ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ В ПОРЯДКУ ВИНЯТКОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Краткое описание

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ................................................................................4
ВСТУП..................................................................................................................................5
РОЗДІЛ 1 СУТЬ, ЗАВДАННЯ, ЗНАЧЕННЯ ТА ГЕНЕЗИС СТАДІЇ
ПЕРЕГЛЯДУ СУДОВИХ РІШЕНЬ В ПОРЯДКУ ВИНЯТКОВОГО
ПРОВАДЖЕННЯ...............................................................................................................13
1.1. Суть, завдання і значення стадії перегляду судових рішень
в порядку виняткового провадження.......................................................................13
1.2. Виникнення і розвиток інституту перегляду судових рішень
в порядку виняткового провадження.......................................................................46
РОЗДІЛ 2 ПІДСТАВИ ДЛЯ ПЕРЕГЛЯДУ СУДОВИХ РІШЕНЬ
В ПОРЯДКУ ВИНЯТКОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ .......................................................53
2.1. Нововиявлені обставини як підстава для перегляду
судових рішень в порядку виняткового провадження............................................53
2.1.1. Фальсифікація доказів, неправильність перекладу,
а також показань свідка, потерпілого, обвинуваченого,
підсудного, висновку і пояснень судового експерта, на
яких ґрунтується вирок.......................................................................................63
2.1.2. Зловживання прокурора, дізнавача, слідчого чи
суддів під час провадження у справі.................................................................75
2.1.3. Всі інші обставини, які не були відомі суду при
винесенні судового рішення і які самі по собі або разом
із раніше виявленими обставинами доводять неправильність
засудження або виправдання підсудного..........................................................84
2.2. Неправильне застосування кримінального закону та
істотне порушення вимог кримінально-процесуального
закону, які істотно вплинули на правильність судового
рішення як підстава для перегляду судових рішень в
порядку виняткового провадження............................................................................92
2.2.1. Неправильне застосування кримінального закону..............................103
2.2.2. Істотне порушення вимог кримінально-
процесуального закону.....................................................................................110
РОЗДІЛ 3 ПОРУШЕННЯ ТА РОЗГЛЯД СПРАВ У ПОРЯДКУ
ВИНЯТКОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ..............................................................................121
3.1. Провадження за нововиявленими обставинами...................................121
3.2. Порушення провадження щодо перегляду судових
рішень з підстав неправильного застосування
кримінального закону та істотного порушення
вимог кримінально-процесуального закону, які
істотно вплинули на правильність судового рішення.........................140
3.3. Судовий розгляд справ в порядку виняткового
провадження............................................................................................161
ВИСНОВКИ..........................................................................................................188
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................190
ДОДАТКИ.............................................................................................................204

ВСТУП
Ідеалом правосуддя є законне, обґрунтоване та справедливе, а відтак – стабільне і непохитне судове рішення, яким припиняються матеріальні та процесуальні правовідносини шляхом категоричного вирішення правового конфлікту.
Але практично такий ідеал є недосяжним. Якби правильно не була організована судова система, якими б не були гарантії, створені законом для винесення судом правосудних рішень, можливість допущення помилок при їх постановленні ніколи не можна виключати. Судові помилки дестабілізують нормальне функціонування суспільства і держави, знецінюють віру громадян в неупереджене, об’єктивне і справедливе правосуддя, знижують авторитет судової влади, заподіюють величезну шкоду, оскільки походять від тих, хто покликаний захищати порушені права, свободи та законні інтереси, поновлювати їх, – від тих, хто діє від імені держави.
Звідси виникає необхідність в існуванні надійної та ефективної системи виявлення, виправлення та попередження судових помилок. Світова та вітчизняна наука і практика кримінального судочинства виробили таку систему. В Україні її складовими елементами є апеляційне, касаційне провадження та перегляд судових рішень в порядку виняткового провадження.
В умовах взятого Україною курсу на повноправне членство у європейському співтоваристві, хід реформування вітчизняного кримінально-процесуального законодавства, зокрема, його перевірочних стадій, знаходиться під пильним спостереженням європейської та світової громадськості. Серед цих стадій особливої уваги заслуговує перегляд судових рішень в порядку виняткового провадження, оскільки питання, які ставляться та вирішуються на цьому етапі кримінально-процесуальної діяльності, пов’язані з перевіркою таких судових рішень, правосудність яких, здавалося б, не повинна викликати сумнівів.
Досвід десятиліть свідчить про необхідність існування у кримінальному процесі України перегляду судових рішень, що набрали законної сили. Він дозволяє виявити та виправити судову помилку наявну у рішенні, що набрало законної сили, яке виконується або вже виконане, поновити права та законні інтереси особи, вирішити питання про реабілітацію невинних та притягнення до відповідальності винних, встановити істину у

справі, зміцнити законність, підвищити авторитет суду.
Актуальність теми дослідження. Проблеми, пов’язані із переглядом судових рішень в порядку виняткового провадження, недивлячись на важливе теоретичне та практичне значення, не привертають особливої уваги вчених, тому до цього часу і не стали предметом дисертаційних та спеціальних монографічних досліджень. Окремі аспекти перегляду судових рішень в порядку виняткового провадження висвітлені, головним чином, у тезах доповідей на конференціях, статтях, главах посібників і підручників з кримінального процесу України та розділах науково-практичних коментарів до чинного Кримінально-процесуального кодексу України, авторами яких є Ю. Ігнатенко, І. Коліушко, Р.О. Куйбіда, В.Т. Маляренко, В. Лобач, Г.М. Омельяненко, В.М. Тертишник, В.Д. Фінько, В.І. Шишкін та ін.
Втім, перевірка судових рішень, що набрали законної сили, завжди цікавила науковців в радянський період. Цій проблематиці присвячено чимало ґрунтовних праць, в тому числі дисертаційного та монографічного характеру, таких дослідників як В.Б. Алєксєєв, Г.З. Анашкін, В.І. Банін, В.І. Басков, М.К. Бєлобабченко, В.М. Блінов, М.М. Гродзінский, Ю.М. Грошевий, А.Я. Грун, В.В. Дємідов, А.С. Кобліков, П.О. Лупінская, Є.Г. Мартинчик, В.П. Маслов, І.Б. Міхайловська, Я.О. Мотовіловкер, П.Ф. Пашкєвіч, І.Д. Пєрлов, В.С. Поснік, І.І. Потеружа, Р.Д. Рахунов, А.Л. Рівлін, Г.П. Саркісянц, М.С. Строгович, Б.С. Тєтєрін, О.П. Тьомушкін, А.Л. Ципкін, Н.Я. Шило, В.І. Шинд та ін.
Однак праці вказаних та інших авторів, які торкаються перегляду судових рішень, що набрали законної сили, виконувалися, як правило, в інших, ніж тепер, умовах – до становлення України як самостійної, незалежної держави з новим соціально-економічним устроєм та правовою системою, до прийняття Конституції України 1996 р., цілого ряду концептуальних змін в законодавстві, що регламентує кримінальний процес, особливо після проведення у 2001 р. так званої “малої судової реформи”. Відповідно, у цих працях з об’єктивних причин не враховані ті кардинальні політичні, соціально-економічні та правові перетворення, що відбулися за цей час.
В сучасний період значний внесок у розвиток теорії та практики перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в кримінальному процесі зробили правознавці Російської Федерації, де цей науковий напрям став предметом монографічних, дисертаційних та інших досліджень таких процесуалістів як М.П. Вєдіщєв, М.О. Громов,

М.М. Ковтун, О.Ю. Котов, О.П. Рижаков та Т. Шинельова.
У складному та тривалому процесі формування в Україні правової держави, у зв'язку з підготовкою нового КПК України, необхідно переосмислити результати проведених раніше досліджень з проблем перегляду судових рішень, що набрали законної сили, дослідити зміни, новели, запроваджені у вітчизняне кримінально-процесуальне законодавство останніх років, дати їм науково обґрунтований аналіз.
Все це і обумовлює актуальність даного дисертаційного дослідження, його наукове та практичне значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена в рамках науково-дослідної тематики кафедри кримінального процесу та криміналістики Львівського національного університету імені Івана Франка “Вдосконалення кримінально-процесуального законодавства і практики його застосування”. Тема дисертації затверджена рішенням Вченої ради Львівського національного університету імені Івана Франка від 27 березня 2002 р. протокол №11/3.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження теоретичних та практичних проблем перегляду судових рішень в порядку виняткового провадження, вироблення пропозицій щодо наступного вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України та практики його застосування.
Для виконання цієї мети ставилися наступні завдання:
- визначення місця та ролі перегляду судових рішень в порядку виняткового провадження в системі перегляду судових рішень у кримінальному процесі України, гарантій правосуддя, прав і законних інтересів учасників кримінального судочинства;
- розкриття демократичної та гуманної сутності даного етапу кримінально- процесуальної діяльності;
- дослідження історії становлення перегляду судових рішень в порядку виняткового провадження, використовуючи пам’ятки права, які діяли на території України, а також вивчення правового регулювання перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в інших державах (Республіка Польща, Російська Федерація);
- аналіз наявних в юридичній літературі міркувань з приводу перегляду судових рішень в порядку виняткового провадження та обґрунтування своєї позиції з цих питань;
- вивчення судової практики по застосуванню норм кримінально-процесуального закону, які регламентують перегляд судових рішень в порядку виняткового провадження, виявлення помилок і порушень та визначення шляхів для їх усунення;
- вироблення та обґрунтування пропозицій, спрямованих на вдосконалення норм, що регламентують перегляд судових рішень в порядку виняткового провадження.
Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є теоретичний та практичний аспекти відносин, які складаються при перегляді судових рішень в порядку виняткового провадження, а також процесуальна форма його застосування.
Предметом дослідження є норми чинного кримінально-процесуального законодавства України, які регламентують питання перегляду судових рішень в порядку виняткового провадження, практика їх застосування, теоретичні дослідження в цій галузі, норми кримінально-процесуального законодавства інших держав, які стосуються перегляду судових рішень, що набрали законної сили, проекти КПК України та матеріали судової практики ВСУ (101 провадження), апеляційних судів західного регіону України – Волинської, Тернопільської, Хмельницької та Чернівецької областей (21 провадження), а також матеріали опублікованої практики ВСУ щодо перегляду судових рішень в порядку виняткового провадження.
Методи дослідження. При написанні роботи, насамперед, використовувалися загальнонаукові методи пізнання: аналіз (цей метод застосовувався з метою детального дослідження перегляду судових рішень в порядку виняткового провадження, що дало можливість, зокрема, відмежувати його від інших форм перевірки правосудності судових рішень – апеляційного та касаційного провадження, провести відмінність між нововиявленими обставинами та новими /додатковими/ матеріалами), синтез (цей метод використовувався, зокрема, для класифікації способів оскарження й перегляду судових рішень у кримінальному процесі України, визначення місця перегляду судових рішень в порядку виняткового провадження в системі стадій вітчизняного кримінального судочинства); узагальнення (даний метод застосовувався з метою формування та розвитку на основі вже наявних у спеціальній літературі позицій та думок, нових наукових підходів, пропозицій щодо розуміння суті та вдосконалення процедури перегляду судових рішень в порядку виняткового провадження); дедукція (цей метод дозволив, зокрема, конкретизувати завдання перегляду судових рішень в порядку виняткового провадження, визначити його особливості); індукція (вказаний метод дав можливість зробити певні висновки щодо призначення і спрямованості стадії перегляду судових рішень в порядку виняткового провадження, її норм та інститутів); аналогія (зазначений метод застосовувався, зокрема, для дослідження процедури судового розгляду справ в порядку виняткового провадження, оскільки вона ґрунтується на правилах касаційної перевірки судових рішень); формально-логічний метод (він використовувався для вивчення суті та змісту норм, що регламентують перегляд судових рішень в порядку виняткового провадження, особливостей застосування цих норм).
Крім них, застосовувалися і спеціальні методи пізнання: історико-правовий (цей метод використовувався в ході вивчення пам’яток права та дослідження становлення і розвитку норм, які визначають перегляд судових рішень, що набрали законної сили, на різних етапах формування української державності); порівняльно-правовий (даний метод застосовувався при порівнянні українського кримінально-процесуального законодавства та кримінально-процесуального законодавства інших держав, що дало змогу виявити факти подібності і відмінності, притаманні кримінально-процесуальним законодавствам різних держав стосовно регулювання перегляду судових рішень, що набрали законної сили, а також використати найоптимальніші схеми побудови процесуальних інститутів та проваджень у зарубіжних країнах для вдосконалення вітчизняного кримінально-процесуального законодавства); статистичний (вказаний метод був використаний в ході вивчення та узагальнення судової практики, що дозволило більш глибоко дослідити ефективність застосування норм, які регламентують перегляд судових рішень в порядку виняткового провадження в судовій практиці, критично оцінити результати судової діяльності); моделювання (зазначений метод застосовувався для побудови проектів кримінально-процесуальних норм та інститутів, а також відповідних глав КПК України, які стосуються перегляду судових рішень, що набрали законної сили).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дана праця є першим в науці кримінального процесу України дисертаційним дослідженням перегляду судових рішень в порядку виняткового провадження, в якому ця стадія кримінально-процесуальної діяльності розглядається системно, комплексно та багатоаспектно, у взаємодії з іншими перевірочними стадіями як важливий елемент системи перегляду судових рішень в кримінальному процесі України. При цьому дослідженню піддані найважливіші процесуальні ситуації, що викликають труднощі на практиці, зумовлені недостатньою регламентацією або відсутністю такої у кримінально-процесуальному законі, критично проаналізовані погляди правознавців щодо суті та окремих питань перегляду судових рішень в порядку виняткового провадження, звернено увагу на проблеми, що вимагають якісно нового наукового осмислення із врахуванням тих змін та доповнень, які були внесені у законодавство України за останні роки.
Розгляд питань, пов’язаних із переглядом судових рішень в порядку виняткового провадження, здійснювався, насамперед, з позицій захисту прав та законних інтересів осіб, які приймають участь на цьому етапі кримінально-процесуальної діяльності, а також виходячи з ефективності окремих процесуальних інститутів у виконанні завдань, що поставлені перед даною формою перевірки судових рішень.
Найважливішими результатами дослідження є:
1) обґрунтування необхідності існування у кримінальному процесі України перегляду судових рішень в порядку виняткового провадження, визначення його місця в системі стадій вітчизняного кримінального судочинства, конкретизація завдань цього етапу кримінально-процесуальної діяльності та пояснення його значення як додаткової гарантії правосуддя, останнього національного засобу правового захисту прав і свобод людини перед зверненням до відповідних міжнародних судових установ чи органів міжнародних організацій;
2) визначення характерних рис та особливостей перегляду судових рішень в порядку виняткового провадження, що дало можливість відмежувати його від інших форм перевірки правосудності судових рішень – апеляційного та касаційного провадження;
3) історичний огляд становлення інституту перегляду судових рішень в порядку виняткового провадження, який дозволяє стверджувати, що ще у другій половині ХІХ ст. пам’ятки права, які діяли на території сучасної України, передбачали можливість та досить детально регламентували ревізію судових рішень, що набрали законної сили;
4) дослідження підстав для перегляду судових рішень в порядку виняткового провадження, що дозволило констатувати необхідність вдосконалення їх законодавчого регулювання та включення до їх системи нових підстав – невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а також визнання КСУ закону, застосованого судом у кримінальній справі таким, що не відповідає Конституції України та встановлення ЄСПЛ порушення органом досудового розслідування або судом України норм Конвенції про захист прав людини та основних свобод під час провадження у кримінальній справі;
5) проведення чіткого розмежування між підставами для порушення провадження за нововиявленими обставинами та підставами для відновлення кримінальної справи, а також між нововиявленими обставинами та новими (додатковими) матеріалами;
6) визначення випадків, коли проводиться розслідування нововиявлених обставин, а коли – їх перевірка та обґрунтування пропозиції щодо надання прокуророві, який порушив провадження за нововиявленими обставинами, права самостійно, а не через вищестоящого прокурора, ставити перед судом питання про необхідність відновлення кримінальної справи;
7) встановлення характеру процесуальної діяльності судді ВСУ по розгляду клопотань щодо необхідності перегляду судового рішення в порядку виняткового провадження як попередньо-перевірочної, а діяльності суддів ВСУ по обговоренню цього ж клопотання – як контрольної та організаційно-розпорядчої за своїм характером;
8) аргументування пропозиції про розгляд кримінальних справ в порядку виняткового провадження складом Судової палати у кримінальних справах ВСУ або Військової судової колегії ВСУ, що дозволить усунути труднощі, які виникають на практиці при зібранні спільного засідання судової палати і колегії ВСУ та пришвидшить процесуальну діяльність;
9) встановлення необхідності розширення процесуальних гарантій прав та законних інтересів особи при перегляді судових рішень в порядку виняткового провадження, зокрема, її участі в судовому засіданні;
10) обґрунтування необхідності регламентації порядку провадження по перевірці судових рішень, які набрали законної сили, не в одній, а в двох окремих главах КПК України, що заповнить наявні прогалини у правовому регулюванні цієї діяльності та чітко спрямовуватиме правозастосовчу практику.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції стосовно перегляду судових рішень в порядку виняткового провадження, сформульовані в дисертації, можуть бути використані як в теоретичному, так і практичному напрямі.
Науково обґрунтовані висновки та положення щодо інституту перегляду судових рішень в порядку виняткового провадження можуть бути використані при викладанні курсу кримінально-процесуального права України, підготовці посібників, підручників, монографій, науково-практичних коментарів до кримінально-процесуального законодавства, а також суддями, прокурорськими працівниками та адвокатами при реалізації кримінально-процесуальних норм. Крім того, практичне значення даного дослідження полягає і в тому, що одержані результати допоможуть у вдосконаленні кримінально-процесуального законодавства України, зокрема, у підготовці нового КПК України та постанов Пленуму ВСУ з питань, що регулюють процедуру перегляду судових рішень в порядку виняткового провадження.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на науково-практичних конференціях, зокрема, на VIII, IX, X регіональних науково-практичних конференціях “Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні” (Львів, лютий 2002, 2003, 2004 рр.), на регіональних міжвузівських наукових конференціях молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (Івано-Франківськ, квітень 2002, 2003 рр.) та на І Міжвузівській науково-практичній конференції “Актуальні питання реформування правової системи України” (Луцьк, травень 2004 р.), а також на науково-методичних семінарах кафедри кримінального процесу та криміналістики юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Матеріали дисертації використовувалися викладачами кафедри в учбовому процесі у курсі кримінально-процесуального права України.
Положення дисертаційного дослідження викладені у восьми публікаціях, шість з яких містяться у фахових виданнях.
Структура роботи обумовлена метою та предметом дослідження, відповідає логіці наукового пошуку і вимогам ВАК України. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що включають сім підрозділів та п’ять пунктів, висновків, списку використаних джерел (167 назв), а також двох додатків. Повний обсяг дисертації становить 240 сторінок, список використаних джерел та додатки викладені на 51 сторінці.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження законодавчої регламентації та практики перегляду судових рішень в порядку виняткового провадження дозволяє сформулювати наступні висновки та пропозиції.
1. В концептуальних питаннях законодавець змінив свою точку зору на провадження по перевірці судових рішень, що набрали законної сили. Так, не пов’язуючи з переглядом судових рішень в порядку виняткового провадження з підстав, вказаних у п.2 ч.1 ст. 4004 КПК України, свободи на їх оспорення, він однак встановив, що такий перегляд є не стільки прерогативою посадових осіб та органів, які ведуть кримінальний процес, скільки результатом їх взаємодії зі сторонами, які вимагають перевірити правосудність судового рішення. Крім того, законодавець закріпив правило про заборону “повороту на гірше” з цих підстав, яке має абсолютний характер, у такий спосіб чітко виклавши свою позицію щодо того, інтересам якої сторони надається перевага. А як гарантію від необґрунтованого, безпідставного перегляду судових рішень, що набрали законної сили з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 4004 КПК України, запроваджено специфічні процесуальні умови допуску справи до судового розгляду. Заслуговує схвалення і зрівняння прав ініціаторів перегляду судових рішень з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 4004 КПК, – прокурора та інших учасників процесу.
2. Вирішивши ряд досить спірних і на сьогоднішній день питань щодо перегляду судових рішень, які набрали законної сили, законодавець, проте, майже нічого нового не додав як до самої процедури судового розгляду справ в порядку виняткового провадження, так і до критеріїв перевірки правосудності судових рішень, а в окремих моментах вивів їх на такий рівень, який взагалі далекий від досконалості. Так, необхідність у встановленні істотності впливу виявленого неправильного застосування кримінального закону та (або) істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону на правосудність судового рішення, що набрало законної сили, викликає зауваження, оскільки правовий зміст критеріїв перевірки законності, обґрунтованості та справедливості судових рішень для всіх форм проваджень у вищестоящих судах повинен бути однаковим. Порушення цієї фундаментальної засади системи перегляду судових рішень, призведе до різного розуміння судовими інстанціями поняття “законності“, що, у свою чергу, спричинить дестабілізацію у здійсненні правосуддя. Більше того, таке негативне явище відбуватиметься на фоні недосконалої законодавчої регламентації “класичних” підстав для зміни чи скасування судових рішень – неправильного застосування кримінального закону та істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону.
3. Запропонована законодавцем процесуальна форма глави 32 КПК України у своїх концептуальних моментах фактично змішує етапи кримінально-процесуальної діяльності, завданням яких є регламентація порядку провадження по перегляду судових рішень, що набрали законної сили, з точки зору права та з точки зору факту. В результаті цього, методологічно повно та точно не вдалося врегулювати процесуальну діяльність на цих етапах, що, безперечно, ускладнює використання та застосування положень цієї глави на практиці.
4. Виходячи з наведених міркувань, враховуючи теоретичні напрацювання, викладені у цьому дослідженні та беручи до уваги розв’язання окремих проблемних питань перегляду судових рішень в порядку виняткового провадження на практиці, не претендуючи на вичерпність та завершеність, в якості можливого варіанту, доцільно викласти положення, які стосуються провадження по перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в кримінальному процесі України у двох окремих главах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Нормативні матеріали
1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Україна, 1996. – 54 с.
2. Господарський процесуальний кодекс України. Про господарські суди: Закон України. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 96 с.
3. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 240 с.
4. Кримінально-процесуальний кодекс України (діюче законодавство зі змінами на 2 лютого 2004 року). – К.: Вид. Паливода А.В., 2004. – 208 с.
5. Цивільний процесуальний кодекс України. Станом на 1 серпня 2001 року. – К.: Атіка, 2001. – 128 с.
6. Цивільний процесуальний кодекс України. Офіційний текст. – К.: Атіка, 2004. – 160 с.
7. Закон України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” від 17 липня 1997 р. № 475/97 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 40. – ст. 263 (Із змінами, внесеними згідно із Законами № 551-ХІV від 24.03.99, ВВР, 1999, № 22-23, ст. 197; № 1420-IV від 03.02.2004, Голос України від 11.03.2004. – № 46).
8. Закон України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” від 17 квітня 1991 р. № 962-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 22. – ст. 262 (Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2353-ХІІ від 15.05. 92, ВВР, 1992, № 32, ст. 456; № 2803-ХІІ від 19.11. 92, ВВР, 1992, № 2, ст. 9).
9. Закон України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 року. – К.: Атіка, 2002. – 80 с. (Із змінами, внесеними згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2003 від 11.12.2003; Законом № 1625-IV від 18.03.2004, ВВР, 2004, № 25, ст. 354).
10. Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23 грудня 1997 р. № 776/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 20. – Ст. 99.
11. Концепція судово-правової реформи України, затверджена постановою Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р. № 2226-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – ст. 426.
12. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003 // Офіційний Вісник України. – 2003. – № 6. – ст. 245.
13. Наказ Генерального прокурора України № 5 від 28 жовтня 2002 р. “Про організацію підтримання державного обвинувачення в суді, забезпечення його відповідності кримінальному та кримінально-процесуальному законодавству”.

Спеціальна література
14. Александров Ю.В. Завідомо неправдиве показання // Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Відп. ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2002. – С. 824-826.
15. Алексеев В.Б. Оценка доказательств в стадии надзорного производства. – М.: Юрид. лит., 1971. – 128 с.
16. Амирбеков К. Правовой статус прокурора в судебных стадиях уголовного процесса // Законность. – 2002. – № 8. – С. 7-8.
17. Анашкин Г.З., Перлов И.Д. Возобновление дел по вновь открывшимся обстоятельствам. – М.: Юрид. лит., 1982. – 80 с.
18. Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитися і правильно говорити / За заг. ред. О. Сербенської. Посібник. – Львів: Світ, 1994. – 152 с.
19. Басков В.И. Возобновление уголовных дел по вновь открывшимся обстоятельствам // Советское государство и право. – 1981. – № 12. – С. 131-135.
20. Батхиев Р.Х. Решение суда по заключению прокурора // Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации в редакции Федерального закона от 29 мая 2002 года / Под общ. и научн. ред. д.ю.н. А..Я. Сухарева. – М.: НОРМА, 2002. – С. 681-683.
21. Баулін О. Щодо необхідності стадії наглядового провадження в кримінальному судочинстві // Право України. – 1999. – № 4. – С. 101-103.
22. Беднарская В.М. Пересмотр судебных решений и контроль за ними // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи. Матеріали науково-практичної конференції 18-19 квітня 2002 року, м. Харків / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – Київ-Харків: Юрінком Інтер, 2002. – С. 242-245.
23. Безлепкин Б.Т. Уголовный процесс России. – М.: ООО «ТК Велби», 2003. – 480 с.
24. Безуглов А. Возобновление дел по вновь открывшимся обстоятельствам // Социалистическая законность. – 1952. – № 6. – С. 31-33.
25. Белобабченко М.К. Возобновление дел по вновь открывшимся обстоятельствам в советском уголовном процессе. Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / М., 1988. – 25 с.
26. Беляневич В. Повторна касація у господарському судочинстві: деякі проблеми правозастосування // Право України. – 2003. – № 3. – С. 36-40.
27. Береговой И.Е. Пределы полномочий вышестоящих судов по изменению приговора. Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / М., 1981. – 24 с.
28. Благов Е.В. Неправильное применение уголовного закона как основание к отмене или изменению приговора. Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Казань, 1985. – 16 с.
29. Блинов В.М. Возобновление дел по вновь открывшимся обстоятельствам. – М: Юрид. лит., 1968. – 120 с.
30. Бобечко Н. Заборона “повороту на гірше” при перегляді судових рішень у порядку виключного провадження // Право України. – 2003. – № 12. – С. 97-100.
31. Бобечко Н. Зловживання посадових осіб, які ведуть кримінальний процес як одна з підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів, 2003. – Випуск 38. – С. 538-545.
32. Бобечко Н. Нові (додаткові) матеріали та нововиявлені обставини: питання розмежування // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали Х регіональної науково-практичної конференції. 5-6 лютого 2004 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2004. – С. 451-452.
33. Бобечко Н. Нововиявлені обставини як підстава для перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції. 13-14 лютого 2003 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003. – С. 478-480.
34. Бобечко Н.Р. Про дію окремих принципів кримінального судочинства при перегляді судових рішень у порядку виняткового провадження // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей. – Івано-Франківськ, 2003. – Випуск ХІ. – С. 200-206.
35. Богословская Л.А. Основания к отмене или изменению приговоров. Учебное пособие. – Харьков: Юрид. ин-т, 1981. – 59 с.
36. Богословская Л.А. Пути оптимизации уголовно-процессуального регулирования деятельности надзорных инстанций // Актуальные проблемы формирования правового государства. Краткие тезисы докладов и научных сообщений республиканской научной конференции 24-26 октября 1990 г. – Харьков, 1990. – С. 279-280.
37. Божьев В.П. Уголовно-процессуальные правоотношения – М.: Юрид. лит., 1975. – 176 с.
38. Бойко А.М. Завідомо неправдиве показання // Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2001. – С. 953-954.
39. Бойко В.Ф. Права і свободи людини – під надійний судовий захист // Вісник Верховного Суду України. – 1999. – № 6. – С. 4-5.
40. Бойко В., Бобечко Н. Щодо деяких положень нового кримінально-процесуального законодавства України // Право України. – 2003. – № 1. – С. 99-102.
41. Бородинов В. Уголовно-процессуальные правонарушения как основания отмены или изменения приговора // Российская юстиция. – 2003. – № 4. – С. 31-32.
42. Ведищев Н.П. Возобновление производства по уголовному делу ввиду новых или вновь открывшихся обстоятельств. – М.: Юрлитинформ, 2003. – 256 с.
43. Великий Д. Процессуальное значение допроса эксперта // Российская юстиция. – 2000. – № 9. – С. 46-47.
44. Воскобитова Л.А. Существенные нарушения уголовно-процессуального закона как основание к отмене приговоров. Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / М., 1979. – 17 с.
45. Ворожцов С. Принципы кассации по новому УПК // Российская юстиция. – 2002. – № 12. – С. 14-16.
46. Горский Г.Ф., Кокорев Л.Д., Элькинд П.С. Проблемы доказательств в советском уголовном процессе. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1978. – 303 с.
47. Гродзинский М.М. Кассационное и надзорное производство в советском уголовном процессе. Изд. второе, дополн. – М.: Госюриздат, 1953. – 232 с.
48. Громов Н.А. Возбуждение производства по вновь открывшимся обстоятельствам. Учебное пособие. – Волгоград: ВС МВД СССР, 1984. – 44 с.
49. Громов Н.А. Теоретические и практические проблемы возобновления уголовных дел по вновь открывшимся обстоятельствам. Автореф. дисс. … докт. юрид. наук: 12.00.09 / М., 1993. – 44 с.
50. Громов М., Ломоносова О. Одна з підстав відновлення справ за нововиявленими обставинами // Радянське право. – 1988. – № 12. – С. 66-67.
51. Громов Н.А., Николайченко В.В. Статус осужденного, оправданного при расследовании вновь открывшихся обстоятельств // Государство и право. – 1998. – № 2. – С. 85-91.
52. Давлетов А.А. Односторонность или неполнота уголовно-процессуального исследования как основание пересмотра приговора. Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Свердловск, 1980. – 23 с.
53. Добровольская Т.Н. Принципы советского уголовного процесса – М.: Юрид. лит., 1971. – 199 с.
54. Дробітько О. Міркування з приводу реформи кримінального процесу в Україні // Право України. – 1999. – № 10. – С. 54-57.
55. Європейський Суд з прав людини: організація, процедура, правила звернення / Міністерство юстиції України. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2000. – 16 с.
56. Зейкан Я.П. Захист у кримінальній справі: Наук.-практ. посіб. – К.: Вища школа, 2002. – 272 с.
57. Землянська В. Кримінально-процесуальне законодавство часів Центральної Ради // Право України. – 2001. – № 12. – С. 137-139.
58. Землянська В. Судове законодавство Директорії // Право України. – 2000. – № 1. – С. 125-128.
59. Зябкин С., Гришин А., Громов Н. Фальсификация экспертом заключения – основание к отмене судебных актов // Российская юстиция. – 1999. – № 8. – С. 27.
60. Ігнатенко Ю. Окремі питання участі прокурора в кримінальному судочинстві // Вісник прокуратури. – 2002. – № 1. – С. 70-75.
61. Ківалов С. Пріоритети оновлення судової влади // Голос України. – 2002. – 12 березня. – С. 6.
62. Кирай Т. Основания отмены или изменения обжалованных (опротестованных) приговоров по законодательству Венгрии // Проверка законности и обоснованности приговоров (сравнительное исследование) / АН УССР. Ин-т государства и права им. В.М. Корецкого; Отв. ред. А.Я. Светлов, Г.И. Чангули. – К.: Наук. думка, 1991. – С. 87-92.
63. Климович О. Система національних засобів захисту прав людини (в контексті положень Конвенції про захист прав і основних свобод людини) // Право України. – 2001. – № 1. – С. 34-36.
64. Кобликов А.С. Доказательства и доказывание (общие положения) // Уголовный процесс: Учебник для вузов / Под ред. В.П. Божьева. 2-е изд., испр. и доп. – М.: Спарк, 2000. – С. 151-169.
65. Ковтун Н.Н. Судебный контроль законности и обоснованности судебных решений в стадии возобновления уголовного судопроизводства ввиду новых и вновь открывшихся обстоятельств // Государство и право. – 2003. – № 7. – С. 37- 44.
66. Ковтун Н.Н., Подшибякин А.С. Производство в суде надзорной инстанции: вопросов больше, чем ответов // Российский судья. – 2002. – № 9. – С. 15-22.
67. Коліушко І., Куйбіда Р. “Мала судова реформа” – перший крок до побудови нової системи правосуддя // Адвокат. – 2001. – № 3. – С. 17-20.
68. Король В.В. Засада гласності та її обмеження в кримінальному судочинстві України. Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / К., 2002. – 19 с.
69. Костюченко О. Ревізійні засади перегляду кримінальних справ у апеляційному і касаційному порядку // Право України. – 1996. – № 9. – С. 53-55.
70. Котов О.Ю. Институт пересмотра по вновь открывшимся обстоятельствам в обеспечении справедливости судебных постановлений // Российский судья. – 2001. – № 4. – С. 23-25.
71. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. За загальною редакцією В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. – К.: Форум, 2003. – 940 с.
72. Кримінально-процесуальний кодекс України. Проект. Підготовлений робочою групою Кабінету Міністрів України за станом на 1 березня 2000 року. – К., 2000. – 178 с.
73. Кримінально-процесуальний кодекс України. Проект № 3456-1 від 19.05. 2003 р., прийнятий за основу 22.05. 2003 р. – К., 2003. – 288 с.
74. Кримінально-процесуальний кодекс УРСР. Затверджений постановою Центрального Виконавчого Комітету УРСР від 20 липня 1927 р. Офіціальний текст зі змінами і доповненнями на 1 листопада 1949 р., з постатейними матеріалами і додатками. – Київ: Держполітвидав, 1950. – 148 с.
75. Куйбіда Р. Перегляд судових рішень в Україні: вдосконалення процедури (нотатки з науково-практичного семінару) // Право України. – 2003. – № 8. – С. 143-144.
76. Ласточкина Р.Н., Москвитина Т.А. Основания к отмене или изменению приговора: Текст лекций / Яросл. гос. ун-т – Ярославль, 1987. – 46 с.
77. Маляренко В. Актуальні проблеми становлення судової влади в Україні // Право України. – 1996. – № 1. – С. 31-34.
78. Маляренко В.Т. Новий КПК – яким йому бути? // Адвокат. – 1999. – № 2. – С. 5-12.
79. Маляренко В.Т. Проблеми реформування інституту перегляду кримінальних справ у порядку нагляду // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 1. – С. 34-40.
80. Маляренко В.Т. Про окремі питання касаційного перегляду кримінальних справ за новими правилами // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 4. – С. 40-49.
81. Маляренко В.Т. Про перегляд судових рішень у кримінальних справах у порядку виключного провадження // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 5. – С. 17-23.
82. Мартынчик Е.Г. Гарантии прав осужденного в надзорном производстве / Отв. ред. В.И. Мокряк. – Кишинев: Штиинца, 1985. – 159 с.
83. Матишевський П.С. Законодавство України про кримінальну відповідальність // Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Відп. ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2002. – С. 8-11.
84. Михайловская И.Б. Возобновление дел по вновь открывшимся обстоятельствам в советском уголовном процессе // Ученые записки Всесоюзного института юридических наук. Вып. 10. – М.: Госюриздат, 1959. – С.125-182.
85. Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: Вибрані твори. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 240 с.
86. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1999. – 536 с.
87. Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 624 с.
88. Морщакова Т.Г. Квалификация процессуальных правонарушений и основания отмены (изменения) приговоров // Советское государство и право. – 1985. – № 12. – С. 56-62.
89. Мотовиловкер Я.О. Вопросы дальнейшего совершенствования уголовно-процессуального законодательства. – Томск, 1966. – 124 с.
90. Мотовиловкер Я.О. Некоторые вопросы теории советского уголовного процесса в свете нового уголовно-процессуального законодательства / Под ред. П.И. Бородько. Ч. 1. – Кемерово, 1962. – 296 с.
91. Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. – К.: Атіка, 1999. – 463 с.
92. Новий тлумачний словник української мови у трьох томах. Т. 1. – К.: Аконіт, 2001. – 928 с.
93. Омельяненко Г. Питання перевірки законності та обгрунтованості вироків вищестоящою судовою інстанцією // Коментар судової практики з кримінальних справ / Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1996. – № 6. – С. 128-169.
94. Омельяненко Г. Поняття, суть і форми перегляду вироків, постанов і ухвал суду в кримінальних справах // Право України. – 2003. – № 10. – С. 90-94.
95. Омельяненко Г.М. Правове регулювання та законодавче забезпечення судово-правової реформи в Україні // Право України. – 1998. – № 1. – С. 73-78.
96. Оніщук М. Судово-правова реформа: чи буде дано відповіді на виклики часу // Право України. – 2003. – № 5. – С. 15-18.
97. Опришко В. Державно-правова реформа в Україні: основні напрями // Право України. – 1998. – № 1. – С. 11-16.
98. Пашкевич П.Ф. Процессуальный закон и эффективность уголовного судопроизводства. – М.: Юрид. лит., 1984. – 176 с.
99. Перлов И. Возобновление уголовных дел по вновь открывшимся обстоятельствам // Советская юстиция. – 1971. – № 15. – С. 9-11.
100. Перлов И.Д. Надзорное производство в уголовном процессе. – М.: Юрид. лит., 1974. – 256 с.
101. Петрухин И.Л. Правосудие: время реформ – М.: Наука, 1991. – 207 с.
102. Пилипчук П.П. Перевірка рішень суду першої інстанції у проекті нового Кримінально-процесуального кодексу України // Вісник Верховного Суду України. – 1999. – № 6. – С. 50-53.
103. Погорецький М.А. Кримінально-процесуальні правовідносини: структура і система: Монографія. – Харків: Арсіс, 2002. – 160 с.
104. Полешко А. Нагальна потреба судової реформи в Україні (із З’їзду суддів України) // Право України. – 1992. – № 3. – С. 12-14.
105. Полешко А. Розвиток системи перегляду судових рішень в Україні (з науково-практичної конференції) // Право України. – 2003. – № 3. – С. 165.
106. Пономарів О.Д. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посібник. 2-ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2001. – 240 с.
107. Посник В.С. Возобновление дел по вновь открывшимся обстоятельствам. Лекция. – Волгоград, 1976. – 40 с.
108. Потеружа И.И. Значение надзорного производства уголовных дел в укреплении законности / Научн. ред. В.И. Семенков. – Минск: Наука и техника, 1985. – 143 с.
109. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Вид. 5-те, зі змінами. Навчальний посібник. – Тернопіль: Лілея, 2002. – 192 с.
110. Ривлин А.Л. Пересмотр приговоров в СССР. – М.: Госюриздат, 1958. – 273 с.
111. Розинъ Н.Н. Уголовное судопроизводство. 3-е пересмотренное изданіе. Изданіе Юридическаго книжнаго склада «Право». – Петроградъ, 1916. – 599 с.
112. Рыжаков А.П. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации. – 2-е изд., изм. и доп. – М.: НОРМА, 2002. – 1024 с.
113. Рыжаков А.П. Надзорное производство. – М.: Филинъ, 1996. – 152 с.
114. Сверчков В. Заведомо ложные показание, заключение эксперта или неправильный перевод // Законность. – 2002. – № 11. – С. 9-11.
115. Сверчков В. Фальсификация доказательств // Законность. – 2001. – № 11. – С. 11-13.
116. Собрание законодательства Российской Федерации. – 1996. – № 7. – Ст. 701.
117. Слинько С.В. Проблемы реализации конституционных норм субъектами уголовного процесса: Монография. – Харьков: Изд-во нац. ун-та внутр. дел; Арсис, 2002. – 432 с.
118. Случевскій В. Учебникъ русскаго уголовнаго процесса. Судоустройство-судопроизводство. Изд. четвертое, дополн. и испр. – С.- Петербургъ, 1913. – 668 с.
119. Стефанюк В. Судова реформа в Україні // Право України. – 1998. – №1. – С. 20-24.
120. Строгович М.С. Проверка законности и обоснованности судебных приговоров – М.: Изд-во Академии наук СССР, 1956. – 320 с.
121. Сухарев А.Я. Свобода оценки доказательств // Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации в редакции Федерального закона от 29 мая 2002 года / Под общ. и научн. ред. д.ю.н., проф. А.Я. Сухарева. – М.: НОРМА, 2002. – С. 32-33.
122. Тавровский Б.М. Конкуренция уголовно-процессуальных норм при рассмотрении дел в кассационной инстанции // Правоведение. – 1979. – № 5. – С. 76-80.
123. Темушкин О.П. Организационно-правовые формы проверки законности и обоснованности приговоров – М.: Наука, 1978. – 240 с.
124. Темушкин О. Основания возобновления дел по вновь открывшимся обстоятельствам // Социалистическая законность. – 1976. – № 8. – С. 24-27.
125. Темушкин О. Основания отмены или изменения приговоров в кассационном и надзорном производстве // Советская юстиция. – 1976. – № 19. – С. 7-8.
126. Тетерин Б.С. Возобновление дел по вновь открывшимся обстоятельствам в советском уголовном процессе. – М.: Госюриздат, 1959. – 116 с.
127. Уголовно-процессуальные акты: Учебное пособие / Л.Д. Кокорев, Д.П. Котов, З.Ф. Коврига и др. – Воронеж: Изд-во ВГУ, 1991. – 192 с.
128. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации. – М.: ИКФ «ЭКМОС», 2002. – 480 с.
129. Устав процесовий карний з 23 мая 1873 // Правотар. Збірник обовязуючих цивільних і карних законів та приписів про права руської мови враз з взорами судових подань, скарг, внесень, жалоб, грамот, векселїв іпр. і подань в справах адмінїстрацийних з приписами про стемплеві, вписові і переносні належности. Зладив д-р Филип Евин – Жовква: печатня ОО. Василиян, 1909. – С. 595-661.
130. Уставъ Уголовнаго Судопроизводства // Судебные Уставы. (Собраніе узаконеній, заключающихся въ томахъ І, ІІ, X и XV Свода Законовъ и продолженіяхъ издания 1876 года и составляющих содержание Судебныхъ Уставовъ 20-го ноября 1864 года). Съ разъяснениями ихъ решеніями кассаціонныхъ департаментовъ правительствующего Сената. Изданіе «Книжнаго Магазина для иногородныхъ». – С.- Петербургъ, 1879. – С. 3-174.
131. Филиппов П., Громов Н., Щурыгин А. Основания возобновления уголовных дел по вновь открывшимся обстоятельствам // Советская юстиция. – 1992. – № 9-10. – С. 13-15.
132. Фінько В.Д. Перегляд судових рішень в порядку виключного провадження // Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України: [Навч. посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих закладів освіти / За ред. Ю.М. Грошевого. – Харків: Право, 2002. – С. 114-128.
133. Хандурін М. Засади правосуддя // Юридичний вісник України. – 2002. – 12-18 січня. – С. 6.
134. Чистякова В.С. Возобновление дел по вновь открывшимся обстоятельствам // Уголовно-процессуальное право: Учебник / Под общ. ред. проф., засл. деятеля науки РФ П.А. Лупинской. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1997. – С. 497-506.
135. Шинелева Т. Ревизионный порядок: за и против // Законность. – 2003. – № 5. – С. 6-8.
136. Шишкін В.І., Куйбіда Р.О. Оскарження й перегляд судових рішень в Україні. – К.: Факт, 2003. – 128 с.
137. Шпилев В.Н. Содержание и формы уголовного судопроизводства – Минск: Изд-во БГУ, 1974. – 144 с.
138. Щурыгин А., Громов Н. Полномочия суда при рассмотрении дела по вновь открывшимся обстоятельствам // Советская юстиция. – 1989. – № 19. – С. 18-19.
139. Элькинд П.С. Сущность советского уголовно-процессуального права – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1963. – 172 с.
140. Якимович Ю.К. Структура советского уголовного процесса: система стадий и система производств. Основные и дополнительные производства – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1991. – 138 с.
141. Якуб М.Л. Процессуальная форма в советском уголовном судопроизводстве. – М.: Юрид. лит., 1981. – 144 с.
142. Kodeks postępowania karnego. Stan prawny na dzień 15 października 1998 r. – Kraków: Wydawnictwo Geo, 1998. – 128 s.

Використана практика
143. Звіт (форма № 32 пункт Б) про перегляд судових рішень у кримінальних справах у порядку виключного провадження за 2001, 2002 та 2003 роки. Зберігається в управлінні по забезпеченні діяльності Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України.
144. Звіт (форма № 32 пункт Б) про перегляд судових рішень у кримінальних справах у порядку виключного провадження за 2002 рік. Зберігається в управлінні по забезпеченні діяльності Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України.
145. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 11 від 22 грудня 1989 р. “Про застосування судами України законодавства, що регламентує перегляд у порядку нагляду судових рішень в кримінальних справах” // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. – Львів: юрид. ф-т Львів. держ. ун-ту ім. Івана Франка, 1998. – С. 286-294.
146. Провадження № 1/2002 апеляційного суду Волинської області.
147. Провадження № ВП-3 апеляційного суду Тернопільської області.
148. Провадження № ВП-6 апеляційного суду Тернопільської області.
149. Провадження № 11н-3 апеляційного суду Хмельницької області.
150. Провадження № 1-1-37/2003 апеляційного суду Чернівецької області.
151. Провадження № 05-14п02 спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України.
152. Провадження № 05-16п02 спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України.
153. Провадження № 05-26п02 спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України.
154. Провадження № 05-45п02 спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України.
155. Провадження № 05-49п02 спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України.
156. Провадження № 05-54п02 спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України.
157. Провадження № 05-23п03 спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України.
158. Провадження № 05-32п03 спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України.
159. Провадження № 05-33п03 спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України.
160. Провадження № 05-36п03 спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України.
161. Провадження № 05-55п03 спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України.
162. Провадження № 05-11п04 спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України.
163. Ухвала апеляційного суду Чернівецької області від 3 лютого 2003 р.
164. Ухвала спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України від // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 5. – С. 13-14.
165. Ухвала спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України від // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 1. – С. 7-8.
166. Ухвала спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України від // Вісник Верховного суду України. – 2002. – № 3. – С. 16-17.
167. Ухвала спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України від // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 1. – С. 28.