Теорія і практика використання спеціальних знань при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................................................ 4

РОЗДІЛ 1
Сутність використання спеціальних знань при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті ....................................................................12
1.1. Поняття та види спеціальних знань, що використовуються при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті ............................12
1.2. Форми спеціальних знань, що використовуються при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті .................................................... 31
1.3. Суб’єкти, які використовують спеціальні знання при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті .................................................... 45

РОЗДІЛ 2
Використання спеціальних знань при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті ..........................................................................................68
2.1. Використання спеціальних знань при виявленні ознак розкрадання та порушенні кримінальної справи .................................................................................68
2.2. Використання спеціальних знань при встановленні місця викрадення та знаходження вантажу .................................................................................................115
2.3. Використання спеціальних знань при виявленні та розшуку особи, що вчинила злочин ...........................................................................................................157

ВИСНОВКИ .............................................................................................................. 165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..............................................................170
ДОДАТКИ ..................................................................................................................189
ВСТУП

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку України відбуваються великі політичні, економічні та соціальні перетворення. Розвиток цих відносин проходить у складних умовах, які характеризуються кількісними та якісними змінами злочинності, криміналізацією різних сфер економіки. На сьогодні в економіці України залізничний транспорт залишається одним з основних. Обіги перевезень вантажів і пасажирів у період з 1998 по 2004 рр. підвищилися, що призвело до ускладнення криміногенної обстановки. Так з 1998 по 2004 рр. тільки в Лінійному управлінні на Придніпровській залізниці УМВС України на транспорті зареєстровано 20237 злочинів. Найбільш розповсюдженими злочинами на залізничному транспорті, за даними Міністерства внутрішніх справ (близько 12 % за підсумками 9 місяців 2005 р.), залишаються розкрадання вантажів. Тому проблема забезпечення збереження вантажів на залізничному транспорті в умовах постійного зростання перевезень, набуває важливого державного значення.
Статистичні дані за 1999-2003 рр. стосовно роботи транспортної міліції України з розкриття злочинів, вчинених по лінії карного розшуку, свідчать про те, що кожний шостий-сьомий злочин – це розкрадання вантажів. За 2002 р. складено 23075 комерційних актів, що свідчить про певну стабілізацію обстановки щодо 1999 р., коли було складено понад 40 тис. актів. На розгляд в органи транспортної міліції у 2002 р. від залізниць надійшло 1930 актів, найбільша кількість – від Одеської (769), Придніпровської (621) та Донецької (250) залізниць. У 2002 році транспортною міліцією України розкрито 11969 злочинів, з них 335 тяжких. Найбільша частка цього показника припадає на Південно-Західну, Південну та Одеську транспортну міліції. Разом з цим 200 злочинів, 50 з яких – тяжкі, залишились нерозкритими. Збитки, яких зазнала держава від розкрадання вантажів у 2002 р., оцінюються сумою близько 1,5 млн. грн. Кількість затриманих за цими злочинами становить 1769 осіб, з них 268 – залізничники. Близько 300 злочинів вчинено раніше засудженими громадянами.
Аналіз діяльності транспортної міліції України свідчить, що за 2004 р. криміногенна ситуація на залізниці практично не змінилась. Так, з 13336 злочинів, зареєстрованих по лінії карного розшуку та боротьби з економічною злочинністю, вчинених на залізничному транспорті в 2004 р., розкрито 10402, тобто нерозкритими залишаються 22 %. Із них крадіжок вантажів зареєстровано 281, з яких розкрито – 200, тобто нерозкритими залишається 29 %. До причин низької ефективності розслідування розкрадань вантажів на залізничному транспорті відносяться, по-перше, специфіка роботи залізничного транспорту і пов’язані з цим особливості вчинення та приховування злочинів; протяжність території залізниці, цілодобовий режим роботи транспорту, швидке пересування вантажів ускладнює встановлення точного місця викрадення вантажу, свідків та очевидців й інших обставин. По-друге, недоліки в роботі дізнання та слідства, що виникають внаслідок некваліфіковано проведених слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, і неповного використання при їх проведенні можливостей науково-технічного прогресу та інші. По-третє, відсутність на сьогодні науково обґрунтованої методики використання спеціальних знань при розслідуванні кримінальних справ за фактами розкрадання вантажів.
Складність розслідування розкрадань вантажів на залізничному транспорті зумовлена великою кількістю складних машин і пристроїв, що впливають на механізм вчинення злочину та утворення слідів, специфічних тільки залізничному транспорту. Виходячи з цього, висновок про необхідність використання спеціальних знань при розслідуванні даної категорії кримінальних справ дуже актуальний. Спеціальні знання необхідні як в галузі техніки, так і в галузі криміналістики, а саме в специфіці виявлення, вилучення, дослідження слідів, що виникають при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті. Питанням розслідування злочинів на залізничному транспорті приділялась належна увага з боку вчених-криміналістів. Ними розроблені методики розслідування крадіжок з нерухомого потягу, розслідування розкрадань з контейнерних майданчиків, тактичні положення проведення окремих слідчих дій при розслідуванні злочинів, вчинених на залізниці тощо. Але в даних роботах лише згадується про спеціальні знання без ретельної розробки наукових рекомендацій і методики використання спеціальних знань при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті.
Питання використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів, розглядалися вченими-криміналістами колишнього СРСР: Аверьяновою Т.В., Арокцером Л.Є., Арсеньєвим В.Д., Бєлкіним Р.С., Вінбергом А.І., Грамовичем Г.І., Дуловим А.В., Ейсманом О.О., Зуєвим Є.І., Іщенком Є.П., Іщенком П.П., Маховим В.І., Селівановим М.О., Сорокотягіним І.М., Строговичем М.С., Шикановим В.І., Шляховим О.Р. В Україні цим проблемам присвячені роботи: Бахіна В.П., Волобуєва А.Ф., Галагана В.І., Гончаренка В.Г., Денисюка А.М., Журавля В.А., Іщенка А.В., Клименко Н.І., Коваленка Є.Г., Коновалової В.О., Костицького М.В., Кузьмічова В.С., Лисиченка В.К., Марчука Р.П., Матусовського Г.А., Романюка Б.В., Перебитюка М.В., Салтевського М.В., Сегая М.Я., Тищенка В.В., Фридмана І.Я., Циркаля В.В., Шепітька В.Ю. та інших. Однак особливості використання спеціальних знань при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті в цих роботах розкриті недостатньо повно. Викладене й зумовило вибір теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно планів науково-дослідних робіт Київського національного університету внутрішніх справ та Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. Обра¬ний напрямок дослідження ґрунтується на основних положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України № 1376 від 25 грудня 2000 р. та відповідає Тематиці пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2004-2009 рр., яка затверджена наказом МВС України від 05 липня 2004 року № 755 “Про затвердження пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років”.
Мета і завдання дослідження полягає у тому, що, використовуючи положення криміналістики, кримінального процесу, логіки, психології, природничих та інших наук дослідити сутність спеціальних знань, що дозволить підвищити ефективність їх використання при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті.
Досягнення зазначеної мети передбачає вирішення наступних завдань:
– визначити види спеціальних знань, що використовуються при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті та класифікувати їх;
– визначити форми спеціальних знань, що використовуються при розслідуванні злочинів на залізничному транспорті;
– виділити суб’єктів, які використовують спеціальні знання при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті;
– окреслити коло питань, що вирішуються шляхом використання спеціальних знань;
– визначити спеціальні знання, що використовуються при виявленні ознак розкрадання та порушенні кримінальної справи;
– визначити спеціальні знання, що використовуються при встановленні місця викрадення та знаходження вантажу;
– з’ясувати види спеціальних знань, що використовуються при виявленні та розшуку особи, що вчинила злочин;
– окреслити основні напрямки вдосконалення використання спеціальних знань при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті.
Об’єктом дослідження є діяльність правоохоронних органів по використанню спеціальних знань у кримінальному судочинстві.
Предметом дослідження є спеціальні знання, що використовуються при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають принципи та основні категорії діалектико-матеріалістичного пізнання соціальних явищ та процесів, розвитку та взаємозв’язку об’єктів реальної дійсності, система загальнонаукових і спеціальних методів, які є засобами наукового пошуку в юридичній науці. Історико-правовий метод використовувався при розгляді еволюції становлення інституту спеціальних знань та обізнаних осіб у кримінальному судочинстві. Формально-логічний та системно-структурний методи було використано при розробці визначення понять “спеціальні знання”, “спеціаліст”, “обізнана особа” та класифікації суб’єктів використання спеціальних знань. Порівняльно-правовий метод використовувався для вдосконалення законодавства, що регулює відносини у сфері використання спеціальних знань на основі порівняння з чинним законодавством України та інших країн. Метод опитування використовувався при анкетуванні за розробленими анкетами слідчих, експертів і співробітників органів дізнання. Статистичні методи використовувались для аналізу і узагальнення даних, що містяться у матеріалах кримінальних справ та статистичній звітності.
Правову базу дослідження складають Конституція України, Закони України та постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, декрети та постанови Кабінету Міністрів України, що регулюють суспільні відносини у сфері попередження, розкриття та розслідування злочинів, відомчі та міжвідомчі нормативно-правові акти та інструктивні документи МВС України, Міністерства юстиції України.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження є монографії, підручники та навчальні посібники, збірники наукових статей, що відносяться як до науки криміналістики, так і до інших галузей наукового знання.
Емпіричну базу дослідження складають результати анкетування 164 співробітників органів дізнання, 138 слідчих і 65 експертів-криміналістів транспортної міліції; вивчення 220 кримінальних справ, розслідуваних слідчими Лінійних управлінь на Південно-Західній та Придніпровській залізницях МВС України на транспорті за період з 1996 по 2004 рр.; аналіз зведених статистичних даних “Про результати службової діяльності науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів (НДЕКЦ) при ГУМВС, УМВС, УМВСТ України” за 1999-2005 рр. При підготовці дисертації використовувався власний досвід практичної роботи на посаді експерта-криміналіста ЛУ на Придніпровській залізниці МВС України на транспорті з 1993 по 1999 рр. та шестирічний досвід науково-педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні досліджені спеціальні знання, що використовуються при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті. Проведеним дослідженням сформульовано ряд наукових положень, висновків і рекомендацій, які в своїй сукупності мають значення для науки та практики. До найбільш суттєвих із них слід віднести:
– конкретизовано поняття “спеціальних знань” та “спеціаліста”, що вживаються в законодавстві та спеціальній літературі;
– уточнена класифікація суб’єктів використання спеціальних знань та визначена роль кожного з них при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті;
– запропоновано власне визначення “обізнаної особи”;
– вперше визначені види спеціальних знань, що використовуються при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті;
– вперше окреслено коло питань, що вирішуються шляхом використання спеціальних знань при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті;
– розроблені пропозиції щодо внесення змін і доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України та інших нормативно-правових актів стосовно процесуального статусу суб’єктів використання спеціальних знань;
– додатково обґрунтовано введення у кримінальний процес нової форми використання спеціальних знань – допиту обізнаної особи;
– набули подальшого розвитку пропозиції щодо необхідності призначення експертизи до порушення кримінальної справи;
– вперше визначені й описані способи розкриття запірно-пломбувальних пристроїв, засоби та методи виявлення ознак, що вказують на порушення їх цілісності;
– вперше запропоновано алгоритм дій спеціаліста при огляді місця події в залежності від об’єктів, що оглядаються під час розслідування розкрадань вантажів на залізничному транспорті;
– вперше обґрунтована необхідність залучення спеціалістів під час проведення обшуку та допиту при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті. Розроблений алгоритм дій спеціаліста при проведенні обшуку та допиту.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висвітлені в роботі положення та рекомендації використовуються для вдосконалення практики розслідування кримінальних справ, пов’язаних з розкраданням вантажів на залізничному транспорті (акт впровадження ЛУ на Придніпровській залізниці МВС України на транспорті від 20 травня 2005 р.). Результати дослідження використовуються в навчальному процесі Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ при викладанні дисципліни “Криміналістика”, підготовці навчально-методичних матеріалів для курсантів, студентів, слухачів факультету заочного навчання та курсів підвищення кваліфікації працівників органів внутрішніх справ (акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 2 листопада 2005 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювались на засіданнях кафедр криміналістики Київського Національного університету внутрішніх справ і Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, а також оприлюднені на: міжвідомчій науково-практичній конференції “Взаємодія слідчих і експертів у процесі боротьби зі злочинністю: проблеми та шляхи подолання” (м. Львів 24-25 січня 2003 р.), всеукраїнському науково-практичному семінарі “Використання інформаційно-технічних засобів підрозділами МВС для розкриття і розслідування злочинів” (м. Дніпропетровськ, 27 листопада 2004 р.), 4-й міжвузівській науково-практичній конференції студентів, курсантів та слухачів “Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю” (м. Донецьк, 30 квітня 2004 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Використання дактилоскопічної інформації у розкритті та розслідуванні злочинів: проблеми та шляхи вдосконалення” (м. Київ, 29-30 вересня 2004 р.), всеукраїнських науково-практичних семінарах “Актуальні проблеми удосконалення кримінально-процесуального законодавства” (м. Дніпропетровськ, 28 травня 2004 р., 27 травня 2005 р.).
Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в шести наукових статтях у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації визначається її метою та завданнями і композиційно складається із вступу, двох розділів, які охоплюють шість підрозділів, висновку, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи – 200 сторінок, із них основний текст викладено на 169 сторінках, список використаних джерел (188 найменувань) – 19 сторінок, додатки – на 12 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У ході проведеного дослідження розроблені наступні наукові та практичні рекомендації, які сприятимуть вирішенню проблемних питань, пов’язаних з використанням спеціальних знань у кримінальному судочинстві, а також підвищать ефективність розслідування розкрадань вантажів на залізничному транспорті. Проведене дослідження дозволяє дійти висновку, що отримані результати свідчать про досягнення мети та вирішення поставлених завдань.
1. Аналіз інституту “спеціальних знань” показує, що їх процесуальна регламентація потребує вдосконалення. Відсутність чіткого визначення в кримінально-процесуальному законодавстві поняття “спеціальних знань” та суб’єктів їх використання призводить до неефективного проведення слідчих дій і розслідування в цілому. Особливо це помітно при розслідуванні злочинів, пов’язаних з складними технологічними процесами виробництва, великою кількістю складної техніки та технології, застосування якої впливає на механізм вчинення злочину, на механізм утворення слідів тощо. Одним з таких злочинів є розкрадання вантажів на залізничному транспорті.
2. Вважаємо, що спеціальні знання – це сукупність теоретичних знань і практичних умінь та навичок у галузі науки, техніки, мистецтва чи ремесла, набутих у результаті спеціальної теоретичної підготовки або професійного досвіду роботи, що використовуються з метою розкриття, розслідування та попередження злочинів.
3. До кола суб’єктів кримінального судочинства необхідно, поряд зі слідчим, спеціалістом і експертом, включити поняття “обізнана особа”. Обізнаною треба вважати особу, яка володіє спеціальними знаннями та надає особі, яка проводить дізнання, слідчому, прокурору, судді чи суду консультації з питань, що потребують використання спеціальних знань, надає кваліфіковану допомогу в підготовці технічних засобів, виконанні трудомістких робіт; довідкову допомогу; проводить відомчі розслідування, перевірки в межах різних відомств й інспекцій, а також надає допомогу під час проведення оперативно-розшукових заходів уповноваженим на те особам. Обізнана особа може бути допитана слідчим, особою, яка проводить дізнання, прокурором, суддею чи судом з питань, що виникають під час розслідування або судового розгляду та потребують використання спеціальних знань. Шляхом введення в кримінальний процес допиту обізнаної особи можлива реалізація непроцесуальних форм використання спеціальних знань в процесуальній формі.
4. В оперативно-розшуковій діяльності для виявлення, фіксації та дослідження слідів вчиненого злочину, або такого, що готується, вважаємо за необхідне залучати осіб, які володіють спеціальними знаннями. З огляду на те, що у чинному законодавстві не передбачено зазначеної норми, пропонуємо внести відповідні зміни до Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”.
5. Спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та залучається особою, яка проводить дізнання, слідчим або судом для надання їм допомоги при проведенні слідчих та судових дій.
6. Призначення експертизи до порушення кримінальної справи на сьогодні не викликає сумніву. Пропонуємо частину 1 ст. 280 проекту КПК України доповнити реченням: “У випадках передбачених частиною 1, 2 ст. 279, а також для з’ясування обставин, необхідних для вирішення питання про порушення кримінальної справи, експертиза може бути проведена до порушення кримінальної справи”. Відповідно до цього доповнити ст. 77 ч. 1 проекту КПК України словами “під час порушення кримінальної справи” і викласти у такій редакції: “Судовим експертом є особа, яка має спеціальні знання і якій в порядку, встановленому цим Кодексом, доручається шляхом дослідження матеріальних об’єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, дати висновки з питань, що виникають під час порушення кримінальної справи, при її розслідуванні або судовому розгляді, та стосуються спеціальних знань цієї особи”. Пропозиція призначення експертизи “для з’ясування обставин, необхідних для вирішення питання про порушення кримінальної справи” виключає випадки, коли для проведення експертизи потрібні порівняльні зразки, тобто можливість проведення ідентифікаційних досліджень. З введенням зазначених пропозицій у КПК України, відпадає необхідність проведення попередніх досліджень.
7. При розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті, як і при розслідуванні інших злочинів, що потребують використання великої кількості спеціальних знань, необхідно в якості спеціалістів при проведенні слідчих дій залучати осіб з належним рівнем спеціальних знань, які в подальшому виступали б у цій справі в якості експертів і досліджували об’єкти, вилучені ними.
8. Сучасні способи розкрадань вантажів, засновані на знаннях складних технологічних процесів виробництва та перевезення вантажу, вимагають від слідчого широкого використання при розслідуванні спеціальних знань, що стосуються: технологічного процесу підприємств, на яких виробляється викрадений вантаж; механізму збуту виробленої продукції, відносин з підприємствами-посередниками у збуті продукції; механізму прийняття вантажу до перевезення і його транспортування по залізниці, тощо. Також необхідні знання організації роботи залізничного транспорту; найменування структурних підрозділів і служб залізниці, функціональні обов’язки кожного з осіб, що мають відношення до оформлення документів або несуть відповідальність за збереження вантажу.
9. Для виявлення ознак розкрадання та вирішення питання про порушення кримінальної справи використовуються спеціальні знання слідчого та обізнаних осіб при вивченні документів, що супроводжують вантаж при перевезенні; актів, що складаються під час транспортування вантажу по залізниці; книг, що відображають одержання та відправлення вантажу. Також використовуються спеціальні знання спеціалістів, які залучаються до проведення огляду місця події.
10. Огляд місця події повинен проводитись перед комісійною перевіркою вантажу або паралельно з нею, при узгодженні всіх дій, що проводяться з вантажем, зі слідчим. Огляд проводить слідчо-оперативна група з обов’язковою участю спеціаліста-криміналіста. В якості спеціалістів також можуть залучатись представники інших професій, а також спеціалісти різних служб залізниці: чергові по станції, прийомоздавачі вантажів, оглядачі вагонів, механіки залізничної колії, оператори сортувальних гірок, електромеханіки дистанцій сигналізації та зв’язку, комерційні ревізори, товарознавці, інженери-технологи та інші. Розроблені конкретні рекомендації щодо особливості дій спеціаліста-криміналіста на підготовчій стадії огляду місця події, робочому та заключному етапах. За результатами проведеного огляду місця події та дослідження слідів спеціаліст може висунути свої версії, які в загальній класифікації за суб’єктом висунення треба відокремити як “версії спеціаліста”. Результати огляду місця події зі залученням спеціаліста та дослідження слідів на місці події використовують для встановлення місця викрадання та знаходження вантажу.
11. При розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті важливою слідчою дією початкового етапу розслідування розкрадань вантажів є огляд і виїмка документів. Для ефективного проведення цих слідчих дій слідчому необхідно залучати в якості спеціалістів працівників залізничного транспорту, які мають досвід роботи з вказаними документами; бухгалтера, якщо є передбачення, що розкрадання вчинено з використанням операцій бухгалтерського обліку; спеціаліста з техніко-криміналістичного дослідження документів і почеркознавця, якщо необхідно відібрати документи, що містять ознаки підробки, дописки, підписи від імені неіснуючих осіб; інженера чи техніка, якщо документи (швидкостемірні стрічки, касові чеки, записи переговорів) зберігаються у технічних пристроях.
12. Важливим для встановлення місця вчинення розкрадання є огляд, попереднє дослідження та криміналістична експертиза запірно-пломбувальних пристроїв. У дисертаційному дослідженні детально описані способи розкриття ЗПП, засоби і методи виявлення ознак, що вказують на порушення їх цілісності, способи фіксації результатів огляду та дослідження ЗПП на місці події.
13. Проведеним дослідженням встановлено, що існуюча методика дослідження ЗПП не відповідає сучасним критеріям трасологічної експертизи. Розроблені положення та рекомендації щодо вдосконалення методики дослідження ЗПП. Результати проведення експертизи можуть бути використані як для встановлення місця вчинення розкрадання, так і для визначення знарядь вчинення злочину, навичок і фізичних даних особи злочинця.
14. Важливими слідчими діями подальшого етапу розслідування, що сприяють розшуку викраденого вантажу є допит підозрюваного та обшук. При допиті потрібно залучати спеціалістів, які допомагають слідчому при пред’явленні доказів, в тому числі висновку експертизи та при проведенні допиту на місці події. Основні напрямки залучення спеціалістів для проведення обшуку при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті – для консультації по всіх питаннях, що цікавлять слідство; пошуку предметів, що могли застосовуватись для зламу перешкод при проникненні до вантажу (ломи, кусачки, пили, дрилі, тощо); пошуку викраденого вантажу; їх опису та вилучення, а також для фіксації ходу слідчої дії. В дисертації розроблений алгоритм дій спеціаліста при проведенні обшуку та допиту.
15. При вирішенні питання щодо встановлення та розшуку особи злочинця, обізнані особи, використовуючи спеціальні знання, надають допомогу слідчому та оперуповноваженому: при організації розшуку по “гарячих” слідах; під час дослідження матеріальних слідів злочину безпосередньо на місці їх виявлення; при встановленні даних про особу при проведенні експертиз; під час складання суб’єктивних портретів в ході опитування свідків та очевидців; для негласного спостереження за місцями можливої появи злочинців із застосуванням фото-, відеоапаратури; для формування бази даних криміналістичних обліків і користування нею.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдумаджидов Г.А. Типичные следственные ситуации на первоначальном этапе расследования / Проблемы первоначального этапа расследования. Сборник научных трудов. – ТВШ МВД СССР. – Ташкент, 1986. – С. 7-13.
2. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика. Учебник для вузов. Под. ред. Заслуженного деятеля науки Российской Федерации, профессора Р.С. Белкина. – М.: Издательство НОРМА, 2000. – 990 с.
3. Акт проведения эксперимента по установлению возможности вскрытия и повторного навешивания запорно-пломбировочных устройств «Варта-Универсал М» (ЗПУ) без оставления на конструктивных элементах ЗПУ следов, позволяющих установить факт вскрытия и повторного навешивания от 01.06.2001 года / Управление МВД Украины на Приднепровской железной дороге.
4. Андреев И.С., Грамович Г.И., Порубов Н.И. Криминалистика: Учеб. пособие / Под ред. Н.И. Порубова. – Мн.: Выш. шк., 1997. – 344 с.
5. Арсеньев В.Д., Заблоцкий В.Г. Использование специальных знаний при установлении фактических обстоятельств уголовного дела. – Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1986. – 152 с.
6. Асташов М.А. Использование специальных знаний эксперта- взрывотехника при расследовании преступлений. – Воронеж: Воронежский институт МВД России, 2001. – 145 с.
7. Баранов Н.Н., Леонов Н.И., Фирсов Е.П. Осмотр места происшествия по делам о кражах грузов из вагонов и контейнеров. – М.: Академия МВД СССР, 1978. – 20 с.
8. Бахін В.П., Весельський В.К., Маліков Т.С. Поліцейський допит у США (поради допитуючому): Навчальний посібник. – К.: НТВ Правник, 1997. – 33 с.
9. Бахин В.П., Карпов Н.С. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью (данные исследований за 1980-2002 г.). – Киев, 2002. – 458 с.
10. Бахін В.П., Кириченко О.А. Як розкриваються злочини. Криміналістика у запитаннях і прикладах: Навч. Посібник. – Дніпропетровськ: ДДУ. 1995. – 124 с.
11. Бацько І.М. Протоколи слідчих дій як джерело доказів у кримінальному процесі. Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національна академія внутрішніх справ України. – Київ, 2003. – 231 с.
12. Белкин Р.С. Курс криминалистики: Учеб. пособие для вузов. – 3-е изд., дополненное. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. – 837 с.
13. Берназ В.Д. Спільна діяльність слідчого зі спеціалістами та експертами: тактичні та психологічні аспекти // Взаємодія слідчих і експертів у процесі боротьби зі злочинністю: Зб. наук. праць. Додаток № 1 до Вісника № 1 2003 р. ЛІВС при НАВСУ, 2003. – С. 28-33.
14. Бєгов Д.Д. Сучасні технології в судовій акустиці (проблеми автоматизації експертних досліджень): Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.09 / Видавництво “Науковий світ”. – К.: 2003. ¬– 19 с.
15. Бирюков В.В. Научные и практические основы использования компьютерных технологий для фиксации криминалистически значимой информации: Монография. – Луганск: РИО ЛАВД, 2002. – 264 с.
16. Бирюков В.В. Цифровая фотография: перспективы использования в криминалистике: Монография – Луганск: РИО ЛИВД, 2000. – 138 с.
17. Бобров С.Н. Использование автоматизированных информационно-поисковых систем в борьбе с преступными посягательствами на грузы: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. – М.: МЮИ МВД РФ, 1996. – 22 с.
18. Бокариус Н.Г. О следах крови. Методическое пособие. Под. ред. проф. Н.Н. Бокариус. – Х.,ХНИИСЭ им. засл. проф. Н.С. Бокариус, 1948. – 26 с.
19. Бондаренко О.О. Процесуальний статус обізнаних осіб та їх правовідносини з дізнавачем і слідчим у кримінальному судочинстві: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2004. – 260 с.
20. Буркацкий В.Л. Вопросы использования специальных знаний на первоначальном этапе расследования краж // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1990. – Вып. 40. – С. 52-56.
21. Варцаба В.М. Проблеми застосування спеціальних знань під час розслідування злочинів, що вчиняють організовані злочинні групи в галузі митної справи // Митна справа. Науково-аналітичний журнал № 4, 2003. – С. 43-46.
22. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2003. – 1440 с.
23. Весельський В.К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і тактичні аспекти): Монографія. – Київ: НВТ «Правник» – НАВСУ, 1999. – 126 с.
24. Винберг А.И. Криминалистическая экспертиза в советском уголовном процессе. – М.: Госюриздат, 1956. – 219 с.
25. Винокуров С.И., Каверин Ю.Л. Характеристика хищений грузов на транспорте. – М., изд. ВНИИ МВД СССР, 1980. – 48 с.
26. Винокуров С.И. Формы и методы предупреждения и раскрытия замаскированных хищений грузов на железнодорожном транспорте: Учебное пособие. – М: ВНИИ МВД СССР, 1984. – 80 с.
27. Висновок експерта № 38 від 17.04.97 р. Копії висновків і довідок експертів. Справа № 8/1. – Архів Управління МВС України на Придніпровській залізниці, 1997 р. – 589 с.
28. Висновок експерта № 39 від 28.04.97 р. Копії висновків і довідок експертів. Справа № 8/1. – Архів Управління МВС України на Придніпровській залізниці, 1997 р. – 589 с.
29. Висновок експерта № 56 від 14.07.98 р. Копії висновків і довідок експертів. Справа № 8/1. – Архів Управління МВС України на Придніпровській залізниці, 1998 р. – 535 с.
30. Вишня О.В. Удосконалення контролю вантажів на залізницях з
метою підвищення ефективності розкриття та розслідування викрадань.
Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності / Збірник наукових
статей Донецького інституту внутрішніх справ при Донецькому
національному університеті, №1. – Донецьк: ДонІВС МВС України, 2002. –
С. 218-222.
31. Взаємодія слідчих і експертів у процесі боротьби зі злочинністю: Зб. наук. праць. Додаток № 1 до Вісника № 1 2003 р. ЛІВС при НАВСУ, 2003. – 332 с.
32. Волобуєв А.Ф. Проблеми методики розслідування розкрадань майна в сфері підприємництва. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 336 с.
33. Воробйов С.Г. Методика експертного дослідження запірно-пломбувальних пристроїв “Варта-Універсал М”. Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: Збірник / Гол. Ред. В.А. Ортинський. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України. – Вип. № 1.– 2003. – 360 с.
34. Воробйов С.Г. Методика експертного дослідження запірно-пломбувальних пристроїв “Варта-Універсал М” – К.: ДНДЕКЦ МВС України, 2004. – 26 с.
35. Воронов И.А. Неотложные следственные действия по делам о краже грузов из подвижного состава железнодорожного транспорта: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Казань, 1991. – 22 с.
36. Галаган В.И. Участие специалистов при установлении обстоятельств пожаров // Криминалистика и судебная экспертиза: Междуведомственный научно-методический сборник. Вып. 50 / Отв. ред. Б.С. Стычинский. – К.: Министерство юстиции Украины, 2001. – С. 78-85.
37. Галаган В.І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України: Монографія. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – 300 с.
38. Гончаренко В.И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве (методологические вопросы): Монография. – К.: Вища школа. Изд. при Киевском университете, 1980. – 157 с.
39. Гончаренко В.И. Методологические проблемы использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.09 / КГУ. – К., 1981. – 49 с.
40. Гончаренко В.И. Научно-технические средства в следственной практике. – К.: Вища школа, 1984. – 149 с.
41. Горидько А.А., Коновалов Е.П. Привлечение специалиста-криминалиста к расследованию преступлений. Учебное пособие. – К.: МВД УССР, 1968. – 28 с.
42. Горский Г.Ф. Некоторые проблемы уголовно-процессуального доказывания в свете научно-технического прогресса // Проблемы доказательств в советском уголовном процессе, Воронеж, 1978. – С. 33-41.
43. Горчаков В.П., Захаров А.Б., Фролова О.Е. Всесоюзная централизованная автоматизированная информационно-поисковая система сбора, обработки и выдачи сведений о хищениях груза и багажа на железнодорожном транспорте (АИПС “Грузы-ТМ”): Учебное пособие. – М.: ВНИИ МВД СССР, ГНИЦУИ МВД СССР, 1985. – 32 с.
44. Грамович Г.И. Тактика использования специальных знаний в раскрытии и расследовании преступлений: Учебное пособие. – Мн.: МВШ МВД СССР, 1987. – 66с.
45. Грановский Г.Л. Основы трасологии. Особенная часть. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1974. – 240 с.
46. Гросс Г. Руководство для судебных следователей как система криминалистики. – Новое изд., перепеч. с изд. 1908 г. – М.: ЛексЭст, 2002. – 1088 с.
47. Губенко В.В., Коленционок В.С., Лишутанов А.И. Криминалистическое исследование современных универсальных запорно-пломбировочных устройств типа “Варта-Универсал М” / Криминалистика и судебная экспертиза: Междуведомственный научно-методический сборник. Вып. 50 / Отв. ред. Б.С. Стычинский. – К.: Министерство юстиции Украины, 2001. – 300 с.
48. Дворкин А.И. Предварительное исследование вещественных доказательств при расследовании преступлений: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1974. – 21 с.
49. Дергай Г.Б. Вопросы теории и практики использования достижений научно-технического прогресса в расследовании преступлений: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Академия МВД Республики Беларусь. – Минск: 2003. – 23 с.
50. Дубовий О.П., Лукашенко В.Я., Рибалко Я.В. та ін. Криміналістичне дослідження слідів рук: Науково-практичний посібник. / За ред. Я.Ю. Кондратьєва. – К.: Атака, 2000. – 152 с.
51. Дяченко Н.М., Гурин С.М. Вилучення та сучасні можливості криміналістичного дослідження об’єктів біологічного походження: Методичні рекомендації. – К.:РВВ МВС України, 2000. – 24 с.
52. Дяченко Н.М., Давидова О.О. Сучасні можливості дослідження слідів рук біологічними методами. Криміналістичний вісник: Науково-практичний збірник. Вип. 3 / Держ. наук.-дослід. експертно-криміналістичний центр МВС України; Нац. акад. внутрішніх справ України. – С. 177-179.
53. Експертизи у судовій практиці. / За заг. ред. В.Г. Гончаренка. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 388 с.
54. Забезпечення схоронності вантажів на Придніпровській залізниці.
Звіт за 2002 рік. – Дніпропетровськ: Управління вантажів Придніпровської
залізниці, 2003. – 10 с.
55. Закатов А.А., Оропай Ю.Н. Использование научно-технических средств и специальных знаний в расследовании преступлений. – К.: РИО МВД УССР, 1980. – 104 с.
56. Звіт про незбереженні перевезення вантажів за 1999-2003 роки. Статистична звітність за формою КНО-1. – Дніпропетровськ. Управління вантажів Придніпровської залізниці. – 2004. – 15 с.
57. Звіт про результати роботи служби БЗПВ МВС України за 12 місяців 2002 р. – К.: МВС України, 2003. – 2 с.
58. Згогурин С.Б. Криминалистическая характеристика и особенности расследования краж грузов, совершаемых несовершеннолетними из подвижного состава: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Уральская государственная юридическая академия. – Екатеринбург, 1995. – 26 с.

59. Зуев Е.И. О понятии специальных познаний в уголовном процессе // Материалы научной конференции (декабрь 1969 г.) “Вопросы теории криминалистики и судебной экспертизы”. – Вып. 1. – М.: ЦНИИСЭ Юркомиссии при Совмине РСФСР, 1969. – С. 73-76.
60. Зуев Е.И. Совершенствование использования специальных познаний следственными аппаратами органов внутренних дел / Повышение эффективности использования криминалистических методов и средств расследования преступлений: Труды Академии МВД СССР. – М., 1985. – С. 65-78.
61. Зуйков Г.Г. Общие вопросы использования специальных познаний в процессе предварительного расследования // Криминалистическая экспертиза. – М.: НИиРИО ВШ МООП РСФСР, 1966. – Вып. 1. – С. 113-125.
62. Инструкция по актово-претензионной работе на железных дорогах государств-участников Содружества, Латвийской Республики, Литовской Республики, Эстонской Республики / Утверждена Советом по железнодорожному транспорту государств-участников Содружества 26-27 мая 1994 года.
63. Исаева Л.М. Специальные познания в уголовном судопроизводстве. – М.: ЮРМИС, лд, 2003. – 304 с.
64. Использование специальных познаний при расследовании преступлений: Учеб. пособие / Сорокотягин И.Н., Глазырин Ф.В., Евдокимова Н.С. и др. – Свердловск: Свердловский юридический институт, 1978. – с.
65. Ищенко П.П. Специалист в следственных действиях (уголовно-процессуальные и криминалистические аспекты). – М.: Юридическая литература, 1990. – 158 с.
66. Іщенко А.В., Красюк І.П., Матвієнко В.В. Проблеми криміналістичного забезпечення розслідування злочинів: Монографія. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – 212 с.
67. Іщенко А.В., Марчук Р.П. Використання спеціальних знань у правоохоронній практиці: старі та нові проблеми // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – К., 2001. – Вип. 3. – С. 204-211.
68. Калинкин Ю.А. Участие в уголовном судопроизводстве лиц, обладающих специальными познаниями: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1981. – 26 с.
69. Кисин М.В., Туманов А.К. Следы крови. – М., изд. ВНИИ МВД СССР, 1972. – 88 с.
70. Клименко Н.І., Кириченко О.А. Криміналістика як наука та навчальна дисципліна: Монографія. – Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1994. – 200 с.
71. Коберник С.Д., Сегай М.Я., Стрижа В.К., Цымбал П.В. Совершенствование тактики следственного осмотра с участием группы специалистов // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1986. – Вып. 33. – С. 33-39.
72. Коваленко В.В. Актуальні проблеми застосування науково-технічних засобів спеціалістами при провадженні слідчих дій: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Луганська академія внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – Луганськ, 2004. – 21 с.
73. Коваленко В.В. Актуальні проблеми застосування науково-технічних засобів спеціалістами при провадженні слідчих дій. Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національна академія внутрішніх справ України, Київ, 2004. – 253 с.
74. Коваленко В.В. Криміналістичне поняття науково-технічних засобів і його значення // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Збірник наукових праць № 3, 2002. – Донецьк: ДІВС при Донецькому національному університеті. – С. 254-262.
75. Коновалова В.О. Психология в расследовании преступлений. – Харьков, издательское объединение “Вища школа”, 1978. – 144 с.
76. Коновалов Е.Ф. Соотношение специальных знаний следователя и специалиста-криминалиста // Применение специальных познаний в борьбе с преступностью: Межвузовский сборник научных трудов. – Свердловск: Изд-во Свердловского юридич. ин-та, 1983. – С. 23-27.
77. Костицкий М.В. Использование специальных психологических знаний в советском уголовном процессе: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.09. – К., 1990. – с.
78. Котов Е.Н. Методика расследования краж грузов на железнодорожном транспорте, совершенных группой лиц: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Издательство Академии МВД СССР. – М.: 1988. – 21 с.
79. Кравченко О.А. Застосування спеціальних знань у доказуванні на досудовому слідстві: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. – К.: 2003. – 19 с.
80. Криминалистика: Учеб. для вузов / И.Ф. Герасимов, Л.Я. Драпкин, Е.П. Ищенко и др.; Под ред. И.Ф. Герасимова, Л.Я. Драпкина. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Высш. шк., 2000. – 672 с.
81. Криминалистика: Учебник / Под. ред. Т.А. Седовой, А.А. Эксархопуло. – СПб.: Издательство “Лань”, 2001. – 928 с., ил.
82. Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец. вищих закладів освіти. – Кол. авторів: Глібко В.М., Дудніков А.Л., Журавель В.А. та ін. / За ред. В.Ю. Шепітька. – Видавничій Дім “Ін Юре”, 2001. – 684 с.
83. Кримінальна справа № 01072. – Арх. місцевого суду Ленінського р-ну м. Дніпропетровська, 1995 р.
84. Кримінальна справа № 01630. – Арх. місцевого суду Ленінського р-ну м. Дніпропетровська, 1996 р.
85. Кримінальна справа № 12308. – Арх. міського суду м. Нікополь Дніпропетровської області, 2003 р.
86. Кримінальна справа № 22146. – Арх. місцевого суду Індустріального р-ну м. Дніпропетровська, 1998 р.
87. Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон України від 28 грудня 1960 року // ВВР Української РСР. – 1961. – № 2.
88. Кримінально-процесуальний кодекс України: проект станом на лютий 2004 року, реєстраційний № 3456-1.
89. Кузьмічов В.С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч. посіб. / За заг. ред. В.Г. Гончаренка та Є.М. Мойсеєва. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 368 с.
90. Кузьмічов В.С. Теорія і практика слідчої діяльності. Монографія. – Київ: НВТ “Правник”, 1997. – 246 с.
91. Кушнир Г.А. Расследование хищений грузов при контейнерных перевозках железнодорожным транспортом: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К.,1987. – 27 с.
92. Лисиченко В.К. Использование данных естественных и технических наук в следственной и судебной практике: Учебное пособие. – К.: Вища школа, 1979. – 88 с.
93. Лисиченко В.К., Циркаль В.В. Использование специальных знаний в следственной и судебной практике: Учеб. пособие. – К.: КГУ, 1987. – 100 с.
94. Лисиченко В.К., Циркаль В.В. Формы использования специальных познаний и виды участия специалистов на предварительном следствии // Применение специальных познаний в борьбе с преступностью: Межвузовский сборник научных трудов. – Свердловск: Изд-во Свердловского юридич. ин-та, 1983. – С. 10-18.
95. Лисиченко В.К., Шуміло М.Є. Проблема правового регулювання положення та функцій спеціаліста при його участі в слідчих діях та судовому засіданні // Вісник Дніпропетровського університету: Правознавство. – Дніпропетровськ, 1995. – Вип. 2. – С. 86-99.
96. Лукашевич В.Г. Криминалистическая теория общения: постановка проблемы, методика исследования, перспективы использования: Монография. – К.: Издательство Украинской академии внутренних дел, 1993. – 194 с.
97. Лук’янчиков Є.Д. Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів: Монографія. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2005. – 360 с.
98. Макаренко Є.І., Негодченко О.В., Тертишник В.М. Експертизи на досудовому слідстві: Навчальний посібник. – Дніпропетровськ: Дніпроп. юрид. ін-т МВС України, 2001. – 204 с.
99. Макаренко Є.І., Негодченко О.В., Тертишник В.М. Огляд місця події: Навчальний посібник. – Дніпропетровськ: Дніпроп. юрид. ін-т МВС України, 2001. – 156 с.
100. Макаренко Є.І. Роль специалиста в фиксации хода и результатов следственного осмотра // Труды Ташкентской высшей школы МВД СССР. – Ташкент: НИиРИО ТВШ МВД СССР, 1976. – Вып. 9. – С. 58-63.
101. Мартиненко І.В. Криміналістичне дослідження інформації про зовнішність особи методами та засобами інформатики: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. – К.: 2005. – 21 с.
102. Марчак В.Я. Використання спеціальних психологічних знань у досудовому слідстві: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Друкарня видавництва “Рута” Чернівецького національного університету. – К.: 2003. – 20 с.
103. Марчук Р.П. Спеціальні знання у криміналістиці та підстави їх класифікації // Взаємодія слідчих і експертів у процесі боротьби зі злочинністю: Зб. наук. праць. Додаток № 1 до Вісника № 1 2003 р. ЛІВС при НАВСУ, 2003. – С. 112-117.
104. Марчук Р.П. Стан наукового вивчення проблематики використання спеціальних знань при розслідуванні податкових злочинів // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали IX регіональної науково-практичної конференції. 13-14 лютого 2003 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003. – С. 524-525.
105. Махов В.Н. Использование знаний сведущих лиц при расследовании преступлений: Монография. – М.: Изд-во РУДН, 2000. – 296 с.
106. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Видавництво “Либідь”, 1999. – 536 с.
107. Морозов Г.Е. Участие специалиста в стадии предварительного расследования: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Саратовский юридический институт им. Д.И. Курского. – Саратов, 1977. – 19 с.
108. Надгорный Г.М. Гносеологические аспекты понятия «специальные знания» // Криминалистика и судебная экспертиза: Республ. межведомственный научно-методический сборник / Министерство юстиции УССР / Редкол.: А.Я. Яворский (отв. ред.), Л.Е. Арокцер, И.П. Кононенко и др. – К.: Вища школа. Издательство при Киевском университете, 1980. – Вып. 21. – С. 37- 42.
109. Надгорний Г.М., Сегай М.Я., Ісакович Б.М. Закон України “Про судову експертизу” // Право України. – 1999. – № 2 – С. 75-78.
110. Надгорний Г.М. Соотношение специальных и юридических знаний // Криминалистика и судебная экспертиза: Республ. межведомственный научно-методический сборник / Министерство юстиции УССР – К.: Вища школа. Издательство при Киевском университете, 1980. – Вып. 28. – С. 14-19.
111. Наказ Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року № 411 “Про затвердження Правил технічної експлуатації залізниць України”.
112. Настольная книга судьи (рассмотрение уголовных дел в суде первой инстанции) / Авт. колл.: Алексеев В.Б., Божьев В.П., Бойков А.Д. и др. – М.: Юридическая литература, 1972. – 744 с.
113. Новий тлумачний словник української мови. Т. 4. / Укл.: В. Яременко, О. Сліпушко. У чотирьох томах 42000 слів, 1999. – К.: АКОНІТ, 2000. – 942 с.
114. Овчинский С.С., Полевой Н.С. Расследование краж на железнодорожном транспорте. – М.: ВШ МВД РСФСР, 1961.
115. Організаційно-правові засади боротьби з крадіжками вантажів на об’єктах залізничного транспорту / Грохольський В.Л., Платівка В.М., Продайко С.В., Соломко В.Є. – Одеса: ОЮІ НУВС, 2003. – 170 с.
116. Паникаров В.Д. и др. Судебно-бухгалтерская экспертиза: Учебное пособие. – Х.: Арсис, 2002. – 240 с.
117. Пантелеев А.П. Экспертиза по делам о нарушении правил безопасности и эксплуатации железнодорожного транспорта // Сов. Юстиция. – 1987. № 11. – С. 18-19.
118. Пантелеев И.Ф. Расследование и профилактика взрывов, пожаров, крушений и авиапроисшествий. – М., Юрид. лит., 1975. – 208 с.
119. Пиріг І.В. Взаємодія слідчих і працівників експертно-криміналістичних підрозділів при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті // Взаємодія слідчих і експертів у процесі боротьби зі злочинністю: Зб. наук. праць. Додаток № 1 до Вісника № 1 2003 р. ЛІВС при НАВСУ, 2003. – С. 219-223.
120. Пиріг І.В. Деякі особливості криміналістичної експертизи печаток і штампів // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. № 3 (4). 2000. – С. 287-294.
121. Пиріг І.В. Кримінально-процесуальна регламентація участі обізнаних осіб при розслідуванні злочинів // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2005. – Спеціальний випуск № 1 (23) “Актуальні питання кримінально-правових наук”. – С. 229-234.
122. Пиріг І.В. Особливості використання спеціальних знань при проведенні слідчих дій подальшого етапу розслідування розкрадань вантажів на залізничному транспорті // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2005. – № 1.
123. Пиріг І.В. Особливості огляду місця події з участю спеціаліста при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. Спеціальний випуск у 2-х частинах. Ч. 2. – 2005. – С. 69-75.
124. Пиріг І.В. Поняття спеціальних знань та їх застосування під час розслідування розкрадань вантажів на залізничному транспорті // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2004. – № 2 (15). – С. 348-353.
125. Пиріг І.В. Процесуальна регламентація використання спеціальних знань у досудовому слідстві // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. Тематичний випуск № 1.– 2004. – С. 188-191.
126. Поточні матеріали Укрзалізниці станом на 1 січня 2002 року. – К.: Укрзалізниця, 2002. – 56 с.
127. Пошюнас П.З. Процессуальная регламентация деятельности эксперта и специалиста в новом уголовно-процессуальном законодательстве // Актуальные проблемы судебной экспертизы и криминалистики: (тезисы науч.-практ. конф.). – К., 1993. – С. 17-18.
128. Правила оформлення перевізних документів / Затверджено наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644.
129. Правила перевезення вантажів в універсальних контейнерах / Затверджено наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001 р. № 542.
130. Правила перевезення вантажів дрібними відправками / Затверджено наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001 р. № 542.
131. Правила перевезення вантажів навалом і насипом / Затверджено наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001 р. № 542.
132. Правила перевезення вантажів у вагонах відкритого типу / Затверджено наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001 р. № 542.
133. Правила пломбування вагонів і контейнерів / Затверджено наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001 р. № 542.
134. Предварительные криминалистические исследования следов на месте происшествия: Учебное пособие. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1987. – 196 с.
135. Причепій Є.М., Черній А.М., Гвоздецький В.Д., Чекаль Л.А. Філософія. Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. – 576 с.
136. Про залізничний транспорт. Закон України від 4 липня 1996 року № 273/96–ВР // ВВР України. – 1996. – № 40. – ст. 183.
137. Прокопович Я.О. “Сучасні типи запорно-пломбувальних пристроїв та пломб-індикаторів несанкціонованого доступу / Науково-практична конференція “Використання сучасних досягнень науки і практики у підвищенні ефективності боротьби зі злочинністю”. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2000. – 332 с.
138. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 року // ВВР України. – 1992. – № 22.
139. Про судову експертизу: Закон України від 25 лютого 1994 року № 4038-ХІІ // ВВР України. – 1994. – № 28, зі змінами, внесеними згідно із Законами № 662-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, №27; № 1992-IV від 09.09.2004, ВВР, 2005, № 1.
140. Рахунов Р.Д. Теория и практика экспертизы в советском уголовном процессе. – М.: Госюриздат, 1953. – 248 с.
141. Ревака В. Залучення фахівців до участі у кримінальному судочинстві // Вісник прокуратури. – 2003. – № 8. – С. 65-68.
142. Романюк Б.В. Сучасні теоретичні та правові проблеми використання спеціальних знань у досудовому слідстві: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національна юридична академія внутрішніх справ України. – К, 2002. – 21 с.
143. Романюк Б.В. Сучасні теоретичні та правові проблеми використання спеціальних знань у досудовому слідстві: Монографія. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – 196 с.
144. Рябцев В.П. Борьба с хищениями грузов на железнодорожном транспорте: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности. – М., 1972. – 20 с.
145. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2-х ч. Ч. 1. – Х.: Консул, Основа, 1999. – 416 с.
146. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2-х ч. Ч. 2. – Х.: Консул, 2001. – 528 с.
147. Салтевский М.В. Проблема соотношения специальных и профессиональных знаний, используемых при производстве следственных действий // Вопросы криминалистической методологии, тактики и методики расследования. – М.: Юридическая литература, 1973. – С. 19-26.
148. Самойлов Г.А Исследование пломб. Криминалистическая экспертиза. Выпуск VI. Раздел 8. Трасологи