ТАКТИКА УСУНЕННЯ ПРОТИДІЇ РОЗСЛІДУВАННЮ ЗЛОЧИНІВ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ ОРГАНІЗОВАНИМИ ЗЛОЧИННИМИ ГРУПАМИ

Краткое описание

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВСТУП 3
4
РОЗДІЛ 1. ПРОТИДІЯ РОЗСЛІДУВАННЮ В МЕХАНІЗМІ ОРГАНІЗОВАНОЇ ЗЛОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
12
1.1. Сутність протидії розслідуванню 12
1.2. Захисна функція організованих злочинних груп від викриття 24
Висновки до розділу 1 34
РОЗДІЛ 2. ФОРМИ ПРОТИДІЇ РОЗСЛІДУВАННЮ ЗЛОЧИНІВ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ ОРГАНІЗОВАНИМИ ЗЛОЧИННИМИ ГРУПАМИ

36
2.1. Приховування злочинів як форма протидії розслідуванню 36
2.2. Корупційні механізми протидії розслідуванню 46
2.3. Використання засобів масової інформації 59
2.4. Лжесвідчення і неправдиві показання 70
2.5. Фальсифікація доказів 85
2.6. Застосування погроз та фізичного насильства 95
Висновки до розділу 2 102
РОЗДІЛ 3. ТАКТИЧНІ ОСНОВИ УСУНЕННЯ ПРОТИДІЇ РОЗСЛІДУВАННЮ ЗЛОЧИНІВ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ ОРГАНІЗОВАНИМИ ГРУПАМИ

104
3.1. Тактика дотримання слідчої таємниці 104
3.2. Проблеми виникнення тактичних помилок та їх попередження 116
3.3. Тактика подолання лжесвідчень та викриття неправдивих показань
130
3.4. Тактика забезпечення безпеки учасників кримінального процесу 142
Висновки до розділу 3 154
ВИСНОВКИ 156
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ 160
183
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Розвиток України як суверенної, демократичної і правової держави передбачає встановлення надійного засліну негативним явищам, чинникам, що реально загрожують безпеці країни. Особливе занепокоєння викликає злочинність, її прилаштовуваність до нових умов, набуття нею активного, агресивного та все більш організованого характеру. Так, тільки у 2003 році вчинено 25,8 тис. особливо тяжких злочинів, виявлено 634 організовані групи та злочинні організації, учасники яких вчинили 6159 злочинів [9, с. 25-27] ).
Тривалість функціонування організованих злочинних угруповань пов’язана з модернізацією форм та способів протидії правоохоронним органам, злочинним впливом на доказову інформацію і учасників кримінального судочинства. Захисний механізм від викриття злочинних груп удосконалюється, стає витонченим, охоплює значну кількість суб’єктів. У таких умовах важливого значення набуває постановка і вирішення завдання щодо розробки тактичних основ усунення (нейтралізації) протидії розкриттю та розслідуванню злочинів, вчинених організованими злочинними групами.
Висвітленню різних аспектів боротьби з організованою та груповою злочинністю присвячені праці вчених-криміналістів: Т. В. Авер’янової, Ю. В. Аленіна, О. Я. Баєва, В. П. Бахіна, Р. С. Бєлкіна, В. М. Бикова, В. М. Варцаби, В. Г. Гончаренка, М. С. Гурєва, С. Ф. Здоровка, В. О. Коновалової, В. С. Кузьмічова, В. І. Кулікова, В. Г. Лукашевича, Г. А. Матусовського, В. С. Овчинського, В. В. Тіщенка, В. Ю. Шепітька, М. П. Яблокова та ін. У криміналістиці певна увага приділялася дослідженню особливостей протидії розслідуванню. Тільки останнім часом були захищені дисертації І. А. Ніколайчуком, В. В. Трухачовим, Р. М. Шехавцовим. Разом з тим, зазначені праці присвячені найбільш загальним проблемам боротьби зі злочинністю, визначенню поняття, форм та способів протидії розслідуванню. Хоча вивчення тільки сутності протидії розслідуванню є недостатнім для обрання необхідного рівня тактичного арсеналу працівниками правоохоронних органів.
Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається необхідністю встановити певні особливості протидії розслідуванню з боку організованих злочинних груп, сформувати тактичні основи усунення та подолання такої протидії компетентними органами. Вказані обставини дозволяють віднести проблематику, що розглядається, до актуальної. В такій постановці проблеми протидії розслідуванню на рівні дисертаційного дослідження розглядаються вперше.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена відповідно до плану наукових досліджень кафедри криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і є складовою частиною Цільової комплексної програми "Проблеми вдосконалення організації і діяльності суду та правоохоронних органів в умовах реформування правової демократичної держави" № 0186.0.099031. Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 1 липня 2002 року, протокол № 13.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні особливостей протидії розслідуванню в механізмі організованої злочинної діяльності та розробці тактичних основ усунення та подолання такої протидії співробітниками правоохоронних органів.
Відповідно до вказаної мети були поставлені та вирішені такі завдання:
1) визначити ознаки, сутність та зміст протидії розслідуванню; сформулювати поняття "протидія розслідуванню" і встановити місце даної категорії в системі криміналістики;
2) дослідити особливості захисної функції організованих злочинних груп від викриття, співвідношення протидії розслідуванню із посткримінальною поведінкою злочинців, їх "захисною домінантою";
3) проаналізувати специфіку використання різних форм протидії розслідуванню злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами;
4) дати характеристику окремим формам протидії розслідуванню, які притаманні організованій злочинності (використання корумпованих посадових осіб правоохоронного органу; вплив засобів масової інформації; фальсифікація доказів; застосування погроз та фізичного насильства та ін.);
5) розробити тактику усунення протидії розслідуванню злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами (пропонування тактичних прийомів та рекомендацій, визначення можливостей в обранні тактичної лінії поведінки, певних правил дій у тих чи інших ситуаціях);
6) визначити тактичні можливості усунення протидії розслідуванню зазначеної категорії злочинів (розробити тактику дотримання слідчої таємниці, тактику попередження слідчих помилок, тактику подолання неправдивих показань, тактику забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства).
Об’єктом наукового дослідження є діяльність слідчого під час розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами.
Предметом дослідження виступають закономірності, які виявляються в тактичному забезпеченні діяльності правоохоронних органів з метою подолання протидії розслідуванню з боку організованих злочинних угруповань.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації складають положення теорії пізнання та загальної теорії криміналістики. Під час дослідження були використані: методи логіки (аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія тощо) при вивченні різних форм протидії розслідуванню, при розробці тактичних засобів усунення такої протидії; порівняльно-правовий і формально-юридичний методи для аналізу діючого кримінального і кримінально-процесуального законодавства, інших нормативних актів, що встановлюють правові основи слідчої таємниці, регламентують заходи та засоби забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства та ін.; історичний метод при розгляді розвитку окремих наукових теорій і дискусій щодо протидії розслідуванню та вивчення організованої злочинності; системно-структурний – для дослідження окремих елементів криміналістичної тактики (системи слідчих дій, системи тактичних прийомів, комплексів слідчих дій і оперативно-розшукових заходів тощо); соціологічні методи – з метою узагальнення кримінальних справ про злочини, що вчиняються організованими злочинними групами, анкетування та інтерв’ювання слідчих тощо.
Нормативну базу дисертації склали: Конституція України, кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство України та інших держав, нормативно-правові акти, що регламентують організацію і діяльність правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю.
Емпіричну базу дослідження складають: результати вивчення та узагальнення кримінальних справ про злочини, що вчиняються організованими злочинними групами, за 1998–2004 рр. (проведено узагальнення 200 кримінальних справ про різні за своєю спрямованістю злочини, вчинені ОЗГ); результати анкетування та інтерв’ювання 100 слідчих прокуратури та МВС України, які брали участь у розслідуванні злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами; дані статистичних звітів МВС України, Генеральної прокуратури України, Верховного Суду України; власний досвід роботи дисертанта у спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автором вперше у вітчизняній юридичній літературі проведено комплексне дослідження протидії розслідуванню злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами, та запропоновано тактичні основи щодо усунення (нейтралізації) такої протидії.
Наукова новизна відбивається у таких основних положеннях:
1) проведено ґрунтовний аналіз визначень поняття "протидія розслідуванню" та запропоновано авторське визначення цієї категорії криміналістики;
2) визначено місце протидії розслідуванню в системі криміналістики. На думку автора, найбільш загальні проблеми протидії розслідуванню повинні розглядатися в структурі криміналістичної тактики (кримінальної і слідчої тактики);
3) вперше встановлено співвідношення захисної функції організованих злочинних груп від викриття і протидії розслідуванню. На думку автора, захисний механізм являє собою потенційну можливість реагування на дії з боку правоохоронних органів. Протидія розслідуванню – реальне спрацювання захисних механізмів;
4) надано характеристику і визначено особливості різних форм протидії розслідуванню злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами (приховування злочинів, корумпування посадових осіб, використання засобів масової інформації, повідомлення неправдивих показань, фальсифікація доказів, застосування погроз і фізичного насильства тощо);
5) зроблено висновок, що приховуванню злочинів з боку організованих злочинних груп притаманні специфічні риси; акцентовано увагу на взаємозв’язку корупції і організованої злочинності. Зроблено спробу встановити різні корупційні механізми та їх роль у протидії розслідуванню (корумпування правоохоронців, використання депутатських та інших імунітетів тощо);
6) вперше наголошується на можливостях використання засобів масової інформації (ЗМІ) із метою протидії розслідуванню з боку організованих злочинних угруповань; проведено дослідження лжесвідчень і неправдивих показань стосовно проблем протидії розслідуванню; визначено причини та мотиви неправди;
7) вперше розглянуто фальсифікацію доказів як своєрідну форму протидії розслідуванню. Проведено аналіз діючого кримінального та кримінально-процесуального законодавства, яке, на думку дисертанта, потребує удосконалення. Автор пропонує передбачити в КК України окрему норму "Фальсифікація доказів"; розглянуто певні процесуальні гарантії від фальсифікації доказів та аргументована їх доцільність;
8) зроблено висновок, що організовані злочинні групи застосовують різні форми насильства (погрози, фізичний вплив, убивства та ін.); сформульовано пропозицію про необхідність відпрацювання своєрідних механізмів захисту свідка, розробки спеціальних державних програм "Захист свідків";
9) вперше зроблено спробу визначити зміст тактики, спрямованої на усунення протидії розслідуванню злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами. Автор вирізняє такі основні напрямки: тактика дотримання слідчої таємниці; тактика усунення слідчих помилок; тактика викриття неправди в показаннях; тактика забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства;
10) запропоновано визначення поняття слідчої таємниці та аргументується необхідність існування такого інституту; вперше систематизовані та сформульовані тактичні правила дотримання слідчої таємниці;
11) звернуто увагу на зв’язок тактичних помилок і ефективності розслідування. Запропоновані блоки типових тактичних помилок і згруповані причини їх виникнення;
12) визначені найбільш оптимальні тактичні прийоми, спрямовані на викриття неправди при розслідуванні злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами; розроблено тактичні рекомендації щодо забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертаційному дослідженні положення, пропозиції та висновки можуть бути використані:
– у науково-дослідницькій роботі – для подальшої розробки загальної теорії криміналістики, а також тактики та методики розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами;
– у правотворчості – з метою вдосконалення чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства, інших нормативно-правових актів, що регулюють антикримінальну діяльність правоохоронних органів;
– у діяльності правоохоронних органів – як рекомендації, спрямовані на оптимізацію слідчої діяльності у боротьбі з протидією розслідуванню злочинів, що вчиняються організованими злочинними угрупованнями;
– у навчальному процесі – при викладанні курсу "Криміналістика", підготовці підручників, навчальних та довідкових посібників, методичних матеріалів.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідались на міжнародній науково-практичній конференції "Теорія та практика судової експертизи і криміналістики" (Харків, 19-20 червня 2002 р.), міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми криміналістики" (Харків, 25-26 вересня 2003 р.), семінарах слідчих та оперативних працівників в УМВС України у Львівській області, а також обговорювались на засіданнях кафедри криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
За результатами дисертаційного дослідження підготовлено та надіслано на адресу Міністерства внутрішніх справ України доповідну записку з метою впровадження тактичних рекомендацій у слідчу практику. Окремі пропозиції та матеріали дисертанта знайшли своє застосування в слідчих підрозділах УМВС окремих областей України, а також у навчальному процесі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого та Львівському юридичному інституті МВС України під час проведення практичних занять з криміналістики.
Публікації. Основні положення та висновки, що сформульовані в дисертаційному дослідженні, опубліковані автором у 6 наукових публікаціях (з них 4 наукові статті надруковані у виданнях, перелік яких затверджений ВАК України).
Структура дисертації. Загальний обсяг дисертації 195 с. Робота складається із вступу, трьох розділів, дванадцяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел (229 найменувань) і додатків (13 с.).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявилося у розробці тактичних основ усунення (нейтралізації) протидії розслідуванню злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами. Головними теоретичними і прикладними результатами роботи є наступні:
1) запропоновано авторське визначення поняття протидії розслідуванню як діяльності зацікавлених осіб, спрямованої на перешкоджання розкриттю і розслідуванню злочинів за допомогою створення перешкод на шляху встановлення істини по кримінальній справі. Встановлено місце "протидії розслідуванню" в системі криміналістики;
2) проаналізовано певне співвідношення захисного механізму організованої злочинної діяльності і протидії розслідуванню. Виявлено, що захист організованих злочинних груп від викриття обумовлений різними чинниками (соціально-економічними, соціально-політичними, соціально-управлінськими, психологічними);
3) встановлено особливості різних форм протидії розслідуванню, які притаманні організованій злочинній діяльності: приховування злочинів, використання корупційних механізмів протидії, застосування засобів масової інформації, повідомлення неправдивих показань, фальсифікація доказів і доказової інформації, застосування погроз та фізичного насильства;
4) проаналізовано способи приховування злочинів організованими злочинними угрупованнями як форми протидії розслідуванню і встановлені такі специфічні їх риси: в процесі приховування злочинної діяльності застосовується цілий комплекс способів приховування; існують "спеціальні загони" осіб, які сприяють приховуванню злочинів; відбувається підвищення рівня агресивності при здійсненні діяльності по приховуванню; у приховуванні злочинів все частіше беруть участь свідки і потерпілі; має місце спрацювання системи безпеки організованої злочинної групи;
5) обґрунтовано, що корупційні механізми і захист (безпека) ОЗГ від викриття перебувають у взаємозв’язку. Визначені наступні форми взаємодії членів (лідерів) ОЗГ з корумпованими посадовими особами: давання одноразових хабарів з метою вирішення конкретних питань; систематична фінансова (або інша) підтримка (утримання) чиновника; призначення на посаду і просування по службі посадової особи за допомогою представників кримінальних структур; вступ посадової особи в ОЗГ з метою вчинення злочинів;
6) звернуто увагу на негативну тенденцію у впливі ЗМІ на процес розкриття та розслідування злочинів, на необхідність визначення меж у висвітленні подій, пов’язаних із вчиненням злочинів;
7) проаналізовано особливості формування неправдивих показань у механізмі протидії розслідуванню, здійснено розмежування таких понять, як "неправда", "неправдиві показання", "лжесвідчення". Звернуто увагу на причини та мотиви повідомлення неправдивих показань, чинники, які впливають на відмову від дачі показань;
8) обґрунтовано необхідність надійного захисту доказів від фальсифікації. Акцентовано увагу на тому, що кримінально-правова регламентація відповідальності за фальсифікацію доказів є неналежною. Тому запропоновано передбачити в КК України окрему норму "Фальсифікація доказів". На думку дисертанта, фальсифікація доказів у більшості випадків пов’язана з корупційною діяльністю співробітників правоохоронних органів. Підкреслено важливість процесуальних гарантій у боротьбі з фальсифікацією доказів;
9) наголошується, що під час протидії розслідуванню з боку ОЗГ використовуються крайні заходи, пов’язані з погрозами, реальним фізичним впливом та ліквідацією певних осіб (свідків, потерпілих, членів ОЗГ та ін.);
10) визначено найбільш важливі тактичні напрямки, що сприяють усуненню протидії розслідуванню з боку ОЗГ (тактика дотримання слідчої таємниці; тактика попередження тактичних помилок; тактика викриття неправди в показаннях; тактика забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства);
11) досліджено поняття та ознаки слідчої таємниці. На думку автора, слідча таємниця – це вид службової конфіденційної інформації (відомостей) про досудове слідство по конкретній кримінальній справі, пов’язаній з обставинами, що підлягають доказуванню, а також з ходом розслідування, яка обмежується строками досудового слідства і вимагає дозволу слідчого (або особи, що його замінює) для надання гласності, якщо це не спричинить негативних наслідків. Аргументується необхідність встановлення меж слідчої таємниці, визначення відомостей, які належать до такої таємниці;
12) сформульовано тактичні правила дотримання слідчої таємниці: визначення переліку відомостей по конкретній кримінальній справі, що складають слідчу таємницю; встановлення кола осіб, втягнутих в орбіту кримінального судочинства, яких необхідно попередити про нерозголошення слідчої таємниці; попередження вказаних осіб про нерозголошення слідчої таємниці необхідно здійснювати у письмовій формі; обмеження кола осіб, присутніх при проведенні слідчих дій; обмеження допуску до доказової інформації; встановлення особливостей роботи з доказовою інформацією по кримінальній справі у складі слідчо-оперативної групи; встановлення заборони на немотивовану передачу кримінальної справи від одного слідчого до іншого; визначення порядку взаємодії з оперативними працівниками;
13) розглянуто сутність тактичної помилки, її види. Тактична помилка – це різновид слідчої помилки, яка пов’язана із застосуванням засобів криміналістичної тактики. Звернуто увагу на причини виникнення тактичних помилок (кадрові, методичні, організаційні, процесуальні, психологічні). Визначено типові тактичні помилки, які виникають при розслідуванні злочинів, що вчиняються ОЗГ. У цьому сенсі вирізнено такі блоки помилок: тактичні помилки, пов’язані з діагностикою характеру злочину і визначенням напрямків розслідування; тактичні помилки, пов’язані з обранням тактичних засобів;
14) проведено аналіз ефективності існуючих тактичних прийомів, спрямованих на виявлення та усунення неправди в показаннях. Запропоновано тактичні засоби (прийоми, тактичні операції), які є найбільш доцільними при розслідуванні злочинів ОЗГ. Наголошено на тому, що у деяких випадках викриття неправди (подолання лжесвідчень) виходить за межі допиту і може бути завданням декількох слідчих дій чи інших заходів;
15) встановлено, що проблеми протидії розслідуванню безпосередньо пов’язані з питаннями забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, які набувають особливого значення в умовах боротьби з організованою злочинністю. На думку дисертанта, існують особливості тактики забезпечення безпеки учасників кримінального процесу при розслідуванні злочинів, що вчиняються ОЗГ, які полягають у такому: використанні цілої системи заходів безпеки; в обумовленості заходів забезпечення безпеки ступенем протидії злочинців; в ситуаційній залежності обрання тих чи інших заходів забезпечення; у визначеності видом загрози стосовно охоронюваного об’єкта конкретного змісту заходу безпеки; у підвищеному рівні конфіденційності застосовуваних заходів забезпечення безпеки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдульманова А. А. Тезисы выступления // Матер. конф. "Россия и мировой опыт противодействия коррупции" (Москва,23-24 июня 1999 г.). – М.: Спарк, 2000. – С. 121-122.
2. Абельцев С. Н. Личность преступника и проблемы криминального насилия. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. – 207 с.
3. Аверьянова Т. В., Белкин Р. С., Корухов Ю. Г., Россинская Е. Р. Криминалистика: Учебник для вузов / Под ред. Р. С. Белкина. – М.: НОРМА-ИНФРА•М, 1999. – 990 с.
4. Аверьянова Т. В., Белкин Р. С., Корухов Ю. Г., Россинская Е. Р. Криминалистика: Учебник для вузов / Под ред. Р. С. Белкина. – 2-е изд. перераб. и доп. – М.: НОРМА, 2003. – 992 с.
5. Актуальные проблемы теории и практики борьбы с организованной преступностью в России. – М., 1994. – 300 с.
6. Александренко О. В. Подолання протидії розслідуванню – актуальна проблема сьогодення // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – Одеса, 2000. – № 4. – С. 112-113.
7. Александренко О. В. Поняття та сутність протидії попередньому розслідуванню // Науковий вісник НАВСУ. – 2000. – № 1. – С. 84-92.
8. Аленин Ю. П. Выявление и расследование очагов преступлений: теория и практика: Монография. – Одесса: Юрид. ин-т ОГУ, 1996. – 267 с.
9. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у 2003 р. (за даними судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. – К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. – № 5 (45). – С. 25-27.
10. Аркуша Л. І. Основи методики виявлення і розслідування організованої злочинної діяльності при наявності корумпованих зв’язків: Автореф. дис... канд юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. – Х., 2002. – 20 с.
11. Баев О. Я. Основы криминалистики: Курс лекций. – М.: Экзамен, 2001. – 288 с.
12. Баев О. Я. Основы криминалистики. Курс лекций. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Экзамен, 2003. – 320 с.
13. Баев О. Я. Тактика уголовного преследования и профессиональной защиты от него. Следственная тактика: Научно-практическое пособие. – М.: Экзамен, 2003. – 432 с.
14. Батищев В. И., Хорунжий С. Н. Использование системно-структурного подхода в изучении преступной группы и оставляемых ею следов // Воронежские криминалистические чтения / Под ред. О. Я. Баева. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2002. – Вып. 3. – С. 19-33.
15. Бахин В. П. Задачи криминалистики в современных условиях //Актуальные проблемы уголовного процесса и криминалистики на современном этапе: Межвуз. сб. науч. тр. – Одесса: Одесский ун-т, 1993 – С. 96-103.
16. Бахин В. П. Понятие, сущность и содержание криминалистической тактики: Лекция. – Симферополь: Таврический экологический ин-т, 1999. – 34 с.
17. Бахин В. П., Карпов Н. С. Преступная деятельность как объект криминалистического изучения: Лекция. – К., 1999. – 22 с.
18. Бахин В. П., Карпов Н. С., Цымбал П. В. Преступная деятельность: понятие, характеристика, принципы, изучение: Монография / Под ред. П. В. Мельника. – К.: Акад. гос. налог. службы Украины, 2001. – 275 с.
19. Бахин В. П., Когамов М. Ч., Карпов Н. С. Допрос на предварительном следствии (уголовно-процессуальные и криминалистические вопросы). – Алматы: θркениет, 1999. – 208 с.
20. Белкин Р. С. Криминалистика в процессуальной упаковке // Щит и Меч. – 1998. – 10 декабря. – С. 5
21. Белкин Р. С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики. – М.: Изд-во НОРМА (Изд. группа НОРМА-ИНФРА•М), 2001. – 240 с.
22. Белкин Р. С. Криминалистика: Учебный словарь-справочник. – М.: Юристъ, 1999. – 268 с.
23. Белкин Р. С. Криминалистическая энциклопедия. – М.: Мегатрон ХХІ, 2000. – 334 с.
24. Белкин Р. С. Курс криминалистики: В 3 т. – М.: Юристъ, 1997. – Т. 1: Общая теория криминалистики. – 408 с.
25. Белкин Р. С. Курс криминалистики: В 3 т. – М.: Юристъ, 1997. – Т. 2: Частные криминалистические теории. – 464 с.
26. Белкин Р. С. Курс криминалистики: В 3 т. – М.: Юристъ, 1997. – Т. 3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – 480 с.
27. Белкин Р. С. Курс криминалистики: Учеб. пособие для вузов. – 3-е изд., доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. – 837 с.
28. Белкин Р. С. Очерки криминалистической тактики: Учеб. пособие. – Волгоград: ВСШ МВД РФ, 1993. – 200 с.
29. Белозеров Ю. Н., Рябоконь В. В. Производство следственных действий. – М., 1990.
30. Бельдягин М. М. Об использовании возможностей средств массовой информации на предварительном расследовании // Актуальные проблемы борьбы с преступностью: Матер. респ. науч.-практ. конф. – Екатеринбург, 1992. – С. 368-369.
31. Биленчук П. Д., Еркенов С. Е., Кованов А. В. Транснациональная преступность: состояние и трансформация: Учеб. пособие / Под ред. П. Д. Биленчука. – К.: Атика, 1999. – 272 с.
32. Бобраков И. А. Воздействие преступников на свидетелей и потерпевших и криминалистические методы его преодоления: Автореф. дисс... канд. юрид. наук: 12.00.09. – М., 1997. – 22 с.
33. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. А. М. Прохоров. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Большая Российская энциклопедия; СПб.: Норинт, 1998. – 1456 с.
34. Большой юридический словарь / Под ред. А. Я. Сухарева, В. Е. Крутских. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 704 с.
35. Брусницын Л. Обеспечение безопасности потерпевших и свидетелей // Законность. – 1997. – № 3. – С. 36.
36. Варцаба В. М. Розслідування злочинів організованих злочинних груп (тактико-психологічні основи): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України. – Х., 2003. – 20 с.
37. Варцаба В. М. Розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами (тактико-психологічні основи): Монографія. – Х.: Гриф, 2004. – 111 с.
38. Василевич В. В. Боротьба з озброєними формами організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 1998. – 18 с.
39. Васильев А. Н., Карнеева Л. М. Тактика допроса при расследовании преступлений. –М.: Юрид. лит., 1970. – 208 с.
40. Васильев В. Л. Юридическая психология: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1991. – 464 с.
41. Васильев В. Л. Юридическая психология: Учебник для вузов. – 5-е изд., перераб. и доп. – СПб, 2003. – 656 с.
42. Ведерникова О. Н. Предупреждение коррупционного и иного противоправного поведения судей: опыт России и США (сокращенный вариант грантовского исследования Московского центра) // Организованная преступность, терроризм и коррупция: Криминологический ежеквартальный альманах. – Вып. 1. – М.: Юристъ, 2003. – С. 30-39.
43. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укл. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2001. – 1440 с.
44. Вешняков А. А. Свободные и демократические выборы как преграда политической коррупции // Организованная преступность, терроризм и коррупция: Криминологический ежеквартальный альманах. – Вып. 1. – М.: Юристъ, 2003. – С. 73-75.
45. Виступ Генерального прокурора України Геннадія Васильєва на спільному засіданні Ради міністрів закордонних справ і Рад керівників правоохоронних органів держав-учасників СНД (м. Київ, 8 квітня 2004 р.) // Прокуратура. Людина. Держава. – К.: Генер. прокуратура України, 2004. – № 4 (34). – С. 3-4.
46. Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11.
47. Войников В. В. Тактика обеспечения безопасности в уголовном судопроизводстве: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / Калинингр. юрид. ин-т МВД России. – Калининград, 2002. – 23 с.
48. Волженкин Б. В. Коррупция. – СПб., 1998.
49. Волчецкая Т. С., Войников В. В. Вопросы обеспечения безопасности в уголовном судопроизводстве: ситуационный подход // Воронежские криминалистические чтения / Под ред. О. Я. Баева. –Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2002. – Вып. 3. – С. 63-73.
50. Волынский А. Ф., Лавров В. П. Организованное противодействие раскрытию и расследованию преступлений (проблемы теории и практики) // Матер. науч.-практ. конф. "Организованное противодействие расследованию преступлений и меры по его нейтрализации, г. Руза – г. Москва, 29-30 октября 1996 г. – М., 1997. – С. 95-97.
51. Галиакбаров Р. Р. Борьба с групповой преступностью средствами уголовного закона: Учеб. пособие. – Саратов: СЮИ, 1999. – 172 с.
52. Глазырин Ф. В. Конспект лекций по судебной психологии. Часть Особенная. – Свердловск: УрГУ, 1978. – 44 с.
53. Глушенков С. А. Организованное противодействие расследованию уголовных дел: теория и практика // Матер. науч.-практ. конф. "Организованное противодействие расследованию преступлений и меры по его нейтрализации", г. Руза – г. Москва, 29-30 октября 1996 г. – М., 1997. – С. 157.
54. Годунов И. В. Транснациональная организованная преступность в России: пути и формы противодействия: Автореф. дисс… д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Акад. права и управления Минюста России. – Рязань, 2002. – 54 с.
55. Голик Ю. В. Глобализация: организованная и коррупционная преступность // Предупреждение организованной и коррупционной преступности средствами различных отраслей права / Под ред. В. В. Лунеева. – М.: Юристь, 2002. – С. 31-35.
56. Головин А. Ю. Криминалистическая систематика: Монография / Под общ. ред. Н. П. Яблокова. – М.: Лекс Эст, 2002. – 336 с.
57. Головин А. Ю. Тактические ошибки в расследовании преступлений. – Тула: Изд-во Тульского гос. ун-та, 2001. – 42 с.
58. Головин А. Ю. Устенко А. А. Понятие и виды следственных ошибок // Современные проблемы законодательства России, юридических наук и правоохранительной деятельности. – Вып. 1. – Тула, 1999.
59. Головин А. Ю., Дубоносов Е. С. Использование средств массовой информации в раскрытии и расследовании преступлений: Учеб. пособие. – Тула: Изд-во Тульск. гос. ун-та, 2001. – 80 с.
60. Горшенков А. Г., Горшенков Г. Н. Преступность в сфере массовой информации: угловно-правовой и криминологический аспекты. – Сыктывкар: КРАГСИУ, 2000. – 58 с.
61. Гриб. В. Г. Противодействие организованной преступности: Учеб. пособие / Всеросс. НИИ МВД России. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 93 с.
62. Гришко Е. П. Организация преступного сообщества (преступной организации): уголовно-правовой и криминологический аспекты. – М.: Щит, 2001. – 135 с.
63. Гросс Г. Руководство для судебных следователей как система криминалистики. – Новое изд., перепеч. с изд. 1908 г. – М.: ЛексЭст, 2002. – 1088 с.
64. Гурев М. С. Убийства на "разборках" (методика расследования). – СПб.: Питер, 2001. – 288 с.
65. Даньшин І. М. Усталені форми злочинності (кримінологічний аспект). – Х.: Акта, 2002. – 110 с.
66. Даньшин М. В. Класифікація способів приховування злочинів у криміналістиці: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України. – Х., 2000. – 20 с.
67. Дементьев В. В., Степанов В. В. Соотношение противодействия расследованию, сокрытия и инсценировки преступления // Актуальные проблемы криминалистки на современном этапе. – Часть 2: Сб. науч. ст. / Под ред. З. Д. Еникеева. – Уфа: РИО БашГУ, 2003. – С. 135.
68. Демидова Л. М. Кримінальна відповідальність за створення злочинної організації: Автореф. дис... канд. юрид. наук.: 12.00.08 / Нац. юрид. акад. України. – Х., 2003. – 20 с.
69. Доспулов Г. Г. Психология допроса на предварительном следствии. – М.: Юрид. лит., 1976. – 112 с.
70. Дудніков А. Л. Проблеми взаємодії правоохоронних і контролюючих органів при розслідуванні злочинів, що вчиняються у сфері економічної діяльності // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – Вип. 52. –С. 136-142.
71. Дулов А. В. Судебная психология: Учеб. пособие. – Минск: Вышэйшая школа, 1975. – 462 с.
72. Еникеев М. И. Юридическая психология: Учебник для вузов. – М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА•М, 1999. – 517 с.
73. Енютина Г. Е. Коррупция в судебных органах (сокращенный вариант грантовского исследования Московского центра) // Организованная преступность, терроризм и коррупция: Криминологический ежеквартальный альманах. – Вып. 1. – М.: Юристъ, 2003. – С. 18-30.
74. Журавель В. А. Інформаційне забезпечення процесу розслідування: шляхи та засоби // Вісник Академії правових наук України. – Х.: Право, 2004. – № 2 (37). – С. 175-179.
75. Журавель В. А. Проблеми теорії та методології криміналістичного прогнозування. – Х.: Право, 1999. – 304 с.
76. Журавлев С. Ю., Лубин А. Ф. Расследование взяточничества и коррупции. – Нижний Новгород, 1995. – С. 36-38.
77. Закатов А. А. Ложь и борьба с нею. – Волгоград: Ниж.-Волж. кн. изд-во, 1984. – 192 с.
78. Зашляпин Л. А. Коррупция в правоохранительных органах: признаки и методы выявления // Актуальные проблемы борьбы с преступностью: Матер. респ. науч.-практ. конф. – Екатеринбург, 1992. – С. 304-305.
79. Здоровко С. Ф. Тактичні операції при розслідуванні вбивств, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України. – Х., 2002. – 19 с.
80. Зеленецкий В. С., Куркин Н. В. Обеспечение безопасности субъектов уголовного процесса. – Х.: КримАрт, 2000. – 404 с.
81. Зеленецький В., Куркін М. Основні положення вчення про забезпечення безпеки суб’єктів кримінального процесу, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю // Прокуратура. Людина. Держава. – К.: Істина, 2004. – №4(34). – С. 42.
82. Зелинский А. Ф. Криминальная психология: Научно-практ. издание. – К.: Юринком Интер, 1999. – 240 с.
83. Зорин Г. А. Криминалистическая методология. – Минск: Амалфея, 2000. – 608 с.
84. Иванов А. Н., Землянский А. С. К вопросу о тактической ошибке в криминалистике // Криминалистические чтения, посвященные 100-летию со дня рождения Б. И. Шевченко: Тезисы выступлений. – М.: МАКС Пресс, 2004. – С. 80-83.
85. Игнатенко Г. В. Международно-правовые проблемы противодействия транс-национальной преступности и коррупции // Организованная преступность и коррупция. Исследования, обзоры, информация: Социально-правовой альманах. – Екатеринбург, 2000. – Вып. 1. – С. 99-103.
86. Игнатов С. Д. Следственная тайна и ее пределы // Правовая реформа и проблемы ее реализации: Тезисы докл. и сообщ. рег. науч.-практ. конф. – Краснодар, 1989. – С. 257-258.
87. Индекс восприятия коррупции 2002 г. // Организованная преступность, терроризм и коррупция: Криминологический ежеквартальный альманах. – Вып. 1. – М.: Юристъ, 2003. – С. 129-131.
88. Карагодин В. Н. Преодоление противодействия предварительному расследованию. – Свердловск, 1992. – 176 с.
89. Карагодин В. Н., Клименко И. И. Криминалистическая теория взаимодействия (в порядке постановки проблемы) // Криминалистические чтения, посвященные 100-летию со дня рождения профессора Б. И. Шевченко: Тезисы выступлений. – М.: МАКС Пресс, 2004. – С. 92.
90. Карпенко Л. А. Психология. Словарь / Под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.
91. Катаев Н. А., Сердюк Л. В. Коррупция: уголовно-правовой и криминологический аспекты: Учеб. пособие. – Уфа: ВЭТУ; УВШ МВД РФ, 1995. – 107 с.
92. Клименко Н. И. Криминалистические знания в структуре профессиональной подготовки следователя. – К., 1990.
93. Кожевніков Г. К., Давиденко Л. М., Коновалова В. О., Хотенець В. М., Янович Ю. П. Науково обґрунтовані норми навантаження та належні умови праці слідчих підрозділів як важливий чинник їх якісної діяльності // Питання боротьби зі злочинністю: Зб. наук. праць. – Х.: Право, 1997. – Вип. 1. – С. 11-14.
94. Колесниченко А. Н. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений: Текст лекций. – Х.: ХЮРИ, 1976. –30 с.
95. Коляда П. Таємниця слідства – таємниця й для депутата // Голос України. – 27 квітня 2002. – № 80 (2831). – С. 6.
96. Комиссаров В. И. Теоретические проблемы следственной тактики / Под ред. А. И. Михайлова. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1987. – 156 с.
97. Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 роки: Затв. Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000 // Офіц. вісник України. – 2000. – № 52. – Ст. 2258.
98. Конин В. В. Следственные ошибки // Актуальные вопросы теории и практики раскрытия, расследования и предупреждения преступлений: Сб. матер. межд. науч.-практ. конф. – Тула: Тульский гос. ун-т, 2004. – С. 144-147.
99. Коновалова В. Е. Допрос: тактика и психология: Учеб. пособие. – Х.: Консум, 1999. – 157 с.
100. Коновалова В. Е. Правовая психология: Учеб. пособие. – Х.: Консум, 1997. – 160 с.
101. Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 роки: Затв. Указом Президента України від 24 квітня 1998 р. № 367/98 // Офіц. вісник України. – 1998. – № 17. – Ст. 621.
102. Корж В. П. Теоретические основы методики расследования преступлений, совершаемых организованными преступными образованиями в сфере экономической деятельности: Монография. – Х.: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2002. – 412 с.
103. Коррупция (проблемы судебной практики) / Сост. Брынцев В. Д., Садовский К. С. – Х.: Ксилон, 2000. – 131 с.
104. Коташевський О. В. Використання засобів масової інформації для розкриття, розслідування і попередження умисних вбивств // Слідча практика України. Із досвіду слідчої роботи органів прокуратури. – К.: КримАрт, 1998. – Вип. 1. – С. 91-94.
105. Краткий словарь по философии / Под общ. ред. И. В. Блауберга, И. К. Пантина. – 4-е изд. – М.: Политиздат, 1982. – 431 с.
106. Криминалистика: Расследование преступлений в сфере экономики: Учебник / Под ред. В. А. Грабовского, А. Ф. Лубина. – Ниж. Новгород: Нижегор. ВШ МВД России, 1995. – 400 с.
107. Криминалистика: Учебник / Отв. ред. Н. П. Яблоков. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2000. – 718 с.
108. Криминалистика: Учебник / Под ред. Р. С. Белкина. – М.: Юрид. лит., 1986. – 542 с.
109. Криминалистика: Учебник для вузов / Под ред. А. Ф. Волынского. – М.: Закон и право, ЮНИТИ-ДАНА, 1999. – 615 с.
110. Криминалистическое обеспечение деятельности криминальной милиции и органов предварительного расследования: Учебник / Под ред. Т. В. Аверьяновой, Р. С. Белкина. – М.: Новый Юрист, 1997. –400 с.
111. Криминология: словарь / Под общ. ред. В. П. Сальникова. – СПб.: Лань; Изд-во С.-Петерб. ун-та МВД России, 1999. – 256 с.
112. Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів: Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. – Х.: Право, 1998. – 376 с.
113. Криміналістика: Підручник для студ. юрид. спец. вищих закладів освіти. – Кол. авт. Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. – К.: Видавничій Дім "Ін Юре", 2001. – 684 с.
114. Криміналістика: Підручник для студ. юрид. спец. вищих закладів освіти / За ред. В. Ю. Шепітька. – 2-е вид., перераб. і допов. – К.: Концерн Видавничій Дім "Ін Юре", 2004. – 728 с.
115. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студ. вищих навч. закладів освіти / М. І. Бажанов, В. Я. Тацій, В. В. Сташис та ін.; за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2001. – 494 с.
116. Кримінальне судочинство в Україні: законодавство та практика застосування: Навч. посібник / За станом на 1 жовтня 2001 р. – Х.: Консум, 2001. – 712 с.
117. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. – 1196 с.
118. Кудрявцев В. Н., Лунеев В. В., Наумов А. В. Организованная преступность и коррупция в России (1997-1999). – М.: ИНИОН, 2000. – 200 с.
119. Кузьмічов В. С. Криміналістичний аналіз розслідування злочинів: Монографія. – К.: НАВСУ – НВТ "Правник", 2000. – 450 с.
120. Кузьмічов В. С., Прокопенко Г. І. Криміналістика: Навч. посібник / За заг. ред. В. Г. Гончаренка та Є. М. Моісеєва. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 368 с.
121. Куликов В. И. Основы криминалистической теории организованной преступной деятельности. – Ульяновск: Филиал МГУ, 1994. – 256 с.
122. Курс криминалистики: В 3 т. – Т. 1. Общетеоретические вопросы. Криминалистическая техника. Криминалистическая тактика / Под ред. О. Н. Коршуновой и А. А. Степанова. – СПб: Изд-во "Юридический центр Пресс", 2004. – 683 с.
123. Курс криминалистики: В 3 т. – Т. 2. Криминалистическая методика: Методика расследования преступлений против личности, общественной безопасности и общественного порядка / Под ред. О. Н. Коршуновой и А. А. Степанова. – СПб: Изд-во "Юридический центр Пресс", 2004. – 639 с.
124. Курс криминалистики: В 3 т. – Т. 3. Криминалистическая методика: Методика расследования преступлений в сфере экономики, взяточничества и компьютерных технологий / Под ред. О. Н. Коршуновой и А. А. Степанова. – СПб: Изд-во "Юридический центр Пресс", 2004. – 573 с.
125. Кустов А. М. Механизм деятельности по противодействию расследованию // Актуальные проблемы криминалистического обеспечения расследования преступлений: Труды Акад. МВД РФ. – М., 1996. – С. 54-55.
126. Лавров В. П. Криминалистическая классификация способов сокрытия преступления // Криминалистическая сущность, средства и методы установления способов сокрытия следов преступления. – М., 1987. – С. 18-28.
127. Ларин А. М. Расследование по уголовному делу. Планирование, организация. – М.: Юрид. лит., 1970. – 224 с.
128. Леоненко В. В. Запобігання лжесвідченням в кримінальних справах // Правова система України: теорія і практика: Тези доповідей і наук. повідомлень наук.-практ. конф. – К., 1993. – С. 401.
129. Леонтьев А. А., Шахнарович А. М., Батов В. И. Речь в криминалистике и судебной психологии. – М.: Гл. ред. восточной лит-ры изд-ва "Наука", 1977. – 62 с.
130. Литвак О. М. Державний контроль за злочинністю (кримінологічний аспект): Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Нац. юрид. акад. України. – Х., 2002. – 39 с.
131. Литвак О. М. Злочинність в Україні: стан, тенденції, заходи протидії (1992-1995): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Ун-т внутр. справ. – Х., 1997. – 26 с.
132. Лісогор В. Г. Криміналістичне забезпечення збереження таємниці досудового слідства: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2003. – 20 с.
133. Лукашевич В. Г. Криминалистическая теория общения: постановка проблемы, методика исследования, перспективы использования. – К.: Укр. акад. внутр. дел, 1993. – 194 с.
134. Лукашевич В. Г. Основы теории профессионального общения следователя: Автореф. дисс... д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Укр. акад. внутр. дел, 1993. – 44 с.
135. Лукашевич В. Г. Тактика общения следователя с участниками отдельных следственных действий (допрос, очная ставка, предъявления для опознания, проверка показаний на месте): Учеб. пособие. – К.: НИиРИО КВШ МВД СССР, 1989. – 88 с.
136. Лукьянчиков Е. Д., Кузьмичов В. С. Тактические основы расследования преступлений: Учеб. пособие. – К., 1989. – 48 с.
137. Лунеев В. В. География организованной преступности и коррупции в России (1997-1999 гг.) // Организованная преступность и коррупция. Исследования, обзоры, информация. Социально-правовой альманах. – Екатеринбург: ИИТЦ "Зерцало-Урал", 2000. – Вып. 3. – С. 5-15.
138. Лунеев В. В. Политическая коррупция в России (Вступительное слово) // Организованная преступность, терроризм и коррупция: Криминологический альманах. – Вып. 1. – М.: Юристъ, 2003. – С. 71.
139. Лунеев В. В. Преступность ХХ века: мировые, региональные и российские тенденции. – М.: НОРМА, 1997. – 497 с.
140. Лурия А. Р. Экспериментальная психология в судебно-следственном деле // Советское право, 1927. – № 2. – С. 92.
141. Львович Е. В. Должностные коррупционные злоупотребления в правоохранительных органах и судах Саратовской области // Организованная преступность, терроризм и коррупция: Криминологический ежеквартальный альманах. – Вып. 1. – М.: Юристъ, 2003. – С. 104-107.
142. Любичев С. Г. Этические основы следственной тактики. – М.: Юрид. лит., 1980. – 96 с.
143. Маляренко В. Т. Про досудове слідство, його недоліки і реформу // Вісник Верховного Суду України. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. – № 8 (48). – С. 2-5.
144. Маляренко В. Т. Про публічність і диспозитивність у кримінальному судочинстві України та їх значення // Вісник Верховного Суду України. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. – № 7 (47). – С. 2-11.
145. Мартиненко Р. Г. Коммуникативное противодействие расследованию: способы, выявление, преодоление: Автореф. дисс... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Куб. гос. ун-т. – Краснодар, 2004. – 26 с.
146. Марчук Є. К. Кримінологічна та кримінально-правова характеристика злочинних організацій: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Ун-т внутр. справ. – Х., 1998. – 22 с.
147. Маслов А. Е. Характеристика сведений, составляющих тайну предварительного расследования // Воронежские криминалистические чтения / Под ред. О. Я. Баева. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2001. – Вып. 2. – С. 80-86.
148. Маслов А.Е. Следственная тайна как средство преодоления противодействия расследованию: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / Воронеж. гос. ун-т. – Воронеж, 2001 – 24 с.
149. Мельник М. І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії: Монографія. – К.: Атіка, 2001. – 304 с.
150. Мельник М. І. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. – К.: Парламентське вид-во, 2000. – 256 с.
151. Москвин Е. О. Противодействие предварительному расследованию: понятие и классификация // Воронежские криминалистические чтения / Под ред. О.Я. Баева. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2002. – Вып. 3. – С. 137-145.
152. Москвин Е. О. Роль средств массовой информации в противодействии расследованию // Воронежские криминалистические чтения: Сб. науч. трудов / Под ред. О. Я. Баева. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2003. – Вып. 4. – С. 227-233.
153. Мухин А. А. Коррупция: мифы и реальность // Материалы конф. "Россия и мировой опыт противодействия коррупции" (Москва, 23-24 июня 1999 г.). – М.: Спарк, 2000. – С. 137.
154. Настільна книга слідчого: [Наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів] / Панов М. І., Шепітько В. Ю., Коновалова В. О. та ін. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. – 720 с.
155. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Під заг. ред. Потебенька М. О., Гончаренка В. Г. – К.: Форум, 2001. – У 2-х ч. – Загальна частина. – 388 с.
156. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Під заг. ред. Потебенька М. О., Гончаренка В. Г. – К.: Форум, 2001. – У 2-х ч. – Особлива частина. – 944 с.
157. Національна програма боротьби з корупцією: Затв. Указом Президента України від 10 квітня 1997 р. № 319/97 // Офіц. вісник України. – 1997. – № 15. – Ст. 12.
158. Николайчук И. А. Сокрытие преступлений как форма противодействия расследованию: Автореф. дисс... д-ра юрид. наук: 12.00.09 / . – Воронеж, 2000. – 47 с.
159. Николайчук И. А. Сокрытие преступлений как форма противодействия расследованию: Монография / Под ред. Р. С. Белкина. – М.: Мегатрон XXI, 2000. – 233 c.
160. Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України: Навч. посібник / За ред. Ю. М. Грошевого. – Х.: Право, 2002. – 160 с.
161. Номоконов В. А. России нужна стратегия борьбы с коррупцией // Организованная преступность и коррупция. Исследования, обзоры, информация. Социально-правовой альманах. – Вып. 1. – Екатеринбург: ИИТЦ "Зерцало-Урал", 2000. – С. 25-26.
162. Образцов В. А. Выявление и изобличение преступника. – М.: Юристъ, 1997. – 336 с.
163. Овечкин В. А. Общие положения методики расследования преступлений, скрытых инсценировками: Автореф. дисс... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Харьк. юрид. ин-т. – Х., 1975. – 17 с.
164. Овечкин В. А. Расследование преступлений, скрытых инсценировками: Учеб. пособие. – Х.: Юрид. ин-т, 1979. – 64 с.
165. Овчинский В. С. ХХI век против мафии. Криминальная глобализация и Конвенция ООН против транснациональной организованной преступности. – М.: ИНФРА–М, 2001. – 148 с.
166. Основы борьбы с коррупцией (системы общегосударственной этики поведения) / Науч. ред. С. В. Максимов и др. – М.: Спарк, 2000.
167. Основы борьбы с организованной преступностью: Монография / Под ред. В. С. Овчинского, В. Е. Эминова, Н. П. Яблокова. – М.: ИНФРА–М., 1996. – 400 с.
168. Парыгин Б. Д. Основы социально-психологической теории. – М.: Мысль, 1971. – 348 с.
169. Полстовалов А. О. О проблеме допустимости обмана в следственной тактике // Воронежские криминалистические чтения: Сб. науч. трудов / Под ред. О. Я. Баева. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2003. – Вып. 4. – С. 243-249.
170. Полстовалов О. В. Криминалистическая конфликтология: современные нравственные и психологические проблемы: Монография. – Уфа: РИО БашГУ, 2002. – 152 с.
171. Порубов Н. И. Научные основы допроса на предварительном следствии. – 3-е изд., перераб. – Минск: Вышэйшая школа, 1978. –176 с.
172. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973-2004). Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. – 336 с.
173. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 р. № 356/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
174. Про вдосконалення координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю: Указ Президента України від 12 лютого 2000 р. № 229/2000 // Офіц. вісник України. – 2000. – № 7. – Ст. 267.
175. Про координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю: Наказ Генерального прокурора України від 21 лютого 2000 р. № 2 // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 2000. – № 4. – С. 196-198.
176. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 р. № 3341-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 358.
177. Пшеничний І. В. Організована транснаціональна злочинність і роль правоохоронних органів у протидії їй: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2000. – 16 с.
178. Расследование бандитизма: Метод. пособие. – М.: Приоритет, 2000. – 176 с.
179. Ратинов А. Р. Судебная психология для следователей: Учеб. пособие. – М.: НИ и РИО ВШ МООП СССР, 1967. – 290 с.
180. Ратинов А. Р., Гаврилова Н. И. Логико-психологическая структура лжи и ошибки в свидетельских показаниях // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1982. – Вып. 37. – С. 46.
181. Репецкая А. Л. Транснациональная организованная преступность: характеристика, причины, стратегии контроля. – Иркутск: Изд-во ИГЭА, 2001. – 236 с.
182. Руководство для следователей / Под ред. Н. А. Селиванова, В. А. Снеткова. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 732 с.
183. Салтевський М. В. Кроки злочинних операцій в мережі Інтернет можна виявити // Слідча практика України. Із досвіду слідчої роботи органів прокуратури. – К.: 2000. – Вип. 2. – С. 106.
184. Саньков В. И. Типичные ошибки следователей при осуществлении проверки показаний на месте // Воронежские криминалистические чтения: Сб. науч. трудов / Под ред. О. Я. Баева. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2003. – Вып. 4. – С. 271-281.
185. Свенссон А., Вендель О. Раскрытие преступлений. Современные методы расследования уголовных дел: Пер. с англ. Б. Глебова / Под ред. С. П. Митричева. – М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1957.
186. Селиванов Н. А. Советская криминалистика: система понятий. – М.: Юрид. лит., 1982. – 152 с.
187. Сизов А. А. Расследование преступлений, совершаемых организованными сообществами с участием иностранных граждан или в отношении них // Воронежские криминалистические чтения / Под ред. О. Я. Баева. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2002. – Вып. 3. – С. 190-201.
188. Славгородская О. А