Розслідування нерозкритих злочинів минулих років :

Краткое описание

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ……………………..…………..3
ВСТУП …………………………………………………………..…………4
РОЗДІЛ 1. Загальні положення розслідування нерозкритих злочинів минулих років
1.1. Поняття нерозкритих злочинів минулих років та напрямки використання рекомендацій з їх розслідування ……….....………….12
1.2. Структура комплексу рекомендацій з розслідування нерозкритих злочинів минулих років ..……………………………………….34
1.3. Характеристика причин та факторів, що впливають на розкриття та розслідування нерозкритих злочинів минулих років …….…52
РОЗДІЛ 2. Аналітико–організаційні основи роботи у кримінальній справі про нерозкритий злочин, досудове слідство по якій зупинено
2.1. Аналіз матеріалів кримінальної справи про нерозкритий злочин, досудове слідство по якій зупинено ......…..............……………….86
2.2. Характеристика типових слідчих ситуацій. Організація та планування розслідування ..................…………………………………106
РОЗДІЛ 3. Дії, спрямовані на розкриття злочинів минулих років
3.1. Непроцесуальна діяльність у ході розслідування нерозкритого злочину ……………….………………..……………………………133
3.2. Проблеми проведення слідчих дій на шляху до розкриття злочину ……..……………………………………………………….….149
ВИСНОВКИ ..............................................................…………….….….169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...……………….....…...….173
ДОДАТКИ .......................................….........………………...............…..194

ВСТУП
Актуальність теми. Завданням органів досудового слідства, що випливає з положень кримінально–процесуального законодавства (ст. 2 КПК) України, є швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних і забезпечення правильного застосування закону для того, щоб кожен, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності та жоден невинний не був покараний. Окремі злочини протягом довгого часу, або й зовсім, залишаються нерозкритими. Це створює у порушників закону уяву про їх безкарність, сприяючи продовженню злочинної діяльності. З іншого боку, такий стан справ не додає впевненості громадянам у спроможності правоохоронних органів їх захистити.
На кінець 2004 року в Україні було зареєстровано 503139 злочинів, з яких нерозкритими залишились 187590, тобто приблизно кожен третій. Значну їх кількість (113436) складають крадіжки, велика частка (101920) тяжких злочинів, з них 310 навмисних вбивств, 24370 грабежів, 1071 розбоїв, 1135 важких тілесних ушкоджень. На зазначений період залишок нерозкритих злочинів минулих років у цілому по Україні – 1527044. Більш усього їх в Дніпропетровській області (146703), менше в Харківській (118048), Донецькій (119871) та Луганській (113138) областях, де також значна щільність населення, в Криму (113907) та в місті Києві (145410).
Наукове забезпечення організації діяльності з розкриття та розслідування злочинів надає криміналістична методика. Сучасний рівень її розвитку недостатньо відповідає як рівню і характеру злочинності в Україні, так і вимогам слідчої практики, у зв’язку з чим потребує постійного удосконалення активними науковими пошуками.
Питання розслідування нерозкритих злочинів минулих років раніше досліджувалися в криміналістичній науці; певний внесок в розробку даної проблеми зробили вчені В.П. Бахін, В.М. Биков, І.Ф. Герасимов, Г.Г. Зуйков, О.Р. Ратинов, В.П. Лавров, В.Д. Ломовський, І.М. Лузгін, Г.М. Мудьюгін, Г.Є. Фірсов та інші.
Але переважна більшість дослідників обирала предметом своїх досліджень окремі аспекти зазначеної проблеми, зокрема методологічного характеру, проведення аналізу зупиненої кримінальної справи про нерозкритий злочин та інших матеріалів, питання організації та планування оперативних заходів, тактичні особливості проведення слідчих дій після відновлення досудового слідства, криміналістичні або організаційні аспекти провадження слідчих дій. У зв’язку з цим залишається значна кількість не вирішених досі проблем як суто теоретичного характеру (наприклад, визначення поняття нерозкритих злочинів минулих років), так і щодо спрямування криміналістичних рекомендацій з розслідування нерозкритих злочинів минулих років у площину їх практичного застосування з метою розкриття злочинів.
Крім того, актуальність дослідження обумовлена існуванням протиріч між нормами КПК України, що регламентують перебіг строку досудового слідства, та підставами для його зупинення у випадку нерозкриття злочину.
Виходячи з цього, доцільність усебічного дослідження проблем розслідування нерозкритих злочинів минулих років обумовлена як необхідністю подальшої розробки її теоретичних положень, так і потребами практики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною наукових досліджень МВС України (Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково–дослідних установ МВС України на період 2002–2005 роки, затвердженої наказом МВС України від 30 червня 2002 року № 635 (п. 1.1), Програми заходів щодо удосконалення організаційного, правового, матеріально–технічного та кадрового забезпечення слідчого апарату органів внутрішніх справ України, зміцнення дисципліни і законності в його діяльності на 2002–2005 роки, затвердженої рішенням колегії МВС України № 8 км/1 від 19 липня 2002 року (п. 1.2, п. 1.4.6), Програми реформування в системі МВС України наукової та науково–технічної діяльності у сфері боротьби із злочинністю, затвердженої наказом МВС України від 15 травня 2003 року № 491 (п. 3.3), Плану орга-нізаційно–практичних заходів щодо реалізації завдань, поставлених Президентом України на Всеукраїнській нараді з питань боротьби з корупцією і організованою злочинністю, затвердженого колегією Міністерства внутрішніх справ України від 6 лютого 2004 року № 1км/1 (п. 1.10), та Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001–2005 роки (п. 6.6), затверджених Вченою радою Національного університету внутрішніх справ (протокол № 3 від 23 березня 2001 року), включене до планів науково–дослідних робіт Національного університету внутрішніх справ і кафедри криміналістики цього закладу та Юридичної академії МВС.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у комплексній науковій розробці основних теоретичних та практичних проблем розслідування нерозкритих злочинів минулих років.
Дана мета зумовила постановку і вирішення таких завдань:
• визначити поняття нерозкритих злочинів минулих років та структурувати рекомендації щодо процесу їх розслідування;
• дослідити та систематизувати причини, за яких злочини залишаються нерозкритими, а також фактори, що впливають на їх розслідування;
• розробити методичні рекомендації щодо проведення аналізу матеріалів кримінальної справи про нерозкритий злочин, досудове слідство у якій зупине-но;
• визначити типові слідчі ситуації, що виникають на різних стадіях розслідування нерозкритих злочинів минулих років;
• розробити методичні рекомендації щодо планування заходів непроцесуального характеру та окремих слідчих дій під час розслідування нерозкритих злочинів минулих років;
• визначити та запропонувати можливі напрямки реформування кримінально–процесуального законодавства, спрямовані на упорядкування регламентації слідчої діяльності у кримінальних справах, досудове слідство в яких зупинено в зв’язку з невстановленням особи, що вчинила злочин.
Об’єктом дисертаційного дослідження є діяльність правоохоронних органів з розслідування нерозкритих злочинів минулих років; законодавство, яке регулює суспільні відносини у зазначеній сфері.
Предметом дослідження є засоби, прийоми і методи, які застосовуються у ході розслідування нерозкритих злочинів минулих років, теоретичні аспекти формування структури цього процесу в цілому та у взаємозв’язку його елементів, організаційно-тактичні особливості діяльності правоохоронних органів з розслідування зазначеної категорії злочинів.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складає діалектичний метод наукового пізнання дійсності, а також спеціальні наукові методи. Усі вони використані у взаємозв’язку та взаємозалежності, що в остаточному підсумку забезпечило повноту та об’єктивність дослідження, коректність та несуперечливість наукових результатів. Методи логіки – аналіз, синтез, аналогія та інші застосовано при дослідженні матеріалів кримінальних справ, точок зору різних авторів щодо окремих проблем предмету дослідження. За допомогою системно–структурного методу систематизовано причини, за яких злочини залишаються нерозкритими, та фактори, що впливають на результати розслідування; структуровані рекомендації щодо розслідування нерозкритих злочинів минулих років; систематизовано заходи непроцесуального характеру, виконувані у кримінальній справі про нерозкритий злочин; розкрито сутність ситуаційного підходу у разі необхідності проведення допитів після відновлення досудового слідства. Історичний метод дозволив розглянути розвиток окремих категорій з проблем розслідування нерозкритих злочинів минулих років. Соціологічний та статистичний методи використано в процесі збору, обробки та аналізу інформації, отриманої при вивченні матеріалів кримінальних справ та за результатами анкетування. Порівняльно–правовий метод застосовано для дослідження правових норм, що регулюють відносини в сфері розслідування нерозкритих злочинів.
При розробці теоретичних положень та рекомендацій щодо розслідування нерозкритих злочинів минулих років автор керувався чинним законодавством, відомчими нормативними актами. Теоретичною основою дисертаційного дослі-дження стали праці Ю.П. Аленіна, О.М. Бандурки, В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, В.М. Бикова, І.О. Возгріна, А.Ф. Волобуєва, І.Ф. Герасимова, О.Ф. Долженкова, Л.Я. Драпкіна, А.В. Дулова, В.А. Журавля, Г.Г. Зуйкова, Б.Н. Коврижних, Г.К. Кожевникова, О.Н. Колесниченка, В.О. Коновалової, В.С. Кузьмічова, В.П. Лаврова, І.М. Лузгіна, В.Г. Лукашевича, Є.І. Макаренка, Г.А. Матусовського, М.І. Порубова, О.Р. Ратинова, М.В. Салтевського, О.П. Снігерьова, В.Г. Танасевича, В.В. Тіщенка, Г.Є. Фірсова, В.Ю. Шепітька, М.П. Яблокова та інших.
Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій визначається емпіричною базою дослідження, яку склали результати аналізу 249 кримінальних справ, що перебували у провадженні органів дізнання і слідчих МВС України в Дніпропетровській області за період з 2000 по 2002 рік; матеріали анкетування 139 оперативних співробітників та 174 слідчих системи МВС; статистичні матеріали МВС України. При написанні дисертації використаний особистий дев’ятирічний досвід роботи автора на посадах слідчого, оперуповноваженого.
Наукова новизна одержаних результатів полягає, насамперед, у тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, в якому на підставі вивчення слідчої практики та криміналістичної теорії комплексно та цілісно розглянуто положення розслідування нерозкритих злочинів минулих років, що вперше або по-новому висвітлюють проблему, а саме:
– вперше визначено криміналістичний зміст поняття “нерозкриті злочини минулих років”, тобто злочинів, досудове слідство у кримінальних справах про які зупинено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 206 КПК України не пізніше 31 грудня року, що минув, стосовно до року, в якому проводиться розслідування;
– визначено та вперше обґрунтовано сферу застосування рекомендацій з розслідування нерозкритих злочинів минулих років, а саме щодо всіх нерозкритих злочинів, незалежно від часу набуття ними такого статусу, тобто таких, досудове слідство у кримінальних справах про які зупинено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 206 КПК України, чим доведено відсутність необхідності розробки окремих рекомендацій з розслідування нерозкритих злочинів поточного року;
– удосконалено структуру рекомендацій з розслідування нерозкритих злочинів минулих років, що запропоновано в такій послідовності: 1) характеристика причин та факторів, що впливають на розкриття та розслідування нерозкритих злочинів минулих років; 2) аналіз матеріалів кримінальної справи, досудове слідство по якій зупинено; 3) типові слідчі ситуації, організація та планування розслідування; 4) непроцесуальна діяльність у ході розслідування нерозкритого злочину; 5) особливості тактики провадження окремих слідчих дій;
– на новому рівні систематизовано причини, за яких злочини залишаються нерозкритими, та з урахуванням позитивного й негативного характерів дії розглянуто всі фактори, що впливають на розслідування нерозкритих злочинів минулих років. Крім того, зазначені фактори систематизовано та доповнено двома новими, а саме протидії та раптовості;
– вперше запропоновано програму дії щодо аналізу матеріалів кримінальної справи про нерозкритий злочин у вигляді рекомендацій з послідовного ознайомлення з результатами вже проведеного розслідування, а також форму анкети з метою фіксації отриманих результатів;
– обґрунтовано необхідність удосконалити діючі АІПС, що використовують алгоритми пошуку за ознаками способів вчинення злочинів, та запропоновано основні позиції щодо їх будови та функціонування;
– визначено типові слідчі ситуації, що складаються в ході розслідування нерозкритих злочинів минулих років, залежно від ступеня інформованості щодо особи злочинця;
– визначено та систематизовано завдання, що виконуються на різних рівнях організації розслідування нерозкритих злочинів минулих років, та запропоновано форму плану розслідування кримінальних справ зазначеної категорії злочинів;
– по-новому систематизовано заходи непроцесуального характеру, виконувані у кримінальній справі про нерозкритий злочин, та вперше запропоновано програми дій з метою максимального використання всього комплексу заходів відповідно до наявних типових слідчих ситуацій;
– по-новому визначено й систематизовано ситуації, що виникають у разі необхідності проведення допитів після відновлення досудового слідства, а також зазначено фактичні підстави для їх проведення;
– доведено недоцільність існування інституту зупинення досудового слідства на підставі п. 3 ч. 1 ст. 206 КПК України та запропоновано внесення змін до чинного КПК запровадженням норм, згідно з якими після закінчення двомісячного терміну в розслідуванні злочину він вважався б нерозкритим на підставі прийняття процесуального рішення, оформленого постановою про визнання злочину нерозкритим, що, на відміну від рішення про зупинення слідства, не обмежувало б можливості проведення слідчих дій.
Практичне значення одержаних результатів дослідження проявляється в тому, що вони використовуються:
– як рекомендації для удосконалення процесу розслідування нерозкритих злочинів у практичній діяльності правоохоронних органів (впроваджені у практичну діяльність працівників слідчих підрозділів Управління МВС України в Дніпропетровській області та Управління МВС України на Придніпровській залізниці);
– у правотворчому процесі з метою заміни інституту зупинення досудового слідства у випадку невстановлення особи, що вчинила злочин, на інститут визнання злочину нерозкритим у чинному кримінально–процесуальному законі та у проекті КПК (впроваджені у законодавчу практику);
– у ході викладання у вищих навчальних закладах юридичного профілю навчальних дисциплін “Криміналістика” та “Організація розкриття та розслідування злочинів” (впроваджені у навчальний процес Юридичної академії МВС).
Акти впровадження подані в додатках до дисертації.
Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень, що включені до дисертації, обговорювалися на засіданнях кафедри криміналістики Національного університету внутрішніх справ та кафедри криміналістики Юридичної академії МВС, а також оприлюднені на: міжнародній науково–практичній конференції “Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” (м. Київ, 22–23 березня 2001 року); міжвузівській науково–практичній конференції “Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності” (м. Донецьк, 27 квітня 2001 року); науково–практичній конференції “Юридична освіта і правоохоронна діяльність” (м. Дніпропетровськ, 30–31 травня 2001 року); міжнародній науково–практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної криміналістики” (м. Сімферополь – м. Алушта, 19–21 вересня 2002 року); міжнародній науково–практичній конференції “Пріоритетні напрямки діяльності ОВС у боротьбі із злочинністю в сучасних умовах” (м. Дніпропетровськ, 25–26 жовтня 2002 року); Всеукраїнському науково–практичному семінарі “Актуальні проблеми удосконалення кримінально–процесуального законодавства” (м. Дніпропетровськ, 28 травня 2004 року).
Результати дисертації опубліковано у дев’яти наукових статтях, з яких шість у виданнях, включених до переліку фахових видань ВАК України з юридичних наук, а також у лекції “Особливості розслідування нерозкритих злочинів минулих років”.
Структура дисертації визначається її метою та завданнями. Робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, що включають сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи – 234 сторінки, із них 172 – основний текст, 21 – список використаних джерел (218 найменувань), 41 – додатки (9).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволяє дійти низки теоретичних висновків, які відображають результати, що свідчать про досягнення мети дослідження та виконання всіх завдань, поставлених у вступі до даної роботи.
1. Досліджуваний комплекс криміналістичних рекомендацій може бути ус-пішно застосований з метою розслідування будь–яких нерозкритих злочинів, незалежно від часу отримання ними такого статусу, тобто таких, досудове слідство по кримінальних справах про які зупинено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 206 КПК України, у зв'язку з чим відсутня необхідність розробки окремих криміналістичних рекомендацій з розслідування нерозкритих злочинів поточного року. Рекомендації з розслідування нерозкритих злочинів минулих років повинні використовуватися як додаткові у сукупності з видовою методикою. Сферою їх застосування частіше за все виступатимуть нерозкриті злочини корисливої і корисливо–насильницької спрямованості. Період розслідування, на який розраховані зазначені рекомендації, починається після зупинення слідства у кримінальній справі й триває не довше, ніж до направлення справи в суд з обвинувальним висновком або її закриття за нереабілітуючими підставами.
2. Структуру рекомендацій з розслідування нерозкритих злочинів минулих років складають такі елементи: 1) характеристика причин та факторів, що впливають на розкриття та розслідування нерозкритих злочинів минулих років; 2) аналіз матеріалів кримінальної справи, досудове слідство по якій зупинено; 3) типові слідчі ситуації, організація та планування розслідування; 4) непроцесуальна діяльність у ході розслідування нерозкритого злочину; 5) особливості тактики провадження окремих слідчих дій.
3. Результатом систематизації причин, за яких злочини залишаються нерозкритими, є їх розподіл на об'єктивні: 1) обумовлені діями злочинця (або зацікавлених осіб), спрямованими на усунення можливості його виявлення; 2) існуючі незалежно від бажання злочинця й такі, що враховуються або не враховуються ним як сприяючі вчиненню або приховуванню злочину; 3) залежні від дій потерпілого (очевидців) або характеристики його особистості; та суб’єктивні: 1) пов'язані з організацією і якістю проведення окремих слідчих дій і ОПЗ; 2) обумовлені рівнем організації діяльності з розкриття злочину; 3) пов'язані з якістю проведення слідства в цілому; 4) обумовлені професійними й особистими якостями співробітника.
4. Результатом систематизації факторів, які впливають на розслідування нерозкритих злочинів минулих років, є визначення їх основних різновидів, тобто: 1) наявність певних результатів проведеного слідства, що не призвело до встановлення злочинця; 2) продовження дії ряду об'єктивних причин, що утруднили розкриття злочину; 3) рівень організації роботи по кримінальних справах про нерозкриті злочини в даному правоохоронному органі; 4) психологічний фактор; 5) особливості процесуальної регламентації діяльності по зупиненій справі про нерозкритий злочин; 6) фактор часу; 7) протидія розслідуванню; 8) фактор раптовості, кожен з яких характеризовано за ступенями їх позитивного та негативного впливу.
5. Розроблені криміналістичні рекомендації щодо проведення аналізу справи про нерозкритий злочин виходять із мінімальної поінформованості слідчого та пропонують йому вивчити заново всі матеріали, фіксуючи отримані результати у анкеті–аналізі зупиненої кримінальної справи.
6. Типові слідчі ситуації, що складаються на різних стадіях розслідування кримінальних справ про нерозкриті злочини, представлені трьома різновидами, кожен з яких відображає в цілому рівень поінформованості щодо особистості злочинця, а саме: 1) відсутність яких–небудь даних про особу, що вчинила злочин; 2) наявність деяких даних для пошуку винної особи за відсутності конкретного підозрюваного; 3) наявність конкретної особи, підозрюваної у вчиненні злочину, за недостатності доказів для пред'явлення їй обвинувачення.
7. Якщо у провадженні слідчого знаходиться декілька кримінальних справ, рекомендується складати календарний план–графік для стикування між собою різних процесів досудового слідства, що проводяться одночасно, а також складати план розслідування окремо по кожній кримінальній справі, в якому відображати такі елементи: 1) загальні вихідні дані (дата порушення справи; коротка фабула із зазначенням встановлених у ході розслідування обставин події; дата зупинення досудового слідства); 2) дані про виконану роботу й отримані результати (висунуті версії, засоби та якість їх перевірки); 3) нові версії, обставини, що з'ясовуються при їх відпрацюванні, та плановані для цього дії.
8. Для більш ефективного планування заходів непроцесуального характеру рекомендується використовувати програми дій відповідно до наявних типових слідчих ситуацій. Після відновлення слідства, проведеного поверхово, обов'язково виникає необхідність у проведенні допитів, для отримання результатів від яких треба враховувати їх вид, наявність фактичних підстав, конфліктної чи неконфліктної ситуації, залежно від чого доручити виконання відповідному слідчому.
9. У результаті проведеного дисертаційного дослідження вироблено пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства.
Зокрема, пропонується внести зміни і доповнення до Кримінально–процесуального кодексу України такого змісту:
1) зі статті 206 слід виключити пункт 3 частини 1, а також частину 3, що регламентують зупинення досудового слідства, коли не встановлено особу, яка вчинила злочин;
2) статтю 209 виключити;
3) запровадити до глави 11 нову статтю такого змісту: „Коли під час проведення досудового слідства не встановлено особу, яка вчинила злочин, слідчий у термін не більше двох місяців виносить мотивовану постанову про визнання злочину нерозкритим. Після визнання злочину нерозкритим слідчий зобов’язаний як безпосередньо, так і через органи дізнання вживати заходів до встановлення особи, яка його вчинила, та здійснювати слідчі дії до закінчення строків, передбачених статтею 49 Кримінального кодексу України”;
4) в частині 1 статті 108 КПК слова “дізнання зупиняється з додержанням вимог, передбачених статтею 209 цього Кодексу”, замінити на “орган дізнання у термін не більше двох місяців виносить мотивовану постанову про визнання злочину нерозкритим”. Після цих слів доповнити дану частину реченням: “Після визнання злочину нерозкритим орган дізнання зобов’язаний вживати заходів до встановлення особи, яка його вчинила, та здійснювати слідчі дії до закінчення строків, передбачених статтею 49 Кримінального кодексу України”.
10. Мету і завдання дисертаційного дослідження виконано. Але це не озна-чає, що комплекс рекомендацій з розслідування нерозкритих злочинів минулих років повністю досліджений. У цій роботі основну увагу було приділено визна-ченню його загальних положень (зміст поняття нерозкритих злочинів минулих років; структурна побудова; система причин нерозкриття злочинів та факторів, що впливають на їх розслідування; різновиди типових слідчих ситуацій тощо). Його дослідження має бути продовжене за такими напрямками: 1) обчислення (вивченням значного масиву кримінальних справ про нерозкриті та розкриті через тривалий термін злочини) якісно–кількісних показників взаємозалежності факторів, що впливали на розслідування, з настанням його кінцевого результату; 2) визначення тактичних особливостей повторного проведення через тривалий час окремих слідчих дій, спочатку виконаних неякісно; 3) використання з метою розкриття злочинів минулих років нетрадиційних засобів отримання криміналістично вагомої інформації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аббасова И.С., Кручинина Н.В. Следственная ситуация и фактор времени как ее структурный элемент // Криминалистические проблемы пространственно–временных факторов в расследовании преступлений. – Иркутск, 1983. – С. 57–59.
2. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика: Учебник для вузов / Под ред. Заслуженного деятеля науки Российской федерации, профессора Р.С. Белкина. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА–ИНФРА М), 2001. – 990 с.
3. Александров И.В. Проблемы организации расследования преступлений // Организационно–тактические проблемы расследования преступлений. – Красноярск, 1990. – С. 13–22.
4. Аленин Ю.П. Процессуальные особенности производства следственных действий. – К–д.: Центрально–Украинское издательство, 2002. – 264 с.
5. Антипов В.П. Планирование расследования нераскрытых преступлений. М.: Издательство “Юрлитинформ”, 2002. – 144 с.
6. Аркуша Л.І. Основи методики виявлення і розслідування організованої злочинної діяльності при наявності корумпованих зв’язків: Автореф. дис. … канд. юрид. наук.: 12.00.09 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, – Х., 2002. – 19 с.
7. Баев О.Я. Основы криминалистики: курс лекций. – М.: Экзамен, 2001. – 288 с.
8. Бандура О.А., Лукашевич В.Г. Криминалистическая версия: гносеологический, логический и психологический аспекты: Учебное пособие. – К.: КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1991. – 80 с.
9. Бандурка А.М., Горбачев А.В. Оперативно–розыскная деятельность: правовой анализ. – К.: РИО МВД Украины, 1994. – 160 с.
10. Бандурка О.М. Оперативно–розшукова діяльність. Частина 1: Підручник. – Харків: Вид–во Нац. ун–ту внутр. справ, 2002. – 136 с.
11. Баулін О.В., Карпов Н.С. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого та їх правові гарантії: Монографія / Під заг.ред. З.Д. Смітієнко. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2001. – 232 с.
12. Бахин В.П. Криминалистика. Проблемы и мнения (1962–2002). – Киев, 2002. – 268 с.
13. Бахин В.П., Быков В.М. О мерах, осуществляемых следователем по приостановленному уголовному делу // Научные труды Омской высшей школы милиции МВД СССР. – Омск, 1970. – Вып. 6. – С. 24–34.
14. Бахин В.П., Быков В.М., Макаров Н.Л. О тактике повторного следствия // Сибирские юридические записки. – Иркутск – Омск, 1974. – Вып. 4. – С. 182–190.
15. Бахин В.П., Карпов Н.С. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью (данные исследований за 1980–2002 г.). – К.: Основа, 2002. – 458 с.
16. Бахин В.П., Кузьмичев В.С., Лукьянчиков Е.Д. Тактика использования внезапности в раскрытии преступлений органами внутренних дел: Учебное пособие. – К.: НИиРИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1990. – 56 с.
17. Бахін В., Лук’янчиков Б. Склад і призначення криміналістичної характеристики злочинів // Правничий часопис Донецького університету. – 2000. – № 1(4). – С. 39–43.
18. Бедняков Д.Н. Непроцессуальная информация и расследование преступлений. – М.: Юрид. лит., 1991. – 208 с.
19. Белкин А.Р. Теория доказывания: Научно–методическое пособие. – М.: Издательство НОРМА, 2000. – 429 с.
20. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. Общая и частная теории. – М.: Юрид. лит., 1987. – 272 с.
21. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободнев-ные вопросы российской криминалистики. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА–ИНФРА М), 2001. – 240 с.
22. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. – 2–е изд., доп. – М.: Мегатрон XXΙ, 2000. – 334 с.
23. Белкин Р.С. Курс криминалистики: Учеб. пособие для вузов. – 3–е изд., дополненное. – М.: ЮНИТИ–ДАНА. Закон и право, 2001. – 837 с.
24. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики: В 3 т. – М.: РИО Академии МВД СССР, 1978. – Т. 2: Частные криминалистические теории. – 411 с.
25. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики: В 3 т.– М.: РИО Академии МВД СССР, 1979. – Т. 3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – 408 с.
26. Белкин Р.С. Общая теория советской криминалистики. – Саратов: Изд–во Саратовского ун–та, 1986. – 399 с.
27. Быков В.М. Некоторые вопросы деятельности следователя по приостановленным уголовным делам // Ленинский принцип неотвратимости наказания и задачи советской криминалистики. – Свердловск., 1972. – С. 127–131.
28. Быков В.М. Деятельность следователя по приостановленным делам: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12715, 12717 / Свердловский юридический институт. – Свердловск, 1972. – 14 с.
29. Быков В.М. Расследование нераскрытых преступлений прошлых лет: Лекция. – Ташкент: НИиРИО Ташкентской высшей школы МВД СССР, 1984. – 37 с.
30. Быков В.М. Ломовский В.Д. Приостановление производства по уголов-ному делу. – М.: Юрид. лит., 1978. – 112 с.
31. Быков В.М., Марков А.Я. К вопросу о предъявлении доказательств при допросе // Процессуальные и криминалистические проблемы предварительного следствия. – Ташкент, 1980. – С. 65–75.
32. Васильев А.Н. Проблемы методики расследования отдельных видов преступлений. – М.: ЛексЭст, 2002. – 76 с.
33. Васильев А.Н., Яблоков Н.П. Предмет, система и теоретические основы криминалистики. – М.: Изд–во Моск. ун–та, 1984. – 144 с.
34. Васильев В.Л. Юридическая психология. – М.: Юрид. лит., 1991. – 464 с.
35. Весельський В.К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і тактичні аспекти): Монографія. – Київ: НВТ “Правник” – НАВСУ, 1999. – 126 с.
36. Викторова Л.Н. Фактор времени и его значение для раскрытия и расследования преступлений: Учебное пособие. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1983. – 36 с.
37. Возгрин И.А. Принципы методики расследования отдельных видов преступлений: Учебное пособие. – Ленинград: НИиРИО Высшего политического училища МВД СССР, 1977. – 80 с.
38. Возгрин И.А. Криминалистическая методика расследования преступле-ний. – Мн.: Выш. школа, 1983. – 215 с.
39. Волобуєв А.Ф. Загальні положення криміналістичної методики: Лекція. – Харків: Ун–т внутр. справ, 1996. – 36 с.
40. Волобуєв А.Ф. Проблеми методики розслідування розкрадань майна в сфері підприємництва. – Харків: Вид–во Ун–ту внутр. справ, 2000. – 336 с.
41. Волобуєв А.Ф. Розслідування і попередження розкрадань майна у сфері підприємництва: Навч посібник / За ред. проф. О.М. Бандурки. – Х.: Рубікон, 2000. – 272 с.
42. Гавло В.К. О диалектике типичного и атипичного в методике расследования // Повышение эффективности расследования преступлений. – Иркутск, 1986.– С. 21–30.
43. Гаврилов А.К. О понятии раскрытия преступления // Проблемы предварительного следствия. – Волгоград, 1972. – Вып. 1. – С. 77–88.
44. Гаврилов А.К. Раскрытие преступлений на предварительном следствии (правовые и организационные вопросы). – Волгоград: НииРИО Высшей следственной школы МВД СССР, 1976. – 206 с.
45. Гаврилов Л.Н. Роль оперативных аппаратов ИТУ в раскрытии преступлений прошлых лет // Совершенствование криминалистических и оперативно–розыскных средств и методов в борьбе с преступностью: Сборник материалов научно–практической конференции. – М., 1984. – С. 117–123.
46. Герасимов И.Ф. Некоторые проблемы раскрытия преступлений. – Свердловск: УРГУ, 1975. – 184 с.
47. Герасимов И.Ф. Деятельность следователя по приостановленным делам о нераскрытых преступлениях // Методика и психология расследования преступлений. – Свердловск, 1977. – Вып. 52. – С. 151–159.
48. Герасимов И.Ф. Криминалистические характеристики преступлений в структуре частных методик // Криминалистические характеристики в методике расследования преступлений. – Свердловск, 1978. – Вып. 69. – С. 5–10.
49. Гизатулин Ф.К. К вопросу о корреляционном анализе данных криминалистической характеристики преступлений и программировании расследования // Организационно–тактические проблемы расследования преступлений. – Красноярск, 1990. – С. 114–121.
50. Горбачевський В.Я., Захаров В.І., Ієрусалімов І.О. та ін. Криміналістичне забезпечення розкриття та розслідування нерозкритих злочинів минулих років (умисних вбивств та тяжких тілесних ушкоджень): Навч.–практ. посібник. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2001. – 68 с.
51. Гросс Г. Руководство для судебных следователей как система криминалистики. – Новое изд., перепеч. с изд. 1908 г. – М.: ЛексЭст, 2002. – 1088 с.
52. Гурев М.С. Убийства на “разборках” (методика расследования). – СПб: Питер, 2001. – 288 с.
53. Далин В.Е. О факторах, влияющих на внутренние предпосылки оптимизации деятельности следователя // Проблемы предварительного следствия. – Волгоград, 1972. – Вып. 1. – С. 67–76.
54. Демченюк А.С. Из опыта раскрытия преступлений прошлых лет // Следственная практика. – К., 1979. – С. 87–89.
55. Дербенев А.П., Лукашевич В.З. Проблемы раскрытия преступлений // Роль аппаратов уголовного розыска и следствия в борьбе с преступностью. – Омск, 1977. – Вып. 24. – С. 151–157.
56. Диденко Ф.К. Применение научно–технических средств и методов при осмотре места происшествия. – Ярославль: Верх.–Волж. кн. изд–во, 1989. – 176 с.
57. Долженков О.Ф. Стратегія боротьби з процесами глобалізації організованої злочинності // Теорія та практика застосування чинного кримінального та кримінально–процесуального законодавства в сучасних умовах: Тези доп. наук. практ. конф. – К., 2002. – Ч. ΙΙ. – С. 182–184.
58. Долта А.И. Успешное расследование убийств прошлых лет // Следственная практика. – М., 1981. – Вып. 130. – С. 113–123.
59. Драпкин Л.Я. Ситуационный подход в раскрытии отдельных групп преступлений // Особенности расследования отдельных видов и групп преступлений.– Свердловск, 1980. – С. 10–21.
60. Дулов А.В. Нестеренко П.Д. Тактика следственных действий. – Мн.: Вышейш. школа, 1971. – 272 с.
61. Жбанков В.А. Криминалистические средства и методы раскрытия неочевидных преступлений: Учебное пособие. – М.: Академия МВД СССР, 1987. – 81 с.
62. Жирний Г. Окремі проблеми криміналістичної методики // Правничий часопис Донецького університету. – 2001. – № 1(6). – С. 36–41.
63. Журавель В.А. О структуре частной криминалистической методики // Криминалистика и судебная экспертиза. – 1995. – № 47. – С. 62–67.
64. Журавель В. Криміналістична характеристика злочинів: реальність чи ілюзія? // Правничий часопис Донецького університету. – 2001. – № 1(6).– С. 56–60.
65. Закон України „Про оперативно–розшукову діяльність” від 19 лютого 1992 року // Довідник працівника міліції: У 2–х книгах. – К: Видавнича компанія “Воля”, 2003. – Книга 1: Законодавчі та інші нормативно–правові акти з питань діяльності органів внутрішніх справ. – С. 108–121.
66. Закон України „Про внесення до деяких законодавчих актів України змін і доповнень щодо удосконалення попереднього розслідування” № 3351–ΧΙΙ від 30.06.93 р. // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 34. – ст. 355.
67. Зуйков Г.Г. Значение данных о способах совершения и способах уклонения от ответственности для развития методики расследования // Вопросы совершенствования криминалистической методики. – Волгоград, 1981.– С. 3–12.
68. Зуйков Г.Г. Развитие криминалистического учения о способе совершения преступления и проблема способа сокрытия преступления // Повышение эффективности расследования преступлений. – Иркутск, 1986. – С. 46–61.
69. Інструкція про єдиний облік злочинів, затверджена Наказом Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової Адміністрації України, Міністерства юстиції України № 20/84/293/126/ 18/5 від 26.03.2002 р.
70. Інструкція з організації діяльності органів досудового слідства в системі МВС України та взаємодії їх з іншими структурними підрозділами органів внутрішніх справ України у розкритті та розслідуванні злочинів, затверджена Наказом МВС України № 1600 від 25 грудня 2003 року.
71. Ищенко Е.П., Ищенко П.П., Зотчев В.А. Криминалистическая фотография и видеозапись: Учеб.–практ. пособие / Под ред. проф. Е.П. Ищенко. – М.: Юристь, 1999. – 438 с.
72. Ищенко Е.П., Топорков А.А. Криминалистика: Учебник / Под ред. Е.П. Ищенко. – М.: Юридическая фирма “КОНТРАКТ”: ИНФРА–М, 2003. – 748 с.
73. Камалова Г.Г. Криминалистическое содержание и сущность защиты информации в деятельности по выявлению и раскрытию преступлений: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Удмурт. гос. ун–т. – Ижевск, 2002. – 28 с.
74. Кінаш О. Організаційна діяльність слідчого – елемент ефективності розслідування злочинів // Право України. – 2002. – № 8. – С. 67–71.
75. Клименко Н.И. Криминалистические знания в структуре профессиональной подготовки следователя: Учеб. пособие. – К.: Выща шк., 1990. – 103 с.
76. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. – К.: Юрін-ком Інтер, 2003. – 576 с.
77. Коврижных Б.Н. Деятельность органов прокуратуры по делам о нераскрытых убийствах: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 717 / Харьковский юридический институт. – Х., 1969. – 22 с.
78. Коврижных Б.Н. Особенности нераскрытых убийств по возобновленному делу // Тезисы докладов научной конференции профессорско–преподавательского состава Харьковского юридического института. – Х., 1968. – С. 189–201.
79. Колдин В.Я., Полевой Н.С. Информационные процессы и структуры в криминалистике. – М.: Изд–во Моск. ун–та, 1985. – 134 с.
80. Колесниченко А.Н., Коновалова В.Е. Криминалистическая характеристика преступлений. – Х.: Юр. ин–т, 1985. – 92 с.
81. Колесниченко А.Н., Суетнов В.П., Хотенец В.М. Проблемы развития методики расследования преступлений // Проблемы совершенствования тактики и методики расследования преступлений. – Иркутск, 1980. – С. 40–49.
82. Коляда П.В. Проблемні питання діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України на сучасному етапі та шляхи їх вирішення // Бюлетень з обміну досвідом роботи. – К., 2004. – № 154. – С. 15–21.
83. Коновалова В.Е. Версия: концепция и функции в судопроизводстве. – Харьков: Консум, 2000. – 176 с.
84. Коновалова В.Е. Психология в расследовании преступлений. – Харьков: Издательское объединение “Вища школа”, 1978. – 144 с.
85. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Криминалистическая тактика: теории и тенденции: Учебное пособие. – Х.: Гриф, 1997. – 256 с.
86. Коновалов Е.Ф. Розыскная деятельность следователя. – М.: ВШ МВД СССР, 1973. – 57 с.
87. Кореневский Ю.В. Актуальные проблемы доказывания в уголовном процессе // Государство и право. – 1999. – № 2. – С. 55–62.
88. Корешков В.Н. Раскрытие тяжких преступлений прошлых лет // Следственная практика. – М.: Юридическая литература, 1985. – Вып. 145. – С. 102–107.
89. Корж В.П. Теоретичні основи методики розслідування злочинів, скоюваних організованими злочинними утвореннями у сфері економічної діяльності: Автореф. дис. … д–ра юрид. наук: 12.00.09 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2003. – 48 с.
90. Криминалистика (актуальные проблемы): Учебное пособие / Под ред. Е.И. Зуева. – М.: Академия МВД СССР, 1988. – 149 с.
91. Криміналістика: Базова програма для слухачів та курсантів. – Київ: НВТ “Правник”, 1998. – 52 с.
92. Криміналістика / За ред. В.Ю. Шепітька. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2001. – 683 с.
93. Криминалистика. Криминалистическая тактика и методика расследования преступлений: Учебник для студентов юридических вузов и факультетов. / Под ред. проф. В.Ю. Шепитько. – Х.: ООО “Одиссей”, 2001. – 528 с.
94. Криміналістика: Підручник / За ред. П.Д. Біленчука. – 2–ге вид., випр. і доп. – К.: Атіка, 2001. – 544 с.: іл.
95. Криминалистика: В 2 т. / Под ред. профессора Р.С. Белкина и доцента Г.Г. Зуйкова. – М.: НииРИО Высшей школы МВД СССР, 1970. – Т. 2. – 479 с.
96. Криминалистика: Программа для высших учебных заведений МВД СССР по специальности 1801–правоведение. – М.: НИиРИО МФЮЗО при Академии МВД СССР, 1985. – 38 с.
97. Криминалистика: Программа для высших учебных заведений МВД СССР, осуществляющих подготовку специалистов на базе среднего специального юридического образования по специальности 02.11. – криминалистика / МВД СССР. Учебно–методический кабинет при ГУКУЗ; Киевская высшая школа им. Ф.Э. Дзержинского. – К.: НИиРИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1989. – 32 с.
98. Криміналістика: програма та навчально–методичні матеріали / Ун–т внутр. справ; Укладачі: Гаєнко В.І., Щербаковський М.Г., Волобуєв А.Ф., Чер-нець М.Г.– Харків, 2000. – 60 с.
99. Криминалистика: Учебник для слушателей правовых вузов: В 2–х книгах/ Под ред. А.Я. Вышинского. – ОГИЗ. Гос.издательство “Советское законодательство”, 1935.– Книга 1 “Техника и тактика расследования преступлений”. – 252 с.
100. Криминалистика: Учебник: В 2 т. / Под ред. заслуженного деятеля науки РСФСР профессора Р.С. Белкина и профессора И.М. Лузгина. – М.: РИО Академии МВД СССР, 1980. – Т. 2. – 508 с.
101. Криминалистика: Учебник / Под ред. Р.С. Белкина. – М.: Юрид. лит., 1986. – 544 с.
102. Криминалистика: Учебник / Под ред. И.Ф. Пантелеева. Н.А. Селиванова. – М.: Юрид. лит., 1988. – 672 с.
103. Криминалистика: Учебник: В 2 т. / Под ред. профессоров Р.С. Белкина, В.П. Лаврова, И.М. Лузгина. – М.: Высшая юридическая заочная школа МВД, 1989. – Т. 2. – 454 с.
104. Криминалистика: Учебник / Под ред. проф. А.Г. Филиппова (отв. редактор) и проф. А.Ф. Волынского. – М.: Издательство “Спарк”, 1998. – 543 с.
105. Криминалистика: Учебник для вузов / А.Ф. Волынский, Т.В. Аверьянова, И.Л. Александрова и др.; под ред. проф. А.Ф. Волынского. – М.: Закон и право. ЮНИТИ–ДАНА, 1999. – 615 с.
106. Криминалистика: Учеб. для вузов / И.Ф. Герасимов, Л.Я. Драпкин, Е.П. Ищенко и др.; Под ред. И.Ф. Герасимова, Л.Я. Драпкина. – 2–е изд., перераб. и доп. – М.: Высш. шк., 2000. – 672 с.
107. Криминалистика: Учебник / Отв. ред. Н.П. Яблоков. – 2–е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 718 с.
108. Криминалистика: Учебник / Под ред. Т.А. Седовой, А.А. Эксархопуло. – СПб.: Издательство “Лань”, 2001. – 928 с.
109. Кудинов Л.Д. О необходимости уточнения оснований возбуждения и условий приостановления уголовных дел // Процессуальные вопросы предварительного расследования на современном этапе. – Волгоград, 1988. – С. 75–81.
110. Кузьмичев В.С. Теория и практика следственной деятельности: Монография. – К.: НВТ “Правник”, 1977. – 246 с.
111. Кулинич О.І., Кулинич Р.О. Правова статистика. – Хмельницький: Видавництво “Поділля”, 2002. – 240 с.
112. Курс криминалистики / И.С. Андреев, Г.И. Грамович, Н.И. Порубов; Под ред. Н.И. Порубова. – Мн.: Выш. шк., 2000. – 335 с.
113. Лавров В.П. Использование материалов архивных уголовных дел при расследовании преступлений / Под ред. проф. Р.С. Белкина. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1970. – 56 с.
114. Лавров В.П. Особенности расследования нераскрытых преступлений прошлых лет: Учебное пособие. – М.: НИиРИО Высшей школы МВД СССР, 1972.– 86 с.
115. Ларин А.М. Преступность и раскрываемость преступлений // Государство и право. – 1999. – № 4. – С. 83–89.
116. Леви А.А., Горинов Ю.А. Звукозапись и видеозапись в уголовном судопроизводстве. – М.: Юрид. лит., 1983. – 112 с.
117. Лісогор В.Г. Криміналістичне забезпечення збереження таємниці досудового слідства: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. – К., 2003. – 217 с.
118. Лобойко Л.М. Прийняття міліцією рішень за заявами і повідомленнями про злочини: Навчально–практичний посібник. – Д.: Юрид. акад. М–ва внутр. справ, 2003. – 84 с.
119. Лобойко Л.М. Кримінально–процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник. – К.: Істина, 2005. – 456 с.
120. Лопушанский Ф.А. Практика расследования умышленных убийств. – К.: Методическая группа следственного управления Прокуратуры УССР, 1964. – 80 с.
121. Лукашевич В.Г. Тактика общения следователя с участниками отдельных следственных действий: Учебное пособие. – К.: НИиРИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1989. – 88 с.
122. Лукашевич В.Г. Криминалистическая теория общения: постановка проблемы, методика исследования, перспективы использования: Монография. – К.: Издательство Украинской академии внутренних дел, 1993. – 194 с.
123. Лук’янчиков Б.Є. Класифікація невидових методик розслідування // Конституційні гарантії захисту людини у сфері правоохоронної діяльності: Матеріали науково–практичної конференції (24–25 вересня 1999 року). – Дніпропетровськ, 1999. – С. 313–320.
124. Лук’янчиков Б.Є. Вневидові методики розслідування злочинів як напрямок удосконалення криміналістичної методики: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2001. – 19 с.
125. Лук’янчиков Б.Є., Лук’янчиков Є.Д. Аналіз криміналістичної інформації про злочини при розбудові позавидових методик розслідування // Криміналістичний вісник. – 2001. – Вип. 2. – С. 26–34.
126. Лук’янчиков Б.Є., Лук’янчиков Є.Д. Типові слідчі ситуації і шляхи їх розв’язання в окремих позавидових методиках розслідування // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – Д., 2001. – № 1(4). – С. 261–268.
127. Лукъянчиков Е.Д., Кузьмичов В.С. Фактор внезапности при производстве неотложных действий по обеспечению возмещения материального ущерба // Пути совершенствования деятельности следственных аппаратов органов внутренних дел. – Ташкент, 1987. – С. 87–91.
128. Лупиков В.Д. Эффективность проверки показаний на месте по вновь возобновленным делам // Пути совершенствования деятельности следственных аппаратов органов внутренних дел. – Ташкент, 1987. – С. 135–138.
129. Лускатов О.В. Відеозйомка при огляді місця події необхідна для розк-риття злочину // Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах: Тези доп. міжнар. наук.–практ. конференції. – К., 2001. – Ч. ІІ. – С. 51–53.
130. Лускатов О.В. Удосконалення кримінально–процесуального законодавства та окремі питання слідчої тактики у світлі захисту прав та законих інтересів громадянина // Захист прав, свобод і законих інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності: Матеріали міжвузівської науково–практичної конференції. Донецьк, 27 квітня 2001 року. – Донецьк, 2001. – С. 99–106.
131. Лускатов О.В. Можливості криміналістичного відеозапису для подолання деяких причин нерозкриття злочинів // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х., 2001. – Вип. 14. – С. 22–27.
132. Лускатов О.В. Особливості методики розслідування нерозкритих злочинів минулих років у системі викладання криміналістики // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – Дніпропетровськ, 2002. – № 1(7). – С. 258–261.
133. Лускатов О.В. Визначення факторів, які впливають на розкриття злочинів // Актуальні проблеми сучасної криміналістики: Матеріали науково–практичної конференції. Сімферополь – Алушта, 19–21 вересня 2002 р. – Сімферополь, 2002. – Ч. 2. – С. 189–193.
134. Лускатов О.В. Оптимізація інформаційно–пошукової системи за способами вчинення злочинів як інструменту їх розкриття // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – Дніпропетровськ, 2003. – № 2(11). – С. 309–312.
135. Лускатов О.В. Особливості розслідування нерозкритих злочинів минулих років: Лекція. – Д.: Юрид.акад. М–ва внутр. справ, 2003. – 36 с.
136. Лускатов О.В. Уточнення предмета методики розслідування нерозкритих злочинів минулих років // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – Дніпропетровськ, 2004. – № 1(14). – С. 317–320.
137. Лускатов О.В. Структура методики розслідування нерозкритих злочинів минулих років // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – Дніпропетровськ, 2004. – № 3(17). – С. 373–379.
138. Лускатов О.В. Зупинення досудового слідства у справах про нерозкриті злочини – потрібні зміни // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – Дніпропетровськ, 2004. – Спеціальний випуск № 1(16) – С. 108–114.
139. Любичев С.Г. Этические основы следственной тактики. – М.: Юрид. лит., 1980. – 96 с.
140. Макаренко Є.І. Вступ у криміналістику: Навчальний посібник. – Дніп-ропетровськ: Академія митної служби, 2000. – 194 с.
141. Макаренко Е.И. О проблемах совершенствования методики расследования квартирных краж, совершаемых группой лиц // Вопросы совершенствования методики расследования преступлений. – Ташкент, 1984. – С. 92–104.
142. Макаренко Е.И., Рубинов М.Ю. О проблемах совершенствования предварительного следствия // Пути совершенствования деятельности следственных аппаратов органов внутренних дел. – Ташкент, 1987. – С. 25–34.
143. Малютін І.А. Підстави та процесуальний порядок зупинення поперед-нього розслідування: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2000. – 19 с.
144. Малютін І.А. Зупинення досудового розслідування: Навч.–метод. посіб. / За заг. ред. З.Д. Смітієнко. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2003. – 140 с.
145. Малютін І. Взаємодія органів попереднього слідства у зупинених кримінальних справах як одна з форм боротьби зі злочинністю // Право України. – 2004.– № 4. – С. 73–77.
146. Материалы уголовного дела № 65021377, возбужденного 25.03.02. Кировским РО ДГУ УМВД Украины в Днепропетровской области по ст. 185 ч. 1 УК Украины.
147. Материалы уголовного дела № 66031552, возбужденного 20.05.03. СО Красногвардейского РО ДГУ УМВД Украины в Днепропетровской области по ст. 186 ч. 2 УК Украины.
148. Материалы уголовного дела № 62031409, возбужденного 24.04.03. Бабушкинским РО ДГУ УМВД Украины в Днепропетровской области по ст. 186 ч. 2 УК Украины.
149. Материалы уголовного дела № 66031157, возбужденного 13.02.03. Красногвардейским РО ДГУ УМВД Украины в Днепропетровской области по ст. 185 ч. 2 УК Украины.
150. Материалы уголовного дела № 65031065, возбужденного 25.01.03. Кировским РО ДГУ УМВД Украины в Днепропетровской области по ст. 190 ч. 2 УК Украины.
151. Медведев С.И. Негативные обстоятельства и их использование в раск-рытии преступлений: Учеб. пособие. – Волгоград: НИиРИО Высшей следствен-ной школы МВД СССР, 1973. – 120 с.
152. Мешков В.Н. Установление фактора времени при расследовании прес-туплений: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Киевская высшая школа МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского. – К., 1990. – 22 с.
153. Митрохина З.И. Использование данных психологии при производстве допроса: Учеб. пособие: – Киев: УМК ВО, 1990. – 52 с.
154. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник. – 2–ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1999. – 536 с.
155. Навчально–методичні розробки з криміналістики для курсантів денного навчання юридичного факультету. – Дніпропетровськ: АМСУ, 2001. – 40 с.
156. Настільна книга слідчого: Наук.–практ. видання для слідчих і дізнавачів / Панов М.І., Шепітько В.Ю., Коновалова В.О. та ін. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2003. – 720 с.: 49 іл.
157. Николайчик Н.И. Понятие и сущность раскрытия преступлений, совершенных в условиях неочевидности // Проблемы раскрытия и расследования преступлений, совершенных в условиях неочевидности. – Волгоград, 1989. – 144 с.
158. Никоненко М. Визначення моменту встановлення особи, яка вчинила злочин // Право України. – 1999. – № 1. – С. 92–94
159. Облаков А.Ф. Криминалистическая характеристика преступлений и криминалистические ситуации: Учебное пособие. – Хабаровск: Хабаровская высшая школа МВД СССР, 1985. – 88 с.
160. Оперативно–розыскная деятельность: Учебник / Под ред. К.К. Горяинова, В.С. Овчинского, А.Ю. Шумилова. – М.: ИНФРА–М, 2002. – ХХІІ, 794 с.
161. Павлов И.Ф. Раскрытие преступлений прошлых лет // Следственная практика. – М., 1977. – Вып. 113. – С. 77–83.
162. Пахомов А.В. Криминалистика (конспект лекций). – М.: Московский психолого–социальный институт; Воронеж: Издательство НПО “МОДЭК”, 2001.– 432 с.
163. Первухина Л.Ф. Моделирующие возможности информационных систем по способу преступления в решении задачи розыска преступника // Организационно–тактические проблемы расследования преступлений. – Красноярск, 1990. – С. 121–131.
164. Півненко В. Досудове слідство: проблеми теорії та практики // Право України. – 1998. – № 12. – С. 76–77.
165. Положення про органи досудового слідства в системі Міністерства внутрішніх справ України, затверджене Наказом МВС України № 1600 від 25 грудня 2003 року.
166. Положення про основи організації розкриття органами внутрішніх справ України злочинів загальнокримінальної спрямованості, затверджене Наказом МВС України № 458 від 30 квітня 2004 року // Офіційний вісник України. – 2004.– № 27, Частина 2. – С. 368–389.
167. Порубов А.Н. Криминалистика в схемах / Под ред. Н.И. Порубова. – Мн.: Амалфея, 2000 – 240 с.
168. Радаев В.В. Криминалистическая характеристика преступлений и ее использование в следственной практике: Лекция. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1987. – 24 с.
169. Радянська криміналістика (криміналістична техніка і слідча тактика) / За загальною редакцією проф. В.П. Колмакова. – К.: Вища школа, 1973. – 296 с.
170. Решение коллегии МВД Украинской ССР № 4км/4 от 24.04.90 г. “О недостатках в работе органов внутренних дел республики по раскрытию и расследованию преступлений прошлых лет и мерах по их устранению”.
171. Рішення колегії МВС України № 8км/1 від 19.07.02 р. “Про заходи щодо вдосконалення діяльності органів досудового слідства системи МВС України в сучасних умовах реформування чинного кримінального та кримінально–процесуального законодавства і посилення протидії злочинності”.
172. Робозеров В.Ф. Раскрытие преступлений, совершенных в условиях неочевидности. – Л.: Институт усовершенствования следственных работников при Прокуратуре СССР, 1990. – 140 с.
173. Робоча навчальна програма нормативної дисципліни “Криміналістика” з підготовки фахівців освітньо–кваліфікаційного рівня “спеціаліст” за спеціальністю “Правоохоронна діяльність”. – Дніпропетровськ: Юридична академія МВС, 2002. – 72 с.
174. Рудзицкий А.Л. Как были раскрыты два умышленных убийства прошлых лет // Следственная практика. – М., 1972. – Вып. 95. – С. 63–75.
175. Руководство для следователей / Под редакцией заместителя Генерального Прокурора СССР Н.В. Жогина. – М.: Юрид. лит., 1971. – 752 с.
176. Руководство для следователей: В 2 ч. – М.: Юрид. лит., 1981. – Ч. 1. – 544 с.
177. Руководство по расследованию преступлений: Науч.–практ. пособие / А.В. Гриненко, Т.В. Каткова, Г.К. Кожевников и др. – Харьков: Консум, 2001. – 608 с.
178. Савонюк Р.Ю. Досудове слідство сьогодні та завтра // Теорія та практика застосування чинного кримінального