КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВИПУСК АБО РЕАЛІЗАЦІЮ НЕДОБРОЯКІСНОЇ ПРОДУКЦІЇ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ (проблеми теорії та практики) :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП 4

Розділ 1. ОБ’ЄКТ І ПРЕДМЕТ ЗЛОЧИНУ “ВИПУСК АБО РЕАЛІЗАЦІЯ НЕДОБРОЯКІСНОЇ ПРОДУКЦІЇ” 13
1.1. Об’єкт злочину “Випуск або реалізація недоброякісної продукції”: генезис проблеми в теорії кримінального права 13
1.2. Предмет злочину “Випуск або реалізація
недоброякісної продукції” 48

Розділ 2. ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА ЗЛОЧИНУ “ВИПУСК АБО РЕАЛІЗАЦІЯ НЕДОБРОЯКІСНОЇ ПРОДУКЦІЇ” 66
2.1. Теоретико-прикладні аспекти криміналізації (декриміналізації) злочинного діяння 66
2.2. Суспільно небезпечні наслідки злочину “Випуск або реалізація
недоброякісної продукції” 87

Розділ 3. СУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ЗЛОЧИНУ “ВИПУСК АБО РЕАЛІЗАЦІЯ НЕДОБРОЯКІСНОЇ ПРОДУКЦІЇ” .. 105
3.1. Трансформація суб’єкта злочину “Випуск або реалізація
недоброякісної продукції” на сучасному етапі соціально-економічного розвитку суспільства 105
3.2. Суб’єктивна сторона злочину “Випуск або реалізація недоброякісної продукції”: проблеми кримінально-правової доктрини 117

Розділ 4. ВИПУСК АБО РЕАЛІЗАЦІЯ НЕДОБРОЯКІСНОЇ ПРОДУКЦІЇ: ПРОБЛЕМИ ВІДМЕЖУВАННЯ ВІД ІНШИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ І ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ 139
4.1. Відмежування випуску або реалізації недоброякісної продукції від суміжних злочинів та інших правопорушень 139
4.2. Покарання за випуск або реалізацію
недоброякісної продукції 154

ВИСНОВКИ 171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 180
ДОДАТКИ 207

ВСТУП¬
Актуальність теми дослідження. Людина, її життя і здоров’я є найвищими соціальними цінностями держави, закріпленими Конституцією України. Майбутнє держави зумовлюється комплексом політичних, економічних, соціальних і правових чинників, що впливають на демографічну ситуацію і стан здоров’я її населення.
Аналіз показників захворюваності наших співвітчизників за останнє десятиліття свідчить про те, що за кількісними і якісними характеристиками стан здоров’я населення України став критичним. Це неґативно позначається на розвиткові продуктивних сил, рівні добробуту громадян, загальній економічній і соціальній ситуації в державі.
Одним із чинників навколишнього середовища, що неґативно впливають на людину, є неякісні товари, послуги й роботи. Нерідко такий вплив призводить до масових захворювань, отруєнь тощо. Наприклад, за статистичними даними лише в 2001 р. в Україні внаслідок харчових отруєнь настала смерть більше ніж 10 тис. осіб. Тому зрозуміло, що необхідною є протидія розповсюдженню життєвих ресурсів неналежної якості зі застосуванням усього комплексу заходів правового реаґування, зокрема за допомогою кримінально-правових засобів.
Як свідчать статистичні показники, застосування на практиці норм адміністративного законодавства, законодавства про захист прав споживачів, норм законодавства про стандартизацію, сертифікацію та метрологію про відповідальність за продаж товарів, надання послуг або виконання робіт неналежної якості є досить поширеним явищем. Водночас використання кримінально-правових засобів охорони громадян у сфері споживання життєвих ресурсів, зокрема статті “Випуск або реалізація недоброякісної продукції” КК України, – украй рідкісне. За даними МВС України у провадженні органів досудового слідства знаходилася така кількість кримінальних справ, порушених за ст. 227 КК: 51 – у 2001 р., 78 – у 2002 р. Однак згідно з інформацією, отриманою нами із місцевих та апеляційних судів України, судових вироків у справах зазначеної категорії немає, хоча й було закінчено розслідуванням у звітному періоді відповідно 33 і 47 кримінальних справ. Відсутність адекватної практики застосування ст. 227 КК – це не свідчення повної втрати випуском або реалізацією недоброякісної продукції суспільної небезпеки, а, навпаки, підтвердження об’єктивно зумовленої необхідності кардинального реформування цієї статті, приведення її у відповідність до реалій сьогодення. Слід зазначити: даний висновок є логічно закономірним з урахуванням тих обставин, що встановлення кримінальної відповідальності за випуск або реалізацію недоброякісної продукції здійснювалося без належного врахування соціально-економічних перетворень, які відбуваються в Україні. Кримінально-правова охорона не завжди забезпечується в системі з іншими засобами правового впливу на правопорушників, що породжує колізії між кримінально-правовою нормою та нормами про відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції, які містяться у нормативно-правових актах інших галузей законодавства. Це в кінцевому підсумку зводить нанівець ефективність кримінально-правових засобів охорони інтересів споживачів, що використовуються в теперішній час.
В юридичній літературі питанням кримінально-правової протидії випуску або реалізації недоброякісної продукції приділялася увага в працях П.П. Андрушка, В.Г. Бєляєва, Н.О. Гуторової, О.О. Дудорова, А.Е. Жалінського, М.Й. Коржанського, В.О. Навроцького, О.І. Перепелиці, С.В. Полубінської, А.М. Ришелюка, В.Є. Скоморохи, Є.Л. Стрельцова, В.І. Ткаченка, М.І. Хавронюка, Д.Ф. Шергіної, Б.В. Яцеленка та інших авторів. Однак робіт, у яких злочин “Випуск або реалізація недоброякісної продукції” досліджується на монографічному рівні, досить незначна кількість. Автори окремих досліджень торкалися цієї теми виходячи з інтересів висвітлення суміжних проблем. Крім того, більшість правників вивчали зазначений злочин лише в межах кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності, що не дозволяло їм повною мірою здійснити науковий аналіз проблем кримінально-правової охорони здоров’я населення від неґативного впливу недоброякісної продукції. До того ж багато питань вказаної проблематики є дискусійними й дотепер недостатньо розроблені, що ускладнює боротьбу з аналізованим злочином.
Такий стан законодавства і теоретичного розроблення проблем кримінальної відповідальності за випуск або реалізацію недоброякісної продукції неґативно відбивається на практиці. Аналіз слідчої та судової практики, а також проведене опитування фахівців свідчать, що працівники правоохоронних органів стикаються з проблемами неоднозначного тлумачення ознак випуску або реалізації недоброякісної продукції, розмежування цього складу злочину і суміжних складів та інших видів правопорушень, за які передбачена адміністративна відповідальність або фінансові санкції.
Зазначені обставини, потреба в удосконаленні чинного кримінального законодавства про відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції, а також відсутність належного наукового розроблення даної проблеми зумовили актуальність обраної теми дисертації та необхідність її детального дослідження.
У радянський період проблемам кримінальної відповідальності за випуск або реалізацію недоброякісної продукції було присвячено значну кількість робіт. Серед їх авторів такі правники, як О.Л. Бєлахов, Г.В. Галахова, М.А. Гельфер, Б.М. Леонтьєв, В.Є. Мельникова, П.Т. Некіпєлов, С.В. Познишев, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, В.В. Труфанов, Б.С. Утєвський, В.В. Ястребов та інші.
Дисертант широко використовував праці згаданих дослідників, а також спирався на загальнотеоретичні положення науки кримінального права, кримінології, теорії права, економіки тощо, які розроблялися провідними радянськими вченими, науковцями України та Росії. Це роботи С.С. Алексєєва, М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, Б.В. Волженкіна, В.О. Глушкова, В.К. Грищука, П.С. Дагеля, О.М. Джужі, М.Г. Іванова, І.І. Карпеця, О.М. Костенка, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнєцової, І.П. Лановенка, П.С. Матишевського, А.А. Музики, Б.С. Нікіфорова, М.І. Панова, А.О. Пінаєва, Б.Г. Розовського, О.Б. Сахарова, О.Я. Свєтлова, В.В. Скибицького, Є.В. Фесенка, В.Л. Чубарєва, С.С. Яценка та інших правознавців.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри кримінального права та кримінології (тема “Кваліфікація злочинів у сфері господарської діяльності”) і є складовою частиною загальної науково-дослідної програми Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України “Наукове забезпечення боротьби з економічною злочинністю” на 2000 – 2005 рр. (п. 5.1).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення ефективної системи кримінально-правових заходів протидії постачанню на споживчий ринок товарів, послуг і робіт неналежної якості, формулювання на цій основі пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства, а також розроблення рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності слідчої і судової практики.
Відповідно до поставленої мети сформульовані такі завдання дослідження: здійснити історико-правовий аналіз розвитку національного законодавства про кримінальну відповідальність за злочин “Випуск або реалізація недоброякісної продукції”, визначити об’єктивні передумови реформування ст. 227 КК України в частині зміни її цільової спрямованості; дослідити об’єкт, предмет та ознаки потерпілого, об’єктивну й суб’єктивну сторони, суб’єкт злочину “Випуск або реалізація недоброякісної продукції”; встановити й проаналізувати ознаки складу даного злочину, що за умов конкуренції кримінально-правових норм дають підстави здійснити розмежування складу, визначеного ст. 227 КК України, і суміжних складів; вивчити стан слідчої та судової практики застосування ст. 227 КК України; підготувати теоретичні й практичні рекомендації щодо вдосконалення норми про кримінальну відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції.
Об’єктом дослідження є проблеми кримінальної відповідальності за випуск або реалізацію недоброякісної продукції.
Предметом дослідження виступає кримінально-правова норма про відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції, практика її застосування, а також норми адміністративного законодавства, законодавства про захист прав споживачів, про стандартизацію, сертифікацію і метрологію та норми інших галузей законодавства, що нині стали основою національної системи заходів боротьби з постачанням на ринок товарів, послуг і робіт неналежної якості.
Методи дослідження. У процесі дослідження використовувалися загальнонаукові методи пізнання: діалектичний, історичний, юридичний, системного аналізу, порівняльного правознавства й інші.
Використання історичного методу дозволило визначити закономірності в змінах економічного та політичного устрою суспільства й цільової спрямованості норми про кримінальну відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції. Застосування порівняльно-правового методу дало змогу встановити подібність і відмінності між нормами національного і зарубіжного законодавства про відповідальність за аналізований злочин. За допомогою юридичного методу та методу системного аналізу вдалося провести всебічне дослідження складу злочину “Випуск або реалізація недоброякісної продукції”, визначити місце ст. 227 КК України в системі норм Кримінального кодексу України, а також її співвідношення з нормами про інші види юридичної відповідальності за випуск або реалізацію продукції, надання послуг чи виконання робіт, що не відповідають встановленим вимогам якості.
Статистичні дані, котрі свідчать про поширеність зазначеного неґативного явища, оцінювались із застосуванням статистичного методу, а в межах соціологічного методу було проведено інтерв’ювання 117 фахівців, які здійснюють боротьбу з постачанням на ринок товарів, робіт і послуг неналежної якості в різних сферах правоохоронної діяльності держави.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні (з моменту набрання чинності Кримінальним кодексом України 2001 р.) монографічним дослідженням, яке спеціально присвячене аналізу основних проблем кримінальної відповідальності за випуск або реалізацію недоброякісної продукції. У дисертації висунуто ряд положень, нових у концептуальному плані та важливих для юридичної практики. Це, зокрема:
1. На основі результатів аналізу юридичної природи кримінально-правових заборон, дослідження їх місця в системі елементів механізму правового реґулювання, обґрунтовується наукова позиція про те, що об’єктом будь-якого злочину є правовідносини.
2. Беручи до уваги, що суспільна небезпека аналізованого злочину полягає не стільки в заподіянні ним шкоди правовідносинам у сфері господарської діяльності, скільки в можливості заподіяння шкоди здоров’ю населення, пропонується вилучити норму про кримінальну відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції з розділу VII “Злочини у сфері господарської діяльності” КК України. Натомість обґрунтовується потреба включити до розділу XIII “Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення” КК України норму про відповідальність за виготовлення з метою збуту або збут товарів, надання послуг чи виконання робіт, які не відповідають встановленим вимогам щодо безпеки життя та здоров’я людини.
3. Пропонується дефініція безпосереднього об’єкта даного злочину – структурно організована й нормативно вреґульована система відносин між людьми, їх об’єднаннями і спільнотами, що спрямована на забезпечення безпеки населення при споживанні товарів, послуг або робіт.
4. Стверджується, що ознаками предмета злочину, передбаченого ст. 227 КК України, у контексті ¬¬de lege ferenda повинні охоплюватися продовольчі і промислові товари, матеріалізовані результати послуг і робіт (зокрема, результати наданих у сфері громадського харчування послуг, послуг з водопостачання), які не відповідають встановленим вимогам щодо безпеки життя та здоров’я людини.
5. Наводяться докази щодо необхідності виключення зі ст. 227 КК України таких форм злочинного діяння, як випуск і реалізація недоброякісної або некомплектної продукції та товарів. Водночас пропонується включити до складу аналізованого злочину ознаки, відповідно до яких формами об’єктивної сторони будуть визнаватися виготовлення з метою збуту або збут товарів, надання послуг чи виконання робіт, які не відповідають встановленим вимогам щодо безпеки життя і здоров’я людини.
6. З огляду на труднощі розмежування причини та умови настання наслідку злочину, проблематичність визначення необхідного і випадкового причинного зв’язку, неможливість ізолювання основної причини, що породжує суспільно небезпечний наслідок, – вперше у вітчизняній теорії кримінального права пропонується вважати однією з детермінант конструювання формальних (усічених) складів злочинів неможливість виокремлення причинного зв’язку між суспільно небезпечним діянням і наслідком.
7. Ураховуючи загальноприйняті правила юридичної техніки, обґрунтовується положення про недопустимість охоплення диспозицією кримінально-правової норми ознак, що одночасно належать до умисного та необережного злочинів. Наводяться арґументи на користь позиції щодо необхідності кардинального реформування чинної норми про кримінальну відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції, згідно з якою допускається притягнення осіб до відповідальності незалежно від форми вини. Доводиться, що зазначена “універсальність” аналізованої норми є її недоліком, оскільки являє собою одну з причин неодноманітної правозастосовної діяльності за ст. 227 КК України, зокрема під час призначення покарання.
8. Вперше в українській кримінально-правовій доктрині арґументується позиція про те, що в сучасних умовах у сенсі de lege ferenda суб’єкт аналізованого злочину доцільно визначити як загальний – фізична осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.
9. Наводяться докази щодо наукової необґрунтованості існуючої конкуренції між складом злочину “Випуск або реалізація недоброякісної продукції” і складами окремих правопорушень, які закріплено в нормативно-правових актах інших галузей законодавства. На основі аналізу статистичних даних, матеріалів слідчої та судової практики доводиться, що за більшість проявів випуску або реалізації недоброякісної продукції, які тепер охоплюються ознаками злочину, передбаченого ст. 227 КК України, доцільно встановлювати не кримінальну, а інші види юридичної відповідальності, зокрема адміністративну чи фінансову.
10. Вперше у вітчизняній літературі розглядається питання про диспропорції у видах і розмірах покарання за злочин “Випуск або реалізація недоброякісної продукції” і за злочини, які є близькими до нього за характером і ступенем суспільної небезпеки. Робиться висновок щодо невідповідності покарання за злочин, передбачений ст. 227 КК України, принципам рівності громадян перед кримінальним законом і справедливості покарання.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що автором сформульовані пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства в аспекті правової охорони громадян від неґативного впливу на них товарів, послуг і робіт неналежної якості. Слід зазначити, що окремі пропозиції стосовно вдосконалення кримінально-правової боротьби з незаконним обігом алкогольної продукції, котрі раніше надсилалися до Верховної Ради України, певною мірою знайшли своє відображення в ст. 204 КК України 2001 р. (лист Комітету з питань правової реформи Верховної Ради України № 06 – 1/18 – 44 від 24 січня 2000 р.).
Результати дослідження можуть бути використані: у законотворчій діяльності з удосконалення кримінального, адміністративного, цивільного та інших галузей законодавства; для розроблення комплексних міжнародних, державних і реґіональних програм протидії наповненню ринку товарами, послугами та роботами, що не відповідають встановленим вимогам щодо безпеки життя та здоров’я людини; у вищих навчальних закладах у процесі розроблення навчальних посібників і викладання спеціального курсу “Кваліфікація злочинів у сфері господарської діяльності”; у науковій діяльності юристів – дослідників.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та практичні рекомендації, що містяться в дисертації, доповідалися під час виступів на міжнародних і республіканських науково-практичних конференціях: “Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики” (м. Київ, 1999 р.); “Нове кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС України” (м. Луганськ, 2002 р.), а також на науковому семінарі переможців конкурсу № 3 в рамках Програми малих грантів Харківського центру по вивченню організованої злочинності при Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (м. Харків, 2000 р.).
Публікації. Основні положення дисертації відображено у дев’яти статтях, що опубліковані в наукових фахових виданнях України (шість – у наукових журналах і три – у збірниках наукових праць), а також у чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях і семінарі.
Структура дисертації. Праця складається із вступу, чотирьох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (320 найменувань) і додатків. Повний обсяг дисертації становить 214 сторінок, із них обсяг списку використаних джерел і додатків – 34 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження дозволяє сформулювати пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства, згідно з яким передбачається відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції, а також запропонувати рекомендації, метою яких є підвищення ефективності застосування ст. 227 КК України.
1. Розглядаючи кримінально-правові заборони в системі елементів механізму правового реґулювання, автор робить висновок, що вони встановлюються для підсилення або підтримки не всіх без виключення суспільних відносин, а лише тієї їх частини, які вреґульовані нормами права. Кримінально-правові заборони є однією із складових механізму правового реґулювання, що забезпечує існування правопорядку в суспільстві. Із цього логічно випливає, що в разі вчинення злочину негативного впливу зазнають не просто суспільні відносини, а лише ті з них, які утворюють правопорядок, тобто правовідносини. Виходячи з цього пропонується вважати об’єктом будь-якого злочину саме правовідносини.
2. Дослідження результатів реформ політичного, економічного та соціального устрою України дозволили дійти висновку, що на цей час суспільна небезпека злочину, передбаченого ст. 227 КК України, криється у його спроможності завдати істотної шкоди відносинам, які складаються з приводу охорони здоров’я населення. З урахуванням викладеного, дисертант стверджує, що чинна кримінально-правова норма про відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції потребує коригування в плані зміни її цільової спрямованості та законодавчої фіксації цього в тексті чинного Кримінального кодексу України. Зазначена мета може бути досягнута за рахунок виключення ст. 227 КК України з розділу VII “Злочини у сфері господарської діяльності” КК України. Натомість дисертант пропонує включити до розділу XIII “Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення” КК України норму про відповідальність за виготовлення з метою збуту або збут товарів, надання послуг чи виконання робіт, які не відповідають встановленим вимогам щодо безпеки життя та здоров’я людини.
Безпосередній об’єкт досліджуваного злочину можна визначити як структурно організовану й нормативно вреґульовану систему відносин між людьми, їх об’єднаннями і спільнотами, спрямовану на забезпечення безпеки населення при споживанні товарів, послуг або робіт.
3. На підставі результатів теоретичного аналізу складу злочину “Випуск або реалізація недоброякісної продукції”, а також з урахуванням базисних положень наук кримінального, господарського права та законодавства про стандартизацію й сертифікацію обґрунтованою видається теза про безпідставність диференціації предмета розгляданого злочину на недоброякісну (тобто таку, що не відповідає встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам) і некомплектну продукцію та товари. На нашу думку, некомплектна продукція і товари – це різновид недоброякісної продукції та товарів. У тексті зазначеної статті терміни “недоброякісна” та “некомплектна” використовуються в їх юридичному значенні, а не техніко-економічному. І оскільки в контексті кримінально-правової науки некомплектна продукція – це різновид нестандартної продукції, а остання, у свою чергу, – різновид недоброякісної, то текстуально виділення некомплектної продукції та товарів як самостійних різновидів предмета досліджуваного злочину позбавлене логічного підґрунтя.
Ураховуючи, крім цього, те, що об’єктивно склалися всі необхідні передумови переорієнтування безпосереднього об’єкта аналізованого злочину на здоров’я населення, пропонується (у контексті ¬¬de lege ferenda) окреслити межі предмета аналізованого злочину формулюванням “товари, матеріалізовані результати послуг або робіт, які не відповідають встановленим вимогам щодо безпеки життя та здоров’я людини”.
4. Дослідження ситуації на споживчому ринку України дозволяє констатувати, що в умовах ринкової економіки така форма злочинного діяння, як випуск продукції, фактично означає те ж саме, що й реалізація. Тому за змістом ст. 227 КК України виокремлення випуску та реалізації недоброякісної або некомплектної продукції та товарів у вигляді альтернативних форм злочинного діяння є необґрунтованим.
Крім того, з урахуванням багатьох чинників (зокрема того, що реалізація продукції та товарів є господарською операцію з ознаками обміну, а надання товарів споживачам може здійснюватися і на безоплатній основі – спонсорство, меценатство тощо) доцільним видається виключення зі ст. 227 КК України й такої форми злочинного діяння, як реалізація недоброякісної або некомплектної продукції та товарів. Натомість пропонується закріпити в ст. 227 КК України такі форми злочинного діяння, як виготовлення з метою збуту або збут товарів, надання послуг чи виконання робіт, які не відповідають встановленим вимогам щодо безпеки життя та здоров’я людини.
5. Ми вважаємо, що склад злочину “Випуск або реалізація недоброякісної продукції” з ознакою “якщо такі дії вчинені у великих розмірах” є принципово важливим лише в плані охорони інтересів господарювання, оскільки іноді це допомагає розмежувати аналізований злочин та інші види правопорушень. Однак через те, що в даний час актуальною є саме кримінально-правова охорона здоров’я населення від небезпечних товарів, а кримінально-правова оцінка шкоди здоров’ю суттєво не залежить від розмірів небезпечних товарів (на відміну від небезпечності шкоди, яка заподіювалася відносинам у сфері господарської діяльності за часів радянської планової економіки), доречним буде виключити ознаку складу злочину “якщо такі дії вчинені у великих розмірах” зі ст. 227 КК України.
6. На нашу думку, позиція законодавця залишити суспільно небезпечні наслідки за межами складу злочину, передбаченого ст. 227 КК України, з одного боку, є обґрунтованою. Чинників, які об’єктивно зумовлюють такий підхід до формулювання складу даного злочину, декілька. Це і необхідність виконання ст. 227 КК загальнопревентивної та спеціально-превентивної функцій; і об’єктивна можливість заподіяння злочинними діяннями шкоди життю та здоров’ю; і труднощі конкретизації, виміру, обчислення і фіксації обсягу й характеру злочинних наслідків, які настають через випуск або реалізацію недоброякісної продукції; і труднощі виокремлення причинного зв’язку між суспільно небезпечними діяннями та наслідками тощо.
Проте, з іншого боку (зокрема, у разі очевидності наслідків як закономірного розвитку причинного зв’язку між діянням і наслідком), з урахуванням багатьох аспектів доцільним видається конструювання і матеріальних складів. Причому потрібною у розумінні de lege ferenda є ґрадація складів за ступенем суспільної небезпеки, тобто поділ їх з огляду на характер наслідків – ушкодження здоров’я потерпілого, смерть людини, загибель двох або більше людей тощо.
7. Дослідження злочинних проявів випуску або реалізації недоброякісної продукції, які набули поширення на цей час, дозволяють стверджувати: загроза заподіяння шкоди як відносинам у сфері господарської діяльності, так і відносинам щодо охорони здоров’я населення може бути створена діяннями осіб, що не входять до кола суб’єктів злочину “Випуск або реалізація недоброякісної продукції”. Ними можуть бути: особи, що хоч і є працівниками суб’єктів підприємницької діяльності, однак на них не в повному обсязі покладається контроль за якістю; особи, які нелеґально виготовляють і реалізують товари, надають послуги й виконують роботи; особи, що займаються веденням домашнього присадибного господарства; особи, котрі здійснюють нелеґальне перероблення небезпечних товарів або імпортують їх тощо.
Зважаючи на це, автор пропонує в сенсі ¬¬de lege ferenda визначити суб’єкт злочину, передбаченого ст. 227 КК України, загальним – фізична осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.
8. Ми поділяємо поширену в науці кримінального права позицію щодо недосконалості законодавчого визначення в чинних нормах умислу і необережності. Нами розвинуто й уточнено теоретичне положення про те, що законодавчо закріплена тричленна структура умислу може бути застосована лише до складів злочинів, сконструйованих як матеріальні. Крім того, набув подальшого розвитку підхід, згідно з яким реґламентована чинним кримінальним законодавством формула необережної вини не дає можливості вирішити питання про її зміст стосовно діяння у формальних та усічених складах злочинів.
З огляду на наведені недоліки ст. 24 та ст. 25 КК України та з урахуванням деяких положень науки кримінального права й теорії загальної психології зроблено висновок, що поширений у кримінально-правовій науці підхід до перенесення в умисних злочинах, склади яких визначено як формальні або усічені, вольової ознаки (всупереч законодавчому закріпленню) із наслідку на діяння є надто суперечливим.
Крім того, із позицій загальної теорії психології передбачення – це одна зі стадій психічного процесу свідомості, а отже, їх поділ у тексті норми відповідно до загальноприйнятих у логіці правил поділу понять є дискусійним.
9. Із суб’єктивної сторони злочин “Випуск або реалізація недоброякісної продукції” може бути вчинений як умисно, так і через необережність. Однак при цьому вважаємо за доцільне відзначити, що згідно з загальноприйнятими правилами юридичної техніки є недопустимим включення до диспозиції кримінально-правової норми ознак, які одночасно належать до умисного та необережного злочинів. Іґнорування цієї аксіоми слугує підґрунтям для порушення принципів призначення покарання, тому що за таких умов не виключається призначення в майже однакових випадках більш суворого покарання особі за вчинення випуску або реалізації через необережність, ніж за таке саме діяння, що скоєне іншою особою умисно.
10. Злочин “Виготовлення з метою збуту або збут товарів, надання послуг чи виконання робіт, які не відповідають встановленим вимогам щодо безпеки життя та здоров’я людини”, склад якого ми пропонуємо включити до Кримінального кодексу України замість чинної ст. 227, із суб’єктивної сторони доцільно визначити лише як необережний. При цьому зміст необережної форми вини щодо діяння у зазначеному злочині необхідно розглядати з точки зору психічного ставлення винної особи до вчиненого нею діяння: особа повинна була й могла усвідомлювати суспільно небезпечний характер вчиненого нею діяння. У розроблених дисертантом складах, де обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є суспільно небезпечні наслідки у вигляді ушкодження здоров’я або смерті людини, зміст вини доцільно визначити формулою – “особа повинна була і могла усвідомлювати суспільно небезпечний характер виготовлення з метою збуту або збуту товарів, надання послуг чи виконання робіт, які не відповідають установленим вимогам щодо безпеки життя і здоров’я людини, усвідомлювала можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді ушкодження здоров’я або смерті людини, однак легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість) або не усвідомлювала можливості їх настання, хоча повинна була і могла усвідомлювати (злочинна недбалість)”.
11. До розробленого нами складу злочину пропонується включити додаткову ознаку (що характеризує об’єктивну небезпеку вчинених діянь), при усвідомленні якої особа повинна притягатися до кримінальної відповідальності за вчинені нею діяння: якщо вони (тобто ці діяння) створили загрозу загибелі людини або ушкодження здоров’я”.
12. Як свідчить аналіз судової та слідчо-прокурорської практики, застосування ст. 227 КК України в разі випуску або реалізації недоброякісної продукції не можна визнати поширеним явищем. До причин такого становища справ належать: надмірне й невиправдане завищення законодавцем обсягу необхідної до заборони ст. 227 КК України поведінки; відсутність чітко окреслених меж конкуренції норм про відповідальність за надання споживачам товарів неналежної якості, що передбачені різними галузями законодавства; неврахування при побудові зазначеної статті мети, яку ставить суспільство, притягуючи до юридичної відповідальності осіб, що вчинили випуск або реалізацію недоброякісної продукції, тощо. У підсумку це призводить до того, що кримінальна відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції замінюється іншими видами юридичної відповідальності: цивільно-правовою, адміністративною, фінансовою.
13. Приведення правозастосовчої практики у сфері охорони інтересів споживачів у систему можливе за умови усунення розбіжностей у тлумаченні кримінально-правових норм, які охороняють інтереси споживачів. Зазначеної мети насамперед можна досягти завдяки узагальненню судової практики в даній сфері та відображенню його результатів у відповідній постанові Пленуму Верховного Суду України. У цій постанові доцільно вирішити питання щодо застосування не тільки норми про кримінальну відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції, але й інших норм, що певним чином спрямовані на охорону споживачів, зокрема тих, що містяться у ст. ст. 251, 325, 327 КК України. Також у цій постанові доцільно висвітлити питання про розмежування складів злочинів і складів інших правопорушень інтересів споживачів, що містяться в нормативно-правових актах інших галузей законодавства.
Як на наш погляд, доцільним видається внесення відповідних корективів і до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25 квітня 2003 р. “Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності”, де розглядаються питання про випуск або реалізацію недоброякісної продукції, які вчинені у великих розмірах. Як обґрунтовувалося у підрозділі 2.1. дисертації, є потреба замінити визначений у даній постанові критерій “одержаний дохід” як характеристику великих розмірів випуску або реалізації недоброякісної продукції на інший. Великі розміри випуску або реалізації недоброякісної продукції доцільно визначати з урахуванням загальної кількості й вартості випущеної або реалізованої продукції та товарів.
Судове тлумачення, яке доцільно здійснити, хоч і не являє собою офіційного тлумачення закону, проте дозволить зорієнтувати правозастосовчу практику на більш-менш одноманітне застосування норм права, які охороняють інтереси споживачів.
14. У дисертації висвітлюються питання про диспропорції у видах і розмірах покарань за злочин “Випуск або реалізація недоброякісної продукції” та за злочини, які є близькими до нього за характером і ступенем суспільної небезпеки. Робиться висновок щодо невідповідності покарання за злочин, передбачений ст. 227 КК України, принципам рівності громадян перед кримінальним законом і справедливості покарання.
Ураховуючи теоретичне положення, згідно з яким за однорідні злочини має призначатися відносно однакове покарання, слід визнати справедливим рішення про узгодження покарання за розроблений нами злочин “Виготовлення з метою збуту або збут товарів, надання послуг чи виконання робіт, які не відповідають встановленим вимогам щодо безпеки життя та здоров’я людини” з покаранням за злочини, котрі за характером і ступенем суспільної небезпеки є близькими до нього. Стверджується, що в разі створення загрози загибелі людини або ушкодження здоров’я через злочин, склад якого розроблений дисертантом, доцільним є визначення альтернативного покарання у виді штрафу в розмірі до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арешту на строк до трьох місяців, або обмеження волі на строк до двох років.
За виготовлення з метою збуту або збут товарів, надання послуг чи виконання робіт, які не відповідають встановленим вимогам щодо безпеки життя та здоров’я людини, якщо вони заподіяли шкоду здоров’ю потерпілого, покарання доцільно визначити у виді штрафу в розмірі до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років.
Якщо внаслідок вчинення зазначених вище суспільно небезпечних діянь настала смерть людини або інші тяжкі наслідки, обґрунтованим видається визначення покарання у виді обмеження волі на строк від трьох до п’яти років або позбавлення волі на строк від двох до п’яти років. За умови заподіяння внаслідок збуту товарів, надання послуг чи виконання робіт смерті двом або більше особам, на наш погляд, до винних осіб доцільно застосовувати покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років.
15. На завершення аналізу складу злочину, передбаченого ст. 227 КК України, пропонується авторська редакція статті, яку, на думку дисертанта, треба включити до чинного Кримінального кодексу України замість ст. 227 КК України.
Стаття 3271. Виготовлення з метою збуту або збут товарів, надання послуг чи виконання робіт, які не відповідають встановленим вимогам щодо безпеки життя та здоров’я людини
1. Виготовлення з метою збуту або збут товарів, надання послуг чи виконання робіт, які не відповідають встановленим вимогам щодо безпеки життя та здоров’я людини, якщо вони створили загрозу загибелі людини або ушкодження її здоров’я, –
караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
2. Ті самі діяння, якщо вони заподіяли шкоду здоров’ю потерпілого, –
караються штрафом до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть людини чи інші тяжкі наслідки, –
караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
4. Діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони спричинили загибель двох чи більше людей, –
караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Закони та інші нормативно-правові акти України
1. Конституція України. – К.: Видавництво УПФ, 1996. – 52 с.
2. Господарський кодекс України // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 462.
3. Закон України “Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз” від 5 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. ¬– № 49. – Ст. 258.
4. Закон України “Про захист населення від інфекційних хвороб” від 6 квітня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 29. – Ст. 29.
5. Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” від 8 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 40. – Ст. 337.
6. Закон України “Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту” від 22 грудня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. ¬– № 12 – 13. – Ст.80.
7. Закон України “Про захист прав споживачів” від 12 травня 1991 р. (За станом на 10 січня 2001 р.) / Верховна Рада України: Офіційне видання. – К., 2001. – 25 с.
8. Закон України “Про лікарські засоби” від 4 квітня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 22. – Ст. 86.
9. Закон України “Про об’єкти підвищеної небезпеки ” від 18 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. ¬– № 15. – Ст. 73.
10. Закон України від 25 червня 1991 р. “Про охорону навколишнього природного середовища” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
11. Закон України “Про питну воду та питне водопостачання” від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 16. – Ст. 112.
12. Закон України “Про поштовий зв’язок” від 4 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 6. – Ст. 39.
13. Закон України від 17 травня 2001 р. “Про стандартизацію” // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 31. – Ст. 145.
14. Закон України “Про якість та безпеку харчових продуктів й продовольчої сировини” від 23 грудня 1997 р. / Голос України. – 1998. ¬ – 3 лютого. – С. 6 – 8.
15. Кримінальний кодекс України, прийнятий сьомою сесією Верховної Ради України 5 квітня 2001 р. Офіційний текст. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 240 с.
16. Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 4. – Ст. 19.
17. Уголовный кодекс УССР. Официальный текст с изменениями на 1 июля 1950 г. и приложением общесоюзных актов уголовного законодательства. – М.: Юрид. лит., 1950. – 128 с.
18. Цивільний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.
19. Цивільний кодекс Української РСР. Цивільний процесуальний кодекс України // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – № 1. – 256 с.
20. Декрет Кабінету Міністрів України “Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення” від 8 квітня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 23. – Ст. 247.
21. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25 квітня 2003 р. “Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності” // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 3. – С. 2 – 6.
22. Письмо Государственного Комитета стандартизации, метрологии и сертификации N 4-5/16-965 от 05.02.2002 г. // Бухгалтер. – 2002. – № 10 – 11 (ч. 1).
23. Письмо Министерства внешних экономических связей и торговли Украины № 15–03/29–192 от 17 марта 1998 года “Розничная, оптовая торговля. Основные понятия, термины и определения” // Бизнес (Бухгалтерия. Право. Налоги. Консультации). – 1999. – 24 мая.

Кримінальне законодавство країн світу
24. Уголовный кодекс Австралии 1995 г. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2002. – 388 с.
25. Уголовный кодекс Голландии. – СПб.: Издательство “Юриди-чес-кий центр Пресс”, 2001. – 510 с.
26. Уголовный кодекс Грузии. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2002. – 409 с.
27. Уголовный кодекс Дании. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2001. – 230 с.
28. Уголовный кодекс Испании / Под редакцией и с предисловием доктора юридических наук, профессора Н.Ф. Кузнецовой и доктора юридических наук, профессора Ф.М. Решетникова. – М.: Издательство “ЗЕРЦАЛО”, 1998. – 218 с.
29. Уголовный кодекс Кыргызской Республики. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2002. – 352 с.
30. Уголовный кодекс Латвийской Республики. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2001. – 313 с.
31. Уголовный кодекс Литовской Республики. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2003. – 470 с.
32. Уголовный кодекс Республики Болгария. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2001. – 298 с.
33. Уголовный кодекс Республики Казахстан. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2001. – 466 с.
34. Уголовный кодекс Республики Польша. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2001. – 234 с.
35. Уголовный кодекс Франции. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2002. – 650 с.
36. Уголовный кодекс Швейцарии. – СПб.: Издательство “Юриди-чес-кий центр Пресс”, 2002. – 350 с.
37. Уголовный кодекс Швеции. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2001. – 320 с.
38. Уголовный кодекс Эстонской Республики. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2001. – 262 с.
39. Уголовный кодекс Японии. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2002. – 226 с.

Історичні джерела
40. Ведомости Верховного Совета СССР. – М., 1940. – № 23.
41. СЗ СССР. – 1930. – № 2.
42. СЗ СССР. – 1933. – № 73.
43. СУ РСФСР. – 1918. – № 47.
44. СУ РСФСР. – 1921. – № 17.
45. СУ РСФСР. – 1921. – № 69.
46. СУ РСФСР. – 1923. – № 48.
47. СУ УССР. – 1921. – № 24.
48. СУ УССР. – 1921. – № 650.
49. Судебная практика Верховного Суда СССР. – 1949. – № 11.

Коментарі до Кримінального кодексу України та
до Кримінального кодексу Російської Федерації
50. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. Изд. 2-е, изм. и доп. / Под общей редакцией Генерального прокурора Российской Федерации, профессора Ю.И. Скуратова и Председателя Верховного Суда Российской Федерации В.М. Лебедева. – М.: Издательская группа НОРМА–ИНФРА* М, 1998. – 832 с.
51. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Отв. ред. А.И. Бойко. – Ростов-на-Дону: Изд-во “Феникс”, 1996. – 734 с.
52. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под ред. А.В. Наумова. – М.: Юристь, 1996. – 824 с.
53. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. – М.: “Проспект”, 1997. – 760 с.
54. Коржанський М.Й. Популярний коментар Кримінального кодексу. – К.: Наукова думка, 1997. – 696 с.
55. Науковий коментар Кримінального кодексу України / Проф. Коржанський М.Й. – К.: Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001. – 656 с.
56. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 2-ге вид. переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2002. – 968 с.
57. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: За станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001 р. / За ред. С.С. Яценка. – К.: А.С.К., 2002. – 936 с.
58. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, 2001. – 1104 с.
59. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 січня 1997 р. / За ред. В.Ф. Бойка, Я.Ю. Кондратьєва, С.С. Яценка. – К.: Юрінком, 1997. – 960 с.
60. Новый Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Отв. ред. В.И. Радченко. – М.: Вердикт, 1996. – 647 с.
61. Перепелица А.И. Уголовная ответственность за хозяйственные преступления в сфере предпринимательской деятельности: Комментарий к действующему законодательству. – X.: Рубикон, 1997. – 104 с.
62. Сташис В.В. Уголовно-правовая охрана социалистического хозяйства: Научно-практический комментарий действующего уголовного законодательства УССР. – Х.: Выща школа, 1973. – 160 с.
63. Уголовный кодекс Украины: Комментарий / Под ред. Ю.А. Кармазина и Е.Л. Стрельцова. Издание второе. – Х.: ООО “Одиссей”, 2002. – 854 с.
64. Уголовный кодекс Украины: Научно-практический комментарий / Отв. ред.: В.И. Шакун, С.С. Яценко: 5-е изд., доп. – К.: А.С.К., 1999. – 1088 с.
65. Уголовный кодекс РСФСР. Должностные (служебные) преступления /ст. ст. 105 – 118 Уголовного кодекса: Практический комментарий / Под ред. М.Н. Гернета, А.Н. Трайнина. – М.: Право и жизнь, 1925. – 64 с.
66. Фесенко Є.В. Кримінально-правовий захист здоров’я населення (коментар законодавства та судової практики). – К.: Істина, 2001. – 192 с.

Спеціальна література
67. Алексеев С.С. Теория права. – Х.: БЕК. – 1994. – 224 с.
68. Анденес И. Наказание и предупреждение преступлений. – М.: Прогресс, 1979. – 264 с.
69. Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. – К.: Вища школа, 1980. – 216 с.
70. Белахов А.Л. Уголовная ответственность за выпуск недоброкачественной, некомплектной и нестандартной продукции. – М.: Юрид. лит., 1971. – 158 с.
71. Богатырев Ю. В помощь потребителю. – Новосибирск, 1991. – 77 с.
72. Боротьба зі злочинами у сфері підприємницької діяльності (кримінально-правові, кримінологічні, кримінально-процесуальні та криміналістичні проблеми). – Х.: Право, 2001. – 264 с.
73. Боротьба з господарськими злочинами / Ф.А. Лопушанський, Ю.Л. Титаренко, А.М. Ришелюк та ін. – Донецьк, 1997. – 160 с.
74. Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве. ¬– М.: Госюриздат, 1963. – 275 с.
75. Верт Н. История Советского государства. – М.: Изд-во “Весь мир”, 1998. – 452 с.
76. Волков Б.С. Мотив и квалификация преступлений. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1975. – 109 с.
77. Галахова А.В. Уголовная ответственность за хозяйственные преступления. – М.: Юрид. лит., 1987. – 158 с.
78. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1979. – 127 с.
79. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж: Издат. Воронеж., ун-та, 1974. – 243 с.
80. Дементьев С.И. Лишение свободы: уголовно-правовые и исправительно-трудовые аспекты. – М., 1987. ¬– 242 с.
81. Дроздов А.В. Человек и общественные отношения. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1966. – 124 с.
82. Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика: Монографія. – К.: Юридична практика, 2003. – 924 с.
83. Ененко Ю.А., Ажипа Д.Е. и др. Экологические и социаль-но-экономические факторы здоровья популяции. – Лу¬ганск: Світлиця, 1996. – 116 с.
84. Ефимов М.А. Борьба с преступлениями против общественного порядка, общественной безопасности и здоровья населения. – Минск: Вышэйшн школа, 1971. – 234 с.
85. Злобин Г.А., Никифоров Б.С. Умысел и его формы. – М.: Юрид. лит., 1972. – 262 с.
86. Зубкова В.И. Уголовное наказание и его социальная роль: теория и практика. – М.: Издательство НОРМА, 2002. – 304 с.
87. История СССР. Эпоха социализма. – М.: Высшая школа, 1985. – 763 с.
88. Карпец И.И. Индивидуализация наказания в советском уголовном праве. – М.: Госюриздат, 1961. – 152 с.
89. Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы. – М.: Юрид. лит., 1973. – 288 с.
90. Карпец И.И. Уголовное право и этика. – М.: Юрид. лит., 1985. – 256 с.
91. Карпец И.И. Современные проблемы уголовного права и криминологии. – М.: Юрид. лит., 1976. – 224 с.
92. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Предисл. В.Н. Кудрявцева. – М.: Акад. МВД СССР, 1980. – 248 с.
93. Криминальная мотивация / Отв. ред. академик В.Н. Кудрявцев. – М.: Наука, 1986. – 304 с.
94. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – 2-е изд., перераб. и дополн. – М.: Юристъ, 1999. – 304 с.
95. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. – М.: Госюриздат, 1960. – 245 с.
96. Кузнецова Н.Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности. – М., 1958. – 220 с.
97. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Политиздат, 1975. – 304 с.
98. Леонтьев Б.М. Ответственность за хозяйственные преступления. – – М.: Юрид. лит., 1963. – 192 с.
99. Лесниевски-Костарева Т.А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика. – М.: Издательство НОРМА, 1998. – 296 с.
100. Лопашенко Н.А. Преступления в сфере экономической деятельности: понятие, система, проблемы квалификации и наказания. – Саратов, 1997. – 213 с.
101. Макашвили В.Г. Уголовная ответственность за неосторожность. – М.: Госюриздат, 1957. – 212 с.
102. Музика А.А. Відповідальність за злочини у сфері обігу наркотичних засобів. – К.: Логос, 1998. – 324 с.
103. Навроцький В.О. Наступність кримінального законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960 р. та 2001 р.). – К.: Атіка, 2001. ¬– 272 с.
104. Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. – К.: Атіка, 1999. – 418 с.
105. Общественные отношения. Вопросы общей теории / Под ред. П.А. Рачкова. – М., 1981. – 200 с.
106. Павлов В.Г. Субъект преступления. – СПб.: Издательство "Юридический центр Пресс", 2001. – 318 с.
107. Парций Я.Е. Ненадлежащее качество продукции: государственный контроль; уголовная и административная ответственность. – М.: “Юрайт-М”, “Новая правовая культура”, 2001. – 308 с.
108. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1961. – 667 с.
109. Покровский В.А. Повышение эффективности научных исследований и разработок (Вопросы теории). – М.: Экономика, 1978. – 199 с.
110. Попович В.М. Тіньова економіка як предмет економічної кримінології. – К.: Правові джерела, 1998. – 448 с.
111. Похмелкин В.В. Социальная справедливость и уголовная ответственность. – Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1990. – 175 с.
112. Право и качество продукции / Отв. ред. В.И. Новоселов. – М.: Юрид. лит., 1972. – 248 с.
113. Прауде В.Р. Производство и обращение товаров народного потребления (хозяйственный механизм управления). – М.: Экономика, 1988. – 205 с.
114. Савченко А.В. Мотив і мотивація злочину: Монографія. – К.: Атіка, 2002. – 144 с.
115. Самощенко И.С. Общая теория советского права / Под ред. С.И. Братуся и И.С. Самощенко. – М.: Юрид. лит., 1966. – 491 с.
116. Санталов А.И. О единстве психологического и социаль-но-правового аспектов вины / В кн. Тезисы докладов и науч¬ных сообщений на межвузовской конференции по теоретическим и методологическим проблемам правовой науки. – Кишинев, 1965. – С. 218.
117. Сахаров А.Б. Ответственность за должностные злоупотребления по советскому уголовному праву. – M.: Госюриздат, 1956. – 211 с.
118. Светлов А.Я., Титаренко Ю.Л., Лановенко И.П., Филонов В.П., Костенко А.Н., Скибицкий В.В. и др. Уголовное наказание. – Киев – Донецк, 1997. – 317 с.
119. Смитиенко В.Н. Уголовно-правовая охрана здоровья населения в СССР. – Киев: Вища школа, 1989. – 242 с.
120. Социально-экономические и правовые проблемы повышения эффективности производства. Выпуск 1. – Ворошиловград, 1974. – 292 с.
121. Спиридонов Л.И. Социология уголовного права. – М.: Юрид. лит., 1986. – 236 с.
122. Сташис В.В. Хозяйственные преступления по Советскому уголовному праву. – Х., 1971. – 60 с.
123. Таралло Й.Л. Здоров’я населення: інформаційно-методичне забезпечення прогнозованого управління. – Чернівці, 1996. – 177 с.
124. Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в следственной и судебной практике. – К.: Юринком, 1995. – 208 с.
125. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. – Х.: Вища школа, 1988. – 198 с.
126. Таций В.Я. Уголовная ответственность за выпуск недоброкаче-ственной промышленной продукции. – Х.: Вища школа, 1981. – 81 с.
127. Трайнин А.Н. Учение о составе преступления. – М.: Госюриздат, 1946. – 186 с.
128. Тростюк З.А. Понятійний апарат Особливої частини Кримінального кодексу України: Монографія. – К.: Атіка, 2003. – 144 с.
129. Тяжкова И.М. Неосторожные преступления с использованием источников повышенной опасности / Под ред. д-ра юридических наук, проф. В.С. Комиссарова. – С