АЙДИНЯН АНЖЕЛА ВАСИЛІВНА. ФАКТИЧНА ПОМИЛКА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ: ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ

Краткое описание

АЙДИНЯН АНЖЕЛА ВАСИЛІВНА . Назва дисертаційної роботи: "ФАКТИЧНА ПОМИЛКА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ: ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
АЙДИНЯН Анжела Василівна
УДК 343.229
ФАКТИЧНА ПОМИЛКА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ:
ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ
12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
ШАПЧЕНКО Сергій Дмитрович,
професор кафедри кримінального
права та кримінології, доцент,
кандидат юридичних наук
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФАКТИЧНОЇ ПОМИЛКИ
1.1. Основні підходи до розуміння кримінально-правового змісту фактичної
помилки в науці кримінального права . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12
1.2. Фактична помилка та деякі інші кримінально-правові явища. . . . . . . . . . . . . . . 34
1.3. Проблеми систематизації фактичних помилок. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53
Висновки до розділу 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ НОРМАТИВНОЇ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ
ФАКТИЧНОЇ ПОМИЛКИ В СУЧАСНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ
2.1. Фактична помилка за кримінальним правом окремих іноземних держав. . . . . . 74
2.2. Особливості регламентації фактичної помилки в Кримінальному кодексі
України та основні напрями її вдосконалення. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 115
Висновки до розділу 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 150
РОЗДІЛ 3. ФАКТИЧНА ПОМИЛКА І ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ
ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
3.1. Загальні підходи до врахування фактичної помилки в правозастосовній практиці
України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .152
3.2. Особливості врахування фактичної помилки в окремих кримінально-правових
ситуаціях . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 160
Висновки до розділу 3 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 197
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 199
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 204
ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 234
3
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
КК, КК України Кримінальний кодекс України
від 05 квітня 2001 року
КПК Кримінальний процесуальний кодекс України
від 12 квітня 2012 року
ВСУ Верховний Суд України
ПВСУ Пленум Верховного Суду України
ППВСУ постанова Пленуму Верховного Суду України
ВССУ Вищий спеціалізований суд України з розгляду
цивільних і кримінальних справ
ППВССУ постанова Пленуму Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ
ЮСЗ юридичний склад злочину
ФП фактична помилка
КВ кримінальна відповідальність
ЮО юридична особа
4
ВСТУП
Актуальність теми. У Кримінальному кодексі України 2001 року (далі КК, КК
України) фактична помилка належним чином не регламентована. Нормативні
положення КК, що регулюють чи можуть регулювати ситуації, які включають
фактичну помилку, не відзначаються системністю. В цьому плані основне джерело
вітчизняного кримінального права потребує вдосконалення.
За відсутності необхідних нормативних орієнтирів серйозні проблеми щодо
врахування фактичної помилки виникають і у правозастосовній практиці України.
Наявні узагальнені правозастосовні орієнтири не завжди послідовні, тому підходи
щодо вирішення однотипних ситуацій досить часто різняться між собою. Значна
частина ситуацій, що включають фактичну помилку, взагалі таких орієнтирів не має.
Відтак у судовій та слідчій практиці України поширені випадки, коли фактична
помилка враховується неправильно, а часом – і зовсім не враховується, хоча таке
врахування, перш за все з точки зору забезпечення точності кримінально-правової
кваліфікації, необхідне.
Проблеми фактичної помилки були і залишаються предметом дослідження в
науці кримінального права. Окремі з них досліджувалися у працях, написаних у
ХІХ-ХХ століттях, – такими, зокрема, вченими, як Є.В. Ворошилін, Ф.Г. Гілязєв,
І.З. Гелллєр, А.А. Герцензон, П.С. Дагель, В.Ф. Кириченко, Д.П. Котов, Г.А. Кригер,
В.В. Назаров, А.А. Піонтковський, М.С. Таганцев, А.Н. Трайнін, Б.С. Утевский,
В.А. Якушин.
Фактична помилка у кримінальному праві розглядається також у роботах
деяких сучасних вітчизняних науковців. Тут варто назвати Ю.В. Бауліна,
Р.В. Верешу, Л.М. Кривоченко, М.І. Коржанського, П.С. Матишевського, Б. Мелиха.
Крім того, у 2000 р. Ю.А. Вапсва захистив кандидатську дисертацію на тему
«Помилка в змісті суб’єктивної сторони складу злочину», а у 2015 р. О.Д. Комаров –
на тему «Фактична помилка в кримінальному праві та її значення для кримінальної
відповідальності». Серед сучасних зарубіжних дослідників фактичної помилки
можна виокремити З.Г. Алієва, М.О. Бабія, Т.І. Безрукову, О.Ю. Прохорова,
О.І. Рарога, І.М. Тяжкову, М.Б. Фаткулліну.
5
Однак, незважаючи на наявність значної кількості наукових праць щодо
фактичної помилки, окремі теоретичні аспекти фактичної помилки залишаються
дискусійними, інші ж розглянуті неповно.
Таким чином, наявні проблеми фактичної помилки у кримінальному праві
потребують подальшого комплексного дослідження, в якому теоретичні підходи до
їх вирішення супроводжувалися б конкретними пропозиціями щодо вдосконалення
законодавства про кримінальну відповідальність в частині регламентації фактичної
помилки та поліпшення правозастосовної практики.
Вказані вище обставини обумовили вибір теми та напрям дисертаційного
дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема
дисертаційної роботи затверджена Вченою радою юридичного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка 20.12.2013 р.
(протокол № 4). Дисертація є складовою плану наукової роботи кафедри
кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка «Проблеми боротьби зі
злочинністю: кримінально-правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі
аспекти» на 2010-2015 рр. Обрана тема дисертаційного дослідження відповідає
плановій темі науково-дослідних робіт юридичного факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка «Доктрина права в правовій
системі України: теоретичні і практичні аспекти» (тема №11 БФ 042-01, державний
реєстраційний номер 111U008337).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення
основних теоретичних та практичних проблем фактичної помилки у кримінальному
праві, вироблення та реалізація системного підходу у спробах їх вирішення, а також
формулювання на цій основі науково обґрунтованих пропозицій щодо
вдосконалення нормативної регламентації фактичної помилки у КК України та
рекомендацій щодо поліпшення правозастосовної практики.
У зв’язку з цим робота зорієнтована на вирішення таких основних задач:
1) визначити ознаки (характеристики) фактичної помилки у кримінальному
6
праві, сформулювати її основний кримінально-правовий зміст;
2) з’ясувати співвідношення фактичної помилки з деякими суміжними чи
пов’язаними з нею кримінально-правовими явищами;
3) здійснити систематизацію фактичних помилок за найбільш значущими
критеріями;
4) дослідити особливості регламентації фактичної помилки за кримінальним
правом окремих іноземних держав, виокремити типові моделі такої регламентації;
5) встановити особливості регламентації фактичної помилки в КК України,
визначити основні її вади;
6) запропонувати оптимальну модель регламентації фактичної помилки у
кримінальному праві України, сформулювати конкретні пропозиції щодо внесення
відповідних змін до КК;
7) виявити основні тенденції врахування фактичної помилки в правозастосовній
практиці України, розглянути її вплив на кримінально-правову кваліфікацію та
обрання заходів кримінально-правового характеру щодо окремих ситуацій, надати
рекомендації щодо поліпшення правозастосовної практики.
Об’єктом дослідження є окремі норми КК України та кримінальних кодексів
деяких іноземних держав щодо регламентації фактичної помилки, навчальна та
наукова література з обраної теми, матеріали правозастосовної практики.
Предмет дослідження – основні теоретичні та практичні аспекти фактичної
помилки у кримінальному праві.
Методи дослідження. У роботі використовувались основні загальнонаукові та
спеціальні методи пізнання. Так, формально-логічний метод застосовувався для
встановлення змісту окремих понять та формулювань, які вживаються при
характеристиці фактичної помилки (підрозділи 1.1, 2.1.); системно-структурний
метод – для дослідження співвідношення фактичної помилки з іншими
кримінально-правовими явищами, а також систематизації фактичних помилок
(підрозділи 1.3, 2.2); порівняльно-правовий метод – для виявлення особливостей
регламентації фактичної помилки у кримінальному праві іноземних держав
(підрозділ 2.1); методи спеціально-юридичного та техніко-юридичного аналізу − для
7
виявлення особливостей положень КК України та законів про кримінальну
відповідальність іноземних держав, які регламентують окремі прояви фактичної
помилки (підрозділи 2.1, 2.2); статистичний метод – при проведенні узагальнення
правозастосовної практики (підрозділ 3.1.).
Нормативно-правову основу дослідження складають Конституція України, КК
України, Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК), положення
кримінального права близько 50 іноземних держав. У процесі порівняльноправового дослідження вивчалися положення кримінального законодавства держав
СНД, окремих держав східної гілки континентальної системи права, Центральної та
Західної Європи, держав сім’ї загального права, сім’ї соціалістичного права, держав
Латинської Америки, Африки та Азії.
Теоретичною основою дисертації є праці окремих учених Російської імперії та
СРСР, сучасних вітчизняних та зарубіжних науковців з питань кримінального права,
загальної теорії права, філології, логіки та філософії, які прямо чи опосередковано
стосуються фактичної помилки.
Емпіричну базу роботи складають матеріали 162 кримінальних справ
(проваджень). В дисертації також проаналізовані положення окремих постанов
Пленуму Верховного Суду України, деяких постанов пленумів верховних судів
окремих держав, що утворились на пострадянському просторі.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що на підставі
комплексного дослідження теоретичних, нормативних та правозастосовних проблем
фактичної помилки у кримінальному праві, сформульовано і обґрунтовано деякі
нові теоретичні положення, уточнено зміст окремих понять та характеристик, які
стосуються досліджуваного кримінально-правового явища, запропоновано шляхи
вдосконалення регламентації фактичної помилки у КК України та надані
рекомендації щодо її врахування у вітчизняній правозастосовній практиці.
На захист, зокрема, виносяться такі положення, висновки та пропозиції:
вперше:
- визначені і системно поєднані між собою філологічні, логічні, філософські,
загальноправові та галузеві характеристики фактичної помилки у кримінальному
8
праві; в цьому плані фактична помилка розглядається як складова кримінальноправової ситуації, в межах якої: а) особа вчинює діяння, яким завдається шкода
об’єкту кримінально-правової охорони; б) при його вчиненні окремі обставини
об’єктивного характеру оцінені (оцінюються) особою неправильно; в) ці обставини
мають кримінально-правове значення; г) неправильна оцінка – як результат або як
процес і результат – є компонентом суб’єктивної сторони діяння, тому вона не може
виникнути після його вчинення. З урахуванням зазначеного запропоновано
авторське визначення поняття фактичної помилки у кримінальному праві як
неправильної оцінки особою під час вчинення діяння, яким завдається шкода
об’єкту кримінально-правової охорони, фактичних обставин об’єктивного
характеру, що мають кримінально-правове значення;
- в межах систематизації фактичних помилок, що усувають злочинність діяння,
виокремлено ті, що виключають вину, та ті, що виключають кримінальну
протиправність; до останніх, зокрема, може бути віднесена фактична помилка, що
виключає відповідальність за умисне спричинення шкоди, а відповідальність за
скоєння необережного злочину виключається через недосягнення особою віку, з
якого може наставати кримінальна відповідальність за такий злочин (наприклад, при
заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження);
- доведено, що поєднання кількох характеристик в одній фактичній помилці
може впливати на її кримінально-правові наслідки по різному: в одних випадках
воно може справляти так званий кумулятивний ефект – коли правовий наслідок
помилки залежить саме від поєднання відповідних її характеристик (наприклад,
позитивна вибачлива фактична помилка у ситуації уявної оборони); в інших
випадках для визначення правового наслідку пріоритетною має визнаватись одна з
характеристик фактичної помилки (наприклад, негативна фактична помилка щодо
обставини, яка обтяжує покарання);
- виокремлено три основні моделі регламентації фактичної помилки в
кримінальному праві іноземних держав: 1) та, що передбачає лише загальні норми;
2) та, що передбачає лише спеціальні норми; 3) та, що поєднує загальні і спеціальні
норми;
9
- обґрунтовано, що оптимальною для кримінального права України є третя з
вказаних вище моделей; сформульована конкретна редакція загальних та окремих
спеціальних норм щодо фактичної помилки, які, на думку дисертанта, необхідно
включити до КК України (див. Висновки); запропоновано також відповідну
редакцію деяких загальних правозастосовних орієнтирів щодо фактичної помилки
(положень, що можуть бути включені до відповідних постанов Пленуму Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ);
удосконалено:
- орієнтири щодо визначення співвідношення фактичної помилки з юридичною
помилкою, виною (обома її формами), казусом та відхиленням дії;
- підходи до врахування фактичних помилок при призначенні покарання;
- окремі аргументи на користь того, що в так званій ситуації dolus generalis
наявні дві фактичні помилки, які обумовлюють різне психічне ставлення суб’єкта до
вчинюваних ним діянь, а тому кожне з цих діянь потребує окремої кримінальноправової оцінки;
набуло подальшого розвитку:
- послідовне використання критеріїв для багатоступеневої систематизації
фактичних помилок;
- доктринальні підходи до визначення тих положень різних інститутів
кримінального права, які можуть бути нормативними орієнтирами для оцінки
ситуацій, що включають фактичну помилку;
- визначення прийнятних і хибних варіантів кримінально-правової оцінки
ситуації, яка включає фактичну помилку щодо наявності співучасті.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені в
роботі висновки та пропозиції можуть бути використані:
- у науково-дослідницькій діяльності – для подальшого вивчення питань,
пов’язаних з фактичною помилкою у кримінальному праві;
- у законотворчості – для вдосконалення регламентації фактичної помилки в
КК України (Лист Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого
забезпечення правоохоронної діяльності № 04-18/12-831 від 19.04.2016 р., див.
10
Додаток А);
- у правозастосовній діяльності – при прийнятті постанов Пленуму Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Акт
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
щодо впровадження результатів дисертаційного дослідження № 223-1123/0/4-16 від
15.04.2016 р., див. Додаток Б);
- у навчальному процесі – для підготовки підручників, навчальних та навчальнометодичних посібників, а також при викладанні навчальної дисципліни
«Кримінальне право» (Акт впровадження наукових розробок у навчальний процес
на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса
Шевченка від 18 лютого 2016 р., див. Додаток В).
Особистий внесок здобувача. В опублікованій у співавторстві з К.П. Задоєю
статті «Фактичні помилки співучасника щодо обставин вчинюваного злочину та
суб'єкта злочину щодо обставин, які кореспондують з ознаками співучасті: вплив на
кримінально-правову кваліфікацію» (Право і громадянське суспільство. – 2015. –
№1. – С. 116 – 141) особистий внесок здобувача полягає у теоретичній
характеристиці фактичної помилки, визначенні її поняття, в обґрунтуванні підходу,
відповідно до якого не лише вибачлива, а і невибачлива фактична помилка має
усувати ставлення у вину спеціальних ознак потерпілої особи, якщо вони
передбачені в межах відповідного складу злочину.
Апробація результатів дисертації. Дисертація доповідалась та обговорювалась
на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка, схвалена і
рекомендована до захисту 18.02.2016 р. (протокол № 8). Деякі положення
дисертаційної роботи були оприлюднені на міжнародній науково-практичній
конференції студентів, магістрів, аспірантів, докторантів та молодих вчених
«Актуальні питання державотворення в Україні» (м. Київ, 24 квітня 2013р.),
міжнародній науково-практичній конференції «Вітчизняна юридична наука в
умовах сучасності» (м. Харків, 11-12 травня 2013 р.), міжнародній науковій
конференції студентів та аспірантів «Четверті харківські кримінально-правові
11
читання» (м. Харків, 16-17 травня 2014 р.), міжнародній науково-практичній
конференції «Актуальні питання державотворення в Україні» (м. Київ, 22 травня
2015 р.) та на VI міжвузівській науково-теоретичній конференції «Актуальні
проблеми кримінального права (пам'яті професора П.П. Михайленка)» (Київ, 20
листопада 2015 р.).
Публікації. Основні результати дослідження відображені у дванадцяти
публікаціях, з яких сім статей, опублікованих у наукових фахових виданнях (з них
одна стаття у виданні іноземної держави, яке включено до міжнародних
наукометричних баз), та п’ять тез наукових доповідей на міжнародних наукових та
науково-практичних конференціях.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які
вміщують сім підрозділів, загальних висновків, списку використаних джерел та
додатків. Загальний обсяг дисертації становить 321 сторінку, із яких основний текст
– 203 сторінки, список використаних джерел – 30 сторінку (314 найменувань) та
текст додатків − 88 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
В процесі дослідження теоретичних, нормативних та правозастосовних
проблем фактичної помилки у кримінальному праві було уточнено деякі теоретичні
положення, сформульовано висновки та внесено пропозиції, що мають певне
наукове та практичне значення. Серед них найбільш значущими, на думку
дисертанта, є такі.
1. Фактична помилка у кримінальному праві має характеристики, що
обумовлені філологічними, логічними, філософськими, загальноправовими та
галузевими її аспектами. Основними з цих характеристик є:
1) «родовим» поняттям фактичної помилки є «неправильна оцінка»;
2) фактична помилка існує як відносно самостійне кримінально-правове явище
лише у разі вчинення діяння, яким заподіюється шкода об’єкту кримінальноправової охорони;
3) неправильна оцінка – як результат або як процес і результат – є компонентом
суб’єктивної сторони діяння, тому вона не може виникнути після його вчинення;
4) зміст предмету фактичної помилки становлять обставини, що мають
кримінально-правове значення у його широкому розумінні; обсяг її предмету
можуть складати як обставини, що кореспондують з ознаками складу злочину, так і
обставини, що знаходяться за його межами.
Врахування названих вище характеристик – перш за все в частині їх
співвідношення («взаємодії») – дозволяє визначити фактичну помилку в
кримінальному праві як неправильну оцінку особою під час вчинення діяння, яким
завдається шкода об’єкту кримінально-правової охорони, фактичної обставини
об’єктивного характеру, що має кримінально-правове значення.
2. Фактична помилка пов’язана з деякими іншими кримінально-правовими
явищами. Зокрема, така помилка може «входити» до змісту вини (як умисної, так і
необережної її форм), а може виключати її (при казусі). Таким чином, фактична
помилка і вина знаходяться у відношенні «часткового перетинання». Так само
співвідносяться фактична помилка і казус, а також фактична помилка і склад
200
злочину.
3. До найбільш значущих критеріїв систематизації фактичних помилок можна
віднести: 1) причини та умови виникнення помилки, за якими виділяються
вибачливі/сумлінні та невибачливі/несумлінні помилки; 2) зміст неправильної
оцінки, за яким виокремлюються позитивні та негативні помилки; 3) характер
впливу на злочинність діяння; тут вирізняються дві групи фактичних помилок – ті,
що усувають злочинність діяння, та ті, що її не усувають.
Виокремлені за цими критеріями характеристики фактичної помилки можуть
взаємодіяти між собою, обумовлюючи відповідне її (помилки) кримінально-правове
значення.
4. В кримінальному праві іноземних держав фактична помилка регламентується
як загальними, так і спеціальними нормами. При цьому можна відмітити такі
основні тенденції:
1) переважно регламентуються фактичні помилки, що впливають на
кримінально-правову кваліфікацію, а саме: виключають кримінальну
відповідальність взагалі або, виключаючи умисел, обумовлюють у певних випадах
відповідальність за злочин, вчинений через необережність; обумовлюють
неінкримінування кваліфікуючої ознаки чи інкримінування злочину іншого виду;
2) в окремих випадках передбачається вплив фактичної помилки на обрання
заходів кримінально-правового характеру;
3) в багатьох джерелах розрізняються вибачливі та невибачливі фактичні
помилки, а також диференціюється їх вплив на оцінку діяння особи; достатньо рідко
виділяються позитивні та негативні фактичні помилки;
4) зміст більшості положень щодо фактичної помилки ґрунтується на принципі
суб’єктивного інкримінування.
5. В КК України регламентація фактичної помилки здійснюється деякими
загальними положеннями (ст.ст. 15, 24, 25), а також окремими спеціальними
нормами (ст. 37, ч. 5 ст. 41). Така регламентація не відзначається повнотою і
системністю. Конкретними її вадами, зокрема, є: відсутність загальної норми щодо
фактичної помилки, хоча б орієнтовного переліку її можливих правових наслідків,
201
фрагментарність окремих положень розділу VІІІ Загальної частини КК тощо.
6. Оптимальна модель регламентації фактичної помилки в КК України має
передбачати: 1) загальні положення щодо фактичної помилки; 2) конкретні
положення щодо фактичної помилки, які стосуються окремих ситуацій; 3)
узгодження різних нормативних положень щодо фактичної помилки між собою. Для
реалізації цієї моделі запропоновано такі зміни до КК:
1) Змінити назву розділу V Загальної частини «Вина та її форми», виклавши її в
редакції «Вина, казус, помилка».
2) Доповнити Кодекс статтями 251
, 252
, 301
, 431
такого змісту:
«Стаття 251
. Фактична помилка
1. Фактичною помилкою є неправильна оцінка особою під час вчинення діяння,
яким заподіюється шкода фізичній, юридичній особі, суспільству або державі,
фактичної обставини, що має кримінально-правове значення.
2. Питання про кримінальну відповідальність особи, яка вчинила діяння за
наявності фактичної помилки, вирішується відповідно до положень, передбачених
статтею 252 та іншими статтями цього Кодексу. У разі, якщо іншими статтями
цього Кодексу передбачені спеціальні положення щодо фактичної помилки,
застосовуються такі положення.
Стаття 252
. Правові наслідки фактичної помилки
1. У випадках, передбачених цим Кодексом, фактична помилка може
виключати кримінальну відповідальність, а також враховуватись при кваліфікації
злочинів та при обранні заходів кримінально-правового характеру.
2. Фактична помилка щодо наявності обставини, з якою цей Кодекс пов’язує
сприятливі для особи кримінально-правові наслідки, тягне їх настання відповідно
до положень, передбачених цим Кодексом.
3. Фактична помилка щодо наявності обставини, з якою цей Кодекс пов’язує
несприятливі для особи кримінально-правові наслідки, може потягти їх настання
лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
4. Фактична помилка щодо відсутності обставини, з якою цей Кодекс пов’язує
несприятливі для особи кримінально-правові наслідки, виключає їх настання, якщо
202
особа не повинна була або не могла усвідомлювати наявності такої обставини.
5. Фактична помилка щодо відсутності обставини, з якою цей Кодекс пов’язує
несприятливі для особи кримінально-правові наслідки, якщо особа повинна була і
могла усвідомлювати наявність такої обставини, може потягти їх настання лише
у випадках, передбачених цим Кодексом.
Стаття 301
. Фактична помилка щодо обставин, які стосуються
співучасті у злочині
1. Фактична помилка щодо відсутності обставини, з якою цей Кодекс пов’язує
вчинення злочину у співучасті, виключає ставлення в вину особі цієї обставини.
2. Фактична помилка щодо наявності обставини, з якою цей Кодекс пов’язує
вчинення злочину у співучасті, може бути підставою для ставлення в вину цієї
обставини лише у разі, якщо така помилка обумовила визнання скоєного особою
злочину незакінченим.
Стаття 431
. Фактична помилка щодо наявності обставини, що виключає
злочинність діяння
1. Якщо внаслідок фактичної помилки щодо наявності обставини, що виключає
злочинність діяння, особа не усвідомлювала і не повинна була або не могла
усвідомлювати помилковості свого припущення, її діяння оцінюється за правилами,
передбаченими статтями 36, 38-43 цього Кодексу.
2. Якщо особа не усвідомлювала, але повинна була і могла усвідомлювати
відсутність обставини, що виключає злочинність діяння, то у випадках,
передбачених цим Кодексом, вона може нести відповідальність за необережне
спричинення шкоди».
3) Статтю 37 виключити.
4) Доповнити статтю 66 частиною четвертою такого змісту: «Фактична
помилка щодо наявності обставини, передбаченої частиною першою цієї статті,
враховується при призначенні покарання так само, як і відповідна пом’якшуюча
обставина, що мала місце реально».
5) Доповнити статтю 67 частиною п’ятою такого змісту: «Фактична помилка
щодо наявності або відсутності обставини, передбаченої частиною першою цієї
203
статті, виключає її врахування як такої, що обтяжує покарання. Така помилка
може бути врахована відповідно до пункту 3 частини третьої статті 65 цього
Кодексу як показник ступеню тяжкості вчиненого злочину».
7. До загальних тенденцій врахування фактичної помилки в правозастосовній
практиці України можна віднести такі:
1) психічне ставлення особи до обставин об’єктивного характеру, що не
виключає фактичну помилку, досить часто належним чином правозастосувачами не
з’ясовується;
2) словосполучення «фактична помилка» у процесуальних документах
зустрічається вкрай рідко, частіше на допущення фактичної помилки вказують
формулювання – «не усвідомлював», «не знав, що…», «думав, що…», «вважав,
що…», «був переконаний що…», «будучи впевненим у тому, що…» тощо;
3) найбільш поширеними різновидами фактичної помилки є фактичні помилки
щодо характеру діяння, щодо особи потерпілого (його ознак), суспільно
небезпечних наслідків, способу вчинення злочину, предмету злочину та
причинового зв’язку;
4) переважно правильно враховуються фактичні помилки, щодо яких є
узагальнені правозастосовні орієнтири; за відсутності таких орієнтирів практика
вирішення ситуацій, що включають фактичну помилку є суперечливою.
Найбільш оптимальний спосіб вирішення проблем врахування фактичної
помилки у вітчизняній правозастосовній практиці передбачає вдосконалення її
регламентації на законодавчому рівні у вигляді внесення відповідних змін до КК. За
відсутності нормативних орієнтирів бажано сформулювати узагальнені
правозастосовні орієнтири щодо найбільш поширених і проблемних ситуацій, що
включають фактичну помилку, прийняти окрему постанову Пленуму Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
присвячену фактичній помилці, або включити такі орієнтири в постанови по
окремим категоріям справ.