ПРОБЛЕМИ СУДОВО-ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ КОНТРАФАКТНОЇ АУДІОВІЗУАЛЬНОЇ ПРОДУКЦІЇ (за матеріалами кримінальних справ) :

Краткое описание

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ З ДОСЛІДЖЕННЯ КОНТРАФАКТНОЇ АУДІОВІЗУАЛЬНОЇ ПРОДУКЦІЇ
1.1. Використання спеціальних знань при дослідженні
контрафактної аудіовізуальної продукції 13
1.2. Формування наукових основ судової експертизи контрафактної
аудіо- та відеопродукції 32
1.3. Характеристика контрафактної аудіовізуальної продукції 51
1.4. Процесуальні і криміналістичні проблеми призначення
експертиз з дослідження контрафактної аудіо- та відеопродукції 70
Висновки до розділу 1 86

РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ МЕТОДИКИ СУДОВО- ЕКСПЕРТНОҐО ДОСЛІДЖЕННЯ КОНТРАФАКТНОЇ АУДІОВІЗУАЛЬНОЇ ПРОДУКЦІЇ
2.1. Формулювання завдань судово-експертного дослідження
контрафактної аудіовізуальної продукції 88
2.2. Проблеми типізації ознак контрафактності лазерних
компакт-дисків, аудіо- та відеокасет 106
2.3. Методи судово-експертного дослідження контрафактної
аудіовізуальної продукції 125
2.4 Алгоритмізація експертних досліджень аудіовізуальної продукції 144
Висновки до розділу 2 163

ВИСНОВКИ 166

СПИСОК ВИРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 171

ДОДАТКИ 214

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Зміни в соціальному та економічному житті України і розвиток підприємництва сприяли, певним чином, виникненню нових правопорушень. Зокрема, значну загрозу становлять злочини, що пов’язані з посяганням на інтелектуальну власність. Дослідники стверджують, що Україна займає одне з перших місць серед країн-експортерів компакт-дисків у світі. За даними IFPI близько 80 % контрафактних дисків в Україну потрапляє контрабандним шляхом з Російської Федерації, а решта 20 % – це CD-R диски, виготовлені в Україні у «підпільних цехах».
Проблема протидії злочинності, пов’язаної з порушенням права інтелектуальної власності, в Україні є актуальною. Гостро відчувається відсутність наукових рекомендацій щодо виявлення та розслідування злочинів, пов’язаних з порушенням прав інтелектуальної власності. Також відсутні методики судово-експертного дослідження об’єктів авторського права та суміжних прав і, зокрема, контрафактної аудіовізуальної продук-ції.
Вагомий внесок у розробку загальної теорії криміналістики та судової експертизи зробили такі вчені, як Т.В. Авер’янова, Л.Ю. Ароцкер, В.Д. Арсен’єв, Р.С. Бєлкін, А.І. Вінберг, Г.Л. Грановський, Л.М. Голо-вченко, В.Г. Гончаренко, Ю.М. Грошевий, В.А. Журавель, Н.І. Клименко, В.Я. Колдін, В.О. Коновалова, Ю.Г. Корухов, М.В. Костицький, В.С. Кузьмічов, В.Г. Лукашевич, Н.П. Майліс, Д.Я. Мирський, С.П. Митричев, С.М. Потапов, О.Р. Росинська, М.Я. Сегай, М.О. Селіванов, В.В. Тищенко, Т.В. Толстухіна, В.Ю. Шепітько, О.Р. Шляхов, О.О. Ейсман, М.П. Яблоков та інші. Окремі проблеми судової експертизи контрафактної продукції висвітлені в наукових працях О.Р. Росинської, О.В. Білоусова, С.Ф. Бичкової, С.П. Кузнєцової, Н.О. Куркової, Г.В. Прохорова-Лукіна, Р.О. Хамєтова та інших. Разом з цим, на сьогодні в Україні ще не сформовані наукові основи та відсутня обґрунтована методика дослідження контрафактної аудіовізуальної продукції, не розроблена система її криміналістично значущих ознак. Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається необхідністю розробки теоретичних засад судової експертизи контрафактної аудіовізуальної продукції, виявлення особливостей її призначення та проведення. Зазначені обставини дозволили віднести проблематику, що розглядається, до актуальної.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Ди-сертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і відповідає Цільовій комплексній програмі „Проблеми вдосконалення організації і діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної правової демократичної держави” (номер держреєстрації 0186.0.099031). Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого від 29 червня 2004 року, протокол № 11.
Мета і завдання дослідження. В дисертації поставлено за мету проведення комплексного дослідження проблем судової експертизи контрафактної аудіовізуальної продукції.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені та вирішені такі завдання:
1. Встановити можливості використання спеціальних знань при дослі-дженні контрафактної аудіовізуальної продукції.
2. Визначити предмет та об’єкти судової експертизи контрафактної аудіовізуальної продукції.
3. Запропонувати характеристику контрафактної аудіовізуальної продукції.
4. Встановити процесуальні та криміналістичні особливості призначення даного виду експертиз.
5. Сформувати систему завдань судово-експертного дослідження контрафактної аудіовізуальної продукції.
6. Дослідити особливості технології виробництва лазерних компакт-дисків, аудіо- та відеокасет з метою виявлення ознак технологічного похо-дження.
7. Виокремити та систематизувати комплекси типових ознак, які є характерними для контрафактної та ліцензійної аудіовізуальної продукції, що зафіксована на різних об’єктах-носіях (компакт-дисках, аудіо- та відео-касетах).
8. Запропонувати комплекс методів судово-експертного дослідження контрафактної аудіовізуальної продукції.
9. Сформувати типові аналоги (уявні моделі) ліцензійних та контрафакт-них компакт-дисків, аудіо- та відеокасет (їх упаковок, поліграфічного оформлення тощо) на підгрунті розроблених відповідних комплексів типових для цих об’єктів ознак.
10. Розробити структуру технічного та інформаційного забезпечення (бази даних) автоматизованого робочого місця (АРМ) судового експерта з дослідження контрафактної аудіовізуальної продукції.
11. Визначити алгоритм дій судового експерта під час дослідження контрафактної аудіовізуальної продукції.
12. Створити методику вирішення завдань з встановлення факту відповідності (невідповідності) складових елементів вилученої аудіовізуальної продукції (твору, його носія, упаковки, поліграфічного оформлення тощо) ліцензійним зразкам.
Об’єктом наукового дослідження є експертна практика, що відображає сучасний стан судово-експертного дослідження контрафактної аудіові-зуальної продукції.
Предметом дослідження є порядок призначення та провадження судової експертизи контрафактної аудіовізуальної продукції.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослі-дження складають положення теорії пізнання, фундаментальні основи криміналістики та судової експертології. Під час дослідження було застосовано наступні методи: формально-логічний (під час класифікації та типізації стійких ознак контрафактних та ліцензійних примірників аудіовізуальної продукції), системно-структурний (для побудови типових аналогів примірників ліцензійної та контрафактної продукції), історичний (для аналізу розвитку різних підходів та дискусій щодо сутності предмету та об’єктів судової експертизи), статистичний (під час узагальнення та вивчення експертних проваджень і результатів анкетування слідчих МВС та судових експертів) тощо. Окрім цього, в процесі дослідження контрафактної аудіовізуальної продукції використовувалися спеціальні методи судово-експертної практики: мікроскопічні (під час дослідження СІД-кодів та слідів запису твору на поверхні компакт-дисків з метою встановлення способу запису тощо); комп’ютерні (під час дослідження цифрових записів творів, порівняння цифрових зображень на поверхні об’єктів та автоматизації експертних досліджень); мікрофотозйомка (під час дослідження голографічних та поліграфічних зображень); електроакустичний (під час дослідження звукозаписів) та ін.
Нормативну базу дисертаційного дослідження становить: Конституція України, Закони України, Укази президента України, кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство України та інших держав, постанови Кабінету Міністрів України, міжнародно-правові акти, а також нормативні акти і інструктивні документи Міністерства юстиції та МВС України, що регулюють організацію і діяльність державних органів у боротьбі з порушенням авторських і суміжних прав.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження складають: результати анкетування за спеціально розробленою методикою 50 судових експертів, які виконують експертні дослідження аудіокасет, відеокасет та лазерних компакт-дисків та 150 слідчих МВС України, результати вивчення і уза-гальнення 600 висновків судових експертиз з дослідження контрафактної аудіовізуальної продукції, статистичні дані та аналітичні матеріали МВС України та Міждународної федерації виробників фонограм (International Federation of the Phonographic Industry – IFPI), результати дослідження ознак більш ніж 10000 примірників аудіовізуальної продукції. У роботі над дисертацією використовувався також власний вісімнадцятирічний досвід експертної діяльності автора.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером та змістом розглянутих питань дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, в якому визначені наукові основи судової експертизи контрафактної аудіовізуальної продукції. На підставі системного підходу розроблені основні положення алгоритмізованої методики судово-експертного дослідження примірників аудіовізуальної продукції з метою встановлення факту її відповідності (невідповідності) зразкам ліцензійної продукції.
У дисертації обґрунтовується низка нових концептуальних у теоретичному плані та важливих у практичному відношенні положень, у тому числі:
1) вперше визначені базові наукові положення судової експертизи конт-рафактної аудіо- та відеопродукції (сформульовано предмет експертизи, виокремлені об’єкти та методи експертного дослідження);
2) сформульоване поняття та надано характеристику контрафактної аудіовізуальної продукції;
3) виявлено проблеми, що виникають під час призначення та проведення судової експертизи з дослідження контрафактної аудіовізу-альної продукції та запропоновані шляхи їх усунення;
4) вперше визначені ідентифікаційні, класифікаційні, діагностичні та си-туаційні завдання судової експертизи контрафактної аудіовізуальної продукції та систематизовані комплекси питань, які вирішуються судовим експертом залежно від категорії завдань;
5) досліджені особливості технології виробництва лазерних компакт-дисків, аудіо- та відеокасет з метою виявлення ознак технологічного похо-дження;
6) виокремлені та систематизовані комплекси типових ознак, які є характерними для контрафактної та ліцензійної аудіовізуальної продукції, що зафіксована на різних об’єктах-носіях (компакт-дисках, аудіо- та відеокасетах);
7) вперше побудовані типові аналоги (уявні моделі) ліцензійних та конт-рафактних компакт-дисків, аудіо- та відеокасет (їх упаковок, поліграфічного оформлення тощо) на підґрунті розроблених автором відповідних комплексів типових для цих об’єктів ознак;
8) визначено комплекс прийомiв та методiв вирiшення завдань експер-тизи даного виду;
9) удосконалено процес судово-експертного дослідження контрафактної аудіовізуальної продукції шляхом визначення алгоритму дій експерта під час дослідження контрафактної аудіовізуальної продукції та розробки нового методу дослідження – методу використання типового аналога;
10) вперше створено окрему експертну методику вирішення завдань з встановлення факту відповідності (невідповідності) аудіовізуальної продукції та/або її складових елементів (твору, його носія, упаковки, поліграфічного оформлення тощо) ліцензійним зразкам;
11) розроблена структура технічного та інформаційного забезпечення (бази даних) автоматизованого робочого місця (АРМ) судового експерта з дослідження контрафактної аудіовізуальної продукції;
12) набуло подальшого розвитку вивчення та аналіз ознак контрафактної та ліцензійної аудіовізуальної продукції, яка зафіксована на різних об’єктах-носіях (компакт-дисках, аудіо- та відеокасетах).
Практичне значення одержаних результатів. Дослідження містить ре-комендації, спрямовані на вдосконалення практичної діяльності судових експертів, які проводять дослідження контрафактної аудіовізуальної продукції. За результатами дослідження розроблено експертну методику вирішення завдань з встановлення факту відповідності (невідповідності) складових елементів вилученої аудіовізуальної продукції (твору, його носія, упаковки, поліграфічного оформлення тощо) ліцензійним зразкам. За результатами дослідження розроблено програми підготовки судових експертів за спеціальностями: «13.1 – Дослідження об’єктів авторського права» та «13.2 – Дослідження об’єктів суміжних прав». Дисертантом за-пропоновано проект доповнення до статті 75 КПК України щодо надання права слідчому призначати судові експертизи з дослідження контрафактної аудіовізуальної продукції до порушення кримінальної справи.
Зазначені у дисертації положення, висновки та пропозиції можуть бути використані:
- у науково-дослідницькій роботі – як підґрунтя для подальшої розробки теоретичних положень судової експертизи різних об’єктів авторського або суміжних прав (художніх творів, творів образотворчого мистецтва тощо), розробки типової алгоритмізованої методики дослідження контрафактної аудіовізуальної продукції, словника термінів судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності;
- у законотворчій діяльності – з метою вдосконалення чинного криміналь-но-процесуального законодавства, інших нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини у сфері охорони інтелектуальної власності;
- у судово-експертній практиці – як рекомендації, спрямовані на оптиміза-цію експертної діяльності;
- у навчальному процесі – як матеріал для підготовки відповідних розділів підручників і навчальних посібників з курсу «Криміналістика», а також у навчальному процесі та підготовці судових експертів з дослідження контрафактної аудіовізуальної продукції, підвищенні кваліфікації слідчих МВС та суддів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним комплексним дослідженням і являє собою особистий здобуток дисертанта. В опублікованій у співавторстві з І.В. Яковлєвою статті «Об исследовании программных продуктов с целью установления признаков контрафактности», дисертантом була обґрунтувана доцільність призначення судової експертизи при розслідуванні злочинів, що пов’язані з порушенням авторського або суміжних прав, проведена класифікація програмних продуктів, визначені особливості судово-експертного дослідження програмних продуктів. В роботі «Объекты авторського права в судебной экспертизе», опублікованій в співавторстві з О.І. Брендель, автор надав характеристику аудіовізуальної продукції як об’єкту судової експертизи, визначив особливості підготовки матеріалів для проведення даного виду експертизи.
Апробація результатів дослідження. Основні положення ди-сертаційного дослідження були викладені, схвалені та рекомендовані до захисту на засіданнях кафедри криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Результати роботи обговорювалися на міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях: «Современная научная работа по про-блемам внедрения нових методик в практику судебной экспертизы как один из путей повышения квалификации специалистов» (м. Баку, 18-19 червня 2001 г.); «Теорія та практика судової експертизи і криміналістики» (м. Харків, 19-20 червня 2002 р); «Сучасний стан і перспективи розвитку нових напрямків судових екс-пертиз в Росії та зарубіжжі» (Калінінград, 23-24 квітня, 2003); «Схід-Захід: співпраця в судовій експертизі» (Н-Новгород, 4-7 вересня 2004 р.); «Новые направления криминалистических исследований в практике судебной экспертизы» (м. Київ, 24-25 квітня 2001 р.); «Актуальні проблеми криміналістики» (м. Харків, червень 2003 р.) та ін. Основні положення дисертаційного дослідження слугували основою доповідей дисертанта на семінарі, що проводився за ініціативою представництва IFPI в Україні при сприянні Європейського патентного відомства в рамках проекту «Створення рамочних умов для захисту прав інтелектуальної власності» для співробітників правоохоронних органів (м. Київ, 1-2 червня 2005 р.).
Основні результати дисертаційного дослідження з 2003 року по 2005 рік двічі на рік обговорювалися на засіданнях секції «Дослідження об’єктів інтелектуальної власності» науково-консультативної та методичної ради при Міністерстві юстиції України, на теоретичному семінарі та засіданні Вченої Ради Харківського НДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. Результати дослідження знайшли застосування в розробці методики судово-експертного дослідження контрафактної аудіовізуальної продукції та практичній діяльності судових експертів, про що є відповідні довідки.
Розроблені дисертантом програми підготовки судових експертів за спеціальностями: «13.1 – Дослідження об’єктів авторського права» та «13.2 – Дослідження об’єктів суміжних прав», затверджені протоколом №2 від 17.10.05 секції з дослідження об’єктів інтелектуальної власності науково-консультативної і методичної ради при Міністерстві юстиції України, використовуються всіма судово-експертними установами Міністерства юстиції України в навчальному процесі під час навчання (стажування) судових експертів.
Публікації. Основні теоретичні положення дисертації викладені у 16 статтях і тезах наукових доповідей (з них 5 наукових статей надруковані у виданнях, перелік яких затверджений ВАК України).
Структура дисертації. Загальний обсяг дисертації 242 с. Робота складається із вступу, двох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел (603 найменування) і додатків (23 с.).

Список литературы

ВИСНОВКИ

В заключении и приводятся выводы, по результатам всей работы. Эта часть диссертации на основании беглого анализа сделанных диссертантом выводов и рекомендаций.
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення нау-кового завдання, що виявилося у розробці основних теоретичних положень нового виду судової експертизи – експертизи контрафактної аудіовізуальної продукції – на основі комплексного підходу до даної проблеми. За результатами дослідження можна сформулювати такі основні висновки:
1. Окреслено місце судової експертизи контрафактної аудіовізуальної продукції у загальній теорії судової експертизи. Звернуто увагу на актуальність питання розробки теоретичних основ судово-експертного дослідження контрафактної аудіовізуальної продукції. Запропоновано авторське визначення понять предмету та об’єкту судової експертизи контрафактної аудіовізуальної продукції.
2. Обґрунтовано доцільність призначення судової експертизи під час розслідування злочинів, що пов’язані з порушенням прав на аудіовізуальну продукцію.
3. Виокремлені спеціальні знання експерта з дослідження контрафактної аудіовізуальної продукції з системи наукових знань. Розглянуто дискусійні положення стосовно віднесення деяких питань судової експертизи контрафактної аудіовізуальної продукції до юридичних. Звернуто увагу на недопустимість вирішення судовим експертом питань правового характеру.
4. Запропоновано авторське визначення поняття примірника контра-фактної аудіовізуальної продукції, як об'єкта, який складається із запису аудіовізуального твору, його носія (диска або касети), упаковки, поліграфічного оформлення, контрольної марки України тощо та призначений для поширення аудіовізуальних творів шляхом відтворення (тиражування), продажу, імпорту, експорту, передачі в ефір, публічного показу, прокату з певними порушеннями.
5. Встановлено специфіку призначення експертизи контрафактної ау-діовізуальної продукції. Певну увагу приділено особливостям збирання необхідних для призначення судової експертизи контрафактної аудіовізуальної продукції матеріалів, яке здійснюється під час проведення слідчих дій (оглядів, обшуків, виїмок та ін.). Обґрунтовано необхідність залучення спеціаліста з дослідження контрафактної аудіовізуальної продукції до участі у провадженні слідчих дій.
6. Обґрунтовано доцільність надання права слідчому призначати судову експертизу з дослідження контрафактної аудіовізуальної продукції до порушення кримінальної справи. Внесено пропозицію щодо необхідності доповнення ст. 75 КПК України таким текстом: «У випадках, коли ухвалення рішення про порушення кримінальної справи неможливо без провадження експертизи, вона може бути призначена до порушення кримінальної справи».
7. Визначено зміст ідентифікаційних, класифікаційних, діагностичних та ситуаційних завдань судової експертизи контрафактної аудіовізуальної продукції. Проведена систематизація питань судової експертизи контрафактної аудіовізуальної продукції за категоріями експертних завдань. Розроблено комплекс типових питань, що вирішуються експертизою контрафактної аудіовізуальної продукції: 1) чи відповідають диски (касети, їхні упаковки, вкладиші тощо) зразкам ліцензійної продукції; 2) чи мають диски (касети) загальне джерело походження; 3) чи виготовлені диски (касети, упаковки, вкладиші, марки тощо) за допомогою наданого на дослідження обладнання; 4) чи виготовлені диски (касети, упаковки, вкладиші, марки та ін.) за допомогою одного й того ж обладнання; 5) чи є твір ХХХ копією твору YYY; 6) чи є відмінності упаковки певної касети (диску) від упаковки ліцензійної касети (диску); 7) чи є відмінності в тривалості, змісті і якості відеозапису відеокасет, що перевіряються, від ліцензійних відеокасет; 8) чи є в записі твору ін-формація про його авторів, фірму-виробника, правовласників на території України, назву твору тощо та чи співпадають ці відомості з відповідними відомостями, що є на поверхні диску (касети) та/або його упаковці; 9) чи є відмінності в інформації про авторів твору, фірму-виробника, правовласників на території України, назві твору тощо на порівнюваних екземплярах відеопродукції й екземплярах ліцензійної продукції; 10) чи є сліди переклеювання контрольних марок; 11) яким способом виготовлені диски (касети, упаковки, вкладиші, марки тощо) – заводським або кустарним; 12) чи можливо в умовах, що описані у матеріалах справи (наявних на місці події), виробництво дисків (касет, упакувань, вкладишів, марок тощо) та інші.
8. Проаналізовано особливості заводського і кустарного виготовлення примірників аудіовізуальної продукції з метою диференціації ознак технологічного походження та визначено найбільш суттєві ознаки зразків контрафактної та ліцензійної аудіовізуальної продукції. Розкрито сутність ознак контрафактної аудіовізуальної продукції, як системних ознак, які складаються з ознак твору, його носія, упаковки, поліграфічного оформлення, контрольної марки України тощо. Виявлені залежності між ознаками складових елементів зразка аудіовізуальної продукції. Проведена типізація ознак, які є характерними для кожного виду зразків аудіовізуальної продукції окремо (залежно від виду носія твору). Зокрема, типовими ознаками контрафактної аудіовізуальної продукції, яка розповсюджується на компакт-дисках, є: 1) відсутність на поліграфічній обкладинці або упаковці диска голографічного зображення (марки та/або стікера); 2) відсутність на поліграфічній обкладинці й лицьовому боці диска відомостей про автора, фірму-виробника, місце ви-готовлення диска, правовласника на території України, про передачу авторського або суміжних прав третім особам, про знаки охорони авторського й суміжних прав; 3) відсутність або наявність неіснуючих знаків для товарів і послуг і найменувань компаній-правовласників на території України (на поліграфічній обкладинці й лицьовому боці диска); 4) відсутність або розбіжність SID-коду на окантовці внутрішньої окружності зворотного боку диска й на поліграфічній обкладинці та ін.
9. Розроблено комплекс методів судово-експертного дослідження контрафактної аудіовізуальної продукції з урахуванням специфіки об’єкту дослідження, експертних завдань, сучасного розвитку науки і техніки та інтеграції знань. Звернуто увагу на модифікацію традиційних методів експертного дослідження через використання в експертній практиці комп’ютерних технологій.
10. Запропоновано проводити порівняльне дослідження кожного примірника аудіовізуальної продукції з його типовим аналогом (уявною моделлю).
11. Розроблені типові аналоги примірників ліцензійної і контрафактної аудіовізуальної продукції, які мають весь комплекс суттєвих ознак ліцензійної або контрафактної продукції. Для зручності використання типового аналога зразка контрафактної аудіовізуальної продукції в експертній практиці виокремлені типові аналоги таких складових об’єкту: аудіовізуального твору, носія твору, полімерної або паперової упаковки, поліграфічного оформлення. Зокрема, типові аналоги контрафактних аудіовізуальних творів, зафіксованих на компакт-дисках, мають такі типові ознаки: 1) записи не розпізнаються пристроєм, що програває; 2) є збої при відтворенні окремих фрагментів запису; 3) найменування твору не відповідає опису, що розташований на поліграфічній упаковці; 4) швидкість і формат запису не відповідають відомостям, розташованим на поверхні компакт-диску та упаковці; 5) наявні два або більше творів на компакт-диску.
12. Розроблено алгоритмізовану експертну методику з дослідження контрафактної аудіовізуальної продукції, яка складається з таких блоків: методика дослідження аудіовізуального твору, методика дослідження носія (компакт-диску, аудіо- або відеокасети) та поліграфічного оформлення твору.
13. Запропоновано структуру технічного та інформаційного забезпечення автоматизованого робочого місця (АРМ) судового експерта з дослідження контрафактної аудіовізуальної продукції, яка складається з певного комплексу обладнання, інформації про способи виробництва об’єктів дослідження та ознаки технологічного походження, колекції типових аналогів зразків ліцензійної та контрафактної аудіовізуальної продукції, бази даних експертних висновків і літературних джерел стосовно цього виду судово-експертного дослідження, законодавчої бази тощо.
14. Визначена структура сучасної експертної технології дослідження контрафактної аудіовізуальної продукції. Технологія експертного дослідження складається з декількох елементів, а саме: 1) методичних основ експертного дослідження та алгоритму дій експерта; 2) структури експертного висновку; 3) критеріїв оцінки проміжних даних, що одержує експерт під час дослідження; 4) формулювання остаточних висновків; 5) оформлення результатів дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов С.С., Гусев А.А. и др. Судебно-портретная экспертиза. Методическое пособие. – М.: РФЦСЭ, 2003. – 178 с.
2. Аверьянова Т.В. Интеграция и дифференциация научных знаний как источники и основы новых методов судебной экспертизы. – М.: Ака-демия МВД РФ, 1994. – 123 с.
3. Аверьянова Т.В. Методы судебно-экспертных исследований и тенденции их развития. – М.: Академия МВД РФ, 1994. – С. 210-217.
4. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С, Козлова Л.Н., Тюрикова В.В. Методы решения экспертных задач, классификация методов и методик // Основы судебной экспертизы. Часть 1: Общая теория. – М.: Академия МВД РФ, 1997. – С. 249-255.
5. Аверьянова Т.В. Идеи Буринского об интеграции знаний в криминалистике и судебной экспертизе // Е.Ф. Буринский и современная криминалистика: По материалам Всерос. крим. чтений г. Ижевск. 18 июня 1999 г. (Сб. статей). – Ижевск: Детектив-информ. – 2000. – С. 15-18.
6. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика. Учебник для ВУЗов. – М.: Издательство НОРМА, 2000. – 990 с.
7. Аверьянова Т.В. Содержание и характеристика методов судебно-экспертных исследований. – Алма-Ата: КазНИИСЭ, 1991. – 78 с.
8. Аверкин А.Е., Близнец И.А. Нарушение авторских, смежных, изобретательских и патентных прав. – М.: ПРИОР, 2002. – 510 с.
9. Авдєєва Г.К. Про вирішення діагностичних і ситуаційних завдань при огляді слідів ніг на місці події // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Збірник науково-практичних матеріалів. – Х.: Право. – 2001. – С. 218-225.
10. Авдєєва Г.К. Форми використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів, пов’язаних з порушенням прав на аудіовізуальну продукцію // Інтелектуальний капітал. – К. – 2005. – №1-2. – С. 66-72.
11. Авдеева Г.К. Процесуальні проблеми призначення експертиз з дослідження контрафактної аудіо- та відеопродукції // Право і безпека. – Х., 2005. – т.4. – № 4. – С. 33-37.
12. Авдєєва Г.К. Проблеми використання спеціальних знань при дослідженні контрафактної аудіовізуальної продукції // Вісник Академії правових наук України. – Х. – 2005. – № 3. – С. 212-218.
13. Авдєєва Г.К. Роль судової експертизи контрафактної аудіовізуальної продукції у боротьбі з піратством // Криміналістичний вісник. Науково-практичний збірник. – К.: ДНДКЦ МВС України, 2005. – №2 (2). – С. 107-112.
14. Авторське право і суміжні права. Європейський досвід: у 2-х книгах / За ред. А.С. Довчерга.– К.: Видавничий дім «ІнЮре», 2001. – Книга 1: Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України / Уклад. Р.В. Дроб’язко. – 520 с.
15. Айков Д., Сейгер К., Фонсторх У. Компьютерные преступления: Руководство по борьбе с компьютерными преступлениями / Пер. С англ. – М.: Мир, 1999. – 351 с.
16. Александров М. К., Терзиев Н. В. Экспертиза на следствии и в суде. – М.: Юриздат, 1957. – 64 с.
17. Александров Е.А. Основы теории эвристических решений. – М.: Наука, 1975. – 118 с.
18. Алиев И. А. Методические проблемы экспертной профилактики. – Баку: МЮ Азерб. ССР, 1987. – 70 с.
19. Англо-русский словарь / сост. Мюллер В.К. – 8-е изд. – М.: Госуд-ное изд-во иностранных и национальных словарей, 1961. – 1192 с.
20. Андреев И.С., Грамович Г.И., Порубов Н.И. Курс криминалистики // Под ред. Н.И. Порубова. – Минск: Выш. шк., 2000. – 344 с.
21. Антимонов Б.С., Флейшиц Е.А. Авторское право. – М.: Юридическая литература, 1957. – 280 с.
22. Арбатский Д.И. О специфике семантического определения и его функциональных типах // Вопросы языкознания. – М., 1974. – №2.
23. Арбатский Д.И. О достаточности семантических определений // Вопросы языкознания. – М., 1975. – №6.
24. Арбатский Д.И. О сущности тавтологии в семантических определениях // Вопросы языкознания. – М., 1974. – №2.
25. Арбузов П.В. Некоторые аспекты проблемы охраны и защиты авторских прав применительно к компьютерной сети Интернет // Информатизация правоохран. систем: IX Междунар. Науч. Конф., г. Москва, 7-8 июня 2000 г.: Сб. тр. – М.: Акад. Упр. МВД России. – 2000. – С. 11-14.
26. Ароцкер Л.Е. Сущность криминалистической экспертизы // Криминалистическая экспертиза. – М.: ВНИИСЭ. – 1966. – Вып.1. – С. 51-52.
27. Ароцкер Л.Е. Предмет неидентификационных исследований в судебном почерковедении // Криминалистика и судебная экспертиза. – К.: РИО МВД УССР. – 1970. – С. 141-149.
28. Арсеньев В. Д., Заблоцкий В. Г. Использование специальных знаний при установлении фактических обстоятельств уголовного дела // Сб. научн. тр. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та. – 1986. – С. 16-26.
29. Арсеньев В.Д. Спорные вопросы предмета судебной экспертизы // Рефераты научных сообщений на теор. семинаре – криминалистических чтениях. – М.: ВНИИСЭ. – 1978. – Вып. 23. – С. 3-7.
30. Арсеньев В.Д. Соотношение понятий предмета и объекта судебной экспертизы // Проблемы теории судебной экспертизы: Сб. науч. тр. – М.: ВНИИСЭ. – 1980. – Вып.44. – С. 3-23.
31. Арсеньев В.Д. Использование специальных медицинских знаний до возбуждения уголовного дела // Соц. законность. – №7. – 1976. – С. 12-16.
32. Арсеньев В.Д. Процессуальные проблемы комплексной судебной экспертизы // Теоретические вопросы судебной экспертизы: Сб. научн. тр. – М.: ВНИИСЭ. – 1981. – Вып.48. – С. 72-73.
33. Афанасьев Л.Н. Идентификация средств звукозаписи // Актуальные проблемы теории и практики судебной экспертизы: Докл. и сообщ. на междунар. конф. «Восток-Запад: партнёрство в судебной экспертизе» (6-10 сентября 2004 г.). – М.; Нижний Новгород. – 2004. – С. 121-123.
34. Барановский П.Д. О принципах международной охраны авторских прав // Журнал российского права. – 2001. – №8. – С. 12-16.
35. Барон Л.В. Специфика предмета, объектов и структуры судебной пожарно-технической экспертизы // Теоретические и методические вопросы судебной экспертизы. – М.: ВНИИСЭ. – 1985. – С. 137-141.
36. Бахин В.П., Кузьмичев В.С., Лукьянчиков Е.Д. Тактика использования внезапности в раскрытии преступлений органами внутренних дел: учеб. пособие. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1990. – 56 с.
37. Бахин В.П. Следственная практика: проблемы изучения и совершенствования. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1991. – 76 с.
38. Белкин Р.С. Ленинская теория отражения и методологические проблемы советской криминалистики. – М.: Юр. лит, 1970. – 130 с.
39. Белкин Р. С. Винберг А. И. Криминалистика и доказывание. – М.: Госюриздат, 1969. – 168 с.
40. Белкин Р.С., Винберг А.И. Криминалистика: общетеоретические проблемы. – М.: Юр. лит., 1973. – 264 с.
41. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики: Уч. пособие для слушателей ВУЗов МВД СССР. – М.: РИО Академии МВД СССР, 1978. – Т.2: Частные криминалистические теории. – 410 с.
42. Белкин Р.С., Мирский Д.Я. Процессуальные аспекты назначения экспертизы в стадии возбуждения уголовного дела // Процессуальные аспекты судебной экспертизы: Сб. научн. тр.-М.: ВНИИСЭ. – 1986. – С. 27 – 39.
43. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. В 3 т. – М.: Юрид. лит., 1987. – Т. 1: Общая и частные теории. – 272 с
44. Белкин Р.С. Использование специальных познаний для выявления и раскрытия преступлений в сфере экономики // Организация борьбы с преступлениями в сфере экономики: Сб. науч. тр. – М. – 1994. – Вып.6. – С. 96-101.
45. Белкин. Р.С. Курс криминалистики: Учебное пособие для ВУЗов. – М. Юристъ, 1994. – Т.1. – 410 с.
46. Белкин Р.С. Курс криминалистики: в 3 т.– М.: Юристъ, 1997. – т. 1,2. – 440, 463 с.
47. Белкин Р.С. Курс криминалистики: в 3 т.– М.: Юристъ, 1997. – т. 3: Криминалистические средства, приёмы и рекомендации. – 478 с.
48. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. – М.: Мегатрон XXI, 2000. – 333 с.
49. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. – М.: Норма: ИНФРА-М, 2001. – 237 с.
50. Белкин Р.С. Курс криминалистики: Учеб. Пособие для ВУЗов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. – 837 с.
51. Белоусов А.В. Назначение судебных экспертиз на предварительном следствии: проблемы и недостатки // Рос. следователь. – 2000. -№3. – С. 51-53.
52. Белоусов А.В. Определение контрафактности, проведение экспертизы на предмет контрафактности, Электронный ресурс. – Режим доступа: http://crime-research.ru – 20.11.2004 г.
53. Белоусов А.В. Криминалистическая характеристика преступлений, связанных с нарушением авторских и смежных прав. – 2003, Электронный ресурс. – Режим доступа: // http//www. crime-research.org – 27.12.2004 г.
54. Белоусов А.В. Особенности производства отдельных следственных действий по преступлениям, связанным с нарушением авторских и смежных прав. – 2004, Электронный ресурс. – Режим доступа: // http//www. crime-research.org – 20.12.2004 г.
55. Беляцкин С.А. Новое авторское право в его основных принципах. – Спб.: Издание юридического книжного склада «Право». – 1912. – с. 9.
56. Березовенко Ю. Ф. и др. Новый англо-русский юридический словарь. – К.: Евроиндекс ЛТД, 1993. – 315 с.
57. Берлянд А.И. Винберг А.Р. Шляхов А.А. Эйсман. Язык судебной экспертизы: понятийный аппарат и терминология // Экспертные задачи и пути их решения в свете НТР: Сб. тр. – М.: ВНИИСЭ. – 1980. – №42. – С. 102-120.
58. Белый С.Л., Волков Г.А., Зубаха В.С. Некоторые практические рекомендации по изъятию компьютерной информации // Эксп. практика: Сб. тр. – М.: ЭКЦ МВД России. – 2000. – №48. – С. 68-94.
59. Берлянд Г.С., Винберг А.И., Шляхов А.Р., Эйсман А.А. Язык судебной экспертизы: понятийный аппарат и термінологія // Экспертные задачи и пути их решения в свете НТР. – М.: ВНИИСЭ. – 1980. – №42. – С. 102-120.
60. Бернская конвенция об охране литературных и художественных произведений (Парижский акт от 24 июля 1971 года) // Бухгалтерия. – 2004. – Вып. 10. – С. 11-26.
61. Бирюков В.В. Возможности использования компьютерных технологий для идентификации объектов при производстве криминалистических экспертиз // Актуальні проблеми криміналістики: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Х.: Гриф. – 2003. – С. 273-376.
62. Білоус В.В. Проблеми методики розслідування фіктивного підприємництва. Дис. .. канд. юр. наук. – Х.: АПНУ, 2004. – 256 с.
63. Близнец И.А. Роль государства в области защиты от контрафактной продукции // 7-я международная научно-практическая конференция «Актуальные проблемы охраны интеллектуальной собственности»: материалы выступлений. – К.: ДП «Укрбаланковидав». – 2003. – С. 36-37.
64. Близнец И. Роль государства в области защиты от контрафактной продукции // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 10. – С. 37-42.
65. Близнец И.А. Интеллектуальная собственность и закон: теоретические вопросы // Труды по интеллектуальной собственности. В 3 т. / Под общ. ред С.П. Лукницкого. – М.: Институт международного права и экономики имени А.С. Грибоедова (ИМПЭ). Кафедра ЮНЕСКО по авторскому праву и другим отраслям права интеллектуальной собственности. – 2001. – Т. 3.: Актуальные проблемы авторских и смежных прав. – 270 с.
66. Бибиков В.В. Схема комплексного исследования веществ, материалов, изделий // Экспертная практика – М.: ВНИИ МВД. – 1985. – Вып. 23. – С. 37-42.
67. Большой Энциклопедический Словарь. – М.: Советская Энциклопедия, 1991. – Т. 1. – 1500 с.
68. Большая советская энциклопедия. – М.: Советская Энциклопедия, 1976. т.10. – 1520 с.
69. Боротьба проти звукового і аудіовізуального піратства: керівництво (Рада Європи, 1995 р) // Авторське право і суміжні права: Європейський досвід. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України. – К.: ІнЮре. – 2001. – С. 256-271.
70. Борохович Л.Н., Монастырская А.А., Трохова М.В. Ваша интеллектуальная собственность. – СПб.: Питер, 2001. – 416 с.
71. Букалов К. А. Применение товароведческих познаний при проведении комплексной ревизии по требованию следователя // Теория и практика криминалистики и судебной экспертизы. – Саратов: СЮИ. – 1982. – Вып. 4. – С. 71-76.
72. Букалов К.А. Расследование и предупреждение преступной халатности в сфере профессиональной хозяйственной деятельностью. – Саратов: СЮИ, 1990. – 188 с.
73. Булгакбаев А. Б. Судебная экспертиза в Казахской ССР, ее развитие и нерешенные вопро¬сы // Некоторые вопросы борьбы с преступностью: Сб. науч. ст. – Алма-Ата: КазНИИСЭ. – 1970. – С. 194-195.
74. Быков В.В. Методы науки. М.: Наука, 1975. – 215 с.
75. Бычкова С.Ф. Становление и тенденции развития науки о судебной экспертизе. – Алматы: КазНИИСЭ, 1994. – 78 с.
76. Бычкова С.Ф., Богодухова Е.Д. Изучение контрафактной продукции как новый вид экспертного исследования // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Збірник науково-практичних матеріалів. – Х.: Право. – 2001. – Вип. 2. – С. 67-70.
77. Бычкова С.Ф. Современные направления развития института судебной экспертизы в уголовном судопроизводстве. Автореф. Дисс. д-ра юрид. наук. – Минск, 1995. – 36 с.
78. Вандер М.Б. Схемы криминалистических алгоритмов. – СПб.: СпбЮИ, 1998. – 29 с.
79. Васильев А.Н., Яблоков Н.П. Предмет, система и теоретические основы криминалистики. М: Юридическая литература, 1984. – 322 с.
80. Ващук Я.П. Аудиовидеопиратство в Украине // Вестник налоговой службы Украины. – 2003. – №44.
81. Ведерников Н.Т. Изучение личности обвиняемого и методика расследования преступлений // Методика расследования преступлений (Общие положения). – М.: Госюриздат. – 1976. – С. 134-136.
82. Вермель И.Г. Вопросы теории судебно-медицинского заключения. – М.: Медицина, 1979. – 127 с.
83. Вермель И.Г., Кочнева Л.В., Макушкина Г.Е. К вопросу о систематизации признаков объектов судебной экспертизы // Общетеоретические вопросы судебной экспертизы: Сб. науч. тр. – М.: ВНИИСЭ. – 1982. – С. 44-50.
84. Вехов В.Б. Особенности расследования преступлений, совершаемых с использованием средств электронно-вычислительной техники: Учеб. – метод. пособие. – Волгоград: Перемена, 1998. – 70 с.
85. Викарук А.Л. Основные направления применения математических методов и ЭВМ в некоторых родах судебной экспертизы // Проблемы автоматизации, создания ИПС и применения математических методов в судебной экспертизе. – М.: ВНИИСЭ. – 1987. – С. 29-33.
86. Винберг А.И. Теория доказательств в советском уголовном процессе. – М.: Госюриздат, 1973. – 176 с.
87. Винберг А.И., Малаховская Н.Т. Судебная экспертология: Общетеоретические и методологические проблемы судебных експертиз. – Волгоград: НИИ РИО ВСШ МВД СССР, 1979. – 183 с.
88. Винберг А.И., Малаховская Н.Т. Предмет и методологические основы науки о судебной экспертизе – судебной экспертологии // Экспертные задачи и пути их решения в свете НТР: Сб. научн. тр. – М: ВНИИСЭ. – 1980. – С. 81-88.
89. Винберг А.И., Малаховская Н.Т. Разграничение предметов, методов и объектов судебных експертиз // Социалистическая законность. – 1978. – №8. – С. 62-65.
90. Винберг А.И. Значение философской категории «свойство» в экспертном исследовании объектов // Новые разработки и дискуссионные проблемы теории и практики судебной экспертизы: Сб. науч. тр. – М.: ВНИИСЭ. – 1983. – Вып.5. – С. 1-10.
91. Винберг А.И., Мирский Д.Я., Ростов М.Н. К проблеме объектов судебной экспертизы // Общетеоретические вопросы судебной экспертизы. – М.: ВНИИСЭ. – 1982. – С. 3-13 .
92. Винберг А.И., Мирский Д.Я., Ростов М.Н. Гносеологический, информационный и процессуальный аспекты учения об объекте судебной экспертизы // Вопросы теории и практики судебной экспертизы: Сб.науч.тр. – М.: ВНИИСЭ. – 1983. – С. 3-21.
93. Винберг.А.И. Логика в криминалистической экспертизе // Проблемы криминалистики. – М.: ВИЮН. – 1947. – С. 9-30.
94. Винберг А.И. Идентификационная, диагностическая и ситуационная криминалистические экспертизы // Советское государство и право. – М. – 1978. – №9. – С. 71-75.
95. Винберг Л.А. Сравнение как метод исследования в криминалистической идентификационной экспертизе. – М.: Юридическая литература, 1972. – 126 с.
96. Винберг А.И., Шляхов АР. Общая характеристика методов экспертного
исследования // Общее учение о методах судебной экспертизы: Сб. науч. тр. – М.:ВНИИСЭ. – 1977. – Вып.28. – С. 54-94.
97. Винберг Л.А. Принцип целесообразности в криминалистических научных и эксперных исследованиях // Вопросы теории судебной экспертизы: Сб научн. тр. -М.: ВНИИСЭ. – 1977. – №31. – С.107-120.
98. ВОИС – Всемирная организация интеллектуальной собственности. Общая информация. Публикация № 400 (R). ISBN 92-805-0238-7. ВОИС, 1997. – 216 с.
99. Волков Б.С. Понятие истребления и повреждения государственного и общественного имущества по советскому уголовному законодательству // Учёные записки Казанского государственного университета им. Ульянова-Ленина. – 1975. – Т. 3, кн. 7. – С. 101-104.
100. Волчецкая Т.С. Современные проблемы моделирования в кри-миналистике и следственной практике: Учебное пособие.– Калинин-град: Калинингр. ун-т., 1997. – 95 с.
101. Волчецкая Т.С. Ситуационный подход в практической и и исследовательской криминалистической деятельности: Учеб. пособие. – Калининград: Калинингр. госуд. ун-т., 1999. – 74 с.
102. Волчецкая Т.С. Криминалистическая ситуалогия: Монография. / Под ред. проф. Н.П. Яблокова. – Москва – Калининград: Калинингр. ун-т., 1997. – 248 с.
103. Воробьева И. Б. Использование специальных познаний — гарантия объективного и полного расследования // Проблемы социальной справедливости в отраслевых юридических науках. – Саратов: СЮИ МВД России. – 1988. – С. 117-121.
104. Воробьёва И.Б., Маланьина Н.И. Распознавание подделки документов. Технико-криминалистический аспект: Учеб. пособие / Под ред. В.В. Степанова. – Саратов: изд-во СГАП, 1999. – 148 с.
105. Всемирная конвенция об авторском праве. Подписана в Женеве 6 сентября 1952 года, пересмотрена в Париже 24 июля 1971 года // Бухгалтерия – 2004. – Вып. 10. – С. 7-11.
106. Всесвітня конвенція про авторське право 1952 року // БЗіЮП України: Авторське право і суміжні права. Законодавство та судова практика. – К.: Юрінком. – 2003. – № 3. – С. 93-101.
107. Вульфин Г., Тевлин Р. Освидетельствование или экспертиза // Радянське право. – 1965. – №2. – С. 99-100.
108. Гавло В.К. Методика расследования как особая теоретико-методическая модель – информационный аналог расследования криминальных событий // Проблемы теории и практики борьбы с преступностью. – Томск. – 1983. – С. 162-173.
109. Гаврилов Э.П. Авторское право. Издательские договоры. Авторский гонорар. – М.: Юридическая литература, 1988. – 176 с.
110. Гаврилов Э.П. Постатейный комментарий к Закону РФ «Об ав-торском праве и смежных правах». – М.: Фонд «Правовая культура», 1996 г. – 680 с.
111. Гак В.Г., Ганшина К.А. Новый французско-русский словарь. – 5-е изд., испр. – М.: Русский язык, 2000. – 1195 с.
112. Галкин В.М. Средства доказывания в уголовном процессе. За-ключение эксперта. – М.: Юридическая литература, 1968. – Ч.2. – 96 с.
113. Гальперин Л.Б., Михайлова Л.А. Интеллектуальная собствен-ность: сущность и правовая природа // Право промышленной и ин-теллектуальной собственности: Сб. науч. тр. – Новосибирск. – 1992. – С. 11-13.
114. Галяшина Е.И., Фомичёва М.И. Идентификация личности по фонограммам на основе автоматизированного рабочего места эксперта-фоноскописта: Метод. реком. – М.: ЭКЦ МВД России, 1995. – 112 с.
115. Галяшина Е.И. Прикладные основы судебной фоноскопической экспертизы // В кн. Теорія и практика судебной экспертизы: Сборник. – Спб.: Питер. – 2003.– 212 с.
116. Гладкий А.В., Мельчук И.А. Элементы математической лингвистики. – М.: Наука, 1969. – 188 с.
117. Гаухман Л. Нужна правовая экспертиза по уголовным делам // Законность. – М. – 2000. – №4. – С. 21-24.
118. Гаврилов О.А. Курс правовой информатики: Учеб. для ВУЗов. – М.: Наука, 2000. – 432 с.
119. Головченко Л.Н. Реформирование системы экспертного обеспе-чения правосудия в Украине // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Збірник матеріалів міжнарод. наук.-практ. конф. / Міністерство юстиції України. – Х.: Право. – 2002. – Вип.2. – С. 5-9.
120. Голографическая защита. Возможности судебной экспертизы / И.И. Робур, Ю.П. Попов, Г.Р. Богапов, К.Ю. Усков // Информатизация правоохран. систем: Тез. докл. VIII Междунар. конф., г. Москва, 2-3 июня1999 г. – М.: Акад. Упр. МВД России. – 1999. – С. 292-293.
121. Гончаренко В.И. Научно-технические средства в следственной практике. – К.: Вища школа, 1984. – 68 с.
122. Гончаров М.В., Панков А.Б. Использование CD-ROM технологий для создания CD-ROM продуктов в ГПНТБ // Совр. изд. технологии в библ. – информ. деят.: Сб. науч. тр. – М.: ГПНТБ. – 1995. – С. 10-15.
123. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436–IV // ВВР. – 2003. – № 18; № 19-20; № 21-22. – Ст.141.
124. Господарський кодекс України / Бібліотека юриста. – Одеса: ЦНТЕПІ ОНЮА, 1998. – С.18. – Ст.33. – 152 с.
125. Гражданский кодекс Украины (по состоянию на 1 января 2005 года). – Х.: Одиссей, 2005. – 400 с.
126. Готт В.С. Материальное единство мира и единство научного знания // Вопросы философии. – М., 1977. – №12.
127. Готт В.С., Землянский Ф.М. Диалектика развития понятий формы мышления. – М.: Наука, 1981. – 68 с.
128. Градобоев В.М. Судебная фотография для следователей: Учебное пособие. Л.: СУ прокуратуры СССР, 1987. – Часть 1. – 987 с.
129. Грамович Г.И. Проблемы теории и практики эффективности применения специальных знаний и научно-технических средств в раскрытии и расследовании преступлений. Автореф. дисс….докт.юрид.наук. Киев, 1989. – 36 с.
130. Грановский Г.Л., Поляков В.З., Майлис Н.П. Математическое моделирование в производстве трасологических экспертиз // Моделирование при производстве трасологических экспертиз: Сб. науч. тр. – М.: ВНИИСЭ. – 1961. – Вып. 49. – С. 3-34.
131. Грановский Г.Л. Криминалистическая ситуационная экспертиза места происшествия // Рефераты научных сообщений на теоретическом семинаре – криминалистических чтениях. – М.: ВНИИСЭ. – 1977. – Вып. 16. – С. 3-17.
132. Грановский Г.Л. Классификация задач комплексных экспертиз // Актуальне проблемы судебной экспертизы. – М.: ВНИИСЭ. – 1984.– С. 113-134.
133. Грановский Г.Л. НТР и перспективы совершенствования судеб-ной экспертизы // Вопросы судебной экспертизы: Сб.научн. тр. М.: ВНИИСЭ. – 1980. – № 43. – С. 23-42.
134. Грановский Г.Л. Ситуалогическое исследование места происшествия: Программированные и ситуалогические методики трасологических исследований // Сб. Науч. тр. – М.: ВНИИСЭ. – 1979. – С. 104-139.
135. Грановский Г.Л. Алгоритмические и эвристические методы ре-шения экспертных задач // Экспертные задачи и пути их решения в свете НТР: Сб. научн. тр. – М.: ВНИИСЭ. – 1980. – Вып. 42. – С. 27-43.
136. Грановский Г.Л. Классификация и общая характеристика экс-пертных алгоритмов // Проблемы теории судебной экспертизы. Сб. науч. тр. – М.: ВНИИСЭ, 1980. – №44. – С. 59-77.
137. Грановский Г.Л. Методология решения криминалистических задач // Новые разработки и дискуссионные проблемы теории и практики судебной экспертизы. – М.: ВНИИСЭ. – 1986. – С. 1-8.
138. Грановский Г.Л. Понятие и основные положения общей теории решения криминалистических задач // Современное состояние и пер-спективы развития традиционных видов криминалистической экспер-тизы: Сб. научн. тр. – М.: ВНИИСЭ. – 1987. – С. 3-12.
139. Грановский Г.Л. Некоторые теоретические вопросы моделирования в криминалистике // Вопросы теории криминалистики и судебной экспертизы. – М.: ЦНИИСЭ. – 1969. – Вып.1. – С.35 – 41.
140. Грамович Г.И. К вопросу о назначении экспертизы до возбуждения уголовного дела // Вопросы криминологии, криминалистики и судебной экспертизы.– Минск: НИИПККСЭ. – 1992. – Вып. 9. – С. 134-139.
141. Громов Ю.А. Защита и коммерциализация интеллектуальной собственности: Энциклопедический справочник. – М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2003. – 576 с.
142. Грузкова В.Г. Об объёме специальных знаний судебного эксперта // Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы. – Х.: Право. – 1998. – С. 37-38.
143. Губанов В.А., Салтевский М.В., Щербаковский М.Г. Осмотр компьютерных средств на месте происшествия. – Х.: НИИ изуч. пробл. преступности, 1990. – 10 с.
144. Гуменюк О.А., Перетятко М.Б. Государственное регулирование рынка лазерных дисков // 7-я международная научно-практическая конференция «Актуальные проблемы охраны интеллектуальной собственности»: материалы выступлений. К.: ДП «Укрбаланковидав». – 2003, – С. 383-387.
145. Гусев А.А. Унификация понятийного аппарата – одно из основ-ных требований предмета судебно-портретной экспертизы // Науч. сообщ. на теоретич семинаре – крим. чтениях. – М.: РФЦСЭ. – 1995. – Вып. 2. – С. 7-9.
146. Густов Г.А. Моделирование – эффективный метод следственной практики и криминалистики // Актуальные проблемы советской кри-миналистики. М.: Юр. лит. – 1980. – С. 68 – 81.
147. Густов Г.А. Хищения в торговле: Типовые модели преступления. – Л.: Ин-т усов. след. работников, 1971. – 81 с.
148. Давудов Ф.Э. Процессуальные и организационно-методические формы использования возможностей науки и техники с целях рассле-дования и профилактики преступлений; Автореф…. докт. юр. наук. – Тбилиси, 1972. – 44 с.
149. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. – М.: Рус. яз. – 1982. – Т. 3. – 555 с.
150. Даниленко В.П. О терминологическом словообразовании // Вопросы языкознания. – М. – 1973. – №4.
151. Даниленко В.П. Русская терминология: опыт лингвистического описания. – М., 1977. – 184 с.
152. Данильян О.Г., Тараненко В.М. Основи філософії. – Х.: Право, 2003. – 352 с.
153. Дахно І.І. Право інтелектуальної власності: навчальний посібник. – К.: Либідь, 2002. – 200 с.
154. Дворянкин О.А., Зимарин О.А., Зубко В.А. и др. Противодействие появлению и пресечение распространения контрафактной продукции в книгоиздании: Материалы в помощь работникам правоохранительных органов и издателям. – М.: Изд-во «Книга сервис», 2002. – 96 с.
155. Дворянкин О.А. Защита авторских и смежных прав. Ответственность за их нарушение: Уголовно-правовой аспект. – М.: Весь мир, 2002. – 464 c.
156. Дейнеко А.И. Идентификация (выявление) объектов интеллекту-альной собственности // 7-я международная научно-практическая конференция «Актуальные проблемы охраны интеллектуальной собственности». – Алушта. – 2003. – С. 132-136.
157. Договор Всемирной организации интеллектуальной собственности по авторскому праву, принятый Дипломатической конференцией 20 декабря 1996 год, и положения Бернской конвенции (1971 г.), на которые имеются ссылки в Договоре, принят 20 декабря 1996 года в Женеве Дипломатической конференцией ВОИС по некоторым вопросам авторских и смежных прав, присоединение Украины осуществлено согласно Закону Украины от 20.09.2001 года № 2733-III // Бухгалтерия, 2004. – Вып. 10. – С. 34-38.
158. Доля Е.А. Проверка доказательств в Российском уголовном процессе (стадия предварительного расследования) // Правоведение. – М. – 1994. – №1. – С.85-115.
159. Дубровин С.Е. Криминалистическая диагностика: Учеб. пособие. – М.: Юр. лит., 1989. – 156 с.
160. Дулов А.В., Крылов И.Ф. Из истории криминалистической экс-пертизы в России. – М.: Юридическая литература, 1960. – 164 с.
161. Дулов А.В. Вопросы теории судебной экспертизы в советском уголовном процессе. – Минск: НИИПККиСЭ, 1959. – 188 с.
162. Дулов А.В. Модели расследования преступлений // Современные достижения науки и техники в борьбе с преступностью. – Минск: НИИПККиСЭ. – 1992. – С. 36 – 39.
163. Євтушенко А.Д. Концепція спеціальних знань у кримінальному процесі: криміналістичний аспект // Актуальні проблеми криміналістики: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Х.: ГРИФ. – 2003. – С. 285-287.
164. Ермоленко Б.Н. Оценка следователем и судом достоверности заключения об отождествлении оружия по пулям // Криминалистика и судебная экспертиза. – Киев. – 1966. – С. 134-141.
165. Журба Ю.И. Краткий справочник по фотографическим процессам и материалам. – М.: Искусство, 1990. – 352 с.
166. Загальна декларація прав людини. Прийнята і проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. Ст. 27 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України: Авторське право і суміжні права. – К.: Юрінком Інтер. – 2003. – №3. – С. 93-94.
167. Завидов Б.Д., Лапин С.Ю., Ибрагимова З.А. Вопросы назначения и проведения экспертиз по делам о нарушении авторских и смежных прав // Российский следователь. – 2002. – № 2. – С. 9 – 12.
168. Законодательство Украины об интеллектуальной собственности. – Х.: Одиссей, 2002. – 591 с.
169. Замараева Н.А. Понятие, структура экспертной технологии // Актуальные вопросы организации и производства судебных экспертиз: Материалы школы-семинара (Санкт-Петербург, 26-29 мая 1998 г.). – Спб: МЮ РФ. – 1999. – С. 29-41.
170. Захист авторського права і суміжних прав: практичний посібник для працівників правоохоронних органів. – К.: МПА, 2005. – 162 с.
171. Защита авторских и смежных прав по законодательству России: Научно-практическое пособие для работников правоохранительных органов и правообладателей / Ананьева Е.В., Гусев О.Б., Завидов Б.Д. и др. – М.: InterMedia, 2001, – 310 с.
172. Защитные свойства голограмм. – 2005. – Электронный ресурс. – Режим доступа: http://www.fpy-holo.ru/technology.html – 25.06.05.
173. Зинин А.М., Майлис Н.П. Судебная экспертиза. – М.: Право и закон, 2002. – 320 с.
174. Зинин А.М. Проблемы судебно-портретной экспертизы // Актуальные проблемы теории и практики судебной экспертизы: Докл. и сообщ. на междунар. конф. «