Макотченко Любов Михайлівна Криміноло­гічна характеристика та запобігання перевищенню влади або службових повноважень працівників правоохоронних органів

Краткое описание

Макотченко Любов Михайлівна, адвокат: «Криміноло­гічна характеристика та запобігання перевищенню влади або службових повноважень працівників правоохоронних органів» (12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право). Спецрада Д 08.727.04 у Дніпропетровському державному університеті внутріш­ніх справ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
МАКОТЧЕІПСО ЛЮБОВ МИХАЙЛІВНА
УДК 343.918.1
ДИСЕРТАЦІЯ
КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГ АННЯ ПЕРЕВИЩЕННЮ ВЛАДИ АБО СЛУЖБОВИХ ПОВНОВАЖЕНЬ ПРАЦІВНИКОМ ПРАВООХОРОННОГО ОРГАНУ
12.00.0S - кримінальне право та кримінологія: кримінально-виконавче право
(OS 1 - Право)
Подасться на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
(доктора філософії)
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело Л.М. Макотченко
Науковий керівник - Шаблнстий Володимир Вікторович, доктор юридичних наук, доцент
ДНІПРО-2019

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 16
ВСТУП 17
РОЗДІЛ 1. ЗАСАДИ КРИМІНАЛЬНО ПРАВОВОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЗАПОБІГАННЯ ПЕРЕВИЩЕННЯ ВЛАДИ АБО СЛУЖБОВИХ ПОВНОВАЖЕНЬ ПРАЦІВНИКОМ ПРАВООХОРОННОГО ОРГАНУ 24
1.1. Генезис кримінально-правової політики у сфері запобігання перевищенню влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу 24
1.2. Загальні засади кримінальної відповідальності за перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу у зарубіжних країнах та в Україні 38
Висновки до розділу 1 55
РОЗДІЛ 2. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕРЕВИЩЕННЯ ВЛАДИ АБО СЛУЖБОВИХ ПОВНОВАЖЕНЬ ПРАЦІВНИКОМ ПРАВООХОРОННОГО ОРГАНУ 58
2.1. Стан та динаміка перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного орган}' в системі злочинів у сфері службової діяльності працівників правоохоронних органів 58
2.2. Детермінація перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу 72
2.3. Кримінологічна характеристика особи злочинця - працівника правоохоронного органу, який перевищуе владу або службові повноваження 94
Висновки до розділу 2 118
РОЗДІЛ 3. ЗАПОБІГАННЯ ПЕРЕВИЩЕННЯ ВЛАДИ АБО
СЛУЖБОВИХ ПОВНОВАЖЕНЬ ПРАЦІВНИКОМ
ПРАВООХОРОННОГО ОРГАНУ 122
3.1. Загальносоціальне запобігання перевищенню влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу 122
3.2. Спеціально-кримінологічне запобігання перевищенню влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу 148
3.3. Індивідуальне запобігання перевищенню влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу 170
Висновки до розділу 3 181
ВИСНОВКИ 185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 191
ДОДАТКИ 211
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВВП - внутрішній валовий продукт ГПУ - Генеральна прокуратура України ГУ - головне управління ДАІ - Державна автомобільна інспекція
ДДУВС - Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ
ДСА - Державна судова адміністрація
ДФС - Державна фіскальна служба
КК - Кримінальний кодекс
КПК - Кримінальний процесуальній! кодекс
КУпАП - Кодекс України про адміністративні правопорушення
МВС - Міністерство внутрішніх справ
НАБУ - Національне антикорупційне бюро України
ООН - Організація об'єднаних націй
ПК - Пенітенціарний кодекс
РВ - районній! відділ
СБУ - Служба безпеки України
СРСР - Союз радянських соці&тістичних республік
США - Сполучені Штати Америки
УРСР - Українська Радянська Соціалістична Республіка
ФРН - Федеративна Республіка Німеччини
ВСТУП
Актуальність теми. Конституція України закріплює, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Забезпечення цієї визначеної засади можливе лише за наявності налагодженого функціонування всіх гілок влади (законодавчої, виконавчої та судової) з відповідним державним апаратом, здатним виконувати ті завдання, які постають перед країною. До таких завдань органів державної влади відноситься здійснення ефективної внутрішньої і зовнішньої політики, які регулюють різні сфери діяльності суспільства: соціальну, економічну, оборонну та ін. Згідно ст. З Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Забезпеченню виконання цієї загальної засади Основного закону України присвячена правоохоронна діяльність держави в особі відповідних правоохоронних органів.
За часів незалежності України влада постійно намагалась подолати прояви корупції у державі, у зв'язку з чим приймались нормативно-правові акти, спрямовані на подолання цього негативного явища, зокрема. Закони України «Про боротьбу з корупцією» від 05.10.1995 p.. «Про засади запобігання та протидії корупції» від 11.06.2009 p., «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 p.. «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. Ці намагання призводили до реформування судової та правоохоронної систем. Так, в останні роки в Україні створено низку нових правоохоронних органів (Національна поліція України. Національне антикорупційне бюро України. Державне бюро розслідувань).
Призначенням цих реформ є. у тому числі, і запобігання службовим злочішам у цих органах, зокрема, перевищенню влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу (ст. 365 КК України).
Разом з тим. кількість відкритих кримінальних проваджень за ст. 365 КК України з 2014 р. (рік прийняття чинної редакції цієї статті) свідчить про суттєве їх зростання останнім часом. Так. 2014 р. обліковано 93 таких злочини. 2015 р. - 89. 2016 р. - 89. 2017 р. - 152. 2018 р. - 714. При цьому до суду за ці п'ять років з обвинувальним актом направлено лише п'ять проваджень.
Кримінально-правові та кримінологічні проблеми злочинів у сфері службової діяльності досліджувались такими вченими, як А.В. Андрушко. П.П. Андрушко. О.Ф. Бантишев, В.М. Бурдін. А.В. Галахова, Б.М. Головкін. 0.0. Дудоров. В.Ф. Кириченко. В.П. Коваленко. І.М. Копотун. М.Й. Коржанський. Ю.І. Ляпунов. П.С. Матишевський. М.І. Мельник. М.І. Панов. А.Н. Трайнін. В.І. Тютюгін, М.І. Хавронюк. В.Г. Хашев. В.В. Шаблистий та ін.
Питанням кримінальної відповідальності за перевищення влади або службових повноважень присвятити свої кандидатські дисертації К.П. Задоя «Кримінальна відповідальність за перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК України)» (м. Київ, 2009 р.) та Т.І. Слуцька «Кримінальна відповідальність за перевищення влади або службових повноважень» (м. Київ, 2010 p.).
Разом з тим ці дослідження не враховували останніх змін кримінального законодавства, пов'язаних з відповідальністю за перевищення влади або службових повноважень, результатів реформування правоохоронної системи країни.
Наведені підстави обумовили обрання теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи І науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі кримінального права та кримінології ДДУВС відповідно до: Переліку пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень і науково-технічних розробок на період до 2020 p., затверджених Постановою Кабінету Міністрів України .No 942 від 07.09.2011 p.: Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2015-2019 pp., затвердженого наказом МВС України від 16.03.2015 р.
No 275 (п. 7.24 додатку 7. п. 9.8 додатку 9); Переліку пріоритетних напрямів наукових досліджень ДДУВС та кафедр, відповідальних за їх розробку, затвердженого наказом ректора «Про забезпечення розробки пріоритетних напрямів наукових досліджень ДДУВС на 2015-2019 рр.» № 220 від 29.04.2016 р.; п. 3.6 Плану проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт ДДУВС на 2019 p., схваленого вченою радою цього закладу вищої освіти (протокол № 4 від 27.12.2018 p.).
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у наданні сучасної кримінологічної характеристики перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу та розробці рекомендацій з вдосконалення заходів запобігання цьому злочину.
Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі задачі:
-дослідити генезис кримінально-правової політики у сфері запобігання перевищенню влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу;
- здійснити аналіз кримінально-правових заходів запобігання перевищенню влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу у зарубіжних країнах;
- визначити загальні засади кримінальної відповідальності за перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу;
- визначити сучасні стан та динаміку перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного орган}7;
- дослідити детермінацію перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу;
-надати кримінологічну характеристику особи злочинця - працівника правоохоронного органу, який перевищує владу або службові повноваження ;
- розглянути заходи загальносопіального запобігання перевищенню влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу;
- дослідити заходи спеціально-кримінологічного запобігання перевищенню влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу;
- розглянути заходи індивідуального запобігання перевищенню влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу:
-розробити пропозиції щодо оптимізації та підвищення ефективності заходів запобігання перевищенню влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.
Об ’єкпі дослідження - суспільні відносини у сфері протидії злочинам у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг.
Предмет дослідження - кримінологічна характеристика та запобігання перевищенню влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.
Методи дослідження. Для визначеної у роботі мети автором використовувались наступні методи: діалектичний метод - під час
дослідження правових та інших заходів запобігання перевищенню влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу (підрозділи 1.1- 3.3); метод історико-правового аналізу - при дослідженні генезису кримінально-правової політики у сфері запобігання перевищенню влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу (підрозділ 1.1); порівняльно-правовий метод - при вивченні загальних засад кримінальної відповідальності за перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу у зарубіжних країнах (підрозділ 1.2); системно-структурний - при проведенні комплексного дослідження кримінологічної характеристики та запобігання перевищенню влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу (розділи 2 та 3); формально-догматичного аналізу• - в процесі доктринального тлумачення ст. 365 КК України та нормативно-правових актів, спрямованих на запобігання цьому злочину (підрозділи 1.2. 3.1-3.3); метод статистичного інтерв’ювання - під час анкетування працівників правоохоронних органів, узагальненні практики застосування ст. 365 КК України (підрозділи 2.2-3.3): правового моделювання - при удосконаленні нормативно-правових актів, спрямованих на запобігання перевищенню влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу (підрозділи 3.1-3.3).
Емпіричну базу дисертації становлять: статистичні дані ДСА України за 2013-2018 pp. щодо кількості засуджених осіб за вчинення злочину, передбаченого ст. 365 КК України: статистичні дані Генеральної прокуратури України щодо кількості облікованих злочинів, передбачених ст. 365 КК України, осіб, що їх вчинили, та прийнятих по них рішеннях за 2014-2018 pp.; результати вивчення й узагальнення судової, слідчої та дисциплінарної практики (37 обвинувальних вироків. 50 кримінальних справ та проваджень, 38 матеріалів службових розслідувань): результати анкету вання 174 працівників Національної поліції. Державної кримінально-виконавчої служби, прокуратури.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням кримінологічної характеристики та запобігання перевищенню влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу в умовах реформування правоохоронної системи у період 2014-2018 pp. та дії ст. 365 КК України в редакції від 21.02.2014 р. До найбільш важливих висновків та положень проведеної роботи відносяться: вперше:
визначені стан та динаміка перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу в системі злочинів у сфері службової діяльності працівників правоохоронних органів за період 2014- 2018 рр.: кількість виявлених злочинів постійно збільшується, а кількість засуджених осіб за їх вчинення - зменшується:
визначені детермінанти перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу в умовах ліквідації одних та створення і реформування інших правоохоронних органів України;
доведена низька ефективність кримінально-правових заходів запобігання перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу;
удосконалено:
кримінологічну характеристику особи злочинця - працівника правоохоронного органу, який перевищує владу або службові повноваження;
пропозиції щодо необхідності подальшого застосування люстраційних процедур як заходу запобігання перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу;
дістало подальший розвиток:
- розробка пропозицій заходів кримінально-правового запобігання перевищенню влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу, зокрема, внесення змін до примітки до ст. 364 КК України;
- питання врегулювання системи дисциплінарних стягнень працівників правоохоронних органів як заходу індивідуального запобігання перевищенню влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені пропозиції та висновки можна використати у таких сферах:
- правотеорчості - для удосконалення ефективності заходів запобігання злочинам у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг;
- иравозастосовній діяльності - для удосконалення діяльності правоохоронних органів України;
- науковій роботі - при проведенні досліджень з кримінології, кримінального права, зокрема, з питань запобігання злочинам у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг;
-навчальному процесі - лля здобувачів вищої освіти під час вивчення навчальних дисциплін «Кримінологія», «Кримінальне право». «Запобігання
кримінальним правопорушенням Національною поліцією» (акт впровадження в освітній процес Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 09.08.2019 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, шо складають наукову новизну та висновки практичного характеру, доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри кримінально-правових дисциплін юридичного факультету Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, а також на міжнародних та всеукраїнських науково- практичних конференціях семінарах та круглих столах: Актуальні проблеми кримінального права, кримінології та кримінально-виконавчого права (25 травня 2018 р., м. Дніпро); Проблеми кримінально-правового, кримінального процесуального та криміналістичного забезпечення прав особи в Україні (м. Львів. 7 червня 2019 року).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 7 працях. 4 з яких - статті, що опубліковані у виданнях, визначених МОН України як фахові з юридичних наук (одне з яких індексується міжнародною реферативною базою дашіх Index Copernicus). 1-у зарубіжному' періодичному науковому7 журналі за профілем дисертації і 2 - тези доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

висновки
Проведене дослідження кримінологічної характеристики та запобігання перевищенню влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу дозволило сформулювати ряд висновків, що носять як науково-теоретичний, гак і прикладний характер, зокрема:
1. Службові злочини, що посягають на державне чи громадське управління як певну систему суспільних відносин, переслідувалися ви самого свого зародження в будь-якій державі. Широке коло повноважень посадових (службових) осіб і наявних через це владних можливостей викликало бажання їх використовувати в особистих цілях.
Найвищим щаблем законодавства дорадянських часів, спрямованого проти посадових зловживань, слід визнати Уложення про покарання карні й виправні 1845 p.. розділ п'ятий якого - «Про злочини та проступки по службі державній та громадській», зокрема, містив главу другу «Про перевищення влади та протизаконну бездіяльність їй», а у відділі третьому глави одинадцятої Уложення розглядатися злочини П проступки чинів поліції.
У перші роки становлення радянської державності процес зародження кримінально-правових заборон негативних видів посадової поведінки був нерозривно пов'язаншї з пануванням революційної правотворчості мас і доцільності.
2. ’За часів радянської влади в Україні перевищення влади або службових повноважень завжди визнавалось кримінально-караним діянням. При цьому наслідки цього діяння могли бути як матеріальними, так і нематеріальними, а суб’єктом визнавалась будь-яка посадова (службова) особа. КК України 2001 р. у ст. 365 в редакції від 21.02.2014 р. обмежив коло суб'єктів перевищення влади або службових повноважень лише працівником правоохоронного органу.
3. Кримінальне законодавство більшості країн - колишніх республік СРСР встановлює відповідальність за перевищення влади або службових
повноважень у разі спричинення як матеріальної, так і нематеріальної шкоди, а також містить кваліфікуючу' чи особливо кваліфікуючу ознаку - застосування насильства. Натомість. ПК Естонської Республіки та КК Киргизької Республіки не передбачають у якості суспільно небезпечного наслідку спричинення нематеріальної шкоди. Різняться підходи законодавців цих країн і щодо визначення суб'єкта досліджуваного діяння. Ним у різних країнах визнаються посадові особи, чиновники, відповідальні працівники підприємства
(підприємницького товариства) чи організації, державні службовці чи прирівняні до них особи, публічні особи, а в Україні - працівники правоохоронних органів.
4. Стан перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу в Україні характеризується наступними показниками. Кількість відкритих кримінальних проваджень за ст. 365 КК України з 2014 року (рік прийняття чинної редакції цієї статті) свідчить про суттєве їх зростання останнім часом. У 2014 р. обліковано 93 таких злочини. 2015 р. - 89. 2016 р. - 89. 2017 р. - 152, 2018 р. - 714. До суду за ці п'ять років з обвинувальним актом направлено лише п'ять проваджень. За п'ять років (2014- 2018 pp.) існування чинних редакцій ст. 365 КК та пп. З, 4 примітки до ст. 364 КК (визначають істотну' шкоду та тяжкі наслідки перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу) в Україні обліковано 1137 злочинів, передбачених ст. 365 КК. Кількість засуджених за перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу- осіб за останні п'ять років (2014-2018 pp.) наступна: 2014 р. - 47, 2015 р. - 42, 2016 р. - 8, 2017 р. -4, 2018 р. -3.
Динаміка досліджуваного злочину за останні два роки (2017-2018 pp.) зросла у сотні разів. Якшо за базовий рівень узяти показник кількості облікованих перевищень влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу у 2011 р. (93 злочини), то динамічний ряд за наступні чотири роки буде виглядати наступним чином: 2015 р. - «- 4 (- 4.3 %)». 2016 р. - «. 4 (- 4.3 %)». 2017 р. - «+ 59 (- 63.4 %)». 2018 р. - «+ 621 (+ 667.7 %)».
Наведені статистичні дані свідчать про недостатню ефективність в останнє п'ятиріччя чинної редакції ст. 365 КК 2011 р. як запобіжного заходу досліджуваного злочину.
5. Перевищенню влади або службових повноважень сприяють декілька обставин: 1) нечітке розмежування функцій між правоохоронними та іншими державними органами між собою: 2) існування значних прогалин у різних галузях вітчизняного законодавства, у тому числі кримінальному, цивільному’, податковому, трудовому', адміністративному; 3) незнання населенням загальних кримінально-правових норм та механізму притягнення до кримінальної відповідальності, яка має найбільшу силу репресії, шо дозволяє окремим працівникам правоохоронних органів використовувати це та залякувати громадян, шантажувати їх. погрожуючи притягненням до кримінальної відповідальності та засудженням на тривалі терміни позбавлення волі, а також використовувати у своїй діяльності незаконні методи; 4) наявність можливості працівників правоохоронних органів опосередковано (через інших осіб) займатись комерційною діяльністю з використанням професійних знань та службових можливостей (засновувати приватні підприємства, надавати консультаційні та інші послуги за платню тощо), організовувати «прикриття» зовтіі легальних фірм, зміст діяльності яких, методи та форми роботи заборонені законами України: 5) принципи побудови внутрішньої структури правоохоронних органів є недосконалими, що дозволяє особам, які не мають достатніх професійних знань та морально розбещеним, під маскою «дисциплінованих, сумлінних виконавців» потрапляти на верхні щаблі цісї структури, про що свідчать чисельні матеріали службових розслідувань та кримінальних проваджень; 6) принципи добору кадрів до правоохоронних органів не відповідають дійсним вимогам сьогодення, які ставлять до правоохоронця підвищені вимоги щодо моральних, етичних, культурних рис особистості та якісних спеціальних знань: 7) відсутність належного, а в деяких випадках, взагалі відсутність контролю за законністю діяльності правоохоронців (як під час служби, так і поза службою). При цьому- мають
місце випадки прикриття окремими керівниками правоохоронних органів протиправних дій своїх підлеглих, що заохочує їх до нових порушень: 8)
недосконала організація системи відбору кандидатів на навчання до
спеціальних відомчих навчальних закладів, що дозволяє потрапляти на
навчання (і. відповідно, на службу) потенційним правопорушникам та іншим морально нестійким та психологічно невиваженим особам. Свідоцтвом цього є вчинення правопорушень та злочинів курсантами та слухачами відомчих навчальних закладів як під час навчання, так і піл час проходження практики та стажування у практичних органах.
6. Для особи злочинця - працівника правоохоронного органу, який перевищує владу або службові повноваження, основною характерною ознакою є приналежність до того чи іншого правоохоронного органу. Матеріали вивчених 50 кримінальних справ та проваджень свідчать, що у 86 %
перевищення влади або службових повноважень вчиняли працівники колишньої міліції або чинної Національної поліції. Серед цих працівників 57 % працювали оперуповноваженими. 34 % - у підрозділах, однією з основних функцій яких була охорона громадського порядку (колишні патрульно-постова служба, лінійна міліція, чинна патрульна поліція). 9 % - у інших підрозділах. Інші 14 % злочинців, які вчинили злочин, передбачений ст. 365 КК України, належали до інших правоохоронних органів.
7. Останні реформи правоохоронної системи сугкво не вилинули на стан злочинності у цій сфері. Про це свідчать і статистичні лані щодо кількості облікованих проваджень (у 2018 р. ця кількість (714) майже зрівнялась з показниками 2013 р. (747)), і матеріали журналістських розслідувань. Однією з причин такого етапу справ є частково дектаратпвнпй характер окремих положень реформування. Так. наприклад, згідно ч. З ст. 11 Закону України «Про Національну поліцію» рівень довіри населення до поліції є основшім критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції. Разом з тим. дієвого механізму' визначення вказаного рівня довіри населення на сьогоднішній день в Україні не визначено. Нфективність діяльності поліції, як і.
по суті, усіх правоохоронних органів, продовжують оцінювати за так званою «палковою» системою статистичних показників, яка залишилась на спадок з радянських часів.
8. Важливим інструментом з попередження перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу є ефективна система добору кадрів до цих органів. На сьогодні проблема комплектування правоохоронних органів висококваліфікованими кадрами с однією з гострих. Відсутність надійних соціально-правових гарантій працівників, неадекватне матеріальне стимулювання їх праці не сприяють створенню об'єктивних умов для конкурсного набору кандидатів до більшості правоохоронних органів.
Пріоритетними напрямками попередження перевищення влади або службових повноважень працівниками правоохоронних органів мають служити заходи щодо поліпшення системи матеріального й морального стимулювання, створення найбільш сприятливих умов для служби, відпочинку, перспектив службового зростання, реального забезпечення соціального захисту працівників.
До заходів загально-соціального запобігання перевищенню влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу відноситься, зокрема, криміналізація цього діяння у ст. 365 КК України. Доцільно відновити попередню редакцію пп. 3. -4 примітки до ст. 364 КК України та визнавати наслідком досліджуваного діяння не тільки матеріальну шкоду, але н нематеріальну.
9. Важтивнм заходом загально-соціального запобігання перевищенню влади або службових повноважень працівником правоохоронного орган)' є Закон України «Про очищення влади» від 16.09.2014 р. Доцільно внести доповнення до цього Закону, які б враховувані при прийнятті рішення про люстрацію не тільки посаду, яку обіймав державний службовець, а й конкретні дії на шкоду державним інтересам, вчинені ним.
10. Спеціально-кримінологічне запобігання перевищенню влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу можливе за наявності належного законодавства та ефективного його застосування контролюючими органами. У сучасних умовах реформування системи правоохоронних органів актуальним є питання створення належної контролюючої діяльність службових осіб прокуратури системи, яка б змогла забезпечити виконання цим органом своїх функцій та завдань, передбачених законодавством. Разом з тим необхідним с визначення оптимального співвідношення функцій контролю різних правоохоронних органів України зад.ля уннкнення їх дублювання та унеможлив лення корумпування новостворених правоохоронних органів.
11. Основним суб'єктом індивідуального запобігання злочинам є відповідні правоохоронні органи. Індивідуальне запобігання перевищенню влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу' с різновидом діяльності служб та підрозділів самих правоохороншіх органів, яке спрямоване на недопущення скоєння злочину з боку конкретної особи, віл якої з великою ймовірністю слід очікувати вчинення злочину.
12. На сьогодні в Україні є потреба розробки та впровадження у практичну діяльність правоохоронних органів єдиного нормативно-правового акту про заходи запобігання злочинності. Існування такого нормативно- правового акту сприяло б закріпленню загальних положень щодо запобігання злочішності взагалі та індивідуальному запобіганню злочинності, зокрема.
З метою уніфікації підстав та заходів дисциплінарної відповідальності працівників всіх правоохоронних органів, у зв'язку зі створенням нових та ліквідацією старих таких органів, доцільним є прийняття Дисциплінарного статуту правоохоронних органів України, який би встановив єдині стандарти відповідальності для всіх правоохоронців.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Атгухов С.А. Преступления сотрудников милиции (понятие, види и особенности профилактики). Санкт-Петербург. 2001. 271 с.
2. Андрушко А.В. Геонтологічна злочинність: кримінологічна
характеристика, детермінація га запобігання: моногр. Ужгород. 2011. 248 с.
3. Андрушко А.В., Нестерова І.А. Злочинність у сфері туристичного бізнесу: кримінологічна характеристика та запобігання: монографія. Ужгород. 2016. 220 с.
4. Антонян Ю.М. Изучение личности преступника: учеб. пособие. Москва. 1982. 80 с.
5. Ануфріев М.І.. Венедіктов B.C.. Негодченко О.В., Соболев В.О.,
Шкаруиа В.К.. Щербина B.I. Соціологічно-правові аспекти зміцнення
службової дисципліни в органах внутрішніх справ України: навчально-
методичний посібник. Дніпропетровськ: Наука і освіта. 2000. 164 с.
6. Артеменко А.О. До питання характеристики особи -злочинця, що вчинила корупційний злочин. Злочинність у глобалізованому світі: матеріали XVI всеукр.кримінол. конф. хія студентів, аспірантів та молодих вчених (м. Харків. 12 груд. 2017 р.) / за заг. ред. А.П. Гетьмана і Б.М. Головкіна. Харків: Право. 2017. С. 14-15.
7. Баганець О. Доказування причин та умов, що сприяли вчиненню Кримінального правопорушення. Юридична Україна. 2013. № 8. С. 83-87.
8. Бандурка А.М.. Давыденко JI.M. Преступность в Украине: причины и противодействие: монография. Харьков. 2003. 368 с.
9. Бобнева МИ. Социальные нормы и регуляция поведения. Москва. 1978.312 с.
10. Боднар B.C. Історичній! генезис протидії службовій злочинності. Науковий вісник Херсонського державного університету. Випуск 5. Том 3.
2014. С. 9-14.
11. Боднар B.C. Кримінологічна характеристика злочинів у сфері службової діяльності працівників правоохоронних органів. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2016. .V® 2. С. 144-155. URL: http://nbiiv.gov.iia/UJRN/Nvknuvs 2016 2 15 (дата звернення 15.07.2019).
12. Боднар B.C. Протидія злочинам у сфері службової діяльності в органах внутрішніх справ: історично-правовий аспект. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2014. 3. С. 120-132. URL: http://ubiiv.gov.ua/UJRN/Nvknuvs_2014_3_13 (дата звернення 15.07.2019).
13. Борговий А.І. Кримінологія: підручник для вузів / за заг. ред. А. І. Боргового. Москва. 2005. 912 с. URL: http://osvita.l25nib.com/priinenenie- kriminologii-obschenauchnyih-42368.html (дата звернення 15.07.2019).
14. Боровинський С.Б. Кримінальна відповідальність за недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів за законодавством деяких зарубіжних країн. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2012. X® 3. С. 485-491. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvdduvs_2012 3 71 (дата звернення 15.07.2019).
15. Бусол О.Ю. Протидія коруппійній злочинності в Україні у сучасний період: монографія. Київ. 2014. 564 с.
16. Великою Палатою Верховного Суду надано правовий висновок щодо застосування норми ч. 2 ст. 365 КК України до перевищення влади та службових повноважень, якими заподіюється немайнова шкода правам і свободам людини URL:
https://vvv.gp.gov.ua/ua/ncws.html?_m=publications&_c=vicw&_t=rec&id=24198 6 (дата звернення 15.07.2019).
17. Вербицький К. О. Державні службовці як суб’єкти корупційннх правопорушень. Наукові записки НаУКМА. Т. 20. 2002. С. 26-28.
18. Вермеш М. Основные проблемы криминологии. Москва. 1978. 272
19. Генеральна прокуратура. Статистична інформація. URL: https://wwv.gp.gov.ua/ua/statinfo.hrml (дата звернення 15.07.2019).
20. Гіда О.Ф.. Кізиер О.В., Калантай М.А., Федоров K.JI. Деякі
особливості стан}- правопорушень та скоєння злочинів працівниками органів
внутрішніх справ. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. 1999. № 2. С. 159-182.