СИТУАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО ТАКТИКИ ПЕРЕВІРКИ ПОКАЗАНЬ НА МІСЦІ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП........................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1 Сутність ситуаційного підходу до перевірки показань на міс-ці............................................................................................……12
1.1. Поняття та класифікація слідчих ситуацій........................................12
1.2. Ситуація слідчої дії: поняття і ви-ди...................................................21
1.3. Ситуаційне моделювання перевірки показань на місці....................31
Висновки до розділу............................................................................45

РОЗДІЛ 2 Криміналістичні та процесуальні основи перевірки показань
на місці події злочи-ну........................................................................47
2.1. Сутність, поняття і законодавче визначення перевірки показань
на міс-ці.................................................................................................47
2.2. Процесуально-правові та криміналістичні особливості перевірки
показань на місці.................................................................................61
2.3. Сутність і структура тактичної комбінації “перевірка показань
на місці”................................................................................................78
Висновки до розділу............................................................................89

РОЗДІЛ 3 Тактика перевірки показань на місці в умовах типових
ситуацій досудового слідст-ва........................................................91
3.1. Тактичні правила підготовки і прийоми проведення перевірки показань на місці в умовах сприятливої ситу-ації..........................…..91
3.2. Тактика дій слідчого в умовах несприятливої ситуа-ції..................122
3.3. Тактичні та психологічні особливості перевірки показань
на місці в умовах конфліктної ситуа-ції............................................131
Висновки до розді-лу..........................................................................149
РОЗДІЛ 4 Особливості тактики перевірки показань на місці в умовах
типових ситуацій судового слідст-ва.............................................151
4.1. Процесуальні та криміналістичні основи перевірки показань на
місці у ході судового слідст-ва...................................................…....151
4.2. Загальні тактичні правила підготовки і прийоми проведення
перевірки показань на місці в умовах типових ситуацій
судового слідст-ва.........…..................................................................159
Висновки до розділу..........................................................................171

ВИСНОВ-КИ...........................................................................................................173

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................................................179

ДОДАТ-КИ..............................................................................................................197

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Пріоритетним напрямком діяльності слідчих і судових органів є захист прав і законних інтересів учасників кримінального судочинства. Водночас викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний, вимагає неухильного додержання вимог закону про перевірку всіх доказів щодо винності особи у вчиненні злочину. У зв’язку з цим перевірка показань підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, потерпілого, свідка на місці події злочину є засобом забезпечення об’єктивності, повноти і всебічності як розслідування, так і судового слідства, гарантом необґрунтованого обвинувачення.
Чинний Кримінально-процесуальний кодекс України не визначає окремо таку слідчу дію, як перевірка показань на місці, незважаючи на те, що у слідчій практиці при розслідуванні злочинів проти життя і здоров’я особи, проти власності зазначена слідча дія відноситься до першочергових і проводиться в межах відтворення обстановки і обставин події (ст. 194 КПК). У зв’язку з цим слід погодитися з авторами проекту КПК, які пропонують у новому кодексі визначити перевірку показань на місці як слідчу (ст. 261), так і судову (ст. 404) дію. Розробка нового процесуального порядку перевірки доказів вимагає комплексного наукового дослідження тактики перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, потерпілого, свідка на місці події злочину з урахуванням ситуацій досудового і судового слідст-ва.
Проблеми удосконалення слідчої діяльності були предметом дослідження насамперед у роботах О.М. Бандурки, В.П. Бахіна, А.Ф. Волобуєва, В.Г. Гончаренка, В.А. Журавля, О.А. Кириченка, Н.І. Клименко, В.О. Коновалової, В.П. Корж, І.І. Котюка В.С. Кузьмичова, В.К. Лисиченка, В.Г. Лукашевича, О.Р. Михайленка, В.Т. Нора, М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, В.Ю. Шепітька, М.Є. Шумила.
Тактика перевірки показань на місці досліджувалась О.В. Авсюком, Р.С. Бєлкіним, І.Є. Биховським, О.М. Васильєвим, Н.В. Власенком, Ф.В. Глазиріним, А.В. Дуловим, М.О. Корнієнком, О.А. Леві, І.М. Лузгіним, М.М. Михеєнком, П.Д. Нестеренком, Г.І. Пичкальовою, М.О. Селівановим, Л.Я. Соя-Сєрком, В.В. Степановим, С.С. Степічевим, В.М. Уваровим, М.М. Хлинцовим, О.В. Ципленковою, але проблема ситуаційного підходу до тактики перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, потерпілого, свідка на місці події злочину недостатньо досліджена криміналістами. Розв’язання зазначеної проблеми має важливе значення для подальшого розвитку науки криміналістики і свідчить про актуальність обраної теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи передбачена “Тематикою пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002 – 2005 років”(п. 1.1.), затвердженою Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р.; “Головними напрямками наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001 – 2005 роки” (п. 6.6.), затвердженими вченою радою Національного університету внутрішніх справ (протокол № 3 від 23 березня 2001 р.).
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у пошуку і розробці шляхів підвищення ефективності діяльності слідчого при виборі тактичних правил і прийомів перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці в умовах типових слідчих ситуацій, а також суду (судді) при виборі тактичних правил і прийомів перевірки показань підсудного, свідка, потерпілого на місці події злочину. Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішувались такі задачі:
– розкрити сутність слідчої ситуації та ситуації слідчої дії, удосконалити поняття ситуації слідчої дії, визначити її види;
– розкрити сутність ситуаційного моделювання перевірки показань на місці; визначити види моделей ситуації перевірки показань на місці, значення ситуаційного моделювання для практики і теорії криміналістики;
– визначити процесуально-правові та криміналістичні особливості перевірки показань на місці;
– проаналізувати практику використання тактичних правил і прийомів перевірки показань на місці у ході досудового слідства і обґрунтувати взаємозв’язок і взаємозумовленість типових ситуацій цієї слідчої дії і тактики перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці;
– визначити типові ситуації перевірки показань на місці і шляхи їх вирі-шення;
– розкрити сутність та структуру тактичної комбінації “перевірка показань на місці”;
– розкрити сутність ситуаційного підходу до тактики перевірки показань на місці у ході досудового слідства;
– визначити систему тактичних правил і прийомів перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці події злочину в умовах сприятливої ситуації;
– удосконалити положення криміналістичної тактики перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці в умовах несприятливої ситуації, коли місце події відображається в тривимірній проекції з використанням інформаційних технологій;
– визначити систему тактичних правил, а також психологічних і тактичних прийомів перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці події злочину в умовах конфліктної ситуації;
– розробити концепцію тактики перевірки показань підсудного, свідка, потерпілого на місці події злочину в умовах типових ситуацій судового слідства;
– удосконалити законодавче визначення перевірки показань на місці під час досудового слідства (ст. 261 проекту КПК) та законодавче визначення перевірки показань на місці судом (ст. 404 проекту КПК);
Об’єктом дослідження є чинне кримінально-процесуальне законодавство та проект КПК, що регулюють відносини під час проведення перевірки показань на місці, діяльність слідчих органів і суду при проведенні зазначеної процесуальної дії; практика застосування криміналістичної тактики при проведенні перевірки показань на місці в умовах типових ситуацій досудового і судового слідства.
Предметом дослідження є наукові положення криміналістичної ситуалогії та криміналістичної тактики; ситуація слідчої дії – перевірки показань на місці; тактичні правила і прийоми перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, свідка, потерпілого на місці події злочину в умовах типових ситуацій.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять діалектичний метод наукового пізнання дійсності, а також окремі наукові методи. За допомогою історичного методу досліджено розвиток окремих криміналістичних концепцій (криміналістичної ситуалогії й криміналістичної тактики, судової криміналістики). Системно-структурний метод дозволив сформулювати поняття ситуації слідчої дії, розкрити сутність ситуаційного підходу до тактики перевірки показань на місці, розробити систему тактичних правил та прийомів перевірки показань на місці в умовах типових ситуацій досудового і судового слідства. Порівняльно-правовий метод дав можливість зіставити окремі положення чинного КПК і проекту КПК України та кримінально-процесуального законодавства Російської Федерації з метою удосконалення визначення перевірки показань на місці в проекті КПК, обґрунтування завдань і мети перевірки показань на місці та внесення пропозицій щодо змін і доповнень в чинний КПК та проект КПК. Для одержання емпіричних даних застосовувався соціологічний метод дослідження: вивчення за спеціальною програмою матеріалів кримінальних справ; опитування за розробленими анкетами слідчих МВС, прокуратури, суддів та прокурорів.
Теоретичною основою дослідження є наукові роботи з філософії, логіки, інформатики, кримінального та кримінально-процесуального права, криміналістики, юридичної психології тощо.
Інформаційну базу дисертації становлять: Конституція України; чинний КПК України; проект КПК України станом на червень 2004 року; кримінально-процесуальне законодавство РФ; постанови Пленуму Верховного Суду України.
Емпіричною базою дослідження є результати вивчення автором матеріалів 171 кримінальної справи, понад 400 протоколів досліджуваної слідчої дії; а також результати анкетування та інтерв’ювання 353 слідчих МВС, 32 слідчих прокуратури, 64 суддів, 63 прокурорів.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження визначається тим, що вперше в науці криміналістиці обґрунтовується взаємозв’язок і взаємозумовленість теоретичних положень криміналістичної ситуалогії та криміналістичної тактики у використанні ситуаційного підходу до тактики перевірки показань на місці у ході досудового і судового слідства, що дало авторові змогу висунути й обґрунтувати низку нових положень, важливих у концептуальному плані для криміналістичної науки і практики:
– подальший розвиток отримало криміналістичне вчення про слідчі ситуації та ситуації слідчої дії, визначені види ситуації слідчої дії;
– розкрито сутність ситуаційного моделювання, уперше визначено види моделей ситуацій перевірки показань на місці;
– удосконалено поняття перевірки показань на місці, визначено криміналістичні особливості зазначеної процесуальної дії;
– визначено типові ситуації перевірки показань на місці у ході досудового слідства та шляхи їх вирішення;
– розкрито сутність ситуаційного підходу до тактики перевірки показань на місці та обґрунтовано взаємозв’язок і взаємозумовленість типових ситуацій цієї слідчої дії і системи тактичних правил і прийомів перевірки показань на місці;
– розкрито сутність і структуру тактичної комбінації “перевірка показань на місці”, удосконалено систему тактичних рекомендацій і прийомів при її проведенні;
– удосконалено систему організаційних заходів, тактичних правил підготовки і прийомів проведення перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці в умовах сприятливої ситуації;
– подальший розвиток одержала концепція перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого в умовах несприятливої ситуації, де місце події з використанням інформаційних технологій виступає в опосередкованому вигляді, тобто відображається в тривимірній проекції; обґрунтовано доцільність проведення перевірки показань зазначених осіб без виходу на місце події з використанням інформаційних технологій у ситуації забезпечення заходів безпеки потерпілого, свідка, підозрюваного, обвинуваченого (ст. 521 КПК України);
– розроблено наукові рекомендації щодо підготовки, проведення та фіксації перевірки показань в умовах несприятливої ситуації без виходу на місце події з використанням інформаційних технологій;
– розроблено систему тактичних рекомендацій і прийомів перевірки показань на місці в ситуаціях самообмови підозрюваного (обвинуваченого), обмови потерпілим обвинуваченого, лжесвідчення;
– уперше визначено процесуальні та криміналістичні особливості проведення перевірки показань на місці під час судового слідства й обґрунтовано доцільність законодавчого визначення цієї судової дії;
– уперше побудовано систему тактичних правил і прийомів перевірки показань підсудного, свідка, потерпілого на місці події злочину в умовах типових ситуацій судового слідства;
– запропоновано в ч.1 ст. 261 проекту КПК України визначити мету перевірки показань на місці – “встановлення нових обставин, що мають значення для розкриття або розслідування злочину”;
– внесено пропозицію доповнити ст. 261 проекту КПК України частиною шостою, в якій пропонується визначити, що з метою забезпечення безпеки потерпілого, свідка, підозрюваного, обвинуваченого слідчий може проводити перевірку показань із використанням інформаційних технологій, коли місце події виступає в опосередкованому вигляді;
– запропоновано внести зміни до ст. 261, 404 проекту КПК з метою удосконалення порядку проведення перевірки показань на місці під час досудового і судового слідства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в наступному:
1) у нормотворчості – у підготовці й поданні пропозицій щодо вдосконалення ст. 1281 чинного КПК і ст. 261, 404 проекту КПК (акт про впровадження у законодавчу діяльність № 176 від 07.06.2004 р.);
2) у правозастосуванні – у розробці і впровадженні у слідчу діяльність наукових рекомендацій щодо тактики перевірки показань на місці в умовах типових ситуацій (акт про впровадження в діяльність слідчих підрозділів в УМВС України в Харківській області від 26 квітня 2004 р., в УМВС України в Донецькій області від 25 травня 2004 р.);
3) у навчальному процесі – в розробці лекції та її викладанні в курсі криміналістики в Національному університеті внутрішніх справ (акт про впровадження у навчальний процес від 30 квітня 2004 р.) та в інших юридичних навчальних закладах.
Особистий внесок здобувача. У науковій статті, опублікованій у співавторстві з В.П. Корж, особистий внесок здобувача становлять ідеї та розробки криміналістичного поняття перевірки показань на місці, законодавчого визначення перевірки показань на місці в проекті КПК Украї-ни.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення, практичні рекомендації й результати дослідження доповідались на науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми підготовки фахівців для митної служби на сучасному етапі” (м. Дніпропетровськ, 21 – 22 травня 1998 р.), “Проблеми сучасної юридичної науки в дослідженнях молодих учених” (м. Харків, 13 квітня 2001 р.), “Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю” (м. Донецьк, 12 квітня 2002 р.), неодноразово обговорювались і були схвалені на засіданнях кафедри криміналістики Національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення й результати дисертації опубліковані в шести статтях у наукових фахових виданнях та у тезах доповіді.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Розробка ситуаційного підходу до тактики перевірки показань на місці відноситься до одного з пріоритетних напрямків науки і практики криміналістики. У процесі проведеного дослідження положень криміналістичної ситуалогії, класифікації та систематизації, поняття і сутності перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці події злочину, її процесуальних і криміналістичних особливостей, найбільш значущих проблем теорії криміналістичної тактики, криміналістичної діяльності слідчого і судді в умовах типових ситуацій перевірки показань на місці під час досудового і судового слідства були одержані такі основні результати.
1. Слідчу ситуацію слід розглядати як певне становище, що складається в будь-який момент слідчої діяльності і характеризується сукупністю умов та обставин, взаємовідносинами слідчого з іншими суб’єктами криміналістичної діяльності, і оцінка якого сприятиме вирішенню окремих завдань розслідування злочину. Визначено, що ситуаційний підхід є методологічною основою наукових криміналістичних досліджень і повинен враховуватись при розробці практичних рекомендацій стосовно тактики слідчих дій, зокрема перевірки показань на місці.
2. Досліджено співвідношення понять “слідча ситуація” і “ситуація слідчої дії” й обґрунтовано доцільність виокремлення в теорії криміналістики як самостійної наукової категорії поняття “ситуації слідчої дії” під якою слід розуміти певне становище, яке складається при підготовці і проведенні слідчої дії і яке характеризується сукупністю умов та обставин, що враховуються слідчим при визначенні кола організаційних заходів, тактичних правил і виборі тактичних прийомів необхідних для проведення слідчої дії відповідно до її цілей. Розроблено класифікацію ситуацій слідчої дії. Визначено види ситуацій слідчої дії: а) сприятливі чи несприятливі, залежно від можливостей вирішення визначених завдань; б) типові або конкретні, за ступенем узагальнення; в) конфліктні чи безконфліктні, залежно від розбіжності чи не розбіжності цілей слідчого і учасників слідчої дії; г) двосторонні конфліктні ситуації або багатосторонні конфліктні ситуації, залежно від того, з одним чи кількома учасниками слідчої дії може виникнути в слідчого конфлікт; д) ситуації, у яких можливе одержання позитивного результату чи ситуації, у яких можливе настання негативного результату слідчої дії, залежно від ступеня ризику; ж) ситуації, що виникають при первинному проведенні слідчих дій або ситуації, що виникають при повторному (додатковому) проведенні слідчих дій, за черговістю проведення слідчої дії в ході розслідування.
3. Розкрито сутність і структуру ситуаційного моделювання перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці події злочину, за допомогою чого визначені моделі типових ситуацій перевірки показань обвинуваченого на місці події злочину, насамперед моделі сприятливої; конфліктної та несприятливої ситуації, а також моделі конкретних ситуацій даної слідчої дії.
4. Розкрито сутність перевірки показань на місці як самостійної слідчої дії та обґрунтовано розширення пізнавальних можливостей цієї слідчої дії. Викладено новий підхід щодо мети та завдань перевірки показань на місці і визначено криміналістичне поняття перевірки показань на місці. Перевірка показань на місці – це, насамперед, слідча діяльність, яка з урахуванням ситуації проводиться з метою перевірки чи уточнення, конкретизації чи деталізації показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці, пов’язаному з подією, що досліджується, встановлення нових обставин події, що мають значення для розкриття або розслідування злочину. Обґрунтовано доцільність законодавчого визначення перевірки показань на місці у проекті КПК України.
5. Розроблено криміналістичну класифікацію перевірки показань на місці. Виділено дві класифікаційні групи цієї слідчої дії: а) проведення у ході досудового слідства перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці події злочину; б) проведення під час судового слідства перевірки показань підсудного, свідка, потерпілого на місці події злочину. Визначені види перевірки показань на місці, в основу класифікації яких покладено слідчу ситуацію; цільову спрямованість; обстановку місця події злочину; кількість осіб, показання яких перевіряються; кількість епізодів злочинної діяльності.
6. Перевірка показань на місці має свої криміналістичні особливості та властивий тільки їй процесуальний порядок. Відповідно до вимог ст. 194 КПК, в межах відтворення обстановки та обставин події слідчий проводить перевірку чи уточнення показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці події злочину. Криміналістичні особливості перевірки показань на місці обумовлюються типовими і конкретними ситуаціями, з урахуванням яких слідчий визначає коло організаційних заходів і тактичних правил при підготовці до проведення досліджуваної слідчої дії та комплекс тактичних прийомів її проведення. Враховуючи тактичні особливості перевірки показань на місці, вважається, що вона є неповторюваною слідчою дією.
7. Розкрито сутність і структуру тактичної комбінації “перевірка показань на місці. Встановлено, що слідчий з метою одержання доказової інформації при проведенні перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці події злочину, здійснює не тільки організаційно-підготовчі заходи, але й використовує тактичні прийоми дослідження матеріальної обстановки місця злочину у сукупності з використанням таких джерел, як показання особи. На підставі з’ясування співвідношення перевірки показань на місці з поняттям “тактична комбінація” визначено, що перевірка показань на місці, як слідча дія, в ході якої використовується сукупність організаційно-підготовчих заходів, тактичних правил і прийомів, обумовлених конкретною ситуацією цієї слідчої дії і спрямованих на вирішення конкретного її завдання, має характер тактичної комбінації.
8. Визначено сутність використання ситуаційного підходу до перевірки показань на місці, під якою слід розуміти діяльність, характер і зміст, способи і засоби якої обумовлені різноманітними ситуаціями, які впливають на вибір слідчим організаційних заходів, тактичних правил підготовки і тактичних прийомів проведення перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці події злочину.
9. Удосконалено систему підготовчих, організаційних, психологічних заходів, які здійснює слідчий під час підготовки до перевірки показань на місці в умовах сприятливої ситуації.. Організаційні заходи у свою чергу поділяються на два етапи: заходи, які слідчий здійснює до проведення перевірки показань на місці, і заходи, які слідчий здійснює безпосередньо перед цією слідчою дією. Визначено, що у ході проведення перевірки показань на місці використовуються дві групи тактичних прийомів: тактичні прийоми, що мають загальний характер, і тактичні прийоми, що мають окремий характер. Використання комплексу тактичних прийомів, насамперед другої групи, залежить від виду досліджуваної слідчої дії, завдань, які необхідно вирішити в ході її проведення, і головне – від ситуації, що складається під час проведення перевірки показань на місці.
10. Подальший розвиток одержала концепція проведення перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка в умовах несприятливої ситуації, де місце події виступає в опосередкованому вигляді, тобто відображається в тривимірній проекції на моніторі комп’ютера, обґрунтовано доцільність проведення перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка без виходу на місце події злочину з використанням інформаційних технологій у ситуації забезпечення (у порядку ст. 521 КПК) заходів безпеки зазначеним особам. Розроблено наукові рекомендації щодо підготовки, проведення і фіксації результатів перевірки показань на місці в умовах несприятливої ситуації.
11. Визначено, що перевірка показань на місці є ефективним засобом викриття самообмови обвинуваченого, обмови з боку потерпілого, обмови з боку обвинуваченого, лжесвідчення, а також засобом подолання протидії з боку членів організованої злочинної групи. При виявленні у ході досудового слідства зазначених фактів слідчий проводить перевірку показань на місці в умовах конфліктної ситуації. При перевірці показань на місці можуть виникати двосторонні і багатосторонні конфліктні ситуації. До багатосторонньої конфліктної ситуації належить ситуація, яка складається при розслідуванні злочину, вчиненого організованою групою. Двостороння конфліктна ситуація має місце тоді, коли слідчому необхідно виявити факти змови, обмови, самообмови і лжесвідчення, які є результатом настанови на дачу неправдивих показань особи, показання якої перевіряються. Розроблено систему тактичних прийомів, спрямованих на викриття обмови, самообмови, неправдивого свідчення при проведенні перевірки показань на місці події злочину. Насамперед, це такі прийоми: а) використання можливостей тактичної переваги; б) реверсивне відтворення показань; в) використання “негативних обставин”; г) деталізація пояснень та демонстрації дій; д) реконструкція обстановки з попереднім змінюванням обстановки, в якій відбувалась досліджувана подія; ж) застосування методу штучних координат; з) спостереження за дезадаптивною поведінкою особи, показання якої перевіряються.
12. Новим у розвитку криміналістичної тактики є розробка концептуальних положень тактики перевірки показань на місці, яка проводиться під час судового слідства. Визначені процесуальні та криміналістичні особливості проведення судом перевірки показань підсудного, потерпілого, свідка на місці події злочину. Обґрунтовано доцільність законодавчого визначення перевірки показань на місці, яка проводиться під час судового розгляду кримінальної справи, у проекті КПК України. Визначено типові ситуації судового слідства, вирішення яких потребує проведення перевірки показань на місці: насамперед, це конфліктна і безконфліктна ситуації.
13. З урахуванням процесуальних, тактичних умов і особливостей проведення цієї процесуальної дії на судовому слідстві, розроблено тактичні правила підготовки і прийоми проведення перевірки показань підсудного, свідка, потерпілого на місці події злочину. Визначено, що підготовка судді до перевірки показань на місці складається з трьох етапів. На першому етапі суддя вирішує коло організаційних питань колегіально, складом суду, на другому він вирішує їх одноособово, на третьому етапі організаційні питання вирішуються складом суду безпосередньо на місці події, тобто перед самим проведенням цієї судової дії. Дисертантом запропоновано тактичну програму дій судді відповідно до кожного етапу перевірки показань на місці й обґрунтовано доцільність використання при цьому суддею системи відповідних тактичних прийомів. Визначено також процесуальні та тактичні особливості фіксації ходу і результатів перевірки показань на місці судом, надано відповідні рекомендації.
14. Сформульовано низку пропозиції щодо внесення змін та доповнень до ст. 261, 404 проекту КПК, якими удосконалено порядок проведення перевірки показань на місці під час досудового і судового слідства (Додаток Б, Ж).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України – основа реформування суспільства. – Х.: Право, 1996. – 96 с.
2. Кримінальний кодекс України: прийнятий 5 квітня 2001 р. (набрав чинності 31 вересня 2001 року) // Офіційний вісник України. – 2001. – № 21. – Ст. 920.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон України від 28 грудня 1960 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – № 2. – Ст. 15 (з наступними змінами і доповненнями станом на 1 червня 2004 року).
4. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
5. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 року № 2135-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
6. Дознание и предварительное следствие. – 2-е изд. – М.: Юр. изд-во НКЮ РСФСР, 1926. – 297 с.
7. Васильев А.Н., Мудьюгин Г.Н., Якубович Н.А. Планирование расследования преступлений. – М.: Госюриздат, 1957. – 199 с.
8. Колесниченко А.Н. Научные и правовые основы расследования отдельных видов преступлений: Дис. ... д-ра юрид. наук: Специальность 12.00.09 – уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. – Х.: Б.и., 1967. – 666 с.
9. Корноухов В.Е. Основные положения методики расследования отдельных видов преступлений // Материалы науч. конф. – Красноярск, 1972. – С. 93 – 97.
10. Гавло В.К. О следственной ситуации и методике расследования хищений, совершаемых с участием должностных лиц // Вопросы криминалистической методологии, тактики и методики расследования: Материалы Минской науч. конф. (сентябрь, 1973). – М., 1973. – С. 90 – 93.
11. Герасимов И.Ф. Некоторые проблемы раскрытия преступлений. – Свердловск: Сред. Уральск. кн. изд-во, 1975. – 184 с.
12. Драпкин Л.Я. Понятие и классификация следственных ситуаций // Криминалистика: Учебник для вузов / Под ред. И.Ф. Герасимова, Л.Я. Драпкина. – М.: Высш. шк., 1994. – С. 42 – 54.
13. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т. – М.: Юристъ, 1997. – Т. 3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – 480 с.
14. Образцов В.А. Криминалистика: Курс лекций. – М.: Право и закон: Юнифир, 1996. – 448 с.
15. Криминалистика: Конспект лекций / Авт.-сост.: А. Желудков. – М.: «ПРИОР», 1999. – 144 с.
16. Селиванов Л.Я. Типовые версии, следственные ситуации и их значение для расследования // Соц. законность. – 1985. – № 7. – С. 52 – 55.
17. Руководство для следователей / Под ред. Н.А. Селиванова, В.А. Снеткова. – М.: ИНФРА-М: ИПК «Лига Разума», 1977. – 732 с.
18. Турчин Д.А. О разработке теории следственной ситуации // Следственная ситуация: Сб. науч. тр. / Всесоюз. ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности: Отв. ред. В.В. Клочков. – М., 1985. – С. 28 – 30.
19. Хлынцов М.Н. Криминалистическая информация и моделирование при расследовании преступлений. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1982. – 160 с.
20. Криминалистика: Учебник / Отв. ред. Н.П. Яблоков. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрист, 1999. – 718 с.
21. Корж В.П. Проблемы расследования и предупреждения хищений в промышленном строительстве: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Всесоюз. ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности. – М., 1985. – 26 с.
22. Поташник Д.П. Криминалистическая тактика: Учебное пособие. – М.: Изд-во «Зерцало», 1998. – 64 с.
23. Самыгин Л.Д. Расследование преступлений как система деятельности. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1989. – 180 с.
24. Образцов В.А., Танасевич В.Г. Понятие и криминалистическое значение следственной ситуации // Сов. государство и право. – 1979. – № 8. – С. 114 – 119.
25. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К., Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001. – 1440 с.
26. Гавло В.К. Теоретические проблемы и практика применения методики расследования отдельных видов преступлений. – Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1985. – 332 с.
27. Криминалистика. Криминалистическая тактика и методика расследования преступлений: Учебник для студентов юридических вузов и факультетов / Под ред. проф. В.Ю. Шепитько. – Х.: Одиссей, 2001. – 528 с.
28. Облаков А.Ф. Криминалистическая характеристика преступлений и криминалистические ситуации: Учебное пособие. – Хабаровск: Хабаров. ВШ МВД СССР, 1985. – 88 с.
29. Криминалистика: Учебник / Под ред. Е.П. Ищенко. – М.: Юристъ, 2000. – 752 с.
30. Гусаков А.Н. Следственные действия и тактические приемы. Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Всесоюз. ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности. – М., 1973. – 20 с.
31. Криминалистика: Учебник / Под ред. Н.Ф. Крылова, А.И. Бастрыкина. – М.: Дело, 2001. – 800 с.
32. Яблоков Н.П. Криминалистическая методика расследования. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1985. – 98 с.
33. Драпкин Л.Я. Общая характеристика следственных ситуаций // Следственная ситуация: Сб. науч. тр. / Всесоюз. ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности: Отв. ред. В.В. Клочков. – М., 1985. – С. 11 – 14.
34. Драпкин Л.Я. Понятие и классификация следственных ситуаций // Следственные ситуации и раскрытие преступлений / Учен. тр. Свердлов. юрид. ин-та. – Вып. 41. – Свердловск, І975. – С. 4І – 44.
35. Гусаков А.Н., Филющенко А.А. Следственная тактика: (В вопр. и ответах): Учеб. пособие. – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1991. – 148 с.
36. Бахин В.П. Криминалистика. Проблемы и мнения (1962 – 2002). – Киев, 2002. – 268 c.
37. Яблоков Н.П. Криминалистика. – М.: Издат. группа НОРМА – ИНФРА, 2000. – 384 с.
38. Зорин Г.А Криминалистическая методология. – Мн.: Амалфея, 2000. – 608 с.
39. Ратинов А.Р. Теория рефлексивных игр в приложении к следственной практике // Правовая кибернетика. – М.: Наука, 1970. – С. 185 – 198.
40. Гончаренко В.И., Бергер В.Е. Криминалистика и криминалисты. – К.: Изд-во при Киев. ун-те издат. объединения “Вища школа”, 1989. – 128 с.
41. Волчецкая Т.С., Яблоков Н.П. Предпосылки формирования криминалистической ситуалогии // Вестн. Моск. гос. ун-та: Сер. 11: Право. – 1997. – № 3. – С. 41 – 50.
42. Криминалистика: Учебник для вузов / А.Ф. Волынский, Т.В. Аверьянова, И.А. Александрова и др.; Под ред. проф. А.Ф. Волынского. – М.: Закон и право, ЮНИТИ-ДАНА, 1999. – 616 с.
43. Криміналістика: Підручник / За ред. П.Д. Біленчука. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: АТІКА, 2001. – 544 с.
44. Волчецкая Т.С. Криминалистическая ситуалогия / Под ред. проф. Н.П. Яблокова. Москва; Калинингр. ун-т. – Калининград, 1997. – 248 с.
45. Балугина Т.С. Проблема следственных ситуаций в криминалистической литературе // Известия вузов. Правоведение. 1983. – № 1. – С. 78 – 82.
46. Васильев А.Н. Следственная тактика. – М.: Юрид. лит, 1976. – 200 с.
47. Герасимов И.Ф. Следственные ситуации на первоначальном этапе расследования преступлений // Соц. законность. – М.: Известия, 1977. – № 7. – С. 61 –64.
48. Коновалова В.Е., Сербулов А.М. Следственная тактика: принципы и функции. – К.: РИО МВД УССР, 1983. – 132 с.
49. Яблоков Н.П. Криминалистическая характеристика преступления и типичные следственные ситуации как важные факторы разработки методики расследования преступлений // Вопр. борьбы с преступностью. – Вып. 30. – М., 1979. – С. 20 – 23.
50. Герасимов И.Ф. Криминалистическая тактика и следственная ситуация // Теоретические проблемы криминалистической тактики. – Свердловск: Свердлов. юрид. ин-т, 1981. – С. 16 – 18.
51. Денисюк С.Ф., Шепитько В.Ю. Обыск в системе следственных действий (тактико-криминалистический анализ): Науч.-практ. пособие. – Харьков: Консум, 1999. – 160 с.
52. Васильев А.Н., Яблоков Н.П. Предмет, система и теоретические основы криминалистики. – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 144 с.
53. Колесниченко А.Н., Коновалова В.Е. Криминалистическая характеристика преступлений: Учеб. пособие. – Х.: Харьк. юрид. ин-т, 1985. – 92 с.
54. Ратинов А. Р. Судебная психология для следователей. – М.: ВШ МООП СССР, 1967. – 290 с.
55. Баев О.Я. Основы криминалистики: Курс лекций. – М.: Экзамен, 2001. – 288 с.
56. Пахомов А.В. Криминалистика (конспект лекций). – М: Московский психолого-социальньй институт; Воронеж: Изд-во НПО “МОДЭК”, 2001. – 432 с.
57. Белкин Р.С. Очерки криминалистической тактики. – Волгоград, 1993. – С. 77 – 105.
58. Дулов А.В., Новик Ю.И. Понятие и структура тактического решения, принимаемого следователем при производстве следственного действия // Теоретические проблемы криминалистической тактики. – Свердловск: Изд-во Уральск. ун-та, 1981. – 148 с.
59. Журавель В.А. Теорія та методологія криміналістичного прогнозування. Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Харків, 1999. – 32 с.
60. Зорин Г.А Криминалистическая методология. – Мн.: Амалфея, 2000. – 608 с.
61. Куванов В.В. Реконструкция при расследовании преступлений: Учебное пособие. – Караганда: НИиРИО Карагандинской ВШ МВД СССР, 1978. – 64 с.
62. Густов Г.А. Моделирование в работе следователя. – Л., 1980. – 188 с.
63. Лузгин И.М. Расследование как процесс познания: Учеб. пособие. – М.: НИиРИО ВШ МВД СССР, 1969. – 178 с.
64. Лузгин И.М. К вопросу о теории криминалистического моделирования // Актуальные пробл. сов. криминалистки. – М.: Всесоюзн. ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1980. – С.78 – 82.
65. Клименко Н.І., Кириченко О.А. Криміналістика як наука та навчальна дисципліна. – Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровськ. ун-ту, 1994. – 200 с.
66. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т. Т. 1: Общая теория криминалистики. – М.: Юристъ, 1997. – 408 с.
67. Штофф В.А. Моделирование и философия. – М.; Л.: Наука, 1966. – 300 с.
68. Лузгин И.М. Методологические проблемы расследования. – М.: Юрид. лит., 1973. – 216 с.
69. Сафронов С.О. Тактика проведення відтворення обстановки та обставин події при розслідуванні тілесних ушкоджень: її особливості // Право України. – 2001. – № 1. – С. 64 – 67.
70. Лузгин И.М. Моделирование при расследовании преступлений. – М.: Юрид. лит., 1981. – 152 с.
71. Коновалова В.Е. Версия: концепция и функции в судопроизводстве. – Харьков: Консум, 2000. – 176 c.
72. Баянов А.И. Информационное моделирование в тактике следственных действий: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Моск. гос. ун-т. им. М.В. Ломоносова, юрид. фак. – М., 1978. – 20 с.
73. Поспелов Д.А. Ситуационное управление: Теория и практика. – М.: Наука, 1986. – 284 с.
74. Заяць Д.Д. Ситуації перевірки показань на місці: сутність та види // Вісн. Запорізького юрид. ін-ту. – 2003. – № 4. – С. 257 – 263.
75. Волчецкая Т.С. Ситуационный подход в криминалистике // Роль и значение деятельности Р.С. Белкина в становлении современной криминалистики / Материалы Междунар. конф. (к 80-летию со дня рождения Р.С. Белкина), 2002. – С. 77 – 80.
76. Васильев Н.В., Степичев С.С. Воспроизведение показаний на месте при расследовании преступлений. – М.: Госюриздат, 1959. – 48 с.
77. Быховский Е.И., Ратинов А.Р. Проверка показаний на месте // Вопросы криминалистики. – М., 1962. – № 5. – С. 186 – 193.
78. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 15 серпня 1997 року / Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 624 с.
79. Таблиця поправок до проекту Кримінально-процесуального кодексу України (ч.1). – Київ, Апарат Верховної Ради України, 2004. – С. 104 – 105
80. Хлынцов М.Н. Проверка показаний на месте / Под ред. проф. Д.П. Рассейкина. – Саратов: Изд-во «Коммунист», 1971. – 120 с.
81. Салтевський М.В. Криміналістика: Навчально-довідковий посібник. – К.: НВТ «Правник», 1996. – 159 с.
82. Шейфер С.А. О познавательной сущности и пределах применения проверки показаний на месте // Вопр. борьбы с преступностью. – М., 1978. – Вып. 28. – С. 116 – 133.
83. Браун В.А. Некоторые тактические вопросы проверки показаний на месте // Учен. тр. / Казахский гос. ун-т им. С.М. Кирова. – Алма-Ата. – 1967. – Вып. 8. – С. 269 – 279.
84. Степанов В.В. Правовая природа и направления совершенствования проверки показаний на месте // Государство и право. – 2001. – № 12. – С. 74 – 80.
85. Леви А.А., Пичкалева Г.И., Селиванов Н.А. Получение и проверка показаний следователем: Справочник. – М.: Юрид. лит., 1987. – 108 с.
86. Соя-Серко Л.А. Проверка показаний на месте: Метод. пособие. – М.: Изд-во Прокуратуры СССР, 1966. – 92 с.
87. Быховский И.Е., Корниенко Н.А. Проверка показаний на месте: Учеб. пособие. – Л.: РИО Ин-та усовершенствования следственных работников при Прокуратуре СССР, 1988. – 68 с.
88. Денежкин Б.А. Проверка показаний подозреваемого на месте // Проблемы предварительного следствия. – Волгоград: НИиРИО ВСШ МВД СССР. – 1979. – Вып. 9. – С. 18 – 25.
89. Лукашевич В.Г. Тактика общения следователя с участниками отдельных следственных действий: Учеб. пособие / Киев: НИиРИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского. – К., 1989. – 88 с.
90. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации. – М.: ИКФ «ЭКМОС», 2002. – 480 с.
91. Корж В.П., Заяць Д.Д. Перевірка показань на місці: криміналістична сутність, поняття та законодавче визначення // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 9. – С. 135 – 137.
92. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика. Учебник для вузов. Под ред. Заслуженного деятеля науки Российской Федерации, профессора Р.С. Белкина. – М.: Издат. группа НОРМА – ИНФРА. М, 1999. – 990 с.
93. Салтевский М.В. Тактические и организационные основы производства следственных действий для получения информации от людей // Специализированный курс криминалистики (для слушателей вузов МВД СССР, обучающихся на базе сред. юрид. образования): Учебник. – К.: НИиРИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1987. – С. 255 – 279.
94. Власенко Н.В. Информационная сущность и тактика осуществления проверки показаний на месте. Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Саратов. гос. акад. права. – Саратов, 2001. – 24 с.
95. Теория доказательств в советском уголовном процессе / Отв. ред. Н.В. Жогин. Изд. 2-е, испр. и доп. – М.: Юрид. лит., 1973. – 736 с.
96. Кримінальний процес України: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / Ю.М. Грошевий, Т.М. Мірошниченко, Ю.В. Хоматов та ін.; За ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. – Харків: Право, 2000. – 494 с.
97. Шейфер С.А. Следственные действия. Система и процессуальная форма. – М.: Юрид. лит., 1981. – 128 с.
98. Михеєнко М.М. Слідчі дії // Кримінальний процес України: Підручник / М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, В.П. Шибіко. – К.: Либідь, 1992. – 432 с.
99. Абдумаджидов Г.А. Рецензия на работу С.А. Шейфера. Следственные действия и процессуальная форма. – М., 1982. – 128 с. // Актуальные проблемы совершенствования производства следственных действий: Сб. науч. тр. / НИиРИО ТВШ МВД СССР. – Ташкент, 1982. – С. 145 – 149.
100. Соловьев А.Б. Следственные действия как процессуальное средство получения и проверки доказательств // Актуальные проблемы совершенствования производства следственных действий: Сб. науч. тр. / НИиРИО ТВШ МВД СССР. – Ташкент, 1982. – С. 27 – 37.
101. Рогожин В.А. Воспроизведение обстановки и обстоятельств события с участием несовершеннолетнего // Проблемы дальнейшего укрепления соц. законности при расследовании преступлений органами внутренних дел: Межвуз. сб. науч. тр. / КВШ МВД СССР – Киев, 1988. – С. 99 – 102.
102. Кримінальна справа № 9789034 за 1997 р. Матеріали слідчого відділу Сахновщинського РВ УМВС України у Харківській області.
103. Кримінальна справа № 1–234 / 95 за 1995 р. Архів місцевого суду Орджонікідзевського району м. Харкова.
104. Богданов Б. О значении сознания обвиняемого // Сов. юстиция. – 1958. – № 5. – С. 52 – 55.
105. Белкин Р.С. Криминалистика: Учебник для юрид. фак. и ин-тов / Отв. ред. С.П. Митричев и М.П. Шаламов. – М.: Юрид. лит., 1966. – 608 с.
106. Дулов А.В., Нестеренко П.Д. Тактика следственных действий. – Минск: Вышейшая школа, 1971. – 272 с.
107. Цыпленкова Е.В. Тактика проверки показаний обвиняемого на предварительном следствии. Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Свердлов. юрид. ин-т. – Свердловск, 1991. – 20 с.
108. Цыпарский Я.Г. Некоторые приемы реконструкции на месте происшествия для воспроизведения обстановки и обстоятельств события // Криминалистика и судебная экспертиза. – Киев, 1965. – Вып. 2. – С. 30 – 37.
109. Уваров В.Н. Проверка показаний на месте: Учеб. пособие. – М.: ВЮЗИ, 1982. – 80 с.
110. Петрухин И.Л. Свобода личности и уголовно-процессуальное принуждение. Общая концепция. Неприкосновенность личности. – М.: Наука, 1985. – 240 с.
111. Сапун А., Хоменко Ф. Процессуальная природа и пределы применения следственного эксперимента и проверки показаний на месте // Некоторые вопросы борьбы с преступностью. Сб. науч. статей. – Алма-Ата: Изд-во «Казахстан», 1970. – 384 с.
112. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про застосування законодавства, що забезпечує підозрюваному, обвинуваченому, підсудному право на захист” від 24 жовтня 2003р. // Вісник Верховного Суду України. – № 6. – 2003. – С. 20 – 24.
113. Заяць Д.Д. Перевірка показань на місці: процесуальні та криміналістичні питання // Вісн. Прокуратури. – 2003. – № 8. – С. 69 – 74.
114. Корж В.П. Методика расследования экономических преступлений, совершаемых организованными группами, преступными организациями. Руководство для следователей: Научно-практ. пособие. – Х.: Лицей, 2002. – 280 c.
115. Глазырин Ф.В., Кругликов А.П. Следственный эксперимент: Учеб. пособие. – Волгоград: НИиРИО ВСШ МВД СССР, 1981. – 72 c.
116. Жукова Н.И. Вопросы теории и практики следственного эксперимента. Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Свердлов. юрид. ин-т. – Свердловск, 1984. – 20 с.
117. Шейфер С.А. Гарантии законности при выборе следственного действия. – М.: Госюриздат, 1979. – С. 43 – 45.
118. Казинян Г.С., Соловьев А.Б. Проблемы эффективности следственных действий. – Ереван: Изд-во Ереван. ун-та, 1987. – 216 с.
119. Кримінальна справа № 2 – 58 / 93 за 1993 р. Архів Апеляційного суду м. Харкова.
120. Белкин Р.С., Лифшиц Е.М. Тактика следственных действий. – М.: Новый юрист, 1997. – 176 с.
121. Дулов А.В. О разработке тактических операций при расследовании преступления // 50 лет Советской прокуратуры и проблемы совершенствования предварительного следствия. – Л., 1972. – С. 23 – 26.
122. Драпкин Л.Я. Особенности информационного поиска в процессе расследования и тактика следствия // Проблемы повышения эффективности предварительного следствия: Тезисы науч.-практ. конф. – Л., 1976. – С. 52 – 55.
123. Шиканов В.И. Разработка теории тактических операций – важнейшее условие совершенствования методики расследования преступлений // Вопр. методики расследования преступлений. – Свердловск: Свердлов. юрид. ин-т., 1976. – С. 155 – 158.
124. Шиканов В.И. Актуальные вопросы уголовного судопроизводства и криминалистики в условиях современного научно-технического прогресса. – Иркутск: Вост.-Сиб. кн. изд-во, 1978. – 190 с.
125. Дулов А.В. Тактические операции при расследовании преступлений. – Минск: Изд-во Белорус. ун-та, 1979. – 128 с.
126. Коледин Р.А. О содержании понятия «тактическая операция» // Тактические операции и эффективность расследования / Межвуз. сб. науч. тр. / Свердлов. юрид. ин-т. – Свердловск, 1986. – С. 34 – 36.
127. Михальчук А.Е., Степанов В.В. Соотношение тактической операции и комбинации в криминалистике // Проблемы интенсификации деятельности по расследованию преступлений / Межвуз. сб. науч. тр. / Свердлов. юрид. ин-т. – Свердловск, 1987. – С. 35 – 38.
128. Криминалистика: Учеб. пособие / Под ред. А.В. Дулова. – Минск.: ИП «Экоперспектива», 1998. – 416 c.
129. Котюк І.І. Традиційне уявлення про сутність тактичного прийому слід переглянути // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – № 3. – С. 34 – 39.
130. Бахин В.П. Следственная практика: проблемы изучения и совершенствования. – К.: Лыбидь, 1991. – 142 с.
131. Лузгин И.М. Следственный эксперимент. Проверка и уточнение показаний на месте / Криминалистика: Учебник для юрид. вузов. – М.: Юрид. лит, 1968. – 364 с.
132. Одерій О.В. Розслідування злочинів щодо незаконного обігу наркотичних засобів: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Ун-т внутр. справ. – Х., 1997. – 24 с.
133. Не потрапити до загальної камери – єдине бажання “білоцерківського ґвалтівника” // “Київ, Володимирська, 15”. Додаток до тижневика “Іменем Закону”. – 2003. – № 6. – С. 3.
134. Дулов А.В. Основы психологического анализа на предварительном следствии. – М.: Юрид. лит., 1973. – 160 с.
135. Глазырин В.Ф. Психология следственных действий. Учеб. пособие для вузов МВД СССР. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1983. – 136 с.
136. Хайдуков Н.П. Тактико-психологические основы воздействия следователя на участвующих в деле лиц. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1984. – 124 с.
137. Глазырин Ф.В. Изучение личности обвиняемого и тактика следственных действий. – Свердловск: Свердлов. юрид. ин-т, 1973. – 156 с.
138. Криминалистика: Учебник для спец. сред. учеб. заведений. – М.: Юрид. лит.,1986. – 544 с.
139. Руководство для следователей: в 2-х ч. / Отв. Ред. В.В. Найденов, П.А. Олейник; 2-е изд., перераб. – М.: Юрид. лит. ч. 1, 1981. – 544 с.
140. Криминалистика: Учебник / Под ред. Ю.Г Корухова., В.Г. Коломацкого. – М.: Юрид. лит., 1984. – 487 с.
141. Шобик Б.И. Проверка и уточнение показаний на месте: Лекция. – Хабаровск: Хабаровская ВШ МВД СССР, 1987. – 32 с.
142. Негребецкий В.В. Тактико-психологические основы проверки показаний на месте // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. збірник. – Х., 2001. – Вип. 47. – С. 187 – 193.
143. Волобуев А.Ф. Соотношение понятий «тактический прием» и «тактическая рекомендация» в системе следственной тактики // Криминалистика и судебная экспертиза. – К. – 1983. – Вып. 27. – С. 30 – 33.
144. Бандурка О.М. Професійна етика працівників органів внутрішніх справ: Навч. посібник. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2001. – 220 с.
145. Васильев А.Н. Тактика отдельных следственных действий. – М.: Юрид. лит., 1981. – 112 с.
146. Белкин Р.С. Общая теория криминалистики в условиях научно-технической революции // Сов. государство и право. – 1977. – №5. – С. 104 – 106.
147. Винберг А.И. О научных основах криминалистической практики // Правоведение. – 1965. – № 3. – С. 44 – 45.
148. Якушин С.Ю. Тактические приемы при расследовании преступлений. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1983. – 104 с.
149. Авсюк А.В. Процессуальные и тактические особенности проведения проверки показаний на месте: Лекция. – Минск: Минская ВШ МВД СССР, 1990. – 36с.
150. Подголин Е.Е. Запись показаний при проверке показаний на месте // Соц. законность. – 1986. – №5. – С. 32 – 33.
151. Кримінальна справа № 3793002 від 31.01.1993р. Архів Апеляційного суду м. Харкова.
152. Коновалова В.Е. Психология в расследовании преступлений. – Харьков: Изд-во при Харьк. ун-те издат. объединения «Вища школа», 1978. – 144 с.
153. Власенко Н.В. Проверка показаний на месте // Законность. – 2002. – № 6. – С. 14 – 17.
154. Ефимичев С.П., Кулагин Н.И., Ямпольский А.Е. Следственный осмотр: Учеб. пособие / Под ред. Кулагина Н.И. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1983. – 88 с.
155. Лопаткин Д. Некоторые проблемы собирания вещественных доказательств // Законность. – 2003 – № 5. – С. 36 – 37.
156. Кримінальна справа № 1–786/03 за 2003 р. Архів місцевого суду Київського району м. Донецька.
157. Абдумаджидов Г.А. Расследование преступлений: Процессуально-правовое исслед. – Ташкент: Узбекистан, 1986. – 192 с.
158. Соловьев А.Б., Пичкалева Г.И. Процессуальные и тактические основания выбора в определенной стадии расследования оптимального следственного действия // Проблемы совершенствования следственного действия и прокурорского надзора за использованием законов органами дознания и предварительного следствия. – М., 1982. – С. 50 – 51.
159. Зеленецкий В.С. Обеспечение безопасности субъектов уголовного процесса / В.С. Зеленецкий, Н.В. Куркин – Х.: Крим Арт, 2000. – 404 с.
160. Корж В.П. Теоретические основы методики расследования преступлений совершаемых организованными преступными образованиями в сфере экономической деятельности. – Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2002. – 412 с.
161. Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів: від 23 грудня 1993 року № 3781-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
162. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України від 23 грудня 1993 року № 3782-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 51.
163. Про Прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №53. – Ст. 793.
164. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 року № 2229-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
165. Сегай М. Концептуальні засади інформатизації судочинства // Вісн. Акад. правових наук України. – 2000. – № 4 (23). – С. 193 – 200.
166. David Adams. Setting the scene // Police review, 3 April 1998. – P. 24 – 25.
167. Бахін В.П., Весельський В.К. Тактика допиту: Навч. посібник. – К.: НВТ «Правник», 1997. – 64 с.
168. Кримінальна справа № 1-255 за 1995 рік. Архів місцевого суду Орджонікідзевського району м. Харкова.
169. Быков В.М. Особенности расследования групповых преступлений. Учеб. пособие. – Ташкент: Узбекистан, 1980. – 60 с.
170. Леви А.А., Пичкалёва Г.И., Селиванов Н.А. Получение и проверка показаний подозреваемых и обвиняемых по групповым делам. Учебно-методич. пособие. – Хабаровск, 1988. – 148 с.
171. Основы борьбы с организованной преступностью / Под ред. В.С. Овчинского, В.Е. Эминова, Н.П. Яблокова. – М.: ИНФРА – М, 1996. – 398 с.
172. Кисляков В.П. Метод графической аппликации как средство фиксации и исследования доказательств // Следственная практика. – Вып. 119. – М., 1978. – С. 76 – 80.
173. Пятницын К.Е. Использование графического метода фиксации при проверке показаний на месте по делам о групповых преступлениях // Борьба с рецидивной преступностью. – Омск: Изд-во Омск. гос. ун-та., 1984. – С. 128 – 132.
174. Кримінальна справа № 1-192 за 2001р. Архів місцевого суду Орджонікідзевського району м. Харкова
175. Переверза О.Я. Формування неправдивих показань, система тактичних прийомів їх виявлення і подолання: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – Х., 2000. – 20 с.
176. Ратинов А.Р. Феноменология лжи. Судебно-психологический взгляд // Юридическая психология / Под ред. А.Р. Ратинова, Г.Ж. Ефремовой, НИИ пробл. укрепления законности и правопорядка Ген. прокуратуры РФ. – М., 1998. – 124 с.
177. Экман П. Психология лжи. – СПб.: Питер, 2000. – 272 с.
178. Романов В.В. Юридическая психология: Учебник. – М.: Юристъ, 2000. – 488 с.
179. Ба