ДІЗНАННЯ В МИТНИХ ОРГАНАХ :

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………............................... 3
РОЗДІЛ І. Митні органи в системі суб’єктів кримінального судочинства
1.1. Сутність дізнання, яке провадиться митними органами ...................................12
1.2. Порівняльна характеристика повноважень митних органів у
розслідуванні злочинів „на кордоні”.......................................................................... 36
РОЗДІЛ 2. Організаційні та правові проблеми провадження кримінально-процесуальної діяльності митними органами
2.1. Особливості порушення кримінальної справи митними органами................... 54
2.2. Невідкладні слідчі дії, що проводяться митними органами в справах
про контрабанду ………………............................………… ...…………................. 82
2.3 Використання результатів оперативно–розшукової діяльності у боротьбі
з контрабандою ............................................................................................................100
2.4. Процесуальне становище посадових осіб митних органів у процесі
провадження дізнання і особливості їх взаємовідносин ......................................... 117
РОЗДІЛ 3. Вдосконалення провадження дізнання митними органами
3.1. Проблеми забезпечення законності в діяльності митних органів як органів дізнання ....................................................................................................................... 134
3.2. Основні напрямки оптимізації діяльності митних органів у боротьбі з контрабандою ...............................................................................................................150
Висновки……………………….............……………………………..........…............ 177
Список використаних джерел ……………………………….................................... 181
Додатки ........................................................................................................................ 207

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Міжнародні нормативно-правові акти передбачають активізацію боротьби з контрабандою, у першу чергу предметів та речовин, що можуть завдати істотної шкоди життю та здоров’ю людини, а також навколишньому середовищу. Пріоритет у такій боротьбі надається митним органам, які повинні мати реальні важелі виявлення, припинення та розслідування злочинів, пов’язаних із порушенням встановленого порядку переміщення товарів та предметів через кордон. Система міжнародних норм вимагає формування національного права у напрямку уніфікації основних положень, що визначають обсяг кримінально-процесуальних та контрольних функцій митних органів, оскільки без цього неможлива ефективна міжнародна взаємодія цих органів.
У 1992 році внесені зміни до кримінально-процесуального законодавства, які розширили перелік органів дізнання, включивши до нього митні органи. Це потребувало науково обґрунтованого переліку установ Митної служби України, які виконують функції органу дізнання, правового статусу керівника такого органу та працівників, що здійснюють провадження дізнання.
Проблема початкового етапу розслідування кримінальних справ завжди привертала увагу як науковців, так і юристів-практиків, – саме тут закладаються підвалини швидкого та об’єктивного розслідування злочинів. У науці не склалося єдиної думки щодо особливостей та розмежування повноважень начальника органу дізнання та особи, яка провадить дізнання, специфіки кримінально-процесуальних відносин, що забезпечують виконання митними органами притаманних органу дізнання функцій. Аналіз практики свідчить, що загальної кількості кримінальних справ, порушених митними органами, до суду передаються не більше 10%, а тому потрібно встановити причини такої низької ефективності.
Дослідження процесуальних та організаційних проблем діяльності митних органів як органів дізнання є актуальним у контексті посилення кримінальної відповідальності за контрабанду та розширення функцій митних органів за новим Митним кодексом. Недостатньо чітко зафіксований у законі процесуальний порядок діяльності, невизначеність джерел доказів та способів їх формування у кримінальних справах, що порушуються митницями, не могло негативно не впливати на відомчу нормативно-правову базу та адекватність вимогам законодавства діяльності митних органів як органів дізнання.
У сучасних роботах українських вчених (О.В.Бауліна, В.В.Вапнярчука, А.Я.Дубинського, О.О.Захріна, В.С.Зеленецького, Д.С. Карєва, В.О.Коновалової, М.М.Михеєнка, В.Б.Мазана, Г.П.Мигріна, З.Д.Смітієнко, П.В.Цимбал, Л.Юрченко, В.М.Яріна, Ю.П.Яновича та ін.) та працях російських процесуалістів (О.І.Бастрикіна, С.В.Болотіна, Ю.М.Бєлозєрова, І.М.Гуткіна, О.М.Донцова, А.П.Круглікова, А.М.Ларіна, Л.В.Павлухіна, І.А.Попова, А.П.Рижакова, О.О.Чувільова та ін.) увагу приділено вивченню дізнання, що проводиться такими правоохоронними органами, як міліція, податкова міліція, підрозділи пожежного нагляду тощо. Лише окремі питання діяльності митних органів як органів дізнання знайшли своє відображення у дослідженнях М.І.Костіна, Л.М.Лобойка, Є.І.Макаренка, А.Г.Шияна, М.Г.Шульги та В.М.Шевчука.
Зазначені обставини достатньо обумовлюють необхідність системного, комплексного вивчення особливостей дізнання, здійснюваного митними органами, що й обґрунтовує актуальність теми дисертації. Дане дослідження виконано у контексті першочергових завдань Уряду України, які окреслені постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.05 № 260 „Про затвердження Державної програми „Контрабанді - СТОП” на 2005-2006 роки”.
Зв’язок проблеми з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри кримінального процесу Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого і є складовою частиною цільової комплексної програми „Проблеми удосконалення організації і діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної правової демократичної держави” (номер державної реєстрації 0186.0.099031).
Мета і задачі дослідження. Головною метою дослідження є всебічний, комплексний правовий аналіз провадження дізнання митними органами України, правового статусу посадових осіб митниці у ході дізнання, а також визначення і наукове обґрунтування системи пропозицій, спрямованих на вдосконалення законодавства та правозастосовчої практики з цих питань. Засобом досягнення мети є вивчення матеріалів кримінальних справ про контрабанду, порушених митними органами, аналіз яких свідчить про певні прогалини у кримінально-процесуальному законодавстві та інших законах, а також у відомчій нормативний базі з питань регулювання діяльності митних органів.
Задачі дослідження зумовлені поставленою метою і полягають у тому, щоб:
- визначити роль митних органів у системі суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності, а у зв’язку з цим з’ясувати сутність дізнання, здійснюваного митними органами, а також процесуальне положення начальника митного органу, керівника відділу дізнання та інших осіб, що беруть участь у провадженні дізнання;
- встановити специфічні підстави для порушення кримінальних справ про контрабанду;
- вивчити питання взаємодії та розмежування функцій відділу дізнання з іншими структурними підрозділами митних органів; проаналізувати особливості контрольних та процесуальних функцій митниць, регіональних митниць та Департаменту боротьби з контрабандою Державної митної служби у контексті гарантованих Конституцією України прав і свобод громадян та засобів їх захисту;
- проаналізувати практику провадження митними органами невідкладних слідчих дій та застосування запобіжних заходів у ході дізнання;
- встановити особливості засобів доказування через вивчення процесуальних можливостей залучення матеріалів, зібраних у ході адміністративного провадження у справах про порушення митних правил, до кримінальної справи у якості судових доказів;
- сформувати науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення законодавчого регулювання правового становища митниць, регіональних митниць та Державної митної служби як суб’єктів кримінально-процесуального права.
Об’єктом дисертаційного дослідження виступають суспільні відносини, що виникають під час провадження кримінально-процесуальної діяльності митними органами як органами дізнання.
Предметом дослідження є узагальнення практики матеріалів кримінальних справ про контрабанду, порушених митними органами, та нормативно-правових актів, що регулюють функціонування митних органів у сфері кримінально-процесуальної діяльності.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають загальний діалектичний метод наукового пізнання явищ, що виникають при порушенні та провадженні дізнання митними органами. Використовувались також системно-структурний, порівняльно-правовий, історичний, логіко-юридичний, статистичний та соціологічний методи.
Системно-структурний метод застосовувався при визначенні місця митних органів у системі суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності, з’ясуванні сутності дізнання, здійснюваного митними органами, процесуального положення керівника митного органу та дізнавача митниці як учасників кримінального процесу.
Порівняльно-правовий метод використано при розгляді правового регулювання початкового етапу розслідування кримінальних справ про контрабанду та інші злочини "на кордоні" у правових системах різних країн (Росії, Білорусі, Казахстану, Угорщини тощо).
Історичним методом вивчались розвиток інституту дізнання й визначення змісту та основних змін, що відбулись у ньому, а також динаміка вдосконалення структури митних органів та їх підрозділів, які безпосередньо здійснюють дізнання.
Завдяки логіко-юридичному методу зроблено висновки та пропозиції по вдосконаленню законодавчої та відомчої нормативної бази з питань провадження дізнання в митних органах та контролю за цим видом діяльності, що ґрунтуються на дослідженні існуючих норм вітчизняного та зарубіжного законодавства.
Статистичний метод дав можливість використати статистичні показники діяльності митних органів по порушенню і розслідуванню кримінальних справ про контрабанду та скласти анкети таких справ.
З допомогою соціологічного методу проводилось анкетування співробітників митних органів, служби безпеки України, працівників прокуратури тощо з питань провадження дізнання митними органами.
Теоретичну основу дисертації склали наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених у галузі загальної теорії права, митного, адміністративного, кримінального та кримінально-процесуального права, криміналістики, оперативно-розшукової діяльності, а також в інших галузях наукових знань, що стосуються боротьби з контрабандою та діяльності органів і посадових осіб, що її ведуть. У напрямку досліджуваних у роботі питань вивчені: законодавство Російської Федерації, Угорщини, Німеччини, Франції та ряду інших країн, проекти Кримінально-процесуального кодексу України.
Нормативно-правова основа дисертації – Конституція України, кримінально-процесуальне законодавство та законодавство інших галузей права, зарубіжне законодавство (у тому числі нові митні та кримінально-процесуальні кодекси Російської Федерації, Білорусі, Казахстану; закони цих країн, що регулюють митну справу), відомчі нормативно-правові акти, пов’язані із забезпеченням виконання функції розслідування кримінальної справи митними органами.
Емпіричну базу дослідження склало узагальнення досвіду митних органів по провадженню дізнання в справах про контрабанду, порушених Закарпатською, Чопською та Карпатською регіональною митницями. Проаналізовано 336 кримінальних справ, порушених митницями Карпатського регіону протягом семи років: з 1998 р. до 2004 року. По спеціально розробленій дисертантом анкеті проведено опитування 108 працівників митних органів, працівників прокуратури, слідчих та оперативних працівників СБУ. Узагальнено відповідні статистичні дані щодо діяльності митних органів у ході дізнання у справах про контрабанду. У дисертації знайшов своє відображення чотирнадцятирічний досвід роботи автора в митних органах.
Наукова новизна одержаних результатів. У роботі зроблено комплексне дослідження статусу митного органу, начальника митниці та особи, що здійснює дізнання (дізнавача), у справах про контрабанду в кримінальному судочинстві України. З урахуванням сучасних умов висвітлені сутність і особливості здійснення дізнання в справах про контрабанду митними органами, висловлено ряд нових рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання діяльності посадових осіб митниць у ході виявлення ознак злочину, порушення кримінальної справи та виконання невідкладних слідчих дій.
Основні положення, в яких проявляється новизна дисертації, полягають у наступному:
- вперше на підставі комплексного дослідження кримінально-процесуального та митного законодавства визначено роль і місце митних органів у системі суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності;
- з’ясовано сутність дізнання, здійснюваного митними органами, і на цій основі зроблено висновок, що акт порушення кримінальної справи про контрабанду є результатом адміністративної та адміністративно-процесуальної діяльності митних органів, у зв’язку з чим внесено пропозицію про визнання матеріалів, зібраних у ході адміністративної діяльності, доказами у кримінальній справі, що має констатуватися відповідною постановою;
- проведено порівняння процесуального становища керівника митного органу та особи, яка провадить дізнання, внаслідок чого встановлено, що органом дізнання у справах про контрабанду є керівник митного органу, виключно якому має підпорядковуватись відділ дізнання, та внесено пропозицію щодо розширення повноважень дізнавача стосовно самостійного вирішення питання про порушення кримінальної справи та проведення затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину;
- деталізовано процедуру прийняття рішення та передачу матеріалів про не підслідний злочин за належністю через винесення постанови керівником органу дізнання із одночасним вжиттям заходів щодо збереження слідів злочину;
- з метою гарантування та забезпечення конституційного права на захист додатково аргументовано необхідність визнання особи, стосовно якої порушено кримінальну справу, підозрюваною;
- на основі аналізу кримінально-процесуальної практики митних органів внесено пропозиції про розширення їх підслідності та включення до неї, крім справ про контрабанду, ще ряду злочинів, пов’язаних із незаконним переміщенням товарів через кордон, та пропозиції щодо доцільності створення слідчого апарату митних органів;
- доведено необхідність надання оперативним підрозділам Служб по боротьбі з контрабандою митних органів права здійснювати оперативно-розшукову діяльність, для чого запропоновано внести відповідні зміни до Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”;
- наголошується на необхідності негайного оновлення та приведення у відповідність із вимогами законодавства відомчої нормативно-правової бази, котрою керуються підрозділи митних органів, до компетенції яких віднесено боротьбу з контрабандою; зокрема, потребує розробки процедура переміщення через митний кордон предметів у ході проведення контрольованої поставки і вносяться пропозиції щодо нормативного врегулювання у митних органах порядку реєстрації злочинів, рекомендуються шляхи вдосконалення обліку звернень, повідомлень громадян та процесуального оформлення передачі матеріалів за належністю;
- на основі порівняльного дослідження митного та кримінально-процесуального законодавства сформульовано наукові та практичні пропозиції по вдосконаленню Кримінально-процесуального та Митного кодексів, спрямовані на підвищення ефективності діяльності митних органів як органів дізнання та охорону прав громадян і юридичних осіб у досліджуваній сфері правового регулювання.
Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційне дослідження має теоретичне та прикладне значення. Теоретичне значення полягає у тому, що окремі положення роботи та висновки можуть бути використані як інформаційний матеріал для подальших досліджень процесуальних та організаційних проблем вдосконалення діяльності митних органів як органів дізнання.
Прикладне значення мають пропозиції, направлені на внесення змін до кримінально-процесуального законодавства, оптимізацію діяльності митниць як органів дізнання, вдосконалення нормативно-правової бази Державної митної служби України та структури підрозділів, на які покладено обов’язки по розслідуванню кримінальних справ. Окремі положення роботи можуть бути використані у ході підготовки наукових посібників, методичних вказівок, а також у навчальному процесі при вивченні відповідних розділів кримінально-процесуального, митного права та спецкурсів.
Апробація результатів дослідження проводилась на засіданнях кафедри кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і на засіданнях кафедри кримінального права юридичного факультету Ужгородського національного університету.
Результати досліджень оприлюднені на Третій міжнародній науково-практичній конференції, проведеній за ініціативою Державної митної служби України та Координаційного комітету по боротьбі з корупцією й організованою злочинністю при Президентові України „Боротьба з контрабандою: проблеми та шляхи їх вирішення” (м. Київ, 4-6 червня 1998 р., тези опубліковані); на наукових конференціях в Академії митної служби України: „Митна справа в Україні: сучасні проблеми та шляхи вдосконалення” (м. Дніпропетровськ, 21-22 жовтня 1999 р., тези опубліковані), „Митна політика в контексті європейського вибору: проблеми та шляхи її вирішення” (м. Дніпропетровськ, 20-21 листопада 2003 р., тези опубліковані); на Міжнародній науковій конференції „На порозі тисячоліть” (м. Ужгород, 14-15 березня 2000 р., тези опубліковані) та Міжнародній науково-практичній конференції „Реформування політико-правової системи України в контексті європейського вибору” (м. Ужгород, 7 жовтня 2003 р., тези опубліковані), на регіональній науковій конференції молодих вчених та аспірантів „Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 22 квітня 2005 р, тези опубліковані), а також на науково-практичній конференції „Економічна безпека держави в умовах інтеграції до світового співтовариства” (м. Дніпропетровськ, 24-25 листопада 2005 р., тези опубліковані).
За темою дисертації було опубліковано 8 наукових статей, із них 7 – у фахових наукових виданнях, та 7 тез доповідей на наукових конференціях.
Структура дисертації побудована на основі проблемно-порівняльного принципу і складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг дисертації складає 180 сторінок, список джерел містить 296 позиції та займає 25 сторінок, додатки містяться на 4 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дане дослідження спрямоване на вивчення проблемних питань, що знаходяться в секторі перетину кількох галузей права: кримінально-процесуального, митного, а також адміністративного та кримінального, і має значення для виявлення перспектив розвитку інституту дізнання в справах про контрабанду з метою вдосконалення та оптимального правового врегулювання кримінально-процесуальної діяльності.
Підсумовуючи результати дослідження, виділимо найбільш важливі положення дисертації:
1. Порушення встановлених правил переміщення товарів, предметів та речовин через кордон мають місце у всіх країнах. З метою протидії організованим злочинним угрупуванням держави утворюють системи правоохоронних органів, які забезпечують виявлення та розслідування злочинів „на кордоні”. Пріоритети в такій боротьбі надаються митним органам, до відомчої компетенції яких відносяться практично всі злочини, пов’язані із переміщенням предметів через кордон, які можуть бути виявлені при безпосередньому виконанні функцій у галузі митної справи. На основі спеціалізації митних злочинів та враховуючи вже наявний арсенал існуючих методів і підготовлених фахівців, слід розширити коло протиправних діянь, провадження дізнання по яких відносилося б до повноважень митних органів України.
2. Дізнання в митних органах України – це початкова форма досудового розслідування кримінальних справ про контрабанду, що здійснюється уповноваженими працівниками митних органів у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства і полягає у виконанні невідкладних слідчих дій, направлених на виявлення та припинення злочинів, встановлення осіб, підозрюваних у їх вчиненні, що може закінчуватись передачею кримінальної справи слідчому або її закриттям.
3. Для жодного із органів дізнання кримінально-процесуальна діяльність не є основною. Митні органи – це органи з адміністративною юрисдикцією, які лише при безпосередньому виявленні ознак контрабанди можуть стати учасником кримінально-процесуальної діяльності на стадіях порушення кримінальної справи та досудового розслідування.
4. Порушення кримінальної справи митними органами має специфічні особливості. Зокрема, практично у всіх випадках протиправна поведінка спочатку виявляється у ході діяльності підрозділів, які здійснюють митний контроль та оформлення, і фіксується у протоколі про порушення митних правил. А рішення про порушення кримінальної справи приймається як результат розгляду матеріалів адміністративного провадження.
5. Серед посадових осіб митних органів, які можуть бути учасниками кримінального-процесуальної діяльності (начальник митниці, його заступники, начальник служби по боротьбі з контрабандою та його заступник, начальник відділу дізнання, дізнавачі та інші) повноваженнями органу дізнання наділений лише керівник митного органу або особа, яка у встановленому порядку тимчасово виконує його обов’язки.
6. Митними органами у якості органів дізнання (ст. 101 КПК) можуть виступати митниці, регіональні митниці та Державна митна служба. Особами, які провадять дізнання в справах про контрабанду, і безпосередніми виконавцями слідчих та інших процесуальних дій є дізнавачі відділів дізнання митниць та регіональних митниць, а також Департаменту по організації боротьби з контрабандою Держмитслужби.
7. Існуюча структура митниць та практика здійснення митної справи передбачають тісну взаємодію відділу дізнання з іншими підрозділами, що ведуть боротьбу з контрабандою, а також із відділами, які забезпечують митний контроль та оформлення. Дізнання (як один із видів функцій) в митних органах повинно здійснюватись спеціально уповноваженими особами, кваліфікованими спеціалістами, звільненими від іншої непроцесуальної діяльності. Слід вивести відділ дізнання із підпорядкування будь-кого із посадових осіб, крім керівника митного органу.
8. Матеріали справи про порушення митних правил, зібрані в ході адміністративного провадження, мають залучатись у якості доказів до кримінальної справи про контрабанду. З метою встановлення єдиного порядку їх залучення пропонується внести зміни до КПК з тим, щоб наділити дізнавача, який прийняв справу до свого провадження, повноваженнями на винесення постанови про визнання таких матеріалів доказами у кримінальній справі.
9. У багатьох випадках рішення про порушення кримінальної справи ґрунтується на висновку експертизи, яка встановлює приналежність предмета правопорушення до вилучених із легального обігу (зброя та боєприпаси, сильнодіючі, отруйні, радіоактивні, наркотичні речовини тощо) або визначає вартісний показник великого розміру. Через недоцільність проведення повторної експертизи як слідчої дії на стадії досудового розслідування пропонується віднести експертизу до обмеженого кола слідчих дій, які можуть проводитись до порушення кримінальної справи.
10. У чинному законодавстві особа, яка провадить дізнання, є несамостійною, залежною в прийнятті процесуальних рішень не лише від прокурора, а й від кількох безпосередніх керівників, насамперед, від начальника органу дізнання. Враховуючи специфіку провадження дізнання в митних органах, доцільно розглянути можливість внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України з метою надання дізнавачу більш широкого спектра процесуальних прав, у тому числі права самостійно порушувати кримінальні справи та затримувати осіб, підозрюваних у вчиненні злочину.
11. Потребує більш широкого втілення гарантоване Конституцією та кримінально-процесуальним законодавством право на захист особи, яка піддається кримінальному переслідуванню. Визнаючи, що таке право виникає лише з моменту набуття особою певного статусу, необхідно вважати підозрюваним (із наданням передбачених КПК повноважень у кримінальному процесі), крім осіб, зазначених у статті 43-1 КПК, ще й осіб, відносно яких порушено кримінальну справу.
12. Одним із шляхів удосконалення боротьби з контрабандою є розширення повноважень митних органів, зокрема – надання права на провадження оперативно-розшукової діяльності. Для цього шляхом внесення доповнень до Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” необхідно внести оперативні відділи Служб по боротьбі з контрабандою митних органів до переліку підрозділів, які здійснюють ОРД,.
13. Результат кримінально-процесуальної діяльності є наслідком спільних зусиль цілого ряду державних органів, покликаних вести боротьбу із злочинністю, а митні органи – один із елементів цієї системи. Організація належної взаємодії останніх із слідчими відділами, експертними установами, прокуратурою, іншими органами дізнання та підрозділами, які мають право на здійснення оперативно-розшукових заходів, є надійною запорукою охорони прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також гарантією швидкого та повного розкриття злочинів.
14. Відомче регулювання організації та здійснення процесуальних дій керівниками митних органів як органами дізнання та дізнавачами як особами, які його провадять, потребує суттєвих змін і приведення у відповідність до чинних нормативно-правових актів вищої юридичної сили.
15. Для формування послідовної та узгодженої із національним законодавством правової бази для боротьби зі злочинами „на кордоні” не можна ігнорувати досвід правоохоронних органів інших країн і міжнародних організацій. Формування та вдосконалення українського кримінально-процесуального законодавства повинно розвивати можливості, передбачені міжнародними угодами, і створювати реальні умови для виконання Україною своїх зобов’язань щодо співпраці в кримінальних справах з іноземними та міжнародними правоохоронними організаціями.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Архів Закарпатської митниці.
2. Архів Карпатської регіональної митниці.
3. Архів Чопської митниці.
4. Абдурахманов З.М. Уголовная ответственность за неуплату таможенных платежей, взимаемых с организации или физического лица. – Дис… канд. юрид. наук: 12.00.08. – Москва, 2002. – 161 с.
5. Алексеев Н.С., Даев В.Г., Кокорев Л.Д. Очерк развития науки советского уголовного процесса. – Воронеж: Изд-во Воронежского университета, 1980. – 250 с.
6. Андриянов В.Н., Гармаев Ю.П. Современный подход к разработке методики расследования преступлений в сфере внешнеэкономической деятельности // Сибирский юридический вестник. – 2003. – № 1. – С. 33-38.
7. Бандурка О.М. Оперативно-розшукова діяльність. – Харків: Вид-во Нац. університету внутрішніх справ, 2002. – 335 с.
8. Бандурка С.А., Слинько С.В. Наркомафия: уголовно-правовые средства борьбы. – Харьков: Арсис, 2001. – 320 с.
9. Бантишев О., Костін М. Чи є іноземна валюта предметом контрабанди? // Право України. – 2005. – № 6. – С. 90-92.
10. Бантышев А.Ф., Василина М.М. Ответственность за контрабанду. – Ужгород: Закарпаття, 1994. – 87 с.
11. Баранов С.О. Попередження адміністративних правопорушень, що посягають на митні відносини. Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07. – К., 2002. – 19 с.
12. Баулін О.В. Дізнавач як процесуально самостійний суб’єкт досудового розслідування // Право України. – 2002. – № 4. – С. 113-118.
13. Баулін О.В. Про перспективи розвитку системи органів дізнання в Україні // Митна справа. – 2002. – № 1. – С. 73-78.
14. Баулін О.В., Карпов Н.С. Дізнання в Україні: проблеми і перспективи // Матер. наук.-практ. конференції 18-19 квітня 2002 року в м. Харків. – Київ-Харків: Юрінком Інтер. – 2002. – С. 254-258.
15. Белкин А.Р. Теория доказывания. Научно-методическое пособие. – М.: НОРМА, 1999. – 429 с.
16. Бережнюк І. Порівняльний аналіз систем управління митною справою в Україні та Німеччині // Вісник Академії митної служби. – 1999. – № 3. – С. 42-45.
17. Берзинь О.А. Использование криминалистических средств в таможенной деятельности. Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – Н.Новгород, 2002. – 237 с.
18. Бірюченський О. Захист у кримінальному процесі // Адвокатура. – 2003. – № 6. – С. 8.
19. Бойко А.И., Родина Л.Ю. Контрабанда. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 297 с.
20. Бойко В. Проблеми правового та процесуального вдосконалення дізнання в митній службі України // Вісник Академії митної служби України. – 2000. – № 1. – С. 61-63.
21. Болотский Б.С., Волеводз А.Г., Воронова Е.В., Калачев Б.Ф. Борьба с отмыванием доходов от индустрии наркобизнеса в странах содружества. – М.: Юрлитинформ, 2001. – 245 с.
22. Борьба с таможенными преступлениями и отмыванием „грязных” денег / Под ред.Т.А.Дикановой, В.Е.Осипова. – М.: ЮНИТИ: Закон и право, 2000.– 309 с.
23. Борисов К.Г. Международное таможенное право. – М.: Изд-во Российского университета дружбы народов, 2001. – 616 с.
24. Буланова Н.В. Заключение под стражу при предварительном расследовании пре ступлений. Научно-методическое пособие / Под ред. М.Е.Токаревой. – М.: Юрлитинформ, 2005. – 256 с.
25. Вапнярчук В.В. Нове у процесуальному статусі суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності // Матер. наук.-практ. конференції „Судова реформа в Україні” 18-19 квітня 2002 року в м. Харків. – Київ-Харків: Юрінком Інтер. – 2002.– С. 251-254.
26. Вапнярчук В.В. Особливості процесуального становища особи, яка проводить дізнання. – Харків: Торсинг, 2001. – 219 с.
27. Вапнярчук В.В. Поняття дізнання в кримінальному процесі України // Проблеми законності. – 1999. – Випуск 35. – С. 147-152.
28. Вапнярчук В.В. Процесуальне становище особи, яка провадить дізнання. Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – Харків, 2000. – 199 с.
29. Волеводз А.Г. Правовое регулирование новых направлений международного сотрудничества в сфере уголовного процесса. – М.: Юрлитинформ, 2002. – 522 с.
30. Вопросы расследования преступлений / Под общей ред. И.Н.Кожевникова. – М.: Спарк, 1997. – 798 с.
31. Гармаев Ю.П. Должностные преступления в таможенных органах. – М.: Юрлитинформ, 2002. – 176 c.
32. Гидулянова Е.Н. Процессуальные особенности расследования контрабанды, совершенной несовершеннолетними // Митна справа. – 2002. – № 2. – С. 41-44.
33. Гирько С.И. Роль и функции милиции в уголовном процессе России: Монография. – М.: Щит-М, 2005. – 232 с.
34. Гомилко Е.А. Милиция как орган дознания. – К.: КВШ МВД СССР, 1989. – 87 с.
35. Гончан Ю.О. Таможня как орган дознания. Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – Новгород, 2000. – 275 с.
36. Горбачов О.В. Затримання і допит підозрюваного // Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України. – Харків: Право, 2002. – С. 41-44.
37. Гребельник О.П. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. – К.: ТОВ СМВ, 2005. – 696 с.
38. Григорьев В.Н., Селютин А.В. Подследственность в уголовном процессе (понятие, основания и порядок определения, проблемы разграничения): Учебное пособие. – М.: ЮИ МВД РФ, Книжный мир, 2002. – 115 с.
39. Гриненко А.В., Кожевников Г.К., Шумилин С.Ф. Принцип презумпции невиновности и его реализация в досудебном уголовном процесссе. – Харьков: Консул, 1997. – 96 c.
40. Громов Н.А., Гущин А.Н., Лугове Н.В., Лямин М.В. Доказательства, доказывание и использование результатов оперативно-розыскной деятельности: Учебное пособие. – М.: Приор, 2005. – 160 с.
41. Грошевий Ю.М. Кримінально-процесуальні аспекти „малої судової реформи” // Проблеми боротьби зі злочинністю. – Харків, 2000. – № 4. – С. 175-183.
42. Грошевий Ю.М. Проблеми нормативного регулювання діяльності органів попереднього розслідування у новому КПК України // Вісник Академії правових наук України. – 1994. – № 2. – С. 138-147.
43. Гуткин И.М. Органы дознания и предварительного следствия и их взаимодействие. – М.: Академія МВД, 1979. – 156 с.
44. Гуткин И.М. Развитие законодательства, регламентирующего деятельность органов следствия и дознания в свете Конституции СССР. – М.: Акад. МВД СССР, 1986. – 86 с.
45. Гуценко К.Ф., Головко Л.В., Филимонов Б.А. Уголовный процесс западных государств: Учебное пособие. – М.: Зерцало-М, 2002. – 517 c.
46. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4-х т. – М., 1978.
47. Деркач Л.В. Українська митниця: вчора, сьогодні, завтра. – К.: АТ Книга, 2000. – 542 c.
48. Джига М.В., Баулін О.В., Лук’янець С.І., Стахівський С.М. Провадження дізнання в Україні: Навч. посібник. – К.: Вид-во МВС України, 1999. – 155 с.
49. Диканова Т.А. Актуальные проблемы борьбы с таможенными преступлениями. Автореф. дис.. докт. юрид. наук: 12.00.09.– Москва, 2000. – 36 с.
50. Диканова Т.А. Методика проведения отдельных процессуальных действий по делам о контрабанде. Расследование контрабанды. – М.: Юристъ, 1999. – 276 с.
51. Довідник інспектора митниці. – Львів: Вільна Україна, 1994. – 63 c.
52. Дмитрієв А.І., Муравйов В.І. Міжнародне публічне право. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 638 c.
53. Додин Е.В. Основы таможенного права Европейского Сообщества // Митна справа. – 2002. – № 2. – С. 3-19.
54. Дорофеєва Л.М. Організація розслідування злочинів в митних органах // Вісник Прокуратури. – 2003. – № 11. – С. 80-83.
55. Дьомін Ю. Боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил – одне з головних завдань митних органів // Вісник Академії митної служби України. – 2001. – № 2. – С. 57-60.
56. Дьомін Ю. Перспективи розвитку законодавства, пов’язаного з повноваженнями митних органів у сфері оперативно-розшукової діяльності // Право України. – 2001. – № 7. – С. 91-93.
57. Дубинський А.Я. Дознание в органах внутренних дел Украинской ССР. – К.: РИО МВД УССР, 1980. – 179 с.
58. Дубинский А.Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел. – Киев, 1987. – 84 с.
59. Дуванський О. Затримання особи та обрання їй запобіжного заходу у вигляді взіття під варту: у чинному КПК України та у його проекті // Право України. – 2005. – № 6. – С. 61-63.
60. Дудоров О.О. Контрабанда: кримінально-правова характеристика, шляхи вдосконалення законодавства // Юридичний вісник України. – 1999. – № 1.– С. 24-32.
61. Дудоров О.О., Свириденко Т.В. До питання про співвідношення контрабанди та ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів // Митна справа. – 2002. – № 1. – С. 15- 26.
62. Дусик А.В. Правовий статус експерта у провадженні по справах про порушення митних правил // Митна справа. – 2002. – № 1. – С. 27-35.
63. Душейко Г.О. Організаційно-тактичні основи реалізації оперативно-розшукової інформації в стадії порушення кримінальної справи. Автореф. дис… канд. юрид. наук: 21.07.04. – Харків, 2001. – 17 с.
64. Ершов А.Д. Международные таможенные отношения. – СПб.: СПбИВЭСЭП, 2000. – 206 c.
65. Ємченко І.В. Митна справа: основні терміни та визначення. Навчальний посібник. – К.: НМЦ Укоопосвіта, 2000. – 185 c.
66. Жорін Л.Ф. Правові основи митної справи в Україні: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 248 c.
67. Жук И.О. Контрабанда: проблемы выявления и раскрытия на современном этапе. Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – Н.Новгород, 2002. – 238 с.
68. Задорожній В. Затримання у кримінальному процесі: чиї інтереси потребують захисту? // Юридичний вісник України. – 2005. – № 42. – С. 7.
69. Зайцев О.А., Смирнов П.А. Подозреваемый в уголовном процессе. – М.: Изд-во „Екзамен”, 2005. – 320 с.
70. Закон Республики Казахстан „Об оперативно-розыскной деятельности” от 15.09.94 № 154-ХІІІ // www.pavlodar.com/zakon/ .
71. Закон Республики Казахстан „О таможенном деле в Республике Казахстан” от 20.07.95 № 2368 // www.pavlodar.com/zakon/ .
72. Закон України „Про адвокатуру” від 19.12.92 // ВВР. – 1993. – № 9. – Ст. 62.
73. Закон України „Про внесення змін і доповнень до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів Української РСР, Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення та Митного кодексу України” від 17.06.92 // ВВР. – 1992. – № 35. – Ст. 511.
74. Закон України „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23.12.93 // ВВР. – 1994 . – № 11. – Ст. 50.
75. Закон України „Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними” від 15.02.95 // ВВР. – 1995. – № 10. – Ст. 62.
76. Закон України „Про міліцію” від 20.12.90 // ВВР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
77. Закон України „Про митну справу в Україні” від 25.06.91 // ВВР. – 1991. – № 44. – Ст. 575.
78. Закон України „Про оперативно-розшукову діяльність” від 18.02.92 // ВВР. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
79. Закон України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” від 1.12.94 // ВВР. – 1995. – № 1. – Ст. 2.
80. Закон України „Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах 1972 р.” від 22.09.95 // ВВР. – 1995. – № 31. – Ст. 250.
81. Закон України „Про прокуратуру” від 05.11.91 // ВВР. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
82. Закон України „Про ратифікацію Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 рік, та додаткового протоколу 1978 року до конвенції” від 16.01.98. Міжнародно-правове співробітництво України з питань кримінального судочинства: Офіційне видання. – Ужгород: ІВА, 2001. – 368 с.
83. Закон України „Про ратифікацію Угоди про співробітництво та взаємодопомогу в митних справах” від 5.12.99 // Юридичний вісник України. – 2000. – № 1-2. – С. 3.
84. Закон України „Про службу безпеки України” від 25.03.92 // ВВР. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
85. Закон України „Про судову експертизу” від 25.02.94 // ВВР. – 1994. – № 28. – Ст. 232.
86. Затримання та взяття під варту в процесі дізнання та досудового слідства в Україні / В.І.Борисов, Н.В.Глинська, В.С.Зеленецький, О.Г.Шило. – Харків: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2004. – 160 с.
87. Захожий Л.А. Производство дознания на морских судах, находящихся вне пределов СССР. – Владивосток: Издательство Дальневосточного университета, 1989. – 197 с.
88. Захожий Л.А., Бадюнов П.Ц. Дознание и его формы в уголовном процессе. – Петропавловск -Камчатский, 1994. – 158 с.
89. Зейкан Я.П. Захист у кримінальній справі. – К.: Вища школа, 2002. – 271 c.
90. Зеленецкий В.С. Возбуждение уголовного дела. – Харьков: Крим Арт, 1998. – 337 c.
91. Зеленецкий В.С. Уголовно-правовые проблемы возбуждения уголовного дела. – Харьков: Восточнорегиональный центр гуманитарно-образовательных инициатив, 2001. – 108 c.
92. Зеленецький В.С. Правова природа і функціональне призначення дослідчого провадження по заявах і повідомленнях про злочини // Вісник Академії правових наук. – 2004. –№ 3(38). – С. 145-153.
93. Зеленецький В., Денисюк П. Поняття дізнання та його види // Право України. – 2001. – № 9. – С. 48-50.
94. Зинатуллин З.З. Уголовно-процессуальное принуждение и его эффективность (Вопросы теории и практики). – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1981. – 136 с.
95. Зябкин В.М. Таможенные органы в механизме Российского государства. Автореф... дис… канд. юрид. наук: 12.00.01. – СПб., 2000. – 19с.
96. Иващенко Ю.А. Роль ведомственного контроля на стадии возбуждения уголовного дела в обеспечении быстрого реагирования на преступления // Российский следователь. – 2005. – № 4. – С. 48-51.
97. Изотова Н.В. Использование оперативно-розыскной информации в обеспечении доказывания в уголовном судопроизводстве. Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – Воронеж, 2003. – 23 с.
98. Ильин Ю.Д. Лекции по истории и праву Европейского Союза. – Харьков: Консул, 1998. – 155 c.
99. Ілюк О. Кримінально-процесуальне затримання та взяття під варту за Конституцією України 1996 року // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2000. – Випуск 35. – С. 481-487.
100. Інструкція „Про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі із злочинністю” від 10.08.94 № 4348: затверджена МВС України, Службою безпеки України, Держкомкордоном, Державним митним комітетом, Міністерством оборони України, Міністерством юстиції України.
101. Інструкція про єдиний облік злочинів від 26.03.02 № 20/84/293/126/18/5: затверджена Генеральною прокуратурою, МВС, Службою безпеки, Державною податковою адміністрацією та Міністерством юстиції України.
102. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз від 8.10.98 № 53/5: затверджена наказом Міністерства юстиції України.
103. Інструкція про проведення дізнання у Збройних Силах України від 28.08.95 № 235: затверджена наказом Міністерства оборони України // Кримінально-процесуальне законодавство України / Авт.-упорядники М.І.Мельник, М.І. Хавронюк. – К.: А.С.К., 1998. – С. 425-468.
104. Інструкція з провадження дізнання в органах внутрішніх справ від 29.12.95 № 880: затверджена наказом МВС України.
105. Інформаційно-аналітичні матеріали виконання Держмитслужбою України вимог Указу Президента України від 24.10.03 № 1208/2003 „Про серйозні недоліки в роботі Державної митної служби України” (за станом на 05.03.04). – К.: ДМСУ, 2004. – 124 с.
106. Інформаційно-аналітичні матеріали виконання Держмитслужбою України вимог Указу Президента України від 24.10.03 № 1209/2003 „Про заходи щодо підвищення ефективності діяльності митної служби України” (за станом на 05.03.04): Ч.І. – К.: ДМСУ, 2004. – 263 с.
107. Інформаційно-аналітичні матеріали виконання Держмитслужбою України вимог Указу Президента України від 24.10.03 № 1209/2003 „Про заходи щодо підвищення ефективності діяльності митної служби України” (за станом на 05.03.04): Ч.ІІ. – К.: ДМСУ, 2004. – 376 с.
108. Инструкция о выполнении функций дознания на морских судах, находящихся в плавании, утвержденная 7 августа 1974 г. Генеральным прокурором СССР, согласовано с Министерством морского флота СССР и Министерством рыбного хозяйства СССР. – М.: ММФ, 1974.
109. Інформаційний бюлетень Державної митної служби України. – К.: ДМСУ, 1997. – № 1. – 58 с.
110. Калаянова Л.В. Експертиза при провадженні справ про порушення митних правил та контрабанду. Автореф. дис.. канд. юрид. наук: 12.00.07. – Одеса, 2001. – 19 с.
111. Карев Д.С. Возбуждение и расследование уголовного дела. – М., 1967. – 123 с.
112. Ківалов С.В. Митне законодавство зарубіжних країн // Митна справа. – 2002. – № 5. – С. 17-20.
113. Кінаш Я. Застосування матеріалів адміністративної діяльності в кримінальному судочинстві // Право України. – 2001. – № 7. – С. 93-95.
114. Кінаш Я. Розслідування кримінальних справ з використанням доказів адміністративного провадження // Право України. – 2001. – № 10. – С. 51-54.
115. Клименко В. Взаємодія органів дізнання зі слідчими військових прокуратур при провадженні розслідування // Право України. – 2000. – № 3. – С. 60-64.
116. Клименко В. Дізнання в збройних силах // Право України. – 1999. – № 11. – С. 100-104.
117. Клочков В. Щодо підвищення ефективності попереднього слідства // Право України. – 1999. – № 6. – С. 90-91.
118. Коваленко Е.Д. Забезпечення конституційних прав особи в ході кримінально-процесуальної та оперативно-розшукової діяльності // Науково-практичний збірник Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених. – 2005. – № 44. – С. 5-8.
119. Козырин А.Н. Таможенное право России: Учебное пособие. – М.: Спарк, 1995. – 134 с.
120. Кодекс України про адміністративні правопорушення // ВВР. – 1984. – № 51. – Ст. 1123.
121. Кодекс Украины об административных правонарушениях: Научно-практический комментарий (под общ. ред. А.С.Васильева). – Харьков: Одиссей, 2002. – 1039 с.
122. Коляда П. Щодо проекту нового КПК // Юридичний вісник України. – 2003. – № 31. – С. 1, 5.
123. Коляда П. Щодо проекту нового КПК // Юридичний вісник України. – 2003. – № 32. – С. 5.
124. Коментар до Митного кодексу України (із практики митної справи) / За ред. П.В.Пашка, М.М.Каленського. – К.: Юстініан, 2004. – 736 с.
125. Комментарий к Таможенному кодексу Российской Федерации / Под ред. А.Н.Козырина. – М.: ТК Велби, изд-во Проспект, 2004. – 1956 с.
126. Комментарий к Уголовно-процесуальному кодексу Российской Федерации / Под ред. А.В.Смирнова. – СПб.: Издательский дом Питер, 2003. – 1008 c.
127. Кони А.Ф. На жизненном пути: Собр.соч. в 4-х т. – М., 1967.
128. Конституція України: Закон України від 28.06.96 // ВВР. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
129. Кореневский Ю.В., Токарева М.Е. Использование результатов оперативно-розыскной деятельности в доказывании по уголовным делам. – М.: Юрлитинформ, 2000. – 150 c.
130. Корж В. Вдосконалення кримінального законодавства – важливий засіб протидії організованій злочинності // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 4. – С. 142-147.
131. Костін М.І. Контрабанда. Доказування обставин вчинення злочину на досудовому слідстві. – К.: ДІЯ, 2003. – 185 с.
132. Костін М. Окремі проблемні питання кваліфікації та розслідування контрабанди // Право України. – 2005. – № 3. – С. 112-114.
133. Косюта М. Як запобігти контрабанді на кордоні? // Урядовий кур’єр. – 2002. – № 193. – С. 10.
134. Кочубей М.А. Уголовная ответственность за преступления в сфере таможенной деятельности. Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – Ростов-на-Дону, 1998. – 203 с.
135. Кравчук С. Основні причини поглиблення економічної злочинності в Україні // Право України. – 2002. – № 11. – С. 54-56.
136. Кримінально-процесуальний кодекс України // ВВР УССР. – 1962. – № 2. – Ст. 15.
137. Кримінально-процесуальний кодекс України (проект підготовлений групою народних депутатів України за станом на 15 червня 2005 року, реєстраційний № 3456-1).
138. Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в кримінальних справах / Відп. ред. В.Т.Маляренко. – К: Юрінком Інтер, 1999. – 717 с.
139. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.В.Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Концерн Видавничій Дім “ІнЮре”, 2003. – 1196 с.
140. Кримінальний кодекс України 1960 року // ВВР УССР. – 1961. – № 2. – Ст.14.
141. Кримінальний кодекс України 2001 року // Офіційний вісник України. – 2001. – № 21. – Ст. 920.
142. Кучма Л.Д. Життя вимагає рішучих кроків у протидії злочинності // Право України. – 1999. – № 4. – С. 3-6.
143. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу: уголовно-процессуальные функции. – М.: Юридическая литература, 1986. – 198 с.
144. Ларичев В.Д., Гильмутдинова Н.С. Таможенные преступления. – М.: Экзамен, 2001. – 607 c.
145. Лашаков І. Про можливість виявлення злочинів під час здійснення митного оформлення // Вісник Академії митної служби України. – 2000. – № 4. – С. 103-105.
146. Литвак О. Державний контроль над злочинністю // Право України. – 2000. – № 5. – С. 7-8.
147. Лобойко Л. Потреба наукового забезпечення відомчої нормотворчості митних органів України у боротьбі з контрабандою // Вісник Академії митної служби України. – 2000. – № 1. – С. 64-69.
148. Лобойко Л. Реалізація деяких основних положень попереднього розслідування під час дізнання у кримінальних справах про контрабанду // Вісник Академії митної служби України. – 2001. – № 2. – С. 81-86.
149. Лобойко Л.М. Стадії кримінального процесу: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 176 с.
150. Лобойко Л., Зеленецький В. Правова регламентація дослідчого кримінального процесу в проекті Кримінально-процесуального кодексу України // Вісник Академії митної служби України. – 2000. – № 4. – С. 93-98.
151. Логінова С.М. Статус адвокатури потребує законодавчого уточнення // Адвокат. – 1999. – № 2. – С. 32.
152. Мазан В.Б. Організаційні та процесуальні проблеми вдосконалення діяльності органів дізнання. Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 – Харків, 2005. – 20 с.
153. Макаренко Є.І., Лобойко Л.М., Тертишник В.М., Ліпінський В.В., Шиян А.Г. Дізнання в міліції та в митних органах: Навч. посібник. – Дніпропетровськ: ПП Ліра ЛТД, 2003. – 452 с.
154. Маляренко В.М. Найпоширеніші помилки та порушення законів, які допускаються при провадженні дізнання і попереднього слідства // Право України. – 2001. – № 3. – С 15-20.
155. Марков Л.Н. Очерки по истории таможенной службы. – Иркутск: Издательство Иркутского университета, 1987. – 156 c.
156. Маринів В.І. Принцип особистої недоторканості в кримінальному процесі України. Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – Харків, 1999. – 196 с.
157. Марчук А.Д. Подразделения по борьбе с организованной преступностью как орган дознания. Дис... канд.. юрид. наук. 12.00.09. – Н.Новгород, 2001. – 182 с.
158. Маслов И.В. Правовая регламентация уголовно-процессуальных сроков (досудебное производство). – М.: Юрлитинформ, 2004. – 160 с.
159. Методичні рекомендації (тимчасові) щодо проведення дізнання в митних органах України по кримінальних справах про контрабанду: затверджені Головою Держмиткому 30.10.92.
160. Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства // www.crime-research.iatp.org.ua/ukr.
161. Міжнародно-правове співробітництво України з питань кримінального судочинства // Під заг. редакцією С.Р.Станік. – Ужгород: ІВА, 2001. – 368 с.
162. Митна політика України в контексті європейського вибору: проблеми та шляхи їх вирішення: Матеріали науково-практичної конференції. – Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 2003. – 256 с.
163. Митний кодекс України від 12.12.91 // ВВР. – 1992. – № 16. – Ст. 203.
164. Митний кодекс України від 11.07.02 // ВВР. – 2002. – № 38-39. – Ст. 288.
165. Митюкова М.А. Производство дознания по Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации // Сибирский юридический весник. – 2002. – № 1. – С. 39-42.
166. Михайленко О.Р. Складання процесуальних актів у кримінальних справах. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 255 c.
167. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: 2-е вид., перероб. і доп. – Київ: Либідь, 1999. – 536 c.
168. Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 624 c.
169. Назаров В.А. Назначение и проведение экспертизы в уголовном процессе. Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – Екатеринбург, 1999. – 17 с.
170. Назаренко Р.І. Характеристика кримінально-процесуальних відносин на початковому етапі досудового провадження. Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – Київ, 2001. – 19 с.
171. Наказ Державного митного комітету України від 04.11.92 № 205 „Про затвердження положення про провадження в справах про порушення митних правил” / Збірник наказів та розпоряджень Державного митного комітету України. – К.: ДМКУ, 1994. – Випуск 1. – С. 234-308.
172. Наказ Державного митного комітету від 16.11.92 № 216 „Про введення в дію Типового положення про відділ по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил в митницях України”.
173. Наказ Генеральної прокуратури України від 28.10.02 № 4 „Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство”.
174. Наказ Державної митної служби України від 8.07.98 № 400 „Про створення Відділень і Служб по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил”.
175. Наказ Державної митної служби України від 19.09.98 № 587 „Про затвердження Методичних рекомендацій щодо провадження дізнання в митних органах України у кримінальних справах про контрабанду”.
176. Наказ Державної митної служби України від 1.11.02 № 605 „Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Держмитслужби України від 08.07.98 № 400”.
177. Наказ Державної митної служби України від 04.09.03 № 591 „Про організаційне вдосконалення діяльності відділень і служб по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил”.
178. Наказ Державної митної служби України від 30.12.04 № 936 „Про затвердження Методичних рекомендацій щодо провадження у справах про порушення митних правил”.
179. Наказ Державної митної служби України від 02.03.05 № 138 „Про реорганізацію підрозділів по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил і підрозділів митної варти регіональних митниць, митниць” в редакції наказу Держмитслужби України від 16.06.05 № 546 „Про внесення змін і доповнень до наказів Державної митної служби України”.
180. Наказ Державної митної служби України від 25.10.05 № 1036 „Про внесення змін до наказу Державної митної служби України від 02.03.05 № 138”.
181. Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 14.04.04 № 400, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.05.04 № 571/9170 „Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються”.
182. Наказ Служби безпеки України від 27.01.05 № 44, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.02.05 № 240/10520 „Про затвердження Інструкції про порядок розгляду в Службі безпеки України звернень громадян та реєстрації, обліку заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини”.
183. Настільна книга слідчого / Керівник авт. колективу М.І. Панов. – К.: Видавничий дім Ін Юре, 2003. – 720 с.
184. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За редакцією М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Каннон, 2001. – 1104 c.
185. Николаева Т.Г. Прокурорский надзор за дознанием. Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.11. – СПб., 2000. – 19 с.
186. Нижникова В.В. Понятие и содержание доказательств по делам о нарушении таможенных правил // Митна справа. – 2003. – № 2. – С. 87-91.
187. Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України: Навчальний посібник / За ред. Ю.М. Грошевого. – Харків: Право, 2002. – 150 с.
188. Ожегов С.И. Словарь русского языка: 2-е изд. – М.: Издательство иностранных и национальных словарей, 1952. – 848 с.
189. Основи митної справи / За заг. редакцією Ю.П.Соловкова, П.В.Пашка. – Харків: РА-Каравела, 2000. – 320 с.
190. Основы таможенного дела / Под общей редакцией В.Г. Драганова. – М.: Экономика, 1998. – 688 с.
191. Педешко А.І. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил. Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.07. – Харків, 2000. – 20 с.
192. Петрухин И.Л. Неприкосновенность личности и принуждение в уголовном процессе. – М.: Наука, 1989. – 252 с.
193. Погорецький М.А. Кримінально-процесуальні правовідносини: структура і система. – Харків: РВФ Арсіс ЛТД, 2002. – 158 с.
194. Погорецький М.А. Оперативно-розшукова діяльність: правове визначення поняття // Право України. – 2001. – № 11. – С. 121- 125.
195. Попов И.А. Уголовно-процессуальная деятельность государственной противо¬по¬жар¬ной службы. – М.: МЦ при ГУК МВД РФ, 1996. – 230 с.
196. Порядок виїзду з України і в’їзду в Україну. – К: Правові джерела, 1998. – 448 с.
197. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.08.99 № 1496 „Про затвердження Концепції адаптації законодавства України до законодавства ЄС”.
198. Постанова Кабінету Міністрів України від 01.04.05 № 260 „Про затвердження Державної програми „Контрабанді – СТОП” на 2005-2006 роки”.
199. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3.06.05 № 8 „Про судову практику в справах про порушення митних правил та контрабанду” // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 6. – С. 10-13.
200. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.04.02 № 4 „Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів” // Вісник Верховного Суду. – 2002. – № 4.
201. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25.04.03 № 4 „Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства” // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 3.
202. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11.02.05 № 1 „Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи” // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 2. – С. 15-16.
203. Постатейный комментарий к Таможенному кодексу Российской Федерации / Под редакцией А.Н. Козырина. – М.: Статут, 2001. – 1149 с.
204. Правові засади митної справи України / За загальною редакцією Ф.Л.Жоріна: Навчальний посібник. – К.: М