ЗЛОВЖИВАННЯ У СФЕРІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ :

Краткое описание

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ....................................................................3
ВСТУП..........................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ ЗЛОВЖИВАНЬ У СФЕРІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
1.1. Історія розвитку та сучасний стан законодавства щодо врегулювання проблеми зловживання кримінально-процесуальними правами та повноваженнями...............................................................................................13
1.2. Поняття зловживання у сфері кримінального процесу ...................................27
1.3. Правова природа зловживань правами та повноваженнями у кримінальному процесі ..............................................................................................................58
1.4. Класифікація зловживань у сфері кримінального процесу ............................75
Висновки до розділу 1................................................................................................83
РОЗДІЛ 2 ФОРМИ ТА НАСЛІДКИ ЗЛОВЖИВАНЬ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИМИ ПРАВАМИ ТА ПОВНОВАЖЕННЯМИ
2.1. Протиправні форми зловживань у сфері кримінального процесу, їх відмінність від процесуального правопорушення та помилки....................86
2.2. Наслідки зловживань кримінально-процесуальними правами та повноваженнями.............................................................................................104
Висновки до розділу 2..............................................................................................118
РОЗДІЛ 3 ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕЯКИХ ФОРМ ЗЛОВЖИВАНЬ У СФЕРІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
3.1. Приховування злочинів службовими особами, які ведуть кримінальний процес...120
3.2. Фальсифікація доказів ......................................................................................140
3.3. Затягування процесуальних строків ................................................................157
Висновки до розділу 3..............................................................................................174
ВИСНОВКИ.............................................................................................................177
ДОДАТКИ................................................................................................................181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................191
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ГУМВС – Головне управління Міністерства внутрішніх справ
КК – Кримінальний кодекс
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс
КпАП – Кодекс про адміністративні правопорушення
МВС – Міністерство внутрішніх справ
ОВС – органи внутрішніх справ
ООН – Організація Об’єднаних Націй
ППВС – Постанови Пленуму Верховного Суду
РФ – Російська Федерація
СІЗО – слідчий ізолятор
СНД – Співдружність Незалежних Держав
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
ФРН – Федеративна Республіка Німеччина

ВСТУП

Актуальність теми. Розбудова правової держави в Україні вимагає дотримання прав та основних свобод людини, які закріплені в Конституції України та міжнародно-правових документах. На забезпечення реалізації цих прав спрямована діяльність правоохоронних органів та органів судової влади, що визначено в ст. 3 Конституції України: “Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави”.
Інтереси суспільства щодо протидії злочинності, відновлення порушених злочином прав та понесення винними особами кримінальної відповідальності задовольняються за допомогою кримінального процесу. Так, в ст. 2 КПК України визначені наступні завдання кримінального судочинства: “... охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, швидке та повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний”. Для забезпечення вказаних завдань суб’єкти кримінального процесу наділяються правами та повноваженнями, які реалізовуються під час кримінально-процесуальних правовідносин.
Хоча кримінальний процес і покликаний бути ефективним засобом захисту прав та свобод, в правозастосовчій практиці досить часто зустрічаються випадки зловживання суб’єктами кримінального судочинства процесуальними правами та повноваженнями, на що постійно звертається увага правозахисних організацій та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Про актуальність проблеми свідчить також і те, що серед позовних заяв у Європейському Суді, де відповідачем є Україна, більшість стосуються процесуальних зловживань. У зв’язку з розвитком кримінально-процесуального законодавства та розширенням правового статусу осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, збільшилась кількість випадків використання процесуальних прав для захисту неохоронюваних законом інтересів, що вимагає адекватної реакції з боку законодавця.
Зловживання у сфері кримінального процесу перешкоджають досягненню завдань кримінального судочинства. Це зумовлює невдоволеність суспільства результатами діяльності правоохоронних органів, породжує зневіру громадян у справедливість та добропорядність суб’єктів кримінального процесу.
Дослідження даного питання потребує комплексного підходу, адже під час розвитку суспільства проблема зловживань у сфері кримінального процесу розглядалася з двох позицій: з кримінально-правової – як зловживання представниками влади своїми повноваженнями (в тому числі і в сфері кримінального судочинства), або з загальнотеоретичної – як зловживання громадянами належними їм правами (в тому числі і кримінально-процесуальними).
У кримінально-процесуальній теорії проблема зловживань у сфері кримінального процесу практично не розроблена. Наукові дослідження цього питання зустрічаються у роботах російських науковців А. Ф. Галузіна, Т. Г. Ганієва та В. С. Вепрєва в контексті дослідження інших кримінально-процесуальних проблем, які були опубліковані лише у 2005–2007 роках. Проблема злочинних зловживань повноваженнями службовими особами, які ведуть кримінальний процес, висвітлена в роботах фахівців з кримінального права Б. В. Здравомислова, М. Й. Коржанського, О. М. Костенка, А. Б. Сахарова, А. Я. Свєтлова та М. І. Хавронюка. Актуальні теоретичні питання зловживання правом розроблені, головним чином, у працях В. П. Грибанова, В. І. Ємельянова, С. Г. Зайцевої, В. Н. Кудрявцева, О. О. Малиновського, М. С. Малєїна, В. Н. Протасова, І. С. Самощенка, О. Ф. Скакун, М. М. Хміля та А. С. Шабурова. Базове підґрунтя дослідження проблеми зловживань у сфері кримінального процесу склали роботи відомих вчених, а саме: Л. Б. Алексєєвої, В. П. Бож’єва, Г. Н. Вєтрової, Ю. М. Грошевого, А. Я. Дубинського, П. С. Елькінд, З. Ф. Ковріги, М. В. Костицького, В. С. Кузьмічова, В. В. Лисенка, В. Т. Маляренка, П. Г. Марфіцина, О. Р. Михайленка, М. М. Михеєнка, А. Д. Назарова, С. Г. Олькова, І. Л. Петрухіна, М. А. Погорецького, С. М. Стахівського, М. С. Строговича, Л. Д. Удалової та О. А. Ширванова. Окремі аспекти протидії неналежному використанню кримінально-процесуальних прав та повноважень зустрічаються в роботах В. І. Галагана, Ю. П. Гармаєва, Н. С. Карпова, Є. Д. Лук’янчикова, В. Т. Нора, Д. П. Письменного, М. Є. Шумила та багатьох інших науковців. Повнота аналізу досліджуваної проблематики неможлива без використання робіт відомих учених, які діяли в попередні епохи: Ч. Беккаріа, Є. В. Васьковського, А. Ф. Коні, Ш. Л. Монтеск’є.
Необхідність дослідження зловживань у сфері кримінального судочинства викликана також тим, що дана проблема отримала певні наукові розробки лише на рівні загальної теорії та в галузі цивільно-процесуального права.
Викладене вище зумовлює актуальність теми дисертації, її важливе теоретичне і практичне значення для подальшого розвитку кримінально-процесуального права та вдосконалення законодавства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до напрямів, визначених Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001–2005 роки, затвердженою Указом Президента України № 1376/2000 від 25.12.2000 р., Концепцією розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період з 2001–2005 років (рішення Колегії МВС України № 9 КМ/1 від 18.12.2000 р.), Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 років, затверджених Наказом МВС № 755 від 05.07.2004 р. Тема дисертації включена до Плану проведення науково-дослідної та дослідно-конструкторської роботи Київського юридичного інституту МВС України на 2005 рік.

Мета і завдання дослідження полягають в тому, щоб на основі аналізу наукових розробок проблеми зловживання правом на рівні загальної теорії права, кримінального права та досягнень теорії кримінального процесу, узагальнення правозастосовчої практики, вітчизняного і зарубіжного досвіду розробити сучасне розуміння належної, добросовісної реалізації кримінально-процесуальних прав та повноважень з метою досягнення визначеного законодавцем призначення кримінального процесу.
Мета дослідження зумовила такі завдання:
– висвітлити розвиток проблеми зловживань у сфері кримінального процесу на аналізі історико-теоретичних джерел;
– розкрити сучасний стан досліджень питання зловживання кримінально-процесуальними правами та повноваженнями, розробити і обґрунтувати власне бачення цієї проблеми;
– охарактеризувати основні ознаки зловживання у сфері кримінального процесу, дати його визначення та розробити класифікацію;
– виявити недоліки правової регламентації реалізації кримінально-процесуальних прав та повноважень, розробити пропозиції по їх подоланню;
– визначити правову природу зловживання у сфері кримінального процесу, його співвідношення з кримінально-процесуальним правопорушенням та помилкою;
– розглянути наслідки зловживань у сфері кримінального процесу і систематизувати їх на аналізі чинного кримінально-процесуального законодавства;
– конкретизувати окремі форми зловживань і розробити пропозиції по вдосконаленню кримінально-процесуального законодавства України та практики його застосування.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають між суб’єктами кримінально-процесуальної діяльності під час реалізації кримінально-процесуальних прав та повноважень.
Предметом дослідження є зловживання у сфері кримінального процесу.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети та завдань дослідження, його об’єкта та предмета. Методологічну основу дослідження становить сукупність методів та прийомів наукового пізнання як загальнонаукових, так і спеціальних.
Так, системно-структурний та формально-логічний методи дозволили з’ясувати сутність проблеми зловживання правом, дослідити її в комплексі та охарактеризувати основні елементи; сформулювати поняття “зловживання у сфері кримінального процесу”, розробити класифікацію та дослідити окремі види зловживань у сфері кримінального процесу. Процеси зародження та розвитку проблеми зловживання кримінально-процесуальними правами та повноваженнями досліджувалися за допомогою історико-правового методу. Порівняльно-правовий метод використаний при аналізі поглядів учених стосовно поняття зловживання правом, під час порівняння норм чинного кримінально-процесуального законодавства України та ряду відповідних норм інших зарубіжних країн, для з’ясування співвідношення зловживань у сфері кримінального процесу з іншими формами неналежної реалізації процесуальних прав та повноважень. Формально-юридичний – застосовувався при опрацюванні норм чинного КПК України та проекту цього кодексу, обґрунтуванні висновків і пропозицій щодо їх доповнення чи уточнення. Логіко-семантичний метод використаний для поглиблення понятійного апарату.
Окрім цього, для з’ясування проблем практики, пов’язаних з використанням кримінально-процесуальних прав та повноважень всупереч призначенню кримінального процесу, був застосований метод соціологічного опитування (анкетування) та статистичний метод – для узагальнення результатів анкетування слідчих, аналізу конкретних даних статистичної звітності та інші матеріали практики, що дозволило виявити реальний стан правозастосування. Ці та інші методи і підходи наукового дослідження використовувались в роботі у взаємозв’язку і взаємозалежності, що забезпечило всебічність, повноту й об’єктивність дослідження, істинність отриманих наукових результатів.
Нормативною базою дослідження є Конституція України, відповідні міжнародно-правові акти (Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Європейська конвенція з прав людини та Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою), закони України, Кримінально-процесуальний та інші кодекси України, проект КПК України (реєстр. № 1233), рішення Конституційного Суду України, постанови Пленуму Верховного Суду України, рішення Європейського суду з прав людини, законодавство ряду іноземних країн (Латвія, Російська Федерація, Франція, ФРН, Японія), кримінально-процесуальне законодавство колишнього СРСР, проект Модельного кримінально-процесуального кодексу для країн-учасників СНД, а також відомчі нормативні акти МВС України.
Емпіричну базу дослідження становлять дані, отримані при опитуванні за спеціально розробленою анкетою протягом 2006–2007 років 250 слідчих системи МВС, які представляють усі регіони держави; результати аналізу 150 кримінальних справ, що перебували у провадженні органів дізнання і слідчих МВС України в м. Києві та Київській області, аналітичні і статистичні матеріали Верховного Суду України, МВС України; узагальнення слідчої та судової практики. Використовувався й особистий досвід дисертанта, набутий за час роботи у слідчому підрозділі системи МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вперше у вітчизняній науці кримінального процесу з використанням методологічних положень теорії кримінально-процесуального права і інших галузей знань, сучасних підходів до розуміння захисту прав і свобод людини і громадянина, розроблене сучасне розуміння зловживань у сфері кримінального процесу та шляхів їх подолання. У дисертації обґрунтовується ряд нових положень та висновків, що істотно розширюють і поглиблюють зміст, структуру та понятійний апарат теорії кримінального процесу з даної проблеми. До найбільш суттєвих результатів, що містять наукову новизну, слід віднести такі:
вперше:
– запропоновано авторську редакцію поняття “зловживання у сфері кримінального процесу” – діяння, яке полягає у реалізації суб’єктами кримінального процесу наданих їм прав та повноважень всупереч їх призначенню, з незаконною заінтересованістю, що призводить до спричинення шкоди суспільним та особистим інтересам шляхом унеможливлювання досягнення завдань кримінального судочинства;
– доведено, що заборону зловживання кримінально-процесуальними правами та повноваженнями всіма суб’єктами кримінального процесу необхідно розглядати в якості принципу реалізації кримінально-процесуальних прав та повноважень;
– запропоновано кримінально-процесуальні заходи захисту, які застосовуються до суб’єктів кримінального процесу з метою протидії зловживанням правами та повноваженнями, поділяти за функціональною ознакою на: заходи, спрямовані на позбавлення суб’єкта кримінально-процесуального права чи повноваження; заходи, спрямовані на відміну або зміну незаконних процесуальних актів; заходи процесуального примусу, які спрямовані на примусове забезпечення виконання кримінально-процесуальних зобов’язань та відмова у вчиненні певної процесуальної дії;
– обґрунтовано доцільність накладення грошового стягнення на осіб, які беруть участь у справі та перешкоджають встановленню істини шляхом зловживання кримінально-процесуальними правами;
– сформульовано низку пропозицій щодо змін та доповнень до КПК України (ст.ст. 32, 93, 99, 107, 143, 217, 218, 300), а також пропозицій до проекту КПК України, що стосуються заборони зловживання кримінально-процесуальними правами; визнання доказів недопустимими; відшкодування судових витрат; відмови в порушенні справи; ознайомлення з матеріалами справи тощо;
удосконалено:
– характеристику шкоди, яка завдається внаслідок зловживань у сфері кримінального процесу;
– визначення правової природи зловживань правами та повноваженнями у сфері кримінального процесу;
– класифікацію зловживань у сфері кримінального процесу;
– критерії, що визначають співвідношення понять “кримінально-процесуальне правопорушення”, “процесуальна помилка”, “зловживання у сфері кримінального процесу”;
– критерії звітності, які сприятимуть виявленню приховування злочинів на стадії порушення кримінальної справи;
– пропозиції про необхідність перед початком допиту підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного попереджати вказаних осіб про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину за ст. 383 КК України;
– пропозиції про доцільність та порядок визнання доказів недопустимими на стадії досудового розслідування;
– пропозиції щодо визначення кола осіб, які повинні мати право на ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, та шляхи протидії зловживанню цим правом;
дістало подальшого розвитку:
– твердження про те, що всі права та обов’язки, які передбачені кримінально-процесуальним законодавством, у тому числі і владні повноваження, реалізуються у формі суб’єктивних прав та в рамках кримінально-процесуальних правовідносин;
– думка про те, що співставлення цілей законодавця та правозастосувача є визначальним для виявлення зловживань у сфері кримінального процесу;
– пропозиції про необхідність вдосконалення процедури повідомлення про відмову в порушенні кримінальної справи.
Практичне значення одержаних результатів. На користь практичного значення викладених у роботі висновків і пропозицій свідчить те, що вони використовуються:
– у навчальному процесі – при підготовці і викладанні лекцій з курсу “Кримінальний процес України” за темами “Суб’єкти кримінального процесу” та “Принципи кримінального процесу” у Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 25.01.2008 р.) та в Училищі професійної підготовки працівників міліції ГУМВС України в Київській області (акт впровадження від 28.03.2008 р.);
– у правоохоронній сфері – слідчим управлінням ГУМВС України в м. Києві (акт впровадження в практичну діяльність від 22.01.2008 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації доповідалися автором та були обговорені на наукових та науково-теоретичних конференціях, а саме: “Україна 2005: поступальна хода до верховенства права” (м. Київ, 15.04.2005 р.); “Правоохоронна діяльність: теорія, практика та навчання” (м. Київ, 14.05.2005 р.); “Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності” (м. Київ, 14.04.2006 р.); “Наукове забезпечення правоохоронної діяльності: історія, сучасність та міжнародний досвід” (м. Київ, 19–20.05.2006 р.).
Публікації. Основні результати дослідження дістали відображення у восьми наукових публікаціях, з них – п’ять статей у наукових фахових виданнях України та три тези виступів на конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження проблеми зловживань у сфері кримінального процесу, виконаного на основі аналізу чинного законодавства та практики його реалізації, теоретичного осмислення наукових праць вчених, сформульований сучасний підхід до розуміння проблеми зловживань у сфері кримінального процесу та пропонуються шляхи подолання цього негативного явища. Основні результати та пропозиції, які мають теоретичне і практичне значення полягають у наступному:
1. Доведено, що проблема зловживання у сфері кримінального процесу є різновидом проблеми зловживання правом. У контексті проблеми зловживання у сфері кримінального процесу варто розуміти зловживання кримінально-процесуальними правами та повноваженнями, які реалізовуються у формі суб’єктивних прав та в рамках кримінально-процесуальних правовідносин.
2. Обґрунтовано, що існує три підходи щодо визначення суті проблеми зловживання правом, а саме: реалізація наданих повноважень з порушенням встановлених законом меж, в результаті якої спричиняється шкода іншим учасникам суспільних відносин; реалізація наданих повноважень у встановлених законом межах, у результаті чого спричиняється шкода іншим учасникам суспільних відносин; це використання прав та повноважень всупереч їх призначенню, що спричиняє шкоду іншим учасникам суспільних відносин.
3. Визначено, що використання прав та повноважень всупереч призначенню кримінального процесу полягає як у недотриманні вимог, які закріплені в загальних нормах кримінально-процесуального законодавства, так і у порушенні процедури розслідування.
4. Обґрунтовано, що внаслідок зловживання процесуальними правами та повноваженнями можуть наступати негативні наслідки суто процесуального характеру, а саме: змушування суб’єкта кримінально-процесуальних правовідносин до виконання кореспондуючих їм зобов’язань, які об’єктивно не обумовлені обставинами справи та фактичним станом речей; створення ситуації, яка юридично перешкоджає реалізації процесуальних прав та повноважень іншими суб’єктами кримінального процесу; створення перешкод здійсненню ефективного захисту.
5. Доведено, що зловживання у сфері кримінального процесу – це діяння, яке полягає у реалізації суб’єктами кримінального процесу наданих їм прав та повноважень всупереч їх призначенню, з незаконною заінтересованістю, що призводить до спричинення шкоди суспільним та особистим інтересам шляхом унеможливлювання досягнення завдань кримінального судочинства. Статтю 32 КПК України (ст. 6 проекту КПК) варто доповнити пунктом з роз’ясненням вищевикладеного терміну “Зловживання у сфері кримінального процесу”.
6. Доведено, що зловживання правом може бути як в межах права, так і протиправною діяльністю, залежно від наявності правової заборони таких діянь.
7. Запропоновано главу 1 КПК України (главу 2 “Засади кримінального провадження” проекту КПК № 1233) доповнити нормою наступного змісту: “Суб’єкти кримінального провадження зобов’язані використовувати надані їм Законом права та виконувати обов’язки для досягнення завдань кримінального процесу”. Дане положення необхідно розглядати в якості принципу реалізації кримінально-процесуальних прав та повноважень, що знаходиться в контексті принципу законності.
8. Зловживання правом у сфері кримінального процесу пропонується класифікувати за наступними критеріями: за суб’єктами кримінально-процесуальної діяльності, за процесуальною позицією, за об’єктом, за наслідками, за ступенем впливу на вирішення кримінальної справи, за характеристикою вимог кримінально-процесуального законодавства, які порушуються, за предметною ознакою, за формою прояву активності, за зв’язком з юридичною відповідальністю, за психічним ставленням особи щодо наслідків, за мотивацією діяльності, за стадіями кримінального процесу, за якісною та кількісною ознакою, за складом осіб та за розповсюдженістю.
9. Запропоновано кримінально-процесуальні заходи захисту, які застосовуються до суб’єктів кримінального процесу з метою протидії зловживанням правами та повноваженнями, поділяти за функціональною ознакою на: заходи спрямовані на позбавлення суб’єкта кримінально-процесуального права чи повноваження; заходи спрямовані на відміну або зміну незаконних процесуальних актів; заходи процесуального примусу, які спрямовані на примусове забезпечення виконання кримінально-процесуальних зобов’язань та відмова у вчиненні певної процесуальної дії.
10. Запропоновано главу 3 КПК України “Учасники процесу, їх права та обов’язки” (та розділ другий “Суб’єкти кримінального провадження” проекту КПК) доповнити нормою наступного змісту: “Використання процесуальних прав та повноважень суб’єктами кримінального провадження з метою перешкоджання встановленню істини в справі, затягування розслідування чи судового розгляду або зловживання в іншій формі є неприпустимим. Під час розгляду кримінальної справи суд вправі розглянути питання про накладення грошового стягнення на осіб, які під час досудового розслідування та судового розгляду перешкоджали встановленню істини, затягували розслідування чи судовий розгляд справи шляхом фальсифікації доказів, неодноразової подачі завідомо безпідставних клопотань, скарг чи відводів або в іншій формі зловживали наданими їм кримінально-процесуальними правами”.
11. Доведено, що для ефективного виявлення приховування злочинів доцільно ввести в звітність роботи правоохоронних органів облік процентного співвідношення відмінених прокурором та суддею постанов про відмову в порушенні кримінальної справи до загального числа таких постанов.
12. Обґрунтовано, що фальсифікація доказів кримінальної справи – спотворення суб’єктами кримінального процесу, під час збирання, оцінки, перевірки чи подання доказів, відомостей про фактичні дані, які мають значення для встановлення об’єктивної істини в справі. Статтю 32 КПК України “Роз’яснення значення термінів Кодексу” (ст. 6 проекту КПК) варто доповнити пунктом з вищевикладеним поняттям.
13. Обґрунтовано, що перед початком допиту підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного варто попереджати про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України “Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину”.
14. Доведено доцільність закріплення в процесуальному законодавстві порядку визнання доказів недопустимими на стадії досудового розслідування.
15. Обґрунтовано, що обвинувачений та його захисник, потерпілий та його представник повинні мати право на ознайомлення з усіма матеріалами кримінальної справи, за винятком тих, що є державною таємницею чи стосуються застосування заходів безпеки. З метою протидії зловживання цим правом, тобто у випадках використання його не для ознайомлення з матеріалами справи, а для затягування строків, в законі необхідно закріпити можливість обмеження часу ознайомлення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Малиновский А. А. Злоупотребление правом / Алексей Александрович Малиновский. – М. : МЗ–Пресс, 2002. – 128 с.
2. Божьев В. П. Уголовно-процессуальные правоотношения / Вячеслав Петрович Божьев. – М. : Юрид. лит., 1975. – 176 с.
3. Российское законодательство X–XX веков : в 9 т. / под общ. ред. О. И. Чистякова. – М. : Юрид. лит., 1984 – . –
Т. 1 : Законодательство Древней Руси / отв. ред. В. Л. Янин. – 1984. – 430 с.
4. Права, за якими судиться малоросійський народ. 1743 / [упоряд. К. А. Вислобоков; відп. ред. Ю. С. Шемшученко]. – К., 1997. – 547с. – (Пам’ятки політико-правової культури України).
5. Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран: в 2 т. / [сост. О. Л. Лысенко, Е.Н. Трикоз; ред. Н. А. Крашенинникова]. – М. : Норма, 2003. –
Т. 1 : Древний мир и Средние века. – 2003. – 816 с.
6. Маляренко В. Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів / Василь Тимофійович Маляренко. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 511 с.
7. Российское законодательство X–XX веков : в 9 т. / под общ. ред. О. И. Чистякова. – М. : Юрид. лит., 1984 – . –
Т. 6 : Законодательство первой половины ХІХ века / отв. ред. О. И. Чистяков. – 1988. – 431 с.
8. Российское законодательство X–XX веков : в 9 т. / под общ. ред. О. И. Чистякова. – М. : Юрид. лит., 1984 – . –
Т. 8 : Судебная реформа / отв. ред. Б. В. Виленский. – 1991. – 495 с.
9. Васьковский Е. В. Учебник гражданского процесса / Евгений Владимирович Васьковский / [предисл. и ред. В. А. Томсинов]. – М. : Зерцало, 2003. – 441 с. – (Русское юридическое население).
10. Уголовный кодекс УССР : принят 23 августа 1922 г. // Борьба с преступностью в Украинской ССР : в 2 т. / [сост. П. П. Михайленко]. – К., 1966. – Т. 1 : 1917–1925 г. г. – С. 450–496.
11. Грибанов В. П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав / Вениамин Петрович Грибанов. – [2-е изд.]. – М. : Российское право, 1992. – 207 с.
12. Римское частное право: [учебник] / [И. С. Перетерский, В. А. Краснокутский, Е. А. Флейшиц и др.]; под ред. И. Б. Новицкого, И. С. Перетерского. – М. : Новый Юрист, 1997. – 512 с.
13. Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран: в 2 т. / ред. Н. А. Крашенинникова. – М. : Норма, 2003. –
Т. 2 : Современное государство и право. – 2003. – 670 с.
14. Гражданское уложение Германии. Вводный закон к Гражданскому уложению / [введ., сост. Вильфрид Бергман; науч. ред. Н. Г. Елисеев]; пер. с нем. – [2-е изд., доп.]. – М. : Волтерс Клувер, 2006. – 729 с. – (Германские и европейские законы: кн. 1).
15. Хміль М. М. Принцип неприпустимості зловживання правом (теоретико-правові аспекти) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Хміль Микола Миколайович. – Х., 2005. – 199 с.
16. Общее уложение и дополнительные к нему узаконения Финляндии: новое издание на основании официальных шведско-финляндских источников / Кронид Малышев, старший чиновник. – СПб. : Государственная типогр., 1891. – 1006 с.
17. Хрестоматія з історії держави і права України: у 2 т. : [навч. посіб. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти] / [ред. та уклад. В. Д. Гончаренко]. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – К. : “Ін Юре”, 2000. –
Т. 2 : Лютий 1917 р. – 1996 р. – 2000. – 726 с.
18. Коврига З. Ф. Уголовно-процессуальная ответственность / Зоя Филипповна Коврига. – Воронеж : Изд-во Воронежского ун-та, 1984. – 191 с.
19. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
20. Конституция Российской Федерации: принята всенародным голосованием 12 декабря 1993 года; Текст гимна РФ. – Ростов-на-Дону : Владис, 2001. – 48 с.
21. Гаджиев Г. А. Конституционные принципы добросовестности и недопустимости злоупотребления субъективными правами / Г. А. Гаджиев // Государство и право. – 2002. – № 7. – С. 54–62.
22. Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / [упоряд. Т. Яблонська]. – К. : Сфера, 1999. – 342 с. – (Людина, право, суспільство).
23. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції : закон України від 17 липня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 40. – Ст. 263.
24. Бородин В. В. Некоторые философско-правовые аспекты проблемы злоупотребления правами и свободами человека / В. В. Бородин, В. И. Крусс // Известия вузов. Правоведение. – 2002. – № 6 (245). – С. 34–56.
25. Дело Акдивар (Akdivar) и другие против Турции [Електронний ресурс] : судебное решение от 16 сентября 1996 г. – Режим доступу : http://www.echr.ru/documents/doc/2461451/2461451.htm.
26. Михеєнко М. М. Кримінальний процес України : [підручник] / М. М. Михеєнко, В. Т. Нор, В. П. Шибко. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – К. : Либідь, 1999. – 536 с.
27. Декларация основных принципов правосудия для жертв преступлений и злоупотребления властью : принята Генеральной Ассамблеей Организации Объединенных Наций 29.11.1985 г. // СССР и международное сотрудничество в области прав человека. Документы и материалы. – М., 1989. – С. 537-541.
28. Права человека : сборник международных договоров / ООН; Центр по правам человека. – [5-е изд., пересмотр.]. – Нью-Йорк; Женева : ООН, 1994 – . –
Т. 1 (Ч. 1) : Универсальные договоры. – 1994. – 492 с.
29. Модельный уголовно-процессуальный кодекс для стран-участниц СНГ // Изв. вузов. Правоведение. – 1996. – № 1. – С. 91–150.
30. Кримінальний кодекс України: науково-практичний коментар / [Баулін Ю. В., Борисов В. І., Гавриш С. Б. та ін.]; за заг. ред. В. В Сташиса, В. Я. Тація. – [3-є вид, переробл. та доп.]. – Х. : ТОВ Одіссей, 2007. – 1184 с.
31. Кримінально-процесуальний кодекс України : науково-практичний коментар / [Бояров В. І., Варфоломеєва Т. В., Вернидубов І. В. та ін.]; за ред. В. Т. Маляренка, В. Г. Гончаренка. – К. : Форум, 2003. – 938 с.
32. Галузин А. Ф. О теории безопасности уголовного процесса / А. Ф. Галузин // Уголовное право. – 2004. – № 1. – С. 61–63.
33. Ганиев Т. Г. Типичные уголовно-процессуальные, оперативно-розыскные и иные правонарушения в деятельности сотрудников уголовного розыска и основные направления борьбы с ними (По материалам ГУВД Тюменской области) : дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Ганиев Талгат Габтельфартович. – Тюмень, 2005. – 248 с.
34. Вепрев В. С. Основания уголовно-процессуальной ответственности : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Вепрев Виталий Сергеевич. – Челябинск, 2006. – 265 с.
35. Гордейчик С. Злоупотребление правом на защиту / С. Гордейчик // Законность. – 2006. – № 12. – С. 6–8.
36. Камынин И. Ответственность за нарушения в сфере уголовного процесса / И. Камынин // Законность. – 2006. – № 1. – С. 5–11.
37. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса : в 2-х т. / Михаил Соломонович Строгович. – М. : Наука, 1968 – 1970.–
Т. 1 : Основные положения науки советского уголовного процесса. – 1968. – 470 с.
38. Гедда А. Н. Недобросовестность сторон в гражданском процессе : Заметки из судебной практики / А. Н. Гедда // Журнал Министерства юстиции. – 1910. – № 1. – С. 8.
39. Шебанова Н. А. Злоупотребление процессуальными правами / Н. А. Шебанова // Арбитражная практика. – 2002. – № 5. – С. 48–52.
40. Козаков А. Применение норм о злоупотреблении правом в иностранном гражданском процессе / А. Козаков // Арбитражный и гражданский процесс. – 2005. – № 9. – С. 31–38.
41. Приходько А. И. Злоупотребление процессуальными правами / А. И. Приходько // Арбитражная практика. – 2006. – № 1. – С. 54–60.
42. Радченко С. Д. Злоупотребление процессуальными правами / С. Д. Радченко // Арбитражная практика. – 2005. – № 5. – С. 44–53.
43. Юдин А. В. Злоупотребление процессуальными правами в гражданском судопроизводстве / Андрей Владимирович Юдин. – СПб. : Изд-во юридического факультета С.-Петерб. гос. ун-та, 2005. – 360 с. – (Приложение к российскому ежегоднику гражданского и арбитражного процесса).
44. Луспеник Д. Д. Шукаємо справедливість, добросовісність та розумність у цивільно-правових відносинах / Д. Д. Луспеник // Закон і бізнес. – 2004. – № 1–2.
45. Малеин Н. С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность / Николай Сергеевич Малеин. – М. : Юрид. лит., 1985. – 192 с.
46. Поротикова О. А. Проблема злоупотребления субъективным гражданским правом : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 “Гражданское право; Предпринимательское право; Семейное право; Международное частное право” / О. А. Поротикова. – Саратов, 2002. – 24 с.
47. Емельянов В. И. Запрет злоупотребления гражданскими правами / В. И. Емельянов // Законность. – 1999. – № 10. – С. 52–55.
48. Про Конституційний Суд України : закон України від 16 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.
49. Садиков О. Злоупотребление правом в Гражданском кодексе России / О. Садиков // Хозяйство и право. – 2002. – № 2. – С. 40–48.
50. Лупинская П. А. Решения в уголовном судопроизводстве : Их виды, содержание и формы / Полина Абрамовна Лупинская. – М. : Юрид. лит., 1976. – 168 с.
51. Смирнов А. М. Правовий статус жертв правосуддя та зловживання владою як особливий вид правового статусу людини : автореф. дисс. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень”/ А. М. Смирнов. – Х., 2004. – 19 с.
52. Здравомыслов Б. В. Должностные преступления : [учебное пособие для студентов ВЮЗИ] / Борис Викторович Здравомыслов; отв. ред А. Н. Васильев. – М. : ВЮЗИ, 1956. – 94 с.
53. Сахаров А. Б. Ответственность за должностные злоупотребления по советскому уголовному праву / Александр Борисович Сахаров. – М. : Госюриздат, 1956. – 211 с.
54. Светлов А. Я. Ответственность за должностные преступления / Александр Яковлевич Светлов. – К. : Наукова думка, 1978. – 303 с.
55. Хавронюк М. І. Кримінальна відповідальність за перевищення військовою посадовою особою влади чи посадових повноважень : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / М. І. Хавронюк. – К., 1998. – 24 с.
56. Львович Е. В. Должностное злоупотребление : проблемы криминализации, квалификации и отграничения от правонарушений, не являющихся преступными : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; Уголовно-исполнительное право” / Е. В. Львович. – Саратов, 2004. – 30 с.
57. Сулейманова А. Д. Злоупотребления полномочиями по российскому уголовному праву : проблемы квалификации и законодательной регламентации : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; Уголовно-исполнительное право” / А. Д. Сулейманова. – Казань, 2005. – 27 с.
58. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України. Частина Особлива : [курс лекцій] / Микола Йосипович Коржанський. – К. : Атіка, 2001. – 542 с.
59. Галахова А. В. Превышение власти или служебных полномочий : Вопросы уголовно-правовой квалификации / Анна Владимировна Галахова. – М. : Юрид. лит., 1978. – 96 с.
60. Чернишова Н. В. Кримінальне право України: тези лекцій і практ. завдання [для курсантів Київ. училища міліції МВС України] / Чернишова Н. В., Володько М. В., Хазін М. А. – К. : Наук. думка, 1995. – 455 с.
61. Малиновский А.А. Злоупотребление правом: теоретические аспекты / А. А. Малиновский // Журнал российского права. – 1998. – № 7. – С. 70–75.
62. Курбатов А. Недопустимость злоупотребления правом как способ установления пределов реализации интересов / А. Курбатов // Хозяйство и право. – 2000. – № 12. – С. 37–46.
63. Скловский К. И. О применении норм о злоупотреблении правом в судебной практике / К. И. Скловский // Вестник Высшего Арбитражного Суда РФ. – 2001. – № 2. – С. 45–49.
64. Скакун О. Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): [підручник] / Ольга Федорівна Скакун. – Х. : Еспада, 2006. – 776 с.
65. Рясенцев В. А. Условия и юридические последствия отказа в защите гражданских прав / В. А. Рясенцев // Советская юстиция. – 1962. – № 9. – С. 7–10.
66. Теория государства и права : [учебник для студентов юридических институтов и факультетов] / [Н. Г. Александров, Ф. И. Калинычев, А. В. Мицкевич и др.]; под ред. Н. Г. Александрова. – М. : Юрид. лит., 1968. – 640 с.
67. Общая теория права и государства: [учебник для юридических вузов] / [В. С. Афанасьев, А. Г. Братко, В. И. Гойман и др.]; под ред. В. В. Лазарева. – М. : Юрист, 1994. – 360 с.
68. Васильев Ю. С. Взаимодействие права и морали / Ю. С. Васильев // Советское государство и право. – 1966. – № 11. – С. 12–20.
69. Янев Янко Г. Правила социалистического общежития: их функции при применении правовых норм / Янев Янко Г.; перевод с болг. В. М. Софронова, Ц. А. Ямпольской. – М. : Прогресс, 1980. – 271 с.
70. Шрам В. П. Интересная книга о злоупотреблении правом / В. П. Шрам // Государство и право. – 1997. – № 4. – С. 122–124.
71. Венгеров А. Б. Теория государства и права: [учебник для юридических вузов] / Анатолий Борисович Венгеров. – [3-е изд.]. – М. : Юриспруденция, 2000. – 529 с.
72. Теория государства и права: [учебник для юрид. вузов и фак.] / [Алексеев С. С., Архипов С. И., Корельский В. М. и др.]; под ред. В. М. Корельского и В. Д. Перевалова. – М. : Инфра М–Норма , 1997. – 570 с.
73. Зайцева С. Г. «Злоупотребление правом» как правовая категория (вопросы теории и практики) : дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Зайцева Светлана Геннадиевна. – Коломна, 2003. – 198 с.
74. Великий тлумачний словник сучасної української мови: Близько 170000 слів та словосполучень / [уклад. та голов. ред. Вячеслав Тимофійович Бусел]. – К. ; Ірпінь : Перун, 2004. – 1440 с.
75. Ожегов С. И. Словарь русского языка : Около 60000 сл. и фразеологических выражений / Сергей Иванович Ожегов; под ред. Л. И. Скворцова. – [25-е изд., испр. и доп.]. – М. : ОНИКС, Мир и образование, 2006. – 976 с.
76. Элькинд П. С. Сущность советского уголовно-процессуального права / Полина Соломоновна Элькинд. – Ленинград : Изд-во ЛГУ, 1963. – 172 с.
77. Погорецький М. А. Кримінально-процесуальні правовідносини: структура і система / Микола Анатолійович Погорецький. – Х. : РВФ Арсіс, ЛТД, 2002. – 158 с.
78. Дубинский А. Я. Исполнение процессуальных решений следователя : Правовые и организационные проблемы / Анатолий Яковлевич Дубинский; отв. ред. Г. И. Чангули. – К. : Наукова думка, 1984. – 182 с.
79. Строгович М. С. Советский уголовно-процессуальный закон и проблемы его эффективности / Строгович М. С, Алексеева Л. Б., Ларин А. М.; отв. ред. В. М. Савицький. – М. : Наука, 1979. – 318 с.
80. Практика судів України з кримінальних справ (2001–2005) / за заг. ред. В. Т. Маляренка, В. В. Сташиса. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 464 с.
81. Юридический энциклопедический словарь / [Абова Т. Е., Альтшулер А. Б., Аринушкин Г. П. и др.] ; гл. ред. А. Я. Сухарев. – [2-е изд., доп.]. – М. : Советская энциклопедия, 1987. – 528 с.
82. Борков В. Уголовно-правовое значение использования должностных полномочий и их превышения / В. Борков // Уголовное право. – 2005. – № 2. – С. 11–13.
83. Клименко В. А. Уголовная ответственность за должностные преступления / Клименко В. А., Мельник Н. И., Хавронюк Н. И. – К. : Блиц-Информ, 1996. – 512 с. – (Библиотека права; Вып. 4).
84. Лазарев В. В. Теория государства и права: [учебник для вузов] / В. В. Лазарев, С. В. Липень. – [3-е изд.]. – М. : Спарк, 2004. – 528 с.
85. Матузов Н. И. Личность. Права. Демократия: Теоретические проблемы субъективного права / Николай Игнатьевич Матузов. – Саратов : Изд-во Саратовского университета, 1972. – 296 с.
86. Слінько С. В. Проблеми правового статусу суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності / Сергій Вікторович Слінько. – Х. : НУВС, 2003. – 229 с.
87. Строгович М. С. Развитие прав личности в период развернутого строительства коммунизма / М. С. Строгович // Развитие прав граждан СССР и усиление их охраны на современном этапе коммунистического строительства. – Саратов, 1962. – С. 9–27.
88. Алексеев С. С. Общая теория права: в 2 т. / Сергей Сергеевич Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1981 – 1982. –
Т. 2 : – 1982. – 360 с.
89. Марфицин П. Г. Усмотрение следователя (Уголовно-процессуальный аспект) : дисс. ... доктора юрид. наук : 12.00.09 / Марфицин Павел Григорьевич. – Омск, 2003. – 418 с.
90. Папкова О. А. Пределы судейского усмотрения в гражданском процессе / О. А. Папкова // Журнал российского права. – 1998. – № 2. – С. 102–107.
91. Судова статистика. Дані про роботу судів загальної юрисдикції у 2002 р. – 1 півріччі 2005 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 11 (63). – С. 34–35.
92. Ноздріна М. О. Диспозитивність як елемент принципу змагальності у кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / М. О. Ноздріна. – Х., 2004. – 20 с.
93. Хатуаєва В. В. Сущность и юридическая природа диспозитивности в уголовном процессе / В. В. Хатуаєва // Российский следователь. – 2005. – № 4. – С. 11–14.
94. Михеєнко М. М. Конституційні принципи кримінального процесу / М. М. Михеєнко // Вісник Академії правових наук України. – Х., 1997. − № 2(9). – С. 101 − 103.
95. Кузьмічов В. С. Слідча діяльність: характеристика та напрями удосконалення / В. С. Кузьмічов, Ю. М. Чорноус. – К. : ЗАТ «НІЧЛАВА», 2005. – 448 с.
96. Васьковский Е. В. Курс гражданского процесса / Евгений Владимирович Васьковский. – М. : Издание Бр. Башмаковых, 1913 – . –
Т. 1 : Субъекты и объекты процесса, процессуальные отношения и действия. – 1913. – 691 с.
97. Хашимов Р. А. Категория «цель» в уголовном процессе : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Хашимов Рауль Амурович. – Челябинск, 2006. – 239 с.
98. Элькинд П. С. Цели и средства их достижения в советском уголовно-процессуальном праве / Полина Соломоновна Элькинд. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1976. – 143 с.
99. Козявин А. А. Социальное назначение и функции уголовного судопроизводства : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Козявин Андрей Александрович. – Курск, 2006. – 246 с.
100. Элькинд П. С. Толкование и применение норм уголовно-процессуального права / Полина Соломоновна Элькинд. – М. : Юрид. лит., 1967. – 192 с.
101. Теория государства и права: [курс лекций] / Байтин М. И., Григорьев Ф. А., Зайцев И. М. [и др.]; под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. – М. : Юристъ, 1997. – 672 с. – (Institutiones).
102. Юдин А. В. Злоупотребление процессуальными правами как разновидность гражданского процессуального правонарушения / А. В. Юдин //Арбитражный и гражданский процесс. – 2005. – № 7. – С. 35–39.
103. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду : закон України від 1 грудня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 1. – Ст. 1.
104. Справа “Саундерс проти Сполученого Королівства” [Електронний ресурс] // Практика Європейського суду з прав людини Рішення. Коментарі. – К. : Українська Правнича Фундація, 2001. – № 3. – Режим доступу : http://www.eurocourt.org.ua/JournalContents.asp.
105. Савченко А. В. Мотив і мотивація злочину / Андрій Володимирович Савченко; наук. ред. М.Й. Коржанський; НАВСУ.– К. : Атіка, 2002.– 143 с.
106. О судебной практике по делам о злоупотреблении властью или служебным положением, превышении власти или служебных полномочий, халатности и должностном пологе: постановление Пленума Верховного Суда СССР от 30 марта 1990 года № 4 // Социалистическая законность. – 1990. – № 7. – С. 72–74.
107. Рішення у справі щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) № 18-рп/2004: Рішення Конституційного Суду України № 18 від 1.12.2004 р. // Офіційний вісник України. - 2004. – № 50. – Ст. 3288.
108. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / [Александров Ю. В., Андрушко П. П., Андрусів Г. В та ін.]; за ред В. Ф. Бойка. – [6-е вид.]. – К. : А.С.К., 2000. – 1118 с. – (Нормативні документи та коментарі).
109. Лысов М. Мотив как конструктивный признак должностных злоупотреблений / М. Лысов // Советская юстиция. – 1971. – № 5. – С. 21–22.
110. Практика судів України в кримінальних справах. – К. : Юрінком, 1993. – 352 с. – (Бюлетень законодавства і юридичної практики України; № 4).
111. Основи правознавства : [підруч. для учнів 9-го класу загальноосвіт. навч. закладів] / В. С. Журавський, С. В. Лінецький, М. І. Мельник [та ін.]. – К. : Юридична думка, 2004. – 424 с.
112. Кудрявцев В. Н. Правовое поведение : норма и патология / Владимир Николаевич Кудрявцев. – М. : Наука, 1982. – 287 с.
113. Самощенко И. С. Понятие правонарушения по советскому законодательству / Иван Сергеевич Самощенко. – М. : Юрид. лит., 1963. – 285 с.
114. Протасов В. Н. Теория государства и права. Проблемы теории права и государства. / Валерий Николаевич Протасов. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Юрайт-М, 2001. – 346 с.
115. Ведяхин В. М. К вопросу о понятии правонарушения / В. М. Ведяхин, А. Ф. Галузин // Известия вузов. Правоведение. – 1996. – № 4. – С. 10–18.
116. Егорова Н. Управленческие преступления и злоупотребления правом / Н. Егорова // Уголовное право. – 2006. – № 5. – С. 27–31.
117. Ответственность за должностные преступления в зарубежных странах / отв. ред. Ф. М. Решетников. – М. : Юрид. лит., 1994. – 128 с.
118. Уголовный кодекс Российской Федерации: с изм. и доп. на 20 февр. 2001 г. – М. : Проспект, 2001. – 158 с.
119. Про боротьбу з корупцією : закон України від 5 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України – 1995. – № 34. – Ст. 266.
120. Про міліцію : закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
121. Михайленко А. Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан / Александр Романович Михайленко. – К. : Юринком Интер, 1999. − 445 с.
122. Джига М. В. Проблеми законності та доцільності при забезпеченні правового статусу обвинуваченого під час розслідування злочинів : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Джига Микола Васильович. – К., 2002. – 216 с.
123. Конституція (Основний Закон) України : прийнята на позачерговій сьомій сесії Верховної Ради УРСР дев’ятого скликання 20 квітня 1978 р. : із змінами і доп. внесеними за станом на 21 вересня 1994 р. – К.: Преса України, 1994. – 28 с.
124. Липинский Д. А. Проблемы совершенствования процессуальной ответственности / Д. А. Липинский // Право и политика. – 2004. – №11. – С. 37–43.
125. Проект Кримінально-процесуального кодексу України [Електронний ресурс] від 13 грудня 2007 р. реєстраційний № 1233 / Р. В. Мойсик, І. В. Вернидубов, С. В. Ківалов, Ю. А. Кармазін. – Режим доступу : http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=31115.
126. Полянский Н. Н. Вопросы теории советского уголовного процесса / Николай Николаевич Полянский. – М. : Изд-во Московского ун-та, 1956. – 271 с.
127. Тогонидзе Н. В. Научно-практическая конференция “Правовая и криминологическая оценка нового УПК РФ” / Н. В. Тонгонидзе // Государство и право. – 2002. – № 9. – С. 89–120.
128. Цивільний процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар / [Бичкова С. С., Білоусов Ю. В., Бірюков В. І. та ін.]; за ред. С. С. Бичкової. – К. : Атіка, 2008. – 840 с.
129. Господарський процесуальний кодекс від 06 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
130. Горский Г. Ф. Судебная этика : Некоторые проблемы нравственных начал советского уголовного процесса / Горский Г. Ф., Кокорев Л. Д., Котов Д. П. – Воронеж : Изд-во Воронежского ун-та, 1973. – 271 с.
131. Лукьянчиков Е. Д. Тактические основы расследования преступлений: [учебное пособие] / Е. Д. Лукьянчиков, В. С. Кузьмичев. – К. : НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1989. – 48 с.
132. Колодій А. М. Принципи права України / Колодій Анатолій Миколайович. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
133. Малиновский А. А. Недопустимость злоупотребления правом как общеправовой принцип / А. А. Малиновский // Право и политика. – 2006. – № 9. – С. 30–34.
134. Кони А. Ф. Нравственные начала в уголовном процессе / А. Ф. Кони // Кони А. Ф. Собрание сочинений: в 8 т. / под общ. ред. В. Г. Базанова. – М., 1967. – Т. 4. – С. 33–69.
135. Стахівський С. М. Теорія і практика кримінально-процесуального доказування / Сергій Миколайович Стахівський. – К. : Національна академія внутрішніх справ, 2005. – 272 с.
136. Правила адвокатської етики: cхвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року; протокол № 6/VI від 1–2 жовтня 1999 року / Вища кваліфікаційна комісія адвокатури при Кабінеті Міністрів України. – К., 1999. – 44 с.
137. Про статус суддів : закон України станом на 30 липня 2003 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парламентське видавництво, 2003. – 23 с.
138. Ольков С. Г. Уголовно-процессуальные правонарушения в российском судопроизводстве : дисс. ... доктора юрид. наук : 12.00.09 / Ольков Сергей Геннадьевич. – Тюмень, 1994. – 395 с.
139. Удалова Л. Д. Кримінальний процес України: [підручник] / Лариса Давидівна Удалова. – К. : Вид-во ПАЛИВОДА А.В., 2007. – 352 с. – (Бібліотека студента).
140. Захаров Ю. В тени закона коррупционные технологи при расследовании уголовных дел / Ю. Захаров, П. В. Скобликов // Российская юстиция. – 2005. – № 6. – С.14–21.
141. Строгович М. С. Основные вопросы советской социалистической законности / Михаил Соломонович Строгович. – М. : Наука, 1966. – 252 с.
142. Столмаков А. И. Понятие правонарушения по советскому уголовно-процессуальному праву / А.И. Столмаков // Известия вузов. Правоведение. – 1980. – № 1. – С. 71–76.
143. Ширванов А. А. Нарушения закона в уголовном процессе Российской Федерации и их правовые последствия : дисс. ... доктора юрид. наук : 12.00.09 / Ширванов Алексей Амирбекович. – М., 2005. – 426 с.
144. Канифатов О. А. Защита уголовного процесса от ненормативного поведения его участников : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Канифатов Александр Анатольевич. – Владимир, 2004. – 195 с.
145. Костенко О.М. Зловживання кримінальним законом: поняття і шляхи протидії / О. М. Костенко // Право України. – 2005. – № 8. – С. 72–75.
146. Амелин А. Б. Предисловие / А. Б. Амелин // Кони А. Ф. Избранные произведения в двух томах / [сост. А. Б. Амелин]. – [2-е изд., доп]. – М., 1958. – Т. 1 : Статьи и заметки. Судебные речи. – С. 5–24.
147. Пикельный Д. С. Уголовно-процессуальные правонарушения, связанные с применением мер процессуального принуждения в российском уголовном процессе : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Пикельный Дмитрий Сергеевич. – Тюмень, 2006. – 213 с.
148. Хавронюк М. І. Кримінальна відповідальність за перевищення військовою посадовою особою влади чи посадових повноважень : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Хавронюк Микола Іванович. – К., 1997. – 225 с.
149. Малиновский А. А. Вопросы квалификации злоупотреблений правом / А. А. Малиновский // Юрист. – 2002. – № 2. – С. 5–9.
150. Ширванов А. А. Понятие ошибки в уголовном судопроизводстве и ее отличие от правонарушения / А. А. Ширванов // Российский следователь. – 2005. – № 7. – С. 8–12.
151. Ветрова Г. Н. Уголовно-процессуальная ответственность / Галина Николаевна Ветрова; отв. ред. А. М. Ларин. – М. : Наука, 1987. – 112 с.
152. Бородинов В. Уголовно-процессуальные правонарушения как основания отмены или изменения приговора / В. Бородинов // Российская юстиция. – 2003. – № 4. – С. 31–32.
153. Пунько О. Характеристика та класифікація правозастосовчих помилок / О. Пунько // Право України. – 2003.– № 8. – С. 110–112.
154. Назаров А. Д. Следственные ошибки в досудебных стадиях уголовного процесса: [учебное пособие] / Александр Дмитриевич Назаров. – Красноярск, 2000. – 245 с.
155. Коржанський М. Й. Уголовне право України. Частина загальна : [курс лекцій для студ. вищ. навч. закладів] / Микола Йосипович Коржанський – К. : Наукова думка та Українська видавнича група, 1996. – 336 с.
156. Петрухин И. Л. Уголовно-процессуальное принуждение и свобода личности / И. Л. Петрухин // Советское государство и право. – 1984. – № 4. – С. 77–84.
157. Козюбра М. І. Переконання і примус в радянському праві / Микола Іванович Козюбра. – К. : Наукова думка, 1970. – 151 с.
158. Горшенев В. М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе / Виктор Михайлович Горшенев. – М. : Юрид. лит., 1972. – 256 с.
159. Столмаков А. И. Понятие и классификация норм уголовно-процессуального права / А. И. Столмаков // Известия вузов. Правоведение. – 1977. – № 3. – С. 40–46.
160. Лукьянова Е. Г. Теория процессуального права / Елена Геннадьевна Лукьянова. – М. : Норма, 2003. – 234 с.
161. Самощенко И. С. Ответственность по советскому законодательству / И. С. Самощенко, М. Х. Фарукшин. – М. : Юрид. лит., 1971. – 240 с.
162. Теория юридического процесса / [В. М. Горшенев, В. Г. Крупнин, Ю. И. Мельников и др.]; под. ред. В. М. Горшенева. – Харьков : Вища школа, 1985. – 192 с.
163. Общая теория права и государства : учебник для студ. вузов, обуч. по спец. “Юриспруденція” / [В. С. Афанасьев, А. П. Герасимов, В. И. Гойман и др.]; под ред. В. В. Лазарева. – [3-е изд]. – М.: Юристъ, 2001. – 520 с. – (Institutiones).
164. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность: очерк теории / Сергей Никитич Братусь. – М. : Юрид. лит., 1976. – 216 с.
165. Іваненко О. Державно-примусова форма реалізації юридичної відповідальності: окремі питання / О. Іваненко // Право України. – 2006. – № 6. – С. 29–33.
166. Корнуков В. М. Меры процессуального принуждения в уголовном судопроизводстве / Владимир Михайлович Корнуков. – Саратов : Изд-во Саратовского ун-та, 1978. – 137 с.
167. Петрухин И. Л. Уголовно-процессуальная ответственность / И. Л. Петрухин // Известия вузов. Правоведение. – 1984. – № 3. – С. 61–68.
168. Строгович М. С. Сущность юридической ответственности / М. С. Строгович // Советское государство и право. – 1979. – № 5. – С. 72–78.
169. Кодекс України про адміністративні правопорушення : науково-практ. коментар: із змінами то доп. станом на 14 травня 2008 р. / [Калюжний Р. А., Комзюк А. Т., Погрібний О. О. та інш.]. – [вид. 2-ге]. – К. : Правова єдність, 2008. – 654 с.
170. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2005 р. (за даними судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 6 (70). – С. 33–47.
171. Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування: постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 р. № 2 // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 3. – С. 17–20.
172. Маляренко В. Т. Найпоширеніші помилки та порушення законів, які допускаються при провадженні дізнання і попереднього слідства / В. Т. Маляренко // Право України. – 2001. – № 3. – С. 15–20.
173. Маляренко В. Т. Прокурор у кримінальному судочинстві : Деякі проблеми та шляхи їх вирішення / В. Т. Маляренко, І. В. Вернидубов – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 240 с.
174. Медведько О.І. Справу порушено прокурором / О. І. Медведько // Урядовий кур’єр. – 2007. – 6 лютого.
175. Виступи керівників Генеральної прокуратури України на розширеному засіданні колегії Генеральної прокуратури України за підсумками роботи у 2005 році (30 січня 2006 р.) // Вісник прокуратури. – 2006.– № 2 (56). – С. 3–35.
176. Застосування кримінально-процесуального законодавства, що передбачає захист прав потерпілого за матеріалами узагальнення судової практики // Вісник Верховного Суду України. – 1999. – № 1. – С. 25–36.
177. По