ФІКСАЦІЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРИ РОЗГЛЯДІ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ У СУДІ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………..

РОЗДІЛ 1. Правове регулювання та організація фіксування судового процесу технічними засобами

1.1. Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами – конституційна засада кримінального судочинства …………………
1.2. Процесуальний порядок фіксування судового процесу технічними засобами…………………………………………………………………………
1.3. Організація та технологія звукозапису судового розгляду кримінальної справи ………………………………………………………………………………
Висновки до розділу 1 …….........................................................................................

РОЗДІЛ 2. Поняття, зміст, доказове значення протоколу судового засідання

2.1. Поняття протоколу судового засідання як основної форми фіксації судового розгляду кримінальної справи ………………………..…………..............
2.2. Доказове значення протоколу судового засідання …………………...........
2.3. Форма та зміст протоколу судового засідання ……………………………
Висновки до розділу 2 ……………………………………………………...….

РОЗДІЛ 3. Напрями удосконалення кримінально-процесуального закону щодо фіксації інформації при розгляді кримінальної справи у суді

3.1. Гарантії повноти і об'єктивності протоколу судового засідання та їх удосконалення ………………………………………………………………….
3.2. Використання протоколу судового засідання чи його офіційного звукозапису у судах вищестоящих інстанцій …………………………………
3.3. Відновлення обов’язкового ведення протоколів судового
засідання у судах апеляційної та касаційної інстанцій ………………………
Висновки до розділу 3 ………………………………………………………….

ВИСНОВКИ..........................................................................................................

ДОДАТКИ.....................................................................................................................

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................

3

12

24

41
56

59
86
103
124

127

152

174
184

186

190

ВСТУП
Актуальність теми. Вітчизняний законодавець передбачив, що обов’язковим засобом фіксації перебігу судового розгляду справи є протокол судового засідання, що має складатися у ході кожного судового засідання суду першої інстанції, а також при кожній окремій процесуальній дії, вчиненій поза постійним місцем засідання суду першої інстанції. У суді апеляційної інстанції протокол судового засідання обов’язково ведеться, якщо проводиться судове слідство.
Повне фіксування судового процесу паралельно із протоколюванням забезпечується з допомогою звукозаписувального технічного засобу, і здійснюється на вимогу хоча б одного учасника судового розгляду справи або за ініціативою суду у суді першої чи апеляційної інстанції.
Правознавці однозначно високо оцінюють значимість протоколу судового засідання як процесуального документа та джерела доказів, слушно вважаючи, що він відтворює у письмовій формі діяльність суду, учасників процесу у ході розгляду справи. За подальше збереження даної форми фіксації, за результатами проведеного нами опитування, висловилось 72% адвокатів, 92% прокурорів та 100% суддів місцевих та апеляційних судів.
Разом із цим, нормативне регулювання у КПК України щодо складання протоколу та застосування звукозапису для фіксації судового засідання, ознайомлення із ними, подачі зауважень з приводу їх змісту та їх вирішення судом навіть після зміни відповідних норм Законом України від 08 вересня 2005 р. та прийняття Інструкції про порядок фіксування судового процесу технічними засобами від 24 вересня 2004 р. залишається, на наш погляд, недостатнім. Окремі фрагменти цих норм побудовані та викладені невдало, що негативно відображається на практиці кримінального процесу, захисті прав його учасників. На дану обставину вказало 82% адвокатів, 26% прокурорів, 11% суддів.
Ступінь розробленості питань, що торкаються проблем складання протоколу судового засідання та застосування звукозапису для його фіксації у науковій літературі не відповідає значенню даної процесуальної діяльності. Протокол судового засідання був предметом самостійного дослідження лише у роботі Б.С. Тєтєріна, виданій у 1960 р.
Самостійні монографічні дослідження щодо застосування звукозапису для фіксації судового засідання по кримінальній справі не проводилися. Наукове дослідження даного аспекту кримінально-процесуальної діяльності практично перебуває на початковому етапі формування сучасної концепції технічної фіксації судових засідань.
Окремі аспекти фіксації доказів за допомогою протоколювання та звукозапису судових засідань розглядалися у наукових працях вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема, Ю.І. Азарова, В.Б. Алексєєва, Ю.П. Алєніна, П.Д. Баренбойма, І.М. Бацька, Р.С. Белкіна, А.Р. Белкіна, Т.В. Варфоломієвої, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, Г.Ф. Горського, Ю.М. Грошевого, В.Я. Дорохова, А.Я. Дубинського, П.С. Елькінд, А.В. Іщенка, Л.Д. Кокорєва, О.М. Копьєвої, Ю.Г. Корухова, В.С. Кузьмічова, О.О. Леві, Є.Д. Лук’янчикова, П.А. Лупінської, В.Т. Маляренка, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, В.Т. Нора, Г.М. Омельяненко, І.Д. Перлова, І.Л. Петрухіна, В.О. Попелюшка, А.П. Рижакова, М.І. Сірого, С.М. Стахівського, М.С. Строговича, Л.Д. Удалової, В.П. Шибіки, С.А. Шейфера, О.Ф. Штанька та інших науковців і практиків. Проте, аналіз наукових джерел засвідчує, що у поле зору вчених потрапляє, як правило, технічний аспект складання протоколу судового засідання. У той же час без належної уваги залишаються принципові обставини, що дають змогу гарантувати його повноту та точність, допустимість, своєчасність виготовлення. Більшість думок і пропозицій вчених та практиків мають дискусійний і неоднозначний характер. Доречно зауважити, що з огляду на реформування КПК України більшість праць є морально застарілими.
Крім того, практично не досліджені особливості використання протоколу судового засідання у кримінально-процесуальному доказуванні, правові та організаційні, тактичні і технічні аспекти здійснення звукозапису судового розгляду кримінальної справи. Зазначене вище, на нашу думку, підтверджує актуальність теми дисертаційного дослідження, обґрунтовує його прикладний характер.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведено згідно з тематикою пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та наукових установ МВС України на період 2004-2009 років, які затверджено наказом МВС України від 05 липня 2004 року № 755 „Про затвердження пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років”.
Робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Київського національного університету внутрішніх справ і кафедри кримінального процесу зазначеного навчального закладу. Схвалена Координаційним бюро з проблем кримінального процесу Академії правових наук України (п.724, 2007).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у розробці сучасної науково обґрунтованої концепції здійснення фіксації доказів та їх джерел за допомогою протоколювання та звукозапису судових засідань. На її основі буде розроблено науково-обґрунтовані пропозиції законодавцю, методичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення правового, організаційного, технічного аспектів обраної для дослідження проблеми за допомогою узагальнення сучасних наукових праць, емпіричних даних про тенденції судової практики.
Досягненню визначеної мети сприяло вирішення таких завдань:
- на основі існуючих дефініцій понять „документ”, „протокол”, „протоколи слідчих і судових дій” у теорії кримінального процесу та інших наукових галузях сформулювати поняття „протокол судового засідання”, визначити його особливі ознаки, співвідношення із іншими джерелами доказів;
- з’ясувати можливості використання протоколу судового засідання у кримінально-процесуальному доказуванні;
- визначити оптимальну форму та зміст протоколу судового засідання;
- розкрити правові, організаційні, тактичні та технічні аспекти фіксування судового процесу засобами звукозапису;
- встановити доказове значення звукозапису судового засідання, здійсненого судом;
- визначити типові порушення кримінально-процесуального закону щодо протоколювання та звукозапису судового засідання, їх причини та процесуальні наслідки;
- надати пропозиції з удосконалення норм чинного КПК України, якими регулюються складення протоколу та здійснення звукозапису судового засідання, ознайомлення із ними учасників судового розгляду, подання та вирішення зауважень щодо їх змісту;
- розробити методичні рекомендації щодо фіксації судового слідства, судових дебатів, останнього слова підсудного у протоколі судового засідання, виправлення його можливих недоліків, здійснення звукозапису з використанням комп’ютерної техніки, зберігання інформації на дисках для систем лазерного зчитування, ознайомлення із ними.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, які формуються у процесі фіксації судового засідання, ознайомлення учасників судового розгляду з протоколом та звукозаписом, подання та вирішення зауважень щодо їх змісту.
Предмет дослідження – фіксація інформації при розгляді кримінальної справи у суді.
Методи дослідження обрано з урахуванням поставлених у роботі мети та завдань, з огляду на об’єкт і предмет дослідження. Використовувалися традиційні загальнонаукові методи (аналіз і синтез, дедукція та індукція тощо) й спеціальні: історико-правовий – для аналізу поглядів науковців у різні історичні періоди на способи фіксації процесу судового розгляду справи (п.1.1; 1.2); системно-функціональний, за допомогою якого комплексно встановлено характерні ознаки і поняття протоколу судового засідання, відмежовано інші джерела доказів (п. 2.1; 2.2; 2.3); структурно-функціональний, за допомогою якого досліджено форму та зміст протоколу та звукозапису судового процесу (п. 2.3; 3.1; 3.2); порівняльно-правовий, за допомогою якого проаналізовано процесуальне законодавство України в частині фіксації судового розгляду, проведено співставлення положень чинного КПК України та його проекту №1233 від 13.12.2007 р. (п.1.1; 1.2;1.3; 3.3); метод узагальнення, за допомогою якого систематизовано й проаналізовано різні позиції вчених-юристів стосовно досліджуваної проблеми (п.1.1; 2.2; 3.3). Крім того застосовувалися соціологічні методи (інтерв’ювання, анкетування) – для вивчення думки адвокатів, прокурорів та суддів, а також статистичні методи – для узагальнення результатів вивчення матеріалів кримінальних справ та опитування практиків.
Емпіричну базу дослідження становлять: узагальнені дані опитувань з питань фіксації інформації при розгляді кримінальної справи у суді за розробленими анкетами 104 адвокатів, 97 прокурорів, 147 суддів місцевих та апеляційних судів, а також зведені відомості про практику фіксації судового провадження в місцевих та апеляційних судах Волинської, Рівненської, Тернопільської областей за період 2005 – 2008 рр.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що вперше в Україні на монографічному рівні здійснено комплексне дослідження теорії і практики фіксації доказів та їх джерел у протоколі та звукозаписі судового засідання по кримінальній справі. У роботі вперше впорядковано усі теоретичні та прикладні питання підготовки, безпосереднього протоколювання та звукозапису судових засідань, правовідносини, що виникають після їх виготовлення. Проведене дослідження дало змогу запропонувати авторський підхід до розв’язання низки дискусійних питань, обґрунтувати нові теоретичні положення, які суттєво поглиблюють теорію кримінального процесу. Також було розвинуто й поглиблено положення, висунуті іншими авторами, і сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства. Наукову новизну результатів дослідження можна конкретизувати у таких положеннях та висновках:
Вперше:
доведено, що фіксація за допомогою звукозапису кожного судового засідання є проявом гласності судового процесу і відповідає положенням Конституції України;
сформульовано авторське визначення „протокол судового засідання” як кримінально-процесуальний документ, який є обов’язковим способом фіксації секретарем судового засідання ходу та результатів кожного судового засідання по кримінальній справі у суді першої інстанції, кожної процесуальної дії, вчиненої ним поза постійним місцем засідання, а також і в інших судових засіданнях відповідно до КПК України, згідно із вимогами закону щодо змісту та оформлення, ознайомлення із протоколом, подання та розгляду зауважень на нього, чим забезпечується його значення як джерела доказів та процесуальної гарантії;
запропоновано і аргументовано доцільність більш повного фіксування у протоколі та звукозаписі судового засідання: судового слідства, судових дебатів, останнього слова підсудного, забезпечення прав учасників судового засідання при проведенні допитів, а також оскарження дій і рішень суду;
виявлено порушення, які впливають на повноту, достовірність та допустимість протоколу судового засідання: 1) неповний, надмірно узагальнений запис показань допитаних в суді; 2) незастосування дослівного запису, стилізація показань шляхом викладу їх офіційною юридичною мовою; 3) неповна фіксація ходу допитів, зокрема, у протоколах не відображаються питання учасників процесу і відповіді допитуваних, зміст перехресних допитів і очних ставок; 4) схематична фіксація інших дій суду і сторін по дослідженню доказів: огляд речових доказів, оголошення документів і протоколів, постановка питань перед експертом, оголошення висновку експерта, результатів його допиту; 5) грубе порушення строків складання протоколу; неохайне оформлення протоколів.
Удосконалено:
- визначення кримінально-процесуального поняття „документ” як джерела доказів, під яким слід розуміти матеріальну форму одержання, зберігання, використання та поширення інформації шляхом фіксування її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці чи на іншому носії, у якій викладені або засвідчені обставини, які мають значення для справи;
- методику фіксування у протоколі судового засідання судового слідства, судових дебатів та останнього слова підсудного;
- перелік обставин, які свідчать про тактичну доцільність здійснення звукозапису у судовому засіданні з ініціативи суду: 1) великі за обсягом, багатоепізодні кримінальні справи, справи про групові злочини, злочини з великою кількістю потерпілих, свідків; 2) якщо на досудовому слідстві підсудний неодноразово змінював свої показання і є підстави вважати, що він так само буде поводитися в судовому засіданні; 3) при гостро конфліктному досудовому слідстві, якщо підсудний та захисник робили заяви про застосування незаконних способів одержання показань та інші (див с. 7 автореферату);
- рекомендації щодо ефективного використання протоколу та звукозапису судового засідання з метою здійснення судового контролю у вищестоящих судових інстанціях. Для вищестоящих судів належно складений та оформлений протокол судового засідання є достовірним джерелом доказів щодо виконання процесуального закону, дотримання прав учасників судового розгляду, законності, обґрунтованості, мотивованості висновків і рішень суду, викладених у вироку, їх відповідності результатам судового слідства.
Дістали подальшого розвитку:
- висновок про те, що протоколи слідчих дій, судових засідань та документи є самостійними джерелами доказів;
- теза про виправданість збереження письмової форми фіксації судового розгляду, її переваги;
- модель можливих способів використання протоколу судового засідання у доказуванні по кримінальній справі;
- думка про те, що у всіх випадках необхідно фіксувати у протоколі судового засідання запитання, що ставлять допитуваній особі, та відповіді на них;
- пропозиція про право допитаної особи та учасників судового засідання одразу після його завершення ознайомитися із протоколом та підписати його;
- ідея про необхідність складення протоколів у судових засіданнях судів всіх інстанцій.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертації висновки, теоретичні положення та практичні рекомендації узагальнюють певний етап наукової праці, є самостійним внеском у теорію та практику кримінального процесу, оскільки вони містять науково обґрунтовану концепцію здійснення фіксації судових засідань, і використовуються:
у навчальному процесі – наукові висновки та практичні рекомендації впроваджено у навчальний процес на юридичному факультеті Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука (акт впровадження від 12 березня 2008 р.), Волинського національного університету імені Лесі Українки (акт впровадження від 24 грудня 2008 р.), Київського національного університету культури і мистецтв (акт впровадження від 24 листопада 2008 р.), Академії адвокатури України (акт впровадження від 25 листопада 2008 р.), де результати дослідження використано для розробки навчальних програм, навчально-методичних матеріалів із навчальних дисциплін „Кримінально-процесуальне право”, „Теорія доказів у кримінальному процесі”, „Складення кримінально-процесуальних документів”;
у практичній діяльності – методичні рекомендації за результатами дослідження використовуються у місцевому суді Рівненської області (акт впровадження від 17.04.2008 р.);
Також можуть представляти інтерес: для правотворчої діяльності – в процесі удосконалення чинного законодавства України та під час роботи над проектом Кримінально-процесуального кодексу України; в науково-дослідній сфері для подальшої розробки теоретичних та прикладних питань фіксації інформації при розгляді кримінальної справи у суді.
Особистий внесок здобувача. Дослідження проведено автором самостійно. У статті „Оцінка допустимості протоколів слідчих і судових дій”, підготованій спільно із О.В. Крикуновим, дисертант розробив загальні положення щодо визначення допустимості протоколів, а також розкрив специфіку оцінки протоколів судових засідань. У статті „Документування слідчих і судових дій”, написній спільно із Б.Є. Лук’янчиковим, здобувачем розкрито питання складення та оцінки протоколу та звукозапису судового засідання. У статті „Поняття та значення протоколу судового засідання по розгляду кримінальної справи”, яка підготована у співавторстві із А.С. Дем’янчуком, дисертант сформулював авторське поняття протоколу як джерела доказів. Ідеї та розробки, які належать співавторам, у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального процесу Київського національного університету внутрішніх справ. Окремі положення дисертації доповідалися на: Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та аспірантів „Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку”, м.Луцьк, 25 березня 2005 р.; Міжнародній науково-практичній конференції „Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості”, м.Львів, 8-9 квітня 2005 р.; Міжвузівській науково-практичній конференції „Актуальні питання реформування правової системи України”, м.Луцьк, 27-28 травня 2005 р.; Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців „Четверті осінні юридичні читання”, м.Хмельницький, 21-22 жовтня 2005 р.; Міжнародній науково-практичній конференції „Правовое государство: теория, проблемы, перспективы” (2-3 листопада 2006 р., Барановичі, Бєларусь); ІІІ Міжнародній науково-практичної конференції „Актуальні питання реформування правової системи України”, м.Луцьк, 2-3 червня 2006 р.; Х Міжнародній науково-практичній конференції „Економічні та гуманітарні проблеми розвитку суспільства у ІІІ тисячолітті”, м.Рівне, 3-5 жовтня 2007 р.
Публікації. Основні положення дослідження викладено у 9 наукових публікаціях, 4 з яких у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Комплексне й системне дослідження правового регулювання, теоретичних та прикладних проблем фіксації судового розгляду по кримінальній справі дозволило сформулювати наступні висновки та пропозиції.
1. Пропонуємо п. 20 ст. 32 КПК України викласти у наступній редакції: „Протокол – це кримінально-процесуальний документ, в якому у письмовій формі в порядку, встановленому законом, фіксуються хід та результати процесуальних дій, проведених уповноваженими особами, які здійснюють кримінальне судочинство”.
Виходячи з наведеного, пропонуємо наступне визначення протоколу судового засідання — це кримінально-процесуальний документ, який є обов’язковим способом фіксації секретарем судового засідання ходу та результатів кожного судового засідання по кримінальній справі у суді першої інстанції, кожної процесуальної дії, вчиненої ним поза постійним місцем засідання, а також і в інших судових засіданнях відповідно до КПК України, згідно із вимогами закону щодо змісту та оформлення, ознайомлення із протоколом, подання та розгляду зауважень на нього, чим забезпечується його значення джерела доказів та процесуальної гарантії.
Протокол судового засідання є джерелом доказів для судів як першої, так і вищестоящих інстанцій, для сторін, а також для органів слідства у разі повернення справи на додаткове розслідування, направлення їм судових доручень. Протокол судового засідання може використовуватися також для правового виховання та освіти.
Протокол та звукозапис судового засідання має велике значення для апеляційного, касаційного, виключного провадження по кримінальній справі, встановлення підстав для зміни чи скасування вироку вищестоящими судами (ст.ст. 367, 398 КПК України). Адже хід і результати судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, конкретний зміст допущених порушень процесуального закону, неправильного застосування норм матеріального права можна встановити саме на підставі записів про відповідний етап судового розгляду.
2. При визначенні переліку джерел доказів, що міститься у ч.2 ст.65, ст.82 КПК України слова „протоколи слідчих і судових дій” у відповідних відмінках замінити словами „протоколи слідчих дій, протоколи судових засідань”.
3. Статтю 84 КПК України викласти у наступній редакції: „При провадженні слідчих дій під час досудового слідства і дізнання, в судових засіданнях судів першої, апеляційної, касаційної інстанції ведуться протоколи”. Також слід скасувати чинність Закону України від 30 листопада 2005 року № 3150-IV у частині внесення змін до ч.1 ст.87 КПК України.
4. З метою використання протоколу судового засідання у доказуванні суду першої інстанції частину першу ст.87-1 КПК України потрібно викласти в наступній редакції: „Протокол судового засідання повинен бути виготовлений до видалення суду до нарадчої кімнати для постановлення вироку”.
Частину 2 ст.323 КПК України викласти в наступній редакції: „Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні і зафіксовані в протоколі судового засідання”.
5. З метою забезпечення повної та точної фіксації ходу судового розгляду кримінальної справи, прав його учасників пропонуємо внести наступні зміни і доповнення у ст.87 КПК України в частині змісту протоколу судового засідання. Зокрема, викласти окремі пункти ч.3 ст.87 КПК України у наступних редакціях: п.4 – „... повна і точна назва представників сторін обвинувачення та захисту, інших викликаних осіб, які з’явилися в судове засідання”; п.6 – „прізвище, ім’я, по батькові, громадянство, місце, рік, місяць і день народження, місце проживання, заняття, сімейний стан, наявність непрацездатних утриманців, стан здоров’я, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень, наявність державних нагород, інші встановлені судом дані про особу підсудного; про застосований до нього запобіжний захід”; п.8 – „дані про роз’яснення підсудному та іншим учасникам процесу їх прав та обов’язків, попередження про відповідальність”; п.10 – „всі процесуальні розпорядження головуючого і дії суду, в тому порядку, в якому вони відбувались”; п.11 – „всі клопотання і заяви сторін, викликаних до суду осіб, заяви прокурора про відмову від підтримання обвинувачення чи його зміну, роз’яснення судом права потерпілому підтримувати обвинувачення та його думки щодо цього повноваження”; п.12 ч.3 ст.87 КПК України у наступній редакції: „докладний зміст записаних у першій особі показань підсудного, потерпілого, свідків, пояснень спеціалістів, запитань допитуваним особам та їх відповідей ”; п.13 – „мотивування та остаточні висновки сторін з приводу доведеності чи недоведеності обвинувачення, кваліфікації злочину, наявність обставин, які обтяжують або пом’якшують покарання, міри покарання, пропозиції про звільнення від покарання, про закриття справи, про вирішення цивільного позову”; п. 15 – „відомості про проголошення вироку та роз’яснення порядку і строку його апеляційного оскарження, права засудженого подати клопотання про помилування, права і порядку поновлення порушених прав виправданому, роз’яснення права та строку на ознайомлення з протоколом судового засідання, подачу на нього зауважень”.
Доповнити ч.3 ст.87 КПК України пунктом 17 наступним положенням: „рік, місяць, число підписання протоколу секретарем та головуючим”.
Статтю 87 КПК України доповнити наступними положеннями: а) „У протоколі судового засідання має бути зафіксовано кожен факт порушення порядку, невиконання законних вимог головуючого відповідним учасником судового розгляду, зміст відповідного попередження головуючим про недопустимість їх повторення та про заходи, які вжиті судом до порушника порядку”; б) „По завершенні кожної судової дії, спрямованої на дослідження доказів та їх джерел, секретар судового засідання оголошує зроблені ним записи щодо її перебігу та результатів. Учасникам цієї дії може бути надана можливість особисто ознайомитися з відповідною частиною протоколу за їх клопотанням. Після цього особам, залученим до участі в таких судових діях, надається можливість внести зміни і доповнення у протокол судового засідання. Вставки і поправки повинні бути викладені в протоколі перед підписами учасників зафіксованої судової дії”.
6. Пропонуємо ч.4 ст.87 КПК України викласти у наступній редакції: „За клопотанням, поданим учасником судового розгляду до завершення підготовчої частини судового розгляду кримінальної справи, або за ініціативою суду у суді першої чи апеляційної інстанції здійснюється повне фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу”.
7. Внести доповнення до другого речення ч.1 ст.87-1 КПК України, виклавши його у наступній редакції: „Протокол судового засідання повинен бути підписаним секретарем та головуючим після перевірки повноти та правильності його змісту, належної якості його оформлення”.
8. Доповнити ст. 88 КПК України наступними змістом: „Головуючий у судовому засіданні зобов’язаний роз’яснити учасникам судового розгляду строк і порядок використання права на ознайомлення з протоколом судового засідання і подання на нього зауважень, про що має бути зазначено у протоколі. При невиконанні цих вимог головуючий не вправі відмовити учасникам судового розгляду в ознайомленні з протоколом і в прийнятті поданих зауважень у випадку пропуску ними зазначеного строку”.
9. Статтю 278-1 КПК „Вирішення судом питання про притягнення до кримінальної відповідальності за заявою про катування чи примушування давати показання” викласти в наступній редакції: „Усна заява підсудного чи свідка про катування чи примушування давати показання дослівно заноситься до протоколу судового засідання, який підписують заявник та посадова особа, що прийняла заяву. При цьому заявник попереджається про відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, про що відмічається в протоколі.
Головуючий протягом трьох днів надсилає витяг із протоколу судового засідання відповідному прокурору для перевірки та вирішення питання про порушення кримінальної справи”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдумаджидов Г. Проблемы совершенствования предварительного расследования. – Ташкент: Фан, 1975. – 191 с.
2. Алексеев В.Б. Значение протокола судебного заседания для вышестоящего суда // Сов. юстиция. – 1965. – №5. – С.18-19.
3. Алексеев В.Б. Протокол судебного заседания // Сов. юстиция. – 1972. – №7.– С.21-22.
4. Альшевский Т.В. Процессуальные документы уголовного судопроизводства. – М., 1988. – 212 с.
5. Антиошко Э., Антоненко Л. Использование звукозаписи и машинопи¬си в суде // Соц. законность. – 1973. – № 4. – С. 64.
6. Антопольский А.А. Правовое регулирование информационных объектов // Проблемы информатизации. – 1999. – № 3. – С. 53-54.
7. Ароцкер Л.Е. Использование данных криминалистики в судебном разбирательстве. – М.: Госиздюрлит, 1964. – 223 с.
8. Арсеньев В.Д. Понятие документов и значение их как доказательств в советском уголовном процессе // Труды Иркутского государственного университета. – Т. XIII. – Иркутск, 1955. – С. 140-156.
9. Бабурина И.Н., Гольдштейн С.В., Колдин В.А., Громов Н.А. Документ как источник доказательств: понятие и их классификация // Следователь.– 2002. – № 1. – С. 28.
10. Баренбойм П.Д., Рубежов Г.С. О повышении качества и доказательственного значения протокола судебного заседания // Вопросы борьбы с преступностью. – Вып. 43. – М.: Юрид. лит., 1985. – С. 68-72.
11. Басков В.И., Темушкин О.П. Прокурор в суде второй инстанции по уголовным делам. – М.: Юрид. лит., 1972. – 158 с.
12. Бацько І.М. Протоколи слідчих дій як джерела доказів у кримінальному процесі: Автореф. дис…. канд. юрид. наук: 12.00.09. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2003. – 18 с.
13. Безлепкин Б.Т. Уголовный процесс России: Учеб. пособие. – 2-е изд., перераб. и дополн. – М.: ТК Велби, Проспект, 2006 . – 480 с.
14. Белкин А.Р. Теория доказывания в уголовном судопроизводстве. – М.: Норма, 2007. – 528 с.
15. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. – М.: Изд-во БЕК, 1997. – 342 с.
16. Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств. Сущность и методы. – М., 1966. – 296 с.
17. Бобечко Н.Р. Попередній розгляд кримінальної справи судом апеляційної інстанції // Вісник Верховного суду України. – 2007. – №2 (78). – С.38-42.
18. Богунов В. До питання про порядок застосування звукозапису при проведенні слідчих дій // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – №1. – С.113-117.
19. Богунов В. Протоколювання та звукозапис: співвідношення функцій // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – №6. – С.108-112.
20. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я.Сухарева, В.Д.Зорькина.– М.: Инфра, 1999. – Т. IV. – 790 с.
21. Брусиловский А.Е., Строгович М.С. Свидетельские показания в качестве судебных доказательств // Методика и техника следствен¬ной работы. – Киев, 1934. – 161 с.
22. Быховский И.Е. Развитие процессуальной регламентации следственных действий // Советское государство и право. – 1972. – № 4. – С. 47-62.
23. Висновок Верховного Суду України на проект КПК України №1233 від 13. 12. 2007 р. // http://gska2. rada.gov.ua/pls/zweb_n/ webproc4_1?id =&pf3511=31115.
24. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. – К., Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2002. – 1440 с.
25. Відомості Верховної Ради України. – 1961. - № 2. - Ст.
26. Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 48. - Ст.650.
27. Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11.– Ст. 50.
28. Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 51.
29. Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. - Ст. 141.
30. Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 40. – Ст. 263.
31. Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 34-35. – Ст. 187.
32. Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 27-28. - Ст.180.
33. Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – Ст. 276.
34. Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40-42. – Ст. 492.
35. Відомості Верховної Ради України. – 2005, N 35-36, N 37. - Ст.446.
36. Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 52. – Ст. 562.
37. Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 64. – Ст. 126.
38. Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 8. – Ст. 92.
39. Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 15. – Ст. 128.
40. Владимиров Л.Е. Учение об уголовных доказательствах. – Санкт-Петербург: “Законоведение”, 1910. – 400 с.
41. Вопросы уголовного права и процесса в практике Верхов¬ных Судов СССР и РСФСР (1938-1969 г.г.). – М.: Юрид. лит., 1971.– 448 с.
42. Вопросы уголовного права и процесса и практике Верхов¬ных Судов СССР и РСФСР (1938-1978 г.г.). – М.: Юрид.лит., 1980. – 472 с.
43. Воробьев Г.Г. Документ: информационный анализ. – М., 1973. – 256 с..
44. Воскобитова Л.А. Система оснований к отмене или изменению приговора в касационом порядке. – М.: ВЮЗИ, 1985. – 43 с.
45. Выдря М.М. Участники судебного разбирательства и гарантии их прав: Учебное пособие. – Краснодар: КГУ, 1979. – 101 с.
46. Галкин В.М. Средства доказывания в уголовном процессе. – М., Госиздюрлит., 1967. – Ч. 1. – 50 с.
47. Герасимов И.Ф. Некоторые проблемы раскрытия преступлений. – Свердловск: СЮИ, 1975. – 184 с.
48. Голос України. – 2001. – № 3 (2503). – С. 6 - 8.
49. Гончаренко В.И. Использование данных естественных и техни¬ческих наук в уголовном судопроизводстве (методологические вопросы). – К.: Вища школа, 1984. – 160 с.
50. Гореватий Н.М. Подготовка и проведения судебного следствия. – М.: Госиздюрлит, 1955. – 112 с.
51. Горский Г.Ф., Кокорев Л.Д., Элькинд П.С. Проблемы доказательств в советском уголовном процессе. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1978. – 304 с.
52. Гриненко А.В., Кожевников Г.С., Шумилин С. Ф. Принцип презумпции невиновности и его реализация в досудебном уголовном процессе. – X.: Консум, 1997. – 168 с.
53. Гришунова С., Арапов Н. Протокол судебного заседания по гражданскому делу // Советская юстиция. – 1984. – № 8. – С. 8-9.
54. Громов Н.А. Николайченко В.В., Анненков С.Н. Досудебные стадии уголовного процесса. – Саратов: СВКИВВ МВД РФ, 1998. – 184 с.
55. Грошевой Ю., Стахівський С. Докази і доказування у кримінальному процесі: Наук.-практ. посіб. – К.: КНТ, видавець Фурса С.Я., 2006. – 272 с.
56. Грун А.Я. Пересмотр приговоров в порядке судебного надзора. – М.: Юрид.лит., 1969. – 160 с.
57. Дем’янчук В.А. Гласність судового розгляду та його фіксування технічними засобами – конституційна засада кримінального процесу” // Актуальні питання реформування правової системи України. Збірник наукових статей за матеріалами ІІ Міжвузівської науково-практичної конференції 27-28 травня 2005 р. - Луцьк, 2005. – С.311-314.
58. Дем’янчук А.С., Дем’янчук В.А. Поняття та значення протоколу судового засідання по розгляду кримінальної справи // Правовое государство: теория, проблемы, перспективы: Материалы межународной научно-практической конференции (2-3 ноября 2006 г., Барановичи, Беларусь). – Барановичи, 2006. – С.36-42.
59. Дем’янчук В.А. Протоколи слідчих та судових дій як джерело доказів у кримінальному процесі України // Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку: Збірник тез наукових доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та аспірантів (25 березня 2005 р.). – Луцьк, 2005. – С.159-161.
60. Дем’янчук В.А., Лук’янчиков Б.Є. Документування слідчих і судових дій // Науковий вісник КНУВС. – 2006. – №3. – С.170-177.
61. Дем’янчук В.А. Підстави та суб’єкти фіксування судового розгляду кримінальної справи технічними засобами // Актуальні питання реформування правової системи України. Збірник наукових статей за матеріалами ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції, 2-3 червня 2006 р. - Т.2. - Луцьк, 2006. – С.141-145.
62. Дем’янчук В.А. Застосування поняття “документ” у кримінальному процесі // Правова інформатика. – 2008. - №2 (18). – С.63-67.
63. Дем’янчук В.А. Протокол судового засідання як кримінально-процесуальний документ // Науковий вісник Національного універистету Державної податкової адміністрації. – 2008. - №3 (42). – С.234-241.
64. Дем’янчук В.А. Реалізація сторонами судового розгляду права на застосування технічних засобів фіксації інформації // Правова інформатика. – 2008. - №4 (20). – С.55-61.
65. Доронін І.М. Документи як вид доказів у кримінальному процесі України: Монографія. – К.: Вид.ПАЛИВОДА А.В., 2006. – 144 с.
66. Дорохов В. Протокол судебного заседания // Советская юстиция. – 1977. – № 16. – С.20-22.
67. Дорохов В.Я. Протоколы следственных и судебных действий как вид доказательств // Сов. гос. и право. – 1979. – № 3. – С. 86.
68. Дубинский А.Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел. – К.: КВШ МВС СССР, 1987. – 84 с.
69. Еникеев З. Гласность и состязательность – гарантии правосудности приговора // Советская юстиция. – 1989. – № 10. – С.25-28.
70. Загальна психологія: Підручник / За загальною редакцією академіка С.Д. Максименка. – 2-ге вид., переробл. і доп. – Вінниця: Нова книга, 2004. – 704 с.
71. Загорский Г.И. Судебное разбирательство по уголовному делу. – М.: Юрид. лит., 1985. – 112 с.
72. Звукозапись в Московском областном суде // Соц. законность. – 1971. – № 1. – С. 61-63.
73. Інструкція про порядок вилучення, обліку, зберігання і передачі речових доказів по кримінальних справах, цінностей і іншого майна органами попереднього слідства, дізнання і судами, затв. Наказом від 18.10.1989 р. № 34/15 // КПК України з постатейними матеріалами / За відп. ред. Шибіко В.П. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С.484-501.
74. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5 // Судово-експертна діяльність. Довідник для суддів. – К.: Видав. дім “Ін Юре”, 2001. – С. 90-100.
75. Інструкція про порядок фіксування судового процесу технічними засобами від 24 вересня 2004 р. № 161/04. // www.rada.kiev.gov.ua.
76. Іщенко В. Поняття документа як джерела доказів у кримінальному судочинстві // Право України. – 1997. – № 2. – С. 42-44.
77. Іщенко В. Поняття протоколів слідчих і судових дій як самостійного виду доказів у кримінальному судочинстві // Право України. – 1998. – № 5. – С.78-81.
78. Іщенко В.М. Протоколи слідчих і судових дій та інші документи як джерела доказів у кримінальному судочинстві. – Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 – Х.: Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого, 2001. – 18 с.
79. Калашникова Н.Я. Гарантии прав свидетеля, эксперта, переводчика и понятого в советском уголовном процессе. – М.: Изд-во МГУ, 1986. – 40 с.
80. Кальницкий В.В. Следственные действия. – Омск: Омская академия МВД РФ, 2003. – 72 с.
81. Кан Н.П. Некоторые пути совершенствования уголовного судопроизводства // Советское государство и право. – 1963. – № 12. – С. 104-107.
82. Каранадзе А. Внедрять научно-технические средства // Соц. законность. – 1986. – № 11. – С. 14-16.
83. Кашепов В.П. Основные направления научном организации труда // Научная организация труда в аппарате судов и учреждений юсти¬ции. – М.: Юрид.лит., 1984. – С. 17-44.
84. Коваленко Є.Г. Теорія доказів у кримінальному процесі України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 632 с.
85. Колбая Г.Н. Соотношение предвари¬тельного следствия и судебного разбирательства. – М.: Юрид. лит., 1975. – 160 с.
86. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу РФ / Под ред. А.Г. Коваленко. – М.: Эксмо, 2003. – 1264 с.
87. Коновалова В.О., Шепітько В. Ю. Юридична психологія: Підруч. для студ. юрид. спец..вищ. навч. закл. — К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2005. – 424 с.
88. Копьева А.Н. Доказывание по уголовным делам в вышестоящем суде. – Иркутск: Изд-во Иркутск. ун-та, 1990. – 192 с.
89. Копьева А.Н. Документы как доказательства в советском уголовном процессе. – Иркутск, 1973. – 44 с.
90. Копьева А.Н. Роль протоколов следственных и судебных действий в процессе доказывания // Сибирские юридические записки. – Вып. 4. – Иркутск, Омск, 1974. – С. 164-174.
91. Король В.В. Засада гласності та її обмеження в кримінальному судочинстві України: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – Львів, 2002. – 19 с.
92. Корухов Ю.Г., Парфентьев А.М. Необходимость совершенство¬вания правовой регламентации применения научных и технических средств // Информ. бюл. – М: Акад. управления МВД России, 2000. – № 12. – С. 8-13.
93. Костюченко О.Ю. Апеляційне оскарження судових рішень у кримінальному процесі України: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.09. – К, 2005. – 16 с.
94. КПК Української РСР. НПК / Відп. ред. М.Т.Самаєв. – К.: Вид-во політ. літ. України, 1968. – 400 с.
95. Кривенко В. Аудіозапис судових засідань — можливість змінити фіксування судового процесу // Право України. – 2002. - № 5. – С.135-136.
96. Крикунов О.В., Дем’янчук В.А. Оцінка допустимості протоколів слідчих і судових дій // Молодь у юридичній науці: Збірник тез міжнарод. конф. молодих вчених “Четверті осінні юридичні читання” (21-22 жовтня 2005 р.): У 3-х частинах. – Частина третя: “Публічно-правові науки”.– Підтом ІІ. – Хмельницький: Вид-во Хмельницького унів-ту управління і права, 2005. – С.47-50.
97. Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.Т.Маляренка, В.Г.Гончаренка. – Вид. друге, перероблене та доповнен. – Част.2. – К.: Форум, 2004. – 426 с.
98. Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.Т.Маляренка, В.Г.Гончаренка. – Вид. 4-те, перероб. і доп. – К.: Юрисконсульт, КНТ. – 2007. – 896 с.
99. 99.Кругликов А. Протокол судебного заседания необходимо вести и в кассационной инстанции // Российская юстиция. – 2003. – №9. – С.51.
100. 100.Кудрявцева Е. Аудиозапись судебного заседания // Российская юстиция. – 2002. – №1. – С.57-58.
101. Кузнецова Н. А. Собирание и использование документов в качестве доказательств по уголовным делам: Автореф. дисс... канд. юрид. наук. – М., 1996. – 23 с.
102. Куйбіда Р. Реформування правосуддя в Україні: стан і перспективи. – К.: Атіка, 2004. – 288 с.
103. Курочка М.Й., Каркач П.М. Прокурорський нагляд в Ураїні: Підручник / За заг. ред. проф. Е.О.Дідоренка. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 424 с.
104. Куцова Э.Ф. Гарантии прав личности в советском уголовном процессе. – М.: МГУ, 1972. – 114 с.
105. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу. Планирование, организа¬ция. – М.: Юрид. лит., 1970. – 162 с.
106. Ларин А.М. Проблемы расследования в советском уголовном процессе: Автореф. … дисс. докт. юрид. наук. – М., 1970. – 32 с.
107. Леви А., Хархорин П. Применение средств оргтехники участниками уголовного судопроизводства // Соц. законность. – 1977. – № 2. – С. 63-64.
108. Леви А.А. Звукозапись в уголовном процессе. – М.: Юрид. лит., 1974. – 104 с.
109. Лукьянчиков Е.Д. Криминалистическая идентификация объектов по следам памяти. – Донецк: Академія, 1998. – 112 с.
110. Лурия А.Р. Память. – М.: МГУ, 1995. – 112 с.
111. Лысов Н.Н. Фиксация доказательств в уголовном процессе. – Н.-Новгород, 1998. – Ч. 2. – 85 с.
112. Львова Е. Недостоверный протокол судебного заседания – не доказательство // Рос. юстиция. – 2003. – №9. – С.52-53.
113. Макаров А.М. Применение научно-технических средств в суде // Сов. государство и право. – 1983. – №3. – С. 79-81.
114. Макарова З.В. Гласность уголовного процесса: Монография / Под ред. З.З.Зинатуллина. – Челябинск: ЧГТУ, 1993. – 178 с.
115. Макарова З.В. Научно-технические средства в уголовно-процессуальной деятельности адвоката // Актуальные проблемы укрепления социалистической законности и правопорядка. – Куйбышев: Изд. КГУ, 1982. – С. 112-117.
116. Макарова Н., Леви А. Использование звукозаписи в Московском областном суде // Сов. юстиция. – 1971. – №15. – С. 27-28.
117. Маляренко В.Т. Конституційні засади кримінального судочинства. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 320 с.
118. Мамедова Х.А. Институт отводов в уголовном процессе. – Баку: б.и., 1986. – 124 с.
119. Маслов М., Гуськова А. Протоколу судебного заседания – высокое качество // Советская юстиция. – 1982. – № 10. – С. 24-25.
120. Михайленко О.Р. Складання процесуальних актів у кримінальних справах. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 256 с.
121. Михеенко М.М. Доказывание в советском Уголовном процессе. – К.: Вища школа, 1984. – 134 с.
122. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. – К.: Либідь, 1999. – 536 с.
123. Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1995. – №4-5. – 670 с.
124. Михлин М. Нормы уголовного процесса нуждаются в совершенствовании // Социалистическая законность. – 1965. – № 10. – С.51-54.
125. Морщакова Т.Г., Петрухин И.Л. Оценка качества судебного разбирательства по уголовным делам. – М.: Наука, 1987. – 239 с.
126. Морщакова Т.Г. Процессуальные сроки и организация судопроизводства по уголовным делам // Комментарий судебной практики за 1982 год. – М.: Юрид. лит., 1983. – С. 121-132.
127. Мурашов Н.Ф. Документы как доказательства в советском уголовном процессе. – М.: Юрид. лит., 1969. – 130 с.
128. Мухин И.И. Кассационное обжалование, опротестование и пересмотр приговоров. – М.: Госюриздат, 1956. – 200 с.
129. Назаров В.В., Омеляненко Г.М. Кримінальний процес України. – К.: Юридична думка, 2005. – 548 с.
130. Наказ Державної судової адміністрації України “Про заходи щодо організації поставки систем фіксування судового засідання” від 30 березня 2005 р. № 28 // // www.rada.kiev.gov.ua.
131. Наказ Державної судової адміністрації України “Про створення належних організаційних передумов для повного фіксування судового засідання технічними засобами” від 29 квітня 2005 р. – № 45 // www.rada.kiev.gov.ua.
132. Настольная книга судьи / Под ред. А.Ф. Горкина и др. – М.: ЮЛ., 1972. – 744 с.
133. Огляд місця події при розслідуванні окремих видів злочинів: Наук. – практ. посібник / За ред. Н.І.Клименко. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 216 с.
134. Определение Судебной колеги по уголовным делам Верховного Суда РФ от 9 июня 1993 р. // Бюллетень Верховного Суда РФ. - 1993. - № 11. – С.48-49.
135. Орлов Ю. К. Основы теории доказательств в уголовном процессе. – М: Юрист, 2000. – С. 123-125.
136. Панюшкин В.А. Научно-технический прогресс и уголовное судопроизводство. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1985. – 151 с.
137. Перлов И.Д. Кассационное производство в советском уголовном процессе. – М.: Юрид.лит., 1968. – 396 с.
138. Перлов И.Д. Надзорное производство в уголовном процессе. – М.: Юрид.лит., 1974. – 256 с.
139. Перлов И.Д. Приговор в советском уголовном процессе. – М.: Госюриздат, 1960. – 263 с.
140. Пинхасов Б. И. Защита документов по советскому праву. – Ташкент, 1976. – 57 с.
141. Пицхелаури Ш.А. Проблемы использования научно-технических средств и специальных знаний в процессе предварительного следствия: Автореф. дис. ... канд. юрид наук: 12.00.09. – Тбилиси, 2002. – 17 с.
142. Победкин А.В., Яшин В.Н. Уголовный процесс: Учебник / Под ред. Докт. юрид. наук. проф. В.Н.Григорьева. – М.: Книжный мир, 2004. – 633 с.
143. Попелюшко В. Протокол судового засідання // Радянське право. – 1987. – № 8. – С.50-52.
144. Попелюшко В.О. Судовий розгляд кримінальної справи. – К.: Кондор, 2006. – 234 с.
145. Порубов Н.И. Научные основы допроса на предварительном следствии. – 3-е изд. – Минск: Вышэйш. шк., 1978. – 175 с.
146. Постанова Пленуму Верховного суду України “Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ” № 11 від 27.12.1985 р. – п. 10-21 // http://uapravo.net/data/base64/ukr64434.htm.
147. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 р. № 5 “Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку”. – п. 9; 14 // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0005700-90.
148. Постанова Пленуму Верховного суду України “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” № 9 від 01.11.1996 р.– п. 20 // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 716 с.
149. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами застави як запобіжного заходу” № 6 від 26 березня 1999 р. – п. 3 // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 716 с.
150. Постанова Пленуму верховного Суду України “Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві” від 24 жовтня 2003 р. № 8. – п.2 // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. – К.: Істина, 2005. – 635 с.
151. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання” № 7 від 24.10.2003 р. – п. 3 // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. – К.: Істина, 2005. – 635 с.
152. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх” № 5 від 16.04.2004 р. – п. 8; 17 // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – .716 с.
153. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів” від 02.07.2004 р. № 13.– п. 23 // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. – К.: Істина, 2005. – 635 с.
154. Постанова Пленуму Верховного суду України “Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування” № 2 від 11.02.2005 р. – п. 11-13 // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 716 с.
155. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку” № 1 від 15.05.2006. – п.6 // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – №6. – С.14.
156. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про деякі питання застосування судами України законодавства про дачу дозволів на тимчасове обмеження окремих прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства” №2 від 28.03.2008. – п.8 // Вісник Верховного Суду України. – 2008. – №4. – С.6.
157. Пояснювальна записка до проекту Закону України “Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України” // www. gska2. rada. gov.ua: 7777/ pls/zweb_n/.
158. Проект КПК України. Законопроект №1233 від 13.12.2007 р. – http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=31115
159. Прокофьев Ю.Н. Понятие и сущность документов как доказательств в советском уголовном процессе. – Иркутск, 1978. – 94 с.
160. Прокурорський нагляд в Ураїні: Курс лекцій для студентів юридичних вищих навчальних закладів // За ред. проф. Нора В.Т. – Львів: б.в., 2002. – 236 с.
161. Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Ри¬балка, П.А. Гончарук та ін.; за ред. Ю.Л. Трофімова. – 3-тє вид., стереотип. – К.: Либідь, 2001. – 560 с.
162. Радянський кримінальний процес / За заг. ред. д.ю.н., проф. А.Р.Ривліна. – К.: Вища школа, 1974. – 348 с.
163. Раудсалу В.Ю. Доказательственная сила дополнительных материалов, представленных в суд второй инстанции // Сов. государство и право. – 1965.– №12. – С.101-104.
164. Рахунов Р.Д. Учасники уголовно-процессуальной деятельности. – М.: Госюриздат, 1961. – 279 с.
165. Репешко П.И. Принципы уголовного процесса в стадии судебного разбирательства уголовного дела в суде первой инстанции Ук¬раины. – Николаев: Атол, 2001. – 258 с.
166. Рожнова В.В., Штанько О.Ф., Азаров Ю.І. Практикум зі складання кримінально-процесуальних документів (досудове провадження): Навч.- практ. посібник з метод. рек. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. – 308 с.
167. Рубежов Г.С., Абушахмин Б.Ф., Баренбойм П.Д. Протокол судебно¬го заседания и реализация процессуальных гарантий // Советское государство и право. – 1986. – №2. – С. 116-120.
168. Рубежов Г.С. Проблемы юридической психологии // Психологический журнал. – Т.7. – 1986. – С. 38.
169. Руководство по расследованию преступлений: Науч.-практ. пособие / А.В.Гриненко, Т.В.Каткова, Г.К.Кожевников и др. – Харьков: Консум, 2001. – 608 с.
170. Рыжаков А.П. Комментарий к УПК РФ. – 3-е изд., изм. и доп. – М.: Норма, 2003. – 1040 с.
171. Савицкий В.М. Предисловие к сб. “Проблемы кодификации уголовно-процессуального права”. – М.: Юрид. лит., 1987. – С.4.
172. Савченко В. Рассмотрение замечании на протокол судебного заседания // Советская юстиция. – 1979. – № 12. – С. 28.
173. Салтевский М.В. Звуковые следы – но¬вый источник доказательственной информации // Вестник Днепропетр. ун-та. Правоведение. – 1995. – Вып. 2. – С. 158-188.
174. Сапожков М. А. Речевой сигнал в кибер¬нетике и связи. (Преобразование речи примени¬тельно к задачам техники связи и кибернетики). – М.: Изд-во МГУ, 1963. – 452 с.
175. Семенцов В.А. Следственные действия. – Екатеринбург: УрГЮА, 2004. – 105 с.
176. Следственные действия (процессуаль¬ная характеристика, тактические и психологические особенности) / Под ред. Б.П. Смагоринского. – М.: МВД РФ, 1994. – 240 с.
177. Смоленцев Е. Повышать уровень судебной деятельности // Со¬ветская юстиция. – 1988. – №1. – С. 5-7.
178. Стефанюк В., Богданов Л., Попов Ю. Організаційно-правові та технічні засади аудіофіксування судового процесу // Право України. – 2002. – №4.– С.12-16.
179. Стефанюк В.С., Лукашова Н.П. Глас¬ність судового процесу та його повне фіксуван¬ня технічними засобами // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 2 (24). – С. 36-38.
180. Стецовский Ю. Изучение защитником протокола судебного засе¬дания // Советская юстиция. – 1979. – № 4. – С.20.
181. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. – М.: Наука, 1967.– Т.1.– 470 с.
182. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. – М.: Наука, 1968. – Т.2. – 514 с.
183. Строгович М.С. Право обвиняемого на защиту и презумпция невиновности. – М.: Наука, 1978. – 144 с.
184. Строгович М.С., Карницкий Д.А. Уголовно-процесуальній кодекс РСФСР. Постатейный комментарий. – М.: Юрид.лит., 1965. – 530 с.
185. Строгович М.С.Проверка законности и обоснованности судебных приговоров. – М.: АН СССР, 1956. – 347 с.
186. Сумин А. К вопросу о магнитной записи при слушании дела // Сов. юстиция. – 1986. – № 21. – С.25.
187. Темушкин О.П. Организационно-правовые формы проверки законности и обоснованно¬сти приговоров. – М.: Юрид.лит., 1979. – 239 с.
188. Теория доказательств в советском уголовно процессе. – М.: Юрид. лит., 1973. – 735 с.
189. Теория доказательств в советском уголовном процессе. Часть особенная. – М.:Юрид. лит., 1967. – С.101-311.
190. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. – 4-те вид., доп. і переробл. – К.: А.С.К., 2003. – 1120 с.
191. Тертишник В.М., Слинько С.В. Теория доказательств. – Харьков: РИФ “Арсис”, 1998. – 255 с.
192. 192.Тетерин Б.С. Протокол судебного заседания по уголовному делу. – М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1960. – 107 с.
193. Типова посадова інструкція секретаря судового засідання місцевого загального суду, затверджена Наказом Державної судової адміністрації України від 20 літня 2005 р. № 86 // www.rada.kiev.org.ua.
194. Томин В.Т., Якупов Р.Х., Дунин В.А. Процессуальные документы, сроки и судебные издержки в уголовном судопроиводстве. – Омск: б.и., 1973. – 51 с.
195. Трусов А.И. Основы теории судебных доказательств. – М.: Госюриздат, 1960. – 176 с.
196. Тубелец А.К. Рассмотрение уголовных дел. – К.: Изд-во полит. лит-ры Украины, 1984. – 80 с.
197. Уголовно-процессуальное право (уголовный процесс): Учебник для вузов / Под ред. Химичевой Г.П., Химичевой О.В. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2004. – 527 с.
198. Уголовно-процессуальный кодекс Украины: Научно-практический коментарий / Под общей редакцией В.Т.Маляренко, Ю.П.Аленина. – Х.: ООО “Одиссей”, 2007. – 1008 с.
199. Уголовно-процессуальный кодекс УРСР: Научно-практический комментарий. – К.: Изд-во полит. лит. Укр., 1984. – 595 с.
200. Уголовный процесс России / Под ред. З.Ф. Ковриги и Н.П. Кузнецова.– Воронеж: ВГУ, 2003. – 445 с.
201. Уголовный процесс. Учеб. для вузов // Кол. авт.; под ред. П.А.Лупинской. – М., Юристь, 2003 – 797 с.
202. Уголовный процесс: Учебник для вузов / Под ред. К.Ф. Гуценко. – М.: Зерцало, 1998. – 558 с.
203. Удалова Л.Д. Кримінальний процес України. Загальна частина. – К.: Кондор, 2005. – 152 с.
204. Узагальнення Верховного Суду України “Практика застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту” від 01.02.2005 р. // http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1077.1198.0.
205. Узагальнення Верховного Суду України “Судова практика у справах про злочини неповнолітніх і втягнення їх у злочинну діяльність” від 28.09.2003 р. //http://crime.direx.org/e-library/pvsu/praktika_29082003_ukr.htm.
206. УПК УССР. НПК. – К.: Изд-во полит. лит.Укр.., 1974. – 544 с.
207. УПК УССР. НПК. – К.: Изд-во Полит. лит.Укр., 1984. – 595 с.
208. Устав уголовного судопроизводства. Судебные Уставы 20 нояб¬ря 1864 г. – Ч.2. – СПб, 1867. –523 c.
209. Ухвала колегіії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 6 квітня 2006 р. // Кримінальне судочинство. – 2006. - №10. – С.61-62.
210. Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 25 травня 2006 р. // http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=204:2:797093828072549::NO::P2_DC_ID,P2_DC_HASH:10000105501%2C588223AD463366774DF35E6E984DB1AA&cs=106DBC2D809E005731F83FE898D7F6DFB.
211. Ухвала колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області від 6 червня 2006 р. // http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=204:2:797093828072549::NO::P2_DC_ID,P2_DC_HASH:10000065064%2CD49C187BA46C9A1F911847518AA93C69&cs=172AE40BF8A1FB751E5F63FAAF5933AF9.
212. Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 6 червня 2006 р. // http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=204:2:3055275329390984::NO::P2_DC_ID,P2_DC_HASH:10000050186%2C4BB9742231E0411ABA5105F2CE051950&cs=12B79C9A28BDA4B9577EAE13163ACA813.
213. Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 8 червня 2006 р. http:// http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=204:2:3055275329390984::NO::P2_DC_ID,P2_DC_HASH:10000050196%2C0315FE23441FADBF3B7967413F78F8CC&cs=15ACEDF846FF5BF3934DF292788594729.
214. Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 20 червня 2006 р. // http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=204:2:797093828072549::NO::P2_DC_ID,P2_DC_HASH:10000050216%2C8FD0F3FA05E440C8CD19AEF0BDF696A9&cs=1B9F935CDEAD840F916ECFE856