РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ВЧИНЕНИХ У МІСЦЯХ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ :

Краткое описание

П Л А Н
Вступ............................................................................................. 4-11
Розділ 1. Фактори, що обумовлюють особливості розслідування злочинів у місцях позбавлення волі.
1.1. Соціально-економічні, правові та організаційно-режимні особливості виконання покарань у сучасних умовах. 12-27
1.2. Характеристика криміногенної ситуації в місцях позбавлення волі та криміналістична характеристика злочинів, що там вчиняються.
28-37
1.3 Історіографія проблеми....................................................... 37-43
Розділ 2. Організація розслідування злочинів, вчинених у місцях позбавлення волі.
2.1. Організаційно-тактичні особливості початкового етапу розслідування злочинів...........................................................................
2.1.1. Методика попередньої (дослідчої) перевірки заяв і повідомлень про злочини. 44-52
2.1.2. Особливості застосування запобіжних заходів. 52-64
2.1.3. Форми взаємодії слідчого з адміністрацією місць позбавлення волі. 65-81
2.2. Організаційно-тактичні особливості проведення слідчих дій, спрямованих на виявлення та дослідження матеріальних слідів. 82-129
2.3. Організаційно-тактичні особливості провадження слідчих дій, спрямованих на отримання показань. 130-162
2.4. Особливості використання спеціальних знань і технічних засобів. 162-175
2.5. Виявлення під час розслідування причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів. 175-182
Висновки..................................................................................... 183-186
Список використаних джерел................................................. 187-206
Додатки 207-216
В С Т У П
Актуальність теми. Один із напрямів сучасного формування й розвитку правової держави пов’язується з удосконаленням різних галузей права та відповідного законодавства у сферах боротьби зі злочинністю, забезпечення відповідальності осіб, які вчинили злочин, досягнення цілей покарання щодо засуджених до позбавлення волі.
Політика держави у сфері виконання кримінального покарання визначає цілі, принципи, стратегію, основні напрями, форми та методи діяльності із забезпечення виконання покарання, виправлення засуджених, попередження вчинення ними нових злочинів. Цілі та принципи політики в цій галузі як складової частини політики у сфері боротьби зі злочинністю, ґрунтуються на вироблених міжнародним співтовариством положеннях про поводження із засудженими, відповідних міжнародних нормативно-правових актах, досягненнях сучасної науки.
На сьогодні загальна чисельність спецконтингенту в 180 установах кримінально-виконавчої системи України складає близько 188 тисяч осіб. Правове регулювання виконання покарань у вигляді позбавлення волі та практика діяльності виправних установ призначені забезпечити вирішення завдань, сформульованих у Кримінально-виконавчому кодексі України. Одним із них є профілактика вчинення нових злочинів засудженими. Успішному втіленню цієї тези в життя підпорядкована повсякденна робота адміністрації місць позбавлення волі щодо зміцнення режиму та виховного впливу на засуджених. Однак, через низку певних обставин у виправних колоніях (надалі – ВК) трапляються не поодинокі факти вчинення злочинів. Так, упродовж останніх п’яти років в України щорічно порушувалося в середньому 330 кримінальних справ щодо засуджених до позбавлення волі.
Практика показує, що для підтримання й зміцнення правопорядку в місцях позбавлення волі, у випадках вчинення засудженими злочинів велике значення мають не лише кінцеві результати розслідування, але й пов’язані з їх досягненням результати окремих процесуальних дій, котрі забезпечують своєчасність та обґрунтованість порушення кримінальної справи, швидке встановлення за допомогою доказів особи, яка вчинила злочин, ужиття необхідних заходів для її ізоляції від інших засуджених, негайність виявлення та усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину.
Провадження розслідування відповідно до зазначених вимог дозволяє повно, усебічно та об’єктивно встановити обставини, що підлягають доказуванню в кримінальних справах. Попереднє з’ясування таких обставин є необхідною передумовою правильного розгляду справи судом, призначення в подальшому законних та обґрунтованих заходів кримінальних покарань винним, і тим самим найбільш ефективно досягти цілей загального та спеціального попередження злочинності з боку осіб, які утримуються у ВК.
Вагомий внесок у вивчення методики розслідування злочинів зробили відомі вітчизняні та зарубіжні вчені Ю.П. Алєнін, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, В.Д.Берназ, А.Ф. Волобуєв, В.І. Галаган, В.Г. Гончаренко, І.М. Гуткін, В.А. Журавель, А.В. Іщенко, І.П. Козаченко, В.П. Колмаков, В.О. Коновалова, М.В. Костицький, В.С. Кузьмічов, В.К. Лисиченко, Є.Д.Лук’янчиков, В.Г. Лукашевич, М.М. Михеєнко, В.П. Пєтков, М.В.Салтевський, М.Я. Сегай, С.М. Стахівський, В.В. Тіщенко,
І.Я. Фрідман, В.Ю. Шепітько, М.Є. Шумило та ін. Їх роботи створили потужну методологічну та інформаційну базу, що охоплює питання організації й діяльності органів дізнання та досудового слідства стосовно системи загальнонаукових положень криміналістичної тактики й методики розслідування окремих видів злочинів, а також рекомендації, що традиційно розглядаються в теорії кримінального процесу й управління.
Разом з тим, методичне забезпечення розслідування злочинів у місцях позбавлення волі на монографічному рівні в Україні не досліджувалось. Поодинокі публікації, переважно у вигляді статей, лише фрагментально відображають окремі аспекти цієї складної проблеми. Однак, оцінка сучасного стану досліджень з проблем розслідування злочинів, вчинених у ВК, дозволяє дійти висновку: їх розробка є сьогодні загальновизнаним самостійним напрямком наукового пошуку, що відповідає потребам правоохоронної практики. Тому її подальший розвиток передбачає перш за все перехід від досліджень окремих проблем дізнання й досудового слідства у ВК до їх комплексного аналізу та висвітлення.
У цьому плані дисертаційне дослідження є першою спробою в Україні комплексного опрацювання проблем, характерних для типових ситуацій вчинення злочинів у місцях позбавлення волі, встановлення відповідних закономірностей, на основі вивчення яких виявляється вплив специфічних умов, притаманних цим установам. Крім того, урахування цих закономірностей дозволяє визначити правомірні й тактично доцільні та ефективні засоби (прийоми) діяльності органів дізнання й досудового слідства в тій чи іншій ситуаційно-типовій обстановці розслідування злочинів, вчинених у місцях позбавлення волі.
Тому вибір вектора науково-теоретичної розробки означених проблем дозволяє найбільш повно виявити коло актуальних для практики розслідування питань, вирішення котрих особливо тісно пов’язане зі специфікою провадження дізнання та досудового слідства в місцях позбавлення волі.
Усе це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження як в аспекті актуальності так і в аспекті науково-теоретичної й практичної значимості.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дослідження відповідає Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001–2005 рр., затвердженій Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000, постанові Верховної Ради України “Про дотримання правоохоронними органами України конституційних гарантій та законності в забезпеченні прав і свобод людини” від 23 березня 2000 р, Наказові МВС України “Про затвердження пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергової розробки і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років” від 05 липня 2004 р. № 755. Тема роботи відповідає плану науково-дослідних робіт Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр.
Мета й завдання дослідження. Основною метою роботи є розробка проблеми здійснення дізнання та досудового слідства в місцях позбавлення волі – виправних колоніях, пошук додаткових можливостей удосконалення їх діяльності шляхом розробки науково обґрунтованих рекомендацій, покликаних забезпечити законність і розкриття та розслідування злочинів, що в них вчиняються.
Відповідно до поставленої мети, у роботі вирішуються такі завдання:
– охарактеризувати сучасні соціально-правові, економічні та організаційно-режимні особливості виконання покарань в Україні;
– розкрити сучасну криміногенну ситуацію в місцях позбавлення волі та криміналістичну характеристику злочинів, що там вчиняються;
– виявити та висвітлити типові для виправних колоній чинники, котрі найбільш суттєво впливають на форми та способи діяльності органів дізнання й досудового слідства з розкриття та розслідування злочинів, що вчиняються в місцях позбавлення волі;
– встановити особливості проведення попередньої (дослідчої) перевірки інформації про злочини, вчинені в місцях позбавлення волі;
– визначити припустимість та умови ефективного використання в типових для виправних колоній ситуаціях організаційних, тактико-криміналістичних і кримінально-процесуальних рекомендацій загального характеру, що стосуються відповідної діяльності органів дізнання та досудового слідства;
– виділити процесуальні та організаційно-тактичні особливості застосування запобіжних заходів у місцях позбавлення волі;
– показати особливості взаємодії слідчого з органом дізнання – начальником та адміністрацією установи виконання покарання під час розслідування злочинів, учинених у цій установі;
– виявити організаційно-тактичні особливості провадження окремих слідчих дій у місцях позбавлення волі та розробити на цій основі науково обґрунтовані практичні рекомендації з їх оптимізації;
– конкретизувати особливості використання спеціальних знань і технічних засобів під час розкриття та розслідування злочинів, учинених у місцях позбавлення волі.
Об’єктом дослідження є кримінально-процесуальні відносини, що виникають та розвиваються в результаті вчинення злочинів у місцях позбавлення волі.
Предметом дослідження є процес розслідування злочинів, вчинених у місцях позбавлення волі.
Методи дослідження обрані з огляду на поставлені в роботі мету й завдання, з урахуванням об’єкта й предмета дослідження. Їх основу складають діалектичний метод наукового пізнання соціальних явищ та процесів і заснованих на ньому загальнонаукові та спеціальні методи. Зокрема, метод системного аналізу використовувався в ході вивчення загальних та спеціальних правових норм, що регулюють порядок провадження дізнання й досудового слідства в місцях позбавлення волі. Використання статистичного методу забезпечило обґрунтування теоретичних положень під час роботи зі статистичною інформацією. Соціологічний метод забезпечив вивчення архівних кримінальних справ, проведення анкетування серед працівників правоохоронних органів,
а також обробку отриманих даних.
Нормативною базою дослідження є Конституція України, кримінальне, кримінально-процесуальне та кримінально-виконавче законодавство України, законодавство країн СНД та інших країн, міжнародні договори, підзаконні акти, що регулюють правоохоронну та кримінально-виконавчу діяльність.
Емпіричну базу дослідження склали систематизовані статистичні матеріали Державного департаменту України з питань виконання покарань (за 2001-2005 рр.). Дисертант вивчив 213 архівних і таких, що перебувають у провадженні, кримінальних справ про злочини, вчинені засудженими в місцях позбавлення волі. Крім того, за спеціально розробленою анкетою узагальнені результати опитувань 152 слідчих та оперативних працівників системи МВС, прокуратури, Державного департаменту з питань виконання покарань Запорізької області, котрі здійснюють обслуговування об’єктів кримінально-виконавчої системи. Використано аналітичні та статистичні матеріали органів прокуратури України, МВС України, Державного департаменту України з питань виконання покарань. Використовувався й власний досвід дисертанта, набутий під час роботи слідчим в органах внутрішніх справ.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером та змістом розгляданих питань дисертація є першою в Україні спробою на монографічному рівні комплексно висвітлити проблеми розслідування злочинів у місцях позбавлення волі.
Проведене дослідження дозволило сформулювати положення, що мають наукову новизну і є важливими для науки та правоохоронної практики.
Уперше:
– розкрито історичні витоки та сформульовано авторське бачення сучасних соціально-правових, економічних та організаційно-режимних особливостей виконання покарань в Україні;
– визначено особливості проведення попередньої (дослідчої) перевірки інформації про злочини, вчинені в місцях позбавлення волі. Обґрунтовано припустимість та умови ефективного використання в типових для виправних колоній ситуаціях організаційних, тактико-криміналістичних і кримінально-процесуальних рекомендацій загального характеру, що стосуються відповідної діяльності органів дізнання й досудового слідства;
– схарактеризовано процесуальні та організаційно-тактичні особливості застосування запобіжних заходів у місцях позбавлення волі;
– з’ясовано особливості взаємодії слідчого з органом дізнання – начальником та адміністрацією установи виконання покарання під час розслідування злочинів, вчинених у цій установі;
– узагальнено й систематизовано організаційно-тактичні особливості провадження окремих слідчих дій у місцях позбавлення волі й на цій основі розроблено науково обґрунтовані практичні рекомендації з їх оптимізації.
Уточнено й набуло подальшого розвитку:
– характеристика й систематизація типових для сучасних виправних колоній чинників, котрі найбільш суттєво впливають на форми та способи діяльності органів дізнання й досудового слідства з розкриття та розслідування злочинів, що вчиняються в місцях позбавлення волі;
– рекомендації щодо виявлення під час розслідування причин та умов, які сприяють вчиненню злочинів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що обґрунтовані в роботі висновки та пропозиції спрямовані на вдосконалення правоохоронної діяльності з виявлення, розслідування та попередження злочинів, вчинених засудженими в місцях позбавлення волі (3 акти впровадження в практичну діяльність правоохоронних органів та у навчальний процес).
Сформульовані автором висновки можуть бути використані: у науково-дослідній діяльності – для подальших досліджень у цій галузі; у нормотворчій діяльності – для вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України й при підготовці проекту нового КПК України стосовно діяльності органів дізнання та досудового слідства; у практичній діяльності – з метою сприяння підвищенню ефективності діяльності органів дізнання та досудового слідства під час розкриття та розслідування злочинів, вчинених у місцях позбавлення волі; у навчальному процесі – під час вивчення відповідних розділів криміналістики, а також для підготовки відповідних навчальних і методичних посібників, підручників, курсів лекцій.
Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи оприлюднені на засіданнях кафедри кримінального процесу факультету № 1 Запорізького юридичного інституту МВС України. Крім того, основні теоретичні положення дисертації доповідалися на таких науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми попередження, розкриття та розслідування злочинів органами внутрішніх справ” (Запоріжжя, червень 2000 р.); “Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства” (Запоріжжя, травень 2002 р.); “Проблеми й напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини” (Запоріжжя, грудень 2003 р.); “Виявлення, фіксація та використання доказів у процесі досудового слідства” (Луганськ, жовтень 2004 р.); “Теоретичні та практичні проблеми організації досудового слідства” (Запоріжжя, травень 2005 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення, висновки й рекомендації сформульовані в дисертаційному дослідженні, викладені у п’яти самостійних наукових статтях, які опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура роботи обумовлена метою й завданням дослідження, відповідає логіці наукового пошуку та вимогам ВАК України і складається зі вступу, двох розділів, котрі містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (230 найменувань) та 2 додатків. Загальний обсяг роботи становить 216 сторінок, з яких – 186 сторінок – текст дисертації, список використаних джерел – 20 сторінок, додатки вміщено на 10 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На підставі узагальнення наукових поглядів, які оприлюднені на сторінках юридичних видань, аналізу чинного законодавства та слідчої практики можемо сформулювати низку концептуальних положень щодо теоретичного, нормативного забезпечення й практичного вирішення наявних проблем розслідування злочинів у місцях позбавлення волі.
1.Стратегія політики держави у сфері виконання покарань як складова частина політики в галузі боротьби зі злочинністю, хоча й досить стабільна, усе ж таки може змінюватися у зв’язку зі змінами в економіці, політиці, ідеології. Стратегію, основні форми й методи політики у сфері виконання кримінального покарання, її формування та розвиток безпосередньо чи опосередковано визначає комплекс соціальних факторів. До основних із них можна віднести соціально-політичний та економічний стан суспільства, моральні цінності й правові явлення, стан і динаміку злочинності в державі, вимоги міжнародних актів про права людини та поводження із засудженими, діяльність міжнародних організацій, розвиток правової науки.
Роки незалежності не були легкими для держави в цілому й для кримінально-виконавчої системи зокрема: стрімке зростання чисельності засуджених та ув’язнених, масові непокори, захоплення заручників, групові втечі, різке падіння обсягів виробництва внаслідок розриву зв’язків із колишніми партнерами та переходу до ринкових відносин, спалах епідемії туберкульозу та ін. У свою чергу, жорсткий режим відбування покарань сприяв зростанню негативних тенденцій в установах кримінально-виконавчої системи, провокуючи агресію засуджених.
2.Упродовж 2001-2005 років, у силу низки об’єктивних причин, зберігалася тенденція до погіршення криміногенного складу засуджених. Слід констатувати, що кримінологічні риси особи злочинця, який скоював злочини в місцях позбавлення волі, формуються в досить негативному середовищі засуджених. Омолодження вікового складу засуджених призводить до зміцнення фундаменту злочинності в установах виконання покарань, вчинення злочинів здебільшого особами, засудженими за тяжкі злочини, свідчить про глибоку соціально-правову занедбаність особи злочинця.
3. Оперативно-розшукова діяльність органів дізнання ВК та органів досудового слідства у зв’язку зі вчиненням злочину у ВК проводиться, як правило, на двох самостійних стадіях кримінального процесу – порушенні кримінальної справи й досудового розслідування. При цьому існує не лише процесуальна, але часом і значна тактична залежність ходу й результатів розслідування від характеру та підсумків попередньої діяльності згаданих органів, пов’язаної з вирішенням питання про порушення кримінальної справи. В умовах ВК це особливо необхідно в тих випадках, коли факт правопорушення не викликає сумнівів, а його правова оцінка як злочину чи дисциплінарної провини є спірною.
4.При застосуванні запобіжних заходів необхідно звертати увагу на термінове вжиття слідчим ефективних заходів щодо ізоляції від оточуючих осіб, котрі вчинили злочини в умовах ВК. Аналіз специфічних обставин, урахування яких значною мірою впливає на процесуальні й тактичні особливості їх застосування, дозволяє констатувати, що єдиним запобіжним заходом, котрий може застосовуватися до обвинувачених (підозрюваних) із числа засуджених, є взяття під варту.
5. У ВК чимало дій слідчого, у тому числі й ті, що направлені на профілактику злочинів, повинні обов’язково проводитися з відома та дозволу адміністрації, оскільки її представники володіють більш глибоким знаннями про особистість засуджених, задумів окремих із них, їх можливості та психологію, становище в колективі, а тому допоможуть успішніше вживати ці заходи. Обґрунтовуються форми, у яких має відбуватися взаємодія слідчого з оперативними працівниками ВК, а також те, як реалізуються ці форми при проведенні конкретних заходів.
6. У панівній більшості злочинів, вчинених в умовах ВК, виникають матеріальні сліди, що можуть мати доказове значення у кримінальних справах. Наведені характеристики специфічних для ВК тенденцій процесу формування матеріальних слідів визначають дві найбільш загальні тактичні умови, пропоновані у зв’язку з цим до розслідування. Вони полягають у негайності і, по можливості, одночасності проведення необхідного комплексу слідчих дій, спрямованих на збирання матеріальних слідів злочину, головним чином слідчого огляду та освідування, обшуку та виїмки.
7. Найбільш гострою проблемою для тактики розслідування злочинів у ВК є отримання достовірних та повних показань засуджених (свідків, потерпілих, обвинувачених та підозрюваних), оскільки їх негативне ставлення до цілей розслідування трапляється досить часто. Це зумовлено індивідуальними рисами особистості засуджених та впливом на їх позицію у справі низки специфічних для виправних установ об’єктивних умов, пов’язаних із правовим і фактичним становищем цих осіб на момент вчинення злочину й провадження розслідування. Дією цих факторів пояснюється значна поширеність дачі засудженими неправдивих показань (відмов давати показання), соціально негативних мотивів при дачі правдивих показань, а часом і ненавмисне перекручування істини в показаннях. Усе це дало нам підстави для теоретичної розробки рекомендацій з удосконалення тактики підготовки й проведення слідчих дій, пов’язаних із отриманням показань засуджених.
8. Сьогодні розкриття, розслідування та попередження злочинів у місцях позбавлення волі значною мірою залежить від широкого й тактично грамотного використання слідчим спеціальних знань і технічних засобів.
9. Основні причини вчинення злочинів засудженими полягають у їх особистості та в середовищі, у якому вони знаходяться, а саме в колонії, де відбувають покарання. Тому повне, всебічне та об’єктивне вивчення особистості злочинців та їх середовища – необхідні умови для пізнання першоджерел протиправної поведінки засуджених у місцях позбавлення волі.
Загальну частину рекомендацій, яка міститься в дисертації, автор впровадив у практичну діяльність органів внутрішніх справ, прокуратури, Державного департаменту України з питань виконання покарань і використав у наукових статтях та методичних рекомендаціях щодо провадження дізнання й досудового слідства в місцях позбавлення волі.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика: Учебник / Под ред. Р.С. Белкина.— М.: НОРМА- ИНФРА-М, 1999.— 990 с.
2. Актуальні проблеми сучасної пенітенціарної політики України // Матеріали наук-практ. конф. Київ, 25-26 травня 1995 р.— К.: РВВ КІВС при УАВС, 1996.— 168 с.
3. Алексеев М.А. Криминология и профилактика преступности.— M., 1989.— 216 с.
4. Аленин Ю.П. Выявление и расследование очагов преступлений: теория и практика.— Одесса: Юрид. ин-тут ОГУ, 1996.— 267 с.
5. Аленин Ю.П., Тищенко В.В. Особенности расследования тяжких преступлений против личности: Учебное пособие.— Одесса: АО Бахва, 1996.— 112 с.
6. Анисимов В.М. Оценка эффективности деятельности ИТК.— Рязань, 1986.— 114 с.
7. Артамонов И.И., Порубов Н.И. Советская криминалистика.— Минск: Вышэйш. школа, 1977.— 208 с.
8. Баев О.Я. Тактика следственных действий.— Воронеж: НПО “МОДЭК ”, 1995.— 224 с.
9. Бахин В.П. Следственная практика: проблемы изучения и совершенствования.— К., 1991.— 142 с.
10. Бахин В.П. Совершенствование научно-технического потенциала расследования преступлений // Технические средства и системы в предупреждении и раскрытии преступлений.— К.: Украинская академия внутренних дел, 1993.— С.7.
11. Бахин В.П., Биленчук П.Д., Кузьмичев В.С. Тактические приемы раскрытия преступлений.— К.: РИО МВД Украины, 1991.— 160 с.
12. Бахин В.П., Гончаренко В.Г. Як розкриваються злочини (Криміналістика у питаннях та відповідях ) / Київський ун-т ім. Т.Г. Шевченка. Юридичний фак-т.— К., 1996.— 198 с.
13. Бахин В.П., Карпов К.С. Понятие и сущность криминалистической тактики // Современные проблемы криминалистики. Труды Академии Управления.— М.: Акад. Управления МВД России, 1998.
14. Бахин В.П., Кузьмичев В.С., Лукьянчиков Е.Д. Тактика использования внезапности в раскрытии преступлений органами внутренних дел.— К., 1990.— 56 с.
15. Бахін В.П. Потреби слідчої практики: Навчальний посібник.— К.: Укр. академія внутрішніх справ, 1993.— 55 с.
16. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т.— М.: Юристъ, 1997.— Т.3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации.— 480 с.
17. Белкин Р.С. Очерки криминалистической тактики: Учебное пособие.— Волгоград: ВСШ МВД РФ, 1993.— 200 с.
18. Белозеров Ю.Н., Рябоконь В.В. Производство следственных действий: Учебное пособие.— М.: МССШМ МВД СССР, 1990.— 66 с.
19. Биленчук П.Д. Современая криминалистика.— К., 1989.— 30 с.
20. Богинский В.Е. Система тактических приемов допроса подозреваемого: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / юрид.инст.— Харьков., 1980.— 17 с.
21. Бородин С.В. Разрешение вопроса о возбуждении уголовного дела.— М., 1970.— С.27.
22. Брызгалов В.Н. Исправительно-трудовые учреждения и иные органы государства, исполняющие наказания, связанные с исправительно-трудовым воздействием.— К.: КВШ МВД СССР, 1979.— 72 с.
23. Брызгалов В.Н., Коломиец В.Т. Научное управление исправительно-трудовыми учреждениями.— К., 1971.— С.67.
24. Брызгалов В.Н., Макагон Н.И. О перевоспитании особо опасных рецидивистов.— К., 1964.— 48 с.
25. Букалов А., Букалова О. Уголовные наказания в Украине. Статистический обзор.— М., 2004.— 40 с.
26. Бюлетень Державного Департаменту України з питань виконання покарань (ДДУПВП).— К., 2001.— 75 с.
27. Бюлетень ДДУПВП України.— К., 2002.— 83 с.
28. Бюлетень ДДУПВП України.— К., 2003.— 84 с.
29. Бюлетень ДДУПВП України.— К., 2004.— 90 с.
30. Василега О.П., Дановский С.Л., Каретников И.В. Организационно-методические основы комплексного планирования профилактики правонарушений в ИТУ (Библиотека работника ИТУ).— М.: ВНИИ МВД СССР, 1981.— 72 с.
31. Васильев А.Н. Тактика отдельных следственных действий (Библиотека следователя).— М.: Юрид. лит., 1981.— 112 с.
32. Васильев А.Н., Карнеева Л.М. Тактика допроса при расследовании преступлений.— М.: Юрид. лит., 1970.— 208 с.
33. Весельський В.К., Кузьмічов В.С., Мацишин В.С. Особливості провадження допиту підозрюваного (обвинуваченого) з метою недопущення тортур та інших порушень прав людини: Посібник.— К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2004.— 148 с.
34. Винберг А.И., Шавер Б.М. Криминалистика.— 3-е издание, доп. и перераб.— М., 1949.— 271 с.
35. Виноградов И.В., Кочаров Г.И., Селиванов Н.А. Экспертизы на предварительном следствии.— М., 1959.— С.91.
36. Гинзбург А.Я. Тактика предъявления для опознания.— М.: Юрид. лит., 1971.— 90 с.
37. Глієвий А.А. Взаємодія оперативних підрозділів кримінальної міліції та органів кримінально-виконавчої системи // Бюлетень МВС України з обміну досвідом роботи. Науково-практичне видання. №144- 2002.— С.12-19. (інв. 3197).
38. Гончаренко В.Г., Сокиран Ф.М. Тактика психологічного впливу на попередньому слідстві: Навчальний посібник.— К.: Укр. акад. внутрішніх справ, 1994.— 48 с.
39. Гончаренко В.И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве.— К.: Выща школа, 1980.— 160 с.
40. Гончаренко В.И. Научно-технические средства в следственной практике.— К.: Выща школа, 1984.— 150 с.
41. Грамович Г.И. Основы криминалистической техники.— Минск: Вышэйш. шк., 1981.— 208 с.
42. Грамович Г.И. Тактика использования специальных знаний в раскрытии и расследовании преступлений: Учебное пособие.— Минск, 1987.— 76 с.
43. Грицаченко В.В. Безпосереднє виявлення органом дізнання ознак злочину як привід до порушення кримінальної справи: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 2003. — 16 с. (інв. 3195).
44. Гросс Г. Руководство для судебных следователей как система криминалистики: Пер. с 4-го нем. изд.— СПб., 1908.— 450 с.
45. Гусаков А.Н., Филющенко А.А. Следственная тактика (в вопросах и ответах): Учебное пособие.— Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1991.— 148 с.
46. Гутерман М.П. Следственные действия и некоторые спорные вопросы, связанные с их системой // Вопросы борьбы с преступностью.— Вып.42.— М.: Юрид. лит., 1985.— С.72-75.
47. Гуткин И.М. Меры пресечения в советском уголовном процессе.— М., 1963.— С.26.
48. Дебольский М.Г. Межгрупповая дифференциация осужденных и ее влияние на оперативную обстановку в исправительно-трудовом учреждении (Социально-психологические и правовые проблемы режима отбывания наказания в ИТУ).— Рязань: РВШ МВД СССР, 1986.— С.18.
49. Деев В.Г., Прокопов М.П. Организация воспитательной работы с осужденными в отряде (Библиотека работника ИТУ). — М.: ВНИИ МВД СССР, 1981.— 72 с.
50. Денисова Т.А. Кримінальне покарання та функції його призначення і виконання за законами України: Навчальний посібник.— Запоріжжя: ГУ „ЗІДМУ”, 2004.— 152 с.
51. Денисюк С.Ф. Система тактичних прийомів обшуку: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук.— Харків, 1999.— 18 с.
52. Денисюк С.Ф., Шепитько В.Ю. Обыск в системе следственных действий (тактико-криминалистические проблемы): Научно-практическое пособие.— Харьков: Консум, 1999.— 160 с.
53. Доктринальна модель Закону “Про пенітенціарну систему України” // Проблеми пенітенціарної теорії і практики.— К., Бюлетень Київського інституту внутрішніх справ, 1997.—№ 2.— С.11-52.
54. Долженков О.Ф., Думко А.Ф., Козаченко І.П. Оперативно-розшукова діяльність як правоохоронна функція кримінальної міліції.— Одеса: НДРВВ ОІВС, 2000.— 134 с.
55. Доспулов Г.Г. Психология допроса на предварительном следствии.— М.: Юрид. лит., 1976.— 112 с.
56. Дулов А.В. Основы психологического анализа на предварительном следствии.— М.: Юрид. лит., 1973.— 168 с.
57. Дулов А.В. Судебная психология.— Минск, 1975.— С.329.
58. Дулов А.В., Нестеренко П.Д. Тактика следственных действий.— Минск, 1971.— С.172-174.
59. Душейко Г.О. Правові та теоретичні основи використання оперативно-розшукових даних при порушенні кримінальної справи // Вісник Запорізького юридичного інституту.— 1998.— №3.— С.156-166.
60. Дымерский А.В. Причины и условия, способствующие совершению преступлений в ИТУ, и меры по их предупреждению: Автореф. дис. … канд. юрид. наук.— Томск, 1967.— 20 с.
61. Елизаров П.С. Расследование действий, дезорганизующих работу исправительно-трудовых учреждений // Следственная работа органов внутренних дел.— Вып.3.—К., 1972.— С.15.
62. Журавель В.А. Допрос потерпевшего и использование его показаний для построения методики расследования отдельных видов преступлений: Автореф. дис. … канд. юрид. наук.—Харьков, 1983.—17 с.
63. Журавель В.А. Ситуационность тактических приемов при допросе потерпевшего // Криминалистика и судебная экспертиза.— Вып.30.— К.: Выща школа, 1985.
64. Журавлев М.П., Каретников И.В. Изучение факторов, влияющих на состояние, структуру и динамику преступности в исправительно-трудовых учреждениях.— М., 1978.— 78 с.
65. Журавлев М.П., Каретников И.В. Комплексное планирование профилактики преступлений в ИТУ // Актуальные проблемы укрепления режима в ИТУ.—Рязань, 1979.— 217 с.
66. Журавлев М.П., Михлин А.С. Общая характеристика осужденных к лишению свободы.— М., 1972.— 75 с.
67. Закалюк А.П. Общественное воздействие и предупреждение правонарушений.— К.: Наукова думка, 1975.— С.260.
68. Захаров В.П. Проблеми пошукової роботи оперативних підрозділів кримінально-виконавчої системи // Актуальні проблеми оперативно-розшукової діяльності. Вісник ЛІВС МВС України імені 10-річчя незалежності України. Спеціальний випуск №1, 2001.— С.24-35. (інв.3154).
69. Зеленецкий В.С. Предупреждение преступлений следователем.— Харьков: Выща школа, 1975.— 172 с.
70. Игнатов А.Н., Фистин А.Н., Малахов Б.Ф. Правовой статус осужденных к лишению свободы (Библиотека работника ИТУ).— М.: ВНИИ МВД СССР, 1982.— 32 с.
71. История отечественной криминалистики / Под ред. Р.С.Белкина.— М.: НОРМА, 1999.— 496 с.
72. Ищенко А.В., Карпов Н.С. Научное обеспечение практики борьбы с преступностью: Учебное пособие.— К.: Изд-во Национальной академии внутренних дел Украины, 1997.— 136 с.
73. Ищенко П.П. Специалист в следственных действиях (уголовно-процессуальные и криминалистические аспекты).— М.: Юрид. литература, 1990.— 165 с.
74. Ієрусалімов І.О. Інформаційне забезпечення використання науково-технічних досягнень у розслідуванні злочинів: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук.— К., 1998.— 16 с.
75. Інструкція з організації нагляду за засудженими, які відбувають покарання у виправно-трудових колоніях: Затверджена наказом ДДУПВП від 27 квітня 2000 р. № 70.
76. Іщенко А.В. Методологічні проблеми криміналістики: Монографія.— К.: НВТ Правник – НАВСУ, 1997.— 98 с.
77. Каретников И.В. Некоторые вопросы криминологической характеристики групповых эксцессов осужденных // Актуальные проблемы укрепления режима в ИТУ.— Рязань, 1979.— 213 с.
78. Каретников И.В., Василега О.П., Дановский С.Л. Организационно-методические основы комплексного планирования профилактики правонарушений в ИТУ (Библиотека работника ИТУ).— М.: ВНИИ МВД СССР, 1981.— 72 с.
79. Карпухин Ю.Г. Следственно-оперативные группы как форма организации взаимодействия следователей с оперативными аппаратами ИТУ: Сборник научных трудов.— Волгоград: Волгоградская высшая школа МВД СССР, 1984.— 112 с.
80. Квашис В.Е., Сауляк В.К., Шевелев Ю.К. Проблемы борьбы с побегами осужденных из мест лишения свободы: Учебное пособие.– Киевская высшая школа МВД СССР, 1978.— 79 с.
81. Колб А.Г. Повышение уровня работы с персоналом — одно из основных направлений профилактики преступности в местах лишения свободы // Российский следователь.— 2004.— №5.— С.38.
82. Колб О. Злочинність — один із чинників дестабілізації обстановки в місцях позбавлення волі // Юридична Україна.— 2004.— №10.— С.64-68.
83. Колб О. Релігійні організації як суб’єкт загальної профілактики злочинності в місцях позбавлення волі // Юридична Україна.— 2004.— №2.— С.70-72.
84. Колб О.Г., Барчук А.І., Кулічук М.М. та ін. Запобігання злочинності у місцях позбавлення волі: Метод. рекомендації.— Луцьк, 2000.— 55 с.
85. Колесниченко А.Н., Найдис И.Д. Судебная фотография.— Харьков: Выща школа, 1981.— С.169.
86. Колмаков В.П. Следственный осмотр.— М., 1969.— 196 с.
87. Коломеец В.К. Особенности производства дознания и первоначальные следственные действия в местах лишения свободы.— Свердловск, 1979.— 68 с.
88. Коновалова В.Е. Допрос: тактика и психология: Учебное пособие.— Харьков: Консум, 1999.— 157 с.
89. Коновалова В.Е. Проблемы логики и психологии в следственной тактике.— К.: РИО МВД УССР, 1970.— 164 с.
90. Коновалова В.Е., Сербулов А.М. Тактика допроса при расследовании преступлений.— К.: РИО МВД УССР, 1978.— 112 с.
91. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Криминалистическая тактика: теории и тенденции: Учебное пособие.— Харьков: Гриф, 1997.— 256 с.
92. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Обыск: тактика и психология: Учебное пособие.— Харьков: Гриф, 1997.— 80 с.
93. Конституція України // Відомості Верховної Ради України.—№30.—Ст.141.
94. Коробеев А., Кулешов Ю., Друзин А. Предупреждение преступлений против правосудия, совершаемых лицами, отбывающими наказание (криминологические, организационные и уголовно-правовые аспекты) // Законность.— 2003.— №3.— С.12.
95. Кравченко О.А. Організаційно-правові та криміналістичні аспекти застосування спеціальних знань: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук.— Харків, 2002.— 20 с.
96. Криминалистика / Под ред. И.Ф. Герасимова, Л.Я. Драпкина.— М., 1994.— 405с.
97. Криминалистика / Под ред. Р.С. Белкина и Г.Г. Зуйкова.— Том 2. Приложение.— М.: Высшая школа МВД СССР, 1970.— 54 с.
98. Криминалистика / Под ред. Т.А. Седовой, А.А. Эксархопуло.— СПб., 1995.— 551 с.
99. Криминалистика. Вопросы и ответы: Учебное пособие для вузов.— М.: ЮНИТИ-ДИАНА, 1999.— 315 с.
100. Криминалистика. Технико-криминалистическое обеспечение расследования преступлений: Учебное пособие для вузов.— М.: “Былина”, 1999.— 272 с.
101. Криминалистика: Учебник / Отв. ред. Н.П. Яблоков.— М.: БЕК, 1995.— 708 с.
102. Криминалистика: Учебник / Под ред. И.Ф. Крылова.— Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1976.— 591 с.
103. Криминология: Учебное пособие / Под ред. проф. Н.М. Кузнецовой. —М.: Зерцало, 1998.— 153 с.
104. Криміналістика. Енциклопедичний словник (українсько-російський і російсько-український) / За ред. Акад. НАН України В.Я Тація.— Харків: Право, 2001.— 560 с.
105. Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів: Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька.— Харків: Право, 1998.— 376 с.
106. Криміналістика: Підручник / За ред. П.Д. Біленчука.— 2-е вид., випр. і доп.— К.: Атика, 2001.— 544 с.
107. Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец. вищих закладів освіти / В.М.Глібко, А.Л.Дудніков, В.А. Журавель та ін.; За ред. В.Ю. Шепітька.— К.: Видавничий Дім “ Ін Юре”, 2001.— 684 с.
108. Кримінальний кодекс України (зі змінами станом на 28 серпня 2001 року).— К.: Істина, 2001.
109. Кримінально-виконавчий кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. А.Х.Степанюка.— Харків: ТОВ „Одіссей”, 2005.— 560 с.
110. Кримінально-виконавчий кодекс України: Офіційне видання.— К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004.— 160 с.
111. Кримінально-процесуальний кодекс України (зі змінами станом на 28 серпня 2001 року).— К.: Істина, 2001.
112. Кримінологія. Особлива частина: Навчальний посібник /За ред. І.М. Даньшина.— Харків: Право, 1999.— С.105.
113. Кузьмичев В.С. Теория и практика следственной деятельности: Монография.— К.: НАВСУ, НВТ “Правник”, 1997.— 245 с.
114. Кузьмічов В.С. Криміналістичний аналіз розслідування злочинів: Монографія.— К.: НАВСУ, НВТ “Правник”, 2000.— 449 с.
115. Кулагин Н.И. Организация и тактика предварительного следствия в местах лишения свободы: Учебное пособие.— Волгоград, ВСШ МВД СССР, 1977.— 126 с.
116. Лантух Л.М. Первоначальный етап расследования преступлений, совершаемых осужденными в ИТУ.— Рязань, 1976.— 78 с.
117. Лебедев В.В., Писарев В.Б., Ермолицкий И.И. Самодеятельные организации осужденных в исправительно-трудовых учреждениях.— М.: ВНИИ МВД СССР, 1982.— 56 с.
118. Лисиченко В.К. Использование данных естественных и технических наук в следственной и судебной практике.— К.: Выща школа, 1979.— 88 с.
119. Лисиченко В.К., Циркаль В.В. Использование специальных знаний в следственной и судебной практике.— К.: Выща школа, 1987.— 100 с.
120. Ломако З.М., Тимошенко П.Ю. Використання технічних засобів у діяльності оперативних працівників органів внутрішніх справ по попередженню та документуванню правопорушень: Навчальний посібник.— К.: Українська академія внутрішніх справ, 1994.— 36 с.
121. Лузгин И.М. Методологические проблемы расследования.— М.: Юрид лит., 1973.— 216 с.
122. Лузгин И.М. Моделирование при расследовании преступлений.— М.: Юрид. лит., 1981.— 152 с.
123. Лукашевич В.Г. Криминалистическая теория общения: постановка проблемы, методика исследования, перспективы использования.— К.: Изд-во Укр. академии внутренних дел, 1993.— 194 с.
124. Лукашевич В.Г. Основы теории профессионального общения следователя: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук.— К., 1993.— 44 с.
125. Лукашевич В.Г. Тактика общения следователя с учасниками отдельных следственных действий: Учебное пособие.— К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1989.— 88 с.
126. Лукашевич С.Ю. Запобігання злочинності засуджених у місцях позбавлення волі // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень Київського інституту внутрішніх справ.— К., 2002.— С.74-75.
127. Лукьянчиков Е.Д., Кузьмичев В.С. Тактические основы расследования преступлений: Учебное пособие.— К.: КВШ МВД СССР, 1989.— 48 с.
128. Магера В.Н. Применение звукозаписи и видеозаписи в следственных действиях.— К.: РИО МВД УССР, 1987.— 21 с.
129. Майоров В.В. Порядок водворения осужденных в штрафной изолятор: Учебное пособие.— М.: ССШМ МВД СССР, 1990.— 40с.
130. Мамонтов Ю. Особенности преступлений против личности в исправительных учреждениях // Законность.— 2003.— №5.— С.50.
131. Матвієнко В.В. Криміналістичне забезпечення методики розслідування злочинів: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. —К., 2000.— 20 с.
132. Матусовский Г.А. Криминалистика в системе научных знаний.—Харьков: Выща школа, 1976.— 112 с.
133. Мелентьев М.П., Тищенко А.П. Предупреждение самоубийств среди лиц, осужденных к лишению свободы.— К., 1994.— 80с.
134. Михайлов А.Т., Юрин Г.С. Обыск.— М., 1971.— 92 с.
135. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник.— 2-е вид., перероб. і доп.— К.: Либідь, 1999.— 536 с.
136. Михлин А.С. Личность осужденных к лишению свободы и проблемы их исправления и перевоспитания: Автореф. дис. … канд. юрид. наук.— М., 1974.— 21 с.
137. Михлин А.С. Осужденные — кто они? // Вопросы борьбы с преступностью.— Вып. № 4.— М.: ГИЦ МВД России, 1992.
138. Мінімальні стандартні правила поводження з ув’язненими: Прийняті на 1 Конгресі ООН в 1955 р. // Кримінально-виконавче законодавство.— Харків, 1993.— С.121-161.
139. Найдис И.Д. Судебная кинематография и видеозапись.— Харьков: Выща школа, 1986.— С.101.
140. Николайчик В.М. Следственный осмотр вещественных доказательств.— М., 1968.— С.22-57.
141. Ніколенко Д.О. Культура професійного спілкування із засудженими // Проблеми пенітенціарної теорії і практики.— К.: Бюлетень Київського інституту внутрішніх справ, 1997.— № 2.— С.57-61.
142. Нор В.Т., Костицкий М.В. Судебно-психологическая экспертиза в уголовном процессе.— К.: Выща школа, 1985.— 56 с.
143. О милиции: Закон Украины от 20 декабря 1991 года //Ведомости Верховного Совета Украины.— 1991.— №4.
144. О прокуратуре: Закон Украины от 5 ноября 1991 года //Ведомости Верховного Совета Украины.— 1991.— №53.
145. Об оперативно-розыскной деятельности: Закон Украины от 18 февраля 1992 года // Ведомости Верховного Совета Украины.— 1992.— №22.
146. Об организационно-правовых основах борьбы с организованной преступностью: Закон Украины от 30 июня 1993 года // Ведомости Верховного Сонета Украины.— 1993.— № 35.
147. Образцов В.А. Криминалистика: Курс лекций.— М., 1996.— 448 с.
148. Образцов В.А. Основы криминалистики.— М.: Юрист, 1996.— 160 с.
149. Петуховский М.А. Возбуждение уголовных дел о преступлениях, совершенных осужденными в ИТУ.— Рязань: ВСШ МВД СССР, 1977.— 117 с.
150. Петуховский М.А. Дознание и предварительное следствие в исправительно-трудовых учреждениях (уголовно-процессуальные и тактико-криминалистические проблемы): Учебное пособие.— М., 1979.— 191 с.
151. Пєтков В.П. Управління виховно-виправним процесом: У 2 ч.— Запоріжжя: ЗЮІ МВС України, 1998.— 538 с.— Ч.І.— 278 с.
152. Пєтков В.П. Управління виховно-виправним процесом: У 2 ч.— Запоріжжя: ЗЮІ МВС України, 1998.— 538 с.— Ч.II.— 260 с.
153. Порубов Н.И. Научные основы допроса на предварительном следствии.— Минск: Вышэйная школа, 1978.— 176 с.
154. Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань: Затверджені Наказом ДДУПВП №275 від 25 грудня 2003 р. // Офіційний вісник України.— 2003.— №52.— Ст.2898.
155. Применение звукозаписи и видеозаписи в следственных действиях.— К.: РИО МВД УССР, 1987.— 40 с.
156. Про амністію: Закон України від 31 травня 2005 року //Відомості Верховної Ради України. — 2005.— № 25. — Ст.332.
157. Про виведення Державного департаменту України з питань виконання покарань з підпорядкування Міністерства внутрішніх справ України: Указ Президента України від 12.03 1999 р. // Урядовий кур’єр України. — 1999.— № 10.
158. Про внесення змін до Виправно-трудового кодексу України: Закон України від 11 липня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 46.— Ст.241.
159. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з утворенням Державного департаменту України з питань виконання покарань: Закон України від 11 грудня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. — 1999.— № 4. — Ст.35.
160. Про діяльність системи – відкрито // Закон і обов’язок. Видання ДДУПВП.— 2005.— №№ 34-35.
161. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України від 23 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України.— 1994.— № 11.— Ст.51.
162. Про затвердження Програми вивчення причин латентної злочинності та розробки засобів забезпечення боротьби з латентною злочинністю: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 грудня 1998 року.
163. Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю: Указ Президента України від 21.07.1994 р. // Урядовий кур’єр України.— 1994.— №114.
164. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян: Наказ Генерального Прокурора України № 8 від 23 квітня 2004 року.
165. Про основні напрямки реформи кримінально-виконавчої системи України: Постанова Кабінету Міністрів України №88 від 11.07.91 р. // Урядовий кур’єр України.— 1991.— №103-104.
166. Про попереднє ув’язнення: Закон України від 30.06.1993 року //Відомості Верховної Ради України.— 1993.— №35.— Ст.360.
167. Про судову експертизу: Закон України від 25 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради України.— 1994.— № 28.— Ст. 232.
168. Про судову практику у справах про злочини, пов’язані з порушенням режиму відбування покарання у місцях позбавлення волі: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.03.93 р. // Бюлетень законодавства та юридичної практики України.— Вип.3.— К., 1993.
169. Пташинський О.Б. Пенітенціарна система України.— К.: ІДП, 2004.— 204 с.
170. Радов Г.А. Надзор за осужденными в исправительно-трудовых учреждениях: Учебное пособие.— К.: Киевская ВШ МВД СССР, 1984.— 64 с.
171. Радов Г.О. Першочергові проблеми пенітенціарної політики України на сучасному етапі // Проблеми пенітенціарної теорії і практики.— Щорічний бюлетень Київського інституту внутрішніх справ. — 1996.— №1.— 120 с.
172. Ратинов А.Р. Взаимодействие следователя прокуратуры и органов милиции при расследовании и предупреждении преступлений.— М., 1964.— С.28.
173. Ратинов А.Р. Обыск и выемка.— М., 1961.— С.7.
174. Романеско О.В. Пенітенціарна функція демократичної правової держави та роль громадського суспільства в механізмі її реалізації: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук.— К.: НАВСУ, 2004.— 20 с.
175. Рощин А.И., Биленчук П.Д., Омельченко Г.Е. Книга криминалиста: Практическое пособие.— К.: “Україна”, 1995.— 412 с.
176. Рощин А.И., Яковенко П.В. Профилактика преступлений в исправительно-трудовых учреждениях.— К.: Киевская высшая школа МВД СССР, 1984.— 80 с.
177. Руководство для следователей / Отв. ред. В.В. Найденов, П.А. Олейник.— 2-е изд., перераб.— М.: Юрид. лит., 1981.— Ч.1.— 544 с.
178. Руководство для следователей / Отв. ред. П.А. Олейник, О.В. Сорока.— 2-е изд., перераб.— М.: Юрид. лит., 1982.— Ч.2.— 448 с.
179. Руководство для следователей / Под ред. Н.А. Селиванова, В.А. Снеткова.— М.: ИНФРА-М, 1997.— 732 с.
180. Руководство по криминалистической технике.— М.: Юрид. лит., 1975.— 160 с.
181. Руководство по расследованию преступлений: Научно-практическое пособие / А.В. Гриненко, Т.А. Каткова, Г.К. Кожевников и др.— Харьков, Консум, 2001.— 608 с.
182. Савельев Н.Е. Предупреждение преступлений среди лиц, судимых к лишению свободы: Учебное пособие.— Минск: Минская высшая школа МВД СССР, 1985.— 60 с.
183. Салтевский М.В. Следы человека и приемы использования их для получения информации о преступнике и обстоятельствах преступления.— К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1983.— 44 с.
184. Салтевский М.В. Собирание криминалистической информации техническими средствами на предварительном следствии.— К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1980.— 112 с.
185. Сас В.А. Організація і тактика слідчих дій при розслідуванні злочинів, вчинених засудженими до позбавлення волі: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук.— К., 2004.— 16 с.
186. Сегай М.Я. Современные возможности судебных экспертиз в свете достижений науки и техники.— К., 1987.— 72 с.
187. Селиванов Н.А., Теребилов В.И. Первоначальные следственные действия.— М.: Юрид. лит., 1969.— 296 с.
188. Сербін М.М. Методика попередньої (дослідчої) перевірки заяв і повідомлень про злочини, вчинені у кримінально-виконавчих установах закритого типу // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС ім.10-річчя незалежності України, 2005.— Спеціальний випуск, частина 1.— С.142-146.
189. Сербін М.М. Організаційно-тактичні особливості проведення очної ставки при розслідуванні злочинів в умовах ВТУ // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Збірник наукових статей Донецького інституту внутрішніх справ при Донецькому державному університеті.— 2002.— №3.— С.219-222.
190. Сербін М.М. Особливості застосування запобіжних заходів під час розслідування злочинів, вчинених у місцях позбавлення волі // Вісник Запорізького юридичного інституту.— 2002.— №2.— С.221-224.
191. Сербін М.М. Тактичні особливості проведення допиту свідків (потерпілих) і обвинувачених (підозрюваних) з числа засуджених при розслідуванні злочинів в умовах ВТУ // Вісник Запорізького юридичного інституту.— 2002.— №4.— С.203-213.
192. Сербін М.М. Тактичні особливості проведення обшуків при розслідуванні злочинів, вчинених у місцях позбавлення волі // Вісник Запорізького юридичного інституту.— 2003.— №1.— С.248-253.
193. Синьов В.М., Кривуша В.І., Беца О.В. Пенітенціарна педагогіка: Навчальний посібник: В 2 ч.— К.: РВВ КІВС при УАВС, 1996.— Ч.1: Теоретичні основи перевиховання засуджених.— 121 с.
194. Смитиенко З.Д. Внутриведомственный контроль и прокурорский надзор за дознанием в системе ИТУ: Учебно-практическое пособие.— К., 1976.— 53 с.
195. Советская криминалистика: Методика расследования отдельных видов преступлений / В.К. Лисиченко, В.И. Гончаренко, М.В. Салтевский и др.; Под ред. В.К. Лисиченко.— К., Выща школа, 1988.— 405 с.
196. Советский уголовный процесс / Под общ. ред. М.И. Бажанова, Ю.М. Грошевого.— К.: Выща школа, 1978.— 472 с.
197. Сорокотягин И.Н. Понятие специальных познаний, формы их использования в процессе расследования преступлений //Использование специальных познаний при расследовании преступлений.— Свердловск, 1978.— С.3-10.
198. Соя-Серко Л.А. Организация следственного действия.— М., 1974.— 54 с.
199. Специализированный курс криминалистики: Учебник.— К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1987.— 384 с.
200. Справочная книга криминалиста / Под ред. Н.А. Селиванова.— М.: НОРМА, 2000.— 727 с.
201. Справочник криминалиста.— М.: ВНИИООП, 1966.— 288с.
202. Справочник следователя.— М.: Юрид. лит., 1957.— 260 с.
203. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса.— М., 1968.— Т.1.— С.276.
204. Стручков Н.А. Советская исправительно-трудовая политика и ее роль в борьбе с преступностью.— Саратов, 1970.— С.254.
205. Тактические приемы допроса и пределы их использования // Тезисы выступлений на теоретическом семинаре, проведенном ВНИИ МВД СССР 14 марта 1980 г.— М., 1980.— 50 с.
206. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України.— К.: А.С.К., 2002.— 1056с.
207. Тертышник В.М. Обыск: Учебное пособие.— Харьков: Гриф, 1997.— 36 с.
208. Уголовно-процессуальный кодекс Украинской ССР. Научно-практический комментарий / Отв. ред. П.Г. Цупренко.— К.: Политиздат Украины, 1984.— 595 с.
209. Уголовный процесс: Учебник для юрид. инс-тов и фак. / Под ред. Н.С. Алексеева и др.— М.: Юрид. литература, 1972.— 583 с.
210. Удалова Л.Д. Теорія та практика отримання вербальної інформації у кримінальному процесі України: Монографія.— К.: Вид-во ПАЛИВОДА А.В., 2005.— 324 с.
211. Український Радянський енциклопедичний словник.— К., 1988.— Т.2.— С.113.
212. Филонов В.П., Фролов В.А. Уголовно-исполнительное законодательство Украины.— Донецк, 1998.— 654 с.
213. Філософія / За заг. ред. Г.А. Зайченка.— К., 1995.— 455 с.
214. Філософський словник / За ред. В.І. Шинкарука.— К., 1976.— С.532.
215. Фролов Ю.А. Организационно-правовые преобразования системы учреждений и органов, исполняющих наказание в Украинской ССР: Учебное пособие.— КВШ МВД СССР, 1984.— 100 с.
216. Хайдуков Н.П. Тактико-психологические основы воздействия следователя на участвующих в деле лиц.— Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1984.— 124 с.
217. Характеристика осужденных к лишению свободы / Под ред. А.С. Михлика.— М.: ВНИИ МВД СССР, 1978.— 167 с.
218. Хилобок М.П. Участие специалиста-криминалиста в следственном осмотре и освидетельствовании // Криминалистическая експертиза.— М., 1966.— Вып.1.— С.126-139.
219. Циркаль В.В. Участие специалистов в подготовке и проведении следственных действий // Криминалистика и судебная експертиза.— К., 1978.— Вып.17.— С.44-49.
220. Шепитько В.Ю. Теоретические проблемы систематизации тактических приемов в криминалистике.— Харьков: РИП Оригинал, 1995.— 200 с.
221. Шепітько В.Ю. Довідник слідчого.— К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001.— 208 с.
222. Шепітько В.Ю. Тактика допиту: Текст лекції.— Харків: УЮА, 1992.— 22 с.
223. Шепітько В.Ю. Тактика огляду місця події: Конспект лекції.— Харків: Укр.держ. юрид. акад., 1994.— 24 с.
224. Шепітько В.Ю. Теоретичні проблеми систематизації тактичних прийомів у криміналістиці: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук.— Харків, 1996.— 30 с.
225. Шиканов В.И. Теоретические основы тактических операций в расследовании пре ступлений.— Иркутск: Изд-во Иркутского ун-та, 1983.— 200 с.
226. Шмаров И.В. Управление средой осужденных — важное средство управления режимом в ИТУ // Актуальные проблемы управления в ИТУ.— Рязань, 1979.— 213 с.
227. Шулежко Т.А. Особливості карально-виховного впливу на неодноразово судимих до позбавлення волі жінок, які відбувають покарання у виправно-трудових установах: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук.— К., 1996.— 24 с.
228. Юридический энциклопедический словарь.— М.: Сов. энциклопедия, 1984.— 415 с.
229. Якубович Н.А. Теоретические основы предварительного следствия: Учебное пособие.— М.: РИО ВШ МВД СССР, 1971.— 142 с.
230. Янович Ю.П. Уголовный процесс Украины: Пособие по подготовке к государственному (выпускному) экзамену.— Харьков, 1997.— 252 с.