Насильницька злочинність осіб з психічними аномаліями та її запобігання

Краткое описание

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ І СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ТА БІОЛОГІЧНА ПРИРОДА ПСИХІЧНИХ АНОМАЛІЙ, ЩО ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ У ОСІБ, ЯКІ ВЧИНИЛИ НАСИЛЬНИЦЬКІ ЗЛОЧИНИ

1.1. Поняття та сутність психічних аномалій .....................................................12
1.2. Історично-правовий екскурс відповідальності за насильницькі злочини осіб з психічними аномаліями ......................................................................37
1.3. Співвідношення осудності та неосудності осіб з
психічними аномаліями ................................................................................53
1.4. Характеристика обмеженої осудності осіб з
психічними аномаліями .................................................................................66

РОЗДІЛ 2 КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ТА КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАСИЛЬНИЦЬКИХ ЗЛОЧИНІВ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ ОСОБАМИ З ПСИХІЧНИМИ АНОМАЛІЯМИ

2.1. Кримінально – правова оцінка насильницьких злочинів, що вчиняються особами з психічними аномаліями ..............................................................77
2.2. Кримінологічна характеристика насильницьких злочинів, що вчиняються особами з психічними аномаліями .............................................................104
2.3. Характерні ознаки та властивості особи з психічними аномаліями, яка вчинила насильницький злочин .................................................................119
2.4. Причини, умови та механізм вчинення насильницьких злочинів особами з психічними аномаліями ..............................................................................139

РОЗДІЛ 3 ЗАПОБІГАННЯ НАСИЛЬНИЦЬКИХ ЗЛОЧИНІВ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ ОСОБАМИ З ПСИХІЧНИМИ АНОМАЛІЯМИ

3.1. Загально–соціальні заходи профілактики насильницьких злочинів, що вчиняються особами з психічними аномаліями .....................................155
3.2. Спеціально–кримінологічні заходи попередження насильницьких злочинів, що вчиняються особами з
психічними аномаліями ............................................................................166

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Демократичні перетворення, що відбуваються в українському суспільстві, здійснення судової реформи, прийняття нового Кримінального кодексу, а відтак і необхідність максимально індивідуалізувати покарання з урахуванням особливостей кримінологічної характеристики особи злочинця, вимагають нових наукових розробок в юридичній науці та нових підходів щодо бачення проблем запобігання злочинності, особливо якщо її суб’єктом є особа з психічними аномаліями.
Актуальність проблеми кримінологічної та кримінально-правової характеристики насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями визначається, по-перше, колом проблем правового характеру, що виникають у діяльності правоохоронних і судових органів України при здійсненні ними запобіжної діяльності та правосуддя у зв’язку з утвердженням України як самостійної держави та створенням системи власного законодавства. По-друге, особи, які мають психічні аномалії, що не позбавляють їх здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, становлять 36,9% серед винних у вчиненні насильницьких злочинів.
У ХХст. питання про особливості вчинення злочинів особами з психічними аномаліями порушували Ю.М.Антонян, Ю.С.Богомяков, С.В.Бородін, П.С.Дагель, Л.Д.Гаухман, І.І.Горелік, В.П.Ємельянов, А.А.Жижиленко, А.П.Закалюк, А.Ф.Зелінський, Є.К.Краснушкін, В.Х.Кандинський, І.І.Карпец, В.Н.Кудрявцев, Н.С.Лейкина, Д.Р.Лунц, А.Є.Михайлов, Р.І.Михеєв, Г.М.Міньковський, Ю.В.Александров, С.В.Познишев, В.П.Сербський, Ю.М.Ткачевський, В.С.Трахтеров, В.А.Туляков, Н.І.Фелінська, О.Є.Фрейєров, В.І.Шакун та ін. Ними, переважно на теоретичному рівні, було обґрунтовано особливу роль психічних аномалій у генезисі злочинної поведінки, визначено розповсюдженість психічних аномалій серед різних категорій злочинців, досліджено особливості особи злочинця, на підставі чого в загальному вигляді аргументовано необхідність здійснення запобіжної діяльності правоохоронними органами.
Однак, така увага до проблеми впливу психічних аномалій на злочинність ще не означає її повного вивчення, адже до тепер в Україні не має монографічних праць, які б комплексно досліджували проблему насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями, а у сучасній кримінології співіснують різні, іноді суттєво відмінні та мало аргументовані відомості щодо розповсюдженості психічних аномалій серед осіб, які вчинили насильницькі злочини. В практичній діяльності правоохоронних органів по запобіганню злочинів, по суті, не враховуються особливості вчинення злочину, що обумовлюються наявністю саме психічних аномалій в межах осудності, а самі психічні аномалії не виявляються, що суттєво знижує результативність такої діяльності. Відсутність практичного розв’язання названих завдань потребує додаткової наукової аргументації, яка б ґрунтувалася на глибокому вивченні емпіричного матеріалу, всебічному аналізу виявлених закономірностей, розробці рекомендацій щодо форм і засобів забезпечення більш ефективного запобігання саме насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями.
Тому актуальність і доцільність наукового розроблення поняття насильницької злочинності, визначення чітких критеріїв віднесення злочину саме до такого виду, а також розв’язання питань щодо взаємозв’язку наявних у особи психічних аномалій з насильницькою злочинністю не викликає сумніву. Теоретичному аналізу та практичній розробці названих проблем присвячене дане дослідження.
Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведене відповідно до Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005р.р., затвердженої Указом Президенти від 25.12.00р. №1376/2000р., а також відповідно до планів досліджень навчальних закладів та наукових установ МВС України на 2001-2005р.р. та планів науково-дослідницьких робіт і тематичних планів Національної академії внутрішніх справ України на 2001-2005р.р.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є встановлення, на підставі наукових методів та аргументів, кримінологічного значення психічних аномалій, і, при підтвердженні їх особливої ролі в детермінації насильницької злочинності, - обґрунтування обумовленої ними специфіки таких злочинів та визначення переважаючого кола цих злочинів, що вчиняються саме особами з психічними аномаліями; встановлення головних ознак, які характеризують особу насильницького злочинця з психічними аномаліями; з’ясування особливостей механізму вчинення даних злочинів, а також формулювання практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення чинного законодавства в галузі запобігання насильницькій злочинності осіб з психічними аномаліями.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких завдань: розглянути види психічних аномалій, що впливають на насильницьку злочинну поведінку осіб; з’ясувати співвідношення понять осудність, обмежена осудність та неосудність за наявності в особи психічних аномалій; дослідити кримінально-правову та кримінологічну характеристики насильницьких злочинів даної категорії, засоби та способи, якими вони переважно вчиняються; визначити головні ознаки, притаманні особі злочинця з психічними аномаліями; встановити причини та умови, що сприяють вчиненню злочинів даною категорією осіб; з’ясувати особливості механізму вчинення насильницьких злочинів особами з психічними аномаліями; висвітлити основні напрями запобігання насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з розробкою та реалізацією заходів по запобіганню насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями.
Предметом дисертаційного дослідження є психічні аномалії в межах осудності, що найбільш часто мають місце у осіб, які вчиняють насильницькі злочини; кримінально-правові та кримінологічні аспекти насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями; особливості кримінологічної характеристики особи злочинця з психічними аномаліями; детермінанти та особливості механізму вчинення насильницьких злочинів особами з психічними аномаліями, а також практика правоохоронних та судових органів щодо запобігання злочинів даного виду.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становить сукупність загально та спеціально наукових методів та прийомів наукового пізнання. Головним у дослідженні є системний метод, згідно з яким дослідження здійснюється у безпосередньому зв’язку із суміжними поняттями: психічні аномалії, осудність, обмежена осудність, неосудність, насильство, насильницький злочин, насильницька злочинність, особа насильницького злочинця з психічними аномаліями, механізм вчинення насильницьких злочинів, запобігання злочинності. Системно-структурний метод дозволив комплексно дослідити психічні аномалії у співвідношенні з осудністю, обмеженою осудністю та неосудністю. Застосування історико-правового методу дозволило вивчити історію розвитку поглядів на насильницьку злочинність осіб з психічними аномаліями. Порівняльно-правовий, логіко-семантичний та формально-юридичний методи дозволили визначити поняття та види насильницьких злочинів, що розглядаються, дослідити окремі питання кримінальної відповідальності та покарання осіб з психічними аномаліями. Також у роботі було використано математичні засоби статистичного аналізу; соціологічні методи (вибірки) та методики (стандартизованого аналізу документів, анкетування). Зібраний емпіричний матеріал було піддано системній обробці й аналізу, що забезпечило отримання достовірного уявлення про нього.
Теоретичне підґрунтя дисертаційного дослідження становлять праці вчених не лише в галузі кримінального права та кримінології, але й загальної психіатрії. У дисертації у порівняльно-правовому аспекті досліджено кримінальне законодавство Російської Федерації, Польщі, Угорщини, Данії, Франції, Німеччини та інших країн щодо проблеми співвідношення обмеженої осудності осіб з психічними аномаліями та кримінальної відповідальності за вчинені ними злочини. У роботі також використовувалась енциклопедично-довідкова література та словники.
Нормативною базою дисертаційного дослідження є чинні Конституція України, Кримінальний кодекс України, закони України, Постанови Пленуму Верховного Суду України.
Емпіричну базу дослідження становлять:
1. Статистичні дані щодо розповсюдженості психічних аномалій серед населення України за період з 1991 по 2004р.р.
2. Статистичні дані щодо розповсюдженості психічних аномалій серед засуджених за насильницькі злочини (дані одержано завдяки вивченню в Київській області кримінальних справ за період з 1997 по 2003р.р. Для проведення дослідження було відібрано 732 кримінальні справи за ст.ст.115, 121, 122, 146, 152, 153, 156, 296 КК України, у процесі досудового слідства судово-психіатричні, судово-психологічні та наркологічні експертизи проводилися по 406 справам, з них 150 осіб (36,9%) мають психічні аномалії в межах осудності, неосудних виявлено 25 осіб (6,2%). Механізм вчинення насильницьких злочинів за кримінальними справами щодо 150 засуджених осіб, які мають психічні аномалії в межах осудності.
3. Статистичні дані щодо рівня педагогічної занедбаності неповнолітніх Київської області (для цього було проведено анкетування 125 класних керівників старших класів загально освітніх шкіл регіону, які дали відповіді стосовно своїх учнів.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона є першим монографічним дослідженням в Україні, присвяченим проблемі насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями та її запобіганню. Проведене автором дослідження дозволило сформулювати та обґрунтувати низку нових наукових положень і висновків:
1. На підставі виділених ознак насильницького злочину, а саме злочинності діяння в цілому; наявності однорідного об’єкту посягання (суспільних відносин, що забезпечують фізичні блага особи); однакового за своєю суттю способу вчинення злочину (застосування фізичного або психічного насильства всупереч волі потерпілого); умисного характеру насильства - дисертантом розроблено власне поняття насильницької злочинності, під якою розуміється сукупність умисних злочинів, що посягають на охоронювані кримінальним законом фізичні та моральні блага людини, та осіб, які вчиняють ці злочини шляхом фізичного або психічного насильства у певному просторі та часі.
2. Запропоновано класифікувати насильницькі злочини залежно від об’єкту посягання (на насильницькі злочини проти особи, проти власності, проти громадської безпеки, проти національної безпеки держави) та за ступенем тяжкості (на невеликої тяжкості (умисне легке тілесне ушкодження), середньої тяжкості (доведення до самогубства; умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження; побої і мордування; погроза вбивством; розбещення неповнолітніх), тяжкі (злочини проти основ національної безпеки; умисне вбивство, умисне тяжке тілесне ушкодження; зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом; розбій, поєднаний з насильством; вимагання, поєднане з насильством; бандитизм; хуліганство, поєднане з насильством), особливо тяжкі (умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, терористичний акт).
3. Визначено кримінологічну характеристику насильницьких злочинів, що вчиняються особами з психічними аномаліями. Результати проведеного дослідження відображають стан, структуру, питому вагу та динаміку насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями.
4. Комплексно розглянуто низку складних теоретичних і практичних кримінологічних питань щодо природи та сутності психічних аномалій та доведено їх вплив на вчинення насильницьких злочинів, який проявляється в тому, що психічні аномалії в межах осудності є умовами вчинення насильницьких злочинів, хоча і не завжди безпосередніми.
5. Розроблено власне поняття особи злочинця з психічними аномаліями – це особа, яка має розлади психічної діяльності, що не досягли психотичного рівня і не виключають осудності, але тягнуть особистісні зміни і можуть призвести до відхилень у поведінці, а також ускладнюють соціальну адаптацію такої особи, знижують її здатність керувати своїми діями, і яка характеризується специфічною сукупністю соціально-демографічних, соціально-рольових, кримінально-правових та соціально-психологічних ознак.
6. Виявлено особливості механізму вчинення насильницьких злочинів особами з психічними аномаліями, які проявляються через емоційно-вольові порушення, своєрідність мислення, зниження критичної здатності та контролю над собою, а також дратівливість та конфліктність. Особам з психічними аномаліями притаманна швидкоплинність мотивації злочинної поведінки, що в найменшому ступені обумовлюється інтелектуально за рахунок переважання емоційно-вольових елементів; мета злочину диференціюється залежно від виду психічної аномалії.
7. Дисертантом викладено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства щодо запобігання насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення, сформульовані та викладені в дисертації, можуть служити вихідною науковою базою для подальшого вивчення кримінально-правових та кримінологічних аспектів насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями, сприяти процесу подальшого вдосконалення редакції норм кримінального законодавства.
Практичне значення одержаних результатів визначається конкретними пропозиціями щодо доцільності внесення змін та доповнень до нормативно-правових актів, зокрема до ст.20 та ст.66 КК України, ст.76 та ст.433 КПК України, ст.12 Закону України “Про попередження насильства в сім’ї”.
Окремі положення і висновки дисертації можуть бути враховані при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з курсу “Кримінологія і профілактика злочинів”, зокрема, за темою “Попередження насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями”, у науково-дослідній роботі слухачів та курсантів, які навчаються в системі юридичних закладів МВС України, при підвищені кваліфікації працівників органів внутрішніх справ.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути також використані: в практичній діяльності органів досудового слідства та суду при вирішенні питань, пов’язаних з призначенням судово-психіатричних, судово-психологічних та наркологічних експертиз по даній категорії кримінальних справ з метою виявлення у обвинувачених (підсудних) психічних аномалій та їх врахуванні при призначенні покарання.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження були обговорені на кафедрі кримінології та юридичної соціології Національної академії внутрішніх справ України, а положення дисертації знайшли відображення в доповідях та виступах на науково-практичних, в тому числі міжнародних конференціях, зокрема, на Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених”, організованій Хмельницьким інститутом регіонального управління та права 29-30.04.02р., м.Хмельницький; на Міжнародній науково-практичній конференції “Нове кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС України”, організованій Луганською академією внутрішніх справ МВС імені 10-річчя Незалежності України 30-31.05.02р., м.Луганськ; Міжнародній науковій конференції “Шляхи вдосконалення кримінального законодавства України та практики його застосування”, організованій Львівським інститутом внутрішніх справ при НАВСУ 04-05.04.03р., м.Львів.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, практичні рекомендації дисертаційного дослідження знайшли відображення у семи наукових публікаціях, шість з яких надруковано у фахових виданнях.
Структура дисертації визначається її метою та завданням і композиційно складається із вступу, трьох розділів, які охоплюють десять підрозділів, висновку, списку використаної літератури (326 джерел) та трьох додатків на 24 сторінках. Загальний обсяг дисертації 196 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ:

Результати проведеного нами дослідження насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями дають підставу зробити ряд узагальнюючих висновків, а також внести пропозиції щодо вдосконалення запобігання вчиненню злочинів даної категорії.
1. Психічні аномалії - це усі розлади психічної діяльності, що не досягли психотичного рівня і не виключають осудності, але тягнуть особистісні зміни, які можуть призвести до відхилень у поведінці; вони ускладнюють соціальну адаптацію індивіда та знижують його здатність керувати своїми діями. Психічні аномалії характеризують індивідуально-особистісні властивості суб’єкта. Їх специфіка полягає в їх суперечності, адже їм властива стабільність, з одного боку, та динамізм з іншого. Психічні аномалії цікавлять юридичну науку тому, що вони мають суттєвий вплив на соціальну поведінку особи, на суспільно небезпечні діяння, що передбачені кримінальним законом як злочини, і саме тому потребують відповідної кримінологічної та кримінально-правової оцінки.
Природа психічних аномалій різноманітна: набуті психічні аномалії, наприклад, соціального походження, можуть бути усунені за допомогою соціально-правових та медичних заходів: посилення боротьби з хронічним алкоголізмом та наркоманією за допомогою виховного впливу, застосування примусового лікування до осіб з психічними аномаліями. Усунення ж психічних аномалій вродженого характеру залежить від рівня розвитку психіатрії як науки та ефективності лікувально профілактичних заходів.
2. Психічні аномалії змінюють перебіг психічних процесів у особи, обумовлюють форми реакцій на те, що відбувається навколо, впливають на дезадаптацію в соціальному середовищі, за певних умов та за наявності відповідної враженості порушують нормальний розвиток та становлення особи, створюють можливість її злочинної поведінки. Але самі по собі психічні аномалії в межах осудності ніколи не можуть виступати як безпосередні причини вчинення насильницьких злочинів проти особи.
3. Найбільш розповсюдженими видами психічних аномалій серед осіб, які вчинили насильницькі злочини, сьогодні є: хронічний алкоголізм - такі особи становлять 34,0% злочинців, психопатія – 20,7% осіб; олігофренія – 16,0%; наркоманія – 13,3%; органічне ураження головного мозку – 11,3%; статеві розлади (розлади особистості) – 2%; педагогічна занедбаність – 1,3%; епілепсія – 0,67%; маніакально-депресивний психоз – 0,67%.
4. Наявність психічних аномалій у злочинців, які вчинили насильницькі злочини, переважно встановлюються судово-психіатричними, судово-психологічними та наркологічними експертизами, що призначаються судово-слідчими органами в процесі провадження по кримінальним справам згідно чинного законодавства України.
5. Відношення до осіб з психічними аномаліями у різні роки й у різних країнах світу на протязі VIст. до н.е .– XХст. н.е. було неоднаковим і розглядалося крізь призму ставлення до божевілля та релігії - від визнання психічних аномалій як обставин, що звільняють від кримінальної відповідальності та покарання, до фізичної страти таких осіб.
6. Питання про співвідношення осудності та неосудності у осіб, які вчинили насильницькі злочини і мають психічні аномалії в судовій практиці вирішується виходячи з необхідних критеріїв осудності та неосудності - юридичного та медичного: здатності або нездатності особи віддавати звіт своїм діям під час їх вчинення, усвідомлювати фактичний характер своїх дій та їх суспільну небезпеку, а також здатності або нездатності особи керувати вчиненими діями, та відсутністю або наявністю у особи психічних захворювань.
Під осудністю, відповідно до чинного кримінального закону, дисертант розуміє здатність особи під час вчинення діяння, усвідомлювати значення своїх дій (бездіяльності), розуміти їх характер, передбачати їх наслідки для себе і оточуючих, свідомо керувати своїми діями і нести в зв’язку з цим кримінальну відповідальність і покарання. До юридичного критерію осудності дисертант відносить здатність людини усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку вчиненого діяння та здатність керувати їм під час його вчинення. Під медичним (біологічним) критерієм осудності розуміється психічне здоров'я суб'єкта під час вчинення ним злочину, рівень розвитку його психічних функцій, обумовлюючих здатність особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. За своїм обсягом і змістом медичний критерій осудності значно ширше, ніж при неосудності. Це пояснюється тим, що він охоплює не тільки нормальний стан психіки особи, але й психічні аномалії, які не позбавляють особи здатності під час вчинення злочину усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпечність своїх дій і керувати ними.
Судово-психіатрична оцінка таких видів психічних аномалій як хронічний алкоголізм І та ІІ стадії, олігофренія в стадії легкої та поміркованої дебільності, психопатії (істероїдна, збуджена, компенсаторна та мозаїчні), наркоманії (опійна, гашишна, кокаїнова, полінаркоманії), органічні ураження головного мозку, педагогічна занедбаність - як правило, не представляє значних труднощів, оскільки особи з такими психічними аномаліями майже у 100% випадків визнаються осудними.
Під неосудністю автор розуміє неможливість особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. В межах неосудності дисертант звертає увагу на патологічне сп’яніння, і розглядає його як сутінкове потьмарення свідомості, що продовжується від декількох хвилин до декількох годин і виникає на тлі алкогольної інтоксикації.
При вирішенні питання про визнання неосудними осіб саме з психічними аномаліями слід говорити лише про такі форми психічних захворювань, які повністю призводять до глибоких та стійких патологічних змін психіки, порушуючи при цьому судження, поведінку і здатність усвідомлювати та оцінювати реальність і які не є психічними аномаліями в прямому розумінні цього слова (це олігофренія у стадії ідіотії та імбецильності, шизофренія, важкі форми епілепсії та психопатії). Судово-психіатрична оцінка неосудності осіб з психічними аномаліями зводиться до того, що 6,2% осіб, які вчиняють насильницькі злочини проти особи, визнаються неосудними (такі особи переважно мають діагноз “шизофренія”).
7. Визнання осіб, які вчинили насильницькі злочини і мають психічні аномалії обмежено осудним за ст.19 КК України в сучасній судовій практиці нажаль викликає труднощі і майже не застосовується.
8. Автор висловлює власні судження щодо сутності та змісту категорії насильницьких злочинів, через визначення основних ознак, на підставі яких, злочини варто відносити до групи насильницьких. До таких ознак дисертант відносить: злочинність діяння в цілому; наявність однорідного об’єкту посягання – суспільних відносин, що забезпечують фізичні блага особи; однаковий за своєю суттю спосіб вчинення злочину – застосування фізичного або психічного насильства всупереч волі потерпілого; умисний характер насильства.
Насильницький злочин розглядається дисертантом - як суспільно небезпечне діяння, що посягає на охоронювані кримінальним законом фізичні блага особи, і вчиняється проти її волі шляхом умисного фізичного чи психічного насильства і здатне спричинити цій особі фізичну, моральну або матеріальну шкоду.
Насильницька злочинність, на думку дисертанта, є сукупністю умисних злочинів, що посягають на охоронювані кримінальним законом фізичні та моральні блага людини, та осіб, які вчиняють ці злочини шляхом фізичного або психічного насильства у певному просторі і часі.
9. Автор наголошує на необхідності розмежування насильницьких злочинів в залежності від об’єкту посягання (на насильницькі злочини проти особи, проти власності, проти громадської безпеки, проти національної безпеки держави) та за ступенем тяжкості (на невеликої тяжкості (умисне легке тілесне ушкодження), середньої тяжкості (доведення до самогубства; умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження; побої і мордування; погроза вбивством; розбещення неповнолітніх), тяжкі (злочини проти основ національної безпеки; умисне вбивство, умисне тяжке тілесне ушкодження; зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприроднім способом; розбій, поєднаний із насильством; поєднане із насильством вимагання; бандитизм; поєднане з насильством хуліганство), особливо тяжкі (умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, терористичний акт).
10. З урахуванням результатів проведеного дослідження кримінально-правова характеристика складів насильницьких злочинів, що вчиняються особами з психічними аномаліями, є наступною: особами з психічними аномаліями вчиняються такі категорії насильницьких злочинів як умисне вбивство (ст.115 КК України); умисне спричинення тілесних ушкоджень (ст.121,122 КК); хуліганство, поєднане з насильством (ст.296 КК); статеві злочини (ст.152, 153, ст.156 КК), незаконне позбавлення волі (ст. 146 КК).
11. Особливості кримінологічної характеристики насильницьких злочинів, що вчиняються особами з психічними аномаліями полягають в наступному:
• Насильницька злочинність у структурі всієї злочинності займає в середньому 5,0-6,0%; останніми роками збільшилася кількість вчинених тяжких тілесні ушкодження, хуліганств. За 2003р. в Україні кількість вчинених злочинів зросла на 18,5%; також спостерігається зростання рівня насильницької злочинності в окремих регіонах країни. Спостерігається збільшення питомої ваги насильницьких злочинів, що вчиняються жінками.
• Спостерігається утворення штучної латентності статевих злочинів, що в найбільшій мірі пояснюється специфічною природою та механізмом вчинення злочинів даного виду.
• За останнє десятиліття майже в 1,5 рази збільшилася кількість тяжких злочинів, вчинених у стані алкогольного та наркотичного сп’янінь.
• Дослідженням встановлено, що насильницька злочинність осіб з психічними аномаліями в структурі насильницької злочинності взагалі складає понад 36,9%. Як негативний фактор, що впливає на показники насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями, необхідно відмітити ту обставину, що 41,0% осіб, які вчиняють насильницькі злочини залишаються поза полем зору психіатрів, і лише по 59,0% справ даної категорії проводяться судово-психіатричні, судово-психологічні або наркологічні експертизи; по кримінальним справам про спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості експертизи проводяться лише у 22,0%.
• Питома вага насильницьких злочинів, які вчиняються особами з психічними аномаліями, становить: умисні вбивств з обтяжуючими обставинами – 32,3%; прості умисні вбивства – 16,6%; спричинення тяжких тілесних ушкоджень – 16,0% і 0,5% тілесних ушкоджень середньої тяжкості; зґвалтування складають – 12,3%; задоволення статевої пристрасті неприродним способом – 3,0%; розбещення неповнолітніх – 2,5%; поєднане з насильством хуліганств – 16,7%; незаконне позбавлення волі – 0,5%.
• Інтенсивність вчинення насильницьких злочинів особами з психічними аномаліями з боку чоловіків в 12,6 разів перевищує злочинну активність жінок. Причину такого різкого розриву автор вбачає в особливостях соціальних ролей чоловіка та жінки. Насильницькі злочини вчиняються переважно повнолітніми чоловіками, вони складають 90,7% злочинців; жінки становлять 7,3% злочинців; неповнолітні особи чоловічої статі – 2,0%.
• Домінуючою віковою групою серед насильницьких злочинців з психічними аномаліями є вікова група від 30 до 49 років, при цьому, якщо серед вбивць, які вчинили злочи¬ни за обтяжуючих обставинах, переважають особи до 29 років (37,5 %), то без обтяжуючих обставин і тих, хто спричинив тяжкі тілесні ушкодження - особи, з 30 до 49 років (71% і відповідно 45,5%).
• Жертвами насильницьких злочинів, вчинених особами з психічними аномаліями є: чоловіки – 56,1%; жінки – 31,7% злочинів; неповнолітні – 12,6%.
• Як місце вчинення насильницьких злочинів особами з психічними аномаліями у 53,0% випадків використовуються квартири; у громадських місцях вчиняється біля 22,5% злочинів, на вулицях та у дворах відбувається 24,5% злочинів. Злочини, що розглядають¬ся, переважно вчиняються у вечірні години (з 18.00 до 19.00) – 30%, і пізні вечірні (з 20.00 до 23.00) – 23,8%.
• Автор відмічає певну закономірність щодо розповсюдженості насильницьких злочинів щодо пори року: кількість злочинів даного виду зменшується у літні місяці до 30%, а восени та взимку вчиняється понад 59% злочинів даної категорії.
• Найбільш розповсюдженими способами вчинення насильницьких злочинів особами з психічними аномаліями є поранення колючо-ріжучими предметами; нанесення ударів по всьому тілу руками та ногами, твердими тупими предметами, нанесення ударів сокирою та слюсарним молотком.
• У групі вчиняється понад 45,3% злочинів даної категорії, причому групою дорослих вчиняється 40,7% злочинів, змішаною групою (за участю неповнолітніх) – 4,6% злочинів. Одноособові злочини складають 54,7%.
• У стані алкогольного сп’яніння, при вчинені насильницьких злочинів, перебувало 84,0% осіб, які мають психічні аномалії; 4,0% осіб перебували у стані наркотичного сп’яніння
12. Злочинці, які мають психічні аномалії володіють рядом особливостей, що дозволяє говорити про особливий їх тип – особу злочинця з психічними аномаліями, які істотно змінюють мотиваційну сферу людини, її емоційні відносини, потреби і ціннісні орієнтації, впливають на мислення. Такі особи відрізняються низькою суттєвих соціально-демографічних, соціально-рольових, кримінально-правових та психологічних особливостей. На цій підставі автором розроблено власне поняття особи злочинця з психічними аномаліями - це особа, яка має розлади психічної діяльності, що не досягли психотичного рівня і не виключають осудності, але тягнуть особистісні зміни і можуть призвести до відхилень у поведінці, а також ускладнюють соціальну адаптацію такої особи, знижують її здатність керувати своїми діями, і яка характеризується специфічною сукупністю соціально-демографічних, соціально-рольових, кримінально-правових та соціально-психологічних ознак.
• Соціально-демографічні ознаки осіб, які вчинили насильницькі злочини і мають психічні аномалії, дозволяють стверджувати: з віком кількість психічно здорових злочинців зменшується майже у 24 рази - з 2% серед неповнолітніх до 47,3% серед осіб у віці від 30 до 49 років, при цьому таке зниження відбувається, в основному, за рахунок кількості осіб, які страждають на хронічний алкоголізм та психопатію - від 8% у віковій категорії 18-24 роки (що само по собі дуже багато для такого віку) до 78,4% осіб у віці 30-40 років при алкоголізмі та з 22,6% до 45,1% у відповідних групах психопатів.
Кожен п’ятий злочинець, який має психічні аномалії, не отримав навіть середньої освіти, адже освітній рівень таких осіб, засуджених за вчинення насильницьких злочинів, в переважній більшості обмежується загально освітньою школою - 64%, неповну середньою освіту (в межах 9 класів) мають 16,7% осіб, без освіти (закінчили 2-4 класи) – 3,3% осіб.
Приблизно 91% осіб, які мають психічні аномалії, до вчинення насильницьких злочинів проживали в тій місцевості, де потім вчинили злочини; приїжджі складають лише 0,7%. Понад 7,3% осіб даної категорії на момент вчинення злочину взагалі не мали постійного місця проживання і перманентно кочували з однієї місцевості в іншу, не маючи при собі документів, які б засвідчили їх особу.
• Соціально-рольові ознаки говорять про те, що злочинці з психічними аномаліями, в переважній більшості випадків, на момент вчинення насильницького злочину не працювали - 82,7% осіб. Неповнолітні даної категорії, які повинні були відвідувати шкоду, не навчалися у 66,7% випадків. Працюючими, до вчинення злочину, були 13,3% осіб, але в основному це робітники порівняно невисокої кваліфікації з невеликим стажем, а саме будівельники, підсобні робочі в господарствах, водії. За місцем роботи 66% цих осіб характеризувалися негативно.
Переважна більшість осіб з психічними аномаліями, засуджених за вчинення насильницькі злочинів, а саме 77,3%, були або не одружені або вже розлученими. Їх спосіб життя характеризується нетривалим співжиттям з особами, нерідко ніде не працюючими, або такими, що мають непостійну роботу та ведуть аморальний спосіб життя. Сімейні злочинці складають лише 22,7%, але їх сімейні відносини навряд чи можна було б назвати благополучними.
• Вивчаючи кримінально-правові ознаки, автор приділяє увагу питанню рецидиву з боку осіб з психічними аномаліями, адже 48,7% таких осіб раніше вже були засуджені, причому одну судимість мають 30,7%; дві судимості – 16,7%; чотири судимості – 1,3%.
• Психологічні ознаки: особам, які вчиняють насильницькі злочини і мають психічні аномалії притаманні такі кримінологічно значимі психологічні риси як підвищена дратівливість, агресивність (переважно до членів родини), конфліктність, підозрілість, ревнивість, садизм, егоцентризм, схильність до асоціальних вчинків; емоційна нестійкість та лабільність, грубість. Такі особи переважно мають обмежене коло інтересів.
13. Говорячи про детермінанти насильницьких злочинів, що вчиняються особами з психічними аномаліями, автор наголошує на тому, що психічні аномалії ніколи не можуть бути безпосередньою причиною злочинної поведінки, а особи, які на них страждають, зовсім не приречені вчиняти злочину. Психічні аномалії є внутрішніми, суб'єктивними умовами, тобто ґрунтом, на якому за несприятливих соціальних обставинах легше виникають і реалізуються антисуспільні наміри. Якщо ж психічні аномалії є причиною суспільно небезпечних дій, тоді такі дії не є кримінально караними, оскільки такі особи визнаються неосудною.
Детермінантами насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями, є сукупність існуючих сьогодні в нашому суспільстві матеріальних, ідеологічних, соціально-демографічних та інших факторів, під впливом яких у певної категорії осіб, і особливо у тих, які мають психічні аномалії, затверджуються антисуспільні погляди, звички і на цій підставі формується та реалізується злочинний намір насильницького характеру. До основних причин існування насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями, необхідно віднести низький освітній рівень, недоліки у виховній роботі закладів освіти, недоліки у діяльності виправно – трудових закладів системи виконання покарання.
Умови існування насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями дисертант розглядає у співвідношенні соціального і біологічного в особі злочинця в їх нерозривній єдності та взаємодії. Психічні аномалії будь-якого генезису не жорстко й однозначно визначають злочинну поведінку. Така поведінка є результатом взаємодії соціально набутих особистісних якостей та біологічних особливостей. За наявності у особи розладів психіки в межах осудності головними чинниками злочинної поведінки все ж таки будуть її моральні особливості, погляди, переконання та ціннісні орієнтації. Інакше особа не може бути визнана винною, а її вчинки злочинними. Розлади психіки можуть сприяти формуванню особи злочинця лише за наявності визначених несприятливих соціальних умов.
14. Доведено, що психічні аномалії впливають на механізм вчинення насильницького злочину і проявляються через емоційно-вольові порушення, своєрідність мислення, зниження критичної здатності та контролю над собою, а також до дратівливості та конфліктності; особам з психічними аномаліями притаманна швидкоплинність мотивації злочинної поведінки, що в найменшому ступені обумовлюється інтелектуально за рахунок переважання емоційно-вольових елементів; мета злочину диференціюється залежно від виду психічної аномалії.
15. Під запобіганням злочинності автор розглядає діяльність, що здійснюється державними органами і громадськістю, носить системний характер як за комплексом заходів, так і за колом суб'єктів, які її здійснюють, спрямована на недопущення виникнення, усунення, послаблення або нейтралізацію причин та умов злочинності, окремих її видів та конкретного злочину.
Об'єктом запобігання є причини та умови, що сприяють вчиненню злочинів, тобто ті соціальні явища та процеси, що детермінують злочинність, впливають на особу опосередковано, як недоліки у функціонуванні соціальних груп різноманітних рівнів, до складу яких дана особа входить. Основними цілями запобігання насильницьких злочинів серед осіб з психічними аномаліями є: обмеження та усунення дії причин та умов, що призводять спочатку до виникнення та розвитку самих психічних аномалій, а згодом і до вчинення особами з такими аномаліями насильницьких злочинів; ліквідація криміногенних факторів у мікросередовищі особи, що формують антисуспільну позицію і мотивацію злочинної поведінки; превентивний вплив на осіб з психічними аномаліями, які за своїм антисуспільним способом життя здатні до вчинення злочинів. Завданнями запобігання насильницьких злочинів серед осіб з психічними аномаліями є: виявлення та аналіз явищ, процесів, обставин, що виступають детермінантами насильницьких злочинів; вивчення чинників, що призводять до формування саме особи злочинця з психічними аномаліями, а згодом реалізації злочинних намірів; встановлення кола осіб, які мають психічні аномалії і від яких можна очікувати вчинення насильницьких злочинів; цілеспрямований профілактично-виховний вплив на осіб з психічними аномаліями; усунення або нейтралізація криміногенних факторів на індивідуальному рівні.
16. Запобігання насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями має здійснюватися на загальному та спеціальному рівнях. Під заходами загальної профілактики розуміється система заходів, спрямованих на виявлення й усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів. До основних заходів загальної профілактики насильницької злочинності серед осіб з психічними аномаліями слід віднести: створення спеціальних установ виконання покарань для осіб х психічними аномаліями; ведення статистичного обліку осіб з психічними аномаліями в межах осудності; взаємодію юристів і психіатрів у профілактиці злочинів; соціально-педагогічні заходи.
Спеціально-кримінологічне попередження злочинності – це сукупність впливу на конкретних осіб та конкретні види злочинності. До основних кримінально-правових засобів попередження насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями в межах осудності слід віднести:
1) Використання в профілактичних цілях відповідних кримінально-правових норм та інститутів, важливого значення на даному етапі набувають норми Особливої частини Кримінального кодексу України, що виконують запобіжну функцію за допомогою встановлення санкцій за суспільно небезпечні діяння, що самі, як правило, не представляють великої суспільної небезпеки, але можуть привести до вчинення діянь, більш значимих за ступенем і характером небезпеки або за тяжкістю наслідків, що настали.
2) Своєчасне виявлення та облік правопорушників з психічними аномаліями в межах осудності органами внутрішніх справ, адже специфіка такого виявлення і наступної роботи з такою категорією осіб в деякій мірі залежить і від того, чи проводиться виявлення психічних аномалій у особи на стадії провадження по кримінальним справам або вже під час виконання покарання.
3) Застосування примусових заходів медичного характеру, адже існування злочинності осіб з психічними аномаліями доказує, що існуюча модель поза лікарняної допомоги психіатричних установ не виправдовує себе. Під примусовими заходами медичного характеру розглядається надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною кримінального кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
4) Профілактика незаконного використання вогнепальної зброї особами з психічними аномаліями, адже понад 4% злочинів даної категорії вчиняється саме із використанням вогнепальної зброї.
5) Усунення процесуальних помилок в слідчо-судовій практиці, тобто на етапі досудового слідства має відбуватися більш ретельне вивчення суб’єкту вчинення саме насильницьких злочинів.
6) Заходи індивідуальної профілактики, які мають починатися з прогнозування поведінки правопорушників з психічними аномаліями і виходити як з особистісних якостей правопорушника (характеру, поглядів і ціннісних орієнтації, потреб і звичок, спрямованості соціальних зв'язків, злочинного досвіду, віку, виду психічного розладу і т.д.), так і, з характерних показників, властивих групі осіб, представником якої є конкретний правопорушник.
7) Віктимологічна профілактика, де позитивний ефект має досягатися роз'яснювальною роботою серед населення. Важливо поширювати відомості щодо осіб, які внаслідок своєї необачності стали жертвами злочинів; виступаючи з лекціями і бесідами, працівники правоохоронних органів повинні звертати увагу на обставини віктимного характеру, рекомендувати бути пильнішим, додержуватися правил безпеки, критичніше ставитися до своїх вчинків.
17. Дане дослідження є кримінологічним, а не психіатричним, оскільки його цілі, задачі та інтерпретація результатів є кримінологічними показниками. Воно є одним з першим кримінально-правових та кримінологічних емпіричних вивчень значного масиву осіб з психічними аномаліями в межах осудності, засуджених за вчинення насильницьких злочинів. Однак його підсумки ще не відповідають на багато актуальних питань теорії та практики запобігання насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями.