Оскарження дій та рішень міліції як органу дізнання :

Краткое описание

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 3
ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ ОСКАРЖЕННЯ ДІЙ ТА РІШЕНЬ МІЛІЦІЇ ЯК ОРГАНУ ДІЗНАННЯ 12
1.1. Поняття і сутність оскарження дій та рішень міліції як органу
дізнання 12
1.2. Засоби, форми та предмет оскарження дій та рішень міліції як органу дізнання 49
1.3. Основні риси оскарження дій та рішень міліції як органу дізнання 67
1.4. Значення оскарження дій та рішень міліції як органу дізнання 79
Висновки до розділу 1 85

РОЗДІЛ 2 ОСКАРЖЕННЯ ДІЙ ТА РІШЕНЬ МІЛІЦІЇ ЯК ОРГАНУ ДІЗНАННЯ У СТАДІЇ ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ 87
2.1. Особливості оскарження дій та рішень міліції як органу дізнання у стадії порушення кримінальної справи 87
2.2. Розгляд скарг на дії та рішення дізнавача начальником органу дізнання
110
2.3. Роль прокурора у розгляді скарг на дії та рішення міліції як органу дізнання 121
2.4. Оскарження до суду, дій та рішень міліції, у стадії порушення кримінальної справи 131
Висновки до розділу 2 152

РОЗДІЛ 3 ОСКАРЖЕННЯ ДІЙ ТА РІШЕНЬ МІЛІЦІЇ ЯК ОРГАНУ ДІЗНАННЯ У СТАДІЇ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ 154
3.1. Загальна характеристика оскарження дій та рішень міліції у стадії досудового розслідування 154
3.2. Особливості оскарження процесуальних дій дізнавача до начальника органа дізнання 162
3.3. Розгляд скарг на дії та рішення міліції в стадії досудового розслідування прокурором 171
3.4. Оскарження до суду процесуальних дій та рішень міліції під час провадження дізнання 182
Висновки до розділу 3 192
ВИСНОВКИ 195
ДОДАТКИ 201
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 208

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

КК – Кримінальний кодекс України

КПК – Кримінально-процесуальний кодекс України

МВС – Міністерство внутрішніх справ України

ВРУ – Верховна Рада України

КМУ – Кабінет Міністрів України

ОВС – орган внутрішніх справ

ОД – орган дізнання

РУ – районне управління

СКС – Статуту кримінального судочинства

ЦПК – Цивільно-процесуальний кодекс

ВСТУП

Актуальність теми дослідження визначається колом проблем правового та організаційного характеру, які виникають при оскарженні дій та рішень міліції як органу дізнання.
Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Утвердження й забезпечення прав та свобод людини є головним обов’язком держави (ст.3 Конституції України). Однією з найважливіших правоохоронних функцій держави, що суттєво впливає на стан законності та забезпечення прав і свобод людини, результати боротьби зі злочинністю і якість правосуддя, є кримінально-процесуальна діяльність органів дізнання.
Сучасний стан правовідносин свідчить про неможливість обійтися під час виявлення та розслідування злочинів, викриття осіб, які вчинили злочини, забезпечення доведеності їх винуватості та притягнення до кримінальної відповідальності без участі органів дізнання, в системі яких міліція є найчисельнішим й універсальним за компетенцією.
Особлива роль міліції як органу дізнання полягає в тому, що її працівники виявляють ознаки переважної більшості злочинів і першими вступають в контакт з особами, які їх вчинили, жертвами та очевидцями злочинів. На жаль, до різних інстанцій постійно надходить чимало скарг громадян на неправомірні кримінально-процесуальні дії та рішення міліції. Лише до центрального апарату МВС України їх надійшло у 2006 р. близько 2,2 тис., а в 2007 р. – 2,0 тис. У Відділі з питань звернень громадян Верховної Ради України протягом січня-вересня 2008 р. зареєстровано понад 5,0 тис. таких скарг. Не завжди вжиті заходи реагування можуть задовольнити тих, хто звернувся зі скаргою за захистом своїх прав і законних інтересів, оскільки правовий інститут оскарження дій і рішень органів дізнання в Україні залишається далеким від досконалості.
Конституція України надає усім право звертатися до органів державної влади і місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, яких зобов’язує розглянути кожне звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст.40), гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, якими порушуються права чи ускладнюється їх реалізація (ч.2 ст.55).
Відповідно до положень КПК України, які встановлюють засади оскарження кримінально-процесуальних актів та регулюють провадження дізнання, а також відомчих нормативно-правових актів МВС України, що забезпечують організацію діяльності міліції з виявлення, розкриття і розслідування злочинів, будь-яка особа має право оскаржити дію та рішення міліції до органу вищого рівня в системі МВС, прокурора чи суду. Але при цьому залишаються поза увагою особливості діяльності міліції як органу дізнання. Правовий інститут оскарження дій та рішень органу дізнання містить дещо неузгоджені між собою норми, які мають швидко реалізовуватися різними суб’єктами в ієрархічно складній системі органів кримінальної юстиції, на перших стадіях кримінального процесу, в умовах поширеного застосування заходів процесуального примусу. Саме це послаблює ефективність механізму захисту прав і законних інтересів учасників кримінального процесу, сприяє одночасному зверненню особи зі скаргою до різних інстанцій. Тому вказані проблемні питання є вкрай актуальними і потребують вивчення та вирішення.
Правовий інститут оскарження у кримінальному процесі став предметом дослідження вчених: В.Л. Буднікова, А.Я. Дубинського, О.В. Капліної, О.Ю. Костюченка, В.І. Летучих, П.А. Лупинської, В.Т. Маляренка, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, Л.В. Черечукіної та інших процесуалістів.
Теоретичним підґрунтям при дослідженні багатьох питань за темою дисертації стали також праці відомих науковців: Ю.П. Аленіна, С.А. Альперта, О.В. Бауліна, В.І. Галагана, А.П. Гуляєва, В.Г. Гончаренка, Ю.М. Грошевого, Т.М. Добровольської, В.В. Долежана, М.В. Жогіна, В.С. Зеленецького, Є.Г. Коваленка, А.М. Колодія, О.М. Ларіна, Л.М. Лобойка, Є.Д. Лук’янчикова, І.Д. Перлова, Д.П. Письменного, М.А. Погорецького, В.М. Савицького, С.М. Стахівського, М.С. Строговича, В.М. Тертишника, Л.Д. Удалової, Ф.Н. Фаткулліна, М.Є. Шумила та інших.
Дослідження зазначених вчених безперечно мають важливе значення для розвитку інституту оскарження в загальному аспекті. Проблема ж оскарження дій та рішень міліції як органу дізнання з теоретичної та практичної точки зору досліджена недостатньо, що й зумовило необхідність проведення відповідного теоретичного осмислення та практичного аналізу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематики пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та наукових установ МВС, затвердженої наказом МВС України № 755 від 05 липня 2004 р. «Про затвердження пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років», плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2007 р. (п.106).
Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Національної академії внутрішніх справ України (протокол № 1 від 29 січня 2003 р.).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні теоретичних засад оскарження дій та рішень міліції як органу дізнання і формулюванні науково обґрунтованих рекомендацій щодо вирішення практичних проблем, які виникають при оскарженні дій та рішень міліції як органу дізнання.
Досягнення зазначеної мети передбачає вирішення таких завдань:
– встановити стан законодавчої регламентації та теоретичної розробки інституту оскарження дій та рішень міліції як органу дізнання;
– визначити етапи становлення інституту оскарження дій та рішень органу дізнання під час здійснення кримінально-процесуальної діяльності;
– сформулювати поняття і розкрити сутність оскарження дій та рішень міліції як органу дізнання;
– здійснити характеристику основних рис оскарження кримінально-процесуальних дій та рішень міліції;
– сформулювати поняття скарги на дії, рішення та бездіяльність міліції як органу дізнання;
– здійснити класифікацію скарг на дії та рішення міліції як органу дізнання;
– з’ясувати сучасні проблеми оскарження кримінально-процесуальних дій і рішень органу дізнання та надати пропозиції щодо їх урегулювання;
– розробити рекомендації щодо нормативно-правового і практичного удосконалення діяльності з прийому, розгляду і вирішення скарг на дії та рішення міліції як органу дізнання.
Об’єктом дослідження є кримінально-процесуальна діяльність міліції та правовідносини, що виникають при оскарженні її дій та рішень як органу дізнання.
Предметом дослідження є оскарження дій і рішень міліції як органу дізнання.
Методи дослідження обрані з урахуванням мети і завдань дослідження, його об’єкта та предмета. Зокрема, діалектичний – як філософський метод аналізу явищ у їх зміні, розвитку та взаємозв’язку склав підґрунтя для комплексного використання інших наукових методів:
– історико-правового – при визначенні історичних та правових засад становлення інституту оскарження кримінально-процесуальних дій і рішень (п.1.1);
– статистичного – при визначенні сучасного стану оскарження дій і рішень міліції як органу дізнання (пп.1.1, 1.4);
– формально-логічного – при визначенні понять «оскарження дій та рішень міліції як органу дізнання»; «скарги на дії, рішення та бездіяльності міліції як органу дізнання» (пп.1.2, 2.1, 2.2, 3.1);
– системно-структурного і порівняльно-правового – при проведенні теоретичного аналізу вітчизняних та зарубіжних наукових джерел з наведеної проблематики (пп.1.3, 1.4, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4);
– соціологічного – при з’ясуванні ставлення співробітників міліції, які здійснюють дізнання, до сучасних проблем, пов’язаних з оскарженням кримінально-процесуальних дій і рішень органу дізнання та шляхів їх практичного подолання (пп.1.4, 2.2, 3.3, 3.4).
Названі методи дослідження використовувалися в роботі у взаємозв’язку і взаємозалежності, що забезпечило всебічність, повноту й об’єктивність дослідження, істинність отриманих результатів.
Теоретичну основу дисертації складають роботи вітчизняних і зарубіжних вчених із загальної теорії права, кримінально-процесуального, кримінального, конституційного, адміністративного права, а також філософії та історії держави і права.
Нормативною базою дослідження є Конституція України, чинне законодавство України та деяких інших держав, міжнародні документи, відомчі нормативно-правові акти МВС України.
Емпіричною базою дослідження стали результати анкетного опитування 210 співробітників міліції, які здійснюють дізнання у Запоріжській, Київській, Одеській областях та м. Києві; вивчення 110 кримінальних справ зі скаргами на незаконні дії та рішення міліції як органу дізнання. Враховано також емпирічні дані, одержані іншими авторами, аналітичні і статистичні дані МВС України. Використовувався й особистий досвід автора, яка з 2001 року працює дізнавачем у системі МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним з перших у вітчизняній кримінально-процесуальній науці комплексним дослідженням інституту оскарження дій і рішень міліції як органу дізнання. У дисертації обґрунтовується низка нових положень та висновків, які розширюють наукове уявлення про інститут кримінально-процесуального оскарження.
Основні положення дисертації, які визначають наукову новизну і виносяться на захист, полягають у наступному:
вперше:
– сформульовано визначення оскарження дій, рішень та бездіяльності міліції як органу дізнання – як основану на кримінально-процесуальному законі діяльність з подання (направлення), прийому, реєстрації, розгляду та вирішення скарги про порушення (або можливе порушення) прав, свобод та законних інтересів осіб кримінально-процесуальною дією, рішенням чи бездіяльністю міліції як органу дізнання, або її посадової особи, яка проводить дізнання, дізнавачем;
– запропоноване авторське визначення поняття скарги на дії, рішення та бездіяльність міліції як органу дізнання як усного або письмового звернення особи до компетентного органу (прокурора, суду), з приводу прав, свобод і законних інтересів осіб, які є порушеними або можуть бути порушені, прийнятим органом дізнання (особою, яка проводить дізнання, дізнавачем), рішенням, дією, бездіяльністю, з вимогою відновити порушені права, усунути чи попередити порушення;
– визначено сучасний стан оскарження дій і рішень (бездіяльності) міліції як органу дізнання і здійснена характеристика основних рис оскарження: (свободи оскарження, гарантованості, демократизму, відсутності обов’язкової форми скарги, обов’язковості прийняття і розгляду скарги, ревізійного порядку розгляду скарги, оптимального режиму перевірки скарги і прийняття за нею рішення).
удосконалено:
– визначення предмету оскарження дій і рішень (бездіяльності) міліції як органу дізнання, до структури якого необхідно включити незаконні або необґрунтовані процесуальні рішення, слідчі та інші процесуальні дії, процесуальну бездіяльність міліції, що порушують права, свободи і законні інтереси осіб, які беруть участь у кримінальному процесі;
– класифікацію скарг на процесуальні дії та рішення в стадії порушення кримінальної справи, критеріями якої запропоновано розглядати прийняті рішення і суб’єктів;
набуло подальшого розвитку:
– аргументовано вказано на доцільність внесення змін та доповнень до статей 32, 43, 431, 48-54, 982, 991, 110, 206, 237 КПК України;
– наукова позиція, що скарга є засобом правового захисту, метою якого є відновлення права та законного інтересу особи, а оскарження є формою правового захисту;
– обґрунтування необхідності надання можливості заінтересованій особі (її представнику) ознайомитися з матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи та особисто переконатись у правильності прийнятого рішення.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції можуть використовуватись у подальшій науковій розробці проблем інституту кримінально-процесуального оскарження; під час розроблення нового кримінально-процесуального законодавства, удосконалення чинного законодавства України (пропозиції до законодавства, вих. № 46/11ВР від 03.03.2008 р.); у практичній діяльності органів внутрішніх справ, яким надані методичні рекомендації щодо порядку прийняття, розгляду та вирішення скарг на дії, рішення (бездіяльність) міліції як органу дізнання (Акт впровадження Управління організації дізнання МВС України вих. № 24/732 від 27.12.2007 р.); у навчальному процесі під час викладання курсу «Кримінальний процес» (Акт впровадження КНУВС від 18.10.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Основна частина опублікованих праць є одноосібними. Щодо публікації, яку підготовлено у співавторстві з Бауліним О.В. (Федотова Г. В. Оскарження процесуальних дій та рішень міліції як органу дізнання / О. В. Баулін, Г. В. Федотова // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2004. – № 1 – С.116–120) – участь дисертанта становить 50 %.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри кримінального процесу Київського національного університету внутрішніх справ України. Основні положення і висновки зроблені автором у процесі дослідження, були апробовані на науково-практичних конференціях, серед яких: «Актуальні проблеми підготовки кадрів і роботи з персоналом оперативних служб міліції» (Київ, НАВС України, 27-28 березня 2003 р.); Міжнародній науково-практична конференції «Криміналістичні та процесуальні проблеми, що виникають під час проведення слідчих дій» (Донецьк, 24 листопада 2006 р.); IIІ Міжвузівській науково-практичній конференції «Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи» (Київ, КНУВС, 9 листопада 2007 р.); Науково-практичній конференції «Кримінальний процес України в контексті європейських стандартів судочинства» (Київ, КНУВС, 7 грудня 2007 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображені у трьох статтях, оприлюднених у вітчизняних фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, та у чотирьох тезах доповідей та повідомлень на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Відповідно до визначених у вступі предмету та завдань дослідження, в дисертації здійснено узагальнення положень і пропозицій, які мають теоретичне та практичне значення для вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності з питань оскарження дій і рішень міліції як органу дізнання, зокрема:

1. Визначено скаргу на дії та рішення міліції як органу дізнання – як усне або письмове звернення особи до компетентного органу (прокурора, суду), з приводу прав, свобод і законних інтересів осіб, які є порушеними або можуть бути порушені, прийнятим органом дізнання (особою, яка проводить дізнання, дізнавачем), рішенням, дією, бездіяльністю, з вимогою відновити порушені права, усунути чи попередити порушення.

2. Сформульовано поняття оскарження процесуальних дій, рішень та бездіяльності міліції як органу дізнання – як основану на кримінально-процесуальному законі діяльність з подання (направлення), прийому, реєстрації, розгляду та вирішення скарги про порушення (або можливе порушення) прав, свобод та законних інтересів осіб кримінально-процесуальною дією, рішенням чи бездіяльністю міліції як органу дізнання, або її посадової особи, яка проводить дізнання, дізнавачем.

3. Запропоновано внести доповнення до КПК України, а саме в статті 32 «Роз’яснення значення термінів Кодексу», пункт 21 викласти наступним чином: «Скарга» – це усне або письмове звернення особи до компетентного органу (прокурора, суду), з приводу прав, свобод і законних інтересів осіб, які є порушеними або можуть бути порушені прийнятими органом дізнання, слідчим, прокурором, судом дією, рішенням та бездіяльністю, з вимогою усунути порушення або відновити порушені права.

4. Охарактеризовано скаргу як засіб захисту, що має за мету відновлення порушеного права та законного інтересу особи.

5. Встановлено, що оскарження є формою правового захисту, особливості якої полягають у тому, що вона виникає лише за умови вільного волевиявлення зацікавленої особи (учасника кримінально-процесуального провадження) скористатися правовим засобом захисту – скаргою.

6. Проведено аналіз понять: «рішення», «дії», «бездіяльність» на основі яких сформовано предмет оскарження – як, незаконні або необґрунтовані рішення та дії, бездіяльність працівників міліції як органу дізнання, що порушують права, свободи і законні інтереси осіб, які беруть участь у кримінальному процесі.

7. Запропоновано внести зміни до назви ст.110 КПК та ч.ч.1,3 відповідно до предмету оскарження, а також ст.ст.43, 431, 48, 49, 50, 51КПК України доповнити наступним чином: «подавати скарги на рішення, дії чи бездіяльність осіб, які проводять дізнання…».

8. Визначено основними рисами оскарження процесуальних дій і рішень та бездіяльності міліції як органу дізнання: свобода оскарження; гарантування; демократизм; відсутність обов’язкової форми скарги; Обов`язковість прийняття і розгляду скарги; ревізійний порядок розгляду скарги; оптимальний режим перевірки скарги і прийняття по ній рішення.

9. Аргументовано доцільність вручення копії постанови про порушення кримінальної справи одразу при явці особи або її приводу, не чекаючи 3-х днів, як тлумачить ст.982 КПК України.

10. Сформульовано критерії класифікації скарг на стадії порушення кримінальної справи є такі: за прийнятими рішеннями; за суб’єктами.

11. Запропоновано можливість зацікавленій особі (її представнику) ознайомитись з матеріалами, на підставі яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи та особисто переконатись у правильності прийнятого рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. Таким чином буде зменшено кількість необґрунтованих скарг, які подаються на ці рішення органу дізнання на стадії порушення кримінальної справи.

12. Передбачено можливість направлення скарг прокурору на провадження протокольної форми досудової підготовки матеріалів органом дізнання із встановленням 3-х денного строку розгляду таких скарг.

13. Запропоновано складання начальником органу дізнання (працівником органу дізнання) протоколу про відмову в прийнятті скарги щодо певної категорії осіб, які: визнані судом недієздатними особами, звертаються зі скаргою без участі законного представника; на прийомі перебувають у нетверезому стані або з явними ознаками психічного розладу, якщо їх поведінка створює небезпеку для оточуючих. Протокол про відмову в прийняті скарги повинен зазначати підстави на основі яких відмовлено та вказувати на докази, а саме: медичну довідку; акт освідування; постанова суду про визнання особи недієздатною тощо.

14. Підтримано чітке визначення повноважень начальника органу дізнання та закріплення цієї норми в КПК України.

15. Визначено строки розв’язання прокурором скарги на дії, рішення та бездіяльність органу дізнання з метою зменшення цього строку до 3-х днів. Це забезпечить повноту і всебічність, швидкість перевірки, вжиття своєчасних заходів щодо попередження, запобігання і припинення порушення.

16. Запропоновано визначити одного чи кількох суддів, які постійно будуть спеціалізуватися на розгляді скарг на дії і рішення міліції як органу дізнання (досудового слідства, прокуратури). Наведено класифікацію рішень, які приймає міліція як орган дізнання, на стадії досудового розслідування у кримінальному процесі:1) рішення, які не обмежують права та законні інтереси осіб, а є організаційними етапами у розслідуванні злочину; 2) рішення, які передбачають ефективність всебічного та правильного провадження у справі; 3) рішення, що забезпечують охорону прав та законних інтересів осіб.

17. Запропоновано доповнити КПК України нормою, яка б передбачала розгляд клопотань про виконання слідчих дій органом дізнання (дізнавачем, особою, яка проводить дізнання) у найкоротші строки – протягом трьох днів.

18. Досліджено значення терміна «будь-який час» оскарження до суду затримання (ст. 29 Конституції України, ст.106 КПК України). Оскільки при затриманні існує можливість допустити помилки – викладено класифікацію цих помилок.

19. Запропоновано мотивувальний висновок за результатами перевірки, проведеною начальником органу дізнання за скаргою, приєднувати до кримінальної справ чи матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи. Цим ми можемо ліквідувати латентність скарг на дії, рішення (бездіяльність) міліції як органу дізнання.

20. З’ясовано, що помічник прокурора виконує перевірку за скаргою. Тому, для конкретизування законності та підвищення авторитету, доцільно законодавчо закріпити норми, які б регулювали повноваження помічника прокурора.

21. Запропоновано внести зміни до КПК України з метою заміни поняття «розглянути» на поняття «розв’язати». Слід звернути увагу, що існує невідповідність термінології у функціях прокурора. Так, наприклад, ст.235 КПК України регулює «розв’язання скарг» прокурором, а у ст. 110 КПК України йдеться, що в разі надходження скарги прокурор зобов’язаний «розглянути» скаргу.

22. Доведено доцільність скоротити термін розгляду прокурором скарг на закриття кримінальної справи до 10-ти діб, з метою максимального наближення дій прокурора до завдань кримінально-процесуального судочинства, швидкого та повного розкриття злочину.

23. Визнано предметом оскарження у кримінальному процесі на досудовій стадії є: процесуальні рішення органів дізнання, слідчого та прокурора; процесуальні дії зазначених органів та осіб; їх не процесуальні дії; їх процесуальна бездіяльність.

24. Запропоновано, пункт 4 статті 206 КПК України слід доповнити та викласти наступним чином: «4) зупинення судом слідчих дій та рішень на час розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи». Або слід взагалі вказувати про зупинення судом слідчих дій. Якщо ретельно проаналізувати статтю 206 КПК України, частина 1 якої зазначає: «Досудове слідство в кримінальній справі зупиняється у випадках…», (тобто вже вказано, що досудове слідство зупиняється), потрібно уточнити випадок, у разі якого можливе його зупинення. Також важливим моментом є зазначення не лише досудового слідства, а й дізнання, з констатацією випадку їх зупинення – «судом на час розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи».

25. Обґрунтовано внести доповнення до ст.110 КПК України з метою забезпеченням можливості подання скарги на порушення кримінальної справи до суду через дізнавача в термінові строки протягом доби.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. – К. – 1996. – 118 с.
2. Коментар до Конституції України. – К. – 1996. – 323 с.
3. Ми починаємо нову сторінку української історії // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 13.
4. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканість, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист : Закон України № 2322-IV від 12 січня 2005 р. // Документи – 2005. – УК № 29 – 16 лютого 2005р.
5. Чутливий індикатор стану суспільства // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 43.
6. Звіт про стан розгляду звернень громадян МВС України за 9 місяців 2006 та 2007 років // Департамент документального забезпечення та режиму МВС України – 735 с.
7. Коментар проекту КПК України прийнятого у грудні 2003р. наданий паном Джерелі МакБрайдом, Директором Програми з законів про права людини і практики їх застосування, Університет міста Бірмінгем (Сполучене Королівство). – 29 с.
8. Коментарі до проекту Кримінально-процесуального кодексу (версія від грудня 2003 року – посилання на DGI\DOC\CPC\(2004)01) Коментарі, надані паном Драго Кошем, Заступником Держсекретаря, Держуправління боротьби з корупцією Республіки Словенія – 69 с.
9. Святоцький О. Д. Адвокатура : історія і сучасність / О. Д. Святоцький, В. В. Медведчук. – К. : Ін. Юре, 1997. – 319 с.
10. Права людини і професійні стандарти для працівників правоохоронних органів в документах міжнародних організацій. – К. : Сфера, 2002. – 413 с.
11. Международные соглашения и рекомендации организации ООН в области защиты прав человека и борьбы с преступностью. Сб. международных документов // Академия МВД СССР. 1989. – Вып. 1. – 172 с.
12. Про приєднання України до Статуту Ради Європи. Закон України від 31 жовтня 1995 року / Верховна Рада України // Інститут законодавства – Закони України. – К. – 1997 –
Т. 9. – 1997. – 346 с.
13. Про ратифікацію конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року та протоколів. Закон України від 17 липня 1997 року // Верховна Рада України / Інститут законодавства – Закони України. – К. – 1998 –
Т. 13. – 1998. – 450 с.
14. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Застосування в Україні. . – К. : Мінюст України Офіц. Видання, 2006. – 176 с.
15. Європейський суд з прав людини. Базові матеріали. Застосування практики : - К. :Українська Правнича Фундація, 2003. – 582 с.
16. Зайцев Ю. Є. Мовні проблеми імплементації Європейської конвенції з прав людини – в українське судочинство. // ІІІ Міжвузівська науково-практична конференція з проблем розвитку та функціонування державної мови, присвяченої Дню української писемності та мови [«Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи»], (Київ, 9 листопада 2007 р.) – С. 23–27.
17. Іщенко А. В. Періодизація використання спеціальних знань у юридичній практиці на ранніх етапах слов’янської державності / А. В. Іщенко. // Науковий вісник УАВС. – 1996. – № 1 – С. 58–64.
18. Владимирський-Буданов М. Ф. Обзор истории русского права / М. Ф. Владимирський-Буданов. – Ростов-на-Дону : Феникс, 1995. – 640 с.
19. Свердлов М. Б. От закона Русского к Русской Правде / М. Б. Свердлов. – М. : Юрид. лит., 1988. –176 с.
20. Российское законодательство Х-ХХ веков : в 9 т. / [общ. ред. О. И. Чистякова] – М.: Юрид. лит., 1985 – («Законодательство периода образования и укрепления Русского централизованного государства»).
Т. 2. – 1985. – 520 с.
21. Чайковський А. С. Дізнання та досудове слідство: історія і сучасність /
А. С. Чайковський. – К. : НАВСУ, 2004. – 240 с.
22. Статути Великого князьства Литовскаго : у 3 т. / [за ред. С. Ківалова] – Одеса : Юрид. лит., 2002 – («Статут Великого князьства Литовскаго 1529р.»).
Т. 1. – 2002.– 464 с.
23. Хрестоматія з історії держави і права України: у 2 т. / [за ред Гончаренко В.Д.] – К. : Ін Юре, 2000. – («З найдавніших часів до початку ХХ ст.»).
Т. 1. – 2000. – 471 с.
24. Российское законодательство Х-ХХ веков : в 9 т. / [общ. ред. Чистякова О.И.] – М. : Юрид. лит., 1986. – («Законодательство периода становления абсолютизма»).
Т. 4. – 1986. – 512 c.
25. Российское законодательство Х-ХХ веков : в 9 т. / [общ. ред. Чистякова О.И.] – М. : Юрид. лит., 1991. – («Судебная реформа»).
Т. 8. – 1991. – 496 с.
26. Люблинский П. И. Свобода личности в уголовном процессе: меры, обеспечивающие неуклонение обвиняемого от правосудия / П. И. Люблинский. – С-Петербург, 1906. – 703 c.
27. Єленбоген А. А. К вопросу об обжаловании следственных действий / А. А. Єленбоген // Право. – 1901. – № 22.
28. Ремнев В. И. Право жалобы в СССР / В. И. Ремнев. – М.: 1964. – 132 с.
29. Карадже-Искров Н. П. Новейшая эволюция административного права / Н. П. Карадже-Искров. – Иркутск, 1927. – 39 с.
30. Загрядцков М. Право жалобы / М. Загрядцков // Право и жизнь. – 1924. – № 3-4. – С. 54–78.
31. Осадчий А. Ю. Організаційно-правове забезпечення оскарження громадянами незаконних дій органів виконавчої влади у судах : дис. …кандидата юрид. наук : 12.00.02 / Осадчий Анатолій Юрійович. – О., 2004. – 175 с.
32. Уголовно-процессуальный кодекс УССР : введен в действие с 15.09.1927 / М. : Юрид. лит., 1955.
33. Уголовно-процессуальный кодекс УССР : утвержден 13.09.1922 / – М., 1922.
34. Федотова Г. В. Становлення та розвиток інституту оскарження у кримінального процесі України / Г. В. Федотова // Науковий вісник КНУВС. – 2007. –№ 4. – С. 127–134.
35. Мацько А. С. Міжнародно-правові норми захисту прав людини і реалізація кримінально-правової політики в Україні / А. С. Мацько // Науковий вісник УАВС. – 1996. – № 1. – С. 148–158.
36. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Беларусь // http:// pravo.by/, станом на 23.01.2007 р.
37. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации // http//www.hro.org/docs/rlex/upk2002/index_1.php, 23.01.2007 p.
38. Проект Кримінально-процесуального кодексу України № 1233 від 13.12.2007 року підготовлений народними депутатами В. Р. Мойсиком, І. В. Вернідубовим, С. В. Ківаловим, Ю. А. Кармазіним. / http://zakon.rada.gov.ua.
39. Альперт С. А. Потерпевший в советском уголовном процессе : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук / С. А. Альперт – Харьков,1952. – 19 с.
40. Новиков В. Д. Обжалование органов предварительного расследования / В. Д. Новиков, Л. Д. Удалова // Тижневий інформаційно-аналітичний огляд: Проблеми політики, економіки, безпеки, міжнародних відносин. – К. : Співдружність, 2000. – № 10(254) – 36 с.
41. Про звернення громадян. Закон України від 2 жовтня 1996 р. / ВВР – 1996.– № 47. – С. 256.
42. Про міліцію України. Закон України від 20 грудня 1990 р. / Нормативні акти України щодо охорони правопорядку. – К. : УАВС., – 1996. – 459 с.
43. Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України. Закон України від 21.06.2001р., № 2533-ІІІ. / ВВР – К. – 2001. – № 34-35 – С. 187.
44. Вознюк В. Оскарження дій органів досудового слідства / В. Вознюк // Юридичний вісник України, 2002. – 23–29 березня. – С. 6–7.
45. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка / В. И. Даль – М. : Астрель, 2003 –
Т. 2. – 2003.– 1278 с.
46. Новий тлумачний словник української мови : у трьох томах / [уклад. В. Яременко, О. Сліпушко] – Аконіт, 2003 –
Т. 3.– 2003. – 862 с.
47. Великий тлумачний словник української мови. – К. : Перун, 2003 – 1440 с.
48. Юридический энциклопедический словарь / [гл. ред. А. Я. Сухарев]. – 2-е изд., доп. – М. : Советская энциклопедия, 1987. – 528 с.
49. Бутылин В. П. Рассмотрение жалоб граждан на действия работников органов внутренних дел, ущемляющих права и законные интересы граждан / В. П. Бутылин. – М. : Академия МВД России, 1992. – 29 с.
50. Мальков В. В. Советское законодательство о жалобах и заявлениях / В.В. Мальков. – М., 1967. – 108 с.
51. Ремнев В. И. Право жалобы в СССР / В. И. Ремнев. – М. : Знание, 1982. – 64 с.
52. Про затвердження Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України. Наказ МВС України № 1177 від 10 жовтня 2004 року.
53. Летучих В. И. Понятие обжалования в досудебных стадиях уголовного процесса / В. И. Летучих // Сибирские юр. записки. – 1974. – Вып. № 4. – С. 175–180.
54. Будников В. Л. Обжалование действий и решений следователя / В. Л. Будников. – Волгоград, 1990. – 64 с.
55. Мальков В. В. В учреждение поступила жалоба / В. В. Мальков. – М. : Московский рабочий, 1972. – 79 с.
56. Букач В. В. Конституційні політичні права та їх забезпечення міліцією : дис. …кандидита. юрид. наук 12.00.02. / Букач Володимир Володимирович – К., 2004. – 230 с.
57. Ларин А. М. Расследование по уголовному делу : процессуальные функции / А. М. Ларин. – М. : Юрид. лит., 1986. – 159 с.
58. Николаева Л. А., Кочетов Б. П. Некоторые вопросы совершенствования законодательства и практики в роботе с жалобами, заявлениями и предложениями трудящихся / Л. А. Николаева, Б. П. Кочетов // Вестник Ленинградского Университета №23 (Серия экономики, философии и права) – 1961. – Вып. № 4. – С. 159–161.
59. Бочкова Т. А. Основные формы участия граждан в обеспечении их прав и законных интересов в государственном управлении / Т. А. Бочкова – [В кн. : Вопросы государства и права] – Свердловск. – 1964. – 168 с.
60. Студеникин С. С. Социалистическая законность в советском государственном управлении / Студеникин С. С., Лунев А. Е., Ямпольськая Ц. А. – М. : Мин. юст. СССР, 1948. – 135 с.
61. Ратнер Л. И. Об усилении гарантий современного и правильного разрешения жалоб трудящихся / Л. И. Ратнер // Советское государство и право. – 1959. – № 9. – С. 144–148.
62. Козлов Ю. М. Разрешение жалоб и заявлений трудящихся в органах советского государственного управления / Ю. М. Козлов. – М. : Госюриздат, 1955. – 68 с.
63. Березовская С. Г. Правовые гарантии законности в СССР / С. Г. Березовская. – М.: АН СССР, 1962. – 475 с.
64. Стрикун Г. Ответ дан. А меры приняты? / Г. Стрикун // Социалистическая законность –1989. – № 2. – С. 12–13.
65. Килясханов И. Ш. Институт обжалования в административной деятельности органов внутренних дел: дис. …канд. юрид. наук: Килясханов И. Ш. – М., 1984. – 182 с.
66. Основи держави і права: навчальний посібник / [C. Д. Гусарєв, А. М. Колодій, А. Ю. Олійник та ін.]. – К. 1997. – 185 с.
67. Малеин Н. С. Гражданско-правовая охрана личности в свете Конституции СССР / Н. С. Малеин // Советское государство и право – 1979. – № 5. – С. 11–17.
68. Гурвич М. А. Право на иск / М. А. Гурвич. – М., 1949. – С. 139–142.
69. Малеин Н. С. Судебный контроль за законностью правовых актов / Н. С. Малеин // Советское государство и право – 1989. – № 5. – С. 124–125.
70. Гражданский процессуальный кодекс Украины : Научно практический комментарий. – Х. : Консум, 1999. – 123 с.
71. Перлов Н. Д. Кассационное производство в советском уголовном процессе / Н. Д. Перлов. – М. : Юридическая лит., 1968. – 395 с.
72. Новий тлумачний словник української мови : у трьох томах / [уклад. В. Яременко, О. Сліпушко].. – Аконіт, 2003. –
Т. 2. – 2003 – 926 с.
73. Ожегов С. И. Толковый словарь русского языка / С. И. Ожегов, Н. Ю. Шведова. – М. : Азбуковик, 1999. – 944 с.
74. Энциклопедический словарь. / Гос. науч. изд-тво «Большая Советская Энциклопедия» – М., 1954. –
Т. 2. – 1954. – 523 с.
75. Костюченко О. Ю. Апеляційне оскарження судових рішень у кримінальному процесі України : [монографія] / О. Ю. Костюченко. – К. : Київський університет, 2006. – 182 с.
76. Назаров В. В. Виникнення кримінально-процесуальних конфліктів та способи їх усунення на стадії попереднього розслідування: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза / В. В. Назаров. – К., 2000. – 18 с.
77. Юридична енциклопедія. – К. : Українська енциклопедія, 2002. – Т.4. – С. 329.
78. Бородин И. Л. Обжалование по делам об административных правонарушениях подследственных органам внутренних дел: дис. … канд. юрид. наук: / И. Л. Бородин. – М., 1999 – С. 20.
79. Недбайло П. Е. О юридических гарантиях правильного осуществления советских норм/ П. Е. Недбайло // Советское государство и право. – 1957. –№ 6. – С. 160.
80. Мицкевич А. В. Субъекты советского права / А. В. Мицкевич. – М. : Госюриздат., 1962. – 213 с.
81. Нажимов В. П. Суд как орган правосудия по уголовным делам : дис. …канд. юрид. наук. / В. П. Нажимов. – Калининград, 1969. – С. 129.
82. Летучих В. И. Конституционный принцип обжалования в досудебных стадиях советского уголовного процесса / В. И. Летучих. – Омск, 1981. – 67с.
83. Юридична енциклопедія : в 6 т. / [редкол. Ю. С. Шемшученко та ін.] – К. : Українська енциклопедія, 2002. –
Т. 4. – 2002. – 720 с.
84. Юридична енциклопедія: в 6 т. / [редкол. Ю. С. Шемшученко та ін.] – К. : Українська енциклопедія, 1999. –
Т. 2. – 1999. – 744 с.
85. Будников В. Л. Обжалование действий и решений должностных лиц в уголовном судопроизводстве: дис. … канд. юрид. наук: / Будников Владимир Леонидович. – М., 1984. – 226 с.
86. Литвинов В. Латинсько-Український словник / В. Литвинов. – К. : Українські пропілеї, 1998. – 712 с.
87. Тертишніков В. І. Принципи цивільно-процесуального права / В. І. Тертишніков. – Х., 1991. – 194 с.
88. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса / М. С. Строгович. – М., 1968. –
Т. 1. – 1968. – 303 с.
89. Михеєнко М. М. Кримінальний процес України : підручник / Михеєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. [2-е вид., перероб. і допов]. – К. : Либідь, 1999. – 536 с.
90. Добровольская Т. Н. Принципы советского уголовного процесса / Т. Н. Добровольская. – М.: Юрид. лит., 1971. –С. 16.
91. Тыричев И. В. Принципы советского уголовного процесса / И. В. Тыричев. –М. : ВЮЗИ, 1983. – С. 4.
92. Колодій А. М. Принципи права України / А. М. Колодій. – К., 1998. – С. 18.
93. Ривлин А. Л. Понятие и система принципов советского правосудия / А. Л. Ривлин // Вопросы уголовного права, уголовного процесса и криминалистики. (Ученые записки Харьковского юрид. ин-та.). – Х., 1962. – Вып. XVI. – С. 31;
94. Тертышник В. Н. Конституционные принципы правосудия правового государства / В. Н. Тертышник // Концепция развития законодательства Украины. 1996. – С.105–106.
95. Строгович М. С. Природа советского уголовного процесса и принцип состязательности / М. С. Строгович. – М. : Юриздат, 1939. – 196 с.
96. Кудрявцева А. В. О понятии принципа в уголовном процессе / А. В. Кудрявцева, Ю. Д. Лившиц // Прововедение. – 2001. – № 4 – С. 163.
97. Гриненко А. В. Принцип презумпции невиновности и его реализация в досудебном уголовном процессе / Гриненко А. В., Кожевников Г. К., Шумилин С. Ф. – Х. : Консум, 1997. – 97 с.
98. Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України : підручник / В. М. Тертишник. [4-е вид, доп. і переробл.]. – К. : А.С.К., 2003. – 1120 с.
99. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: підручник / Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
100. Проект КПК України Реєстраційний № 3456-1 розгляд 18 лютого 2004 р.
101. Коржанський М. Й. Нариси уголовного права / М. Й. Коржанський. – К. : Генеза, 1999. – 208 с.
102. Воронов А. Рассмотрение военными судами жалоб военнослужащих / А. Воронов, И. Холодков // Российская юстиция. – 1997. – № 10. – С. 43–46.
103. Казакевич Н. Н. Рассмотрение предложений, заявлений и жалоб граждан / Н. Н. Казакевич. – М. : Профиздат, 1980. – 64 с.
104. Словник української мови: в 7 т. / [редактори Г. М. Гнатюк, Т. К. Черторизька]. – К. : Наукова думка, 1972. –
Т.3. – 1972. – 744 с.
105. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка : в 4 т. / В. И. Даль. – М. : Рус. яз., 1999.
Т.1. – 1999 – 699 с.
106. Шишкин В. И. Конституционное право на обжалование в суд действий должностных лиц / В. И. Шишкин. – К., 1990. – 128 с.
107. Осипов Ю. К. Подведомственность юридических дел : [учебное пособие] / Ю. К. Осипов. – Свердловск, 1973. – 122 с.
108. Стецовский Ю. И. Конституционный принцип обеспечения обвиняемому права на защиту / Ю. И. Стецовский, А. М.Ларин. – М.,1988. – 320 с.
109. Витрук Н. В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе / Н. В. Витрук. – М. : Наука, 1979. – 227 с.
110. Чечот Д. М. Субъективное право и формы его защиты / Д. М. Чечот. – Л. : Ленинградский ун-т, 1968. – 72 с.
111. Бризгалов І. В. Юридична деонтологія : [стислий курс лекцій] / І. В. Бризгалов. – К., 1998. – 42 с.
112. Про затвердження Інструкції про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг і організації особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи. Наказ МВС України № 414 від 10 червня1998 року.
113. Долежан В. В. Право граждан на обращение с предложениями, заявлениями и жалобами / В. В. Долежан // Правоведение / – 1981. – № 5. – С. 25–34.
114. Лобойко Л. М. Імперативний метод кримінального процесуального права: [монографія]. / Л. М. Лобойко. – Д. : Ліра ЛТД, – 2005. – С. 121–122.
115. Юридична енциклопедія: в 6 т. / [редкол. Ю. С. Шемшученко та ін.] – К. : Українська енциклопедія, 2002.
Т.6. – 2002. – 768 с.
116. Савчук О. В. Про деякі питання організації та розгляду судових справ про обмеження прав громадян / Савчук О. В., Гвоздик П. О., Малєєв А. Ю. – Івано-Франківськ. – 2001. – 36 с.
117. Кашепов В. П. Институт судебной защиты прав граждан и средства ее реализации / В. П. Кашепов // Государство и право. – 1998. – №2. – С. 66–75.
118. Михеєнко М. М. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуальний кодекс України / Михеєнко М. М., Шибіко В. П., Дубінський А. Я. – К. : Юрінком Інтер, 1997. – 624 с.
119. Попередження тортур в Україні. Виконання національних та міжнародних стандартів поводження з людьми, що позбавлені волі / Посібник для персоналу правоохоронних органів а осіб, що проводять моніторинг прав людини. – 2003 – 73 с.
120. Тодика Ю. Про створення інституту Уповноваженого з прав людини в Україні / Ю. Тодика, О. Марцеляк // Український часопис з прав людини. – 1995. – № 2. –
С. 8–16.
121. Марцеляк О. Уповноважений Верховної ради України з прав людини: статус і функціонування / О. Марцеляк // Вісник Львівського Університету. (Серія юридична), – 2001. – Вип. № 36. – С. 190–197.
122. Дудар О. Ф. Дотримання правоохоронними органами прав і свобод людини як один із важелів боротьби з корупційними проявами / О. Ф. Дудар // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2004. – № 10. – С. 112–118.
123. Петрушенко М. Ставити людину в центрі уваги / М. Петрушенко // Урядовий кур’єр. – 2008. – №25 (3685).
124. Кримінальна справа № 01-6643 по факту крадіжки, за ч.1 ст.185 КК України // Архів ВД Голосівського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
125. Дубинский А. Я. Исполнение процессуального решения следователя. Правовые и организационные проблемы / А. Я.Дубинский. – К. : Наукова думка, 1984. – 182 с.
126. Григорьев В. Н. Правовые и организационные основы принятия решения в уголовном процессе (досудебные стадии) : [монографія] / В. Н. Григорьев, Г. А. Кузьмин. – М. : ЮНИТИ ДАНА, 2003. – 136 с.
127. Зеленецкий В. С. Теория и практика обоснования решения в уголовном процессе Украины / В. С. Зеленецкий, Н. В. Глинская. – Х. : Страйд, 2006. – 327 с.
128. Лупинская П. А. Решения в уголовном судопроизводстве. Их виды, содержание и формы / П. А. Лупинская. – М. : Юридическая литература, 1976. – 79 с.
129. Рыжаков А. П. Следственные действия и иные способы собирания доказательств / А. П. Рыжаков. – М. : Филин, 1997. – 336 с.
130. Следственные действия. Криминалистические рекомендации. Типовые образцы документов / [под ред. В.А. Образцова]. – М. : Юрист, 1999. – 501 с.
131. Юридична енциклопедія: в 6 т. / [редкол. Ю. С. Шемшученко та ін.] – К. : Українська енциклопедія, 1998.
Т.1. – 1998. – 672 с.
132. Федотова Г. В. Правові засоби, форми та предмет оскарження дій, рішень і бездіяльності міліції як органу дізнання / Г. В. Федотова // Вісник запорізького юридичного інституту – 2007. – № 1 – С. 231–237.
133. Тихомиров Ю. А. Коллизионное право : [учебное и научно-практическое пособие]. / Ю.М.Тихомиров. – М. : Тихомиров М. Ю., 2000 – 394 с.
134. Баулін О. В. Оскарження процесуальних дій та рішень міліції як органу дізнання / О. В. Баулін, Г. В. Федотова. // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2004. – № 1. – С. 116–120.
135. Про невідкладні заходи з Удосконалення організації прийому громадян органами державної влади, органами місцевого самоврядування та посадовими і службовими особами цих органів. Указ Президента України №434 від 14 квітня 2004 року.
136. Строгович М. С. Избранные труды : в 3 т. / М. С. Строгович– М., 1990. – (Проблемы общей теории права).
Т. 1. – 1990. – 303 с.
137. Новоселов В. И. Гарантии конституционного права граждан на обжалование / В. И. Новоселов // Советская юстиция. – 1983. – № 22. – С. 4–6.
138. Кримінально-виконавчий Кодекс України // від 11 липня 2003р. – ВВР – 2004. – № 3–4. – Ст.21.
139. Бахрах Д. Н. Общая и специальная жалобы / Д. Н. Бахрах // Правоведение / Известие ВУЗ, 1987. – № 6. – С. 35–43.
140. Боннер А. Т. Обжалование действий должностных лиц, государственных и общественных органов / А. Т. Боннер // Правоведение. – 1984. – № 5. – С. 56–63
141. Про міліцію. Закон України від 20 грудня 1990 року / Нормативні акти України щодо охорони правопорядку. – К. : Українська академія внутрішніх справ, 1996. – 458 с.
142. Сидорчук Л. А. Дотримання конституційних принципів і свобод людини в діяльності кримінальної міліції. / Л. А Сидорчук. – Вісник НАВСУ. – 1999. – № 2 – С. 139– 149.
143. Строгович М. С. Правовые гарантии законности в СССР / М. С. Строгович. – М., 1962. – 252 с.
144. Гамалій А. В. Реалізація конституційних прав і свобод громадян України у відомчому регулюванні / А. В. Гамалій // Вісник НАВСУ. – 1999. – № 3 –С. 159–163.
145. Панов Р.В. Вопросы совершенствования работы с обращениями граждан / Р. В. Панов, В. Д. Сорокин, В. Ф. Хохлов. // Правоведение. – 1984. – № 5. – С. 41–48.
146. Лесницкая Л. Ф. Гражданин обратился с жалобой / Л. Ф. Лесницкая, Н. Ю. Хаманева. – М. : Знание,1990. – С. 9.
147. Маляренко В. Т. Найпоширеніші помилки та порушення законів, які допускаються при провадженні дізнання і попереднього слідства/ В. Т. Маляренко // Право України. – 2000. –№ 3. – С. 15–20.
148. Бечасний В. М. Робота з персоналом органів внутрішніх справ / В. М. Бечасний // Науково-практичний посібник. – Донецьк, ДЮІ, 2005. – 296 с.
149. Концепція програми : « Народ і міліція – партнери » – К. : –1999 р.
150. Матюхіна Н. П. Управління поліцією зарубіжних країн : сучасні підходи та ключові поняття / Н. П. Матюхіна. – Х. : Гриф, 2006. – 301 с.
151. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду Закон України від 1 грудня 1994 року №266/94. / «Инфодиск» Законодательство Украины. – 2007.
152. Звіт судів першої інстанції про розгляд справ у порядку цивільного судочинства за 2007 рік. Святошинський районний суд міста Києва.
153. Навроцький В. О. Право на оскарження до суду дій прокурора і слідчого та його реалізація / В. О. Навроцький. // Адвокат – 2001. – № 4–5. – С. 4–5.
154. Жогин Н. В. Возбуждение уголовного дела / Н. В. Жогин, М. Фаткуллин. – М. : Юрид. лит., 1961. – 206 с.
155. Погорецький М. А. Функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі [монографія] / М. А. Погорецікий – Х. : Арсіс, ЛТД, 2007. – 576 с.
156. Михайленко А. Р. Возбуждение уголовного дела в советском уголовном процессе / А. Р. Михайленко. – Саратовский университет, 1975. – С. 5.
157. Зеленецкий В. С. Возбуждение уголовного дела / В. С. Зеленецкий. – Х. : Крим Арт, 1998. – 339 с.
158. Маляренко В. Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті Європейських стандартів : Теорія, історія і практика: дис. …доктора юрид. наук:12.00.09 / Маляренко Василь Тимофійович – Х., 2004. – 443 с.
159. Черечукина Л. В. Процессуальный порядок заявления ходатайств и подачи жалоб о производстве следственных действий и их разрешении и обжаловании процессуальных решений: дис. …канд. юрид. наук: 12.00.09 / Чечерукина Людмила Вячеславовна. – К., 1998. – 163 с.
160. Кримінально-процесуальний Кодекс України – К. : Скіф, 2008. – 168 с.
161. Про внесення зміни до Кримінально-процесуального кодекс України щодо вручення копії постанови про порушення кримінальної справи. Закон України
№ 526-V від 22 грудня 2006 року. / Голос України від 12.01.2007 – № 4.
162. Про внесення змін до кримінально-процесуального кодексу України щодо вручення копії постанови про порушення кримінальної справи. Вказівка Головного Управління МВС України в м. Києві. / Відділу організації дізнання – №13/35 від 6 лютого 2007року.
163. Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо оскарження постанови про порушення кримінальної справи. Закон України №462-V від 14 грудня 2006 року / ВВР № 9. – 2007. – ст.74.
164. Прес-служба Верховного Суду України. E-mail: presa@scourt.gov.ua.
165. Про статус суддів. Закон України від 15 грудня 1992 р. №2862-ХІІ / «Инфодиск» Законодательство Украины. 2007 р.
166. Бородин С. В. Разрешение вопроса о возбуждении уголовного дела / С. В. Бородин. – М., 1970. – 117 с.
167. Маляренко В. Т. Прокурор і кримінальному судочинстві; Деякі проблеми та шляхи їх вирішення / В. Т. Маляренко, І. В. Вернидубов. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 240 с.
168. Черечукіна Л. В. Судовий контроль за досудовим провадженням: [монографія] / Л. В. Черечукіна. – Луганськ : РИО ЛИВД, 1998. – 124 с.
169. Куцова Э. Ф. Уголовно-процесуальные гарантии прав и законных интересов личности (Советский уголовный процесс): автореф. дисс. на получение науч. степени д-ра юрид. наук / Э. Ф. Куцова. – М., 1986. – С. 10
170. Письменный Д. П. Исполнение постановления решения об отказе в возбуждении уголовного дела / Д. П. Письменный, Е. Д. Лукьянчиков // Проблеми социальной законности. – Х., 1998. – №22. – С. 118–121.
171. Новий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. І. О. Радченко, О. М. Орлова]. – К. : Голяка В. М., 2007 – 768 с.
172. Мазан В. Б. Організаційні та процесуальні проблеми вдосконалення діяльності органу дізнання: дис. …канд. юр. наук: 12.00.09 / Мазан Валерій Борисович – Х., 2004 – 221 с.
173. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України : [навч. посіб.] / Є. Г. Коваленко. –К. : Юрінком Інтер, 2003. – 576 с.
174. Провадження дізнання в Україні: [навчально-практичний посібник] / Джига М. В., Баулін О. В., Лук’янець С. І., Стахівський С. М. – К., 1999. – 156 с.
175. Постанови пленуму Верховного Суду України 1963-2000 / – К. : А.С.К., 2000. –Т.2. – 423 с.
176. Денисюк П. Д. Протокольна форма дізнання / П. Д. Денисюк – Рівне : Волинські обереги, 2005. – 140 с.
177. Про стан розгляду звернень громадян / Звіт Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві за 6 місяців 2007 року.
178. Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справі України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються. Наказ МВС України №500 від 26 листопада 1991 р.
179. Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються Наказ МВС України №400 від 14 квітня 2004 р.
180. Про стан виконання Указу Президента України №700/2002 від 13.08.2002 р. «Про додаткові заходи щодо забезпечення громадянами конституційного права на звернення». Розпорядження МВС України №98 від 05.02.2004 р.
181. Про затвердження Типового положення про приймальню ГУМВС УМВС. Наказ МВС України. Ук№800 від 19.09.2005 р.
182. Про вдосконалення роботи із запитами і зверненнями народних депутатів України. Розпорядження МВС України №470 від 04.06.2005 р.
183. Про психіатричну допомогу Законом України від 22 лютого 2000 року. / «Инфодиск» Законодательство Украины. 2007 р.
184. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуальний кодекс – 3-те вид., переробл. та допов./ За ред. В.Т. Маляренко, В.Г. Гончаренка – К. : Юристконсульт, КПТ. – 2006. – 890 с.
185. Про попереднє ув’язнення. Закону України від 30.06.1993 р. №3352-ХІІ зі змінами станом на 15.05.2003 р. / «Инфодиск» Законодательство Украины. 2007 р.
186. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві. Закон України від 23.12.1993 р. №3782-ХІІ зі змінами станом на 6.02.2003 р. 523-ІV / «Инфодиск» Законодательство Украины. 2007 р.
187. Капліна О. В. Проблеми реабілітації у кримінальному процесі України: автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юридична академія України ім. Я. Мудрого / О. В. Капліна – Х., 1998. – 17 с.
188. Про прокуратуру. Закон України від 5 листопада 1991 р. – К. : Ін Юре, 2001. – 32 с.
189. Михайленко О. Р. Прокуратура України : [підручник] / О. Р. Михайленко. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 296 c.
190. Звирбуль В. К. Прокурорский надзор в борьбе с преступлениями / В. К. Звирбуль. – М., 1971. – 124 с.
191. Шумський П. В. Прокуратура України : [навчальний посібник для студентів юр. вузів та факультетів] / П. В. Шумський. – К. : Вентурі, 1998. – 336 с.
192. Кримінальна справа № 50-3103 по факту грабунку, за ч.1 ст.186 КК України // Архів Голосіївського районного суду м. Києва.
193. Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 1997р. / Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972-2002 : [Офіц. Вид. За заг. ред. В. Т. Маляренко] – К. : АСК., 2003. – 560 с.
194. Маляренко В. Т. Про оскарження дій (бездіяльності) та процесуальних рішень органів дізнання, слідчого і прокурора / В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 6 (28). – С. 50–53.
195. Михайленко А. Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. / А. Р. Михайленко. – К. : Юринком Интер, 1999. – 448 с.
196. Кройтор В. А. Підвідомчість справ за скаргами громадян на неправомірні дії працівників органів внутрішніх справ / В. А. Кройтор // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності.