КЛОПОТАННЯ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП.................................................................................................................... 4
РОЗДІЛ 1. Поняття, процесуальна природа та види клопотань
в кримінальному процесі України ........................................................... 15
1.1. Поняття і процесуальна природа клопотань ............................... 15
1.2. Класифікація клопотань ................................................................. 58
Висновки до розділу 1 ............................................................................... 85
РОЗДІЛ 2. Заявлення, розгляд та вирішення клопотань на
досудовому слідстві................................................................................... 88
2.1. Клопотання при проведенні дослідчої перевірки, порушенні
справи або відмови у її порушенні ........,................................................. 88
2.2. Клопотання у зв’язку з проведенням слідчих дій та
обранням, скасуванням або зміною запобіжного заходу ...................... 94
2.3. Клопотання при пред’явленні обвинувачення,
закінченні досудового слідства та перевірці прокурором
справи перед затвердженням обвинувального висновку .................... 107
2.4. Розгляд та вирішення клопотань слідчим ...................................... 124
Висновки до розділу 2 ............................................................................. 132
РОЗДІЛ 3. Заявлення, розгляд і вирішення клопотань
в суді ..................................................,...................................................... 135
3.1. Клопотання на попередньому розгляді справи суддею ................ 135
3.2. Клопотання у судовому розгляді справи: ...................................... 143
3.2.1. Підготовча частина судового засідання ............................ 144
3.2.2. Судове слідство ................................................................... 148
3.2.3. Дебати та останнє слово .................................................... 156
3.2.4. Постановлення вироку ........................................................ 161
3.3. Клопотання при апеляційному, касаційному перегляді справи; перегляді в порядку виключного провадження .......................,............ 168
3.4. Клопотання на стадії виконання вироку ........................................ 176
Висновки до розділу 3 ............................................................................. 181
ВИСНОВКИ ...................................................................................................... 184
ДОДАТКИ ......................................................................................................... 194
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..................................................... 203

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Важливим кроком на шляху розбудови правової держави в Україні, виходу її на міжнародний рівень, становлення демократичних засад кримінального судочинства стала ратифікація Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 6 якої закріплює право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Вказане свідчить, що пріоритетною діяльністю в Україні на даний час стає захист прав та законних інтересів людини. Особливу роль в цьому відіграють гарантії забезпечення та дотримання прав людини під час відправлення правосуддя – як адміністративного, господарського, цивільного, так і кримінального. У зв’язку зі специфікою кримінального процесу як діяльності, пов’язаної з певними обмеженнями прав людини, особливу увагу необхідно приділяти дотриманню прав особи саме під час здійснення кримінального судочинства – як від моменту порушення кримінальної справи і аж до стадій виконання вироку та виключного провадження.
Чинним законодавством розроблено ряд гарантій, за допомогою яких здійснюється ефективне та дієве забезпечення прав людини під час відправлення кримінального судочинства. Одним із засобів неухильного дотримання прав учасника процесу є передбачений законом механізм заявлення ним клопотань та їх розв’язання компетентним державним органом. Водночас політичні та соціально-економічні зміни, що відбулися в Україні протягом останніх років і тривають в даний час, свідчать про необхідність та нагальність реформування кримінально-процесуального законодавства, особливо в частині гарантій забезпечення та дотримання прав учасників кримінального судочинства, що забезпечують доступ до правосуддя. Вибір теми дослідження обумовлений необхідністю визначити основні напрямки реформування кримінально-процесуального законодавства та удосконалення правозастосовчої практики в частині порядку заявлення, розгляду та вирішення клопотань на різних стадіях кримінального процесу України.
Вагомий внесок у розробку проблем інституту клопотань в кримінальному процесі зробили такі автори, як Н. А. Власова, П. А. Лупінська, А. Я. Меженцева, І. Д. Перлов, О. Г. Торянніков, О. В. Хімічева, Л. В. Черечукіна, В. В. Шимановський та інші. Окремі аспекти процесуального порядку заявлення, розгляду та вирішення клопотань на досудовому слідстві та в суді вивчалися В. Л. Будніковим, Ю. О. Гришиним, С. О. Ковальчуком, О. Ю. Костюченко, О. П. Кучинською, В. Т. Маляренком, О. Р. Михайленком, Д. П. Письменним, М. А. Погорецьким, В. О. Попелюшком, А. Ю. Строган, М. С. Строговичем, А. М. Титовим, В. М. Трофименком, В. С. Шадріним та ін. Варто констатувати, що в науці кримінально-процесуального права більш розробленими є процесуальні проблеми заявлення клопотань захисниками, що були предметом дослідження у працях М. О. Баєва, Т. В. Варфоломеєвої, Я. П. Зейкана, Л. Д. Кокорєва, Т. В. Корчевої, О. Ю. Львової, З. В. Макарової, Г. Д. Побегайла, Ю. І. Стецовського та ін.
В той же час у вітчизняній кримінально-процесуальній науці немає єдиного комплексного дослідження інституту клопотань та особливостей процесуального порядку їх заявлення, розгляду та вирішення на всіх стадіях кримінального судочинства. На даний час в Україні захищено два дисертаційних дослідження, пов’язаних зі вказаною проблематикою (Л. В. Черечукіна, 1998 рік; А. Ю. Строган, 2008 рік), однак в них акцент зроблено на праві подавати скарги та клопотання на досудовому слідстві. Інші дисертаційні дослідження (А. Я. Меженцева, О. Г. Торянніков) проводилися ще в 1980-х роках і базувалися на радянському законодавстві. Відповідно, у вказаних працях з об’єктивних причин не враховано ті концептуальні зміни в українському законодавстві, які були прийняті в останні роки. Тому маємо констатувати, що питання, пов’язані із процедурою заявлення, розгляду та вирішення клопотань, залишилися поза спеціальним дослідженням і не отримали повного і цілісного висвітлення в юридичній літературі, деякі інші не одержали однозначного вирішення в практичній діяльності (що підтверджується проведеним автором вивченням кримінальних справ та опитуванням працівників правоохоронних органів). Наведені аргументи свідчать про актуальність обраної теми дослідження та обумовлюють необхідність комплексного вивчення особливостей процесу заявлення, розгляду та вирішення клопотань в кримінальному процесі України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дослідження ґрунтується на основних положеннях Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006. Дисертація виконана відповідно до планів наукових досліджень Академії адвокатури України і є складовою тематичного плану науково-дослідних робіт „Розробка проблем прав людини. Сприяння забезпеченню прав і свобод людини, забезпечення їх правового захисту. Дослідження питань професійного захисту порушених, невизнаних, оспорюваних прав, свобод чи інтересів особи”, затвердженого рішенням Вченої ради Академії адвокатури України від 11 лютого 2002 року, протокол № 5. Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Академії адвокатури України від 26 лютого 2007 року, протокол № 8.
Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає у комплексному вивченні теоретичних і практичних проблемних питань, що виникають під час заявлення, розгляду, вирішення клопотань на різних стадіях кримінального процесу України; визначенні недоліків та прогалин чинного кримінально-процесуального закону; розробці і формулюванню на цій основі обґрунтованих пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення законодавства у вказаній частині та підвищення ефективності його застосування.
Для досягнення зазначеної мети під час дослідження були поставлені наступні завдання:
1. Дослідити різноманітні підходи до тлумачення поняття „клопотання” в наукових працях вчених-процесуалістів та практичних працівників; розробити власне визначення цього поняття; з’ясувати процесуальну природу клопотань.
2. Розробити науково обґрунтовану класифікацію клопотань в кримінальному процесі України.
3. Дослідити процесуальний порядок заявлення, розгляду та вирішення клопотань на різних стадіях та етапах кримінального процесу, визначити їх особливості.
4. Проаналізувати чинне кримінально-процесуальне законодавство та правозастосовчу практику, виявити недоліки у правовому регулюванні процедури заявлення, розгляду та вирішення клопотань.
5. На підставі здійсненого дослідження сформулювати та запропонувати науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення чинного КПК України, а також в порядку обговорення проекту КПК України.
Об’єктом дослідження є інститут клопотань у кримінальному процесі України.
Предметом дослідження є проблемні теоретичні та практичні питання, а також закономірності кримінально-процесуального регулювання, пов’язані із порядком заявлення та розгляду клопотань; відповідні наукові джерела; кримінально-процесуальне законодавство України та інших держав; матеріали слідчої і судової практики.
Методи дослідження. Методологією даного дисертаційного дослідження є система філософських, загальнонаукових та спеціально-юридичних методів пізнання, які використано у взаємозв’язку і взаємозалежності, що дозволило провести всебічне, повне та об’єктивне дослідження. Основою методики є діалектичний метод, за допомогою якого предмети (явища) вивчалися в єдності та суперечності їх протилежностей та в їх розвитку. Крім того, використано наступні спеціальні методи дослідження:
- системно-структурний метод, який дав змогу розробити класифікацію клопотань в кримінальному процесі, а також розглянути структуру клопотань;
- порівняльно-правовий метод, який використано при порівнянні окремих норм КПК України із положеннями проекту КПК та відповідними нормами законодавства інших країн з метою виявлення та використання позитивного досвіду останніх;
- формально-логічний метод, який використано при визначенні понять і з’ясуванні їх сутності, розмежуванні різних категорій;
- конкретно-соціологічний та статистичний методи, які застосовано при вивченні та узагальненні судової і слідчої практики, аналізі результатів проведеного анкетування;
- метод моделювання, який дав змогу розробити та запропонувати власні моделі слідчо-судових процедур, пов’язаних із заявленням та розв’язанням клопотань.
Теоретичну основу дисертаційного дослідження складають наукові праці та дослідження, що стосуються кримінально-процесуального і кримінального права, теорії держави і права, судоустрою, криміналістики, юридичної психології, прокурорського нагляду, конституційного права тощо.
Емпіричну базу дослідження становлять: матеріали узагальнень, статистичні дані, результати вивчення автором 170 кримінальних справ, розглянутих судами, результати анкетування працівників правоохоронних органів (93 слідчих органів внутрішніх справ і прокуратури та 80 суддів). Крім того, автором використано особистий досвід роботи в органах прокуратури України.
Нормативно-правову базу дослідження становлять: міжнародно-правові акти, ратифіковані Україною, Конституція України, Кримінально-процесуальний кодекс України та деяких інших держав СНД (Російської Федерації, Білорусі, Вірменії), окремі нормативні акти України. При проведенні дослідження також проводився аналіз положень проекту КПК України № 1233 від 13 грудня 2007 року.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дослідженні вперше в науці кримінального процесу України із врахуванням сучасних тенденцій розвитку вітчизняного кримінально-процесуального права здійснено системний, комплексний аналіз сутності, змісту, видів клопотань, що можуть бути заявлені особами, які беруть участь у здійсненні кримінального судочинства, узагальнено проблемні теоретичні та практичні питання, сформульовано обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства в частині порядку заявлення, розгляду та вирішення клопотань на різних стадіях кримінального судочинства.
В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків та положень, що відповідають вимогам наукової новизни і виносяться на захист. До них слід віднести наступні наукові результати:
Уперше:
- встановлено, що в науці кримінально-процесуального права поняття клопотання визначається в декількох аспектах: як прохання, як звернення, як вимога, як право учасника процесу;
- обґрунтовано необхідність теоретичного розроблення поняття процесуальної вимоги. Зроблено висновок, що КПК України в окремих нормах оперує поняттям „вимога” учасника процесу, а тому запропоноване поняття має бути введено в теорію та практику кримінального процесу України;
- аргументовано, що в КПК України при наявності спеціальних норм відсутні загальні норми щодо порядку заявлення, розгляду та вирішення клопотань, що є суттєвою прогалиною закону, яка може впливати на стан забезпечення прав та законних інтересів учасників кримінального судочинства. Обґрунтовано, що норми, які в основному розуміються як загальні (ст. 129 КПК України – „Розгляд клопотань слідчим” та ст. 296 КПК України – „Заявлення і розв’язання клопотань”) є спеціальними нормами, що регулюють відповідний порядок лише на окремих етапах кримінального процесу. Вказане призводить до необхідності доповнення КПК України загальними нормами щодо порядку заявлення, розгляду та вирішення клопотань як під час досудового слідства, так і в суді;
- обґрунтовано необхідність заміни формулювання „просити”, „просить”, що міститься в окремих статтях КПК України (ст. ст. 146, 170, 197, 262 КПК України) на вираз „заявляти клопотання”, „заявляє клопотання”;
- запропоновано надати учасникам процесу право шляхом заявлення клопотання ознайомлюватися з матеріалами справи в суді не після призначення справи до розгляду, а до моменту проведення попереднього розгляду справи;
- висловлено ідею про доповнення КПК України нормою про те, що якщо до моменту проведення попереднього розгляду справи учасником процесу до суду внесено письмове клопотання, і під час попереднього розгляду у суду виникає необхідність уточнення обґрунтування чи вимог по даному клопотанню у його заявника, в разі неявки останнього, суд може перенести проведення попереднього розгляду на строк до 10 діб, визнавши обов’язковою участь вказаного учасника і повідомивши його про це належним чином.
Набуло подальшого розвитку:
- розроблено науково обґрунтовану класифікацію клопотань в кримінальному процесі. За таким критерієм як етап кримінального судочинства клопотання поділяються на заявлені на досудовому слідстві та після його закінчення, та заявлені під час розгляду справи в суді. За суб’єктом заявлення розподіляються на клопотання учасників процесу та клопотання осіб, які не є учасниками, але беруть участь у справі; за суб’єктом розгляду та вирішення – на клопотання, адресовані особі, яка проводить дізнання, слідчому, прокурору, суду. За обов’язковістю (імперативністю) задоволення клопотання поділяються на такі, що вирішуються на розсуд уповноваженого органу, і такі, що підлягають безумовному задоволенню. За формою виділяються усні та письмові клопотання; за метою – пошукові та процедурні. В залежності від того, чи заявлялося клопотання раніше, можна виділити первинні та повторні клопотання;
- наведено аргументи щодо удосконалення правового регулювання строку для вирішення клопотань в ході досудового слідства та запропоновано встановити 2 різновиди таких строків – залишити
3-добовий строк для клопотань про проведення слідчих дій, заявлених до закінчення слідства; та передбачити в загальній нормі, що розгляд і вирішення клопотань має відбуватися негайно, але не пізніше доби після його заявлення. В такому ж порядку (негайно) слід розглядати та вирішувати клопотання при виконанні вимог ст. ст. 217–218 КПК України. Щодо клопотань, заявлених в суді до винесення судового рішення, обґрунтовано необхідність їх негайного розв’язання;
- запропоновано встановити більш врегульований порядок ознайомлення заявника клопотання із прийнятим рішенням за результатами його розв’язання слідчим, особою, яка проводить дізнання, прокурором, а саме – шляхом особистого ознайомлення з постановою і засвідчення цього факту своїм підписом;
- висловлено власні пропозиції щодо удосконалення порядку пред’явлення обвинувачення з метою недопущення перенесення цієї процесуальної дії на останній день досудового слідства, що може призвести до порушення права на заявлення клопотань;
- підтримано та розвинуто ідею про надання засудженому, його захиснику або законному представнику права подавати клопотання до суду про вирішення питань, пов’язаних з виконанням вироку.
Удосконалено:
- поняття клопотання в кримінальному процесі, під яким автор розуміє офіційне звернення до уповноваженого суб’єкта (дізнавача, слідчого, прокурора чи суду) особою, яка наділена таким правом, викладене в усній чи письмовій формі, про виконання певної процесуальної дії чи прийняття рішення з усіх питань, які мають значення для справи, з метою забезпечення прав та законних інтересів особи у кримінальному судочинстві;
- запропоновано встановити, що застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки або застави можливе лише за клопотанням чи згодою особи, яка бажає виступити поручителем або внести заставу, і особи, щодо якої вирішується питання про обрання запобіжного заходу;
- зроблено висновок про необхідність встановлення в законі додаткових гарантій щодо ознайомлення потерпілого з матеріалами справи після закінчення слідства і запропоновано новий порядок відповідного ознайомлення;
- на усунення випадків незаконних, пов’язаних із браком часу відмов в задоволенні клопотань, заявлених після закінчення слідства, обґрунтовано доцільність встановлення в законі процедури скороченого порядку продовження строку слідства з метою належного вирішення таких клопотань і вчинення необхідних процесуальних дій;
- аргументовано, що в ході судових дебатів в разі необхідності сторонами можуть бути заявлені окремі види клопотань. Запропоновано доповнити чинне законодавство відповідними змінами.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані:
- у законотворчій діяльності – при внесенні змін та доповнень до чинного КПК України, а також при доопрацюванні проекту КПК України;
- у науково-дослідній сфері – для подальших досліджень проблемних теоретичних та практичних питань кримінально-процесуального права України;
- у правозастосовчій діяльності – під час провадження у кримінальних справах працівниками органів дізнання, слідчими, прокурорами, адвокатами, суддями;
- у навчальному процесі – при викладанні курсу кримінально-процесуального права України, підготовці підручників, навчальних посібників, курсів лекцій, методичних вказівок, науково-практичних коментарів.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертація підготовлена на кафедрі кримінального процесу та криміналістики Академії адвокатури України, представлена і обговорена на засіданні цієї кафедри, схвалена нею і рекомендована до захисту.
Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на міжнародній науковій конференції „Верховенство права в адвокатській діяльності” (14–15 грудня 2007 року, м. Київ); науково-практичному семінарі „Удосконалення норм кримінально-процесуального законодавства України” (20 березня 2008 року, м. Луганськ); міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні питання реформування правової системи України” (30–31 травня 2008 року, м. Луцьк); науково-практичній конференції „Освітньо-наукове забезпечення діяльності правоохоронних органів України” (14 листопада 2008 року, м. Хмельницький); міжнародній науковій конференції „Проблеми захисту і представництва прав громадян” (14 листопада 2008 року, м. Київ).
Пропозиції автора щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального закону та розробки нового КПК України направлені Голові Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження від 29 жовтня 2008 року, з якого вбачається, що пропозиції мають необхідний теоретичний і методологічний рівень та практичну значимість і можуть бути враховані робочою групою Комітету при підготовці до другого читання законопроекту).
Публікації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції дисертації викладені у шести наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених Вищою атестаційною комісією України, та трьох тезах доповідей.
Структура дисертації обумовлена метою та предметом дослідження і відповідає логіці наукового пошуку. Робота складається з вступу, трьох розділів, що включають десять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 229 сторінок, із яких 193 сторінки основного тексту. Список використаних джерел на 26 сторінках (246 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволяє зробити ряд висновків, важливих для теорії кримінально-процесуального права та сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства. Найбільш вагомими серед них є наступні положення:
Висновки, важливі для теорії кримінально-процесуального права:
1. В науці кримінально-процесуального права поняття „клопотання” визначається в декількох аспектах: як прохання; як звернення, як вимога, як право учасника процесу тощо.
2. Клопотання – це офіційне звернення до уповноваженого суб’єкта (дізнавача, слідчого, прокурора чи суду) особою, яка наділена таким правом, викладене в усній чи письмовій формі, про виконання певної процесуальної дії чи прийняття рішення з усіх питань, які мають значення для справи, з метою забезпечення прав та свобод особи у кримінальному судочинстві.
3. Клопотання в кримінальному процесі можуть бути класифіковані за різними критеріями. За етапом кримінального судочинства клопотання поділяються на такі, які заявлені на досудовому слідстві та після його закінчення, та заявлені під час розгляду справи в суді. За суб’єктом заявлення розподіляються на клопотання учасників процесу та клопотання осіб, які не є власне учасниками, але беруть участь у справі; за суб’єктом розгляду та вирішення – на клопотання, адресовані особі, яка проводить дізнання чи слідчому, прокурору, суду. За обов’язковістю (імперативністю) задоволення клопотання поділяються на ті, що вирішуються на розсуд уповноваженого органу, і ті, що підлягають безумовному задоволенню. За формою виділяються усні та письмові клопотання; за метою – пошукові та процедурні. В залежності від того, чи заявлялося клопотання раніше, можна виділити первинні та повторні клопотання.
4. Процесуальна вимога – це різновид клопотання в кримінальному процесі, який являє собою офіційне звернення особи, звернене до уповноваженого суб’єкта (дізнавача, слідчого, прокурора чи суду), викладене в усній чи письмовій формі, про виконання певної процесуальної дії чи прийняття рішення з усіх питань, які мають значення для справи з метою забезпечення здійснення її певного права, прямо передбаченого в законі, яке підлягає безумовному задоволенню уповноваженим суб’єктом.
Висновки щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства
5. В ст. 32 КПК України („Роз’яснення значення термінів Кодексу”) слід офіційно закріпити визначення поняття клопотання.
6. Формулювання „просити”, „просить” яке міститься в окремих статтях КПК України (ст.ст. 146, 170, 197, 262 КПК України) підлягає заміні на вираз „заявляти клопотання”, „заявляє клопотання”.
7. Чинний КПК України слід доповнити загальними нормами, які б регулювали порядок заявлення, розгляду та вирішення клопотань як під час досудового слідства, так і в суді. Враховуючи специфіку кожного із таких порядків, вказані норми мають міститися в главах 11 („Основні положення досудового слідства”) та 24 („Загальні положення судового розгляду”) КПК України відповідно. Такий же підхід до розміщення норм варто зберегти і в новому КПК України.
8. В загальній нормі про порядок розв’язання клопотань на досудовому слідстві необхідно передбачити, що розгляд та вирішення клопотань учасників процесу, має відбуватися негайно, але не пізніше доби після їх заявлення, якщо інше не встановлено Кодексом. Про результати розгляду та вирішення клопотання повідомляється особа, яка його заявила, шляхом особистого ознайомлення з постановою про задоволення, відмову в задоволенні (часткову відмову в задоволенні) клопотання і засвідчення цього факту своїм підписом. В разі неможливості такого ознайомлення з поважних причин слідчий направляє заявнику повідомлення про результати розгляду та вирішення клопотання та копію відповідної постанови. Дані, що підтверджують таке направлення, зберігаються у матеріалах кримінальної справи.
9. Слід наділити зацікавлених учасників правом заявляти клопотання про подання нових доказів під час проведення дослідчої перевірки, а в разі винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи - про ознайомлення з матеріалами перевірки та отримання копії постанови.
10. Варто розширити перелік слідчих дій, які можна виконувати до порушення кримінальної справи, зокрема, в частині надання права на проведення виїмки чи добровільної видачі (в разі віднесення цієї процесуальної дій до слідчих) за відповідним клопотанням особи.
11. Необхідно наділити слідчого чи особу, яка проводить дізнання, правом провести додатковий допит особи, яка заявила клопотання про проведення слідчої дії, або отримати відповідні пояснення, уточнення чи доповнення з метою з’ясування обставин, про встановлення яких просить особа.
12. Слід доповнити ст. 197 КПК України („Права обвинуваченого при призначенні і проведенні експертизи”) вказівкою на те, що такі клопотання обвинуваченого розглядаються та вирішуються за загальними правилами розгляду та вирішення клопотань під час досудового слідства (після введення відповідної норми), а також наділити потерпілого такими ж правами при провадженні експертизи, які має обвинувачений.
13. Ч.5 ст. 165-2 КПК України („Порядок обрання запобіжного заходу”) необхідно викласти в наступній редакції: «Після одержання подання суддя вивчає матеріали кримінальної справи, представлені органами дізнання, слідчим, прокурором. В судовому засіданні суддя зобов’язаний перевірити, хто з учасників процесу з’явився, роз’яснити їм права на заявлення відводів та клопотань в межах предмету судового дослідження, дачу пояснень, висловлення своєї думки щодо клопотань і пояснень інших учасників розгляду, оскарження постанови судді. Суддя вислуховує клопотання учасників розгляду та негайно вирішує їх, після чого допитує підозрюваного чи обвинуваченого, а при необхідності бере пояснення в особи, в провадженні якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора, захисника, якщо він з’явився, і виносить постанову: 1) про відмову в обранні запобіжного заходу, якщо для його обрання немає підстав; 2) про обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту».
14. Аналогічні зміни повинні бути внесені і до ст. 165-3 КПК України в частині порядку продовження судом строків тримання під вартою. При цьому слід передбачити, що за своєчасно внесеним клопотанням обвинуваченого розгляд судом подання про продовження строків тримання під вартою відбувається в його присутності.
15. Доцільно передбачити, що застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки або застави можливе лише за клопотанням чи згодою особи, яка бажає виступити поручителем або заставодавцем, а також особи, щодо якої вирішується питання про обрання такого запобіжного заходу.
16. Необхідно доповнити ст. 133 КПК України („Строк пред’явлення обвинувачення”) наступним реченням: «Обвинувачення має бути пред’явлено не пізніше, ніж за три доби до закінчення загального (двохмісячного) чи продовженого (у відповідних межах) строку досудового слідства, в інакшому разі слідчий зобов’язаний продовжувати строки розслідування у встановленому законом порядку».
17. Слід внести зміни до ст. 217 КПК України („Ознайомлення потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача з матеріалами справи”) в частині того, що слідчий зобов’язаний повідомити потерпілого про закінчення досудового слідства і про його право ознайомитися з матеріалами справи та заявити клопотання особисто. В разі неможливості такого особистого повідомлення направляти поштове повідомлення рекомендованим листом або телеграмою не менше як за 7 днів до закінчення строків слідства, в тому числі і запланованого направлення справи до прокуратури для подальшого спрямування до суду.
18. Варто доповнити ст. 218 КПК України („Оголошення обвинуваченому про закінчення слідства і пред’явлення йому матеріалів справи”) вказівкою про те, що обвинувачений може заявити клопотання як про доповнення досудового слідства, так і інші види клопотань.
19. Необхідно надати законному представнику неповнолітнього обвинуваченого право на заявлення клопотань в разі його участі при оголошенні про закінчення досудового слідства і пред’явленні для ознайомлення матеріалів справи.
20. У ст. 221 КПК України („Розв’язання клопотань, заявлених при ознайомленні з матеріалами справи”) слід зазначити про негайність розгляду заявлених клопотань і винесення відповідних постанов (в будь-якому разі, не більше доби з моменту заявлення клопотання), або ж вказати, що розв’язання клопотань відбувається в загальному порядку (після введення відповідної норми до КПК України).
21. Варто наділити правопорушника під час провадження протокольної форми досудової підготовки матеріалів правом на заявлення клопотань, і передбачити процедуру їх розгляду та вирішення.
22. На усунення випадків незаконних відмов в задоволенні клопотань, пов’язаних із браком часу, необхідно передбачити в законі наступну процедуру „скороченого” порядку продовження строку слідства. В разі заявлення при ознайомленні з матеріалами справи учасником процесу клопотання слідчий або задовольняє його (повністю чи частково), якщо є відповідні підстави для задоволення і є достатньо часу для виконання процесуальних чи слідчих дій; або відмовляє у його задоволенні (якщо немає підстав для його задоволення). В разі, якщо є підстави для задоволення клопотання, однак не вистачає часу для проведення слідчих чи процесуальних дій на його виконання, слідчий звертається до прокурора, який здійснює нагляд за проведенням досудового слідства, з поданням про продовження строку досудового слідства на певний термін, в якому обґрунтовує необхідність такого продовження на строк від 3 до 15 днів, в залежності від складності запланованої дії і можливих наслідків її проведення. Прокурор, вивчивши матеріали справи, клопотання учасника процесу та подання слідчого, протягом доби або надає згоду на таке продовження, або відмовляє в цьому.
23. Слід законодавчо наділити особу, що притягалася до кримінальної відповідальності, особу, за заявою якої була порушена справа, а також потерпілого та цивільного позивача правом в разі їх бажання на ознайомлення з матеріалами закритої кримінальної справи, що реалізується у формі заявлення клопотання та його подальшого задоволення.
24. Необхідно покласти на прокурора обов’язок вручення копії обвинувального висновку після його затвердження особам, вказаним у законі, а за клопотанням інших учасників процесу – і їм.
25. При розгляді судом скарг на рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, про порушення справи, про закриття справи, про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування, затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, необхідно надати особам, які приймають участь у такому розгляді, право на заявлення клопотань, та передбачити, що такі клопотання розглядаються судом за порядком, передбаченим загальною нормою.
26. В главі 23 КПК України („Попередній розгляд справи суддею”) необхідно:
- закріпити право учасників процесу на ознайомлення з матеріалами справи з моменту її надходження до суду до моменту проведення попереднього розгляду, що реалізується у формі заявлення учасником і задоволення судом відповідного клопотання;
- передбачити, що учасниками попереднього розгляду можуть бути заявлені різні види клопотань;
- доповнити нормою про те, що якщо до моменту проведення попереднього розгляду справи учасником процесу до суду внесено письмове клопотання, і під час попереднього розгляду у суду виникає необхідність уточнення обґрунтування чи вимог за даним клопотанням у його заявника, в разі неявки останнього суд може перенести проведення попереднього розгляду на строк до 10 діб, визнавши обов’язковою участь вказаного учасника і повідомивши його про це належним чином. В разі повторної неявки зазначеного учасника суд проводить попередній розгляд, при цьому розглядаючи і вирішуючи наявне клопотання в межах заявлених вимог чи прохань;
- передбачити, що клопотання, заявлені учасниками попереднього розгляду, розглядаються та вирішуються судом негайно.
35. Главу 24 КПК України („Загальні положення судового розгляду”) слід доповнити окремою статтею, яка б визначала загальний порядок заявлення, розгляду та вирішення клопотань в ході судового розгляду, у якій передбачити наступні положення:
- клопотання можуть бути заявлені учасниками процесу та іншими особами, які наділені таким правом, в усній або письмовій формі;
- заявлені клопотання розглядаються та вирішуються судом негайно, а якщо вони надійшли до суду до початку судового розгляду або в перерві між судовими засіданнями – то у найближчому за часом судовому засіданні;
- особа, яка заявила клопотання про виклик нових свідків і експертів, про витребування і приєднання до справи нових доказів, повинна вказати, для встановлення яких обставин вона просить вчинити дані дії;
- зобов’язати суд задовольняти клопотання про дослідження нових доказів, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що такі докази є належними та допустимими.
36. У ст. 296 КПК України („Заявлення і розв’язання клопотань”) варто:
- в назві додати слова „у підготовчій частині судового засідання”;
- в ч.1 статті виключити слова „про виклик нових свідків і експертів, про витребування і приєднання до справи нових доказів”.
- перше речення ч.2 статті викласти у наступній редакції: „Особа, яка заявила клопотання про виклик нових свідків і експертів, про витребування і приєднання до справи нових доказів, повинна вказати, для встановлення яких обставин вона просить вчинити дані дії”.
37. У ч.3 ст. 299 КПК України слід внести зміни, в яких передбачити, що вказаний порядок дослідження доказів може бути застосований лише за клопотанням підсудного або його захисника за згодою підсудного, після роз’яснення судом змісту зазначеної статті за наступних умов: клопотання має бути добровільним; участь захисника при заявленні підсудним зазначеного клопотання має бути обов’язковою.
38. У ст. 303 КПК України („Допит свідка”) необхідно надати допитаному в судовому засіданні свідку право протягом 7 діб після допиту ознайомитися шляхом заявлення клопотання із тією частиною протоколу судового засідання, в якій відображено його показання, дані у ході допиту, та право внесення зауважень. На секретаря ж судового засідання необхідно покласти обов’язок вчасно виготовляти протокол та надавати його в необхідній частині свідку на ознайомлення. Аналогічні зміни слід внести до ст. 311 КПК („Допит експерта в суді”).
40. У ст. 318 КПК України („Порядок судових дебатів”) доцільно передбачити, що в ході дебатів в разі необхідності сторонами можуть бути заявлені клопотання про відновлення судового слідства, якщо попередній учасник, викладаючи суду свої міркування, повідомив нові дані, які не були предметом судового слідства і які мають істотне значення для справи; про приєднання до матеріалів справи тексту промови в дебатах; про оголошення перерви.
41. У ч.1 ст. 353 КПК України („Наслідки порушення строку на апеляційне оскарження та порядок його відновлення”) та ч.4 ст. 386 КПК України („Строки касаційного оскарження і внесення касаційного подання”) необхідно:
- слова „визнається такою, що не підлягає розгляду” замінити словами „залишається без руху, про що повідомляється особа, яка її подала”;
- встановити граничний строк на відновлення пропущених строків, який має бути визначений строком у 4 місяці.
42. В ст. 357 КПК України („Попередній розгляд справи апеляційним судом”) варто передбачити, що учасники процесу наділені правом клопотати про проведення апеляційним судом попереднього розгляду з питань, передбачених ст.ст. 357-358 КПК із обов’язковим зазначенням в клопотанні цих питань, і в такому разі при згоді суду з необхідністю проведення попереднього розгляду участь заявника клопотання має визнаватися обов’язковою (якщо він не клопоче про супротивне).
43. У ч.1 ст. 362 КПК України („Розгляд справи в суді апеляційної інстанції”) слід:
- передбачити, що клопотання учасників судового розгляду, в яких йдеться про витребування та дослідження додаткових доказів чи проведення апеляційним судом інших процесуальних дій, що можуть вплинути на сутність прийнятого ним в подальшому рішення, повинні стосуватися частини судового рішення, яка оскаржена в апеляційному порядку, і вирішуються судом за загальними правилами розгляду та вирішення клопотань;
- закріпити право сторін заявляти клопотання про проведення судового слідства, коли апеляція подається з такої підстави як однобічність чи неповнота досудового чи судового слідства.
44. У ч.2 ст. 400-9 КПК України слід надати потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу і їх представникам право подавати клопотання про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 400-4 КПК України.
45. У ст. 400-9 КПК України варто передбачити, що клопотання про перегляд справи у порядку виключного провадження має складатися з дотриманням вимог, які передбачені законом щодо змісту та форми апеляційної скарги чи подання (ст. 350 КПК України). Крім цього, до нього мають додаватися належно завірені копії відповідних судових рішень.
46. У главі 33 КПК України („Виконання вироку, ухвали і постанови суду”) необхідно:
- надати засудженому, його захиснику або законному представнику право подавати клопотання до суду про вирішення питань, пов’язаних з виконанням вироку.
47. У ст. 411 КПК України („Порядок вирішення питань, зв’язаних з виконанням вироку”) варто:
- передбачити обов’язкову участь заявника клопотання у судовому розгляді питань, про розгляд яких йдеться у клопотанні;
- надати право учасникам судового розгляду заявляти клопотання в ході судового розгляду.
48. Викладені пропозиції слід врахувати і при прийнятті нового Кримінально-процесуального Кодексу України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативно-правові акти та законопроекти

1. Загальна декларація прав людини : прийнята і проголошена 17 грудня 1948 року // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – К., 1996. – С. 6-9.
2. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод // Голос України. - 2001. - № 3. – С. 6-8.
3. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
4. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16 груд. 1966 р.) // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качауренко. – К.: Наук. думка, 1992. – С. 36-62.
5. Постанова Конституційного суду Російської Федерації від 26 листопада 2002 р. № 16-П (справа про перевірку конституційності положень статей 77-1, 77-2, ч.1 і 10 ст. 175 Кримінально-виконавчого кодексу РФ і ст. 363 Кримінально-процесуального кодексу РСФСР у зв’язку зі скаргою громадянина А.А. Кизимова) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.kodeks.ru/index?tid=6332000094&frame.
6. Про звернення громадян : Закон України від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 47. – Ст. 256.
7. Проект Кримінально-процесуального кодексу України № 1233 (Мойсика В.Р., Вернидубова І.В., Ківалова С.В., Кармазіна Ю.А.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=31115.
8. Кримінально-процесуальний кодекс України : зі змінами та допов. станом на 1 лют. 2007 р. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2007. – 200 с.
9. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации от 18 декабря 2001 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.medialaw.ru/laws/russian_laws/txt/36.htm.
10. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Беларусь от 16 июля 1999 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://base.spinform.ru/show_doc.fwx?regnom=2002&page=1.
11. Уголовно-процессуальный кодекс Армении от 1 сентября 1998 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://base.spinform.ru/show_doc.fwx?regnom=74608&page=1.

Монографії, навчальні та практичні посібники, статті

12. Аленин Ю.П. Процессуальные особенности производства следственных действий / Аленин Ю.П. – К-д: Центрально-украинское изд-во, 2002. – 264 с.
13. Алиев Т.Т. Уголовно-процессуальное доказывание / Алиев Т.Т., Громов Н.А., Макаров Л.В. - М., 2002. – 128 с.
14. Альперт С.А. Правовой статус участников уголовного процесса и основные пути его совершенствования / С.А. Альперт // Актуальные проблемы юридической науки на этапе развитого социализма. Краткие тезисы докладов и науч. сообщений респ. науч. конф. - Х.: ХЮИ, 1985. – С. 221-223.
15. Андреева Н. Ходатайства защиты на следствии / Н. Андреева // Домашний адвокат. - 2003. - № 13. – С. 16-17.
16. Арсеньев В.Д. Вопросы общей теории судебных доказательств в советском уголовном процессе / В.Д. Арсеньев. – М.: Юрид.лит., 1964. – 179 с.
17. Баев М.О. Теория профессиональной защиты: тактико-этические проблемы / М.О. Баев. – М.: Юрлитинформ, 2006. – 366 с.
18. Баклан О. Про звернення громадян: деякі питання правотворчості та правозастосування / О. Баклан // Право України. – 2007. - № 3. – С. 89-93.
19. Бевзюк Н.В. Правове положення законних представників вимагає удосконалення / Н.В. Бевзюк // Актуальні проблеми сучасної науки і правоохоронної діяльності : матеріали підсумкової наук. конф. курсантів та студентів. – Х.: ХНУВС, 2007. – С. 86-87.
20. Бибило В.Н. Конституционные принципы правосудия и их реализация в стадии исполнения приговора / В.Н. Бибило. - Минск, 1986. – 158 с.
21. Бирюкова И.А. О производстве следственных действий по ходатайству защитника и принципе состязательности / И.А. Бирюкова // Правомерность производства следственных действий : сб. науч. статей. – Волгоград: ВолГУ, 2001. – С. 49-53.
22. Бірюченський О. Проблеми забезпечення права особи на захист у кримінальному судочинстві / О. Бірюченський // Вісник Верховного Суду України. – 1999. - № 6. – С. 50-55.
23. Божьев В.П. Уголовно-процессуальные правоотношения / В.П. Божьев. - М.: Юрид.лит., 1975. – 176 с.
24. Большой словарь официальных юридических терминов / [сост. Ю.И. Фединский]. - М.: Экономика, 2001. – 647 с.
25. Бондаренко А. Закладення основ змагальності в процесуальну форму досудового провадження в Україні: деякі питання / А. Бондаренко // Право України. – 2006. - № 11. – С. 65-69.
26. Бородин С.В. Разрешение вопроса о возбуждении уголовного дела / С.В. Бородин [под ред. Б.А. Викторова]. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1970. – 120 с.
27. Будников В.Л. Обжалование действий и решений следователя / В.Л. Будников. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1990. – 64 с.
28. Бурдейний С.М. Хруслова Л.А. Підготовка та участь прокурора у розгляді кримінальних справ у суді першої інстанції : навч.-метод. посібн. / С.М. Бурдейний, Л.А. Хруслова. – К.: Генеральна прокуратура України, Академія прокуратури України. – 2005. – 123 с.
29. Варфоломеева Т.В. Защита в уголовном судопроизводстве / Т.В. Варфоломеева. - К., 1998. – 204 с.
30. Варфоломеєва Т. Клопотання захисника на попередньому слідстві / Т. Варфоломеєва // Радянське право. – 1984. - № 7. – С. 34-37.
31. Власова Н.А. Заявление и разрешение ходатайств в ходе предварительного расследования / Н.А. Власова // Государство и право. – 2006. - № 4. - С. 41-47.
32. Воровський Л. Реалізація прав потерпілого в кримінальному процесі / Л. Воровський // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. - № 3. – С. 96-100.
33. Виборнова Є.І. Актуальні питання впровадження міжнародних стандартів у кримінальному процесі України / Є.І. Виборнова // Вісник Академії адвокатури України. – 2006. - № 1. – С. 111-115.
34. Выдря М.М. Участники судебного разбирательства и гарантии их прав / М.М. Выдря. - Краснодар, 1979. – 102 с.
35. Герасимчук О. Структура принципу диспозитивності у кримінальному процесі / О. Герасимчук // Право України. - 2007. - № 3. – С. 128-131.
36. Героев А. Заявление ходатайств и принесение жалоб как форма участия адвоката-защитника в уголовно-процессуальном доказывании / Ахмед Героев // Адвокатские вести. – 2004. - № 9. – С. 15-18.
37. Гоманюк О. Оцінка висновку експерта на досудовому слідстві / О. Гоманюк // Вісник прокуратури. – 2006. - № 5. - С. 66-72.
38. Гордейчик С. Злоупотребление правом на защиту / С. Гордейчик // Законность. – 2006. - № 12. – С. 6-8.
39. Гошовський М.І. Потерпілий у кримінальному процесі України / М.І. Гошовський, О.П. Кучинська. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 189 с.
40. Греков В. Позиция адвоката в процессе должна быть основана на законе / В. Греков // Социалистическая законность. – 1965. - № 10. - С. 55-56.
41. Гриненко А. Псевдомотивированный отказ в удовлетворении ходатайств на предварительном следствии / Александр Гриненко // Уголовное право. – 2000. - № 4. – С. 44-46.
42. Гук П.А. Правовые исключения и их реализация в судебной деятельности / П.А. Гук, С.Ю. Суменков // Журнал российского права. – 2006. - № 8. – С. 123-130.
43. Гуляев А.П. Процессуальные сроки в стадиях возбуждения уголовного дела и предварительного расследования / А.П. Гуляев. - М.: Юрид. лит., 1976. – 142 с.
44. Джига М. Права та суть потерпілого в системі учасників кримінального судочинства / Микола Джига, Олександр Михайленко // Вісник прокуратури. – 2006. - № 4. - С. 63-68.
45. Долежан В. Актуальні проблеми роботи зі зверненнями громадян в органах прокуратури / В. Долежан // Вісник академії прокуратури України. – 2006. - № 2. – С. 53-58.
46. Дубинский А.Я. Привлечение в качестве обвиняемого / А.Я. Дубинский, В.А. Сербулов. – К., 1989. – 57 с.
47. Жеребкін В.Є. Логіка : підруч. [для юрид. вузів та факультетів] / В.Є. Жеребкін. – К.: Знання, 1998. – 256 с.
48. Затримання та взяття під варту: рекомендації, практика застосування та досвід / [за заг. ред. Н.О. Верещінської, А.Г. Алексєєва]. – К., 2007. – 214 с.
49. Защита по уголовному делу / [под ред. Е.Ю. Львовой]. – М.: Профобразование, 1998. – 182 с.
50. Зейкан Я.П. Захист у кримінальній справі : наук.-практ. коментар / Я.П. Зейкан. – К.: КНТ, 2006. - 596 с.
51. Зейкан Я.П. Право на захист у кримінальному процесі : наук.-практ. посіб. із зразками процесуальних документів / Я.П. Зейкан. – К.: Юридическая практика, 2007. – 368 с.
52. Зеленецкий В.С. Возбуждение уголовного дела / В.С. Зеленецкий. – Х.: КримАрт, 1998. – 340 с.
53. Зеленецкий В.С. Теория и практика обоснования решений в уголовном процессе Украины / В.С. Зеленецкий, Н.В. Глинская. – Х.: Страйд, 2006. – 327 с. – (Серия «Юридичний радник”).
54. Зеленецький В. Про специфіку та функціональне призначення дослідчого кримінального процесу / Володимир Зеленецький // Вісник академії прокуратури України. – 2007. - № 3. - С. 67-71.
55. Зражевська Н.О. Змагальність в стадії попереднього розгляду кримінальної справи суддею / Н.О. Зражевська // Актуальні питання реформування правової системи України : зб. наук. статей за матеріалами V міжнар. наук.-практ. конф. - Луцьк. – 2008. - С. 474-477.
56. Ісмаїлова Л.Б. Функція обвинувачення в кримінальному судочинстві в контексті принципу рівності сторін / Л.Б. Ісмаїлова // Вісник Академії адвокатури України. - 2006. - № 1. – С. 102-110.
57. Іщенко В. Способи збирання доказів у кримінальному процесі України / В. Іщенко // Право України. – 2000.- № 10. - C. 75-78.
58. Каминская В.И. Показания обвиняемого в советском уголовном процессе / В.И. Каминская. - М.: АН СССР, 1960. – 182 с.
59. Каркач П.М. Державне обвинувачення в суді: конституційна функція прокуратури : навч.-метод. посіб. / П.М. Каркач. – Х.: Право, 2007. – 208 с.
60. Каркач П.М. Контроль за додержанням законності в ході дізнання та досудового слідства : навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / П.М. Каркач, М.Й. Курочка, С.М. Іванов. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2007. – 156 с.
61. Карнеева Л.М. Доказательства в советском уголовном процессе : учебн. пособ. / Л.М. Карнеева. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1988. – 65 с.
62. Карнеева Л.М. Привлечение в качестве обвиняемого : метод. пособие / Л.М. Карнеева. - М.: Госюриздат, 1962. – 94 с.
63. Карнеева Л.М. Привлечение к уголовной ответственности. Законность и обоснованность / Л.М. Карнееева. – М.: Юрид.лит., 1971. – 132 с.
64. Кобликов А.С. Законность – конституционный принцип советского уголовного судопроизводства / А.С. Кобликов. - М.: Юрид. лит., 1979. – 199 с.
65. Кобликов А.С. Судебное разбирательство / А.С. Кобликов. - М., 1958. – 75 с.
66. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: підручник / Є.Г. Коваленко, В.Т. Маляренко. [2-ге вид., переробл. і доп.]. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 712 с.
67. Козлов А. Основания отвода судей / А. Козлов // Советская юстиция. – 1971. - № 13. – С. 15.
68. Кокорев Л.Д. Участники уголовного процесса / Л.Д. Кокорев // Проблемы кодификации уголовно-процессуального права. - М., 1987. – С. 38-50.
69. Кокорев Л.Д. Адвокат - представитель потерпевшего в советском уголовном процессе / Л.Д. Кокорев, Г.Д. Побегайло. - Воронеж: Изд-во Воронежес. ун-та, 1969. – 88 с.
70. Кондаков Н.П. Логический словарь-справочник / Н.П. Кондаков. – М.: Наука, 1975. – 720 с.
71. Король М.Н. Особый порядок судебного разбирательства / М.Н. Король // Уголовный процесс. – 2005. - № 7. – С. 27-30.
72. Костюченко О.Ю. Апеляційне оскарження судових рішень у кримінальному процесі України / О.Ю. Костюченко. - К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2006. – 182 с.
73. Костюченко О.Ю. Порядок і строки апеляційного оскарження у кримінальному судочинстві України / О.Ю. Костюченко // Судова апеляція. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до журн. : http://www.apcourtkiev.gov.ua/control/uk/publish/article.
74. Косюта М.В. Прокурорська система України в умовах демократичного суспільства / М.В. Косюта. – О.: Юрид. літ., 2002. – 375 с.
75. Котик З. Особливості доказування прокурором на стадії судового розгляду і вирішення справи / З. Котик // Вісник прокуратури. – 2006. - № 3. - С. 42-53.
76. Котик З. Участь прокурора у стадії попереднього розгляду кримінальної справи / З. Котик // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. - № 3. – С. 34-40.
77. Кримінальний процес України: зразки процесуальних документів / [Біленчук П.Д., Крегул Ю.І., Курко М.М., Стахівський С.М.]. - К., 1996. – 352 с.
78. Кримінально-процесуальний кодекс України : науково-практичний коментар / [Бояров В.І., Варфоломеєва Т.В., Вернидубов І.В. та ін.] ; за заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. – [Вид. третє, переробл. та доповн.] – К.: Юристконсульт, КНТ. – 2006. – 890 с.
79. Куцова Э.Ф. Гарантии прав личности в советском уголовном процессе / Э.Ф. Куцова. - М.: МГУ. – 1972. – 114 с.
80. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу: процессуальные функции / А.М. Ларин. - М.: Юрид.лит., 1986. – 160 с.
81. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право: курс лекцій : [навч. посіб.] / Л.М. Лобойко. – К.: Істина, 2005. – 456 с.
82. Лобойко Л.М. Принцип диспозитивності у кримінальному процесі України / Л.М. Лобойко. - Д.: Юрид.акад. М-ва внутр. справ; Ліра ЛТД, 2004. – 215 с.
83. Логінова Н. Принцип диспозитивності в аспекті реалізації прав потерпілого / Н. Логінова // Право України. – 2006. - № 8. – С. 115-118.
84. Лузгин И.М. Методологические проблемы расследования / И.М. Лузгин. – М., 1973. – 216 с.
85. Лук’янчиков Є.Д. Досудове розслідування та його структура / Є.Д. Лук’янчиков // Вісник Академії адвокатури України. – 2006. - № 3. – С. 107-112.
86. Лупинская П.А. Законность и обоснованность решений в уголовном судопроизводстве / П.А. Лупинская. - М.: ВЮЗИ, 1972. – 86 с.
87. Лупинская П.А. Комментарий к УПК РФ / П.А. Лупинская. [отв.ред. Д.Н. Козак, Є.Б. Мизулина]. - М.: Юристь, 2002. – 271 с.
88. Лупинская П.А. Право жалобы в уголовном судопроизводстве в свете Конституции СРСР / П.А. Лупинская // Конституция СССР и дальнейшее укрепление законности и правопорядка : материалы конф. – М.: ИГПАН, 1979. - С. 150-156.
89. Лупинская П.А. Решения в уголовном судопроизводстве: Их виды, содержание, формы / П.А. Лупинская. – М.: Юрид. лит, 1976. – 168 с.
90. Лупинская П.А. Ходатайства и жалобы / П.А. Лупинская // Проблемы кодификации уголовно-процессуального права : сб. статей. - М., 1987. - С. 66-67.
91. Макарова З.В. Участие адвоката – защитника на предварительном следствии : учеб. пособ. / З.В. Макарова. - Куйбышев: Изд-во Куйбышевского гос. ун-та, 1978. – 304 с.
92. Максимов О.А. Жалоба и ходатайство как единый правовой институт / О.А. Максимов // Правовая политика и правовая жизнь. – 2006. - № 2. - С. 98-104.
93. Маляренко В. Ознайомлення учасників процесу з матеріалами кримінальної справи / В. Маляренко // Право України. – 2002. - № 4. - С. 47-53.
94. Маляренко В.Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів / В.Т. Маляренко. - К.: Юрінком Інтер, 2005. – 511 с.
95. Маляренко В.Т. Поняття, загальна характеристика та класифікація основних засад кримінального судочинства / В.Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 1999. - № 1. – С. 43-44.
96. Маляренко В.Т. Про перегляд судових рішень у порядку виключного провадження / В.Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 2001. - № 5. – С. 17-23.
97. Маляренко В. Про публічність і диспозитивність у кримінальному судочинстві України та їх значення / В. Маляренко // Право України. - 2004. - № 5. - С. 3-12.
98. Маляренко В. Щодо постанови про порушення кримінальної справи / Василь Маляренко // Голос України. – 2008. - № 169. – С. 4-5.
99. Маляренко В.Т. Прокурор у кримінальному судочинстві: деякі проблеми та шлях їх вирішення / В.Т. Маляренко, І.В. Вернидубов. - К.: Юрінком Інтер, 2001. – 240 с.
100. Меженцева А.Я. Ходатайства в советском уголовном судопроизводстве / А.Я. Меженцева // Вопросы борьбы с преступностью : вып. 37. – М.: Юрид. лит., 1982. - С. 57-66.
101. Миньковский Г.М. Окончание предварительного следствия и осуществление права обвиняемого на защиту / Г.М. Миньковский. – М.: Госюриздат, 1957. – 212 с.
102. Михайленко А.Р. Возбуждение уголовного дела в советском уголовном процессе / А.Р. Михайленко. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1975. – 150 с.
103. Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан : науч.-практ. изд. / А.Р. Михайленко. – К.: Юринком Интер, 1999. – 448 с.
104. Михайленко О. Роль прокуратури в забезпеченні правового статусу засудженого / Олександр Михайленко, Наталія Бородовська // Вісник Академії прокуратури України. – 2006. - № 3. – С. 24-30.
105. Михайленко О.Р. Складання процесуальних актів з кримінальних справ. Теорія, методика, зразки документів : навч. посіб. / О.Р. Михайленко. – К., 1992. – 216 с.
106. Михайленко О.Р. Строки та інші часові параметри в кримінальному процесі України : навч. посіб. / О.Р. Михайленко. – К., 2000. – 40 с.
107. Михеєнко М.М. Кримінальний процес України / М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, В.П. Шибіко. – К.: Либідь, 1999. – 427 с.
108. Мойсик В. УПК к принятию еще не готов / В. Мойсик // Юридическая практика. – 2004. - № 29. – С. 1-4.
109. Мурадьян Э.М. О судебных ходатайствах / Э.М. Мурадьян // Государство и право. – 2006. - № 6. – С. 33-42.
110. Назаров В.В. Кримінальний процес України : навч. посіб. / В.В. Назаров, Г.М. Омельяненко. – [вид. 2-ге, доп. і переробл]. – К.: Атіка, 2007. – 584 с.
111. Научно-практический комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / [под общ.ред. В.М. Лебедева; науч.ред. В.П. Божьев]. - М.: Спарк, 2002. – 1007 с.
112. Новий тлумачний словник української мови / [уклад. В. Яременко, О. Сліпушко]. – К.: Аконіт, 1998.
Т. 1. – 1998. - 910 с.
113. Огородник А. Кримінально-процесуальний кодекс України слід приймати якнайшвидше / А. Огородник, О. Колотило // Право України. – 1997. - № 6. - С. 40-42.
114. Ожегов С.И. Словарь русского языка. Ок. 57 000 слов / С.И. Ожегов. [под ред. Шведовой Н.Ю]. - М.: Рус. яз., 1987. – 797 с.
115. Онопенко В.В. Справедливість у державі може забезпечити лише справедливий суд / В.В. Онопенко // Голос України. – 2007. - № 41. - С. 6.
116. Папкова О.А. Усмотрение суда / О.А. Папкова. – М.: Статут, 2005. – 413 с.
117. Пашин С.А. Обжалование арестов : практ. пособ. / С.А. Пашин. - Д.: Донецкий мемориал, 2001. – 72 с.
118. Письменный Д.П. Законность и обоснованность отказа в возбуждении уголовного дела / Д.П. Письменный // Радянське право. – 1978. - № 10. – С. 70-73.
119. Перлов И.Д. Исполнение приговора / И.Д. Перлов. - М.: Госюриздат, 1963. – 225 с.
120. Перлов И.Д. Подготовительная часть судебного разбирательства в советском уголовном процессе / И.Д. Перлов. - М.: Госюриздат, 1956. – 182 с.
121. Перлов И.Д. Судебное следствие в советском уголовном процессе / / И.Д. Перлов. - М.: Госюриздат, 1955. – 248 с.
122. Перлов И.Д. Судебные прения и последнее слово подсудимого в советском уголовном процессе / И.Д. Перлов. - М.: Госюриздат, 1957. – 202 с.
123. Погорецький М.А. Шляхи вдосконалення реалізації конституційного права обвинуваченого на захист / М.А. Погорецький // Вісник Академії адвокатури України. – 2007. - № 1. – С. 28-33.
124. Понятие участников уголовного процесса. Их классификация // Уголовный процесс / [под ред. Алексеева Н.С., Лукашевича В.Г., Элькинд П.С.] – М., 1972. – 202 с.
125. Попелюшко В.О. Мала судова реформа та захист прав громадян : навч. посіб. / В.О. Попелюшко. – К.: Кондор, 2006. - 236 с.
126. Попелюшко В.О. Предмет захисту та його доказування в кримінальній справі : [монографія] / В.О. Попелюшко. – К.: Прецедент, 2005. – 232 с.
127. Попелюшко В.О. Судовий розгляд кримінальної справи : навч. посіб. / В.О. Попелюшко. - К.: Кондор, 2006. – 234 с.
128. Попелюшко В. Чи можливий справжній змагальний судовий розгляд в українському кримінальному процесі? / В. Попелюшко // Право України. - 2006. - № 3. – С. 94-97.
129. Предварительное следствие в условиях правовой реформы: сб. науч. тр. / [отв. ред. Шадрин В.С.] – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1991. – 136 с.
130. Причепій Є.М. Філософія : підруч. / Є.М. Причепій, А.М. Черній, Л.А. Чекаль. - К.: Академвидав, 2006. – 592