ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОЗСЛІДУВАННЯ ВБИВСТ, ЩО ВЧИНЯ-ЮТЬСЯ ГРУПОЮ ОСІБ В УМОВАХ НЕОЧЕВИДНОСТІ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП..............................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ РОЗСЛІДУВАННЯ ВБИВСТВ, ЩО
ВЧИНЯЮТЬСЯ ГРУПОЮ ОСІБ...................................................................................9
1.1. Поняття і значення організації розслідування.......................................................9
1.2. Особливості організації розслідування вбивств, що вчиняються групою
осіб в умовах неочевидності.........................................................................................28
Висновки до розділу 1...................................................................................................43
РОЗДІЛ 2. ВЗАЄМОДІЯ СЛІДЧОГО ТА ОПЕРАТИВНИХ ПІДРОЗДІЛІВ
ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ВБИВСТВ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ ГРУПОЮ ОСІБ
В УМОВАХ НЕОЧЕВИДНОСТІ................................................................................45
2.1. Взаємодія слідчого та оперативних підрозділів як елемент організації
розслідування..........................................................................................................45
2.2. Форми взаємодії слідчого та оперативних підрозділів.......................................58
2.3. Слідчо-оперативна група як найбільш ефективна форма взаємодії..................88
Висновки до розділу 2.................................................................................................107
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПЛАНУВАННЯ ПОЧАТКОВОГО
ЕТАПУ РОЗСЛІДУВАННЯ.......................................................................................109
3.1. Особливості планування при розслідуванні вбивств, що вчиняються
групою осіб в умовах неочевидності.........................................................................109
3.2. Типові слідчі версії...............................................................................................131
3.3. Комплекси першочергових слідчих дій.............................................................145
Висновки до розділу 3.................................................................................................174
ВИСНОВКИ.................................................................................................................177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................................182
ДОДАТКИ....................................................................................................................208

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Економічні, політичні та соціальні про-цеси, що відбуваються в Україні останнє десятиріччя, поряд з позитивним ефек-том, мали й негативні наслідки, серед яких – загострення криміногенної обстано-вки. При цьому злочинність змінилася не тільки кількісно, але й якісно, зокрема, викликають занепокоєння злочини, що вчиняються групою осіб. Ця тенденція то-ркнулася і таких особливо небезпечних злочинів, як умисні вбивства. Слід зазна-чити, що кількість убивств, вчинених в країні в останні роки, не дивлячись на де-яке зниження, залишається досить значною. За даними МВС тільки у 2005 році в Україні було зареєстровано 3315 умисних убивств, з яких 228 на початок наступ-ного року залишалися нерозкритими. 10-12% умисних убивств, тобто приблизно кожне десяте, вчиняється у складі групи осіб. Причому за останні п'ять років спо-стерігається послідовне зростання питомої ваги даних злочинів у загальній кіль-кості вбивств . Ці тенденції дозволяють вважати боротьбу з вбивствами, що вчи-няються групою осіб в умовах неочевидності, важливим напрямком правоохорон-ної діяльності, та ставлять перед криміналістикою, завдання забезпечення її ефек-тивними, науково обґрунтованими методами та засобами.
Убивства, вчинені в умовах неочевидності відносять до злочинів, розсліду-вання яких становить значні труднощі. Ще більше ускладнює розслідування участь у вчиненні такого вбивства групи осіб. Аналіз судово-слідчої практики по-казує, що належна організація розслідування є необхідною умовою ефективного вирішення завдань кримінального судочинства у справах даної категорії. При цьому вона характеризується певною специфікою, яка потребує поглибленого до-слідження.
Наукові засади організації розслідування злочинів були закладені працями таких криміналістів, як В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, О.М. Васильєв, І.Ф. Герасимов, Г.А. Густов, Л.Я. Драпкін, А.В. Дулов, В.А. Журавель, В.Г. Зеленський, Л.М. Ка-рнєєва, В.О. Коновалова, О.Н. Колесниченко, В.С. Кузьмічов, М.І. Порубов, С.І. Цвєтков, В.Ю. Шепітько, В.І. Шіканов та ін. Особливості деяких аспектів органі-зації розслідування (планування, взаємодія суб'єктів) досліджувалися в роботах, присвячених методиці розслідування злочинів, вчинених групами, в тому числі організованими (В.М. Биков, В.Г. Лукашевич, Б.В. Щур, М.П. Яблоков та ін.), а також методиці розслідування окремих видів убивств (І.В. Борисенко, О.Ю. Булу-луков, В.М. Ісаєнко, С.Ф. Здоровко, В.П. Колмаков, В.О. Коновалова, Г.М. Му-дьюгін та ін.). Але в цих працях не ставилося за мету комплексне дослідження ор-ганізації розслідування вбивств, що вчиняються групою осіб в умовах неочевид-ності, і ця проблематика залишається недостатньо розробленою. Зокрема, потре-бує вивчення зумовленість організації розслідування вбивств участю в їх вчиненні кількох осіб, специфіка планування розслідування та взаємодії слідчого і операти-вних підрозділів. Зазначені обставини дозволяють віднести проблематику, що розглядається, до актуальної.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ. Обраний напрямок до-слідження ґрунтується на п. 271 Пріоритетних напрямків наукових та дисертацій-них досліджень, які потребують першочергового розроблення та впровадження в практичну діяльність ОВС на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р. Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради інституту 28.02.2002 р., протокол № 2.
Мета та завдання дослідження. Дослідження має на меті здійснення тео-ретичної розробки проблем організації розслідування вбивств, що вчиняються групою осіб в умовах неочевидності, та формулювання на цій основі науково об-ґрунтованих рекомендацій з вдосконалення діяльності правоохоронних органів.
Відповідно до поставленої мети здійснена спроба вирішити такі завдання:
- дослідити структурні складові організації розслідування, надати її визна-чення;
- встановити наявність та характер залежності організації розслідування вбивства від участі в його вчиненні злочинної групи;
- визначити сутність взаємодії слідчого та оперативних підрозділів, виявити особливості такої взаємодії при розслідування вбивств, що вчиняються групою осіб в умовах неочевидності;
- розглянути систему форм взаємодії слідчого та оперативних підрозділів, визначити особливості реалізації цих форм при розслідуванні вбивств, вчинених групою;
- дослідити слідчо-оперативні групи з позицій системно-структурного під-ходу, обґрунтувати шляхи оптимізації щодо організації їх діяльності;
- визначити специфіку планування розслідування вбивств, що вчиняються групою осіб в умовах неочевидності;
- розробити систему типових версій про злочинну групу, що вчинила вбивс-тво;
- сформувати типові тактичні операції початкового етапу розслідування;
- надати пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового регулюван-ня організації розслідування.
Об'єктом наукового дослідження є діяльність правоохоронних органів з розслідування вбивств, що вчиняються групою осіб в умовах неочевидності.
Предметом дослідження є закономірності, які визначають специфіку орга-нізації розслідування вбивств, що вчиняються групою осіб в умовах неочевиднос-ті.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації складають поло-ження теорії пізнання та загальної теорії криміналістики. Під час дослідження бу-ло використано систему методів: формально-логічний (при дослідженні форм вза-ємодії слідчого та оперативних підрозділів, визначенні локальних завдань розслі-дування, побудові системи типових версій, класифікації джерел інформації про груповий характер вбивства тощо), формально-юридичний (для аналізу криміна-льного, кримінально-процесуального законодавства та інших нормативно-правових актів), історичний (при дослідженні правого регулювання діяльності слідчо-оперативних груп у різні часи); функціональний (при визначенні залежно-сті організації розслідування вбивства від участі в його вчиненні групи осіб, до-слідженні діяльності слідчо-оперативних груп); системно-структурний (для роз-криття змісту організації розслідування та при побудові типових тактичних опе-рацій); статистичний та соціологічний методи (під час аналізу та узагальнення кримінальних справ про вбивства, вчинені групою осіб, у процесі анкетування та інтерв'ювання слідчих прокуратури та МВС України) інші методи наукового пі-знання. Нормативною базою дисертації є положення Конституції України, кримі-нальне та кримінально-процесуальне законодавство України, Закони України “Про оперативно-розшукову діяльність,” “Про міліцію”, “Про прокуратуру”, “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, а також інші нормативно-правові акти, що регулюють організацію і діяльність правоохо-ронних органів у боротьбі зі злочинністю.
Предмет та завдання дослідження обумовили використання в дисертації наукових праць з філософії, теорії управління, кримінального права та процесу, кримінології, соціальної і юридичної психології та інших галузей знань.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження складають: результати вивчен-ня та узагальнення 150 кримінальних справ про вбивства, вчинені групою осіб, які були розглянуті судами України за 2001-2005 рр.; результати анкетування та ін-терв'ювання 300 слідчих прокуратури та МВС України; данні статистичних звітів МВС та Генеральної прокуратури України, результати аналізу та узагальнення опублікованої слідчої практики.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є першим в Україні монографічним комплексним дослідженням проблем організації розслідування вбивств, що вчиняються групою осіб в умовах неочеви-дності. У дисертації пропонується низка нових концептуальних у теоретичному плані й важливих у практичному відношенні положень, зокрема:
- обґрунтовано системний характер організації розслідування злочинів, ви-значено її елементи, запропоновано авторську дефініцію;
- вперше встановлено зв'язок організації розслідування вбивств від участі у їх вчиненні групи осіб, розкрито механізм такого зв'язку;
- уточнено визначення взаємодії слідчого й оперативних підрозділів, роз-криті особливості даної взаємодії при розслідуванні вбивств, що вчиняються гру-пою осіб в умовах неочевидності;
- проаналізовано процесуальні форми взаємодії слідчого та оперативних підрозділів, уперше аргументовано доцільність розгляду як самостійної процесуа-льної форми взаємодії проведення слідчої дії – зняття інформації з каналів зв'язку;
- вперше визначено особливості реалізації окремих процесуальних форм взаємодії при розслідуванні вбивств, вчинених групою;
- вперше комплексно розкрито зміст системних ознак слідчо-оперативних груп;
- обґрунтовано можливість використання локальних (проміжних) завдань розслідування як логічної основи планування та критерію розподілу роботи між членами слідчо-оперативної групи, сформульовано типовий перелік таких за-вдань, що виникають у зв'язку з участю у вчиненні вбивства кількох осіб;
- розвинені теоретичні положення і доповнені засновані на них рекомендації щодо використання в процесі планування розслідування колективних методів прийняття рішень;
- розроблено систему типових версій про злочинну групу, що вчинила вбив-ство;
- виявлено типові тактичні операції початкового етапу розслідування вбивств, що вчиняються групою осіб в умовах неочевидності, розкрито зміст най-важливіших з них;
- сформульовано пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового ре-гулювання організації розслідування.
Практичне значення одержаних результатів. Наведені в дисертації по-ложення, висновки та пропозиції можуть бути використані:
- у науково-дослідницькій роботі – як підґрунтя для подальшої розробки те-оретичних основ організації розслідування злочинів взагалі, та вбивств, що вчи-няються групою осіб в умовах неочевидності, зокрема;
- у практичній діяльності правоохоронних органів – як рекомендації щодо вдосконалення діяльності слідчих та оперативних підрозділів при розслідуванні вбивств, що вчиняються групою осіб в умовах неочевидності;
- у навчальному процесі – при викладанні курсу криміналістики в навчаль-них закладах а також підготовки відповідної навчальної та навчально-методичної літератури;
- у правотворчій діяльності – з метою вдосконалення законодавчих та підза-конних актів, що стосуються організаційних питань розслідування.
Апробація результатів дослідження. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі криміналістики Донецького юридичного інституту Луганського дер-жавного університету внутрішніх справ, представлено та обговорено на її засідан-нях, схвалено нею і рекомендовано до захисту. Основні положення дисертації об-говорювалися на науково-практичних конференціях “Використання сучасних до-сягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю” (м. Донецьк, 2002 р.) та "Кри-міналістичні та процесуальні проблеми, що виникають під час проведення слід-чих дій" (м. Донецьк, 2006 р.) а також регулярних семінарах прокурорсько-слідчих працівників Донецької області.
Пропозиції дисертанта знайшли застосування в слідчих органах прокурату-ри та ГУМВС України Донецької області, а також у навчальному процесі Донець-кого юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ, що підтверджується відповідними актами впровадження.
Публікації. Основні положення дисертації викладено в 7 наукових статтях, з яких 5 опубліковані у виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.
Структура дисертації. Загальний обсяг дисертації 181 с. Робота складаєть-ся з вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел (280 найменувань) і 2 додатків (14 с.).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Організація розслідування є необхідною умовою ефективного вирішення завдань досудового слідства. На сьогодні наявні можливості для оптимізації цього аспекту розслідування за рахунок подальшої наукової розробки його теоретичних основ і вдосконалювання на цій базі практичних рекомендацій. Дисертаційне до-сліження є спробою теоретичного узагальнання та нового вирішення цього науко-вого завдання стосовно розслідування вбивств, що вчиняються групою осіб в умовах неочевидності. Головними теоретичними і прикладними результатами ро-боти є такі висновки:
1. У криміналістиці питання організації розслідування повинні досліджува-тися в рамках розділів тактики й методики. У тактиці – загальнотеоретичні поло-ження, що мають значення для процесу розслідування в цілому, безвідносно до виду вчиненого злочину. На рівні ж криміналістичної методики, як розділу кримі-налістики, ці загальнотеоретичні положення повинні модифікуватися в рекомен-дації з урахуванням особливостей вчинення й розслідування певного виду злочи-нів, і в такому вигляді міститися в кожній з окремих методик.
2. Організація розслідування може бути визначена як ситуаційно обумовле-на діяльність слідчого, що полягає у системній реалізацій специфічних організа-ційних функцій та забезпечує таке впорядкування конкретного акта розслідуван-ня, за якого цілі досудового слідства досягаються найбільш оптимально. Структу-ру діяльності з організації конкретного акту розслідування утворюють: аналіз слі-дчої ситуації та прогнозування її розвитку; визначення завдань розслідування і висування версій; планування розслідування; комплексне використання слідчим криміналістичних прийомів, засобів і методів; взаємодія з оперативними підрозді-лами, спеціалістами та іншими суб'єктами, що залучаються до розслідування; ко-нтроль за ходом та результатами розслідування. Зазначені складові необхідно роз-глядати як відносно відособлені, але тісно взаємозв'язані елементи єдиної системи - організації розслідування злочинів.
3. Участь групи осіб посилює негативний ефект від вже властивих розсліду-ванню неочевидних убивств: а) інформаційної невизначеності; б) складності ме-ханізму доказування; в) високої інтенсивності, та в сукупності з ними визначає особливості організації розслідування даної категорії злочинів. Найбільш істот-ними із цих особливостей є: а) підвищена складність розумових завдань, що ви-никають під час організації розслідування; б) неможливість вирішення завдань досудового розслідування без тісної взаємодії слідчих та оперативних підрозділів; в) об'єктивна необхідність звертання на початковому етапі розслідування до сис-теми типових версій; г) доцільність здійснення на початковому етапі розслідуван-ня тактичних операцій.
Участь у вчиненні вбивства групи осіб призводить також до таких, важив-ливих в організаційному плані наслідків: а) збільшується кількість потенційних джерел криміналістично значущої інформації; б) внутрішні конфлікти в групі на-дають слідчому додаткові можливості для тактичного маневрування; в) вчинення вбивства у складі групи є додатковою ознакою, що підлягає врахуванню при ор-ганізації роботи, спрямованої на виявлення злочинців; г) узгодження членами злочинної групи загальної лінії протидії розслідуванню відображається в навко-лишньому середовищі, залишаючи сліди, що надає додаткові можливості для ви-явлення й викриття осіб, які вчинили вбивство.
4. Організація розслідування вбивств, учинених групою осіб, поряд із тра-диційними схемами (від особи потерпілого й від місця злочину до злочинців) мо-же здійснюватися за схемою "від злочинної групи – до вбивства". При цьому на формування слідчої ситуації істотно впливає джерело інформації про причетність групи до нерозкритого вбивства.
5. Необхідним, об'єктивно обумовленим, елементом організації розсліду-вання вбивств, вчинених групою осіб в умовах неочевидності є взаємодія слідчих та оперативних підрозділів, яка може бути визначена як елементу організації роз-слідування, що полягає в узгодженому визначенні та здійсненні слідчих дій, опе-ративно-розшукових та інших заходів під керівництвом слідчого з метою ефекти-вного вирішення завдань кримінального судочинства.
6. Особливостями взаємодії слідчого та оперативних підрозділів при розслі-дуванні вбивств, вчинених групою осіб в умовах неочевидності є: а) специфічний склад суб'єктів; б) необхідність урахування при взаємодії характеристик злочин-ної групи; в) специфічна спрямованість, обумовлена змістом проміжних завдань розслідування й відсутністю можливостей для вирішення найважливіших з них лише процесуальними засобами; г) високий ступінь інтенсивності; ґ) необхідність здійснення в рамках слідчо-оперативної групи, як найбільш ефективної форми взаємодії.
7. Взаємодія слідчого та оперативних підрозділів здійснюється в певних фо-рмах, які поділяються на процесуальні й організаційні. У систему процесуальних форм взаємодії самостійну форму доцільно включити взаємодію при проведенні слідчої дії – зняття інформації з каналів зв'язку.
8. Практична реалізація процесуальних форм взаємодії слідчого та операти-вних підрозділів при розслідуванні вбивств, що вчиняються групою осіб в умовах неочевидності, стикається з певними проблемами. Проведене дослідження дозво-лило сформулювати деякі теоретичні положення й засновані на них рекомендації, спрямовані на подолання даних проблем і підвищення ефективності використання окремих процесуальних форм.
9. Найбільш ефективно взаємодія слідчого та оперативних підрозділів при розслідуванні розглянутої категорії злочинів здійснюється в рамках слідчо-оперативних груп, але можливості цієї організаційної форми повною мірою не ви-користовуються. Дослідження слідчо-оперативних груп з позицій системного під-ходу дозволило виявити зміст їх системних ознак, залежність цих ознак від низки організаційних і психологічних факторів і на цій основі запропонувати рекомен-дації з удосконалювання організації діяльності даних формувань.
10. Перспективним напрямком підвищення ефективності організації розслі-дування вбивств, вчинених групою, є вдосконалювання діяльності постійно дію-чих слідчо-оперативних груп, які мають певні особливості й обумовлені ними пе-реваги. Вивчення їх діяльності дозволило виділити способи включення в розслі-дування конкретного вбивства та етапи роботи.
11. При плануванні розслідування вбивств, вчинених групою, важливе зна-чення має своєчасне висування й швидка перевірка версії про участь в ньому кі-лькох осіб, тобто оперативна діагностика групового характеру вбивства. Імовірні-сний висновок про вчинення вбивства групою осіб може бути: 1) зроблений на підставі відомостей, що безпосередньо свідчать про можливість вчинення вбивст-ва групою (запропоновано перелік типових джерел таких відомостей); 2) виведе-ний логічно на підставі аналізу слідчої ситуації та моделювання механізму вбивс-тва.
12. Планування початкового етапу розслідування вбивств, вчинених гру-пою, поряд із традиційною логічною основою – версіями, може здійснюватися на основі типових локальних (проміжних) завдань розслідування, які можуть визна-чатися не тільки предметом доказування, але й однотипним характером джерел інформації, їх локалізацією та іншими чинниками, що дозволяють під час плану-вання об'єднати певні дії у відносно відособлені групи. Участь у вчиненні вбивст-ва групи осіб, призводить до появи додаткових локальних завдань розслідування, найбільш типовим з яких є: а) виявлення й перевірка на причетність до вчинення вбивства угруповань певної спрямованості; б) установлення співучасників особи, що перевіряється на причетність до вбивства; в) роз'єднання злочинної групи; г) установлення ступеня й характеру участі окремих осіб у вчиненому вбивстві.
13. Планування розслідування досліджуваної категорії злочинів пов'язане з вирішенням складних розумових завдань і може бути оптимізоване за рахунок йо-го здійснення колективними методами, такими як мозкова атака, дискусія, експе-ртні оцінки. Вивчення можливостей використання цих методів при плануванні розслідування вбивств, вчинених групою, дозволило сформулювати ряд практич-них рекомендацій і дійти висновку, що найбільш ефективним з них на початково-му етапі розслідування є метод дискусії.
14. Інформаційна невизначеність, властива розслідуванню вбивств, вчине-них групою осіб в умовах неочевидності, об'єктивно визначає необхідність звер-нення при організації початкового етапу розслідування до типових версій. У сис-тему типових версій про злочинну групу, як суб'єкт вбивства, доцільно включити припущення відносно: а) особи учасників групи; б) її кількісного складу; в) сту-пеня організованості; г) вчинення злочинною групою злочинів до або після вбивс-тва; ґ) підстав формування групи. Дослідження дозволило запропонувати ряд ре-комендацій із практичного застосування даних типових версій.
15. Складність локальних завдань, що виникають під час розслідування вбивств, вчинених групою осіб в умовах неочевидності, визначає необхідність широкого використання при організації початкового етапу розслідування тактич-них операцій. В роботі запропоновані зміст і структура тактичних операцій "Збір відомостей на місці виявлення трупа", "Співучасники вбивства", "Затримання злочинної групи", сформульовані рекомендації з організації слідчим як тактичних операцій у цілому, так і окремих дій, що проводяться в їх рамках.
16. Одним зі шляхів підвищення ефективності організаційного аспекту роз-слідування є вдосконалювання його нормативно-правового регулювання. У дослі-дженні підтримуються пропозиції щодо внесення змін до кримінально-процесуального законодавства, зокрема:
закріплення в КПК обов'язку органа дізнання погоджувати зі слідчим, у провадженні якого перебуває кримінальна справа, гласних заходів, що проводять-ся у порядку ч.3 ст. 104 КПК;
більш чіткого визначення керівної ролі слідчого під час проведення огляду місця події;
усунення протиріч у законодавчій регламентації слідчої дії – зняття інфор-мації з каналів зв'язку,
а також вдосконалення нормативно-правового регулювання на підзаконному рів-ні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аленин А.П., Кузнецов А.А., Скоморохова А.Г. О недостатках проведения осмотра места происшествия при расследовании преступлений, совершен-ных группой лиц // Актуальные проблемы борьбы с групповой преступно-стью: Межвуз. сб. науч. тр. - Омск: ОВШМ МВД СССР, 1983. – С.74-79.
2. Аленин Ю.П. Выявление и расследование очагов преступлений: теория и практика. – Одесса, 1996. – 198 с.
3. Андреева Г.М. Социальная психология. – [Електронний ресур]. Режим до-ступа: http://shulenina.narod.ru/Ucheb/Andreeva/07.html
4. Анохин П.К. Теория функциональной системы // Успехи физиологических наук. – 1970. – Т.1. – №1. – С. 19-54.
5. Арцишевский Г.В. Выдвижение и проверка следственных версий. – М.: Юрид. лит, 1978. – 104 с.
6. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом (опыт системного исследо-вания). – М.: Политиздат, 1973. – 392 с.
7. Баев О.Я. Основы криминалистики: Курс лекций. – М.: Экзамен, 2001. – 288 с.
8. Бажанов С.В. Групповой метод как способ повышения эффективности пред-варительного следствия // Основания и порядок реализации уголовной от-ветственности. Межвуз. сб. науч. тр. / Редкол: С.А. Шейфер (отв. ред) и др. – Куйбышев: КГУ, 1989.– С.123– 127.
9. Бажанов С.В. Основные направления совершенствования взаимодействия органов предварительного расследования в условиях следственно-оперативных групп. – Владимир: ВлЮИ МВД РФ, 1998. – 60 с.
10. Балашов А. Организация взаимодействия следователей и органов дознания // Социалистическая законность. – 1975. – № 6. – с. 16-17.
11. Балашов А.Н. Взаимодействие следователей и органов дознания при рас-следовании преступлений. - М.: Юрид. лит., 1979. – 112 с.
12. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Основы психологии управ-ления: Учебник. – Харьков: Ун-т внутр. дел, 1999. – 528 с.
13. Бандурка А.М., Горбачев А.В. Оперативно-розыскная деятельность: право-вой анализ. – Киев: РИО МВД Украины, 1994. – 160 с.
14. Бандурка О.А., Лукашевич В.Г. Криминалистическая версия: гносеологиче-ский, логический, психологический аспекты: Учебное пособие. – Киев: КВШ МВД СССР. – 80 с.
15. Батищев В.И. Раскрытие и расследование преступлений, совершенных од-ними и теми же лицами. – Воронеж: Изд-во ВГУ, 1992. – 144 с.
16. Баулін О.В. Карпов Н.С. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого та їх правові гарантії: Монографія / Під заг. ред. З.Д. Смітієнко. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2001. – 232 с.
17. Бахин В.П., Карпов Н.С. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью (данные исследований 1980-2002г.). – Киев: НАВД Украи-ны, 2002. – 496 с.
18. Бахін В., Гончаренко В. Як розкриваються злочини (криміналістика у пи-таннях та відповідях). – Київ: Київський ун-т ім. Т.Шевченко, 1996. – 198 с.
19. Бедняков Д.И. Непроцессуальная информация и расследование преступле-ний. – М.: Юрид. лит., 1994 – 208 с.
20. Бедняков Д.И., Горбачев А.В. Взаимодействие оперуполномоченного БХСС и следователя: правовые и организационные вопросы. – Горький: ГВШ МВД СССР, 1988. – 96 с.
21. Безруких Р.К. Теория и практика раскрытия преступлений. – М.: Изд-во ВНИИ МВД СССР, 1977. – 156 с.
22. Белкин А.Р. Теория доказывания. - М.: ИНФРА-М-НОРМА, 2000. – 429 с.
23. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия – М.: Издательство БЕК, 1997. – 341с.
24. Белкин Р.С. Курс криминалистики в 3 т. Т.1: Общая теория криминалисти-ки. – М.: Юристъ, 1997. – 404 с.
25. Белкин Р.С. Курс криминалистики в 3 т. Т.2: Частные криминалистические теории. – М.: Юристъ. 1997. – 464 с.
26. Белкин Р.С. Курс криминалистики в 3т. Т.3.: Криминалистические средства, приемы, рекомендации. – М.: Юристъ, 1997. – 478 с.
27. Белкин Р.С. Общая теория советской криминалистики. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1986. – 398 с.
28. Белкин Р.С. Очерки криминалистической тактики: Учеб. пособие. – Волго-град: ВСШ МВД РФ, 1993. – 200 с.
29. Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств. Сущность и методы. – М.: Наука, 1988. – 204 с.
30. Бердичевский Ф.Ю. Взаимодействие органов следствия и дознния как орга-низационная система // Советское государство и право. – 1973. – №11. – С. 106-110.
31. Большая советская энциклопедия. 3-е изд. М., 1947. т.18. – 710 с.
32. Большая советская энциклопедия. 3-е издания. Том.23. М.: Изд-во «Совет-ская энциклопедия», 1976. – 640 с.
33. Борисенко І. Організація та проведення тактичних операцій при розс-лідуванні вбивств з розчленуванням трупа // Вісник Академії правових наук України – № 3 (26). – Харків: Право, 2001. – С. 213-226.
34. Бородин С.В. Основы взаимодействия следственных и оперативных аппара-тов органов охраны общественного порядка // Вопросы взаимодействия оперативных и следственных подразделений в борьбе с преступностью (ма-териалы научно-практической конференции). – Ашхабад, 1968. - С.22-25.
35. Бородин Ф.М., Коряк Н.М. Внимание: конфликт. – Новосибирск: Эра, 1983. 203 с.
36. Бояров В.И. Убийства, совершенные в процессе противостояния организо-ванных преступных группировок (особенности расследования): Методиче-ское пособие. – Харьков: Издательство “КримАрт”, 1997. – 132 с.
37. Бухаров Г. Опыт организации работы по раскрытию тяжких преступлений // Социалистическая законность. – 1977. – № 1. – С. 58-59;
38. Быков В.М. Взаимодействие следователя и работников уголовного розыска по приостановленным дела: Лекция. – Омск: ОВШ МВД СССР, 1975. – 34 с.
39. Быков В.М. Криминалистическая характеристика преступных групп: Учеб. пособие. – Ташкент: ВШ МВД СССР, 1986. – 72 с.
40. Быков В.М. Особенности расследования групповых преступлений. – Таш-кент: ТВШ МВД СССР, 1980. – 60 с.
41. Быков В.М. Преступная группа: криминалистические проблемы. – Ташкент: Узбекистан, 1991. – 147 с.
42. Быков В.М. Проблемы расследования групповых преступлений: Автореф. дисс…. докт. юрид. наук. – М., 1992. – 30 с.
43. Быков В.М. Психологические аспекты взаимодействия следователя и органа дознания: Лекция. – Омск: ВШ МВД СССР, 1976. – 44 с.
44. Быховский И.Е. Некоторые особенности первоначального этапа расследо-вания преступлений, совершенных в условиях неочевидности // Проблемы раскрытия и расследования преступлений, совершенных в условиях неоче-видности: Сб. науч. тр. /Редкол.: В.Ф. Глазырин (ответ. ред.) и др. – Волго-град: ВШ МВД СССР, 1989. – С. 14-25.
45. Быховский И.Е. Осмотр места происшествия. – М.: Юрид. лит., 1973. – 97 с.
46. Быховский И.Е. Процессуальные и тактические вопросы проведения след-ственных действий. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1977. – 93 с.
47. Бюлетень законадавчої та юридичної практики України. – 2001. - №8 Зако-нодавство України про судову і правоохоронну діяльність. – 352с.
48. Варцаба В.М. Розслідування злочинів організованих злочинних груп (так-тико-психологічні основи): Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Х., 2003. – 20 с.
49. Васильев А.Н. Проблемы методики расследования отдельных видов пре-ступлений. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1978. – 72 с.
50. Васильев А.Н., Мудьюгин Г. Н., Якубович Н.А. Планирование расследова-ния преступлений. – М6.: Госюриздат, 1957. – 199 с.
51. Васильев В.Л. Психологическая характеристика деятельности следователя: Автореф. дис… канд. юрид. наук .– Л., 1970. – 27 с.
52. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпень: ВТФ „Перун”, 2001. – 1440 с.
53. Величкин С.А. Тактика организации расследования: Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – Л., 1981. – 21 с.
54. Веснин В.Р. Основы менеджмента: Учебник. – М.: Институт международ-ного права и экономики. Издательство «Триада ЛТД», 1996. – 384 с.
55. Взаимодействие следователей прокуратуры и органов милиции при рассле-довании и предупреждении преступлений / Под ред. И.И. Карпеца, А.Н. Шейкина. – М.: Юрид. лит., 1964. – 115 с.
56. Взаимодействие следователей с оперативными работниками органов внут-ренних дел / Под ред. Л.М. Карнеевой. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1981. – 96 с.
57. Викторов Б.А. Общие условия предварительного расследования: Учеб. по-собие. – М.: МВШ МВД СССР, 1971. – 60 с.
58. Винницкий Л.В. Осмотр места происшествия: организационные, процессу-альные и тактические вопросы (по материалам Казахской ССР): Учеб. посо-бие. – Караганда: Карагандинск. ВШ МВД СССР, 1986. – 106 с.
59. Вологин С.М., Сивачев А.В. Взаимодействие следователя, оперативного ра-ботника уголовного розыска и эксперта криминалиста при установлении лица, совершившего квартирную кражу. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1985 – 80 с.
60. Волчецкая Т.С. Современные проблемы моделирования в криминалистике и следственной практике: Учебное пособие. – Калининград: Калинингр. ун-т, 1997. – 95 с.
61. Гавло В.К. Следственая ситуация // Следственная ситуация: Сб. науч. тр. – М.: Всесюзный ин-т причин по изучению причин и разработке мер преду-преждения преступности, 1984. – С. 38-41.
62. Гапанович Н.Н., Мартинович И.И. Основы взаимодействия следователя и органа дознания при расследовании преступлений. – Минск: Изд-во БГУ, 1983. – 104 с.
63. Гельфанд И.М., Цетлин М.А. О некоторых способах управления сложными системами // Успехи математических наук. – 1962. - №1 (103). – С. 3-25.
64. Герасимов И. Г. Научное исследование. – М.: Политиздат, 1972. – 279 с.
65. Герасимов И.Ф. Некоторые проблемы раскрытия преступлений. – Сверд-ловск: Средне-Уральск. кн. изд-во, 1975. – 184 с.
66. Герасимов И.Ф. Теоретические проблемы раскрытия преступлений: Авто-реф. дис…докт. юрид. наук. – М., 1978. – 49 с.
67. Глазырин Ф.В. Изучение личности обвиняемого и тактика следственных действий: Учебное пособие. – Свердловск: УрГУ, 1973. – 156 с.
68. Гозенпуд Л.С., Кубасов Н.С. Четкое взаимодействие участников следствен-но-оперативной группы способствовало раскрытию тяжкого преступления // Следственная практика. – 1986. - №149. – С. 42-48.
69. Гончаров И.Д. Развитие советского законодательства о процессуальном по-ложении следователя: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Киев, 1974. – 20 с.
70. Горский Д.П., Швик А.А. Краткий словарь по логике / Под ред. Д.П. Гор-ского – М.: Просвещение, 1991. – 208 с.
71. Гранкин К.Б. Взаимодействие следователя органа внутренних дел с мили-цией при возбуждении и предварительном расследовании уголовных дел о преступлениях несовершеннолетних: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1983 – 24 с.
72. Гридин С.И. Социально-психологические аспекты группового антиобщест-венного поведения // Актуальные проблемы борьбы с групповой преступно-стью. Межвузовский сборник научных трудов. – Омск: изд. ОВШМ МВД СССР, 1983. – С.30-35.
73. Гурев М.С. Убийства на «разборках» (методика расследования). – СПб.: Питер, 2001 – 282 с.
74. Густов Г.А. Взаимодействие следователя с органами дознания при рассле-довании умышленных убийств // Следственная практика. – 1986. – №144. – С. 45-51;
75. Густов Г.А. Моделирование в работе следователя: Учебное пособие. – Л.: Изд-во ин-та усовершенствования следственных работников, 1985. – 53 с.
76. Густов Г.А. Проблемы методов научного познания в организации расследо-вания преступлений: Автореф. дис… докт. юрид. наук. М., 1993. – 63 с.
77. Густов Г.А. Программно-целевой метод организации расследования убийств. – СПб: Изд-во Института повышения квалификации прокурорско-следственных работников, 1993. - 122 с.
78. Гутерман М.П. Организация изучения личности обвиняемого следователем ОВД // Сборник статей адъюнктов и соискателей. Вып. 3. – М.: ВШ МВД СССР, 1977. – С.157-164 и др.
79. Гуткин И.М. Правовые вопросы взаимодействия следователя и органов доз-нания в уголовном процессе. – М.: ВШ МООП СССР, 1967. – 205 с.
80. Дербенев А.П. Пределы поручения следователя органу дознания // Правове-дение. – 1983. – № 4. – С.78-82.
81. Деякі питання розслідування умисних вбивств на сучасному етапі (мето-дичні рекомендації). - Київ: Генеральна прокуратура України, 2001. – 45 с.
82. Деятельность следователя и прокурора на первоначальном этапе расследо-вания убийств: Методическое пособие. – М.: ВНИИ укрепления законности и правопорядка, 1987. – 92 с.
83. Драпкин Л.Я. Основы теории следственных ситуаций. – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1987. – 163 с.
84. Драпкин Л.Я. Построение и проверка следственных версий: Автореф. дис…канд. юрид. наук. – М., 1972. – 28 с.
85. Дубинский А.Я., Шостак Ю.И. Организация и деятельность следственно-оперативной группы: Учебное пособие. – Киев: Киевская высшая школа МВД СССР, 1981.- 48 с.
86. Дубровицкая Л.П., Лузгин И.М. Планирование расследования: Уч. пособие. - М.: МВШ МВД СССР, 1972. – 56 с.
87. Дулов А.В. Системный подход – методологическая основа криминалистики // Актуальні проблеми криміналістики: Матеріали між нар. наук.-практ. конф. (Харків) 25-26 верес. 2003 р. / Ред. кол.: М.І. Панов (голов. ред.), В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова та ін. – Х.: Гриф, 2003. – С.8-11.
88. Дулов А.В. Тактические операции при расследовании преступлений. – Минск: Изд-во БГУ, 1979. – 128 с.
89. Дулов А.В., Нестеренко П.Д. Тактика следственных действий. – Минск: Вышейш. шк., 1971. – 272 с.
90. Душейко Г.О. Органзіаційно-тактичні основи реалізації оперативно-розшукової інформації в стадії порушення кримінальної справи: Автореф. дисс…канд. юрид. наук. – Харків, 2001. – 16 с.
91. Ермолович В.Е., Ермолович М.В. Построение и проверка версий / Под ред. И.И. Басецкого. – Мн.: Амалфея, 2000. – 176 с.;
92. Есина А.С. Каким должно быть отдельное поручение следователя? // Рос-сийский следователь. – 2002. – № 2. – С. 5-7.
93. Жарский В.Е. Взаимодействие следователя и органа дознания при рассле-довании краж. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1976. – 75 с.
94. Жбанков В.А. Способы выдвижения и проверки версий о личности пре-ступника // Вопросы борьбы с преступностью. – Вып.32. – М.: Юрид. лит., 1983. – С. 66-72.
95. Журавель В.А. Систематизація криміналістичних знань: погляди, пропо-зиції, наукові дискусії // Актуальні проблеми криміналістики: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Харків) 25-26 вересня 2003р. – Х.: Гриф, 2003. – С.34-38.
96. Зажицкий В., Башкатов Л. Быть ли новому следственному действию // Со-ветская юстиция. – 1990. – № 23. – С. 21-23.
97. Закатов А.А. О практике расследования грабежей и разбойных нападений, совершенных в условиях неочевидности // Проблемы раскрытия и рассле-дования преступлений, совершенных в условиях неочевидности: Сб. науч. тр. / Редкол.: В.Ф. Глазырин (ответ. ред.) и др. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1989. - С. 54-60.
98. Здоровко С.Ф. Розслідування вбивств, що вчиняються організованими зло-чинними групами (типові тактичні операції). – Х.: Гриф, 2004. – 176 с.
99. Здоровко С.Ф. Тактичні операції при розслідуванні вбивств, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Х., 2002. – 19 с.
100. Здоровко С.Ф. Типові тактичні операції при розслідуванні вбивств, вчинених організованими злочинними групами: Методичні рекомендації. – Харків: Національна юридична академія ім. Я. Мудрого, 2002. – 40 с.
101. Зеленский В.Д. Организация расследования преступлений. Кримина-листические аспекты. – Ростов н/Д: Изд-во Ростовского ун-та, 1989. – 152 с.
102. Зеленский М.А. Некоторые особенности проведения допроса при рас-следовании преступлений, совершаемых группой лиц // Следователь. – 2003. – №6. – С. 29-30.
103. Землянський П., Саг Г., Береський Я. Процесуальні і криміналістичні аспекти невідкладних і первинних слідчих дій // Радянське право. – 1991. – №10 – С. 16-19
104. Зорин Г.А. Криминалистическая методология. – Мн.: Амалфея, 2000. – 608 с.
105. Инструкция по организации раскрытия и расследования умышленных убийств. Утверждена приказом МВД и Прокуратуры УССР от 06.10.1990г. № 15-18/303.
106. Исаенко В.Н. Тактические комплексы в расследовании убийств с ис-пользованием сведений о материальных ценностях, похищенных у потер-певших: Автореф. дисс…канд. юрид. наук. – М., 1990 – 24 с.
107. Ищенко Е.П. Проблемы первоначального этапа расследования пре-ступлений. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1987. – 168 с.
108. Інструкція з організації діяльності органів досудового слідства в сис-темі МВС України та взаємодії їх з іншими структурними підрозділами ор-ганів внутрішніх справ у розкритті та розслідуванні злочинів. Затверджена наказом МВС України № 160 від 20.02.2006р.
109. Кабушкин Н.И. Основы менеджмента: Учеб. пособие.- Мн.: Новое знание, 2001. – 336 с.
110. Кавалиерис А.К. Некоторые вопросы раскрытия преступлений, со-вершенных в условиях неочевидности, по горячим следам // Проблемы рас-крытия и расследования преступлений, совершенных в условиях неочевид-ности: Сб. науч. тр. / Редкол.: В.Ф. Глазырин (ответ. ред.) и др.– Волгоград: ВШ МВД СССР, 1989. – С. 60-66.
111. Казиев В.М. Введение в системный анализ и моделирование. Учебное пособие. М., 1989. – 203 с.
112. Каледин Р.А. О понятии криминалистического изучения преступной группы // Актуальные проблемы борьбы с групповой преступностью: Меж-вуз. сб. науч. тр. - Омск: ОВШМ МВД СССР, 1983. – С. 55-61.
113. Карнеева Л. Установление лица, совершившего преступление // Со-циалистическая законность. – 1968. – № 11. – С.23-27.
114. Карнеева Л.М Правовые основы взаимодействия следователя с со-трудниками органов милиции // Социалистическая законность. – 1981. - №5. – С. 50-51;
115. Карнеева Л.М. Расследование преступлений группой следователей // Руководство для следователей. – М.: Юрид. лит., 1981. - С. 95-102.
116. Карнеева Л.М., Галкин И.С. Расследование преступлений группой следователей. – М.: Изд-во Всесоюзного ин-та по изучению причин и разра-ботке мер предупреждения преступности, 1965. – 74 с.
117. Карнеева Л.М., Ключанский В.И. Организация работы следователя: Методическое пособие. – М.: Государственное изд-во юридической лит-ры, 1961. – 128 с.
118. Карнеева Л.Н. Организация работы следователя. М.: ВНИИ МВД СССР, 1983. – 57 с.
119. Кетиладзе К. Всеми силами // Советская милиция. – 1975. - № 3. – С. 15;
120. Кокурин Г.А. Криминалистические и организационные основы дея-тельности следственно-оперативных групп по раскрытию и расследованию преступлений: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Свердловск, 1991. – 23 с.
121. Колесниченко А.Н. Актуальные проблемы методики расследования преступлений // Вопросы государства и права: Сб. статей / Ред. кол. М.И. Бажанов и др. – М.: Юрид. лит., 1970. – С.330-337.
122. Колесниченко А.Н., Сущенко В.Н. О принципах планирования рас-следования преступлений // Криминалистика и судебная экспертиза. Вып.26. – Киев: Вища шк., – 1983. – С. 15-20.
123. Коляда П.В. Проблеми досудового слідства у кримінальному процесі. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 207 с.
124. Комиссаров В.И. Теоретические проблемы следственной тактики. – Саратов: Издат. Сарат. ун-та, 1987. – 154 с.
125. Комлев Б.А. Взаимодействие следователя с работниками органов доз-нания – необходимая предпосылка раскрытия убийств, совершенных в ус-ловиях неочевидности // Следственная практика. – 1986. – № 152. – С. 79-85;
126. Комлев Б.А. Раскрытие умышленных убийств по делам, приостанов-ленным в случае неустановления лица, подлежащего привлечению в каче-стве обвиняемого: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – М, 1988. – 22 с.
127. Коновалова В. Юридична психологія: проблеми інтеграції // Вісник Академії правових наук України - № 2 (37). – Харків: Право, 2004. – С. 168-174.
128. Коновалова В.Е. Версия: концепция и функции в судопроизводстве. – Харьков: Консум, 2000. – 176 с.
129. Коновалова В.Е. К вопросу о принципах научной организации следст-венной деятельности // Вопросы государства и права: Сб. статей / Ред. кол. М.И. Бажанов и др. – М.: Юрид. лит., –. С.337-344.
130. Коновалова В.Е. Организационные и психологические основы дея-тельности следователя. – Киев: РИО МВД УССР, 1973. – 122 с.
131. Коновалова В.Е. Психология в расследовании преступлений. – Х.: «Вища школа», 1978. – 144 с.
132. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Криминалистическая тактика: тео-рии и тенденции: Учебное пособие. - Х.: «Гриф», 1997. – 256 с.
133. Коновалова В.О. Вбивство: мистецтво розслідування: Монографія. – Х.: Факт, 2000. – 311 с.
134. Корноухов В.Е. О структуре методик по расследованию преступлений // Вестник криминалистики / Отв. ред. А.Г. Филиппов. Вып. 2(10). – М.: Спарк, 2004. – С. 21-28.
135. Корноухов В.Е. Понятие "организации" в деятельности следователя // Курс криминалистики. Общая часть / Отв. ред. В.Е. Корноухов. – М.: Юристъ, 2000. – С.750-755.
136. Кравченко Р.Г., Скрипка А.Г. Основы кибернетики. – М: Экономика, 1974. – 279 с.
137. Краткий философский словарь. – М., 1998. – 634 с.
138. Криминалистика / Под ред. Р.С. Белкина, Г.Г. Зуйкова. – М.: Юрид. лит., 1968. – 376 с.
139. Криминалистика / под редакцией В.А. Образцова. – М.: Юристъ, 1995 – 529 с.
140. Криминалистика социалистических стран / Под ред. В.Я. Колдина. – М.: Юрид. лит., 1986. – 512 с.
141. Криминалистика: Учеб. для вузов / Под ред. И.Ф. Герасимова, Л.Я. Драпкина. – М.: Высш. шк., 1994 – 528 с.
142. Криминалистика: Учебник / Под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селива-нова. – М.: Юрид. лит, 1998. – 672 с.
143. Криминалистика: Учебник / Под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селива-нова. – М.: Юрид. лит., 1988. – 672 с.
144. Криминалистика: Учебник для вузов / А.Ф. Волынский, Т.В. Аверья-нова, И.Л. Александрова и др. / Под ред. А.Ф. Волынского. – М.: Закон и право, ЮНИТИ-ДАНА, 1999. – 615 с.
145. Криминалистика: Учебник для вузов / Отв. ред. проф. Н.П. Яблоков. – М.: Издательство БЕК, 1995. – 708 с.
146. Криминалистика: Учебник для вузов / Т.В. Аверьянова, Р.С. Белкин, Ю.Г. Корухов, Е.Р. Россинская / Под ред. Р.С. Белкина. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА. М., 1999 – 990 с.
147. Криміналістика: підручник для стундентів юрид. спец. вищих закладів освіти. – Кол. авторів: Глібко В.М., Дудніков А.Л., Журавель В.А. та ін / За ред. В.Ю. Шепітька. – К.: Видавничий дім «ІнЮре», 2001 – 684 с.
148. Кругликов А.П. Сущность и правовые формы взаимодействия органов предварительного следствия и дознания: Учеб. пособие. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1985 – 60 с.
149. Кубарєв І.В. Взаємодія слідчого ОВС з працівниками карного розшу-ку // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Збірник науко-вих праць. – № 2.– Донецьк: ДІВС МВС, 2002. С.226-232.
150. Кубарєв І.В. Доручення слідчого органу дізнання при розслідуванні вбивств, що вчиняються групою осіб // Вісник Луганської академії внутрі-шніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України: Науково-теоретичний журнал. Вип.1. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2005. – С. 202-206.
151. Кубарєв І.В. Організація розслідування злочинів: сутність та структу-ра // Науковий вісник Юридичної академії МВС: Зб. наук. праць.  2004.  № 3 (17)  С. 367-373.
152. Кузьмічов В.С. Слідча діяльність: сутність, принципи, криміналістич-ні прийоми та засоби здійснення: Авторф. дис. ... докт. юрид. наук. – К., 1996. – 36 с.
153. Кузьмин Г.А. О сущности и форме процессуальных решений следова-теля // Закон и право. – 2002. – № 1. – С. 12-14;
154. Кузьмин Е.С., Волков И.П., Емельянов Ю.П. Руководитель и коллек-тив. Социально-психологический очерк. – Л.: Лениздат, 1974. – 167 с.
155. Кузьмин С.В. Использование информационной модели виновного при раскрытии преступлений, совершенных в условиях неочевидности // Правоведение. – 1993. – №1. – С. 111-114.
156. Ларин А. Процессуальные вопросы соотношения следствия и опера-тивно-розыскной деятельности органов дознания // Социалистическая за-конность. – 1964. – № 7. – С. 14-15.
157. Ларин А.М. От следственной версии к истине. – М.: Юрид. лит., 1976. – 200 с.
158. Ларин А.М. Проблема общей методики расследования в структуре со-ветской криминалистики // Методика расследования преступлений (общие положения): Материалы научн.-практ. конф. (Одесса, ноябрь 1976 г.) – М.: Изд-во Всесоюзного бюро по проблемам криминалистики, 1976. - С. 20-22.
159. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу. Планирование, орга-низация. – М.: Юрид. лит. 1970. – 224 с.
160. Левков В.М. Криміналістичні версії: Текст лекції. – Харків: Юрид. ін-т., 1990. – 24 с.
161. Лиеде А. Приемы интенсификации уголовного судопроизводства // Развитие гражданского, уголовного и процессуального законодательства в советских республиках Прибалтики: Тезисы докладов республиканской на-учной конференции (23-25 апреля 1975 г.) / Ред. кол. А. Лиеде и др. – Рига: Латвийский гос. ун-т, 1975. – С. 66-69.
162. Лискин А.А. Взаимодействие следователей с органами дознания // Со-вершенствование профилактической деятельности следственного аппарата: Сб. науч. тр. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1975. – С. 130-135;
163. Лубин А.Ф. Организационно-тактические особенности взаимодейст-вия следователя с органами дознания при раскрытии отдельных видов пре-ступлений // Особенности расследования отдельных видов и групп преступ-лений: Сб. научных трудов. – Свердловск: УрГУ, 1980. – С. 30-36.
164. Лузгин И.М. Методологические проблемы расследования. – М.: Юрид. лит., 1973. – 216 с.
165. Лукашевич В.Г. Криминалистическая теория общения: постановка проблемы, методика исследования, перспективы использования: Моногра-фия. – Киев: Издательство Украинской Академии внутренних дел, 1993 – 194 с.
166. Лукашевич В.Г. Криминалистические аспекты изучения преступных групп: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1979. – 25 с.
167. Лукашевич В.Г. Основы теории профессионального общения следова-теля: Автореф. дис. …докт. юрид. наук. – К., 1989. – 48 с.
168. Лукьянчиков Е.Д. Основные вопросы взаимодействия следователя с сотрудниками оперативных аппаратов при раскрытии неочевидных престу-плений // Проблемы взаимодействия оперативных аппаратов с иными служ-бами ОВД, с государственными и общественными организациями: Меж-ВУЗский сборник науч. трудов. – Киев: КВШ МВД СССР, 1989. – С. 43-50.
169. Мазунин Я.М. Роль тактической операции «задержание» в расследо-вании деятельности организованных преступных формирований // Россий-ский следователь. – 2004. – № 11. – С. 2-5.
170. Макаренко Е.И. Расследование разбойных нападений с проникнове-нием в жилище. – Ташкент: ВШ МВД СССР, 1991. – 88 с.
171. Маляренко Т.В. Про досудове слідство, його недоліки і реформу // Ві-сник Верховного Суду України. – 2004. – № 8(48). – С. 2-5.
172. Манаев Ю.В. Законность и обоснованность процессуальных решений следователя. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1977.
173. Межиковский Э.Б. Что предрешило быстрое раскрытие убийства // Следственная практика. – 1980. – № 122. – С.71-79.
174. Мещерякова Е.В. Взаимодействие следователей прокуратуры и орга-нов, осуществляющих оперативно-розыскную деятельность при расследо-вании преступлений // Российский следователь. – 2002. – №5. – С. 2-7.
175. Миньковский Г.М. Правовые и тактические вопросы использования оперативных данных следователем // Проблемы повышения эффективности предварительного следствия: Материалы конференции следователей МВД ЛитССР / Ред. кол. А. Мацкевичус и др. – Вильнюс: МВД ЛитССР, 1969. – С. 114-116.
176. Мирский Д.Я. Некоторые вопросы методики расследования отдель-ных видов преступлений в свете ленинского принципа неотвратимости на-казания // Ленинский принцип неотвратимости наказания и задачи совет-ской криминалистики: Мат-лы всесоюз. науч. конф. – Свердловск: СЮИ, 1972. - С.38-45.
177. Михайлов А.И., Соя-Серко Л.А., Соловьев А.Б. Научная организация труда следователя. – М.: Юрид. лит., 1974. – 168 с.
178. Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України: за станом законо-давства та Постанов Пленуму Верховного Суду України на 15 серпня 1997р. / Відп. редактори В.Ф. Бойко, В.Г. Гончаренко. – К.: Юрінком Унтер, 1997. –642 с.
179. Найденов В. Координация действий правоохранительных органов в борьбе с преступностью // Социалистическая законность. – 1978. – №12.– С. 9-13;
180. Научная организация управленческого труда в следственном аппарате органов внутренних дел: Учебное пособие/ Под р