ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ США :

Краткое описание

Зміст
Вступ. ……………………………………………………………………..............3
Розділ 1. Теоретичні аспекти призначення покарання в науці кримінального права
1.1. Система призначення покарання: складові елементи та їх зміст ..............9
1.2. Призначення покарання: питання методології ………………...................31

Розділ 2. Теорія і практика призначення покарання за кримінальним правом США.
2.1. Генеза доктрини призначення покарання в США.....…………............…50
2.2. Цілі, що реалізуються при призначенні покарання в кримінальному
праві США...………...........……………………………………….......…....73
2.2. Особливості практичного застосування федеральних Керівництв з призначення покарання...……………...................……………………...... 85
2.4. Основні аспекти призначення покарання за законодавством окремих юрисдикцій…………………………………...……………........................119

Розділ 3. Реформа кримінального законодавства України та інститут призначення покарання в США.
3.1. Системи призначення покарання України та США: порівняльний
аналіз ...………......……………………………………………………..... 131
3.2. Перспективи реформування законодавства про призначення
покарання в Україні……………………………………………................141
Висновки...……………………………………………………………………..158 Список використаних джерел....... …………………………………….........165
Додатки...…......………………………………………………………….…......182

В с т у п
Актуальність теми. На даний час в Україні існує необхідність реформування кримінального законодавства, враховуючи, що в Кримінальному кодексі України 2001 р. не повною мірою було взято до уваги сучасні суспільно-політичні реалії, а також продовження процесу адаптації законодавства України до міжнародно-правових стандартів.
Реформування законодавства може привести до позитивних результатів тільки якщо при розробленні нових положень було використано відповідний досвід іноземних держав. Одним із приоритетних напрямків реформування кримінального законодавства України можна вважати вдосконалення норм, які регламентують призначення покарання. При цьому особливо актуальним є дослідження законодавства про призначення покарання не тільки розвинутих країн Європи, але й Сполучених Штатів Америки.
Законодавство США про призначення покарання є специфічним та не має певних аналогів. По-перше, принцип федералізму обумовлює існування в США двох рівнів законодавства: федерального та законодавства штатів. По-друге, законодавство США про призначення покарання сформувалося у результаті низки реформ, проведених на початку 80-х років минулого століття. Практичні результати, отримані проведенням реформи, надають можливість позитивно оцінити специфічні інструменти, запроваджені чинним федеральним законодавством про призначення покарання в США. По-третє, законодавству США властивий високий ступінь формалізації кримінально-правових санкцій.
Теоретичним та практичним проблемам призначення покарання присвячено наукові праці вчених США: Ф. Аллена, С. Брейєра, Дж. Бекера, Р. Кінга, К. Коула, Дж. Крамера, Дж. О’Сулліван, М. Мауера, Т. Марвелла, М. Міллера, А. Найджел, А. Раппопорта, Дж. Робертса, П. Робінсона, П. Россі, Д. Ротмана, Р. Фрейза, М. Френкеля, К. Хігенса, П. Хофера, А. фон Хірша; учених України та пострадянського простору: Л. Багрія-Шахматова, М. Бажанова, Я. Брайніна, М. Беляєва, С. Велієва, Г. Віттенберга, Г. Гаверова, В. Глушкова, Т. Денисової, С. Деменьтєва, Т. Іванюк, М. Ісаева, І. Карпеца, Ю. Красікова, Г. Крігера, Л. Круглікова, Т. Лесіневської-Костарєвої, А. Марцева, Ю. Мельникової, А. Музики, Т. Непомнящої, Т. Сахарук, М. Становського, В. Тулякова, О.Фролової, М. Хавронюка; відомих вчених колишньої Російської Імперії: Л. Белогриц-Котляревського, С. Позишева, М. Таганцева, І. Фойницького; а також наукові роботи присвячені дослідженню права США: І. Козочкина, Б. Никіфорова, М. Полянського. У цих роботах розглянуто широке коло питань, пов’язаних як із призначенням покарання, так із компаратівистськими аспектами теми.
Разом з тим, комплексне дослідження інституту призначення покарання в кримінальному праві та законодавстві США раніше в Україні не здійснювалося, незважаючи на його потребу. Таким чином, актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена необхідністю всебічного вивчення інституту призначення покарання у кримінальному праві США, а також можливістю використання результатів дослідження з метою подальшого вдосконалення кримінального законодавства України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до планів наукових досліджень Одеської національної юридичної академії у відповідності до теми “Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави” (державний реєстраційний номер 0101U001195) та є складовою частиною наукових досліджень кафедри кримінального права Одеської національної юридичної академії на 2000–2005 рр. “Забезпечення соціальної справедливості нормами кримінального права”.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вивчення інституту призначення покарання у кримінальному праві США, встановлення основних напрямків розвитку систем призначення покарання окремих юрисдикцій, а також розроблення теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо удосконалення чинного законодавства та правозастосовчої практики в Україні.
Встановлена мета обумовила вирішення таких питань:
аналіз концепцій призначення покарання в теорії кримінального права;
розгляд генезису федеральної системи призначення покарання в США;
дослідження загальних засад призначення покарання за кримінальним правом США;
проведення порівняльного аналізу основних підходів до призначення покарання в законодавчих системах штатів;
дослідження особливостей практичного застосування законодавства про призначення покарання, що засновано на принципові жорсткої формалізації санкцій;
розроблення теоретичного обґрунтування щодо застосування в Україні системи призначення покарання, побудованої за принципом формалізації;
розроблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення національного законодавства України про призначення покарання.
Об’єктом дослідження є кримінальне право США та законодавство про призначення покарання в окремих юрисдикціях.
Предметом дослідження є інститут призначення кримінального покарання в США та федеральні Керівництва з призначення покарання.
Методи дослідження. Методи дослідження обрані з урахуванням встановлених у роботі задач, відповідно до об’єкта та предмета дослідження. Зокрема, за допомогою діалектичного методу досліджено природу, поняття та зміст призначення покарання, а також концепції призначення покарання в юридичній науці США. Формально-юридичний метод застосовано при дослідженні федерального законодавства з призначення покарання та федеральних Керівництв з призначення покарання. Метод системного анализу застосовано при дослідженні основних підходів до призначення покарання в системах законодавства окремих юрисдикцій. Історико-правовий метод використано при вивченні генезису федеральної системи призначення покарання в США. Порівняльно-правовий метод застосовано при дослідженні концептуальних відмінностей між системами призначення покарання в Україні та США.
Емпіричну базу дослідження складають статистичні дані Бюро судової статистики міністерства юстиції США, дані федеральної Комисії з призначення покарання США, а також результати анкетування слухачів Інституту з підготовки професійних суддів Одеської національної юридичної академії, а також суддів палати по кримінальних справах апеляційного суду Одеської області. Загалом було опитано 220 респондентів.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням теоретичних і практичних проблем призначення покарання за кримінальним правом США.
Новизна дослідження конкретизується в одержаних наукових результатах, сформульованих у теоретичних та практичних висновках і пропозиціях, зокрема:
уперше:
обгрунтовано доцільність існування теорії призначення покарання, сформульовано поняття системи призначення покарання, що розширює методологічну основу дослідження процесу призначення покарання;
проведено структурний аналіз системи призначення покарання в США: федеральної системи призначення покарання та систем призначення покарання окремих юрисдикцій;
встановлено, що практика застосування законодавства про призначення покарання на федеральному рівні в США загалом є раціональною, хоча має певні недоліки. Але деякі елементи федеральної системи призначення покарання потребують іх використання при реформуванні кримінального законодавства України;
обґрунтовано доцільність включення до КК України спеціальних правил призначення покарання за необережні злочини, вперше скоєні умисні злочини невеликої та середньої тяжкості;
надано обгрунтування доцільності встановлення спеціальних правил призначення покарання особам, які вчинили рецидив тяжкого насильницького злочину, чи рецидив злочину, пов’язаного з організованою злочинною діяльністю, з приводу чого доведено необхідність зміни підходу до урахування наслідків засудження для досягнення обов’язковості врахування при призначенні покарання усіх фактів засудження особи за скоєння умисних злочинів у минулому;
наведено аргументи щодо необхідності розширення переліку покарань, які можуть бути застосовані як додаткові, що має забезпечити досягнення цілей кримінального покарання без тривалої ізоляції засудженого від суспільства;
запропоновано нову редакцію статей 52, 57, 65, 69 Кримінального Кодексу України;
з нових позицій обгрунтовувано:
доцільність застосування формалізованих санкцій у кримінальному праві України;
застосування покарання у виглядівиправних робіт для забезпечення ефективності його впливу на особу засудженого без ізоляції його від суспільства.
Практичне значення отриманих результатів. Основні положення та висновки, викладені в дисертації, можуть бути використані у:
науці кримінального права України – для подальшого дослідження проблем призначення покарання;
законотворчій діяльності – при розробленні пропозицій щодо подальшого вдосконалення кримінального законодавства України;
правозастосовчій діяльності – при розробленні відповідних постанов Пленуму Верховного Суду України;
навчальному процесі – при викладанні курсу кримінального права, зокрема кримінального права іноземних країн, а також при підготовці методичних матеріалів, підручників, навчальних посібников.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації було повідомлено на засіданнях кафедри кримінального права Одеської національної юридичної академії. Результати і висновки дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях, зокрема: Всеукраїнській студентській науковій конференції “Проблеми розвитку держави і права України в сучасних умовах” (Одеса, 2000); 4-й звітній щорічній студентській науковій конференції “Правова держава очима молодих дослідників” (Одеса, 2001); 9-й (61-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу ОНЮА (Одеса, 2006); міжнародній науково-практичній конференції “Другі Прибузькі юридичні читання” (Миколаїв, 2006); науково-практичному семінарі “Актуальні проблеми кримінології та кримінальної психології” (Одеса, 2006).
Положення дисертаційного дослідження застосовуються в Одеській національній юридичній академії при викладанні навчальної дисципліни “Міжнародна кримінальна юстиція і політика” (англійською мовою).
Публікації. Основні теоретичні та практичні висновки, положення та пропозиції дисертаційного дослідження викладені у 6 наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, що входять до переліку видань, затвердженого ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У ході здійсненого дослідження зроблено такі висновки:
1. При визначенні виду та розміру покарання можуть враховуватися загальні засади призначення покарання, його принципи, критерії, а також спеціальні правила, застосування яких залежить від методу призначення покарання, який відповідає системі призначення покарання. Виокремлюються три методи призначення покарання: дискреційний, формальний та змішаний. Класифікація зазначених методів здійснюється по елементах, що знаходяться в основі системи призначення покарання.
2. Під системою призначення покарання розуміється сукупність кримінально-правових норм, які регламентують питання призначення покарання, спеціальних правил, цілей, принципів та ідей, а також чинної судової практики. Виділення системи призначення покарання як окремої категорії є необхідним для поєднання усіх елементів, що визначають призначення покарання. Систематизація також є необхідною для введення типології систем призначення покарання.
3. Пропонується розглядати теорію призначення покарання як систему наукових знань про призначення покарання. Предметом дослідження теорії призначення покарання є генеза призначення покарання, концепції призначення покарання, принципи побудови систем призначення покарання. Виділення теорії призначення покарання в самостійний інститут кримінального права пропонується з метою забезпечення всебічного та повного дослідження усіх аспектів призначення покарання.
4. Система призначення покарання в США має два рівні та складається із федеральної системи призначення покарання та систем призначення покарання окремих юрисдикцій. Особливості генези зазначених систем обумовлені принципом федералізму, який закріплено в Конституції США. Окрім того, особливості систем призначення покарання окремих юрисдикцій пов’язано з автономією законодавства штатів, різними культурними традиціями, а також впливом колоніального права.
5. Основними джерелами федерального законодавства про призначення покарання є Звід законів США, а також Керівництва з призначення покарання, які встановлюють жорстко визначені правила застосування кримінальних покарань в залежності від характеристик скоєного злочину та особи винного.
6. Кримінальному праву США властиві спеціальні норми, метою яких є ізоляція небезпечних злочинців від суспільства. Ці норми закріплено як на рівні окремих юрисдикцій, так і на федеральному рівні. Особливістю федеральної системи призначення покарання є застосування покарань переважно у вигляді позбавлення волі, при цьому строки, на які призначається покарання цього виду, є тривалими. Дуже тривалі строки позбавлення волі також передбачені за вчинення насильницьких злочинів, злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних речовин, незаконної торгівлі зброєю, злочинів сексуального характеру.
7. Системи призначення покарання окремих юрисдикцій можуть бути поділені на дві групи в залежності від принципу побудови систем на основі статутного законодавства чи спеціальних правил призначення покарання, на зразок федеральних Керівництв з призначення покарання. Кримінальне законодавство окремих юрисдикцій не передбачає жорсткої формалізації на відміну від федеральної системи призначення покарання. Окрім того, законодавство деяких окремих юрисдикцій зовсім не встановлює норм, які регулюють призначення покарання.
8. Основні відмінності між системами призначення покарання України та США обумовлені різними формами державного устрою. При цьому різні фактори впливали на генезу систем призначення покарання у цих державах. Зокрема, необхідність уніфікації судової практики в США була обумовлена дискримінацією підсудних з расовими ознаками, різницею у нормах моралі та різною культурою, що було обумовлено етнічним різноманіттям населення США, а також великою площею території держави.
9. Гуманізація системи призначення покарання в Україні є доцільною лише стосовно осіб, яких раніше не було засуджено за вчинення умисних злочинних діянь. Зокрема, обґрунтованим є пом’якшення покарання шляхом включення до Загальної частини УК норм, які встановлюють спеціальні правила призначення покарання за вчинення необережних злочинів, а також вчинення уперше умисних злочинів невеликої та середньої тяжкості.
10. Раціоналізація законодавства про призначення покарання в Україні має передбачати не тільки гуманізацію покарань, але й посилення відповідальності за деякі види злочинів, а також за злочини, вчинені особами, що були раніше засуджені за вчинення навмистних тяжких чи особливо тяжких злочинів. Зокрема, вважається за доцільне включення до УК спеціальних норм, якими передбачалося б призначення більш суворих покарань особам, що вчинили рецидив тяжких насильницьких злочинів, а також злочинів, пов’язаних з організованою злочинною діяльністю, зокрема у сфері незаконного обігу наркотичних речовин та незаконної торгівлі зброєю.
11. Пропонується викласти у наступній редакції такі статті Кримінального кодексу України:

Стаття 52. Основні та додаткові покарання
1. Основними покараннями є обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі.
2. Додатковими покараннями є позбавлення військового,
спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.
3. Штраф, громадськи роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт та позбавлення права займатися певною діяльністтю можуть застосовуватись як основні, так і як додаткові покарання.
4. За один злочин може бути призначено лише одне основне
покарання, передбачене в санкції статті Особливої частини цього
Кодексу. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька
додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених цим
Кодексом.
5. Ухилення від покарання, призначеного вироком суду, має
наслідком відповідальність, передбачену статтями 389 та 390 цього
Кодексу.

Стаття 57. Виправні роботи.
1. Покарання у виглядівиправних робіт встановлюється на строк від двох місяців до двох років і полягає у виконанні засудженим суспільно-корисних робіт на постійній основі. Вид діяльності засудженого визначається на свій розсуд органами місцевого самоврядування з урахуванням професійної підготовки та роду діяльності засудженого.
2. Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та
жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до
непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих,
що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців,
працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів,
прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.
3. Особам, які стали непрацездатними після постановлення
вироку суду, виправні роботи суд може замінити штрафом із
розрахунку трьох встановлених законодавством неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян за один місяць виправних робіт.

Статья 65. Загальні засади призначення покарання.
1. Суд призначає покарання:
1) у межах, встановлених статтею Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь суспільної небезпеки злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
2. Особі, що вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
3. Підстави для призначення більш м’якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, встановлюються статтею 69 цього Кодексу.
4. Підстави для призначення більш м’якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, за вчинення необережного злочину встановлені у статті 69-1 цього Кодексу.
5. Підстави для призначення більш м’якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, за вчинення упереше навмисного злочину невеликої та середньої тяжкості, встановлені статтею 69-2 цього Кодексу.
6. Особливості призначення покарання особам, що раніше були засуджені за тяжкий чи особливо тяжкий насильницкий злочин та вчинили такий злочин знову, встановлюються статтею 65-1 цього Кодексу.

Стаття 65-1. Призначення покарання особі, що вчинила рецидив тяжкого чи особливо тяжкого насильницького злочину.
1. Особі, що раніше була засуджена за вчинення тяжкого чи особливо тяжкого насильницького злочину та знову вчинила такий злочин, призначається покарання у вигляді позбавлення волі на строк не менш ніж половина строку, передбаченого санкцією відповідної статті Особливої частини цього Кодексу.
2. Особі, яку двічі було засуджено за вчинення тяжкого чи особливо тяжкого насильницького злочину та вона знову вчинила такий злочин, призначається покарання у вигляді позбавлення волі на строк не менше ніж тринадцять років.

Стаття 69-1. Призначення покарання за вчинення необережного злочину.
1. Особі, що уперше вчинила необережний злочин не може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк, більш ніж половина строку, передбаченого відповідною санкцією статті Особливої частини цього Кодексу.
2. Особі, що уперше вчинила необережний злочин в результаті антисоціального поводження або цинічного відношення до можливих наслідків своєї небезпечної поведінки, а також особі, що після вчинення злочину не надала потерпілому допомоги або не запровадила заходів щодо усунення заподіяної шкоди, покарання призначається у межах відповідної статті Особливої частини цього Кодексу.

Стаття 69-2. Призначення покарання особі, що уперше вчинила навмисний злочин невеликої чи середньої тяжкості.
1. Особі, що уперше вчинила навмисний злочин невеликої чи середньої тяжкості, не може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі.
Примітка. У статтях 65, 69-1 цього Кодексу під особою, що уперше вчинила необережний злочин розуміється особа, що раніше ніколи не була засуджена, або звільнена від кримінальної відповідальності за вчиненя необережного злочину середної тякості, тяжкого чи особливо тяжкого необержного злочину. У статті 69-2 під особою, що уперше вчинила умисний злочин невеликої та середньої тяжкості розуміється особа, що раніше ніколи не була засуджена, або звільнена від кримінальної відповідальності за вчиненя умисних злочинів.

Список використаних джерел
1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30.
2. Уголовный Кодекс Украины. – Харьков: “Одиссей”, 2005. – 255с.
3. Уголовный кодекс Республики Сан-Марино / Пер. с итал. – СПб.: “Юридический центр пресс”, 2002. – 253с.
4. Уголовный Кодекс Российской Федерации. – СПб.: “Литера”, 1998. – 176с.
5. Уголовное Уложение Российской Империи 1903 / Изд. Таганцевым Н.С. – СПб., 1904. – 177 с.
6. Грищук В.К., Іванюк Т.І. Теоретико-прикладні проблеми обставин які пом'якшують покарання // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюллетень / За заг. редакц. А.А. Музики. – К: КЮИ КНУВС, 2005. – 688 с.
7. Денисова Т.А. Корегування мети покарання як крок до гуманізації кримінальної політики // Вісник центру суддівських студій. – 2006. – №9. – С. 11-15
8. Денисова Т.А. Правосвідомість суспільства та питання призначення і відбуття покарання //Вісник прокуратури. – 2006. – №8. – С. 94-101
9. Іванюк Т.І. Обставини, що пом’якшують покарання за кримінальним правом України. Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 – Львівський дер. ун-т внутрішніх справ. – Львів, 2006. – 205 c.
10. Кримінальне право. Загальна частина / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ-Харків: ЮрІнком Інтер – Право, 2001. – 416 с.
11. Мідор Джон Деніел. Суди в Сполучених Штатах. – Сент-Пол: West Publishing Co., 1991. – 85 с.
12. Музика А.А. Примусові заходи медичного і виховного характеру. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1997. – 125с.
13. Музика А.А., Азаров Д.С. Деякі пріоритетни напрямки наукових досліджень у галузі кримінального права та кримінології //Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2001. – Вип. 1 (4). – С. 71-77
14. Полтавець В.В. Загальні засади призначення покарання за кримінальним правом України: Монографія. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2005. – 240 с.
15. Полянський Є.Ю. Заходи по протидії організованій злочинності в США // Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць / Голов. Ред. С.В. Ківалов. – Одеса: Юридична література, 2005. – Вип. 26. – С. 356-360
16. Полянський Є.Ю. Мета покарання в ресторативній юстиції // Правове життя сучасної України // Тези доп. 9-ї звітн. наук. конф. професорсько-виклад.складу ОНЮА. – Одеса, 2006. – С. 245-248
17. Полянський Є.Ю. Цілі покарання в кримінальному законодавстві США // Актуальні проблеми держави та права: Збірник наукових праць / Голов. Ред. С.В. Ківалов. – Одеса: Юридична література, 2006. – Вип. 28. – С. 285-290.
18. Полянський Є.Ю. Генезис федеральної системи призначення покарання в США: зміст реформи законодавства про призначення покарання 1984 року//Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць / Голов. Ред. С.В. Ківалов. – Одеса: Юридична література, 2007. – Вип. 30. – С. 233-238.
19. Савченко А. Джерела федерального кримінального законодавства США //Міліція України. – 2006. – №8. – с. 26
20. Сахарук Т.В. Загальні засади призначення покарання за кримінальним правом України та зарубіжних країн: порівняльний аналіз / Дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.08. – Харківський нац. ун-т внутрішн. справ. – Харків, 2006. – 228 с.
21. Хавронюк М.І. Цілі та напрями гуманізації кримінального законодавства Україні відповідно до європейських стандартів //Вісник центру суддівських студій. – 2006. – №6. – С. 4-10
22. Багрий-Шахматов Л.В. Система уголовных наказаний и вопросы предупреждения рецидива // Проблемы борьбы с рецидивной преступностью и задачи органов МООП СССР. Материалы научно-практической конференции. – М., 1968. – С. 329-336
23. Багрий-Шахматов Л.В. Совершенствование системы наказаний в связи с изменениями в уголовном законодательстве // Теоретические и практические проблемы нового уголовного законодательства. Сборник научных трудов. – М.: Изд-во Всесоюз. ин-та по изуч. причин и разраб. мер предупреждения преступности, 1985. – С. 55-58
24. Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. – К.: Вища школа, 1980. – 216 с.
25. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях. – М.: Юриздат, 1939. – 209 с.
26. Белогриц-Котляревский Л.С. Основные черты истории уголовного права. – К., 1983. – 354 с.
27. Беляев Н.А. Цели наказания и средства их достижения в исправительно-трудовых учреждениях. – Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1963. – 189 с.
28. Благов Е.В. Теория применения уголовного права. Дис. ... докт. юрид. наук. - Ярославль, 2004. - 415 c.
29. Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение. – М.: Юрид. лит., 1967. – 240с.
30. Велиев С.А. «Личность виновного и ее исследование при назначении наказания» //Правоведение, 2002, № 4, – с. 158
31. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права. – Киев, 1915. – 674 с.
32. Гаверов Г.С. Общие начала назначения наказания по Советскому уголовному праву. – Иркутск: Изд-во Иркутского ун-та, 1976. – 100 с.
33. Гаскин С.С. Отягчающие обстоятельства и их значение для индивидуализации уголовной ответственности и наказания. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1981. – 19 c.
34. Гегель Г.В.Ф. Философия права. – М: Изд-во «Мысль», 1990. – 459 с.
35. Герцензон А.А. Уголовное право. Часть общая: Учебное пособие. – М.: Изд-во ВЮА, 1948. – 496 с.
36. Горелик А.С. Практика применения правил назначения наказания // Пять лет действия УК РФ: итоги и перспективы. Материалы 11 Международной научно-практической конференции МГУ им. М.В. Ломоносова 30 - 31 мая 2002 г. – М., 2003. – С. 276-280
37. Дагель П.С. Учение о личности преступника в советском уголовном праве. Учебное пособие. – Владивосток: Изд-во Дальневосточного гос. ун-та, 1970. – 132 с.
38. Дремина Н.А., Зелинский А.Ф. Актуальная и потенциальная осознанность общественно опасного деяния // Личность преступника и уголовная ответственность. Правовые и криминологические аспекты: Межвузовский научный сборник. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1987, Вып. 3. – С. 16-26
39. Долиненко Л.А. Влияние смягчающих ответственность обстоятельств на индивидуализацию наказания и на освобождение от уголовной ответственности с применением мер общественного или административного воздействия. Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – Томск, 1980. – 214 c.
40. Есипов В.В. Очерки русского уголовного права. – СПб., 1898. – 295 с.
41. Закалюк А.П. Проблемы социальной типологии личности правонарушителя и преступника // Проблемы изучения личности правонарушителя. Сборник научных трудов. – М.: Изд-во ВНИИ МВД СССР, 1984. – С. 5-23
42. Кант И. Метафизика нравов // Кант И. Сочинения: В 8 т. – М., 1994. – Т.1
43. Кант И. Метафизика нравов. // Кант И. Сочинения: В 8 т. – М., 1994. – Т.6
44. Карпец И.И. Отягчающие и смягчающие обстоятельства в советском уголовном праве. – М: Гос. изд-во юрид. лит., 1959. – 104 с.
45. Козлов А.П. Отягчающие обстоятельства в советском уголовном праве. Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – М., 1977. – 187 c.
46. Кони А.Ф. Избранные произведения. – М.:Госюриздат, 1956. – 886 с.
47. Коробеев А.И., Юсс. А.В., Голик Ю.В. Уголовно-правовая политика. – Красноярск: Изд-во Красноярскго ун-та, 1991. – 256 с.
48. Кривенков О.В. Общие начала назначения наказания по российскому уголовному праву. Дис. ... канд. юрид. наук:12.00.08. – М., 2001. – 173 c.
49. Кригер Г.А. Квалификация хищений социалистического имущества. – М: Юрид. лит., 1974. – 336 с.
50. Криминология / Под ред. Дж. Ф. Шелли / Пер. с англ. – СПб.: Изд-во “Питер”, 2003. – 864 с.
51. Кругликов Л.Л. Уголовно-правовые средства обеспечения справедливости наказания: Учеб. пособие. – Ярославль: Яросл. гос. ун-т, 1986. – 71с.
52. Кругликов Л.Л. Характер и степень общественной опасности преступлений и обстоятельства дела, смягчающие и отягчающие ответственность как критерии назначения наказания (понятие, соотношение) // Пути повышения эффективности борьбы с преступностью: Межвуз. сборник. – Барнаул: Изд-во АГУ, 1983. –125 с.
53. Кругликов Л.Л., Васильевский А.В. Дифференциация ответственности в уголовном праве. – СПб: Юрид. Центр Пресс, 2002. – 300 с.
54. Куринов Б.А. Обеспечение законности и справедливости при назначении наказания // Советское государство и право. – М.: Наука, 1971, – № 4. – С. 128-133
55. Курс Советского уголовного права: Наказание. В 6 т. – Т. 3 / Под ред. А.А. Пионтковского, П.С. Ромашкина, В.М. Чхиквадзе. – М., 1970. – 350 с.
56. Лесиневски-Костарева Т.А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика. – М: Изд-во НОРМА, 2000. – 400 с.
57. Ломброзо Ч. Новейшие успехи науки о преступности. – СПБ., 1892. – 407 с.
58. Марцев А.И. Вопросы совершенствования норм о преступлении // Советское гос-во и право, – 1988, – №11, – С. 85-88
59. Материалы теоретической конференции по проблемам советской криминологии / Редкол.: Емельянов Ю.Н., Ковалев М.И., Сухарев Е.А.; Отв. за вып.: Семенов В.М. – Свердловск, 1969. – 174 c.
60. Мельникова Ю.Б. Дифференциация ответственности и индивидуализация наказания. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1989. – 118 с.
61. Набиев И.Г. Принципы назначения наказания. Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – Казань, 2004. – 171 c.
62. Назначение наказания, его эффективность и освобождение от уголовной ответственности и наказания: Учеб. Пособие / Под ред. проф. Г.Б. Виттенберга. – Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1978. – 90 с.
63. Наумов А.В. Российское уголовное право. Общая часть: Курс лекций. – М: Изд-во БЕК, 1996. – 600 с.
64. Непомнящая Т.В. Назначение наказания. Теория, практика, перспективы. – СПБ.: Юридический центр Пресс, 2006. – 779 с.
65. Осипов П.П. Теоретические основы построения и применения уголовно-правовых санкций (аксиологические аспекты). – Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1976. – 135 с.
66. Осипов П.П. О гуманистической сущности учета личности виновного при назначении наказания / Человек и общество. Социальные проблемы права: Ученые записки. – Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та, 1973. – Вып. 12. – С. 201-208.
67. Познышев С.В. Основные начала науки уголовного права. Общая часть уголовного права. – М., 1912. – 648 с.
68. Полубинская С.В. К вопросу о целях наказания // Проблемы совершенствования уголовного закона. – М.: Изд-во ИГиП АН СССР, 1984. – С. 96-104
69. Полянский Е.Ю. Наказание за организованную преступную деятельность по законодательству США // Правовые проблемы противодействия организованной преступности: Сборник научных статей / Главн. ред. М.Ф. Орзих. – Одесса, 2005. – С. 228-232.
70. Полянский Е.Ю. Механизм противодействия рецидивной преступности в США // Юридический вестник. – 2007. – № 1. – С. 67-71.
71. Прохоров Л.А. Общие начала назначения наказания по советскому уголовному праву: Автореф. диссертац. канд. юрид. наук. – М: Всесоюз. юрид. заочн. ин-т, 1972. – 24 с.
72. Райхесберг Н.М. Адольф Кетле: Его жизнь и научная деятельность. – СПБ., – 1894. – 121с.
73. Савин В.В. Назначение наказания при множественности преступлений. Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 – М., 2003. – 212 c.
74. Скрябин М.А. Общие начала назначения наказания и практика их применения по делам о преступлениях несовершеннолетних. Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – Казань, 1984. – 205 c.
75. Сахаров А.Б. Социальные условия и преступность (Постановка исследовательской проблемы) // Методологические вопросы изучения социальных условий преступности. Сборник научных трудов. – М.: Изд-во Всесоюз. ин-та по изуч. причин и разраб. мер предупреждения преступности, 1979. – С. 3-30
76. Сахарук Т.В. Загальні засади призначення покарання за кримінальним правом України та зарубіжних країн: порівняльний аналіз / Автореф. дис. ...канд. юрид. наук. – Київ, 2006. – 18 с.
77. Сергиевский Н.Д. Русское уголовное право. Часть общая. – СПБ., 1910. – 348с.
78. Соловьев А.Д. Вопросы применения наказания по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1958. – 204 с.
79. Специальные правила назначения наказания за единичное преступление по российскому уголовному праву. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Хамитов Р.Н. – Казань, 2001. – 21 c.
80. Становский М.Н. Назначение наказания. – СПБ.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 1999. – 480 с.
81. Сундурова О.Ф. Сущность назначения наказания // Матер. юбил. Всеросс. науч. конф. «Два века юридической науки и образования в Казанском университете. – Казань: Изд-во “Центр инновационных технологий”, 2004. – С. 143-149
82. Сыч К.А. Уголовное наказание и его состав: теоретико-методологические аспекты исследования //Диссертац. д-ра юрид. наук. – Рязань, 2001. – 408 с.
83. Таганцев Н.С. Русское уголовное право: Часть общая: Лекции. Т2. – Тула: Автограф, 2001. – 688 с.
84. Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Часть общая. – СПБ., 1902. – 395 с.
85. Татарников В.Г. Понятие общих начал назначения наказания и их содержание // Проблемы совершенствования борьбы с преступностью. – Иркутск, 1985. – 153с.
86. Ткаченко В. И. Общие начала назначения наказания //Российская юстиция. – М.: Юрид. лит., 1997. – № 1. – С. 10-11
87. Туляков В.А. Криминологические проблемы борьбы с социально-негативным поведением (на материалах изучения агрессивных антиобщественных проступков). Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – Одесса, 1986. – 228 c.
88. Туляков В.А. Виктимология: социальные и криминологические проблемы. – Одесса: Изд-во “Юридична література”, 2000. – 331 с.
89. Туляков В.А., Полянский Е.Ю. Изменчивость криминализации и противодействие преступности//Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць / Голов. ред. С.В. Ківалов. – Одеса: Изд-во “Юридична література”, 2004. – Вип. 20. – С. 307-312.
90. Ферри Э. Уголовная социология. – М., 1908. – 407с.
91. Философский словарь /Под общ. ред. И.Т. Фроловой – М.,1981. – 582с.
92. Фойницкий И.Я. Учение о наказании в связи с тюрьмоведением. – М., 2000. –315 с.
93. Фуко М. Рождение тюрьмы. –М., 2000. – 454 с.
94. Хохряков Г.Ф. Криминология. – М.: Юристъ, 1999. – 384 с.
95. Чубинский М.Л. Курс уголовной политики. – СПБ., 1912. – 450 с.
96. Шаргородский М.Д. Наказание по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1958. – 210 с.
97. Юридическая энциклопедия / Под ред. М.Ф. Тихомирова. – М.:Юринформцентр, 1997. – 525с.
98. Alabama criminal code. Title 13A /http://www.legislature.state.al.us/CodeofAlabama/1975/coatoc.htm
99. Alabama sentencing standards /http://sentencingcommission.alacourt.gov/Publications/ASC%202006%20WorkshopManual.pdf
100. Alaska code. Title 11 /http://www.legis.state.ak.us/cgibin/folioisa.dll/stattx04/query=*/doc/{t4176}?
101. Arizona criminal code. Title 13 /http://www.azleg.state.az.us/ArizonaRevisedStatutes.asp?Title=13
102. Arkansas code. Title 9 /http://www.arkleg.state.ar.us/NXT/gateway.dll?f=templates&fn=default.htm&vid=blr:code
103. Arkansas Sentencing grids /http//www.state.ar.us/asc/sgrids.html
104. California penal code. Title 11.6 //http://www.leginfo.ca.gov/cgi-bin/calawquery?codesection=pen&codebody=&hits=20
105. Code of Virginia. Title 18.2 – Crimes & offences generally //http://leg1.state.va.us/cgi-bin/legp504.exe?000+cod+TOC1802000
106. Colorado Title 18 – Criminal code. Art. 1.3 //http://198.187.128.12/colorado/lpext.dll?f=templates&fn=fs-main.htm&2.0
107. Consolidated laws of New York. Criminal law. Part 1. /http://public.leginfo.state.ny.us/menugetf.cgi?COMMONQUERY=LAWS/
108. Delaware code: Title 11: Crimes and criminal procedure //http://www.delcode.state.de.us/title11/index.htm#TopOfPage
109. District Columbia voluntary sentencing guideline manual http://acs.dc.gov/acs/cwp/view,A,3,Q,615205.asp
110. Florida titles: Title XLVII – Crimes & criminal procedure //http://www.leg.state.fl.us/Statutes/index.cfm?App_mode=Display_Index&Title_Request=XLVII#TitleXLVII
111. General laws of Massachusetts. Part IV. Title I – Crimes and punishments. //http://www.mass.gov/legis/laws/mgl/gl-pt4-toc.htm
112. General Statutes of Connecticut: Volume 11, Title 53A //http://cga.ct.gov/2005/pub/Title53a.htm
113. Idaho Statutes. Title 18: Crimes and punishments //http://www3.state.id.us/idstat/TOC/18FTOC.html
114. Illinois statutes: Criminal code //http://www.ilga.gov/legislation/ilcs/ilcs3.asp?ActID=1876&ChapAct=720%26nbsp%3BILCS%26nbsp%3B5%2F&ChapterID=53&ChapterName=CRIMINAL+OFFENSES&ActName=Criminal+Code+of+1961%2E
115. Indiana State code. Title 35 – Criminal law & procedure, art. 50 //http://www.in.gov/legislative/ic/code/title35/
116. Kansas Statute: Chapter 21 – Crimes and punishments. Art. 46-47 //http://www.kslegislature.org/legsrv-statutes/articlesList.do
117. Kansas Sentencing grids http://www.accesskansas.org/ksc/2006desk.shtml
118. Kentucky TITLE XL - CRIMES AND PUNISHMENTS. /http://www.lrc.ky.gov/KRS/431-00/CHAPTER.HTM
119. Maryland Sentencing guidelines manual /http://www.msccsp.org/guidelines/April%202005%20Manual%20with%20Feb%202007%20Updated%20Offense%20Table.pdf
120. Maryland State code. Article 27 – Crimes & punishments //http://198.187.128.12/maryland/lpext.dll/Infobase/241c0?fn=document-frame.htm&f=templates&2.0
121. Minnesota Statutes. Chapter 609 – Criminal code. /http://www.revisor.leg.state.mn.us/revisor/pages/statute/statute_chapter_toc.php?year=2006&chapter=609
122. Minnesota Sentencing Guidelines and Commentary http://www.msgc.state.mn.us/Text%20Only/sentencing_guidelines.htm
123. Missouri Statutes. Title XXXVIII – Crimes & punishment //http://www.moga.state.mo.us/STATUTES/STATUTES.HTM
124. Montana Code. Title 45 – Crimes. //http://data.opi.state.mt.us/bills/mca_toc/45.htm
125. National Commission on Reform of the Federal Criminal Laws. Final Report. –Washington, D.C. 1971
126. Nevada Statutes. Title 15 – Crimes and punishments. //http://www.leg.state.nv.us/NRS/Index.cfm
127. New Jersey permanent Statutes. Title 2C – Code of criminal Justice http://lis.njleg.state.nj.us/cgiin/om_isapi.dll?clientID=186481482&Depth=2&depth=2&expandheadings=on&headingswithhits=on&hitsperheading=on&infobase=statutes.nfo&record={1600}&softpage=Doc_Frame_PG42
128. New Mexico Statutes. Ch. 30 – Criminal offences. /http://nxt.ella.net/NXT/gateway.dll?f=templates$fn=default.htm$vid=nm:all
129. North Carolina general Statutes. Chapter 14 – Criminal law /http://www.ncleg.net/gascripts/Statutes/StatutesTOC.pl?Chapter=0014
130. North Carolina Punishment Grids http://www.nccourts.org/Courts/CRS/Councils/spac/Punishment.asp
131. North Dakota Century Code. Title 12.1 – Criminal court /http://www.legis.nd.gov/cencode/t121.html
132. Official code of Georgia: Title 18 //http://web.lexis-nexis.com/research/retrieve?_m=6ed1f4601dc0f977193b41e6bab87cf3&_src=305984&svc=toc
133. Ohio revised Code. Title XXIX Crimes – Procedure //http://onlinedocs.andersonpublishing.com/oh/lpExt.dll?f=templates&fn=main-h.htm&cp=PORC
134. Ohio Criminal Sentencing Commission summaries http://www.sconet.state.oh.us/sentencing_commission/default.asp
135. Oklahoma Statutes. Title 21 – Crimes and punishments //http://www.lsb.state.ok.us/osstatuestitle.html
136. Oregon revised Statutes. Title 14, chapter 131 //http://www.leg.state.or.us/ors/131.html
137. Oregon Sentencing Guidelines http://www.ocjc.state.or.us/CJC/SG.shtml
138. Pennsylvania Sentencing Guidelines http://pcs.la.psu.edu/
139. State of Rhode Island General Laws. Title 11 - Criminal offences //http://www.rilin.state.ri.us/Statutes/TITLE11/INDEX.HTM
140. State of Washington Sentencing Guidelines http://www.sgc.wa.gov/PUBS/Adult_Manual/Manual_2006_SectionI.pdf
141. South Carolina Code of Laws. Title 16 – Crimes & offences //http://www.scstatehouse.net/code/statmast.htm
142. South Dakota Codified Laws: Statutory Titles. Title 22 /http://legis.state.sd.us/statutes/DisplayStatute.aspx?Type=Statute&Statute=22
143. Texas Penal Code. Title 3 – Punishments /http://tlo2.tlc.state.tx.us/statutes/pe.toc.htm
144. Texas Penal Code. Title 3 – Punishments http://tlo2.tlc.state.tx.us/statutes/pe.toc.htm
145. United States v. Blakely, 542 U.S. 296 (2004)
146. United States v. Booker (04-104) 543 U.S. 220 (2005)
147. Utah Code. Title 76 – Utah Criminal Code /http://le.utah.gov/~code/TITLE76/TITLE76.htm
148. Utah sentencing policy statements http://www.sentencing.utah.gov/Policy/IndetermSentPosition.pdf
149. U.S. Sentencing Commission, Supplementary Report on the Initial Sentencing Guidelines and Policy Statements. – Washington, DC. – 1987. – P. 18
150. United States Sentencing Guidelines Manual. 2006 Ed. – St. Paul: West Group Publishing Co., 2006. – 1545p.
151. Vermont Statutes. Title 13: Crimes & Criminal procedure /http://www.leg.state.vt.us/statutes/chapters.cfm?Title=13
152. Virginia Sentencing Guidelines http://www.vcsc.state.va.us/training/2006/What%27s%20New%202006.pdf
153. Wisconsin Sentencing Guidelines http://wsc.wi.gov/docview.asp?docid=3297
154. Allen F. The decline of rehabilitative ideal: penal policy and social purpose. – NY, 1981. – 112p.
155. Anderson J., Kling J., Stith K. Measuring inter-judge disparity before and after Federal Sentencing Guidelines. // J. L. & Econ. – 1999. – № 42. – P. 307
156. Becker G. Crime and Punishment: An Economic Approach // Journal of political economy. – 1968. – Р. 169-188
157. Beutler E. A look at the use of acquitted conduct in sentencing // Journal of criminal law & criminology. – 1998. – №88. – P. 443-479
158. Blumenson E. Recovering from Drugs and the Drug War: An Achievable Public Health Alternative // Gender, Race & Justice. – 2002, – №6. – P. 219-244
159. Bondenson U. Alternatives to imprisonment: Intentions and reality. – Westwiev Press, 1994. – 279p.
160. Brooks K. Sentencing Reform in Historical Context: The Progressive Vision of Sentencing Commissions. – NY., 2002. – 132p.
161. Cannon J., Devine F., Perazich J., Schwartz L., Truebner P. Law and tactics in sentencing. – Washington: Coiner Publications ltd, 1970. – 202p.
162. Cassel P. To severe? A defense of federal sentencing guidelines (and critique of federal mandatory minimums) // Stanford law review. – 2004. – №56. – P. 775-853
163. Cole K. The Federal Sentencing Guidelines: Ten Years Later: The Empty Idea of Sentencing Disparity // Nw. U.L. Rev. – 1997. – № 91. – P. 1331-1352.
164. Dawson R. The decision as to type, length, and conditions of sentence. – Boston-Toronto: Little, Brown & Co., 1969. – 428 p.
165. Dorsey E. Jr., Fairness & Efficiency in the Law of punitive damages // Southern Carolina Law rev. – 1982. – №56. – P. 1-78
166. Dressler J. Understanding of Criminal law. – NY.: LEXIS Publishing, 2000. – 598p.
167. Duff R. Punishment, communication and community. – Oxford: Oxford University Press, 2001. – 245 p.
168. Fact sheet: The impact of United States v. Booker on federal sentencing // Rept. of Department of justice. – Washington, 2006. – P. 1-3
169. Feeney T. Reaffirming the Rule of Law in Federal sentencing // Criminal justice ethics. – 2003. – №22. – P. 283-302
170. Fundamentals of sentencing theory. Essays in honour of A. Von Hirsch / Edited by Ashworth A., Wasik M. – Oxford: Clarendon Press, 1998. – 300 p.
171. Frankel M. Criminal sentences: Law without order. – NY.: Hill & Wang, 1972. – 124p.
172. Frase R., Tonry M. Sentencing in Western countries. – Oxford: Oxford University Press, 2001. – 440 p.
173. Gaylin Willard. Partial Justice: A study of bias in sentencing. – NY.: Vintage books, 1975. – 268p.
174. Heaney G. The reality of guideline sentencing: no end to disparity// American Criminal law rev. – 1991. – №28. – P. 219-241
175. Hofer P. Federal sentencing for violent and drug trafficking crimes involving firearmes: recent changes and prospects for improvement // American criminal law review. – 2000. – №37. – 34p.
176. Hofer P., Allenbaugh M. The reason behind the rules: finding and using philosophy of the federal sentencing guidelines // American Criminal Law Review. – 2003. – №40. – P. 768-891
177. H.R. REP. NO. 1017, 98th Congress, 2nd Session, at 93-94 (1984)
178. Huigens K. Rethinking the Penalty Phase //Arizona state Law journal. – 2000. – №32. – P. 1182 –1206
179. Karl T.W., Sager T. Are the Federal sentencing guidelines meeting Congressional purposes? : an empirical and case law analysis // Emory Law Journal. – 1991. – №40. – – P. 393-444
180. King R., Mauer M. Aging Behind Bars: “Three Strikes” Seven Years Later. – Washington, 2000. – 13p.
181. Kress J. Prescription for Justice: The theory and practice of sentencing guidelines. – Cambridge: Balling Publishing Co., 1980. – 358p.
182. Low P.W. Criminal law. – St. Paul: West Group Publishing, 1990. – 443p.
183. Luna E. Gridland: An allegorical critique of federal sentencing//Journal of criminal law and criminology. – 2005. – №96. – P. 566-581
184. Marvell T. Sentencing guidelines and prison population growth// Journal of Criminal Law and Criminology. – 1995. – №85. – P. 1043-1056
185. McLaughlin J. Reducing unjustified sentencing disparity //Yale Law Journal. – 1998. – №107. – P. 343-349
186. Miller M. Purposes at sentencing // South California law review. – 1992. – №66. – P. 413-448
187. Miller M., Wright R. Your Cheating Heart: The Long Search for Administrative Sentencing Justice. // Buffalo Criminal Law review. – 1999. – №2. – P. 723-763
188. Nagel Ilene. Structuring Sentencing Discretion: The New Federal Sentencing Guidelines // Criminal Law & Criminology. – 1990. – №82. – P. 873-907
189. Nagel S., Levy K. The average can be the optimum in determinate sentencing // University of Pittsburgh review. – 1981, –№ 2. – P. 605
190. O’Sullivan J. The Federal Sentencing Guidelines: Ten Years Later: In Defense of the U.S. Sentencing Guidelines’ Modified Real-offense System // Nw. U. L. Rev. – 1997. – №81. – P. 1348-1367
191. Rappaport A. Beyond Personhood and Autonomy: Moral Theory and the Premises of Privacy // Utah Law rew. – 2001, – P. 460-464
192. Rappaport A. The State of Severity. 12th Federal Sentencing Report. – NY, 1999. – 32p.
193. Rappaport A. Unprincipled Punishment: The U.S. Sentencing Commission’s Troubling Silence about the Purposes of Punishment // BUFFALO CRIMINAL LAW REVIEW. – 2004. – №6. – P. 1044-1122
194. Recidivism of prisoners released in 1994 // Bureau of Justice statistics report /By Langan P. & others. – Washington, DC., 2002
195. Reitz K. The enforseability of sentencing guidelines // Stanford law review. – 2005. – №58. – P. 632-691
196. Roberts J. The role of criminal record in federal sentencing guidelines //Criminal justice ethics. – 1994. – № 13. – P. 233-246
197. Rothman D. Sentencing Reform in Historical Perspective //Crime & delinquency. – 1983. – Р. 631-647
198. Rossi P., Berk R. Just Punishments: Federal Guidelines and Public Views Compared. 1997. – 210 р.
199. Schulhofer S. Assessing the Federal sentencing process: The problem is uniformity, not disparity // American criminal law review. – 1992. – №29. – P. 833-873
200. S. REP. NO. 613, 91st Cong., 1st Sess. 2 (1969)
201. S. 1437, 95th Cong., 1st Sess. (1977)
202. Sentencing Reform Act of 1984, Pub. L. No. 98-473, 98 Stat. 1837 (1984)
203. Senate Rep. No. 98-225. P.75
204. Spohn C. The sentencing decscions of black and white judges: Expacted and unexpected similarities // Law & Society Review. – 1990. – №24. – P.1197-1217
205. Stith K., Cabranes J. Fear of Judging: Sentencing Guidelines in the Federal Courts. – 1998. – P. 46-47
206. Stith K., Dunn K. A Second chance for sentencing reform: Establishing a sentencing agency in the judicial branch //Stanford law review. – 2005. – №58. – P. 141-163
207. Tonry M. The functions of sentencing and sentencing reform //Stanford law review. – 2005. – №58. – P. 1109-1041
208. United States Sentencing Commission: Fifteen years of guidelines sentences. // Prep. by Hofer P., Loeffler Ch. & others. – Washington, D.C. – 121 р.
209. Von Hirsch A. Doing Justice: The choice of punishments. – Boston, 1976. – 242p.
210. Weinstein I. Fifteen years after the federal sentencing revolution: how mandatory minimums have undermined effective and just narcotics sentencing //American criminal law review. – 2003. – №40.
211. Wright R. Fear of Judging: Sentencing guidelines in Federal courts // Yale Law Journal. – 1999. – №108. – P. 567-613