КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ В ДОСУДОВОМУ ПРОВАДЖЕННІ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЇХ ВЧИНЕННЯ

Краткое описание

ЗМІСТ
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………………3
ВСТУП…………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 1. Поняття і сутність правопорушень у кримінальному
процесі……………………………………………………………………………12
1.1. Поняття, склад та види правопорушень у загальній теорії права………..12
1.2. Поняття кримінально-процесуального правопорушення……………….. 32
1.3. Класифікація кримінально-процесуальних правопорушень……………..46
Висновки до розділу 1…………………………………………………………...57
РОЗДІЛ 2. Типові кримінально-процесуальні правопорушення
на досудових стадіях кримінального судочинства та їх усунення……….60
2.1. Кримінально-процесуальні правопорушення на стадії порушення кримінальної справи……………………………………………………………..60
2.2. Кримінально-процесуальні правопорушення на стадії досудового розслідування…………………………………………………………………….69
2.3. Діяльність прокурора, суду (судді) та начальника слідчого відділу
щодо усунення кримінально-процесуальних правопорушень………………..94
Висновки до розділу 2………………………………………………………….124
РОЗДІЛ 3. Види правової відповідальності за вчинення кримінально-процесуальних правопорушень……………………………………………..127
3.1. Кримінальна відповідальність за вчинення кримінально-
процесуальних правопорушень………………………………………………..127
3.2. Цивільно-правова відповідальність за вчинення кримінально-процесуальних правопорушень………………………………………………..148
3.3. Дисциплінарна відповідальність за вчинення кримінально-
процесуальних правопорушень………………………………………………..167
3.4. Адміністративно-правова відповідальність за вчинення
кримінально-процесуальних правопорушень…………...................................178
Висновки до розділу 3……………………………………………………….....197
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………199
ДОДАТКИ……………………………………………………………………...205
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...…218
ВСТУП

Актуальність теми. Одним із завдань кримінального судочинства є правильне застосування Закону з тим, що кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний. Досягнення даної мети нерідко пов’язане з перешкодами об’єктивного і суб’єктивного характеру, до них відноситься наявність кримінально-процесуальних правопорушень, що завдають істотної шкоди правам і законним інтересам учасників кримінального судочинства. На жаль, у діяльності органів досудового провадження набула широкого розповсюдження недбалість дізнавачів і слідчих, яка проявляється в неповноті розслідування, особливо при перевірці пояснень обвинувачених, порушенні процесуальних норм, що обмежує право обвинуваченого на захист, неконкретності пред’явленого обвинувачення, невідповідності пред’явленого обвинувачення обвинувальному висновку, незаконному затриманні підозрюваних, безпідставність прийняття окремих процесуальних рішень та інше. За даними Генеральної прокуратури України у 2005-2007 р.р. за фактами порушень, допущених при провадженні слідства і дізнання до кримінальної і дисциплінарної відповідальності було притягнуто відповідно 387 і 45101 особа. Так, у 2005 році суди розглянули 10 тис. таких скарг, що на 33,7 % більше ніж у попередньому, з яких було задоволено 4,6 тис. або 46,0 % від кількості розглянутих. У 2006 році судами розглянуто 11,6 тис. скарг, що на 16,0 % більше ніж у 2005 році, з яких задоволено 5,6 тис. скарг або 47,8 %. У 2007 році суди розглянули 20,3 тис. скарг, що на 74,5 % більше ніж у минулому році, з яких задоволено 8,5 тис., або 42,1 % від кількості розглянутих . Доводиться також констатувати, що в діяльності органів розслідування мають місце факти катувань із застосуванням незаконних методів розслідування. За даними Генеральної прокуратури України у 2005-2007 р.р. за вчинення таких дій до кримінальної і дисциплінарної відповідальності було притягнуто відповідно 227 і 187 осіб. Однією з причин таких негативних явищ є недосконалість чинного законодавства про відповідальність за вчинення кримінально-процесуальних правопорушень. Зокрема, чинне кримінальне законодавство передбачає кримінальну відповідальність лише за навмисне скоєння злочинів проти правосуддя. Водночас у Кримінальному кодексі України відсутні норми, що встановлюють відповідальність за вчинення дій при необережній формі вини, які є також суспільно-небезпечними і завдають шкоди правосуддю та правам громадян. Крім цього, у діючому законодавстві, не в повній мірі диференційовані види кримінально-процесуальних правопорушень в залежності від їх суспільної небезпеки. У такий спосіб винні особи уникають справедливої відповідальності. Цьому, також, сприяє відсутність в наукових джерелах комплексних досліджень щодо соціальної природи кримінально-процесуальних правопорушень, характеристики різновидів і відповідальності за їх скоєння. Окремі положення даного правового явища висвітлювалися в роботах Ю.П. Аленіна, В.Д. Берназа, В.П. Бойка, Т.В. Варфоломеєвої, Г.Н. Вєтрової, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, Ю.О. Гришина, Ю.М. Грошевого, О.Ф. Долженкова, А.Я. Дубинського, П.С. Елькінд, В.А. Журавля, В.С. Зеленецького, А.В. Іщенка, З.Ф. Ковриги, М.В. Костицького, В.Ю. Кузьмінової, В.С. Кузьмічова, О.П. Кучинської, Л.М. Лобойка, Є.Д. Лук’янчикова, В.Т. Маляренка, І.Є. Марочкіна, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, В.Т. Нора, С.Г. Олькова, М.А. Погорецького, М.І. Сірого, С.М. Смокова, С.М. Стахівського, А.І. Столмакова, М.С. Строговича, В.М. Тертишника, Л.Д. Удалової, В.Ю. Шепітька, В.П. Шибіки, М.Є. Шумила та інших.
Усе вищевикладене зумовлює актуальність теми даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація відповідає тематиці пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2004-2009 рр., яка затверджена наказом МВС України від 5 липня 2004 року №755 “Про затвердження пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років». Тема дисертації виконана згідно планів НД і ДКР Київського національного університету внутрішніх справ на 2006-2008 рр.
Мета і завдання дослідження. Дисертація має своєю метою системну розробку і обґрунтування положень та висновків щодо правової характеристики кримінально-процесуальних правопорушень й відповідальності за їх вчинення.
Відповідно до цільового призначення робота підпорядкована вирішенню наступних завдань:
на основі положень загальної теорії права визначити сутність та ознаки кримінально-процесуального правопорушення;
провести класифікацію кримінально-процесуальних правопорушень;
виявити типові кримінально-процесуальні правопорушення, які вчиняються в досудових стадіях кримінального судочинства та надати рекомендації щодо їх запобігання, виявлення та усунення;
проаналізувати діяльність прокурора, (суду) судді та начальника слідчого відділу щодо попередження, виявлення та усунення кримінально-процесуальних правопорушень;
розкрити особливості правової відповідальності за вчинення кримінально-процесуальних правопорушень;
сформулювати пропозиції щодо внесення змін і доповнень до відповідних законодавчих актів.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають, змінюються і припиняються в зв’язку з вчиненням кримінально-процесуальних правопорушень та притягненням винних осіб до відповідальності за їх вчинення.
Предметом дослідження є кримінально-процесуальні правопорушення в досудовому провадженні та відповідальність за їх вчинення.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є загальні закони та категорії теорії пізнання. Для вирішення завдань за темою дослідження використовувалися: загальнонаукові методи – для визначення типових кримінально-процесуальних правопорушень; соціологічні (анкетування й інтерв’ювання) – при вивченні і узагальненні практики органів дізнання, досудового слідства, прокурора та суду; статистичний метод – для аналізу і узагальнення емпіричної інформації, що стосується теми дослідження; метод узагальнення – щодо визначення поняття і сутності кримінально-процесуальних правопорушень; метод системного аналізу – для комплексного аналізу положень Конституції України, кримінально-процесуального законодавства України та інших держав, відомчих нормативно-правових актів правоохоронних органів, практику їх застосування, статистичні дані та відповідні наукові джерела; логіко-семантичний метод – для аналізу та поглиблення понятійного апарату; порівняльно-правовий метод – використовувався для аналізу й порівняння зарубіжного і вітчизняного кримінально-процесуального законодавства; метод моделювання – застосовувався для побудови проектів статей КПК України.
Емпіричну базу дослідження становлять дані, одержані в результаті вивчення 239 кримінальних справ; результати анкетування 141 слідчого органів внутрішніх справ та прокуратури України.
Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в тому, що в науці кримінально-процесуального права вона є одним з перших в Україні комплексним дослідженням проблем кримінально-процесуальних правопорушень в досудовому провадженні та відповідальності за їх вчинення. Відповідно до одержаних в ході дослідження наукових результатів автор виносить на захист наступні положення:
вперше:
наведені авторські аргументи про те, що вживання в законі оціночних словосполучень “незаконні дії і рішення”, “порушення закону”, “порушення вимог кодексу”, “істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону” є однобічною характеристикою правопорушень, що вказує лише на їх протиправність і залишає поза увагою інші структурні елементи складу правопорушень;
обґрунтовано положення, що найбільш практично значущою класифікацією кримінально-процесуальних правопорушень в досудовому провадженні є розподіл їх на групи в залежності від суспільної небезпеки і вчинення їх у відповідних стадіях кримінального процесу;
висловлюється авторська позиція щодо встановлення дисциплінарної відповідальності за вчинення не істотних правопорушень, які не вплинули на прийняття процесуальних рішень і отримання недостовірних доказів: 1) відсутність у протоколі слідчої дії підписів її учасників; 2) відсутність відомостей про час, і місце проведення дії; 3) неповнота роз’яснення прав учасникам слідчих дій; 4) не зазначення в постановах про долучення як речового доказу найменування предмета, документа; 5) відсутність посилання у протоколах чи постановах на відповідні статті законодавства і інші;
пропонується доповнити ч. 2 ст. 114-1 КПК України положенням про те, що начальнику слідчого відділу надається право вносити прокурору клопотання про скасування незаконних та необґрунтованих постанов слідчого;
пропонується доповнити ст. 23-2 КПК України положенням проте, що суд (суддя) має право, при встановленні фактів кримінально-процесуальних правопорушень направляти матеріали прокуророві, для розслідування і притягнення винних до відповідальності.
удосконалено:
позицію стосовно специфіки формулювання поняття кримінально-процесуального правопорушення під яким слід розуміти винне, суспільно-небезпечне діяння, вчинене суб’єктом кримінально-процесуальних правовідносин, в порушення вимог КПК України, законів України, Конституції України, рішень Європейського суду з прав людини, чинних міжнародно-правових договорів згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, що завдає шкоди правам і законним інтересам учасникам процесу і тягне за собою відповідальність за їх вчинення;
положення про те, що кримінально-процесуальне правопорушення і слідча помилка не тотожні поняття. Під слідчою помилкою слід розуміти діяння, яке по формі узгоджується з вимогами кримінально-процесуального права але вчинене внаслідок добросовісної омани учасником процесу, що спричинило обмеження або позбавлення прав суб’єктів кримінально-процесуальних правовідносин і вплинуло на законність прийняття рішень по справі;
дістали подальшого розвитку:
пропозиції щодо встановлення кримінальної відповідальності за незаконні порушення кримінальної справи, притягнення як обвинуваченого, затримання підозрюваного у вчиненні злочину, застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, якщо вони вчиненні з необережності у виді злочинної недбалості. У цій частині роботи обґрунтовується пропозиція про встановлення кримінальної відповідальності дізнавачів, слідчих і прокурорів за фальсифікацію доказів;
пропозиції щодо встановлення адміністративної відповідальності за порушення процесуального порядку проведення слідчих дій;
питання про приведення, у відповідність до ст. 56 Конституції України, Закону України “Про порядок відшкодування, шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” від 1 грудня 1994 р., в якому передбачити відшкодування майнової і компенсацію моральної шкоди державою, за вчинення незаконних дій, незалежно від наявності реабілітаційних рішень по справі.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки, рекомендації та пропозиції дисертації впроваджено у навчальний процес Київського національного університету внутрішніх справ (акт впровадження КНУВС від 22.10.2007 №46/3074) та використовуються у практичній діяльності Головного слідчого управління МВС України (акт впровадження ГСУ МВС України від 13.02.2008 №13/2-647).
Запропоновані автором положення й висновки можуть бути враховані при підготовці нового КПК України, в подальших наукових дослідженнях проблем кримінально-процесуальних правопорушень та відповідальності за їх вчинення. Результати роботи можуть бути використанні при написанні окремих розділів підручників і навчальних посібників з курсу “Кримінальний процес України”. Матеріали дисертації можуть бути застосовані органами досудового розслідування, прокурорами та суддями у практичній діяльності, пов’язаній із виявленням, усуненням та попередженням кримінально-процесуальних правопорушень.
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, положення та висновки узагальнені і сформульовані у дисертації, оприлюднені у доповідях і виступах дисертанта на науково-теоретичних та науково-практичних конференціях: “Кримінально-процесуальні правопорушення при прийнятті, реєстрації і вирішені заяв та повідомлень про злочини” (м. Київ, 14 квітня 2006), “Классификация уголовно-процессуальных правонарушений” (м. Київ, 22-23 червня 2006).
Публікації. Основні теоретичні положення, висновки, пропозиції і рекомендації, сформульовані у дисертації, знайшли своє відображення у 5 наукових публікаціях, з них – 3 наукові статі, що опубліковані у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та 2 тези доповідей на конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На підставі викладених вище положень, ґрунтуючись на досягнутому рівні розроблення проблеми кримінально-процесуальних правопорушень та відповідальності за їх вчинення, а також на проведеному комплексному аналізі чинних нормативно-правових актів та регламентованих ними суспільних відносин, ми дійшли висновків, у яких містяться основні результати дослідження.
1. Доведено авторську позицію стосовно специфіки формулювання поняття кримінально-процесуального правопорушення під яким слід розуміти винне, суспільно-небезпечне діяння, вчинене суб’єктом кримінально-процесуальних правовідносин, в порушення вимог КПК, законів України, Конституції України, рішення Європейського суду з прав людини, чинних міжнародно-правових договорів згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, що завдає шкоди правам і законним інтересам учасникам процесу і тягне за собою відповідальність за їх вчинення;
2. Представленні додаткові аргументи про те, що кримінально-процесуальне правопорушення і слідча помилка не тотожні поняття. Під слідчою помилкою слід розуміти діяння, яке по формі узгоджується з вимогами кримінально-процесуального права але вчинене внаслідок добросовісної омани учасником процесу, що спричинило обмеження або позбавлення прав суб’єктів кримінально-процесуальних правовідносин і вплинуло на законність прийняття рішень по справі;
3. Вперше наведені авторські аргументи про те, що вживання в законі оціночних словосполучень “незаконні дії і рішення”, “порушення закону”, “порушення вимог кодексу”, “істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону” є однобічною характеристикою правопорушень, що вказує лише на їх протиправність і залишає поза увагою інші структурні елементи складу правопорушень;
4. Обґрунтовано положення, що найбільш практично значущою класифікацією кримінально-процесуальних правопорушень є розподіл їх на групи в залежності від суспільної небезпеки і вчинення їх у відповідних стадіях кримінального процесу;
5. На підставі аналізу правозастосовчої практики виявлено типові кримінально-процесуальні правопорушення на стадії порушення кримінальної справи, які класифікуються за такими груповими ознаками: 1) при прийнятті заяв і повідомлень про злочини 2) при перевірці заяв та повідомлень про злочин; 3) при винесені постанов про порушення кримінальної справи; 4) при відмові в порушенні кримінальної справи.
6. Виявленні типові кримінально-процесуальні правопорушення в стадії досудового розслідування, які вчиняються при: 1)проведені слідчих дій; 2) порушенні права підозрюваного чи обвинуваченого на захист; 3) пред’явленні обвинувачення; 4) застосуванні запобіжних заходів; 5) закритті кримінальних справ; 6) зупинені досудового розслідуванні; 7) складанні обвинувального висновку; 8) закінченні досудового розслідування. Крім цього, в окрему групу слід виділити правопорушення пов’язані з порушенням строків розслідування, однобічність або його неповнота, не притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, не правильне об’єднання або виділення кримінальних справ.
7. Запропоновано встановити строки виконання вказівок прокурора: 1) закріпити у КПК строки виконання слідчими і органами дізнання вказівок прокурора; 2) передбачити у КПК перелік кримінально-процесуальних правопорушень, при вчиненні яких особа, яка провадить дізнання, або слідчий усуваються прокурором від подальшого ведення досудового розслідування; 3) уніфікувати до 5 діб строк розгляд прокурором скарг на дії слідчих та органів дізнання; 4) передбачити в ч. 4 ст. 215 КПК п’ятиденний строк розгляду прокурором скарги на постанову слідчого про закриття кримінальної справи.
8. Пропонується доповнити ст. 23-2 КПК України положенням проте, що суд (суддя) має право, при встановленні фактів кримінально-процесуальних правопорушень направляти матеріали прокуророві, для розслідування і притягнення винних до відповідальності.
9. Пропонується доповнити ч. 2 ст. 114-1 КПК України положенням про те, що начальнику слідчого відділу надається право вносити прокурору клопотання про скасування незаконних та необґрунтованих постанов слідчого;
10. Обґрунтовано доповнення ч. 6 ст.177 КПК України положенням про те, що протягом доби з моменту проведення обшуку у невідкладних випадках, слідчий направляє копію протоколу обшуку не тільки прокуророві але й судді;
11. Пропонується доповнити КПК України нормою про можливість судового оскарження постанови слідчого про накладення арешту на майно.
12. Пропонується встановити кримінальну відповідальність за незаконні порушення кримінальної справи, притягнення як обвинуваченого, затримання підозрюваного у вчиненні злочину, застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, якщо вони вчиненні з необережності у виді злочинної недбалості. У цій частині роботи обґрунтовується пропозиція про встановлення кримінальної відповідальності дізнавачів, слідчих і прокурорів за фальсифікацію доказів;
13. Пропонується встановити адміністративну відповідальність за порушення процесуального порядку проведення слідчих дій;
14. Висловлюється авторська позиція щодо встановлення дисциплінарної відповідальності за вчинення не істотних правопорушень, які не вплинули на прийняття процесуальних рішень і отримання недостовірних доказів: 1) відсутність у протоколі слідчої дії підписів її учасників; 2) відсутність відомостей про час, і місце проведення дії; 3) неповнота роз’яснення прав учасникам слідчих дій; 4) не зазначення в постановах про долучення як речового доказу найменування предмета, документа; 5) відсутність посилання у протоколах чи постановах на відповідні статті законодавства і інші;
15. Пропонується передбачити приведення у відповідність до ст. 56 Конституції України, Закон України “Про порядок відшкодування, шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” від 1 грудня 1994 р., в якому передбачити відшкодування майнової і компенсацію моральної шкоди державою, за вчинення незаконних дій, незалежно від наявності реабілітаційних рішень по справі;

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Беляев Н. А. Методологические основы изучения причин правонарушений, совершаемых виновно гражданами / Беляев Н. А., Сорокин В. Д., Чечина Н. А. // Преступность и ее предупреждение. – Л., 1966. – С. 5–19.
2. Денисов Ю. А. Общая теория правонарушения и ответственности: (Социологический и юридический аспекты) / Денисов Ю. А. – Л. : Изд-во Ленингр. гос. ун-та, 1983. – 142 с.
3. Карпушин М. П. Уголовная ответственность и состав преступления / М. П. Карпушин, В. И. Курляндский. – М. : Юрид. лит., 1974. – 231 с.
4. Сорокин В. Д. Советское законодательство об административной ответственности / Сорокин В. Д. – Л. : Изд-во Ленингр. гос. ун-та, 1975. – 64 с.
5. Лунев Л. Е. Административная ответственность за правонарушения / Л. Е. Лунев. – М. : Госюриздат, 1961. – 187 с.
6. Шаргородский М. Д. Предмет и система уголовного права / М. Д. Шаргородский // Советское государство и право. – 1941. – № 4. –
С. 38–51.
7. Кудрявцев В. Н. Правовое поведение: норма и патология / АН СССР. Ин-т государства и права / Кудрявцев В. Н. – М. : Наука, 1982. – 287 с.
8. Малеин Н. С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность / Малеин Н. С. – М. : Юрид. лит., 1985. – 192 с.
9. Самощенко И. С. Понятие правонарушения по советскому законодательству / Самощенко И. С. – М. : Юрид. лит., 1963. – 286 с.
10. Мурзинов А. И. Преступление и административное правонарушение : учеб. пособие / Мурзинов А. И. – М. : ВЮЗИ, 1985. – 72 с.
11. Коваль Л. В. Ответственность за административные правонарушения / Коваль Л. В. – К. : Вища шк., 1975. – 200 с.
12. Студеникин С. С. Советское административное право / Студеникин С. С., Власов В. А., Евтихиев И. И. – [ 2-е изд. испр. и доп.]. – М. : Госюриздат, 1950. – 404 с.
13. Коган В. М. Социальные свойства преступлений / Коган В. М.– М. : Акад. МВД СССР, 1977. – 91 с.
14. Лазарев Б. М. Административные правонарушения и ответственность за их совершение / Б. М. Лазарев // Советское государство и право. – 1985. – № 8. – С. 30–40.
15. Кузнецова Н. Ф. Преступление и преступность / Кузнецова Н. Ф. – М. : Изд-во Моск. гос. ун-та, 1969. – 232 с.
16. Мицкевич А. В. Социальная природа и дифференциация правонарушений в социалистическом обществе / А. В. Мицкевич // Роль правового воспитания в предупреждении правонарушений. – М., 1985. – Введение, разд. 1. – С. 3–30.
17. Явич Л. С. Общая теория права / Явич Л. С. – Л. : Изд-во Ленингр. гос. ун-та, 1976. – 287 с.
18. Бабаев В. К. Советское общенародное право: сущность и тенденция развития / В. К. Бабаев // Советское государство и право. – 1980. – № 6. – С. 3–11.
19. Теория государства и права : учебник для вузов / под ред. А. И. Денисова. – М. : Юрид. лит., 1980. – 430 с.
20. Лысов М. И. Ответственность должностных лиц по советскому уголовному праву / Лысов М. И. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1972. – 175 с.
21. Блажко П. К. Совокупность правонарушений по советскому праву (Понятие и юридическое значение ) / Блажко П. К. ; науч. ред. Ф. Н. Фаткуллин. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1988. – 99 с.
22. Фефилова В. Ф. Разграничение преступлений и проступков.(Значение признаков объективной стороны правонарушения) / В. Ф. Фефилова // Вестник Моск. гос. ун-та. Серия 12. Право. – 1976. – № 4. – С. 50–56.
23. Фефилова В. Ф. Преступление и проступок : автореф. дис. на соискание ученой. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право, криминология; исправительно-трудовое право”/ В. Ф. Фефилова. – М., 1977. – 23 с.
24. Матвеев Г. К. Вина в советском гражданском праве / Матвеев Г. К. / Киев. гос. ун-т им. Т. Г.Шевченко. – К., 1955. – 307 с.
25. Тимейко Г. В. Общее учение об объективной стороне преступления / Тимейко Г. В. – Ростов н./Д. : Изд-во Ростов. ун-та, 1977. – 215 с.
26. Пиголкин А. С. Законодательная техника и правотворчество / С. А. Пиголкин // Научные основы советского правотворчества. – М., 1981. –С. 254–315.
27. Теория государства и права: [учебник для вузов] / под ред. А. И. Денисова. – М. : Изд-во Моск. гос. ун-та, 1967. – 415 с.
28. Денисов А. И. Теория государства и права / Денисов А. И. – М. : Юриздат, 1948. – 532 с.
29. Самощенко И. И. Ответственность по советскому законодательству / И. И. Самощенко, М. Х. Фарукшин. – М. : Юрид. лит., 1971. – 240 с.
30. Сыроватская Л. А. Ответственность по советскому трудовому праву / Сыроватская Л. А. – М. : Юрид. лит., 1974. – 184 с.
31. Калмыков Ю. Х. Об элементах состава гражданского правонарушения / Ю. Х. Калмыков // Ученые записки Саратовского юридического института. – Саратов, 1962. – Вып. Х. – С. 23–27.
32. Алексеев С. С. Проблемы теории права : курс лекций : в 2 т. / Алексеев С. С. – Свердловск : Свердлов. юрид. ин-т, 1972. – Т. 1 : Основные вопросы общей теории социалистического права. – 396 с.
33. Кравченко С. Н. Возмещение ущерба в системе средств управления охраной природы / С. Н. Кравченко // Правовые проблемы управления народным хозяйством. – К., 1976. – С. 175–184.
34. Студеникина М. С. Состав административного проступка / М. С. Студеникина // Ученые записки ВНИИСЗ. – М., 1968. – Вып.15. – С. 71–87.
35. Социальная психология / под ред. Г. П. Предвечного и Ю. А. Шерковина. – М. : Политиздат, 1975. – 319 с.
36. Кудрявцев В. Н. Право и поведение / Кудрявцев В. Н. – М. : Юрид. лит., 1978. – 191 с.
37. Демин М. В. Природа деятельности / Демин М. В. – М. : Изд-во Моск. гос. ун-та, 1984. – С. 73–82.
38. Святецкая Т. К. Ответственность должостных лиц в колхозах / Святецкая Т. К. – М. : Юрид. лит., 1972. – 88 с.
39. Прохоров В. С. Преступление и ответственность / Прохоров В. С. – Л. : Изд-во Ленингр. гос. ун-та, 1984. – 136 с.
40. Смирнов В. Г. Функции советского уголовного права. (Предмет, задачи и способы уголовно-правового регулирования) / Смирнов В. Г. – Л. : Изд-во Ленингр. гос. ун-та, 1965. – 188 с.
41. Назаров Б. Л. Социалистическое право в системе социальных связей. (Развитие взглядов на основные внутр. и внеш. связки соц. права) / Назаров Б. Л. – М. : Юрид. лит., 1976. – 311 с.
42. Общая теория советского права : [учебник] / под ред. С. Н. Братуся и И. С. Самощенко. – М. : Юрид. лит., 1966. – 491 с.
43. Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления / Кудрявцев В. Н. – М. : Госюриздат, 1960. – 244 c.
44. Ворожейкин Е. М. Последствия правонарушений в советском семейном праве / Е. М. Ворожейкин // Советское государство и право. – 1973. – № 3. – С. 27–34.
45. Райхер В. К. Вопросы ответственности за причинение вреда / В. К. Райхер // Изв. вузов. Правоведение. – 1971. – № 5. – С. 56–63.
46. Слесарев В. Л. Вред как результат гражданского правонарушения / В. Л. Слесарев // Советское государство и право. – 1976. – № 3. –
С. 114–116.
47. Алексеев С. С. Общая теория социалистического права : курс лекций : в 4 т. / Алексеев С. С. – Свердловск : Свердлов. юрид. ин-т, 1964. – Т. 2 : Нормы права и правоотношений. – 226 с.
48. Тархов В. А. Ответственность по советскому гражданскому праву / Тархов В. А. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1973. – 456 с.
49. Ойгензихт В. А. Проблема риска в гражданском праве. (Часть общая) / Ойгензихт В. А. – Душанбе : Ирфон, 1972. – 224 с.
50. Ойгензихт В. А. Аспекты соотношения вины и риска / В. А. Ойгензихт // Советское государство и право. – 1973. – № 10. – С. 36 –41.
51. Тилле А. А. Сравнительный метод в юридических дисциплинах / А. А. Тилле, Г. В. Швеков. – М. : Высш. шк., 1978. – 199 с.
52. Карпец И. И. Проблема преступности /Карпец И. И. – М. : Юрид. лит., 1969. – 167 с.
53. Нурбеков К. Н. Правонарушение – деяние противоправное, аморальное / К. Н. Нурбеков // Правонарушения среди молодежи и меры их предупреждения (на материалах Киргизской ССР). – Фрунзе, 1985. – С. 4–23.
54. Самощенко И. С. Правонарушения и юридическая ответственность: [учебное пособие] / И. С. Самощенко. – М. : ВЮЗИ, 1966. – 30 с.
55. Теория государства и права: [учебник для вузов] / под ред. П. С. Ромашкина, М. С. Строговича, В. А. Туманова. – М. : Изд-во АН СССР, 1962. – 534 с.
56. Дурманов Н. Д. Понятие преступления / АН СССР. Ин-т права; Н. Д. Дурманов. – М. – Л. : Изд-во АН СССР, 1948.– 213 с.
57. Куринов Б. А. Научные основы квалификации преступлений : [учеб. пособие] / Куринов Б. А. – М. : Изд-во Моск. гос. ун-та, 1976. – 192 с.
58. Теория государства и права : [учеб. пособие] / под ред. М. П. Карева. – М. : Госюриздат, 1955. – 459 с.
59. Общая теория государства и права: [учебник для вузов] / под ред. Д. А. Керимова, А. И. Королева, М. Д. Шаргородского. – Л. : Изд-во Ленингр. гос. ун-та, 1961. – 528 с.
60. Фоменко В. Н. Ответственность в хозяйственном праве / Фоменко В. Н. – К. : Высш. шк., 1975. – 120 с.
61. Элькинд П. С. Цели и средства их достижения в советском уголовно-процессуальном праве / Элькинд П. С. – Л. : Изд-во Ленингр. гос. ун-та, 1976. – 143 с.
62. Кудрявцев В. Н. Причины правонарушений / АН СССР. Ин-т государства и права; В. Н. Кудрявцев. – М. : Наука, 1976. –286 с.
63. Административная ответственность в СССР. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1970. – 200 с.
64. Никифоров Б. С. Объект преступлений по советскому уголовному праву / Никифоров Б. С. – М. : Госюриздат, 1960. – 229 с.
65. Михлин А. С. Последствия преступления / Михлин А. С. – М. : Юрид. лит., 1969. – 104 с.
66. Даев В. Г. Современные проблемы гражданского иска в уголовном процессе / Даев В. Г. – Л. : Изд-во Ленингр. гос. ун-та, 1972. – 71 с.
67. Столмаков А. И. Понятие правонарушения по советскому уголовно-процессуальному праву / А. И. Столмаков // Изв. вузов. Правоведение. – 1980. – № 1. – С. 71–76.
68. Горшенев В. М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе / Горшенев В. М. – М. : Юрид. лит., 1972. – 256 с.
69. Алексеев С. С. Структура советского права / Алексеев С. С. – М. : Юрид. лит., 1975. – 263 с.
70. Мицкевич А. В. Социальная и юридическая природа правонарушений в социалистическом обществе / А. В. Мицкевич // Социальная профилактика правонарушений в социалистическом обществе. – М., 1978. – С. 8–28.
71. Пионтковский А. А. Курс советского уголовного права. Часть общая. Учение о преступлении по советскому уголовному праву / Пионтковский А. А. – М. : Госюриздат, 1961. – 666 с.
72. Бойчев Г. И. Правонарушение то по българското социалистическо право / Бойчев Г. // Годишник на Софийския университет И. – София, 1974. – Кн. І. – С. 43–64.
73. Кузнецов Н. Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности / Кузнецов Н. Ф. – М. : Госюриздат, 1958. – 218 с.
74. Кудрявцев В. Н. Теоретические основы квалификации преступлений / Кудрявцев В. Н. – М. : Госюриздат, 1963. – 324 с.
75. Корнуков В. М. Меры процессуального принуждения в уголовном судопроизводстве / Корнуков В. М. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1978. – 137 с.
76. Строгович М. С. Основные вопросы советской социалистической законности / М. С. Строгович. – М. : Наука, 1966. – 252 с.
77. Ветрова Г. Н. Уголовно-процессуальные правонарушения / Ветрова Г. Н. – М., 1985. – 200 с.
78. Коврига З. Ф. Уголовно-процессуальная ответственность / Коврига З. Ф. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1984. – 191 с.
79. Вепрев В. С. Основания уголовно-процессуальной ответственности / Вепрев В. С. – М. : Изд-во “Юрлитинформ”, 2007. – 272 с.
80. Популярна юридична енциклопедія: Довідкове видання/ [В. К. Гіжевський, В.В. Головченко, В.С. Ковальский (кер.) та ін.]. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 527 с.
81. Ольков С. Г. Уголовно-процессуальные правонарушения в российском судопроизводстве и общая теория социального поведения / Ольков С. Г. – Тюмень, 1993. – 220 с.
82. Ольков С. Г. Угловно-процесуальные правонарушения в российском уголовном судопроизводстве : автореф. дис. на соискание ученой степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза”/ С. Г. Ольков. – М., 1994. – 30 с.
83. Следственные ошибки, их причины и пути устранения на предварительном следствии и в суде // Вопросы борьбы с преступностью : сб. ст. – М., 1988. – № 46. – С. 182–190.
84. Характер, причины и способы устранения ошибок в стадии предварительного следствия. – М., 1990. – С. 7–8.
85. Соловьев А. Б. Доказывание в досудебных стадиях уголовного процесса России : [науч.-практ. пособие] / А. Б. Соловьев. – М. : Юрлитинформ, 2002. – 112 с.
86. Назаров А. Д. Следственные ошибки в досудебных стадиях уголовного процесса / Назаров А. Д. – Красноярск, 2000. – 160 с.
87. Назаров А. Д. Влияние следственных ошибок на ошибки суда / Назаров А. Д. – СПб. : Изд-во “ Юридический центр Пресс”, 2003. – 323 с.
88. Шейфер С. А. Доказательства и доказывание по уголовным делам: проблемы теории и правового регулирования / Шейфер С. А. – Тольятти, 1998. – 120 с.
89. Баев О. Я. Тактика следственных действий: [учеб. пособие]. –[2-е изд. доп. и испр.]. – Воронеж : НПО “МОДЭК”, 1995. – 224 с.
90. Белозеров Ю. Н. Производство следственных действий : [учеб. пособие] / МВД СССР. Гл. упр. по работе с личным составом; Ю. Н. Белозеров, В. В. Рябоконь. – М. : Моск. спец. сред. шк. милиции, 1990. – 64 с.
91. Рябоконь В. В. Следственные ошибки и пути их устранения / В. В. Рябоконь. – М., 1997. – 146 с.
92. Головин А. Ю. Тактические ошибки в расследовании преступлений / Головин А. Ю. – Тула : Изд-во Тульского гос. ун-та, 2001. – 120 с.
93. Ширванов А. А. Понятие ошибки в уголовном судопроизводстве и ее отличие от правонарушения / А. А. Ширванов // Российский следователь. – 2005. – № 7. – С. 8–12.
94. Белкин Р. С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики / Белкин Р. С. – М. : ИНФРА-М, 2001. – С. 166–169.
95. Большая советская энциклопедия : в 30 т./ гл. ред. А. М. Прохоров. – [3-е. изд.]. – М. : Сов. энцикл., 1976. – . –
Т. 25 : Струнино-Тихорецк. – 1976. – 600 с.
96. Когутич І. І. Основні питання вчення про негативні обставини та їх роль в розслідуванні злочинів / Когутич І. І. –Львів : Тріада Плюс, 1999. – 224 с.
97. Белкин Р. С. Криминалистика и доказывание (Методологические проблемы) / Р. С. Белкин, А. И. Винберг. – М. : Юрид. лит., 1969. – 216 с.
98. Философский энциклопедический словарь / под ред. Л. Ф. Ильичева. – М. : Сов. энцикл., 1983. – 839 с.
99. Столмаков А. И. Виды нарушений законности в уголовно-процессуальной сфере, их характеристика и проблема деликтологии / А. И. Столмаков // Уголовно-процессуальная деятельность и правоотношения в стадии предварительного расследования : сб. науч. ст. – Волгоград, 1981. –С. 11–19.
100. Божьев В. П. Уголовно-процессуальные правонарушения / Божьев В. П. – М. : Юрид. лит., 1975. – 176 с.
101. Дугин А. Т. Проблемы борьбы с уголовно-процессуальными нарушениями при расследовании преступлений средствами прокурорского надзора : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Дугин А. Т. – М., 1995. – 276 с.
102. Попов В. Типичные ошибки при определении судом допустимости доказательств / В. Попов // Российская юстиция. – 2001. – № 1. – С. 52–54.
103. Некрасов С. В. Юридическая сила доказательств в уголовном судопроизводстве / Некрасов С. В. – М. : Экзамен, 2004. – 128 с.
104. Лупинская П. А. Рассмотрение дел судом присяжных / Лупинская П. А. – М., 1998. – 134 с.
105. Миньковский Г. М. Допустимость доказательств / Г. М. Миньковский // Теория доказательств в советском уголовном процессе. – М., 1973. – С. 228–246.
106. Кореневский Ю. В. Прокурор в суде присяжных / Кореневский Ю. В. – М., 1995. – 120 с.
107. Михеєнко М. М. Кримінально-процесуальне право : тези лекцій. Задачі. Ділові ігри / Михеєнко М. М., Молдован В. В., Шибіко В. П. – К. : Вентурі, 1997. – 352 с.
108. Маляренко В. Т. Про кваліфікацію діяння при порушенні кримінальної справи / В. Т.Маляренко // Вісник Верховного Суду України. –2000. – № 5. – С. 39–41.
109. Дубинський А. Я. Правовые и организационные проблемы исполнения процессуальных решений следователя : автореф. дис. на соискание ученой степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза” / А. Я. Дубинский. – К., 1984. – 46 с.
110. Письменный Д. П. Отказ в возбуждении уголовного дела в советском уголовном процессе (по матеріалам органов МВД Украинской ССР) : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза”/ Д. П. Письменный. – Харьков, 1980. – 19 с.
111. Зеленецкий В. С. Прокурорский надзор за исполнением органами дознания и досудебного следствия законов при приеме заявлений и сообщений о преступлениях : [монография] / Зеленецкий В. С. – Харьков : Восточно-региональный центр гуманитарно-образовательных инициатив, 2004. – 400 с.
112. Томин В. Т. Острые углы уголовного судопроизводства / Томин В. С. – М. : Юрид. лит., 1991. – 240 с.
113. Зеленецький В. Прокурорський нагляд за виконанням законів при реєстрації джерел інформації про злочини / В. Зеленецький, Л. Лобойко // Вісник прокуратури. – 2002. – № 6. – С. 35–46.
114. Маляренко В. Т. Про завдання кримінального судочинства / В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 6. –
С. 38–48.
115. Стрекалов С. Ф.Узагальнення практики реагування судів України на порушення закону, допущені при провадженні дізнання та попереднього слідства / С. Ф.Стрекалов // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 2. –С. 13–23.
116. Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 р. № 2 // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 3. – С. 17–20.
117. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальна компетенція : [монографія] / Лобойко Л. М. – Дніпропетровськ : Дніпропетр. держ. ун-т внут. справ, 2006 – 188 с.
118. Про адвокатуру : Закон України від 19 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – Ст. 62.
119. Ухвала спільного засідання суддів Судової палати у кримінальних справах і Військової судової колегії Верховного Суду України від 20 лютого 2004 р // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 5. – С. 22.
120. Проведення розслідування, віддання до суду і розгляд справи у судовому засіданні без порушення кримінальної справи є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону : Постанова президії Закарпатського обласного суду від 11 січня 1988 р.(витяг) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К., 1993. – № 4 : Практика судів України в кримінальних справах. – С. 255–256.
121. Проведення попереднього слідства по матеріалах, виділених з іншої справи в окреме провадження щодо іншої особи за новим обвинуваченням, без порушення кримінальної справи дає підстави для скасування вироку : Постанова президії Рівненського обласного суду від 12 червня 1985 р.(витяг) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К., 1993. – № 4 : Практика судів України в кримінальних справах. –С. 256–257.
122. Маляренко В. Т. Щодо строків кримінального процесу / В. Т. Маляренко // Право України. – 2000. – № 1. – С. 16–23.
123. Маляренко В. Т. Кримінально-процесуальне законодавство України: питання ставлення і розвитку / В. Т. Маляренко // Право України. –2003. – № 9. – С. 3–14.
124. Защита по уголовному делу / под ред. Е. Ю. Львовой. – М., 1998. – 110 с.
125. Зейкан Я. П. Захист у кримінальній справі: [наук.-практ. посіб.] / Зейкан Я. П. – К. : Вища шк., 2002. – 271 с.
126. Ольков С. Г. Типичные уголовно-процессуальные правонарушения конституционных прав граждан и проблемы их предупреждения : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза”/ С. Г. Ольков. – М., 1991. – 24 с.
127. Управление органами расследования преступления: [учеб. пособие]. – М. : Акад. МВД РФ, 2000. – 199 с.
128. Власов В. И. Расследование преступлений. Проблемы качества / В. И. Власов. – Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1988. – 199 с.
129. Бережний С. Д. Повернення кримінальних справ на додаткове розслідування /С. Д. Бережний // Вісник Верховного Суду України. – 2006. –№ 9. – С. 41–46.
130. Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України (1963–1997 роки). Із змінами і доповненнями за станом на 8 лютого 1998 р. – Сімферополь : Таврія, 1998. – 711 с.
131. Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 15 березня 2005 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 6. – С. 19.
132. Маляренко В. Т. Інститут понятих у кримінальному процесі України / В. Т. Маляренко, І. В. Вернидубов // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 3. – С. 22–27.
133. Кергандберг Э. Понятые в советском уголовном процессе / Э. Кергандберг, П. Прукс // Советское государство и право. – 1986. – № 2. – С. 102–104.
134. Узагальнення практики застосування органами досудового слідства, районними судами м. Києва та апеляційним судом м. Києва законодавства, яке забезпечує підозрюваному, обвинуваченому, підсудному та засудженому права на захист // Адвокат. – 2003. – № 2. – С. 45–51.
135. Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23 грудня 2003 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 4. – С. 26.
136. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / Верховний Суд України; за заг. ред. В. Т. Маляренка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 368 с.
137. Судова практика розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення, вчинені на кордоні з Республікою Молдова // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 3. – С. 13–21.
138. Практика розгляду судами кримінальних справ про не виплату заробітної плати стипендій, пенсій чи інших установлених законом виплат / [узаг. О. Ф. Селівоном] // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 10. – С. 15–21.
139. Практика застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту / [узаг. С. М. Міщенком, Л. В. Гавриловою, О. М. Ковалевичем] // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 6. – С. 22–29.
140. Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р. № 4 // Юридичний вісник України. – 2003. – № 23. – С. 16–23.
141. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2005 р./ [опрац. Ф. М. Марчуком, Г. І. Рудник] // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 6. – С. 33–47.
142. Про практику застосування судами України законодавства що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування : Постанова Верховного Суду України від 11 лютого 2005 р. № 2 // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 3. – С. 17–20.
143. Ерофеев Г. А. Существенные нарушения уголовно-процессуального закона как условные и безусловные основания пересмотра приговоров / Г. А. Ерофеев // Вопросы социального управления и права : межвуз. сб. науч. тр. – Свердловск. – Вып. 63. – С. 102–104.
144. Проект Кримінально-процесуального кодексу України : матеріали до засідання круглого столу “Обговорення проекту Кримінально-процесуального кодексу України (реєстр № 3456-д) та його впровадження у світлі Європейської конвенції з прав людини”], (Київ, 13 березня 2006 р.). – К., 2006.
145. Прокурорський нагляд в Україні : курс лекцій [для студ. юрид. вищ. навч. зал.] / [кол. авторів : В. Т. Нор, Я. О. Береський, І. І. Когутичук та ін.] ; за ред. проф. В. Т. Нора. – Львів : Тріада плюс, 2002. – 152 с.
146. Горбачов В. П. Питання порушення кримінальної справи у проектах нового Кримінально-процесуального кодексу України / В. П. Горбачов // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : зб. наук. пр. – Донецьк, 2004. – № 1. – С. 129–145.
147. Маляренко В. Т. Прокурор у кримінальному судочинстві / В. Т. Маляренко, І. В. Вернидубов. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 240 с.
148. Бакаев Д.М. Сущность задач, формы и методы прокурорского надзора / Д.М. Бакаев, Цимбалистенко. – Х. : Нац. ун-т внутр. справ, 1999. – 130 с.
149. Каркач П. М. Органи прокуратури України : [навч.-метод. посіб.] / П. М. Каркач, С. М. Іванов. – Харків : Видавець СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2007. – 360 с.
150. Гришин Ю. А. Окончание досудебного следствия с составлением обвинительного заключения: проблемы и пути реформирования / Ю. А. Гришин. – Луганск : РИО ЛИВД, 1999. – 252 с.
151. Баулін О. В. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого та їх правові гарантії : [монографія] / О. В. Баулін, Н. С. Карпов ; під заг ред. З. Д. Смітієнко. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2001. – 232 с.
152. Долежан В. В. Проблемы компетенции прокуратуры : автореф. дис. на соискание ученой степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза”/ В. В. Долежан. – М., 1991. – 45 с.
153. Маляренко В. Т. Межі досудового контролю за додержанням прав і свобод людини в стадії попереднього розслідування кримінальної справи / В. Т. Маляренко, П. П. Пилипчук // Право України. – 2001. – № 4. –С. 40–44.
154. Якимович Ю. К. Избранные статьи / Якимович Ю. К. – Томск : Изд-во Томск. ун-та, 1997. – С. 56–57.
155. Маляренко В. Т. Про оскарження дій (бездіяльності) та процесуальних рішень органів дізнання, слідчого і прокурора / В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 6. –
С. 50–53.
156. Примак В. Оскарження дій органів досудового слідства / В. Примак // Юридичний вісник України. – 2002. – 23 – 29 берез. – № 13. –
С. 7–12.
157. Петрухин И. Л. О реформе уголовного судопроизводства / И. Л. Петрухин // Судебная реформа: проблемы и перспективы. – М., 2001. – С. 100–124.
158. Боднар В. Міна прискореної дії / В. Боднар // Іменем закону. –2007. – № 10. – С. 5.
159. Шило О. Оскарження до суду постанов слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи щодо певної особи: актуальні проблеми / О. Шило, О. Капліна // Право України. – 2003. – № 11. – С. 137–140.
160. Вознюк В. Оскарження дій органів досудового слідства / В. Вознюк // Юридичний вісник України. – 2002. – 23–29 берез. – № 13. – С. 6–7.
161. Оліянчук Ю. Співвідношення судового контролю і функцій органів дізнання, досудового слідства та прокуратури / Ю. Оліянчук // Вісник прокуратури. – 2003. – № 11. – С. 91–96.
162. Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України : [підручник] / В. М. Тертишник. – [4-е вид.]. – К. : А.С.К., 2003. – 1120 с.
163. Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 р. № 1 // Вісник Верховного Суду України. –2005. – № 2. – С. 15–16.
164. Лобач В. Повноваження прокурора як головного суб’єкта кримінального переслідування / В. Лобач // Прокуратура. Людина. Держава. –2005. – № 7. – С. 3–14.
165. Кудрявцев В. Проблеми розгляду судами скарг / В. Кудрявцев // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 11. – С. 3–9.
166. Проблеми затримання та взяття під варту на досудовому провадженні по кримінальній справі: Міжнародні стандарти. Законодавство України. Практика застосування / [В. І. Борисов, Н. В. Глинська, В. С. Зеленецький, О. Г. Шило]. – Харків : Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2005. – 351 с.
167. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які ведуть дізнання і досудове слідство : наказ Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 р. № 4 // Юридичний вісник України. – 2003. – № 23. – С. 16–23.
168. Шпонька В. П. Взяття під варту та продовження його строків на стадії досудового розслідування кримінальної справи: проблеми правозастосування / В. П. Шпонька, О. Г. Шило // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 8. – С. 45–47.
169. Шило О. Взяття під варту повинно застосовуватися виключно на підставі обґрунтованих рішень / О. Шило, Н. Глинська // Право України. –2004. – № 10. – С. 91–94.
170. Маляренко В. Т. Про недоторканність житла чи іншого володіння особи як засаду кримінального судочинства / В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 9. – С. 2–13.
171. Гаврилов А. К. Организация работы начальника следственного отделения / Гаврилов А. К. – Волгоград : Волгоград. ВСШ МВД СССР, 1972. – 79 с.
172. Гуткин И. Начальник следственного отдела и его процессуальные полномочия / И. Гуткин // Советская милиция. – 1967. – № 4. – С. 66–70.
173. Розенко В. Организация труда и управления в следственном аппарате МВД / В. Розенко, А. Сербулов. – К. : КВШ МВД СССР, 1972. – 80 с.
174. Воронин Э. И. Процессульное положение начальника следственного отдела органов внутренних дел : [учеб. пособие] / Воронин Э. И. – Караганда : Карганд. ВШ МВД ССР, 1975. – 94 с.
175. Мінюков П. І. Процесуальні повноваження начальника слідчого відділу (відділення) органів внутрішніх справ і проблеми керівництва досудовим слідством : [навч. посіб.] / П. І. Мінюков, А. П. Мінюков. – К. : Кондор, 2004. – 214 с.
176. Сербулов А. О работе следственного аппарата МООП / А. Сербулов, А. Соловьев // Социалистическая законность. – 1964. – № 7. – С. 8–11.
177. Онищук З. М. Следователь в советском уголовном процессе : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика”/ З. М. Онищук. – Харьков, 1964. –16 с.
178. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / под общ. ред. В. П. Верина, В. В. Мозкова. – М. : Экзамен. – 976 с.
179. Камынин И. Ответственность в сфере уголовного процесса / И. Камынин // Законность. – 2006. – № 1. – С. 5–11.
180. Шиндяпина М. Д. Стадии юридической ответственности : [учеб. пособие] / М. Д. Шиндяпина. – М., 1998. – 113 с.
181. Бажанов М. И. Уголовно-правовая охрана Советского правосудия : [учеб. пособие] / М. И. Бажанов. – Харьков : Юрид. ин-т, 1986. – 42 с.
182. Рашковская Ш. С. Преступление против правосудия : [учеб. пособие] / Рашковская Ш. С. – М. : ВЮЗИ, 1978. – 104 с.
183. Кульберг Я. М. Преступления против правосудия : [учеб. пособие] / Кульберг Я. М. – М. : Госюриздат, 1962. – 61 с.
184. Кримінальний процес України : [підручник] / Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.
185. Власов И. С. Ответственность за преступления против правосудия / И. С. Власов, И. М. Тяжкова. – М. : Госюриздат, 1958. – 136 с.
186. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К. : Каннон, 2001. – 1103 с.
187. Конституційний Суд України: рішення, висновки. 1997–2001 : у 2 кн. / відп. ред. П. Б. Євграфов. – К., 2001.– Кн. 1. – 511 с.
188. Допит підозрюваного: недопущення тортур та інших порушень прав людини // Розкриття та розслідування злочинів слідчими та оперативними працівниками органів внутрішніх справ : зб. метод. рек. / [уклад. С. В. Кишенько]. – К., 2005. – С. 142–184.
189. Вестник Советской юстиции. – 1927. – № 8. – С. 287.
190. Гужин А. Т. Уголовно-правовая борьба с посягательствами на советское правосудне : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук / А. Т.Гужин. – Ростов н/Д., 1958. – 16 с.
191. Иванов В. Д. Вопросы борьбы с посягательствами против правосудия в деятельности органов суда и следствия Казахской ССР / В. Д. Иванов. – Караганда : Караганд. ВШ МВД СССР, 1975. – 46 с.
192. Трегубов Н. С. Ложный донос и лжесвидетельство / Н. С. Трегубов // Журнал Министерства юстиции. – 1894–1895. – № 4. – С. 93–97.
193. Лившиц С. Ответственность за ложные показания / С. Лившиц // Социалистическая законность. – 1946. – № 7. – С. 27.
194. Быканов М. Лжесвидетельство – враг правосудия / М. Быканов // Законность. – 2006. – № 5.– С. 26–27.
195. Додонов Д. Усилить вопрос за лжесвидетельство / Д. Додонов // Законность. – 2006. – № 5. – С. 27–28.
196. Нафиев С. Право на защиту – не беспредельно / С. Нафиев, А. Васин // Законность. – 1999. – № 4. – С. 5 – 7.
197. Сборник постановлений Пленума и определений судебной коллегии по уголовным делам Верховного Суда РСФСР. 1964–1972 гг. – М. : Изв. Совета народных депутатов СССР, 1974. – 758 с.
198. Гомьен Д. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика / Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. – М. : Изд-во МНИМП, 1998. – С. 251–252.
199. Венедиктов В. С. Юридична відповідальність працівників ОВС України : [монографія] / В. С. Венедиктов. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 269 с. Венедиктов В. С. Юридична відповідальність працівників ОВС України : [монографія] / В. С. Венедиктов. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 269 с.
200. Государственное управление: О