Особливості розслідування шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла :

Краткое описание

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...........................................................3
ВСТУП................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. Криміналістична характеристика шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла
1.1. Криміналістично значущі особливості обігу приватного житла в Україні. Стан розробленості проблеми щодо розслідування шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла......................................................11
1.2. Об’єкт та предмет шахрайства у сфері приватного житла. Місце та час його вчинення……….........................................................................................26
1.3. Способи вчинення шахрайства та слідова картина .............................38
1.4. Особа шахрая та потерпілого.................................................................61
РОЗДІЛ 2. Особливості порушення кримінальної справи щодо шахрайств у сфері приватного житла та алгоритми дій слідчого у типових слідчих ситуаціях розслідування таких злочинів
2.1. Перевірка заяв та повідомлень про злочин та прийняття рішення щодо порушення кримінальної справи…….........................................................71
2.2. Алгоритми дій слідчого у типових слідчих ситуаціях початкового та подальшого етапів розслідування......................………........................................85
РОЗДІЛ 3. Особливості провадження окремих слідчих дій під час розслідування шахрайства, вчиненого у сфері приватного житла
3.1. Провадження окремих слідчих дій для вилучення інформації з речових джерел………………………………………………….………………105
3.2. Провадження окремих слідчих дій для отримання інформації з особистісних джерел……………………….………………….….……………..128
3.3. Провадження окремих слідчих дій для одержання інформації зі змішаних джерел.......…………...…….......................………...............................154
ВИСНОВКИ..........................................................................................................171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................................................177
ДОДАТКИ..............................................................................................................196

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. З прийняттям у 1996 році нової Конституції України у законодавчому порядку було закріплено право приватної власності на таку непересічну для людини цінність, як житло (ст. 47 Конституції). Сьогодні кількість і вартість приватного житла законодавцем не обмежуються і, відповідно до ст. 150 Житлового кодексу України, власник житла має право на свій власний розсуд його відчужувати, тобто продавати, дарувати, заповідати, укладати інші угоди, не заборонені законом. Водночас, чимало таких угод укладається через обман та зловживання довірою, що завдає шкоди нормальному функціонуванню обігу житла та майновим інтересам громадян і порушує встановлений порядок здійснення правочинів.
За даними Департаменту інформаційних технологій МВС України, у 1999 році правоохоронними органами було зареєстровано 17693 шахрайств, у 2000 р. – 16050, у 2001 р. – 16516, у 2002 р. – 15192, у 2003 р. – 16027, у 2004 р. – 15233, у 2005 р. – 18331, у 2006 – 16160, серед яких найбільшу складність у розслідуванні представляють кримінальні справи за фактами шахрайств, пов’язаних з відчуженням приватного житла. Так, узагальнення судово-слідчої практики показало, що 62,5% кримінальних справ по злочинах вказаної категорії зупиняється за різними підставами, 2,5% – закрито за ст. 6 КПК України і лише 35% направляється для судового розгляду. Чимало кримінально-караних діянь взагалі підлягає цивільно-правовій оцінці, а кримінальні справи за фактом шахрайства не порушуються. Це пояснюється низкою чинників, якими є: недосконалість чинного законодавства у сфері житлових правовідносин, відсутність у більшості слідчих досвіду розслідування шахрайств, учинених у сфері житла; використання шахраями при вчиненні злочину цивільно-правових угод, що надає шахрайству вигляду цивільно-правових спорів; відсутність фундаментальних наукових досліджень щодо розслідування шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла.
Загальним питанням розслідування шахрайства в різні періоди були присвячені праці таких вітчизняних і зарубіжних криміналістів, як: І.В. Александров, С.І. Анненков, І.О. Антонов, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, В.Д. Берназ, М.М. Букаєв, А.Ф. Волобуєв, І.О. Возгрін, В.І. Гаєнко, І.Ф. Герасимов, Ю.Ф. Карелов, В.О. Коновалова, В.С. Кузьмічов, О.Н. Колесниченко, В.Д. Ларичев, В.Г. Лукашевич, А.Д. Маргуновський, Т.А. Пазинич, М.В. Салтевський, В.Ю. Шепітько та інші. Названі автори зробили чималий внесок у теорію і практику боротьби зі злочинами вказаної категорії, створили значне наукове підґрунтя для подальших досліджень. Однак у більшості праць питання розслідування шахрайств, учинених у сфері житла, розглядаються фрагментарно, у межах загальних видів шахрайств.
Деякі вчені, зокрема В.В. Альошин, Д.В. Астаф’єв та О.В. Шаров охоплюють досить широкий спектр проблем розслідування шахрайств у сфері житлових правовідносин, але вказані праці виконані російськими авторами, а тому чимало висловлених ними положень певною мірою втрачають свою актуальність через відмінності у законодавстві та особливості суспільних правовідносин, які воно регулює. Водночас, вітчизняних наукових праць, присвячених методиці розслідування шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла, на сьогодні немає, що зумовлює пробіли і суттєві труднощі процесу доказування та встановлення об’єктивної істини у кримінальних справах досліджуваної категорії. Названі обставини обумовили вибір теми і формулювання завдань цього дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає Тематиці пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС на період 2004 – 2009 роки, затвердженої Наказом МВС України від 05.07.2004 р. № 755, Програмі реформування в системі МВС України наукової та науково-технічної діяльності у сфері боротьби із злочинністю, затвердженої Наказом МВС України від 15 травня 2003 року № 491 (п. 3.3). Тема дослідження зареєстрована в Управлінні координації та планування наукових досліджень Академії правових наук України, а його проведення включене до Плану науково-дослідницьких робіт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (затверджено рішенням Вченої ради університету 31 січня 2005 р., протокол № 5).
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягала у визначенні особливостей криміналістичної характеристики шахрайств, пов’язаних з відчуженням приватного житла, формулюванні теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо їх розслідування. Для її досягнення були визначені та вирішувалися такі взаємопов’язані завдання:
- визначити криміналістично значущі особливості обігу приватного житла;
- виявити та класифікувати способи вчинення шахрайств, пов’язаних із відчуженням приватного житла;
- визначити особливості об’єкту та предмету зазначеного злочину, часу та місця його вчинення;
- з’ясувати та систематизувати ознаки особи шахрая та потерпілого у справах щодо шахрайств, пов’язаних з відчуженням приватного житла;
- визначити особливості порушення кримінальної справи стосовно шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла;
- виділити типові слідчі ситуації, що складаються на різних етапах розслідування зазначених шахрайств та розробити алгоритми їх вирішення;
- розкрити особливості проведення окремих слідчих дій, зокрема обшуку, виїмки, слідчого огляду документів, допитів (потерпілого, свідків, підозрюваного, обвинуваченого), призначення експертиз і сформулювати відповідні рекомендації.
Об’єктом дослідження є злочинна діяльність у сфері обігу приватного житла, а також діяльність правоохоронних органів щодо розслідування шахрайств у названій сфері та відносини, що складаються при цьому.
Предметом дослідження виступають елементи механізму шахрайств, пов’язаних із відчуженням приватного житла, а також організаційно-тактичні засоби, прийоми і методи, що застосовуються під час їх розслідування.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складають загальний діалектичний метод наукового пізнання дійсності, у рамках якого всі явища досліджено у взаємозв’язку, в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, а також спеціальні методи, зокрема: методи логіки (індукції, дедукції, аналогії, аналізу, синтезу тощо) дозволили визначити особливості розслідування шахрайств, пов’язаних із відчуженням приватного житла, виділити основні елементи криміналістичної характеристики названого шахрайства, розробити криміналістичні класифікації способів його вчинення, а також потерпілих, свідків, злочинців, виділити типові слідчі ситуації та відповідні ним алгоритми розслідування, сформулювати висновки тощо; системно-структурний метод використовувався при розгляді різновидів способів вчинення шахрайства у сфері приватного житла та їх класифікації, розробленні типових слідчих ситуацій, тактичних завдань та засобів їх вирішення тощо; порівняльно-правовий метод дозволив проаналізувати положення кримінально-процесуального, цивільного та житлового законодавства, постанови Пленуму Верховного Суду України, наукові публікації тощо; історико-правовий метод застосовувався для розкриття генезису шахрайства у сфері приватного житла; статистичні методи використано в процесі збору, обробки та аналізу інформації, отриманої в Департаменті інформаційних технологій, під час вивчення матеріалів кримінальних справ; соціологічні методи використано при зборі додаткової інформації про механізм вчинення шахрайств, пов’язаних з відчуженням приватного житла та особливості їх розслідування.
Правову основу дослідження складають Конституція України, Закони України, чинне кримінально-процесуальне, цивільне та житлове законодавство, постанови Верховної Ради та кабінету міністрів України, відомчі нормативно-правові акти тощо.
Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій визначається емпіричною базою дослідження, яку склали результати аналізу 160 кримінальних справ щодо шахрайств у сфері приватного житла, які вчинялися на території Київської, Дніпропетровської та Донецької областей за період з 1999 по 2006 рік; матеріали анкетування 200 працівників органів дізнання та досудового слідства, що проводилося у 24 областях України та в Автономній Республіці Крим протягом 2003-2005 років; статистичні матеріали Департаменту інформаційних технологій МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає, насамперед, у тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є першим в Україні дослідженням, в якому на підставі вивчення слідчої практики та криміналістичної теорії комплексно та цілісно розглянуті положення розслідування шахрайств, пов’язаних із відчуженням приватного житла. При цьому було отримано такі результати, які мають певний ступінь новизни:
- вперше визначені криміналістично значущі особливості обігу приватного житла в Україні, на підставі чого встановлено фактори, що сприяють вчиненню шахрайств;
- вперше обґрунтовано, що для шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла, важливим криміналістичним елементом є не лише предмет злочинного посягання, а й об’єкт;
- вперше сформульовано положення про те, що на відміну від інших різновидів, шахрайства у сфері обігу житла «розтягнуті» у часі та просторі;
- одержали подальший розвиток положення щодо способів вчинення шахрайств, пов’язаних із відчуженням приватного житла, удосконалено їх класифікацію;
- одержали подальший розвиток положення щодо криміналістичної характеристики шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла, у частині таких її елементів, як особа злочинця та особа потерпілого;
- одержали подальший розвиток положення щодо особливостей перевірки заяв та повідомлень про шахрайства у сфері приватного житла на стадії порушення кримінальної справи;
- одержали подальший розвиток положення щодо типових слідчих ситуацій, що складаються на початковому та подальшому етапах розслідування шахрайств у сфері приватного житла;
- удосконалено алгоритми дій слідчого відповідно до типових слідчих ситуацій у справах щодо шахрайства у сфері приватного житла, що полягають у використанні комплексів слідчих дій, оперативно-розшукових та організаційних заходів;
- одержали подальший розвиток положення щодо особливостей проведення окремих слідчих дій у справах досліджуваної категорії, зокрема: обшуку, виїмки, слідчого огляду документів, допитів та призначення експертиз.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що висвітлені в роботі положення та рекомендації можуть використовуватися у практичній діяльності ОВС з метою удосконалення практики розслідування шахрайств, пов’язаних з відчуженням приватного житла (акт впровадження СУ УМВС України в Дніпропетровській області від 29.03.2005 р., акт впровадження УБОЗ УМВС України в Дніпропетровській області від 07.04.20005 р.); у навчальному процесі при викладанні дисципліни «Криміналістика», під час підготовки навчально-методичних матеріалів для курсантів, студентів, слухачів факультету заочного навчання та курсів підвищення кваліфікації працівників органів внутрішніх справ (акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 24.05.04 р. ).
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри криміналістики, судової медицини та психіатрії Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, на міжкафедральних засіданнях і дістали позитивну оцінку. Окремі положення дисертації були оприлюднені на таких міжнародних, всеукраїнських та міжвузівських науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми профілактики злочинності органами і підрозділами громадської безпеки: міжнародний та вітчизняний досвід» (м. Дніпропетровськ, 28 квітня 2004 р.), «Актуальні проблеми удосконалення кримінально-процесуального законодавства» (м. Дніпропетровськ, 28 травня 2004 р.), «Виявлення, фіксація та використання доказів у процесі досудового слідства» (м. Луганськ, 7-8 жовтня 2005 р.), «Застосування кримінального законодавства органами внутрішніх справ: проблеми теорії і практики» (м. Дніпропетровськ, 17 травня 2005 р.), «Актуальні проблеми кримінального процесу» (м. Дніпропетровськ, 26 травня 2006 р.), «Захист прав людини: національний та міжнародний досвід» (м. Дніпропетровськ, 6 грудня 2006 р.). Окремі наукові висновки та рекомендації щодо профілактики злочинів, вчинених у сфері приватного житла, висвітлювалися під час проведення автором циклу радіопередач на телерадіокомпанії «Альфа» у м. Дніпропетровську.
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки, що сформульовані в дисертаційному дослідженні, опубліковані автором у восьми наукових статтях, із яких 6 – у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.
Структура дисертації визначається її метою та завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг роботи – 224 сторінки, із яких 176 – основний текст, 19 – список використаних джерел (223 найменувань), 29 – додатки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного наукового дослідження ми дійшли таких основних висновків, які відображають результати, що свідчать про досягнення мети дослідження та виконання всіх завдань, зазначених у вступі до даної роботи.
1. Криміналістично значущою особливістю функціонування сфери приватного житла є законодавче закріплення можливості кожному громадянину України продавати, купувати, міняти, дарувати, оформлювати в спадщину своє приватне житло. Разом з тим, ознаками криміногенної ситуації у названій сфері в окремо взятому регіоні є: 1) високий рівень групових посягань на приватне житло; 2) поширеність вчинення шахрайства у сфері приватного житла під виглядом законних дій; 3) велика кількість протиправних заволодінь житлом, що належить соціально не захищеним та юридично необізнаним верствам населення; 4) заподіяння шкоди в особливо крупних розмірах через велику вартість житла; 5) активне використання підроблених документів, печаток, штампів організацій та установ, які уповноважені здійснювати правочини, пов’язані з нерухомістю; 6) високий рівень корумпованості державних службовців, які здійснюють правочини щодо житла; 7) різноманітність та пристосування до змін в економіці, політиці тощо способів протиправного заволодіння приватним житлом; 8) поєднання шахрайського заволодіння приватним житлом з іншими складами злочинів.
2. Способи вчинення шахрайств у сфері приватного житла можна класифікувати за восьма групами, залежно від певних обставин, а саме: 1) від стадії відчуження житла; 2) від виду відчуження; 3) від кількості об’єктів шахрайства; 4) від кількості суб’єктів, які беруть участь у шахрайстві; 5) від рівня підготовки шахраїв; 6) від стосунків між шахраєм і потерпілим; 7) від змісту вчинюваних шахрайських дій; 8) від об’єктивної сторони. Водночас, за змістом вчинюваних дій, незалежно від виду відчуження житла, способами вчинення названого шахрайства є: 1) оренда житла з подальшим продажем особою, яка не є його власником; 2) використання фіктивних посередницьких фірм та нотаріальних контор; 3) пропозиція обміну меншої житлової площі на більшу з доплатою або відмова надати потерпілому інше житло; 4) введення в оману власника житла з приводу змісту угоди; 5) привласнення грошей без виконання умов, передбачених договором купівлі-продажу житла; 6) продаж житла одночасно декільком особам; 7) продаж житла без узгодження з членами сім’ї, які мають право власності на нього; 8) продаж житла, яке має юридичні обмеження або невиконані зобов'язання; 9) продаж житла за адресою, яка не існує; 10) визнання угоди недійсною та привласнення грошей; 11) отримання грошей до оформлення документів; 12) збір застави.
3. Предметом досліджуваного злочину, в основному, є житло, що знаходиться у регіонах з розвинутою економікою, великою кількістю населення та добре розвинутим будівельним комплексом, де нерухомість користується попитом. Для шахрайства у сфері приватного житла характерним криміналістичним елементом є не лише предмет, а й об’єкт, оскільки, не володіючи правом на житло, шахрай не може ним розпоряджатися. Таким чином, об’єктом шахрайства є право на житло, а предметом може бути тільки житло, право на яке незаконно придбається.
4. Специфіка шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла, обумовлена його тривалим характером та розтягнутістю у часі та просторі. Зокрема, дії з незаконного заволодіння приватним житлом починаються зі збирання у різних місцях (БТІ, ВГІРФО, органах опіки та піклування тощо) низки документів, необхідних для укладення угоди з подальшим нотаріальним посвідченням договору та його державною реєстрацією, а закінчуються безпосереднім заволодінням житлом та правом на нього. Кожна з таких дій складає певну послідовність, із кінцевою метою – заволодіти правом на житло чи грошима від його продажу.
5. Дослідження особи шахрая, що вчиняє злочини у сфері житла, здійснюється вивченням його соціально-демографічної, біологічної та морально-психологічної характеристики. Врахування зазначених аспектів дозволяє визначити не лише можливість вчинення певною особою злочину даної категорії, але й його спосіб, можливу поведінку шахрая на досудовому розслідуванні. Найбільш важливими є відомості про освітній рівень шахраїв, їх професійну зайнятість, наявність судимості, вік, стать, психологічні особливості. Разом з тим, освітній рівень шахраїв набагато вищий, ніж у потерпілих. Останніми, у переважній більшості, є особи, що зловживають спиртними напоями та наркотичними засобами, мають психічні вади, самотні та особи похилого віку (соціально незахищені групи). Вчинення злочину даної категорії в основному обумовлюється віктимною поведінкою потерпілих.
6. Обов’язковим етапом стадії порушення кримінальної справи, у ході якого вирішується питання щодо встановлення наявності або відсутності ознак шахрайства у сфері приватного житла, є перевірка заяв та повідомлень щодо події злочину. Першочерговим завданням на цій стадії є визначення характеру відповідальності за вчинене діяння. Водночас, критерієм розмежування злочину від цивільно-правових деліктів є встановлення факту, що особа заздалегідь усвідомлювала протиправність своїх дій і діяла відповідно до цього. Встановлення умислу на вчинення шахрайства можливе у такий спосіб: 1) перевіркою факту наявності або відсутності у відчужувача прав на здійснення угоди; 2) перевіркою прав власності щодо житла; 3) перевіркою факту звернення шахрая до юридичних та фізичних осіб з питань щодо оформлення документів стосовно відчуження житла; 4) перевіркою факту підробки документів, які використовувалися під час укладання угоди.
7. Типові слідчі ситуації початкового етапу можна класифікувати, виходячи з певного обсягу інформації про подію: 1) шахрай відомий, є достатні дані, що свідчать про вчинення злочину саме ним; 2) шахрай відомий, але його злочинні дії завуальовані під виглядом законних правочинів; 3) шахрай відомий, але він переховується від слідства та суду; 4) особа шахрая невідома. Водночас, слідчі ситуації подальшого етапу зумовлюються позицією підозрюваного (обвинуваченого) на досудовому слідстві.
Визначені алгоритми дій слідчого стосовно слідчих ситуацій та етапів розслідування шахрайства у сфері приватного житла можуть сприяти полегшенню процедури розслідування та прийняттю слідчим об’єктивного рішення. Ці алгоритми включають комплекс слідчих дій, оперативно-розшукових та організаційних заходів і обов’язково повинні передбачати вибір дій. Успішне вирішення задач розслідування досягається правильною та своєчасною взаємодією слідчого з працівниками оперативних підрозділів, спеціалістами, ДІТ, УВП, державними та приватними органами, які мають відношення до оформлення документів щодо відчуження житла (нотаріусами, БТІ, ЖЕУ, ДІТ, ВГІРФО).
8. Специфіка провадження виїмки зумовлена необхідністю вилучення великої кількості документів, що знаходяться в різних місцях та оформлюються різними особами у різні часові періоди, вказану слідчу дію доцільно проводити за участю спеціаліста. Документи, що мають значення для справи та підлягають виїмці, поділяються на групи: 1) документи, доказове значення яких пов’язано з їх змістовною частиною. Їх вивчення дозволяє встановити кількість здійснених правочинів щодо житла протягом певного терміну, відомості про предмет посягання та його технічний стан, власників житла тощо; 2) документи-речові докази, що були засобом вчинення злочину. Їх вивчення та дослідження може встановити фактичні обставини справи, виявити осіб, які вчинили злочин (документи, що свідчать про звернення шахраїв до фізичних та юридичних осіб або документи, надані шахраями у відповідні органи тощо). Водночас, при розподілі документів за вказаними групами обов’язково необхідно враховувати місцезнаходження установ, де вони вилучатимуться. Останніми є: нотаріальна контора, ВГІРФО, ЖЕУ, БТІ, органи опіки і піклування та ін. Такий підхід дозволяє диференційовано підійти до визначення об’єктів вилучення.
Специфіка провадження обшуку у справах щодо шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла, зумовлена об’єктами пошуку та відповідними тактичними завданнями. Останніми, у свою чергу, є пошук та вилучення різноманітних документів, записів, офіційних бланків, печаток, штампів, у тому числі засобів їх виготовлення, а також інших предметів, за допомогою яких може бути встановлено: 1) факт виготовлення шахраєм підроблених документів, які використовувалися у ході незаконного укладення угоди щодо відчуження житла; 2) взаємини між шахраєм та потерпілим; 3) факт застосування у ході вчинення шахрайства у сфері житла засобів маскування; 4) наявність злочинних зв’язків з представниками влади та особами, котрі оформлюють документи щодо відчуження житла; 5) факт укладення угоди конкретною особою; 6) місцезнаходження особи, що вчинила шахрайство; 7) інші обставини, що мають доказове значення у справі.
З’ясування та аналіз у ході огляду змісту і форми договорів, довідок, заяв, доручень тощо, місця та часу їх складення, найменування сторін тощо дозволяє встановити місце, час вчинення шахрайства та осіб, причетних до цього злочину. Вивченням змісту документа можна отримати відомості щодо обставин та умов укладеного договору, предмета злочинного посягання (житла) та встановити справжні наміри певних осіб.
9. Під час розслідування шахрайства у сфері приватного житла, найпоширенішою слідчою дією є допит, а його результати – показання свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених – є переважним джерелом доказів. Кожен з видів допитів має певну специфіку: 1) допит потерпілого обумовлюється активною роллю останнього у розслідуваній події та зацікавленістю у поверненні матеріальних збитків, з чим пов’язане нерідке приховування певних фактів, які не є для нього вигідними. Тому тактичним завданням слідчого є подолання можливої установки потерпілого на приховування певної інформації; 2) допит свідків визначається їх відношенням до розслідуваної події та їх залежністю від тих чи інших осіб; 3) тактичний вплив слідчого щодо підозрюваного (обвинуваченого) зумовлюється процесуальним положенням останнього та незацікавленістю у встановленні об’єктивної істини через перспективи кримінальної відповідальності. У зв’язку з цим велике значення має обрання слідчим правильних тактичних прийомів та вивчення особи допитуваного.
10. Різноманітність способів вчинення шахрайства у сфері приватного житла та використання низки документів зумовлює потребу у призначенні почеркознавчої та техніко-криміналістичної експертизи з метою встановлення ознак підробки таких документів, ідентифікації особи за ознаками почерку та підпису тощо. Провадження експертизи під час розслідування зазначених злочинів ускладнюється низкою причин, якими є: 1) необхідність дослідження коротких текстів та підписів, що потребує надання на вирішення почеркознавчої експертизи великої кількості зразків для порівняльного дослідження (не менше 10 документів); 2) неможливість відбору в особи зразків її почерку та підпису без її згоди; 3) поширеність виконання текстів та підписів у документах з імітацією почерку іншої особи; 4) потреба у наданні для порівняльного дослідження офіційних бланків з різноманітних установ тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акутаев Р.М. Криминологический анализ латентной преступности: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Санкт-Петербургский ун-т МВД России. – СПб., 1999. – 42 с.
2. Алгазин А.И., Галагуза Н.Ф., Ларичев В.Д. Страховое мошенничество и методы борьбы с ним: Учеб.–практ. пособие. – М.: Дело, 2003. – 512 с.
3. Александров И.В. Криминалистическая характеристика и особенности расследования мошеннических посягательств на личную собственность граждан: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – Свердловск, 1985. – 27 с.
4. Аленин Ю.П. Определение основных зон поиска преступников – как одно из направлений раскрытия очагов преступлений // Акт. проблемы госуд-ва и права. – 1996. – Вып. 3. – С. 194-201.
5. Алешин В.В. Теоретические проблемы и практика расследования преступлений, сопряженных с отчуждением жилья граждан: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / Томский государственный университет. – Томск, 1999. – 24 с.
6. Алікіна Н. Зловживання психологічними закономірностями // Український юрист. – 2004. – № 4. – С. 42-45.
7. Аналіз стану правопорядку в Україні, результати діяльності органів внутрішніх справ за 2005 р. МВС України. – К.: Головний штаб, 2005. – 18 с.
8. Анненков С.И. Криминалистические средства и методы борьбы с хищениями государственного или общественного имущества, совершенных путем мошенничества: Учебное пособие. – Саратов, 1992. – 38 с.
9. Анненков С.И. Личность мошенника как элемент криминалистической характеристики. – Саратов, 1981. – 128 с.
10. Анненков С.И. Расследование мошенничества / Под. ред. А.А. Леви. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1992. – 90 с.
11. Антонов В.Н. Преступные посягательства на рынок жилья (криминологические и уголовно-правовые аспекты): Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / Дальневосточный государственный университет. – Владивосток, 1998. – 30 с.
12. Антонов И.О. Расследование мошенничества: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – Казань, 1999. – 286 с.
13. Аркуша Л.І. Основи методики виявлення і розслідування організованої злочинної діяльності при наявності корумпованих зв’язків: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / НЮА ім. Я. Мудрого. – Х., 2002. – 19 с.
14. Астафьев Д.В. Особенности первоначального этапа расследования мошенничества в сфере купли-продажи недвижимости: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / Кубанский государственный университет. – Краснодар, 2004. –189 с.
15. Афанасьева Н., Долинская О. Налогооблажение недвижимости // Юридическая практика. – 2003. – № 43. – С. 21.
16. Багинський В.З. Основні питання методики розслідування розкрадань (ст.ст. 84,86 Кримінального кодексу України), які відбуваються в умовах економічних перетворень: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / НЮА ім. Я. Мудрого. – Х., 1999. – 20 с.
17. Бандурка О.М. Оперативно-розшукова діяльність. Частина 1: Підручник. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 336 с.
18. Баранкова В. Правова природа нотаріальної діяльності // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 3. – С. 137-143.
19. Бахин В.П. Криминалистическая методика: Лекция. – К., 1992. – 26 с.
20. Бахин В.П. Следственная практика: проблемы изучения и совершенствования. – К.: Либидь, 1991. – 142 с.
21. Бахин В.П., Карпов Н.С. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью (данные исследований за 1980-2002 г.). – Киев, 2002. – 458 с.
22. Бахин В.П., Кузьмичев В.С., Лукьянчиков Е.Д. Тактика использования фактора внезапности в раскрытиии преступлений органами внутренних дел: Учебное пособие. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1990. – 56 с.
23. Бахін В.П., Весельський В.К. Тактика допиту: Навчальний посібник. – К.: НВТ «Правник», 1997. – 64 с.
24. Бахін В.П., Весельський В.К., Маліков Т.С. Поліцейський допит у США (поради допитуючому): Навчальний посібник. – К.: НАВСУ. – НВТ «Правник», 1997. – 33 с.
25. Безверхов А. Развитие понятия мошенничества в отечественном праве // Уголовное право. – 2001. – № 4. – С. 9-12.
26. Бездомный И. Государственная регистрация недвижимости // Юридическая практика. – 2003. – № 7. – С. 4.
27. Белкин Р.С. Ведется расследование. – М., 1976. – 217 с.
28. Белкин Р.С. Курс криминалистики: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – М.: Юристъ, 1997. – Т.3. – 480 с.
29. Белкин Р.С. Фактор внезапности, его учет и использование при расследовании преступлений: Лекция. – М.: Академия МВД России, 1995. – 34 с.
30. Белкин Р.С., Лифшиц Е.М. Тактика следственных действий. – М.: Новый Юристъ, 1997. – 176 с.
31. Белозерова И.И. Следственный осмотр документов и помещений при расследовании преступлений, связанных с предпринимательской деятельностью // Российский следователь. – 2001. – № 2. – С. 7.
32. Берназ В.Д. Моделювання злочинної діяльності і особистості злочинця як засіб рішення тактичних задач // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2001. – № 3. – С. 87-91.
33. Берназ В.Д. Норми та принципи діяльності кримінальних угруповань як джерела інформації при розслідуванні злочинів // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005. – № 2. – С. 24-28.
34. Берназ В.Д. Спільна діяльність слідчого зі спеціалістами та експертами: тактичні та психологічні аспекти // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2003. – № 1. – С.28-33.
35. Берназ В.Д. Тактичне рішення слідчого в умовах протидії розслідуванню: криміналістичні та психологічні проблеми дослідження // Право і безпека. – 2004. – № 3. – С. 45-4
36. Блэкборн Р. Психология криминального поведения. – СПб.: Питер, 2004. – 496 с.
37. Богинский В.Е. Система тактических прийомов допроса подозреваемого. Автореф. дис… канд. юрид. Наук: 12.00.09. – Харьков, 1980. – 18 с.
38. Бойцов А.И. Преступления против собственности. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. – 775 с.
39. Бондаренко А. Риэлторы выступают за единый порядок регистрации прав на недвижимость // Недвижимость в движении. 2004. – № 21. – С. 9.
40. Бондаренко Д.А. Злочини, пов’язані з використанням владних та інших повноважень: особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики // Вісник Запорізького інституту внутрішніх справ. – 2000 – № 2. – С. 214-218.
41. Борзенков Г.Н. Ответственность за мошенничество (вопросы квалификации). М.: Юридическая литература, 1971. – 168 с.
42. Будзієвський М.Ю. Сучасні способи підробки захисних документів та їх ознаки // Криміналістичний вісник. – № 2. – 2004. – С. 91-97.
43. Букаев Н.М. Расследование преступных посягательств на имущество граждан, совершенных путем мошенничества: Монография. – Сургут: Сургутский государственный университет, 1999. – 159 с.
44. Букаев Н.М., Ю.Ф. Карелов, Н.А. Новакович. Расследование мошенничества, посягающего на личное имущество граждан: Учебное пособие. – Ташкент, 1991. – 87 с.
45. Бурданова В.С., Быков В.М. Виктимологические аспекты криминалистики: Учебное пособие. – Ташкент, 1981. – 79 с.
46. Бюллетень законодавства і юридичної практики України. – 2002. – № 8: Приватна власність в Україні. – 416 с.
47. Ведерников Н.Т. Личность преступника как элемент криминалистической характеристики преступления // Криминалистическая характеристика преступления. – М., 1984. – С. 74-76.
48. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укладач і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. – 1440 с.
49. Весельський В.К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і тактичні аспекти): Монографія. – К.: НАВСУ. – «Правник», 1999. – 126 с.
50. Весельський В.К., Кузьмічов В.С., Мацишин В.С., Старушкевич А.В. Особливості провадження допиту підозрюваного (обвинуваченого) з метою недопущення тортур та інших порушень прав людини: Посібник. – К.: НАВСУ, 2004. – 148 с.
51. Винберг Л.А, Шванкова М.В. Почерковедческая экспертиза: Учебник для факультетов и отделений подготовки экспертов-криминалистов вузов МВД СССР // Под ред. Р.С. Белкина. – Волгоград: Научно-исследовательский и редакционно-издательский отдел, 1997. – 208 с.
52. Відшкодування збитків, заподіяних злочинами (нерухомість). Збірник нормативно-правових актів / Упорядники: С.І. Ніколаюк, І.В. Сервецький. – К.: НАВСУ. – 2002. – 78 с.
53. Возгрин И.О. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений. – Л., 1976. – 123 с.
54. Волженкин Б.В. Мошенничество. – СПб.: СПб. Юрид. Ин-т Ген. Прокуратуры, 1998. – 36 с.
55. Волобуєв А.Ф. Етапи розслідування в криміналістичній методиці // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – 1999. – Вип. 5. – С. 28-37.
56. Волобуєв А.Ф. Проблеми методики розслідування розкрадань майна в сфері підприємництва: Монографія. – Харків: Вид-во ун-ту внутр. справ, 2000. – 336 с.
57. Волобуєв А.Ф. Розслідування і попередження розкрадань майна у сфері підприємництва: Навчальний посібник // За ред. проф. О.М. Бандурки. – Х.: «Рубікон», 2000. – 272 с.
58. Гавло В.К. Теоретические проблемы и практика применения методики расследования отдельных категорий преступлений. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1985. – 176 с.
59. Гаенко В.И. Расследование хищений государственного или общественного имущества, совершенных путем мошенничества: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12..00.09 / Харьковский ордена трудового красного знамени юридический институт им. Ф.Э. Дзержинского. – Х., 1983. – 15 с.
60. Герасимов И.Ф. Криминалистические характеристики преступлений в методике расследований // Методика расследования преступлений. – М., 1997. – С. 2-5.
61. Герасимов И.Ф. Этапы раскрытия преступлений // Следственные ситуации и раскрытие преступлений. – Свердловск, 1975. – С.11-15.
62. Глазырин Ф.В. Психология следственных действий: Учеб. пособие. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1983. – 136 с.
63. Головач А.С. Зразки оформлення документів: для підприємств та громадян. – Донецьк: Стакер, 1997.
64. Городицький О.М. Криміналістична характеристика та основні положення розслідування злочинів, пов’язаних з приховуванням валютних цінностей: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / НУВС. – Х., 1998. – 18 с.
65. Гросс Г. Руководство для судебных следователей как система криминалистики: Новое изд., перепеч. с изд. 1908 г. – М.: ЛексЭст, 2002. – 1088 с.
66. Гусейнов Я. Что будет со статусом нотарриусов? // Юридическая практика. – 2004. № 13. – С. 20-21.
67. Даньшин М.В. Класифікація способів приховування злочинів у криміналістиці: Автореф. дис... канд.. юрид. Наук: 12.00.09 / НЮА ім. Я. Мудрого. – Х., 2000. – 18 с.
68. Денисюк С.О. Система тактичних прийомів обшуку: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / НЮА ім. Я. Мудрого. – Х., 1999. – 18 с.
69. Досудебное расследование: юридические документы: Учебное пособие / В.М. Тертышник, С.В. Слинько, А.В. Петренко и др. / Под общей редакцией В.М. Тертышника. – Харьков: Арис, 1999. – 352 с.
70. Дронь А.А. Ринок житла в Україні: формування, специфіка та перспективи розвитку: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 08.01.01. / Київський ун. ім. Т.Г. Шевченка. – К., 1997. – 16 с.
71. Дудорова Є. Нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) та його державна реєстрація // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 2. – С. 10-13.
72. Ермолович В.Ф. Криминалистическая характеристика преступлений. – Мн.: Амалфея, 2001. – 304 с.
73. Жирний Г.Ю. Окремі проблеми криміналістичної методики // Правничий часопис Донецького університету. – 2001. – № 1. – С. 36-41.
74. Житловий кодекс України: Прийнятий 30.06.83 р. Верховною Радою України // Відомості Верховної Ради. – 1983. – № 28. – Ст. 574.
75. Журавель В. А. Криміналістичні прогнози: форми та шляхи реалізації // Вісник Академії правових наук. – 2002. - № 4. – С. 157-161.
76. Закатов А.А. Тактика допроса потерпевшего: Учебное пособие. – Волгоград, 1976. – 69 с.
77. Закон України від 1 липня 2004 р. № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» // Відомості Верховної Ради України. – 2004.
78. Закон України від 18 лютого 1992 р. № 2135 «Про оперативно-розшукову діяльність» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
79. Закон України від 19 червня 1992 р № 2482 «Про приватизацію державного житлового фонду» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 36. – Ст. 525.
80. Закон України від 2 вересня 1993 р. «Про нотаріат» // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – ст. 383.
81. Закон України від 20 грудня 1990 р. № 565 «Про міліцію» // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
82. Закон України від 23 грудня 1994 р. № 3782 «Про забезпечення безпеки осіб, які приймають участь у кримінальному судочинстві» // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 51.
83. Закон України від 7 грудня 1991 р № 3782 «Про власність» // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 20. – Ст. 249.
84. Законодавство України про нерухомість / Упорядник Гутарін Я.М., - К.: Юрінком Інтер, 1999. – 368 с.
85. Зацеркляный В. «Черные маклера» искали своих жертв через ЖЭКИ // Сегодня. – 2004. – С. 23.
86. Зеленский М.А. Некоторые особенности проведения допроса при расследовании преступлений, совершаемых группой лиц // Следователь. – 2003. – № 6. – С. 29-30.
87. Земельный кодекс Украины // Голос Украины. – 2001. – № 17-218.
88. Зуйков Г.Г. Криминалистическое учение о способе совершения преступления: Автореф. дис… д-ра юрид. Наук: 12.00.09. – М., 1970. – 48 с.
89. Инструкция о порядке совершения нотариальных действий нотариусами Украины. – Х.: ИПЦ «Ксилион», 1998. – 88 с.
90. Исаева Л. Обыск: роль специалиста // Законность. – 2001. – № 6. – С. 19-20.
91. Исрафилов И. Особенности права собственности на квартиру // Российская юстиция. – 1995. – № 1. – С. 27-28.
92. Ігнатенко О., Криводід О. Провадження окремих слідчих дій зі справ про групові злочини (деякі особливості тактики) // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ. – 2000. – № 1. – С. 205-208.
93. Інструкція про порядок видачі довідок-характеристик на об’єкти нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб, що затверджена Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09.06.98 // Офіційний вісник України. - № 26. – 1998. – Ст. 971.
94. Іщенко А.В., Щербакова Г.В. Сучасні підходи до розуміння слідчих ситуацій у криміналістичній літературі // Вісник Запорізького юридичного ін-ту МВС України. – 2003. – № 3. – С. 257-265.
95. Каневский Л.Л. Криминалистические проблемы расследования и профилактики преступлений несовершеннолетних. – Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1991. – 288 с.
96. Карелов Ю.Ф. Расследование мошенничества: Лекция. – Ташкент, 1981. – 46 с.
97. Карпов Н.С. Злочинна діяльність: Монографія. – К.: вид-во Семенко Сергія, 2004. – 310 с.
98. Касаткин А.В. Тактика собирания компьютерной информации при расследовании преступлений: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09. – М., 1997. – 24 с.
99. Каткова Т.В. Проблеми реалізації принципу безпосередності дослідження доказів на досудовому слідстві: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / НЮА ім. Я. Мудрого. – Х., 1997. – 18 с.
100. Качурин С.Г. Проблемы тактики назначения и проведения судебных экспертиз // Сучасні судово-експертні технології в кримінальному і цивільному судочинстві: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Харків, 2003. – С. 78-83.
101. Клепицкий И. Мошенничество и правонарушения гражданско-правового характера // Законность. – 1995. – № 7. – С. 43-45.
102. Клименко Н.І., Перкін В.І. Тактичні операції розслідування розбійних нападів // Вісник ДГУ. – 1995. – Вип. 2. – С. 205-209.
103. Колесниченко А.Н. Научные и правовые основы расследования отдельных видов преступлений: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09. – Х., 1967. – 18 с.
104. Колесниченко А.Н. Следственная ситуация: спорные вопросы понятия и возможное решение проблемы // Криминалистические проблемы пространственно-временных факторов в методике расследования преступлений. – Иркутск, 1983. – С. 32-36.
105. Колмаков В.П. Тактика производства следственного осмотра и следственного єксперимента. – Харьков, 1956. – 108 с.
106. Комиссаров В.И., Лапин Е.С. Расследование хищений, совершенных с использованием товарных кредитов. – М.: ООО Изд-во «Юрлитинформ», 2001. – 192 с.
107. Комарков В.С. Тактика допроса. Учеб. пособие. – Х., 1975. – 66 с.
108. Коновалова В.Е. Психология в расследовании преступлений. – Х.: Вища школа, 1978. – 144 с.
109. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Обыск: тактика и психология. – Х.: Гриф, 1997. – 80 с.
110. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 41.
111. Коржанский М.Й. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. – М.: академия МВД СССР, 1980. – 248 с.
112. Корухов Ю.Г. Криминалистическое исследование документов: учебное пособие. – М., 1975. – 217 с.
113. Косых С.В. Мошенничество и борьба с ним (уголовно-правовое и криминологическое исследование на материалах транспорта): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08. – М., 1990. – 21 с.
114. Криминалистика / Под ред. И.Ф. Герасимова, Л.Я. Драпкина. – М., 1994. – 528 с.
115. Кудрявцев В.Н. Преступность и нравы переходного общества. – М., 2002. – 238 с.
116. Кузьмічов В.С. Теорія і практика слідчої діяльності: Монографія. – Київ: НВТ «Правник», 1997. – 246 с.
117. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу. Планирование и организация. – М.: Юрид. лит., 1970. – 223 с.
118. Ларичев В.Д. Мошенничество. 2-е изд. испр. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – 61 с.
119. Лесняк В.И. Мошенничество: уголовно-правовой и криминологический аспекты: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.09. – Екатеринбург, 2000. – 192 с.
120. Лисиченко В.К. Дискусійні питання щодо поняття «організована злочинність» і типові ознаки кримінальних утворень в Україні // Науковий вісник Дніпропетровського юрид. ін-ту МВС України. – 2001. – № 1. – С. 59-62.
121. Лисиченко В.К., Когутич І.І. Негативні обставини та їх значення в розслідуванні злочинів: Монографія. – К.: ДІЯ, 2002.
122. Лисиченко В.К., Шехавцов Р.Н. О формировании основ криминалистического учения о противодействии расследованию // Вісник Луганської академії внутрішніх справ. – 2003. – № 1. – С. 119-133.
123. Лисодєд О.В. Кримінологічні проблеми шахрайства: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / НЮА ім. Ярослава Мудрого. – Х., 1999. – 17 с.
124. Лобойко Л.М. Прийняття міліцією рішень за заявами та повідомленнями про злочини: Навчально-практичний посібник. – Д.: Юрид. акад. М-ва внутр. справ. – 2003. – 84 с.
125. Лобойко Л.М. Проблеми пізнання у дослідчому кримінальному процесі // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного ін-ту МВС України. – 2001. – № 1. – С. 241-253.
126. Лук’янчиков Є.Д., Євтушок В.П. Докази і доказова інформація: характер, співвідношення // Вісник Запорізького інституту МВС України. – 1999.– № 3. – С. 47-52.
127. Лукашевич В.Г. Криминалистическая теория общения: постановка проблемы, методика исследования, перспективы использования: Монография. – К.: Изд-во Украинской академии внутренних дел, 1993. – 194 с.
128. Лукашевич В.Г. Криминалистические аспекты изучения преступных групп: Автореф. Дис… канд. юрид. наук. – М., 1979. – 22 с.
129. Лукашевич В.Г. Тактика общения следователя с участниками отдельных следственных действий: Учебное пособие. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1989. – 88 с.
130. Лук'янчиков Є.Д Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів: Монографія. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2005. – 360 с.
131. Лукьянчиков Е.Д., Кузьмичев В.С. Фактор внезапности при производстве неотложных действий по обеспечению возмещения материального ущерба // Пути совершенствования деятельности аппаратов внутренних дел. – Ташкент, 1987. – С. 87-91.
132. Лысенко В.В. Фиктивные фирмы (криминалистический анализ). – К.: Парламентское изд-во, 2002. – 112 с.
133. Лысодед А.В. Криминологическая характеристика мошенничества в Украине // Проблемы законности. – 2000. – Вып. 45. – С. 177-185.
134. Любичев С.Г. Этические основы следственной тактики. – М.: Юрид. лит., 1980. – 96 с.
135. Макаренко Е.И. Особенности расследования квартирных краж, совершаемых группой лиц: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Московская высшая школа милиции МВД СССР. М. – 1984. – 191 с.
136. Макаренко Е.І., Негодченко О.В., Тертишник В.М. Експертизи на досудовому слідстві: Навчальний посібник. – Дніпропетровськ: Дніпроп. Юрид. Ін-т МВС України, 2001. – 204 с.
137. Макаренко Є.І. Вступ у криміналістику. Навч. посібник. – Дніпр-ськ: АМСУ. 2000, 194 с.
138. Макаренко Є.І. Закономірності, що є типовими для розслідування злочинів, учинених організованими угрупованнями // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2003. – № 3. – С. 208-220.
139. Макаренко Є.І., Негодченко О.В., Тертишник В.М. Огляд місця події. Навчальний посібник. – Дніпропетровськ: Дніпропетровський юрид. ін-т. МВС України, 2001. – 156 с.
140. Макаренко Є.І., Тертишник В.М. Розшук і затримання осіб, підозрюваних у наркобізнесі: Навчальний посібник. – Юрид. акад. М-ва внутр. справ, 2003. – 124 с.
141. Малышев В.С. Карьера жертвы. Популярно о виктимологии. Донецьку. – Юрпресс, 2002. – 400 с.
142. Малярова В.О. Правові і методологічні проблеми актуалізації ідеальних слідів злочину // Право і безпека. – 2003. – Т.2. – № 2. – С. 115-118.
143. Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. – К.: Юринком, 1996. – 240 с.
144. Меджевский А.А. Характеристика преступлений, совершаемых в сфере приватизации жилья и его отчуждения // Актуальные проблемы борьбы с преступностью в регионах России: Сб. науч. тр. – М., 1997. – С. 53-65.
145. Мельников Л.Л. Мошенничество и борьба с ним // Под ред. Эминова В.Е.: М., 2002. – 96 с.
146. Мишков Я.Є. Методика розслідування хабарництва: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / НЮА ім. Я. Мудрого. – Х., 2005. – 18 с.
147. Мічурин Є. Особливості правового режиму житла та його співвідношення з іншими видами нерухомого майна // Право України. – 2002. – № 11. – С. 91-93.
148. Мічурин Є.О. Правочини з житлом. Науково-практичний посібник. Видання друге, перероблене та доповнене – Харків: Юр світ, 2005. – 472 с.
149. Мічурін Є. Придбання нерухомості: як уникнути зловживання правом // Юридичний журнал – 2004. – № 9. – С. 123-126.
150. Мойсик В.Р. Проблеми відмежування шахрайства з фінансовими ресурсами від злочинів проти власності // Адвокат. – 2002. – № 1. – С. 3-10.
151. Назаров С.Ю. Особенности применения уголовного закона при расследовании группового мошенничества, совершенного в жилищной сфере // Российский следователь. – 2001. - № 3. – с. 3-5.
152. Наказ Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 р. № 18/5 «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України». – К., 1994.
153. Наказ Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. № 7/5 «Про тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» // Мала енциклопедія нотаріуса – 2002. – №. – С.77.
154. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2002. – 1104 с.
155. Одерій О.В. Розслідування злочинів щодо незаконного обігу наркотичних засобів: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Університет внутрішніх справ. – Х., 1997. – 23 с.
156. Одерий А.В., М.Г. Щербаковский: Криминалистика: материалы по подготовке к государственному (выпускному) комплексному экзамену. – Харьков, 1998. – 199 с.
157. Павлова Н.В. Алгоритм дій слідчого у типових слідчих ситуаціях початкового етапу розслідування шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла // Науковий вісник Юридичної академії МВС. – 2005. – № 1. – С. 368-375.
158. Павлова Н.В. Криміналістична характеристика особи шахрая, що вчиняє злочини у сфері житла, на основі соціально-демографічних, соціально-психологічних, біологічних та професійних ознак // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – 2004. – № 2. – С. 36-42.
159. Павлова Н.В. Обман та зловживання довірою як способи вчинення шахрайства // Науковий вісник Юридичної академії МВС. – 2004. – № 2. – С. 127-131.
160. Павлова Н.В. Особливості відібрання зразків для порівняльного дослідження у справах щодо шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла // Науковий вісник Дніпропетровського університету внутрішніх справ № 1 (спец. вип.). – 2006. – С. 214-221.
161. Павлова Н.В. Проблеми доказування на стадії порушення кримінальної справи по шахрайствах у житловій сфері // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України (спец. вип.). – Ч. 1. – 2005. – С 66-71.
162. Павлова Н.В. Способи злочинних посягань на права громадян в укладанні житлових угод // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Збірник наукових праць. – м. Донецьк: Донецький юридичний інститут внутрішніх справ. – 2005. – № 2. – С. 257-267.
163. Павлова Н.В. Тенденції розвитку шахрайства у житловій сфері // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 2004. – № 2. – С. 194-202.
164. Павлова Н.В. Теоретичні та практичні проблеми прийняття рішення щодо проведення обшуку та виїмки у справах про шахрайства, пов’язані з відчуженням приватного житла // Науковий вісник Юридичної академії МВС. – 2005. – № 1 (спец. Вип.). – С. 279-282.
165. Пазинич Т.А. Криміналістична характеристика шахрайств та основні положення їх розслідування: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Харківський національний університет внутрішніх справ. – Х., 2007. – 20 с.
166. Пахомов А. Судебная почерковедческая экспертиза // Закон. – 2003. – № 3. – С.64.
167. Пиріг І.В. Деякі особливості криміналістичної експертизи печаток та штампів // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2000. – № 3. – С. 287-294.
168. Порубов Н.И. Тактика допроса на предварительном следствии: Учебное пособие. – М.: БЕК. – 1998. – 208 с.
169. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р № 671 «Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів». – К., 2004.
170. Постика И.В., Аркуша Л.И. Проблемы криминалистической характеристики организованной преступной деятельности // Весы Фемиды. – 1998. – С. 3-7.
171. Правочини з рухомим та нерухомим майном та їх оподаткування. – К.: Видавець Фурса С.Я., 2005. – 88 с.
172. Практика вирішення судами справ щодо визнання недійсними або розірвання угод про відчуження приватизованих квартир // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 2. – С. 19-28.
173. Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973-2000 рр.). – Х.: Одисей, 2001. – 464 с.
174. Про судову практику в справах про корисливі злочин