ПРИМИРЕННЯ СТОРІН У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ :

Краткое описание

З М І С Т
Вступ........................................................................................................................4

Розділ 1
Сутність і значення примирення сторін у кримінальному процесі...............................................................................................................................13
1.1. Сутність примирення сторін як нереабілітуючої підстави закриття кримінальної справи........................................................................................................13
1.2. Становлення і розвиток примирення сторін у кримінальному судочинстві.......................................................................................................................30
1.3. Співвідношення примирення сторін у справах публічного та приватного обвинувачення..................................................................................................................49
Висновки до розділу..............................................................................................64

Розділ 2
Процесуальна форма та умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням сторін....................................................66
2.1. Примирення сторін - альтернативна процесуальна форма звільнення від кримінальної відповідальності........................................................................................66
2.2. Умови закриття кримінальних справ у зв'язку з примиренням сторін..................................................................................................................................80
2.3. Роль потерпілого при розв'язанні кримінально-правового конфлікту у зв’язку з примиренням сторін.........................................................................................96
Висновки до розділу.............................................................................................116

Розділ 3
Вдосконалення порядку реалізації примирення сторін у кримінальному процесі України.............................................................................................................118
3.1. Характеристика злочинів та процесуальні особливості можливості застосування примирення сторін у кримінальних справах про злочини середньої тяжкості та тяжкі............................................................................................................118
3.2. Вдосконалення процедури примирення сторін у кримінальному процесі України............................................................................................................................137
3.3. Процесуальний порядок і фіксація правових наслідків закриття кримінальних справ у зв’язку з примиренням сторін.................................................167
Висновки до розділу.............................................................................................191
Висновки..............................................................................................................193
Список використаних джерел..........................................................................198
Додатки................................................................................................................220

ВСТУП

Інтеграція України в Європейське співтовариство та побудова України як демократичної, соціальної, правової держави нерозривно пов'язані з приведенням вітчизняного законодавства у відповідність із загальновизнаними міжнародними стандартами прав людини. Особливо це стосується сфери кримінального судочинства, де знаходить свій прояв охорона найбільш важливих конституційних прав, свобод та інтересів громадян при розслідуванні злочинів.
Сучасна міжнародна концепція захисту прав людини свідчить про тенденції відмови держави від виключно каральної реакції на злочин, коли права не тільки обвинувачених, а і потерпілих, не завжди забезпечуються належним чином.
Актуальність теми. На даний час кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України, яке хоч і враховує низку положень міжнародно-правових актів з питань медіації та відновлювального правосуддя, зокрема, Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою (прийнята резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року), Резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН 2000/14 "Основні принципи застосування програм відновлювального правосуддя в кримінальних справах" від 27 липня 2000 року, Рамкового рішення Ради Європейського Союзу "Про становище жертв злочину у кримінальному судочинстві" від 15 березня 2001 року, Рекомендації № R (87) 18 "Відносно спрощення кримінального судочинства" (прийнята Комітетом міністрів Ради Європи від 17 вересня 1987 року), Рекомендації № R (99) 19 "Посередництво у кримінальних справах" (прийнята Комітетом міністрів Ради Європи від 15 вересня 1999 року), потребує вдосконалення.
Над загальними проблемами забезпечення прав особи при звільненні від кримінальної відповідальності і закритті кримінальних справ працювали такі відомі вітчизняні та зарубіжні вчені, як: Ю.П. Аленін, С.А. Альперт, А.С. Барабаш, С.М. Благодир, О.В. Гріненко, Ю.М. Грошевий, В.В. Дорошков, Т.Д. Дубінін, А.Я. Дубинський, Н.В. Жогін, В.С. Зеленецький, Т.В. Каткова, С.І. Катькало, С.Г. Кєліна, Г.К. Кожевніков, В.З. Лукашевич, М.М. Михеєнко, Я.О. Мотовіловкер, І.Л. Петрухін, П.П. Підюков, В.М. Савицький, М.С. Строгович, Г.О. Усатий, Д.В. Філін, С.А. Шейфер, Н.А. Якубович та інші. Кримінально-процесуальний кодекс України у 2001 році був доповнений новою нормою – ст. 8, яка передбачає примирення сторін у справах публічного обвинувачення. Законодавець, закріпивши у матеріальному праві України норму (ст. 46 КК України), що формулює передумови для застосування примирення між потерпілим та обвинуваченим (підсудним), не визначив необхідних положень щодо порядку її реалізації у процесуальному праві. Це створює певні складнощі в її практичному застосуванні при розслідуванні злочинів. Окрім того, в чинному КПК України відсутні правові приписи щодо форми примирення між потерпілим і особою, яка вчинила злочин; процедури примирення на досудовому слідстві; строку, який відводиться для вирішення конфлікту; суб'єктів проведення примирення між сторонами (слідчий або спеціально уповноважена на це особа - медіатор); засобів забезпечення потерпілому відшкодування завданої шкоди. Окремі питання примирення сторін в кримінальному процесі у своїх роботах розглядали Х.Д. Алікперов, Ю.В. Баулін, Л.М. Володіна, І. А. Войтюк, Л.В. Головко, О.А. Губська, О.Ф. Ковітіді, Л.В. Лобанова, В.Т. Маляренко, В.В. Свєрчков, В.М. Трубников, але комплексних цілісних досліджень з цієї проблеми до останнього часу не проводилося, не розроблялися і шляхи удосконалення порядку примирення сторін.
Саме це свідчить про актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану проведення актуальних наукових досліджень кафедри кримінального процесу Харківського національного університету внутрішніх справ , напрямків, визначених Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України № 1376 від 25 грудня 2000 року, Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 років, схвалених вченою радою НУВС (протокол № 3 від 23 березня 2001 року (п. 1.4.)), Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 року № 755 (п. п. 4, 11).
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у комплексному науковому аналізі проблем реалізації умов та порядку застосування примирення сторін у кримінальному процесі України та звільнення особи від кримінальної відповідальності і закриття кримінальної справи за цією підставою, а також визначення шляхів удосконалення кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування в цій частині.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі задачі:
- проаналізувати норми діючого кримінального та кримінально-процесуального права, що регулюють питання звільнення обвинуваченого (підсудного) від кримінальної відповідальності і закриття кримінальної справи у зв’язку з примиренням сторін;
- простежити історико-правовий аспект розвитку підстав про примирення сторін у кримінальному судочинстві;
- проаналізувати теоретичні питання, пов’язані з закриттям кримінальних справ у зв’язку з примиренням обвинуваченого (підсудного) з потерпілим;
- дослідити практику застосування слідчими та судом правових підстав закриття кримінальних справ у зв’язку з примиренням сторін, виявити складнощі в їх реалізації;
- з'ясувати, використовуючи загальну методологічну основу наукового дослідження, сутність, значення та зміст процесу примирення в кримінальному судочинстві;
- розглянути умови, за якими можливе винесення рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи у зв'язку з примиренням сторін;
- визначити суб'єктний склад правовідносин, які виникають під час примирення сторін, та дослідити систему гарантії прав та законних інтересів основних їх учасників;
- розробити рекомендації органам досудового слідства на основі вивчення і узагальнення слідчої та судової практики, відносно закриття кримінальних справ на підставі ст. 8 КПК України, для ефективного застосування норм про примирення сторін при розслідуванні злочинів;
- дати характеристику справ про злочини, стосовно яких є можливість застосувати примирення сторін та виявити його правові наслідки;
- запропонувати шляхи вдосконалення реалізації умов та порядку застосування примирення обвинуваченого (підсудного) з потерпілим та внести рекомендації до відповідних Комітетів Верховної Ради України щодо удосконалення в цій частині чинного кримінального, кримінально-процесуального законодавства України та проекту КПК України.
Об’єкт дослідження - суспільні відносини між суб’єктами кримінально-процесуальної діяльності при звільненні особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням сторін.
Предметом дослідження є сукупність правових норм, які регламентують умови та порядок застосування примирення сторін у кримінальному процесі України.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Дослідження проводилося із застосуванням загального діалектичного методу наукового пізнання дійсності, який дозволяє розглядати правові явища у їх розвитку, взаємозв’язку та взаємодії, аналізувати ефективність діючих правових норм. У процесі роботи використовувалися і окремі наукові методи: історичний, порівняльно-правовий, формально-логічний, статистичний, метод моделювання і прогнозування. Історичний метод застосовувався для вивчення становлення і розвитку норм про примирення сторін у кримінальному процесі. Порівняльно-правовий метод використано для виявлення особливостей застосування підстави про примирення сторін у різні періоди часу в країнах світу. Формально-логічний метод застосовано при визначенні таких понять, як "примирення", "договір про примирення сторін" та ін. Для визначення перспектив розвитку примирення сторін в Україні було використано метод моделювання та прогнозування. За допомогою статистичного методу було зібрано і використано у дослідженні дані слідчої та судової статистики.
Теоретичну основу дослідження становлять наукові праці з історії, філософії, теорії держави та права, кримінології, логіки, лінгвістики, цивільного, кримінального, кримінально-процесуального права.
Нормативну та інформаційну базу дослідження складають: Конституція України, Кримінальний кодекс України , Кримінально-процесуальний кодекс України, проект Кримінально-процесуального кодексу України, Модельний КПК для держав - учасниць СНД, постанови Пленуму Верховного Суду України, відомчі нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, норми міжнародного права, в яких закріплено стандарти кримінального правосуддя, зокрема, Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою (прийнята резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року), Віденська декларація про злочинність та правосуддя (прийнята резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 4 грудня 2000 року), Рекомендація № R (85) 11 "Відносно положення потерпілого в рамках кримінального права та кримінального процесу" (прийнята Комітетом міністрів Ради Європи від 28 червня 1985 року), Рекомендація № R (87) 18 "Відносно спрощення кримінального судочинства" (прийнята Комітетом міністрів Ради Європи від 17 вересня 1987 року), Рекомендація № R (99) 19 "Посередництво у кримінальних справах" (прийнята Комітетом міністрів Ради Європи від 15 вересня 1999 року).
Емпіричну базу дослідження становлять результати вивчення матеріалів 297 кримінальних справ про злочини невеликої тяжкості, 84 постанови про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з його примиренням з потерпілим та 28 постанов суду про закриття кримінальної справи у зв'язку з примиренням обвинуваченого (підсудного) з потерпілим, провадження по яких здійснювалось на території України, судова практика і статистика Верховного Суду України, опублікована в офіційних виданнях, а також анкетування з питань дисертаційного дослідження 100 слідчих і начальників слідчих підрозділів УМВС України Харківської області та 19 суддів Автономної республіки Крим.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше після прийняття нового Кримінального кодексу та відповідних змін і доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України 2001 року, спираючись на положення теорії кримінального процесу й узагальнення досвіду слідчо-судової практики, на монографічному рівні комплексно досліджено процесуальний порядок закриття кримінальних справ у зв'язку з примиренням обвинуваченого (підсудного) з потерпілим та запропоновано шляхи його вдосконалення.
У дисертації отримано такі основні положення і висновки, які мають певний ступінь наукової новизни:
- удосконалено поняття примирення сторін у кримінальному процесі України, визначено його значення при врегулюванні кримінально-правових конфліктів як добровільного волевиявлення потерпілої від злочину особи на прощення обвинуваченого (підсудного) та досягнення з ним згоди відносно порядку, розміру, засобів та умов усунення шкоди, яка була заподіяна злочином, і здобуття між ними миру;
- дістало подальшого розвитку положення щодо відмінностей між підставами закриття справи публічного та приватного обвинувачення, враховуючи відмінності у порядку, формах та наслідках примирення, підкреслено, що примирення у справах публічного обвинувачення, з огляду на природу обвинувачення, обумовлено більшою кількістю процесуальних гарантій прав потерпілого і обвинуваченого (підсудного);
- наведено додаткові аргументи щодо погляду на кримінально-процесуальну діяльність по закриттю кримінальних справ у зв’язку з примиренням обвинуваченого (підсудного) з потерпілим, як на прояв диференціації кримінально-процесуальної форми; пропонується розглядати її в як самостійне провадження;
- вперше запропоновано низку заходів щодо удосконалення процедури закриття кримінальної справи у зв’язку з примиренням обвинуваченого (підсудного) з потерпілим (наприклад, наділити потерпілого відповідними правами у справах, які можуть бути вирішені у порядку, передбаченому ст. 8 КПК України, можливість зупинення кримінальної справи для здійснення примирення, додатково обґрунтовано положення щодо залучення до вирішення справи сторонами посередника (медіатора) і наділення його відповідним процесуальним статусом);
- запропоновано, з урахуванням імперативного характеру припису ст. 46 КК України, вважати обов'язком слідчого, прокурора виносити відповідну постанову про направлення справи до суду в порядку ст. 8 КПК України, як додаткову гарантію права обвинуваченого на розгляд справи в розумні строки, та визначено, що для забезпечення процесуальної самостійності слідчого при прийнятті такого рішення прокурор його затверджує, а не дає згоду;
- визначено зміст і форму основних процесуальних документів, які складаються під час провадження по справах даної категорії (договору про примирення сторін; постанови слідчого про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності; постанови судді про звільнення особи від кримінальної відповідальності і закриття кримінальної справи у зв’язку з примиренням сторін; заяви потерпілого про обставини вчиненого злочину);
- дістало подальшого розвитку положення щодо вдосконалення системи гарантій забезпечення відшкодування потерпілому заподіяної злочином шкоди завдяки використанню норм цивільного права, що передбачають визначення розміру та порядку відшкодування, а також представництво та захист прав неповнолітніх і недієздатних потерпілих;
- наведено додаткові аргументи щодо можливості застосування примирення у злочинах середньої тяжкості та тяжких, як аспекту гуманізації кримінального судочинства з таким значенням: обставини, котра пом’якшує кримінальну відповідальність особи, підстави для призначення більш м’якого виду покарання або для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням чи для зміни виду та розміру призначеного покарання, якщо примирення сталося вже після набуття вироком законної сили;
- на підставі отриманих у ході дослідження результатів розроблено пропозиції щодо внесення змін і доповнень до кримінально-процесуального законодавства (проекту КПК України), яке регулює питання про примирення обвинуваченого (підсудного) з потерпілим у кримінальному процесі.
Практичне значення одержаних результатів полягає у наступному:
– сформульовані в дисертації пропозиції щодо застосування норм про примирення сторін сприятимуть підвищенню ефективності механізму їх реалізації у слідчій, прокурорській та судовій практиці та підвищенню рівня забезпечення прав та законних інтересів потерпілих, обвинувачених (підсудних);
– теоретичні висновки по удосконаленню норм про примирення сторін можуть бути враховані в ході законотворчого процесу;
– висновки, які містяться в роботі, мають певне значення для розвитку положень теорії кримінально процесу і їх можна застосовувати у навчальному процесі юридичних факультетів вищих навчальних закладів, у практичній діяльності слідчих підрозділів та судових органів України.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у доповідях і повідомленнях на науково-практичних конференціях: "Наука в Національному університеті внутрішніх справ: здобутки та перспективи" (м. Харків, 17 травня 2002 року), "Про місце та роль органів досудового слідства в системі кримінального судочинства України та шляхи його реформування" (м. Київ, 31 січня 2003 року), у ХІ Міжвузівській студентській конференції "Наука і вища освіта" (м. Запоріжжя, 15 - 16 травня 2003 року), "Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (м. Харків, 20 червня 2003 року), "Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених" (м. Харків, 23 квітня 2004 року), "Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених" (м. Харків, 25 травня 2005 року).
Результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри кримінального процесу Харківського національного університету внутрішніх справ і використовуються в методичній, науково-дослідній роботі кафедри кримінального процесу Харківського національного університету внутрішніх справ та в навчальному процесі під час читання лекцій, проведення практичних і семінарських занять з курсу "Кримінальний процес" та "Досудове слідство в органах внутрішніх справ".
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковано в чотирьох статтях у наукових фахових виданнях та чотирьох тезах конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На основі проведеного дослідження, стосовно наукових та практичних проблем щодо підстав та порядку примирення сторін у кримінальному процесі України при провадженні досудового слідства та судового розгляду по кримінальних справах, з урахуванням поставлених цілей і задач, отримано наступні результати, які сприятимуть вдосконаленню норм про примирення сторін у кримінальному судочинстві, а також підвищенню рівня правової захищеності осіб, які залучаються до кримінального судочинства:
1. На сучасному етапі розвитку українського суспільства у сфері правового регулювання відносин між громадянами значна увага приділяється пошуку форм і можливостей, що стимулюють позитивну діяльність суб’єктів кримінального процесу, обираючи компромісні шляхи вирішення конфліктів. Передбачені у КК України підстави, а у КПК України порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням обвинуваченого (підсудного) з потерпілим - є проявом принципу справедливості та гуманізму права, що втілюється у кримінальному судочинстві та реалізується в діяльності слідчого, прокурора, суду, про що свідчать умови і сам механізм кримінально-процесуальної діяльності в цьому випадку, що відповідає побудові кримінального процесу України у відповідності зі ст.ст. 3, 6, 19, 55 Конституції України.
2. Примирення - це вигідний процес не тільки потерпілій і обвинуваченій стороні, але і суспільству в цілому, який веде до встановлення добрих відношень між людьми, запобіганню насилля та жорстокості, зменшенню витрат правосуддя, збільшенню ролі суспільства в профілактиці правопорушень. Важливим є чітке закріплення поняття примирення у Законі як добровільного волевиявлення потерпілої від злочину особи на прощення обвинуваченого (підсудного), та досягнення з ним згоди відносно порядку, розміру, засобів та умов усунення шкоди, яка була заподіяна злочином, і здобуття між ними миру.
3. Враховуючи історичний розвиток та значення примирення сторін (звільнення особи від винесення негативної оцінки її поведінки у формі обвинувального вироку і не застосовування заходів кримінального впливу до особи, виправлення особи, з урахуванням того, що вона не становить великої суспільної небезпеки, відшкодовування завданої злочином шкоди, забезпечення попередження нових правопорушень з боку особи), слід відзначити його велике соціальне зазначення для підтримання миру й спокою в суспільстві. Надання законодавцем потерпілому права вирішувати питання про шляхи подолання виниклого конфлікту, свідчить про підвищену охорону законодавцем прав та законних інтересів даної особи, що охоплюється задачами кримінального судочинства (ст. 2 КПК України).
4. В основі концепції кримінально-процесуального примирення в Україні покладено можливість реагування на злочинну поведінку, шляхом розв’язання конфлікту між обвинуваченим, підсудним, потерпілим та суспільством поза межами кримінального судочинства, що за формою подібне до європейського варіанту медіації. Але відсутність відповідної наявності сторін (потерпілий, обвинувачений, медіатор) не дозволяє належним чином реалізовувати резерви, закладені у примирення (ст. 46 КК), яке, на відміну від справ приватного обвинувачення, є відображенням сучасних уявлень про засоби врегулювання публічних кримінально-правових конфліктів та є його оптимальною формою.
5. Примирення обвинуваченого, підсудного з потерпілим є проявом диференціації кримінально-процесуальної форми, оскільки виступає заміною (альтернативою) кримінальному переслідуванню, як традиційній реакції держави на злочин і утворює особливий процесуальний механізм розв’язання кримінально-правових конфліктів та подолання шкідливих наслідків злочину, застосування якого залежить від сукупності умов, що роблять можливим наявність відповідної процесуальної діяльності обвинуваченого, потерпілого, слідчого, прокурора, судді (ст.ст. 7¹, 8, 232¹, 248, 282 КПК України) і досягнення ними певного становища (примирення, звільнення від кримінальної відповідальності). Кримінально-процесуальну діяльність щодо закриття справ у зв’язку з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим пропонується розглядати в якості самостійного провадження, як прояв диференціації кримінально-процесуальної форми.
6. Зазначається, що існуючі відмінності між справами публічного та приватного обвинувачення, враховуючи відмінності у порядку, формах та наслідках примирення обумовлюють необхідність їх розрізнення. Також підкреслюється, що примирення у справах публічного обвинувачення, з огляду на природу обвинувачення, обумовлено більшою кількістю процесуальних гарантій прав потерпілого.
7. Основними напрямками вдосконалення примирення сторін у кримінальному процесі України слід вважати:
- визначення змісту та форми примирення у письмовому договорі, що сприятиме прийняттю правильних та обґрунтованих рішень по кримінальній справі та забезпечить потерпілому відшкодування всіх заподіяних злочином збитків у повному обсязі;
- процесуальні позиції потерпілого необхідно зміцнити, шляхом наділення його відповідними повноваженнями у справах, які можливо закрити у порядку, передбаченому ст. 8 КПК України (наприклад, потерпілий має право на примирення з обвинуваченим (підсудним) та (або) на відмову підтримувати обвинувачення у справах приватного обвинувачення і у випадках, коли прокурор відмовився від обвинувачення), а обвинуваченого такими правами: 1) знати про підстави звільнення від кримінальної відповідальності й обставини, які пом’якшують кримінальне покарання; 2) примиритися з потерпілим та вимагати врахування примирення при вирішенні справи по суті;
- встановлення граничного часу впродовж якого можливо здійснити примирення, а також можливість зупинення провадження по справі для проведення медіації;
- розглядаючи процесуальну діяльність щодо закриття кримінальних справ зі звільненням особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням сторін як самостійне провадження, а для досудового слідства - окрему форму його закінчення необхідно: докладно регламентувати зміст як постанови слідчого про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, так і постанови судді про звільнення особи від кримінальної відповідальності і закриття кримінальної справи у зв’язку з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим;
- з урахуванням імперативного характеру припису ст. 46 КК України, вважати обов'язком слідчого, прокурора виносити відповідну постанову про направлення справи до суду в порядку ст. 8 КПК України, як додаткову гарантію права обвинуваченого на розгляд справи в розумні строки, та визначено, що для забезпечення процесуальної самостійності слідчого при прийнятті такого рішення прокурор його затверджує, а не дає згоду;
- досягти належного забезпечення інтересів потерпілого і обвинуваченого під час провадження по справі, яку можливо закрити на підставі примирення сторін, завдяки наявності у правовідносинах між ними третьої сторони - посередника з наділенням його відповідним процесуальним статусом (прав та обов'язків).
8. Гуманізація кримінального судочинства у відповідності з сучасними соціальними реаліями дає підстави вважати доцільним розширення сфери застосування примирення сторін на деякі злочини середньої тяжкості та у виключних випадках - тяжкі злочини.
9. У недалекому майбутньому примирення сторін повинно стати одним з інститутів кримінального процесу стосовно розв’язання кримінально-правових конфліктів, що відповідатиме гуманності нашого судочинства, тому в слідчий та судовій практиці необхідно забезпечити дієвість цієї норми і вжити заходи для розширення такої практики, яка буде сприяти підвищенню рівня захисту прав та законних інтересів особи, профілактичної роботи правоохоронних органів, ефективній боротьбі зі злочинами та запобіганню їх шкідливих наслідків.
10. Пропонується передбачити у КПК України спеціальну форму заяви потерпілого про обставини вчиненого злочину, яка повинна містити інформацію про всі відомості щодо обставин події (місце, час вчинення злочину, дані про особу, яка запідозрена у вчиненні злочину та ін.). А також визначити зміст та форму процесуальних документів, які складаються під час провадження по справах даної категорії (договору про примирення сторін; постанови слідчого про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності; постанови судді про звільнення особи від кримінальної відповідальності і закриття кримінальної справи у зв’язку з примиренням сторін; заяви потерпілого про обставини вчиненого злочину; постанови про допуск медіатора до участі у справі; підписки медіатора про нерозголошення даних досудового слідства та інформації про осіб-сторін медіації), які є гарантією як дотримання прав сторін (обвинуваченого, підсудного, потерпілого), так і прийняття законних та обґрунтованих рішень по справі.
11. Визначено необхідність створення "Української координаційної ради з питань медіації", завданням якої буде контроль за медіаційною діяльністю, навчання медіаторів та їх акредитація. Запропоновано низку її повноважень, оскільки без цього неможливе виконання покладених на неї завдань (забезпечення підготовки і підвищення кваліфікації медіаторів, вносити пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань примирення сторін у кримінальних справах, розробляти положення, інструкції та інші нормативні акти, які регламентують діяльність служби примирення у кримінальних справах).
12. Вказується, що вдосконалення системи гарантій забезпечення відшкодування потерпілому заподіяної злочином шкоди може відбуватися завдяки використанню норм цивільного права, що передбачають визначення розміру та порядку відшкодування, а також представництво та захист прав неповнолітніх і недієздатних потерпілих (ст.ст. 1166, 1177, 1202, 1203, 1204, 1206, 1208 ЦК України).
13. Розроблено пропозиції щодо внесення змін і доповнень до ст.ст. 8, 32, 49 КПК України та наділення його новими ст.ст. 8¹, 248¹ і відповідними статтями проекту КПК України, а також запропонована нова редакція ст. 46 КК України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
2. Судебная власть / Под редакцией И.Л. Петрухина. - М.: ТК Велби, 2003. - 720 с.
3. Стефанюк В.С. Судова система України та судова реформа. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 176 с.
4. Декларация основных принципов правосудия для жертв преступления и злоупотребления властью // Советская юстиция. - 1992. - № 9 - 10. - С. 39-40.
5. Венская декларация о преступности и правосудии: ответы на вызовы ХХІ века // Права людини і професійні стандарти для працівників пенітенціарної системи в документах міжнародних організацій. - К.: Сфера, 2002. - 293 с.
6. Комитет министров - государствам-членам относительно положения потерпевшего в рамках уголовного права и уголовного процесса: Рекомендация № R (85) 11 принята Комитетом министров 28 июня 1985 года на 387-м заседании заместителей министров // Российская юстиция. - 1997. - № 7. - С. 6-7.
7. Комитет министров - государствам-членам относительно упрощения уголовного правосудия: Рекомендация № R (87) 18 принята Комитетом министров 17 сентября 1987 года на 410-м заседании заместителей министров // Российская юстиция. - 1997. - № 8. - С. 2-5.
8. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 8 "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві" // Юридичний Вісник України. - 31 січня - 6 лютого 2004. - № 8 (48). - С. 27-30.
9. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів" // Вісник Верховного Суду України. - 2004. - № 8 (48). - С. 6-10.
10. Гуценко К.Ф., Головко Л.В., Филимонов Б.А. Уголовный процесс западных государств. Изд. 2-е, доп. и исп. – М.: Издательство "Зерцало", 2002. – 528 с.
11. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 25-26. - Ст. 131.
12. Грошевий Ю. М. Проблеми удосконалення законодавства, що регулює кримінально-процесуальну діяльність. // Вісник Академії правових наук України. - 2003. - № 2 (33)-3 (34). - С. 686-698.
13. Филин Д.В. Прекращение уголовного дела с освобождением обвиняемого от уголовной ответственности // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. - Вип. 55. – С. 148-153.
14. Грошевой Ю.М. Судебная реформа в Украине: современное состояние и перспективы развития // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.-практ. конф., 18-19 квітня 2002 р., м. Харків / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. - К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002. - С. 9-12.
15. Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 296 с.
16. Усатий Г.О. Кримінально-правовий компроміс / Монографія. - К.: Атіка, 2001.-128 с.
17. Головко Л.В. Альтернативы уголовному преследованию в современном праве. СПб.: Издательство "Юридический центр Пресс", 2002. – 544 с.
18. Аликперов Х.Д. Преступность и компромисс. - Баку: Лм, 1992. - 196 с.
19. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1999. – 536 с.
20. Юридический энциклопедический словарь / Гл. ред. А.Я. Сухарев; Редкол.: Богуславський и др.–2-е изд., доп.-М.: Сов. энциклопедия, 1987. – 528 с.
21. Шумило М.Є. Реабілітація в кримінальному процесі України: Монографія. - Харків: Арсіс, 2001. - 320 с.
22. Мотовиловкер Я.О. Основания прекращения уголовного дела по реабилитирующим лицо мотивам // Советское государство и право. - 1972. - № 9. - С. 87-94.
23. Лукашевич В.З., Барабаш А.С. О характере деяния при прекращении уголовного дела по нереабилитирующим основаниям // Вестник Ленинградского университета. - 1985. - № 6. - С. 72-78.
24. Карпушин М.П., Курляндский В.И. Уголовная ответственность и состав преступления. – М.: Юридическая литература, 1974. – 231 с.
25. Колбая Г.Н. Соотношение предварительного следствия и судебного разбирательства. - М.: Юридическая литература, 1975. – 152 с.
26. Чувилев А., Безлепкин Б. Прекращение уголовных дел по нереабилитирующим основаниям // Социалистическая законность. - 1972. - № 6. - С. 25-29.
27. Благодир С.М. Закриття кримінальної справи в досудовому слідстві: навчальний посібник. - Тернопіль: 2001. – 112 с.
28. Грошевой Ю.М. Сущность судебных решений в советском уголовном процессе. - Харьков: Вища школа. Изд-во при Харьк. ун-те, 1979. - 144 с.
29. Губська О.А. Процесуальні питання звільнення особи від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. - К., 2002. - 19 с.
30. Келина С.Г. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности. - М.: Наука, 1974. – 232 с.
31. Строгович М.С. Право обвиняемого на защиту и презумпция невиновности. (Под ред. В.М. Савицкого.) - М.: Наука, 1984. - 143 с.
32. Рзаев А.А. Прекращение уголовного дела по нереабилитирующим основаниям в стадии предварительного расследования: Учебное пособие. – Караг.: Кар. ВШМ МВД СССР, 1982. – 76 с.
33. Хабарова Е.А. Некоторые аспекты прекращения уголовных дел по нереабилитирующим основаниям // Ученые записки: Сборник научных трудов Института государства и права. Вып. 3. Тюмень: Издательство Тюменского государственного университета, 2002. – С. 19-27.
34. Пидюков П.П. Отказ в возбуждении уголовного дела по нереабилитирующим основаниям: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Киевская высшая школа МВД СРСР им. Ф.Э. Дзержинского.- К., 1990. - 23 с.
35. Хруслова Л. Закриття кримінальних справ // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004.- № 1 (31).- С. 50-54.
36. Кожевников Г.К., Гриненко А.В. и др. Принцип презумпции невиновности и его реализация в досудебном уголовном процессе / А.В. Гриненко, Г.К. Кожевников, С.Ф. Шумилин. - Х., 1997. - 95, [2] c.
37. Барабаш А.С., Володина Л.М. Прекращение уголовных дел по нереабилитирующим основаниям в стадии предварительного расследования (ст.ст. 6-2 – 9 УПК РСФСР) / Под ред. И.Е. Карасева; Краснояр. гос. ун-т. – Томск: Изд. Томск. Ун-та, 1986. - 151 c.
38. Грошевой Ю.М. Освобождение от уголовной ответственности в стадии судебного разбирательства: Учеб. пособие. – Харьков, 1979. - 82 с.
39. Володина Л.М. Задачи уголовного судопроизводства и прекращение уголовных дел в стадии предварительного расследования по ст.ст. 6 - 9 УПК РСФСР // Вестник Ленинградского университета, - 1975. - № 17. - Выпуск 3. Серия: Экономика. Философия. Право. - С. 126-132.
40. Наден О.В. Спеціальні види звільнення особи від кримінальної відповідальності за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. - Х.: Право, 2003. - 224 с.
41. Божьев В. Прекращение дел на досудебных стадиях уголовного судопроизводства // Российская юстиция. - 1996. - № 5. - С. 21-22.
42. Ковітіді О.Ф. Звільнення від кримінальної відповідальності за нормами Загальної частини КК України: Навчальний посібник. - Сімферополь: Квадранал, 2005. - 224 с.
43. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - Київ - Харків: Юрінком Інтер - Право, 2002. - 416 с.
44. Скибицкий В.В. Освобождение от уголовной ответственности и отбывания наказания. - Киев: Наукова думка, 1987. - 184 с.
45. Фріс П.Л. Питання подальшого вдосконалення кримінального законодавства України // Наше право. - 2003. - № 1. - С. 12-20.
46. Михайленко О. Звільнення від кримінальної відповідальності // Юридичний вісник України. - 2002. - 8 - 24 червня. - С. 6.
47. Про практику застосування судами законодавства, що регулює закриття кримінальних справ // Вісник Верховного Суду України. - 2004. - № 2 (42). - С. 27-33.
48. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2004 році (за даними судової статистики // Вісник Верховного Суду України. - 2005. - № 5 (57). - С. 23-34.
49. Галкин Б.А. Советский уголовно-процессуальный закон. – М.: Госюриздат, 1962. – 255 с.
50. Жогин Н.В., Фаткуллин Ф.Н. Предварительное следствие в советском уголовном процессе.- М.: Юридическая литература, 1965. – 367 с.
51. Мотовиловкер Я.О. О принципах объективной истины, презумпции невиновности и состязательности процесса. – Ярославль, 1978. – 96 с.
52. Маляренко В.Т. Реалізація основних конституційних засад судочинства в кримінально-процесуальному законодавстві України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - Х., 1999.-19 с.
53. Танцюра О.В. Принцип презумпції невинуватості та проблеми його реалізації у процесуальних рішеннях слідчого: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Х., 1995. - 23 с.
54. Савицкий В.М. Прокурорский надзор за соблюдением законности в деятельности органов дознания и предварительного следствия / Под ред. чл. корр. АН СССР М.С. Строговича и госсоветника юстиции 3-го класса Г.Н. Александрова. - М.: Госюриздат, 1959. – 262 с.
55. Даев В.Г. Взаимосвязь уголовного права и процесса. - Л.: ЛГУ, 1982. – 112 с.
56. Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / Упоряд. Т. Яблонської. - К.: Сфера, 1999. - 342 с.
57. Заключение Комитета конституционного надзора СССР от 13 сентября 1990 года № 2 -8 "О несоответствии норм уголовного и уголовно-процессуального законодательства, определяющих основания и порядок освобождения от уголовной ответственности с применением мер административного взыскания или общественного воздействия, Конституции СССР и международным актам о правах человека" // Вестник Верховного Суда СССР. - 1991. - № 1. - С. 45-46.
58. Головко Л.В. Реформа уголовного процесса во Франции // Государство и право. - 2001. - № 8. - С. 89-98.
59. Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України: Навчальний посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих закладів освіти / За ред. Ю.М. Грошевого. - Харків: Право, 2002.- 160 с.
60. Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния. - Х.: Основа, 1991. - 360 с.
61. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. - М.: Изд.-во Академии наук СССР, 1958. - 703 с.
62. Штамм С.И. Судебник 1497 г.: Учеб. пос. – М.: Изд-во юрид. лит., 1955. – 112 с.
63. Рустамов Х.У. Уголовный процесс. Формы: Учебн. Пособие для вузов. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 304 с.
64. Чельцов-Бебутов М.А. Курс уголовно-процессуального права: Очерки по истории суда и уголовного процесса в рабовладельческих, феодальных и буржуазных государствах. – СПб.: Альфа, Равена, 1995. – 839 с.
65. Лукьянова Е.Г. Теория процессуального права. – 2-е изд., перераб. – М.: Норма, 2003. – 234 с.
66. Римское частное право / Под ред. И.Б. Новицкого. – М.: Юристь, 1994. – 543 с.
67. Рогов В.А. История уголовного права, террора и репрессий в Римском государстве ХV - XVІІ вв. - М.: Юристь, 1995. - 288 с.
68. Викторский С.И. Русский уголовный процесс: Учебное пособие.  М.: Юридическое бюро "Городец", 1997. - 445 с.
69. Юшкин С.В. К вопросу об освобождении от уголовной ответственности и наказания // Уголовная юстиция: состояние и пути развития: Региональная научно-практическая конференция. - Тюмень: Экспресс, 2003. - 366 с.
70. Ведомости Верховного Совета СССР. - 1959. - № 1. - Ст. 6.
71. Відомості Верховної Ради УРСР. - 1977. - № 14. - Ст. 128.
72. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. - К.: "Юрінком" - редакція "Бюлетеня законодавства і юридичної практики України", 1994. - 800 с.
73. Уголовно-процессуальный кодекс Украины: с изм. и доп. по состоянию на 1 апреля 1994 года - Харьков: РИП "Оригинал", - 1994. - 265 с.
74. Икорский П.И. Организация и деятельность товарищеских судов в первые годы Советской власти (1917-1922 гг.): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - Воронеж: Издательство Воронежского университета, 1966. - 17 с.
75. Якубович М.И., Блинников А.М. Роль товарищеских судов в охране общественного порядка. - М.: "Знание", 1969. - 60 с.
76. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности: Пер. с фр. В.А. Туманова. - М.: Междунар. отношения, 1999. - 400 с.
77. Усс А.В. Примирение вместо наказания (как течение в правоприменительной практике) // Правоведение. - 1990. - № 6. - С. 20-26.
78. Арчер П. Английская судебная система.-М.: Иностранная литература, 1959.-268 с.
79. Якупов Р.Х. Уголовный процесс. Учебник для вузов / Под ред. В.Н. Галузо – М.: Зерцало, 1998. – 438 с.
80. Головко Л. Новые основания освобождения от уголовной ответственности и проблемы их процесуального применения // Государство и право.- 1997.- № 8.- С. 77-83.
81. Соловйова О.Є. Світовий досвід інституту закриття кримінальних справ за примиренням винного з потерпілим // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – Випуск 18. – С. 228-232.
82. Пропозиція щодо закріплення процедури примирення між потерпілим та обвинуваченим у проекті Кримінально-процесуального кодексу України // Вісник Верховного Суду України. - 2005. - № 3 (55). - С. 37-39.
83. Медіація як альтернативний шлях вирішення спорів // Юридичний Вісник України. - 22-28 січня 2005 року. - № 3. - С. 12.
84. Маляренко В.Т., Войтюк І.А. Відновлювальне правосуддя: можливості запровадження в Україні // Вісник Верховного Суду України. – 2004. - № 8 (34).- С. 34-63.
85. Рыжаков А.П. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации. - 3-е изд., изм. и доп. - М.: Издательство НОРМА, 2003. - 1040 с.
86. Філін Д.В. Західноєвропейська антропологічна модель, як основа реформування кримінально-процесуального законодавства України // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.-практ. конф., 18–19 квітня 2002 р., м. Харків / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін.. – К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 224-226.
87. Формування. української моделі відновного правосуддя // Вісник Верховного Суду України. - 2005. - № 3. - С. 37.
88. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 5 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх" // Вісник Верховного Суду України. - 2004. - № 5. - С. 4-8.
89. Кримінально-процесуальний кодекс України: офіційне видання. - К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. – 272 с.
90. Проект Кримінально - процесуального кодексу України № 3456-Д станом на 18 листопада 2005 року. - К.: Парламентське видавництво. - 2005. - 308 с.
91. Альперт С.А. Судопроизводство по уголовным делам, возбуждаемым по жалобе потерпевшего / Учебное пособие. - Харьков, 1976. - 45 с.
92. Катькало С.И., Лукашевич В.З. Судопроизводство по делам частного обвинения. – Ленинград: Издательство Ленинградского Университета, 1972. – 208 с.
93. Дорошков В.В. Судопроизводство по делам частного обвинения // Российская юстиция. - 1995. - № 9. – С. 23-25.
94. Дорошков В.В. Руководство для мировых судей. Дела частного обвинения. – М.: Издательство Норма (Издательская группа НОРМА – ИНФРА. М), 2001. – 272 с.
95. Юрчишин В.М. Проблеми державного та приватного обвинувачення в судах України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Академія адвокатури України. - К., 2004. - 19 с.
96. Шейфер С.А., Петрова Н.Е. Проблемы реформирования производства по делам частного обвинения в духе расширения частных начал в уголовном процессе РФ // Государство и право. - 1999. - № 6. - С. 51-56.
97. Аликперов Х. Д. Освобождение от уголовной ответственности в связи с примирением с потерпевшим // Законность. - 1999. - № 6. – С. 11-13.
98. Томин В., Сверчков В. Соотношение уголовного материального и процессуального законодательств // Законность. - 2002. - № 5. - С. 5-8.
99. Тертишник В. Концепція КПК України та актуальні проблеми правосуддя // Вісник прокуратури. - 2003. - № 9 (27). - С. 39-44.
100. Степанов В. Освобождение от уголовной ответственности в связи с примирением с потерпевшим // Российская юстиция. - 2000. - № 9. - С. 50.
101. Петрухин И. Публичность и диспозитивность в уголовном процессе // Российская юстиция. - 1999. - С. 24-25.
102. Добровольская Т.Н. Принципы советского уголовного процесса (вопросы теории и практики). - М.: Юридическая литература, 1971. – 199 с.
103. Деревянкін С.Л. Публічність та диспозитивність у кримінальному судочинстві: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Харківський національний університет внутрішніх справ. - Х., 2006. - 20 с.
104. Божьев В.П. Уголовно - процессуальные правоотношения. - М.: Юридическая литература, 1975. – 176 с.
105. Кант И. Сочинения в шести томах – Т. 4, Ч. 1 / Под общ. ред. В.Ф. Асмуса, А.В. Гулыги, Т.И. Ойзермана. - М.: "Мысль", 1965. - 544 с.
106. Кант И. Сочинения в шести томах – Т. 4, Ч. 2 / Под общ. ред. В.Ф. Асмуса, А.В. Гулыги, Т.И. Ойзермана. - М.: "Мысль", 1965. - 478 с.
107. Вапнярчук В.В. Уголовный процесс Украины в схемах и таблицах: Учебное пособие. - Харьков: Издатель СПД ФЛ Вапнярчук Н.Н., 2005. - 212 с.
108. Інформаційний бюлетень про стан злочинності на території України: відомості про злочини невеликої тяжкості, що вчинені на території України з 1 січня 2001 року по 1 липня 2004 року // МВС України: Департамент інформаційних технологій. - Київ, 2004.
109. Разумов С. Производство по уголовным делам у мирового судьи // Российская юстиция. - 2000. - № 11. - С. 47-49.
110. Савицкий В.М. Последние новеллы УПК: прекращение уголовного дела, состав суда, подсудность, подследственность // Российская юстиция. - 1997. -№ 4. – С. 18-20.
111. Жидков Е.В. Примирение сторон как средство разрешения социального конфликта в уголовном праве и процессе // Российский следователь. - 2003. - № 3. - С. 29-30.
112. Сердюков С. Обвиняемому надо разъяснять возможные смягчения наказания // Российская юстиция. - 2002. - № 6. - С. 50-51.
113. Шамардин А. Примирение сторон и отказ от поддержания обвинения должны утверждаться судом // Российская юстиция. - 2001. - № 2. – С. 60-61.
114. Попелюшко В. Справи приватного обвинувачення: актуальні проблеми, законодавчі парадокси // Право України. - 2003. - № 4. - С. 98-100.
115. Орлова А. Производство по делам частного обвинения // Российская юстиция. - 2001. - № 4. - С. 39-40.
116. Савицкий В.М., Ларин А.М. Уголовный процесс: Словарь-справочник. - М.: Юридическая фирма КОНТРАКТ; ИНФРА - М, 1999. - 271 с.
117. Максудов Р., Флямер М. Примирение в уголовном правосудии России: МОО Центр "Судебно – правовая реформа" - Донецьк: Східний видавничий дім, 1999. – 13 с.
118. Лупинская П.А. Уголовно-процессуальное право Российской Федерации: [Учебник для вузов по направлению и специальности "Юриспруденция"]. - 2-е изд., перераб. и доп. – М., 1997. – 591 с.
119. Словарь русского языка: в 4-х т./ Рос. акад. наук, Ин-т лингвист. исслед.; Гл. ред. А.П. Евгеньева. – 4-е изд., стереотип. – М.: Русский язык: Фирма "Полиграфресурсы", 1999. - Т. 3: П - Р. - 1999. – 750 с.
120. Житний О.О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям: Монографія. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 152 с.
121. Орлов М. Кримінально-правова реституція як одна з форм відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 5. - С. 113-116.
122. Бедняков Д. И. Некоторые аспекты судебно - правовой реформы в СРФСР // Советское государство и право. - 1992. - № 1. - С. 25-34.
123. Лесниевски–Костарева Т.А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика.– М.: Издательство НОРМА, 2000. – 400 с.
124. Курс советского уголовного права. Часть Общая. / Под ред. член-корр. АН СССР А.А. Пионтковского, член-корр. АН СССР П.С. Ромашкина, член-корр. АН СССР В.Н. Чхиквадзе. - Т. 2. - М.: "Наука", 1970. - 516 с.
125. Словарь по уголовному праву / Отв. ред. А.В. Наумов. - М.: Издательство БЕК, 1997.- 683 с.
126. Дубинин Т.Т. Состав освобождения от уголовной ответственности // Советское государство и право. - 1984. - № 1. - С. 79-83.
127. Юридична енциклопедія: В 6 т. – Т. 5: П - С. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: Видавництво "Українська енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 2003. – 736 с.
128. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. – Днепропетровск: Издательство "Пороги", 1992. – 167 с.
129. Виттенберг Г.Б. Назначение наказания, его эффективность и освобождение от уголовной ответственности: Учебное пособие. - Иркутск, 1978. - 90 с.
130. Юридична енциклопедія: В 6 т. – Т. 4: Н - П. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: Видавництво "Українська енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 2002. – 720 с.
131. Сверчков В.В. Основания освобождения от уголовной ответственности (наказания) в системе отечественного законодательства // Правоведение. - 2003. - № 5. - С. 118-135.
132. Рыжаков А.П. Краткий курс уголовного процесса (по новому УПК РФ): Учебное пособие. - 2-е изд., испр. и доп., 2003. - 288 с.
133. Строгович М.С. Уголовное преследование в советском уголовном процессе. - М.: Издательство Академии Наук СССР, 1951. - 191 с.
134. Щегель Н.І. Форми кримінального переслідування // Організаційно-правові питання реформування досудового слідства в Україні: Матеріали всеукраїнської науково- практичної конференції. Донецьк, 13 грудня 2002 року. - Донецьк, 2003.- С. 145-148.
135. Жук О.Д. К вопросу о формах и видах уголовного преследования // "Черные дыры" в российском законодательстве. - 2004. - № 2. - С. 334-339.
136. Проект Модельного Кримінально-процесуального кодексу для держав - учасниць СНД, 1995. http://www.hro.org/docs/rlex/upk mod/index.htm, 30.01.2006 р.
137. Милицин С. Сделки о признании вины: возможен ли российский вариант? // Российская юстиция. – 1999. - № 12. – С. 41-42.
138. Сверчков В.В. Уголовное право: Общая часть: Краткий курс лекцій. - М.: Юрайт - Издат, 2004. - 256 с.
139. Головко Л. Классификация оснований освобождения от уголовной ответственности // Законность. - 1998. - № 11. - С. 37-40.
140. Аликперов Х.Д., Курбанова К.Ш. УК РФ и некоторые проблемы освобождения от уголовной ответственности // Государство и право. - 2000. - № 1. – С. 54-60.
141. Витяги з Кримінального кодексу України, що стосуються примирення потерпілого і правопорушника // Відновне правосуддя в Україні: Спецвипуск. - 2005.- С. 57-61.
142. Аликперов Х.Д. Новый УК: проблемы освобождения от уголовной ответственности // Законность. - 1999. - № 4. – С. 12-14.
143. Закон України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві"// Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 11. - Ст. 51.
144. Баулін О.В., Карпов Н.С., Поповченко О.І., Савицький Д.О. Спрощене досудове провадження в Україні: історія, сучасність, перспективи: Навчальний посібник. – К.: Семенко Сергій, 2004. - 151 с.
145. Економічна і соціальна Рада ООН. Резолюція від 24 липня 2004 року Основні принципи застосування програм відновного правосуддя у кримінальних справах // Відновне правосуддя в Україні: Спецвипуск.- 2005.- С. 48-52.
146. Матюшенко Р. Закриття кримінальної справи у зв’язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим // Право України. - 2002. - № 4. - С. 94-96.
147. Чельцов-Бебутов М.А. Советский уголовный процесс (Учебник для юридических институтов и факультетов). Изд. 4-е, испр. и перераб. - М.: Госюриздат, 1962. – 503 с.
148. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. Т. 1. Основные положения науки уголовного процесса. - М.: Наука, 1968. – 470 с.
149. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. Т. 2. Основные производства по уголовным делам по советскому уголовно-процессуальному праву. - М.: Наука, 1970. – 516 с.
150. Давыдов П.М., Мирский Д.Я. Прекращение уголовных дел в советском уголовном процессе. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1963. – 99 с.
151. Дубинский А.Я. Прекращение уголовного дела в стадии предварительного расследования: Учебное пособие. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1975.- 132 с.
152. Философский энциклопедический словарь / Ред. – Сост.: Е.Ф. Губский и др. – М.: ИНФРА – М., 2004. – 576 с.
153. Соловйова О.Є. Визначення форми примирення між потерпілим і винним у кримінальному процесі України // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. - 2005. - № 1 (20). - С. 345-349.
154. Кожевников Г.К. Прокурорский надзор за законностью и обоснованностью приостановления предварительного расследования: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.11 / Украинская юридическая академия. - Х., 1992. - 29 с.
155. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: За станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001 року / За ред. С.С. Яценка. – К.: А.С.К., 2002. – 936 с.
156. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. Ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ "Перун", 2002. – 1440 с.
157. Кашанина Т.В. Индивидуальное регулирование в правовой сфере // Советское государство и право. - 1992. - № 1. – С. 122–130.
158. Справа № 28010051 // Архів Балаклійського міського суду в Харківській області.
159. Алексеев Н.С., Даев В.Г., Кокорев Л.Д. Очерк развития науки советского уголовного процесса. - Воронеж: Издательство Воронежского университета, 1980. - 251 с.
160. Тертышник В.М., Слинько С.В. Теория доказательств: Учебное издание. - Харьков: Арсис, 1998. - 256 с.
161. Узагальнення практики застосування судами законодавства, що забезпечує захист прав потерпілих у кримінальному судочинстві від 1 червня 2004 року (Узагальнення Апеляційного суду м. Києва) // Адвокат.-2004.-№ 2. - С. 46-60.
162. Аленін Ю., Гурджі Ю. Публічна природа гарантій прав особи у кримінальному процесі // Право України. - 2003. - № 4. - С. 30-32.
163. Бандурка О.М. Слідчий - моя професія. Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. - 216 с.
164. Наказ МВС України від 14 квітня 2004 року № 400 "Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються".
165. Соловйова О.Є. Спільна діяльність потерпілого та органу розслідування у справах про злочини невеликої тяжкості // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Збірка наукових праць. - Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. - С. 29-30.
166. Слінько С.В. Проблеми правового статусу суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності: Монографія. - Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. - 282 с.
167. Мариупольский Л.А. Привлечение лица в качестве обвиняемого. - М.: Учеб.-метод. кабинет, 1976. - 76 с.
168. Півненко В.П., Мірошниченко Є.О. Про презумпцію правоти і пріоритетності прав потерпілого // Вісник Верховного Суду України. - 2004. - № 8 (48). - С. 39-41.
169. Резолюція Економічної і соціальної ради ООН 2000 / 14 від 27 липня 2000 року "Основні принципи застосування програм відновлювального правосуддя в кримінальних справах" // Відновне правосуддя в Україні. - 2005. - С. 48-52.
170. Володина Л.М. Назначение уголовного процесса и реальное обеспечение прав человека по новому УПК РФ // Уголовная юстиция: состояние и пути развития: Региональная научно-практическая конференция. - Тюмень: Издательско-полиграфический центр "Экспресс", 2003. - С. 17-22.
171. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і безпідставно нажитого майна" від 31 березня 1989 року № 3 // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973 - 2004): Офіційне видання / За заг. ред. В.Т. Маляренка. - К., 2004. - с. 275-283.
172. Полянский Н. Процессуальные права потерпевшего // Советское государство и право. - 1940. - № 12. - С. 54-69.
173. Защита прав потерпевшего в уголовном процессе (Сравнительное исследование) / Отв. ред. А.М. Ларин. - М.: Наука, - 1993. – 244 с.
174. Гошовський М.І., Кучинська О.П. Потерпілий у кримінальному процесі України. - К., 1998. - 188 с.
175. Квашис В. Преступность и правосудие: ответы на вызовы ХХІ века // Российская юстиция. - 2000. - № 9. – С. 34–37.
176. Соловйова О.Є. Співвідношення інституту примирення стор