Захист свідків та потерпілих у кримінальному процесі України

Краткое описание

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 Історія кримінально-процесуального законодавства про свідків та потерпілих
1.1. Історія кримінально-процесуального законодавства про свідків
1.2. Історія кримінально-процесуального законодавства про потерпілих
Висновки до першого розділу
РОЗДІЛ 2 Законодавство про захист свідків та потерпілих
2.1. Використання положень міжнародно-правових документів про захист свідків та потерпілих для удосконалення законодавства України
2.2. Захист свідків та потерпілих за законодавством України
Висновки до другого розділу
РОЗДІЛ 3 Забезпечення безпеки свідків та потерпілих у кримінальному процесі України
3.1. Основні категорії інституту забезпечення безпеки
3.1.1. Поняття «безпека» та «захист», їх співвідношення
3.1.2. Свідки, потерпілі, члени їх сімей та близькі родичі як особи, які мають право на забезпечення безпеки
3.1.3. Заходи забезпечення безпеки у кримінальному процесі України
3.1.4. Підстави застосування заходів забезпечення безпеки
3.2. Умови та перспективи застосування заходів забезпечення безпеки свідків та потерпілих
3.2.1. Заходи забезпечення безпеки свідків та потерпілих, які мають процесуальний порядок здійснення
3.2.2. Заходи забезпечення безпеки свідків та потерпілих, здійснення яких відбувається за межами кримінального процесу
3.2.3. Інші заходи забезпечення безпеки свідків та потерпілих
Висновки до третього розділу
ВИСНОВКИ
ДОДАТКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. З часу набуття Україною незалежності активно почала досліджуватися проблема правового статусу особи у кримінальному процесі, захисту її прав і законних інтересів. Ці дослідження зосередилися навколо процесуального статусу підозрюваних, обвинувачених, підсудних, наголошуючи на порушенні їх прав і свобод та необхідності їх розширення. Разом з цим, залишилися без достатньої уваги такі суб’єкти кримінального процесу, як свідки та потерпілі. Наявні правові засоби їх захисту не узгоджуються з засобами захисту прав та інтересів осіб, які притягуються до відповідальності, на що вказали 52,3 % опитаних нами слідчих. При цьому 32,1 % опитаних вважають, що пріоритет повинен надаватися захисту інтересів потерпілих і лише 17,4 % – захисту інтересів осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності.
В умовах загрозливого стану злочинності та зміни її характеру, розповсюдженим способом протидії розслідуванню став незаконний вплив на свідків та потерпілих. Це суттєво впливає на рівень довіри населення до правоохоронних органів, створює реальні передумови для зростання латентної злочинності. Наслідком цих фактів є небажання потерпілих та свідків брати участь у кримінальному судочинстві, що обумовлює розробку нових способів протидії злочинності з боку держави. У зв’язку з цим 23 грудня 1993 року був прийнятий Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», норми якого почали діяти лише з моменту доповнення КПК України положеннями вказаного Закону 2001 року. Проте зміни законодавства не надали бажаних результатів. Встановлені заходи захисту 83,3 % опитаних слідчих вважають ненадійними, 81,0 % – кажуть, що цей закон не задовольняє потреби слідчої практики, а 83,1 % – вказують на необхідність його удосконалення.
На цей час перед Україною стоїть питання приведення національного законодавства у відповідність до міжнародних та європейських стандартів у сфері захисту прав людини. Одним з аспектів цієї роботи є забезпечення та захист прав свідків й особливо жертв злочинів, надання їм належної державної підтримки, що повинна включати кваліфіковану юридичну, соціальну та психологічну допомогу, а також створення державного фонду виплати фізичних, моральних та майнових збитків.
Аналіз норм чинного КПК України та проекту КПК України свідчить, що в них враховані не всі цінні, напрацьовані міжнародним співтовариством та світовою практикою положення щодо захисту свідків та потерпілих.
Започаткували дослідження цієї проблеми на монографічному та дисертаційному рівнях в Україні В. С. Зеленецький та М. В. Куркін. Окремі аспекти участі свідків та потерпілих у кримінальному судочинстві та забезпечення їх безпеки розглядали такі вчені: Ю. П. Алєнін, В. П. Бахін, В. І. Бояров, Т. В. Варфоломєєва, А. Ф. Волобуєв, В. І. Галаган, В. Г. Гончаренко, М. І. Гошовський, А. В. Іщенко, Н. С. Карпов, В. О. Коновалова, М. В. Костицький, В. С. Кузьмічов, О. П. Кучинська, В. В. Лисенко, В. К. Лисиченко, Є. Д. Лук’янчиков, В. Т. Маляренко, В. С. Мацишин, М. І. Мельник, О. Р. Михайленко, В. Т. Нор, М. І. Смирнов, С. М. Стахівський, І. В. Строков, В. В. Тищенко, Л. Д. Удалова, В. М. Тертишник, В. Ю. Шепітько, Р. М. Шехавцов, В. В. Щур та ін.
Питання захисту свідків та потерпілих актуальне також для інших країн СНД. На теренах Російської Федерації його досліджували: І. А. Бобраков, Л. В. Брусніцин, В. В. Войніков, С. Ворожцов, В. Б. Гончаров, А. Ю. Єпіхін, Є. В. Жаріков, О. А. Зайцев, В. В. Трухачьов, С. П. Щерба, А. А. Юнусов. У Республіці Казахстан над ним працювали В. І. Андрєєв, А. Н. Ахпанов, С. М. Жалибін, М. Ч. Когамов Б. Х. Толеубекова, а в Республіці Білорусь – П. В. Митник, І. І. Басецький, Л. І. Родевич.
Формування інституту захисту свідків та потерпілих у кримінальному судочинстві обумовило звернення до історичного розвитку участі свідків та потерпілих у кримінальному процесі. Оскільки до сьогодні питання захисту свідків та потерпілих у кримінальному процесі України ще не було у фокусі досліджень, визначення його особливостей та порядку здійснення, теоретичне осмислення, оцінка чинного законодавства щодо цього питання та визначення основних напрямів його удосконалення обумовлюють актуальність теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, які потребують першочергового розроблення та впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004 2009 років (наказ МВС України від 5 липня 2004 року № 755) та основних напрямів наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ на 2005-2010 роки. Робота безпосередньо спрямована на подальшу реалізацію положень Концепції забезпечення захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, затвердженої Указом Президента України від 28 грудня 2004 року № 1560/2004; Плану заходів щодо реалізації Концепції забезпечення захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, на 2005-2006 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2005 року № 110-р.; Розпорядження МВС України від 24 квітня 2005 року № 353 «Про організацію виконання Плану заходів щодо реалізації Концепції забезпечення захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, на 2005-2006 роки»; Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006; Державної програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 року, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2007 року № 410; Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767; Концепції Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006 2008 роки, схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 березня 2006 року № 116-р; Програми реформування системи освіти МВС України та підвищення якості підготовки фахівців для органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 28 жовтня 2007 року № 411. Тема дисертації затверджена рішенням Вченої Ради Національної академії внутрішніх справ України 25 січня 2005 року, протокол № 1, та зареєстрована у переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права (2005 рік): розглянуті та схвалені відділеннями Академії правових наук України (п. 615).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення теоретичних та практичних положень захисту свідків та потерпілих у кримінальному процесі України, наукових положень щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства, формулювання рекомендацій щодо підвищення якості та удосконалення діяльності органів дізнання, слідчого, прокурора та суду з захисту свідків та потерпілих під час провадження досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких конкретних завдань:
 в історико-правовому аспекті висвітлити порядок участі свідків та потерпілих у кримінальному судочинстві;
 здійснити об’єктивний аналіз міжнародно-правових норм щодо захисту свідків та потерпілих;
 охарактеризувати чинне законодавство України у сфері захисту свідків та потерпілих у кримінальному процесі з позиції його відповідності світовим стандартам;
 розкрити сутність та особливості термінів «захист» та «безпека», які використовуються в науковій літературі та законодавстві, здійснити їх розмежування;
 сформулювати пропозиції для внесення змін та доповнень до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993 року та КПК України.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини із захисту свідків та потерпілих, що виникають у процесі діяльності слідчого, прокурора, суду та інших державних органів з розслідування й вирішення кримінальних справ.
Предмет дослідження – захист свідків та потерпілих у кримінальному процесі України.
Методи дослідження визначаються специфікою роботи та поставленими завданнями. Загальним у роботі є діалектичний метод пізнання соціальних процесів у сферах дії держави та права. У дослідженні також використано дедуктивний метод, який на основі вивчення окремих праць та юридичних документів, що стосуються участі свідків та потерпілих у кримінальному процесі України, дозволив зробити певні узагальнення (розділ 3, підрозділ 3.1). Для вивчення розвитку законодавства щодо участі свідків та потерпілих у кримінальному процесі України застосовувався історико-правовий метод (розділ 1). Для аналізу та характеристики сучасних нормативно-правових актів та юридичних праць, присвячених захисту свідків та потерпілих, використовувалися порівняльно-правовий (підрозділи 2,1; 2,2; 3,1, 3,2), описово-аналітичний та типологічно-описовий методи (підрозділи 2,1; 2,2). Логіко-семантичний метод та метод аналізу словникових визначень (підрозділ 3.1) застосовували для поглиблення розуміння понятійного апарату дисертації та виявлення особливостей значень термінів «захист» та «безпека». Статистичний метод дозволив зробити висновки про характер сучасної злочинності (розділи 2, 3). Дослідження змісту правових документів, що передбачають участь свідків та потерпілих у кримінальному процесі та забезпечення їх безпеки здійснювалося формально-юридичним методом (розділи 1, 2, 3). Соціологічні методи (анкетування) застосовувався під час анкетування працівників органів внутрішніх справ за спеціально розробленою анкетою. Це дозволило з’ясувати їх уявлення про ступінь захисту свідків та потерпілих у кримінальному процесі України.
Емпіричну основу дослідження становлять відомості МВС України про зареєстровані злочини та осіб, які потерпіли від злочинів; анкетування слідчих органів внутрішніх справ та курсантів Київського національного університету внутрішніх справ з питань захисту свідків та потерпілих у кримінальному процесі України (1197 осіб та 759 осіб відповідно); матеріали кримінальних справ (153 кримінальні справи); матеріали юридичної практики органів прокуратури, суду, Міністерства внутрішніх справ, які знайшли своє відображення в оглядах, бюлетенях передового досвіду та в інформаційних листах; накази, вказівки та інструкції МВС України; постанови Пленуму Верховного Суду України.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена характером обраної теми та підходом до її дослідження й вирішення. Автором сформульовано концептуально нові наукові положення та висновки, що мають важливе теоретичне й практичне значення, зокрема,
вперше:
 визначено, що безпека як кінцевий результат має місце і за відсутності застосування будь-яких заходів, спрямованих на її створення або підтримання. У випадку застосування будь-яких заходів, спрямованих на організацію, підтримання або забезпечення безпеки особи, необхідно говорити про захист;
 запропоновано ввести соціальний захист свідків та потерпілих, до яких застосовуються заходи забезпечення безпеки, які у сукупності складають інститут захисту свідків та потерпілих;
 обґрунтовано, що при необхідності провадження обшуку, виїмки, огляду, освідування, відтворення обстановки та обставин події, опису майна за участю особи, відносно якої застосовуються заходи забезпечення безпеки у вигляді забезпечення конфіденційності відомостей про особу, присутність понятих не обов’язкова;
 доведено, що нормативне врегулювання захисту учасників кримінального судочинства міжнародним співтовариством складається з трьох етапів, причому два останні розвиваються у взаємозв’язку:
1) вироблення та прийняття загальних норм-принципів щодо захисту прав людини;
2) визначення та закріплення конкретних заходів;
3) міжнародне співробітництво та допомога у здійсненні передбачених заходів;
удосконалено:
 окремі положення Закону України «Про державний захист осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»;
 правові норми, що забезпечують безпеку обґрунтовано близьким особам, якщо погрозами або іншими протиправними діями щодо них робляться спроби вплинути на учасників кримінального судочинства;
дістало подальший розвиток:
 пропозиції щодо змін та доповнень до КПК України, що стосуються захисту свідків та потерпілих (ч. 2 ст. 114-1, частин 1, 2 ст. 148, ст. 149, ст. 181, ст. 191, ст. 193, ст. 194), розміщення найбільш важливих норм міжнародно-правових актів у додатках до КПК України;
 визначення й характеристика підстав для застосування заходів забезпечення безпеки осіб, під якими слід розуміти дані, що свідчать про можливість загрози їх життю, здоров’ю, житлу та майну.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції дослідження використовуються при розробці нового КПК України, можуть бути використані також у процесі підготовки інших законопроектів, нормативних актів, які регулюють діяльність органів розслідування, прокуратури та суду у кримінальному судочинстві (акт впровадження № 04-30/18-560 від 24 лютого 2009 року). Матеріали дослідження впроваджені як рекомендації у практичну діяльність із забезпечення захисту свідків та потерпілих у процесі розслідування кримінальних справ (акт впровадження № 13/2-546 від 27 червня 2007 року, акт впровадження від 3 лютого 2009 року), а також у навчальний процес при вивченні таких навчальних дисциплін як кримінальний процес, криміналістика та інших правових дисциплін і спеціальних курсів Київського національного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 5 червня 2008 року), Одеського державного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 23 вересня 2008 року), Української академії бізнесу та підприємництва (акт впровадження від 1 квітня 2008 року), Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького (акт впровадження від 23 лютого 2009 року).
Окремі положення дисертації також можуть бути використані для законодавчого, організаційного, методичного та інформаційного забезпечення діяльності слідчого, прокурора, суду та інших державних органів, які здійснюють діяльність із забезпечення захисту свідків та потерпілих у кримінальному судочинстві.
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана самостійно. Сформульовані висновки та пропозиції є результатом самостійної роботи дисертанта. Наукові ідеї та розробки, які належать співавторам опублікованих праць, у дисертаційному дослідженні не використовувалися. У статті «Кримінально-правовий; кримінально-процесуальний та віктимологічний аналіз поняття «потерпілий» здобувачем сформульовано поняття «потерпілий»; у статті «Актуальные проблемы признания лица потерпевшим согласно Уголовно-процессуального кодекса Украины» здобувачем уточнені підстави для визнання особи потерпілою; у статті «Положение потерпевшего в условиях современной преступности и действующего законодательства» здобувачем визначено правовий статус потерпілого; у статті «Процесуальний статус потерпілого згідно з Проектом Кримінально-процесуального кодексу України» сформульовано пропозиції щодо зміцнення правового статусу потерпілого; у статті «Актуальні проблеми участі неповнолітніх свідків у кримінальному процесі» здобувачем сформульовано рекомендації щодо встановлення психологічного контакту з допитуваним; у статті «Защита потерпевших как один из аспектов справедливости в уголовном процессе Украины» здобувачем запропоновано можливі засоби захисту потерпілого; у статті «Борьба с преступностью и проблема совершенствования правового статуса потерпевшего» обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення правового статусу потерпілого.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення та висновки дисертації були оприлюднені на 33 конференціях і семінарах: «Україна 2005: поступальна хода до верховенства права» (м. Київ, 15 квітня 2005 року); «Другі юридичні читання» (м. Київ, 18 травня 2005 року); «Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки» (м. Чернігів, 19 травня 2005 року); «Теоретичні основи і практична діяльність правоохоронних органів у протидії злочинності в умовах розвитку демократії в Україні» (Кіровоград, 1 2 червня 2005 року); «Закономерности преступности, стратегия борьбы и закон» (Російська Федерація, м. Тула, 25-26 травня 2005 року); «Региональная преступность: проблемы и перспективы борьбы» (Республіка Молдова, м. Кишинеу, 25 26 травня 2005 року); «Національна безпека України: стан, кризові явища та шляхи їх подолання» (м. Київ, 7-8 грудня 2005 року); «Современные проблемы и пути их решения в науке, транспорте, производстве и образовании» (м. Одеса, 15 25 грудня 2005 року); «Делінквентна поведінка дітей та молоді: сучасні технології протидії» (м. Одеса, 31 березня – 1 квітня 2006 року); «Предотвращение и борьба с преступлениями террористической направленности» (Республіка Молдова, м. Кишинеу, 18 травня 2006 року); «Эволюция уголовного судопроизводства на постсоветском пространстве» (м. Київ, 22 23 червня 2006 року); «Криміналістичні та процесуальні проблеми, що виникають під час проведення слідчих дій» (м. Донецьк, 24 листопада 2006 року); «Проблемы борьбы с преступностью и подготовки кадров для органов внутренних дел» (Республіка Білорусь, м. Мінськ, 24 січня 2007 року); «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Луцьк, 23-24 березня 2007 року); «Кримінальний процес України в контексті європейських стандартів судочинства» (м. Київ, 7 грудня 2007 року).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у сімнадцяти наукових публікаціях, з яких п’ять статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках на основі проведеного комплексного й системного дослідження проблем захисту свідків та потерпілих, сформульовано теоретичні положення та рекомендації, що відповідають вимогам наукової новизни, мають значення для науки та кримінально-процесуальної діяльності, зокрема:
1. Визначено основні етапи розвитку законодавства щодо участі свідків та потерпілих у кримінальному процесі з часів русько-візантійських договорів до сьогодення. Першим законодавчим актом, в якому згадується «свідок» – є Судебник 1497 року. Потерпілий як учасник кримінального процесу з’являється з прийняттям СКС 1864 року і на нього покладається обов’язок доказування. Поступово функцію обвинувачення переймає держава, коло осіб, які визнаються потерпілими звужується, а процесуальний статус свідка поступається закріпленому СКС 1864 року.
2. Порядок відправлення правосуддя з часів Руської Правди захищався встановленням суворого покарання за неправдиві показання, а починаючи з ХV ст. – закріпленими нормами щодо захисту судочинства та його учасників від впливу зацікавлених осіб.
3. У нормативному врегулюванні захисту учасників кримінального судочинства міжнародним співтовариством виділяється три етапи, причому два останні розвиваються у взаємозв’язку:
1) вироблення та прийняття загальних норм-принципів щодо захисту прав людини;
2) визначення та закріплення конкретних заходів;
3) міжнародне співробітництво та допомога у здійсненні передбачених заходів.
4. Захист свідків та потерпілих повинен стати невід’ємною складовою політики держави з боротьби зі злочинністю та відповідати національним особливостям (не обмежуючи їх види та термін застосування). Застосування заходів захисту свідків та потерпілих не повинно обмежувати прав обвинуваченого (відступи від цього положення можливі лише у передбачених законодавством випадках).
5. Законодавство України щодо захисту свідків та потерпілих потребує приведення у відповідність до визнаних міжнародних стандартів, оскільки прийняті в Україні нормативно-правові акти (укази, програми, положення, концепції) містять лише загальні, декларативні положення щодо імплементації норм міжнародних актів у національне законодавство, а реальні дії у цій сфері не здійснені.
6. Удосконалення законодавчого забезпечення передбачених заходів захисту може здійснюватися шляхом:
 прийняття єдиного, самостійного закону про захист будь-якого учасника кримінального судочинства, в якому відобразити напрацьовані положення щодо застосування заходів захисту;
 внесення відповідних змін до КПК України, в якому норми щодо захисту осіб передбачити в окремій главі;
 розміщення найбільш важливих норм міжнародно-правових актів у додатках до КПК України з метою дотримання принципів та основних положень міжнародних актів;
 видання відповідних внутрішньовідомчих та міжвідомчих наказів та інструкцій, які б детально регламентували кожну дію слідчого та інших працівників, які беруть участь у захисті учасників кримінального судочинства.
7. Поняття «безпека» та «захист» мають самостійне значення. Безпека як кінцевий результат може мати місце і за відсутності застосування будь-яких заходів, спрямованих на її створення або підтримання. У випадку застосування будь-яких заходів, спрямованих на організацію, підтримання або забезпечення безпеки особи, необхідно говорити про захист. Таким чином, у контексті нашого дослідження необхідно говорити про захист свідків та потерпілих, який включає в себе заходи забезпечення безпеки та соціального захисту.
8. За порядком здійснення заходи забезпечення безпеки поділяються на:
 заходи, які мають процесуальний порядок здійснення;
 заходи, здійснення яких відбувається за межами кримінального процесу.
9. Уточнити назву Закону «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» та викласти у такій редакції: «Про державний захист осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві». До Закону внести відповідні зміни:
9.1 скорегувати назву статті 1 «Державний захист учасників кримінального судочинства» та викласти у такій редакції: «Державний захист осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, тобто у виявленні, запобіганні, припиненні, розкритті або розслідуванні злочинів, а також у судовому розгляді кримінальних справ, – це здійснення правоохоронними органами передбачених цим законом заходів забезпечення безпеки, тобто правових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист життя, житла, здоров’я та майна цих осіб від протиправних посягань або можливості таких посягань, а також здійснення вповноваженими на те державними органами заходів соціального захисту цих осіб, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя»;
9.2 викласти п. «є» ст. 2 Закону у такій редакції: «близькі родичі та обґрунтовано близькі особи, перелічених у пунктах «а» – «е» цієї статті осіб, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на учасників кримінального судочинства»;
9.3 викласти ч. 2 ст. 7 Закону у такій редакції: «з урахуванням характеру й ступеня небезпеки для життя, здоров’я, житла та майна осіб, взятих під захист, можуть здійснюватися й інші заходи безпеки, передбачені міжнародними нормативними документами, ратифікованими Україною, або міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України»;
9.4 доповнити статті 12, 13, 14 Закону положенням: «зміна місця роботи або навчання, переселення в інше місце проживання, поміщення до дошкільної виховної установи, заміна документів не повинні обмежувати або суттєво покращувати житлові, трудові, пенсійні та інші права осіб, які перебувають під захистом, та інших осіб»;
9.5 викласти ч. 3 ст. 13 Закону у такій редакції: «Заміна документів, зміна зовнішності та переселення в інше місце проживання можуть бути проведені лише за клопотанням або за згодою особи, взятої під захист, та згодою повнолітніх членів її сім’ї та інших проживаючих разом з нею осіб, якщо застосування вказаних заходів безпеки пов’язане зі зміною їхнього місця проживання, роботи, навчання або іншим чином зачіпає їх інтереси, а також з санкції прокурора або за ухвалою суду і тільки у виняткових випадках за наявності обставин, коли загроза життю та безпеці особи, взятої під захист, не може бути усунута іншими заходами»;
9.6 доповнити п. «д» ст. 15 Закону положенням: «В окремих випадках такі відомості можуть вилучатися в порядку, встановленому законодавством України, та зберігатися у підрозділі, який прийняв рішення про застосування такого заходу, в порядку, передбаченому для зберігання документів під час зміни анкетних даних особи».
9.7 ч. 3 ст. 16 Закону викласти у такій редакції: «Суд, у виняткових випадках, коли відсутні можливості застосувати інші способи забезпечення конфіденційності відомостей про особу, а присутність потерпілого та свідка у суді представляє загрозу його життю та здоров’ю, може звільняти потерпілих та свідків, щодо яких здійснюються заходи безпеки, від обов’язку з’являтися у судове засідання за наявності письмового підтвердження показань, даних ними раніше».
9.8 ч. 1 ст. 20 Закону викласти у такій редакції: «Підставою для застосування заходів забезпечення безпеки осіб, зазначених у статті 2 цього Закону, є дані, що свідчать про наявність реальної загрози, а також про можливість загрози їх життю, здоров’ю, житлу та майну».
10. Внести зміни до КПК України:
10.1 ч. 1 ст. 52-1 КПК України викласти у такій редакції: «Особи, які беруть участь у кримінальному судочинстві, у разі наявності реальної загрози, а також при наявності достатніх даних вважати про можливість загрози їх життю, здоров’ю, житлу та майну мають право на забезпечення безпеки».
10.2 уточнити права начальника слідчого відділу (ч. 2 ст. 114-1 КПК України), зазначивши, що він вправі «Передавати справу від одного слідчого іншому. У випадках, коли у справі застосовуються заходи забезпечення безпеки у вигляді забезпечення конфіденційності відомостей про особу, начальник слідчого відділу приймає справу до свого провадження».
10.3 доповнити ст. 127 КПК України «Залучення понятих» таким положенням: «При необхідності провадження обшуку, виїмки, огляду, освідування, відтворення обстановки та обставин події, опису майна за участю особи, відносно якої застосовуються заходи забезпечення безпеки у вигляді забезпечення конфіденційності відомостей про особу, присутність понятих не обов’язкова». Відповідні зміни внести до статей 181, 191, 193, 194 КПК України;
10.4 доповнити частини 1, 2 ст. 148 КПК України «Мета і підстави застосування запобіжних заходів» після слів «встановленню істини у справі» словами «може загрожувати свідкам, потерпілим, іншим учасникам кримінального судочинства, членам їх сім’ї та обґрунтовано близьким їм особам»;
10.5 доповнити ст. 149 КПК України «Запобіжні заходи» п. 6 «заборона підозрюваному, обвинуваченому, підсудному відвідувати визначені місця, зустрічатися з певними людьми».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абабков А. В. Право потерпевшего на судебную защиту / А. В. Абабков // Вестник Московского ун-та. Сер. 11. Право. – 1996. – № 3. – С. 84–93.
2. Александренко О. В. Криміналістичні проблеми подолання протидії розслідуванню : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / О. В. Александренко. – К., 2004. – 20 с.
3. Альшевский Т. В. Развитие и совершенствование уголовно-процессуальных гарантий дознания, предварительного следствия и их участников / Т. В. Альшевський // Труды высшей школы МВД СССР. – М., 1969. – Вып. 24. – С. 225-251.
4. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2002 році (за даними судової статистики) // Вісн. Верховного Суду України. – 2003. – № 7. – С. 5–11.
5. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2001 році (за даними судової статистики) // Вісн. Верховного Суду України. – 2002. – № 4. – С. 15–25.
6. Андреев В.И. Проблемы обеспечения безопасности лиц, участвующих в уголовном процессе Республики Казахстан : автореф. дис. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / В.И. Андреев. – Караганды, 2001. – 25 с.
7. Антикорупційний набір інструментів, визначений Комітетом ООН з Контролю над наркотиками та попередження злочинності у червні 2001 року [Електронний ресурс] // Режим доступу : www.transparency.org.ru/INTER/DOC/ToolKit1_6_2001.doc
8. Антошина А. Закон о государственной защите свидетелей / А. Антошина // Российская юстиция. – 2004. – № 1. – С. 20–21.
9. Арсеньев Б. Надо ли расширять права потерпевшего в уголовном процессе / Б. Арсеньев // Советская юстиция. – 1939. – № 23-24. – С. 17–19.
10. Артикул воинский от 25 апреля 1715 года // Российское законодательство X XX веков : в 9 т. – М. : Юрид. лит., 1986. – Т. 4: Законодательство периода становления абсолютизма. – С. 327–365.
11. Бабаева Э. У. К вопросу о понятии противодействия / Э. У. Бабаева // Расследование и противодействие ему в состязательном уголовном судопроизводстве: процессуальные и криминалистические вопросы : сб. науч. трудов. – М. : Академия управления МВД России, 2007. – С. 16–31.
12. Бабій Б. М. Українська радянська держава в період відбудови народного господарства (1921-1925 рр.) / Борис Мойсейович Бабій. – К. : Видавництво Академії наук Української РСР, 1961. – 384 с.
13. Бангкокская декларация о взаимодействии и ответных мерах: стратегические союзы в области предупреждения преступности и уголовного правосудия // Сборник стандартов и норм Организации Объединенных Наций в области предупреждения преступности и уголовного правосудия. – Нью-Йорк : Организация Объединенных Наций, 2008. – С. 278–286.
14. Бараннік Р. В. Право особи на свободу від самовикриття, викриття членів її сім’ї чи близьких родичів у кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / Р. В. Бараннік. – К., 2003. – 18 с.
15. Барчук В. Б. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини як суб'єкт забезпечення національної безпеки України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право» / В. Б. Барчук. – К., 2006. – 19 с.
16. Басецкий И. И. Организовання преступность / И. И. Басецкий, Н. А. Легенченко. – Мн. : Академия МВД Республики Беларусь, 2002. – 551 с.
17. Басиста І. В. Актуальні проблеми пред’явлення для впізнання поза візуального спостереження / І. В. Басиста // Науковий вісник Юридичної академії МВС. – 2004. – № 1 (16). – С. 117–121.
18. Басиста І. В. Пред'явлення особи для впізнання поза її візуальним спостереженням : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / І. В. Басиста. – К., 2006. – 19 с.
19. Бахин В. П. Контркриминалистика или новые задачи криминалистики / В. П. Бахин, І. В. Гора // Актуальні проблеми держави та права : зб. наукових праць. – Одеса, 1998. – Вип. 5. – С. 9–18.
20. Бахин В. П. Криминалистика. Проблемы и мнения (1962-2002) / В. П. Бахин. – К., 2002. – 268 с.
21. Бахин В. Проблемы защиты участников уголовного судопроизводства / В. Бахин, Н. Карпов // Закон и жизнь. – 1999. – № 1. – С. 23–27.
22. Бахин В. П. Так стоит ли бороться с преступностью / В. П. Бахин // Актуальные проблемы современной юридической науки и практики : сб. науч. тр. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 2006. – С. 161–165.
23. Безнасюк А. Государственная защита лиц, содействующих уголовному судопроизводству (зарубежный опыт, отечественные проблемы) / А. Безнасюк, А. Абабков // Российская юстиция. – 1997. – № 8. – С. 38–40.
24. Безопасность человека и преступность (Международная научно-практическая конференция) / [Сальников В. П., Морозова Л. А., Ростов К. Т., Денисов Е. А.] // Государство и право. – 1995. – № 12. – С. 108–131.
25. Белкин Р. С. Курс криминалистики : в 3-х т. / Р. С. Белкин. – М. : Юристь, 1979. – Т. 3 : Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – 1979. – 408 с.
26. Белькова О. В. Правовий статус свідка в кримінальному процесі України : дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.09 / Белькова Олена Валеріївна. – Х., 2005. – 226 с.
27. Беляев И. Д. История русского законодательства : для студ. вузов, обуч. по юрид. спец. / И. Д. Беляев / сост. Санулов Ю. А.. – СПб. : Лань, 1999. – 640 с.
28. Бобраков И. А. Воздействие преступников на свидетелей и потерпевших и криминалистические методы его преодоления : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика; теория оперативно-розыскной деятельности»/ Бобраков Игорь Александрович. – М., 1997. – 210 с.
29. Бобраков И. А. Охрана участников уголовного судопроизводства: криминологические и уголовно-правовые аспекты / И. А. Бобраков – М. : ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2005. – 240 с.
30. Бобраков И. А. Охрана участников уголовного судопроизводства: криминологические и уголовно-правовые основы : автореф. дис. на соискание научн. степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / И.А. Бобраков. – М., 2005. – 45 с.
31. Бобраков И. А. Уголовно-правовая характеристика преступлений, посягающих на лиц, участвующих в уголовном судопроизводстве, и проблемы их законодательной регламентации / И. А. Бобраков. – Брянск : Брянский филиал МосУ МВД России, 2004 – 75 с.
32. Богомаз Г. Історія розвитку законодавства про потерпілих / Г. Богомаз, О. Вовк, О. Кучинська // Право України. – 1997. – № 7. – С. 65 68, 75.
33. Бойко І. Здійснення правосуддя у вірменських поселеннях на території Подолії (ХІV-ХVII ст.) / І. Бойко // Право України. – 2003. – № 3. – С. 141–145.
34. Бойко І. Й. Держава і право Гетьманщини : навч. посіб. / І. Й. Бойко. – Львів : Світ, 2000. – 118 с.
35. Бойко І. Й. Зобов'язальне право Гетьманщини за «Правами, за якими судиться малоросійський народ» 1743 року. / І. Й. Бойко. – Львів : Світ, 1998. – 49 с.
36. Бойко І. Й. Історико-правові джерела про чинність Судебника М. Гоша в Україні / І. Й. Бойко // Держава і право : зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. – Вип. 15. – 2002. – С. 54–57.
37. Бойко І. Й. Правове становище населення Гетьманщини за кодексом 1743 року / І. Й. Бойко. – Львів, 1997. – 29 с.
38. Бойко І. Надання судового самоврядування вірменській громаді м. Львова (ХIV-ХVIII ст.) / І. Бойко // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – № 3. – С. 78.
39. Бойко І. Правове становище вірменських громад Кам’янця-Подільського / І. Бойко // Право України. – 2002. – № 5. – С. 142 145.
40. Бойков А. Концептуальные вопросы изменения законодательства об уголовном судопроизводстве / А. Бойков, И. Демидов // Социалистическая законность. – 1990. – № 1. – С. 26 28.
41. Боков А. В. Организация борьбы с преступностью / А. В. Боков. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2003. – 175 с.
42. Бондаренко О. Забезпечення безпеки суб’єктів кримінального судочинства / О. Бондаренко, С. Сафронов // Право України. – 1999. – № 1. – С. 122 123.
43. Бояров В. Деякі питання захисту свідків за законодавством України / В. Бояров // Право України. – 2001. – № 12. – С. 99 102.
44. Бояров В. И. Тактика защиты в условиях использования следствием показаний анонимных свидетелей / В. И. Бояров // Адвокатура и адвокатская деятельность в свете современного конституционного права : (к 10-летию принятия Конституции России) : материалы Междунар. науч.-практ. конф. (Екатеринбург, 29–30 декабря 2003 г.). – Екатеринбург : Изд-во «Чароид», 2004. – С. 41 48.
45. Бояров В. І. Анонімність свідків: «за» і «проти» / В. І. Бояров, М. В. Руденко // Адвокат. – 2001. – № 4-5. – С. 13 15.
46. Бояров В. І. Загальні положення проведення на досудовому слідстві тактичної операції «захист свідка» / В. І. Бояров // Вісник Запорізького національного університету : зб. наук. статей. Юридичні науки. – Запоріжжя : Запорізький університет, 2006. – № 1. – С. 207 210.
47. Бояров В. І. Про деякі питання тактики захисту при використанні на досудовому слідстві свідчень під псевдонімом / В. І. Бояров // Адвокат. – 2003. – № 6. – С. 13 15.
48. Брусницын Л. В. Меры безопасности для содействующих уголовному правосудию: отечественный, зарубежный и международный опыт / Л. В. Брусницын // Государство и право. – 1998. – № 9. – С. 45 56.
49. Брусницын Л. В. О компетенции должностных лиц и иных субъектов при обеспечении безопасности граждан, содействующих уголовному правосудию / Л. В. Брусницын // Государство и право. – 2000. – № 2. – С. 44 48.
50. Брусницын Л. В. Обеспечение безопасности лиц, содействующих уголовному правосудию : российский, зарубежный и международный опыт ХХ века (процессуальное исследование) / Л. В. Брусницын. – М. : ООО Издательство «Юрлитинформ», 2001. – 400 с.
51. Брусницын Л. В. Правовое обеспечение безопасности лиц, содействующих уголовному правосудию: временной и субъективный аспекты / Л. Брусницын // Государство и право. – 1996. – № 9. – С. 76 83.
52. Брусницын Л. В. Проблемы формирования российского законодательства о защите лиц, содействующих уголовному правосудию / Л. В. Брусницын // Государство и право. – 2004. – № 2. – С. 32 40.
53. Брусницын Л. О государственной защите потерпевших, свидетелей и иных участников уголовного судопроизводства / Л. Брусницын // Российская юстиция. – 2003. – № 11. – С. 11 13.
54. Брусницын Л. Обеспечение безопасности потерпевших и свидетелей / Л. Брусницын // Законность. – 1997. – № 1. – С. 36 39.
55. Брусницын Л. Обеспечение безопасности учасников процесса : возможности и перспективы развития УПК / Л. Брусницын // Российская юстиция. – 2003. – № 5. – С. 48 50.
56. Брусницын Л. Псевдонимы в уголовном процессе / Л. Брусницын // Законность. – 2005. – № 1. – С. 23 25.
57. Брусницын Л. Псевдонимы в уголовном процессе / Л. Брусницын // Законность. – 2005. – № 2. – С. 15 17.
58. Булатов Б. Б. Государственное принуждение в уголовном судопроизводстве / Б. Б. Булатов. – Омск : Омская академия МВД России, 2003. – 320 с.
59. Бутов В. Н. Уголовный процесс Австрии / В. Н. Бутов. – Красноярск : Изд-во Красноярского ун-та, 1988. – 200 с.
60. Бутылин В. Н. Институт государственно-правовой охраны конституционных прав и свобод граждан / В. Н. Бутылин // Журнал российского права. – 2001. – № 12. – С. 80 91.
61. Вандышев В. В. Противодействие защитника в уголовном судопроизводстве / В. В. Вандышев // Расследование и противодействие ему в состязательном уголовном судопроизводстве: процессуальные и криминалистические вопросы : сб. науч. трудов. – М. : Академия управления МВД России, 2007. – С. 72 85.
62. Васьковська В. П. Право людини на безпеку та конституційно-правовий механізм його забезпечення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право» / В. П. Васьковська. – К., 2006. – 20с.
63. Венская декларация о преступности и правосудии: ответы на вызовы ХХІ века // Сборник стандартов и норм Организации Объединенных Наций в области предупреждения преступности и уголовного правосудия. – Нью-Йорк : Организация Объединенных Наций, 2008. – С. 248 254.
64. Виницкий Л. В. К вопросу о противодействии / Л. В. Виницкий, Н. Е. Шинкевич // Расследование и противодействие ему в состязательном уголовном судопроизводстве: процессуальные и криминалистические вопросы : сб. науч. трудов. – М. : Академия управления МВД России, 2007. – С. 86 98.
65. Висновки та рекомендації Національної конференції «50-річчя Загальної декларації прав людини» (Київ, 17-18 грудня 1998 р.) // Забезпечення органами внутрішніх справ міжнародно-правових стандартів прав людини при охороні громадського порядку. Науково-практичний, документально-джерельний та навчально-методичний комплекс (у трьох частинах). Ч. 2, 3 / [відп. редактори Ю. І. Римаренко, Я. Ю. Кондратьєв, Ю. С. Шемшученко]. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – С. 177 181.
66. Відомості про осіб, які потерпіли від злочинів // Департамент інформаційних технологій МВС України. – 2006.
67. Відомості про осіб, які потерпіли від злочинів // Департамент інформаційних технологій МВС України. – 2002.
68. Відомості про осіб, які потерпіли від злочинів // Департамент інформаційних технологій МВС України. – 2005.
69. Владимирский-Буданов М. Ф. Обзор истории русского права / М. Ф. Владимирский-Буданов – Ростов-на-Дону : Феникс, 1995. – 639 с.
70. Власенко Н. Опознание в условиях, исключающих визуальное наблюдение / Н. Власенко, А. Иванов// Законность. – 2003. – № 6. – С. 22 23.
71. Войников В. В. Тактика обеспечения безопасности в уголовном судопроизводстве : автореф. дис. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / В. В. Войников. – Калининград, 2002. – 23 с.
72. Волобуев А. Ф. Противодействие расследованию преступлений: сущность и преодоление / А. Ф. Волобуев // Расследование и противодействие ему в состязательном уголовном судопроизводстве: процессуальные и криминалистические вопросы : сб. науч. трудов. – М. : Академия управления МВД России, 2007. – С. 98 115.
73. Волчецкая Т. С. Вопросы обеспечения безопасности в уголовном судопроизводстве: ситуационный подход / Т. С. Волчецкая, В. В. Войников // Воронежские криминалистические чтения / под ред. О. Я. Баева. – Воронеж : Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2002. – Вып. 3. – С. 71 72.
74. Ворожцов С. Обеспечение процессуальной безопасности потерпевших и свидетелей / С. Ворожцов // Российская юстиция. – 1996. – № 11. – С. 25.
75. Временное положение о народных судах и революционных трибуналах // Землянский П. Т. Уголовно-процессуальное законодательство в первые годы Советской власти : на материалах УССР / Землянский П. Т. – К., 1972. – 306 с.
76. Галаган В. И. Использование следователем информации на первоначальном этапе расследования : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза» / В. И. Галаган. – Киев, 1992. – 24 с.
77. Галаган В. І. Процесуальний порядок і тактика пред'явлення для впізнання поза візуальним спостереженням того, кого впізнають / Галаган В. І., Басиста І. В. – К. : КНУВС, 2007. – 236 с.
78. Галаган В. І. Правові та криміналістичні проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності (на матеріалах органів внутрішніх справ України) : автореф. дис... доктора юрид. наук : спец. 12.00.09 «Криінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / В. І. Галаган. – К., 2003. – 39 с.
79. Галаган В. І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України / В. І. Галаган. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – 300 с.
80. Головецький М. О. Тактика узнавання і впізнання під час досудового слідства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / М. О. Головецький. – К., 2002. – 19 с.
81. Головко Л. В. Дознание и предварительное следствие в уголовном процессе Франции / Л.В. Головко. – М. : Фирма «СПАРК», 1995. – 130 с.
82. Гончаренко В. Г. Тактика психологічного впливу на попередньому слідстві / Гончаренко В. Г., Сокиран Ф. М. – К., 1994. – 60 с.
83. Гончаров В. Б. Проблемы безопасности участников уголовного процесса / Гончаров В. Б., Кожевников В. В. // Государство и право. – № 2. – С. 49 56.
84. Горобець В. Присмерк Гетьманщини: Україна в роки реформ Петра І / Віктор Горобець/ НАН України; Інститут історії України. – К., 1998. – 323 с.
85. Государственная тайна и ее защита в Российской Федерации : учебное пособие / под ред. М. А. Вуса и А. Ф. Федорова. – 2-е изд.; предисловие Н. М. Кропачева, Н. А. Сидоровой. – СПб. : Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2005. – 623 с.
86. Гошовський М. І. Потерпілий у кримінальному процесі України / Гошовський М. І., Кучинська О. П. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 192 с.
87. Григорьев Ф. Г. Право свидетеля и других участников уголовного судопроизводства на обеспечение их безопасности / Ф. Г. Григорьев // Вестник Московского ун-та Сер. 11 Право. – 2006. – № 3. – С. 91 103.
88. Григорян В. Р. К вопросу о правовом положении женщин в армянских поселениях Украины / В. Р. Григорян // Исторические связи и дружба украинского и армянского народов. Вып. III. – Ереван : Изд-во АН Армянской ССР, 1971. – С. 261 270.
89. Грошевий Ю. М. Судове слідство за Статутом кримінального судочинства 1864 року / Ю. М. Грошевий // Вісник Академії правових наук України. – 1995. – № 4. – С. 106 111.
90. Грузінова Т. Теорія захисту / Тетяна Грузінова // Дзеркало тижня. – № 40-41 (515-516) Субота, 915 жовтня 2004 року.
91. Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / редкол.: П. С. Сохань (голова) та ін.. – К. : Наук. думка, 1991. – Т.1: До початку ХІ віка. 1991. – 736 с.
92. Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою, прийнята Резолюцією 40/34 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – Амстердам–Київ : «СФЕРА», 1996. – С. 159 161.
93. Декларація про захист усіх осіб від насильницького зникнення // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – Амстердам–Київ : «СФЕРА», 1996. – С. 194 198.
94. Добрянський С. Застосування Конвенції як вияв діалектики загального й одиничного у праворозумінні / С. Добрянський // Право України. – 2000. – № 11. – С. 38 40.
95. Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20 квітня 1959 року (ETS № 182), підписаний Україною 8 листопада 2001 року // Акти європейського права : короткий довідник / за заг. ред. В. М. Литвина. – К. : Парламентське вид-во, 2004. – С. 53.
96. Дубоносов Е. С. Оперативно-розыскное обеспечение защиты участников уголовного-судопроизводства от посткриминального воздействия подозреваемых лиц / Е. С. Дубоносов // Известия Тульского государственного университета. Сер. Актуальные проблемы юридических наук. – Тула : Издательство ТулГУ, 2004. – Вып. 10. – С. 73 77.
97. Дубривный В. А. Потерпевший на предварительном следствии в советском уголовном процессе / Дубривный В. А. / под ред. А. Л. Цыпкина. – Саратов : Приволжское книжное издательство, 1966. – 100 с.
98. Душейко Г. О. Проблеми правового забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві / Г. О. Душейко // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2004. – Вип. 2. – С. 209 218.
99. Европейская конвенция о возмещении ущерба жертвам насильственных преступлений, принятая 24 ноября 1983 года // Международные акты о правах человека : сб. документов / сост. В. А. Карташкин, Е. А. Лукашева. – 2-е изд., доп. – М. : Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА- ИНФРА•М), 2002. – С. 673 676.
100. Европейская Конвенция о защите прав человека и основных свобод, принята 4 ноября 1950 года // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – Амстердам–Київ : «СФЕРА», 1996. – С. 212 221.
101. Епихин А. Правовое регулирование мер безопасности учасников процесса / А. Епихин // Законность. – 2003. – № 5. – С. 45 48.
102. Епихин А. Ю. Безопасность личности в уголовном судопроизводстве : учебное пособие / Епихин А. Ю. – Сыктывкар, 2004. – С. 127.
103. Епихин А. Ю. Безопасность личности как принцип уголовного процесса / А. Ю. Епихин // Российский следователь. – 2002. – № 4. – С. 12 15.
104. Епихин А. Ю. К вопросу о безопасности защищаемых лиц в уголовном процессе / А. Ю. Епихин // Российский следователь. – 2002. – № 2. – С. 14 15.
105. Епихин А. Ю. Концепция безопасности личности в уголовном судопроизводстве: научное издание / Епихин А. Ю. – Сыктывкар : Изд-во Сыктывкарского ун-та, 2000. – 165 с.
106. Епихин А. Ю. Концепция обеспечения безопасности личности в сфере уголовного судопроизводства : автореф. дис. на соискание учен. степени доктора юрид. наук: 12.00.09 «Уголовнй процесс; криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / А. Ю. Епихин. – Н. Новгород, 2004. – 42 с.
107. Епихин А. Ю. Некоторые проблемы защиты пострадавшего / А. Ю. Епихин // Криминальная ситуация на рубеже веков в России / Под ред. доктора юридических наук, профессора А.И. Долговой. Криминологическая ассоциация. – М., 1999. – С. 207 209.
108. Епихин А. Ю. Общие условия эффективности функционирования безопасности личности в уголовном судопроизводстве / А. Ю. Епихин // Інформаційний бюллетень. – 2004. – № 1. – С. 61 67.
109. Єдиний звіт про злочинність на території України за 12 місяців 2002 року // Департамент інформаційних технологій МВС України. – 2003.
110. Єдиний звіт про злочинність на території України за 12 місяців 2003 року // Департамент інформаційних технологій МВС України. – 2004.
111. Єдиний звіт про злочинність на території України за 12 місяців 2004 року // Департамент інформаційних технологій МВС України. – 2005.
112. Єдиний звіт про злочинність на території України за 12 місяців 2005 року // Департамент інформаційних технологій МВС України. – 2006.
113. Єдиний звіт про злочинність на території України за 12 місяців 2006 року // Департамент інформаційних технологій МВС України. – 2007.
114. Єдиний звіт про злочинність на території України за 6 місяців 2007 року // Департамент інформаційних технологій МВС України. – 2007.
115. Жалыбин С. М. Теоретические и методологические проблемы обеспечения прав человека при уголовном преследовании : автореф. дис. на соискание учен. степени доктора. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / С. М. Жалыбин. – Алматы, 2003. – 50 с.
116. Жариков Е. В. Дифференциация уголовного процесса как средство обеспечения безопасности лиц, содействующих уголовному судопроизводству : автореф. дис. на соискание учен.степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / Е. В. Жариков. – Барнаул, 2004. – 25 с.
117. Жариков Р. А. Некоторые аспекты совершенствования борьбы с организованной преступностью и терроризмом / Р. А. Жариков // Теоретико-методологические и прикладные аспекты борьбы с преступностью: история и современность : материалы междунар. научно-практ. конф., (Уфа, 17 18 марта 2005 года) : в 4 ч. / под общ. ред. Ф.Б. Мухаметшина. – Уфа : УЮИ МВД РФ, 2005. – Ч. 1. – С. 160 168.
118. Забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства: міжнародний та вітчизняний досвід (аналітичний огляд) / М. О. Свірін, Л. М. Шестопалова, А. І. Пясецький та ін. / за ред. І. В. Опришка / НДІ проблем боротьби зі злочинністю НАВСУ. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2006. – 119 с.
119. Забезпечення особистої безпеки працівників органів внутрішніх справ при виконанні службових обовязків: науково-практичні рекомендації / Г. О. Юхновець, В. Г. Андросюк, Л. І. Казьміренко та ін.; під ред. М. І. Ануфрієва, Я. Ю. Кондратьєва. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 1999. – 72 с.
120. Загальна декларація прав людини 1948 року // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – Амстердам–Київ : «СФЕРА», 1996. – С. 6 9.
121. Зайцев О.А. Государственная защита участников уголовного процесса / Зайцев О. А. – М. : Издательство ХХІ, 2002. – 512 с.
122. Застосування законодавства про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві // Збірник методичних рекомендацій з питань розкриття та розслідування злочинів слідчими та оперативними працівниками органів внутрішніх справ / під. ред. П. В. Коляди. – К., 2001. – С. 186 222.
123. Збірник методичних рекомендацій з питань розкриття та розслідування злочинів слідчими та оперативними працівниками органів внутрішніх справ / під. ред. П. В. Коляди. – К., 2001. – 240 с.
124. Зеленецкий В. С. Возбуждение уголовного дела / Зеленецький В. С. – Харьков : Издательство «КримАрт», 1998. – 340 с.
125. Зеленецкий В. С. Факторы, обуславливающие защиту уголовных дел от преступных посягательств / В. С. Зеленецький // Питання боротьби зі злочинністю : зб. наук. праць. Вип. 12. – Х. : вид-во «Кроссроуд», 2006. – С. 132 160.
126. Землянська В. В. Кримінально-процесуальне законодавство Центральної Ради, гетьманату Скоропадського та Директорії : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теоія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / В. В. Землянська. Х., 2002. 20 с.
127. Землянский П. Т. Уголовно-процессуальное законодательство в первые годы Советской власти: на материалах УССР / Землянский П. Т. – К., 1972. – 306 с.
128. Именный указ об отмене в судных делах очных ставок, о бытии вместо оных расспросу и розыску, о свидетелях, об отводе оных, о присяге, о наказании лжесвидетелей и о пошлинных деньгах // Российское законодательство X XX веков : в 9 т. – М. : Юрид. лит., 1986. – Т. 4 : Законодательство периода становления абсолютизма. – С. 397 399.
129. Инструкция для народных следователей 1919 года // Землянский П. Т. Уголовно-процессуальное законодательство в первые годы Советской власти: на материалах УССР / Землянский П. Т. – К., 1972. – С. 232 259.
130. Инструкция для народных следователей от 18 июня 1921 года // Землянский П. Т. Уголовно-процессуальное законодательство в первые годы Советской власти: на материалах УССР / Землянский П. Т. – К., 1972. – С. 273 304.
131. Инструкция к «Временному положению о народных судах и революционных трибуналах» // Землянский П.Т. Уголовно-процессуальное законодательство в первые годы Советской власти: на материалах УССР / Землянский П. Т. – К., 1972. – С. 205 231.
132. Інструкція про порядок забезпечення безпеки учасників судового процесу та державного захисту працівників суду і правоохоронних органів, членів їх сімей та близьких родичів: Наказ МВС України від 5 травня 2004 року № 465 [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0679-04
133. Історія держави і права України: Академічний курс : [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти] / [Гончаренко В. Д., Рогожин А. Й., Святоцький О. Д. та ін.] ; під ред. В. Я. Тація, А. Й. Рогожина. : у 2-х т. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2000. – 580 с.
134. Історія держави і права Української РСР (1917-1960) / АН УРСР; Сектор держави і права / гол. ред. В. М. Корецький. – К. : АН УРСР, 1961. – 730 с.
135. Історія держави і права України : навч. посібник / за заг. ред. Я. Ю. Кондратьєва. – Київ : Україна, 2002. – 446 с.
136. Іщенко А. В. Вступ // Методичні проблеми криміналістичних наукових досліджень: / Іщенко А. В. / за ред. І. П. Красюка. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2003. – С. 8 10.
137. Казакова В. А. Новый закон об обеспечении социальной и правовой защиты свидетелей в ФРГ / В. А. Казакова // Государство и право. – 2000. – № 9. – С. 74 80.
138. Калашникова Н. Я. Общие условия судебного разбирательства в советском уголовном процессе : учебное пособие для студентов вечернего отделения / Калашникова Н. Я. – М., 1963. – 96 с.
139. Карибов К. Ф. Проблема использования показаний анонимных свидетелей в уголовному процессе в свете решений Европейского суда по правам человека / К. Ф. Карибов // Вестник Московского ун-та. Сер. 11 Право. – 2001. – № 5. – С. 83 90.
140. Карпачова Н. І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні : Доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини / Карпачова Н. І. – К. : ОМБУДСМАН України, 2002. – 412 с.
141. Карпов Н. К вопросу о защите участников уголовного судопроизводства / Н. Карпов // Закон и жизнь. – 2004. – № 10. – С. 26 29.
142. Карпов Н. К вопросу о защите участников уголовного судопроизводства / Н. Карпов // Южно-ураль