ПРОЦЕСУАЛЬНЕ СТАНОВИЩЕ В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ НЕПОВНОЛІТНЬОГО, ЯКИЙ СКОЇВ ЗЛОЧИН АБО СУСПІЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНЕ ДІЯННЯ

Краткое описание

ЗМІСТ
Вступ ……………………………………………………………………….
4
Розділ 1
Особливості процесуального статусу неповнолітніх у кримінальному судочинстві України ................................................….

11
1.1. Правовий статус особи: сутність, поняття, види, структура........... 11
1.2. Особливості формування та закріплення кримінально-процесуального статусу неповнолітніх ………………..............................
34
Висновки до розділу...................................................................................... 50

Розділ 2
Кримінально-процесуальний статус неповнолітніх, які скоїли злочин ……………………….......................................................................

52
2.1. Кримінально-процесуальний статус неповнолітнього підозрюваного................................................................................................
52
2.2. Кримінально-процесуальний статус неповнолітнього обвинуваченого..............................................................................................
65
2.3. Кримінально-процесуальний статус неповнолітнього підсудного 85
2.4. Кримінально-процесуальний статус неповнолітнього, щодо якого справу направлено до суду для вирішення питання про звільнення його від кримінальної відповідальності... ..............................

105
Висновки до розділу……………………………………………………….. 125

Розділ 3
Кримінально-процесуальний статус неповнолітніх, які скоїли суспільно небезпечні діяння до досягнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність ……………………………….................

127
3.1. Кримінально-процесуальний статус неповнолітніх віком від 11 років до віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, які скоїли суспільно небезпечне діяння…………….....................................

127
3.2. Участь у кримінальному процесі дитини віком до одинадцяти років, яка скоїла суспільно небезпечне діяння...........................................
147
3.3. Шляхи реформування судочинства у справах неповнолітніх........ 157
Висновки до розділу …………………………………………..................... 181

Висновки....................................................................................................... 182
Список використаних джерел................................................................... 186
Додатки.......................................................................................................... 211

ВСТУП

Становлення України як демократичної правової держави, проголошення людини найвищою соціальною цінністю вимагає вжиття відповідних суспільно-політичних і правових заходів для реалізації положень ст. 3 Конституції України. Такі заходи, безумовно, стосуються кожної особи, а особливо тих осіб, які ще не досягли повноліття. Слід зауважити, що із прийняттям Конституції та ряду Законів України („Про охорону дитинства”, „Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” та ін.) щодо неповнолітніх, регламентація їх правового статусу вийшла на більш високий рівень, і це наблизило Україну до визнаних у світі стандартів щодо охорони прав дітей.
Водночас, аналіз діючого кримінально-процесуального законодавства, що регламентує правове становище неповнолітнього, який вчинив злочин чи став його жертвою, свідчить, що воно не повною мірою відповідає завданню забезпечення прав і законних інтересів такої особи та міжнародним стандартам ставлення до дитини, особливо тієї, яка опинилася в складних умовах розслідування у кримінальній справі. У науці кримінального процесу недостатньо повно досліджено процесуальний статус неповнолітніх учасників кримінального судочинства, особливо тих, хто порушив кримінальний закон.
Актуальність теми. Окремим аспектам правового становища неповнолітніх взагалі та ряду пов’язаних з ним проблем присвятили свої роботи такі автори, як: О.М. Бандурка, Ю.В. Баулін, В.К. Шкарупа, О.Г. Фролова та інші. У кримінально-процесуальній науці це питання розробляли у своїх роботах такі вчені-процесуалісти, як: А.Я. Ветрова, О.Х. Галімов, Л.М. Голубєва, Ю.М. Грошевой, Л.Л. Канєвський, Г.К. Кожевніков, О.С. Ландо, О.О. Левендаренко, В.В. Леоненко, І.С. Манова, В.І. Маринів, Е.Б. Мельникова, Г.М. Міньковський, Г.М. Омельяненко, Д.П. Письменний, В.А. Рибальська, Н.Ш. Сафін, В.М. Трубніков, В.В. Шимановський, Н.В. Шость. Однак правове становище неповнолітніх досліджувалося в більшості робіт лише з точки зору особливостей процесуальної форми розслідування справ про злочини цих осіб, тоді як аналіз їх правового становища як учасників процесу здійснювався без урахування всього комплексу питань, обумовлених специфікою цих суб’єктів кримінального процесу. Стосовно ж правового статусу осіб, які скоїли суспільно небезпечні діяння, наукові розробки існують лише у вигляді окремих статей. Залишаються недослідженими питання: застосування до неповнолітніх таких заходів примусу, як затримання та взяття під варту; можливість для особи віком до вісімнадцяти років самостійно реалізовувати свої права та виконувати покладені на них обов’язки; регламентація участі у кримінальній справі тих, хто представляє інтереси неповнолітніх. Потребує удосконалення процесуальна форма здійснення судочинства відносно неповнолітніх (зокрема, це стосується питань відсутності в Україні ювенальної юстиції). Актуальність дослідження цього кола питань зумовлена істотними змінами в законодавстві України, що суттєво впливає на регламентацію правового становища неповнолітніх у державі (прийняття нових Сімейного та Цивільного кодексів тощо). Тому вирішення питань, що стосуються процесуального становища осіб, які не досягли повноліття, сприятиме виконанню завдань, що стоять перед кримінальним процесом щодо підвищення рівня правової захищеності неповнолітніх.
Усе вищенаведене свідчить про актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає Тематиці пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002–2005 років (п.2.9), затвердженої наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 року, та Головним напрямкам наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001–2005 роки (п. 6.3), затвердженим вченою радою Національного університету внутрішніх справ (протокол № 3 від 23 березня 2001 року).
Мета й задачі дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб з урахуванням правових традицій України, сучасної теорії прав людини, положень науки і практики кримінального процесу стосовно його суб’єктів з’ясувати сутність і особливості правової регламентації процесуального статусу неповнолітніх, які скоїли злочин або суспільно небезпечне діяння, та розробити рекомендації щодо подальшого удосконалення кримінально-процесуального законодавства України в частині, що стосується участі у ньому неповнолітніх.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі задачі:
– з’ясувати загальне поняття, сутність, види, структуру правового статусу фізичної особи, зокрема, у сфері кримінального процесу;
– охарактеризувати історичні та соціальні підстави регламентації правового становища неповнолітніх, які скоїли злочин або суспільно небезпечне діяння;
– узагальнити питання механізму реалізації неповнолітніми та їх законними представниками особистих прав;
– визначити сучасний стан регламентації і шляхи вдосконалення кримінально-процесуального статусу неповнолітніх підозрюваного, обвинуваченого, підсудного у кримінальному процесі України;
– дослідити особливості кримінально-процесуальної діяльності у справах про суспільно небезпечні діяння неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності, та їх кримінально-процесуального становища під час провадження у таких справах;
– проаналізувати систему правових засобів, спрямованих на захист прав і законних інтересів неповнолітніх у кримінальному судочинстві;
– на підставі проведеного дослідження внести науково-практичні пропозиції щодо приведення правових норм, які регламентують провадження у справах неповнолітніх та закріплюють їх правове становище в кримінальному процесі України, у відповідність із міжнародно-правовими стандартами в цій сфері.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у зв’язку зі скоєнням неповнолітнім злочину або суспільно небезпечного діяння;
Предмет дослідження – правові норми, що визначають кримінально-процесуальне становище неповнолітніх, які скоїли злочин або суспільно небезпечне діяння.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання дійсності. Дослідження проводилося із застосуванням як загального діалектичного методу, так і спеціальних методів: історичного, порівняльно-правового, системно-структурного, статистичного, функціонального, формально-логічного, методів моделювання й прогнозування та інших. Історичний метод застосовувався для вивчення закономірностей становлення й розвитку юридичної регламентації правового становища неповнолітніх у кримінальному процесі. Формально-логічний метод використано при розробці визначень таких понять, як “кримінально-процесуальний статус особи” і “підозрюваний”, а також з метою класифікації видів правового статусу особи. За допомогою системно-структурного методу було з’ясовано функціональне призначення правового статусу особи та його складових. Метод моделювання і прогнозування використано для визначення шляхів та перспектив розвитку ювенальної юстиції в Україні. Порівняльно-правовий метод застосовано для виявлення специфіки регламентації правових інститутів, що мають справу з особами віком до вісімнадцяти років як в Україні, так і в інших державах світу. Метод правового аналізу (догматичний) вжито для виявлення змісту норм законодавства України, що закріплюють процесуальний статус неповнолітніх та регулюють їх правовідносини з особами, які розслідують кримінальну справу. Статистичний метод використано для підтвердження положень дослідження даними судової статистики. За допомогою соціологічного методу проведено вивчення кримінальних справ та опитування дізнавачів, слідчих та неповнолітніх засуджених.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше в Україні після прийняття Конституції 1996 року проведено комплексне дослідження особливостей закріплення у кримінальному процесі України правового становища неповнолітніх, які скоїли злочин або суспільно небезпечне діяння.
У дисертації висунуто такі положення, що характеризують наукову новизну проведеного дослідження:
– на підставі поняття “правовий статус особи” сформульовано власне визначення „кримінально-процесуального статусу особи”, під яким розуміється закріплене нормами кримінально-процесуального права значуще у його межах соціальне становище особи, що характеризується юридичним складом та визначає особу як суб’єкта кримінального процесу;
– обґрунтовано висновок, згідно з яким кримінально-процесуальний статус неповнолітнього, що скоїв злочин, повинен являти собою змінений (адаптований до специфіки такої особи) процесуальний статус дієздатного (повнолітнього), наприклад, обвинуваченого і включати не тільки загальні, а й спеціальні процесуальні права і обов’язки;
– запропоновано перелік процесуальних прав, що відображають специфіку процесуального становища неповнолітніх підозрюваного, обвинуваченого і підсудного, обумовлену їх неповноліттям. До них, зокрема, віднесено: право на участь законного представника, право заявляти відвід педагогу та лікарю, право вимагати заміни захисника, законного представника і ознайомлення та внесення доповнень (заперечень) з приводу їх клопотань тощо;
– визначено процесуальні гарантії прав неповнолітніх (диференціація процесуальної форми при провадженні в справах про злочини цих осіб, участь додаткових суб’єктів на їх боці) і запропоновано заходи щодо їх удосконалення (у тому числі норму, що регламентує участь законних представників неповнолітнього у справі та уточнює коло останніх);
– наведено додаткові аргументи на користь визнання неповнолітніх, які скоїли суспільно небезпечні діяння до досягнення віку кримінальної відповідальності, суб’єктами кримінального процесу з огляду на фактичне їх залучення до кримінально-процесуальної діяльності до самостійного виду провадження у справах про застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які скоїли суспільно небезпечні діяння до досягнення віку кримінальної відповідальності;
– уперше визначено перелік прав (знати, вчинення якого суспільно небезпечного діяння їм інкримінується; мати захисника; бути вислуханим з приводу будь-якого питання та інші) і обов’язків (з’являтися за викликом особи, яка веде справу, дотримуватися порядку під час розслідування справи; виконувати винесені відносно них рішення) неповнолітніх, які скоїли суспільно небезпечні діяння до досягнення віку кримінальної відповідальності, що входять до змісту їх кримінально-процесуального статусу;
– набуло розвитку положення щодо необхідності подальшого вдосконалення провадження у справах неповнолітніх в частині створення в Україні системи ювенальної юстиції, як особливої форми вирішення справах цих осіб, запропоновано теоретичну і нормативну бази та можливі етапи її побудови;
– на основі результатів дослідження підготовлено пропозиції щодо внесення змін та доповнень у кримінально-процесуальне законодавство з метою вдосконалення процесуального статусу неповнолітніх, які порушили кримінальний закон, а також правової регламентації провадження в справах неповнолітніх.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що: сформульовані в дисертації пропозиції з удосконалення процесуального становища неповнолітніх, які скоїли злочин або суспільно небезпечне діяння, та механізму реалізації наданих їм прав і покладених на них обов’язків, можуть бути враховані в ході подальшого законотворчого процесу; висновки, які містяться в роботі, мають значення для розвитку теорії прав людини, зокрема, в кримінальному процесі України; наведені в дослідженні положення щодо механізму забезпечення прав і законних інтересів неповнолітніх можуть бути застосовані в слідчій, прокурорській, судовій практиці та в системі підвищення кваліфікації дізнавачів, слідчих, суддів, а також у навчальному процесі юридичних вищих навчальних закладів України.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювались на засіданнях кафедри кримінального процесу Національного університету внутрішніх справ, а також були оприлюднені на таких науково-практичних конференціях: „Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання” (м. Запоріжжя, 8 грудня 2000 року), „Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (м. Харків, 20 червня 2003 року), “Актуальні проблеми правознавства” (м. Запоріжжя, 30–31 жовтня 2003 року), на науково-практичному семінарі “Основні риси сучасної злочинності неповнолітніх: стан та шляхи попередження” (м. Харків, 27 листопада 2003 року).
Результати дисертаційного дослідження використовуються в методичній, науково-дослідній роботі кафедри кримінального процесу Національного університету внутрішніх справ та в навчальному процесі під час читання лекцій, проведення практичних і семінарських занять із курсу “Кримінальний процес”, “Дізнання в ОВС України” та “Досудове слідство в ОВС України”.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковано в п’яти статтях у наукових фахових виданнях та трьох тезах конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На основі викладеного, а також виходячи із цілей і задач нашого дослідження та одержаних результатів, ми дійшли таких висновків, які й обґрунтовано в дисертаційному дослідженні:
1. На підставі проведеного дослідження можна стверджувати, що правовому врегулюванню становища неповнолітніх у кримінальному судочинстві України не приділялось достатньо уваги. Це виявилося в тому, що сьогодні правовий статус осіб віком до вісімнадцяти років у кримінально-процесуальному праві України відрізняється від процесуального статусу таких же осіб, закріпленого в праві країн із розвинутими демократичними традиціями. Тому виникла потреба в розробці і прийняття кримінально-процесуальних норм, які б повною мірою відповідали світовим стандартам захисту прав і законних інтересів неповнолітніх. Досить тривалий час ідуть дискусії із приводу того, чи є сенс у створенні в загальній системі судочинства системи ювенальної юстиції. Залишаються недослідженими питання: застосування до неповнолітніх таких заходів примусу, як затримання і взяття під варту; можливість для неповнолітніх самостійно реалізовувати свої права і виконувати покладені на них обов’язки; регламентація участі в кримінальній справі тих, хто представляє інтереси осіб віком до вісімнадцяти років. Потребує удосконалення процесуальна форма здійснення судочинства відносно неповнолітніх. Отже, розв’язання проблем процесуального статусу неповнолітніх, із застосуванням щодо них принципу правового протекціонізму, сприятиме повному виконанню завдань кримінального процесу та підвищенню рівня правової захищеності неповнолітніх.
2. Кримінально-процесуальний статус особи виступає засобом, який визначає її як суб’єкта кримінального процесу. Це вказує на те, що відсутність або неналежна регламентація в законі процесуального статусу особи призводить до обмеження її прав та законних інтересів у разі залучення до кримінально-процесуальної діяльності, а також перешкоджає досягненню в повному обсязі завдань кримінального процесу.
3. До загальних напрямків удосконалення кримінально-процесуального статусу особи відносимо такі: 1) імплементацію міжнародно-правових норм відносно становища особи в кримінальному судочинстві; 2) розробку теоретичних положень щодо процесуальних обов’язків особи; 3) активізацію діяльності особи в кримінальному процесі завдяки розширенню її правових можливостей.
4. Неповнолітні, які залучені до провадження у кримінальній справі як підозрювані, обвинувачені, підсудні, а також ті, які вчинили суспільно небезпечне діяння до досягнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, не мають відповідного процесуального статусу в кримінальному процесі України. Незважаючи на наявність у Кримінально-процесуальному кодексі України окремого розділу 8 (глава 36), який саме й регулює питання участі неповнолітніх у кримінально-процесуальному проваджені, в ньому не закріплено особливостей, які б відрізняли їх статус від процесуального статусу таких же учасників процесу - повнолітніх, що суттєво впливає на ступінь захисту прав і законних інтересів неповнолітніх. Охорона прав, свобод і законних інтересів неповнолітніх у кримінальному судочинстві України, взагалі, здійснюється тільки завдяки встановленню особливого процесуального порядку при розслідуванні справ про злочини неповнолітніх (диференціація кримінально-процесуальної форми).
5. У новому Кримінально-процесуальному кодексі України необхідно передбачити розділ, який би стосувався провадження у справах про злочини неповнолітніх, однак у відповідних статтях цього розділу слід закріпити окремі положення, які б ураховували специфіку визначення процесуального статусу неповнолітніх, що притягаються до кримінальної відповідальності, згідно з їх віковими, розумовими та психологічними особливостями. Такий порядок доцільно застосовувати взагалі при регламентації кримінально-процесуального статусу будь-якого неповнолітнього, залученого до кримінального судочинства.
6. Уведення провадження щодо осіб, які скоїли суспільно небезпечні діяння до досягнення віку кримінальної відповідальності, спричинило залучення їх до кримінально-процесуальної діяльності як нових суб’єктів кримінального процесу. Але законодавець не визначив належний статус цих осіб. У роботі вказується на необхідність: 1) заходів щодо вдосконалення провадження в справах суспільно небезпечні діяння осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності; 2) наділення їх відповідними правами і обов’язками, що дозволить забезпечити захист прав та законних інтересів таких неповнолітніх.
7. Процесуальний порядок визнання особи підозрюваним щодо неповнолітніх повинен містити додаткові гарантії захисту їх прав: 1) строк застосування затримання особи віком до вісімнадцяти років, яку визнано підозрюваним, повинен бути якомога коротший; 3) необхідно передбачити судовий порядок вирішення питання про застосування затримання, а коли затримання здійснюється без дозволу суду (у виключних випадках) законність та обґрунтованість його застосування перевіряється судом протягом сімдесяти двох годин (при можливості цей строк слід скоротити до двадцяти чотирьох годин).
8. З метою вдосконалення процесуального статусу підозрюваного, обвинуваченого, підсудного пропонуємо таке: 1) посилити дію принципу змагальності на досудовому слідстві; 2) запровадити норми міжнародно-правових актів, що визначають становище особи під час здійснення правосуддя. в повному обсягу; 3) деталізувати та розширити права, якими наділений обвинувачений, а також закріпити в нові права, що охоплюють більшу частину законних інтересів обвинуваченого і не мають свого законодавчого закріплення.
9. Необхідно більш чітко визначити в КПК України процесуальне становище законного представника неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. При формулюванні процесуальних норм щодо законного представника треба враховувати, що це особа, яка виконує юридично значущі дії на захист прав та інтересів неповнолітнього. Потрібно розширити перелік законних представників неповнолітніх, шляхом визнання такими їх повнолітніх близьких родичів, у яких постійно або тимчасово неповнолітній перебуває на утриманні.
10. Для підвищення рівня захисту прав неповнолітніх слід наділяти їх правами підсудного вже на стадії попереднього розгляду справи суддею з обов’язковою участь їх у попередньому судовому засіданні (за певними винятками). Необхідно також визначити, що закриття справи на підставі ст. 9 КПК України в першій судовій стадії не допускається, через неможливість повноцінного розгляду справи щодо прийняття рішення про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру.
11. У новому Кримінально-процесуального кодексу України обов’язково необхідно визначити обсяг дієздатності суб’єктів кримінально-процесуальних правовідносин, і особливо неповнолітніх;
12. Кримінально-процесуальний статус неповнолітніх, які вчинили правопорушення, необхідно привести у відповідність із міжнародно-правовими актами, особливо тими, що стосуються участі такої особи при відправленні відносно неї правосуддя (Конвенція про права дитини, Пекінські правила та інші).
13. Необхідна подальша розробка законодавства про судоустрій та процесуального законодавства, складовою частиною якої стане заснування в Україні системи ювенальної юстиції. Створення цієї системи має поступово пройти ряд етапів: 1) внесення необхідних змін в існуючий порядок розслідування та судового розгляду справ неповнолітніх; 2) створення спеціалізованих судів у справах неповнолітніх; 3) підвищення рівня взаємодії між органами і службами в справах неповнолітніх та спеціальними установами для неповнолітніх; 4) створення в Україні автономної системи ювенальної юстиції.
14. Одним із напрямків зменшення кількості неповнолітніх, що притягуються до кримінальної відповідальності, є запровадження поліваріативної системи засобів реагування на злочини цих осіб, як альтернативи звичайному кримінальному переслідуванню, шляхом: 1) спрощенню процедури розгляду справ неповнолітніх; 2) застосування позасудових заходів стосовно малозначних злочинів цих осіб; 3) більш широке застосування принципу доцільності (дискреційності судового переслідування) кримінального провадження.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамович А.М. Правовой статус. - М.: Наука и техника. - 1988. - 91 с.
2. Адаменко В.Д. Процессуальная дееспособность участника уголовного процесса // Правоведение.- 1978.- № 4.- С. 55-59.
3. Алексеев Н. С., Даев В. Г., Кокорев Л. Д. Очерк развития науки советского уголовного процесса. - Воронеж: Издательство Воронежского университета, 1980. - 251 с.
4. Алексеев С. С. Общая теория права. В 2-х томах.– М: Юридическая литература, 1982.- Т. 2. - 360 с.
5. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. М: Юридическая литература, 1982.- 260 с.
6. Аленин Ю.П. Процессуальные особенности производства следственных действий. – К-д: Центрально-Украинское издательство, 2002. - 264 с.
7. Аликперов Х. Освобождение от уголовной ответственности несовершеннолетних // Законность.-1999.- № 9.- С.11-14.
8. Альперт С.А. Принципы советского уголовного судопроизводства и их роль в формировании правого статуса участников процесса // Проблемы социалистической законности. - Х., 1986.- Вып. 17. - С. 64-69.
9. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у 2003 року (за даними судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. - 2004. - № 5 (45). – С. 23-39.
10. Ананиан Л.Л. Некоторые проблемы уголовной политики в странах Северной Европы // Актуальные проблемы правоведения за рубежом (уголовная политика в зарубежных странах). - М., 1992. - Вып. 3. – С. 65-75.
11. Ануфриев Е.А. Социальный статус и активность личности. - М.: Юридическая литература, 1984. - 222 с.
12. Багутдинов Ф. Ювенальная юстиция начинается с предварительного следствия // Российская юстиция. - 2002. - № 9. – С. 43-45.
13. Бандурин С.Г., Громов Н.А. О соотношении принципов публичности и презумпции невиновности в российском уголовном процессе // Закон и право.- 2001.- № 8.- С. 10-12.
14. Бандурка О.М., Трубніков В.М., Яровой А.О. Проблеми соціальної адаптації неповнолітніх, звільнених з виховно-трудової колонії. – Харків: НУВС, 2003.- 260 с.
15. Бандурка О. М. Слідчий - моя професія. - Х.: Видавництво Ун-ту внутр. справ, 2000. - 216 с.
16. Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності: Монографія.- К.: Атiка, 2004. – 296 с.
17. Бедь В.В. Судово-психологічна експертиза в кримінальному процесі // Адвокат. - 1998.- № 4.- С. 22.
18. Бекешко С.П., Матвиенко Е.А. Подозреваемый в советском уголовном процессе. – Минск: Вышэйшая школа, 1969. – 128 с.
19. Белый Н.А. Процессуальное положение подозреваемого в уголовному процессе (по законодательству Украины и Молдавии): Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Украинская академия внутренних дел. – К., 1995. – 20 с.
20. Белявская О.А. Уголовная политика Японии // Актуальные проблемы правоведения за рубежом (уголовная политика в зарубежных странах). - М., 1992. - Вып. 3. – С. 98-129.
21. Бірюченський О., Панєвін О. Застосування законів, що забезпечують підозрюваному, обвинуваченому, підсудному право на захист (за матеріалами узагальнення судової практики) // Право України. – 1995. - № 11. – С. 40 – 48.
22. Благодир С., Смітієнко З. Закриття кримінальних справ щодо неповнолітніх: вирішення проблем // Право України. – 1998 - № 2.- С. 44-45
23. Богословская Л.А. Сущность законного интереса личности в уголовном судопроизводстве // Проблемы социалистической законности – 1986. - вып.- № 17. - С. 87-92.
24. Божьев В.П. О совершенствовании уголовно-процессуального законодательства // Судебная реформа в России: проблемы совершенствования процессуального законодательства: По материалам науч.-практ. конф. Москва, 28 мая 2001г. - М.: Городец, 2001. – С. 220 - 229.
25. Божьев В.П. Уголовно-процессуальные правоотношения. - М., Юрид. лит., 1975.- 175 с.
26. Боровский Э. Понятие подозреваемого в советском уголовном процессе // Вестник Московского университета. Серия X. Право. – 1963. - № 1. – С. 33-34.
27. Брынцев В.Д. Судебная власть /правосудие/. Итоги реформ 1992-2003 г.г. на Украине. – Харьков: Ксилон, 2004. – с. 224
28. Бурдін В.М. Окремі питання застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх в Україні // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні: Тези доп. та наук. повідомлень всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених / За ред. проф. М.І. Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. – С. 157-160.
29. Варфоломеєва Т. В. Суб’єкти надання правової допомоги // Адвокат. – 2001. - № 6. – С. 3-5.
30. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел.- К.: Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2002. – 1440 с.
31. Ветрова Г.Н. Производство по делам несовершеннолетних // Проблемы кодификации уголовно-процессуального права. - М.: ИГПАН, 1987. – С. 116-125.
32. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе. – М.: Наука, 1979. – 229 с.
33. Витрук Н.В. О категориях правого положения личности в социалистическом обществе // Советское государство и право. - 1989. - № 5. - C. 46 - 56.
34. Воеводин Л.Д. Правовой статус личности в СССР. - М: Юридическая литература, 1987.- 246 с.
35. Воеводин Л.Д. Юридический статус личности в России. - М.: Издательство МГУ, Издательская группа ИНФРА • М—НОРМА, 1997.- 304 с.
36. Волколуп О.В. Система уголовного судопроизводства и проблемы ее совершенствования. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. - 267 с.
37. Выдря М.М. Участники судебного разбирательства и гарантии их прав. - Краснодар: Кубанский гос. ун-т, 1970. – 102 с.
38. Галимов О.Х Малолетние лица в уголовном судопроизводстве. – СПб: Питер, 2001. – 224 с.
39. Галкин Б.А. Советский уголовно-процессуальный закон. - М.: Госюриздат, 1962.- 255 с.
40. Гевко В. Кримінально-процесуальна форма: структура та елементи // Право України. - 2002.- № 6. - С. 138-139.
41. Гідулянова Е.Н. Участь захисника у справах про суспільно небезпечні діяння, вчинених особами, які не досягли віку, з якого можлива кримінальна відповідальність // Актуальні проблеми діяльності ОВС по попередженню, розкриттю та розслідуванню злочинів. Частина II. Проблеми розслідування та розкриття злочинів. (Одеса. 19-20 жовтня 2000 року). – Одеса: НД РВВ ОІВС, 2000 – С.186-189.
42. Головко Л.В. Альтернативы уголовному преследованию в современном праве. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 544 с.
43. Голубева Л.М. Судебное разбирательство дел о преступлениях несовершеннолетних (вопросы теории и практики). - Фрунзе: Илим, 1981.- 232 с.
44. Голубов А. Є., Омельченко Т. В. Діяльність захисника у справах про злочини неповнолітніх // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2001. - Спецвипуск. - С. 40 - 43.
45. Голубов А.Є. Деякі питання вдосконалення затримання особи в кримінальному процесі України // Збірник тез доповідей учасників „Тижня науки” в Гуманітарному університеті „ЗІДМУ”: в 3 т. – Т. 3, ч. 8: Науково-практична конференція „Актуальні проблеми правознавства”. 30-31 жовтня 2003 р. – Запоріжжя: ГУ ”ЗІДМУ”, 2003. – С. 22-23.
46. Голубов А.Є. Питання набуття процесуального статусу неповнолітніми, які не досягли віку кримінальної відповідальності // Держава й право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. - Вип. 12. – С. 461-464.
47. Гольст Г.Р. Основные задачи предварительного расследования // Советское государство и право.- 1957.- №8. - С. 74-79.
48. Горшенев В.М. Структура правового статуса в свете Конституции СССР 1977 года // Правопорядок и правовой статус личности в развитом социалистическом обществе. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1980. - С. 51-58.
49. Горшкова С.А. Стандарты Совета Европы по правам человека и российское законодательство. – М.: НИМП, 2001. – 352 с.
50. Гриненко А.В., Кожевников Г.К., Шумилин С.Ф. Принцип презумпции невиновности и его реализация в досудебном уголовном процессе. - Х.: Консум, 1997. – 97 с.
51. Гришин Ю.А. Окончание досудебного следствия с составлением обвинительного заключения: проблемы и пути реформирования. – Луганск: РИО ЛИВД, 1999. – 252 с.
52. Грошевой Ю.М. Освобождение от уголовной ответственности в стадии судебного разбирательства. - Х.: Харьковский юридический институт, 1979. – 82 с.
53. Грошевой Ю.М. Судебная реформа в Украине: современное состояние и перспективы развития // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.-практ. конф.,. 18–19 ківтня 2002 р., м. Харків / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін.. – К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 9-12.
54. Гусаров К.В. Цивільна процесуальна правосуб’єктність як наукова проблема // Проблеми законності / Відп. ред. В.Я. Тацій .- Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. - Вип. 55.- С. 53-60.
55. Гуценко К.Ф., Головко Л.В., Филимонов Б.А. Уголовный процесс западных государств. – М.: Изд-во «Зерцало-М», 2002 - 528 с.
56. Давлетов А., Ветчимов С. О совершенствовании процессуального порядка задержания подозреваемого // Советская юстиция.- 1991.- № 5.- С.12-13.
57. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. В 4-х т. Т. 2: И - О – СПб.: ООО «Диамант», 1996. – 799 с.
58. Демидов И.Ф. Проблемы прав человека в Российском уголовном процессе. (Концептуальные положения). - М.: НИИ укрепления законности и правопорядка, 1995. - 96 с.
59. Денежкин Б.А. Подозреваемый в советском уголовном процессе. - М.: МВШМ МВД СССР, 1982. – 78 с.
60. Денежкин Б.А., Михайленко А.Р. О процессуальном положении обвиняемого и укреплении гарантий защиты его прав // Вопросы уголовного права и процесса. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1977.- Вып. 1. - С. 51-56.
61. Добровольска Т.Н., Міньковський Г.М. Процесуальне становище підозрюваного під час попереднього слідства і дізнання. // Радянське право.-1960.- № 6.- С. 29-35.
62. Добровольская Т.Н. Гарантии прав личности в советском уголовном процессе // Советское государство и право.-1959.- № 9.- С. 92-96.
63. Дождев Д.В. Римское частное право. - М.: Издательская группа ИНФРА-М – НОРМА, 1996.- 704 с.
64. Дремина Н. Международно-правовые стандарты прав человека в сфере уголовной юстиции // Юридический вестник. – 1998.- №4.- С. 119-125.
65. Дяченко К.І., Шость Н.В. Процесуальні особливості розслідування справ про злочини неповнолітніх. – Харків: Константа. – 1997. – 56 с.
66. Ермаков В. Юстиция обязана защищать права и законные интересы несовершеннолетних // Российская юстиция. - 2000. - № 10. - С. 22-23.
67. Загорский Г.И. Судебное разбирательство по уголовному делу. – М.: Юридическая литература, 1985.-112 с.
68. Закон України „Про внесення змін та доповнень до Кримінально-процесуального й Кримінального кодексів України та Положення про комісії у справах неповнолітніх Української РСР” // Відомості Верховної Ради України. -1994. - № 11. – Ст. 48.
69. Закон України „Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 6.- Ст.35.
70. Закон України „Про судоустрій” // Офіційний вісник України. – 2002.- № 10. – Ст. 441
71. Закон України „Про охорону дитинства” // Відомості Верховної Ради України.- 2001.- № 30 .- Ст. 142.
72. Закон України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №16. - Ст.167.
73. Затримання та взяття під варту в Україні: стан, проблеми удосконалення законодавства та практики його застосування / За ред. О.В. Беци, В.І. Мельника. – К.: Атiка, 2002. – 96 с.
74. Захаров В. Під упереджувальним контролем кримінальні розслідування, до яких причетні неповнолітні // Іменем закону. - 2002. - № 18-19 (5303). - С.3
75. Зусь Л.Б. Об уголовно-процессуальной правосубъектности // Правоведение. - 1974.- № 5.- С. 49-54.
76. Исаков В.Б. Юридические факты в советском праве. – М.: Юридическая литература, 1984. -144 с.
77. Каминская В.И. О праве обвиняемого на защиту в стадии предварительного расследования // Советское государство и право.- 1958.- № 9.- С. 97-99
78. Каневский Л. Л. Расследование и профилактика преступлений несовершеннолетних. - М.: Юридическая литература, 1982. – 111 с.
79. Карнеева Л.М., Чувилев А.А. Обеспечение законности и обоснованности привлечении лица в качестве обвиняемого. – М.: Академия МВД СССР - 1976. - 67 с.
80. Карнеева Л.М. Подозреваемый в советском уголовном процессе // Социалистическая законность .- 1959. – № 4.- С. 35 – 38.
81. Карнозова Л., Максудов Р., Флямер М. Восстановительное правосудие: идеи для России // Российская юстиция. - 2000. - № 11. – С. 42- 44.
82. Карпенко М.О. Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09/ Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Х., 2003. – 21 с.
83. Керівні принципи Організації Об'єднаних Націй щодо попередження злочинності серед неповнолітніх (Ер-Ріядські керівні принципи) // Мельникова Э.Б. Ювенальная юстиция: Проблемы уголовного права, уголовного процесс и криминологии. – М.: Дело, 2000. – С. 242-249.
84. Кідіна Н. Законодавство Європи про кримінальну відповідальність неповнолітніх // Право України.-2000.- № 2.- С. 97-100.
85. Кінаш О. Організація розслідування та тактика слідчих дій у справах неповнолітніх // Право України. – 2002. - № 11. – С. 65-70.
86. Князєв В. Поняття та елементи конституційного статусу людини і громадянина в Україні // Право України. - 1998.- № 11.- С. 29-31.
87. Кожевніков Г.К., Христенко Т.Г. Деякі питання закриття справ про злочини неповнолітніх із застосуванням примусових заходів виховного характеру // Вісник Університету внутрішніх справ. - Х., 1999.- № 5 - С. 16-25.
88. Козловский С.А. Проблемні питання затримання та взяття під варту особи в ході реалізації норм Конституції України // Право України.- 2000.- № 4.- С. 57-59
89. Козловский Н.А. Подозрение в советском уголовном процессе // Актуальные проблемы советского уголовного процесса: межвуз. сб. науч. тр. - Свердловск, 1987. – С. 55-60.
90. Кокорев Л.Д. Подсудимый в советском уголовном процессе. - Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1973. - 272 с.
91. Кокорев Л.Д. Участники правосудия по уголовным делам. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, – 1971. - 160 с.
92. Кокорев Л.Д. Участники уголовного процесса // Проблемы кодификации уголовно-процессуального права. - М., 1987. – С. 38-51.
93. Коляда В.П. Проблеми досудового слідства у кримінальному процесі. - К.: Юрінком Інтер, 2001.- 208 с.
94. Коляда П. Щодо проекту нового КПК // Юридична Україна. – 2003. - № 8.- С. 59-66.
95. Комитет министров – государствам-членам о юридической помощи и консультациях: Резолюция № (78) 8 принята Комитетом министров 2 марта 1978 года на 284-м заседании заместителей министров // Российская юстиция. – 1997. - № 8. – С. 3.
96. Комитет министров – государствам-членам об эффективном доступе к закону и правосудию для беднейших слоев населения: Рекомендация № R (93) 1 принята Комитетом министров 8 января 1993 года на 484-м заседании заместителей министров // Российская юстиция. – 1997. - № 8. – С. 2-4.
97. Комитет министров – государствам-членам относительно управления системой уголовного правосудия: Рекомендация № R (95) 12 принята Комитетом министров 11 сентября 1995 года на 543-м заседании заместителей министров // Российская юстиция. – 1997. - № 11. – С. 4.
98. Комитет министров – государствам-членам относительно упрощения уголовного правосудия: Рекомендация № R (87) 18 принята Комитетом министров 17 сентября 1987 года на 410-м заседании заместителей министров // Российская юстиция. – 1997. - № 8. – С. 2-5.
99. Кон И.С. Психология ранней юности. Книга для учителя. – М: Просвещение, 1989.- 255 с.
100. Конвенція про захист прав і основних свобод людини // Вісник Верховного Суду України. Додаток до журналу . – 1997.-№3.
101. Конвенция против пыток и иных жестоких, бесчеловечных или унижающих достоинство видов поведения и наказания // Российская юстиция. – 1995. - № 4. – С. 2-5.
102. Конвенція ООН „Про права дитини” // Омельяненко Г.М. Провадження у справах про злочини неповнолітніх як диференціація кримінально процесуальної форми – К.: Атіка, 2002. – С. 57-75.
103. Кондратов П.Е. Гарантии интересов обвиняемого, как фактор, определяющий формирование и осуществление советской уголовной политики // Гарантии прав личности в социалистическом уголовном праве и процессе: межвуз. темат. сб./ Отв. ред. Я.О. Мотовиловкер. - Ярославль: Издательство Ярославского государственного университета. - 1981. - С. 64 – 72
104. Коновалова В.Е. Допрос: тактика и психология. – Х.: Консум, 1999. – 157 с.
105. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №. – 30. – Ст. 141.
106. Корнуков В. М. Конституционные основы положения личности в уголовном судопроизводстве. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1987. – 178 с.
107. Корнуков В.М. Правовой статус личности в уголовном судопроизводстве // Проблемы правового статуса личности в уголовном процессе. - Саратов, 1981.- С. 44-48.
108. Корнуков В.М. Правовые средства обеспечивающие выполнение обязанностей участниками уголовного процесса // Гарантии прав личности в социалистическом уголовном праве и процессе: межвуз. темат. сб./ Отв. ред. Я.О. Мотовиловкер. - Ярославль: Изд-во Ярославского гос. ун-та.-1981.-С.43–47.
109. Короткий Н.Н. Процессуальные гарантии неприкосновенности личности подозреваемого и обвиняемого в стадии предварительного расследования. - М.: ВНИИ МВД, 1981.- 94 с.
110. Краткий словарь по социологии. - М.: Политиздат, 1989.-408 с.
111. Крестовська Н. Становлення ювенального права в Україні // Юридичний вісник.- 2003.- № 3.- С. 100-104.
112. Кривоносов А. Исторический опыт борьбы с беспризорностью // Государство и право. – 2003. - № 7 . – С. 92-98.
113. Криминология: Словарь / Под. общей ред. В.П. Сальникова. – СПб.: Издательство «Лань»; Издательство Санкт-Петербургского университета МВД России, 1999. – 256 с.
114. Кримінальне право України: Загальна частина / За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер –Право, 2002. – 416 с.
115. Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т. Кримінальний процес України. - К.: Юринком Інтер, 2004. – 688 с.
116. Кримінальний процес України / За ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. – Харків: Право, 2000.- 496 с.
117. Кримінально-процесуальний кодекс України: офіц. видання. – К. Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. – 272 с.
118. Кримінологія: Підручник для студентів вищих навч. закладів / За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 416 с.
119. Куцова Э.Ф. Гарантии прав личности в советском уголовном процессе. - М.: Издательство МГУ, 1972. – 114 с.
120. Кучинский В.А. Личность, свобода, право. – Минск: Наука и техника, 1969.- 199 с.
121. Кучинский В.А. Конкретизация конституционного статуса гражданина СССР в текущем законодательстве как проблема социалистической законности // Советское государство и право. - 1987. - № 6. - С. 118 – 120.
122. Лазарева В.А. Судебная власть и уголовное судопроизводство // Государство и право.- 2001.- № 5.- С. 49-56.
123. Ландо А.С. Участие в суде представителей учебно-воспитательных учреждений по делам несовершеннолетних обвиняемых - М.: Юридическая литература, 1981. - 147 с.
124. Ландо А.С. Обеспечение прав участников процесса с помощью представителей // Проблемы процессуального статуса личности в уголовном процессе. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1981.- С. 72-75.
125. Ларин А.М. На подозрение 24 часа // Советская юстиция. - 1991.- №19 - С. 1.
126. Левендаренко О.О Предмет доказування у справах про злочини неповнолітніх: процесуальна природа та функціональне призначення // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб. наук. Праць. – Донецьк, 2001. - № 1.- С. 174-181.
127. Левендаренко О.О. Кримінальне судочинство у справах неповнолітніх: історичний аспект // Закон і підліток: Матеріали обласної науково-практичної конференції. Донецьк, 27 жовтня 2000 року/ Гол. ред. Ю.Л. Титаренко. – Донецьк: ДІВС, 2001. – С. 193–202.
128. Ленин В.И. Полное собрание сочинений. Т. 19: Июнь 1909 – октябрь 1910 - М.: Политиздат. -1968. - 627 с.
129. Леоненко В.В., Чангули Г.И., Сирый Н.И. Гласность судебной деятельности по уголовным делам. - Киев: Наукова думка, 1993. – 185 с.
130. Леоненко В.В. Судебное производство по делам о преступлениях несовершеннолетних. - К.: Наукова думка, 1987.-143 с.
131. Лесниевски-Костарева Т.А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика. – М.: Издательство НОРМА, 2000. - 400 с.
132. Логика: Курс лекций/ Ерышев А.А., Лукашевич Н.П., Сластенко Е.Ф. - К: МАУП, 2000. -184 с.
133. Лукашева Е.А. Право, мораль, личность. - М.: Наука, 1986.- 262 с.
134. Лукашевич В.З. Гарантии прав обвиняемого в советском уголовном процессе. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1956.- 168 с.
135. Лукашевич В.З., Чичканов А.Б. Принцип состязательности и равноправия сторон в новом УПК РФ // Известия ВУЗ. Правоведение. - 2002. - № 2. - С. 102 - 109.
136. Лукьянова О.Г. Теория процессуального права. – М.: - Издательство НОРМА, 2003. – 243 с.
137. Малько А.В. Правовые средства как общетеоретическая проблема // Правоведение. – 1999. – № 2. – С. 4–16.
138. Мальцев Г.В. Социалистическое право и свобода личности. (Теоретические вопросы) - М.: Юридическая литература, 1968.- 143 с.
139. Манова Н.С. Установление обстоятельств способствовавших совершению преступлений несовершеннолетних, как условие законного и обоснованного разрешения дела // Проблемы процессуального статуса личности в уголовном процессе. - Саратов, 1981.- С. 101-109.
140. Маринів В.І. Принцип особистої недоторканості в кримінальному процесі України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Х., 1999. – 21 с.
141. Мариупольский Л.А. Привлечение в качестве обвиняемого. - М.: Учеб.-метод. кабинет, 1976.- 76 с.
142. Мартынчик Е.Г. Конституционные основы процессуального положения личности в советском уголовном судопроизводстве // Известия АН МССР. Серия общ. науки. - Кишинев.- 1979.- № 1.- С. 42-50.
143. Мартынчик Е.Г. Субъективные права обвиняемого и их процессуальные гарантии // Советское государство и право.-1976.- № 7.- С.87-93.
144. Щерба С.П., Зайцев О.А., Сарсенбаев Т.Е. Охрана прав беспомощных потерпевших по уголовным делам. - М.: ООО Издательство «Юрлитинформ», 2001. -200 с.
145. Масленникова Л.М. Методология познания публичного и частного (диспозитивного) начал в уголовном судопроизводстве. - М.: Академия управления МВД России, 2000. - 180 с.
146. Матузов Н.И. Личность, право, демократия. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1972.- 341 с.
147. Матузов Н.И. Правовой статус личности: понятие и структура // Правопорядок и правовой статус личности в развитом социалистическом обществе в свете Конституции 1977 года. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1980.- С. 58-67.
148. Мельников А.А. Правовой статус личности в советском государстве и праве. – М.: Наука, 1960. - 248 с.
149. Мельников А.А. Правовые проблемы положения личности в советском гражданском процессе. - М.: Наука, 1970.- 247 с.
150. Мельникова Э.Б. Ювенальная юстиция: Проблемы уголовного права, уголовного процесс и криминологии. – М.: Дело, 2000. – 272 с.
151. Милицин С.Д. Структура предмета регулирования уголовно-процессуального права. - М.: Наука, 1982. – 152 с.
152. Минимальные стандартные правила ООН, касающиеся отправления правосудия в отношении несовершеннолетних (Пекинские правила) // Омельяненко Г.М. Провадження у справах про злочини неповнолітніх як диференціація кримінально-процесуальної форми. – К.: Атіка, 2002. – С. 75-103
153. Миньковский Г.М., Тузов А.П. Профилактика правонарушений среди несовершеннолетних. – К.: Политиздат Украины,1987. – 215 с.
154. Михайленко А.Р. Укрепление правового положения обвиняемого в уголовном процессе // Проблемы процессуального статуса личности в уголовном процессе. - Саратов, 1981.- С. 92-95.
155. Михайленко А.Р. Расследование преступлений законность и обеспечение прав граждан. - К.: Юринком Интер, 1999. – 448с.
156. Михеенко М.М. Обеспечение участвующим в деле лицам права на защиту их законных интересов как принцип советского уголовного процесса / Проблемы правового статуса личности в уголовном процессе. - Саратов, 1981.- С. 54-59.
157. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. - К.: Либідь, 1999. – 536 с.
158. Мицкевич А.В. Субъекты советского права. - М.: Госюриздат. - 1962.- 213 с.
159. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права // Права людини. Міжнародні договори України, декларації документи / Упорядник Ю.К. Кочуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992. – С. 36-58.
160. Модельный уголовно-процессуальний кодекс для государств-участников СНГ. Рекомендательный законодательный акт // Приложение к «Информационному бюллетеню». – 1996. - № 10
161. Мороз В. Про юридичну оцінку суспільно небезпечних вчинків, скоєних підлітками віком від 11 до 14 років // Право України. – 1999. - № 9. – С. 72-75.
162. Мотовиловкер Я.О. О презумпции невиновности и признании лица виновным не иначе как по приговору суда // Проблемы процессуального статуса личности в уголовном процессе. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1981.- С. 57-61.
163. Мотовиловкер Я.О. О гарантиях интересов личности и правосудии // Правоведение. - 1974. - № 6. - С. 100-107.
164. Муравин А. Б. Мотивировка процессуальных решений следователя // Проблемы социалистической законности. - Х., 1986. - Вып. 16. – С. 78-82.
165. Мухитдинова Ф. По пути справедливости // Вісник Верховного суду України.- 2004.- № 2. – С. 43-45.
166. Нартис Р.Х. Единство прав, свобод и обязанностей граждан в развитом социалистическом обществе // ХХVІ съезд КПСС и вопросы государства и права. - М.: Московский рабочий, 1976. – С.49-54.
167. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред.. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2003. – 1104 с.
168. Непреенко А.А. Гарантии прав подозреваемого в советском уголовном процессе: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09/ Всесоюзный юридический заочный институт. – М., 1982 – 25с.
169. Нечаева А.М. О правовой незащищенности несовершеннолетних и путях ее устранения // Советское государство и право.-1990.- № 5.- С.93-97.
170. Никандров В.И. Участие родителей несовершеннолетних подозреваемых и обвиняемых в уголовном процессе // Государство и право. - 1993. - № 8. - С. 99-106.
171. Никеров Г.И. Судебная власть в правовом государстве (опыт сравнительного исследования) // Государство и право. - 2001. - № 3. - С. 16-20.
172. Никоненко М. Деякі питання презумпції невинуватості і права особи на захист в кримінальному процесі // Право України. - 1999.- № 4.-С. 39-40.
173. Німченко В. Правовий статус особи за Конституцією України // Вісник Конституційного суду України. - 1998.- № 3.- С. 35-45.
174. Нове у кримінально-процесуальному праві України / За ред.. Ю.М. Грошевого. – Харків: Право, 2002. – 160 с.
175. Новоселов В.И. Два понятия правового положения граждан СССР // Конституция СССР и правовое положение личности. – М.: Ин-т государства и права, 1979. - С. 84-91.
176. Новоселов В.И. Правовое положение граждан в советском государственном управлении. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1976.- 217 с.
177. Об усовершенствовании применения европейских правил относительно общественных санкций и мер воздействия. Рекомендация № (2000) 22 (принята кабинетом министров 29 сентября 2000 года): неофициальный перевод // Аспект. – 2001. - № 4(5). – С. 52-55.
178. Обидина Л., Чих Н. «Интеллектуальный возраст» – не основание для прекращения уголовного дела // Социалистическая законность.- 1988.- №7.- С. 55-56.
179. Обухова Л.Ф. Детская (возрастная) психология. – М.: Российское педагогическое агентство, 1996. - 374 с.
180. Общая теория прав человека / Отв. ред. Е. А. Лукашева. – М.: Издательство НОРМА, 1996. – 520 с.
181. Омельченко Г.Е. Применение следователями органов внутренних дел мер пресечения несовершеннолетним. - К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1988. – 92 с.
182. Омельяненко Г.М. Провадження у справах про злочини неповнолітніх як диференціація кримінально-процесуальної форми. - К.: Атіка, 2002. –128 с.
183. Омельяненко Г.М. Процесуальне становище обвинуваченого // Радянське право. – 1990. - № 3. – С. 63-65.
184. Омельяненко Г.М. Адаптація кримінально-процесуального законодавства України про судочинство у справах неповнолітніх до міжнародних Мінімальних стандартів // Право України. - 2002.- №5.- С. 79-83.
185. Орзих М. Судебная власть в механизме защиты прав человека: доктрина и практика // Юридический вестник.- 2001.- № 4.- С. 116-128.
186. Орзих М.Ф. Правовой статус личности как политическая форма социалистического правопорядка // Правопорядок и правовой статус личности в развитом социалистическом обществе в свете Конституции 1977 года. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1980.- С. 37-41.
187. Основы государства и права / Под ред. В.В. Комарова – Харьков: Украинская юридическая академия, 1992. –136 с.
188. Особенности производства по делам о преступлениях несовершеннолетних / Ред. Добровольская Т.М. – М.: Юрид. лит., 1991. – 143 с.
189. Павлов В.Г. Субъект преступления и уголовная ответственность. Монография. Серия «Учебники для вузов. Специальная литература» - СПб.: Издательство «Лань», СПб ун-т МВД России, 2000. – 192 с.
190. Патюлин В.А. Личность: ее права и обязанности в советском обществе // Советская юстиция. –1971. -№ 16.- С.17-22.
191. Патюлин В.А. Государство и личность в СССР.- М.: Наука, 1974.- 248 с.
192. Петрухин И.Л. О реформе уголовного судопроизводства // Судебная реформа: проблемы и перспективы. – М.: Городец, 2001. - С. 148-161.
193. Петрухин И.Л. Концептуальные основы реформы уголовного судопроизводства // Государство и право. - 2002. - № 5 - С. 17-29.
194. Пилипчук П. Недетская проблема // Зеркало недели.- 2003.- № 22 (447).- С. 6
195. Письменний Д.П., Лукьянчиков Е.Д. Разрешение органами внутренних дел заявлений и сообщений о преступлениях несовершеннолетних. - К.: НИ и РИО К