ТАКТИКА ПРОВЕДЕННЯ СУДОВО-ПОЧЕРКОЗНАВЧОЇ ЕКСПЕРТИЗИ :

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ ……………………………….………………………………….…………3
Розділ I. Загальні положення судово-почеркознавчої експертизи……...10
1.1. Генезис і сучасний стан судово-почеркознавчої експертизи…….10
1.2. Процесуальні й організаційно-тактичні положення підготовки
і призначення судово-почеркознавчої експертизи…………….…33
1.3. Прийоми протидії осіб, які перевіряються, при призначенні
судово-почеркознавчої експертизи.………………….......………...57
Висновки до розділу I..................................................................………..69
Розділ II. Особливості одержання зразків почерку та підписів при підготовки судово-почеркознавчої експертизи …………..………...71
2.1. Поняття і класифікація зразків почерку та підписів……………....71
2.2. Тактика і технологія відібрання експериментальних
зразків почерку та підписів…………………………………….…..88
2.3. Тактичні прийоми подолання протидії особи при відібранні експериментальних зразків почерку та підписів…………..……116
Висновки до розділу II………………………………………………….131
Розділ III. Провадження судово-почеркознавчого дослідження
та оцінка висновку експерта-почеркознавця………………….….133
3.1. Загальні методологічні основи судово-почеркознавчого
дослідження та особливості складання висновку експерта…….133
3.2. Дослідження, оцінка та перевірка висновку
експерта-почеркознавця…………………………………….…….147
Висновки до розділу III……….………………………………………...170
Загальні висновки….………………………………………………………...171
Список використаних джерел ..…………………………………………….178
Додатки ………………………………………………………………………..207

ВСТУП

Актуальність теми. Сьогодні Україна переживає період становлення ринкових відносин в економіці, що супроводжується значним зростанням кількості документів, які складаються фізичними та юридичними особами. Одним з найважливіших реквізитів документа є підписи, які належать до числа найбільш розповсюджених об'єктів судово-почеркознавчої експертизи.
Разом з тим аналіз слідчої, судової та експертної практики показує, що у слідчих і суддів виникають значні проблеми при призначенні судово-почеркознавчих експертиз, пов'язані з підготовкою об'єктів, формуванням питань, дослідженням і оцінкою висновку експерта-почеркознавця. Особливо яскраво зазначені проблеми виявляються при підготовки порівняльних почеркових матеріалів, коли особа, яка перевіряється, протидіє проведенню почеркознавчої експертизи. Це призводить до низької результативності судово-почеркознавчих досліджень або відмови від проведення експертиз.
Відзначені обставини пояснюються відсутністю сучасних комплексних наукових і методичних розробок та рекомендацій з питань тактики призначення судових експертиз взагалі, а також тактики проведення судово-почеркознавчих експертиз, одержання зразків почерку та підписів в умовах протидії особи, яка перевіряється, зокрема. Цим обумовлений й недостатній рівень спеціальної підготовки слідчих і суддів.
Крім того, серед криміналістів, до теперішнього часу, немає єдиної думки про віднесення процедури підготовки та призначення судової експертизи і відібрання зразків для експертного дослідження до системи слідчих дій, що не сприяє розробці тактичних основ і прийомів їх проведення.
Деяким окремим аспектам проведення судових експертиз, у тому числі судово-почеркознавчої експертизи, відібранню експериментальних зразків приділяли увагу вітчизняні та зарубіжні вчені – Л.Ю. Ароцкер, В.Д. Арсеньєв, Ю.П. Аленін, О.Я. Баєв, Р.С. Бєлкін, В.Д. Берназ, Т.В. Будко, О.М. Васильєв, А.І. Вінберг, С.М. Вул, В.Г. Грузкова, А.В Дулов, Н.І. Долженко, В.А. Жбанков, В.А. Журавель, Г.О. Зорін, Н.І Клименко, В.Я. Колдін, В.О. Коновалова, Є.М Лифшиць, В.К. Лисиченко, В.В. Липовський, З.С. Меленевська, І.М. Можар, В.Ф Орлова, Ю.К. Орлов, А.К. Педенчук, І.В. Постика, О.Р. Росинська, М.В. Салтевський, Т.В. Сахнова, М.Я. Сегай, М.О Селіванов, З.М. Соколовський, Т.М. Федоренко, В.Б. Федосєєва, С.А. Ципенюк, С.А. Шейфер, В.Ю. Шепітько, О.Р. Шляхов, М.Г. Щербаковський, О.О. Ейсман та ін.
У працях зазначених вчених розглядалися процесуальні, організаційні, методичні аспекти проведення судових експертиз та одержання зразків для експертного дослідження, а також наукові засади почеркознавства.
Водночас, комплекс проблем з тактики проведення судово-почеркознавчої експертизи і відібрання експериментальних зразків почерку та підписів, особливо при вчиненні протидії з боку особи, яка перевіряється, на монографічному рівні не досліджувался. Питання всебічного розгляду процедури проведення судово-почеркознавчої експертизи не піддавалися комплексному дослідженню у вітчизняній та зарубіжній літературі, тому достатньою мірою не вирішені.
Практична актуальність і недостатня наукова розробка зазначених проблем із тактики проведення судово-почеркознавчої експертизи зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження ґрунтується на основних положеннях Наказу МВС України № 755 від 05.07.2004 р. "Пріоритетні напрямки наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення та впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років" та Наказу МВС України № 491 від 15.05.2003 р. "Про вдосконалення науково-дослідної діяльності в системі МВС України". Тема дослідження відповідає тематиці рекомендованих Академією правових наук України пріоритетних напрямків розвитку правової науки на 2005-2010 роки (постанова №2/04-2 від 18.06.2004 р.) та пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр., затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ (протокол № 13 від 23.12. 2005 р.).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування і розробка заходів щодо вдосконалення правових, організаційних і тактико-технологічних підстав проведення судово-почеркознавчої експертизи.
Відповідно до вказаної мети були поставлені та вирішені такі задачі:
1) визначити сучасний стан і шляхи подальшого розвитку судово-почеркознавчої експертизи;
2) узагальнити та сформулювати основні положення тактики проведення судово-почеркознавчої експертизи;
3) виявити сутність, форми й прийоми протидії осіб, які перевіряються, при призначенні судово-почеркознавчої експертизи і відібранні від них експериментальних зразків почерку та підписів;
4) окреслити процесуальну і гносеологічну сутність зразків почерку та підписів;
5) розробити і удосконалити організаційні, тактичні й технологічні положення відібрання експериментальних зразків почерку та підписів;
6) виділити і систематизувати тактичні прийоми подолання протидії особи, яка перевіряється, при відібранні від неї експериментальних зразків почерку та підписів;
7) встановити цілі, сутність, способи оцінки висновку експерта-почеркознавця.
Об'єктом дослідження є діяльність з підготовки, призначення, провадження судових експертиз й оцінки висновків судових експертів.
Предметом дослідження є процесуальні, організаційні й тактичні положення проведення судово-почеркознавчої експертизи.
Методологічну основу роботи становлять загальні закони та категорії теорії пізнання, зокрема положення матеріалістичної діалектики про пізнання соціальних процесів і явищ, пов'язаних із досліджуваними проблемами. У процесі дослідження також застосовувалися: історико-правовий метод – для аналізу історичних джерел почеркознавчої експертизи; системно-структурний і порівняльний – для встановлення сутності процедури проведення судової експертизи та відібрання зразків як слідчих дій; соціологічний метод (анкетування) – для опитування слідчих та експертів за спеціально розробленою анкетою; статистичні методи (групування відомостей, аналіз кількісних показників) – для узагальнення даних за результатами аналізу висновків експертів, протоколів відібрання зразків почерку та підписів; експериментальний метод – для проведення експериментів із відтворення чужих підписів різними категоріями осіб. На підставі синтезу сформульовані висновки, що завершують роботу.
Правовою основою дослідження є Конституція України, постанови Кабінету Міністрів України, чинний Кримінально-процесуальний кодекс України та проект Кримінально-процесуального кодексу України станом на грудень 2005 року, Закон України "Про судову експертизу", відомчі накази, інструкції.
Емпіричну базу дослідження становлять результати анкетування 218 слідчих прокуратури, МВС України, податкової міліції Запорізької, Донецької, Луганської та Харківської областей; 62 експертів-почеркознавців НДЕКЦ МВС і НДІСЕ МЮ України; узагальнення 358 висновків експертів-почеркознавців та 260 протоколів відібрання зразків почерку та підписів, результати експерименту по встановленню схожості справжніх і підроблених підписів, виконаних різними способами.
Дисертант використав також власний 10-річний досвід практичної роботи судовим експертом-почеркознавцем і досвід науково-педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше в Україні, спираючись на положення криминального процесу, загальної теорії криміналістики, судової експертології, результати проведених експериментів й узагальнення досвіду судово-слідчої та експертної практики, зроблено спробу на монографічному рівні розв'язати проблеми тактики проведення почеркознавчої експертизи і відібрання експериментальних зразків почерку та підписів.
Проведене дослідження дозволило обґрунтувати низку нових у теоретичному плані та важливих у практичному відношенні положень, зокрема:
вперше:
– визначені процесуальні, теоретичні, методичні, організаційно-управлінські та тактичні задачі судово-почеркознавчої експертизи, з вирішенням яких пов'язаний її подальший розвиток;
– встановлені типові форми та прийоми протидії осіб, які перевіряються, при призначенні судово-почеркознавчої експертизи і відібранні від них експериментальних зразків почерку та підписів;
– розроблені типові системи тактичних прийомів подолання протидії особи, яка перевіряється, відібранню експериментальних зразків почерку та підписів;
– сформульоване визначення технології відібрання зразків почерку та підписів для експертного дослідження;
удосконалено:
– систему тактичних прийомів із підготовки судово-почеркознавчої експертизи, дослідження, оцінки та перевірки висновку експерта-почеркознавця;
– криміналістичну класифікацію зразків для експертного дослідження;
– тактико-технологічні положення відібрання експериментальних зразків почерку та підписів;
набуло подальшого розвитку:
– аргументація про віднесення процедури підготовки і призначення судової експертизи, а також відібрання експериментальних зразків для експертного дослідження до слідчих дій;
– поняття зразків почерку та підписів для експертного дослідження та їх класифікація;
– тактичні положення про взаємодію слідчого зі спеціалістом-почеркознавцем та прогностичну діяльність слідчого під час проведення почеркознавчої експертизи ;
– пропозиції щодо внесення змін та доповнень до ст. 199 КПК України стосовно удосконалення процедури відібрання експериментальних зразків для експертного дослідження.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в роботі наукові положення та рекомендації можуть бути використані для підвищення ефективності:
а) науково-дослідної роботи як основи для подальшої розробки тактики проведення судово-почеркознавчої експертизи і відібрання експериментальних зразків почерку та підписів;
б) практичної діяльності слідчих як рекомендації та пропозиції, спрямовані на вдосконалення слідчої діяльності під час застосування тактичних прийомів при проведенні судово-почеркознавчої експертизи та відібранні доброякісних експериментальних зразків почерку та підписів (акт впровадження СВ Скадовського РВ УМВС у Херсонській обл. від 22.02.2005 р.; СВ УПМ ДПА у Луганській обл. від 25.03.2005 р.; СУ УМВС Україні у Луганській обл. від 23.12.2005 р.);
в) навчального процесу як матеріалу для відповідних розділів підручників та навчальних посібників з курсу "Криміналістика", "Судові експертизи", а також при читанні лекцій та проведенні практичних занять з курсу криміналістики, спецкурсу з судових експертиз (акт впровадження Харківського національного університету внутрішніх справ від 12.12.2005 р).
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювались на засіданнях кафедри криміналістики Національного університету внутрішніх справ, Міжнародних науково-практичних конференціях "Теорія та практика судової експертизи і криміналістики" (м. Харків, 2002р. та 2003 р.); "Сучасні судово-експертні технології в кримінальному і цивільному судочинстві" (м. Харків, 2003р.); "Сотрудничество без границ" (РФ, г. Донецьк, 2003 г.).
Публікації. Основні положення дисертації викладені в одинадцяти наукових публікаціях: семи статтях у фахових виданнях, затверджених ВАК України, а також тезах науково-практичних конференцій.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Підсумком дисертаційного дослідження є обгрунтування науковіх основ тактики проведення судово-почеркознавчої експертизи, вдосконалення можливостей використання тактичих прийомів. Застосування слідчим запронованої системи тактичних прийомів у конфліктних і безконфліктних ситуаціях відібрання зразків з метою одержання доброякісних експериментальних зразків почерку та підписів є необхідною передумовою ефективності провадження судово-почеркознавчого дослідження.
Проведене дослідження дозволяє сформулювати такі основні висновки, які, на думку автора, є певним внеском у теорію кримінального процесу, криміналістики, судової експертизи, а також у практику проведення судово-почеркознавчої експертизи:
1. Визначено, що судове почеркознавство - предметна галузь криміналістики та судової екпертології, яка у своєму генезисі пройшла каліграфічний, прикметоописувальний, вимірювальний, графологічний, природно-науковий етапи розвитку. Подальший розвиток судово-почеркознавчої експертизи, як практичної діяльності, пов’язаний із вирішенням процесуальних, теоретичних, методичних, організаційно-управлінських і тактичних задач.
2. Обґрунтовується, що призначення судової експертизи є слідчою дією, самостійним елементом кримінально-процесуальної діяльності, оскільки основна її мета - одержання фактичних даних у справі (доказів) шляхом застосування спеціальних знань. Тактика проведення судової експертизи складається з трьох етапів: а) підготовка і призначення судової експертизи; б) провадження експертного дослідження, оформлення ходу й результатів дослідження у висновку експерта; в) дослідження, оцінка й перевірка висновку експерта.
Критерієм обов’язковості призначення судової експертизи є встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальній справі (ст.64 КПК України), тобто таких, що входять до предмету доказування.
3. Наведено етап підготовки матеріалів до проведення почеркознавчої експертизи, що складається з 11 стадій і становить систему процесуальних, організаційних, технічних дій і тактичних прийомів зі збирання необхідних для проведення експертного дослідження об’єктів, у тому числі – порівняльних зразків. Важливим тактичним положенням підготовки матеріалів є постійна взаємодія слідчого зі спеціалістом-почеркознавцем.
4. Сформульовано авторське поняття протидії проведенню судової експертизи, під якої слід розуміти здійснювану до виявлення злочину й після початку його розслідування навмисну діяльність або бездіяльність зацікавлених осіб зі створення перешкод у збиранні об’єктів, що направляються на експертизу, та їх експертного дослідження з метою перешкоджання встановленню істини у кримінальній справі.
Встановлено, що прийомами протидії особи, яка перевіряється: а) при призначенні судово-почеркознавчої експертизи, є: 1) приховання вільних зразкив почерку та підписів у різних рукописних текстів, заяв, особових листків з обліку кадрів, щоденників, підписів у різних квитанціях і бланках банківських рахунків, касових ордерах й бібліотечних документах; 2) ухилення від явки до органу розслідування з метою відмовлення від надання експериментальних зразків почеркового матеріалу; 3) повна або часткова підробка документів); б) під час відібрання від неї експериментальних зразків почерку та підписів: 1) відмова особи від надання зразків почерку та підписів; 2) навмисне спотворення особою свого почерку, підпису; 3) повідомлення неправдивої інформації про незнання особою транскрипції підпису конкретної людини.
5. Обґрунтовується, що вибір тактичних прийомів відібрання експериментальних зразків для експертного дослідження на етапі підготовки судово-почеркознавчої експертизи ґрунтується на результатах прогнозування слідчої ситуації, що склалася, поведінки особи, яка перевіряється. Прогноз здійснюється двома способами: безпосереднім сприйняттям особистісних характеристик особи, яка перевіряється, під час проведення попередніх слідчих дій; опосередковано – шляхом збирання й аналізу інформації, яка характеризує особу.
6. Встановлено, що зразки порівняння є самостійною категорією об’єктів кримінального судочинства. Зразок для експертного дослідження - це матеріальний об’єкт, який, безсумнівно, походить від об’єкту, що перевіряється, є його частиною або відображає його властивості, одержаний суб’єктами доказування у встановленому законом порядку для проведення ідентифікаційних і діагностичних експертних досліджень.
Розглянуто підстави класифікації зразків порівняння, які диференціюють за: 1) їх природою; 2) метою використання; 3) доказовою інформацією, що містить у них; 4) ступенем індивідуальності відображуваної інформації; 5) природою відображуваних властивостей; 6) походженням (джерелом) властивостей; 7) процесуальним положенням особи, яка перевіряється; 8) часом та умовами виникнення; 9) процесуальною дією з одержання або відібрання; 10) суб’єктом відібрання; 11) слідчою ситуацією.
Зразки почерку та підписів для експертного дослідження – це рукописні тексти, буквено-цифрові записи та підписи, що збираються слідчим (судом) при провадженні слідчих (судових) дій і безсумнівно відображають письмо-рухові навички осіб, які перевіряються, й використовуються з метою ототожнення виконавця досліджуваних рукописних документів або визначення обставин їх виконання.
Доведено, що під умовно-вільними зразками почерку та підписів розуміється рукописний матеріал, виконаний особою після порушення кримінальної справи і в ході її розслідування і пов'язані з обставинами цієї справі, а також з метою провадження експертних досліджень.
Експериментальні зразки, які виконуються спеціально для експертизи, є продуктом цілеспрямованої діяльності слідчого (суду), яка регламентується нормами КПК.
7. Обгрунтовується, що відібрання експериментальних зразків для експертного дослідження, регламентоване ст.199 КПК України, є самостійною змішаною слідчою дією, оскільки доказова інформація одержується, як із матеріальних об’єктів (почеркового матеріалу), так і від людей – осіб, які перевіряються.
У процедурі відібрання зразків виділяють технологічний і тактичний рівні. Сформульовано авторське поняття технології відібрання експериментальних зразків почерку та підписів, що це сукупність операцій і правил, технічних засобів, що використовуються слідчим (судом) відносно особи, яка перевіряється й не чинить протидії, з метою одержання від неї зразків, що відповідають репрезентативності й зіставності. Тактичний рівень передбачає поєднання технології і тактичних прийомів з підготовки, організації, планування, подолання протидії особи, яка перевіряється, здійснення відібрання доброякісних експериментальних зразків почерку та підписів.
8. Визначено, що підготовка до відібрання експериментальних зразків почерку та підписів включає дві стадії: 1) планування відібрання зразків до виклику особи, яка перевіряється; 2) підготовчі заходи на місці відібрання безпосередньо перед його проведенням у присутності особи, яка перевіряється.
Робочий етап включає такі стадії: 1) ввідну; 2) відібрання експериментальних зразків на підставі раніше обраної технології; 3) попереднє дослідження одержаних зразків; 4) додаткове відібрання експериментальних зразків почерку і підписів. Наявність четвертої стадії зумовлена у безконфліктній ситуації варіюванням технології відібрання зразків, збільшенням їх кількості, у конфліктній ситуації – застосування тактичних прийомів подолання протидії з боку особи, яка перевіряється.
9. Розглянуто різні підстави класифікації тактичних прийомив. Обстоюється думка, що тактичні прийоми відібрання експериментальних зразків почерку та підписів класифікуються за: 1) етапами проведення (такі, що використовуються на підготовчому та робочому етапах); 2) об’єктом впливу (особа, яка перевіряється, почерковий матеріал); 3) видом слідчої ситуації (сприятлива, конфліктна); 4) характером інформації, що передається особі, яка перевіряється (матеріалізована, словесна); 5) змістом (операційні, поведінкові прийоми). Сукупність тактичних прийомів створює тактичну комбінацію, метою якої є одержання репрезентативних, якісних зразків.
Розроблено, залежно від слідчої ситуації, яка склалася, системи тактичних прийомів відібрання зразків, спрямовані на: 1) встановлення обставин та умов виконання рукопису; 2) одержання зразків почерку особи, яка перевіряється, у ситуації можливої її відмови; 3) спілкування з особою, яка перевіряється, і вплив на неї у ході відібрання зразків; 4) подолання протидії особи, яка перевіряється.
Тактичні прийоми подолання протидії особи, яка перевіряється, включають: а) при відмові від надання експериментальних зразків почерку та підписів – використання прийомів психологічного впливу та логічного переконання; б) при спотворенні особою, яка перевіряється, свого почерку – прискорення темпу та тривалості написання; в) при повідомленні неправдивої інформації про незнання особою, яка перевіряється, транскрипції підпису конкретної людини – надання особі досліджуваного підпису для короткочасного візуального огляду. Останній прийом заснований на результатах проведеного автором експерименту.
10. Визначено, що процес вирішення ідентифікаційної й діагностичної задачі при дослідженні почерку та підписів підкоряється загальним методичним положенням судово-експертного дослідження і включає загальновизначені етапи: підготовку (огляд об'єктів), їх роздільне дослідження, аналіз й оцінку результатів дослідження і формування висновків. Експертна методика визначае загальну методику дослідження почерку та підписів, окремі методики і методики конкретного експертного дослідження. Усі вони мають однотипну структуру, однак кожна має свої характерні особливості залежно від конструкції почеркового об'єкту, умов і обставин його виконання, а також задач, поставлених перед експертом.
Дисертантом розкрита змістовна сторона процесу судово-почеркознавчого дослідження на прикладі загальної методики дослідження підписів, наведені загальні принципи та правила складання висновку експерта-почеркознавця.
Визначено, що дослідження висновку за результатами проведення почеркознавчої експертизи є безпосереднім вивченням тексту висновку й сприйняття ілюстрованого матеріалу, що додається.
Оцінка висновку експерта-почеркознавця – розумова діяльність, в якій розрізняють: а) цілі; б) стадії (рівні); в) принципи; г) способи; д) зміст; е) суб’єктів оцінки. Метою оцінки є встановлення допустимості, відносності висновку, достовірності і доказового значення встановлених фактів. Існують експертний, слідчий та судовий рівні оцінки висновку. Принципами оцінки є її обов’язковість, свобода, повнота, системність. Оцінка висновку експерта здійснюється двома способами: 1) аналіз змісту висновку ізольовано від інших доказів у справі; 2) зіставлення висновку з іншими матеріалами кримінальної справи. Формальна (логіко-процесуальна) оцінка висновку експерта-почеркознавця здійснюється слідчим, змістова (спеціальна) оцінка вимагає спеціальних знань і здійснюється за допомогою фахівця у формі консультації.
Перевірка висновку експерта-почеркознавця здійснюється практичними (процесуальними, організаційними, оперативно-розшуковими) діями або заходами, спрямованими на визначення достовірності висновку, встановлення відповідності одержаних експертом даних іншим доказам у справі.
11. Сформульовано такі пропозиції щодо внесення змін та доповнень до ст. ст. 127, 199 КПК України.
Оскільки у ст. 199 КПК України (ст. 284 Проекту КПК) мова йдеться про складання протоколу тільки про „відібрання” зразків, то „вилучення” зразків слід розглядати як окремий випадок іншої слідчої дії і оформляти його необхідно за правилами останньої. У тих же випадках, коли зразки надаються добровільно, то це відображається у відповідному протоколі. Таким чином, ст. 199 КПК України слід іменувати "Відібрання зразків для експертного дослідження".
Частину 3 ст. 199 КПК необхідно доповнити вказівкою, що відібрання зразків здійснюється експертом, від «наданих йому об’єктів». Згідно зі ст. 28 Конституції України ст. 119 КПК повинна бути доповнена частиною 4 наступного змісту: «При відібранні зразків не повинні застосовуватися методи, небезпечні для життя і здоров’я людини або принижуючі її честь і гідність». Ст.ст. 127, 199 КПК повинні передбачати присутність понятих при відібранні експериментальних зразків, якщо слідчий визнає це за необхідне.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Крылов И.Ф. Очерки истории криминалистики и криминалистической экспертизы. - Л.: ЛГУ, 1975. - 187с.
2. Россинская Е.Р. Судебная экспертиза в уголовном, гражданском и арбитражном процессе: Практическое пособие. – М.: Право и закон, 1996. – 223с.
3. Возгрин И.А. Введение в криминалистику: история, основы теории, библиография. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2003. – 475с.
4. Буринский Е.Ф. Судебная экспертиза документов, производство ее и пользование ею. - М.: «ЛексЭст», 2002. – 464с.
5. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. - М.: БЕК, 1997. – 342с.
6. Бондарь М.Е., Беляк Ю.Н. Применение экспертных систем в судебно-почерковедческой экспертизе // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Зб. матеріалив наук.-практ. конф. – Х.: Право, 2002. – Вип. 2. - С.198 - 303.
7. Аверьянова Т.В., Р.С. Белкин, Ю.Г. Корухов, Е.Р. Россинская. Криминалистика: Учебник для вузов / Под ред. проф. Р.С. Белкина. – М.: НОРМА-ИНФРА, - М, 1999. – 990с.
8. Володина Н., Орлова В. Графология и судебное почерковедение // Российская юстиция. – 2000. - №12. – С.44 - 45.
9. Винберг Л.А., Шванкова М.В. Почерковедческая экспертиза: Учебник для вузов МВД СССР. – Волгоград: Изд. «Волгоградская правда» 1977. – 208с.
10. Тайны судьбы. Энциклопедия / (Сост. Кравченко А.И., Коренко Ж.И.). - Д.: Отечество, 1995. – 704с.
11. Криминалистика. Техника и тактика расследования преступлений. – М.: Госюриздат, 1935. - 384с.
12. Потапов С.М. Научное почерковедение // Советское государство и право. – 1940. - №12. – С.17-24.
13. Зицер Е.У. Возникновение и развитие советской криминалистической экспертизы // Уч. записки МЮИ. – М., 1948. – Вып. 4. – С.12 - 25.
14. Тихенко С.І. Судовографічна експертиза рукописних текстів. – К., 1946. – 152с.
15. Елисеев А.А. Подпись как почерковое начертание // Теория и практика криминалистической экспертизы. – М.: Госюриздат, 1958. – Сб. 3. – С.6 – 13.
16. Винберг А.И. Криминалистическая экспертиза письма. – М., 1940. – 236с.
17. Винберг А.И. Научная конференция по советскому судебному почерковедению 27-29 июня 1951 г.: Тезисы докладов. – М., 1951. – С.4 – 9.
18. Ароцкер Л.Е. Криминалистическое исследование подписей, выполненных с подражанием // Теория и практика криминалистической экспертизы. – М.: Госюриздат, 1956. – Сб. 2. – С.122 – 151.
19. Бродская А.Б. Особенности методики исследования рукописных текстов с большой вариационностью признаков почерка // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1968 - Вып. 5. – С.176 – 183.
20. Грузкова В.Г. Криміналістична експертиза цифрового письма. – К., 1967. – 28с.
21. Липовский В.В., Верник И.П., Чепульченко Т.А. Об устойчивости общих признаков в подписях лиц пожилого и старческого возрастов // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1980. – Вып. 20. – С.48 - 53.
22. Манцветова А.И., Мельникова Э.Б., Орлова В.Ф. Некоторые вопросы методики исследования рукописей с целью установления условий их исполнения: Рефераты докладов. – Ташкент, 1961. – С.67 – 78.
23. Ципенюк С.А. Оценка признаков почерка при криминалистической экспертизе текстов, выполненных с подражанием типографским и специальным шрифтам: Пособие для экспертов-криминалистов. – К., 1963. – 38с.
24. Судебно-почерковедческая экспертиза: Пособие для экспертов-почерковедов и судебно-следственных работников. - М.: ВНИИСЭ, 1971. – 336 с.
25. Орлова В.Ф. Теория судебно-почерковедческой идентификации в советской криминалистике // Тр. ВНИИСЭ. – М., 1973. – Вып. 6. – С.21-48.
26. Орлова В.Ф. Изучение координации движений при исследовании почерка // Теория и практика криминалистической экспертизы. Сборник 2. – М.: Госюриздат, 1956. – С.98 – 122.
27. Кулагин П.Г., Колонутова А.И. Экспертная методика дифференциации рукописей на мужские и женские. – М.: Юрид. лит., 1970. - 16с.
28. Шахтарина Н.И. Судебно-почерковедческая экспертиза с применением вероятностно-статистических методов: Автореф. дис… канд. юрид. наук / 12.717. – М., 1968. – 25с.
29. Ароцкер Л.Е. Организационные и процессуальные вопросы использования электронно-вычислительных машин в экспертной практике // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1969. – Вып. 6. – С.189 - 194.
30. Ланцман Р.М. Кибернетика и криминалистическая экспертиза почерка. – М.: Юриздат, 1968. - 124с.
31. Компаниец А.М. Применение электронно-вычислительных машин в почерковедении: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – Х., 1975. – 23с.
32. Пошкявичус В.А. Количественное выражение идентификационных признаков как предпосылка его исследования электронно-вычислительными машинами // Кибернетика и судебная экспертиза. – Вильнюс, 1966. – Вып. 11. – С.35 - 39.
33. Эджубов Л.Г. Кибернетика и некоторые вопросы судебного почерковедения // Вопросы кибернетики и право. – М., 1967. – С.220 - 245.
34. Полевой Н.С. Криминалистическая кибернетика. – М.: Наука, 1989. – 348 с.
35. Леканова Л.Г. О развитии теоретических и методических основ исследования кратких записей // Проблемы комплексного криминалистического исследования подписей (Мат. Всесоюзного научно-практ. семинара). – М., 1986. – С.32 – 43.
36. Сысоева Л.А. Актуальные вопросы теории и практики почерковедческой экспертизы // Криминалистика. ХХ1 век: Мат. науч. – практ. конф. – М.: ГУ ЭКЦ МВД РФ, 2001. – с.102-105.
37. Дифференциация подлинных подписей и подписей, выполненных с подражанием после предварительной тренировки. - М.: Юрид. лит., 1984. – 78с.
38. Липовский В.В. Криминалистическое исследование подписей, выполненных от имени лиц пожилого и старческого возраста: Методическое пособие для экспертов. – М.: ВНИИСЭ, 1983. – 66с.
39. Маркова Л.В. Перспективы разработки методов установления автоподлога подписей // Проблемы комплексного криминалистического исследования подписей (Материалы Всесоюзного научно-практического семинара. Харьков, 1985г.). – М.: ВНИИСЭ, 1986. – С.74 – 77.
40. Манцветова А.И., Орлова В.Ф., Славуцкая И.А. Теоретические ос-новы судебного почерковедения // Труды ВНИИСЭ. - М., 1967. - Вып. 1. – С.56-65.
41. Снетков В.А. Проблемы криминалистической диагностики // Труды ВНИИ МВД СССР. - М., 1972. – Вып. 23. – С.43 - 47.
42. Кулагин П.Г., Колонутова А.И. Экспертная методика дифференциа-ции рукописей на мужские и женские. - М.: Госюриздат, 1970. – 34с.
43. Куприянова А.А. Теоретические основы и методика судебно-почерковедческих диагностических исследований: Автореф. дис… канд. юрид. наук / 12.00.09. – М., 1983. – 21с.
44. Неидентификационные исследования в почерковедческой экспертизе / Отв. ред. Л.Е. Ароцкер. – Х., 1972. – 138с.
45. Серегин В.В. Возможности судебно-почерковедческой диагностики свойств исполнителей рукописей: Автореф. ... дис… канд. юр. наук / 12.00.09. – М., 1983. – 24с.
46. Чепульченко Т.А. Дифференциация возрастных изменений почерка (пожилой и старческий возраст, молодой и средний возраст) и подражания «старческому» почерку // Проблемы комплексного криминалистического исследования подписей (Материалы Всесоюзного научно-практического семинара). – М., 1986. – С.68 – 70.
47. Горгошидзе Л.Ш. Совершенствование методов решения диагностических и идентификационных задач при исследовании подписей, выполненных в необычных условиях // Проблемы комплексного криминалистического исследования подписей (Материалы Всесоюзного научно-практического семинара). – М., 1986. – С.70 – 74.
48. Судебно-почерковедческая экспертиза. Общая часть. – М.: Юрид. лит – ра, 1988. – 125с.
49. Криминалистическая экспертиза: возникновение, становление и тенденции развития. – М.: ЮИ МВД РФ, 1994. – 231с.
50. Проблемы комплексного криминалистического исследования подписей: Материалы Всесоюзного научно-практического семинара. // Труды ВНИИСЭ. – М., 1986. – 138с.
51. Корухов Ю.Г. Криминалистическая диагностика при расследовании преступлений: Научно – практич. пособие. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 288 с.
52. Пахомов А. Судебная почерковедческая экспертиза // Экспертиза. Закон. - М.: «Известия», 2003. – №3. – С.61 - 65.
53. Сегай М.Я., Стринжа В.К. Судебная экспертиза материальных следов-отображений (проблемы методологии). – К.: Ін Юре, 1997. – 174с.
54. Орлова В.Ф. Предмет диагностических исследований в судебном почерковедении // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Збірник науково-практичних матеріалив. – Х.: Право, 2001. – Вип. 1. – С.31 – 38.
55. Ковальчук З.А., В.В.Липовский, З.С. Меленевская. К вопросу о необходимости совершенствования системы признаков почерка // Актуальные проблемы судебной экспертизы и криминалистики: Тезисы научн. – практ конф. – К., 1993. – С. 117–121.
56. Кошманов М.П., Шнайдер А.А., Шаова Т.Г., Исматова Т.И. Крими-налистическое исследование рукописей, выполненных непривычной пишущей рукой // Криминалистическая экспертиза: исследование до-кументов: Межвуз. сб. науч. ст. / Под ред. Б.Н. Морозова. – Саратов: СЮИ МВД России, 1998. – С. 65-79.
57. Шевченко Б.И. О некоторых улучшениях методики криминалистического исследования под¬писей // Теория и практика криминалистической экспертизы. – М.: ВНИИСЭ, 1981. – С. 48-72.
58. Криминалистическое исследование подписей, выполненных от имени лиц пожилого и старческого возраста: Методич. рекомендации для экспертов. – М.: ВНИИСЭ, 1983. – 36 с.
59. Бондаренко П.В. Криминалистическое исследование подписей, выполненных от имени вымышленных лиц: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.09. – Саратов, 2000. – 224 с.
60. Бондаренко П.В., Евстигнеев Б.А. Проблемы диагностики в судебном почерковедении // Судебная экспертиза на рубеже тысячелетий: Материалы межведомственной научно-практической конференции: В 3 ч. Часть 1. – Саратов: СЮИ МВД России, 2002. – С. 112–117.
61. Орлова В. Ф. Некоторые аспекты развития понятия почерка // Вопросы теории криминалистики и судебной экспертизы: Мат. науч. конф. 1969. – М.: ЦНИИСЭ, 1969. – С. 42-46.
62. Винберг Л. А. О некоторых факторах, влияющих на достоверность почерковедческих эксперт¬ных исследований // Актуальные вопросы использования достижений науки и техники в расследовании преступлений органами внутренних дел: Тр. Акад. МВД СССР. – М., 1990. – 15-32.
63. Собко Г.М., Богачкина Г.Р. О проблеме комплексного идентификационного исследования подписей с помо¬щью математических методов и ЭВМ // Современное состояние судебно-почерковедческой экс¬пертизы. – М.: ВНИИСЭ, 1980. – С. 36-48.
64. Интеллектуализация ЭВМ // Перспективы развития вычислительной техники / Под ред. Ю.М. Смирнова. – М., 1989. – Кн. 2. – 326с.
65. Липовский В.В. Разработка экспертной системы по диагностическим исследованиям подписей, выполненных от имени лиц пожилого и старческого возраста // Отчет о НИР. – К., 1994. – С. 34-39.
66. Бондарь М.Е., Сукманова Т.А., Беляк Ю.М. Створення експертної системі з діагностичного дослідження підписів з ознаками порушення координації рухів їх виконавців // Отчет о НИР. – К., 2001. – С. 71-76.

67. Коміссарова Н.О. Криміналістичне дослідження підписів, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.09 / Київський нац. ун. ім. Т.Г. Шевченка. – К., 2003. – 20с.
68. Яковлева Е.В. Перспективы разработки методики исследования кратких записей, выполненных намеренно измененным почерком скорописным способом // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Зб. науково-практ. матеріалив. – Х.: Право, 2003. – Вип. 3. – С. 188 – 191.
69. Погибко Ю.Н., Сидельникова Л.В., Хускивадзе Т.Х. Концепция развития судебно-почерковедческой экспертизы по установлению личностных характеристик исполнителя рукописи // Вопросы теории и практики судебной экспертизы: Сб. науч. трудов. – М., 1990. – С.43 - 49.
70. Литвин Т. Розпізнання навмисне неправдивої інформації в мовному повідомлені // Право України. – 2000. – №7. – С. 86-89.
71. Липовский В.В., Ципенюк С.А. К вопросу о подготовке экспертов-почерковедов // Актуальные проблемы судебной экспертизы и криминалистики: Тезисы научн.-практ конф. – К., 1993. – С. 122–123.
72. Настанова про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України // Затверджено Наказом МВС України 30.08.1999 № 682, Зміни – Наказ МВС України 20.12.2000. № 900.
73. Жалкаускене А., Малевски Г. Почерковедческая экспертиза в Литве: состояние и тенденции перемен // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. : Зб. матеріалив наук.-практ. конф. – Х.: Право, 2002. – Вип. 2. – С.182 - 190.
74. Качурин С.Г. Судебно-почерковедческая экспертиза на современном этапе судопроизводства Украины // Сотрудничество без границ: Юбилейный сборник научных трудов. – Ростов-на-Дону: Институт управления, бизнеса и права, 2004. – С.223 - 229.
75. Качурин С.Г. О рационализации составления заключения эксперта при проведении почерковедческой экспертизы в гражданском судопроизводстве // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Зб. матеріалив наук.-практ. конф. – Х.: Право, 2002. – Вип. 2. – С.190 - 198.
76. Качурін С.Г. Про створення судово-експертної служби при податковій міліції (пропозиції до законодавства) // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених:: Науково-практичний збірник. - К., 2000. - №2. – С.36 - 38.
77. Бычкова С.С. О становлении и современном состоянии единой экспертной системы Министерства юстиции Республики Казахстан // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Зб. науково-практичних матеріалив. – Х.: Право, 2001. – Вип. 1. – С.38 – 44.
78. Качурин С.Г. Тактика назначения и проведения судебных экспертиз: проблемы в ее осуществлении и пути их решения // Актуальні проблеми права: теорія і практика: Зб. наук. пр. – Луганськ, 2002. – Вип. №4. – С.105 – 110.
79. Криминалистика: Учебник для вузов / И.Ф. Герасимов, И.Я. Драпкин, Е.П. Ищенко и др. – М.: Высшая шк., 1994. – 528с.
80. Криминалистика: Учебник / Под ред. проф. А.Г. Филиппова. – М.: Юриспруденция, 2000. – 352с.
81. Андреев И.С., Грамович Г.И., Порубов Н.И. Курс криминалистики / Под ред. Н.И. Порубова. – Мн.: Выш. шк., 2000, – 335с.
82. Криминалистика: Учебник / Под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова. – М.: Юрид. лит., 1993. – 592с.
83. Криминалистика: Учебник. 2-е изд., перераб. и доп. / Под ред. В.А. Образцова. – М.: Юристь, 1999. – 735с.
84. Руководство по расследованию преступлений: научно-практ. пособие / А.В. Гриценко, Т.В. Каткова, Т.Г. Кожевников и др. – Х.: Консум, 2001. – 608с.
85. Криміналістика: Підручник / За ред. д.ю.н., проф.. В.Ю. Шепітька. – К.: Вид. Дом „Ін Юре”, 2001. – 684 с.
86. Россинская Е.Р. Криминалистика. Вопросы и ответы: Учеб. пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999. – 351с.
87. Криминалистика: Учебник / Отв. ред. Н.П. Яблоков. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристь, 2001. – 718с.
88. Криминалистика. Криминалистическая тактика и методика расследования преступлений: Учебник для студентов юридических вузов и факультетов. / Под ред. проф. В.Ю. Шепитько. – Х.: Одиссей, 2001. – 528с.
89. Біленчук П.Д., Головач В.В., Салтевський М.В. та ін. Криміналістика: Підручник. / За ред. акад. П.Д. Біленчука. – Київ: Право, 1997. – 256с.
90. Тертышник В.М. Уголовный процесс: Учебное издание. – Х.: Арсис, 1997. – 528с.
91. Тетерин Б.С., Трошкин Е.З. Возбуждение и расследование уголовных дел. – М.: «Новый юрист», 1997. – 224с.
92. Лузгин И.М. Методологические проблемы расследования. - М.: Юрид. лит., 1973. – 176с.
93. Салтевський М.В. Криміналістика: Підручник. У 2-х ч. Ч.1. – Х.: Консум, Основа, 1999. – 416с.
94. Шейфер С.А. Следственные действия. Система и процессуальная форма. – М.: «Юрлитформ», 2001. – 208с.
95. Арсеньев В.Д. Процессуальный статус субъектов судебной экспертизы по уголовным делам // Процессуальные аспекты судебной экспертизы: Сб. науч. тр., ВНИИСЭ. – М.: 1986. – С.36 - 42.
96. Баев О.Я. Тактика уголовного преследования и профессиональной защиты от него. Следственная тактика: Научно-практ. пособие. – М.: Экзамен, 2003. – 432с.
97. Шейфер С.А. Собирание доказательств в советском уголовном процессе: методологические и правовые проблемы. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та., 1986. – 172 с.
98. Бахин В.П. Понятие, сущность и содержание криминалистической тактики: Лекция для слушателей юридических факультетов. – К., 1999. – 34 с.
99. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т. – Т.2: Частные криминалистические теории. – М.: Юристъ, 1997. – 464 с.
100. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник для юридичних вузів. – К.: Либідь, 1992. – 432 с.
101. Гутерман М.П. Организационные мероприятия следователя в процессе расследования преступлений: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Моск. гос. ун-т. – М., 1980. – 20 с.
102. Ароцкер Л.Е. О соотношении процессуальных, тактических и этических начал в следственных действиях. 50 лет Советской прокуратуры и проблемы совершенствования предварительного следствия // Краткие тезисы докладов и научн. конф. – Л., 1972. – С. 52–55.
103. Лоза Ю. Слідчі дії: поняття, сутність, ознаки, види // Право України. – 2003. – №9. – С. 85– 89.
104. Щербаковский М.Г. Судебные экспертизы: назначение, производство, использование: Учебно-практическое пособие. – Х.: Эспада, 2005. – 544с.
105. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / Под ред. И.Л. Петрухина. – М.: Тк Велби, 2003. – 816с.
106. Криминалистика: Учебник / Под ред. И.Ф. Крылова. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1976. – 591с.
107. Криминалистика: Учебник / Под ред. А.Н.Васильева. - М.: Изд-во МГУ, 1980. – 495с.
108. Белкин А.Р. Теория доказывания: Научно-методическое пособие. – М.: Норма, 1999. – 429с.
109. Бурков И.В., Мурзиков А.В. Заключение эксперта как вид доказательств. – Владимир: «Транзит – Икс», 2001. – 152с.
110. Арсеньев В.Д., Заблоцкий В.Г. Использование специальных знаний при установлении фактических обстоятельств уголовного дела. – К.: Изд-во Краснояр. ун-та, 1986. – 152с.
111. ПРОЕКТ КПК, внесений нардними депутатами України Васильєвим Г.А., Мойсиком В.Р., Бандуркою О.М., Вернидубовим І.В.
112. Гришина Е.П. Обеспечение достоверности заключения эксперта в уголовном процессе // Российский следователь. – 2001. - №6. – С.15 - 17.
113. Арсеньев В.Д. Актуальные вопросы оценки заключения эксперта как доказательства по уголовному делу // ВНИИСЭ. Теоретические и методические вопросы судебной экспертизы: Сб. науч. Трудов. – М., 1985. – С.20 – 38.
114. Корухов Ю.Г., Фаталиев И.Э. Обеспечение достоверности заключения судебного эксперта // Реферативная информация. ВНИИСЭ. – М., 1991. – Вып. 1. – С.14 – 22.
115. Подольный Н.А. Особенности оценки заключения эксперта // Российский судья. – 2000. – №4. – С.10 –12.
116. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. – Х.: Одіссей, 2001. – 464с.
117. Сахнова Т.В. Экспертиза в суде по гражданским делам. – М.: БЕК, 1997. – 278с.
118. Качурін С.Г. До питання про розширення переліку випадків обов’язкового призначення експертизи // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених: Наук.-практ. збірник. – К., 2001. - №8. – С. 14 – 18.
119. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз: Затверджена наказом Мін’юсту України №53/5 від 8 жовтня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – №46. – Ст. 1715. , Із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства юстиції України від 30 грудня 2004 року N 144/5, від 10 червня 2005 року N 59/5.
120. Махов В.Н. Использование знаний сведущих лиц при расследовании преступлений: Монография. – М.: Изд. РУДН, 2000. – 347с.
121. Скорченко П.Т. Криминалистика. Технико-криминалистическое обеспечение расследования преступлений: Учебное пособие для вузов. – М.: Былина, 1999. – 272с.
122. Расследование контрабанды: Практическое пособие. – М., Юристь, 1999. – 208с.
123. Назначение и производство судебных экспертиз: Пособие для следователей, судей и экспертов. – М.: Юр. лит-ра, 1988. – 320с.
124. Горохова Т.Н., Жакова Т.М. Роль и место судебно-почерковедческой экспертизы в системе судебных доказательств способом // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Зб. наук.-практ. матеріалив. – Х.: Право, 2003. – Вип. 2. - С.175 – 180.
125. Зинин А.М., Майлис Н.П. Судебная экспертиза: Учебник. – М.: Право и закон; Юрайт-Издат, 2002. – 320с.
126. Про судову експертизу: Закон України від 25 лютого 1994 р. // Відомости Верховної Ради України. – 1994. – №28. – Ст. 232., із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 3 квітня 2003р. №662-IV (ВВРУ, 2003, №27 (04.07.2003), ст. 209); від 9 вересня 2004 р. № 1992-IV (ВВРУ, 2005, № 1 (07.01.2005), ст. 14.
127. Уголовно-процессуальный кодекс Франции. – М.: Госюриздат, 1967. – 324с.
128. Beck”sche Kurz kommentare Straftprozebordnung. Gerichtsverfassungsgesetz, Nebengesetze und ergdnzende Bestimmungen. – C.H. Beck”sche Verlagsbuchhandlung. – Munchen, 1993. – 2199s.
129. Robert Hauser. Kurzlehrbuch des schweizerishen Strafprozessrechts. – 1978 by Helbing & Lichtenhahn Verlag AG. – Basel. – 1658s.
130. Филькова О.Н. Справочник эксперта-криминалиста. – М.: Юриспруденция, 2001. – 464с.
131. Бергер В.Е., Сапун А.П. Подготовка и направление материалов для проведения судебных экспертиз. – К.: РИО МВД УССР, 1974. – 78с.
132. Книга криміналіста: Практ. посібник / О.І. Рощин, П.Д. Біленчук, Г.О. Омельченко. – К.: Україна, 1995. – 413с.
133. Судово-експертна діяльність: Довідник для суддів. – К.: Ін Юре, 2001. – 344с.
134. Судові експертизи в Україні: (Зб. нормат. актів). – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 416с.
135. Аленин Ю.П., Тищенко В.В. Особенности расследования тяжких преступлений против личности: Учеб. пособие. – Одесса: АО Бахва, 1996. – 112с.
136. Бахин В.П., Карпов Н.С. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью (данные за 1980-2002г.). – К.: 2002. – 123с.
137. Константинов А. Бандитский Петербург: Документальный очерк. – СПб.: Изд-во «Фолио-Пресс», 1996. – 496с.
138. Модестов Н. Москва бандитская. Документальная хроника криминального беспредела 80-90-х годов. – М.: Центрполиграф, 1996. – 395с.
139. Основы борьбы с организованной преступностью / Конов А.И., Куликов В.И., Овчинский А.С. / Под ред. В.С. Овчинского, В.Е. Эминова, Н.П. Яблокова. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1996. – 400с.
140. Яблоков Н.П. Расследование организованной преступности. – М.: БЕК, 2002. – 171с.
141. Васильев В.Л. Юридическая психология. – Л.: Наука, 1974, – 445с.
142. Шехавцов Р. Виявлення та подолання протидії розслідуванню злочинів, вчинених організованими злочинними угрупованнями // Право України. – 2001. - №6. – С.64 - 65.
143. Кравчук С. Основні причини поглиблення економічної злочинності в Україні // Право України. – 2002. – №11. – С.54 – 55.
144. Александренко О.В. Протидія розслідуванию як елемент злочинної діяльності // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Збірник науково-практичних матеріалив. – Х.: Право, 2003. – Вип. 3. – С.163 - 166.
145. Бабаева Е.У. Противодействие предварительному следствию и пути его преодоления // Российский следователь. – 2001. – №6. – С.7 - 9.
146. Берназ В.Д. Тактичне рішення слідчого в умовах протидії розслідуванню: криміналістичні та психологічні проблеми дослідження // Право і безпека. – 2004. – №1. – Харків: Нац. Ун-т внутр. справ. – С.45-47.
147. Волобуев А.Ф. Противодействие расследованию экономических преступлений и его преодоление // Государство и право. – М., 2002. – №4, – С.42 - 47.
148. Карагодин В.Н. Преодоление противодействия предварительному расследованию. – Свердловск, 1992. – 177с.
149. Омельченко Т.В., Степанюк Р.Л. Проблеми подолання протидії розслідуванню з боку захисника на досудових стадіях кримінального судочинства. // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Збірник науково-практичних матеріалив. – Х.: Право, 2003. – Вип. 3. – С.157 – 162.
150. Белкин Р.С. Курс криминалистики в 3 т. Т. 3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – М.: Юристъ, 1997. – 480с.
151. Качурин С.Г. Сущность и учет фактора противодействия при подготовке и назначении судебно-почерковедческой экспертизы, приемы его преодоления // Актуальні проблеми права: теорія і практика: Зб. наук. пр. – Луганськ, 2003. – Вип. 5. – С. 233-242.
152. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики. – М.: НОРМА-ИНФРА – М, 2001. – 240с.
153. Биленчук П.Д. Криминалистическое прогнозирование поведения обвиняемого на предварительном следствии: Дисс. ..канд. юрид. наук: 12.00.09. – К., 1982. – 184с.
154. Горшенин Л.Г. Основы теории криминалистического прогнозирования. – М., 1993. – 364с.
155. Журавель В.А. Основі теории криминалистического прогнозирования // Криминалистика. Криминалистическая тактика и методика расследования преступлений: Учебник для студентов юридических вузов и факультетов / Под ред. проф. В.Ю. Шепитько. – Х.: Одиссей, 2001. – С.42-55.
156. Зорин Г.А. Криминалистическая методология. – Мн.: Амалфея, 2000. – 608с.
157. Коновалова В.Е. Психология в расследовании преступлений. – Х.: Вища школа, 1978. – 144с.
158. Ратинов А.Р. Судебная психология для следователей. - М.: ООО «Юрлитинформ», 2001. – 352с.
159. Еникеев М.И., Кочетков О.Л. Общая, социальная и юридическая психология: Краткий энциклопедический словарь. – М.: Юрид. лит-ра., 1997. – 448с.
160. Ратинов А.Р. Теория рефлексивных игр в приложении к следственной практ