ЗАГАЛЬНОНАУКОВІ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРОВЕДЕННЯ СУДОВОЇ ПРАВОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ В СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ :

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП ………………………………………………………..………..……. 3
РОЗДІЛ 1. СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА, ЇЇ МІСЦЕ ТА ЗНАЧЕННЯ
В СУДОЧИНСТВІ
1.1. Огляд наукових джерел з питань призначення й проведення
судової експертизи ………………………………………………...….……. 10
1.2. Загальна методика й основні методи дослідження проблем
судової правової експертизи ……………………………………….…...…. 27
Висновки до 1 розділу ……………………………………….…..……....…. 35
РОЗДІЛ 2. СПЕЦІАЛЬНІ ЗНАННЯ В СИСТЕМІ ДОКАЗУВАННЯ
В СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ
2.1. Теоретичні основи використання спеціальних знань у
судочинстві ……………………………………………………..……….….. 38
2.2. Поняття та класифікація судової експертизи ……………..……..…... 68
2.3. Предмет доказування в судочинстві, його складові та місце
судової експертизи в доказуванні ………………………………....….…... 99
Висновки до 2 розділу ………………………………………….…......….. 116
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМА ПРАВОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ В
СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ
3.1. Теоретичні засади вирішення правових питань шляхом
проведення експертизи ……………………………………….…….…...... 119
3.2. Процесуальна правомірність та завдання судової правової
експертизи ………………………………………………………………… 152
3.3. Оцінка й використання висновків судової правової експертизи у
судочинстві ………………………………………………...………...…… 166
Висновки до 3 розділу ……………………………………………............ 184
ВИСНОВКИ ……………………………………………..…….………… 188
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………….….……… 191

ВСТУП

Актуальність теми. Реалізація конституційного права громадян України на судовий захист потребує нормативно-правового забезпечення. В посланні Президента України до Верховної Ради України "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2001-2011 роки" наголошується на тому, що мають бути реалізовані основні принципи судової реформи. Вона не тільки повинна зводитися до вдосконалення діяльності судів і суддів, а й сприятиме створенню умов для посилення захисту прав і свобод людини й громадянина. Загальновизнаним є те, що висновки про рівень демократичності правової системи не можна робити, виходячи тільки із змісту матеріальних галузей права. Дослідження процесуальних норм та напрацювання науково обґрунтованих пропозицій щодо їх вдосконалення при проведенні правової реформи відбуваються у відповідних галузях юридичних наук (кримінальний, цивільний, господарський, адміністративний процеси, виконавче провадження тощо). Неабияке значення мають питання експертного забезпечення правосуддя, що потребують свого вирішення та нормативно-правового закріплення під час удосконалення процесуального законодавства в ході судової та правової реформ. Становлення України як правової держави й здійснювана в ній судова реформа, результатом якої є прийняття органами державної влади низки нормативно-правових актів в галузі судочинства, в яких закріплені конституційні принципи, спрямовані на демократизацію правосуддя, підсилення гарантій забезпечення прав особи, зумовили вчених і практиків звернути особливу увагу на використання правових інститутів, пов’язаних з процесом доказування в сфері кримінального та цивільного судочинства. Після прийняття у 1994 р. базового нормативно-правового акта – Закону України "Про судову експертизу" на реалізацію його положень Кабінетом Міністрів України, Міністерством юстиції України, іншими міністерствами та відомствами було прийнято низку нормативно-правових актів, які розвивають та деталізують положення зазначеного Закону. Практика застосування Закону підтвердила його необхідність та важливість як базового правового регулятора відносин у сфері судово-експертної діяльності. За час, що минув, переважна більшість положень цього Закону не втратила своєї актуальності, проте й виявлено чимало проблем, вирішення яких потребує системного вдосконалення та уточнення нормативно-правової бази, що регулює судово-експертну діяльність.
Сьогодні науковцями й практиками активно обговорюються питання щодо можливості розв’язання за допомогою судової експертизи низки правових питань, до того ж не лише в практиці діяльності Конституційного Суду, для якого проведення таких експертиз є нормою, а й в умовах загального судочинства.
Питання теорії й практики використання спеціальних знань в судочинстві, призначення й проведення судової експертизи в цивільному та кримінальному процесі досліджувалися багатьма відомими вітчизняними й зарубіжними вченими, фахівцями в галузі криміналістики, експертології та кримінального й цивільного процесу. Багато які з проблемних питань розкриті в ґрунтовних працях Т.В.Аверьянової, В.Д.Арсеньєва, Л.Є.Ароцкера, Р.С.Бєлкіна, Т.В.Варфоломеєвої, А.І.Вінберга, В.Г.Гончаренка, Г.І.Грамовича, А.В.Дулова, О.О.Ейсмана, А.В.Іщенка, Л.М.Карнєєвої, Н.І.Клименко, В.П.Колмакова, Ю.Г.Корухова, В.К.Лисиченка, В.М.Махова, М.М.Міхеєнка, Ю.К.Орлова, А.Я.Паліашвілі, І.Л.Петрухіна, О.Р.Росинської, Т.В.Сахнової, М.Я.Сегая, З.М.Соколовського, М.С.Строговича, В.І.Шиканова, О.Р.Шляхова та ін.
Разом з тим, як свідчать результати проведеного автором дослідження, стан сучасної юридичної науки характеризує недостатня теоретична розробленість низки проблем, пов’язаних з призначенням та проведенням правової експертизи й використанням її результатів в судочинстві, що є вкрай актуальним для сучасної наукової теорії й юридичної практики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до планів наукових досліджень Академії адвокатури України і є складовою тематичного плану науково-дослідних робіт "Розробка проблем прав людини. Сприяння забезпеченню прав і свобод людини, забезпечення їх правового захисту. Дослідження питань професійного захисту порушених, невизнаних, оспорюваних прав, свобод чи інтересів особи", затвердженого рішенням вченої ради Академії адвокатури України від 11 лютого 2002 р., протокол № 5. Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Академії адвокатури України від 27 лютого 2006 р., протокол № 8.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є пізнання закономірностей об’єктивної дійсності, пов’язаних із використанням спеціальних правових знань, підготовкою та проведенням судової правової експертизи й використанням її результатів в судочинстві.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені й розв’язані в ході дослідження такі конкретні завдання:
- здійснити аналіз сучасних наукових розробок з проблеми призначення й проведення судової правової експертизи;
- уточнити сутність, роль і місце спеціальних знань у кримінальному судочинстві;
- теоретично обґрунтувати сучасний підхід до поняття спеціальних правових знань, що використовуються в інтересах судочинства;
- сформувати наукову позицію щодо можливості вирішення за допомогою судової експертизи правових питань, які мають значення для справи, визначивши її предмет та завдання;
- розкрити елементи оцінки висновку правової експертизи та визначити можливості його використання в судочинстві.
Об’єктом дослідження є об’єктивні закономірності суспільних відносин, що відображають теорію й практику використання спеціальних знань в судочинстві у формі проведення судової експертизи.
Предметом дослідження є загальнонаукові та процесуальні питання проведення судової правової експертизи в судочинстві України.
Методи дослідження. Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети, його об’єкта та предмета. Методологічною основою роботи є теорія пізнання та напрацьовані на її основі загальнонаукові й спеціальні методи пізнання. Загальнонаукові методи системного й функціонального аналізу застосовані для визначення ролі, місця й значення спеціальних знань в судочинстві, виявлення й розуміння їх правової природи. Історичний метод застосований для виявлення передумов формування суспільних відносин та судової практики, пов’язаних з використанням спеціальних знань взагалі й знань правових зокрема, а також етапів еволюції таких відносин та механізму правового регулювання використання знань в галузі права в інтересах судочинства. Метод лінгвістичного аналізу використано для розроблення й уточнення понять спеціальних знань, висновків спеціаліста, правових знань, судової правової експертизи, доказів, оцінки доказів тощо. Для аналізу вітчизняного й зарубіжного законодавства застосовані порівняльно-правовий, системно-структурний, формально-юридичний та інші наукові методи. Під час дослідження були використані закони й категорії: аналіз та синтез, узагальнення, абстракція.
Емпіричну базу дослідження становлять дані, отримані в результаті опитування юристів-практиків. Були опитані судді Верховного Суду України, судді деяких апеляційних судів, прокурори та слідчі з різних регіонів України, магістранти Академії адвокатури України, загалом 100 осіб. На підставі аналізу проведеного анкетування визначено, що 45% опитаних респондентів підтримують думку про доцільність призначення та проведення судової правової експертизи. В дослідженні автор також спирався на власний досвід адвокатської діяльності.
Наукова новизна одержаних результатів визначається насамперед постановкою і розглядом вперше в Україні на монографічному рівні теоретичних питань призначення та проведення судової правової експертизи у кримінальному процесі України. Також були розвинуті й поглиблені положення, що висунуті іншими авторами, котрими досліджувалися проблеми використання спеціальних знань, пов’язаних з процесом доказування в сфері судочинства. Наукову новизну результатів дослідження, що мають теоретичне й практичне значення, можна конкретизувати у такому:
- вперше у вітчизняній науці здійснено комплексний аналіз кримінально-процесуальних та криміналістичних проблем використання спеціальних правових знань в судочинстві України;
- вперше обґрунтовано можливість вирішення правових питань в кримінальному судочинстві шляхом призначення й проведення судової правової експертизи;
- запропоновано авторське визначення поняття спеціальних знань в кримінальному судочинстві, яке зводиться до того, що такими є знання і навички, одержані в результаті фахової освіти та/або практичної діяльності в будь-якій галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла, які використовуються визначеними законом учасниками процесу в межах наданих кожному з них повноважень для вирішення за певною процедурою процесуальних завдань;
- додатково розкрито елементи оцінки висновку судового експерта й зокрема за результатами судової правової експертизи та доповнено критерії визначення його місця в системі доказування;
- додатково обґрунтовано визначення предмета, об’єкта та завдань судової правової експертизи як експертного дослідження матеріальних і процесуальних ознак нормативних актів, що підлягають дослідженню за їх змістом і формою, предметом якого має бути: визначення сутності правових відносин, відповідності їх мети, підстав, змісту та форми діючим нормативно-правовим актам, порушення яких тягне кримінальну відповідальність винної особи;
- на підставі аналізу сучасного стану судової і слідчої практики зроблено висновок про те, що для забезпечення можливості проведення судових правових експертиз необхідно здійснити підготовку й атестацію судових експертів в галузі правової експертизи, а в разі виникнення потреби створити в Україні Єдиний центр з проведення судової правової експертизи, підпорядкувавши його Мін’юсту України.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що сформульовані та обґрунтовані в дисертації теоретичні положення і рекомендації сприяють підвищенню ефективності судово-експертної діяльності та забезпеченню органів досудового слідства й суду якісними джерелами доказів.
Основні положення дисертації можуть бути використані: у науково-дослідній роботі – для подальшої розробки обґрунтованих положень та рекомендацій щодо вдосконалення практики призначення й проведення експертиз із використанням правових знань; у навчальному процесі юридичних вищих навчальних закладів та правових факультетів при викладанні кримінального процесу й криміналістики; у практичній діяльності працівників органів досудового слідства й суду, а також при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних та методичних посібників, в яких розкриваються питання, що пов’язані з темою дослідження.
Особистий внесок здобувача. Положення, які виносяться на захист, розроблені дисертантом особисто. В статті «Спеціальні знання: генезис, предмет, рівні, форми використання в доказуванні», підготовленій у співавторстві, здобувачем викладені положення природи спеціальних знань і можливостей експертного використання спеціальних правових знань, що становить 25 % загального обсягу статті.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації розглядалися на засіданнях кафедри кримінального процесу та криміналістики Академії адвокатури України, а також були оприлюднені в доповідях і повідомленнях на: міжнародній науковій конференції «Верховенство права в адвокатській діяльності» (м. Київ, 14-15 грудня 2007 р.); міжнародній науковій конференції «Методологія сучасної криміналістики» (м. Київ, 23-24 травня 2008 р.); міжнародній науковій конференції «Проблеми захисту і представництва прав громадян» (м. Київ, 14 листопада 2008 р.).
Публікації. Наукові результати здійсненого дисертантом дослідження знайшли відображення у 5 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях (одна у співавторстві).

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. У забезпеченні конституційного права громадян на судовий захист, що є стрижнем судової реформи в Україні, важливу роль відводять належній організації й ефективному здійсненню судово-експертної діяльності. В тематиці дисертаційних досліджень помітною є відсутність розгляду питань, присвячених проблемам застосування правових знань в галузі судової експертизи та призначення й проведення судової правової експертизи зокрема. Не всі з актуальних і спірних питань цієї галузі знайшли завершені рішення, що зумовлює потребу наукових досліджень в цьому напрямі.
2. Методи вивчення проблем використання спеціальних юридичних знань у судочинстві в основі своїй багато в чому відповідають загально-психологічним й відіграють важливу роль в її аналізі. Для розкриття проблем правової експертизи необхідно застосовувати наукові методи: організації дослідження; збору та обробки даних; інтерпретації та оцінювання даних, метод експертних оцінок.
3. Під спеціальними знаннями в судочинстві слід розуміти сукупність відомостей, отриманих в результаті професійної спеціальної підготовки, що створюють для їх володаря можливість розв’язання питань в якій-небудь галузі.
4. Правові знання можна поділити на дві категорії: ті, що потрібні суб’єктам доказування для безпосереднього виконання функціональних обов’язків і без володіння якими неможливим було б виконання професійних функцій; знання основних положень тих підгалузей права і тих правових норм, що власне визначають кваліфікацію юриста, але володіння якими не пов’язується з безпосереднім виконанням функціональних обов’язків.
5. Виникнення правової експертизи як нового виду судової експертизи, що відрізняється від інших її видів, потребує створення теоретичного підґрунтя, яке має враховувати основні завдання, особливості предмета, досліджуваних об’єктів та не суперечити загальним методологічним засадам судової експертизи. Для забезпечення можливості проведення судових правових експертиз необхідно здійснити підготовку й атестацію судових експертів у галузі правової експертизи, а в разі виникнення потреби створити в Україні Єдиний Центр з проведення судової правової експертизи, підпорядкувавши його Міністерству юстиції України.
6. Доказування складається із збирання, перевірки й оцінки доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для законного, обґрунтованого і справедливого вирішення справ, всі елементи доказової діяльності нерозривно пов’язані між собою, проходять у єдності, мають місце на всіх стадіях процесу в тих процесуальних формах, які відповідають даній стадії і встановленому в ній порядку провадження. Судова експертиза – це самостійна процесуальна форма перевірки доказів, що мають місце, а також отримання нових доказів. Експертиза нормативних актів у цьому сенсі має всі ознаки судової експертизи і в гносеологічному, і в процесуальному аспектах.
7. КПК України не містить заборони щодо постановки перед експертами питань правового змісту. Судова правова експертиза є певною гарантією всебічного і повного дослідження нормативних актів і документів з позицій чинного законодавства.
8. Судова правова експертиза – це експертне дослідження матеріальних і процесуальних ознак актів (документів), що підлягають дослідженню за їх змістом і формою. Її предметом має бути визначення сутності правових відносин, що регулюються даною правовою нормою, включаючи питання правової кваліфікації діяння і правової оцінки події. Специфікою об’єктів правової експертизи є те, що ними виступають правові норми, а отримувана в результаті експертизи інформація випливає насамперед з тексту таких норм.
9. Правову експертизу слід відносити до тих, що передбачені в ч. 4 ст.7 Закону України "Про судову експертизу". Для забезпечення можливості проведення судових правових експертиз необхідно здійснити підготовку й атестацію судових експертів у галузі правової експертизи. Правову експертизу може бути призначено судовим експертам - фахівцям в галузі права.
10. Висновок експерта є джерелом доказів у кримінальній справі, наявність якого не знімає відповідальності зі слідчого чи судді за прийняття ним правильного і процесуально обґрунтованого рішення. Він дає можливість отримати відповідь на складне, спірне питання застосування норм права. Призначення, проведення правової експертизи та використання її результатів на досудовому слідстві й в суді є одним із способів збирання доказів у справі.
11. Оцінка висновку експерта, в тому числі - правознавця, є практичною діяльністю процесуальної особи із встановлення належності до справи даних, які містяться у висновку; дотримання процесуального порядку призначення та проведення судової експертизи; компетентності експерта; достатності поданих експертові об’єктів дослідження; повноти відповідей на поставлені питання; відповідності висновків іншим фактичним даним; обґрунтованості експертного висновку; відповідності висновку експерта поставленим питанням.
12. Висновок експерта як окремий вид джерела доказів має ті особливості, що експерт повідомляє особі, яка призначила експертизу, фактичні дані, встановлені особисто ним під час проведення дослідження в межах поставленого завдання на підставі наявних у експерта спеціальних знань. Крім висновку експерта, жодне з передбачених законом джерел доказів не містить у собі як складовий елемент судження про факти. Експерт, формулюючи висновок, здійснює оцінку матеріалів експертизи, в тому числі й правової, але така оцінка не є оцінкою доказів, що входить до прерогативи слідчого та суду.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Аверьянова Т.В. Интеграция и дифференциация научных знаний как источники и основы научных методов судебной экспертизы / Т.В.Аверьянова. – М., 1994. – 296 с.
2. Аверьянова Т.В. Судебная экспертиза: Курс общей теории / Т.В.Аверьянова. – М.: Норма, 2006. – 480 с.
3. Алексеев С.С. Общая теория права. Курс в 2-х т. Т.2. / С.С.Алексеев. – М.: Юрид. лит. 1982. – 360 с.
4. Арсеньев В.Д. Основы теории доказательств в советском уголовном процессе / В.Д.Арсеньев. – Иркутск: Изд-во Иркутск. ун-та. 1970. – 143с.
5. Арсеньев В.Д. Использование специальных знаний при установлении фактических обстоятельств уголовного дела / В.Д.Арсеньев, В.Г.Заблоцкий. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1986. – 186 с.
6. Ашеров А.Т. Судебно-эргономическая экспертиза: понятийный аппарат, методологические основы / А.Т.Ашеров, В.В.Сабадаш // Вестник ХНАДУ. – Харьков, 2003. – Вып. 23. – С.61-66.
7. Балакшин В. Заключение эксперта как средство доказывания по уголовному делу / В.Балакшин // Законность. – 1999. – № 1. – С.37-40.
8. Барышев Я.И. Основания уголовного судопроизводства с применением к российскому уголовному судопроизводству / Я.И.Барышев. – М., 2001. – 211 с.
9. Бахин В.П. Следственная практика: проблемы изучения и совершенствования / В.П.Бахин. – К.: Лыбидь, 1981. – 142 с.
10. Башкатов Л.Н. Уголовный процесс: Учебник для Вузов [Л.Н.Башкатов, Г.Н.Ветрова, А.Д.Донченко, В.И.Зажицкий, В.И.Шестаков]. – М.: Изд. группа НОРМА–ИНФРА•М, 2000. – 352с.
11. Белкин А.Р. Теория доказывания: научно-методическое пособие / А.Р.Белкин. – М.: Норма, 1999. – 429 с.
12. Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств / Р.С.Белкин. – М.: Юрид. лит., 1966. – 295 с.
13. Белкин Р.С. Учение о методах криминалистической науки / Р.С.Белкин // Общая теория советской криминалистики. – Саратов, 1986. – С.303-345.
14. Белкин Р.С. Криминалистические проблемы, тенденции, перспективы. Общая и частные теории / Р.С.Белкин. – М.: Юрид. лит., 1987. – 272 с.
15. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия / Р.С.Белкин. – М.: Изд-во БЕК, 1997. – 342 с.
16. Белкин Р.С. Курс криминалистики. – 3-е изд. доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право. 2001. – 837 с.
17. Белкин Р.С. Криминалистика и доказывание / Р.С.Белкин, А.И.Винберг. – М.: Юрид. лит., 1969. – 215 с.
18. Бишманов Б.М. Эксперт и специалист в уголовному судопроизводстве / Б.М.Бишманов. – М.: Моск. психолого-соц. ин-т. 2003. – 224 с.
19. Большой словарь иностранных слов / [cост. А.Ю.Москвин], – М.: ЗАО Центрполиграф. 2006. – 816с.
20. Бордюгов Л.Г. Теоретичний базис методики експертного гірничотехнічного дослідження / Л.Г.Бордюгов // Теорія та практика судової експертизи та криміналістики: збірник науково-практичних матеріалів. Вип. 6. – Харків: Право, 2006. – С.312-318.
21. Бурданова В.С. Совершенствование методов проведения судебно-кибернетической экспертизы / В.С.Бурданова // Криминалистический семинар. – СПб, 1998. Вып. 2. – С.41-42.
22. Бычкова С.Ф. Организация назначения и производства судебной экспертизы: Учебное пособие / С.Ф.Бычкова. – Алматы: Жет жаргы, 1999. – 98 с.
23. Вандер М.Б. Криминалистическая экспертиза материалов, веществ, изделий / М.Б.Вандер. – СПб.: Питер, 2001. – 128 с.: ил.
24. Вандер М.Б. К вопросу о судебно-кибернетической экспертизе / М.Б.Вандер, В.Л.Васильев // Криминалистический семинар. – СПб, 1998. Вып.2. – С.39-41.
25. Васьковский Е.В. Руководство к толкованию и применению закона: практическое пособие / Е.В.Васьковский. – М.: Городец. 1997. – 128 с.: (Классика русской юрид. литературы).
26. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / [уклад. і голов. ред В.Т.Бусел]. – К.; Ірпінь: ВТФ Перун. 2005. – 1728с.
27. Винберг А.И. Криминалистическая экспертиза в советском уголовном процессе: Монография / А.И.Винберг. – М.: Госюриздат, 1956. – 220 с.
28. Винберг А.И. Насущные вопросы теории и практики судебной экспертизы / А.И.Винберг // Советское государство и право, 1961. – №6. – С.81-82.
29. Винберг А.И. Криминалистика. Раздел 1. Введение в науку / А.И.Винберг. – М., 1962. – Вып. 1. – 170 с.
30. Винберг А.И. Судебная экспертология: Общетеоретические и методологические проблемы судебных экспертиз: Учеб. пособие / А.И.Винберг, Н.Т.Малаховская [oтв. ред. Б.А.Викторов]. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1979. – 155 с.
31. Винберг А.И. Общая характеристика методов экспертного исследования / А.И.Винберг, А.Р.Шляхов // Общее учение о методах судебной экспертизы: Сб. научн. тр. ВНИИСЭ. – М., 1977. – № 28. – С.54-93.
32. Владимиров Л.Е. Учение об уголовных доказательствах / Л.Е.Владимиров. – Тула: Автограф, 2000. – 416 с.
33. Галкин В.М. Средства доказывания в советском уголовном процессе / В.М.Галкин. – М., 1968. Ч.2. – 234 с.
34. Гаухман Л. Нужна правовая экспертиза по уголовным делам / Л.Гаухман // Законность. – 2000. – № 4. – С.21-24.
35. Герасун Л. Огляд речових доказів у криміналістичному кабінеті / Л.Герасун // Радянське право. – 1963. – № 5. – С. 68.
36. Гмирко В.П. Структура діяльності з доказування / В.П.Гмирко // Вісник Дніпропетровського університету: Правознавство. – Вип.2.– 1994. – С. 52-55.
37. Головченко Л.Н. Некоторые вопросы оценки заключения криминалистической экспертизы следователем и судом / Л.Н.Головченко // Актуальные проблемы судебной экспертизы и криминалистики. – К., 1993. – С.49-52.
38. Гончаренко В.Г. Науково-технічні засоби у роботі слідчого / В.Г.Гончаренко. – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1972. – 208 с.
39. Гончаренко В.И. Использование данных естественных и технических наук в уголовному судопроизводстве (методологические вопросы) / В.И.Гончаренко. – К.: Вища школа. 1980. – 260 с.
40. Гончаренко В.И. Методологические проблемы использования данных естественных и технических наук в уголовному судопроизводстве: дис…. д-ра юрид. наук: спец. 12.00.09 / В.И.Гончаренко. – К., 1981. – 350 с.
41. Гончаренко В.Г. Методологічні проблеми вчення про предмет криміналістики / В.Г.Гончаренко // Актуальні проблеми криміналістики. – Харків: Гриф, 2003. – с. …
42. Гончаренко В. Деякі зауваження у зв’язку з прийняттям нового Кримінально-процесуального кодексу України / В.Гончаренко // Вісник академії правових наук України, 2003. – № 2-3. – С.73-74.
43. Гончаренко В.И. Классификация наук и судебная экспертиза / В.И.Гончаренко, Л.А.Степанова // Роль и значение деятельности Р.С.Белкина в становлении и развитии современной криминалистики: мат. междунар. научн. конф. – М., 2002. – С. 246-249.
44. Гончаренко В.Г. Спеціальні знання: генезис, предмет, рівні, форми використання в доказуванні / В.Г.Гончаренко, В.В.Курдюков, К.В.Легких // Вісник Академії адвокатури, 2007, Вип. 2(9). – С. 22-34.
45. Гражданский процесс. Учебник. Изд. 3-е пере раб. и доп. [под ред.. М.А.Чечиной, Д.М.Чечот]. – М.: ПБОЮЛ Грищенко, 2001. – 544 с.
46. Грамович Г.И. Тактика использования специальных знаний в раскрытии и расследовании преступлений: Учебное пособие / Г.И.Грамович. – Минск: МВШ МВД СССР. – 1987. – 66 с.
47. Грамович Г.И. Проблемы теории и практики эффективного применения специальных знаний и научно-технических средств в раскрытии и расследовании преступлений: автореф. дис…. д-ра юрид. наук: спец. 12.00.09 / Г.И.Грамович. – К., 1989. – 37 с.
48. Громов Н. Заключение эксперта как источник доказательств / Н.Громов // Законность. – 1997. – №9. – С.42-45.
49. Громов Н.А. Уголовный процесс России: учебное пособие / Н.А.Громов. – М.: Юристь, 1998. – 552 с.
50. Громов Н. Заключения эксперта: от мнения правоведа до выводов медика (обзор практики) / Н.Громов, А.Смородинова, В.Соловьев // Российская юстиция. 1998. – № 8. – С.14-16.
51. Грушко И.М. Основы научных исследований. 3-е изд., перераб. и доп. / И.М.Грушко, В.М.Сиденко. – Харьков: Выща школа. Изд-во при Харьков. ун-те, 1983. – 224 с.
52. Губенко Т.М. Методичні прийоми судово-економічних досліджень операцій з матеріальними цінностями / Т.М.Губенко // Теорія та практика судової експертизи та криміналістики: Збірник науково-практичних матеріалів. Вип. 6. – Харків: Право, 2006. – С.369-373.
53. Гурак Р. Інтеграція у судовій експертизі / Г.Гурак // Право України, 2003. – № 11. – С.56-59.
54. Гусарєв С.Д. Юридична діяльність: методологічні та теоретичні аспекти / С.Д.Гусарєв. – К.: Знання, 2005. – 375 с.
55. Гусарєв С.Д. Юридична деонтологія (основи юридичної діяльності: теоретичні і деонтологічні аспекти): Науково-методичний посібник / С.Д.Гусарєв, О.Д.Тихомиров. – К.: НАВСУ, 2000. – 374 с.
56. Додаток №4 до Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 15 липня 1997 р. №285/7-А // Судово-експертна діяльність. Довідник для суддів. 2 вид перероб. та доп. – К.: Ін Юре. 2003. – 908 с.
57. Дорохіна І.П. Проблемні питання під час призначення судових експертиз об’єктів інтелектуальної власності / І.П.Дорохіна, О.В.Береза // Криміналістичний вісник: наук.-практ. зб. ДНДЕКЦ МВС України; КНУВС. – К.: Ін Юре, 2007. – С. 129-132.
58. Дулов А.В. Вопросы теории судебной экспертизы / А.В.Дулов. – Минск, 1959. – 196 с.
59. Евстигнеева О.В. Использование специальных познаний в доказывании на предварительном следствии в Российском уголовном процессе: автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 / О.В.Евстигнеева. – Саратов, 1998. – 22 с.
60. Експертизи у судовій практиці / [за заг. ред. В.Г.Гончаренка]. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 388 с.
61. Євтушенко А.Д. Концепція спеціальних знань у кримінальному процесі: криміналістичний аспект / А.Д.Євтушенко // Актуальні проблеми криміналістики. – Харків: Гриф, 2003. – .. с.
62. Жгенти О.В. Классификация судебных экспертиз, ее роль и значение / О.В.Жгенти // Общетеоретические вопросы судебной экспертизы. – М., 1982. – С. .
63. Жуков В. Судова експертиза та інтелектуальна власність в Україні: доктрина і практика / В.Жуков // Інтелектуальна власність. Науково-практичний журнал. 2006. – №6. – С. 18-20.
64. Закон України від 25 лютого 1994 р. № 4038- ХІІ "Про судову експертизу" / ВВР, 1994. – №28. – Ст. 232.
65. Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 р. №2181-ІІІ.
66. Закон Франції №2004-130 від 11 лютого 2004 р. "Про судових експертів" (Loi 2004-130 Cu 11 fevrier 2004 sur les Experts ju Cicicures et autres professions ju Cicicures).
67. Зеленецький В. Проблеми формування сукупності доказів у процесі провадження в кримінальній справі / В.Зеленецький // Вісник Академії правових наук України. – № 1(36). – Харків: Право, 2004. – С.166-177.
68. Зинин А.М. Введение в судебную экспертизу / А.М.Зинин, Г.Г.Омельянюк, А.В.Пахомов. – М.: Изд-во Московского психолого-социального института; Воронеж: Модек, 2002. – 240 с.
69. Зуев Е.И. О понятии специальных познаний в уголовном процессе / Е.И.Зуев // Вопросы теории криминалистики и судебной экспертизы: мат. научн. конф. Вып.1. – М., 1969. – С. 70-76.
70. Зуев Е.И. Непроцессуальная помощь сотрудника криминалистического подразделения следователю / Е.И.Зуев. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1975. – 74 с.
71. Іщенко А.В. Методологічні проблеми криміналістичних наукових досліджень: Монографія / А.В.Іщенко [за ред. І.П.Красюка] – К.: НАВСУ, 2003. – 359 с.
72. Іщенко А.В. Проблеми експертних досліджень у докторських дисертаціях, підготовлених і захищених в Україні / А.В.Іщенко // Криміналістичний вісник: Наук.-практ. зб.: ДНДЕКЦ МВС України; НАВСУ. – К.: Ред. "Бюл. ВАК України". 2004. – № 1(1). – С.20-27.
73. Исаева Л.М. Специальные познания в уголовном судопроизводстве / Л.М.Исаева. – М.: ЮРМИС, 2003. – 304 с.
74. Калмыков А.Н. Российская правовая газета, Специальный выпуск: судебная экспертиза. № 46. Ноябрь, 2005 г.
75. Карнеева Л.М. Доказательства и доказывание при производстве расследования: Лекція / Л.М.Карнеева. – Горький: ГВШМ МВД СССР. 1977. – 44 с.
76. Карнеева Л.М. Доказательства и доказывание в уголовному процессе / Л.М.Карнеева. – М.: УМЦ при ГУК МВД РФ, 1994. – 172 с.
77. Катков С.А. Подготовка и назначение программно-технической экспертизы / С.А.Катков, И.В.Собецкий, А.Л.Федоров // Информационный бюллетень Следственного комитета МВД России, 1995. – № 4(85). – С. 14-20.
78. Катревич В.М. Использование специальных знаний при расследовании налоговых преступлений (уголовно-процессуальные и криминалистические аспекты): автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 / В.М.Катревич. – Владимир, 2006. – 19 с.
79. Клименко Н.І. Судова експертологія: Курс лекцій: Навч. посіб. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / Н.І.Клименко. – К.: Ін Юре, 2007. – 528 с.
80. Коваленко Д.А. Некоторые аспекты доказывания в российском уголовно-процессуальном законодательстве / Д.А.Коваленко // Известия Тульского гос. ун-та. Серия: Современные проблемы законодательства России в области юридических наук и правоохранительной деятельности. – Тула: Тул. ГУ, 2001. – С. 145-152.
81. Коваленко Е.Г. Расследование преступлений, совершенных с сфере экономической деятельности с использованием подложных документов: автореф. дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 / Е.Г.Коваленко. – Владивосток, 2007. – 18 с.
82. Коваленко Е.Г. Судебные экспертизы в практике расследования органами внутренних дел хищений социалистической собственности: учебное пособие / Е.Г.Коваленко, Е.Д.Лукьянчиков. – К.: КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1988. – 72 с.
83. Ковтун Н.Н. Спорные вопросы в теории доказательств (об устранении действительных и мнимых противоречий в уголовном процессе) / Н.Н.Ковтун // Государство и право. – 1997. – №6. – С.70-75.
84. Кокорев Л.Д. Уголовный процесс: доказательства и доказывание / Л.Д.Кокорев, Н.П.Кузнецов. – Воронеж: Изд-во Воронежского гос. ун-та, 1995. – 268 с.
85. Колмаков В.П. Методы контроля в учреждениях судебной экспертизы за качеством экспертных заключний / В.П.Колмаков // Вопросы судебной экспертизы. – Баку, 1967. – С.33.
86. Колмаков В.П. Вдосконалювати тактику проведення ідентифікаційних слідчих дій / В.П.Колмаков // Радянське право. – 1968. – № 10. – С. 37.
87. Колмаков В.П. Правильно использовать заключение экспертизы на предварительном судебном следствии / В.П.Колмаков, Л.Е.Ароцкер // Социалистическая законность, 1965. – №8. – С.31-33.
88. Комісарова Н.О. Висновок експерта – джерело доказів у справі / Н.О.Комісарова // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: збірник. – Львів: ЛІВС при НАВСУ. Вип. 1. 2003. – С.149-156.
89. Кондаков Н.И. Логический словарь / Н.И.Кондаков. – М.: Наука, 1971. – 656 с.
90. Кондрат И.В. Проблемы криминалистики сегодня / И.В.Кондрат // Материалы научной конференции "История и современные проблемы криминалистики", посвященной 100-летия со дня рождения профессора И.Ф.Крылова. СПб ГУ 14-15 апреля 2006 г. – СПб: Изд-во Санкт-Петербургского университета. 2006. – С. 79-81.
91. Конева Н.А. Правовая экспертиза в гражданском процессе: pro et contra / Н.А.Конева // Российская юстиция. – 2006. – № 1. – С.9-11.
92. Конституція України // ВВР — 1996. — № 30. — Ст. 141.
93. Копытин А.В. Судебная экспертиза ПЭВМ / А.В.Копытин, Б.Г.Маршалко, Е.Т.Федотов //Сборник докладов научно-практического семинара "Применение специальных познаний при раскрытии и расследовании преступлений, сопряженных с использованием компьютерных средств" (Белгород, 28-31 мая 2000 г.). – М., 2000. – С. 95-116.
94. Корухов Ю.Г. Допустимы ли правовые экспертизы в уголовном процессе? / Ю.Г.Корухов // Законность, 2002. – № 1. – С.39-40.
95. Коршунова О.Н. Преступления на почве ненависти: некоторые проблемы назначения социогуманитарной экспертизы и оценки ее заключения / О.Н.Коршунова, Е.Б.Серова // Вестник криминалистики. Вып. 1(13). – М.: Спарк, 2005 – С.61-69.
96. Костицкий М.В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы / М.В.Костицкий. – К.: Выща школа, 1990. – 259 с.
97. Криволапов О.В. Межі компетенції експерта-економіста при вирішенні питань, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податку на землю / О.В.Криволапов // Теорія та практика судової експертизи та криміналістики: збірник науково-практичних матеріалів. – Вип. 6. – Харків: Право, 2006. – С. 365-369.
98. Криминалистика: Учеб. для вузов / [под ред. Р.С.Белкина]. – М.: НОРМА-ИНФРА–М, 2001. – 973 с.
99. Криминалистика: Учебник / [под ред. Т.А.Седовой, А.А.Эксархопуло]. – СПб.: Издательство "Лань", 2001. – 928 с.; ил.
100. Криміналістика: Підручник / [за ред. В.Ю.Шепітька]. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К.: Ін Юре, 2004. – 728 с.
101. Криминалистическое обеспечение деятельности криминальной милиции и органов предварительного расследования / [под ред. Т.В.Аверьяновой, Р.С.Белкина, Ю.Г.Корухова]. – М.: Новый юрист, 1997. – 400 с.
102. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / [за заг. ред. В.Т.Маляренка та В.Г.Гончаренка]. – К.: Юрисконсульт, 2007. – 942 с.
103. Крыгин Е.В. Криминалистическая экспертиза в административном процессе: автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 / Е.В.Крыгин. – Харьков, 1982. – 21 с.
104. Крылов И.Ф. Очерки истории криминалистики и криминалистической экспертизы / И.Ф.Крылов. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1975. – 188 с.
105. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений / В.Н.Кудрявцев. – М.: Юрид. лит., 1972. – с.
106. Кузьмічов В.С. Криміналістичний аналіз розслідування злочинів: Монографія / В.С.Кузьмічов. – К.: НАВСУ-НТВ “Правник”, 2000. – 450 с.
107. Курс советского уголовного процесса. Общая часть / [под ред. А.Д.Бойкова и И.И.Карпеца]. – М.: Юрид. лит., 1989. – 639 с.
108. Левендаренко О.О. Щодо предмета кримінально-процесуального доказування / О.О.Левендаренко // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – Луганськ, 2001. – Вип. 2. – С. 144-150.
109. Легких К.В. Метод експертних оцінок при вирішенні правових питань в кримінальному судочинстві / К.В.Легких // Вісник Академії адвокатури України. – 2006. – Вип. 3(7). – С. .
110. Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность / А.Н.Леонтьев. Изд. 2-е. – М.: Изд-во полит. лит., 1977. – 304 с.
111. Линдмяэ Х. Понятие специальных знаний, навыков и умений / Х.Линдмяэ // Использование специальных знаний в советском уголовному процессе: Труды по правоведению. Ученые записи Тартуского университета. – Тарту. – 1984. – С. 114-115.
112. Лисиченко В.К. Формы использования специальных познаний и виды участия специалистов на предварительном следствии / В.К.Лисиченко, В.В.Циркаль // Применение специальных познаний в борьбе с преступностью. – Свердловск, 1983. – С. 11.
113. Лисиченко В.К. Проблеми правового регулювання положення та функцій спеціаліста при його участі в слідчих діях та судовому засіданні / В.К.Лисиченко, М.Є.Шумило // Вестник Днепропетровского университета. Правоведение. Вып. 2. – Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1995. – С. 86-98.
114. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальна компетенція: поняття і структура / Л.М.Лобойко // Юридична Україна. –2005. – № 3. – С. 73-77.
115. Лобойко Л. Структура кримінально-процесуальної компетенції прокурора / Л.Лобойко // Вісник прокуратури, – № 2 (56) лютий 2006. – С. 101-109.
116. Ломакина Е.В. Актуальные вопросы использования специальных знаний в российском уголовном судопроизводстве: автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 / Е.В.Ломакина. – Оренбург, 2006. – 21с.
117. Матусовский Г.А. Экономические преступления: криминалистический анализ. – Харьков: Консум, 1999. – 480 с.
118. Махов В.Н. Использование знаний сведущих лиц при расследовании преступлений: Монография / В.Н.Махов. – М.: Изд-во РУДН, 2000. – 296 с.
119. Мирский Д.Я. Понятие объекта судебной экспертизы / Д.Я.Мирский, М.Н.Ростов // Актуальные проблемы теории судебной экспертизы: Сб. научн. тр. ВНИИСЭ. – М.: ВНИИСЭ. – Вып. 44. – 1984. – С. 21-33.
120. Митричев В.С. Основы криминалистического исследования материалов, веществ и изделий из них / В.С.Митричев, В.Н.Хрусталев. – СПб.: Питер, 2003. – 591 с.
121. Михеенко М.М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве / М.М.Михеенко. – К.: Вища школа, 1984. – 132 с.
122. Михеенко М.М. Теоретические проблемы доказывания в советском уголовном процессе: автореф. дис. … д-ра юрид. наук: спец. 12.00.09 / М.М.Михеенко. – К., 1984. – 48 с.
123. Морозов Г.Е. Участие специалиста в стадии предварительного расследования: автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 / Г.Е.Морозов. – Саратов, 1977. – 24 с.
124. Навроцький В.О. Кримінально-правова оцінка експертної діяльності в Україні / В.О.Навроцький // Вісник Запорізького державного університету. Юридичні науки. 2003. – № 1. – С. 118-122.
125. Надгорный Г.М. Экспертная инициатива: дискуссионные вопросы / Г.М.Надгорный // Криминалистика и судебная экспертиза. Вып. 36. – К.: Вища школа, 1988. – С. 22-27.
126. Надгорний Г.М. Питання законодавчої регламентації судової експертизи: Історичний та гносеологічно-процесуальний аспекти / Г.М.Надгорний // Вісник Верховного Суду України, 2000. – № 6(22). – С. 52-54.
127. Наказ Мін’юсту України від 8 жовтня 1998 р. №53/5 "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз" // Судово-експертна діяльність. Довідник для суддів. – 2-ге вид.; перероб. та доп. – К.: ІнЮре. 2003. – 908 с.
128. Научно-практический комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / [под общ. ред. В.М.Лебедева; науч. ред. В.П.Божьев]. – М.: Спарк, 2002. – 991 с.
129. Орлов Ю.К. Объекты экспертного исследования / Ю.К.Орлов // Труды ВНИИСЭ. – М.: ВНИИСЭ, 1974. Вып. 8. – С. 39-61.
130. Орлов Ю.К. Производство экспертизы в уголовному процессе: Учебное пособие / Ю.К.Орлов. – М.: ВЮЗИ, 1982. – 89 с.
131. Орлов Ю.К. Заключение эксперта и его оценка по уголовным делам. Учебное пособие / Ю.К.Орлов. – М.: Юристъ. 1995. – 64 с.
132. Орлов Ю.К. Использование специальных знаний в уголовном судопроизводстве: Судебная экспертиза: Общие понятия. Учебное пособие / Ю.К.Орлов. Вып.2. – М.: Изд-во МГЮА, 2004. – 23 с.
133. Основы судебной экспертизы. Часть 1. Общая теория / [отв. ред. Ю.Г.Корухов]. – М.: РФЦСЭ, 1997. – …с.
134. Палиашвили А.Я. Экспертиза в суде по уголовным делам / А.Я.Палиашвили. – М.: Юрид. лит., 1973. – 142 с.
135. Парамонова Г.В. Типичные ошибки при назначении и оценке экспертиз следователем / Г.В.Парамонова // Актуальные проблемы теории и практики уголовного судопроизводства и криминалистики: Ч.3: Вопросы теории и практики судебной экспертизы. – М.: Акад. управления МВД России, 2004. – С. 25-27.
136. Педагогическая энциклопедия. Т.2. – М.: Сов. энциклопедия. 1965. – 911 с.
137. Педагогическая энциклопедия. Т.3. – М.: Сов. энциклопедия. 1966. – 879 с.
138. Петрухин И.Л. Экспертиза как средство доказывания в советском уголовном процессе / И.Л.Петрухин. – М.: Юрид. лит., 1964. – 274 с.
139. Плесовских Ю.Г. Оценка судом заключений "правовых судебных экспертиз" в уголовном процессе / Ю.Г.Плесовских // Российский судья. – 2006. – № 9. – С. 33-35.
140. Подготовка и назначение судебных экспертиз (пособие для следователей, судей и экспертов). – Минск: Право и экономика, 2006. – 340 с.
141. Подольный Н.А. Особенности оценки заключения эксперта / Н.А.Подольный // Российский судья. – 2000. – № 4. – С. 10-12.
142. Подшибякин А.С. О "вторжении" судебного эксперта в сферу права и возможности использования им норм международного права / А.С.Подшибякин // Судебная экспертиза на рубеже тысячелетий: материалы межведомственной научно-практической конференции: Ч.2. – Саратов: СЮИ МВД России, 2002. – С. 131.
143. Попелюшко В.О. Спеціальні знання в кримінальному процесі та захист / В.О.Попелюшко // Вісник Академії адвокатури України. – К., 2006. – Вип. 3(7). – С. .
144. Постанова ПВС України від 5 березня 1977 р. № 1 "Про підготовку цивільних справ до судового розгляду" зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. № 13, від 25 травня 1998 р. № 15 // Постанови Пленуму Верховного Суду (1995-1998). Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ [відп. ред. П.І.Шевчук]. – К.: ЮрінкомІнтер, 1998. – С. 20-24.
145. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 10 жовтня 1982 р. № 6 "Про судову практику в справах, пов’язаних із порушеннями вимог законодавства про охорону праці" із змінами та доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 3 жовтня 1986 р. № 9, від 12 жовтня 1989 р. № 10, від 4 червня 1993 р. № 3, від 3 грудня 1997 р. № 12, від 3 березня 2000 р. №4 // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах: 1973-2005 р. р. – Харків: Одіссей, 2006. – С. 235-242.
146. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 р. із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25 травня 1998 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах: 1973-2005 р. р. – Харків: Одіссей, 2006. – С. 444-453.
147. Пошюнас П. Сущность и классификация судебно-экономических експертиз / П.Пошюнас // Известия высших учебных заведений. Правоведение, 1989. – № 6. – С. 72-77.
148. Прадід Ю. Право і лінгвістика: нотатки з ІІ Міжнародної науково-практичної конференції / Ю.Прадід // Право України. – 2005. – №8. – С. 96-99.
149. Прикладная юридическая психология: Учеб. пособие для вузов / [под ред. А.М.Столяренко]. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 639 с.
150. Проблемы общей теории права и государства / [под общ. ред. В.С.Нерсесянца]. – М.: Юристъ, 2002. – 490 с.
151. Рагозин В.Ю. Правовая экспертиза законопроектов в Российской Федерации: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 / В.Ю.Рагозин. – М., 1998. – 166 с.
152. Разработка и экспертиза законопроектов: Программа по спецкурсу / [aвторы-составители Г.П.Ивлиев, М.Н.Ласточкина]. – М.: Гос. университет – Высшая школа экономики, 2007. – 12 с.
153. Резниченко И.М. Оценка доказательств в советском гражданском процессе: автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1968. – 23 с.
154. Роз’яснення від 11 листопада 1998 р. № 02-5/424 арбітражним судам України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зі змінами і доповненнями, внесеними роз’ясненням президії Вищого арбітражного суду України від 18 квітня 2001 р. № 02-5/467, роз’ясненням президії Вищого господарського суду України від 31 травня 2002 р. № 04-5/609, рекомендацією президії Вищого господарського суду України від 10 грудня 2004 р. № 04-5/3248.
155. Романов Н.С. Диагностика как метод и задача судебно-экспертного исследования / Н.С.Романов // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1985. – Вып.31. – С.9-10.
156. Романюк Б. "Правова" експертиза у кримінальному процесі / Б.Романюк // Вісник прокуратури. – № 10(28), 2003. – С. 102-104.
157. Россинская Е.Р. Судебная экспертиза в уголовном, гражданском, арбитражном процессе / Е.Р.Россинская. – М.: Право и закон. 1996. – 224 с.
158. Россинская Е.Р. Комментарий к Федеральному Закону "О государственной судебно-экспертной деятельности в Российской Федерации" / Е.Р.Россинская. – М.: Право и Закон; Юрайт-Издат, 2002. – 384 с.
159. Россинская Е.Р. Реалии и перспективы использования специальных знаний по новому УПК / Е.Р.Россинская // Материалы международной науч.-практ.конф. "Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации: год правоприменения и преподавания". – М., 2004. – С. 27-31.
160. Россинская Е.Р. Судебная экспертиза в гражданском, арбитражном, административном и уголовном процессе / Е.Р.Россинская. – М.: Норма, 2005. – 656 с.
161. Россинская Е.Р. Специальные юридические знания и судебно-нормативные экспертизы / Е.Р.Россинская // ВЮЗИ-МЮИ-МГЮА: Труды. – М.: Изд-во МГЮА, 2007. Том. 2. – С. 234-241.
162. Россинская Е.Р. Судебная компьютерно-техническая экспертиза / Е.Р.Россинская, А.И.Усов. – М.: Право и Закон, 2001. – 416 с.
163. Сабадаш В.В. Особливості виконання судових експертиз по справах, пов’язаних із порушеннями вимог безпеки життєдіяльності, охорони праці й ергономічного забезпечення / В.В.Сабадаш // Теорія та практика судової експертизи та криміналістики: Збірник науково-практичних матеріалів. Вип. 6. – Харків: Право, 2006. – С.323-329.
164. Самсонов Г.А. Оценка следователем заключения эксперта-криминалиста / Г.А.Самсонов // Советская криминалистика на службе следствия. – М., 1958. – Вып. 10. – С.96-115.
165. Сахнова Т.В. Судебная экспертиза / Т.В.Сахнова. – М.: Городец, 2000. – 368 с.
166. Селіванов А. Проблема запровадження в судовий процес правової експертизи / А.Селіванов // Право України. – 2002. – №8. – С.32-34.
167. Селіванов А.О. Проблеми запровадження в судовому процесі правової експертизи як умови досягнення об’єктивного і обґрунтованого судового рішення / А.О.Селіванов // Організація адвокатури і надання правової допомоги в демократичному суспільстві. – К.: Академія адвокатури України, 2002. – С. ….
168. Селиванов Н.А. Основания и формы применения научно-технических средств и специальных знаний при расследовании преступлений / Н.А.Селиванов // Вопросы криминалистики. – М., 1964. – № 12. – С.15.
169. Семенов В.В. О формировании личностных и профессиональных качеств судебного експерта / В.В.Семенов //Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. – Харків, 2005. – Вип. 5. – С. 144-150.
170. Семенов В.Н. Судебно-кибернетическая экспертиза – инструмент борьбы с преступностью ХХІ века / В.Н.Семенов, О.В.Мотуз // Конфидент. – М., 1999. – № 3. – С.7-9.
171. Серова Е.Б. Некоторые вопросы подготовки программно-технической экспертизы по делам о преступлениях, совершаемых организованными преступными группами / Е.Б.Серова // Криминалистический семинар. – СПб, 1998. Вып. 2. – С.61-63.
172. Сімакова-Єфремян Е. Проблеми судово-експертної діяльності в нормах чинного законодавства України / Е.Сімакова-Єфремян // Право України, 2004. – № 6. – С.99-102.
173. Сімакова-Єфремян Е.Б. Сутність суб’єкта інтеграції знань при проведенні комплексних судово-експертних досліджень / Е.Б.Сімакова-Єфремян // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Збірник науково-практичних матеріалів. – Харків, 2006. – Вип. 6. – С. 108-117.
174. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник /Пер. з рос. – Харків: Консум, 2006. – 656 с.
175. Скоморохова А.Г. Экспертизы, проводимые в системе правоохранительных органов: классификационный перечень, задачи, тенденции развития / А.Г.Скоморохова // Информационный бюллетень № 3. Академия Управления МВД РФ. – М., 1997. – С.33-38.
176. Скоромохова А.Г. О некоторых проблемах использования криминалистических знаний и "специальных криминалистических познаний" в правоприменительной деятельности таможенных органов России / А.Г.Скоморохова // Актуальные проблемы теории и практики уголовного судопроизводства и криминалистики: Сб. статей. Ч.3. Вопросы теории и практики судебной экспертизы. – М.: Акад. Управ. МВД России, 2004. – С. 108-109.
177. Советский уголовный процесс / [под ред. Л.М.Карнеевой, П.А.Лупинской, И.В.Тыричева]. – М.: Юрид. лит, 1980. – 568 с.
178. Советский энциклопедический словарь / [гл. ред. А.М.Прохоров]. 2-е изд. – М.: Советская энциклопедия, 1982. – 1600 с.
179. Соколов Н.Я. Юридическая профессия: понятие, сущность и содержание / Н.Я.Соколов // Государство и право. – 2004. – № 9. – С.22-30.
180. Соколовский З.М. Проблемы использования в уголовному судопроизводстве специальных знаний при установлении причинной связи явлений: автореф. дис. … д-ра юрид. наук: спец. 12.00.09 / З.М.Соколовский. – Харьков, 1968. – 28 с.
181. Соколовский З.М. Понятие специальных знаний / З.М.Соколовский // Криминалистика и судебная экспертиза. – 1969. – № 6. – С. 199-205.
182. Сорокотягин И.Н. Криминалистические проблемы использования специальных познаний в расследовании преступлений: автореф. дис. … д-ра юрид. наук: спец. 12.00.09 / И.Н.Сорокотягин. – Екатеринбург, 1992. – 44 с.
183. Степанов В.В. О судебной правовой экспертизе / В.В.Степанов, Л.Г.Шапиро // Вестник криминалистики. Вып. 4(24). – М.: Спарк, 2007. – С. 7-17.
184. Стринжа В. Використання спеціальних знань судом / В.Стринжа, В.Корюшко // Радянське право. – 1973. – № 3. – С. 46-49.
185. Строгович М.С. Материальная истина и судебные доказательства в советском уголовном процес се / М.С.Строгович. – М.: Изд-во АН СССР, 1955. – 338 с.
186. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. – Т.1. – М.: Наука, 1968. – 470 с.
187. Судово-експертна діяльність: Довідник для суддів. - 2-ге вид., перероб. та допов. – К: Ін Юре, 2003. – 908 с.
188. Сучасний словник іншомовних слів: близько 20 тис. слів і словосполучень / [уклали: О.І.Скопненко, Т.В.Цимбалюк]. – К.: Довіра, 2006. – 789 с.
189. Сушко Ю.С. Актуальні проблеми профілактичної діяльності при проведенні судово-економічних експертиз: автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 / Ю.С.Сушко. – К., 1994. – 19 с.
190. Теор