АДВОКАТУРА ЯК СУБ’ЄКТ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ

Краткое описание

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Лотоцький Михайло Васильович

УДК 343.988

АДВОКАТУРА ЯК СУБ’ЄКТ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник: Коваленко
Валентин Васильович доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України, член-кореспондент НАПрНУ

Запоріжжя – 2011
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ……………………………………………..….4
ВСТУП…………………………………………………………………………………..5
РОЗДІЛ 1. АДВОКАТУРА УКРАЇНИ В СИСТЕМІ СУБ’ЄКТІВ
ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ ………………………………………….12
1.1. Стан наукових досліджень щодо ролі та місця адвокатури в
системі суб’єктів запобігання злочинам………………………………...12
1.2. Адвокатура України: поняття, завдання, правове регулювання
і принципи діяльності……………………………………………………..24
Висновки до розділу 1 ……………...............…..……….…......................72
РОЗДІЛ 2. ВЗАЄМООБУМОВЛЕНІСТЬ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ФОРМ
ДІЯЛЬНОСТІ АДВОКАТУРИ З РІВНЕМ ЗАПОБІЖНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ………………………………………………………………4
2.1. Основні засади діяльності адвокатських об’єднань та їх роль і
місце у системі запобігання злочинам ……………………………............74
2.2. Адвокат як суб’єкт загальносоціального запобігання
злочинам ………………………………….…………………………………85
2.3. Адвокат як суб’єкт індивідуального запобігання злочинам ……...98
2.4. Віктимологічний аспект діяльності адвокатів по
запобіганню злочинам ….………………………………………………...114
Висновки до розділу 2 …………………….……….……………………..124
РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ РОЛІ ТА МІСЦЯ
АДВОКАТУРИ У СИСТЕМІ СУБ’ЄКТІВ
ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ …………………………………………128
3.1. Сучасний стан політики у сфері боротьби зі злочинністю в
Україні та роль адвокатури у її реалізації…………..………………........128
3.2. Зміна ролі та місця адвокатури у системі суб’єктів запобігання
злочинам у проектах нормативно-правових актів України ……………144
3.3. Міжнародно-правові підходи щодо змісту діяльності адвокатури як суб’єкта запобігання злочинам ……..……………………………...........160
Висновки до розділу 3 ……………….………………...............................171
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………….174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………………..179
ДОДАТКИ …………………………………………………………………………...223

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

КК Кримінальний кодекс
КПК Кримінально-процесуальний кодекс
МВС Міністерство внутрішніх справ
ООН Організація Об’єднаних Націй
ОВС органи внутрішніх справ
РЄ Рада Європи
СБУ Служба Безпеки України
СНД Союз Незалежних Держав
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний стан, тенденції злочинності в Україні та її основні кримінологічні характеристики зумовлюють необхідність залучення до протидії цьому суспільно небезпечному явищу нових та більш ефективних засобів і можливостей. Так, тільки за 2010 р. було зареєстровано 500 тис. 900 злочинів (на 15,2% більше, ніж у 2009 р.), від яких потерпіли 321 тис. 228 осіб (що на 20,8% більше, ніж у 2009 р.) та було завдано матеріальних збитків на суму 3 млрд 296 млн 750 тис. 385 грн (або на 1 млрд 248 млн 448 тис. 713 грн більше, ніж у 2009 р.). У структурі злочинності на 15,8% збільшилась кількість тяжких та особливо тяжких злочинів. Подібні тенденції простежувались і в 2011 р.
Без сумніву, в такій ситуації вкрай необхідною є зміна ролі та місця профілактики в системі заходів протидії злочинності в Україні.
Як показує практика, традиційно основним суб’єктом запобігання злочинам в Україні виступають ОВС, що логічно випливає зі змісту ст. 112 КПК. Проте в кримінально-правовій науці висуваються достатньо аргументовані пропозиції щодо необхідності підвищення ефективності такої діяльності, у тому числі і за рахунок розширення кола її суб’єктів. Належне місце серед цих суб’єктів повинна займати й адвокатура. Разом з тим у науковій літературі про зазначений суб’єкт запобігання злочинам мова ведеться лише в загальних рисах, оскільки адвокатура згадується в розрізі аналізу діяльності органів юстиції, не акцентується увага на реальних можливостях чи особливостях проведення запобіжної діяльності адвокатами. Такий підхід, з одного боку, не дає змоги належним чином з’ясувати той потенціал, що закладений у соціально-правовій природі адвокатури та може бути ефективно використаний у практичному запобіганні злочинам, а з іншого – свідчить про неналежний науковий супровід зазначеного виду діяльності цього громадського професійного об’єднання.
Звернення до зазначеної проблематики дає підстави говорити про те, що діяльності адвокатури як суб’єкта запобігання злочинності в основному приділяють увагу ті вчені, які займаються дослідженням кримінально-процесуальної діяльності, зокрема в контексті реалізації адвокатами представницьких функцій захисту прав учасників кримінального судочинства (обвинувачених, підсудних, потерпілих від злочину тощо). У цьому аспекті варто виділити праці Т.В. Варфоломєєвої, В.І. Галагана, Ю.О. Гурджі, М.Ч. Когамова, І.І. Котюка, В.С. Кузьмічова, Л.М. Лабойка, Є.Д. Лук’янчикова, В.Т. Маляренка, С.М. Стахівського, Л.Д. Удалової та ін. Окремі кримінологічні, кримінально-процесуальні та криміналістичні аспекти зазначеної проблематики висвітлювалися в розробках Ю.П. Аленіна, В.Д. Басая, В.В. Бахіна, А.Ф. Волобуєва, В.А. Глазкова, О.М. Джужи, В.А. Журавля, А.П. Закалюка, А.В. Іщенка, Н.С. Карпова, О.А. Кириченко, О.О. Кисельова, Н.І. Клименко, В.В. Коваленка, В.П. Корж, В.В. Лисенка, В.І. Лебеденка, В.Г. Лукашевича, О.П. Лягіна, С.Л. Недова, К.М. Ольшевського, О.С. Саінчина, А.В. Сергєєва, О.Ю. Синявської, Н.І. Слюсар, О.П. Снігерьова, В.В. Тіщенка, В.Ю. Шепітька та інших.
Проте комплексного дослідження інституту адвокатури з позиції його потенційної можливості виступати належним та ефективним суб’єктом запобігання злочинності при реалізації притаманних йому функцій за часів незалежності України не проводилось. Вищезазначене зумовило актуальність дослідження, яке має бути спрямоване на вдосконалення організаційно-правових засад запобіжної діяльності адвокатів у зв’язку з реалізацією представницьких функцій захисту учасників кримінального судочинства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідної роботи Класичного приватного університету за темою “Кримінально-правове, кримінологічне та кримінально-виконавче забезпечення механізму реалізації прав і свобод людини і громадянина” (номер державної реєстрації 0110U003958), в межах виконання якої розроблено та обґрунтовано низку пропозицій організаційно-правового характеру, спрямованих на забезпечення ефективної діяльності адвокатури як неспеціалізованого суб’єкта запобігання злочинам. Тема дисертації затверджена й уточнена вченою радою Класичного приватного університету (протокол № 5 від 31.01.2007 р. та № 9 від 25.05.2011 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є аналіз особливостей запобіжної діяльності адвокатури при здійсненні захисту учасників кримінального судочинства та формування на цій основі науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення її організаційно-правових засад з метою підвищення ефективності останньої.
Для досягнення визначеної мети поставлено такі завдання:
– визначити стан наукових досліджень, пов’язаних з роллю та місцем адвокатури в системі суб’єктів запобігання злочинам;
– з’ясувати основні засади запобіжної діяльності адвокатури шляхом аналізу її завдань та принципів;
– визначити рівні реалізації адвокатурою запобіжних заходів залежно від організаційно-правових форм її діяльності;
– з’ясувати зміст і можливості індивідуальної адвокатської діяльності та її роль і місце в індивідуальному запобіганні злочинам;
– встановити віктимологічний аспект діяльності адвокатів;
– визначити сучасний стан політики у сфері запобігання злочинам в Україні та роль адвокатури в її реалізації;
– проаналізувати міжнародно-правові підходи до змісту діяльності адвокатури як суб’єкта запобігання злочинам та обґрунтувати необхідність їх упровадження в нормативно-правові акти України з означеної тематики;
– розробити пропозиції та рекомендації організаційно-правового характеру щодо вдосконалення та підвищення ефективності діяльності адвокатури щодо запобігання злочинам.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у зв’язку із діяльністю адвокатури щодо запобігання злочинам.
Предмет дослідження – діяльність адвокатури як суб’єкта запобігання злочинам.
Методи дослідження обрані з урахуванням його теми, мети та завдань. Методологічну основу становлять положення та висновки загальної теорії пізнання. Для реалізації завдань комплексного підходу для вирішення проблем, пов’язаних з діяльністю адвокатів як суб’єктів запобігання злочинам, у роботі були використані такі методи пізнання соціально-правових явищ і процесів: метод аналізу дав змогу визначити стан наукових досліджень з означеної проблематики (підрозділ 1.1) та сучасний стан політики у сфері боротьби зі злочинністю (підрозділ 3.1); за допомогою системно-структурного методу з’ясовано соціально-правову природу змісту діяльності адвокатури (підрозділ 1.2); діалектичний метод дав змогу встановити основні засади діяльності адвокатських об’єднань та їх роль і місце в системі запобігання злочинам (підрозділ 2.1), а також обґрунтовуючи їх зміну в системі органів кримінальної юстиції (підрозділ 3.2); застосування формально-логічного методу дало можливість визначити види адвокатської діяльності та їх вплив на стан загальносоціального та індивідуального запобігання злочинам (підрозділ 2.2, 2.3); порівняльно-правовий метод дав змогу зіставити вітчизняні правові норми щодо змісту діяльності адвокатів як суб’єктів запобігання злочинам з відповідними міжнародними нормами (підрозділ 3.3); використання соціологічних методів (анкетування, інтерв’ювання) дало можливість проаналізувати правозастосовчу практику й з’ясувати думки адвокатів, засуджених та інших громадян.
Емпіричну базу дослідження становлять: статистичні дані МВС України про кількість зареєстрованих злочинів, матеріали опублікованої судової практики та дані судової статистики Верховного Суду України за 2001–2010 рр.; результати анкетування та опитування 1500 респондентів (500 адвокатів, 500 пересічних громадян та 500 засуджених).
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших в Україні комплексним дослідженням питань, пов’язаних з діяльністю адвокатури як неспеціалізованого суб’єкта запобігання злочинам. У роботі висунуто та обґрунтовано низку нових у концептуальному плані й важливих для юридичної практики положень, а саме:
уперше:
– виокремлено зі змісту та принципів діяльності адвокатури ті напрями, які пов’язані із запобіганням злочинам, як щодо клієнтів, так і з боку останніх, і полягають у забезпеченні особистої безпеки адвоката;
– показано взаємозв’язок та узгодженість діяльності адвокатури як неспеціалізованого суб’єкта в системі суб’єктів запобігання злочинам на загальносоціальному та спеціально-кримінологічному рівнях;
– розроблено та обґрунтовано низку пропозицій організаційно-правового характеру, спрямованих на забезпечення ефективної діяльності адвокатури як суб’єкта запобігання злочинам, серед яких: розширення переліку гарантій адвокатської діяльності; підвищення рівня забезпечення їх особистої безпеки та надання виваженої процесуальної незалежності тощо;
– розглянуто віктимологічний аспект діяльності адвоката як необхідну складову вдосконалення форм і методів здійснення запобігання на індивідуальному рівні;
удосконалено:
– теоретичні підходи до визначення видів та змісту діяльності суб’єктів запобігання злочинам;
– завдання та принципи діяльності адвокатури, зокрема у тій частині, що стосується запобігання злочинам під час здійснення адвокатами захисних функцій;
– підходи до визначення комплексного характеру загальносоціальних заходів запобігання злочинності, що здійснюються адвокатами на добровільних засадах у різних сферах суспільної діяльності;
дістало подальший розвиток:
– теоретичні положення про роль адвокатури в системі органів, які не мають цільового призначення щодо запобігання злочинності;
– підходи до основних напрямів і заходів запобігання злочинам на індивідуальному рівнях;
– бачення основних функцій віктимології та підходи до визначення ролі вивчення віктимної ситуації (за участю адвоката або його клієнта) в механізмі злочинної поведінки;
– бачення ролі адвокатури як суб’єкта реалізації сучасної кримінально-правової політики держави у сфері запобігання злочинності.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення сформульованих у дисертації науково обґрунтованих положень, висновків, пропозицій і рекомендацій полягає в тому, що вони становлять як науково-практичний, так і практичний інтерес, а у:
– правотворчій сфері – для підготовки нормативно-правових актів щодо запобігання злочинам (лист Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 09.03.2011 р. № 04-19/14-41.4);
– правозастосуванні – для вдосконалення практики діяльності адвокатури з питань запобігання злочинам (акт впровадження в діяльність Головного управління юстиції в Івано-Франківській області від 06.09.2011 р.);
– навчальному процесі – для підготовки відповідних навчально-методичних і наукових видань та для проведення занять із курсу “Кримінологія” (акт впровадження в навчальний процес Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького від 19.08.2011 р.);
– науково-дослідній сфері – для подальшого дослідження теоретичних питань запобіжної діяльності адвокатурою в Україні.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення на висновки дисертації оприлюднено на п’яти науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики” (м. Одеса, 2010 р.); “Перспективи та пріоритети розвитку юридичної науки” (м. Запоріжжя, 2010 р.); “Новітні наукові дослідження держави і права – 2011” (м. Миколаїв, 2011 р.); “Теоретичні та практичні проблеми удосконалення діяльності кримінально-виконавчої системи України (м. Київ, 2011 р.); “Правові реформи України” (м. Київ, 2011 р.).
Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 10 наукових праць, з яких 5 – статті у фахових наукових виданнях України.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, що включають 9 підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 260 сторінок, основний зміст – 178 сторінок, 13 додатків розміщено на 38 сторінках, список використаних джерел з 413 найменувань – на 44 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми, а саме: обґрунтування правового статусу, змісту, функцій і завдань адвокатури як суб’єкта запобігання злочинам. У результаті дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення цієї діяльності; основними й найбільш значущими з яких є такі:
1. Додатково аргументовано позицію, що адвокатура з огляду на організаційно-правові форми, функції та принципи діяльності виступає частково спеціалізованим суб’єктом запобігання злочинам, та вдосконалено запропоноване в кримінології визначення цього суб’єкта вказівкою на добровільний характер здійснюваних видів діяльності. Такий висновок отримано на підставі аналізу сучасного стану наукових досліджень щодо визначення ролі і місця адвокатури в системі суб’єктів запобігання злочинам.
Таким чином частково спеціалізованим суб’єктом запобігання злочинам пропонується визнавати такий суб’єкт, діяльність якого не входить до нормативно визначеного кола їх повноважень, але випливає зі змісту їх функціонування (наприклад, у зв’язку із здійсненням функцій захисту в кримінальному судочинстві, наданням платних послуг юридичного та іншого характеру, забезпеченням особистої (віктимологічної) безпеки громадян та ін.), є добровільною й упорядкованою на правовій основі та спрямована на виявлення детермінант вчинення злочинів.
2. На підставі аналізу змісту та принципів діяльності адвокатури України відповідно до чинного законодавства виокремлено ті напрями, які можуть мати запобіжний ефект. До них відносяться зокрема: а) ті, що встановлені в Законі України “Про адвокатуру” (ст. 4, 5); б) ті, що обирає конкретно взятий адвокат добровільно, на власний розсуд та в межах своїх повноважень, виконуючи захисну функцію в процесі кримінального судочинства; в) діяльність, що випливає зі змісту взаємодії адвокатів та їх об’єднань, у першу чергу, з правоохоронними органами (зокрема у сприянні виконанню ст. 23 та 23-1 КПК України) і правозахисними організаціями, а також з іншими державними органами, підприємствами й організаціями, органами місцевого самоврядування та окремими громадянами; г) діяльність, що пов’язана із пропозицією внесення змін до чинного законодавства України та проектів нормативно-правових актів; д) діяльність, що зумовлена необхідністю аналізу судово-слідчої практики та її узагальнення; е) діяльність, що детермінується необхідністю забезпечення особистої безпеки адвоката та безпеки його клієнтів.
3. Встановлено, що основні організаційні форми і види діяльності адвокатури, що закріплені в чинному законодавстві України, та практика діяльності адвокатів не повною мірою адаптовані до реалізації такого завдання, як запобігання злочинам. Водночас стан, структура та динаміка злочинності в Україні зумовлює необхідність більш інтенсивного залучення до протидії їй можливостей неспеціалізованих суб’єктів, потенціал яких може розкритися на загальносоціальному та індивідуальному рівнях. У цьому контексті своє місце і роль по-новому має зайняти й адвокатура, яка є одним з найбільш потужних добровільних професійних громадських об’єднань в Україні та визначальним напрямом функціонування якої є захист прав, свобод та законних інтересів громадян України та інших осіб.
4. Реалізація завдань загальносоціального запобігання злочинам адвокатурою має бути системною та безперервною за характером, зорієнтованою на нейтралізацію, блокування та усунення, по можливості, детермінант злочинності шляхом проведення соціальних, правових, культурно-виховних та психологічних заходів. Саме в такому напрямі в дослідженні розроблений певний алгоритм діяльності адвокатури щодо загальносоціального запобігання злочинам, що втілюється при таких соціально-правових заходах, як: 1) громадська експертиза нормативно-правових актів, зокрема у сфері запобігання злочинності; 2) направлення конституційних звернень у Конституційний Суд України щодо відповідності нормативно-правових актів, що пов’язані з протидією злочинності, нормам Конституції України; 3) розробка проектів законів та спрямуванні їх до суб’єктів законодавчої ініціативи; 4) участь у представницьких органах місцевого самоврядування; 5) участь у роботі науково-консультативних і методичних органах; 6) надання безкоштовної юридичної допомоги.
5. Важливою та вкрай необхідною, з огляду підвищення її ефективності, є діяльність адвокатів з індивідуального запобігання злочинам. Як встановлено в ході проведеного дослідження, цей рівень запобігання найбільш ефективно здійснюється окремими адвокатами при: а) запобіганні злочинам щодо їх клієнтів (зокрема, шляхом клопотання та контролю за його виконанням щодо забезпечення особистої безпеки зазначених осіб, які є учасниками кримінального судочинства); б) запобігання злочинам з боку клієнтів (зокрема, щодо інших учасників кримінального судочинства – свідків, потерпілих від злочину й ін.); в) забезпечення особистої безпеки адвоката (так званий віктимологічний аспект злочинності). Саме ці зазначені складові і мають становити зміст індивідуального запобігання злочинам та його реформування в контексті сучасних тенденцій злочинності в Україні, що обґрунтовано доведено в цій роботі.
6. Встановлено, що високою віктимністю характеризуються ті адвокати, поведінка яких визначається їх особистісними характеристиками (конфліктність, зловживання своїм становищем, некомпетентність, непрофесійність, морально-психологічні якості тощо), що варто врахувати при виробленні та здійсненні заходів віктимологічної профілактики.
При цьому, виходячи з методологічних засад дослідження віктимології, при оцінюванні ступеня віктимності адвоката чи його підзахисного доцільно брати до уваги об’єктивний та суб’єктивний зв’язок між жертвою та злочинцем, а саме:
1) соціальні, психологічні, правові, моральні та інші характеристики потерпілих (у цьому випадку – адвокатів та їх клієнтів), знання яких дає змогу зрозуміти, з яких особистих, соціально-рольових або інших причин ці особи стали жертвами злочинів;
2) місце потерпілого в механізмі злочинної поведінки в ситуаціях, які передували або супроводжували таку поведінку, тобто оцінювання того, наскільки поведінка потерпілого перешкоджала, сприяла злочинній поведінці або була нейтральною;
3) відносини, що пов’язували злочинця і жертву (тривалі, короткострокові або такі, що миттєво склалися), передували злочинному діянню;
4) поведінка жертви після вчинення злочину, що має значення не тільки для розслідування злочинів та виявлення винних, а і для запобігання новим злочинам.
Саме в такому змісті в цій роботі розроблено науково обґрунтовані заходи, що спрямовані на підвищення рівня особової безпеки адвокатів та їх клієнтів та в цілому на зменшення віктимності їх поведінки.
7. На формування сучасного стану політики у сфері боротьби зі злочинністю, як встановлено у ході цього дослідження, негативно впливає ряд обставин, до яких слід віднести: а) відсутність Національної доктрини (Концепції, Державної програми тощо) з означеної проблематики, прийнятої на рівні Верховної Ради України; б) відсутність спеціального закону з питань, що пов’язані із запобіганням злочинам; в) безсистемність нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з профілактики злочинів; г) низький рівень взаємодії суб’єктів різних видів профілактики злочинів та невизначеність їх функцій; д) пріоритетність у змісті зазначеної внутрішньої політики держави репресивної складової тощо.
Аналіз проектів нормативно-правових актів, що стосуються діяльності адвокатури, засвідчив, що у своїй більшості вони не зорієнтовані на те, щоб змінити організаційні форми та види діяльності адвокатів у контексті вирішення проблем, пов’язаних з профілактикою злочинів. Така стереотипність і консерватизм у визначенні майбутнього змісту діяльності адвокатури зумовлені низкою факторів, що впливають на правову свідомість і правову культуру їх розробників.
8. Вивчення міжнародно-правових актів, що належать до сфери діяльності адвокатури, показало, що у прямому розумінні більшість із них не ставить перед останніми завдання щодо запобігання злочинам.
Встановлено, три групи таких правових джерел, що стосуються діяльності в зазначеній сфері: а) загальні, які лише говорять про функцію захисту основних прав і свобод людини, яку мають здійснювати не тільки уповноважені суб’єкти, а й суспільство в цілому, його об’єднання та окремі громадяни. При цьому доведено, що термін “захист” є ширшим за обсягом, ніж термін “профілактика”, а отже, у загальному випадку перший передбачає й діяльність із запобігання злочинам; б) змішані, які поряд з основними завданнями, що випливають з їх функціонального призначення, передбачають частково діяльність і з профілактики злочинів; в) спеціальні, що чітко і недвозначно за формою і змістом видані для організації діяльності, пов’язаної із запобіганням злочинам, у тому числі з участю адвокатів.
Разом з тим у ході дослідження виявлено ряд перешкод різноманітного характеру, що негативно впливають на стан їх упровадження й використання в національному законодавстві, а саме: часткове приєднання України до міжнародно-правового договору; приєднання України до цих нормативно-правових актів із застереженнями; невиконання Україною ряду міжнародних договорів у повному обсязі; тривале неприйняття (нератифікація, ненадання згоди тощо) Україною низки необхідних у контексті боротьби зі злочинністю міжнародних договорів тощо.
9. Для вирішення існуючих теоретичних і практичних проблем вдосконалення правових засад діяльності адвокатури із запобігання злочинам запропоновано внести зміни до низки нормативно-правових актів, зокрема в Законі України “Про адвокатуру” пропонується: а) розширити перелік завдань адвокатури за рахунок забезпечення їх особистої безпеки та запобігання злочинам, правопорушенням, тортурам, нелюдському та такому, що принижує людську гідність, поводженню і покаранню; б) доповнити принципи діяльності адвокатури принципами процесуальної незалежності та добровільності; в) розширити перелік гарантій адвокатської діяльності, які б забезпечили йому можливість нарівні з іншими учасниками кримінального процесу збирати докази, виявляти причини й умови вчинення злочину.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Абросімова Ю.А. Злочинність неповнолітніх та запобігання їй на територіальному рівні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Ю.А. Абросімова – К., 2007. – 20 с.
2. Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика. / Аванесов Г.А. – М.: Академия МВД СССР, 1980. – 220 с.
3. Аврах Я.С. Психологические проблемы защиты по уголовным делам / Аврах Я.С. – Казань: Изд-во Казанского гос. ун-та, 1972. – 106 с.
4. Адаменко В.Д. Субъекты защиты обвиняемого / Адаменко В.Д. – Красноярск: Изд-во Томск. ун-та, 1983. – 157 с.
5. Адвокатская деятельность: Учебно-практическое пособие/ Под общ. ред. В.Н. Буробина. – 3-е изд., перероб. и доп. – М.: Статут, 2005. – 604 с.
6. Адвокатура в рішеннях українських суддів: Бібліотека адвоката / За заг. ред. С.Ф. Сафулька. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. – 240 с.
7. Адвокатура України: Навчальний посібник: У 2 кн. / [за ред. С.Я. Фурси]. – К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2007. – Кн. 1. – 940 с.
8. Алейников Г.І. Тактика захисту при перешкоджанні органами державного слідства в допуску захисника до ведення справи / Г.І. Алейников – К.: Адвокат. – 2004. – № 8. – С. 11-15
9. Алейніков Г.І. Необхідність самостійної діяльності адвоката-захисника по збиранню доказів у кримінальному процесі України та способи збирання адвокатом-захисником доказів по кримінальних справах / Г.І. Алейніков, К.Г. Алейніков //Держава та регіони. Серія: Право. – 2001. – № 1. – С. 112-117.
10. Алексеев А.И. Криминология: Курс лекций. – Изд. 4-е, исправл. и доп. – М.: Издательство «Щит – М», 2004. – 315 с.
11. Алексеев А.И., С.И. Герасимов, А.Я. Сухарев. Криминологическая профилактика: теория, опыт, проблемы: Монография. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 496 с.
12. Алексеев А.И., Сахаров А.Б. Причины преступлений и устранение их органами внутренних дел. – М.: Академия МВД СССР, 1985. – 256 с.
13. Алиев Н.А. Состязательность и равноправие сторон в уголовном судопроизводстве: Учебное пособие/ Н.А. Алиев, Л.М. Зейналова, Н.А. Лукачев. – М.: Приор. – издат., 2003. – 112 с.
14. Алфьоров С.М. Попередження злочинності: загальна характеристика та певні пріоритетні напрями вдосконалення // Держава та регіони. Серія: Право. – Запоріжжя: Класичний приватний університет, 2010. – № 2. – С. 57-61.
15. Альперт С.А. Кримінально-процесуальні функції: поняття, система, суб’єкти: Конспект лекцій / С.А. Альперт. – Х.: Національна юридична академія України, 1995. – 28 с.
16. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2002 р. за даними судової статистики // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 3 (37). – С.40-49.
17. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2009 р. //Вісник Верховного Суду України. – 2009. – № 5(105). – С. 19-34.
18. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2010 р. //Вісник Верховного Суду України. - 2011. - № 6. - С. 24-35.
19. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальною юрисдикції в 2009 р. (за даними судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. – 2010. – №5 (117). – С. 26 -35.
20. Андрушко А.В. Геронтологічна злочинність: кримінологічна характеристика, детермінація та запобігання: Монографія / А.В. Андрушко – Ужгород: Поліграф-центр «Ліра», 2011. – 248 с.
21. Антипенко В.Ф. Сучасний тероризм: стан і шляхи його запобігання в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В.Ф. Антипенко – К., 1999. – 20 с.
22. Антонян Ю.М. Криминология: Избранные лекции. – М.: «Логос», 2004. – 448 с.
23. Арендаренко А.В. Реализация принципа социальной справедливости в современном уголовном мире / А.В. Арендаренко – М.: Закон и право, 2007. – 351 с.
24. Аширова Л.М. Проблемы реализации принципа справедливости в уголовном процессе / Л.М. Аширова: / под науч. ред. заслуж. юриста РФ, д-ра юрид. наук, проф. З.Д. Еникеева. – М.: Изд-во «Юрлитинформ», 2007. – 256 с.
25. Бабаев М.М., Шляпочников А.С. Экономические факторы в механизме преступного поведения / М.М. Бабаев, А.С. Шляпочников // Советское государство и право. – 1979. – № 2. – С. 60-67.
26. Баев М.О Теория профессиональной защиты: тактико-этические аспекты / М.О. Баев. – М.: Изд-во «Юрлитинформ», 2006. – 336 с.
27. Балабанова Д.О. Теорія криміналізації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» – Одеса, 2007. – 17 с.
28. Бандурка А.А., Давыденко Л.М. Преступность в Украине: Причины и противодействие: Монография / А.А. Бандурка, Л.М. Давыденко. – Х.: Основа, 2003. – 368 с.
29. Барабаш Ю.Г. Конституційна політика України у сфері імплантації міжнародних стандартів прав людини. Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2009. – Вип. 100. – С. 71-83.
30. Баранов Д.П. Адвокатское право (адвокатская деятельность и адвокатура в России): Учебник / Д.П. Баранов, М.Б. Смоленский. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Академцентр; Издательско-торговая корпорация «Дашков и Ко», 2008. – 368 с.
31. Барщевский М.Ю. Адвокатская этика. – 2-е изд., испр. / М.Ю. Барщевский. – М.: Проф-образование, 2000. – 312 с.
32. Бигич О.Л. Порівняльне правознавство: природа та методологічне значення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.01.01 Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень юридичні / О.Л. Бигич – К., 2004. – 26 с.
33. Бібліографія (кримінологія та профілактика злочинів): Довідник /Упоряд.: В.В. Василевич, С.І. Мінченко, Т.О. Сіроман та ін.; за заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Атіка, 2008. – 296 с.
34. Бірюкова А.М. Проблемні аспекти здійснення захисту та надання правової допомоги адвокатами / А.М. Бірюкова // Юридична Україна. – 2005. – № 1. – С. 49-54.
35. Бірюкова А.М. Адвокатура – інституту правової держави / А.М. Бірюкова // Адвокат. – 2004. – № 3. – С. 12-15.
36. Блувштейн Ю.Д., Зырин М.И., Романов В.В. Профилактика преступлений: Учебное пособие / Ю.Д. Блувштейн, М.И. Зырин, В.В. Романов – Минск, 1986. – 230 с.
37. Бойков А.Д. Адвокатура России: Учебн. Пособие / А.Д. Бойков, Н.И. Капинус, Е.Г. Тарло. – 3 - е изд., доп. – М.: Издательский дом «Камерон», 2005. – 528 с.
38. Бойков А.Д. Этика профессиональной защиты по уголовным делам / А.Д. Бойков. – М.: Изд-во «Юрид. лит-ра», 1978. – 176 с.
39. Большой энциклопедический словарь. – 2-е изд., перероб. и доп. – М.: Большая рос. энцикл., СПб.: Норинт, 2000. – 1456 с.
40. Борисов В.І. Державна політика у сфері боротьби зі злочинністю та її напрями. Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. зб. / В.І. Борисов // Відп. ред. В.Я Тацій. – Х.: НЮАУ, 2009. – Вип. 100.– С. 305-312.
41. Борисов В.І. Участие общественности в предупреждении правонарушений / В.І. Борисов // Сов. юстиция. - 1978. - № 10. - С. 14-15.
42. Бородин С.В. Борьба с преступностью: теоретическая модель Комплексной программы. – М.: Юрид. литература, 1990. – 272 с.
43. Брызгалов В.Н., Илларионов А.М. Профилактика правонарушений общественными организациями. – К.: КВШ МВД СССР, 1993. – 68 с.
44. Бутов В Защитник, доверенный и законный представитель обвиняемого по уголовно-процессуальному законодательству Австрии/ В. Бутов// Межвуз. сб. науч. трудов: [Проблемы охраны прав граждан в сфере борьбы с преступностью]. – Иваново, 1980. – С. 159-164.
45. Быргэу М.М. Предупреждение вовлечения несовершеннолетних в преступное или иное антиобщественное поведение: Автореф…дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 / Украинская академия внутренних дел. – К., 1996. – 20 с.
46. Варфоломеева Т.В. Криминалистика и профессиональная деятельность защитника / Т.В. Варфоломеева. – К.: Вища школа, 1987. – 146 с.
47. Варфоломеєва Т. Процесуальні, криміналістичні та етичні аспекти захисту/ Т. Варфоломеєва// Вісник Академії правових наук України. – 2002. – № 3 (30). – С. 142-145.
48. Варфоломєєва Т.В. Захисник. Юридична енциклопедія: В 6-ти т.т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: «Укр. Енциклопедія», 1999. – Т. 2. – 744 с.
49. Варфоломєєва Т.В. Защита в уголовном судопроизводстве / Т.В. Варфоломєєва. – К.: Институт адвокатуры, 1998. – 204 с.
50. Варфоломєєва Т.В. Організаційні, процесуальні та криміналістичні проблеми захисту адвокатом прав підозрюваного, обвинуваченого, підсудного: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Т.В. Варфоломєєва. – К., 1994. – 39 с.
51. Ващук Б.Л. Предмет доказування щодо цивільного позову у кримінальному процесі: Монографія / Б.Л. Ващук. – Львів: ПАІС, 2008. – 208 с.
52. Великий тлумачний словник української мови/ Упоряд. Т.В. Ковальов. – Х.: Фоліо, 2005. – 767 с.
53. Венская декларация о преступности и правосудии: ответы на вызовы ХХІ века: Права людини і професійні стандарти для працівників пенітенціарної системи в документах міжнародних організацій. – К.: Сфера, 2002. – С. 140-144.
54. Верховенство права: традиція доктрини і потенціал практики/ М.Г. Патей – Братасюк, В.Д. Гвоздецький, О.Г. Мурашин та ін., за заг. ред. М.Г. Патей-Братасюк: монографія. – К.: Видавництво Європейського університету, 2010. – 536 с.
55. Весельський В.К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і тактичні аспекти): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / В.К. Весельський. – К., 1999. – 16 с.
56. Вирок Волинського обласного суду від 18 квітня 1995 р. Адвокатура в рішеннях українських судів: Бібліотека адвоката/ За заг. ред.. С.Ф. Сафулька. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. – С. 203-220.
57. Вирок Краснопільського районного суду Сумської області від 14 березня 2005 р. Адвокатура в рішеннях українських судів: Бібліотека адвоката / За заг. ред. С.Ф. Сафулька. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. – С. 183-203.
58. Вітвицька В.В. Кримінологічні проблеми попередження злочинних посягань на моральний і фізичний розвиток неповнолітніх: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В.В. Вітвицька. – К., 2002. – 20 с.
59. Волкотруб С.Г. Імунітет і проблеми його захисту в кримінальному судочинстві: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / С.Г. Волкотруб. – Х., 2003. – 19 с.
60. Всеволодов В.М. Індивідуальна кримінологічна профілактика відносно організаційних злочинних груп: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В.М. Всеволодов. – К., 1998. – 20 с.
61. Гаврилишин Б.Д. До ефективних суспільств: дороговкази в майбутнє: доп. Римському Клубові/ Б.Д. Гаврилишин; упоряд. В. Рубцов. – Вид-во 3-є, допов. – К.: Унів. Вид-во ПУЛЬСАРИ, 2009. – 248 с.
62. Галинский Я.И. Проблемы социального контроля в условиях формирования правового государства: Укрепление законности и борьбы с преступностью в условиях формирования правового государства / Я.И. Галинский. – М.: Наука, 1990. – С. 6-12.
63. Гармаев Ю.П. Конфиденциальность свиданий адвоката с клиентом: каковы её пределы / Ю.П. Гармаев, В.С. Раднаев // Журнал российского права. – 2001. – № 6. – С. 56-61.
64. Гармаев Ю.П. Незаконная деятельность адвокатов в уголовном судопроизводстве / Ю.П. Гармаев. – Иркутск: КПКПРГП РФ, 2005. – 512 с.
65. Гармаев Ю.П. Пределы полномочий защитника в уголовном процессе и типичные правонарушения, допускаемые адвокатами / Ю.П. Гармаев. – Улан-Удэ, 2002. – 390 с.
66. Гармаєв Ю.П. Адвокат у кримінальному судочинстві: В 3-х кн. / Ю.П. Гармаєв, Я.П. Зейкан. – Х.: Харків юридичний, 2007. – Кн. 1: Незаконна діяльність адвокатів: Російсько-український аспект. – 816 с.
67. Гессен И.В. Адвокатура, общество и государство (1864-1914): История русской адвокатуры / Составитель С.Н. Гаврилов. – М.: Юристь, 1997.– Т. 1.–376 с.
68. Глазков В.А. Про деякі принципи та напрямки взаємодії центрів громадських зв’язків ОВС з населенням у профілактиці правопорушень та охороні громадського порядку / Глазков В.А. // Вісник Луганської акад. внутр. справ України. – Луганськ, 2003. – Вип. 4. – С. 236-240.
69. Гловацький І.Ю. Діяльність адвоката-захисника у кримінальному процесі: Навч. посібник / І.Ю. Головацький. – К.: Атіка, 2003. – 352 с.
70. Голина В.В. Криминологическая профилактика, предотвращение и пресечение преступлений: учеб. пособие / В.В. Голина. – К.: УМК ВО, 1989. – 70 с.
71. Голина В.В. Преступность: многообразие понятий и предметная сущность явления. Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2009. – Вип. 100. – С. 324-336.
72. Голіна В.В. Спеціально-кримінологічне попередження злочинів: теорія і практика: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня док. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В.В. Голіна. – Х., 1994. – 44 с.
73. Головкін Б.М. Корисливо-насильницька злочинність в Україні: феномен, детермінація, запобігання: Монографія / Б.М. Головкін. – Х.: Право, 2011. – 432 с.
74. Головкін О.В. Групова злочинність та її попередження: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О.В. Головкін.– К., 2005.– 19 с.
75. Гончаренко В.Г. Теорія криміналістики і адвокатська практика / В.Г. Гончаренко// Адвокат. – 2003. – № 2. – С. 3-6.
76. Гончаренко С.В. Професійні права адвоката і гарантії адвокатської діяльності у контексті прецедентного права Європейського Суду з прав людини / С. В. Гончаренко // Адвокат. – 2005. – № 7. – С. 31-47.
77. Гончаренко С.В. Професійні права адвоката: Європейські стандарти / С.В. Гончаренко// Адвокат. – 2002. – № 6. – С. 19-22.
78. Грошевой Ю.М. Деякі проблеми кримінально-процесуальної теорії / Ю.М. Грошевой // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – № 3 (38). – С. 134-145.
79. Грошевой Ю.М. Роль суду в змагальному кримінальному процесі. Проблеми законності: Респ. міжвідм. наук. зб. / Відп. ред.. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад.. України, 2009. – Вип. 100. – С. 337-345.
80. Грушицький А.І. Про деякі види та форми правової допомоги засудженим до позбавлення волі: матеріали Всеукр. наук. - практ. конф. [«Теоретичні та практичні проблеми удосконалення діяльності кримінально-виконавчої системи України»], (Київ, 4 травня 2011 р.). – К.: Нац. акад. внутр. справ, 2011. – С. 239-242.
81. Гумін О.М. Кримінально-насильницька поведінка проти особи: монографія / О.М. Гумін. – Львів: ЛьД УВС, 2009. – 360 с.
82. Гурджі Ю.О. Правовий захист особи в кримінальному процесі України: теорія та методологія: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня док. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Ю.О. Гурджі. – Одеса, 2007. – 40 с.
83. Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія / С.Д. Гусарєв, О.Д. Тихомиров. – К.: Віра, 1999. – 412 с.
84. Давыденко Л.М., Бандурка А.А. Противодействие преступности: теория, практика, проблемы: Монография / Л.М. Давыденко, А.А. Бандурка. – Х.: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2005. – 302 с.
85. Данильян О.Г. Деякі проблеми соціального контролю у сфері правового виховання. Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб./ відп. ред. Т.Я Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2009. – Вип. 100. – С. 386-397.
86. Дані про злочинність в Україні за 12 місяців 2010 року. – К.: Департамент інформаційних технологій МВС України, 2011. – 58 с.
87. Даньшин И.Н. Общетеоретические проблемы криминологии / И.Н. Даньшин. – Х.: Право, 2005. – 223 с.
88. Де Сальвия М. Прецеденты Европейского Суда по правам человека: Руководящие принципы судебной практики, относящейся к Европейской Конвенции о защите прав человека и основных свобод. Судебная практика с 1960 по 2002 г. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. – 1071 с.
89. Декларация о праве и обязанности отдельных лиц, групп и органов общества поощрять и защищать общепризнанные права человека и основные свободы: Права людини і професійні стандарти для працівників пенітенціарної системи в документах міжнародних організацій. – К.: Сфера, 2002. – С. 29-33.
90. Декларация по правам человека и личной свободе медицинских работников 1985 г.: Права людини і професійні стандарти для працівників пенітенціарної системи в документах міжнародних організацій. – К.: Сфера, 2002. – С. 291.
91. Декларація ООН про злочинність та громадську безпеку від 12 грудня 1996 р.: Права людини і професійні стандарти для працівників правоохоронних органів в документах міжнародних організацій. – К.: Сфера, 2002. – С. 199-201.
92. Декларація про захист усіх осіб від насильницького зникнення: Права людини і професійні стандарти для працівників пенітенціарної системи в документах міжнародних організацій. – К.: Сфера, 2002. – С. 136-140.
93. Денисов С.Ф. Злочинність кримінально-активної частини молоді та її запобігання в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня док. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / С.Ф. Денисов. – Запоріжжя, 2011. – 36 с.
94. Денисов С.Ф., Юрасов А.В. Розвиток спеціального законодавства з питань запобігання злочинності в Україні / С.Ф. Денисов, А.В. Юрасов // Держава та регіони: Науково-виробничий журнал. Серія право. – Запоріжжя: Класичний приватний університет, 2009. – № 4. – С. 35-42.
95. Деркач В.В Проблеми реалізації прав адвоката в кримінальному процесі, гарантованих в ст. 48 КПК України / В.В. Деркач // Адвокат. – 2008. – № 8. – С. 30-31.
96. Джужа О.М. Віктимологія на захисті прав і законних інтересів жертв злочину / О.М. Джужа // Право України. – 2002. – № 2. – С. 77-82.
97. Джужа О.М. Попередження злочинів, пов’язаних із сексуальним насильством: Монографія / О.М. Джужа. – К.: Атіка, 2009. – 240 с.
98. Джужа О.М., Моісеєв Є.М. Проблеми потерпілого від злочину (кримінологічний та психологічний аспекти): Навч. посіб. / О.М. Джужа, Є.М. Моісеєв. – К.: Укр. акад. внутр. справ, 1994. – 51 с.
99. Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини): Навчальний посібник / О.М. Джужа, Є.М. Моісеєв. – К.: Атіка, 2001. – 368 с.
100. Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. та ін. Кримінологія: [Навчально-методичний посібник] / за заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Атіка, 2003. – 400 с.
101. Дзьобань О.П., Мануйлов Є.М. Правове виховання як засіб правової соціалізації: філософсько-правові аспекти //Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред.. Т.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2009. – Вип. 100. – С. 407-416.
102. Дік Вітфілд Вступ до служби пробації: Монографія / Дік Вітфілд. – К.: Атіка, 2004. – 236 с.
103. Довідка про основні організаційні заходи та результати оперативно-службової діяльності Міністерства внутрішніх справ за 2010 рік та два місяці 2011 р. – К.: МВС України, 2011. – 7 с.
104. Дрёмин В.Н. Преступность как социальная практика: Институциональная теория криминализации общества: Монография / В.Н. Дрёмин. – Одесса: Юридическая литература, 2009. – 613 с.
105. Дрьомін В.М. Праксеологічний підхід до пізнання злочинності: Шлях до кримінології. Пам’яті Анатолія Петровича Закалюка: збірник матеріалів / Національна академія правових наук України. Координаційне бюро з проблем кримінології та кримінологічних досліджень. – К.: Запоріжжя: КПУ, 2010. – С. 104-126.
106. Женунтій В.І. Незаконне культивування наркотиковмісних рослин: Кримінально-правовий та кримінологічний аспекти запобігання: монографія / В.І. Женунтій, А.М. Бабенко. – Донецьк: Вид.-во «Вебер» (Донецька філія), 2009. – 222 с.
107. Жукова Т.С. Соціальні засади запобігання злочинності молоді в Україні та Італії (порівняльне дослідження) / Т.С. Жукова. – Запоріжжя: Класичний приватний університет, 2011. – 20 с.
108. Жуковська О.В. Професійні права адвокатів у контексті Європейської Конвенції з прав людини: практика Європейського Суду та українські реалії / О.В. Жуковська, К. Бузаджи // Адвокат. – 2005. – № 5. – С. 15-23.
109. Журавська З.В. Віктимологічні засади боротьби зі злочинністю у місцях позбавлення волі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / З.В. Журавська. – К.: НАВС, 2011. – 262 с.
110. Загальна декларація прав людини: Права людини і професійні стандарти для працівників для працівників пенітенціарної системи в документах міжнародних організацій. – К.: Сфера, 2002. – С. 9-12.
111. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика [у 3 кн.] / А.П. Закалюк. – К.: Вид. дім «Ін Юре», 2007. – Кн.1: Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. – 424 с.
112. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: [у 3 кн.] / А.П. Закалюк. – К.: Вид. дім „Ін Юре”, 2007. – Кн..2: Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів. – 712 с.
113. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3-х кн. / А.П. Закалюк. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. – Кн. 3: Практична кримінологія. – 320 с.
114. Закалюк А.П. Удосконалення законодавчого забезпечення суспільних перетворень в Україні засобами кримінологічної науки: Проблеми правового забезпечення економічної та соціальної політики в Україні: Матеріали наук. конф., м. Харків, 24-25 травня 2005 р. – Х.: НЮА ім. Я. Мудрого, 2005. – С. 9-16.
115. Закони України. Міжнародні договори України. – К.: Верховна Рада України, Інститут законодавства, 1998. – Т. 14. – 808 с.
116. Збірка договорів Ради Європи. – К.: Парламентське видавництво, 2000. – 656 с.
117. Зейкан Я.П. Адвокат: навички професії: Практичний посіб./ Я.П. Зейкан. – К.: КНТ, 2008. – 788 с.
118. Зеленецкий В.С. Теория и практика основания решений в уголовном процессе Украины / В.С. Зеленецкий, Н.В. Глинская. – Серия «Юридичний радник». – Х.: Страйд, 2006. – 336 с.
119. Зелінський А.Ф. Кримінологія: Навч. посіб. / А.Ф. Зелінський. – Х.: Рубікон, 2000. – 464 с.
120. Зелінський А.Ф. Кримінологія: навчальний посібник / А.Ф. Зелінський. – Х.: Рубікон, 2000. – 240 с.
121. Игошев К.Е., Шмаров И.В. Социальные аспекты предупреждения правонарушений / К.Е. Игошев, И.В. Шмаров. – М.: Юрид. лит-ра, 1980. – 176 с.
122. Ильина Л.В. Уголовно-процессуальное значение виктимологии: Правознавство / Л.В. Ильина. – 1975. – № 3. – С. 117-121.
123. Іванов Ю.Ф. Кримінологія: посіб. для підготов. до іспитів / Ю.Ф. Іванов. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2008. – 164 с.
124. Ісмаілова Л.Б. Процесуальні та етико-психологічні питання забезпечення рівності сторін в кримінальному судочинстві України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Л.Б. Ісмаілова. – К., 2007. – 20 с.
125. Кальман О.Г. Стан і головні напрямки попередження економічної злочинності в Україні: теоретичні та прикладні проблеми: [монографія] / О.Г. Кальман. – Х.: Рубікон, 2003. – 352 с.
126. Кальний В. Проблеми реформування адвокатури в Україні / В. Кальний // Право України. – 1998. – № 7. – С. 41-48.
127. Кальченко Т.Л. Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні спеціальними органами та установами: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Т.Л. Кальченко. – К., 2004. – 19 с.
128. Капліна О.В. Правотворча роль судової практики в кримінальному судочинстві. Проблеми законності: Респ. міжвідм. наук. зб. / Відп. ред.. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2009. – Вип. 100. – С. 346-354.
129. Карпачова Н.І. Стан дотримання Україною Європейських стандартів з прав і свобод людини: Спеціальна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з нагоди 60-річчя Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод / Н.І. Карпачова. – К.; 2010. – 194 с.
130. Кибальник А.Г. Современное международное уголовное право: понятие, задачи и принципы / Под ред. А.В. Наумова. – СПб: Юридичний центр Пресс, 2003. – 252 с.
131. Кисельов О.О. Стимулювання конфіденційної участі громадян у попередженні і розкритті злочинів: Теорія та практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах / О.О. Кисельов. – К., 2002. – Ч. 2 – С. 188-190.
132. Кистяковский А.Ф. Общая часть уголовного судопроизводства / А.Ф. Кистяковский. – К.: Издательство Семенко Сергея, 2005. – 118 с.
133. Кільчик Т.Б. Проблеми законодавчого регулювання організації і діяльності адвокатури: матер. нук.-практ. семінару [«Право обвинуваченого на кваліфікаційний захист та його забезпечення»], ХНЮА ім. Ярослава Мудрого, – Х., 2006. – С. 82-84.
134. Кірмач Л.А. Доказування як метод пізнання в процесі розслідування злочинів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Л.А. Кірмач. – Х., 2003. – 16 с.
135. Коваленко Є.Г. Теорія доказів у кримінальному процесі України: Підручник/ Є.Г. Коваленко. – К.: Юрінком Інтер, 2006.– 632 с.
136. Ковальчук С.О. Здійснення захисту у кримінальних справах на засадах загальності та диспозитвності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / С.О. Ковальчук. – Одеса, 2007. – 20 с.
137. Кодекс законів про кримінальні правопорушення: Проект / Автор П.Л. Фріс. – Івано-Франківськ: Прикарпатський інститут внутрішніх справ при ЛьДУВС, 2007. – 232 с.
138. Колб О.Г. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх у слідчих ізоляторах МВС України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О.Г. Колб. – К., 1997. – 23 с.
139. Колб О.Г. Роль та місце установ виконання покарань у системі правоохоронних органів України / О.Г. Колб // Юридична Україна. – 2005. – № 7. – С. 78-82.
140. Комаров В.В Рішення Європейського Суду з прав людини та Конституційного Суду України: проблема конкуренції. Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб./ Відп. ред. В.Я. Тацій. –Х.: Нац. юрид. акад. України, 2009. – Вип. 100. – С. 31-41.
141. Комплексна програма профілактики злочинності на 1996-2000 р.р.: Затв. Указом Президента України від 26 грудня 1995 р. – Офіційний вісник України. – 2000. – № 1-2. – Ст. 1124.
142. Комплексна програма профілактики правопорушень на 2007-2009 роки: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. – Офіційний вісник України. – 2006. – № 51. – Ст. 34-18.
143. Комплексна программа профілактики злочинності на 2001-2005 р.р.: Затв. Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. – Офіційний вісник України. – 2000. – № 52. – Ст. 2258.
144. Комплексна программа профілактики злочинності на 2007-2009 р.р.: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. – Офіційний вісник України. – 2006. – № 51. – Ст. 3418.
145. Конвенція про захист прав і основних свобод людини ві