цієї проблеми можуть, на наш погляд, стати реальним підгрунтям підвищення ефективності і результативності обмеження корисливо-насильницької злочинності загалом.
Потрібно зазначити, що юридична наука неодноразово зверталася до проблеми корисливо-насильницьких злочинів, аналізу профілактичних аспектів і обмеження протиправних проявів відносно іноземних громадян. Цій проблематиці присвячені роботи таких вчених, як А.І. Алексєєв, Ю.П. Аленін, П.П. Андрушко, М.М. Бабаєв, А.К. Байбурін, М.М. Баранов, В.Г. Бондарчук, Є.П. Вечернін, В.А. Владимиров, О.О. Герасун, О.О. Герцензон, В.В. Голина, О.І. Гуров, А.І. Долгова, В.М. Дрьомін, О.М. Джужа, С.О. Загороднюк, А.Ф. Зелінський, М.Й. Коржанський, М.В. Корольова, М.В. Кравченко, О.М. Костенко, О.М. Литвак, Г.М. Міньковський, П.П. Міхайленко, Є.Л. Стрельцов, В.В. Тіщенко, А.П. Тузов та інших дослідників. Окремим питанням профілактики злочинів відносно іноземних громадян, а також вивченню особливостей процесів віктимізації представників даних соціальних груп присвячені роботи С.С. Овчинського, В.О. Пашковського, І.П. Портнова, В.О. Тулякова, Ш.І. Ходжамбердиєва, В.І. Холостова, Ю.М. Худякова, В.І. Шупілова. Така увага значної кількості провідних науковців до вказаної проблематики не є випадковою, адже докорінні зміни в економічній, соціальній та інших складових українського та світового суспільства, що відбулися наприкінці минулого століття, призвели до значного зростання рівня міграційних процесів, тоді як проблеми регламентування та забезпечення особистої та майнової безпеки іноземних громадян були, і деякою мірою залишаються і на тепер, недостатньо чіткими для одноманітного тлумачення та практичного застосування. Проблема полягає також і в тому, що у теперішній час, на основі аналізу політичної ситуації у світі, з урахуванням розгортання широкомасштабних антитерористичних операцій (читай: локальних війн), змін політичного клімату в мусульманських регіонах, можна, на наш погляд, з упевненістю прогнозувати різке збільшення міграційних потоків у країни Європи, в тому числі і в Україні.
Саме цими причинами і викликана, на наш погляд, нагальна необхідність та актуальність провадження наукових розробок щодо удосконалення наукових кримінологічних підходів у сфері обраної теми – «Кримінологічна характеристика корисливо-насильницьких злочинів відносно іноземних громадян».
Таким чином, актуальність дослідження кримінологічної характеристики корисливо-насильницьких злочинів відносно іноземних громадян зумовлена:
- по-перше, необхідністю розробки і впровадження альтернативних видів діяльності по соціальному контролю над злочинністю;
- по-друге, потребою теоретичного обгрунтування і створення концептуального підходу до забезпечення особистої і майнової безпеки іноземних громадян в Україні;
- по-третє, істотною теоретичною і прикладною значущістю емпіричного аналізу, формування спеціальної техніки превентивної роботи з іноземцями – жертвами корисливо-насильницьких злочинів, технологій соціальної підтримки, яким, на наш погляд, притаманний недостатній ступінь наукового розроблення;
- по-четверте, необхідністю науково вивіреного обгрунтування пропозицій щодо коригування чинного законодавства України про правовий статус різних категорій іноземних громадян.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні та практичні проблеми дисертації досліджувалися в межах виконання планів науково-дослідної роботи кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права ОНЮА «Кримінологічні та пенітенціарні проблеми у контексті прав людини» на 2001–2005 роки, які є складовою відповідного плану науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії «Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави» на 2001–2005 роки (державний реєстраційний номер 0101U001195), проблематики Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України № 1376 від 25 грудня 2000 року, Програми боротьби з нелегальною міграцією, затвердженою Указом Президента України № 22 від 18 січня 2001 року [9], Указу Президента України № 596 від 7 серпня 2001 року «Питання організації виконання Закону України «Про імміграцію», Указу Президента України № 175/2004 від 9 лютого 2004 року «Про систему заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції» [10, с.2–3]. Дослідження є спробою системного аналізу специфіки детермінації і причинності корисливо-насильницьких злочинів відносно іноземних громадян, генезісу когерентних зв’язків між корисливо-насильницьким злочинцем і жертвами злочинів – іноземними громадянами.
Об’єктом дослідження є феноменологічні та етіологічні особливості корисливо-насильницької злочинності відносно іноземних громадян.
Предметом дослідження виступають світова практика обмеження злочинності відносно представників зарубіжних держав, стан корисливо-насильницької злочинності відносно іноземних громадян в Україні, особливості віктимізації і віктимності іноземців в Україні.
Метою дослідження вбачалось встановлення поточного стану корисливо-насильницької злочинності відносно іноземних громадян в Україні, аналіз характерологічних елементів окремих видів корисливо-насильницьких злочинів, особливостей віктимізації і віктимності різних категорій іноземців задля удосконалення вже існуючих та розроблення нових, сучасних підходів до питання профілактики, попередження, припинення та боротьби з корисливо-насильницькими зазіханнями відносно іноземних громадян, задля їх мінімізації та поширення соціального контролю над злочинністю.
Виходячи зі сказаного, основними задачами дослідження є:
- аналіз історичного досвіду правового захисту іноземних громадян від злочинних зазіхань;
- проведення кримінологічного порівняльного аналізу стану корисливо-насильницької злочинності відносно іноземних громадян в Україні, виявлення особливостей і закономірностей її розподілу в різних регіонах країни;
- системний аналіз найбільш значущих складових кримінологічної характеристики корисливо-насильницьких злочинів відносно іноземних громадян;
- дослідження та визначення особливостей процесу віктимізації і віктимності окремих категорій іноземних громадян в умовах сучасної України;
- дослідження альтернативних форм профілактики злочинів відносно іноземців, поглиблення соціального контролю і організації поводження з іноземними громадянами – жертвами злочинів в Україні;
- визначення основних напрямів і розробка моделі соціально-правової бази кримінологічної профілактики корисливо-насильницьких злочинів відносно представників зарубіжних держав.
Методологічною основою дослідження стали сучасні епістемологічні методи пізнання, що ґрунтуються на фундаменті діалектичної логіки. Серед них потрібно виділити такі методи як: історико-правовий метод, який використовувався у дослідженні історичного досвіду правового забезпечення особистої та майнової безпеки іноземних громадян у багатьох країнах світу, Україні та в країнах, складовою частиною яких вона була, протягом різних історичних періодів; порівняльно-правовий метод, який було застосовано у дослідженні кримінологічних ознак корисливо-насильницьких злочинів відносно іноземних громадян, їх динаміки, структури, географії, причинної складової як за різні часові періоди, так і щодо різних країн. Також застосовувався такий загальнонауковий метод, як метод аналізу і синтезу у вигляді насамперед статистичного методу, який постійно застосовувався шляхом використання офіційної державної та власноруч сформованої статистичної інформації як одного з джерел надходження відомостей про об’єкт дослідження; методу теоретичного і практичного аналізу емпіричних даних і синтезу наукових підходів, за допомогою якого було опрацьовано масив конкретних кримінальних справ щодо корисливо-насильницьких злочинів відносно іноземних громадян та сформовано основні наукові ідеї роботи. Під час дослідження соціальних та кримінологічних причин корисливо-насильницьких злочинів відносно іноземних громадян було застосовано також метод сходження від абстрактного до конкретного. У процесі дослідження використовувались положення загальної теорії соціології і кримінології, теорії синергетики, кримінальної віктимології, конфліктології, демографії, кримінального права і процесу, загальної і соціальної психології, а також інших наукових дисциплін, які вивчають особливості людської поведінки.
Емпіричну базу дослідження склали дані кримінальної статистики за період з 1995 до 2001 року, результати вибіркового аналізу кримінальних справ і відмовних матеріалів; матеріали соціологічних опитувань осіб, які здійснили корисливо-насильницькі злочини, жертв таких діянь, співробітників системи кримінальної юстиції і органів виконання покарань, а також іноземців – студентів вищіх навчальних закладів нашої країни і нелегальних мігрантів. Крім цього, джерелами інформації, використаної у дослідженні, послужили аналіз даних засобів масової інформації, матеріали медичної, адміністративної документації, матеріали стосовно діючої системи профілактики злочинів в Україні і за рубежем, інформаційні бази даних ряду вищіх навчальних закладів, а також громадських правозахисних і кримінологічних центрів.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона фактично є першим в незалежній Україні спеціальним комплексним дослідженням проблематики кримінологічного розуміння корисливо-насильницьких злочинів відносно іноземних громадян, феноменологічних та етіологічних особливостей таких, а також підходів щодо їх профілактики та попередження. Визначено низку положень, які мають значення для науки і практики та виносяться на захист. Проаналізовано стан корисливо-насильницької злочинності відносно іноземних громадян. Визначено його залежність від низки чинників – міграційних процесів, віктимності іноземних громадян, статусу окремих категорій іноземних громадян, відношення держави щодо окремих категорій іноземців. Детально розглянуто систему характерологічних елементів корисливо-насильницьких злочинів відносно іноземних громадян в Україні. Встановлено та доведено необхідність часткового перегляду існуючої точки зору на режим забезпечення особистої та майнової безпеки іноземних громадян. Запропоновані і теоретично обґрунтовані поняття «віктимогенний поліфакторний комплекс», «очікуюча жертва злочину», «державна віктимізація іноземних громадян», «віктимізація, яка нав’язується», «віктимна стигматизація», «іноземне земляцтво», «резидентський статус нелегального мігранта – жертви злочину», «національні віктимні традиції». Конкретно встановлені та обґрунтовані фактори, що обумовлюють підвищену віктимність окремих категорій іноземних громадян в умовах «чужої» держави. Обґрунтовано необхідність часткового перегляду існуючого підходу щодо боротьби з нелегальною міграцією, пов’язаною з нею організованою та транснаціональною злочинністю, латентністю злочинних проявів відносно нелегальних мігрантів шляхом надання їм спеціального резидентського статусу. Теоретично та практично доведено нагальну необхідність, з кримінологічної та соціологічної точок зору, розвитку, державної підтримки та поширення діяльності іноземних земляцтв в Україні. Обґрунтовано необхідність законодавчого визначення іноземних земляцтв в Україні. Наведено нові підходи щодо розуміння адаптування національного законодавства України до законодавства країн Європи за проблемами гуманного поводження та допомоги іноземцям – жертвам корисливо-насильницьких злочинів. Висловлено конкретні пропозиції щодо вдосконалення існуючих та впровадження нових методів та заходів щодо профілактики, попередження та боротьби з корисливо-насильницькими злочинами відносно іноземних громадян в Україні з наукової, законодавчої, організаційної, віктимологічної та інших точок зору.
При цьому теоретична і практична значущість результатів дослідження полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані: а) в галузі науково-дослідної діяльності – в якості підґрунтя для подальшого опрацювання проблем учення про злочинність корисливо-насильницького спрямування; б) у правотворчості – пропозиції, що містяться в дисертації можуть бути використані при підготовці проекту нового Закону України «Про іноземні земляцтва в Україні», а також для внесення окремих змін та доповнень до чинного законодавства України, що регламентує правовий статус іноземців; в) у правозастосуванні – розроблені рекомендації мають за мету удосконалення практики поводження з жертвами злочинів, одноманітності щодо розуміння змісту міжнародно-правових актів у цьому питанні, підвищення ефективності вживання профілактично-попереджувальних заходів; г) у навчальному процесі – положення та висновки роботи доцільно використовувати при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників, у викладанні спецкурсів щодо профілактики злочинності, віктимології, а також у науково-дослідній роботі викладачів, аспірантів та студентів.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки роботи обговорювалися на засіданнях кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права, та кафедри кримінального права ОНЮА. Теоретичні і практичні висновки доповідалися автором на Міжнародному семінарі під егідою ЮНЕСКО «Попередження поширення СНІД серед жінок секс-бізнесу» за участю директора сектора по країнах СНД Л. Ходасевича (23–26 грудня 1996 р., м. Одеса), а також на Міжнародному науково-практичному семінарі ЮНЕСКО «Попередження поширення ВІЛ-інфекції і СНІД серед жінок секс-бізнесу» за участю директора по країнах Європи, доктора Педро-Пабло Вілануева (3–5 лютого 1997 р., м. Одеса).
Положення дослідження розглядалися на міжнародній науково-практичній конференції «Адміністративно-правові і кримінологічні аспекти діяльності органів внутрішніх справ в прикордонних районах», що проходила на базі Луганського інституту внутрішніх справ МВС України (26 травня 2000 р., м. Луганськ), а також на Семінарі для фахівців новоутворених підрозділів по боротьбі з торгівлею людьми в системі МВС (14–15 вересня 2000 р., м. Київ), за участю Міжнародної організації з міграції і МВС України.
Проблемні питання щодо забезпечення особистої і майнової безпеки окремих категорій іноземних громадян, підіймалися автором на засіданнях секції I «Проблеми попередження правопорушень» Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми діяльності органів внутрішніх справ по попередженню, розкриттю і розслідуванню злочинів», що проходила на базі Одеського інституту внутрішніх справ МВС України за участю УМВС України в Одеській області (19–20 жовтня 2000 р., м. Одеса).
Окремі аспекти теми пропонувалися також до обговорення на Міжнародній науково-практичній конференції пам’яті професора К.Г. Федорова, що проводилася на базі юридичного факультету Запорізького державного університету (2–4 липня 2001 р., м. Запоріжжя), Міжнародному семінарі «Торгівля людьми: шляхи запобігання і протидії», що проходив при підтримці Програми розвитку ООН, представництва Міжнародної організації з міграції і посольства Швеції в Україні (16–17 жовтня 2003 р., м. Одеса).
Дослідження, присвячені цій проблематиці, проводилися автором у процесі діяльності неформальних семінарів «Всі ми – іноземці» кафедри кримінального права, кримінального процесу і східного права юридичного факультету Університету м. Пасау (Баварія, ФРН) у 1992–1993 роках, а також у межах програми «Стоп-трафік» Міжнародного правозахисного центру «Ла-Страда – Україна» при підтримці місії ОБСЄ в Україні по запобіганню торгівлі людьми, Українського інституту соціальних досліджень і Кримінологічної асоціації України.
Основні положення дисертації викладені у таких наукових публікаціях автора:
1. Иностранные землячества и виктимологические меры воздействия на преступность // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. – Вип. 9. – Одеса: Юрид. л-ра, 2000. – С. 418-423;
2. Некоторые криминологические проблемы нелегальной миграции // Актуальні проблеми діяльності ОВС по попередженню, розкриттю та розслідуванню злочинів. – Ч. І.: Проблеми попередження правопорушень // Матер. міжнарод. наук.-практ. конференції. – Одеса: НДРВВ ОІВС МВС України, 2000. – С. 156-160;
3. Криминологическая характеристика краж индивидуального имущества иностранных граждан // Юридический вестник. – № 2. – 2002. – С. 91-95;
4. До питання про віктимність нелегальних мігрантів // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – № 4. – 2002. – С. 36-40;
5. Віктимологічні аспекти оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Вип. 14. – Одеса: Юрид. л-ра, 2002. – С. 90-94;
6. Іноземці – потерпілі від злочинів: проблеми соціального контролю // Юридична Україна. – Київ: Юрінком Інтер, 2003. – № 9. – С. 10-11;
7. Потерпілі від злочинів та соціальні послуги // Юридичний вісник України. – № 38 (430). – 2003. – С. 6;
8. Кражи на производстве: вопросы профилактики // Одесский портовик. – № 24 (2442). – 2003. – С. 7;
9. Правовий захист іноземців від злочинних посягань: історичний досвід // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – № 4. – 2004. – С. 3-9.
Значний обсяг емпіричного матеріалу, а також особистий досвід роботи автора в галузі боротьби із злочинами відносно іноземних громадян і нелегальною міграцією, визначили репрезентативність і достовірність дослідження.
У зв’язку з цим вбачається, що кримінологічна характеристика корисливо-насильницьких злочинів відносно іноземних громадян, як комплексне поняття, що визначає поширеність відповідної протиправної поведінки, його різновиди, типові способи здійснення злочинного посягання, їх мотивацію, місце і час здійснення, а також особливості особистості суб’єктів злочинів і їх жертв, може, на наш погляд, служити одним з радикальних заходів об’єктивізації показників злочинності, встановлення каузальних зв’язків між її окремими складовими, умов, які сприяють їхньому здійсненню, проникненню в природу злочинності загалом.
Виходячи з тематики проблеми і результатів дослідження, на захист виносяться:
- аналіз стану корисливо-насильницької злочинності відносно іноземних громадян у регіонах України;
- аналіз особливостей та показників віктимізації і віктимності різних категорій іноземних громадян в Україні;
- кримінологічна характеристика корисливо-насильницької злочинності відносно іноземних громадян в Україні;
- пропозиції щодо вдосконалення законодавчої бази, що регламентує правове положення різних категорій іноземних громадян на території України;
- основні напрями концепції забезпечення особистої і майнової безпеки іноземних громадян в Україні.

Архітектоніці викладених положень відповідає логіка дослідження і структура дисертації. За структурою дисертація складається зі вступу, трьох окремих тематичних розділів, що включають шість підрозділів, висновків, в яких автор послідовно виклав проблемні аспекти теми дослідження, а також свої пропозиції щодо їх вирішення, та списку використаних джерел.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Концептуальність – є вищий критерій оцінки будь-якого наукового дослідження [263, с. 147]. Попередньо висунувши гіпотезу щодо віктимогенної детермінації злочинних проявів відносно іноземних громадян в Україні, в процесі цього дослідження нами:

- проаналізовано історичний досвід правового захисту іноземних громадян від злочинних зазіхань;
- проведено кримінологічний порівняльний аналіз стану корисливо-насильницької злочинності відносно іноземних громадян в різних регіонах Україні;
- здійснено системний аналіз найбільш значущих складових кримінологічної характеристики корисливо-насильницьких злочинів відносно іноземних громадян;
- визначено особливості процесу віктимізації і віктимності окремих категорій іноземних громадян в умовах сучасної України;
- досліджено альтернативні форми профілактики злочинів відносно іноземців, поглиблення соціального контролю і організації поводження з іноземними громадянами - жертвами злочинів в Україні,
аналіз результатів яких підтвердив передбачувані думки і дозволив:

- викласти феноменологічні та етіологічні особливості корисливо-насильницької злочинності відносно іноземних громадян в Україні;
- визначити основні напрями концепції забезпечення особистої і майнової безпеки іноземців в Україні.

Підводячи підсумок, необхідно системно викласти встановлені нами тенденції, характерні для злочинності відносно іноземців в Україні наприкінці ХХ – початку ХХI століття, суть яких полягає у такому:

1. Історичний досвід правового захисту іноземних громадян від злочинних посягань свідчить, що в процесі розвитку і становлення різних систем законодавства, що супроводився змінами світоглядного підходу до статусу іноземців (від чужоземця, іновірця до бажаного гостя), поступово затверджувалася думка про необхідність і вигідність особливої охорони і захисту прав та інтересів іноземних громадян, поширення і заохочення позитивних міграційних процесів, що знайшло своє підтвердження у (в):
- забезпеченні режиму безпечного перебування іноземних громадян;
- закріпленні пріоритету майнових інтересів іноземних громадян;
- посиленні відповідальності за злочинні посягання відносно іноземних громадян;
- встановленні порядку реституції і компенсації іноземцям, що стали жертвами злочинів;
- усвідомленні взаємозв’язку забезпечення безпеки іноземних громадян і підвищення міжнародного авторитету держави перебування.
2. Компаративістський аналіз показників корисливо-насильницьких злочинів відносно іноземних громадян у різних регіонах України показує, що, будучи невід’ємною частиною злочинності загалом, такі посягання:
- мають відносну стабільність кількісних і якісних показників;
- є масштабним відображенням злочинності відносно іноземців загалом, а також детермінантами її динаміки;
- їм властива кількісна рівновноважність видових показників і взаємна доповнюваність;
- володіють відносно рівномірним географічним розподілом;
- досягають найбільших коефіцієнтів інтенсивності в регіонах, що є центрами найбільшої концентрації іноземців;
- знаходяться у певній кореляційній залежності від рівнів міграційних потоків;
- є групою переважно «міських» злочинів;
- у загальній структурі корисливо-насильницьких посягань відносно іноземців, незмінно домінуюче місце в масштабах країни займають грабежі.
Аналіз показує, що 20,5 % від загальної кількості зареєстрованих в Україні злочинів відносно представників зарубіжжя, складають саме тяжкі, корисливо-насильницькі злочини (грабежі, розбої, вимагання), що мають підвищену суспільну небезпеку.
3. Іноземці – специфічний об’єкт для кримінологічних досліджень. Вони рідше, ніж громадяни країни перебування здійснюють злочини, однак, частіше стають жертвами злочинного посягання. У 70 % корисливо-насильницьких злочинів відносно іноземців, що реєструвалися, встановлені яскраво виражені віктимогенні чинники. Розглядаючи питання особливостей процесів віктимізації і віктимності іноземних громадян в Україні, а також характеристики іноземців – жертв корисливо-насильницьких злочинів, ми визначили наявність віктимогенного поліфакторного комплексу, який детермінує специфіку такого роду посягань, виходячи з особливостей статусу жертви, як на індивідуальному, так і на груповому рівнях. При цьому:
- специфіка процесу віктимізації іноземців зумовлена специфікою статусу нелегального / легального мігранта;
- категорія нелегальних мігрантів найбільш віктимізована, бо процеси особистої віктимізації тут опосередковуються паралельними процесами «державної» віктимізації та віктимізації, яка «нав’язується», які поряд з:
а) переважно низьким освітнім рівнем;
б) усвідомленням своєї чужини, невитребуваності, факту нелегального знаходження в країні перебування;
в) незнанням вимог чинного законодавства країни перебування;
г) мовним бар’єром;
д) заниженим почуттям соціальної справедливості і самооцінки;
е) груповою та індивідуальною конформністю при анонімному способі життя;
ж) етнопсихологічними особливостями;
з) недовірою до державних органів;
і) соціальною дезадаптацією особистості
визначають специфіку процесу індивідуальної і групової віктимізації, що являє собою взаємопов’язані стадії:
1) потенційна жертва;
2) пасивна жертва;
3) підготовлена жертва;
4) «ідеальна» (очікуюча) жертва.
- серед категорії легальних мігрантів найбільш віктимізована вікова група від 19 до 35 років. Це пояснюється, перш за все тим, що ця категорія осіб найбільш мобільна у міграційних процесах і її представники складають більшість в середовищі іноземців, що легально знаходяться в Україні;
- за характером статусної віктимності серед легальних мігрантів найбільш віктимізовані туристи і підприємці, що говорить про виборчий підхід злочинців до обрання жертв і підготовки посягання, що планується;
- процеси особистої віктимізації легальних мігрантів опосередковуються:
а) наявністю, як правило, значних матеріальних цінностей при ігноруванні або незнанні заходів забезпечення особистої і майнової безпеки;
б) етнопсихологічними характеристиками, які у віктимологічному розумінні становять національні віктимні традиції;
в) відсутністю стійких соціальних зв’язків у місцях перебування;
г) мовним бар’єром;
д) складністю психологічної адаптації до умов країни перебування;
е) провокуючою поведінкою;
ж) незнанням (або недостатнім знанням) архітектурно-планового розташування місць перебування, що нерідко призводить до небажаного знаходження у, так званих, місцях з підвищеною кримінальною активністю;
з) невідповідністю або неналежною відповідністю місць тимчасового мешкання іноземців елементарним вимогам кримінологічної безпеки;
і) процесом віктимогенної стигматизації іноземців;
- каталізація процесів віктимізації різних категорій іноземців пов’язана з наявністю вказаних вище, схожих у своїй основі віктимогенних поліфакторних комплексів;
- спостерігаються відмінності за статевою ознакою. Чоловіки-іноземці набагато частіше, ніж жінки, стають жертвами таких злочинів, як грабежі, розбої і вимагання, що відповідає світовим віктимологічним показникам;
- освітній рівень іноземців знаходиться в нелінійній залежності з їх віктимністю.
4. Кримінологічна характеристика злочинів, яка здатна служити одним з радикальних заходів об’єктивізації показників злочинності, встановленню каузальних зв’язків між її окремими складовими і проникненню в природу злочинності загалом, неодмінно включає в себе характерологічні елементи, що являють собою систему відомостей про:
а) способи здійснення і приховування посягання;
б) місця і умови обстановки його здійснення;
в) часові критерії посягання;
г) предмети посягання;
д) особу злочинця, його жертви і характер значущих зв’язків між ними.
Аналіз характерологічних елементів, крім гносеологічного значення в частині дослідження трансформацій злочинної поведінки, може бути застосований для розробки превентивных методик зниження конфліктності і оптимізації віктимної поведінки як на індивідуальному, так і на груповому рівнях.
5. Основні способи здійснення корисливо-насильницьких злочинів зазнали незначних змін з моменту зародження людського суспільства. Насильство, будучи єдиним способом реалізації корисливих намірів при здійсненні даної групи посягань, являють собою акт поведінки, що характеризується односторонньою деструктивною інтеракцією, направленою на протиправне вилучення чужого майна. При цьому, при здійсненні корисливо-насильницьких злочинів насильство виявляється у формі:
- фізичного;
- психічного;
- бінарних форм: психо-фізичного і фізично-психологічного;
У свою чергу, фізичне насильство виступає у вигляді непрямого («ривок») і прямого (простого і кваліфікованого).
Корисливо-насильницькі злочини відносно іноземців заздалегідь плануються і ретельно підготовлюються. При цьому, злочинці, як правило, не вживають істотних заходів щодо приховування слідів посягання. У більшості випадків викрадене збувається вже у першу добу після вчинення посягання.
6. Визначення місць здійснення корисливо-насильницьких (як, проте, й інших) злочинів повинне бути представлене у вигляді укрупненої, розгорнутої, ділимої системи. Елементами такої системи повинні виступати найбільш типові місця здійснення посягань:
- на місцевості;
- у приміщеннях;
- на транспорті.
При вказаній класифікації відомості, що узагальнюються, набувають системності, що є, безсумнівно, важливим для вирішення задач кримінологічного аналізу.
Виходячи із запропонованої класифікації, корисливо-насильницькі посягання відносно іноземців в Україні здійснюються в основному, на місцевості. При здійсненні таких злочинів у приміщеннях, такими, частіше за все, виступали відособлені, приватні квартири, в яких тимчасово, часом нелегально, мешкали іноземці. Крім відміченого, у своїй більшості, місця здійснення посягань багато в чому визначаються віктимною активністю самих жертв.
7. У спеціальній літературі не міститься єдиної градації часових критеріїв вчинення злочинних посягань. Відносна часова пошереність грабежів і розбоїв у цей час не потерпіла істотних змін і припадає на вечірні часи. У свою чергу, основна маса вимагань, вчинених відносно іноземців і що знайшли відображення у кримінальній статистиці, доводиться на денні часи.
Сезонний розподіл групи злочинів, що досліджується, як і часовий розподіл, можуть бути з’ясовані відповідними особливостями міграційних процесів, пов’язаними з організацією учбового процесу, туризму і т.д., суб’єктами яких виступають іноземці.
8. Відомості про предмет злочинного посягання мають істотне теоретичне і прикладне значення при здійсненні аналітичних кримінологічних досліджень. Таке значення залежить, передусім, від правильного розуміння взаємозв’язку предмета посягання (в кримінологічному аспекті) з іншими характерологічними елементами. Зокрема, безперечна взаємоопосередковуваність цього елементу з вибором місця, часу посягання, а також з формою способу дій при його здійсненні. Так, при здійсненні корисливо-насильницьких злочинів відносно іноземців в Україні, як основний предмет посягання виступають грошові кошти, що багато в чому визначається процесами, які раніше було нами дефіновано як віктимна стигматизація, що являє собою ототожнення іноземців з матеріальної надзабезпеченістью, ворожістю і кримінальною доступністю, яке нав’язується громадською думкою.
9. Злочинець і жертва – суть суб’єкти єдиної інтеракції. Наявність і характер зв’язків між ними, є сутнісними складовими процесу перетину двох форм девіацій.
Розглядаючи особливості процесу віктимізації і віктимності іноземних громадян в Україні, ми визначили наявність віктимогенних поліфакторних комплексів, що детермінують специфіку такого роду посягань.
У свою чергу, аналіз показників соціальної характеристики осіб, засуджених за здійснення корисливо-насильницьких злочинів відносно іноземців, дозволив нам визначити усереднену соціальну модель індивіда, що свідомо порушив такого роду кримінально-правові заборони. При цьому встановлені істотні відмінності по всіх показниках основних елементів соціальної характеристики групи злочинців, що досліджується, від аналогічних показників загальної сукупності осіб, що здійснили посягання корисливо-насильницької спрямованості.
У загальному вигляді усереднена соціальна модель корисливо-насильницького злочинця, що вчинив посягання відносно іноземця, представлена таким чином:
- чоловік;
- вік 20 - 35 років;
- з повною загальною середньою освітою;
- непрацюючий;
- що має сім’ю;
- раніше не засуджений;
- що не має стійкої антисоціальної спрямованості поведінки;
- не маргінальний тип;
- що не виявляє навичок професійної злочинної діяльності.
10. На основі результатів дослідження нами висунуті посилки про:
- специфічність жертви злочину;
- специфічність осіб, які здійснили дані злочини;
- специфічність інших характерологічних елементів,
що дозволяють впевнено говорити про специфіку самого явища – корисливо-насильницьких злочинів відносно іноземців в Україні, що детермінується особливостями процесів віктимізації і віктимності представників даної соціальної групи. Звідси, саме віктимологічний напрям впливу на злочинність повинен служити основою концепції щодо забезпечення особистої і майнової безпеки іноземців, стрижнем кримінологічної політики України.
11. У цей час в Україні назріла необхідність розробки державної доктрини соціальної безпеки. У рамках цієї доктрини одне з основних місць повинна займати доктрина загальної кримінологічної безпеки. У свою чергу, спеціальним напрямом загальної кримінологічної безпеки неодмінно виступає концепція забезпечення особистої і майнової безпеки іноземців в Україні.
12. Виходячи з встановленої віктимогенної детермінації умисних злочинів відносно іноземців, ця концепція повинна мати девіктимізаційну спрямованість «ре-» і «про-активного» характеру. Основними принципами формування цієї концепції неодмінно виступають орієнтири, що визначають процеси новелізації методології сучасної науки:

- антропологізація;
- глобалізація;
- деформалізація.

При цьому як заходи по блокуванню, мінімізації зовнішніх віктимогенних чинників і внутрішнього віктимного потенціалу, опосередкованих віктимогенними поліфакторними комплексами, а також по оптимізації наслідків віктимізації іноземців, повинні виступати:

- коригування національного законодавства в галузі визначення правового статусу іноземців, а також поводження з іноземцями, віктимізованими в Україні;
- визначення комплексу заходів щодо усунення «державної» віктимізації і віктимної стигматизації іноземців;
- визнання на законодавчому рівні, розвиток і використання широкого потенціалу в галузі девіктимізації і поводження з жертвами злочинів, неформальних соціальних груп іноземців – іноземних земляцтв;
- розробка і впровадження спеціальної техніки превентивної роботи з іноземцями, орієнтованої на їх етнонаціональні і психологічні характеристики;
- застосування альтернативних технологій соціальної підтримки і реабілітації, механізмів реституції і компенсації іноземцям, що стали жертвами злочинних посягань в Україні.
Заходи, що пропонуються, відображають думки світової спільноти в галузі обмеження злочинності і справедливого поводження з жертвами злочинів, відображені в документах ООН, Ради Європи, а також практичний досвід розвинених країн світу у цьому напрямі.
13. Беручи за основу викладені вище положення, з метою формування в Україні дійової віктимологічної політики, покликаної за допомогою захисту жертв злочинів і організації справедливого поводження з ними знизити конфліктність і тим самим сприяти мінімізації злочинності, як основні напрями, що підлягають відображенню в концепції забезпечення особистої і майнової безпеки іноземців в Україні, пропонуються такі:

- розробка і прийняття Закону України «Про іноземні земляцтва в Україні»;
- розширення і підтримка мережі іноземних земляцтв в регіонах, що є центрами міграційних потоків, в рамках комплексної програми «Земляцтво»;
- розгляд і внесення доповнень до Закону України «Про правовий статус іноземців» норм, що регламентують надання резидентського статусу нелегальним мігрантам, які зазнали кримінальної віктимізації на території України;
- організація виховно-девіктимізаційної роботи з іноземцями по ознайомленню з основами безпечної поведінки в кризових ситуаціях;
- розробка і поширення друкованих методик по основах безпечної поведінки, адаптованих до етнонаціональних умов;
- проведення консультативної і роз’яснювальної роботи серед іноземців по основах чинного законодавства України;
- формування позитивного іміджу іноземців засобами масової інформації.
14. Розвиток програм реституції і компенсації іноземцям, віктимізованим в Україні повинен здійснюватися на основі Концепції допомоги жертвам злочинів. Компенсація повинна здійснюватися Державним фондом допомоги жертвам злочинів, що фінансується, крім іншого, за рахунок частини коштів, що отримується державою за оформлення і видачу віз і реєстрацій іноземцям в Україні.
Крім цього, компенсація іноземцям – жертвам злочинів може здійснюватися в порядку суброгації іноземними земляцтвами і за програмами обов’язкового державного страхування.
Розмірковуючи щодо системи заходів з попередження злочинності, С.М. Іншаков вказує, що «система должна быть признана неприемлемой не только в случае превалирования отрицательных результатов, но и в случае отсутствия решающего перевеса положительных» [97, с. 305].
Уявляється, що усвідомлення важливості і необхідності заходів, які пропонуються, визначених у рамках цього дослідження, при належному підході приведе до реальних позитивних результатів у забезпеченні особистої і майнової безпеки іноземців в Україні, встановленні системи справедливого і гуманного поводження з жертвами злочинів, успішної інтеграції України в Європейське співтовариство.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – № 30. – 1996.
2. Закон України «Про об’єднання громадян» // Голос України. – № 135 (385). – 1992.
3. Закон Украины «Об обеспечении безопасности лиц, участвующих в уголовном судопроизводстве» // Голос Украины. – № 40 (790). – 1994.
4. Закон України «Про правовий статус іноземців» // Голос України. – № 58 (808). – 1994.
5. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм» // Голос України. – № 247 (3247). – 2003.
6. Уголовный кодекс Украинской ССР: Науч.-практ. комментарий. – К.: Политиздат Украины, 1978. – 800 с.
7. Уголовный кодекс РСФСР. – М.: Юрид. лит., 1983. – 215 с.
8. Кримінальний кодекс України. – Київ: Право, 2001. – 225 с.
9. Про заходи щодо посилення боротьби з незаконною міграцією: Указ Президента України № 22/2001 від 18.01.2001 р. // Офіційний вісник України. – № 3. – 2001.
10. Про систему заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції: Указ Президента України № 175/2004 від 09.02.2004 р. // Інформаційно-правовий банк / Юридичний вісник України. – № 8 (452). – 2004.
11. Гаагская Министерская Декларация европейских рекомендаций относительно эффективных мер по предотвращению и борьбе с торговлей женщинами с целью сексуальной эксплуатации // Справочник по проблемам предотвращения торговли женщинами для консультантов «телефона доверия». – Киев, 1998. – Вып. 2.
12. Декларация Основных принципов правосудия для жертв преступлений и злоупотребления властью. – Нью-Йорк: Департамент общественной информации ООН, 1988.
13. Албул С.В. Иностранные землячества и виктимологические меры воздействия на преступность // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. – Вип. 9. – Одеса: Юрид. л-ра, 2000. – 452 с.
14. Албул С.В. Некоторые криминологические проблемы нелегальной миграции // Актуальні проблеми діяльності ОВС по попередженню, розкриттю і розслідуванню злочинів. – Ч. І. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Одеса: НДРВВ ОІВС МВС України, 2000. – 244 с.
15. Албул С.В. Криминологическая характеристика краж индивидуального имущества иностранных граждан // Юридический вестник. – № 2. – 2002.
16. Албул С.В. Віктимологічні аспекти оперативно-розшукової діяльності органів внутрішних справ // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Вип. 14. – Одеса: Юрид. л-ра, 2002. – 168 с.
17. Албул С.В. До питання про віктимність нелегальних мігрантів // Вісник Одеського інституту внутрішних справ. – № 4. – 2002.
18. Албул С.В. Іноземці – потерпілі від злочинів: проблеми соціального контролю // Юридична Україна. – Київ: Юрінком Інтер, 2003. – № 9.
19. Албул С.В. Потерпілі від злочинів та соціальні послуги // Юридичний вісник України. – № 38 (430). – 2003.
20. Алексеев А.И. Индивидуальная профилактика рецидива преступлений. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1975. – 258 с.
21. Алексеев А.И., Герасимов С.И., Сухарев А.Я. Криминологическая профилактика: теория, опыт, проблемы. – М.: Норма, 2001. – 482 с.
22. Алексеев Ю.Г. Иван III // Великие государственные деятели России / Под ред. А.Ф. Кисилёва. – М.: ВЛАДОС, 1996. – 464 с.

23. Аленин Ю.П., Тищенко В.В. О классификации очагов корыстно-насильственных преступлений // Актуальные проблемы уголовного процесса и криминалистики на современном этапе: Межвузовский сборник научных трудов. – Одесса: ОГУ им. И.И. Мечникова, 1993. – 242 с.
24. Андросюк В.Г. К постановке проблемы психологического изучения личности преступника // Проблемы изучения личности правонарушителя: Сб. науч. тр. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1984. – 356 с.
25. Антонян Ю.М. Социально-психологические последствия урбанизации и их влияние на преступность // Советское государство и право. – № 8. – 1975.
26. Антонян Ю.М. Психология убийства. – М.: Юристъ, 1977. – 288 с.
27. Антонян Ю.М. Преступность пожилых людей // Советское государство и право. – № 11. – 1991.
28. Антонян Ю.М., Криворучко Ю.Д. Преступники пожилого возраста с нервно-психической патологией // Личность преступника и вопросы исправления и перевоспитания осуждённых: Сб. науч. тр. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1990. – 204 с.
29. Арефьев А.Ю. Проблемы виктимологической профилактики квартирных краж, грабежей и разбойных нападений на квартиры: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Нижний Новгород, 1994. – 26 с.
30. Багрій-Шахматов Л.В., Туляков В.О. Віктимність як криміногенний чинник // Вісник Академії правових наук України. – № 6. – 1994.
31. Бандурка О.М. Оперативно-розшукова діяльність. – Ч. І. – Харків: Видавництво НУВС, 2002. – 464 с.
32. Бараненко Б.И., Грачёв В.И. Особенности личности участников устойчивых групп, совершающих посягательства на государственное или общественное имущество (кражи, грабежи и разбойные нападения) // Проблемы изучения личности правонарушителя: Сб. науч. тр. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1984. – 158 с.
33. Басков В.И. Уголовная преступность и борьба с ней // Вестник Московского Университета. – Серия 11: Право. – № 4. – 1991.
34. Байбурин А.К. Некоторые вопросы этнографического изучения поведения // Этнические стереотипы поведения. – Ленинград: Наука, 1985. – 128 с.
35. Белоус Т.А., Туляков В.А.. Доктрина безопасности. Как уберечься от преступления: советы специалистов. – Одесса: АО «Бахва», 1995. – 164 с.
36. Белинський А.Ф., Коржанський М.І. Корислива злочинна діяльність. – К.: Генеза, 1998. – 358 с.
37. Биленчук П.Д., Еркенов С.Е., Кофанов А.В. Транснациональная преступность: состояние и трансформация. – Киев: Атика, 1999. – 302 с.
38. Білицький Р. Суто «практичний» чинник проблеми латентної злочинності // Юридичний вісник України. – № 49 (441). – 2003.
39. Богуславский М.М. Иностранные граждане // Юридический энциклопедический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева. – М.: Советская энциклопедия, 1984. – 416 с.
40. Бондарчук В.Г., Туляков В.О. Іноземці в Україні як суб’єкти кримінологічних досліджень: соціально-правовой аналіз // Культурно-історичні, соціальні та правові аспекти державотворення в Україні: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Одеса, 1996. – 240 с.
41. Бодня Т. Нелегалы угрожают Украине // Вечерние вести. – № 080 (576). – 2001.
42. Бородин С.В. Борьба с преступностью: теоретическая модель комплексной программы. – М.: Наука, 1990. – 272 с.
43. Бойков А.Д., Квашис В.Е., Вавилова Л.В. Зарубежное законодательство и практика защиты жертв преступлений // Государство и право. – № 7. – 1997.
44. Брагин Р. Мусульман в Украине будут бить? // Комсомольская правда в Украине. – № 197/43 (1494/22902). – 2002.
45. Булатов Р.М., Исаев Г.А. Криминальная социализация казанских подростков и преступность // Государство и право. – № 4. – 1992.
46. Букач М.М. Культура як умова та засіб формування особистості // Вісник Одеського інституту внутрішних справ. – № 3. – 1998.

47. Бурданова В.С., Быков В.М. Виктимологические аспекты криминалистики. – Ташкент, 1981. – 302 с.
48. Бушков А.А. Россия, которой не было: загадки, версии, гипотезы. – М.: ОЛМА-ПРЕСС; СПб.: Нева; Красноярск: Бонус, 1997. – 608 с.
49. Бышевский Ю.В., Марцев А.И. Некоторые вопросы криминологической характеристики грабежей // Роль аппаратов уголовного розыска и следствия в борьбе с преступностью. Труды Омской высшей школы милиции МВД СССР. – Вып. 14. – Омск: ОВШМ МВД СССР, 1973. – 214 с.
50. Варга Д. Древний Восток. У начал истории письменности. – Будапешт: Изд-во Корвина, 1979. – 204 с.
51. Василенко С.Д. Європейський вибір України та сучасні геополітичні реалії // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. – Вип. 9. – Одеса: Юрид. л-ра, 2000. – 452 с.
52. Василец Л.П. Нелегалы в криминогенном контуре // Криминальное обозрение. – № 13. – 1999.
53. Введенский Р.М. Екатерина II // Великие государственные деятели России / Под ред. А.Ф. Кисилёва. – М.: ВЛАДОС, 1996. – 464 с.
54. Вечернин Э.П., Кравченко М.В., Худяков Ю.М. Предупреждение и раскрытие посягательств на личное имущество иностранных граждан. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1988. – 156 с.
55. Виктимология и профилактика правонарушений: Сб. науч. тр. – Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1979. – 186 с.
56. Владимиров В.А., Холостов В.И. Ответственность за грабеж и личность грабителя. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1976. – 340 с.
57. Волков В.С. Личность преступника, как предмет уголовно-правового и криминологического исследования // Личность преступника (уголовно-правовые и криминологические исследования): Сб. науч. тр. – Казань, 1972. – 216 с.
58. Волков В.С. Мотивы преступлений. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1982. – 224 с.

59. Воскресенский Н.А. Законодательные акты Петра І. Т. І. – Москва-Ленинград, 1945.
60. Воронин Ю.А. Комплексная программа борьбы с преступностью: проблемы и перспективы // Вопросы борьбы с преступность. – Вып. 47. Материалы VI Международного Конгресса криминологов социалистических стран (11-15 мая 1987 г., Москва). – М.: Юрид. лит., 1988. – 216 с.
61. Газетдинов Н.И. Деятельность следователя по возмещению материального ущерба. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1990. – 96 с.
62. Гарбуз Б.И. Влияние алкоголизма на личность и антиобщественное поведение преступника. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1975. – 224 с.
63. Гаухман Л.Д. Насилие как средство совершения преступлений. – М.: Наука, 1974.
64. Гелетко М. Нелегальній міграції – надійний заслін // Міліція України. – № 10. – 2003.
65. Гернёт М.Н. Преступный мир Москвы // Право и жизнь. – М., 1924.
66. Герцензон А.А. Уголовное право и социология. – М., 1970. – 280 с.
67. Глиняный В.П. История государства и права зарубежных стран. – Ч. I. – Харьков: Одиссей, 2001. – 832 с.
68. Грабовский Б. Диалог без реверансов // Человек и закон. – № 12. – 2003.
69. Грамчук А.В. Об’єктивні умови формування громадянського суспільства в сучасній Україні // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. – Вип. 9. – Одеса: Юрид. л-ра, 2000. – 452 с.
70. Гуров А.И. Профессиональная преступность: прошлое и современность. – М.: Юрид. лит., 1990. – 304 с.
71. Глухова А.А. Виктимологические факторы преступности: Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – Нижний Новгород, 1999. – 26 с.
72. Давид Р. Основные правовые системы современности / Пер. с фр. и вступ. ст. В.А. Туманова. – М.: Прогресс, 1988. – 496 с.
73. Демографический профиль жертв преступлений // Борьба с преступностью за рубежом. – № 4. – 1994.
74. Десятый Конгресс ООН по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями (Вена, Австрия, 10-17 апреля 2000 года): Сб. докум. / Сост. канд. юрид. наук А.Г. Волеводз. – М.: ООО Изд-во «Урлитинформ», 2001. – 318 с.
75. Дрёмин В.Н. Ограничение преступности: международный опыт // Юридический вестник. – № 3. – 1994.
76. Дрёмин В.Н. Идеи социальной реабилитации в Минимальных стандартных правилах обращения с заключенными // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. – Вип. 9. – Одеса: Юрид. л-ра, 2000. – 452 с.
77. Дрёмин В.Н. Этическая природа преступности (к вопросу о криминализации социального поведения) // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Вип. 14. – Одеса: Юрид. л-ра, 2002. – 168 с.
78. Дубовик О.Л. Современное состояние преступности в ФРГ: анализ и краткая оценка статистических данных // Государство и право. – № 2. – 1993.
79. Дюркгейм Э. Норма и патология // Социология преступности. – М.; 1966.
80. Жалинский А.Э. Насильственная преступность и уголовная политика // Советское государство и право. – № 3. – 1991.
81. Жалинский А.Э., Герасун А.А. Криминологические аспекты непредумышленных преступлений // Вопросы борьбы с преступностью. – Вып. 15. – М., 1972.
82. Жоль К.К. Философия и социология права. – К.: Юринком Интер, 2000. – 480 с.
83. Журавель В. Китайская невеста // Вне Закона. – №23 (229). – 2002.
84. Загороднюк С.О. Удосконалення законодавства про злочини проти власності // Вісник Запорізького юридичного інституту. – № 1. – 1999.
85. Загороднюк С.О. Застосування норм кримінального права у правоохоронній діяльності ОВС. – Херсон: ХФЗЮІ МВС України, 2001. – 118 с.
86. Захаров В. Компенсації жертвам злочинів // Юридичний вісник України. – №14 (406). – 2003.

87. Зелинский А.Ф. Корысть: опыт криминологического и психологического анализа //Государство и право. – № 3. – 1993.
88. Зелинский А.Ф. Некоторые итоги изучения уголовных дел о грабежах и разбоях // Сб. кратких тезисов, докладов и научных сообщений научно-практической конференции по итогам научно-исследовательских работ, выполненных преподавателями УЮА в 1992 г. – Харків, 1993.
89. Зелинский А.Ф. Криминальная психология. - Киев: Юринком Интер, 1999. – 240 с.
90. Зелинский А.Ф. Криминология. Учебное пособие. – Харьков: Рубикон, 2000. – 240 с.
91. Зелинский С.А. Истоки терроризма: этнополитические концепции // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Вип. 14.– Одеса: Юрид. л-ра, 2002. – 168 с.
92. Зуйков Ю. Иностранцы в Новом свете // Факты и комментарии. – № 32. – 1999.
93. Ивакин А.А. Краткий очерк общей философии. – Одесса: АстроПринт, 1999. – 112 с.
94. Иванов Н. Социальное и биологическое в преступном поведении // Советская юстиция. – № 9. – 1993.
95. Игошев К.Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения. – Горький, 1974. – 266 с.
96. Из пелёнок – в разбойники // Криминальная хроника. – № 12 (41). – 2002.
97. Иншаков С.М. Зарубежная криминология. – М.: Инфра–М – Норма, 1997. – 383 с.
98. История СССР, 1861-1917 / Под ред. Н.Д. Кузнецова. – М.: Просвещение, 1984. – 382 с.
99. История внешней политики СССР. Т. 1. / Под ред. А.А. Громыко, Б.Н. Пономарёва. – М.: Наука, 1986. – 388 с.
100. Історія України / Керівник авт. кол. Ю. Зайцев. – Львів: Світ, 1996. – 386 с.

101. Карпенко С. Демографическая ситуация в стране зависит от мигрантов // Вечерние вести. – № 196 (692). – 2001.
102. Кивалов С.В. Гармонизация уголовного права в Европе и Украинское законодательство // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Вип. 14.– Одеса: Юрид. л-ра, 2002. – 168 с.
103. Кивинов А., Майоров С. Акула. – СПб.: Издательский дом «Нева», М.: Олма-Пресс, 2001. – 256 с.
104. Кириллов В.И., Старченко А.А. Логика. – М.: Высш. шк., 1987. – 271 с.
105. Ключевский Н.М. Императрица Екатерина II // Исторические портреты. – М.: Правда, 1990. – 624 с.
106. Ковалёв М.И. Исследование образовательного уровня преступников // Советское государство и право. – № 2. – 1968.
107. Ковалкин А.А. Личность преступника и некоторые способы её криминологического анализа // Проблемы изучения личности правонарушителя: Сб. науч. тр. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1984.
108. Ковальский В.С. Антиобщественная направленность личности и преступное поведение: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 1983. – 26 с.
109. Ковальський В., Казимиренко Л. Суб’єктивна детермінація насильственної злочинності молоді // Радянське право. – № 12. – 1990.
110. Колодій А.М., Олійник А. Ю. Права людини і громадянина в Україні. – Київ: Юрінком Інтер, 2003. – 402 с.
111. Коляда П. Хто забезпечить права потерпілого // Іменем Закону. – № 311 (5347). – 2002.
112. Коляда П. Ситуація із захистом // Юридичний вісник України. – № 11 (403). – 2003.
113. Коляса Я.В. В Европу – по натянутому канату //Вечерние вести. – №171 (456). – 2000.
114. Кондрашков Н.Н. Количественные методы в криминологии. – М.: Наука, 1971. – 358 с.
115. Конев А.А. Основные криминологические характеристики латентной преступности. – Омск: ОВШМ МВД СССР, 1981. – 286 с.
116. Конституційні акти України. 1917-1920. – К., 1992. – 324 с.
117. Конституція Пилипа Орлика // Правові джерела України / Бюлетень законодавства і юридичної практики / Гол. ред. В.С. Ковальський. – № 1. – 1994. – 192 с.
118. Конституція Української Народної Республіки // Правові джерела України / Бюлетень законодавства і юридичної практики / Гол. ред. В.С. Ковальський. – № 1. – 1994. – 192 с.
119. Концепція захисту прав // Юридичний вісник України. – № 52 (444). – 2003.
120. Кормич А.І. Роль національної держави в захисті громадянських прав // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. – Вип. 9. – Одеса: Юрид. л-ра, 2000. – 452 с.
121. Коровин А.А. Криминологическая характеристика лиц, совершивших грабежи и разбои. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1976. – 258 с.
122. Королёва М.В. Иностранные граждане – преступники и жертвы, криминологические последствия современной миграции населения // Обеспечение безопасности иностранных граждан: Матер. Всероссийской научно-практической конференции (Москва, 29 марта 1995 г.) – М., 1995.
123. Костенко А.Н. Принцип отражения в криминологии (системное исследование психологического механизма криминального поведения). – К., 1986. – 218 с.
124. Костенко А.Н. Криминальный произвол (социопсихология воли и сознания преступника). – Киев: Наукова думка, 1990. – 148 с.
125. Костенко О.М. Проблеми кримінологічної безпеки // Правова держава. – Вип. 10.- 1999.
126. Котошихин Г.К. О России в царствование Алексея Михайловича. – СПб., 1859.
127. Криминалистическая виктимология: Сб. науч. тр. – Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1980. – 224 с.
128. Криминальная виктимология / Сост. В.А. Туляков. – Одесса: Юрид. л-ра, 2002. – 24 с.
129. Криминальная полиция советует, как не стать жертвой преступления. Перевод с нем. / Сост. В. Ковальский. – Киев: Гражданский мир, 1992. – 96 с.
130. Криминология: Учеб. пособ. / Под ред. В.Е. Эминова. – М.: Издат. гр. «Инфра–М – Норма», 1997. – 160 с.
131. Криминология: Учебник / Под ред. Б.В. Коробейникова, Н.Ф. Кузнецовой, Г.М. Миньковского. – М.: Юрид. лит., 1988. – 384 с.
132. Криминология: Конспект лекций / Сост. А. Желудков. – М.: Изд-во ПРИОР, 2001. – 144 с.
133. Криминология: Учебник для юридических ВУЗов / Под общ. ред. А.И. Долговой. – М.: Издат. гр. «Норма – Инфра–М», 1999. – 784 с.
134. Криминология: Учебник / Под ред. В.К. Звирбуль, Н.Ф. Кузнецовой, Г.М. Миньковского. – М.: Юрид. лит., 1979. – 304 с.
135. Кривошеин П.К. Расследование разбойных нападений. – Киев: РИО МВД УССР, 1990. – 218 с.
136. Кудрявцев В.Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования. – М.: Издат. гр. «Форум – Инфра–М», 1988. – 216 с.
137. Кудрявцев С.В. Изучение преступного насилия // Психологический журнал. – № 2. – 1988.
138. Кудрявцев С.В. Конфликт и насильственное преступление. – М.: Наука, 1991. – 176 с.
139. Кузнецова Н.Ф. Вопросы истории советского уголовного законодательства (Общая часть) // Вестник Московского университета. – Серия 11: Право. – № 5. – 1991.
140. Кузьмин А.Г. Владимир Святой // Великие государственные деятели России / Под ред. А.Ф. Кисилёва. – М.: ВЛАДОС, 1996. – 464 с.

141. Кузьмин Д.В. К вопросу об истории взаимоотношений Украины с общеевропейскими институтами и месте Совета Европы в этом процессе // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. – Вип. 9. - Одеса: Юрид. л-ра, 2000. – 452 с.
142. Кури Х. Исследования проблем виктимизации в Германии // Криминологические исследования в мире. – М.: Наука, 1995.
143. Курс кримінально-виконавчого права України. Загальна та Особлива частини / О.М. Джужа, В.О. Корчинський, С.Я. Фаренюк, В.Б. Василець / За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 304 с.
144. Куц Ю. Реалізація прав людини і націй // Юридический вестник. – № 1. - 2002.
145. Лазарев Л.В. Иностранные граждане: правовое положение. – М.: Российское право, 1992. – 226 с.
146. Лист Ф. Преступление, как социально-патологич