ІНСТИТУТ ВІДВОДУ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Краткое описание

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

СЕМЕНКОВ ЄГОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 343.13-343.138.7

ІНСТИТУТ ВІДВОДУ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник: Леоненко Максим Іванович, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального процесу та криміналістики Інституту права імені Володимира Сташиса Класичного приватного
університету

Запоріжжя – 2012
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………………………4
ВСТУП…………………………………………………………………………………..5
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ТА ІСТОРИКО-ПРАВОВІ ПОЛОЖЕННЯ
ПРО ВІДВІД У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ……………………....13
1.1 Ґенеза теоретичних уявлень і законодавства щодо правового
регулювання відводу (самовідводу) в кримінальному
процесі України……………………………………………………………..13
1.2 Поняття, зміст та значення інституту відводу в кримінальному
процесі України……………………………………………………………..35
Висновки до розділу 1……………………………………………………...54
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА СКЛАДОВИХ ЕЛЕМЕНТІВ
ІНСТИТУТУ ВІДВОДУ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
УКРАЇНИ…………………………………………………………………..56
2.1. Загальна характеристика суб’єктів відводу..........................................56
2.2. Загальні підстави відводу (самовідводу) учасників
кримінального провадження……………………………….........................66
2.3. Засоби встановлення обставин, що виключають участь
особи у кримінальному процесі …………………………………………...88
2.4. Правовий механізм розгляду заявлених відводів (самовідводів)
та його наслідки……………………………………………………………..95
Висновки до розділу 2…………………………………………………….127
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДВОДУ
(САМОВІДВОДУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ СУБ’ЄКТІВ
КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ..........................………………………129
3.1. Особливості відводу (самовідводу) посадових осіб,
які мають владні повноваження у кримінальному процесі…………… .129
3.2. Особливості відводу (самовідводу) осіб, які захищають
та представляють інтереси інших учасників
кримінального процесу……………………..……………………………..151
3.3. Особливості відводу (самовідводу) осіб, які виконують
допоміжну функцію у кримінальному процесі………………………….170
Висновки до розділу 3…………………………………………………….190
ВИСНОВКИ.………………………………………………………………………....192
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………...................................196
ДОДАТКИ……………………………………………………………………………239

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

КПК України (КПК) – Кримінально-процесуальний кодекс України
КПК РФ – Кримінально-процесуальний кодекс Російської Федерації
КПК Білорусі – Кримінально-процесуальний кодекс Республіки Білорусь
КПК Узбекистану – Кримінально-процесуальний кодекс Республіки Узбекистан
КПК Вірменії – Кримінально-процесуальний кодекс Республіки Вірменія
КПК ФРН – Кримінально-процесуальний кодекс Федеративної Республіки Німеччина
КПК Казахстану – Кримінально-процесуальний кодекс Республіки Казахстан

ВСТУП

Актуальність теми. За роки незалежності України події в політиці та економіці фактично зумовили зміну суспільно-політичного устрою, законодавчої та правозастосовної практики на основі якісно нових підходів, переоцінки людських цінностей у суспільстві.
Кримінальне судочинство не може стояти осторонь цих кардинальних змін, тому почало своє реформування з обвинувального на судочинство змагального типу, побудова й функціонування якого здійснюються на якісно нових засадах і в нових суспільно-політичних умовах мають бути наповнені якісно новим реальним змістом. Складниками такого вдосконалення є трансформація інституту відводу в кримінальному процесі України у світлі європейських стандартів.
Аналіз слідчої й судової практики свідчить про неврегульованість на законодавчому рівні низки питань щодо механізму правового регулювання відводу та правових наслідків його задоволення, а також про недостатність теоретичної розробленості деяких положень щодо розмежування окремих обставин, які виключають участь у кримінальному судочинстві, нечітке визначення в законі умов їх застосування, а також складність вибору обставин, що підлягають застосуванню в конкретній ситуації, та відсутність правового механізму встановлення цих обставин. Зазначені проблеми спричиняють певні труднощі, які нерідко призводять до неправильного правозастосування в конкретних ситуаціях і, відповідно, прийняття незаконних і необґрунтованих процесуальних рішень, проведення окремих процесуальних дій, які обмежують права та законні інтереси учасників процесу.
За радянських часів проблематика інституту відводу була предметом спеціального дослідження в кандидатських дисертаціях В.Г. Задерака (1978 р.) та Х.А. Мамедової (1984 р.).
У російській науці кримінального процесу цій темі присвячені праці В.Є. Федоріна (2007 р.), М.В. Горського (2009 р.), С.С. Ампенова (2011 р.). У вітчизняній же правовій науці проблема правового регулювання відводів у кримінальному процесі темою окремого монографічного дослідження досі не була.
Різні аспекти цієї складної й багатопланової проблеми розглянуті в працях Г.В. Абшилави, Ю.П. Аленіна, А.П. Ардашкіна, В.Д. Арсеньєва, О.В. Бауліна, В.П. Бож’єва, О.О. Бондаренка, Н.В. Борзих, О.Л. Булейко, О.О. Волобуєвої, Л.І. Вороновського, В.Г. Гончаренка, В.В. Городовенка, В.О. Гринюка, В.Г. Заблоцького, В.С. Зеленецького, Я.М. Ішмухаметова, Н.С. Карпова, Л.Н. Костіної, О.П. Кучинської, Ю.О. Кухарук, М.І. Леоненка, Л.М. Лобойка, Л.Д. Лукайдеса, В.Г. Лукашевича, В.Д. Лук’янчикова, В.Т. Маляренка, А.В. Молдована, В.М. Реваки, В.М. Савицького, М.Я. Сегая, В.М. Стратонова, Ю.Б. Форіс, М.Є. Шумила, С.П. Щерби та ін.
Однак питання, пов’язані зі специфікою правового регулювання відводу окремих категорій суб’єктів кримінального процесу, досліджували або у зв’язку з вирішенням ширших проблем, або під кутом зору лише окремих аспектів. Тому, відзначаючи актуальність, наукове та практичне значення опублікованих праць, необхідно, перш за все, наголосити, що деякі аспекти та положення досліджуваної проблеми ще не набули всебічного висвітлення або залишаються дискусійними й потребують подальшого теоретичного осмислення та наукової розробки.
Наведені обставини й міркування, неоднозначність підходів учених і практиків до визначення названого правового інституту зумовлюють необхідність вирішення наукового завдання, що полягає в комплексному дослідженні цієї проблематики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до теми науково-дослідної роботи Класичного приватного університету «Організаційно-правове, науково-методичне й інформаційне забезпечення досудового слідства та судового провадження» (номер державної реєстрації 0111U008727). Особистий внесок здобувача полягає в дослідженні специфіки механізму правового регулювання відводів у кримінальному процесі України та розробленні на підставі цього пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування.
Тема дисертаційної роботи затверджена вченою радою Класичного приватного університету (протокол № 3 від 24 листопада 2004 р.), розглянута і схвалена координаційним бюро відділення кримінально-правових наук АПрН України (2004 р.).
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є розкриття й аналіз нормативної сутності інституту відводу в кримінальному процесі України, збагачення доктрини кримінального процесу положеннями щодо юридичної природи, змісту, значення відводів, механізму особливостей його правового регулювання, а також наукове обґрунтування відповідних рекомендацій прикладного характеру щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства під кутом зору розширення засади змагальності та збалансування процесуальних прав сторін.
Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:
– провести комплексний історико-правовий аналіз становлення, теоретичних уявлень і законодавства щодо правового регулювання відводу (самовідводу) у кримінальному процесі України;
– визначити поняття, зміст і значення інституту відводу в кримінальному процесі в контексті реформування кримінального судочинства України;
– проаналізувати складові елементи інституту відводу учасників кримінального провадження;
– розглянути загальні (для всіх учасників провадження кримінального процесу) та спеціальні підстави відводів (особливі підстави для відводу різних суб’єктів кримінального процесу);
– визначити та дослідити засоби встановлення обставин, які виключають можливість участі у справі;
– дослідити правовий механізм розгляду заявлених відводів (самовідводів) та проаналізувати їх наслідки;
– на підставі комплексного аналізу проблем правової регламентації механізму відводів розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства та усунення виявлених прогалин правового регулювання інституту відводу в кримінальному процесі України.
Об’єктом дослідження є комплекс суспільних відносин, що виникають у сфері правового регулювання відводів учасників кримінального судочинства.
Предметом дослідження є інститут відводу учасників кримінального судочинства.
Методи дослідження. Дисертація ґрунтується на використанні системи загальнофілософських, загальнонаукових та спеціальних методів. Із загальнофілософських методів у роботі використано діалектичний. Принципи, закони та категорії діалектики допомогли розглянути систему законодавства, яким врегульовано інститут відводу та його ефективність (розділи 2, 3). Визначення понять «відвід», «самовідвід», «заміна», інших понятійних конструкцій, виділення структурних елементів вказаних понять здійснено за допомогою загальнонаукових методів аналізу та синтезу (підрозділи 1.2, 3.2). Індукцію та дедукцію використано під час аналізу рішень судів і з’ясування (пояснення) змісту окремих положень закону (підрозділи 2.2, 2.3, 2.4, розділ 3), історичний метод – при дослідженні ґенези теоретичних уявлень і законодавства щодо правового регулювання відводу (самовідводу) у кримінальному процесі України (підрозділ 1.1), формально-логічний метод – при аналізі проблем правового регулювання інституту відводу в кримінально-процесуальному законі (розділи 2, 3), порівняльно-правовий метод – під час вивчення українського та зарубіжного кримінально-процесуального законодавства щодо правового регулювання інституту відводу (підрозділи 2.2, 2.4, розділ 3), спеціально-науковий метод соціологічного опитування – для виявлення прогалин у правовому регулюванні інституту відводу при анкетуванні суддів, прокурорів, слідчих, адвокатів (підрозділи 2.2, 2.4, розділ 3).
Нормативну базу дослідження становлять Конституція України, Кримінально-процесуальний кодекс України, міжнародно-правові акти в галузі прав людини (Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права тощо), ратифіковані Верховною Радою України, інші нормативно-правові акти та законопроекти.
Емпіричну основу дослідження становлять результати вивчення матеріалів 252 кримінальних справ, що розглядалися місцевими й апеляційними судами Запорізької та Луганської областей у 2005–2011 рр., окремі процесуальні акти; результати опитування суддів апеляційних і місцевих судів України, а також адвокатів, слідчих органів внутрішніх справ, податкової міліції та прокуратури Запорізької області (всього 320 осіб).
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що дисертація є першим комплексним дослідженням інституту відводу в сучасному кримінальному процесі України, яке враховує тенденції розвитку цього інституту не тільки з впливом внутрішньодержавних чинників, а й впливом судової практики Європейського суду з прав людини. У межах дослідження одержано такі результати, які мають наукову новизну:
уперше:
– здійснено періодизацію етапів розвитку теоретичних уявлень і законодавства щодо правового регулювання відводу (самовідводу) у кримінальному процесі України, що надало змогу показати розвиток інституту відводу учасників кримінального судочинства в його динаміці;
– викладено авторське бачення подальших шляхів розвитку інституту відводу в кримінальному процесі України, яке полягає в уточненні підстав для відводу судді, прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання, захисника, перекладача, експерта, спеціаліста, секретаря судового засідання, представників потерпілого, цивільного позивача й цивільного відповідача; а також удосконалення правового механізму розгляду та вирішення заяв про відвід або самовідвід, зокрема, створення засад для неупередженого розгляду заявленого відводу;
– обґрунтовано необхідність внесення низки змін та доповнень до чинного кримінально-процесуального законодавства з метою усунення прогалин правового регулювання інституту відводу в кримінальному процесі України;
удосконалено:
– визначення інституту відводу в кримінальному процесі України, під яким запропоновано розуміти сукупність правових норм, що забезпечують об’єктивність і неупередженість осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, та встановлюють, які обставини перешкоджають певним учасникам кримінального процесу брати участь у справі, які категорії учасників кримінального провадження можуть скористатися правом на заявлення відводу та в якому порядку розглядаються заявлені відводи;
– положення щодо чіткішого регламентування механізму правового регулювання відводу (самовідводу) окремих категорій суб’єктів кримінального судочинства (запропоновано зміни і доповнення до Глави 4 Розділу 1 КПК);
– визначення понять «відвід», «самовідвід», «усунення», «заміна», «об’єктивність», «неупередженість», «некомпетентність», «справедливість» як елементів термінологічного ряду інституту відводу;
дістали подальшого розвитку:
– підходи щодо класифікації обставин, що виключають можливість участі в кримінальному судочинстві;
– положення щодо впровадження додаткових правових засобів для встановлення обставин, що виключають можливість участі в кримінальному судочинстві;
– пропозиції щодо введення юридичної відповідальності за невиконання учасниками кримінального судочинства обов’язку заявити самовідвід за наявності до того відповідних підстав;
– обґрунтування необхідності повернути розгляд заяви про відвід судді, який розглядає справу, до компетенції голови суду або його заступника; у разі заявлення відводу одному судді зі складу колегії суддів, декільком суддям або якщо відвід заявлено всій колегії суддів – на розгляд іншої колегії суддів;
– положення щодо порядку використання доказів, отриманих у результаті проведення процесуальних дій, що були проведені учасником кримінального судочинства, який надалі в ході процесу був відведений.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані й викладені в роботі висновки та пропозиції є певним внеском у розвиток теорії кримінально-процесуального права і можуть використовуватися в різних галузях діяльності, а саме:
– у правотворчій – для вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України, а також при опрацюванні проекту Кримінального процесуального кодексу України щодо правового регулювання відводів (самовідводів) учасників кримінального судочинства (лист народного депутата України № 232 від 07.10.2011 р.);
– у правозастосовній – для підвищення ефективності діяльності органів кримінальної юстиції України в цілому та їх слідчими підрозділами зокрема (акт впровадження в діяльність слідчого відділу податкової міліції ДПА в Запорізькій області від 09.09.2011 р.; акт впровадження в діяльність Запорізького міського управління ГУМВС України в Запорізькій області від 23.09.2011 р.);
– у науково-дослідній – як теоретична база для подальшого дослідження питань, пов’язаних з подальшим удосконаленням інституту відводу в кримінальному процесі України;
– у навчально-методичній – у навчальному процесі при викладанні курсу «Кримінальний процес України» (довідка про впровадження в навчальний процес Класичного приватного університету від 30.05.2011 р.), а також для підготовки відповідних навчальних і методичних посібників, підручників, курсів лекцій.
Особистий внесок здобувача. Основні положення, пропозиції та висновки, що характеризують наукову новизну та практичне значення результатів дослідження й виносяться на захист, розроблені автором самостійно. Ідеї та розробки інших авторів у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення й висновки дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Наука і вища освіта» (м. Запоріжжя, 2005 р.); «Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні» (м. Острог, 2005 р.); «Четверті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 2005 р.); «Наука і вища освіта» (м. Запоріжжя, 2006 р.); «Криміналістичні та процесуальні проблеми, що виникають під час проведення слідчих дій» (м. Донецьк, 2006 р.), «Сучасні дослідження правознавчих проблем» (Дні науки–2007) (м. Запоріжжя, 2007 р.); «Свобода особистості: філософсько-правове розуміння та механізм забезпечення» (м. Запоріжжя, 2008 р.); «Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів в сучасних умовах» (м. Запоріжжя, 2010 р.); «Актуальні питання публічного права» (м. Запоріжжя, 2011 р.); «Проблеми реформування кримінально-процесуального та кримінального законодавства України» (м. Харків, 2011 р.).
Публікації. Основні положення й висновки дослідження викладено в дванадцяти публікаціях, з яких три – статті в наукових фахових виданнях України, дев’ять тез доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і 11 додатків. Повний обсяг дисертації становить 293 сторінки, із яких основний зміст – 195 сторінок, додатки – 55 сторінок, список використаних джерел (367 найменувань) – 43 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках відображено результати, які свідчать про вирішення конкретного наукового завдання, яке має значення для концептуальних теоретичних і практичних розробок кримінального процесу, а саме: вперше комплексно досліджено проблеми інституту відводу в кримінальному процесі України й отримано такі найважливіші наукові та практичні результати:
1. Проведена періодизація розвитку теоретичних уявлень і законодавства щодо правового регулювання відводу (самовідводу) в кримінальному процесі України дає підстави зробити висновок про те, що виникнення інституту відводу на початкових періодах формування кримінального судочинства було зумовлене введенням додаткових гарантій як захисту прав осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності, так і досягненням істини у справі. Інститут відводу учасників кримінального судочинства є динамічним у своєму розвитку й норми, які регламентують порядок відсторонення учасників кримінального судочинства, вдосконалюються залежно від потреб об’єктивної дійсності.
2. Аналіз змісту кримінально-процесуальних норм, які розкривають зміст обставин, що виключають можливість участі в кримінальному процесі й регулюють порядок відводу або самовідводу, дав змогу сформулювати визначення інституту відводу як сукупності правових норм, що забезпечують об’єктивність і неупередженість осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, та встановлюють, які обставини перешкоджають певним учасникам кримінального процесу брати участь у справі, які категорії учасників кримінального провадження можуть скористатися правом на заявлення відводу, в якому порядку розглядаються заявлені відводи.
Значення інституту відводу в кримінальному процесі зумовлено його сутністю й полягає в тому, що цей інститут відповідає за врегулювання суспільних відносин щодо забезпечення об’єктивності та неупередженості осіб, які здійснюють кримінальне судочинство або сприяють йому, що, у свою чергу, дає підстави розглядати ці відносини як умову прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення у кримінальній справі, а також є суттєвою гарантією правосуддя, забезпечення прав і законних інтересів учасників кримінального процесу.
3. Визначено систему суб’єктів відводу (самовідводу), яка складається з ініціатора відводу (самовідводу); посадової особи, яка розглядає заявлений відвід (самовідвід); допоміжних суб’єктів відводу (самовідводу).
4. Підстави для відводу (самовідводу) становлять нормативну основу інституту відводу і є основним складником механізму правового регулювання відводів учасників кримінального судочинства. На підставі цього досліджено різні підходи щодо класифікації обставин, що виключають можливість участі у кримінальному судочинстві, та запропоновано власний підхід до вирішення цього питання.
5. Аналіз судово-слідчої практики, результатів опитування адвокатів і працівників судових і правоохоронних органів свідчить про те, що проблеми реалізації норм правового інституту відводу в кримінальному процесі пов’язані, перш за все, з відсутністю додаткових правових засобів щодо механізму встановлення обставин, що виключають можливість участі в кримінальному судочинстві, а також складністю встановлення самих обставин. Процес встановлення обставин, які виключають можливість участі в кримінальному судочинстві, можна порівняти з процесом доказування.
6. Запропоновано авторське бачення етапів розгляду та вирішення заяви про відвід (самовідвід): 1) отримання інформації особою, яка підлягає відводу, або іншими учасниками процесу, які мають право на заявлення відводу, про існування юридичних фактів, що передбачають неможливість участі у справі; 2) подання заяви про самовідвід або подання заяви про відвід у разі невиконання обов’язку щодо самовідводу; 3) розгляд заяви про відвід (самовідвід) уповноваженою особою в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством, та прийняття відповідного рішення; 4) оскарження рішення уповноваженого органу стосовно відводу в разі наявності на це підстав; 5) здійснення заходів щодо забезпечення подальшого руху справи (передача справа іншому судді, прокуророві, слідчому, вступ у справу іншого захисника тощо).
7. Обґрунтовано, що суттєвою перепоною в забезпеченні об’єктивності та неупередженості осіб, які здійснюють кримінальне судочинство або сприяють йому, є проблема зловживання правом на відвід учасниками кримінального судочинства, а також невмотивовані відмови в реалізації цього права з боку посадових осіб, які користуються владними повноваженнями щодо вирішення цього питання.
8. Отримані результати дають підстави стверджувати, що проблема реалізації обов’язку посадових осіб, які мають владні повноваження у кримінальному процесі, заявити самовідвід у випадках, встановлених кримінально-процесуальним законом, пов’язана, насамперед, з відсутністю юридичної відповідальності за невиконання учасником кримінального судочинства обов’язку заявити самовідвід за наявності до того відповідних підстав, а також відповідним рівнем правосвідомості цієї категорії учасників, що особливо впливає на стан об’єктивності та неупередженості провадження.
9. З метою усунення прогалин правового регулювання інституту відводу в кримінальному процесі України та на підставі комплексного аналізу проблем правової регламентації й практики реалізації механізму відводів розроблено та запропоновано низку науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства, а саме:
– для забезпечення неупередженого розгляду питання про відвід судді запропоновано передати повноваження стосовно розгляду заявлених відводів судді до компетенції голови суду або його заступника. Питання про відвід одного судді зі складу колегії, декількох суддів зі складу колегії суддів або всієї колегії має вирішувати інша судова колегія;
– для всіх учасників кримінального процесу, відвід яких регламентований у ст. 62 КПК України, передбачити додатково можливість відводу або самовідводу, з огляду на їх некомпетентність;
– ч. 2 ст. 54 викласти в такій редакції: «У складі суду, що розглядає кримінальну справу, не можуть бути особи, які є родичами між собою, особи, які проживали однією сім’єю або перебували в офіційному шлюбі, перебувають чи перебували у відносинах свояцтва»;
– доповнити ч. 2 ст. 62 КПК України положенням про те, що «на стадії порушення кримінальної справи та досудового розслідування рішення про відвід перекладача та секретаря судового засідання приймає суд, який розглядає справу»;
– доповнити ч. 1 ст. 62 КПК України положенням: «У разі наявності обставин, передбачених ст. 54, перекладач, експерт, спеціаліст і секретар судового засідання зобов’язані заявити самовідвід»;
– доповнити ч. 1 ст. 54 КПК додатковим п. 6, в якому передбачити, що суддя не може брати участі в справі, якщо він не є суддею, до підсудності якого кримінальна справа віднесена відповідно до вимог чинного КПК.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова В. М. Експертні помилки: сутність, генезис, шляхи подолання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / В. М. Абрамова. – К., 2005. – 18 с.
2. Абшилава Г. Об обстоятельствах, исключающих участие переводчика в производстве по уголовному делу / Г. Абшилава // Уголовное право. – 2004. – № 4. – С. 58–59.
3. Адвокат в советском уголовном процессе : пособие для адвокатов / [авт. кол. : И. Т. Голяков, М. А. Чельцов, И. Д. Перлов] ; под ред. И. Т. Голякова. – М. : Госюриздат, 1954. – 323 с.
4. Ампенов С. С., Вельш И. В. Некоторые аспекты проблем института отводов и самоотводов судей, присяжных заседателей / С. С. Ампенов, И. В. Вельш // Вестник Московского государственного областного университета. – 2009. – № 3. – С. 39–42.
5. Ампенов С. С. Обстоятельства, исключающие участие в уголовном судопроизводстве : автореф. дис. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / С. С. Ампенов. – Тюмень, 2011. – 24 с.
6. Андреева О. И. Концептуальные основы соотношения прав и обязанностей государства и личности в уголовном процессе Российской Федерации и их использование для правового регулирования деятельности по распоряжению предметом уголовного процесса : автореф. дис. на соискание учен. степени докт. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика, судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / О. И. Андреева. – Томск, 2007. – 27 с.
7. Андрусів В. Г. Участь адвоката-захисника в суді першої інстанції у кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / В. Г. Андрусів. – К., 2010. – 19 с.
8. Антонова Л. И. Великая Октябрьская революция и создание народных судов (1917-1918 гг.) / Л. И. Антонова // Правоведение. – 1969. – № 3. – С. 85–94.
9. Ардашкин А. Проведение судебно-медицинского исследования не должно служить основанием для отвода эксперта / А. Ардашкин // Российская юстиция. – 2002. – № 2. – С. 54–55.
10. Арсеньев В. Д. Использование специальных знаний при установлении фактических обстоятельств уголовного дела / Арсеньев В. Д., Заблоцкий В. Г. – Красноярск : Изд-во Красноярского ун-та, 1986. – 297 с.
11. Баев О. Я. Конфликты в деятельности следователя / Олег Яковлевич Баев. – Воронеж : Изд-во Воронежского университета, 1981. – 160 с.
12. Барщевский М. Ю. Адвокатская этика / Михаил Юрьевич Барщевский. – М. : Изд. дом «Федоров», 1999. – 288 с.
13. Баулін О. В. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого та їх правові гарантії : [монографія] / [О. Баулін, Н. Карпов] ; під ред. З. Д. Смітієнко. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2001. – 232 с.
14. Бацько І. М. Протоколи слідчих дій як джерела доказів у кримінальному процесі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / І. М. Бацько. – К., 2003. – 18 с.
15. Белкин Р. С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. От теории – к практике / Рафаил Самуилович Белкин. – М. : Юридическая литература, 1988. – 304 с.
16. Белкин Р. С. Курс криминалистики : Частные криминалистические теории : в 3-х томах / Рафаил Самуилович Белкин. – М., 1997. – . – Т. 2. – 464 с.
17. Берман Г. Право і революція : формування західної традиції права / Г. Берман. – К. : IRIS, 2001. – 651 с.
18. Бессарабов В. Правовой статус адвокатов в России и в странах – участницах СНГ / В. Бессарабов, М. Косарев // Уголовное право. – 2007. – № 1. – С. 115–117.
19. Біркович О. І. Судова система української держави (Гетьманщини) 1648-1657 р. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.01 – «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / О. І. Біркович. – К., 2004. – 19 с.
20. Бірюкова А. М. Забезпечення адвокатурою конституційного права обвинуваченого на захист у кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / А. М. Бірюкова. – Одеса, 2006. – 20 с.
21. Богославська М. О. Допит експерта слідчим і в суді / М. О. Богославська, М. І. Клименко // Криміналістичний вісник. – 2010. – № 1. – С. 29–34.
22. Божьев В. П. Обстоятельства, препятствующие участию защитника в уголовном деле / В. П. Божьев // Советская юстиция. – 1981. – № 3. – С. 30.
23. Бозров В., Кобяков В. Об участии переводчика в суде /В. Бозров, В.Кобяков // Советская юстиция. – 1993. – № 8. – С. 14.
24. Большой юридический словарь / [под. ред. А. Я. Сухарева, В. Д. Зорькина, В. Е. Крутских]. – М. : ИНФРА-М, 1998. – 790 с.
25. Бондаренко О. О. Процесуальний статус обізнаних осіб та їх правовідносини з дізнавачем і слідчим у кримінальному судочинстві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / О. О. Бондаренко. – Х., 2004. – 20 с.
26. Борзих Н. В. Діяльність захисника щодо забезпечення прав і свобод підозрюваного в кримінальному процесі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Н. В. Борзих. – Дніпропетровськ, 2010. – 20 с.
27. Бронз Й. Л. Зауваження, зміни та доповнення до проекту КПК / Й. Л. Бронз // Адвокат. – 2005. – № 10. – С. 36–38.
28. Булейко О. Л. Участь понятих у кримінальному процесі : [монографія] / Булейко О. Л. – К. : КНТ, 2010. – 168 с.
29. Важливим у новому КПК є положення про скасовування інституту порушення кримінальної справи [Електронний ресурс] : інтерв’ю з екс-міністром Міністерства юстиції України, президентом Інституту правової політики, доктором юридичних наук Миколою Оніщуком ; розмову вела О. Котомкіна. – Режим доступу до тексту : http://www.judges.org.ua/dig2141.htm.
30. Вапнярчук В. В. Процесуальне становище особи, яка провадить дізнання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / В. В. Вапнярчук. – Х., 2000. – 18 с.
31. Васильєва-Шаламова Ж. В. Судова експертиза в цивільному процесі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Ж. В. Васильєва-Шаламова. – К., 2009. – 19 с.
32. Ватман Д. П. Адвокатская этика / Д. П. Ватман. – М. : Юридическая литература, 1977. – 94 с.
33. Введенська В. В. Кримінально-процесуальні гарантії реалізації права на юридичну допомогу осіб, постраждалих від злочину : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / В. В. Введенська. – К., 2009 – 20 с.
34. Великий тлумачний словник української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К. : Ірпінь ВТФ «Перун», 2003. – 1440 с.
35. Вильдхабер Л. Европейская конвенция о правах человека и беспристрастность судей [Электронный ресурс] / Люциус Вильдхабер. – Режим доступа к тексту : http://www.concourt.am/hr/ccl/vestnik/2.12-2001/wildhaber_rus.htm.
36. Вильчик Т. Б. Обеспечение всесторонности, полноты и объективности исследования обстоятельств уголовного дела средствами прокурорского надзора: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.11 /Вильчик Татьяна Борисовна.– Х., 1993. – 210 с.
37. Висновок Головного науково-експертного управління від 01.06.2001 р. на проект Закону України «Про внесення змін та доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України» [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу до тексту : http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/ webproc4_1?pf3511=10093.
38. Висновок Головного управління на проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо розгляду заяви про відвід суддів) [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу до тексту : http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=11293.
39. Вишневский А. Ф. Общая теория государства и права : [учебник] / [А. Ф. Вишневский, Н. А. Горбатюк, В. А. Кучинский]; под. ред. В. А. Кучинского. – М. : Изд-во деловой и учеб. лит-ры, 2004. – 640 с.
40. Волколуп О. В., Чупилкин Ю. Б. Гарантии прав участников уголовного судопроизводства Российской Федерации [учеб. пособие] / О. В. Волколуп, Ю. Б. Чупилкин. – Краснодар : Кубанский государственный университет, 2005. – 160 с.
41. Волобуєва О. О. Взаємодія слідчого з фахівцями під час збору інформації про особу, що скоїла злочин : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / О. О. Волобуєва. – К., 2006. – 21 c.
42. Вороновський Л. І. Проблеми суперечностей в законодавстві України щодо відсторонення захисника від участі в кримінальному судочинстві України / Л. І. Вороновський // Держава та регіони. Серія: Право. – 2003. – № 2. – С. 68–73.
43. Гаврилюк Л. В. Відповідальність слідчого: кримінально-процесуальні засади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Л. В. Гаврилюк. – К., 2009. – 18 с.
44. Гармаев Ю. П. Пределы полномочий защитника в уголовном процессе и типичные правонарушения, допускаемые адвокатами / Юрий Петрович Гармаев. – Иркутск : ИПКПР ГП РФ, 2002. – 160 с.
45. Гловацький І. Ю. Адвокатура зарубіжних країн (Англія. Німеччина. Франція) : [навчально-практичний посібник] / Іван Юхимович Гловацький. – К. : Атіка, 2007. – 588 с.
46. Гловюк І. В. Судова діяльність у досудовому провадженні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / І. В. Гловюк. – Одеса, 2008. – 20 с.
47. Головинская Е. П. Процессуально-правовые основы деятельности переводчика по обеспечению принципа языка уголовного судопроизводства : автореф. дис. на соискание науч. степени докт. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика, судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / Е. П. Головинская. – Воронеж, 2006. – 23 с.
48. Гомьен Д. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика / [Д. Гомьен, Д. Харрис, Л. Зваак]; науч. ред. Л. Б. Архипова. – М. : МНИМП, 1998. – 600 с.
49. Гончаренко С. Професійні права адвоката і гарантії адвокатської діяльності у контексті прецедентного права Європейського Суду з прав людини / С. Гончаренко // Адвокат. – 2005. – № 7. – С. 39.
50. Гордін Л. Я. Кримінально-процесуальні проблеми створення та діяльності слідчо-оперативних груп : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза» / Л. Я. Гордін. – Х., 2008. – 18 с.
51. Городовенко В. В. Проблеми незалежності судової влади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.10 «Судоустрій; прокуратура та адвокатура» / В. В. Городовенко. – Х., 2006 – 20 с.
52. Горожанкина Д. В. Историко-правовой анализ систематизации уголовно-процессуального законодательства Российской империи первой половины XIX века : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юр. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / Д. В. Горожанкина. – Нижний Новгород, 2007. – 33 с.
53. Горский М. В. Механизм правового регулирования отводов участников уголовного судопроизводства (процессуальное и криминалистическое исследование) / Горский М. В. – М. : Юрлитинформ, 2011. – 240 с.
54. Господарський процесуальний Кодекс України: за станом на 13 грудня 2011 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу до тексту : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1798-12&p=1319912896745357.
55. Григулевич И. Р. Инквизиция / Иосиф Ромуальдович Григулевич. – М. : Политиздат, 1985. – 448 с.
56. Гринюк В. О. Принцип незалежності суддів і підкорення їх тільки закону в кримінальному процесі України: дис. … кандидата юр. наук : 12.00.09 / Володимир Олексійович Гринюк. – К., 2004. – 228 с.
57. Гродзинский М. М. Кассационное и надзорное производство в советском уголовном процессе / Морис Маркович Гродзинский. – М. : Государственное издательство юридической литературы, 1949. – 220 с.
58. Гурджі Ю. О. Проблеми формування і реалізації кримінально-процесуальної активності потерпілого на досудових стадіях : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза» / Ю. О. Гурджі. – Х., 2000 – 18 с.
59. Давиденко С. В. Потерпілий як суб’єкт кримінально-процесуального доказування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза» / С. В. Давиденко. – Х., 2007. – 20 с.
60. Дежнев А. Отношения родства, супружества и свойства в уголовном судопроизводстве / А. Дежнев // Уголовное право. – 2004. – № 3. – С. 77–78.
61. Декрет Совета Народных комиссаров «О суде» от 5 декабря (22 ноября) 1917 г. [Электронный ресурс] / Совет Народных комиссаров РСФСР. – Режим доступа к тексту: http://law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1119194.
62. Дембо Л. И. О принципах построения системы права / Л.И. Дембо // Советское государство и право. – 1956. – № 8. – С. 88–98.
63. Деркач В. В. Реформування інституту понятих в кримінальному процесі [Електронний ресурс] / В. В. Деркач. – Режим доступу до тексту : http://www.attorneys.od.ua/datas/users/2-advokatskaya%20praktika_04-10.pdf.
64. Деятельность экспертно-криминалистических подразделений органов внутренних дел по применению экспертно-криминалистических методов и средств в раскрытии и расследовании преступлений / [под ред. В. А. Снеткова]. – М. : ЭКЦ МВД России, 1996. – 104 с.
65. Джафаркулиев М. А. Принцип национального языка и процессуальное положение переводчика в уголовном процессе: автореф. дис. на соискание научн. степени канд. юр. наук : спец. 12.715 «Уголовное право и уголовный процесс» / М. А. Джафаркулиев. – М., 1972. – 17 с.
66. Дженіс М. Європейське право в галузі прав людини: джерела і практика застосування / [М. Дженіс М., Р. Кей, Е. Бредлі]. – К. : «АртЕк», 1997. – 624 с.
67. Дидоренко Э. А. Процессуальный статус ОРД в уголовном судопроизводстве / [Э. А. Дидоренко, С. А. Кириченко, Б. Г. Розовский]. – Луганск : РВЛШС, 2000. – 95 с.
68. Дубков Е. Отвод защитника в советском уголовном процессе / Е. Дубков // Советская юстиция. – 1957. – № 7. – С. 44–48.
69. Европейский суд по правам человека : [избранные решения] : в 2 т. / [под ред. В. А. Туманова]. – М. : Норма, 2000. – . – Т.1. – 2000. – 856 с.
70. Задерако В. Г. Институт отводов в советском уголовном процессе : дис. … кандидата юр. наук : 12.00.09 / Виктор Григорьевич Задерако. – Ростов-на-Дону, 1977. – 187 с.
71. Заїка С. О. Строки у кримінальному процесі України в контексті Європейських стандартів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза» / С. О. Заїка. – К., 2006. – 19 с.
72. Зайцева Е. А. Концепция развития института судебной экспертизы в условиях состязательного уголовного судопроизводства: [монография] / Е. А. Зайцева. – М. : Издательство «Юрлитинформ», 2010. – 424 с.
73. Законодательство Петра I / [отв. ред. А. А. Преображенский, Т. Е. Новицкая]. – М. : Юридическая литература, 1997. – 880 с.
74. Закон України «Про адвокатуру» : за станом на 02 травня 2011 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу до тексту : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2887-12.
75. Закон України «Про адвокатуру» (нова редакція). Проект Асоціації правників України [Електронний ресурс] / Асоціація правників України. – Юридична практика. – 2008. – № 20 (542). – Вкладка. – А. 5–А.15
76. Закон України «Про виконавче провадження» : за станом на 08 липня 2011 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу до тексту : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=606-14.
77. Закон України «Про внесення доповнень і змін до деяких законодавчих актів України» : за станом на 01 вересня 2005 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу до тексту : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2857-12.
78. Закон України «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України» : за станом на 28 серпня 2001 р. [Електронний ресурс]. / Верховна Рада України. – Режим доступу до тексту : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=25-148&p=1319912896745357.
79. Закон України «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо права свідка на захисника та іншу правову допомогу» : за станом на 01 липня 2010 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу до тексту : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=2395-17.
80. Закон України «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо участі народних засідателів» : за станом на 19 травня 2011 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу до тексту : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3388-17.
81. Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР «Про судоустрій Української РСР, Кримінально-процесуального та Цивільного процесуального кодексів Української РСР» : станом на 01 вересня 2005 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу до тексту : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2464-12.
82. Закон України «Про внесення змін і доповнень до окремих статей Кримінально-процесуального кодексу України з питань права на захист підозрюваного, обвинуваченого і підсудного» : за станом на 23 грудня 1993 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу до тексту : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3780-12.
83. Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» : за станом на 01 січня 2011 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу до тексту : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=2939-12.
84. Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» : за станом на 04 жовтня 2011 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу до тексту : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2398-17.
85. Закон України «Про державну таємницю» : за станом на 24.02.2011 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу до тексту : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3855-12.
86. Закон України «Про доступ до публічної інформації» : за станом на 13 січня 2011 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу до тексту : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2939-17.
87. Закон України «Про звернення громадян» : за станом на 17 листопада 2011 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу до тексту : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр.
88. Закон України «Про інформацію» : за станом на 09 травня 2011 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу до тексту : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2657-12.
89. Закон України «Про міжнародні договори України» : за станом на 29 червня 2004 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до тексту : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1906-15.
90. Закон України «Про прокуратуру» : за станом на 12 жовтня 2011 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу до тексту : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1789-12.
91. Закон України «Про судову експертизу» : за станом на 09.07.2007 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу до тексту : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4038-12&p=1310538335248304
92. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» : за станом на 20.10.2011 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу до тексту : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2453-17.
93. Закон УРСР «Про мови в Українській УРСР» : за станом на 01 квітня 2003 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу до тексту: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=8312-11.
94. Заруба В. М. Історія держави і права України : [навчальний посібник] / Віктор Миколайович Заруба. – К. : Істина, 2006. – 416 с.
95. Защита по уголовному делу : пособие для адвокатов / [под. ред. Е. Ю. Львовой.]. – М. : Юристъ, 1999. – 216 с.
96. Зейкан Я. Адвокат и уголовный процесс / Я. Зейкан // Юридическая практика. – 2003. – № 6 (268). – С. 6.
97. Зейкан Я. П. Захист у кримінальній справі : [науково-практичний посібник] / Ярослав Павлович Зейкан. – К. : Вища школа, 2002. – 271 с.
98. Зеленецкий В. С. Возбуждение уголовного дела / Владимир Серафимович Зеленецкий. – Х. : КримАрт, 1998. – 340 с.
99. Ильин В. В. История философии / Виктор Васильевич Ильин. – СПб. : Питер, 2005. – 732 с.
100. История государства и права СССР : в 2-х ч. / [под. ред. Г. С. Калинина, А. Ф. Гончарова]. – М. : Юридическая литература. – 1972. – . – Ч.1. – 1972. – 509 с.
101. История государства и права СССР : в 2-х ч. / [под ред. О. И. Чистякова, Ю. С. Кукушкина]. – М. : Юридическая литература, 1971. – . – Ч.2. – 1971. – 496 с.
102. История отечественного государства и права : учебник : в 2-х ч. / [под ред. О. И. Чистякова]. – М. : Издательство БЕК, 1999. –. – Ч. 1. – 1999. – 360 с.
103. Ишмухаметов Я. М. «Язык судопроизводства» как принцип российского уголовного судопроизводства : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / Я. М. Ишмухаметов. – Челябинск, 2006. – 27 с.
104. Івакін Е. Державна судова експертиза – гарантія одержання об’єктивних і достовірних доказів у справі / Е. Івакін // Право України. – 2000. – № 9. – С. 45–46.
105. Іваницький С. О. Формування складу народних засідателів у судочинстві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.10 «Судоустрій; прокуратура та адвокатура» / С. О. Іваницький. – Х., 2006. – 18 с.
106. Інструкція про проведення судово-медичної експертизи : за станом на 17.01.1995 р. [Електронний ресурс] / Міністерство охорони здоров’я. – Режим доступу до тексту : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0254-95.
107. Ісмаїлова Л. Б. Етико-психологічний аспект законодавчого забезпечення рівності сторін у кримінальному судочинстві / Л. Б. Ісмаїлова // Адвокат. – 2006. – № 12. – С. 11–17.
108. Ісмаїлова Л. Б. Процесуальні та етико-психологічні питання забезпечення рівності сторін в кримінальному судочинстві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза» / Л. Б. Ісмаїлова. – К., 2007. – 20 с.
109. Історія держави і права України : підручник / [В. І. Батрименко, Л. О. Зайцев, О. Л. Копиленко та ін.]; за ред. А. С. Чайковського. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 495 с.
110. Історія держави і права України : підручник в 2-х т. / [В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький та ін.]; за ред. В. Я. Тація, А. Й. Рогожина. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2000. – . – Т. 1. – 2000. – 646 с.
111. Історія держави і права України : підручник : у 2-х т. / [В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький та ін.]; за ред. В. Я. Тація, А. Й. Рогожина. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2000. – . – Т. 2. – 2000. – 580 с.
112. Іщенко В. М. Протоколи слідчих і судових дій та інші документи як джерела доказів у кримінальному судочинстві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза» / В. М. Іщенко. – Х., 2001. – 18 с.
113. Калиновский К. Б. Внепроцессуальная информированность следователя и проблема его отвода : материалы Международной научно-практической конференции [«Новые информационные технологии в практике работы правоохранительных органов»], (Санкт-Петербург, 20 ноября 1998 г.) / Международная ассоциация содействия правосудию. – Спб., 1998. – С. 157–159.
114. Каплан В. В. Адвокат в гражданском судопроизводстве / В. В. Каплан. – Воронеж, 1989. – 144 с.
115. Капустіна М. В. Судово-медична експертиза при розслідуванні ятрогенних злочинів: правові й організаційні проблеми / М. В. Капустіна // Проблеми законності. – 2010. – № 107. – С. 197–203.
116. Кара-Мурза С. Г. История советского государства и права [Электронный ресурс] / Сергей Георгиевич Кара-Мурза. – Режим доступа к тексту : www.hrono.ru/libris/lib_k/pravo3.html.
117. Каретников А. С. Производство по делу, возвращенному для дополнительного расследования / А. С. Каретников. – Саратов : Издательство Саратовского университета, 1981. – 111 с.
118. Каспаров С. Судья нерушимый [Электронный ресурс] / С. Каспаров // Домашний адвокат. – 2006. – № 11. – Режим доступа к тексту : www.bestlawyers.ru/php/news/archnew.phtml?id=368&idnew=22253&start=40.
119. Кащенко О. В. Психологічні детермінанти професійної самооцінки суддів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психолог. наук : спец. 19.00.03 «Інженерна психологія, психологія праці» / О. В. Кащенко. – Х., 2008. – 19 с.
120. Кельман М. С. Загальна теорія держави і права : [підручник ] / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. – К. : Кондор, 2006. – 475 с.
121. Керимов С. Г. Представництво за законом в цивільному праві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / С. Г. Керимов. – К., 2006. – 19 с.
122. Кирилюк Л. В. Адвокат – представник потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача у кримінальному судочинстві України [Електронний ресурс] / Л. В. Кирилюк // Форум права. – 2009. – № 1. – С. 252–259. – Режим доступу до журналу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-1/09klvkcu.pdf.
123. Клименко Я. О. Цивільний позов як одна із форм забезпечення слідчим відшкодування шкоди, завданої злочином : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза» / Я. О. Клименко. – К., 2003. – 18 с.
124. Ковальова В. В. Шляхи удосконалення організації діяльності експертно-криміналістичної служби МВС України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / В. В. Ковальова. – К., 2001. – 17 с.
125. Ковальов В. В. Взаємодія слідчого з працівниками експертної служби МВС України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / В. В. Ковальов. –К., 2008. – 20 с.
126. Кодекс адміністративного судочинства України : за станом на 17 лист. 2011 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу до тексту : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2747-15.
127. Колоколов Н. А. Некоторые проблемы, препятствующие обеспечению психологической совместимости членов судебных составов в уголовном судопроизводстве на современном этапе судебной реформы в России / Н. А. Колоколов // Российский судья. – 2005. – № 3. – С. 3–5.
128. Комментарии экспертов Совета Европы и Европейской Комиссии к законопроекту УПК Российской Федерации : соответствие Конвенции с точки зрения ее положения о публичном разбирательстве дела независимым и беспристрастным судом [статья 6 (1)], презумпции невиновности [статья 6 (2)] и статей 8 и 10 [Электронный ресурс] / Замечания Кэроли Барда. – Режим доступа к тексту : www.hrights.ru/text/b13/Chapter13.htm.
129. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / [под ред. В. И. Радченко]. – М. : Юстицинформ, 2003. – 1040 с.
130. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод : за станом на 27 травня 2009 р. [Електронний ресурс] / Рада Європи. – Режим доступу до тексту : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_004.
131. Кондратьєв О. В. Організаційно-правові проблеми судового контролю : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.10 «Судоустрій; прокуратура та адвокатура» / О. В. Кондратьєв. – Х., 2005. – 19 с.
132. Кононов А. А. Общенаучная концепция системы права / А. А. Кононов // Правоведение. – 2003. – № 3. – С. 12–21.
133. Конституція України : за станом 01 лютого 2011 р. [Електронний ресурс] . – Режим доступу до тексту : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.
134. Копетюк М. І. Особливості прокурорського нагляду при розслідуванні кримінальних справ про злочини неповнолітніх : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.10 «Судоустрій; прокуратура та адвокатура» / М. І. Копетюк. – Х., 2008. – 20 с.
135. Костин А. Злоупотребление правом: теория и практика [Электронный ресурс] / А. Костин. – Режим доступа к тексту : http://www.consults.ru/ ArticleDetails.asp?id=186.
136. Костіна Л. Перекладач у кримінальному процесі України: проблеми реалізації функцій та напрямки вдосконалення процесуального становища у новому кримінально-процесуальному кодексі / Л. Костіна // Юридичний радник. – 2005. – № 5. – С. 91–95.
137. Костіна Л. Участь перекладача у кримінальному судочинстві / Л. Костіна // Право України. – 2003. – № 8. – С. 106–110.
138. Кравченко О. А. Деякі аспекти кримінально-процесуальної діяльності експерта та керівника експертної установи / О. А. Кравченко, О. В. Яцюк // Держава та регіони. Серія: Право. – 2003. – № 2. – С. 38–39.
139. Крайнев П. Судебная экспертиза интеллектуальных прав [Электронный ресурс] / П. Крайнев // Юридическая практика. – 2004. – № 51.– Режим доступа к тесту : http://www.yurpractika.com/article.php?id=10004143.
140. Крикунов О. В. Цивільний позов про компенсацію моральної шкоди у кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / О. В. Крикунов. – К., 2002. – 18 с.
141. Криминалистика : [учебник для вузов] / Т. В. Аверьянова, Р. С. Белкин, Ю. Г. Корухов, Е. Р. Россинская ; под ред. Р. С. Белкина. – М. : НОРМА–ИНФРА – М, 2001. –990 с.
142. Кримінальний кодекс України : за станом на 15 листопада 2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до тексту : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.
143. Кримінально-процесуальний кодекс України : за станом на 15 листопада 2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до тексту : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1001-05.
144. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар : [за заг. ред. В. Т. Маляренка, В. Г. Гончаренка]. – К. : «Юрисконсульт», КНТ, 2006. – 890 с.
145. Кудрявцева Е. Аудиозапись судебного заседания / Е. Кудрявцева // Российская юстиция. – 2002. – № 1. – С. 57–58.
146. Курс уголовного судопроизводства : учебник в 3 т. / [под. ред. В.А. Михайлова]. – М. : Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж : Издательство НПО «МОДЭК», 2006. – . – Т. 1: Общие положения уголовного судопроизводства. – 2006. – 824 с.
147. Курченко В. Психолого-юридические аспекты назначения наказания / В. Курченко // Уголовное право. – 2003. – № 4. – С. 120–121.
148. Кухарук Ю. О. Правова проблема усунення захисника від участі у справі в кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Ю.О. Кухарук. – К., 2010. – 20 с.
149. Кучинська О. П. Перекладач в кримінальному процесі України / О.П. Кучинська