Берднік Інна Володимирівна Кримінально-правова охорона водних ресурсів

Краткое описание

Берднік Інна Володимирівна, доцент кафедри теорії та історії держави і права, конституційного права, Чернігівський національний технологічний університет. Назва дисертації: «Кримінально-правова охорона водних ресурсів». Шифр та назва спеціальності 12.00.08 кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. Спецрада Д 08.727.04 Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
БЕРДНІК ІННА ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 343.37
ДИСЕРТАЦІЯ
КРИМІНАЛЬНО ПРАВОВА ОХОРОНА ВОДНИХ РЕСУРСІВ
12.0. 08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право
(081 - Право)
Подається на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей: результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
Науковий консультант: Берзін Павло Сергійович,
доктор юридичних наук, доцент
Чернігів - 2020

зміст
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 16
ВСТУП 18
РОЗДІЛ 1. ВОДНІ РЕСУРСИ ЯК ОБ'ЄКТ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ 31
1.1. Водні ресурси: поняття та загальна характеристика 310
1.2. Особливості механізму заподіяння шкоди водним ресурсам та їх кримінально-
правової охорони 476
1.3. Кримінальна відповідальність за посягання на водні ресурси: основні і
сторично-правові та окремі порівняльно-правові аспекти 64
1.3.1. Кримінальна відповідальність за посягання на водні ресурси: основні
історично-правові аспекти 64
1.3.2. Кримінальна відповідальність за посягання на водні ресурси: окремі
порівняльно-правові аспекти 84
Висновки до розділу 1 102
РОЗДІЛ 2. ЗЛОЧИНИ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ВОДНІ РЕСУРСИ, В
СУЧАСНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ 105
2.1. Загальна характеристика норм кримінального права України, що здійснюють
охорону водних ресурсів 105
2.2. Об'єктивні ознаки складів злочинів, що посягають на водні ресурси 129
2.2.1. Безпосередні об’єкти злочинів, що посягають на водні ресурси 129
2.2.2. Предмети злочинів у складах злочинів, що посягають на водні ресурси 143
2.2.3. Суспільно небезпечні діяння у складах злочинів, що посягають на водні
ресурси 168
2.2.4. Суспільно небезпечні наслідки та причиновий зв'язок у складах
злочинів, що посягають на водні ресурси 185
2.2.5. Інші факультативні ознаки об'єктивної сторони складів злочинів, що
посягають на водні ресурси 218
2.3. Суб’єктивні ознаки складів злочинів, що посягають на водні ресурси 226
2.3.1. Суб’єкти злочинів у складах злочинів, що посягають на водні ресурси 226
2.3.2. Суб’єктивна сторона складів злочинів, що посягають на водні ресурси
237
Висновки до розділу 2 248
РОЗДІЛ 3. ЗЛОЧИНИ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ВОДНІ РЕСУРСИ, ТА ІНШІ ПРАВОПОРУШЕННЯ: ПРОБЛЕМИ КВАЛІФІКАЦІЇ ТА РОЗМЕЖУВАННЯ 251
3.1. Окремі проблеми кваліфікації злочинів, що посягають на водні ресурси, їх
розмежування між собою та з іншими злочинами 251
3.2. Основні проблеми розмежування злочинів, що посягають на водні ресурси, від
суміжних адміністративних правопорушень 282
Висновки до розділу 3 312
РОЗДІЛ 4. ЗАХОДИ КРИМІНАЛЬНО ПРАВОВОГО ХАРАКТЕРУ ЗА ЗЛОЧИНИ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ВОДНІ РЕСУРСИ, ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ 315
4.1. Заходи кримінально-правового характеру за злочини, що посягають на водні
ресурси, які застосовуються в межах кримінальної відповідальності особи 315
4.2. Заходи кримінально-правового характеру за злочини, що посягають на водні ресурси, які застосовуються поза межами кримінальної відповідальності особи. 368
Висновки до розділу 4 388
ВИСНОВКИ 390
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 413
ДОДАТКИ 459
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
- абзац
Азербайджанська Республіка Водний кодекс України Верховна Рада України Видавничий дім Верховний Суд України випуск
Всеукраїнський центральний виконавчий комітет
- Господарський кодекс України дивись
дисертація Європейський союз Естонська Республіка Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р.
Земельний кодекс України
Закон України
издание
издательство
кандидат
Кримінальний кодекс України Кабінет Міністрів України Китайська Народна Республіка
- Конституційний суд України
- Кодекс України про адміністративні правопорушення 
Кодекс України про надра
- Латвійська Республіка Литовська Республіка Лісовий кодекс України неоподаткований мінімум доходів громадян
пункт
- Пленум Верховного Суду України перероблене
- Природно-заповідний фонд України підручник
- Пенітенціарний кодекс підпункт
рік / роки
Республіка Білорусь
- редакція Республіка Казахстан Республіка Молдова Республіка Польща
Російська Соціалістична Федеративна
- Радянська Республіка Республіка Таджикистан
- Республіка Узбекистан Республіка Хорватія Співдружність Незалежних Держав стаття / статті
ступінь
- том
- Українська Радянська Соціалістична Республіка
Українська Соціалістична Радянська Республіка
Федерація Боснія і Герцеговина Федеративна Республіка Німеччина Харків
Цивільний кодекс частина / частини юридичний
ВСТУП
Актуальність теми. Положення Основного Закот* нашої держави, закріплюючи сформовані у процесі суспільного розвитку постулати щодо об’єктів права власності Українського народу, - землі, надр, атмосферного повітря, водних та інших природних ресурсів, визначають обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності, екологічну безпеку та екологічну рівновагу на території України. Виконання цього обов'язку здійснюється завдяки застосуванню уповноваженими органами держави «охоронних» норм адміністративного та кримінального права.
Не дивлячись на центральне територіальне розташування України серед європейських країн, наша держава є однією з найменш водозабезпечених країн Європи. Лише 4,0% (24,2 тис.кв.км.) її загальної території займають водні об'єкти, а щорічна забезпеченість річковим стоком на одну особу в 5 разів нижче ніж у Великій Британії, у 3,5 рази ніж у Франції та у 2,5 рази ніж у Швеції та Німеччині.
Констатуючи цей факт, затверджені 28 лютого 2019 року Верховною Радою «Основні засади державної екологічної політики України на період до 2030 року» та 14 вересня 2020 року Указом Президента України № 392/2020 «Стратегія національної безпеки України «Безпека людини - безпека країни», містять висновки щодо нераціонального водокористування, погіршення екологічного стану річкових басейнів, забруднення підземних вод, територіальних і прибережних Азовського та Чорного морів внаслідок антропогенного фактору.
Особливе місце в реалізації визначеного Основним Законом механізму забезпечення екологічних прав і свобод людини і громадянина відведено саме кримінальному праву, як найбільш ефективному регулятору суспільних відносин, що виникли у зв'язку із вчиненням злочинів. Одним із центральних об'єктів кримінально-правової охорони, визначених у частині 1 статті 1 КК, виступає довкілля, важливою складовою якого є водні ресурси. Недарма чинний КК містить низку правових норм, спрямованих на регулювання суспільних відносин внаслідок злочинних посягань на водні ресурси. Практика їх застосування свідчить про незмінно високу динаміку вчинення злочинів проти довкілля. Так, у структурі кримінальних проваджень, які були розглянуті місцевими загальними судами в Україні з ухваленням вироку, справи про злочини проти довкілля (статті 236-254 КК) у 2019 році становлять 0.6 % від усіх розглянутих проваджень, або 494 справи, у 2018 році - 0.9 % від усіх розглянутих проваджень або 778 справ, у 2017 році - 0.9 % або 772 справи.
Водночас аналіз законодавчих конструкцій кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за протиправні посягання на навколишнє середовище, зокрема й проти водних ресурсів, свідчить про їх насиченість бланкетними і оціночними ознаками, що не сприяє належному правозастосуванню цих норм як правоохоронними органами, так і судами, внаслідок чого кількість адміністративних правопорушень на тлі зниження злочинів проти довкілля має тенденцію до зростання.
Основними причинами проблеми неналежного правозастосування кримінально- правових норм у сфері охорони водних ресурсів є вади у законодавчій регламентації цього виду злочинів, недооцінка їх суспільної небезпеки, відсутність належної економічної основи для збереження цього елемента довкілля. Поряд з тим, слід констатувати, що проведені останніми роками зміни у КК не стали належною основою для ефективної протидії злочинам у сфері охорони водних ресурсів, оскільки переважно являли собою безсистемні та вибіркові законодавчі кроки, без врахування теоретичних і практичних напрацювань кримінально-правової науки.
До окремих окремих чинників, що негативно впливають на якісний стан кримінально-правової охорони водних ресурсів та обумовлюють відсутність його цілісності, також відносяться перманентний процес реформування регулятивного законодавства, залишення поза увагою вітчизняних правотворців визначення змісту кримінально-правових норм з урахуванням їх бланкетного характеру, що знижує якість застосування норм, які призначені забезпечувати охорону водних ресурсів в Україні.
У науці кримінального права України окремим аспектам кримінально- правової охорони компонентів довкілля, в тому числі й водних ресурсів, присвячено праці, П.С. Берзіна, Є.М. Борисова, Т.І. Волковой 0.0. Дудорова, Д.В.
Каменського; М. В. Кумановського, В.В. Локтіонової, М.П. Куцевнча, М.В. Максіменцева, П.В. Мельника, І.І. Митрофанова. Р.О. Мовчана. Н.В. Нетеси, В.П. Олійника, О.С. Олійник, К.М. Оробця, Г. С. Поліщука, В.М. Присяжного. О.П. Шем’якова, А.М. Шульги та інших, а також підготовлені докторські дисертації С. Б. Гавриша «Основні питання відповідальності за злочини проти природного середовища» (1994 р.), В.К. Матвійчука «Кримінально-правова охорона
навколишнього природного середовища: проблеми законодавства, теорії та практики» (2008 р.); Т.В. Корнякової «Кримінологічні засади запобігання органами прокуратури злочинам проти довкілля» (2011 р.); Ю.А. Турлової «Протидія екологічній злочинності в Україні: кримінологічні та кримінально-правові засади» (2018 р.); М.Г. Максіменцева «Кримінологічні засади протидії злочинності у сфері надрокористування» (2019 р ). Проте у наукових дослідженнях цих учених- правників проблеми кримінально-правової охорони водних ресурсів системно не розглядались, а їх вирішення зводилось переважно до з'ясування історично- правових і порівняльно-правових аспектів кримінальної відповідальності за посягання на окремі компоненти довкілля, аналізу змісту складів злочинів, які посягають на компоненти довкілля, особливостей кваліфікації таких злочинів, їх розмежування між собою та з відповідними адміністративними правопорушеннями. Тому головна відмінність дисертації від попередніх робіт інших авторів вбачається у формуванні теоретичних та прикладних аспектів, що забезпечують цілісність кримінально-правової охорони водних ресурсів, механізму заподіяння їм шкоди, а також у з’ясуванні особливостей впливу «регулятивного» законодавства на бланкетний зміст кримінально-правових норм, що забезпечують охорону водних ресурсів. Крім цього, у наукових працях відсутній комплексний підхід у визначенні основних напрямів удосконалення кримінальної відповідальності за посягання на водні ресурси, а також аналізу судових рішень у кримінальних провадженнях щодо злочинів, що посягають на водні ресурси, що прямо впливає на цілісність кримінально-правової охорони водних ресурсів в Україні.
Подане вище пояснює актуальність і своєчасність підготовки дослідження,
спрямованого на вирішення більшості існуючих теоретичних та практичних проблем кримінально-правової охорони водних ресурсів, в тому числі пов'язаних з правильним з’ясуванням ознак складів злочинів, що посягають на водні ресурси. їх врахуванням у кримінально-правовій оцінці вчиненого та застосуванні відповідних заходів кримінально-правового характеру.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація спрямована на реалізацію положень Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» від від 28.02.2019 р. та виконана згідно з науковими темами кафедр кримінального права та правосуддя, а також теорії держави і права, конституційного права юридичного факультету Чернігівського національного технологічного університету «Проблеми захисту прав і свобод людини і громадянина у кримінальному провадженні» (державний реєстраційний номер 0116U003640); «Проблеми державотворення в Україні та світі, формування національної правової системи» (державний реєстраційний номер 0116U003641). Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Чернігівського національного технологічного університету (протокол № 8 від 29 вересня 2014 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є побудова цілісної системи норм, що забезпечують кримінально-правову охорону водних ресурсів, вироблення підходів до вирішення основних теоретичних і прикладних проблем їх правозастосування.
Для досягнення цієї мети було поставлено такі завдання:
- дослідити поняття та загальну характеристику водних ресурсів;
- розкрити вплив механізму заподіяння шкоди водних ресурсів на забезпечення його цілісної кримінально-правової охорони;
- виділити етапи нормативної регламентації кримінальної відповідальності за злочини, що посягають на водні ресурси;
- визначити основні типи посягань на водні ресурси і проаналізувати вплив таких посягань на «обсяг» кримінально-правової охорони водних ресурсів;
- здійснити загальну характеристику норм кримінального права, що
забезпечують охорону водних ресурсів;
- дослідити зміст об'єктивних ознак складів злочинів, що посягають на водні ресурси;
- проаналізувати зміст суб’єктивних ознак складів злочинів, що посягають на водні ресурси:
- розкрити проблеми кваліфікації злочинів, що посягають на водні ресурси, їх розмежування між собою та з іншими злочинами;
- визначити основні орієнтири розмежування злочинів, що посягають на водні ресурси, з суміжними адміністративними правопорушеннями та на їх основі запропонувати зміни до законодавчих актів, що регулюють відповідальність за водні ресурси;
- визначити заходи кримінально-правового характеру за злочини, що посягають на водні ресурси, які застосовуються в межах кримінальної відповідальності особи;
- охарактеризувати заходи кримінально-правового характеру за злочини, що посягають на водні ресурси, які застосовуються поза межами кримінальної відповідальності особи;
- внести окремі пропозиції щодо поліпшення правозастосовної практики, яка стосується злочинів, що посягають на водні ресурси.
Об'єктом дослідження є система кримінально-правових норм, що встановлюють кримінальну відповідальність за посягання на водні ресурси.
Предмет дослідження - кримінально-правова охорона водних ресурсів.
Методи дослідження. Методологічна основа роботи грунтується на існуючих методах загальнотеоретичного та конкретно-галузевого спрямування, які обрано з урахуванням мети і завдань дисертаційного дослідження, а також ного об’єкта і предмета. Для досягнення мети і вирішення поставлених задач у роботі використовувались такі методи, як: діалектичний метод - завдяки системі категоріального апарату діалектики та використанню принципів відображення, активності, всебічності, сходження від одиничного до загального й навпаки від загального до одиничного, взаємозв’язку кількісних та якісних характеристик, детермінізму, єдність індукції й дедукції, аналізу й синтезу було з'ясовано сутність і особливості злочинів, що посягають на водні ресурси, забезпечений комплексний підхід дослідження в цілому, історико-правовий - для аналізу розвитку історичних уявлень про кримінальну відповідальність за посягання на водні ресурси на теренах України; догматичний (формально-логічний) - у визначенні змісту окремих понять, які використовувались при з'ясуванні основних структурних і функціональних характеристик водних ресурсів, механізму заподіяння їм шкоди, визначенні об'єктивних і суб’єктивних ознак складів злочинів, що посягають на водні ресурси та їх окремі компоненти, заходів кримінально-правового характеру за їх вчинення; системно-структурний - у комплексному аналізі різновидів заподіяної водним ресурсам шкоди, їх врахуванні у змісті об'єктивних ознак складів злочинів, що посягають на водні ресурси, визначенні основних орієнтирів відмежування цих злочинів від інших правопорушень, у систематизації заходів кримінально-правового характеру за такі злочини, що застосовуються в межах та поза межами кримінальної відповідальності особи, а також при визначенні основних напрямів удосконалення нормативної регламентації кримінальної відповідальності за посягання на водні ресурси; історико-правовий - при виділенні типових і нетипових форм посягань на водні ресурси, передбачені актами кримінального законодавства Грузії, Китайської Народної Республіки, країн Західної та Східної Європи. СНД та з’ясуванні можливості врахування таких форм у розбудові напрямів удосконалення нормативної регламентації кримінальної відповідальності за посягання на фондовий ринок; статистичний - у процесі узагальнення матеріалів судової практики, пов'язаної з кримінальною відповідальністю за посягання на водні ресурси.
Сукупність зазначених методів, що використовувались у взаємозв'язку, сприяла повноті дослідження та обгрунтованості формулювання наукових висновків і пропозицій.
Емпіричну базу дослідження становлять відомості, одержані під час ознайомлення з матеріалами понад 300 кримінальних проваджень (справ), розглянутих судами у період з 2005 р. до 2019 р., справ про адміністративні правопорушення, розглянутих у період з 2003 р. до 2019 р.; звіти про кількість осіб засуджених, виправданих, справи щодо яких закрито, неосудних, до яких застосовано примусові заходи медичного характеру та види кримінального покарання за 2008-2019 рр.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що у дисертації вперше комплексно досліджено теоретичні та прикладні проблеми кримінально- правової охорони водних ресурсів, з урахуванням сформульованих підходів до їх вирішення запропоновано цілісну і системну модель нормативної складової такої охорони. Наукову новизну дисертаційного дослідження розкривають, зокрема, такі основні положення:
вперше:
1) пропонується під водними ресурсами як компонентом кримінально- правової охорони розглядати такий елемент довкілля, який утворюється природним та (або) неприродним способом і охоплює: 1) підземні, поверхневі, внутрішні морські води та територіальне море, які мають межі, об'єм та встановлений режим водокористування; 2) природні багатства, які перебувають у невід’ємному зв'язку з водними об’єктами (зокрема, водні біологічні ресурси, земельні ділянки, що перебувають під водними об'єктами, природні ресурси континентального шельфу, надра та інші);
2) на підставі історично-порівняльного та порівняльно-правового аналізу кримінального законодавства обгрунтовується, що кримінально-правова охорона водних ресурсів у «повному обсязі» ніколи не здійснювалась, а на різних історичних етапах здійснювалась лише кримінально-правова охорона окремих компонентів водних ресурсів;
3) обгрунтовується, що кримінально-правова охорона водних ресурсів забезпечується (має забезпечуватися) на трьох рівнях: а) загальному - при виділенні складів злочинів, в яких водні об’єкти таабо їх «компоненти» мають значення не основного (тобто єдиного чи альтернативного) безпосереднього об’єкта, а так званого факультативного безпосереднього об’єкта (наприклад, ст.ст. 113, 197і. 258, 264, 265 265і КК і т.д.); б) спеціальному - при передбаченні складів злочинів, в яких водні ресурси визнаються одним із основних безпосередніх об'єктів злочинів певних видів (ст.ст. 239', 244, ст. 249, 250 КК); в) конкретному - при виділенні складів злочинів, в яких водні ресурси та їх компоненти є одним єдиним безпосереднім об'єктом злочину (ст.ст. 242, 243 КК);
4) з урахуванням зарубіжного законодавства та потреби його врахування при
побудові норм, що забезпечують кримінально-правову охорону водних ресурсів, запропоновано доповнити КК України статтею 241і «Порушення правил
використання систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення», статтею 242: «Забруднення водних об’єктів внаслідок порушення порядку поводження з відходами»; статтею 242* »3абруднення водних об’єктів внаслідок порушення порядку експлуатації технічного обладнання», а також доповнити ч. 2 ст. 242 КК України такими кваліфікуючими ознаками, як « ...вчинені в заповідниках або на територіях чи об’єктах природно-заповідного фонду або в зоні надзвичайної екологічної ситуації» (див. висновки);
5) на підставі проведеного аналізу механізму посягань на водні ресурси запропоновано передбачити спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності у ч. 5 ст. 240, ч. З ст. 242 та ч. 4 ст. 243 КК (див. висновки);
6) обгрунтовується необхідність системного узгодження положень ст. 242 КК та ст. 59 КУпАП, у зв'язку з чим запропоновано у ч. 1 ст. 59 КУпАП слова «яке спричиняє їх забруднення, водну ерозію грунтів та інші шкідливі явища» замінити словами «яке не пов’язане із спричиненням забруднення вод чи зміною їхніх природних властивостей, або виснаженням і не створило при цьому небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля». Крім цього, потребують узгодження положення ст.ст. 239і, 239' КК та ст. 533 КУпАП, у зв'язку з чим запропоновано доповнити ч. 1 ст. 239]КК після слова «земель» вказівкою на таку другу форму: «невиконання умов зняття, збереження і використання родючого шару такого грунтового покриву»;
7) запропоновано застосовувати спеціальну конфіскацію грошей, цінностей та іншого майна за порушення правил охорони і використання надр (ч.ч.2-4 ст. 240 КК) та незаконну порубку лісу (ст. 246 КК);
8) з урахуванням характеру, передбачених статтями 236, 239. 239239:, 240. 242, 243. 252, 254 КК діянь, що посягають на водні ресурси, обгрунтовується потреба застосовування до юридичних осіб як учасників водокористування таких заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб, як штраф, конфіскація майна та ліквідація:
удосконалено:
9) визначення родового об'єкта злочинів, передбачених розділом VIII
Особливої частини КК, та таких ного компонентів, як: а) права, свободи та правоохоронювані інтереси учасників водокористування; б) учасники
водокористування; в) соціальні зв'язки між учасниками у процесі
водокористування;
10) обгрунтовується визнання злочинів, які передбачені ст. ст. 238, 239і, 239: КК, умисними в цілому, а також підхід про доповнення Загальної частини КК України статтею 25 і «Злочин з двома формами вини»;
11) орієнтири оптимізації змісту санкцій норм Особливої частини КК, які забезпечують кримінально-правову охорону водних ресурсів: видів і розмірів покарань; системне узгодження санкцій в різних частинах однієї статті Особливої частини КК між собою; передбачення в таких санкціях норм альтернативних видів покарань; узгодження цих санкцій із санкціями, передбаченими за вчинення суміжних злочинів; системне узгодження санкцій зазначених норм з санкціями норм, що передбачають кримінальну відповідальність за вчинення інших злочинів;
дістали податного розвитку':
12) визначення основних видів шкоди, як суспільно небезпечних наслідків у складах злочинів, що посягають на водні ресурси: екологічної шкоди (шкоди, що заподіюється водній екологічній системі); шкоди людині (її життю та здоров'ю); економічної шкоди (шкоди, що заподіюється при використанні водних ресурсів).
13) у результаті дослідження норм КК, що мають забезпечувати кримінально-правову охорону на спеціальному та конкретних рівнях, визначено серйозні вади цих норм. Такими вадами, зокрема, є: а) прогалини на рівні окремих типів посягань на водні ресурси; б) вади у змісті наявних складів злочинів окремих
видів; в) неузгодженість між формулюваннями кримінального закону та відповідними положеннями чинного законодавства, що регулює водні ресурси; г) несистемність у визначенні караності за види злочинів, що посягають на водні ресурси; д) відсутність або несистемність застосування окремих заходів кримінально-правового характеру в певних кримінально-правових ситуаціях (наприклад, у застосуванні звільненні від кримінальної відповідальності та відбування покарання);
15) визнання предметами злочинів, що посягають на водні ресурси, обов’язковими та факультативними компонентами безпосередніх об’єктів цих злочинів;
16) положення про необхідність заміни у диспозиціях ст. 239і КК та ст. 239: КК поняття «незаконне заволодіння» відповідним поняттям «зняття та перенесення»;
17) обгрунтування редакцій диспозицій ст.ст. 239, 240, 242, 243, 244 КК України, що порушують вимоги врахування різного ступеня і характеру суспільної небезпечності наслідків, як елемента складів цих злочинів, при конструюванні основних та кваліфікованих складів злочинів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що результати підготовленого дисертаційного дослідження можуть використовуватись у:
- законотворчій діяльності - для вдосконалення положень КК України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, що передбачають відповідальність за посягання на водні ресурси (лист Комітету' Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності № 04-27/12-572 від 24 лютого 2020 р.);
- правозастосовчій діяльності - для вдосконалення практики судових і правоохоронних органів, пов'язаної із застосуванням норм КК, що передбачають відповідальність за посягання на водні ресурси (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність суддів Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 лютого 2020 р.; акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність суддів Чернігівського апеляційного суду від 20 лютого 2020 р.);
- науковій роботі - для подальших наукових розробок у сфері кримінального права (акт впровадження Академії державної пенітенціарної служби №15/25-а від 04 березня 2020 р.);
- освітньому процесі - у викладанні курсу кримінального права та відповідних спеціалізованих курсів (акт впровадження Чернігівського національного технологічного університету від 28 лютого 2020 р.). Одержані результати можуть використовуватися для підготовки підручників, навчальних і методичних посібників, а також проведення занять з підвищення кваліфікації та професійної підготовки слідчих, прокурорів, суддів, адвокатів.
Особистий внесок здобувана. Положення, що викладені в дисертації та виносяться на захист, розроблено автором особисто. В наукових працях, опублікованих у співавторстві, власні теоретичні доробки дисертанта становлять визначений у списку публікацій обсяг. Наукові розробки, які належать співавторам опублікованих праць, у дисертації не використовувались. В опублікованій у співавторстві з П. С. Берзіним праці «Поняття грунтового покриву (поверхневого) шару земель та незаконного заволодіння ним: кримінально-правові аспекти» дисертанту належить визначення співвідношення понять «поверхневий шар» та «грунтовий покрив», обгрунтовано потребу узгодження нормативної регламентації поняття грунтового покриву (поверхневого шару) земель та незаконного заволодіння у чинному кримінальному законі України та земельному законодавстві. В опублікованих у співавторстві з С.В. Погребняком працях «Генезис кримінально-правової охорони водних ресурсів у законодавстві Нового часу» та «Історія розвитку кримінального законодавства про відповідальність за незаконний видобуток водних біологічних ресурсів у період Нового часу» дисертанту належить визначення особливостей кримінально-правової охорони водних ресурсів у період Нового часу, зокрема у положеннях Руської Правди, Судебника 1497 року, Соборного Уложення 1649 року.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження оприлюднено на міжнародних науково-практичних конференціях: «Актуальні питання юридичної теорії та практики: наукові дискусії» (м. Харків, 1-2 грудня 2017 р.); «Теорія і практика сучасної юриспруденції» (м. Київ, 8-9 грудня 2017 р.);
so
«Інноваційний розвиток інформаційного суспільства: економіко-управлінські, правові та соціокультурні аспекти» (Чернігів, 14 грудня 2017 р., 12 грудня 2018 р.); «Ukraine - EU. Innovations in Education, Technology. Business and Law: collection of international scientific papers» (Slovak Republic - Czech Republic, apnl 24-28. 2018); «Особливості нормотворчнх процесів в умовах адаптації законодавства України до вимог Європейського Союзу» (м. Херсон, 1-2 червня 2018 р.); «Актуальні питання теорії та практики застосування сучасного вітчизняного та міжнародного права» (м. Київ, 8-9 червня 2018 р.); «Треті Таврійські юридичні наукові читання» (м. Київ, 18-19 травня 2018 р.).; «Актуальні проблеми публічного та приватного права» (м. Запоріжжя, 25 травня 2018 р.); «Вплив юридичної науки на розвиток міжнародного та національного законодавства» (м. Харків, 16-17 лютого 2018 р.); «Сучасний вимір держави і права» (м. Львів, 18-19 травня 2018 р.); «Становлення громадського суспільства в Україні: нормативно-правове підгрунтя» (м. Дніпро, 4- 5 травня 2018 р.); «Право як ефективний суспільний регулятор» (м. Львів, 16-17 лютого 2018 р.); «Юридична наука: виклики і сьогодення» (м. Одеса. 8-9 червня 2018 р.); «Сучасний стан кримінального законодавства України: шляхи реформування» (м. Ірпінь, 1 березня 2018 р.); «Інтеграція юридичної науки і практики як основа сталого розвитку правової системи» (м. Дніпро, 8-9 листопада
2018 р.).
Публікації. Основні теоретичні та практичні висновки, сформульовані в дисертації, відображено в 39 наукових публікаціях, зокрема індивідуальній монографії. 21 статті у наукових фахових виданнях, із яких шість - у наукових періодичних виданнях інших держав з юридичного напряму, у 16 тезах доповідей на наукових і науково-практичних конференціях, а також 2 інших друкованих працях, що додатково відображають результати дисертації.
Структура роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, що включають у себе десять підрозділів та дев'ять пунктів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 610 сторінок, з яких обсяг основного тексту - 398 сторінки. Список використаних джерел налічує 456 найменувань і розміщений на 46 сторінках. Додатки - на 154 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
На підставі комплексного дослідження теоретичних і прикладних проблем кримінально-правової охорони водних ресурсів розроблено теоретичну модель побудови цілісної системи норм, що забезпечують кримінально-правову охорону водних ресурсів. Крім цього, переважна більшість таких проблем залишається невирішеною з боку науковців, законодавця та правозастосовчих органів. З огляду на це в роботі запропоновано такі напрями їх вирішення.
1. Побудова цілісної системи норм, що забезпечують кримінально-правову охорону водних ресурсів, потребує послідовного дослідження: поняття водних ресурсів як об’єкту кримінально-правової охорони, механізму вчинення посягань на водні ресурси, особливостей таких посягань і заподіяної ним шкоди, яка враховується у відповідних складах злочинів, а також у вирішенні основних проблем заходів кримінально-правового характеру, які можуть застосовуватись за вчинення таких злочинів.
Під водними ресурсами як компонентом кримінально-правової охорони слід розглядати такий елемент довкілля, який утворюється природним та (або) неприродним способом і охоплює: 1) підземні, поверхневі, внутрішні морські води та територіальне море, які мають межі, об'єм та встановлений режим водокористування; 2) природні багатства, які перебувають у невід’ємному зв’язку з водними об’єктами (зокрема, водні біологічні ресурси, земельні ділянки, що перебувають під водними об'єктами, природні ресурси континентального шельфу, надра та інші).
З огляду на зазначене створення цілісної системи кримінально-правової охорони водних ресурсів потребує врахування змісту і взаємозв’язку їх компонентів, їх значення для охорони і використання водних ресурсів в цілому, а також соціально-економічного та кримінально-правового значення основних інтересів його учасників та існуючих між ними відносин. Такий підхід дозволяє виявити, які компоненти водних ресурсів взято під кримінально-правову охорону.
2. Виходячи з визнання охоронюваними КК соціальними цінностями потерпілого від злочину, його прав, свобод та інтересів, інтересів держави, соціальних зв'язків між членами суспільства з приводу реалізації ними належних їм прав, свобод та інтересів, а також між членами суспільства та державою, пропонується наступні види шкоди у складах злочинів, що посягають на водні ресурси: екологічна шкода (шкода, що заподіюється водній екологічній системі); шкода людині (її життю та здоров'ю); економічна шкода (шкода, що заподіюється при використанні водних ресурсів).
З позиції соціальних цінностей, які беруться під кримінально-правову охорону, «потенційно» можуть зазнати істотної шкоди та стати об’єктом злочину, слід вважати: 1) права, свободи та правоохоронювані інтереси фізичних та юридичних осіб, що задіяні у процесі використання водних ресурсів, виконання контрольних функцій за їх обігом; 2) потерпілі (фізичні особи, яким було спричинено фізичну чи матеріальну шкоду внаслідок злочинного посягання на водні ресурси); 3) соціальні зв'язки між учасниками взаємодії з приводу обігу водних ресурсів, реалізації їх прав, свобод та інтересів, що набувають форму правовідносин.
3. Аналіз вітчизняного і зарубіжного законодавства свідчить про те. що першу згадку про забезпечення кримінально-правової охорони водних ресурсів можна зустріти ще в епоху Київської Русі. На теренах сучасної України відповідальність за злочини у сфері водокористування (в нинішньому їх розумінні) з’явилася в приписах Руської Правди, які в подальшому розвивались у вітчизняному законодавстві аж до прийняття чинного КК. Прискіпливе дослідження законодавство окремих зарубіжних країн, дозволило зробити висновок, що в багатьох із них кримінально-правова охорона водних ресурсів забезпечується шляхом криміналізації певних діянь та розміщення норм, що встановлюють кримінальну відповідальність, у кодифікованих нормативно-правових актах, що свідчить про подібність законодавчої процедури, підкреслює зручність використання у правозастосовній діяльності та відповідає загальним принципам побудови кримінального законодавства й нашої держави.
4. Проаналізовані законодавчі акти зарубіжних країн включають типові та нетипові форми посягань на водні ресурси, характеристику їх складових елементів. Розрізняються такі форми посягання за наступними підставами: а) особливості заподіяння шкоди водним ресурсам та його складовим компонентам та 6) особливості взаємозв’язку юридичних конструкцій, передбачених законодавчими актами, з вчиненим посяганням та фактично заподіяною ним шкодою водним ресурсам (особливості поєднання у змісті таких юридичних конструкцій певних властивостей посягань на водні ресурси та заподіяної ними шкоди).
Типовими формами зазначених посягань вважаються ті, що відображають істотні, найбільш поширені характеристики посягання та заподіюваної ним шкоди будь-якої країни (або більшості країн) зі схожою системою забезпечення кримінально-правової охорони водних ресурсів, а саме: забруднення, засмічення та виснаження вод (водних об’єктів); незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом; забруднення моря, тобто ті посягання, які передбачають забруднення моря і як дію, і як результат.
Нетнповість посягань полягає у відображенні в законодавстві певної країни окремих, особливих та специфічних властивостей протиправного діяння та заподіюваної ним шкоди, внаслідок чого порушуються суспільні відносини, завдається шкоди матеріальним цінностям та благам, пов’язаним з процесом обіг)-, використання, відновлення водних ресурсів лише деяких країн, зокрема: спричинення браку питної води або введення шкідливих речовини до резервуарів або водопровідних труб, внаслідок чого виникає загроза життю або здоров'ю людей: скидання, впровадження або виділення матеріалів або іонізуючої радіації в воду або море, які протягом тривалого періоду часу або значною мірою можуть зашкодити їх якості чи в значній мірі або на значній території створюють небезпеку для тварин, рослин чи грибів або життя або здоров'я людей; виробництво, обробка, використання, володіння, зберігання, транспортування, імпорт, експорт або утилізація ядерного матеріалу або інших небезпечних радіоактивних речовин, які протягом тривалого періоду часу або значною мірою можуть зашкодити якості води або моря або значною мірою чи на значній території створять загрозу для існування тварин, рослин чи грибів, небезпеку для життя або здоров'я людей; незаконний викид речовин, енергії або відходів у навколишнє середовище, якщо це створює ризик нанесення значної шкоди якості води; вчинення підпалу, затоплення, вибуху, застосування отруйних речовин або вчинення інших небезпечних дій. спрямованих на руйнування портів, річок, водних джерел, пляжів; незаконне розміщення, зберігання або викид в землю, воду або атмосферу радіоактивних забруднюючих речовин, що містять джерела інфекційних захворювань, отруйних або інших небезпечних відходів, якщо це призвело до серйозної екологічної катастрофи, завдавши значної шкоди державному або приватному майну або життю і здоров'ю людей, а ті самі діяння, якщо вони спричинили особливо тяжкі наслідки; порушення закону та інших загальних положень про захист довкілля, що безпосередньо чи опосередковано спровокує випромінювання, проливання, опромінення, витяг або екскавацію, знесення, шум, вібрацію, вилив або зберігання в наземних, морських чи грунтових водах речовин, які можуть заподіяти тяжкий збиток для рівноваги в природних системах; зміну або порушення водного режиму всупереч встановленим правилам; порушення Закону про навколишнє середовище при зберіганні або переміщенні відходів та шкідливих речовин, внаслідок чого спричиняється значна шкода або виникає загроза її спричинення навколишньому середовищу; діяння, пов’язані з деталізацією ознак місця (забруднення вод на особливо охоронюваних природних територіях; на територіях з надзвичайною екологічною ситуацією) і т. д.
5. Зміст норм, закріплених в Особливій частині КК, дозволяє стверджувати, що кримінально-правова охорона водних ресурсів забезпечується на трьох «рівнях»:
1) конкретному - при виділенні складів злочинів, в яких водні ресурси є одним єдиним безпосереднім об’єктом злочину (ст.ст. 242. 243 КК);
2) спеціальному - при передбаченні складів злочинів, в яких водні ресурси є одним із основних безпосередніх об’єктів злочинів певних видів (ст.ст. 239‘, 244, ст. 249, 250 КК);
3) загальному - при виділенні складів злочинів, в яких водні ресурси та або їх «компоненти» мають значення не основного (тобто єдиного чи альтернативного, як для попередніх двох «рівнів») безпосереднього об'єкта, а так званого факультативного безпосереднього об'єкта (ст.ст. 113, 197і, 258, 264. 265 265і; ч. 2 ст. 266; ст.ст. 267, 268; ч. 2 ст. 269, ч. 2 ст. 270. ч. ст. 271, ст. 272, ч. ст. 273; ст.ст. 274-277; ч. З ст. 278; ст. 279; ч. З ст. 280; ст.ст. 281, 283, 291; ч. З ст. 292; ст.ст. 326, 327; ст.ст. 364-370; ст. 441 КК).
Це, своєю чергою, передбачає з’ясування впливу таких посягань на «обсяг» кримінально-правової охорони водних ресурсів принаймні на двох відносно- самостійних «рівнях»: а) виходячи із змісту визначених кримінальним законом посягань, що вважаються злочинами певних видів, які в КК представлено повністю (загальний рівень); б) виходячи із змісту тих посягань і заподіяної ними шкоди на водні ресурси, які в кримінальному законі представлено лише частково або зовсім не визначено (спеціальний рівень). Такий підхід дозволяє пов'язати цілісність кримінально-правової охорони з групами посягань на водні ресурси, які стосуються лише виділеного вище третього типу (конкретний рівень).
У своєму дослідженні дисертантка зосередилася на спеціальному та конкретному рівнях кримінально-правової охорони водних ресурсів, оскільки саме вони пов'язуються з необхідністю «усунення» прогалин у регулятивному законодавстві, а також у правозастосуванні. За такого підходу саме дослідження спеціального та конкретного рівнів кримінально-правової охорони водних ресурсів дозволить вирішити проблеми бланкетності змісту норм, які забезпечують кримінально-правову охорону водних ресурсів.
На цій підставі нормами, які безпосередньо або опосередковано забезпечують кримінально-правову охорону водних ресурсів є ті, що передбачені ст.ст. 236. 237, 238, 239, 239і, 2392, 240, 242, 243, 244, 249, 250, 254 КК. При цьому видовим об’єктом складів злочинів, передбачених цими статтями, виступають водні ресурси, а основним безпосереднім об’єктом - окремі компоненти (складові) водних ресурсів.
6. У дослідженні змісту складів злочинів, що посягають на водні ресурси, дисертантка виходила з того, що їх видовим об'єктом є такі близькі, подібні соціальні цінності, як: 1) права, свободи та правоохоронювані інтереси учасників водокористування; 2) учасники водокористування; 3) соціальні зв'язки між учасниками водокористування з приводу реалізації їхніх прав, свобод та інтересів, що набувають форми правовідносин.
Незважаючи на бланкетність кримінально-правових норм, що забезпечують охорону водних ресурсів, український законодавець під час реформування регулятивного законодавства у цій сфері взагалі залишив поза увагою відповідні кримінально-правові заборони, незважаючи на те що вони також потребують відповідних змін. У результаті такої бездіяльності окремі статті, які передбачають кримінальну відповідальність за посягання на водні ресурси, потребують суттєвих доопрацювань з боку науковців і належної уваги з боку суб'єктів законодавчої ініціативи.
Аналіз предметів злочинів у складах, що посягають на водні ресурси, дає можливість поділити їх на такі види:
1) предмети у складах злочинів, що посягають на водні ресурси, що виступають обов'язковими «компонентами» об’єкта злочину. Такими предметами є:
- водні об’єкти (поверхневі та підземні води, водоносні горизонти, джерела питних та лікувальних вод (ст. 242 КК); внутрішні морські води, територіальні води України, води виключної (морської) економічної зони України, відкрите морське середовище (ст. 243 КК));
- предмети, які є «компонентами» інших природних ресурсів і які перебувають у постійному взаємозв'язку з водами і не можуть існувати без них (континетальний шельф та його природні багатства (ст. 244 КК); водні живі ресурси - гідробіонти (ст.ст. 249, 250 КК)) та земель (поверхневий (грунтовий) шар земель водного фонду в особливо великих розмірах (ст. 239‘ КК));
2) предмети у складах злочинів, що посягають на водні ресурси, що виступають як факультативні «компоненти» об'єкта злочину. Серед таких предметів можна виділити: підприємства водного господарства, гідротехнічні споруди та інші водні об’єкти (ст. 236 КК); водні об’єкти на території, що зазнала екологічного забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням (ст.
237 КК); відомості про екологічний стан, який пов’язаний із забрудненням водних ресурсів і такий, що негативно впливає на здоров’я людей, а також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою (ст.
238 КК); землі водного фонду (ст.ст. 239. 254 КК); грунтовий покрив (поверхневий шар) земель водного фонду (ст. 239 і КК); водні живі ресурси (ст. 248 КК); надра та корисні копалини (підземні води (мінеральні (лікувальні, лікувально-столові, природні столові), питні (хля централізованого та нецентралізованого водопостачання), промислові, технічні, теплоенергетичні), поверхневі води (ропа (лікувальна, промислова)) (ст. 240 КК)).
Аналіз суспільно-небезпечних діянь, передбачених об’єктивною стороною складів злочинів, що посягають на водні ресурси, дозволяє розділити їх на такі види:
Одіяння, спрямовані на порушення встановлених чинним законодавством правил охорони вод. надр, земель водного фонду, континентального шельфу, рослинного і тваринного водного світу (ст. ст. 239, 240, 242-244, 250, 254);
2) діяння, які порушують порядок проведення екологічної експертизи та правил екологічної безпеки (ст. ст. 236, 237, 238 КК);
3) діяння, які спрямовані на незаконне заволодіння грунтовим покривом (поверхневим шаром) земель, в тому числі земель водного фонду (ст. ст. 239і та 239: КК);
4) діяння, які передбачені іншими розділами Особливої частини КК, крім VIII розділу Особливої частини КК України, і які можуть спричиняти шкоду водним ресурсам лише в окремих випадках.
Наслідки як елемент складу злочину передбачає розкриття їх сутності на підставі з’ясування специфіки використання в нормах Особливої частини КК, зокрема в нормах, що передбачають кримінальну відповідальність за злочини, що посягають на водні ресурси. У злочинах, що посягають на водні ресурси наслідки
як елемент складу відображається у «формі» результату7 єдиного за своїм змістом діяння або одного ускладненого чи кількох різних за змістом альтернативних діянь, що призводить (призводять) до: а) одного (єдиного) обов'язкового наслідку (конструктивного наслідку); б) комплексних наслідків. У зв'язку з чим, обґрунтувуються редакції диспозицій ст.ст. 239, 240, 242, 243, 244 КК України, що порушують вимоги врахування різного ступеня і характеру суспільної небезпечності наслідків, як елемента складів цих злочинів, при конструюванні основних та кваліфікованих складів злочинів.
Виходячи з характеристик закономірності спричинення шкоди доведено, що причиновий зв'язок у складах злочинів, що посягають на водні ресурси, може бути безпосередній або опосередкований; у випадку відсутності закономірності спричинення такої шкоди, причиновий зв'язок є випадковим.
Важливе значення для встановлення кримінальної відповідальності за злочини, що посягають на водні ресурси, має спосіб, місце, обстановка, час та засоби скоєння злочину. В злочинах, що посягають на водні ресурси, дані ознаки в більшості складах злочинів є обов'язковими. Саме їх визначення сприяє правильному розумінню характеру об'єктивної сторони злочинів, що посягають на водні ресурси, визначає ступінь і характер їх суспільної небезпеки.
7. Злочини, що посягають на водні ресурси, залежно від суб'єктного складу пропонується поділяти на наступні групи:
1) злочини, які вчиняються загальним суб’єктом (наприклад, ст.ст. 240; 249 КК України);
2) злочини, які вчиняються спеціальним суб'єктом, в розумінні ч. 2 ст. 18 КК (наприклад, ст.ст. 236; 237; 238; 239; 239і; 2392; ч.2 ст. 244; 250; 254 КК України);
3) злочини, які можуть вчинятися як загальним, так і спеціальним суб'єктом (наприклад, ст.ст. 242; 247; 248; 251 КК);
4) злочин, який в одній формі діяння вчиняється загальним суб'єктом, а в іншій формі - спеціальним (ч.І ст. 244 КК: суб'єкт злочину у формі порушення законодавства про континентальний шельф України загальний; суб'єкт невжиття заходів для захисту7 живих організмів моря від дії шкідливих відходів або
небезпечних випромінювань - спеціальний: це особа, яка відповідає за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки у зонах безпеки на континентальному шельфі).
Аналіз злочинів, що посягають на водні ресурси, дозволяє зробити висновок про те; що законодавець по-різному відображає в законі форму вини цих злочинів. При цьому, враховуючи, що переважна їх більшість є злочинами з матеріальним складом, досліджуючи суб'єктивну сторону, безумовно, необхідно виходити з позицій з'ясування психічного ставлення винної особи як до вчинюваного нею діяння: так і до його наслідків. Дослідження суб'єктивної сторони складів злочинів, що посягають на водні ресурси, дозволяє виділити наступні групи злочинів, в яких наявні:
- умисел стосовно діяння та наслідків як єдино можлива форма вини при вчиненні конкретного злочину (ст.249 КК);
- умисел стосовно діяння та необережність стосовно наслідків (ст.ст.238; ст.2391; 2392 КК);
- умисел або необережність стосовно діяння та необережність стосовно наслідків (ст.ст. 236; 237; 239: 240; 242; 243; ч.І ст. 244 КК);
- умисел щодо діяння у злочині з формальним складом (ч.І ст. 244 КК);
- умисел або необережність щодо діяння у злочині з формальним складом (ст.250 КК).
Водночас, при формулюванні більшості складів злочинів, що посягають на водні ресурси, пряма або непряма вказівка на форму вини, в якій ці злочини можуть бути вчинені, взагалі відсутня, що, безумовно, є недоліком, який викликає певні труднощі під час правозастосування.
8. Критеріями розмежування злочинів, що посягають на водні ресурси, між собою та іншими суміжними злочинами слід визнавати ознаки їх складів, що пов'язані з предметом злочину, діянням, наслідками, способом та засобами вчинення діяння, місцем та обстановкою вчинення злочину, а також з суб’єктом та суб'єктивною стороною. У першу чергу таке розмежування здійснюється за критеріями, пов'язаними з ознаками предмета та об'єктивної сторони складів зазначених злочинів. У таких випадках ці критерії можна вважати обов'язковими (основними) для розмежування, без використання яких розмежування само по собі неможливе. За допомогою цих критеріїв розмежовуються злочини, передбачені: ст.ст. 242, 243 КК та ст. 441 КК; ст.ст. 242, 243 КК та ст. 113 КК; ст.ст. 239і, 2392 КК та ст.ст. 190, 191, 197і КК; ст.ст. 239, 242, 243 КК та ст. 252 КК; ст. 248 КК та 249 КК; ст. 240 КК та ст. 272 КК; ст. 249 КК та ст. 250 КК. Додатковими критеріями, тобто які, так би мовити, додаються до обов'язкових (основних), маючи допоміжне значення, слід вважати відповідні ознаки суб’єкта злочину та суб'єктивної сторони. За допомогою цих критеріїв розмежовуються злочини, передбачені ст.ст. 242, 243 КК та ст. 441 КК; ст.ст. 242, 243 КК та ст. 113 КК; ст.ст. 239і, 2392 КК та ст.ст. 190, 191 КК; ст. 240 КК та 272 КК. В окремих випадках розмежування зазначених злочинів здійснюється з урахуванням конкуренції кримінально-правових норм, у зв'язку з чим значення критеріїв розмежування мають окремі ознаки предмета злочинів та їх об'єктивної сторони (як. наприклад, при розмежуванні злочинів, передбачених ст. 242 КК та ст. 243 КК, ст. 239і КК та ст. 239“ КК).
9. Розглядаючи основні орієнтири відмежування злочинів, що посягають на водні ресурси, від інших правопорушень, дисертант визначає особливості співвідношення положень КК, що передбачають відповідальність за злочинні посягання на водні ресурси, та відповідних положень інших законодавчих актів. При такому співвідношенні найбільш типовими ситуаціями, які слід враховувати у такому співвідношенні, пов'язані з випадками, коли: 1) в нормі КК сформульовано ознаки складів злочинів без належної конкретизації (роз'яснення) їх зміст)-, але така конкретизація наявна у відповідній нормі КУпАП; 2) у нормах КК та КУпАП наведені основні орієнтири співвідношення змісту відповідних ознак складу злочину та адміністративного правопорушення, але у нормі КУпАП здійснюється роз'яснення змісту такої ознаки, передбаченої в нормі КК; 3) у нормах КК відповідні ознаки складів злочинів визначені без урахування орієнтирів, закріплених у нормі КУпАП; 4) норма КК включає ознаки складу злочину, що є тотожними з відповідними ознаками складу адміністративного правопорушення, але містить також «власні» відмінні ознаки; 5) коли норми КК передбачають своєрідне збільшення розмірів предметів злочинів та або ступеня і характеру наслідків порівняно з ознаками складів суміжних адміністративних правопорушень; 6) норми КК не містять орієнтирів збільшених розмірів предметів злочинів та або ступеня і характеру наслідків порівняно з відповідними ознаками складів суміжних адміністративних правопорушень; 7) норми КК текстуально не відтворюють ознаки складів суміжних адміністративних правопорушень, закріплених у нормі КУпАП; 8) норми КК позначають ознаки складу злочину за дпомогою інших понять та понятійних зворотів, які відрізняються ВІД ВІДПОВІДНИХ понять та їх зворотами у нормах КУпАП «у бік» більшого чи меншого обсягу. При зіставленні змісту відповідних норм КК, що передбачають відповіданість за посягання на водні ресурси, та суміжних норм КУпАП не були виявлені так би мовити «нетипові» ситуації, пов'язані передусім з тим, що: 1) конкретна норма КУпАП визначає ознаки предмета, вчиненого діяння та або його шкідливих наслідків, які у складах суміжних злочинів (навіть не зважаючи на використану термінологію) взагалі не враховуються (тобто так чи інакше, але відповідні ознаки норм КУпАП є прямими орієнтирами, що можуть мати значення для розмежування із ознаками суміжних злочинів, що завдають певної шкоди водним ресурсам); 2) у нормах КК склади адміністративних правопорушень є повністю «продубльованими» (так чи інакше, але в нормах КК при визначенні складів злочинів, що посягають на водні ресурси, використовуються (так би мовити «додаються») ознаки таких складів, що мають відмінний зміст та виконують функцію критеріїв розмежування від складів суміжних адміністративних правопорушень).
10. Орієнтирами оптимізації змісту санкцій норм Особливої частини КК. які забезпечують кримінально-правову охорону водних ресурсів є: вид і розмір покарань; системне узгодження санкцій в різних частинах однієї статті Особливої частини КК між собою; передбачення в таких санкціях норм альтернативних видів покарань; узгодження цих санкцій із санкціями, передбаченими за вчинення суміжних злочинів: системне узгодження санкцій зазначених норм з санкціями норм, що передбачають кримінальну відповідальність за вчинення інших злочинів.
Серед заходів кримінально-правового характеру за злочини, що посягають на водні ресурси, які застосовуються в межах кримінальної відповідальності особи, пріоритет має надаватися поряд з покараннями майнового характеру, покарання, пов'язані з обмеженням особистої свободи злочинця. Своєю чергою, застосування такого заходу, як звільнення від покарання та ного відбування, має бути обмежено. Крім того, дисертантом запропоновано застосовувати спеціальну конфіскацію грошей, цінностей та іншого майна за порушення правил охорони і використання надр (Ч.Ч.2-4 ст. 240 КК) та незаконну порубку лісу (ст. 246 КК).
11. Серед заходів кримінально-правового характеру за злочини, що посягають на водні ресурси, які застосовуються поза межами кримінальної відповідальності особи, в окремих випадках слід передбачити звільнення від кримінальної відповідальності та заходи кримінально-правового характеру, що застосовуються до юридичних осіб. Водночас потрібно також враховувати, що у п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 96- 3 КК «компоненти» підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру визначені як «вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів ...». Здійснений у цій роботі аналіз об’єктивних і суб’єктивних ознак складів злочинів, що посягають на водні ресурси, дозволяє стверджувати про можливість вчинення особами, уповноваженими від імені та в інтересах (тобто у більшості випадків - на користь) юридичної особи, злочинів, передбачених ст.ст. 236, 239, 239і, 239~, 240, 242,243,252,254 КК.
12. Подальше з’ясування проблем кримінально-правової охорони водних ресурсів дозволяє виділити напрями вдосконалення нормативної регламентації кримінальної відповідальності за посягання на водні ресурси.
У межах зазначених напрямів пропонується реалізувати такі зміни в КК України:
- доповнити КК України статтею 25і «Злочин з двома формами вини»
«Стаття 25і. Злочин з двома формами вини
Якщо психічне ставлення до наслідків вчиненого особою суспііьно небезпечного діяння не с умисним, то кримінальна відповідаїьність настає у разі, коли її психічне ставлення до цих наслідків маю вигляд злочинної самовпевненості або злочинної недбалості, а злочин у ціюму визнається умисним».
- з метою недопущення невідповідності між змістом окремих ознак складів злочинів, передбачених ст. 239і КК та ст. 239' КК, та положеннями чинного земельного законодавства, викласти назви, а також ч. 1 ст. 239 і та ч.І ст. 239' КК у наступних редакціях:
«Стаття 239і. Незаконне заво.юдіння грунтовим покривом (поверхневим шаром) земель
1. Зняття та перенесення грунтовим покривом (поверхневим шаром) земель, а також невиконання умов зняття, збереження і використання родючого шару такого грунтового покриву, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людини чи для довкілля, - карається ».
«Стаття 2392. Незаконне заво.юдіння поверхневим (Грунтовим) шаром земель водного фонду в особливо великих розмірах
1. Зняття та перенесення поверхневим (грунтовим) шаром земель водного фонду в особливо великих розмірах, - карається...».
- з урахуванням диспозицій ст.ст. 239, 240, 242, 243 244 КК України, що порушують вимоги врахування різного ступеня і характеру суспільної небезпечності наслідків, як елемента складів цих злочинів, при конструюванні основних та кваліфікованих складів злочинів, пропонуємо вищезазначені статті Особливої частини КК України викласти у наступних редакціях:
«Стаття 239. Забруднення або псування земель
1. Забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людини або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людини чи довкілля, -
карається штрафом до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Ті самі діяння, що заподіяли істотну шкоду,-
караються штрафом від трьох до шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
3. Діяння, передбачені частинами першою цієї статті, що спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки, -
караються штрафом від шести до дев’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років».
«Стаття 240. Порушення правил охорони або використання надр
1. Порушення встановлених правил охорони або використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людини чи для довкілля, -
карається штрафом до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Незаконне видобування корисних копалин загаїьнодержавного значення, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людини чи для довкілля, -
карається штрафом від трьох до шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.
3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що заподіяли істотну шкоду, або вчинені групою осіб, або на територіях чи об'єктах природно-заповідного фонду, або вчинені повторно, -
караються штрафом від шести до дев’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк.
4. Діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або вчинені організованою групою осіб, або спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки,-
караються штрафом від дев'яти до дванадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п ’яти років.
5. Особа, яка вперше вчинила будь-яке із діянь, передбачених частиною першою, другою або третьою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення її до кримінальної відповідальності за вчинений злочин припинила порушення правил охорони або використання надр та усунула шкоду, завдану таким порушенням, а також відшкодувала шкоду, завдану життю, здоров ’ю людей та довкіллю.
Примітка. Істотною шкодою у цій статті, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян».
«Стаття 242. Порушення правил охорони вод
1. Порушення правил охорони вод (водних об’єктів), якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людини, водних ресурсів та інших елементів довкілля, -
карається штрафом до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо це спричинило забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел, або вчинені в заповідниках або на територіях чи об’єктах природно-заповідного фонду або в зоні надзвичайної екологічної ситуації -
караються штрафом від трьох до шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
3. Діяння, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, -
караюупься позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.
4. Особа, яка вперше вчинила будь-яке із діянь, передбачених частиною першою або другою цієї статті, звіїьняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення її до кримінальної відповідальності за вчинений злочин припинила порушення правил охорони водних об'єктів та усунула шкоду, завдану таким порушенням, а також відшкодувала шкоду, завдану життю, здоров'ю людей, об'єктам тваринного і рослинного світу, водним об'єктам».
«Стаття 243. Порушення правил охорони і використання моря
1. Порушення правій охорони і використання моря, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров’я людини або живих ресурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря,-
карається штрафом до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
2. Неповідомлення спеціально відповідальними за те особами морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться в морі, адміністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому органу або особі, а у разі скидання з метою поховання - і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку' або перешкодити іншим законним видам використання моря, -
карається штрафом штрафом до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.
3. Діяння. передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони спричинили забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей, чи відходами, а також незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів, -
караються штрафом від трьох до шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
4. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей (людини), їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
5. Особа, яка вперше вчинила будь-яке із діянь, передбачених частиною першою, другою або третьою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення П до кримінальної відповідальності за будь-який із злочинів, передбачених цією статтею, припинила забруднення моря та усунула шкоду, завдану таким забрудненням, а також відшкодувала шкоду, завдану життю, здоров’ю людей, живим ресурсам моря та законним видам використання моря».
«Стаття 244. Порушення законодавства про виключну (морську) економічну зону України
1. Порушення законодавства про виключну (морську') економічну зону України, а також невжиття особою, що відповідає за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів для захисту живих організмів морського середовища від дії шкідливих відходів або небезпечних
випромінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їх загибелі або загрожуваю життю чи здоров'ю людей, -
караються штрафом до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Дослідження, розвідування, розробка природних багатств та інші роботи на континентальному шельфі України, які провадяться іноземцями, якщо це не передбачено договором між Україною і заінтересованою іноземною державою, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або спеціальним дозволом, виданим у встановленому законом порядку', -
караються штрафом до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.
3. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, що заподіяло істотну шкоду, -
караються штрафом від трьох до шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пееною діяльністю на строк до трьох років або без такого».
- з урахуванням зарубіжного законодавства та потреби його врахування при побудові норм, що забезпечують кримінально-правову охорону водних ресурсів, запропоновано доповнити КК України статтею 241і «Порушення правій
використання систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення», статтею 242~ «Забруднення водних об ’єктів внаслідок порушення порядку' поводження з відходами»; статтею 242’ »3абруднення водних об ’єктів внаслі