МОРАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРОВАДЖЕННЯ У ДОСУДОВИХ СТАДІЯХ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ УКРАЇНИ :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ МОРАЛІ ТА ПРАВА. ЇХ СОЦІАЛЬНА РОЛЬ У ВРЕГУЛЮВАННІ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ВІДНОСИН 11
1.1 Поняття моралі та права, їх взаємодія у кримінальному судочинстві 11
1.2 Моральний зміст та реалізація принципів кримінального процесу України 33
ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 1 72
РОЗДІЛ 2 ПРАВОВІ ТА ЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ 74
2.1 Види і форми кримінального переслідування та принцип презумпції невинуватості 74
2.2 Етичні засади провадження у стадії порушення кримінальної справи 101
ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 2 120
РОЗДІЛ 3 МОРАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРОВЕДЕННЯ ОКРЕМИХ СЛІДЧИХ ДІЙ У СТАДІЇ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ 122
3.1 Поняття і характеристика основних етичних положень досудового розслідування 122
3.2 Моральні засади провадження огляду й освідування 140
3.3 Моральні засади провадження обшуку та виїмки 150
3.4 Моральні засади провадження пред’явлення для впізнання 159
ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 3 169
ВИСНОВКИ 170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 174
ДОДАТКИ 201

ВСТУП

Актуальність теми. Головним завданням на сучасному етапі побудови правової України є захист прав та інтересів людини, її життя, здоров’я, честі та гідності, гарантування особистої недоторканності й повної безпеки. В умовах високого динамізму соціальних перетворень, сьогодні, як ніколи, толерантне ставлення до людини має бути пріоритетним. Стаття 3 чинної Конституції України проголосила, що саме людина мусить бути найважливішою соціальною цінністю суспільства й держави.
Незважаючи на це, значної шкоди людству продовжує завдавати злочинність, боротьба з якою на сьогодні залишається загальнодержавною проблемою, вирішення якої залежить від динаміки реформування правових інститутів.
З іншого боку, піднесення ролі правового регулювання відносин у суспільстві на сучасному етапі його розвитку набуває особливого значення у зв’язку з процесами інтеграції, входження України до Європейського Союзу. Прогресивні зрушення в нашій країні потребують утвердження правового суспільства як єдності правової держави і громадянського суспільства, де мораль посідає визначальне місце.
У свою чергу, кримінальне судочинство є досить складною процедурою для забезпечення прав і свобод людини. За своїм змістом кримінально-процесуальна діяльність складається з системи дій і рішень. Законне і обґрунтоване їх проведення зумовлює успішне досягнення мети кримінального судочинства (ст. 2 КПК України).
У той же час, норми кримінально-процесуального законодавства, які необґрунтовано обмежують права і свободи особи у кримінальному судочинстві, розглядаються в суспільній свідомості як такі, що суперечать моральним засадам.
У цьому контексті назріла проблема оновлення, згідно з вимогами Конституції України, кримінального судочинства, діяльності органів дізнання та досудового слідства, зокрема, встановлення такого порядку провадження, який би відповідав європейським стандартам та базувався на історичних особливостях і національних традиціях українського народу.
Окремі питання, що пов’язані зі зміцненням моральних засад у кримінальному судочинстві висвітлено в дослідженнях багатьох учених, як вітчизняних (С.А. Альперта, М.І. Бажанова, В.І. Галагана, Ю.М. Грошевого, А.Я. Дубинського, В.С. Зеленецького, В.О. Коновалової, М.В. Костицького, В.Т. Маляренка, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, В.Т. Нора, В.Т. Тертишника, В.П. Шибіка, М.Є. Шумила та ін.), так і вчених країн СНД (І.Є. Биховського, Р.С. Бєлкіна, В.П. Бож’єва, О.П. Гуляєва, Т.М. Добровольської, П.С. Елькінд, М.К. Кагамова, Л.М. Карнеєвої, З.Ф. Ковриги, Л.Д. Кокорева, О.М. Ларіна, Т.М. Москалькової, П.А. Лупінської, І.П. Петрухіна, М.І. Порубова, О.Р. Ратинова, В.М. Савицького, М.С. Строговича, І.Г. Суботіної, В.Т. Томіна, О.О. Чувільова, С.А. Шейфера та ін.).
Неможливо було здійснити дослідження багатьох питань теми дисертації без звернення до наукових праць відомих учених України: О.О. Бандури, І.В. Бичка, О.І. Гвоздіка, А.А. Козловського, Л.І. Казміренко, В.В. Копєйчикова, А.Т. Костенка, В.К. Ларіонової, О.Є. Манохи, В.С. Медвєдєва, О.Г. Мурашина, Ю.І. Римаренка, В.Т. Свінціцького, В.М. Сіньова, С.С. Сливки та ін.
Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали також роботи відомих правознавців України: Ю.П. Аленіна, О.В. Бауліна, В.П. Бахіна, В.Д. Берназа, В.Г. Гончаренка, Т.В. Варфоломеєвої, А.Ф. Волобуєва, О.Ф. Долженкова, В.А. Журавля, А.В. Іщенка, Н.С. Карпова, Н.І. Клименко, І.П. Козаченка, Г.К. Кожевнікова, В.С. Кузьмічова, В.К. Лисиченка, В.Г. Лукашевича, Є.Д. Лук’янчикова, В.В. Молдована, Г.М. Омельяненка, Д.П. Письменного, П.П. Підюкова, С.М. Смокова, Н.В. Сібільової, М.І. Сірого, І.В. Строкова, М.Я. Сегая, С.М. Стахівського, Г.І. Чангулі, В.Ю. Шепітька, М.В. Руденка, Л.Д. Удалової, В.П. Шибіка, Ю.П. Яновича та ін.
Вибір теми дисертації пов’язаний з необхідністю узагальнити існуючі знання про моральні засади у кримінальному судочинстві, їх функціональне призначення та визначити основні напрями удосконалення кримінально-процесуального законодавства в частині встановлення можливості реалізації етичних засад під час провадження у досудових стадіях. Оскільки ефективність застосування процесуальних норм, а також результативність практичної діяльності органів досудового розслідування в першу чергу залежать від морального змісту правових норм.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження спрямований на виконання основних положень Комплексної програми профілактики злочинності на 2001−2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376. Дисертація виконана відповідно до тематики, передбаченої Пріоритетними напрямами наукових та дисертаційних досліджень Міністерства внутрішніх справ України, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2001 − 2009 роки (наказ МВС України від 5 липня 2004 року № 755), планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 1997 − 2004 рр., основних напрямів наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 2001 − 2005 рр., Концепції розвитку органів внутрішніх справ у XXI столітті, багатьох інших державних і відомчих програм.
Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Національної академії внутрішніх справ України (протокол №1 від 27 січня 2004 року) та схвалена Координаційним бюро з проблем кримінального процесу Академії правових наук України.
Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертації полягає у розробленні теоретичних та практичних положень моральних засад провадження у досудових стадіях кримінального процесу України та розвитку наукових положень, що стосуються морально-етичних аспектів кримінального процесу, вдосконалення кримінально-процесуального законодавства, формулювання рекомендацій ефективного провадження у досудових стадіях.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язанняня таких завдань:
− сформулювати поняття моралі та права, з’ясувати їх взаємодію у кримінальному судочинстві з урахуванням розвитку кримінально-процесуальної науки;
− розкрити моральний зміст принципів кримінального процесу;
− визначити види і форми кримінального переслідування та узагальнити теоретичні положення щодо співвідношення кримінального переслідування та принципу презумпції невинуватості;
− з’ясувати етичні засади провадження у стадії досудового розслідування та у стадії порушення кримінальної справи під час попередньої перевірки заяв, повідомлень чи іншої інформації про злочин;
− виявити проблеми та інші недоліки правової регламентації окремих видів слідчих дій, розробити пропозиції щодо їх усунення;
− сформулювати науково-практичні ідеї з удосконалення кримінально-процесуального законодавства щодо питань моральних засад провадження у досудових стадіях кримінального процесу України.
Об’єктом дослідження є моральні засади суспільних відносин, що виникають під час діяльності осіб, які здійснюють кримінально-процесуальні функції у досудових стадіях кримінального процесу України.
Предметом дослідження є моральні засади провадження у досудових стадіях кримінального процесу України.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження використана сукупність дослідницьких методів сучасної гносеології.
Методологічною основою дисертаційного дослідження є загальнонауковий діалектичний метод, який сформував підгрунтя комплексного використання інших методів.
У процесі дослідження використовувалися: історико-правовий метод для аналізу поглядів науковців щодо моралі у різні часи; формально-логічний та системно-структурний методи для з’ясування поняття та змісту моралі у кримінальному судочинстві; порівняльно-правовий під час проведення порівняльного аналізу положень кримінально-процесуального законодавства та інших нормативних актів, що регламентують провадження вітчизняного досудового розслідування.
Історичний метод використовувався для дослідження генезису ідеї моралі у кримінальному процесі.
Під час дослідження проаналізовано проекти Кримінально-процесуального кодексу України (реєстр. № 3456-Д; 0952).
Соціологічний метод (анкетування) застосовувався під час анкетування працівників органів внутрішніх справ за спеціально розробленою анкетою, яке дозволило з’ясувати їх уявлення про моральні засади провадження у досудових стадіях кримінального процесу.
Названі методи дослідження використовувалися в роботі у взаємозв’язку і взаємозалежності, що забезпечило всебічність, повноту й об’єктивність дослідження, істинність отриманих наукових результатів.
Теоретичною основою дисертації є роботи як вітчизняних, так і іноземних вчених-юристів із загальної теорії права, філософії, етики, психології, соціології, кримінально-процесуального права, кримінального права тощо.
Достовірність та обґрунтованість висновків проведеного дослідження підтверджується емпіричною базою. Зокрема, автором за спеціально розробленою анкетою було опитано 346 осіб: дізнавачів, слідчих, оперативних співробітників, під час підвищення кваліфікації на вищих академічних курсах у Національній академії внутрішніх справ України протягом 2003 − 2005 років. Використовувався особистий практичний досвід дисертанта, що був набутий за час роботи у слідчому підрозділі МВС України.
Правовою основою роботи є Конституція України, кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство, інші закони України, ратифіковані міжнародно-правові договори та угоди, нормативні акти МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в дисертаційному дослідженні обґрунтовується низка нових теоретичних положень і висновків, які розширюють наукову уяву про поняття моралі у кримінальному процесі, напрями розвитку та вдосконалення етичних вимог під час провадження слідчих дій. У межах здійсненого дослідження положення, що мають і теоретичне, і практичне значення для подальшого розвитку логічного напрямку аналізу понять кримінального процесу є такі:
вперше:
− обґрунтовано та запропоновано авторську редакцію назви принципів кримінального процесу як “морально-правові принципи”;
− запропоновано внести до проекту Кримінально-процесуального кодексу України окрему статтю “Загальні етичні вимоги досудового розслідування”; яка буде містити заборону проводити будь-які слідчі дії у нічний час, заборону використання методів та прийомів, що небезпечні для життя та здоров’я осіб чи принижують їх честь та гідність тощо;
− доведено, що категорично забороняється присутність під час проведення обшуку та виїмки осіб, які не досягли 14-річного віку;
− розширено положення про те, що метою освідування можуть бути не лише 1) сліди злочину та 2) особливі прикмети, а й 3) інші властивості та ознаки.
удосконалено:
− визначення змісту принципу законності та принципу швидкості;
− співвідношення моральних та правових засад провадження окремих слідчих дій;
набуло подальшого розвитку:
− співвідношення принципу презумпції невинуватості та кримінального переслідування;
− сформульовано ряд пропозицій щодо змін та доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України (ст. ст. 4, 431, ч. 2 ст. 60, ст. 180, ст. 193), а також пропозицій до проекту КПК України (реєстр. №3456−д, глава 2, ст. 6 − 8, ч. 3 ст. 177, ст. 250, 258, 262), що стосуються принципів кримінального процесу, поняття кримінального переслідування, низки етичних правил провадження окремих слідчих дій.
Теоретичне значення одержаних результатів полягає у тому, що на його основі сформульовано наукові положення, які сприятимуть розвиткові науки кримінального процесу. Аналіз норм вітчизняного та зарубіжного кримінально-процесуального законодавства, слідчої практики та наукових праць плеяди видатних вчених сприяв розробленню власних наукових обґрунтованих висновків, що є теоретичною основою для подальших розробок.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції дисертанта можуть бути використані під час розроблення нового кримінально-процесуального законодавства України; у практичній діяльності осіб, що здійснюють кримінально-процесуальні функції; у навчальному процесі під час підготовки науково-практичних посібників, методичних вказівок; при підготовці і викладанні лекцій з тем: “Принципи кримінального процесу”, “Слідчі дії”.
Результати дослідження впроваджені у практичну діяльність управління освіти та науки Департаменту роботи з персоналом та навчальний процес вищих навчальних закладів МВС України у межах викладання навчальної дисципліни “Кримінальний процес” (акт впровадження від 17 листопада 2005 року).
Практичні рекомендації, що викладені у розділі 2 п. 2.2. “Етичні засади упровадження у стадії порушення кримінальної справи” впроваджені у практичну діяльність оперативного управління Головного штабу МВС України (акт впровадження від 8 листопада 2005 року).
Окрім того, за результатами дослідження надані пропозиції до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності про внесення змін та доповнень до проекту КПК України (реєстр. № 3456 − Д) у частині, що стосується досудового провадження (акт впровадження № 06−19/15−346 від 13 березня 2006 року).
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі кримінального процесу Київського національного університету внутрішніх справ, рекомендована до захисту.
Основні положення та висновки дисертації доповідалися автором на науково-теоретичній конференції молодих та майбутніх учених-управлінців “Актуальні питання підготовки керівних кадрів МВС України у світлі освітянської реформи” (16 квітня 2004 року, м. Київ); на міжнародній науково-практичній конференції “Реформування правової системи: проблеми і перспективи розвитку в контексті Європейських інтеграційних процесів” (28−29 квітня 2004 року, м. Київ); на студентській конференції, присвяченої Дню української писемності та мови (30 листопада 2004 року, м. Київ); на науково-теоретичній конференції молодих та майбутніх учених “Україна: поступальна хода до верховенства права” (15 квітня 2005 року, м. Київ); на міжвузівській науково-практичній конференції студентів, курсантів і слухачів “Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю” (22 квітня 2005 року, м. Донецьк); на науково-практичній конференції “Україна в системі духовних, економічних та політичних координат глобалізованого світу” (12 травня 2005 року, м. Київ); на міжвузівській студентській науково-теоретичній конференції “Правове забезпечення взаємодії оперативних підрозділів та слідчих апаратів у розкритті та розслідуванні злочинів” (17−18 травня 2005 року, м. Київ).
Публікації. Основні положення дисертації відображені у 6 одноосібних публікаціях, 3 з яких опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України та у 3 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації зумовлена її метою та поставленими завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять 8 підрозділів.
Загальний обсяг дисертації становить 218 сторінок, з яких основний текст дисертації − 173 сторінки, список використаних джерел − 27 сторінок (321 найменування), 3 додатки на 18 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволяє зробити ряд пропозицій щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства:
1. Запропонувати частину 1 ст. 8 проекту КПК України викласти у такій редакції: “Суб’єкти кримінально-процесуальної діяльності зобов’язані точно і неухильно дотримуватись Конституції України, норм міжнародних договорів, ратифікованих Україною, чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства України. Невиконання зазначених вимог є істотним порушенням кримінально-процесуального законодавства”.
2. До ст. 7 “Засади кримінального провадження” проекту КПК України включити таку засаду як швидкість.
3. Главу 2 “Засади кримінального провадження” проекту КПК України доповнити новою статтею такого змісту: “ Провадження у кримінальній справі повинно бути швидким, спрямованим на забезпечення своєчасного виявлення, закріплення, дослідження та оцінку доказів, а також термін з моменту вчинення злочину повинен бути максимально наближений до моменту призначення судом покарання.
Недотримання процесуальних строків під час провадження окремих процесуальних та слідчих дій органами дізнання, досудового слідства, прокурором і судом визнання такої діяльності незаконною. Порушення процесуальних строків, що гарантують права і свободи учасників кримінального процесу, є істотним порушенням закону”.
4. Враховуючи важливість принципів для кримінального процесу, в новому Кримінально-процесуальному кодексі запропонувати окрему главу “Морально-правові принципи кримінального процесу”, в якій кожна засада буде мати свій власний зміст та визначення. До системи таких принципів разом з принципами, які найбільше проявляються в інших стадіях кримінального процесу, можна віднести принципи, які було розглянуто в дисертаційному дослідженні, а саме такі: 1) законність; 2) державна мова судочинства; 3) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 4) повага до гідності особи, невтручання в її особисте і сімейне життя; 5) право людини на свободу та особисту недоторканість; 6) недоторканість житла; 7) таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; 8) з’ясування істини (встановлення обставин у справі); 9) забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист; 10) презумпція невинуватості; 11) свобода від самовикриття, викриття членів сім’ї чи близьких родичів; 12) гласність судового процесу; 13) публічність; 14) забезпечення всім особам, які беруть участь у справі, права на захист їхніх законних інтересів; 15) вільна оцінка доказів; 16) безпосередність дослідження доказів; 17) усність процесу; 18) швидкість.
5. Пункт 25 статті 6 “Роз’яснення значення основних термінів Кодексу” проекту КПК України викласти в такій редакції: “Кримінальне переслідування − це функція процесуальної діяльності, яка здійснюється стороною обвинувачення з метою викриття, засудження та покарання осіб, які винні у вчиненні злочину.
6. Доповнити ч. 3 ст. 177 проекту КПК України (реєстр. № 3456-Д) або ч. 3 ст. 179 проекту КПК України (реєстр. № 0952), де йдеться про справи приватно-публічного обвинувачення, положенням стосовно того, що справа може бути закрита за заявою потерпілого у випадках, якщо злочин здійснено вперше, якщо цей злочин невеликої чи середньої тяжкості, якщо сторони примирилися та потерпілому відшкодовано збитки, які були завдані злочином.
7. Запропонувати створити окремий розділ у проекті КПК України під назвою “Основні положення розслідування справ слідчими та слідчо-оперативними групами”.
8. Доповнити проект КПК України новою статтею такого змісту:
“Стаття _________Загальні етичні вимоги досудового розслідування:
Забороняється провадження будь-яких слідчих дій у нічний час, тобто з 22 години вечора до 6 години ранку, крім випадків крайньої необхідності.
Під час проведення дізнання та досудового слідства категорично забороняється використання методів та прийомів, що небезпечні для життя та здоров’я осіб чи принижують їх честь та гідність.
Дані дізнання та досудового слідства можуть бути оголошені лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. При цьому особа, яка проводить дізнання, слідчий або прокурор повинні обов’язково отримати дозвіл у зацікавлених осіб на розголошення відомостей про їх особисте життя. У необхідних випадках слідчий (особа, яка проводить дізнання, прокурор) попереджає свідків, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, захисника, експерта, спеціаліста, перекладача, понятих, а також інших осіб, які присутні під час провадження слідчих дій, про обов’язок не розголошувати без його дозволу даних дізнання та досудового слідства. Недотримання зазначених вимог є істотнім порушенням закону. Винні в розголошенні даних дізнання та досудового слідства несуть кримінальну відповідальність за статтею 387 Кримінального кодексу України.
Під час проведення дізнання та досудового слідства неможна проводити дії, які порушують суспільну небезпеку та норми етики, а також дії, які можуть нанести шкоду майновим інтересам інших осіб”.
9. Викласти ч. 1 ст. 258 проекту КПК України в такій редакції: “Особа, яка проводить дізнання, слідчий здійснює освідування підозрюваного, обвинуваченого, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів злочину, особливих прикмет, інших властивостей та ознак”.
10. З частини першої ст. 258 проекту КПК виключити такі слова: “якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу”.
11. Статтю 258 проекту нового КПК України необхідно доповнити ч. 6 такого змісту: “Про результати освідування, проведеного слідчим, складається протокол, який підписують слідчий та освідуваний. Під час судово-медичного освідування, що проводиться відповідним експертом, складається акт, який підписує судово-медичний експерт. У разі, коли освідування проводить лікар, складається довідка, яка підписується лікарем. У випадку, коли освідування проводить слідчий за участю лікаря, складається протокол, у якому висновки описує слідчий зі слів лікаря, про що зазначається в протоколі”.
12. Доповнити ч. 2 ст. 262 проекту КПК України реченням такого змісту: “Під час проведення обшуку забороняється присутність осіб, які не досягли 14 річного віку”.
13. До ч. 4 ст. 250 проекту КПК України додати таке речення: “Впізнання як малолітньої особи, так і малолітньою особою обов’язково повинно проводитися в умовах, коли особа, яку пред’являть для впізнання, не бачить і не чує особу, яка впізнає”.
14. Встановити, що необхідно внести зміни у ст. 431 чинного КПК відносно того, що притягнення особи до участі в справі як підозрюваного має відбуватися шляхом винесення мотивованої постанови про визнання особи підозрюваним (або постанова про притягнення особи як підозрюваного).
15. Доповнити ст. 4 чинного КПК України частиною 2 такого змісту: “Особа, яка прийняла рішення за заявою або повідомленням про злочин, зобов’язана протягом однієї доби повідомити про це заявника, а у випадку порушення кримінальної справи – і особу, відносно якої вона порушена”.
16. Статтю 193 чинного КПК України слід доповнити ч. 5 такого змісту: “До порушення кримінальної справи може бути проведено освідування особи, яка звернулася з заявою щодо здійснення по відношенню до неї фізичного насилля, а також іншої, освідування якої необхідне для встановлення ознак злочину”.
17. Доповнити ст. 180 КПК України таким положенням: “Проведення обшуку та виїмки у житловому чи іншому приміщенні, що знаходиться на огороженій території, можливо лише під час переслідування та затримання особи, яка вчинила злочин або затримання втікача із місць позбавлення волі”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абушахмин Б.Ф., Баренбойм П.Д. Почему нарушаются нормы профессиональной этики? // Социалистическая законность.− 1986.−№ 12.− С.45 − 48.
2. Аверьянова Т.В. Субъекты экспертной деятельности. − В кн. “Вестник криминалистики”. Вып. № 2. М., 2001. С. 36.
3. Алексеева Л.Б. Спорные вопросы презумпции невиновности. − В кн. : Научная информация по вопросам борьбы с преступностью. Вып. 66.− М., 1980, С. 44 − 48.
4. Аленин Ю.П. Процессуальные особенности производства следственных действий. − К-д, Центрально-Украинское издательство, 2002, 264 с.
5. Аликперов Х. В ладу с нормами морали // Советская милиция.− 1986.− № 1.− С. 27 − 29.
6. Альперт С.А. Принцип публичности (официальности) и его значение в деятельности советских органов предварительного расследования // Ученые записки Харьковского юридического института. − 1967 − Вып. 9. − С. 49 − 60.
7. Альперт С.А. Принципы советского уголовного судопроизводства и их роль в формировании правового статуса участников процесса // Проблемы социалистической законности. − 1986. − № 17.− С. 64 − 70.
8. Альтшуллер М.Н. Профессиональная культура как важное условие эффективности работы следователя // Проблемы применения правовых норм на предварительном следствии. − Волгоград: Высшая следственная школа, 1982. − 120 с.
9. Андросюк В.Г. Психологія слідчої діяльності: Навч.посібник / МВС України; УАВС. − К., 1994. − 106с.
10. Ароцкер Л.Е. О соотношении процессуальных, тактических и этических начал в следственных действиях. − В кн. 50 лет Советской прокуратуры и проблемы совершенствования предварительного следствия. Л., 1972, с. 52 − 55.
11. Арсеньев В.Д. О некоторых научных, логических и этических аспектах дискуссии о презумпции невиновности в советском уголовном процессе. − В кн. : Актуальные вопросы борьбы с преступностью. Томск, 1984. − С. 162 − 173.
12. Аскин Я.Ф. Проблема времени. Ее философское истолкование. − М.: Мысль, 1966. − 200с.
13. Бабаев В.К. Презумпции в советском праве. Учеб. пособие. Горький, 1974. − 124с.
14. Бабаев В.К. Презумпция невиновности обвиняемого на предварительном следствии: − В кн. : Проблемы применения правовых норм на предварительном следствии. Волгоград, 1982. − С. 48 − 53.
15. Бабило В.Н. Нравственные основы уголовно-процессуальной деятельности // Демократизм предварительного следствия. − Минск.: Изд-во БГУ, − 1990. С.84 − 90.
16. Багаутдинов Ф., Васин А. Уголовное преследование и правозащитная функция суда // Российская юстиция. 2000. №8. С. 27−28.
17. Баев О.Я. Конфликтные ситуации на предварительном следствии. − Воронеж.: Изд-во Воронежского университета. 1984. − 132с.
18. Балашов Л.Е. Практическая философия. − М.: МЗ − Пресс, 2001.− 320с.
19. Бандура О.А. Социалистическая законность и нравственность // Нравственное воспитание личного состава органов внутренних дел.− Киев: КВШ МВД СССР, 1980. − С. 124 − 128.
20. Бандурка О.М. Професійна етика працівників органів внутрішніх справ : Навч.посібник. − Харків: Вид-во НУВС, 2001. − 220с.
21. Баулін О.В., Карпов Н.С. Процесуальна незалежність і самостійність слідчого та їх правові гарантії. – К.: НАВСУ, 2001. – 232с.
22. Бекешко С.П. К вопросу о понятии и системе общих условий производства предварительного расследования // Проблемы совершенствования советского законодательства и деятельности государственных органов. − Изд-во Белорусского государственного университета, 1997. − 224с.
23. Белкин Р.С., Лившиц Е.М. Тактика следственных действий. − М., 1997. − 176с.
24. Белкин Р.С. Нравственные начала деятельности следователя органов внутренних дел. Лекция. − М., Академия упр. МВД России. 1999. − 23с.
25. Біленчук П.Д. Процесуальні та криміналістичні проблеми дослідження обвинуваченого : Монографія.− Київ: Атіка, 1999. − С. 352.
26. Богословская Л.А. Сущность законного интереса личности в уголовном судопроизводстве // Проблемы социалистической законности.− 1986.− № 17.−С.87 − 93.
27. Божьев В. К вопросу о состязательности в российском уголовном процессе // Уголовное право. 2000. №1. С. 52.
28. Бойков А.Д. Нравственные основы судебной защиты. − М.: Знание, 1978.−64с.
29. Бородин С.В., Белозеров Ю.Н. Дознание и предварительное следствие. − М.: МООП РСФСР, 1965. − 146с.
30. Букреев В.И., Римская И.Н. Этика права: От истоков этики и права к мировоззрению: Учеб.пособие. − М.: Юрайт, 1998. − 336с.
31. Васильев А.Н. Тактика отдельных следственных действий. − М., 1980. − 123с.
32. Васильев О.Л. Процессуальные функции следователей, органов дознания и дознавателя на стадии предварительного расследования // Вестник МГУ. Серия 11. Право.− 2003.− №1. − С.71 − 92.
33. Васильев Л. Три попытки нормативного закрепления презумпции невиновности // Законность. − 2004. − № 2. − С. 46 − 49.
34. Великий тлумачний словник сучасної української мови/ Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел.−К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003.−1440с.
35. Викторов Б.А. Общие условия предварительного расследования в советском уголовном процессе. Учеб.пособие. М., 1971, 208с.
36. Власова Н.А. Досудебное производство в уголовном процессе : Пособие. − М.: ЮРМИС, лд, 2000. − 144с.
37. Вольтер Ф.М. Избранные произведения по уголовному праву и процессу. − М., 1956.−С. 265.
38. Галаган В.І. Співвідношення кримінально-процесуальної та оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ України // Теорія оперативно-службової діяльності правоохоронних органів України. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ, 2000. – 318с.
39. Гальперин И.М. О принципе публичности в советском уголовном процессе // Правоведение. − 1960. − № 2. − С.106.
40. Гапанович Н.Н. познание в следственной и судебной практике. Мн., Изд-во БГУ, 1978. − 160с.
41. Гарин И.И. Что такое этика, культура, религия? − М.: ТЕРРА − Книжный клуб, 2002. − 848с.
42. Гвоздік О.І. Можливості використання формалізованої дедукції в слідчій практиці //Філософські проблеми права та правоохоронної діяльності співробітників ОВС. – К.: НАВСУ, 1995
43. Гегель Г. Философия права. − М.: Мысль, 1990. − 524с.
44. Гельвеций К.А. О человеке, его умственных способностях и его воспитании. − М.: Мысль, 1937. − 536с.
45. Гирько С.И. Уголовно-процессуальные функции милиции: Монография. − М.: ВНИИ МВД России, 2003. − 115с.
46. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия : право и практика. − М.: Изд-во МНИМП, 1998. − 600с.
47. Гончаров І.Д. Кримінально-процесуальне право України. Досудове слідство: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 248с.
48. Горбачев А.В. Уголовный процесс Украины. Учебно-методическое пособие.− Х.: ООО «Стиль», 2002. − 178с.
49. Горский Г.Ф., Кокорев Л.Д., Котов Д.П. Судебная этика. − Воронеж: Изд−во Воронежского университета, 1973. − 272с.
50. Гостищев А.К. Что такое человек? Основы человековедения. − СПб.: Эксмо-пресс, 1998. − Кн. 1., С. 142.
51. Гриненко А.В., Каткова Т.В., Кожевников Г.К. Руководство по расследованию преступлений: Научно-практическое пособие. – Х.: Консум, 2001. – 608с.
52. Гриненко А.В., Кожевников Г.К., Шумилин С.Ф. Принцип презумпции невиновности и его реализация в досудебном уголовном процессе. – Х.: Консум, 1997. − 97с.
53. Грицаченко В.В. Юридические аспекты возбуждения уголовного дела // Вестник Запорожского юридического института. − 2000. − № 3. − С. 236.
54. Громов В.Л. Дознание и предварительное следствие. М., 1925.
55. Грошевой Ю.М., Нор В.Т. Мораль и уголовно-процессуальная деятельность // Проблемы социалистической законности.− 1986.− № 17.− С. 58 − 64.
56. Грошевий Ю.М. Проблеми моралі в сфері кримінально-процесуальної діяльності // Вісник Академії правових наук України.−1996.−№ 6. − С. 30 − 38.
57. Грошевой Ю.М., Дидоренко Э.А., Розовский Б.Г. Уголовно-процессуальные аспекты оперативно-розыскной деятельности // Вісник ЛАВС. − 2002. −№ 3. − С. 89 − 90.
58. Грошевий Ю.М. Проблеми удосконалення законодавства, що регулює кримінально-процесуальну діяльність. Вісник Академії ПрН України. – 2003. - № 2 (33) - № 3 (34)., Х. – С.
59. Гуляев А.П. Быстрота уголовного судопроизводства // Вопросы борьбы с преступностью. − 1973. − Вып. 18. − С. 66 − 83.
60. Гуляев А.П. Следователь в уголовном процессе. − М.: Юрид.лит., 1981. − 191с.
61. Гусев Л.Н. Конституционные принципы советского уголовного процесса // Ученые записки ВЮЗН. − 1958. − Вып. 6. − С. 30−47.
62. Гурджі Ю.О. Гарантії прав особистості в кримінальному процесі: аксіологічний аспект // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. − Одеса, 2003. − Вип. 2. − С. 69 − 75.
63. Гуренко М.М. Розвиток політико-правової думки про гарантії прав і свобод людини та громадянина: Монографія. – К.: Логос, 2002. – 252с.
64. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. − М., 1980.− Т.3. − 1230с.
65. Данилюк А.И., Рахлевский М.П. Этические условия эффективности предварительного следствия // Актуальные вопросы правоведения в период совершенствования соц.общества. − Томск., 1989. − С.199 − 200.
66. Дегтярев И.Л. Актуальные вопросы совершенствования стиля работы, культуры и нравственного воспитания начальствующего состава органов внутренних дел. − К.: КВШ МВД СССР, 1977. − 160с.
67. Державна національна програма «Освіта. Україна XXI століття».− К., 1994.
68. Джуамуратов Л. О сроках рассмотрения заявлений и сообщений о преступлениях // Советская юстиция. − 1983. − № 3. − С. 27.
69. Директива МВС України № 8 від 28 квітня 2004р.”Питання службового етикету працівників органів внутрішніх справ України”.
70. Добровольская Т.Н. Принципы советского уголовного процесса.− М.: Юрид. лит.,1971. − 200с.
71. Доспулов Г.Г. Оптимизация предварительного следствия. − Алма-Ата: Наука, 1984. − 208с.
72. Дубов Г.В. Взаимосвязь морали, культуры поведения и этикета сотрудника органув внутренних дел // Труды Академии МВД СССР. − Москва: Академия МВД СССР, 1990.− С. 51 − 60.
73. Дубинский А.Я. Руководствуясь законом., К.: Изд-во политич. литературы Украины, 1976. − 113с.
74. Дубинский А.Я. Производство предварительного расследованя органами внутренних дел: Учеб.пособие / МВД СССР. Киевская высшая школа им. Ф.Э.Дзержинского. − К., 1987. − 84с.
75. Дубинский А.Я. Прекращение уголовного дела в стадии предварительного расследования. Уч. пособие. − К., 1975. − 132с.
76. Дулов А.В. Основы психологического анализа на предварительном следствии. − М.: Юрид. литература, 1973. − 205с.
77. Дроздов Г.В. Содержание и стуктура предварительного производства в советском уголовном процессе // Правоведение. − 1990. − № 3. − С. 68 − 74.
78. Душенко К.В. Большая книга афоризмов. Изд. 6-е, исправленное. − М.: Изд-во Эскимо, 2002. − 1056 с.
79. Егорова Н. Коллизия материальных и процессуальных норм в «служебных»преступлениях // Российская юстиция. 1999. № 10. С. 39.
80. Еникеев З.Д. Актуальные вопросы уголовного преследования в свете судебно-правовой реформы // Известия вузов. Правоведение. 1995. № 4 − 5. С.
81. Жеребцов В. Предварительное следствие: Практическое пособие для начинающих судебных следователей, кандидатов на судебные должности и чинов полиции. − СПб., 1911. − 268с.
82. Жогин Н.В., Фаткуллин Ф.Н. Предварительное следствие в советском уголовном процессе. − М.: Юридическая литература, 1965. − 366 с.
83. Жогин Н.В., Фаткуллин Ф.Н. Возбуждение уголовного дела. − М.: Юрид. лит., 1961. − 205 с.
84. Забезпечення прав людини: Хрестоматія / Редактор-укладач О.В. Марцеляк, переднє слово Ю.В. Луценка; Дж. Перліна. − Київ-Харків: АйБі, 2005. − 134с.
85. Забезпечення прав людини правоохоронними органами: Навчальний посібник / За загальною редакцією О.В. Тягла. Переднє слово Ю.В. Луценка; Дж. Перліна. − Київ-Харків: АйБі, 2005. − 101с.
86. Заборона катування. Практика Європейського суду з прав людини. − К.: Український Центр Правничих Студій, 2001. − 194с.
87. Загальна декларація прав людини // Права людини і професійні стандарти для юристів. Амстердам − Київ, 1996. − С.7, 30, 213.
88. Загальна декларація прав людини 1948р.; Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950р.; Міжнародний пакт про громадські та політичні права 1966р.// Права людини. Міжнародні договори України: Декларації, документи.− К., 1992.
89. Заикин Н. Нравственная безупречность во всем // Социалистическая законность. − 1985. − № 6. − С. 56 − 58.
90. Законность и нравственность правоприменительной деятельности следственных органов МВД СССР: Сб. науч. тр. / Отв. ред. Манаев Ю.В. − Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1984. − 136с.
91. Зархин Ю.М. Нравственные основы предварительного следствия в советском уголовном процессе: Автореф.дис. ... канд.юрид.наук: 12.00.09/ М., 1974. − 35с.
92. Заседания Верховного Совета СССР пятого созыва. Вторая сессия 22 − 25 декабря 1958. Стенографический отчет. М., 1959, С. 226 − 227.
93. Захаров Е. Гуманизация уголовно-процессуального законодательства: большой шаг вперед // Права людини. − 2001. − № 7. − С. 2.
94. Зеленецкий В.С. Уголовно-правовые проблемы возбуждения уголовного дела: Монография / Институт изучения проблем преступности. АпрН Украины. − Харьков: Восточно-регион. центр. Гуманитарно-образов. инициатив, 2001. − 106с.
95. Зеленецкий В.С. Понятие и природа досудебного уголовного процесса // Вестник Академии правових наук Украині. − Х., 2002. − № 2 (29). − С. 162 − 165.
96. Ищенко А.В. Научное обеспечение практики борьбы с преступностью: учебное пособие. – К.: Изд-во НАВСУ, 1987.
97. Іщенко А.В., Красюк І.П., Матвієнко В.В. Проблеми криміналістичного забезпечення розслідування злочинів. – К.: НАВСУ, 2002. – 212с.
98. Ибрагимов М.М., Куличенко В.В., Съедин Б.Г. Профессиональная этика и культура сотрудников органов внутренних дел: Учебное пособие. − К.: НИ и РИО Киевской высшей школы МВД СССР им. Ф.Э.Дзержинского, 1990. − 304с.
99. Інструкція про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, затв.наказом від 14.04.2004 № 400 // Офіційний вісник України. − 2004. − № 19. − С. 344 − 351.
100. Казміренко Л.І. Юридична психологія. Підручник / НАВСУ. – К.: Вид. дім “Ін Юре,” 2000. − 351с.
101. Казмиренко В.П. Социальная психология организации. Монографія. – К., 1993. − 211с.
102. Каминская В.И. Охрана прав и законных интересов граждан в уголовно-процессуальном праве. “Советское государство и право.” 1968. № 10, с. 32.
103. Кан М.П. Процессуальные функции прокурора в досудебных стадиях уголовного судопроизводства: дис. …канд. юрид. наук. − Ташкент, 1988.
104. Каневский Л.Л., Постовалов О.В. Нравственно-психологические основы производства следственных действий // Российский юридический журнал. № 2 (30). С. 113 − 123.
105. Капустин А.А. Реформа советского предварительного расследования : сущность, предпосылки, основные направления: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук. СПб., 1992. − 18с.
106. Карпухин А.Д. Уголовное преследование и защита на предварительном следствии // Российский следователь. − 2003. − № 2. − С. 17 − 19.
107. Каткова Т.В. Проблеми реалізації принципу безпосередності дослідження доказів на досудовому слідстві : Автореф. дис. ... канд.юрид.наук: 12.00.09/ НЮАУ ім.Ярослава Мудрого. − Х., 1997. − 18с.
108. Кобликов А.С. Юридическая этика. Учебник для вузов.− М.: Издательская группа НОРМА − ИНФРА М, 1999. − 168с.
109. Козаченко І.П. Правові, морально-етичні та організаційні основи правоохоронної діяльності. Монографія. – Львів, 1999.
110. Козаченко І.П. Дотримання прав і свобод людини у проведенні тимчасових і виняткових оперативно-розшукових заходів // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2000. - № 1. – С. 161 – 169.
111. Козаченко І.П. Охоронна і захисна функції оперативно-розшукової діяльності // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2001. - № 1. – С. 87 – 100.
112. Кокорев Л.Д. Нравственные начала судебного разбирательства // Суд и применение закона. − 1982. − С. 33 − 41.
113. Колодій А.М. Принципи права України / НАВСУ.− К.: Юрінком Інтер, 1998. − 206с.
114. Коляда П.В. Проблеми досудового слідства у кримінальному процесі. − Київ: Юрінком Інтер, 2001. − 207с.
115. Комаров С.А. Общая теория государства и права : Курс лекций. − 2-е изд., испр. и доп. − М.: Манускрипт, 1996. − 312с.
116. Комиссарова Я.В. Этические аспекты предварительного следствия // Проблемы повышения качества уголовно-процессуальной деятельности в условиях перестройки. − Ижевск, 1989. − С. 121 − 123.
117. Комиссаров В.И. О нравственных аспектах предварительного расследования преступлений // Гос-во и право. − 1992. − № 11. − С. 107 − 112.
118. Комиссаров В.И. Научные, правовые и нравственные основы следственной тактики. − Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1980. − 90с.
119. Кони А.Ф. Избранные труды и речи / Сост. И.В. Потапчук.−Тула: Автограф, 2000. − 640 с.
120. Коновалова В.Е. Правовая психология. − Харьков: Консум, 1997. − 160с.
121. Коновалова В.Е. Правовая психология. −Харьков: Основа, 1990. − 198с.
122. Коновалова В.О. Проблеми логіки і психології у слідчій тактиці, Х., 1965, Вид.Харк.ун-ту, 140с.
123. Коновалова В.Е. Организационные и психологические основы деятельности следователя. − К.: РИО МВД УССР, 1973. − 122с.
124. Коновалова В.Е. Нравственные начала советского судопроизводства // Социалистическая законность. − 1984. − № 5. − С. 34 − 36.
125. Коновалова Л.В. Знания и нравственность. − Москва: Знание, 1974. − 64с.
126. Копылов И.А. Следственная ситуация и тактическое решение: Учеб.пособие / М-во внутр.дел СССР, Высш.следств.школа. − Волгоград: ВСШ, 1988. − 19с.
127. Конституція України: Офіц. текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. посібн. / Авт.- уклад. М.І. Хавронюк. − 2-ге вид., переробл. і доповн. − К.: Видавництво А.С.К., 2003. − 384 с.
128. Коржанський М.Й. Презумпція невинуватості і презумпція вини: Монографія. − К.: Атіка, 2004. − 216 с.
129. Коржанський М., Литвак О. Причини неефективного слідства // Право України. − 2003. − № 5. − С. 128 − 129.
130. Корнилов В.А. Проблемы гуманизации и гуманитаризации народного образования // Гуманитарная сфера и права человека. − Москва, 1992. − С. 5-6.
131. Король В.В. Засада гласності кримінального судочинства України: поняття, зміст, підстави обмеження. Монографія. − Івано-Франківськ: Плай, 2003. − 250с.
132. Костицкий М.В. Введение в юридическую психологию : методологические и теоретические проблемы. − К.: Изд-во УАВД, 1994. − 48с.
133. Костицкий М.В. Психологические методы в борьбе с правонарушениями. – К.: Вища школа, 1981. − 53с.
134. Кочаров Г.И. Опознание на предварительном следствии: Пособие для следователей. − М.: Госюриздат, 1955. − С. 8-11.
135. Кравчук С. Процесуальний порядок прийняття кримінального переслідування // Право України. − 1999. − № 7. − С. 61 − 63.
136. Краткий политический словарь / Абаренков В.П., Аверкин А.Г., Агешин Ю.А. и др.; Сост. и общ. ред. Н.В.Шишлина.−5-е изд., доп. − М.: Политиздат, 1988. − 477с.
137. Крижанівський В. Презумпція невинуватості в системі принципів кримінального процесу України, Польщі та США // Підприємство, господарство і право. − 2003. − № 5. − С. 106 − 109.
138. Кримінальний процес України: Підручник для студентів юрид.спец.вищ.закладів освіти / Ю.М.Грошевий, Т.М.Мірошниченко, Ю.В.Хоматов та ін.; За ред. Ю.М.Грошевого та В.М.Хотенця. − Харків:Право, 2000. − 496с.
139. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. – К.: ФОРУМ, 2003. – 942с.
140. Крылов А.В. К вопросу об определении тайны следствия // Российский следователь. − 2003. − № 9. − С. 32 − 37.
141. Кузьмічов В.С. Криміналістичний аналіз розслідування злочинів. – К., НАВСУ. 2000.
142. Кузьмічов В.С. Слідча діяльність: сутність, принципи, криміналістичні прийоми та засоби здійснення: Автореф. дис…доктора юридичних наук: 12.00.09 / УАВС. – К., 1996. – 36с.
143. Кузьмічов В.С., Лісогор В.Г. Розголошення інформації, що становить таємницю слідства // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – К., 2001. - № 4. – С. 173 - 181.
144. Кузьмічов В.С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч. посібник / За заг. ред. В.Г. Гончаренка та Є.М. Мойсеєва. – К.: Хрінком Інтер, 2001. – 368с.
145. Кузьмічов В.С., Чорноус Ю.М. Слідча діяльність: характеристика та напрями удосконалення: Монографія – К: Нічлава, 2005. – 248с.
146. Кузнецов Н.П. Доказывание на стадии возбуждения уголовного дела. − Воронеж, 1983. − 135с.
147. Кубинська О.П., Кубинська О.А. Кримінальний процес України: Навчальний посібник. – К.: Прецедент, 2005. – 202с.
148. Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: У 2 кн. / О.М. Джужа, П.П. Михайленко, О.Г. Кулик та ін.. За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 480с.
149. Лавдаренко Л.И. Уголовное преследование − как уголовный иск // Актуальные проблемы борьбы с преступностью в Сибирском регионе: Сб. мат. науч. – практич. конф. Ч.2. Красноярск, 2000. – С. 90.
150. Лазарев В.А. Возбуждение уголовного дела как акт правового реагирования на преступные посягательства. Автореф. дис. … канд. юрид. наук. Саратов. 2001. С.11.
151. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу : процессуальные функции. – М., 1986. С. 39.
152. Леоненко В.В. Профессиональная этика участников уголовного судопроизводства. − К.: Наукова думка, 1981. − 160с.
153. Лобойко Л.М. Актуальні проблеми дослідчого кримінального процесу: Автореф. дис. ... канд.юрид.наук: 12.00.09/ НЮАУ ім.Ярослава Мудрого. − Х., 1997. − 18с.
154. Лобойко Л.М. кримінально-процесуальне право: Курс лекцій: навч. посібник. – К.: Істина, 2005. – 456с.
155. Лисиченко В.К. Характеристика чинного кримінально-процесуального законодавства України // Науковий вісник НАВСУ. – К., 1996. Вип. 2 − С. 127−139.
156. Лисиченко В.К. Концептуальні напрямки й етапи розвитку кримінально-процесуального законодавства // Науковий вісник НАВСУ. – К., 1997. Вип.. 1 − С. 98−104.
157. Лисогор В.Г. Криминалистическое обеспечение сохранения тайны досудебного следствия: Автореф. дис. …канд. юрид. наук (12.00.09)/ НАВСУ. − Киев, 2003. − 21с.
158. Лукьянова Е.Г. Теория процессуального права. М., 2002. С. 228.
159. Лук’янчиков Є.Д. Досудове провадження і його система // Науковий вісник Дніпропетровського юр.інституту МВС України.− Дніпр., 2001. − Вип. 2(5). − С. 106 − 111.
160. Лук’янчиков Є.Д. Психологічний контакт і психологічний вплив у тактиці провадження слідчих дій // Бюлетень з обміну досвідом роботи МВС України. № 138. 2002. С. 8 − 12.
161. Лук’янчиков Є.Д. Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів: Монографія. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2005. – 360с.
162. Лук’янчиков Є.Д. Інформаційне забезпечення розслідування злочинів (правовий і тактико-криміналістичний аспекти) : Автореф. дис. …доктора юрид. наук (12.00.09)/ НАВСУ. − Киев, 2005. − 36с.
163. Любичев С.Г. Этические основы следственной тактики. − М.: Юрид. лит., 1980. − 96с.
164. Малахова Л.И. Функция уголовного преследования как вид процессуальной деятельности // Российский следователь. − 2003. − № 7. − С. 25 − 26.
165. Маляренко В.Т. Кримінальний процес України : Стан та перспективи розвитку: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.: Вибрані наукові праці. − К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2004. − 600 с.
166. Маляренко В.Т. Реформування кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Теорія, історія і практика: Монографія. − К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2004. − 544 с.
167. Маляренко В.Т. Конституційні засади кримінального судочинства. − К.: Юрінком Інтер, 1999. − 320с.
168. Маляренко В. Щодо строків кримінального процесу // Право України. − 2000. − № 1. − С. 16 − 23.
169. Маляренко В.Т., Пилипчик П.П. Межі судового контролю за додержанням прав і свобод людини в стадії попереднього розслідування кримінальної справи // Право України. – 2001. - № 4. – С. 40 - 44.
170. Маноха О. Є. Соціальна культура як соціальна творчість мас. − К.: Вища школа, 1978. − 182с.
171. Маноха О.Є. Методологічна функція кримінології. / МВС України. – К.: НАВСУ, 1998. − 191с.
172. Маринів В.І. Принцип особистої недоторканності в кримінальному процесі України : Дис...канд. юрид. наук. − Харків, 1999. − 196с.
173. Маркузе Г. Эрос и цивилизация. Философское исследование учения Фрейда. − Киев, 1995. − С. 48.
174. Матусевич И.А. Изучение личности обвиняемого в процессе предварительного расследования. − Минск, 1975. − 198с.
175. Медвєдєв В.С. Проблеми професійної деформації співробітників ОВС (теоретичний та прикладний аспект). Монографія. К.: НАВСУ, 1997. − 191с.
176. Мельник О.В. Пред’явлення для впізнання: психолого-етичний та правовий аспекти // Науковий вісник НАВСУ. − 2005. − № 1. − С. 239 − 245.
177. Мельник О.В. Кримінальне переслідування як функція кримінально-процесуального судочинства: поняття і зміст // Науковий вісник НАВСУ. − 2005. − № 2. − С. 272 − 278.
178. Мельник О.В. Морально-правові засади провадження пред’явлення для впізнання в стадії досудового слідства // Науковий вісник ЮА МВС. − 2004. − № 1. − С. 124 − 126.
179. Методичні рекомендації щодо пред’явлення для впізнання на попередньому слідстві // Наказ МВС України № 5483 / Кл від 25 липня 2001 року.
180. Милиционер за решеткой // “Дзеркало тижня”. − 24.04.2004. − № 16(491). − С. 7.
181. Міжнародна поліцейська енциклопедія : Понятійний апарат. Концептуальні підходи. Теорія та практика. − Т.I. − К.: Видавничий дім, 2003. − 1232 с.
182. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права. Прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи.− К.: Наукова думка, 1992.−С.12, 18-24.
183. Милицейская этика и проблемы нравственного воспитания сотрудников внутренних дел: Межвузовский сборник научных трудов / Отв.редактор М.М. Ибрагимов. − Киев: КВШ МВД Украины, 1991. − 216с.
184. Миттермайер К.Ю. Уголовное судопроизводство в Англии, Шотландии и Северной Америке. − М.: В типографии Грачева и комп., 1864. − 455с.
185. Михайленко О.Р. Строки та інші часові параметри в кримінальному процесі України // Навчальний посібник. − К., 2000. − 40с.
186. Михайленко О.Р.Значення почуття законності для її забезпечення при розслідуванні злочинів // Уряд України…Т. 7 Проблеми боротьби з корупцією та організованою злочинністю. − К., − 1998. − С. 306−310.
187. Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. − К., Юринком Интер. 1999. − 448с.
188. Михайленко О.Р. Прокуратура України: Підручник. – К.: Хрінком Інтер, 2005. – 296с.
189. Михеєнко М.М., Молдован В.В., Шибко В.П. Кримінально-процесуальне право. − К., 1997. − С. 45-46.
190. Михеєнко М.М. Конституційні принципи кримінального процесу // Вісник Академії правових наук України. − 1997. − № 2(9). С. 101 − 103.
191. Михеєнко М.М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве. − К.: Вища школа,1984. − 135с.
192. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник для вузів. − Вид.2-ге, перероб.і доп. − К.: Либідь, 1999. − 534с.
193. Михеєнко М.М. Презумпция невиновности и охрана неприкосновенности личности, чести и достоинства гражданина // Актуальные проблемы охраны прав личности в советском уголовном судопроизводстве. − Свердловск, 1989. − С. 15 − 21.
194. Мінюков А. Забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина органами досудового слідства МВС України // Право України. − 2002. − № 7. − С. 22 − 27.
195. Монтессори М. Помоги мне сделать это самому / Сост., вступ. статья М.В. Богуславский, Г.Б. Корнетов. − М.: Издат. дом “Карапуз”, 2000. − 270 с.
196. Монтескье Ш. Избранные произведения. М., 1955. С. 289.
197. Мотовиловкер Я.О. О принципах объективной истины, презумпции невиновности и состязательности процесса. − Ярославль, 1978. − 96с.
198. Мотовиловкер Е.Я. О содержании принципа презумпции невиновности // Проблемы доказывания виновности в уголовном процессе. − Красноярск, 1989. − С. 54 − 60.
199. Морозов К.Е. Философские проблемы теории информации // Философия естествознания. − М., 1966.
200. Мораль и этическая теория. Некоторые актуальные проблемы. Под ред. Проф. О.П. Целиковой. − М.: Наука. 1974. − 295с.
201. Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. − К., 1999. − С. 144 − 148.
202. Назаренко В. Предварительное расследование в современном уголовном процессе // Законность. − 2002. − №8. − С.41 − 42.
203. Назаренко Р.І. Характеристика кримінально-процесуальних відносин на початковому етапі досудового провадження: Автореф.дис. ... канд.юрид.наук: 12.00.09/ НАВСУ. − К., 2000. − 19с.
204. Назаров В.В. Виникнення кримінально-процесуальних конфліктів та способи їх усунення на стадії попереднього розслідування. Дис. канд. юр. наук. − К., НАВСУ. 2000. − 205с.
205. Назаров В.В., Омельяненко Г.М. Кримінальний процес України: Підручник. − К.: Юридична думка, 2005. − 548с.
206. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. − К.: Каннон, А.С.К., 2001. − 1104с.
207. Національна доктрина розвитку освіти.− К., 2002.
208. Нестеров В. Альтернативный порядок подачи заявлений по делам частного обвинения // Российская юстиция. 2002. №1. С.41
209. Незванова Г.Г. Проверка оснований к возбуждению уголовного дела // Научные труды Ташкенского гос. ун-та им. В.И. Ленина, 1967. − Вып. 309. − С. 179 − 188.
210. Николайчик Н.И., Матвиенко Е.А. Всесторонность, полнота и объективность предварительного расследования. − Минск: Изд-во БГУ, 1969. − 125с.
211. Никоненко М. Деякі питання презумпції невинуватості і права особи на захист в кримінальному процесі // Право України. − 1999. − № 4. − С. 39 − 40.
212. Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України. За ред. Ю.М.Грошевого. − Харків: Право, 2002. − 160с.
213. Общая психология / Под ред. А.В. Петровского. − 3-е изд., М.: Просвещение, 1986. − 621с.
214. Овруцкий Н.О. Крылатые латинские выражения в литературе. М.: Просвещение, 1969.− 350с.
215. Ожегов С. Словарь русского языка: Ок. 57000 слов / Под ред. чл.-корр. АН СССР Н.Ю.Шведовой. − 19-е изд., испр. − М.: Рус. яз., 1987. − 748с.
216. Озерська А. Моральний вибір особи у сфері кримінального судочинства // Право України. − 2004. − № 4. − С. 113 − 116.
217. Озерський І.В. Юридико-психологічні аспекти взаємодії слідчого з органом дізнання / МВС України.НАВСУ. − Київ: Знання, 2000. − 119с.
218. Пепеляєв С.Г. Європейський правовий гуманізм як чинник реформування кримінально-процесуал