Грищенко Наталія Михайлівна Кримінальна відповідальність за протиправне заволодіння майном підприємства, установи чи організа­ції

Краткое описание

Грищенко Наталія Михайлівна «Кримінальна відповідальність за протиправне заволодіння майном підприємства, установи чи організа­ції» (12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кри­мінально-виконавче право). Спецрада Д 08.727.04 у Дні­пропетровському державному університеті внутрішніх справ МВС України

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праия на правах рукопису
ГРИЩЕНКО НАТАЛІЯ МИХАЙЛІВНА
УДК 343.74
ДИСЕРТАЦІЯ
КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРОТИПРАВНЕ ЗАВОЛОДІННЯ
МАЙНОМ ПІДПРИЄМСТВА. УСТАНОВИ. ОРГАНІЗАЦІЇ
12.00.0S - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право
(081 - Право)
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наж
(доктора філософії)
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело Н.М. Гришенко
Науковий керівник: Бабанін Сергій Володимирович, кандидат юридичних наук, доцент
ДНІПРО-2019

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 16
ВСТУП 17
РОЗДІЛІ. ІСТОРНКО - ПРАВОВИЙ РОЗВИТОК ТА СОЦІАЛЬНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПРОТИПРАВНЕ ЗАВОЛОДІННЯ МАЙНОМ ПІДПРИЄМСТВА, УСТАНОВИ, ОРГАНІЗАЦІЇ 25
1.1. Витоки та сучасний стан кримінально - правового забезпечення
охорони майна підприємства, установи, організації від протиправного завод одіння 25
1.2. Соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за
протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації 40
Висновки до Розділу 1 58
РОЗДІЛ 2. КРИМІНАЛЬНО - ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПРОТИПРАВНЕ ЗАВОЛОДІННЯ МАЙНОМ ПІДПРИЄМСТВА, УСТАНОВИ. ОРГАНІЗАЦІЇ 61
2.1. Об єкт протиправного заволодіння майном підприємства, установи,
організації 61
2.2. Об'єктивна сторона протиправного заволодіння майном підприємства,
установи, організації 82
2.3. Суб’єкт протиправного заволодіння майном підприємства, установи,
організації 108
2.4. Суб'єктивна сторона протиправного заволодіння майном
підприємства, установи, організації 124
Висновки до РОЗДІЛУ 2 
РОЗДІЛ 3. СПЕЦІАЛЬНІ ПИТАННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПРОТИПРАВНЕ ЗАВОЛОДІННЯ МАЙНОМ ПІДПРИЄМСТВА. УСТАНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ 140
3.1. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки протиправного
заволодіння майном підприємства, установи, організації 140
3.2. Покарання за протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації 169
Висновки до Розділу 3 180
ВИСНОВКИ 183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 188
ДОДАТКИ 209
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ВАТ - Еідкрите акціонерне товариство
ВУЦВК - Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет
ГК - Господарський кодекс
ГПК - Господарський процесуальний кодекс
ЗАТ - закрите акціонерне товариство
ЗМІ - засоби масової інформації
ІК - інвестиційна компанія
КК - Кримінальний кодекс
КП - комунальне підприємство
КПК - Кримінальний процесуальний кодекс
МВС - Міністерство внутрішніх справ
ПК - Податковий кодекс
РБ - Республіка Білорусь
РДА - районна державна адміністрація
РК - Республіка Казахстан
РМ - Республіка Молдова
РРФСР - Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
РФ - Російська Федерація
СБУ - Служба безпеки України
СНД - Співдружність Незалежних Держаь
США - Сполучені Штати Америки
ТОВ - товариство з обмеженою відповідальністю
УРСР - Українська Радянська Соціалістична Республіка
ФОН - фонд операцій з нерухомістю
ФПГ - фінансово-промислова група
ФРН - Федеративна Республіка Німеччини
ЦК - Цивільний кодекс
ЦПК - Цивільний процесуальний кодекс

ВСТУП
Актуальність темн. Світова спільнота визнає рейдерство фактором, який свідчить про недосконалість законодавства держави, її політичних, економічних та правових структур, неможливість належного забезпечення підприємницької та іншої економічної діяльності, права власності на підприємства, установи, організації, конкурентних відносин Наявність в Україні фактів протиправного заволодіння майном підприємств, установ, організацій свідчить про суттєві проблеми в економічній та правовій системах держави, обумовлених високим рівнем корупції, нестабільним станом політичної ситуації в країні, боротьбою різних фінансово-промислових груп за перерозподіл власності та сфер впливу.
За оцінками експертної ради Антирейдерського союзу підприємців України за 15 років в Україні відбулося понад ЗО тисяч випадків незаконного перерозподілу власності на загальну суму близько 20 млрд. доларів США. Така ситуація спонукає державу вживати запобіжних заходів цьому негативному явищу, зокрема, і у сфері нормативно-правового забезпечення Одним з останніх нормативно-правових актів запобігання рейдерству є Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України шодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» від 06.10.2016 р. Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України шодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 10 жовтня 2013 р. до КК України внесені ст.ст. 205-1, 206-2 КК України, які, фактично, передбачили кримінальну відповідальність за рейдерство та пов’язані з ним явиша.
Проте практика застосування кримінально-правових норм, зокрема, ст. 206-2 КК України, свідчить про достатньо БИСОКИЙ рівень латентності цього злочину. Так, у 2014 р. обліковано 13 злочинів, передбачених ст. 206-2 КК України, і тільки 2 кримінальних провадження направлені до суду з обвинувальним актом; у 2015 р. облікоБано 25 таких ЗЛОЧИНІБ, а до суду
направлене лише 1 кримінальне провадження, 2016 р. - 66 та 3, БІДПОБІДНО, 2017 р. - 68 та 4, 2018 р. - 62 та 3.
Рейдерським атакам наражаються як великі ліквідні підприємства, так і невеликі, але стратегічно важливі малі підприємства.
Методологічною основою дисертації стали праці таких вітчизняних вчених-криміналістів як П.П. Андрушко, А.М. Бойко, Б.М. Грек, Н.О. ГутороЕа, Л.М. Демидова, 0 0. Дудоров, А.П. Закалюк, Д О. Калмиков, Є.В Калмикова, О.Г. Кальман, В.Р. Мойсик, Т.М. Марітчак, Л.М. Скора, Є.Л. Стрельцов, М І. Хавронюк та ін., а також зарубіжних вчених - Б.В. Волженкіна, Н.О. Лопашенко, 3.0. Незнамової, Т.Ю. Погосян та ін.
У захищених дисертаціях на здобуття вченого ступеня кандидата юридичних наук В.Б. Даиюка «Криміногенні процеси у сфері корпоративних відносин: кримінологічна характеристика, детермінація та запобігання» (м. Київ, 2015 р.) та С.С. Титаренка «Кримінальна відповідальність за протиправне захоплення суб єктів господарювання» (м. Дніпро, 2018 р.) питання
кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ст. 206-2 КК України, комплексно не досліджувались
Наведене зумовило вибір теми дисертаційного дослідження Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі кримінального права та кримінології Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ відповідно до: Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органіБ внутрішніх спраБ України на період 2015-2019 рр , затвердженого наказом МВС України від 16.03.2015 р. № 275; п. 3.13 Плану проведення науково-дослідних та дослідно- конструкторських робіт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2018 р., схваленого БЧЄНОЮ радою цього навчального закладу (протокол X® З від 23.11.201" р); Указу Президента України «Про посилення протидії рейдерству» во 19.03.2014 р. X® 313 2014.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є наукове обгрунтування кримінальної відповоальності за протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації, створення на цій ОСНОБІ удосконаленої конструкції ст. 206-2 КК України та розробка рекомендацій з вдосконалення відповідних законодавчих положень та практики їх застосування.
Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі задачі:
- розглянути генезис кримінально-правових норм шодо відповідальності за протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації;
- проаналізувати кримінальне законодавство зарубіжних країн шодо кримінально-правової заборони протиправного заволодіння майном підприємства, установи, організації;
- здійснити правовий аналіз підстав криміналізації протиправного заволодіння майном підприємства, установи, організації;
- визначити об’єкт протиправного заволодіння майном підприємства, установи, організашї,
- охарактеризувати об’єктивну сторону протиправного заволодіння майном підприємства, установи, організашї;
- визначити ознаки суб’єкта протиправного заволодіння майном підприємства, установи, організашї;
-дослідити суб'єктивну сторону протиправного заволодіння майном підприємства, установи, організашї;
- визначити кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки протиправного заволодіння майном підприємства, установи, організації;
- проаналізувати критерії встановлення покарання за протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації;
-розробити пропозиції шодо удосконалення конструкції ст. 206-2 КК України та практики її застосування
05 єкт дослідження - суспільні відносини у сфері кримінально-правової охорони господарської діяльності.
Предмет дослідження - кримінальна відповідальність за протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації.
Методи дослідження. У роботі, ДЛЯ досягнення поставленої МЄТИ; використані такі методи: діалектичний метод наукового пізнання - при аналізі законодавства та практики його застосування щодо кримінальної відповідальності за протиправне заволодіння майном підприємства; установи, організації (підрозділи 1.1-3.2); історико-правовий - при дослідженні генезису норми про кримінальну відповідальність за протиправне заволодіння майном підприємства; установи, організації (підрозділ 1.1); порівняльно-правовий метод - під час вивчення досвіду зарубіжних держав (членів СНД) щодо кримінально - правового забезпечення охорони суспільних відносин, на які посягає злочин, передбачений ст. 206-2 КК України (підрозділ 1.2); системно-структурний - використано під час проведення комплексного дослідження проблем кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ст. 206-2 КК України (розділи 2 та 3); формально-догматичного аналізу - при здійсненні доктринального тлумачення окремих положень ст. 206-2 КК України, при якому використані такі способи тлумачення: граматичний, систематичний, логічної інтерпретації, історичний (розділ 2); статистичний та соціологічний - при анкетуванні практичних працівників Національної поліції, узагальненні практики застосування ст. 206-2 КК України (підрозділи 1.2-3.2); правового модеіювання - використаний при удосконаленні ст. 206-2 КК України (підрозділи 2.1-3.2).
Нормативну базу дослідження становлять Конституція України, кримінальне, цивільне та інше законодавство як України, так і окремих зарубіжних країн, нормативно-правові акти Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативні акти, прийняті у сфері господарської діяльності підприємств, установ та організацій, постанови Пленуму Верховного Суду України.
Емпіричну базу дисертації становлять: статистичні показники статистичної звітності Генеральної прокуратури України по ст. 206-2 КК України за 2014-2018 рр.; результати вивчення й узагальнення СУДОБОЇ практики (14 обвинувальних вироків по ст. 206-2 КК України та суміжних злочинах проти власності); результати опитування 123 прапіЕннків Нашональної поліції України з питань кримінальної відповідальності за протиправне заЕолодіння майном підприємства, установи, організації.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням кримінальної відповідальності за протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації. Найбільш важливими теоретичними і практичними положеннями дослідження є такі:
вперше:
- виділено чотири етапи розвитку кримінальної відповідальності за протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації: перший - відсутність норми про кримінальну* відповідальність за це діяння - до 1845 р.; другий - 1845-1917 рр. - наявність такої норми, проте з такою ооов язковою ознакою, як спосіб - напад з насильством; третій - 1917-2013 рр - відсутність вказаної спеціальної норми; четвертий - 2013 р. по теперішній час - наявність такої норми з обов'язковим способом вчинення діяння - шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених або викрадених документів, печаток, штампів підприємства, установи, організації;
обгрунтовано, шо основним безпосереднім об'єктом протиправного заволодіння майном підприємства, установи, організації є право власності; предмет цього злочину за своїми ознаками співпадає з ознаками предмета злочинів проти власності; діяння, тобто «протиправне заволодіння», співпадає за ознаками з такими діяннями злочинів проти власності як «викрадення» та «заволодіння»; визначення моменту закінчення цього злочину співпадає з визначенням моменту закінчення, зокрема, таких злочинів, як крадіжка, грабіж, шахрайство; основною відмінністю злочину, передбаченого ст. 206-2 КК України, від злочинів проти власності корисливої спрямованості, є спосіб його вчинення;
- запропоновано виключити ст. 206-2 КК України з розділу «Злочини у сфері господарської діяльності» та передбачити відповідальність за це діяння у розділі VI «Злочини проти власності» Особливої частини КК України;
удосконалено:
- пропозицію Бизнання протиправного заволодіння майном підприємства, установи, організації у випадку його вчинення шляхом зловживання службовим становишем корупшйним злочином;
- обгрунтування доцільності узгодження видів та розмірів покарання у санкціях норм, які передбачають відповідальність за злочини зі схожими об єктивними та суб'єктивними ознаками, зокрема, санкцій протиправного заволодіння майном підприємства, установи, організації з санкціями схожих злочинів проти власності корисливої спрямованості;
- положення про необхідність встановлення за вчинення ненасильницького протиправного заволодіння майном підприємства, установи, організації альтернативних санкцій, які б передбачали покарання, не пов'язані з ізоляцією від суспільства;
дістало подальший розвиток:
- обгрунтування доцільності проведення порівняльно-правового аналізу протиправного заволодіння майном підприємства, установи, організації зі схожими за конструкцією нормами кримінального законодавства зарубіжних країн при розробці удосконаленої моделі досліджуваної норми;
- положення шодо обмеженого використання у кримінально-правових нормах, зокрема, у ст. 206-2 КК України, такого оціночного поняття як «інші тяжкі наслідки», оскільки воно не сприяє однозначному тлумаченню законодавства та дезорієнтує осіб, шо застосовують ці норми.
Практичне значення одержаних результатів по.лягає Е тому, шо розроблені пропозиції та висновки можна використати у таких сферах:
- правотворчості - для удосконалення чинного законодавства у сфері господарської діяльності та її кримінально-правового забезпечення;
- праеозастосовній діяльності - для удосконалення діяльності Національної поліції України;
- науковій роботі - при проведенні досліджень з кримінального права, зокрема, з питань кримінальної відповідальності за злочини у сфері
господарської діяльності та проти власності;
- навчальному процесі - хтя здобувачів БИШОЇ ОСВІТИ ПІД час ЕИВЧЄННЯ навчальних дисциплін «Кримінальне право», «Актуальні проблеми застосування кримінального законодавства» (акт впровадження в освітній процес Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від
30.08.2018 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та їх аргументація, рекомендації практичного характеру з удосконалення кримінального законодавства та практики його застосування обговорені на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ
Основні теоретичні положення, висновки і пропозиції, ШО МІСТЯТЬСЯ в дисертації, доповідалися та обговорювалися на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях семінарах та круглих столах: «Кримінально- правові та кримінологічні аспекти протидії злочинності» (м. Одеса, 25 листопада 2016 р.); «Правова система в умовах розвитку соціально-правової держави: питання теорії і практики»> (м. Черкаси, 24-25 листопада 2016 р ); «Актуальні питання протидії злочинності у сучасних умовах: вітчизняний та зарубіжний досвід» (м. Дніпро, 15 березня 2018 р.); «Сучасний стан та перспективи розвитку економіки, обліку та права» (м. Полтава. 14 травня 2018 р.); «Актуальні питання розвитку правової держави в умовах сучасного становлення громадянського суспільства в Україні» (м. Харків, 15-16 червня 2018 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження відображені у п'яти наукових статтях, чотири з яких - статті у наукових фахових юридичних виданнях України, одна - стаття Б іноземному юридичному виданні, та п'яти тезах доповідей на міжнародних та всеукраїнській науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з анотації, вступу, трьох розділів, об’єднаних у вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 216 сторінок, з яких: ОСНОЕНИЙ текст -174 сторінки, додатки - 8 сторінок, список використаних джерел (222 найменування) - 21 сторінка.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження кримінальної відповідальності за протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації дозволило сформулювати ряд висновків, шо носять як науково-теоретичний, так і прикладний характер, зокрема:
1. Проведений історико-правовий аналіз кримінальної відповідальності за протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації ДОЗЕОЛЯЄ ВИДІЛИТИ чотири етапи її розвитку: перший - відсутність норми про кримінальну відповідальність за це діяння - до 1845 р.; другий - 1845-1917 рр. - наявність такої норми, проте з такою ооов язковою ознакою, як спосіб - напад з насильством; третій - 1917-2013 рр. - відсутність вказаної спеціальної норми; четвертий - 2013 р. по теперішній час - наявність такої норми з обов'язковим способом вчинення діяння - шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених або викрадених документів, печаток, штампів підприємства, установи, організації
2. Підставами криміналізашї протиправного заволодіння майном підприємства, установи, організації у сучасних умовах виступають: 1) високий ступінь суспільної небезпеки цього діяння; 2) значні розміри матеріальних збитків ви нього; 3) несприятливі стан і динаміка; 4) необхиність кримінально- правового запобігання досліджуваному діянню, 5) наявність ефективної системи правоохоронних органів та судів, спроможних реагувати на вчинення злочинів, передбачених ст. 206-2 КК України.
3. З позиції законодавця основним безпосереднім об'єктом протиправного заволодіння майном підприємства, установи, організації є суспільні відносини у сфері господарської діяльності, оскільки ст. 206-2 розмішена у розділі VII «Злочини у сфері господарської діяльності» Особливої частини КК України. Проте дослідження об'єктивних та суб'єктивних ознак цього злочину дозволяє стверджувати про його тотожність зі злочинами проти власності корисливої спрямованості, а саме, з грабежом, розбоєм та шахрайством, у зв'язку з чим
ЕЕажаємо, шо основним оезпосереднім оо єктом протиправного заЕолодіння майном підприємства, установи, організації є право власності.
4. Додатковим оезпосереднім обов'язковим об'єктом злочину, передбаченого ст. 206-2 КК України, у разі вчинення його з обтяжуючими чи особливо обтяжуючими обставинами виступають: життя, здоров'я людини, право власності (чч. 2 та 3), суспільні відносини, які складають зміст та основні напрямки правильної діяльності окремої ланки державного і громадського апарату або окремих підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також авторитет органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ та організацій (ч. 3).
5. Предметом злочину, передбаченого ст. 206-2 КК України, виступає майно підприємств, установ, організацій у тому числі частками, акціями, паями їх засновників, учасників, акціонерів, членів Спеціальним потерпілим від цього злочину виступають засновники, учасники, акціонери, члени підприємств, установ, організацій
6. Під заволодінням як обов’язковою ознакою об єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 206-2 КК, мається на увазі активна поведінка (дія), а саме вилучення майна підприємства, установи, організації з володіння, розпорядження, користування власника або особи, якій воно ввірене на законній підставі, на користь винного або інших осіб і збагачення його або інших осіб за рахунок цього майна. Обов язковою ознакою об єктивної сторони досліджуваного злочину є настання злочинних наслідків - зменшення майна власника і збагачення за його рахунок винного, тобто заподіяння майнової шкоди власникові. Між заволодінням та майновою шкодою власника підприємства, установи, організації повинен бути необхідний причинно-наслідковий зв'язок, тобто шкода спричиняється протиправним заволодінням, а не іншими діями чи обставинами.
7. Для об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 206-2 КК, обов'язковою ознакою Є спосіб ЙОГО Бчинення - Ш.ЛЯХОМ БЧИНеННЯ ПраБОЧИНІЕ з використанням підроблених або викрадених документів, печаток, штампіБ підприємства, установи, організації. До документів у ст. 206-2 КК відносяться, зокрема, документи, передбачені Законом України «Про держаєну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» БІД 15 траєня 2003 р.
8. Найближчими за конструкцією і, відповідно, суміжними з протиправним заволодінням майном підприємства, установи, організації діяннями є злочини проти власності корисливої спрямованості, передбачені ст.ст. 185, 186, 190 КК України При цьому одним з основних критеріїв їх відмежування є спосіб як обов язкова ознака цих злочинів.
9. Суб’єкт злочину, передбаченого ст. 206-2 КК України (крім особливо кваліфікуючої ознаки у ч 3), загальний. Тобто це фізична осудна особа, яка вчинила протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації і досягла на момент вчинення віку шістнадцяти років.
10. Стаття 206-2 КК України у переліку корупшйних злочинів згідно примітки до ст. 45 КК України не зазначена Оскільки цей злочин у разі його вчинення службовою особою з використанням службового становиша за об єктивннми та суб єктивними ознаками схожий зі злочином, передбаченим ст. 191 КК України, то його доцільно винести до корупшйних.
11. Злочин, передбачений ст. 206-2 КК України, вчиняється з прямим умислом, тобто особа па час вчинення злочинних дій усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх діянь (те, шо вона посягає на чужу власність - майно пиприємства, установи або організації, не маючи права на неї), передбачає неминучість настання суспільної шкоди охоронюваннм законом інтересам (матеріальну шкоду власнику підприємства, установи або організації) і бажає їх настання. Оскільки протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організашї вчиняється з корисливим мотивом, його доцільно визначити у диспозиції ст. 206-2 КК України як обов'язкову ознаку цього злочину.
12. Частина 2 ст. 206-2 КК України передбачає Бшповиальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті: 1) повторно; 2) за попередньою ЗМОЕОЮ групою осіб: 3) з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень; 4) поєднані з насильством, шо не є небезпечним для життя і здоров'я; 5) поєднані з пошкодженням чи знищенням майна.
13. Частина 3 ст. 206-2 КК України передбачає такі особливо кваліфікуючі ознаки як вчинення злочину службовою особою з використанням службового становиша або якшо заподіяно велику шкоду чи спричинено інші тяжкі наслідки.
14. З метою уникнення зайвого використання оціночного поняття «інші тяжкі наслідки»* пропонуємо диференціювати кримінальну’ відповідальність за протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації у різних частинах статті залежно ви формально визначених наслідків.
15. Санкції ст. 206-2 КК України передбачають три основних (виправні роботи, обмеження волі та позбавлення волі на певний строк) та два додаткових покарання (позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та конфіскація майна). З метою уніфікації застосування кримінального закону доцільно передбачити виповиальність за протиправне заволодіння майном пиприємства, установи, організації у разі спричинення шкоди у великих (двісті п’ятдесят і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) та особливо великих розмірах (шістсот і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), та передбачити за такі наслики санкції співрозмірні з санкціями тотожних злочинів проти власності.
16. Одержані результати дослідження дозволяють запропонувати наступні зміни та доповнення до КК України:
1) виключити з КК України ст. 206-2;
2) доповнити КК України ст. 190-1 у наступній редакції:
Стаття 190-1. Рейдерство
1. Протиправне з корисливих мотивів заволодіння майном підприємства, установи, організації у то.( числі частками, цінними паперами, паями їх засновників, учасників, акціонерів, членів, шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених або викрадених документів, печаток, штампів підприємства, установи, організації, -
карається штрафом до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або службовою особою з використанням службового становища, або спричинили шкоду у великих розмірах, -
караються штрафом від десяти до двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від чотирьох до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років.
3. Ті самі дії, поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров 'я, або якщо вони спричиниіи шкоду у особливо великих розмірах, -
караються позбавленням волі на строк від восьми до п ’ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
За умови доповнення КК України ст. 190-1 у такій редакції потреби внесення ДОПОЕНЄНЬ у примітку до ст. 185 КК України немає, оскільки ст. 190-1 ввійде до передбаченого пп. 1, 3, 4 чинної редакції примітки переліку статей «189-191», «185-191».
3) примітку до ст. 45 КК викласти у такій редакції: «Корупшйними злочинами відповідно до цього Кодексу вважаються злочини, передбачені статтями 190-1, 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становишем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу».