ПРИНЦИП ЗМАГАЛЬНОСТІ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ :



  • Название:
  • ПРИНЦИП ЗМАГАЛЬНОСТІ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ
  • Кол-во страниц:
  • 172
  • ВУЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО
  • Год защиты:
  • 2005
  • Краткое описание:
  • З М І С Т
    Принцип змагальності в кримінальному процесі України
    ВСТУП......................................................................................................................................................3-13
    РОЗДІЛ 1. НОРМАТИВНИЙ ЗМІСТ ПРИНЦИПУ ЗМАГАЛЬНОСТІ І ЙОГО ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ В СИСТЕМІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
    1.1. Змагальність – форма кримінального процесу..............................................14-20
    1.2. Поняття і структура принципу змагальності.......................... .................. .........................21- 36
    1.3. Нормативний зміст принципу змагальності...........................................................37-45
    1.4.Співвідношення принципу змагальності з іншими принципами
    кримінального процесу........................................................................................................46-60
    1.5. Висновок до 1 розділу ...................................................................................................................................................61-62
    РОЗДІЛ 2. ПРИНЦИП ЗМАГАЛЬНОСТІ В ДОСУДОВОМУ ПРОВАДЖЕННІ
    2.1. Спірні питання і структура кримінально-процесуальної діяльності на стадії досудового слідства по кримінальній справі..................................................................63-76
    2.2. Межі судового контролю на стадії досудового слідства. Слідчий суддя. Особливості реалізації принципу змагальності на стадії досудового розслідування кримінальної справи. .........................................................................................................77-95
    2.3. Проблеми здійснення захисту на стадії досудового слідства ................................96-113
    2.4. Висновок до 2 розділу ...........................................................................................................114-116
    РОЗДІЛ 3. ПРИНЦИП ЗМАГАЛЬНОСТІ В СУДОВИХ СТАДІЯХ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ..................................................................................
    3.1. Особливості дії принципу змагальності на стадії попереднього розгляду справи судом ...............................................................................................................................117-127
    3.2. Спірні питання принципу змагальності на стадії розгляду справи судом
    першої інстанції...................................................................................................................128-149
    3.3. Проблеми реалізації принципу змагальності в апеляційній інстанції...............150-159
    3.4. Висновок до 3 розділу ..................................................................................................160-162
    ВИСНОВКИ...........................................................................................................................163-167 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................................... 168-198
    ДОДАТКИ..............................................................................................................................199-210

    ВСТУП
    Актуальність теми дослідження. Конституція України головним обов’язком держави визначила „забезпечення прав і свобод людини” (ст.3), а однією з засад закріпила змагальність, яка покликана регулювати діяльність суду та органів досудового слідства. Це потягнуло за собою кардинальні зміни у формі кримінального судочинства України і принципово новий підхід до регулювання кримінально-процесуальних відносин між державними органами, що здійснюють кримінальне переслідування і особою, яка притягається до кримінальної відповідальності, потерпілого і інших суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності.
    Концепція розвитку правосуддя в Україні на 2005-2015 роки сформулювала нові пріоритети: судова процедура повинна бути заснована на засадах законності, рівності учасників процесу перед законом і судом, диспозитивності, і змагальності, що “...покладає на сторони обов’язок доводити перед судом ті обставини, щодо яких існує спір і які мають значення для справедливого вирішення справи”[191 c.5]. Вказані напрямки Концепції повністю відповідають Конституції України, європейським стандартам кримінально- процесуальної діяльності, закріпленим в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (1950 р) [ 76 ]. Вони вимагають переглянути нормативний зміст основних інститутів кримінального процесу з метою найбільш повного захисту прав учасників кримінального процесу, розширення дії принципу змагальності як на досудових, так і в судових стадіях. Тому розширення змагальних засад кримінального процесу виражає сутність правової реформи.
    Змагальність, як правове явище (принцип), недостатньо досліджена в доктрині українського кримінального процесу. Значення і роль змагальності в кримінальному процесі досліджувалися в працях дореволюційних та сучасних учених-процесуалістів: М.С.Алексєєва, Ю.П.Аленіна C.А.Альперта, В.І.Баскова, А.С.Барабаша, В.П.Божьєва, О.Д.Бойкова, Т.В.Варфоломеєвої, М.М.Видрі, Ю.М.Грошевого, П.М.Давидова, В.Г. Даєва, І.Ф.Демидова,Т.М.Добровольської, П.С.Елькінд, В.С.Зеленецького, 3.З.Зінатулліна, О.В.Капліної, М.М.Ковтуна, В.О.Коновалової, Ю.В. Кореневського, О.М.Ларіна, Т.А.Лотиш, В.З.Лукашевича, П.А.Лупинської, В.Т.Маляренка, Ю.В.Мещерякова, М.М.Михеєнка, Т.М.Мірошниченко, В.В.Молдована, Т.Г.Морщакової, Я.О.Мотовиловкера, В.П.Нажимова, В.Т.Нора, І.Д.Перлова, І.Л.Петрухіна, Д.П.Письменного, М.М.Полянского, Р.Д.Рахунова, А.Л.Рівліна, В.М.Савицького, Д.О.Савицького, М.В.Салтевського, М.І.Сірого, В.П.Смирнова, О.В.Смирнова, Ю.І. Стецовського, М.С.Строговича, В.М.Тертишника, В.В.Тищенка, В.Д. Фінько, І.Я.Фойницького, Ю.В.Хоматова, В.М.Хотенця, Г.І.Чангулі, М.О.Чельцова-Бебутова, Ю.С.Шемшученка, С.Д.Шестакової, В.П.Шибіка, О.Г.Шило, М.Л.Шифмана, М.Є. Шумила, М.Л.Якуба і інших.
    Незважаючи на велику кількість наукових досліджень, не вирішеними залишилися проблеми щодо визначення процесуального статусу суду, як органу здійснення правосуддя по кримінальним справам; нормативного змісту принципу змагальності і його ролі, як однієї із засад організації кримінально-процесуальної діяльності на різних стадіях процесу; розвитку змагальності та дії принципу змагальності на стадії досудового слідства; не достатньо врегульовано питання процесуального статусу захисника; вимагає осмислення роль слідчого судді та введення цієї процесуальної фігури у вітчизняний кримінальний процес; потребує розширення прав потерпілого у різних стадіях процесу. Сучасний рівень законодавчого закріплення і нормативне регулювання принципу змагальності не відповідає вимогам Конституції України. Чинний КПК України не чітко розкриває поняття змагальності, в багатьох принципових концептуальних питаннях не відповідає приписам Конституції України та європейським стандартам, що викликає необхідність приведення норм КПК у відповідність як з Конституцією України, так і з міжнародно-правовими нормами.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і є складовою частиною цільової комплексної програми “Проблеми вдосконалення організації і діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави” (номер державної реєстрації 0186.0.099031).
    Мета і завдання дослідження. Визначити і теоретично обґрунтувати стратегічні напрямки реформування кримінально-процесуального законодавства України, розробити у зв’язку з цим процесуальні механізми реального забезпечення прав і свобод, законних інтересів фізичних і юридичних осіб та наукову модель регулювання змагальних форм кримінально-процесуальної діяльності на різних стадіях кримінального процесу.
    Для досягнення вказаної мети дисертант поставив перед собою такі завдання:
    - виявити закономірності розвитку і соціальну цінність змагальної форми процесу та місце принципу змагальності в системі кримінально-процесуальної діяльності;
    - на основі історико-правового дослідження розвитку кримінально-процесуального законодавства України, на різних етапах її історії, дослідити поняття, структуру, нормативний зміст, функціональне призначення і значення принципу змагальності в системі принципів кримінального процесу у російській дореволюційній і сучасній українській та іноземних процесуальних доктринах і законодавстві;
    - визначити місце і роль суду в забезпеченні принципу змагальності в різних стадіях процесу відповідно до вимог Конституції України і європейських стандартів та запропонувати науково-практичні рекомендації, які забезпечують процесуальну рівноправність сторін, доступність до правосуддя і свободу оскаржень;
    - розробити пропозиції з удосконалення законодавчої бази та її насичення елементами змагальності, закріплення гарантій реалізації принципу змагальності у всіх стадіях кримінального процесу.
    - уточнити процесуальний статус захисника, обвинуваченого, потерпілого і інших учасників кримінально-процесуальної діяльності в аспекті розробки системи соціальних і кримінально-процесуальних гарантій, які забезпечують реальне дотримання прав учасників кримінального процесу;
    - визначитися з проблемою запровадження в кримінальному судочинстві України інституту паралельного розслідування справи адвокатом та інституту солісіторства.
    Об’єктом дослідження є негативні й позитивні тенденції розвитку національного кримінально-процесуального законодавства і практики його застосування з урахуванням європейських стандартів охорони прав та інтересів людини у сфері кримінально-процесуальної діяльності, шляхи перебудови кримінального процесу України через насичення його елементами змагальності та нормативне закріплення гарантій реалізації принципу змагальності в різних стадіях процесу.
    Предметом дослідження є сучасний стан законодавчої бази кримінального процесу України щодо гарантій реалізації принципу змагальності в різних стадіях кримінального процесу, вивчення його ефективності з позицій забезпечення повноти охорони прав і законних інтересів суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності і перш за все – підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, розроблення процесуальних механізмів, які б забезпечували надійність охорони як інтересів суспільства, так і особи.
    Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети і завдань дослідження, його об’єкта і предмета. Методологічною основою дослідження є діалектико-матеріалістичний метод пізнання соціальних явищ та процесів. Під час дослідження використовувався історико-правовий метод. Він дав можливість простежити хід розвитку принципу змагальності, еволюцію поглядів на його поняття і структуру, визначити його місце та значення у різних стадіях кримінального процесу. За допомогою порівняльно-правового методу проаналізовано погляди вчених щодо принципу змагальності, а також норми чинного кримінально-процесуального законодавства України і законодавства інших держав, які регулюють змагальні начала та гарантії реалізації принципу змагальності. Діалектичний метод, використаний у процесі дослідження становлення й розвитку кримінально-процесуального законодавства щодо принципу змагальності у тісному взаємозв’язку із соціально-економічним і політичним устроєм України.
    Соціологічний метод використовувався при вивченні практики застосування принципу змагальності у різних стадіях процесу, зокрема, на стадії досудового слідства та контрольних стадіях. Метод системно-структурного аналізу дозволив вивчити структуру принципу змагальності та запропонувати доповнити її новими елементами. Цей метод допоміг виявити взаємозв’язок і взаємообумовленість цих елементів. Формально-юридичний метод застосовувався при опрацюванні і визначенні змісту тих норм чинного КПК України, що стосуються дії принципу змагальності та гарантій його забезпечення в різних стадіях кримінального процесу, завдяки чому обґрунтовано і сформульовано авторські текстові доповнення й уточнення до цілої низки норм кримінально-процесуального законодавства України та використати їх, як співавтор, в новому проекті КПК України. Статистичний метод використано для вивчення стану справ у досудовому слідстві, інших стадіях кримінального процесу з тим, щоб внести пропозиції по вдосконаленню норм кримінально-процесуального права.
    Науково-теоретичним підґрунтям для підготовки дисертації стали праці з кримінального процесу, криміналістики, судової експертизи, філософії, логіки, теорії держави і права, як вітчизняних, так і зарубіжних вчених; Конституція України; Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод; закони й нормативно-правові акти України, що стосуються кримінального судочинства; міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, міжнародні угоди про взаємодопомогу з кримінальних справ; законодавство інших країн (ФРН, Франції, США і ін.); постанови Пленуму Верховного Суду України; статистичні дані МВС України, Верховного Суду України; узагальнення судової практики з питань застосування кримінально-процесуального законодавства; матеріали великої кількості кримінальних справ, у розгляді яких автор особисто брав участь; аналіз соціологічних досліджень, проведених шляхом анкетування та інтерв’ювання. Залежно від змісту питань, які досліджувалися в межах теми дисертації, методи дослідження використовувалися в їх взаємозв’язку.
    Емпіричну базу дослідження складають дані офіційної статистики, а також дані, отримані при опитуванні 500 респондентів, які представляють різні регіони України. Крім того, було вивчено і проаналізовано біля 300 кримінальних справ у різних судах, що сприяло формуванню емпіричної бази дослідження, яка забезпечує репрезентативність зроблених висновків у межах всієї України.
    Висновки і рекомендації ґрунтуються на нормах Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, Конституції України, чинного кримінально-процесуального законодавства України, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, МВС України, Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, законопроектах із питань кримінального процесу України.
    Наукова новизна одержаних результатів окреслюється самою темою дисертації та сукупністю визначених завдань дослідження і засобів їх вирішення. У роботі вперше у вітчизняній науці кримінального процесу здійснено комплексний всебічний аналіз принципу змагальності у кримінальному процесі України, що дозволило створити цілісну концепцію його докорінної перебудови в контексті Конституції України та європейських стандартів.
    Підсумком дослідження стали отримані дисертантом такі нові наукові результати:
    1. Вперше комплексно досліджені тенденції розвитку національного кримінально-процесуального законодавства на основі європейських стандартів кримінально-процесуальної діяльності і Конституції України та обґрунтовано висновок про те, що в Україні в цей час формується публічно-змагальне кримінальне судочинство, для якого характерні чіткий розподіл функцій кримінально-процесуальної діяльності і забезпечення фактичної рівності сторін, а також підкреслюється, що кримінально-процесуальні механізми захисту прав і свобод людини і громадянина є основним змістом національного публічно-змагального процесу, який формується.
    2. Вперше обґрунтовано положення про те, що нормативним пріоритетом в сфері кримінального процесу є закріплення змагальних начал в досудовому провадженні і їх розвитку при розгляді кримінальних справ судами. Запропоновано уточнення функцій суб’єктів кримінального судочинства. У зв’язку з цим уточнена структура принципу змагальності і його нормативний зміст у різних стадіях кримінального процесу. Запропоновані три нові елементи структури принципу змагальності: доступ до правосуддя, свобода оскарження до суду та процесуальна рівноправність суб’єктів, що здійснюють обвинувачення і захист. Запропоноване нормативне визначення принципу змагальності.
    3. В результаті дослідження нормативного змісту такої риси змагальної форми кримінального процесу, як рівноправність сторін, запропоновано низку законодавчих новел, що розширюють кримінально-процесуальну самостійність суб’єктів, які здійснюють кримінально-процесуальні функції обвинувачення й захисту. Нормативне закріплення принципу змагальності в якості однієї із засад в усіх стадіях кримінального процесу є гарантією для послідовного забезпечення рівноправності сторін.
    4. Визначені шляхи розширення змагальних засад на досудовому слідстві. Розроблені підвалини кримінально-процесуальних механізмів, що дадуть реальну можливість забезпечити захист законних прав і інтересів учасників кримінально-процесуальної діяльності, доступність і дієвість судового контролю за діяльністю органів досудового слідства. В аспекті уточнення процесуального статусу слідчого, визначено коло його функцій, досліджено питання про правову сутність кримінально-процесуальної діяльності слідчого і переосмислено наглядові функції прокурора за дотриманням законів про захист прав та основних свобод громадян органами досудового слідства.
    5. Уточнені підстави та запропоновано розширити межі судового контролю за законністю й обґрунтованістю дій органів дізнання і досудового слідства через запропоновані елементи принципу змагальності: забезпеченням свободи оскарження до суду, доступу до правосуддя, процесуальну рівноправність суб’єктів, що здійснюють обвинувачення і захист. Обґрунтовано необхідність реального забезпечення дієвості і доступності судового контролю за діяльністю органів досудового слідства шляхом введення процесуальної фігури слідчого судді та визначено його статус і функції.
    6. Доповнено зміст окремих процесуальних дій, які обмежують конституційні права і свободи громадянина і запропоновано визначити нормативні межі правомірності втручання в особисте життя людини при провадженні окремих слідчих дій, якими обмежуються конституційні права громадян. Вперше обґрунтовано необхідність процесуального врегулювання зняття інформації з нових технічних засобів отримання інформації: комп’ютерне сканування, SMS-зв’язок, використання приладів слідкування за допомогою комп’ютерної техніки та комп’ютерних технологій, а також введення такої процесуальної фігури, як державний свідок.
    7. Розширення змагальної форми процесу та дії принципу змагальності на кримінально-процесуальне провадження в судових стадіях повинно розумно обмежувати ініціативність (активність) суду як органу правосуддя. У дослідженні знайшло свій подальший розвиток положення про необхідність визнання неправомірності інституту повернення судом кримінальної справи на додаткове розслідування, обґрунтовано недоцільність повертати справу прокурору з метою усунення недоліків і для збору додаткових доказів, бо наявність таких інститутів у вітчизняному кримінально-процесуальному законодавстві суперечить міжнародним європейським правовим нормам і засадам судочинства, істотно порушує права осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а функції правосуддя надає обвинувального характеру.
    8. Приведені додаткові аргументи на користь застосування процесуального механізму здійснення судочинства за допомогою відеоконференцзв’язку та процесуальних умов використання в кримінальному судочинстві нових видів передачі інформації, застосування комп’ютерних технологій.
    9. В аспекті посилення прав і гарантій учасників кримінального процесу обґрунтовано необхідність розширення прав обвинуваченого (підозрюваного) потерпілого, захисника і свідка у всіх стадіях кримінального процесу та необхідність нормативного закріплення обов’язкового права потерпілого і свідка мати захисника і користуватися його послугами.
    10. У роботі по новому обґрунтована необхідність удосконалювання і підвищення якості здійснюваного захисту; запропоновано передбачити у законі обов’язок слідчого приводити в постанові про притягнення як обвинуваченого докази вини, покладені в основу обвинувачення; доповнити КПК положеннями про додаткові гарантії обвинуваченого, захисника, потерпілого щодо ознайомлення з постановою про притягнення в якості обвинуваченого; наділення захисника додатковими правами та їх забезпечення щодо збору доказів по справі, а також активної участі у всіх слідчих діях, що проводяться з підзахисним через покладення на слідчого обов’язку повідомляти захисника про час і місце їх проведення. Невиконання цього запропоновано визнати істотним порушенням закону, що виключає допустимість доказу.
    11. Обґрунтовується доцільність наділення захисника правом складання захисного висновку, де викладається позиція захисту про дальший напрямок справи, кваліфікацію злочину, зміну запобіжного заходу, обставини, що мають значення для виправдання або пом’якшення відповідальності; посилання на докази і джерела їх одержання; оцінку зібраних доказів й обґрунтування у необхідності виправдання підзахисного чи пом’якшення його відповідальності. Висновок обов’язково повинен долучатися до справи і враховуватися при підготовці до судового засідання.
    12. Запропоновано, з метою забезпечення реалізації принципу змагальності під час судового слідства й рівноправної участі сторін у дослідженні доказів, ввести повторний та перехресний допити, закріпити в законі право свідка брати участь у процесі з участю захисника та введення у вітчизняний кримінальний процес процесуальної фігури – адвоката-солісітора. Для гарантування рівних можливостей сторін по наданню ними доказів, запропоновано ввести правило, за яким клопотання про виклик до суду додаткового свідка, має бути обов’язково задоволено за умови забезпечення цією стороною присутності цього свідка.
    13. Наведені додаткові аргументи в користь доцільності закріплення в КПК України процесуального порядку розгляду справи в апеляційній чи касаційній інстанціях, по якій суддя при ухваленні судового рішення залишився з окремою думкою.
    14. Обґрунтовано необхідність розширення змагальних начал в апеляційній та касаційній інстанціях і запропоновано визнати обов’язковою участь засудженого, захисника, потерпілого і його представника у розгляді справи цими інстанціями. Пропонується внести зміни до КПК, за якими у разі неявки в засідання захисника без поважних причин, а також коли його участь у попередньому розгляді справи, в апеляційній чи касаційній інстанціях неможлива протягом тривалого часу, суддя вживає заходів до забезпечення участі в них іншого захисника;
    15. У роботі запропонована система змін і доповнень як до чинного, так і до проекту КПК, які найбільшою мірою забезпечать дію принципу змагальності в різних стадіях процесу та гарантії доступу до правосуддя, свободи оскарження до суду та процесуальної рівноправності суб’єктів , що здійснюють обвинувачення і захист.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації положення, висновки, рекомендації, пропозиції є вагомим внеском у розвиток сучасної науки кримінального процесу, і мають значення для подальшого розвитку наукових розробок про принцип змагальності в кримінальному процесі, бо поглиблюють уявлення про правову природу змагальної форми процесу та роль принципу змагальності у кримінальному процесі України, про його реальний сучасний стан і перспективи розвитку на базі Законодавства Європейського Союзу.
    Отримані автором науково обґрунтовані результати можуть бути використані: у науково-дослідницькій сфері – як підґрунтя для подальшого дослідження теоретичних питань, пов’язаних із проблемами реалізації принципу змагальності в різних стадіях кримінального процесу тощо; у законодавчій роботі – подані автором пропозиції можуть бути використані при внесенні змін, доповнень і пропозицій до чинного КПК України, при доопрацюванні проекту нового КПК України, до норм, якими б забезпечувалися гарантії реалізації принципу змагальності у різних стадіях кримінального процесу; у практичній діяльності адвокатів (захисників), органів досудового слідства, прокурорських працівників, суду; у навчально-методичному процесі – при підготовці навчальних посібників, підручників, курсів лекцій, методичних вказівок з навчальних курсів „Кримінальний процес України”, „Судоустрій України”, „Адвокатура України”, під час викладання зазначених дисциплін у вищих юридичних навчальних закладах освіти України; при підвищенні кваліфікації практичними працівниками органів досудового слідства, прокуратури й адвокатури та при здійсненні ними практичної діяльності.
    Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана на кафедрі кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, представлена і обговорена на засіданні кафедри, схвалена нею і рекомендована до захисту. Основні ідеї дисертаційного дослідження впроваджені як зауваження і пропозиції: до проекту нового КПК України; у законах України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (про посилення правового захисту громадян), “Про внесення змін і пропозицій до статті 165 Кримінально-процесуального кодексу України”, „Про статус слідчих”; проектах законів України “Про адвокатуру”, і інших. Вони впроваджені в навчальний процес Національної академії державної податкової служби України ( м. Київ). Використовуються і враховуються під час розробки й обговорення проектів Законів України щодо реформування і вдосконалення вітчизняного кримінально-процесуального законодавства, кримінального процесу і судочинства.
    Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлені автором у шести наукових статтях, вміщених у провідних наукових фахових виданнях України та у чотирьох тезах наукових доповідей.
    Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, 3-х розділів, які містять 10 підрозділів, висновку, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг рукопису дисертації становить 210 аркушів, із яких текст дисертації 167 аркушів. Список використаних джерел становить 31 сторінку і містить 538 найменувань . Додатки - 12 сторінок.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ
    У роботі здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення важливого наукового завдання – розширення дії принципу змагальності у різних стадіях кримінального процесу України, який за авторською концепцією має бути кардинально реформований в контексті європейських стандартів.
    Результати дослідження дали можливість зробити такі висновки та пропозиції для теорії і практики кримінального процесу України :
    1. У дисертації доводиться необхідність розширення дії змагальної форми кримінально-процесуальної діяльності на досудових і судових стадіях кримінального судочинства, що дозволить сформувати якісно новий рівень захисту прав і свобод людини і громадянина, які є суб’єктами кримінально-процесуальних правовідносин. Практична цінність реформування кримінально-процесуального законодавства залежить від того, який зміст буде вкладено в поняття змагальності кримінального процесу в новому кримінально-процесуальному законодавстві України, наскільки повно будуть вдосконалені процедури, спрямовані на забезпечення цього принципу.
    2. Запропоновані нормативні шляхи втілення в національне законодавство приписів Загальної декларації прав людини (1948 р.), Конвенції про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), Міжнародного пакту про громадянські і політичні права ( 1966 р.), Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах (1959 р.) та інших міжнародно-правових актів, в тому числі рекомендацій Венеціанської комісії по проекту КПК України.
    3. На базі проведеного історичного аналізу розвитку форм кримінального
    судочинства на теренах України доведено, що вони знаходиться в постійному русі, в пошуку найоптимальніших варіантів і можливостей застосування. В світлі Конституції України, вище вказаних міжнародно-правових актів для сучасної України найбільш прийнятною є саме змагальна форма кримінального процесу. В зв’язку з цим в проекті КПК України запропоновано ряд кримінально-процесуальних механізмів, притаманних змагальній формі кримінального процесу, що забезпечать змагальні начала у всіх стадіях кримінального процесу.
    4. Права і свободи людини і громадянина та їх обмеження повинні мати певні розумні межі та бути збалансованими, бо система кримінальної юстиції існує для захисту прав не тільки підозрюваних, обвинувачених і підсудних, але й потерпілих і суспільства від злочинних посягань. В дисертації знайшло своє відображення авторське бачення нормативного балансу між двома цінностями – правами людини і ступенем контролю над злочинністю, а також вияснено оптимальне співвідношення між змагальністю, імперативністю й диспозитивністю в регулюванні окремих процесуальних механізмів . Доведено, що змагальність як і диспозитивність та імперативність, є одним з основних способів нормативного регулювання організації кримінально - процесуальної діяльності, але ідея розширення засад змагальності в кримінальному процесі повинна мати розумні межі, про що свідчить досвід інших держав, які пройшли фазу сприйняття прав і свобод окремої людини як категорію, що переважає над суспільними інтересами .
    5. В роботі запропоновано нове визначення поняття принципу змагальності, як правового інституту. Поряд з традиційними елементами принципу змагальності: поділ процесуальних функцій обвинувачення, захисту і вирішення справи, наявність активних рівноправних сторін і суду, що вирішує справу і є гарантом забезпечення сторонам їх прав при виконанні ними своїх функцій запропоновано змінити структуру принципу змагальності за рахунок включення таких елементів, а саме: доступ до правосуддя, свобода оскарження всіх рішень до суду, процесуальна рівноправність суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності, що здійснюють обвинувачення і захист.
    6. Визнаючи необхідність запровадження змагальної форми в стадію досудового слідства, пропонується відмовитися від фактично розшукового його характеру через забезпечення в новому КПК України реальної процесуальної незалежності слідчого та звільнити його від обов’язків виконувати протилежні за змістом процесуальні функції, які не можуть бути суміщені одним суб’єктом кримінально-процесуальної діяльності в змагальному кримінальному процесі, надати йому можливість оскаржувати вказівки прокурора до суду.
    7. Захист прав і свобод людини не може бути дійовим без судового контролю та надійним без надання особі можливості оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів дізнання, досудового слідства та прокурора. Запропоновано розширити межі судового контролю та критерії негайного судового розгляду скарг громадян на стадії досудового слідства, а також перелік підстав для звернення до суду за таким захистом. З метою удосконалення процедури судового контролю на стадії досудового слідства пропонується введення нового суб’єкта кримінального процесу – слідчого судді, визначено його статус і запропоновано нову процедуру оскарження його рішень.
    8. Подальшого вдосконалення потребує законодавче забезпечення розгляду кримінальних справ у судах першої інстанції. Право суду повертати справу для проведення додаткового розслідування і прокурору для усунення недоліків, давати органу досудового слідства доручення по справі, яка знаходиться у провадженні суду суперечить Конституції України, міжнародно-правовим актам та не відповідає завданням розкриття злочину, встановлення винних і забезпечення розгляду справи в розумні строки. Такими процесуальними рішеннями суд ініціює продовження слідчої діяльності й виконує невластиву йому у змагальному процесі функцію кримінального переслідування. Пропонується низка законопроектних новел з метою усунення цієї недоречності.
    9. Чинним кримінально-процесуальним законодавством відновлено інститути апеляційного і касаційного перегляду судових рішень, однак існує проблема оперативного виправлення судових помилок судами цихї інстанцій, а закріплені у чинному КПК процедури та процесуальні строки апеляційного і касаційного оскарження й розгляду є недосконалими і не дають можливості оперативно виправити судову помилку. Розроблені пропозиції по усуненню прогалин кримінально-процесуального закону у вказаних правовідносинах.
    10. Законодавчого врегулювання потребує питання про розширення дії принципу змагальності в апеляційній інстанції через розширення прав учасників процесу та розширення кола осіб, які мають право на подачу апеляції. Запропонована науково-нормативна модель меж розгляду апеляції і повноважень апеляційних судів, подачі нових матеріалів апеляційному суду, вирішення проблем, пов’язаних зі зміною або доповненням апеляції, особливо якщо вони стосуються погіршення становища засудженого. Пропонується механізм законодавчого закріплення розгляду і вирішення окремої думки судді, який при прийнятті рішення залишився в меншості.
    11. У контексті європейських стандартів кримінально-процесуальної охорони прав особи слід закріпити правило, що участь обвинуваченого, підсудного, засудженого, потерпілого і захисника у розгляді судом питань, вирішення яких віднесені до його компетенції, є обов’язковою, якщо для винесення тих чи інших процесуальних рішень суд проводить судове засідання.
    12. З метою забезпечення найбільш перспективних шляхів розвитку кримінально-процесуального права, розширення змагальних начал в кримінальному процесі України дисертантом розроблено низку законопроектних моделей, а саме:
    - про те, що обвинувачений вправі знайомитися з доказами його вини, приведеними у постанові про притягнення в якості обвинуваченого;
    - про встановлення обов’язку органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об’єднань і організацій надавати запитувані адвокатом документи чи їх копії і встановити відповідальність за невиконання вимоги адвоката надати необхідні по справі документи, чи посвідчену їх копію;
    - про наділення адвоката правом вимагати у безперечному порядку через суд документів , які не були йому надані добровільно ;
    - про гарантії права захисника на активну участь у всіх слідчих діях , що проводяться за участю його підзахисного, шляхом покладення на слідчого обов’язку повідомити його про час, місце їх проведення, а не виконання цього обов’язку визнати у чинному кримінально-процесуальному законодавстві України істотним порушенням закону, що виключає допустимість доказу ;
    - про сприяння стороні захисту, за яким при розгляді клопотання сторони захисту про виключення доказу на підставі, отримання його з порушеннями вимог закону, тягар спростування поданих доводів лежить на стороні обвинувачення ;
    - про наділення захисника правом складання захисного висновку (акту), який повинен долучатися до справи і враховуватися при підготовці до судового засідання, де викладається позиція захисту про дальший напрямок справи, кваліфікацію злочину, зміну запобіжного заходу, обставини, що мають значення для виправдання або пом’якшення відповідальності; посилання на докази і джерела їх одержання; оцінку зібраних доказів і обґрунтування у необхідності виправдання чи пом’якшення відповідальності підзахисного;
    - про обов’язкову участь обвинувача, потерпілого, обвинуваченого, захисника, цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників при проведенні попереднього розгляду справи, якщо ними в стадії досудового слідства були заявлені клопотання або подані скарги, які не знайшли свого вирішення;
    - про розширення прав сторін в судах першої інстанції та апеляційної і касаційної інстанцій і інші.



























    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Beulke W. Strafprozessrecht.(Schwerpunkte). – Heidelberg, -1996. 280 SS;
    2. Cappeletti M.The Judicial process in Comparative Perspective.- Oxford: Clarendon Presse, 1989.-P.180 ;
    3. Diverting cases from the courts// The Criminal Law Review.,1995,- №6.-P.446
    4. Driendl U.Verfahrensoekonomie und Strafprozessreformen.- Bochum, 1984.-S54
    5. Edwards v. Arisona , 451 U.S. 477 (1981).
    6. Groshyk H., Korybski A. Konflikt intereso’w i prawa . -Warszawa, 1990.
    7. Herring v. New-York, 422 U.S. 853 (1975).
    8. Johnson v. Zerbst, 304 U.S. 458 (1938) .
    9. Kampanis v. Greece, п.47.
    10. Kapahnke U. Opportunitaet und Legalitaet in Strafverfahren. Tuebingen, 1982. - S.44
    11. Michigan v. Mosley, 423 U.S. 96(1975);
    12. Minnick v. Arisona, 489 U.S. 146 (1990).
    13. Mueller I. Rechtsstaat und Strafverfahren. Frankfurt a. M,1980.S.59
    14. Neubauer D.W.Amerika’s courts and the criminal justice system. North Scituate (Mass.), 1979.- P.33
    15. Nikolova v. Bulgaria, п.58; Niedbala v. Poland, п.67; Sanchez-Reise v. Switzerland, п. 51; Toth v. Austria, п.84; Kampanis v. Greece, п.47..
    16. Peters K. Strafprozess: Ein Lehrbuch.Heidelberh-rarlsruhe, 1981.S271,285.
    17. Riverro J. Rapport de synthese.- Aix-en-Provence, 1982.- P.519
    18. Sanchez-Reise v. Switzerland, п. 51 ; Niedbala v. Poland, п.67; Trzaska v. Poland,
    п.78 ; Ilijkov v. Bulgaria, п.103; Toth v. Austria, п.84; Wloch v. Poland , п.129-131; Migon v. Poland, п. 61 ; Klamecki v. Poland , п. 130. Європейська конвенція з прав людини : основні положення, практика застосування, український контекст // За ред.. О.Л.Жуковської.-К., 2004.- 960 С.
    19. Wetzel. Sistem des ordentlichen Civilprozesses.3. Aufl.1878.-S.516
    20. Абрамов С.Н. и др. Гражданский процесс. – М: Всесоюзный институт юридических наук. Юридиздат, 1948, 204 с.
    21. Адвокатура України. Навчальний посібник/ За ред. Михеєнко М.М., Святоцького О.Д.- К.: Ін Юре, 1997 .-224 с.;
    22. Адвокатура України: правове регулювання і судова практика. Практ.посіб.для адвоката/ За ред. С.В.Сафулька, О.Д.Святоцького: Упоряд. Т.Г.Захарченко та ін..-К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2003.-256 c.
    23. Александров А.С. Автореф.дисс...канд..юрид.наук. Н.Новгород, 1995.
    24. Александров А.С. Каким не быть предварительному следствию // Государство и право, 2001. -№ 9.
    25. Александров А.С. Субсидиарный уголовный иск // Государство и право, 2000.-№3.
    26. Алексеев Н.С., Даев В.Г., Кокорев Л.Д. Почерк развития науки советского уголовного процесса.-Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1980, 245 с.
    27. Алексеев С.С. Избранное. Наука права. Общесоциальные проблемы. Публицистика. М.:Статут, 2-3.
    28. Алексеев С.С. Общая теория права.-М.: Юридическая литература, 1981, 359с.
    29. Алексеев С.С. Право и правовая система // Правоведение.-1980.-№1.
    30. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Т.1. Свердловськ: СЮИ, 1972.-С.105.
    31. Алексеев С.С. Теория права.-М.:Изд-во БЕК, 1994, 224 с.
    32. Алексеева Л. Видеоконференцсвязь в суде: технические проблемы решены, остались процессуальные // Росийская юстиция, - 2000. - № 6.
    33. Алиев Т.Т., Громов Н.А. Зейналова Л.М., Лукичев Н.А. Состязательность и равноправие сторон в уголовном судопроизводстве: Учебное пособие.-М.: Приор издат., 2003,112 с.
    34. Альперт С.А. Кримінально-процесуальні функції: поняття, система, суб’єкти Конспект лекцій.-Х.:Національна юридична академія України, 1995.
    35. Альперт С.А. Принцип публичности ( официальности) и его значение в деятельности советских органов предварительного расследования // Ученые записки Харьковского юрид. ин-та.-Харьков, 1957.-Вып.3, с.40-60.
    36. Альперт С.А. Принципы советского уголовного судопроизводства и их роль в формировании правового статуса участников процесса // Проблемы социалистической законности. Выпуск 17.-Харьков, 1986.
    37. Альперт С.А. Обвинение в советском уголовном процессе.-Х., 1974.
    38. Афанасьев В.Г. Основы философских знаний.-М.: Мысль, 1984, 351 с.
    39. Бабаев В.К. Презумпции в советском праве.Уч. пособие – Горький: Горьковская высшая школа, 1974, 124 с.
    40. Бабенко А.,Черкасова Н.Суд должен проявлять активность при сборе и исследовании доказательств // Советская юстиция.1993.№12.
    41. Багаутдинов Ф., Васин А. Последствия отказа прокурора от обвинения в суде // Российская юстиция., 2000. -№ 3.
    42. Баев М.О. О стадии возбуждения государственного обвинения в уголовном
    процессе. // Воронежские криминалистические чтения.- Выпуск 12. -Воронеж, 2000.
    43. Бажанов С. Оправдана ли так называемая доследственная проверка? // Законность,1995.-№1.
    44. Барабаш А.С. Природа российского уголовного процесса, цели уголовно-процессуальной деятельности и их установление. - СПб: Издательство Р.Асланова ”Юридический центр Пресс”, 2005.-257 с.
    45. Барабаш А.С., Помренин К.Г. Состязательность, ее роль в установлении виновности обвиняемого // Проблемы доказывания виновности в советском уголовном процессе.- Красноярск, 1989.
    46. Басков В.И., Темушкин О.П. Прокурор в суде второй инстанции по уголовным делам. – М.: Юридическая литература, 1972, 158 с.
    47. Баулін В. Кримінальна відповідальність: сутність, зміст та правова реформа//Вісник Академії правових наук України. –Х., 2003. №2(33)-№3(34).
    48. Баулін О.А. Реальне забезпечення процесуальної незалежності слідчого у майбутній правовій системі України. Концепція розвитку законодавства України// Матеріали науково-практичної конференції.-К., 1996.
    49. Безлепкин Б.Т. Уголовный процесс России. Общая часть и досудебные стадии (курс лекций). М.: Международный университет Бизнеса и Управления , 1998, 320 с.
    50. Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств. Сущность и методы- М.:Наука, 1966, 295с.
    51. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США-К.:Україна, 1999, 554с.
    52. Бибило В.Н. Конституционные принципы правосудия и их реализация в стадии исполнения приговора.- Минск: Университетское издательство, 1986, 160 с.
    53. Бистрик Г.М. Участь захисника у збиранні доказів у справі // Теорія та практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах. Тези доповідей науково-практичної конференції.Ч.1.-К., НАВСУ, 2002.
    54. Бірюкова А.М. Деякі питання участі захисника при попередньому розгляді справи.// Адвокат, 2003.-№5.
    55. Боботов С.В. Буржуазная юстиция: состояние и перспективы развития.-М: «Наука».,1989.- 256 с.
    56. Божьев В. Состязательность на предварительном следствии // Законность. -2004.-№1.
    57. Божьев В.П. К вопросу о состязательности в Российском уголовном процессе. // Уголовное право, 2000.- № 1.
    58. Божьев В.П. Уголовный процесс. Общая часть. - М.:Спарк, 1997, 193 с.
    59. Бойков А. Д.Проект УПК РФ: Иллюзии потеряны, надежды остаются // Законность, 1995. -№ 3.
    60. Бойков А., Карнеева Л. Об участии защитника на предварительном следствии // Советская юстиция, 1970.-№18.
    61. Бойков А.Д. Третья власть в России. М., 1997.-С.66
    62. Бринцев В.Д. Досудове слідство: судовий слідчий чи «следственный судья» // Право України.-1997.-№7.
    63. Бронз Й.Л. Зміни і доповнення, що пропонуються використати під час обговорення проекту кримінально-процесуального кодексу України// Адвокат, 2003.-№3.
    64. Бурмагин С. Принцип состязательности в теории и судебной практике // Российская юстиция, 2001.-№ 5.
    65. Бущенко А.П. Практика Европейского Суда по правам человека.- М.:Спарк, 2001.- 215 с.
    66. Быков В.М. Принципы уголовного процесса по Конституции РФ // Российская юстиция,1994. -№ 8.
    67. Вандышев В.В., Дербенев А.П., Смирнов А.В. Уголовный процесс: Учебно-методическое пособие.-Ч.1.-СПб.,1996.- 97 с.
    68. Варфоломеева Т.В. Защита в уголовном судопроизводстве.-К.: Инст. Адвокатуры при КНУ ім. Т.Шевченка,1998.- 200 с.
    69. Варфоломеева Т.В. Криминалистика и профессиональная деятельность защитника .-К.:Вища школа, 1987, 152 с.
    70. Варфоломеєва Т.В. Процесуальні, криміналістичні та етичні аспекти захисту // Вісник Академії правових наук України, 2002.- №3.
    71. Васильев А.М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права. - М.: «Юридическая литература», 1976. -264 с.
    72. Васильев О.Л. Состязательность как принцип организации судебного следствия в уголовном процессе. (Размышления над постановлением Конституционного Суда РФ от 20 апреля 1999г.) // Вестник МГУ. Серия 11 «Право»,1999.- №5.
    73. Ветрова Г.Н. Уголовно-процессуальная ответственность.-М.: Наука, 1987. 112 с.
    74. Викторский С.И. Российский уголовный процесс. Учебное пособие. - М.: Юрид. Ф-т МГУ, “Городец”,1997.- 445 с.
    75. Витрук Н.В. Основы применения кибернетики в правоведении. – М.: «Юрид.
    лит.», 1977.- 272 с.
    76. Відомості Верховної Ради України.-1994.-№15; 1994.-№46; 1996.-№30; 1997.-№40; 2001.-№34; 2001.-№№34,35, 44; 2002.-№46.
    77. Віткаускас Д. Стаття 6 Європейської конвенції з прав людини. Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст/ За ред.О.Л.Жуковської.- К.: ЗАТ"ВІПОЛ", 2004.- 960 с.
    78. Волкодаев Н.Ф. Правовая культура судебного процесса. -М.: Юрид.лит., 1980.-64 с.
    79. Волколуп О.В. Система уголовного судопроизводства и проблемы ее совершенствования. СПб: Юридический центр Пресс, 2003.- 265 с.
    80. Володина Л.М. Механизм обеспечения прав личности в уголовном процессе: Автореф.дис... докт.юрид.наук.- Екатеринбург, 1998.
    81. Воскресенський В., Кореневский Ю. Состязательность в уголовном процессе. // Законность, 1995.-№7.
    82. Всеобщая декларация прав человека// Международные акты о правах человека: Сборник документов.- М., 2000.
    83. Вышинский А.Я. Теория судебных доказательств в советском праве. Изд.3-е.-М.:Юрид.лит.,1950.- 327 с.
    84. Гаррис Р. Школа адвокатуры. Руководство к ведению гражданских и уголовных дел. Пер с англ. Тула: Автограф, 2001- 350 с.
    85. Гартунг Н. История уголовного судопроизводства и судоустройства Франции, Англии, Германии и России.-СПб.: Типография Э.Арнгольда, 1868.- 206 с.
    86. Герасіна Л.М. Проблеми правової конфліктології: феноменологічний, гносеологічний та праксеологічний аналіз/ Л.М.Герасіна, М.І.Панов. - Х.: Право, 2004.- 112 с.
    87. Гиганов А. Единоборство во имя истины. // Литературная газета. -1970 13 мая.
    88. Головко Л.В. Дознание и предварительное следствие в уголовном процессе Франции. -М.: «СПАРК», 1995.- 130 с.
    89. Голос України , 2001 -№3 (2503). -10 січня .
    90. Голунский С.А. Закон о судоустройстве СССР, союзных и автономных республик и работа прокуратуры в суде // Социалистическая законность, 1938.-№11.
    91. Голунский С.А. Вопросы доказательственного права в Основах уголовного судопроизводства Союза ССР и союзных республік // Вопросы судопроизводства и судоустройства в новом законодательстве Союза ССР.-М., 1959.
    92. Гончаренко В.Г. Деякі зауваження у зв’язку з прийняттям нового Кримінально-процесуального кодексу України // Вісник Академії правових наук України.-№№2-3. Харків.2003.
    93. Гончаренко С. Професійні права адвоката і гарантії адвокатської діяльності у контексті прецедентного права Європейського суду з прав людини. - С.869-888;
    94. Гончаренко С. Професійні права адвоката: Європейський стандарт // Адвокат, 2002. -№6( 33).
    95. Гончаренко С. Стаття 6 ЄКПЛ: Кримінально-процесуальні права і гарантії. Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст/ За ред. О.Л.Жуковської -К.: ”Віпол”, 2004.
    96. Горя Н. Принцип состязательности и функции защитника в уголовном процессу// Советская юстиция, 1990.-№7.
    97. Гошовський М.І., Кубинська О.П. Потерпілий у кримінальному процесі України.-К.: Юрінком Інтер, 1998.-С. 4, 60-65
    98. Григорьев В.Н. О концепции возбуждения уголовного дела // Актуальные вопросы предварительного расследования. - Волгоград, 1997.
    99. Григорьева Н. Принципы уголовного судопроизводства и доказательства. // Российская юстиция, 1995.-№8.
    100. Гриненко А.В. Методология уголовно-процессуальной науки // Государство и право .- 2003 .- №9.
    101. Грицаєнко Л. Деякі аспекти судово-правової реформи в Україні: реальність та перспективи // Право України , 2004. -№5.
    102. Гродзинский М.М. Кассационное и надзорное производство в советском уголовном процессе. – М.: Госюриздат, 1958 - 227 с.
    103. Громов Н.А., Николайченко В.В. Принципы уголовного процесса, их понятие и система // Государство и право, 1997. - №7.
    104. Грошевий Ю.М. Деякі проблеми кримінально-процесуальної теорії // Вісник Академії правових наук України.-Х.:Право, 2004.-№3(38).
    105. Грошевий Ю.М. Принцип безпосередності і правосудність вироку радянського суду // Радянське право, 1961. -№2;
    106. Грошевий Ю.М. Проблеми удосконалення законодавства, що регулює кримінально-процесуальну діяльність. // Вісник Академії правових наук України №2 (33)-№3 (34).- Харків, 2003.
    107. Грошевий Ю.М., Марочкін Є.І. Органи судової влади в Україні.- К.: ІнЮре, 1997.- 22 с.
    108. Грузд Б. Правило Маслова. Право на защитника – с момента угрозы свободам гражданина // Рос.юстиция, 2000.-№10.
    109. Гуткин И.М. Участие защитника на предварительном следствии в советском уголовном процессе.Учебное пособие -М.: Высшая школа МООП РСФСР, 1966.- 72 с.
    110. Гуценко К.Ф. Судебная реформа: источники, некоторые результаты, тенденции // Вести. Моск.ун-та..,1995. №5. .
    111. Гуценко К.Ф., Головко Л.В., Филимонов Б.А. Уголовный процесс западных государств. Учебное пособие. Под ред. Гуценко К.Ф. – М: Зерцало-М, 2002.-517 с.
    112. Давлетов А. Право защитника собирать доказательства // Рос.юстиция, 2003.-№7.
    113. Давлетов А. Проблема состязательности решена в УПК РФ неудачно // Российская юстиция, 2003.-№8.
    114. Давыдов П.М. Принципы советского уголовного процесса. Учебное пособие. – Свердловск: Изд-во СЮИД, 1957.- 51 с.
    115. Даев В.Г. Процессуальные функции и принцип состязательности в уголовном судопроизводстве. // Правоведение, 1974.-№1.
    116. Даев В.Г., Маршунов М.Н. Основы теории прокурорского надзора. -Ленинград: Изд-во университета, 1990.- 136 с.
    117. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка.- М.:Русский язык. Изд-во национальных и иностранных словарей, 1980-. -Т.3. - 555 с.
    118. Даневский В.П. Наше предварительное следствие, его недостатки и реформа. Антология уголовно-процессуальной науки. -К.: Семенко Сергей, 2003.- 142 с.
    119. Делла-Марра Т. Уголовный процесс Италии: реформа и контрреформа. // Государство и право, 1994.-№1.
    120. Демидов И.Ф. Курс советского уголовного права. Общая часть /Под ред. А.Д.Бойкова и И.И.Карпеца. М.: “Юридическая литература”,1989.
    121. Демидов И.Ф. Роль судебной власти в обеспечении законности уголовного преследования // Законность в Российской Федерации. М., 1998.
    122. Деришев Ю. Следственый судья в досудебном производстве // Уголовное право, 2004.-№3.
    123. Дженнис М., Кэй Р., Бредли Э. Европейское право в области прав человека:Практика и комментарии.-М.: Права человека, 1997.- 610 с.
    124. Дзвонов Н.А. Судебный контроль в стадии предварительного расследования преступлений: важная функция судебной власти. Дисс...канд.юрид. наук.- М., 1998.
    125. Дідоренко Е. Деякі проблеми теорії та практики кримінального процесу // Вісник Академії правових наук України. -Х, 2003. -№ 2-№3.
    126. Добровольская Т.Н. Принципы советского уголовного процесса. - М.: Юрид. лит., 1971.- 200 с.
    127. Добровольская Т.Н. Принципы советского уголовного процеccа. -М.: Юридическая литература, 1974. – 198 с.
    128. Доказательства в уголовном процессе: традиции и современность /Под ред. В.А. Власихина. -М.: Юристъ. – 2000. - 272 с.
    129. Долгушин А.В. Розвитие процессуальных возможностей реализации принципа состязательности. Дисс. канд. юрид. наук. -М., 1995.
    130. Доронін І.М. Форми реалізації права учасників процесу подавати докази у кримінальному судочинстві //Адвокат, 2003 . -№ 4.
    131. Дудар О.Ф. Організаційно-правові засади дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів. Основні детермінанти їх порушення. // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). К., 2004. -№9.
    132. Европейская конвенция о защите прав человека и основных свобод. Комментарий к статьям 5 и 6 . Отв.ред. Топорнин Н.Б.-М.: ИГиПРАН, 1997, 160 с.
    133. Европейская Конвенция о защите прав человека и основных свобод// Международные акты о правах человека: Сборник документов.- М. Норма, 2000, 725 с.
    134. Европейский Суд по правам человека. Избранные решения: в 2-х т./ Предс. ред. колл. – док. юрид. наук В.А.Туманов. –М.: НОРМА, 2000.
    135. Елачич Н.А. Розыскное и состязательное начала на предварительном следствии // Журнал Министерства юстиции, 1903.-№3.
    136. Еникеев З.Д. Механизм уголовного преследования: Учебное пособие. – Уфа: Издательство Башкирского университета, 2002. –116 с.
    137. Ефимичев С.П., Ефимичев П.С. Конституция Российской Федерации и ее толкование Конституционным Судом РФ // Уголовное право, 1999. - №1.
    138. Ефимичев С.П., Ефимичев П.С. Принцип состязательности и его реализация в уголовном судопроизводстве // Российский следователь, 2005.-№1.
    139. Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст // За ред.. О.Л.Жуковської.-К.:ЗАТ «Віпол», 2004. -960 с.
    140. Жогин Н.В., Фаткуллин Ф.Н. Предварительное следствие в советском уголовном процессе.– М.: Госюриздат,1965.-367 с.
    141. Жогин Н.В., Фаткуллин Ф.Н.: Возбуждение уголовного дела. - М.: Госюриздат, 1961.- 206 с.
    142. Жуковська О. Професійні права адвокатів у контексті прецедентної практики Європейського суду з прав людини // Адвокат, 2002.-№6( 33).
    143. Загальна теорія держави і права: Підручник для студентів юрид.спец.вищ.навч.закладів / За ред. М.В. Цвіка, В.Д.Ткаченка, О.В.Петришина.- Х.: Право, 2002.- 432 с.
    144. Закон України “Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до Законодавства Європейського Союзу” // Голос України. -2004. - 4 черв.
    145. Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.- К., 2001.
    146. Законодательство Петра І. / Ред. В.М. Клеандрова, Б.В. Колобов, Т.Е.Новицкой – М. :Юрид. литература, 1997.- 897 с.
    147. Збірник Постан Пленуму Верховного Суду України (1972-2004) – Х.: Видавець СПД ФО «Вапнярчук Н.М., 2004.- 608 с.
    148. Зейкан Я.П. Захист у кримінальній справі. Науково-практичний посібник- К.:Вища школа, 2002, 271 с.
    149. Зейкан Я.П. Право на захист у кримінальному процесі. К.: Юридична практика, 2005, 384 с.
    150. Зейкан. Я.П. Невирішені проблеми кримінального процесу. // Адвокат, 2004. №2.
    151. htth://www.gp.gov.ua
    152. Зеленецкий В.С. Возбуждение государственного обвинения в советском уголовном процессе. -Х., 1979. - С.14-16.
    153. Зеленецкий В.С. Возбуждение уголовного дела. – Харьков: КримАрт, 1998., 340 с.
    154. Зеленецкий В.С. Отказ прокурора от государственного обвинения. Учебное пособие. - Харьков: Харьковский юр. инст. им. Дзержинского, 1979, 116 с.
    155. Зеленецький В.С. Правова природа і функціональне призначення дослідчого провадження по заявах і повідомленнях про злочин // Вісник Академії правових наук України.-№3.
    156. Зеленецкий В.С. Функциональная структура прокурорской деятельности.-Х.,1978.
    157. Зеленецький В.С. Проблемы инициации юридического процесса // Проблемы социалистический законности.-Х.,1988.-Вып.22.
    158. Зеленин Р.С. Значение мнения потерпевшего при отказе прокуратуры от обвинения // Журнал российского права, 2002. -№5.
    159. Зинатулин З.З. Общие проблемы обвинения и защиты по уголовным делам.-Ижевск:Изд-во Удмуртского университета, 1989, 79 с.
    160. Змагальність чи ілюзія? Семінар “Суд та сторони процесу у кримінальному судочинстві: змагальність та відкритість”. // Юридичний вісник України, 2003..-№15(407).-12-18 квітня.
    161. Зорин Г.А. Стратегическая программа криминалистического развития концепции уголовно-процессуальной состязательности и ее методологии (традиционные и нетрадиционные подходы) //Актуальні проблеми сучасної криміналістики.: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, 19-21 вересня 2002 р., - Сімферополь-Алушта / МВС України, НАВСУ, КЮІ.-Сімферополь: ДОЛЯ , 2002.
    162. Зусь Л.Б. Механизм уголовно-процессуального регулирования. Общая характеристика основных елементов. Учебное пособие- Владивосток: Дальневост. Владивост. ун-т. , 1976- 107 с.
    163. Калиновский Б.К. Законность и типы уголовного процесса // Дисс.канд.юрид наук. СПб, 1999.
    164. Капустин А.А. Реформа советского предварительного расследования: сущность, предпосылки, основные направления.. Дисс...канд. юрид. наук.- СПб., 1992.
    165. Капустинський В.А. Істина як важливий елемент розвитку судочинства // Вісник Верховного Суду України., 2004. -№11(51).
    166. Каткова Г.В., Кожевніков Г.К. Конституція України і принципи кримінального судочинства // Вісник Університету внутрішніх справ, 1997.-Випуск 2.
    167. Качалова О.В. Уголовный процесс. Ученик / Под общ.ред. В.М.Лебедева. М.: ИТК “Дашков и К”, 2004. -776 с.
    168. Квартин Ю. О гарантиях прав адвоката // Социалистическая законность, 1989.-№9.
    169. Келина С.Г., Кудрявцев В.Н. Принципы советского уголовного права. М.:Наука, 1988.- 176 с.
    170. Кларк Р. Преступность в США. Замечания по поводу ее природы, причин предупреждения и контроля. -М.: Книжная находка, 2002.-420 с.
    171. Клейнман А.Ф. Советский гражданский процесс. - М.:Изд. Московского университета,1954.- 407 с.
    172. Ковалевский М. Историко-сравнительный метод в юриспруденции и приемы изучения истории права. -М.: Типография Ф.Б. Миллера, 1880.
    173. Ковтун Н.Н.И состязательность, и поиск истины // Рос.юстиция,1997.-№7.
    174. Кожевников И. Принципы состязательности и равноправия сторон в уголовном процессе// Российская юстиция.-№12.
    175. Кожевников И. Упорядочить полномочия следователя // Российская юстиция, 1997.- №12.
    176. Козюбра Н.И. Понятие и структура методологии юридической науки // Методологические проблемы юридической науки. - К., 1990.
    177. Кокорев Л.Д. Судебная реформа: идеи и реальность // Юридические зап. Вып.1. Проблемы судебной реформы. –Воронеж, 1994.
    178. Кокорев Л.Д. Участники правосудия по уголовным делам.-Воронеж:Изд-во Воронежзкого ун-та, 1979.- 125 с.
    179. Комарова Н.А., Лукашевич В.З. Принцип состязательности и равноправия сторон должен быть эффективным средством установления объективной истины в судебном разбирательстве. // Правоведение, 2001.-№ 4.-С.
    180. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / Отв. ред. Козак Д.Н., Мизулина Е.Б.-М.: Норма, 2002.- 1039 с.
    181. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / Под ред. А.В.Смирнова, К.Б. Калиновского. -СПб: «Питер», 2003.- 1008 с.
    182. Конвенція про захист прав людини та основних свобод // Голос України, 10 січня 2001 року.- № 3(2503).
    183. Кони А.Ф. Собрание сочинений в 8 т./ Под общ.ред. Базанова и др. Т.1.-М.: Юрид. литература, 1969.- 567 с.
    184. Конституция Российской Федерации и ее толкование Конституционным Судом РФ // Уголовное право, 1999. - №1.
    185. Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 1997-2001. Книга 1.- К.,2001.
    186. Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 1997-2001. Книга 2.- К.,2001.
    187. Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 1997-2002. Книга 3.- К.,2002.
    188. Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 1997-2002. Книга 4.- К.,2004.
    189. Конституція України. Вид-во інституту законодавства Верховної Ради України.- К.,2001.
    190. Конституція України: Науково-практичний коментар / Ред.кол. Тацій В.Я., Битяк Ю.П., Грошевий Ю.М. та ін..-Х..: Право. К., Концерн Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003.- 800 с.
    191. Концепція розвитку правосуддя в Україні на 2005-2015 роки. Центр політико-правових реформ. -К.:Право, 2005.
    192. Копылова О.П. Проверка заявлений и сообщений о преступлениях // Автореф. дисс…канд.юрид.наук. -СПб, 1999.
    193. Кореневский Ю.В. Доказывание в уголовном процессе (закон, теорія, практика) // Доказывание в уголовном процессе : традиции и современность.- М., 2000.
    194. Корецкий И. Этика судебных споров // Социалистическая законность, 1976. -№1.
    195. Коржанский М.Й. Очерки теории уголовного права.-Волгоград: Высшая следственная школа., 1992. - 92 с.
    196. Коржанський М.Й. Нариси уголовного права.-К.:ТОВ „Генеза”, 1999.-208 с.
    197. Корнева Т.Н. Изменения в статус обвиняемого: некоторые аспекты // Материалы международной научно-практической конференции, посвященной принятию нового УПК РФ. МГЮА.: М., Изд-во «Профобразование», 2002.
    198. Коряковцев В.В. Защитительная речь в суде присяжних. // Правоведение, 2002.-№2.
    199. Котик З. Участь прокурора в стадії попереднього розгляду кримінальної справи // Прокуратура. Людина. Держава., 2005. -№ 3(45).
    200. Кримінальна справа № 9305404 //Архів Тячівського районного суду Закарпатської області.
    201. Кримінальна справа №9102801 // Архів Закарпатського апеляційного суду.
    202. Кримінальний процес України: Підручник для студентів юрид.спец. вищ.закладів освіти/ За ред. Ю.М.Грошевого та В.М.Хотенця.-Х.:Право, 2000.- 494 с.
    203. Кримінально-процесуальний кодекс України. Офіційний текст, прийнятий ВР України 05.04.2001р. - Офіційне видання. –К.: Видавничий Дім ІнЮре, 2001.- 336 с.
    204. Кримінально-процесуальний кодекс України. Проект станом на 7 липня 2005 р., роздрукований за фінансової підтримки Департаменту юстиції США. -К., 2005.
    205. Кудин Ф.М., Костенко Р.В. Достаточность доказательств в уголовном процессе. -Краснодар: Изд-во Кубанского гос. агр. ун-та., 2000.- 160 с.
    206. Куйбіда Р. Реформування правосуддя в Україні: стан і перспективи: Монографія.-Київ: Атіка, 2004.
    207. Курс советского уголовного процесса. Общая часть // Под ред. А.Д.Бойкова и И.И.Карпеца.М.: Юрид. лит., 1989.- 639 с.
    208. Курс советского уголовного процесса. Учебник. //Под ред. Демидова И.Ф. и др.- М.: Юрид. лит.,1989.- 640 с.
    209. Куцова Э.Ф. Советская кассация как гарантия законности в правосудии.-М.: Госюриздат,1957.- 228 с.
    210. Куцова Э.Ф. Уголовный процес России: истина и состязательность // Законодательство, 2002.- № 9.
    211. Куцова Э.Ф. Гарантия прав личности в советском уголовном процессе. Предмет, цели, содержание. -М. 1972
    212. Лазарева В.А. Предварительное судебное производство в уголовном процессе РФ. -Самара: Узд-во “Самарський університет”, 1999. -136 с.
    213. Ларин А.М. Истребование и предоставление предметов и документов в стадии расследования // Актуальные вопросы усовершенствования производства следственных действий.-Ташкент, 1982.
    214. Ларин А.М. Наш инквизиционный процесс // Судебная власть: надежды и реальность: Сб.науч.ст. –М., 1993.
    215. Ларин А.М. О принципах уголовного процесса и гарантиях прав личности в проектах УПК 1997 г. // Российская юстиция, 1997. -№9.
    216. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу: процессуальные функции. М.: Юрид. литература, 1986.- 160 с.
    217. Лившиц Ю.Д., Даровских С.М. Вопросы принципа состязательности в стадии предварительного расследования. // Следователь, 2002.-№8.
    218. Лисицин Р.Д. Защитник подозреваемого на стадии предварительного расследования. Дисс…канд. юрид. наук. - М.,1998.
    219. Лобанов А.П. Правоотношения адвоката-защитника со следователем и лицом, производящим дознание. -Тверь: Гос. университет/ТОО «Шерна», 1994.-110 с.
    220. Лобач В. Державне обвинувачення у світлі міжнародних стандартів. Організація його підтримання в Україні на сучасному етапі // Прокуратура. Людина. Держава, 2004.-№5.
    221. Лобойко Л. Поняття принципу диспозитивіності в кримінальному процесі.// Вісник Академії правових наук України. -Харків, 2003. -№4(35).
    222. Лобойко Л.М. Допустимість спрощення судового розгляду справи у кримінальному процесі змішаної форми // Судова реформа в Україні. Проблеми і перспективи.: Матеріали наук.-практ. конф. 18-19 квітня 2002 року в м.Харків - К.-Х.: Юрінком Інтер, 2002.- 286 с.
    223. Лобойко Л.М. Принцип диспозитивності в кримінальному процесі України. Монографія. – Дніпропетровськ: Ліра ЛТД., 2004.-216 с.
    224. Лубшев Ю.Ф. Адвокат в уголовном процессе. Учебно-практическое пособие.-М.:Юрист, 1997.- 408 с.
    225. Лукашевич В.З. Советский уголовный процесс.- Ленинград: Изд-во Ленинградского университета, 1989.- 472 с.
    226. Лукашевич В.З. Установление уголовной ответственности в советском уголовном процессе. – Ленинград: Изд-во Ленинградского университета, 1975, 193 с.
    227. Лукашевич В.З., Чичканов А.Б. Принцип состязательности и равноправия сторон в новом УПК РФ // Известия вузов. Правоведение, 2002.-№2.
    228. Лукьянов И. Основные начала и формы уголовного судопроизводства // Юридический журналъ, 1864. -№9
    229. Лупинская П.А. Законность и обоснованность решений в уголовном судопроизводстве. -М.: Всесоюзн. юр. заочный институт, 1972.- 79с.
    230. Лупинская П.А. Принципы уголовного процесса. // Юридический вестник, 1995.-№31.
    231. Лысый В.П. Единство теории и практики в материалистической диалектике.-Львов: Вища школа, 1986.- 127 с.
    232. Макаркин А.И. Состязательность на предварительном следствии. –СПб: Юрид. центр „Пресс”, 2004.- 265 с.
    233. Макаров А.М., Алексеева Л.Б. Каким быть уголовному процессу. // Советское государство и право, 1990.-№11.
    234. Маланчук П. Проблеми здійсн
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины