КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ЗЛОЧИНІВ :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ 1 Криміналістична класифікація екологічних злочинів………….12
1.1. Сутність та поняття екологічних злочинів…………………………………...12
1.2. Криміналістична класифікація екологічних злочинів………………………22
Висновки до розділу………………………………………………………………..34

РОЗДІЛ 2 Криміналістична характеристика екологічних злочинів та її основні елементи…………………………………………………………………37
2.1. Поняття та структура криміналістичної характеристики екологічних злочинів……………………………………………………………………………..37
2.2. Криміналістична характеристика злочинів, скоєних злочинними, організованими групами, окремими особами шляхом незаконного корисливого вилучення об’єктів тваринного, рослинного світу, корисних копалин………...57
2.3. Криміналістична характеристика злочинів, скоєних службовими, спеціально уповноваженими, іншими особами шляхом забруднення атмосферного повітря, водних об’єктів, земель………………………………….73
2.4. Криміналістична характеристика злочинів, скоєних службовими, спеціально уповноваженими, іншими особами шляхом знищення (пошкодження) лісових масивів, рибних запасів, територій, взятих під охорону держави……………………………………………………………………………...86
2.5. Криміналістична характеристика злочинів, скоєних службовими, спеціально уповноваженими, іншими особами шляхом порушення встановлених правил екологічної безпеки………………………………………..92
Висновки до розділу………………………………………………………………100

РОЗДІЛ 3 Загальні положення розслідування екологічних злочинів……103
3.1. Типові слідчі ситуації, версії та планування на початковому етапі розслідування……………………………………………………………………...103
3.2. Взаємодія слідчого з природоохоронними, оперативними та іншими державними органами…………………………………………………………….118
3.3. Використання документальних джерел та спеціальних знань в методиці розслідування……………………………………………………………………...125
3.4. Тактика окремих слідчих дій…………………………………………..……143
3.5. Діяльність слідчого з виявлення та усунення причин і умов, що сприяли вчиненню екологічного злочину…………………………………………………159
Висновки до розділу………………………………………………………………166

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………168

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...175

ДОДАТКИ………………………………………………………………………...192

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Правові основи екологічної політики закладені в Конституції України, яка встановлює обов’язок держави забезпечувати екологічну безпеку, гарантує громадянам право на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище. В сучасних умовах розвитку суспільства і держави темпи деградації природних об’єктів призвели до порушення екосистеми, зростання захворюваності населення, смертності та погіршення генофонду нації.
Складна екологічна обстановка значною мірою зумовлена постійним зростанням кількості і високою латентністю екологічних злочинів. Рівень латентності цих злочинів складає 95%. Водночас суспільно небезпечні наслідки: захворювання і загибель людей, забруднення значних територій, масове знищення об’єктів тваринного і рослинного світу, небезпека тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф створюють реальну загрозу національній і екологічній безпеці України. У зв’язку з цим пріоритетним напрямком у природоохоронній діяльності є удосконалення діяльності правоохоронних органів, забезпечення практичних працівників криміналістичними засобами, прийомами й методами, спеціально призначеними для вирішення завдань виявлення, розслідування екологічних злочинів та їх запобігання.
В юридичній літературі проблемі удосконалення слідчої діяльності приділяється значна увага. Ці питання розглядалися в працях відомих вчених України: Ю.П. Аленіна, О.М. Бандурки, В.П. Бахіна, А.В. Волобуєва, В.І. Гаєнка, В.Г. Гончаренка, В.А. Журавля, А.В. Іщенка, О.А. Кириченка, Н.І. Клименка, В.А. Колесника, О.Н. Колесниченка, В.О. Коновалової, В.П. Корж, І.І. Котюка, В.С. Кузьмичова, В.К. Лисиченка, В.Г. Лукашевича, Г.А. Матусовського, О.Р. Михайленка, М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, В.Ю. Шепітька, М.Є. Шуміло, М.П. Яблокова та інших.
Проблеми розслідування окремих видів екологічних злочинів були предметом дослідження в роботах М.О. Духно, В.В. Єгошина, Ю.Г. Корухова, Г.А. Матусовського, А.Є. Меркурісова, А.М. Плєшакова, А.П. Резван, М.В. Свердюкова, М.О. Селіванова, М.П. Яблокова, авторського колективу С.Б. Гавриша, В.Г. Грузкової, В.О. Коновалової, Г.А. Матусовського та інших. Проте істотні зміні у стані, структурі та динаміці екологічних злочинів; виділення їх у окремому розділі Кримінального кодексу України, норми якого встановлюють відповідальність за злочини проти довкілля, вимагають проведення комплексного наукового дослідження криміналістично значущої інформації про способи та обстановку вчинення екологічних злочинів, предмет злочинного посягання, специфічні сліди і суспільно небезпечні наслідки діяльності та бездіяльності службових, спеціально уповноважених, інших осіб та розробки системи елементів криміналістичної характеристики екологічних злочинів, наукових методів, тактичних прийомів і рекомендацій, спрямованих на виявлення, розслідування зазначених злочинів та їх запобігання. Викладене створило передумови для проведення наукового дослідження, зумовило вибір теми дисертації і дозволило віднести досліджувані проблеми до актуальних.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи передбачена “Тематикою пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002 – 2005 рр., затвердженою Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р.; Головними напрямками наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001 – 2005 рр., затвердженими Вченою Радою Національного університету внутрішніх справ (протокол № 3 від 23 березня 2001 р.).
Мета і завдання дослідження. Дослідження переслідує двояку мету: по-перше, на основі теорії криміналістичної класифікації злочинів, аналізу слідчої та судової практики, узагальнення способів злочинів проти довкілля розробити криміналістичну класифікацію екологічних злочинів; по-друге, на основі вчення про криміналістичну методику розслідування злочинів з’ясувати типові способи вилучення, забруднення, знищення природних об’єктів, порушення правил екологічної безпеки, проаналізувати типові слідчі ситуації і на цій підставі розробити криміналістичну характеристику екологічних злочинів та основні положення їх розслідування. Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішувались такі завдання:
– розкрити сутність екологічних злочинів, визначити їх криміналістичні закономірності;
– вивчити та узагальнити матеріали слідчої і судової практики, правової статистики та систематизувати екологічні злочини за криміналістичними критеріями;
– розробити криміналістичну класифікацію екологічних злочинів;
– розробити систему елементів криміналістичної характеристики екологічних злочинів;
– проаналізувати злочини, скоєні злочинними, організованими групами, окремими особами шляхом незаконного корисливого вилучення об’єктів рослинного і тваринного світу, корисних копалин і визначити типові способи незаконного вилучення, рольові функції членів злочинної (організованої) групи, обстановку та предмет злочинного посягання, сліди і наслідки злочинної діяльності;
– узагальнити слідчу практику і визначити основні елементи криміналістичної характеристики злочинів, скоєних шляхом забруднення атмосферного повітря, водних об’єктів, земель;
– на основі вивчення матеріалів слідчої та судової практики визначити елементи криміналістичної характеристики злочинів, скоєних шляхом знищення, пошкодження лісових масивів, рибних запасів, територій, взятих під охорону держави;
– вивчити матеріали слідчої практики, практичної діяльності природоохоронних органів і розробити систему елементів криміналістичної характеристики злочинів, скоєних шляхом порушення встановлених правил екологічної безпеки;
– дослідити криміналістичні аспекти особливостей розслідування екологічних злочинів з урахуванням слідчих ситуацій, розробити алгоритм слідчих дій та оперативно-розшукових заходів на початковому етапі розслідування;
– на підставі аналізу слідчої та судової практики визначити перелік природоохоронних органів і форми взаємодії слідчого із цими органами;
– вивчити документи, що регулюють природоохоронні відносини, матеріали слідчої практики та діяльність природоохоронних органів і розробити криміналістичну класифікацію документальних джерел інформації про екологічні злочини;
– на основі вивчення матеріалів судових експертиз визначити групи експертиз, що доцільно призначати при розслідуванні екологічних злочинів;
– виділити особливості тактики окремих слідчих дій.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини; законодавство, що регулює відносини у сфері довкілля; діяльність слідчих органів з розслідування екологічних злочинів.
Предметом дослідження є закономірності механізму незаконного вилучення, забруднення, знищення, пошкодження природних об’єктів, порушення правил екологічної безпеки та виявлення їх ознак, слідів і наслідків злочинної дії або бездіяльності; діяльність органів дізнання, слідчих щодо виявлення і розслідування зазначених злочинів.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять діалектичний метод наукового пізнання дійсності, а також окремі наукові методи. За допомогою історичного методу досліджено розвиток окремих криміналістичних концепцій (криміналістичної характеристики злочинів, криміналістичної тактики, судової криміналістики). Системно-структурний метод дозволив сформулювати поняття криміналістичної характеристики екологічних злочинів, розробити основні положення методики їх розслідування з урахуванням типових слідчих ситуацій. Методи класифікації застосовано для визначення груп екологічних злочинів та слідчих ситуацій на початковому етапі розслідування за різними підставами. Метод аналізу допоміг з’ясувати, що деякі кримінально-правові норми, які встановлюють кримінальну відповідальність за екологічні злочини, потребують певних змін, що дозволить ефективніше їх застосовувати.
Для одержання емпіричних даних застосовувався соціологічний метод дослідження: вивчення за спеціальною програмою матеріалів кримінальних справ; опитування за розробленими анкетами слідчих органів прокуратури та МВС.
Теоретичною основою дослідження є наукові праці з філософії, логіки, кримінального та кримінально-процесуального права, криміналістики, екологічного права тощо.
Інформаційну базу дисертації становлять: Конституція й закони України; чинні КПК та КК України, постанови Пленуму Верховного Суду України.
Емпіричною базою дослідження є результати вивчення автором матеріалів 261 кримінальної справи, а також результати анкетування та інтерв’ювання 89 працівників Державної екологічної інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України, 78 слідчих прокуратури, МВС Харківської, Дніпропетровської, Запорізької, Донецької, Одеської, Луганської областей; статистичні дані Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України, МВС України та Верховного Суду України.
Наукова новизна одержаних результатів дисертації визначається тим, що вперше в науці проведено комплексне монографічне дослідження криміналістичних закономірностей екологічних злочинів, типових способів, обстановки, предмета злочинного посягання, специфічних слідів і суспільно небезпечних наслідків злочинної діяльності злочинних, організованих груп, службових, спеціально уповноважених, інших осіб, що дало автору змогу висунути й обґрунтувати низку нових положень, важливих у концептуальному плані для криміналістичної науки і практики:
– визначено криміналістичні закономірності екологічних злочинів, розкрито їх сутність;
– уперше розроблено криміналістичну класифікацію екологічних злочинів;
– подальшого розвитку набуло вчення про криміналістичну характеристику злочинів, визначено основні структурні елементи криміналістичної характеристики екологічних злочинів;
– визначено типові способи незаконного вилучення злочинними, організованими групами, окремими особами об’єктів рослинного і тваринного світу, корисних копалин; специфіку обстановки, слідів і наслідків злочинної діяльності;
– виокремлено типові способи забруднення атмосферного повітря, водних об’єктів, земель; визначено специфіку обстановки, слідів і суспільно-небезпечних наслідків злочинних дій або бездіяльності службових, спеціально вповноважених, інших осіб;
– визначено основні елементи криміналістичної характеристики злочинів, скоєних шляхом знищення (пошкодження) лісових масивів, рибних запасів, територій, взятих під охорону держави;
– уперше виокремлено типові способи порушення встановлених правил екологічної безпеки; визначено специфіку слідів і особливості суспільно небезпечних наслідків злочинних дій або бездіяльності службових, спеціально уповноважених, інших осіб;
– визначено типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування і розроблено відповідні їм алгоритми слідчих дій;
– викладено особливості взаємодії слідчого з органами дізнання, екологічними інспекціями та державними органами, що здійснюють моніторинг у сфері довкілля;
– уперше розроблено класифікацію документальних джерел інформації про екологічні злочини;
– обґрунтовано доцільність призначення судово-екологічної, криміналістичних, технічних, інших експертиз та експертиз екологічної спрямованості;
– виділено особливості тактики огляду місця події, тактики допиту свідків, тактики допиту підозрюваного;
– запропоновано внести зміни та доповнити Кримінальний кодекс України ст. 240-1 “Незаконне видобування корисних копалин”;
– запропоновано доповнити ст. 246 КК України частиною другою, в якій визначити кваліфікуючими ознаками незаконної порубки лісу вчинення злочину службовою особою з використанням службового становища або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або заподіяння матеріальної шкоди у великому розмірі;
– запропоновано доповнити частину другу ст. 249 КК України, в якій визначити кваліфікуючими ознаками незаконного заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом вчинення злочину групою осіб або організованою групою;
– розроблено методичні рекомендації з розслідування незаконного видобування корисних копалин (ст. 240 КК України).
Практичне значення одержаних результатів полягає в такому:
1) у нормотворчості – у підготовці й поданні пропозицій до Комітету Верховної Ради з питань законодавчого регулювання правоохоронної діяльності щодо вдосконалення ст.ст. 240, 246, 249 КК України (акт про впровадження у законодавчу діяльність № 06-19/15-201 від 14 лютого 2005 р.);
2) у правозастосуванні – у розробці і впровадженні у слідчу діяльність наукових рекомендацій щодо розслідування незаконного видобування корисних копалин (акт про впровадження в діяльність слідчих підрозділів в УМВС України в Луганській області від 22 грудня 2004 р.);
3) у навчальному процесі – в розробці лекції та її викладанні в курсі криміналістики в Харківському національному університеті внутрішніх справ.
Особистий внесок здобувача. У науковій статті, опублікованій у співавторстві з В.П. Корж, особистий внесок здобувача становлять ідеї та розробки криміналістичної класифікації документів, що підлягають виїмці та дослідженню при розслідуванні екологічних злочинів.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення, практичні рекомендації й результати дослідження доповідались на засіданнях кафедри криміналістики Харківського національного університету внутрішніх справ МВС України, а також на Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної криміналістики” (м. Сімферополь – м. Алушта, 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні судово-експертні технології в кримінальному та цивільному судочинстві” (м. Харків, 2003 р.).
Публікації. Основні положення і результати дисертації опубліковані в п’ятьох статтях у наукових фахових виданнях та у тезах доповіді.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Розробка криміналістичної характеристики та основних положень розслідування екологічних злочинів належить до числа актуальних у науці та практиці криміналістики. При проведенні дослідження криміналістично значущої інформації про екологічні злочини, їх групи, суб’єктний склад, типові способи злочинів, криміналістичну класифікацію та характеристику екологічних злочинів були одержані нижченаведені результати.
1. У криміналістичному аспекті екологічні злочини визначені як передбачені кримінальним законом злочинні посягання на навколишнє природне середовище, що вчиняються службовими та спеціально вповноваженими особами, на яких покладено обов’язок дотримання встановлених екологічних правил, іншими особами шляхом злочинної діяльності або бездіяльності, яка заподіяла шкоду довкіллю, спричинила загибель або захворювання людей, інші тяжкі наслідки або створила небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля. Злочинним посяганням у сфері довкілля як найбільш небезпечним для людини, флори, фауни, інших природних об’єктів притаманні такі криміналістичні закономірності: специфічна обстановка вчинення екологічних злочинів; специфічні наслідки та сліди екологічних злочинів; специфічний суб’єктний склад та предмет злочинного посягання; специфічні способи досліджуваних злочинів.
2. З урахуванням вчення про криміналістичну класифікацію злочинів визначено чотири групи екологічних злочинів: перша – злочини, скоєні злочинними, організованими групами, окремими особами шляхом незаконного вилучення об’єктів тваринного, рослинного світу, корисних копалин; друга група – злочини, скоєні службовими, спеціально уповноваженими, іншими особами шляхом забруднення атмосферного повітря, водних об’єктів, земель; третя – злочини, скоєні службовими, спеціально уповноваженими, іншими особами шляхом знищення (пошкодження) лісових масивів, рибних запасів, територій, взятих під охорону держави; четверта група – включає злочини, скоєні службовими, спеціально уповноваженими, іншими особами шляхом порушення встановлених правил екологічної безпеки.
Теоретичні положення вказаної класифікації мають важливе значення для розробки диференційованої криміналістичної характеристики екологічних злочинів, розробки основ їх розслідування та розробки нових методик.
3. Проаналізовано теоретичні проблеми вчення про криміналістичну характеристику злочинів та розроблено криміналістичну характеристику екологічних злочинів. Криміналістична характеристика екологічних злочинів – це система узагальнених слідчою та судовою практикою криміналістично значущих даних про ознаки злочинних посягань у сфері довкілля, особистісні якості особи злочинця, предмет злочинного посягання, способи злочину, обстановку, сліди та наслідки злочинної діяльності, знання і використання яких мають важливе значення для виявлення, розслідування вказаних злочинів та запобігання їм.
4. Визначено структурні елементи криміналістичної характеристики екологічних злочинів, якими є: характеристика особистісних якостей особи злочинця, характеристика предмета злочинного посягання, характеристика способу злочину, характеристика обстановки вчинення злочину, характеристика слідів та наслідків злочинної діяльності.
5. Визначено структурні елементи криміналістичної характеристики злочинів, скоєних злочинними, організованими групами, окремими особами шляхом незаконного корисливого вилучення об’єктів тваринного, рослинного світу, корисних копалин. В організованих групах виокремлено рольові функції: організатора, виконавців, переробників, збувальників. Предметом злочинного посягання є об’єкти тваринного, рослинного світу, корисні копалини. Специфіка способу таких злочинів полягає в тому, що його елементами є: спосіб підготовки, спосіб вчинення, спосіб приховування слідів злочину. Закономірними наслідками досліджуваних злочинів є: завдання істотної шкоди довкіллю (вирубка цінних порід дерев або чагарників, занесених у Червону книгу України, вирубка лісу на значній території, знищення нерестової ділянки, загибель морського ссавця (або ссавців), великої кількості мальків, відстріл значної кількості звірів і птахів, зменшення родовищ корисних копалин тощо).
6. Удосконалено криміналістичну характеристику злочинів, скоєних службовими, спеціально уповноваженими, іншими особами шляхом забруднення атмосферного повітря, водних об’єктів, земель має свої особливості. Специфічною ознакою досліджуваної групи екологічних злочинів є те, що їх скоюють: 1) службові особи, 2) спеціально вповноважені особи; 3) інші особи. Аналіз юридичної літератури, результати проведеного дослідження дозволили виділити типові способи злочинного забруднення земель, типові способи злочинного забруднення атмосферного повітря, типові способи злочинного забруднення водних об’єктів. Складовими елементами способу визначені як джерела забруднення, так і речовини-забруднювачі. Місце злочину включає в себе територію, на якій було вчинено протиправну діяльність (бездіяльність), та територію, на якій виявлено наслідки такої діяльності. Час вчинення досліджуваних злочинів включає два елементи: час скоєння протиправної діяльності (бездіяльності) та час настання шкідливих наслідків. Специфіка слідів досліджуваних злочинів полягає в тому, що, як правило, вони виявляються в документах, технологічному процесі, на механізмах і устаткуванні, у негативних змінах об’єктів навколишнього природного середовища.
7. Визначено структурні елементи криміналістичної характеристики злочинів, скоєних службовими, спеціально уповноваженими, іншими особами шляхом знищення (пошкодження) лісових масивів, рибних запасів, територій, взятих під охорону держави має свої особливості. Узагальнено способи знищення (пошкодження) природних об’єктів і виокремлено типові способи знищення або пошкодження лісових масивів, способи знищення рибних запасів, способи знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду.
8. Розроблено криміналістичну характеристику злочинів, скоєних службовими, спеціально уповноваженими, іншими особами шляхом порушення встановлених правил екологічної безпеки, та визначено її структурні елементи: характеристика особистісних якостей особи злочинця, характеристика предмета злочинного посягання; характеристика способів та обстановки вчинення порушень встановлених правил екологічної безпеки; характеристика слідів та наслідків злочинів. Досліджено специфічний предмет злочинного посягання. Узагальнено типові способи порушення правил екологічної безпеки: способи порушення порядку проведення екологічної експертизи під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об’єктів; способи порушення встановлених законом правил проведення відновлювальних робіт на території, що зазнала екологічного забруднення; способи порушення встановленого порядку надання відомостей про екологічний стан або захворюваність населення; способи порушення встановленого порядку використання, освоєння й охорони континентального шельфу України та його природних багатств; інші.
9. Розроблено елементи методики розслідування екологічних злочинів: 1) криміналістична характеристика; 2) слідчі ситуації, версії, планування та методи їх перевірки; 3) взаємодія слідчого з природоохоронними органами; 4) тактика окремих слідчих дій; 5) діяльність слідчого з відшкодування шкоди; 6) профілактична діяльність слідчого.
10. Узагальнено і визначено форми взаємодії слідчого з природоохоронними органами. З урахуванням виду екологічного злочину та конкретної слідчої ситуації слідчому належить взаємодіяти з: органами Міністерства екології та природних ресурсів України, органами державного комітету України по нафті і газу, органами державного комітету України по геології і використанню надр, органами державної санітарно-епідеміологічної служби, органами Міністерства охорони здоров’я України, органами Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій, органами державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації, органами державного комітету України по гідрометеорології, органами державного комітету України по земельних ресурсах, органами державної служби заповідної справи, органами державного департаменту ветеринарної медицини тощо.
11. На основі узагальнення слідчої практики виокремлено чотири класифікаційні групи документальних джерел інформації, яка має значення для виявлення, розслідування екологічних злочинів та запобігання їм. Перша група включає нормативно-правові акти; друга – документи спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів; третя – документи, що відображають підприємницьку та виробничу діяльність; четверта – інші документи.
12. На основі аналізу наукової літератури, результатів проведеного дослідження виокремлено чотири групи судових експертиз, які слідчому доцільно призначати з урахуванням слідчої ситуації: 1) екологічні експертизи та експертизи екологічної спрямованості; 2) криміналістичні експертизи; 3) технічні експертизи; 4) інші експертизи.
13. Викладено особливості тактичних правил, тактичних прийомів, тактичних рекомендацій при огляді місця події злочину залежно від слідчої ситуації і виду злочинного посягання. Виділено чотири групи свідків: 1) працівники природоохоронних органів (інспектори державної екологічної інспекції, працівники санітарно-епідеміологічної служби тощо); 2) свідки-очевидці злочинного забруднення об’єктів природи, злочинного заволодіння природними ресурсами тощо. До цієї групи належать також свідки продажу чи переробки продуктів браконьєрства; 3) свідки – службові особи, інженерно-технічні працівники; 4) свідки, які можуть характеризувати підозрюваного (обвинуваченого), спосіб його життя, зв’язки, поведінку на роботі, у побуті. Визначена тактика їх допиту.
Викладено особливості тактики допиту підозрюваного (обвинуваченого) члена злочинної (організованої) групи з урахуванням ситуації, що склалася під час допиту.
Узагальнено причини та умови, які сприяють скоєнню екологічного злочину, і визначено проблемні питання запобігання забрудненню атмосферного повітря, водних об’єктів, земель, порушень встановлених правил екологічної безпеки.
15. На основі аналізу кримінального законодавства РФ, України, юридичної літератури, результатів проведеного дослідження запропоновано віднести до екологічних злочинів наступні діяння: незаконне поводження з радіоактивними матеріалами; вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами (ст. 267 КК); незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини (ст. 268 КК); порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами (ст. 326 КК); екоцид (ст. 441 КК), оскільки вони посягають на екологічну безпеку та спричиняють захворювання або загибель людей або інші тяжкі наслідки для довкілля, або можуть створити небезпеку настання таких наслідків.
16. Внесено пропозицію до комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності про доповнення КК України статтею. 240-1 “Незаконне видобування корисних копалин” (Додаток А).
17. Внесено пропозицію до комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності про доповнення частиною 2 статті 246 КК України (Додаток Б).
18. Внесено пропозицію до комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності про доповнення частини 2 статті 249 КК України “Незаконне заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом” такими кваліфікуючими ознаками “групою осіб, або організованою групою” (Додаток В).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 1999 році / Міністерство екології та природних ресурсів України. – К., 2000. –36 с.
2. Курс кримінології: Підручник у 2 кн. / Під ред. О.М. Джужі. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – Кн. 2: Особлива частина. – 480 с.
3. Жевлаков Э.Н. Экологические преступления и экологическая преступность: Учебное пособие. – М.: Белые альвы, 1996. – 96 с.
4. Криминалистика: Учебник для вузов / Под ред. В.Н. Бурлакова, В.П. Сальникова, С.В. Степашина. – СПб., 1999. – 379 с.
5. Декларації про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
6. Конституція України – основа реформування суспільства. – Х.: Право, 1996. – 96 с.
7. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. – №4: Екологічне законодавство України. – 416 с.
8. Про тваринний світ: Закон України від 13.12.01 р. № 2894 – III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 14. – Ст. 97.
9. Про природно-заповідний фонд: Закон України від 16.06.92 р. № 2456 – XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 502.
10. Про мисливське господарство та полювання: Закон України від 20.04.04 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 2. – Ст. 391.
11. Про Червону книгу України: Закон України від 7.02.02 р. № 3055 – III // Збірник законодавства України. Сер. 3. – 2002. – № 8. – Ст. 142.
12. Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218.
13. Земельний кодекс: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 25. – Ст. 209.
14. Лесной кодекс: Закон Украины от 21.01.94 р. № 3852 – XII. // Право и практика. – 2004. – № 8. – С. 3–4 (с изменениями и дополнениями по состоянию на 01.03.04 г).
15. Водний кодекс: Закон України від 6 червня 1995 року № 213/95 - ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 24. – Ст. 189.
16. Правила охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 січня 1999 року // Офіційний вісник України. – 1999. – № 13. – Ст. 518.
17. Правила охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення: Постанова Кабінету Міністрів України від 29.02.96 р. № 269 // Збірник Постанов Уряду України. – 1996. – № 8. – Ст. 241.
18. Вирішення еколого-правових проблем – на рівень сучасних вимог // Право України. – 2003. – № 4. – С. 131.
19. Орлов Н. Проблемы систематизации экологического законодательства в сфере охраны окружающей среды // Право Украины. – 2001. – №3. – С. 71–75.
20. Про ратифікацію Міжнародної Конвенції про водно-болотні угіддя: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 50. – Ст. 279.
21. Про ратифікацію Міжнародної Конвенції про біологічне різноманіття: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 49. – Ст. 433.
22. Про ратифікацію Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 50. – Ст. 278.
23. Про ратифікацію Конвенції про охорону дикої флори, фауни та природних середовищ існування в Європі: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 50. – Ст. 278.
24. Про ратифікацію Конвенції про захист Чорного моря від забруднення: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 172.
25. Про ратифікацію Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №3 4. – Ст. 286.
26. Концепція Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України // Урядовий кур’єр. – 2002. – № 236. – С. 5–9.
27. Про державну систему моніторингу довкілля: Постанова Кабінету Міністрів України // Офіційний вісник України. – 1998. – № 13. – Ст. 495.
28. Товажнянський Л.Л., Масікевич Ю.Г., Солодкий В.Д., Сакара Ю.Д., Хлистун Н.Я., Шапорев В.П., Моісеєв В.Ф. Управління природоохоронною діяльністю: Навч. посібник. – Харків: НТУ «ХПІ», 2002. – 304 с.
29. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Під ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. – 1440 с.
30. Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В. Екологія. Охорона природи: Словник – довідник. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. – 550 с.
31. Дубовик О.Л., Жалинский А.Э. Причины экологических преступлений. – М.: Наука, 1988, – 240 с.
32. Навроцький В. Злочини проти природи: Лекції для студентів юрид. фак. – Львів, 1997. – 56 с.
33. Гавриш С.Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. Проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства. – К., 2002. – 636 с.
34. Дубовик О.Л. Экологические преступления: Комментарий к главе 26 Уголовного кодекса Российской Федерации. – М.: Спарк, 1998. – 352 с.
35. Криміналістика: Посіб. для підготов. до іспитів // І.В. Гора, А.В. Іщенко, В.А. Колесник. – 3-е вид., стереотип. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. – 236 с.
36. Экологические преступления: квалификация и методика расследования / Под ред. В.Е. Коноваловой. – Харьков, 1994. – 226 с.
37. Навроцкий В.А. Уголовная ответственность за загрязнение водоемов: Дис… канд. юрид. наук:12.00.08. – Харьков, 1982. – 221 с.
38. Повелицина П.Ф. Уголовно-правовая охрана природы в СССР: Дис… д-ра юрид. наук: 12.00.08. – Ашхабад, 1991. – 350 с.
39. Плешаков А.М. Уголовно-правовая борьба с экологическими преступлениями: Учеб. пособие. – М.: МВШ МВД РФ, 1993. – 100 с.
40. Свердюков Н.В. Криминалистические проблемы экологических преступлений в нефтегазовой отрасли: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.09. – М., 2001. – 22 с.
41. Овчаренко Е.В. Уголовно-правовые и криминологические аспекты проблемы борьбы с загрязнением вод: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.08. – Ставрополь, 1997. – 203 с.
42. Зумаркулов Д.М. Общеэкологические преступления в сфере производственной деятельности (проблемы квалификации): Дис… канд. юрид. наук: 12. 00. 08. – Кисловодск, 2000. – 174 с.
43. Гавриш С.Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины. Проблемы теории и развития законодательства. – Харьков, 1994. – 640 с.
44. Поліщук Г. Кримінально-правова характеристика злочинів проти довкілля // Право України. – 2003. – № 3. – С. 80–84.
45. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под общ. ред. В.М. Лебедева. – М.: Из-во НОРМА, 2002. – 880 с.
46. Духно Н.А., Корухов Ю.Г. Расследование экологических преступлений: Лекция. – М.: Юрид. ин-т МИИТа, 2001. – 20 с.
47. Котелевець А.В. До питання про визначення шкоди, заподіяної довкіллю // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 6. – С. 36–36.
48. Журавель В. Криміналістична класифікація злочинів: засади формування та механізм застосування // Вісн. Ак. правових наук України. –2002. – № 3 (30). – С. 160–166.
49. Гавло В.К. Теоретические проблемы и практика применения методики расследования отдельных видов преступлений. – Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1985. – 333 с.
50. Васильев А.Н., Яблоков Н.П. Предмет, система и теоретические основы криминалистики. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 132 с.
51. Криминалистика: Учебник / Под ред. Н.П. Яблокова. – М.: Юристъ, 2001. – 718 с.
52. Колесниченко А.Н. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений: Текст лекции. – Харьков: Юрид. ин-т, 1976. – 28 с.
53. Герасимов И.Ф. Некоторые проблемы раскрытия преступлений. – Свердловск, 1975. – 197 с.
54. Образцов В.А. Криминалистическая классификация преступлений.- Красноярск, 1988. – 106 с.
55. Образцов В.А. К вопросу о методике расследования преступлений // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1977. – Вып. 27. – С. 107–113.
56. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т. – М.: Юристъ, 1997. – Т. 3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – 346 с.
57. Іщенко А.В. Методологічні проблеми криміналістичних наукових досліджень: Монграфія. – К.: Національна академія внутр. справ України, 2003. – 359 с.
58. Сверчков В.В. Уголовное право. Особенная часть: Краткий курс лекций. – М., 2004. – 213 с.
59. Лопашенко Н.А. Экологические преступления: социальная опасность и уголовно-правовой анализ // Право и политика. – 2001. – № 9. – С. 23–31.
60. Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина: Курс лекцій. – К.: «Знання», 2000. – 776 с.
61. Клименко В.А. Злочини проти довкілля. Глава X. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / За ред. М.І. Хавронюка, В.А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. – С. 269–317.
62. Криминология: Учебник для юрид. вузов / Под общ. ред. А.И. Долговой. – М.: Издат. группа НОРМА-ИНФРА, 1999. – 784 с.
63. Матусовский Г.А. Экономичекские преступления: криминалистический анализ. – Харьков: Консум,1999. – 480 с.
64. Корж В.П. Теоретические основы методики расследования преступлений совершаемых организованными преступными образованиями в сфере экономической деятельности: Монография. – Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2002. – 412 с.
65. Кондраков Н.И. Логический словарь: Справочник. 2-е испр. и доп. издание. – М.: Изд-во «Наука», 1975. – 720 с.
66. Зумаркулов Д., Прохоров Л. Квалификация экологических преступлений // Рссийская юстиция. – 2000. – № 8. – С. 36–37.
67. Колесниченко А.Н. Научные и правовие основы расследования отдельных видов преступлений: Автореф. дис…д-ра юрид. наук: 12.00.09. / Харьков. юрид. ин-т. – Харьков, 1967. – 28 с.
68. Колесниченко А.Н., Коновалова В.Е. Криминалистическая характеристика преступлений: Учеб. пособие. – Харьков: Юрид. ин-т, 1985. – 96 с.
69. Лубин А.Ф. Механизм преступной деятельности: методология криминалистических исследований. – Н. Новгород, 1997. – 338 с.
70. Рубцов И.И. Криминалистическая характеристика преступлений как элемент частных методик расследования: Дис… канд. юрид. наук. 12. 00. 09. – СПб, 2001. – 225 с.
71. Тищенко В.В. Корыстно-насильственные преступления. Криминали-стический анализ: Монография. – Одесса: Юрид. лит., 2002. – 360 с.
72. Гончаренко В.И., Кушнир Г.А., Подпалый В.Л. Понятие криминалистической характеристики преступлений // Криминалистика и судебная экспертиза. – 1986. – Вып. 33. – С. 3–8.
73. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. – М.: НОРМА–ИНФРА, 2001. – 240 с.
74. Яблоков Н.П. Криминалистическая характеристика преступления и типичные следственные ситуации как важные факторы разработки методики раследования преступлений // Вопр. борьбы с преступностью. – Вып. 30. – М.: Юрид. лит., 1979. – С. 110–122.
75. Густов Г.А. К разработке криминалистической теории преступления // Правоведение. – 1982. – №7. – С. 76–78.
76. Данилюк С.А., Суханов В.Н., Щерба С.П. Рссследование дел о незаконной охоте: Учеб. пособие / Под ред. С.А. Данилюка. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1990. – 64 с.
77. Оркин А.Н. Журавлев Ю.И. Расследование лесных пожаров: Учеб. пособие. – Хабаровск, 1989. – 80 с.
78. Аршаница М.Н., Кузьмин С.В. Методические рекомендации по расследованию преступных загрязнений водных объектов. ГосНИОРХ, СПб,1991. – 162 с.
79. Егошин В.В. Методика расследования незаконной охоты. – М., 2002. – 215 с.
80. Матусовский Г.А. Проблемы криминалистической характеристики экологических преступлений // Сб. кр. тезисов на науч.-практ. конф. по итогам НИР, выполн. проф.- препод. составом УЮА в 1992 г. – Харьков, 1993. – С.133–135.
81. Густов Г.А. Понятие и виды криминалистической характеристики преступлений // Криминалистическая характеристика преступлений. – М., 1984. – С. 45–51.
82. Волобуєв А.Ф. Наукові основи комплексної методики розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва: Дис... д-ра юрид. наук: 12.00.09. – Харків, 2001. – 427 с.
83. Крылов И.Ф. Криминалистическая характеристика и ее место в системе науки криминалистики и в вузовской программе. // Криминалистическая характеристика преступлений. – 1984. – С. 33–38.
84. Белкин Р.С. Курс криминалистики. Т.3. – М.: Юристъ, 1997. – 356 с.
85. Белкин Р.С., Быховский И.Е., Дулов А.В. Модное увлечение или новое слово в науке? (Еще раз о криминалистической характеристике преступлений)// Сиц. законность. – 1987. – № 9. – С. 42–57.
86. Философский энциклопедический словарь / Гл. редакция: Л.Ф. Ильичев, П.Н. Федосеев, С.М. Ковалев, В.Г. Панов – М.: Сов. энциклопедия, 1983. – 840 с.
87. Старушкевич А.В. Криміналістична характеристика злочинів: Навч. посіб. – К.: НВТ «Правник» – НАВСУ, 1997. – 41 с.
88. Ермолович В.Ф. Криминалистическая характеристика преступлений. – Мн.: Алмафея, 2001. – 304 с.
89. Книженко С.О. Поняття та види криміналістичної характеристики екологічних злочинів // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2003. – № 3 (12). – С. 368–372.
90. Весельський В. Криміналістична характеристика злочинів // Право України. – 2001. – № 5. – С. 112–114.
91. Сергеев Л.А. Сущность и значение криминалистической характеристики преступлений: Руководство для следователей. – М., 1971. –148 c.
92. Танасевич В.Г. Образцов В.А. О криминалистической характеристике преступлений // Вопр. борьбы с преступностью. – Вып. 25. – М. – С. 94–104.
93. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. – М., 1997. – 103 с.
94. Салтевский М.В. О структуре криминалистической характеристики хулиганства и типичных следственных ситуациях // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1982. – Вып. 25. – С. 13–20.
95. Филлипов А.Г. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений. – М.: МВШМ МВД СССР, 1981. – 256 с.
96. Бахин В.П., Бахина И.В., Сыч В.А. Криминалистическая характеристика преступлений: теоретическая концепция или практический инструмент расследования // Зб. наук. праць, № 9. – Ч. 2. – Хмельницький: Вид-во Академії ПВУ, 1999. – С. 256–259.
97. Селиванов Н.А. Криминалистические характеристики преступлений и следственные ситуации в методике расследования // Социалистическая законность. – 1977. –№ 2. – С. 55–58.
98. Корж В.П. Проблемы расследования и предупреждения хищений в промышленном строительстве: Дис… канд. юрид. наук. 12.00.09. – М., 1985. – 206 с.
99. Ведерников Н.Т. Личность преступника как элемент криминалистической характеристики преступления // Криминалистическая характеристика преступлений: Сб. науч. ст. – М., 1984. – С. 74–78.
100. Личность преступника /Отв. ред. В.Н. Кудрявцев. – М.: Юрид. лит., 1971. – 156 с.
101. Филимонов В.Д. Общественная опасность личности преступника. – Томск: Изд-во Томского ун-та, – 1970. – 176 с.
102 Жевлаков Э.Н. Экологические преступления и экологическая преступность: Учебное пособие. – М.: Белые альвы, 1996. – 96 с.
103. Организованная преступность в сфере экологии. Борьба спреступностью за рубежом (по материалам зарубежной печати) // Ежемесячный информационный бюллетень. – М., 2001. – № 4. – С. 20–22.
104. Лист Генеральної прокуратури України від 14. 03. 03. № 7/3-27 вих. 03. – 3 с.
105. Зуйков Г.Г. Криминалистическое учение о способе совершения преступления. Автореф. дис…д-ра юрид. наук:12.00.09. – М., 1970. – 32 с.
106. Зуйков Г.Г. Криминалистическое учение о способе совершения преступления // Соц. Законность. – 1974. – № 11. – С. 14–19.
107. Книженко С.О. Криміналістична характеристика злочинів проти довкілля та її структурні елементи // Вісник Запорізького юридичного інституту.- 2004. – № 1. – С. 150–155.
108. Образцов В.А. О криминалистической класификации преступлений // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1980. – Вып. 33. – С. 93–96.
109. Толпекин К.А. Криминалистическая характеристика изнасилований // Сб.: Повышение эффективности деятельности органов прокуратуры, суда, юстиции в свете Конституции СССР. – М., 1980. – С. 152–156.
110. Куликов В.И. Обстановка совершения преступлений и ее криминалистическое значение: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – М., 1983. – 23 с.
111. Криминалистика: Учебник для вузов / Под ред. Н.П. Яблоковва. – М.: Изд-во БЕК, 1995. – 708 с.
112. Экологическое право: Учебник для вузов / Под ред. В.В. Гучкова. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 415 с.
113. Криминалистика: Учебник / Под ред. Н.И.Порубова. – М.: Высш. шк. – 1997. – 335 с.
114. Слідознавство: Лекція №8 / Кириченко О.А., Басай В.Д., Ткач Ю.Д. – К.: РВВ КІВС, 2002. – 40 с.
115. Курченко В.Д. Проблемы применения норм о преступлениях против экологической безопасности населения: Дис… канд. юрид. наук. 12.00.08. – Волгоград, 2000. – 227 с.
116. Дудоров О.О. Розділ VIII “Злочини проти довкілля”. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Канон, 2001. – 1104 с.
117. Еркенов В.Е. Методика расследования незаконного занятия рыбным промыслом (по материалам Казахской ССР): Учеб. пособие / Под ред. И.М. Лузгина. – Караганда: КВШ МВД СССР, 1984. – 92 с.
118. Архів Сніжнянського місцевого суду Луганської області, кримінальна справа № 1 – 23/2004.
119. Сахно Ю. “Заняття справжніх чоловіків” не налаштовують на хвилю гумору // Міліція України. – 2005. – № 9. – С. 12–13.
120. Голуб Ю. Прокуратура на захисті довкілля // Крок. – 2002. – № 6. – С. 8.
121. Тегза І. Біда – не лише вода, а й безвідповідальність // Крок. – 2002. – № 14. – С. 3.
122. Екологічне право: Особлива частина: Підручник для студентів юрид. вузів і факультетів / За ред. В.І. Андрейцева. – К.: Істина, 2001. – 544 с.
123. Перелік корисних копалин загальнодержавного значення: Постанова Кабінету Міністрів від 12 грудня 1994 року №827 // Зібрання постанов Уряду України. – 1995. – № 2. – Ст. 92.
124. Сидоренко О. У полі пильної уваги ДСБЕЗ // Міліція України. – 2005. – № 6. – С. 14–15.
125. Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля: Постанова Пленуму Верховного суду від 10 грудня 2004 року № 17 // Вісник Верховного суду України. –2005. – № 1. – С. 9–12.
126. Суханов В.М. Об’єктивна сторона складу незаконного полювання і питання його кваліфікації // Право України. – 1998. – № 3. – С. 54–59.
127. Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищих навчальних закладів / Під ред. А.П. Гетьмана, М.В. Шульги. – Х.: Право, 2005. – 365 с.
128. Архів Краматорської міжрайонної природоохоронної прокуратури Донецької області, наглядове провадження кримінальної справи № 65-65.
129. Архів Торезького місцевого суду Донецької області, кримінальна справа № 48-2406/1-458 (04).
130. Архів Яремчанського місцевого суду Івано-Франківської області, кримінальна справа № 7–5763/04.
131. Архів місцевого суду Приморського району м. Одеси, кримінальна справа № 1-1578/03.
132. Меркурисов В.Х. Расследование и предупреждение преступлений, связанных с загрязнением водоемов и воздуха: Учеб. пособие. – М., 1987. – 86 с.
133. Гарник М. Охорона довкілля – проблема всесвітня // Крок. – 2000. –№ 20. – С. 3.
134. Жарский В.Е. Расследование нарушений правил охраны рыбных запасов во время лесосплава или взрывных работ. – М., 1966. – 16 с.
135. Корноухов В.Е. Понятие и виды методик расследования преступлений // Вестник криминалистики. Вып. 2 (6). – М.; Спарк, 2003. – С. 11-18.
136. Корж В.П. Методика расследования экономических преступлений, совершаемых организованными группами, преступными организациями: Научно-практическое пособие. – Харьков: Изд-во Лицей, –2002. – 280 с.
137. Арцишевский Г.В. Выдвижение и проверка следственных версий. – М.: Юрид. лит., 1978. – 104 с.
138. Дубовицкая Л.Н., Лузгин И.М. Планирование расследования. – М.: Юрид. лит., 1972. – 54 с.
139. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу. Планирование, организация. – М.: Юрид. лит., 1979. – 223 с.
140. Драпкин Л.Я. Построение и проверка следственных версий. – Автореф. дис… канд. юрид. наук. – М., 1972. – 28 с.
141. Великанов С.В. Класифікація слідчих ситуацій в криміналістичній методиці: Дис… кан. юрид. наук: 12.00.09. – Харків, 2002. – 218 с.
142. Драпкин Л.Я. Основы теории следственных ситуаций. – Свердловск: Изд-во Уральск. ун-та, 1987. – 168 с.
143. Яблоков Н.П. Следственные ситуации в методике расследования и их оценка. / Вестн. Моск. ун-та. Сер. Право. – 1983. – № 5. – С. 11–15.
144. Шепитько В.Ю. Теория криминалистической тактики: Монография. – Харьков: Гриф, 2002. – 256 с.
145. Криминалистика. Криминалистическая тактика и методика расследования преступлений: Учебник для юрид. вузов / Под ред. В.Ю. Шепитько. – Х.: ООО Одиссей, 2001. – 528 с.
146. Меркурисов В.Х. Расследование преступного загрязнения предприятиями водных объектов и атмосферного воздуха. Глава 40. Криминалистика. / Под ред. В.А. Образцова. – М.: Юрист, 1995. – С. 536–551.
147. Криминалистика: Учебник / Под ред. И. Ф. Пантелеева. – М. : Юрид. лит., 1988 – 672 с.
148. Справочная книга криминалиста / Под. ред. Н.А. Селиванова. – М.: Из-во НОРМА-ИНФРА, 2000. – 727с.
149. Архів Криворізької міжрайонної природоохоронної прокуратури, матеріали НП 1-135/ 02.
150. Зуєв В.А. Правові проблеми щодо повноважень екологічної інспекції при реагуванні на екологічні злочини // Вісн. Запорізьк. юрид. ін-ту. – 1999. – № 2. – С. 94–99.
151. Криминалистика: Учебник для вузов / Т.В. Аверьянова, Р.С. Белкин, Ю.Г. Корухов, Е.Р. Россинская /Под ред. Р.С. Белкина. – М.: Изд. НОРМА–ИНФРА, 1999. – 990 с.
152. Экологическая и радиационная безопасность: Учебное пособие / А.М. Бандурка, В.В. Акимов, Н.Г. Самойлов, Л.А. Перелыгина, Е.В. Ильина. – Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2002. – 124 с.
153. Кузьмичов В., Москвін Ю. Криміналістичне вивчення злочинної діяльності // Право України. – 1999. – № 5. – С. 65–67.
154. Іщенко А.В., Кривова Н.О. Сучасні проблеми розуміння документів у криміналістиці // Вісн. Запорізького юрид. ін-ту. – 1998. - № 1. – С. 145–155.
155. Лисиченко В.К., Липовський В.В. Исправленному не верить. – К.: Лыбидь, 1990. – 128 с.
156. Бирюков В.В., Коваленко В.В. Криминалистическое исследование документов: Монография. – Луганск: РИО МВД, 1999. – 162 с.
157. Прокофьев Ю.Н. Понятие и сущность документов как доказательств в советском уголовном процессе. – Иркутск: Изд-во Иркутского гос. Ун-та им. А.А. Жданова, 1978. – 80 с.
158. Яковлев Я.М. Понятие и классификация документов в советском праве. – Сталинград: Таджикский гос. ун-т им. В.И. Ленина, 1960. – 48 с.
159. Салтевский М.В. Криминалистика: В современном изложении юристов. Учебн. и практическое пособие. – Х.: ИМП «Рубикон», 1997. – 432 с.
160. Коробейников Б.В. Вопросы криминалистического исследования содержания документов // Вопросы борьбы с преступностью. Вып. 40. – М.: Юрид. лит, 1984. – 112 с.
161. Кодекс України про надра: Закон України від 27 липня 1994 року № 132/94 - ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 2. – Ст. 36.
162. Порядок надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами: Постанова Кабінету Міністрів від 12 березня 2003 року № 27 // Офіційний вісник України. – 2003. – №10. – Ст. 2110.
163. Порядок надання гірничих відводів: Постанова Кабінету Міністрів від 27.01.95 р. № 59 // Зібрання постанов Уряду України. – 1995. – № 4. – Ст. 94.
164. Про пестициди і агрохімікати: Закон України від 2 березня 1995 року № 86195 – ВР // Звід Законів України. Сер 3. – 2001. – № 1. – Ст. 51.
165. Про меліорацію: Закон України від 14 січня 2000 року № 1389 – XIV // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 11. – Ст. 90.
166. Про моніторинг земель: Постанова Кабінету Міністрів від 17 січня 1994 року № 19 // Зібрання постанов Уряду України. – 1994. – № 1. – Ст. 5.
167. Про карантин рослин: Закон України від 30 червня 1993 року № 3348 – XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 34. – Ст. 235.
168. Про ветеринарну медицину: Закон України від 25 червня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 36. – Ст. 531.
169. Кравченко А.А., Щербаковский М.Г. Применение специальных познаний при раскрытии и расследовании преступлений. – Харьков: Ун-т внутр. дел, 1999. – 78 с.
170. Ищенко П.П. Специалист в следственных действиях. – М., 1990. – 167 с.
171. Махов В.Н. Использование знаний сведущих лиц при расследовании преступлений: Монография. – М.: Изд-во РУДН, 2000. – 296 с.
172. Архів Приморського місцевого суду Одеської області, кримінальна справа № 1 – 234/02.
173. Дидковская С.П., Клименко Н.И., Лисиченко В.К. Подготовка и проведение отдельных видов судебной экспертизы: Учеб. пособие. –К., 1997. – 80 с.
174. Шиканов В.И. Комплексная экспертиза и ее применение при расследовании убийств. – Иркутск, 1976. – 231 с.
175. Васильев М. Возмещение вреда, причиненного здоровью граждан неблагоприятным воздействием природной среды // Законность. – 1994. – №7. – С. 25–32.
176. Грузкова В.Г. Классификации судебных экспертиз в судебной экспертологии // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. Вип. 2.: Зб. матеріалів міжнарод. наук.-практ. конф. – Харків, – 2002. – С. 76–79.
177. Винберг А.И., Малаховская Н.Т. Судебная експертология (общетеоретические и методологические проблемы судебных экспертиз): Учеб. пособие. – Волгоград, 1979. – 184 с.
178. Справочник следователя. Выпуск 3: Практическая криминалистика: подготовка и назначение судебных экспертиз. – М.: Российское право, 1992. – 320 с.
179. Селиванов Н.А., Скоромников К.С. Расследование преступных загрязнений природной среды: Учеб. пособие. – М.: Изд-во МНЭПу, 1994. – 104 с.
180. Бахин В.П. Криминалистика. Проблемы и мнения (1962-2002). – К. – 2002. – 268 с.
181. Лукашевич В.Г. Тактика общения следователя с участниками отдельных следственных действий: Учеб. пособие / Киев: НИ и РИО КВШ МВД ССР им. Ф.Э. Дзержинского. – К., 1989. – 88 с.
182. Берназ В.Д. Психологія протидії слідчий діяльності // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000. – № 2. – С. 79–83.
183. Васильев А.Н. Тактика отдельных следственных действий. – М.: Юрид. лит., 1981. – 112 с.
184. Колмаков В.П. Следственный осмотр. – М.: Юрид. лит., 1969. – 196 с.
185. Осмотр места происшествия: Пособие / Институт криминалистики. – М.: Юрид. лит., 1960. – 380 с.
186. Разумов Э.А., Молибога Н.П. Осмотр места происшествия: Методика и тактика / МВД Украины, экспертно-криминалистическое упр. – К.: РИО МВД Украины, 1994. – 672 с.
187. Огляд міс