ПРОВАДЖЕННЯ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ, ПОВ’ЯЗАНЕ З МІЖНАРОДНИМИ ВІДНОСИНАМИ, ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Краткое описание

Зміст

ВСТУП .................................................................................................................................
РОЗДІЛ 1 ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО ВИКОНАННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДІЙ У ПОРЯДКУ НАДАННЯ МІЖНАРОДНОЇ (ВЗАЄМНОЇ) ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ...........................................................
1.1. Взаємозв’язок порядку провадження у кримінальних справах і міжнародного співробітництва у сфері кримінального судочинства ................
1.1.1. Правове регулювання порядку провадження у кримінальних справах, пов’язаного з міжнародними відносинами .......................................
1.1.2. Принципи міжнародного співробітництва у кримінальних справах
1.2. Види процесуальних дій, що проводяться у порядку надання міжнародної правової допомоги у кримінальних справах ..................................
1.3. Порядок зносин між державами з питань проведення процесуальних дій у порядку надання міжнародної правової допомоги у кримінальних справах.
1.4. Порядок підготовки судами і правоохоронними органами України клопотань про проведення процесуальних дій. .....................................................
1.5. Порядок виконання клопотань іноземних органів про проведення процесуальний дій на території України ................................................................
1.6. Процесуальні гарантії прав і свобод осіб при проведенні процесуальних дій у порядку надання міжнародної правової допомоги ......................................
РОЗДІЛ 2 ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО ПЕРЕЙНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПЕРЕСЛІДУВАННЯ ..........................................................................................................
2.1. Перейняття кримінального переслідування: поняття та класифікація .......
2.2. Процесуальний порядок передачі провадження у кримінальній справі органам іноземної держави .......................................................................................
2.3. Порядок перейняття кримінального переслідування компетентними органами України .......................................................................................................
2.4. Допустимість доказів, одержаних за законодавством іноземної держави.

РОЗДІЛ 3 ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО ВИДАЧІ (ЕКСТРАДИЦІЇ) ОСІБ, ЯКІ ВЧИНИЛИ ЗЛОЧИН ..........................................................................................................
3.1. Видача осіб, які вчинили злочин, у кримінальному процесі України: поняття і види ..............................................................................................................
3.2. Порядок звернення до іноземної держави про видачу обвинуваченого, підсудного чи засудженого .........................................................................................
3.3. Провадження щодо розгляду клопотань іноземної держави про видачу особи ...............................................................................................................................
3.4. Гарантії прав і свобод особи, видачу якої запитує іноземна держава .........
РОЗДІЛ 4 ПЕРЕДАЧА І ПРИЙНЯТТЯ ДЛЯ ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ .......................................................................................
4.1. Порядок передачі органам іноземних держав для виконання рішень у кримінальних справах, постановлених судами України .......................................
4.2. Визнання і виконання в Україні рішень у кримінальних справах, винесених судами іноземних держав ........................................................................
ВИСНОВКИ ..........................................................................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..........................................................................
ДОДАТКИ .............................................................................................................................

Вступ

Актуальність теми. З початку 90-х років ХХ століття Україна активізувала діяльність щодо укладення чи ратифікації міжнародних договорів у сфері міжнародного співробітництва у кримінальних справах. Сьогодні є підстави констатувати, що чинне кримінально-процесуальне законодавство України фактично відстає від рівня міжнародно-правової бази України у цій сфері. Воно залишилось майже незмінним ще з радянських часів. В той же час загальновідомо, що ефективність виконання міжнародних зобов’язань залежить від наявності дієвого механізму реалізації норм міжнародних договорів. Це зумовлює необхідність якісно нового підходу до побудови національного законодавства, що, звичайно ж, передбачає первинне глибоке наукове осмислення процесуальних проблем міжнародного співробітництва у кримінальних справах.
Останні декілька років йде активний процес підготовки нового Кримінально-процесуального кодексу України, який має врегулювати також особливості провадження у справах, розслідування чи судовий розгляд яких неможливі без плідної співпраці двох і більше держав. Попри це комплексне монографічне дослідження цих проблем у вітчизняній науці кримінального процесу не здійснювалось, хоч окремі аспекти цієї проблематики вивчались ще науковцями дореволюційної Росії.
Необхідно відзначити важливість для зазначеної сфери наукових праць таких вчених-юристів дореволюційної Росії як Ф. Мартенса, І. Фойницького, Н. Таганцева, Є. Сімсона, Е. Шостака. В радянський період окремі питання міжнародного співробітництва у сфері кримінального судочинства розглядали О. Бастрикін, Л. Галенська, Р. Валєєв, В. Зімін, В. Звірбуль, І. Карпець, Е. Ляхов, С. Мокринський, Н. Шаргородський, В. Панов, І. Павлова, Б. Реутт та інші. Вагомий вклад внесли також російські науковці пострадянського періоду. Зокрема, проблеми міждержавної взаємодії у кримінальних справах досліджувались П. Бірюковим, В. Волженкіною, О. Волеводзом, М. Мілінчук, Н. Маришевою, Є. Мельниковою, Р. Каламкаряном, І. Лукашуком, Н. Наумовим, В. Овчинським, С. Єркеновим, Н. Костенком та іншими.
В Україні процесуальні особливості міжнародного співробітництва у кримінальних справах досліджували Ю. Аленін, Ю. Грошевий, М. Михеєнко, В. Маляренко, О. Михайленко, П. Біленчук, О. Виноградова, М. Дьоміна, А. Кофанов, М. Пашковський, С. Кравчук, О. Гогусь, А. Мацко, В. Тертишник, А. Сизоненко, С. Лихова, М. Свистуленко, Т. Гавриш, М. Смирнов та інші.
Втім в Україні наукові дослідження у цієї сфері процесуальних відносин носять вибірковий характер. Так, за межами наукових інтересів, фактично, опинились питання перейняття кримінального переслідування, виконання іноземних судових рішень у кримінальних справах. Крім того норми проекту КПК України, зокрема Розділу ХІІ “Провадження у кримінальних справах, пов’язане з міжнародними відносинами”, потребують детального наукового аналізу під кутом зору їх відповідності міжнародно-правовим стандартам, що закріплені у міжнародних договорах України про правову допомогу. Все наведене безперечно вказує на актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри кримінального процесу та криміналістики Львівського національного університету імені Івана Франка за темою “Проблеми захисту прав та законних інтересів особи у кримінальному процесі в умовах його реформування”, затвердженої наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка № Н-239 від 16.04.2003 року (номер державної реєстрації 0103U005941).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у виявленні особливостей порядку розслідування і судового розгляду кримінальної справи, чи виконання рішення суду у справі, що обумовлені необхідністю співпраці держав у боротьбі зі злочинністю, а також вирішення на цій основі низки теоретичних і практичних проблем, що випливають з відмінностей національного законодавства і міжнародних договорів, та розробка пропозицій щодо усунення прогалин чинного законодавства України, а тим самим підвищення ефективності процесуальної діяльності, пов’язаної з міжнародними відносинами у сфері боротьби зі злочинністю.
Досягнення поставленої мети вимагає вирішення наступних завдань:
- проаналізувати міжнародну договірно-правову базу України, вітчизняне і зарубіжне процесуальне законодавство окремих країн з питань міжнародного співробітництва щодо розслідування і вирішення кримінальних справ, виконання вироків судів;
- дослідити природу міжнародної правової допомоги у кримінальних справах і її взаємозв’язок з міжнародним співробітництвом у кримінальному судочинстві;
- охарактеризувати основні напрямки міжнародного співробітництва з питань кримінального судочинства;
- дослідити правовий механізм взаємодії судів і правоохоронних органів з компетентними установами інших держав, щодо вирішення завдань кримінального судочинства;
- дослідити механізм виконання в Україні клопотань іноземних органів про надання правової допомоги;
- виявити закономірності оцінки доказів, одержаних згідно законодавства іноземної держав;
- з’ясувати зміст і об’єм процесуальних гарантій прав учасників процесуальної діяльності, пов’язаної з наданням міжнародної правової допомоги у кримінальних справах.
Об’єктом дослідження є нормативно-правова база і діяльність судів і правоохоронних органів України у сфері міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю та відносини, що виникають при цьому.
Предмет дослідження охоплює норми міжнародно-правових актів, вітчизняного і зарубіжного законодавства з питань міжнародного співробітництва у розслідуванні, вирішенні кримінальних справ і виконанні рішень судів, практика їх реалізації, теоретичні дослідження, що проводились з цієї проблематики, проект КПК України, що прийнятий у першому читанні Верховною Радою України, матеріали кримінальних справ (147), пов’язаних з підготовкою і виконанням клопотань про надання міжнародної правової допомоги у сфері кримінального судочинства.
Методи дослідження. З метою одержання достовірних наукових результатів у дисертаційному дослідженні використано систему принципів, прийомів та підходів, яка базується на філософських, загальнонаукових і спеціальних методах.
Виходячи з логічного підходу (основними прийомами якого є аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія), розмежовано такі правові категорії як міжнародне співробітництво і міжнародна правова допомога у кримінальних справах, проведено аналіз наукових позицій щодо поняття і видів міжнародної правової допомоги у кримінальних справах, на основі чого було визначено належність міжнародної правової допомоги до інститутів кримінально-процесуального права; виділено її риси і дано власне визначення; розмежовано види правової допомоги між собою, а також з іншими подібними категоріями. Для розкриття динаміки розвитку інституту міжнародної правової допомоги у кримінальних справах, і її конкретних видів (видачі осіб, перейняття кримінального переслідування) використовувався конкретно-історичний метод.
Із спеціальних методів дослідження в роботі бути застосовані: порівняльно-правовий, який дозволив на основі співставлення норм міжнародних договорів, національного і зарубіжного законодавства виявити прогалини у внутрішньодержавному правовому регулюванні порядку проведення процесуальних дій, перейняття кримінального переслідування, видачі осіб, визнання і виконання судових рішень у кримінальних справах; застосування системного методу дало змогу виявити внутрішні зв’язки між загальним порядком провадження у кримінальних справах і особливими процедурами перейняття кримінального переслідування, видачі осіб, а також між окремими формами міжнародного співробітництва, що сприяло визначенню їх місця та призначення у сфері боротьби зі злочинністю; статистичний метод використовувався для аналізу і узагальнення емпіричної інформації, що стосується теми дослідження; при побудові проектів норм, що мали б усунути виявлені недоліки чинного законодавства, застосовувався метод моделювання; соціологічні методи, зокрема вивчення матеріалів кримінальних справ (147), пов’язаних з підготовкою чи виконанням клопотань про надання міжнародної правової допомоги, інтерв’ювання суддів, працівників органів прокуратури і Міністерства юстиції України, - при дослідженні однорідних явищ правозастосовчої практики компетентних українських органів.
Новизна одержаних результатів. Робота є однією з перших в Україні, в якій досліджуються особливі кримінальні процедури взаємодії з судовими і правоохоронними органами іноземних держав, без застосування яких в окремих випадках неможливе виконання завдань кримінального судочинства. У роботі вперше дано системний аналіз всіх процесуальних форм співробітництва у сфері кримінального судочинства, обґрунтовано ряд нових положень та висновків, що доповнюють традиційні підходи до розуміння кримінально-процесуальної діяльності і розширюють понятійний апарат науки кримінального процесу, запропоновано концептуальний підхід до вивчення проблем міжнародної правової допомоги.
За результатами проведеного комплексного дослідження на захист виносяться такі найбільш значущі положення, що відповідають вимогам наукової новизни:
- проведено співставлення широкого і вузького розуміння “міжнародної правової допомоги у кримінальних справах” з позиції науки кримінального процесу і розвинуто положення про доцільність використання цього терміну у його широкому значенні;
- визначено систему спеціальних принципів міжнародного співробітництва у кримінальних справах;
- запропоновано врегулювати у новому КПК України порядок визначення допустимості екстериторіального застосування іноземного процесуального закону при виконанні процесуальних дій на території України, а також порядок допуску і статус представника зацікавленого іноземного органу;
- визначено поняття “перейняття кримінального переслідування” та проведено класифікацію його видів;
- сформульовано умови та підстави передачі кримінального переслідування органам іноземної держави;
- запропоновано розширити процесуальні гарантії прав обвинуваченого, потерпілого, цивільних позивача і відповідача, надавши їм право заперечувати проти передачі кримінального переслідування, рішення про що приймаються слідчим одноособово;
- дістало подальший розвиток положення про недопустимість використання доказів, одержаних органом іноземної держави у порядку, що не забезпечує додержання основних прав людини;
- запропоновано класифікацію видачі осіб за декількома критеріями, які дозволяють краще пізнати правову природу цього інституту міжнародної правової допомоги;
- виявлено невідповідність процедури видачі особи за українським законодавством засадам кримінального судочинства (змагальність, забезпечення права на захист, забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження рішення і т.д.) і основним стандартам у галузі прав людини;
- обґрунтовано положення, що правовою підставою тримання під вартою на території України особи, яка підлягає видачі, є рішення відповідного іноземного суду, а також наголошено на необхідності врегулювання у новому КПК України питання про зарахування строку тримання під вартою за кордоном до терміну попереднього ув’язнення в Україні;
- виявлено прогалини у регулюванні питань, пов’язаних з визнанням і виконанням рішень іноземних судів у кримінальних справах, оскільки і чинне законодавство і проект КПК України обмежуються, як правило, порядоком передачі засуджених у державу їх громадянства для відбування покарання;
- визначено вимоги щодо змісту клопотання про визнання і прийняття до виконання судового рішення у кримінальних справі, а також перелік обов’язкових додатків до нього.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертації положення і висновки є внеском у розвиток уявлень про процесуальну природу міжнародної (взаємної) правової допомоги у кримінальних справах та її видів, про особливості провадження у справах в порядку перейняття кримінального переслідування, про видачу осіб і виконання рішень іноземних судів у кримінальних справах. Вони можуть бути використані для вдосконалення офіційного проекту Кримінально-процесуального кодексу України в частині провадження у кримінальних справах, пов’язаних з наданням міжнародної правової допомоги, у підготовці проектів постанов Пленуму Верховного Суду України з питань застосування процесуального законодавства під час розслідування чи розгляду кримінальних справ за участю іноземного елементу, у рекомендаціях для практичних працівників щодо підготовки чи виконання міжнародних клопотань.
Положення дисертації використовуються у навчальному процесі при викладанні відповідних тем з курсів “Кримінально-процесуальне право України”, “Міжнародна правова допомога і співробітництво у кримінальних справах”, а також можуть слугувати підґрунтям для подальших наукових досліджень з проблем особливостей розслідування і судового розгляду кримінальних справ, чи виконання судових рішень, що пов’язані із застосуванням механізмів міжнародного співробітництва.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювались на науково-практичних конференціях: VIII–X регіональних науково-практичних конференціях “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (лютий 2002, 2003, 2004 рр. м. Львів), науковій конференції “Проблеми державотворення та захист прав людини в Україні” (7-8 квітня 2001 р., Національний університет “Острозька академія”, м. Острог), регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (квітень 2001, 2002 рр., м. Івано-Франківськ); міжвузівській науково-практичній конференції “Актуальні питання реформування правової системи України” (21-22 травня 2004 р., м. Луцьк); на міжнародних семінарах: “Застосування міжнародних договорів: актуальні питання надання/отримання правової допомоги” (квітень 2003 р., м. Львів); “Актуальні проблеми надання правової допомоги та напрямки вдосконалення договірно-правової бази у цій сфері” (грудень 2003 р., м. Київ), а також на кафедрі кримінального процесу та криміналістики юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені у дев’яти наукових працях, п’ять з яких опубліковані у фахових виданнях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Завершуючи розгляд особливостей провадження у кримінальних справах, що пов’язані із використанням процесуальних форм міжнародного співробітництва, не можемо ще раз не звернути увагу на комплексний правовий характер цих інституцій. У зв’язку з одним кримінальним провадженням фактично виникають два види правовідносин: кримінально-процесуальні і міжнародні. В цій роботі було зроблено спробу вичленити і зупинитись, власне, на процедурних проблемах, що вимагають вирішення у Кримінально-процесуальному кодексі України, втім повністю абстрагуватись від питань міжнародного права теж неможливо, а тому частково вони розглядались у цій роботі.
Отож, основними науковими результатами дисертаційного дослідження є:
1. Аналіз різноманітних визначень поняття “міжнародна правова допомога у кримінальних справах” дозволяє твердити про наявність двох наукових підходів до його трактування: широкого і вузького. Видається, є більше підстав розглядати цей термін у широкому значенні, тобто як – врегульовану, чинними для України, міжнародними актами (договорами, конвенціями та ін.) та/або кримінально-процесуальним законодавством України діяльність компетентних українських органів, що полягає у зверненні до установ іноземної держави з проханням вчинити конкретні дії чи здійсненні в Україні на їх прохання дій, що покликані сприяти розслідуванню, розгляду чи вирішенню кримінальної справи, а також виконанню судових рішень, постановлених у кримінальних справах.
2. Міжнародне співробітництво у кримінальних справах здійснюється з дотриманням спеціальних принципів, що притаманні тільки йому, а зокрема:
1) взаємність;
2) повага і дотримання суверенітету, безпеки держав, що співпрацюють у кримінальних справах;
3) поступка частиною суверенітету державами-учасницями міжнародного договору;
4) несуперечність прохання про надання міжнародної правової допомоги принципам законодавства держави, що виконує його;
5) реалізація умов договору шляхом застосування національного законодавства;
6) визначеність нормами міжнародного договору порядку звернення, меж і форм міжнародного співробітництва;
7) обмеження дії і застосування міжнародного договору територіями держав-учасниць;
8) взаємне визнання дійсності (юридичної сили) судово-слідчих та інших офіційних документів державами-учасницями міжнародного договору;
9) принцип “подвійної кримінальності”.
3. З огляду на праве регулювання цієї сфери підзаконними нормативно-правовими актами окремих відомств, варто відзначити недосконалість і неповноту відомчого регулювання. Невирішеними залишаються питання про зарахування строків перебування під вартою, допустимість доказів, що отримані іноземним органом, тощо. А головне, визначений у інструкціях порядок надання правової допомоги не закріплює важливих процесуальних гарантій прав зацікавлених осіб (насамперед, потерпілого та особи, яка підлягає видачі).
4. Вивчення практики передачі-прийняття клопотань іноземних органів свідчить, що сформувалося три рівні взаємодії державних органів різних країн:
- дипломатичний (через Міністерство зовнішніх справ);
- централізований (через Міністерство юстиції чи Генеральну прокуратуру );
- децентралізований (на рівні зацікавлених територіальних органів).
У майбутньому, першість повинна належати, власне, останньому з наведених шляхів, що дозволить забезпечити швидкість виконання клопотання.
5. Аналіз умов міжнародних договорів дозволяє визначити перейняття кримінального переслідування – як врегульовану міжнародними договорами (конвенціями) і національним законодавством діяльність уповноважених органів однієї держави, що полягає у передачі кримінальної справи щодо злочину, який був скоєний на її території, компетентним органам іншої держави, а також діяльність останніх, спрямована на задоволення клопотання відповідної іноземної установи – прийняття справи для її провадження згідно власного законодавства у зв'язку з вчиненням злочину особою, яка підпадає під кримінальну юрисдикцію приймаючої держави.
6. З огляду на відсутність законодавчо визначених підстав передачі кримінального переслідування, у новому КПК України варто було б зазначити, що вона здійснюється, якщо наявні у справі дані вказуватимуть на:
1. неможливість провадження у кримінальній справі за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, який перебуває поза межами України, явку якого неможливо забезпечити;
2. невизнання чи відмову іноземної держави виконати вирок винесений в Україні;
3. кращі можливості встановлення істини у кримінальній справі;
4. можливість швидшої соціальної реабілітації особи в іноземній державі у випадку її засудження.
Матеріали кримінальної справи можуть бути направлені для подальшого розслідування іноземному органу, якщо в справі виконано в повному обсязі всі слідчі дії, виконання яких можливе на території України.
7. Докази, добуті іноземними органами, безумовно повинні відповідати вимогам щодо їх допустимості, що висуваються законодавством цієї держави. Проте відповідність доказу цим вимогам повинна припускатись, доки сторони кримінального процесу не доведуть протилежне. Поряд з цим, вважаємо, що у кримінальному процесі України їх оцінка повинна узгоджуватись з положеннями КПК України і міжнародних договорів з прав людини, з урахуванням особливостей порядку їх збирання.
8. На основі системного аналізу різноманітних дефініцій “видачі особи” приходимо до висновку, що – це діяльність компетентних органів, що базується на загальновизнаних принципах міжнародного права, нормах міжнародних договорів і внутрішньодержавного законодавства, в ході якої держава, у випадку, якщо вона потерпіла від злочину чи він був вчинений на її території або ж її громадянином, запитує і отримує обвинуваченого, підсудного чи засудженого з держави, на території якої він знаходиться, з метою притягнення до кримінальної відповідальності чи виконання вироку, або ж розглядає заявлене клопотання іноземної держави і передає запитувану особу.
9. Існуюча в Україні, процедура видачі особи іноземній державі не забезпечує реалізацію принципів кримінального судочинства, таких як змагальність, недоторканність особи, забезпечення особі права на захист, оскільки це не можливо досягнути при адміністративній організації розгляду клопотання про видачу. У зв’язку з чим не можна не відзначити переваг проекту КПК, який переходить на судову модель вирішення питання про екстрадицію.
Окрім того за чинним законодавством України єдиною можливістю оспорити законність і обґрунтованість рішення про видачу залишається порядок оскарження рішень державних органів у сфері управлінської діяльності, визначений главою 31-А ЦПК України. Проте такий порядок оскарження рішення про видачу особи є неприйнятним, оскільки виходить за рамки цивільного процесу.
10. З огляду на відсутність у вітчизняній юридичній літературі визначення “передачі-прийняття до виконання рішень іноземного суду у кримінальних справах” як однієї з форм міжнародного співробітництва, то ми розумітимемо під цим – врегульовану міжнародними договорами і кримінально-процесуальним законодавством України діяльність компетентних українських органів щодо передачі для виконання органам інших держав судового рішення, яким завершено розгляд по-суті, порушеної в Україні, кримінальної справи, а також звернення до виконання на території України рішень іноземних судів у кримінальних справах шляхом застосування, передбачених Кримінальним кодексом України, примусових заходів виконання, що здійснюється з метою сприяти вирішенню завдань кримінального судочинства чи швидкому виправленню засуджених.
11. Негайного законодавчого вирішення потребує порядок судового розгляду питань, що виникають у зв’язку з виконанням рішення іноземного суду у кримінальних справах, оскільки ні чинний КПК України, ні Інструкція про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства 1999 року не містять відповідних процесуальних норм. Відтак, залишаються невизначеними строки проведення судового засідання, його учасники (прокурор, засуджений чи його захисник), рішення, що повинен прийняти суд, його зміст і порядок оскарження.
Тому єдиним виходом з цієї ситуації, на сьогодні, залишається застосування аналогії закону, зокрема норм, що визначають порядок розгляду питань на стадії виконання вироку, ухвали (постанови) суду чи судді.

Список використаних джерел

Нормативно-правові акти.

Міжнародно-правові акти України:
1. Конвенция о праве международных договоров от 23.05.1969 г. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба зі злочинністю та взаємна правова допомога (книга 1). Збірник документів. – К.: Юрінком, 1996. – 1184с.
2. Конвенція про незастосування строку давності до військових злочинів і злочинів проти людства від 26.11.1968 року // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба зі злочинністю та взаємна правова допомога (книга 1). Збірник документів. – К.: Юрінком, 1996. – 1184 с.
3. Венская конвенция о консульских сношениях от 24.04.1963 г. // Кримінально-процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами / За відп. ред. Шибіко В.П. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 840 с.
4. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року і Протокол до неї 1997 року // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000.
5. Конвенция о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголовным делам от 07.10.2002 г. // Прокурорская и следственная практика. – 2002. - №3-4. – С.10-59.
6. Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах 1972р. // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.
7. Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 року і Додатковий протокол до неї 1978 року. // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.
8. Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 р., Додатковий протокол 1975 року і Другий додатковий протокол 1978 до Конвенції // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.
9. Европейская конвенция о международной действительности судебных решений по уголовным делам от 28 мая 1970 года // Міжнародне співробітництво України у правовій сфері. – Львів: Кальварія, 2001. – 562с.
10. Конвенція про передачу засуджених осіб 1983 року // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.
11. Європейська конвенція про нагляд за умовно засудженими або умовно звільненими правопорушниками 1964 року // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.
12. Конвенция о передаче лиц, осужденных к лишению свободы, для отбывания наказания в государстве, гражданами которого они являются, 1978 года // Сборник международных договоров Российской Федерации по оказанию правовой помощи – М.: Спарк, 1996. – 616 c.
13. Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом 1990 р. // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.
14. Конвенция о передаче лиц, страдающих психическими расстройствами для проведения принудительного лечения от 28 марта 1997 года // Міжнародне співробітництво України у правовій сфері. – Львів: Кальварія, 2001. – 562с.
15. Конвенция о передаче осужденных к лишению свободы для дальнейшего отбывания наказания то 6 марта 1998 года // Табалдиева В.Ш. Международное сотрудничество в сфере уголовного судопроизводства: Учеб. пособие. – М.: Изд-во Московского психолого-социального института; Воронеж: Изд-во НПО «МОДЕК», 2004. – 192 с.
16. Конвенція про запобігання і покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, в тому числі міжнародних агентів 1973 р. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба зі злочинністю та взаємна правова допомога (книга 1). Збірник документів. – К.: Юрінком, 1996. – 1184с.
17. Конвенция о пресечении преступления апартеида и наказания за него от 30.11.1973 г. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба зі злочинністю та взаємна правова допомога (книга 1). Збірник документів. – К.: Юрінком, 1996. – 1184 с.
18. Конвенция о борьбе с торговлей людьми и эксплуатацией проституции третьими лицами от 21.03.1949 // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба зі злочинністю та взаємна правова допомога (книга 1). Збірник документів. – К.: Юрінком, 1996. – 1184 с.
19. Единая конвенция о наркотических средствах 1961 года с поправками, внесенными в нее в соответствии с Протоколом 1972 года о поправках к Единой конвенции о наркотических средствах 1961 г. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба зі злочинністю та взаємна правова допомога (книга 1). Збірник документів. – К.: Юрінком, 1996. – 1184с.
20. Конвенция против пыток и других жестоких, бесчеловечных или унижающих достоинство видов обращения и наказания от 10.12.1984 г. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба зі злочинністю та взаємна правова допомога (книга 1). Збірник документів. – К.: Юрінком, 1996. – 1184с.
21. Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства 1988 р. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба зі злочинністю та взаємна правова допомога (книга 1). Збірник документів. – К.: Юрінком, 1996. – 1184 с.
22. Договор между СССР и Народной Республикой Албанией об оказании правовой помощи по гражданским, семейно-брачным и уголовным делам 1958 г. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба зі злочинністю та взаємна правова допомога (книга 1). Збірник документів. – К.: Юрінком, 1996. – 1184 с.
23. Договор между СССР и Социалистической Республикой Вьетнам о правовой помощи по гражданским, семейным и уголовным делам 1981 г. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба зі злочинністю та взаємна правова допомога (книга 1). Збірник документів. – К.: Юрінком, 1996. – 1184с.
24. Договор между СССР и Республикой Куба о правовой помощи по гражданским, семейным и уголовным делам 1984 г. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба зі злочинністю та взаємна правова допомога (книга 1). Збірник документів. – К.: Юрінком, 1996. – 1184 с.
25. Договор между СССР и Венгерской Народной Республики об оказании правовой помощи по гражданским, семейным и уголовным делам 1958 г. // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.
26. Договор между СССР и Финляндской Республикой о правовой защите и правовой помощи по гражданским, семейным и уголовным делам 1978 г. // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.
27. Договор между СССР и Алжирской Народной Демократической Республики о взаимном оказании правовой помощи 1983 г. // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.
28. Договор между СССР и Республикой Кипр о правовой помощи по гражданским и уголовным делам 1986 г. // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.
29. Договір між СРСР і Народною республікою Болгарія про правову допомогу в цивільних, сімейних і кримінальних справах // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба зі злочинністю та взаємна правова допомога (книга 1). Збірник документів. – К.: Юрінком, 1996. – 1184 с.
30. Договір між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.
31. Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993р. // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.
32. Договір між Україною і Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних і кримінальних справах 1992р. // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.
33. Договір між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993р. // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.
34. Договір між Україною та Монголією про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1995 р. // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.
35. Договір між Україною і Естонською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1995р. // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.
36. Договір між Україною Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових і кримінальних справах 1995р. // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.
37. Договір між Україною і Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах 1995р. // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.
38. Договір між Україною і Канадою про взаємодопомогу у кримінальних справах 1996 р. // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.
39. Угода між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії про арешт і конфіскацію доходів та знарядь, пов’язаних зі злочинною діяльністю, за винятком незаконного обігу наркотиків 1996 р. // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.
40. Угода між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії про надання взаємодопомоги у боротьбі з незаконним обігом наркотиків 1996 р. // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.
41. Договір між Україною та Сполученими Штатами Америки про взаємну правову допомогу у кримінальних справах 1998 р. // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.
42. Договір між Україною та Китайською Народною Республікою про екстрадицію 1998 року. // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.
43. Договір між Україною і Соціалістичною Республікою В’єтнам про правову допомогу і правові відносини в цивільних і кримінальних справах 2000 р. // Міжнародне співробітництво України у правовій сфері. – Львів: Кальварія, 2001. – 562с.
44. Договір між Україною і Грузією про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання 1997 року// Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.
45. Договір між Україною та Азербайджанською Республікою про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання 1997 року// Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.
46. Договір між Україною та Республікою Узбекистан про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання 1998 року// Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.
47. Договір між Україною і Китайською Народною Республікою про передачу засуджених для відбування покарання від 21.07.2001 року // Міжнародні договори України про правові відносини та правову допомогу: У 2 т. / редкол.: Л.М.Гобунова та ін. – К.: “Ін Юре”, 2004. – Т.1: Двосторонні договори – 368 с.
48. Договір між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про взаємну правову допомогу у кримінальних справах від 16.01.2002 року.
49. Договір між Україною та Республікою Індія про взаємну правову допомогу в кримінальних справах від 03.10.2002 року // Міжнародні договори України про правові відносини та правову допомогу: У 2 т. / редкол.: Л.М.Гобунова та ін. – К.: “Ін Юре”, 2004. – Т.1: Двосторонні договори – 368 с.
50. Соглашение между Генеральными прокурорами государств-участников Протокола к Конвенции о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголовным делам от 22.01.1993 года о порядке сношений компетентных учреждений при выполнении процессуальных и иных действий по уголовным делам // Міжнародне співробітництво України у правовій сфері. – Львів: Кальварія, 2001. – 562с.
51. Угода про правову допомогу та співробітництво між Генеральною прокуратурою України і Генеральною прокуратурою Литовської Республіки від 08.12.1992 р. // Прокуратура в Україні: Правові основи Організаційні засади. Прокурор у судочинстві. Прокурорський нагляд. Міжнародне співробітництво: Зб. нормат. Актів / Від ред. М.О. Потебенько/. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 400с.
52. Меморандум порозуміння між Генеральною прокуратурою України і Міністерством юстиції Сполучених Штатів Америки про співпрацю в переслідуванні нацистських воєнних злочинів від 26.08.1993 р. // Прокуратура в Україні: Правові основи Організаційні засади. Прокурор у судочинстві. Прокурорський нагляд. Міжнародне співробітництво: Зб. нормат. Актів / Від ред. М.О. Потебенько/. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 400с.
53. Угода між Генеральною прокуратурою України і Міністерством юстиції Республіки Польща на виконання статті 3 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24 травня 1993 (від 10.11.1998 р.) // Прокуратура в Україні: Правові основи Організаційні засади. Прокурор у судочинстві. Прокурорський нагляд. Міжнародне співробітництво: Зб. нормат. Актів / Від ред. М.О. Потебенько/. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 400с.
54. Меморандум про співробітництво між Генеральною прокуратурою України і Федеральною прокуратурою Швейцарської Конфедерації в боротьбі з організованою злочинністю і відмиванням доходів від 28.02.2000 р. // Прокуратура в Україні: Правові основи Організаційні засади. Прокурор у судочинстві. Прокурорський нагляд. Міжнародне співробітництво: Зб. нормат. Актів / Від ред. М.О. Потебенько/. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 400с.
55. Угода про правову допомогу і співробітництво між Генеральною прокуратурою України і Прокуратурою Республіки Грузія від 04.07.1994 р. // Прокуратура в Україні: Правові основи Організаційні засади. Прокурор у судочинстві. Прокурорський нагляд. Міжнародне співробітництво: Зб. нормат. Актів / Від ред. М.О. Потебенько/. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 400с.
56. Угода про правову допомогу і співробітництво між Генеральною прокуратурою України і Прокуратурою Республіки Бєларусь від 30.07.1993 р. // Прокуратура в Україні: Правові основи Організаційні засади. Прокурор у судочинстві. Прокурорський нагляд. Міжнародне співробітництво: Зб. нормат. Актів / Від ред. М.О. Потебенько/. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 400с.
57. Соглашение о сотрудничестве министерств внутренних дел в сфере борьбы с организованной преступностью 1992 г. // Биленчук П.Д., Еркенов С.Е., Кофанов А.В. Транснациональная преступность: состояние и трансформация. – К.: Атика, 1999. – 272с
58. Типовое соглашение о передаче уголовного судопроизводства. Принято резолюцией Генеральной Ассамблеи ООН от 14.12.1990 г. // Панов В.П. Международное уголовное право. Учебное пособие. – М.: Инфра-М, 1997. – 320с.
59. Типовой договор о выдаче. Принят резолюцией № 45/116 Генеральной Ассамблеи ООН. // Международно-правовые аспекты экстрадиции. Сборник документов. – М.: Юридическая литература, 2000. – 320с.
60. Типовой договор о взаимной помощи в области уголовного правосудия. Принят резолюцией № 45/117 Генеральной Ассамблеи ООН. // Международный обзор уголовной политики. – Нью-Йорк, 1995, №45-46.

Нормативно-правові акти України:
61. Конституція України. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України. – 1996. – 51с.
62. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 240с.
63. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К.: Атіка, 2001. – 208 с.
64. Кримінально-виконавчий кодекс України: Офіц. видання. – К.: “Ін Юре”, 2004. – 208 с.
65. Закон України від 29 червня 2004 року № 1906- ІV “Про міжнародні договори України”. // Голос України вiд 03.08.2004. - № 142
66. Закон України від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ “Про громадянство” // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – ст.65.
67. Закон України від 29 листопада 2001 року № 2860-III “Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів” // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 10. – ст.76.
68. Закон України від 21 червня 2001 року № 2557-ІІІ “Про біженців” // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 47. – ст.250 ( Із змінами, внесеними згідно із Законом № 662-IV (662-15) від 03.04.2003, ВВР, 2003, № 27, ст.209).
69. Закон України від 20 березня 2003 року № 638-IV “Про боротьбу з тероризмом” // Голос України. - № 77 від 22.04.2003 року.
70. Закон України від 07 лютого 2002 року № 3018-ІІІ “Про судоустрій України”. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 64с.
71. Закон України від 16 січня 1998 року № 44/98-ВР “Про ратифікацію Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 рік, та Додаткового протоколу 1978 року до Конвенції” // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.
72. Закон України від 16 січня 1998 року № 43/98-ВР “Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 рік, Додаткового протоколу 1975 року та Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції” // Відомості Верховної Ради, - 1998.- № 23 - ст.129 (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 1299-XIV ( 1299-14 ) від 15.12.99, ВВР 2000, №1, ст.4).
73. Закон України від 22 вересня 1995 року № 337/95-ВР “Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах, 1972 рік” // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.
74. Закон України від 26 вересня 2002 року № 172-IV “Про ратифікацію Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків” // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №46. - ст. 343.
75. Закон України від 21 жовтня 1999 року N 1184-XIV “Про ратифікацію Договору між Україною та Китайською Народною Республікою про екстрадицію” // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.
76. Закон України від 22 травня 2003 року № 889-IV “Про податок з доходів фізичних осіб” (Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1344-IV (1344-15) від 27.11.2003, ВВР, 2004, № 17-18, ст.250; № 1594-IV ( 1594-15 ) від 04.03.2004, ВВР, 2004, № 25, ст.345; № 1801-IV ( 1801-15 ) від 17.06.2004; № 1780-IV ( 1780-15 ) від 15.06.2004 ) // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №37. – ст.308.
77. Висновок Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України про надання висновку щодо відповідності Конституції України Римського Статуту Міжнародного кримінального суду (справа про Римський Статут) від 11.07.2001 року № 3-в / 2001 // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. - №4. – с.35-44
78. Консульський статут України. Затверджено Указом Президента України № 127/94 від 02.04.1994 р.
79. Інструкція про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства. Затверджено наказом Міністра юстиції України Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Miнicтepcтвa внутрішніх справ України, Bepxoвнoro Суду України, Державної податкової адмiнiстрації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 29 червня 1999 року № 43/5/22/103/512/326/73 // Прокуратура в Україні: Правові основи Організаційні засади. Прокурор у судочинстві. Прокурорський нагляд. Міжнародне співробітництво: Зб. нормат. Актів / Від ред. М.О. Потебенько/. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 400с.
80. Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів. Затверджено наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Держкомкордону України, Державної митної служби України, державної податкової адміністрації України від 9 січня 1997 року № 3/1/2/5/2/2 // Прокуратура в Україні: Правові основи Організаційні засади. Прокурор у судочинстві. Прокурорський нагляд. Міжнародне співробітництво: Зб. нормат. Актів / Від ред. М.О. Потебенько/. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 400с.
81. Інструкція про порядок підготовки, передачі та виконання органами прокуратури України звернень про правову допомогу у кримінальних справах. Затверджено наказом Генерального прокурора України від 29.12.1998 року // Прокуратура в Україні: Правові основи Організаційні засади. Прокурор у судочинстві. Прокурорський нагляд. Міжнародне співробітництво: Зб. нормат. Актів / Від ред. М.О. Потебенько/. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 400с.
82. Інструкція про порядок підготовки, передачі та виконання органами прокуратури України звернень про правову допомогу у кримінальних справах. Затверджено наказом Генерального прокурора України № 8/1 від 28.10.2002 року // Довідник прокурора: законодавчі та відомчі акти з питань прокурорської діяльності / Довід. видання. – Упоряд.: Є.П. Бурдоль, О. В. Коваленко; Відп. ред. І.В. Дріжчаний. – К.: Видавнича компанія “Воля”, 2003. – 448 с.
83. Наказ Генерального прокурора України №8 від 28.10.2002 року “Про організацію роботи органів прокуратури України а галузі міжнародного співробітництва і правової допомоги” // Довідник прокурора: законодавчі та відомчі акти з питань прокурорської діяльності / Довід. видання. – Упоряд.: Є.П. Бурдоль, О. В. Коваленко; Відп. ред. І.В. Дріжчаний. – К.: Видавнича компанія “Воля”, 2003. – 448 с.
84. Наказ Генерального прокурора України № 9гн від 07.05.2004 року “Про організацію роботи органів прокуратури України а галузі міжнародного співробітництва і правової допомоги”.
85. Інструкція про порядок підготовки, передачі та виконання органами прокуратури України звернень про правову допомогу у кримінальних справах. Затверджено наказом Генерального прокурора України № 9гн від 07.05.2004 року.
86. Інструкція про організаційно-протокольне забезпечення заходів міжнародного співробітництва, які здійснюються органами прокуратури України, затверджена наказом Генерального прокурора України № 9гн від 07.05.2004 року.
87. Наказ Генерального прокурора України від 16.11.1998 року №27 “Про забезпечення виконання органами прокуратури України “Угоди між Генеральною прокуратурою України і Міністерством юстиції Республіки Польща на виконання ст.3 Договору між Україною і республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 26 травня 1993 року” // Прокуратура в Україні: Правові основи Організаційні засади. Прокурор у судочинстві. Прокурорський нагляд. Міжнародне співробітництво: Зб. нормат. Актів / Від ред. М.О. Потебенько/. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 400с.
88. Наказ Генерального прокурора України від 12.08.1999 року № 32 “Про стан прокурорського нагляду за додержанням вимог закону при розслідуванні кримінальних справ і розгляді повідомлень про злочини, що надійшли від компетентних іноземних установ” // Прокуратура в Україні: Правові основи Організаційні засади. Прокурор у судочинстві. Прокурорський нагляд. Міжнародне співробітництво: Зб. нормат. Актів / Від ред. М.О. Потебенько/. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 400с.
89. Інформаційний лист Генерального прокурора України від 17.04.1999 року “Щодо застосування у роботі положень Меморандуму про співробітництво з Федеральною прокуратурою Швейцарії” № 14/1-345 // Прокуратура в Україні: Правові основи Організаційні засади. Прокурор у судочинстві. Прокурорський нагляд. Міжнародне співробітництво: Зб. нормат. Актів / Від ред. М.О. Потебенько/. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 400с.
90. Лист Генерального прокурора України від 20.08.1999 року № 14-2-136-99 “Про додержання вимог міжнародно-правових актів при розслідуванні кримінальних справ” // Прокуратура в Україні: Правові основи Організаційні засади. Прокурор у судочинстві. Прокурорський нагляд. Міжнародне співробітництво: Зб. нормат. Актів / Від ред. М.О. Потебенько/. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 400с.
91. Правила в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.19995 року № 1074.
92. Постановление Президиума Верховного Совета СССР от 21.06.1988 № 9132-ХІ “О мерах по выполнению международных договоров СССР о правовой помощи по гражданским, семейным и уголовным делам // Международные аспекты экстрадиции. Сборник документов. – М.: Изд-во «Юрид. лит.», 2000 – 320с.
Спеціальна література
93. Акпарова Р.Н. Международный договор – правовая основа взаимодействия Республики Казахстан с другими государствами. // Прокурорская и следственная практика. – 2001. - №1-2. – С. 68-77.
94. Аль-Шбуль М.И.С. Новейшие тенденции развития международного права экстрадиции. Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.10 – К., 2000. – 16 с.
95. Бастрыкин А.И. Взаимодействие советского уголовно-процесуального и международного права. – Л.: Изд-во ЛГУ им. А. Жданова, 1986. – 136 с.
96. Бастрыкин А.И. Процессуальные проблемы участия СССР в международной борьбе с преступностью: Учебное пособие. – Л.: Изд-во ЛГУ им. А. Жданова, 1985. – 99 с.
97. Белый И.Ю. Международное преследование за военные преступления: правовые и процессуальные аспекты. – М.: ЮРКНИГА, 2004. – 256 с.
98. Биленчук П.Д., Еркенов С.Е., Кофанов А.В. Транснациональная преступность: состояние и трансформация: Учебное пособие / Под ред. П.Д. Биленчука – К.: Атика, 1999. – 272 с.
99. Богачева Е. Экстрадиция // Законность. – 2000. - №5. – С.24-25
100. Бородин С.В., Ляхов Е.Г. Международное сотрудничество в борьбе с уголовной преступностью. – М.: «Международные отношения», 1983. – 200 с.
101. Буткевич В.Г. Советское право и международный договор. – К.: Вища школа, 1977. – 262 с.
102. Валеев Р.М. Выдача преступников в современном международном праве (Некоторые вопросы теории и практики. – Казань: Изд-во Казанского университета, 1976. – 123с.
103. Виноградова О.І. Міжнародне співробітництво України у галузі боротьби зі злочинністю (кримінально-процесуальний аспект): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 - Х., 2000. – 22 с.
104. Виноградова О.І. Принципи міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю. // Право України. – 1999., № 4. – С.90-93.
105. Виноградова О.І. Видача (екстрадиція) осіб, які вчинили злочини. // Адвокат. – 1999. - №1. – С.13-14.
106. Винокуров С.М. Повышение эффективности взаимодействия правоохранительных органов государств СНГ при оказании правовой помощи // Прокурорская и следственная практика. –1999. - №1-2. – С.72-75.
107. Волженкина В.М. Нормы международного права в российском уголовном процессе. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 359 с.
108. Волженкина В.М. Выдача в российском уголовном процессе. – М.: Изд-во “Юрлитинформ”, 2002. – 336 с.
109. Волеводз А.Г. Международный розыск, арест и конфискация полученных преступным путем денежных средств и имущества (правовые основы и методика). – М.: Изд-во «Юрлитинформ», 2000. – 477 с.
110. Волеводз А.Г. Методика заявления ходатайств о международной правовой помощи по уголовным делам // Прокурорская и следственная практика. –2001. - №1-2. – С.169-182.
111. Волеводз А.Г. Правовое регулирование новых направлений международного сотрудничества в сфере уголовного процесса. – М.: Изд-во «Юрлитинформ», 2002. – 528 с.
112. Волков А.Н. Взаимодействие правоохранительных органов приграничных регионов (на примере Курской области России и Сумской области Украины) // Прокурорская и следственная практика. –1998. - №3. – С.113-117.
113. Володарський В. Чинність кримінального законодавства країни у просторі: деякі теоретичні та практичні аспекти. // Право України. – 2001, № 4. –С. 91-92.
114. Втеча за кордон уже не гарантує уникнення покарання / інтерв’ю з В.С.Радецьким // “Міліція України”. - 2002. - №2
115. Гавриш Т. Особливості процесуального статусу осіб, викликаних для участі у провадженні по кримінальній справі в порядку міжнародної правової допомоги // Вісник Академії правових наук України. – 2002. -№ 3(30). – С.188-198.
116. Галенская Л.Н. Правовые проблемы сотрудничества государств в борьбе с преступностью. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1978 – 86 с.
117. Галенская Л.Н. Международная борьба с преступностью. – М.: “Международные отношения”, 1972. –167 с.
118. Галенская Л.Н. Выдача преступников в доктрине и практике Канады. // Правоведение. – 1983. – №6. – С.91-94.
119. Гардоцкий Л. Международное сотрудничество по уголовным делам // Социалистическая законность. – 1979. – №6 – С.61-62.
120. Гребенюк В.М. Договірні відносини України у сфері взаємодопомоги у кримінальних справах ( теорія і практика). Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.10 – К., 1997. – 20с.
121. Гридин В. Сотрудничество в области уголовного права // Социалистическая законность. – 1980. – №6. – С.62-63.
122. Гринчак В.А. Притулок у міжнародному пра