ДОСТУПНІСТЬ ПРАВОСУДДЯ ТА ГАРАНТІЇ ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЇ :

Краткое описание

ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень………………………………..…………………...3
Вступ…………………………………………….………………..……...…...4–11

Розділ 1
Доступність правосуддя: поняття та зміст………..……...…..……..…12–81

1.1. Доступність як принцип організації та діяльності судової влади….12–35
1.2. Міжнародні стандарти доступності правосуддя………..……..…….36–59
1.3. Зміст доступності правосуддя ……………….......……………..…….60–79
Висновки до Розділу 1…………….………………………………….……80–81

Розділ 2
Гарантії доступності правосуддя………………..……...…...…………82–186

2.1. Інституційні гарантії доступності правосуддя ............…..…......…82–114
2.2. Доступність механізмів оскарження судових рішень……...…….115–145
2.3. Організаційно-правові гарантії доступності судової процедури………………………………………………………………...146–180
Висновки до Розділу 2.……………………………..…………………...181–182
Висновки ………………………………………………..……………….183–185
Список використаних джерел…………………………..………………186–230
ДОДАТКИ..……………………………………………….……………...231–249
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Актуальність теоретичних і практичних питань, пов’язаних з доступністю правосуддя, є беззаперечною. У період становлення й розвитку в Україні правової держави, формування громадянського суспільства актуалізуються дослідження сутності судової влади. Доступність правосуддя є однією з передумов утвердження цієї гілки влади як повноцінного й самодостатнього механізму захисту прав і свобод людини.
Проблема доступності правосуддя не обмежується окремою державою, а привертає увагу міжнародного співтовариства, тому можна констатувати інтернаціоналізацію стандартів у галузі судоустрою. Міжнародно-правові акти передбачають право на справедливий суд і доступ до суду як неодмінний його елемент, підкреслюючи поряд із цим такі властивості суду, як незалежність, безсторонність і законність (ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.). Посилання на обов’язок держави забезпечити особі реальний, а не формальний доступ до суду містяться в низці рішень Європейського суду з прав людини, а також рекомендаціях і резолюціях Комітету Міністрів Ради Європи.
Конституція України (1996 р.) заклала підвалини становлення доступності правосуддя, визначивши, що звернення до суду для захисту прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ст. 8), а юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124). У Законі “Про судоустрій України” (2002 р.) зазначається, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, передбаченому Конституцією (ст. 3) й законами України. У Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10 травня 2006 р., зазначено, що подальший розвиток правосуддя має бути спрямований насамперед на забезпечення його доступності.
Незважаючи на те, що окремі питання доступності правосуддя вже були предметом дослідження деяких учених-процесуалістів, в Україні немає монографічних робіт, присвячених проблемі оптимізації устрою судової влади в аспекті забезпечення її доступності. Отже, актуальність теми дисертації зумовлена потребою гармонізації національного законодавства з міжнародними стандартами у сфері судоустрою й необхідністю дослідження системи організаційно-правових гарантій принципу доступності правосуддя.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами темами. Дисертація виконана на кафедрі організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках Державної цільової комплексної програми “Проблеми вдосконалення організації й діяльності судових і правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави” (номер державної реєстрації 0186.0.09931). Тема дисертації затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 17.12.2004 р. (протокол № 5).
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є створення концептуальних теоретичних засад доступності правосуддя в Україні й розроблення та наукове обґрунтування на цій підставі пропозицій, спрямованих на вдосконалення законодавства, що регламентує організацію діяльності суду та процедуру вирішення ним юридично значущих справ. Ця мета зумовила вирішення наступних завдань:
– розглянути в історичному аспекті становлення й еволюцію інституту доступності правосуддя в законодавстві та юридичній доктрині України й зарубіжних держав;
– проаналізувати різні підходи до розуміння сутності поняття “доступність правосуддя”;
– дати авторське визначення цього поняття, розкрити його зміст і структуру;
– виявити зв’язок доступності правосуддя з іншими принципами організації й діяльності судової влади;
– зробити аналіз міжнародно-правових актів у сфері організації судової влади і з’ясувати рівень відповідності законодавства України їх положенням;
– розкрити систему організаційно-правових гарантій доступності правосуддя й запропонувати шляхи їх вдосконалення;
– виявити ставлення пересічних громадян до суду й окреслити проблеми, які виникають у них при зверненні до нього;
– оцінити бачення проблем доступності правосуддя професійними суддями;
– сформулювати науково обґрунтовані висновки і пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства.
Об’єктом дослідження є еволюція й сучасний стан доступності правосуддя в умовах побудови в Україні правової держави.
Предметом дослідження виступають правовідносини, що виникають, змінюються і припиняються в процесі забезпечення доступності правосуддя, а також норми чинного законодавства, що визначають організаційно-правові гарантії доступності правосуддя.
Методи дослідження. У межах дисертації використовується комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження й пізнання, що застосовуються в сучасній правовій науці. Вони й становлять методологічне підґрунтя даної роботи. Так, загальний діалектичний метод використано в процесі наукового пізнання сутності доступності правосуддя й систематизації її елементів; системно-структурний дав можливість проаналізувати зв’язок і взаємодію доступності з іншими принципами організації й діяльності судової влади, дослідити систему гарантій її реалізації та шляхи їх вдосконалення; історичний і порівняльно-правовий методи дозволили простежити становлення й еволюцію принципу доступності правосуддя в законодавстві, практиці та юридичній теорії України й зарубіжних держав; формально-логічний застосовувався при класифікації елементів і гарантій доступності правосуддя, з’ясуванні й роз’ясненні положень чинного законодавства; при обробці результатів анкетування громадян і професійних суддів використовувалися статистичні методи. Дотримання вимог правильної логічної побудови понять, суджень та умовиводів забезпечило обґрунтованість і достовірність зроблених висновків. Застосування усіх методів дослідження у взаємозв’язку забезпечило повноту й об’єктивність дослідження.
Теоретичне підґрунтя дисертаційної роботи базується на наукових працях і дослідженнях з філософії права, соціології, загальної теорії держави і права, конституційного права, теорії процесуального права й теоретичних основ судоустрою.
Наукове опрацювання організаційно-правових і процесуальних аспектів доступності правосуддя закладалася в дореволюційній правовій доктрині Росії такими вченими, як Є.В. Васьковський, М.В. Духовський, А.Ф. Коні, Н.В. Муравьйов, В.О. Рязановський, І.Я. Фойницький, Т.М. Яблочков та ін.
Розробка власного бачення проблеми доступності правосуддя ґрунтується на вивченні праць сучасних українських і російських вчених, зокрема, О.Б. Абросимової, О.А. Банчука, В.П. Бож’єва, В.М. Бібіло, Ю.П. Битяка, О.С. Безнасюка, М.С. Бондара, В.Д. Бринцева, Л.О. Воскобітової, В.В. Городовенка, Ю.М. Грошевого, К.Ф. Гуценка, М.А. Гурвича, М.Л. Ентіна, В.М. Жуйкова, М.І. Клеандрова, О.Р. Куйбіди, В.О. Лазарєвої, В.М. Лебєдєва, А.Л. Лікаса, В.Т. Маляренка, І.Є. Марочкіна, Т.Г. Морщакової, Л.М. Москвич, І.Л. Петрухіна, І.А. Приходька, Д.М. Притики, О.І. Рабцевич, П.М. Рабиновича, В.О. Ржевського, Х.У. Рустамова, Н.Ю.Сакари, В.М. Семенова, В.М. Сидоренка, Н.В. Сібільової, Н.М. Чепурнової, В.Є. Чіркіна, М.С. Шакаряна, О.Г. Шило, В.І. Шишкіна, П.І. Шевчука, С.Г. Штогуна, В.В. Яркова та ін.
Теоретичне обґрунтування дисертаційного дослідження базується також на працях таких зарубіжних науковців, як Б. Бауринг, Е. Бредлі, Ж.-Л. Бержель, А. Гарапон, Б. Гарт, Д. Гом’єн, М. Де Сальвіа, М. Дженіс, І. Джекоб, Л. Зваак, М. Каппеллетті, Р. Кей, Н. Моул, Дж. Оберто, Дж. Ролз, Д. Харис, К. Харбі та ін.
Нормативну базу даної наукової роботи складають: положення міжнародно-правових актів (Загальної декларації прав людини (1948р.), Міжнародного пакту про громадянські й політичні права (1966р.), Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950р.), рекомендацій і резолюцій Комітету Міністрів Ради Європи з питань доступності правосуддя); норми Конституції й законодавства України та зарубіжних держав, що стосуються доступності правосуддя; практика Європейського суду з прав людини; рішення Конституційного Суду України, судів України.
Емпіричну базу дослідження становлять: статистичні дані судів України, результати анкетування 363 суддів Харківської, Донецької, Сумської, Луганської областей (місцевих та апеляційних судів), результати анкетування 300 різних за віком, освітою й матеріальним станом громадян Харкова, Донецька, Луганська, узагальнення досвіду організації роботи модельних судів України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній юридичної науці на монографічному рівні, з урахуванням положень Конституції й законів України, міжнародно-правових стандартів у царині судоустрою, законодавства зарубіжних країн, а також правозастосовчої практики комплексно досліджено сутність і зміст доступності правосуддя, сформульовано поняття “доступність правосуддя”, визначено його структуру, обґрунтовано необхідність удосконалення існуючої системи організаційно-правових гарантій доступності правосуддя й чинного законодавства, яке регулює відповідні правовідносини. Результати дослідження, які відбивають внесок авторки в розробку зазначеної проблеми, зводяться до наступного:
1. Уперше у вітчизняній юридичній науці доступність правосуддя трактується як стан організації судової системи та юрисдикційної діяльності суду в демократичному суспільстві, який задовольняє потребу суспільства у вирішенні юридично значущих справ і відповідає закріпленим у міжнародно-правових актах вимогам.
2. Уперше у правовій доктрині доступність розглядається в системі інших принципів організації й діяльності судової влади. Місце принципу доступності правосуддя в системі принципів права зумовлюється тим, що сфера його дії поширюється на організацію судової системи й регламентацію процедури розгляду справ у суді.
3. Уперше зміст доступності правосуддя розкривається через сукупність її елементів, аргументується вирізнення серед них правових, соціальних і економічних.
4. Класифікуються види доступності правосуддя на формальну і реальну відповідно до співвідношення нормативного закріплення цього принципу і практики його реалізації.
5. Уперше детально вивчено систему організаційно-правових гарантій доступності правосуддя і запропоновано шляхи їх удосконалення.
6. На основі аналізу низки міжнародно-правових актів, які містять стандарти у царині судоустрою, визначено критерії доступності правосуддя.
7. Право на доступ до суду як складник права на справедливий суд розглядається як процесуальне право-гарантія, передбачене нормами міжнародного права й закріплене на конституційному рівні, забезпечення якого є прямим обов’язком держави.
8. Наведено додаткові аргументи щодо доцільності побудови територіальної юрисдикції судів України відповідно до адміністративно-територіального устрою держави.
9. Уперше у вітчизняній правовій літературі досліджено правову природу доступності механізмів оскарження судових рішень, визначено співвідношення права на оскарження й перегляд рішення суду, а також законні обмеження цього права.
10. Доводиться, що в побудові судової системи необхідним і достатнім є наявність 2-х загальнодоступних інстанції – (а) яка розглядає справи по суті (місцевий суд) і (б) яка наділена повноваженнями з повного перегляду справи й виправлення судових помилок (апеляційний суд). Призначення вищих судових інстанцій (вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України) полягає у вирішенні найскладніших питань правозастосування й забезпеченні стабільності судової системи.
11. Обґрунтовується, що для судової системи неприпустимим є поєднання функцій різних судових інстанцій в одній судовій ланці, оскільки це суперечить засадам безсторонності й компетентності суду.
12. Визначено співвідношення юрисдикції суду і компетенції альтернативних (несудових) інститутів розгляду юридично значущих справ. Наводяться аргументи, що критеріями віднесення справи до юрисдикції суду має бути її складність і наявність правового конфлікту.
13. З метою вирішення проблеми доступності правової допомоги рекомендовано створити державні адвокатські об’єднання, які фінансувалися б з Державного бюджету.
Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що вони сприятимуть подальшому розвитку юридичної науки, вдосконаленню законодавства стосовно регламентації доступності правосуддя й гарантій його забезпечення.
Висновки і пропозиції, сформульовані в дисертації, можуть бути використані: а) у науково-дослідницьких цілях – для подальшої розробки наукових основ доступності правосуддя, поглиблення наукового обґрунтування системи гарантій її забезпечення; б) у правотворчій діяльності – при вдосконаленні нормативного регулювання принципу доступності правосуддя, оптимізації положень чинного процесуального й судоустрійного законодавства, розробці нових нормативно-правових актів у цій царині; в) у правозастосовчій діяльності – для забезпечення єдності в застосуванні законодавства, що встановлює гарантії доступності правосуддя і процедуру вирішення юридично значущих справ судом; г) у навчальному процесі – при проведенні лекційних курсів і семінарських занять з таких дисциплін, як “Організація судових та правоохоронних органів”, “Організація судової влади”, “Порівняльне судове право”, для підготовки підручників, навчальних посібників, у науково-дослідницькій роботі студентів; д) у правовиховній сфері запропоновані положення можуть бути використані як науково-теоретичний матеріал у роботі з підвищення рівня правової культури правознавців, державних службовців, населення в цілому.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, розглядалися й обговорювалися на засіданнях кафедри організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Основні її положення, висновки та пропозиції викладені авторкою на Шістнадцятих Харківських політологічних читаннях “Соціально-політичні протиріччя та проблеми соціального партнерства” (м. Харків, 25 червня 2005 р.) і на міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях: “Сучасні проблеми юридичної науки: стан та перспективи розвитку”(м. Харків, 21-22 листопада 2005 р.); “Право обвинуваченого на кваліфікований захист та його забезпечення” (м. Харків, 1-2 груд. 2005 р.); “Роль захисника у досудовому слідстві при обранні запобіжних заходів, не пов’язаних із взяттям під варту” (м. Харків, 22-23 лют. 2006 р.), “Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального Кодексу та Кодексу адміністративного судочинства” (м. Харків, 25-26 січня 2007 р.).
Окремі результати дослідження використовуються в навчальному процесі при проведенні семінарських занять і підготовці тестів з навчальних курсів “Організація судових та правоохоронних органів”, “Організація судової влади”, “Порівняльне судове право”.
Публікації. Основні положення наукових пошуків відображені в 5-ти наукових статтях, опублікованих у фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених ВАК України, та 5-ти тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура роботи. Композиційна побудова дисертації зумовлена завданнями, що стояли перед дисертанткою, і необхідністю логічного й послідовного викладу матеріалу. Робота складається зі вступу, 2-х розділів, що містять 6 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 249 сторінок, обсяг основного тексту – 185 сторінок, обсяг додатків – 19 сторінок. Список літератури містить 475 найменувань.

Список литературы

Висновки
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, яке полягає в розкритті сутності і змісту поняття “доступність правосуддя”. На підставі дослідження сформульовано такі висновки:
1. Доступність розглядається як принцип організації та діяльності судової влади, сутність якого полягає у відсутності фактичних і юридичних перешкод для звернення до суду за захистом своїх прав. Місце принципу доступності правосуддя в системі принципів права зумовлюється тим, що сфера його дії поширюється на організацію судової системи і на регламентацію судової процедури. Обов’язок забезпечення доступності правосуддя з боку держави витікає з конституційного положення про судовий захист прав і свобод людини (ст.55 Конституції України), і положень міжнародно-правових актів. Зміст принципу доступності правосуддя розкривається в різноманітті його елементів (правові, соціальні та економічні елементи).
2. Обґрунтовано виділення видів доступності правосуддя відповідно до співвідношення нормативного закріплення цього принципу і практики його реалізації – формальна та реальна. На забезпечення реальної доступності правосуддя спрямовані засоби її забезпечення (гарантії), які мають бути реалізовані у законодавстві про судоустрій та процесуальному законодавстві.
3. Доступність правосуддя визначається як такий стан організації судової системи та юрисдикційної діяльності суду в демократичному суспільстві, який задовольняє потребу останнього у вирішенні юридично значущих справ і відповідає закріпленим у міжнародно-правових актах вимогам.
4. Цінність доступності правосуддя неприпустимо зводити лише до того, що судова влада є інституціонально оформленою в систему відповідних органів і наділеною універсальною юрисдикцією з вирішення правових конфліктів, які виникають у суспільстві. Вона полягає як у наявності процедури судового розгляду, так і можливості скористатися її перевагами, практична реалізація яких не обтяжена правовими і фактичними перешкодами на момент звернення до суду і у процесі судового розгляду.
5. На підставі проведеного дослідження для забезпечення принципу доступності правосуддя пропонується внести нижченаведені зміни в чинне процесуальне законодавство й законодавство про судоустрій. Для цього з метою:
5.1. впровадження більш широкої внутрішньої спеціалізації суддів у місцевих загальних судах утворити палати з розгляду цивільних, кримінальних, адміністративних справ (справи про адміністративні правопорушення й справи, віднесені КАС України до юрисдикції місцевого загального суду) і палату із розгляду справ неповнолітніх;
5.2. втілення в судову систему України принципу “одна судова ланка = одна інстанція”: (а) передати розгляд усіх справ по першій інстанції у кримінальному судочинстві місцевим загальним судам, (б) скасувати положення Закону “Про судоустрій України” щодо утворення Апеляційного суду України, (в) скасувати положення КАС України, яким установлюється низка категорій справ, підсудних Вищому адміністративному суду України як суду першої й останньої інстанції (п. 4 ст. 18), й передати їх окружному адміністративному суду;
5.3. забезпечення зв’язків судової влади й суспільства: (а) виділити при кожному суді (всіх рівнів) відповідальну посадову особу апарату суду по зв’язках з громадськістю, (б) обов’язок проведення організаційних заходів для утвердження зв’язків судової влади й суспільства покласти на Державну судову адміністрацію України;
5.4. підвищення компетентності суддів: (а) затвердити обов’язкове навчання кандидатів на посаду суддів у спеціальному навчальному закладі відповідного профілю, (б) затвердити на державному рівні програму підготовки кандидатів на посаду суддів до кваліфікаційного іспиту, (в) ввести обов’язкову вимогу регулярного (один раз на 3–5 років) підвищення кваліфікації суддів у спеціальному навчальному закладі відповідного профілю;
5.5. зміцнення стабільності судової системи: (а) розробити критерії ефективності судової системи, (б) увести заборону на зміну структури судового устрою протягом певного періоду (5–10 років);
5.6. підвищення доступності механізмів перегляду судових рішень: (а) скасувати повноваження апеляційних судів передавати справу на новий розгляд до місцевого суду в кримінальному, цивільному й адміністративному судочинстві, (б) наділити апеляційний суд правом виходити за межі скарги в кримінальному судочинстві, (в) обмежити підстави касаційного перегляду рішень суду відповідно до складності справи та її принципового значення для розвитку судової практики, (г) ввести положення щодо необов’язковості участі заявника при касаційному розгляді справи в кримінальному, цивільному й господарському судочинстві;
5.7. дотримання судами “розумного” строку розгляду справ у місцевих судах: (а) запровадити науково обґрунтовані нормативи навантаження суддів, (б) прийом громадян мають здійснювати виключно уповноважені працівники апарату суду, (в) в апараті суду створити: відділ прийому заяв, матеріалів та справ, відділ забезпечення судового розгляду справ, відділ виконання судових рішень і зберігання справ, (г) забезпечувати суддів і працівників апарату суду оргтехнікою, (д) упроваджувати новітні комп’ютерні технології в діловодство;
5.8. розв’язання проблеми надання безоплатної правової допомоги створити спеціальні адвокатські об’єднання (державних адвокатів), які фінансувалися б за рахунок Державного бюджету;
5.9. розвантаження суддів: (а) вилучити з компетенції судів дрібні справи (приміром, про порушення правил дорожнього руху), (б) розвивати систему альтернативного (несудовго) розв’язання правових конфліктів, зокрема третейського судочинства й відновлювального правосуддя;
5.10. забезпечення загального доступу до судових рішень необхідно: (а) оснастити суди відповідною оргтехнікою й комп’ютерами, (б) розробити спеціальне програмне забезпечення, (в) розробити типові функціональні обов’язки працівника апарату суду, відповідального за розміщення актів суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень, (г) збільшити обсяг судових рішень, що публікуються в періодичних виданнях судової влади.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Black’s Law Dictionary. – St. Paul, Minn. West Publishing Co. 1990. – 1657p.
2. Cappelletti M., Garth В. Access to Justice: The Worldwide Movement to Make Rights Effective: A General Report// Access to Justice. – Milan. – 1979. – vol. 1. – p. 5–124.
3. Harris D.J., O’Boile M., Warbrick C. Law of the European Convention on Human Rights. –London: Butterworths, 1995. – 654 p.
4. Improving Access to Justice// www.worldbank.org.htm; документи Ради Європи.
5. Inze v. Austria: Judgment of the European Court of Human Rights, 28 October 1987, Published in A 126.
6. Jacob H. Access to Justice In England // Access to Justice. – Milan. – 1979. – vol. 1. –p. 415–478.
7. Lex Quorum. Юридические страницы 2005: Юрид. справ. / Под ред. О.Б.Стрельченко, И.В. Мельниченко и др. – К.: Юрид. практика, 2005. – 624 с. – С. 129–162.
8. Marks J., Jonson E., Szanton P. Dispute Resolution in America: Processes and Evolution. National Institute for Dispute Resolution. – 1984. – P. 51– 52.
9. Pfeifer and Plankl v. Austria: Judgment of the European Court of Human Rights, 25 February 1992, Published in A 227.
10. The American Century Dictionary / Edited by Laurence Urdang. – Warner Books, 1997. – 692 p.
11. www.echr.coe.int
12. www.minjust.gov.ua
13. www.rada.kiev.ua
14. www.scourt.gov.ua
15. Z та інші проти Сполученого Королівства: Рішення Європ. Суду з прав людини від 10.05.2001 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2001. – № 4. – С. 44–45.
16. Абова Т.Е. Обеспечение юридическим и физическим лицам права на судебную защиту // Материалы Всерос. научно-практич. конф. ”Проблемы доступности и эффективности правосудия в арбитражном и гражданском судопроизводстве”, 31.01 – 01.02. 2001 г., г. Москва. – М.: ООО Юрид. фирма ”Лиджист”, 2001. – С.153–160.
17. Аболонин Г.О. О проблемах доступности и эффективности правосудия по гражданским делам, связанным с нарушением прав и законных интересов многочисленных групп лиц // Материалы Всерос. научно-практич. конф. ”Проблемы доступности и эффективности правосудия в арбитражном и гражданском судопроизводстве”, 31.01 – 01.02.2001 г., г. Москва. – М.: ООО Юрид. фирма ”Лиджист”, 2001. – С.346 – 364.
18. Абросимова Е. Транспарентность правосудия // Конституционное право: Восточноевроп. обозрение. – 2002. – № 1(38). – С. 142–152.
19. Абросимова Е.Б. Судебная власть в Российской Федерации: система и принципы. – М.: Ин–т права и публ. политики, 2002. – 160с.
20. Абросимова Е.Б. Конституционные основы судебной власти в зарубежных странах: Конспект лекций. – Тверь: Твер. гос. ун-т, 2000. – 60с.
21. Абросимова Е.Б. Суд в системе разделения властей: российская модель (конституционно-теоретические аспекты). Учеб.пособие. – М.: Проспект, 2002. – 112с.
22. Адвокатская деятельность: Учеб.-практ. пособие / Под общ. ред. В.Н. Буробина. – Изд. 2-е, перераб. и доп. – М.: ИКФ ЭКМОС, 2003. – 624с.
23. Адріанов В. Правова природа рішень Європейського Суду з прав людини // Право України. – 2002. – № 3. – С. 41.
24. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: “Статут”, 1999. – 712с.
25. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в 2-х т. – Т.1. –Основные вопросы общей теории социалистического права. – Свердловск: Юрид. ин-т, 1972. – 395 с.
26. Алексеев С.С. Теория права. – Т. 2. – М.: БЕК, 1994. – 224 с.
27. Американська конвенція про захист прав людини 1995 р.// www.hro.org
28. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2004 р. (за даними судової статистики) // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 5(57). – С. 23–34.
29. Англо-русский юридический словарь. / Сост.: С.Н. Андрианов, А.С. Берсон, А.С. Никифоров. – 2-е изд., стереотип. – М.: РУССО, 1998. – 512 с.
30. Антонович М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини: Моногр. – К.: КМ Academia, 2000. – 262 c.
31. Арбитражный процесс: Учеб. для студентов юрид. вузов и фак–тов / Под ред. М.К. Треушникова. – М.: Городець, 1995. – 668 с.
32. Арифулина А. Специализированные суды: оптимистический взгляд в будущее // Рос. юстиция. – 2001. – №9. – С.7.
33. Артріко проти Італії: Рішення Європ. Суду з прав людини від 13.05.1980 р. // Европейский Суд по правам человека. Избранные решения: В 2 т. – Т. 1 / Под ред. В.А. Туманова. – М.: НОРМА, 2000. – 856 с. – С. 318 – 327.
34. Афанасьева С.И. Конституционно-правовые гарантии принципа независимости судей в Российской Федерации. Дисс. …канд. юрид. наук: 12.00.02. – М, 2003. – 177с.
35. Баженова Б. Доступ до правосуддя у Великобританії // Право України. – 2006. – № 1. – С. 143–145.
36. Банчук О.А., Куйбіда О.Р. Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод до процедури здійснення судочинства. – К.: ІКЦ ”Леста“, 2005. – 116 с.
37. Барах Д. Нужна специализация судей, а не судов // Рос. юстиция. – 2003. – № 2. – С.10 – 11.
38. Бауринг Б. Судебная система и ее радикальная реформа в Англии и Уэльсе // Конституционное право: Восточноевроп. обозрение. – 2002. – № 3(40). – С. 2– 11.
39. Безнасюк А.С. Рустамов Х.У. Судебная власть: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИДАНА, Закон и право, 2002. – 455с.
40. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Под общ. ред. В.И. Даниленко / Пер. с фр. – М.: Издат. дом NOTA BENE, 2000. – 576с.
41. Бибило В.Н. Судоустройство: Учебник. – Минск: Изд-во ”Право и экономика“, 2001. – 328с.
42. Битяк Ю. Становлення та шляхи забезпечення доступності правосуддя в адміністративному судочинстві // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2003. – №1. – с. 51–60.
43. Бірюкова А. Проблемні аспекти здійснення захисту та надання правової допомоги адвокатами // Юрид. Україна. – 2005. – № 1. – С. 49–54.
44. Блакенбург Э. Юристы и правовые инновации в Германии и США (сравнительный анализ)// Государство и право. – 1997. – № 5. – С. 100–108.
45. Богданов А. Вера и наука // Вопр. философии, 1991. – №12. – С.81.
46. Богля С.С. Відображення в інституті судових витрат принципів процесуальної економії та доступності судового захисту // Пробл. правознавства та право охорон. діяльності: Зб. наук. пр. Донец. ін-ту внутр. справ при Донец. нац. ун-ті. – 2003 – № 2.– Донецьк, 2003. – 338с. – С. 278– 288.
47. Бойко П. Доступ до правосуддя: між ілюзією і реальністю // Юрид. Вісн. України. – 2004. – № 9(453). – С.1,4.
48. Бондарь Н.С. Власть и свобода на весах конституционного правосудия: защита прав человека Конституционным Судом Российской Федерации. – М.: ЗАО “Юстицинформ”, 2005. – 592 с.
49. Боннер А.Т. Законность и справедливость в правоприменительной деятельности. – М.: Рос. право, 1992. – 320с.
50. Боннер А.Т. Некоторые проблемы доступности правосудия в гражданском и арбитражном судопроизводстве // Материалы Всерос. научно-практич. конф. ”Проблемы доступности и эффективности правосудия в арбитражном и гражданском судопроизводстве”, 31.01 – 01.02. 2001 г., г. Москва. – М.: ООО Юрид. фирма ”Лиджист”, 2001. – С.89–98.
51. Бринцев В.Д. Організаційне забезпечення діяльності судів на регіональному рівні (нормативна база, проблеми та шляхи вирішення). – К.: Юстініан, 2003. – 400с.
52. Бринцев В.Д. Шляхи підвищення ефективності професійної підготовки суддів і апарату судів // Право України. – 2001. – № 1. – С. 55– 60.
53. Бурдов проти Росії: Рішення Європ. Суду з прав людини від 07.05.2002 р. // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 2002. – № 3. – С. 19–25.
54. Варламова Н. Принцип правовой определенности в практике Европейского Суда по правам человека // Конституц. право: Восточноевроп. обозрение. – 2002. – № 4. – С. 94.
55. Варфломєєва Т. Судово-правова реформа в Україні. Думка адвокатів // Адвокат.– 1996.– № 1.– С. 136–138.
56. Варфоломеева Т.В. Защита в уголовном судопроизводстве. – Киев: 1998. – 204с.
57. Варфоломеєва Т.В., Гончаренко С.В. Науково-практичний коментар до Закону України “Про адвокатуру”. Законодавство про адвокатуру та адвокатську діяльність: Зб. нормат. актів; Коментар. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 432 с.
58. Васьковский Е.В. Курсъ гражданского процесса. – Т. 1. – М.: Издание бр. Башмаковыхъ, 1913. – 691 с.
59. Великий тлумачний словник сучасної українсько мови / Уклад. і гол. ред. В.Т. Бусей. – К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001. – 1440 с. – С. 262.
60. Вермиль С. Уважение к судебной власти: средства массовой информации и суды в США // Конст. право: Восточноевроп. обозрение. – 2002. – № 1(38). – С.134–141.
61. Вицин С.Е. Проблемы судопроизводства в правовом государстве // Материалы Всерос. научно-практич. конф. “Проблемы доступности и эффективности правосудия в арбитражном и гражданском судопроизводстве”, 31.01 – 01.02.2001 г., г. Москва. – М.: ООО Юрид. фирма ”Лиджист”, 2001.– С.42–45.
62. Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23.05.1969 р. // Між народ. договори України. – К.: Право, 1997. – Т.1. – С. 6–40.
63. Вільчик Т.Б. Кримінально-процесуальні проблеми захисту прав обвинуваченого та світові стандарти // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб./ Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. – Вип. 68. – 211с. – С. 131– 139.
64. Власов А.А. Проблемы эффективности и доступности правосудия в России // Государство и право. – 2004. – № 2. – С.13–20.
65. Войтюк І.А. Застосування в Україні європейських стандартів при підготовці професійних суддів // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 2(66). – С. 32–37.
66. Волколуп О.В. Система уголовного судопроизводства и проблемы ее совершенствования. – С. –Пб.: Юрид. центр Пресс. – 2003. – 276 с.
67. Воскобитова Л.А. Сущностные характеристики судебной власти. – Ставрополь: Ставропольсервисшкола, 2003. – 160с.
68. Всеобщая декларация прав человека 1948 г. // Международные документы по правам человека. – Харьков: РИФ “Арсин, ЛТД”, 2000. – 288с. – с.6–12.
69. Вязов А.Л. Принцип справедливости в современном российском правоприменении (теоретико-правовое исследование): Дисс. ...канд. юрид. наук: 12.00.01. – М, 2001. – 156с.
70. Гарапон А.Хранитель обещаний: суд и демократия. – М.: NOTA BENE Медиа Трейд Компанbя, 2004. – 328 с.
71. Герасина Л.Н. Социальная эффективность судебной власти: возможности социологического измерения // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.-практ. конф., 18-19 квіт. 2002р., м. Харків. – К., Х.: Юрінком Інтер, 2002. – 288с. – С. 94–98.
72. Голдер проти Сполученого Королівства: Рішення Європ. Cуду з прав людини від 21.02.1975 р. // Европейский Суд по правам человека. Избранные решения: В 2 т. – Т. 1 / Под ред. В.А. Туманова. – М.: Изд-во НОРМА, 2000. – 856 с. – С. 39–80.
73. Гольдман Р., Леонтовська Э., Франковськи С. Верховный суд США о гражданских правах и свободах. – Польша: БЕГА, 1997. – 254 с. – С. 222.
74. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. – М.: МНИМП, 1998. – 600с.
75. Гордон В.М. Система русского гражданского судопроизводства (конспект лекций). – Вып. 1. – Ярославль: Типография Губернского Правления, 1902. – 79с.
76. Городовенко В.В. Проблеми незалежності судової влади: Автореф. … канд. юрид. наук: 12.00.10.– Х.: Б.в., 2006. – 20с.
77. Господарський процесуальний кодекс України // Відом. Верховн. Ради. – 1992. – № 6. – Ст.56.
78. Градовский А.Д. Собрание сочинений (в 9-ти томах).– Т.2. – С.–Петербургъ: Типография М.М.Стасюлевича, 1899.– 492с.
79. Гражданин, закон и публичная власть / Под ред. Ноздрачева А.Ф., Постникова А.Е., Тихомирова Ю.А. – М.: Норма, 2005. – 368с.
80. Гражданское процессуальное уложение Германии = Deutsche Zivilprozessordung mit Einfuhrungsgesetz: Ввод. Закон к Гражд. процессуальному уложению: пер. с нем. / [В. Бергманн, введ., сост.]. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 472 с. – (Серия “Германские и европейские законы”); Кн. 3). – Парал.тит. л. нем. – ISBN 5-466-00162-7 (в пер.).
81. Гриненко А.В. Система принципов уголовного процесса и ее реализация на досудебных стадиях: Дисс. …д–ра. юрид. наук: 12.00.09. – Воронеж, 2001. – 471 с.
82. Гукасян Р.Е. Доступность правосудия в различных стадиях гражданского процесса // Материалы Всерос. науч.-практ. конф. ”Проблемы доступности и эффективности правосудия в арбитражном и гражданском судопроизводстве”, 31.01 – 01.02.2001 г., г. Москва. – М.: ООО Юрид. фирма ”Лиджист”, 2001. – С.263– 266.
83. Гурвич М.А. Лекции по советскому гражданскому процессу. – М., 1957.
84. Гурвич М.А. Право на иск. – М. –Л.: Академия наук СССР, 1949. –213 с.
85. Гурвич М.А. Принципы советского гражданского процессуального права (система и содержание) // Сов. государство и право. – 1974. – № 12. – С. 20–27.
86. Гуренко М.М. Деякі аспекти розуміння гарантій прав і свобод людини та громадянина // Вісн. Луган. акад. внутр. справ МВС України. – Вип. 3. – Луганськ: Луган. акад. внутр. справ МВС України, 2002. – 270с. – С.33–41.
87. Гуренко М.М. Розвиток філософсько-правової думки про гарантії прав і свобод людини та громадянина: Автореф. дис. …д–ра юрид. наук: 12.00.12. – К., 2004. – 36 с.
88. Гусев В.Г. Дополнительные гарантии права граждан на судебную защиту в гражданском судопроизводстве // Материалы Всерос. науч.-практ. конф. ”Проблемы доступности и эффективности правосудия в арбитражном и гражданском судопроизводстве”, 31.01. – 01.02.2001 г., г. Москва. – М.: ООО Юрид. фирма ”Лиджист”, 2001. – С.365–369.
89. Гуценко К.Ф., Ковалев М.А. Правоохранительные органы: Учеб. для студ. юрид. вуз. и фак. – М.: Зерцало–М, 2002. – 382 с.
90. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: Т.1–4. –М.: Рус. яз., 1981. – Т. 1. 1981. – 699с.
91. Дані про роботу судів загальної юрисдикції у 2002-І півріччі 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 11(63). – С. 34–35.
92. Де Сальвиа М. Прецеденты Европейского Суда по правам человека. Руководящие принципы судебной практики, относящейся к Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод. Судебная практика с 1960 по 2002 г. – С–Пб.: Юрид. центр Пресс. – 2004. – 1072с.
93. Девєєр проти Бельгії: Рішення Європ. Суду з прав людини від 27.02.1980 р. // Европейский Суд по правам человека. Избранные решения: В 2 т. – Т. 1 / Под ред. В.А. Туманова. – М.: НОРМА, 2000. – 856 с. – С. 301–317.
94. Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів зловживань владою від 29.11.1985 р. // Права человека и судопроизводство: Собрание международных документов. – OSCE, Vena; Warshava, 1997. – C. 229–233.
95. Державна програма організаційного забезпечення діяльності судів на 2003-2005 роки: Затв. Пост. КУ України від 16 черв. 2003р., № 907 // Офіц. Вісн. України. – 2003. – № 25. – Ст. 1197.
96. Дженіс М., Кей Р., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування / Пер. з англ. – К.: Артек, 1997. – 624 с.
97. Дмитриев Ю.А., Николаев А.М. Система государственной власти в России и в мире: историко-правовая ретроспектива. – М.: Профобразование, 2002. – 840 с.
98. Дмитриев Ю.А., Черемных Г.Г. Судебная власть в механизме разделения властей и защите прав и свобод человека // Государство и право. – 1997. – № 8. – С.44– 50.
99. До європейської моделі судової влади // Юрид. вісн. України. – 2005. – № 6. – С. 7.
100. Добертен проти Франції: Рішення Європ. Суду з прав людини від 25.02.1993 р. // Вибрані рішення Європейського Суду з прав людини (1993-2002 рр.). Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України. Серія ІІ. Коментарі прав і законодавства. – Вип. 3.– Х.: Консум, 2003. – 464с. – С. 154– 156.
101. Довід роботи Петровського районного суду м. Донецька станом на березень 2006 р. // Архів Петровського районного суду.
102. Доповідь Європейської Комісії з прав людини у справі “Брамелід та Мальмстром проти Швеції” від 12.10.1982 р. // www.echr.coe.int
103. Духовской М.В. Русский уголовный процессъ. – М.: Складъ изданія в книжномъ магазинъ М.В. Клюкина, 1905. – 472с.
104. Европейская хартия о статусе судей. Постатейный комментарий // Рос. юстиция. – 1999. – № 8,9.
105. Европейский Суд по правам человека. Избранные решения: В 2 т. – Т. 1 / Под ред. В.А. Туманова. – М.: НОРМА, 2000. – 856 с.
106. Европейский Суд по правам человека. Избранные решения: В 2 т. – Т. 2 / Под ред. В.А. Туманова. – М.: НОРМА, 2000. – 808 с.
107. Евтеева Е. Правосудие должно быть доступным // Юрид. практика. – 2003. – № 27 (283). – С.8.
108. Едидин Б.А. Некоторые проблемы определения полномочий судебных органов государственной власти // Рос. судья. – 2005. – № 1. – С. 17–19.
109. Ейрі проти Ірландії: Рішення Європ. Суду з прав людини від 09.10.1979 р. // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 1999. – № 4. – С. 73– 90.
110. Екбатані проти Швеції: Рішення Європ. Суду з прав людини від 26.05.1988 р. // Европейский Суд по правам человека. Избранные решения: В 2 т. – Т. 1 / Под ред. В.А. Туманова. – М.: Изд-во НОРМА, 2000. – 856 с. – С. 582-590.
111. Емельянов В. Судебная власть и средства массовой информации // Рос. юстиция. – 2001. – № 9. – С.8.
112. Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст / За ред. О.Л. Жуковської. – К.: ЗАТ “ВІПОЛ”, 2004. – 960с.
113. Ємельянова І. Апеляційний і касаційний перегляд судових рішень у цивільному судочинстві: теоретичні і практичні аспекти // Право України. – 2004. – № 2. – С.16–21.
114. Жаровська І.М. Доступність права: теоретико-правовий аспект // Бюл. Мін’юста України. – 2004. – № 11 (37). – С. 142–151.
115. Жилин Г.А. Конституционные основы правосудия по гражданским делам и его эффективность // Материалы Всерос. науч.-практ. конф. “Проблемы доступности и эффективности правосудия в арбитражном и гражданском судопроизводстве”, 31.01 – 01.02.2001 г., г. Москва. – М.: ООО Юрид. фирма ”Лиджист”, 2001. – С. 272– 282.
116. Жуйков В.М. Судебная реформа: проблемы доступа к правосудию. – М.: Статут, 2006. – 283 с.
117. Жуйков В.М. Судебная защита прав граждан и юридических лиц. – М.: Юрид. Бюро ”ГОРОДЕЦ“, 1997. – 320с.
118. Жуффр де ля Прадель проти Франції: Рішення Європ. Суду з прав людини від 16.12.1992 р. // http: // www.echr.coe.int. – п. 28.
119. Зайцев А.И. Диспозитивность – основополагающий принцип третейского судопроизводства // Третейский суд. – 200. – № 1. – С. 37.
120. Захаров Д.О. Правова природа та система рішень апеляційного суду у кримінальному судочинстві: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.10 – Харків, 2004. – 20 с.
121. Иванов О.В. Права граждан при рассмотрении гражданских дел. – М: Юрид. лит., 1970. – 128 с.
122. Изварина А.Ф. Судебная власть в РФ: Учеб. пособие для юрид. факт-тов и вузов (Серия “Россия и власть”). – Ростов–на–Дону: Издат. центр “Март”, 2001. – 344с.
123. Исаев М.А. Механизм государственной власти в странах Скандинавии. – М.: Городец, 2004. – 400 с.
124. Итоговый документ Венской встречи 1989 года представителей государств-участников Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе // Действующее международное право. – Т. 2. – С. 161.
125. Інструкція з діловодства в місцевому загальному суді: Затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 27.06.2006 р. № 68 // www.rada.kiev.ua
126. Інформаційний лист Верхов. Cуду України від 26.12.2005 р. № 3.2.–2005 // Бухгалтерия. – 2006. – № 13 (688). – С. 30–31.
127. Кайсін та інші проти України: Рішення Європ. Cуду з прав людини від 03.05. 2001 р. // Європейський суд з прав людини. Рішення щодо України. – Х.: Харків. правозахис. група, 2001. – 76с. – С. 59–63.
128. Канадська Хартія прав і свобод: Додаток В до Конституційного акту 1982 р. // Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посіб. / В.О. Ріяка, В.С. Семенов, М.В. Цвік та ін.; За заг. ред. В.О. Ріяки. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 512 с. – С. 303–336.
129. Карнозова Л.М. Методические рекомендации по организации взаимодействия программ восстановительного правосудия с судом (по уголовным делам несовершеннолетних) // Восстановительное правосудие в России: технология взаимодействия общества и государства / Под ред. Р.Р. Максудова. – М.: МОО Центр “Суд.-прав. реформа”, 2001. – С. 4–30.
130. Карпачова Н.І.: Виступ Уповноваженого з прав людини на представленні у Верховній Раді України доповіді “Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні” від 06.07.2005 р. – К.: Омбудсман України. – 34 с.
131. Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства: Рішення Європ. Суду з прав людини від 28.06.1984 р. // Европейский Суд по правам человека. Избранные решения: В 2 т. – Т. 1 / Под ред. В.А. Туманова. – М.: НОРМА, 2000. – 856 с. – С. 438–469.
132. Класс та інші проти Німеччини: Рішення Європ. суду з прав людини від 06.09.1978 р. // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 2002. – № 4. – С. 114–115.
133. Клеандров М.И. Судебные системы государств-участников СНГ: законодательное обеспечение. – М.: Юристъ, 2002. – 623с.
134. Клеандров М.И. О совершенствовании механизма отбора кандидатов в судьи и наделении их судейскими полномочиями // Государство и право. – 2005. – № 5. – С. 86–92.
135. Коваль В. М. Апеляційні суди в Україні: становлення і розвиток. – Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.10 – Одеса, 2004. – 20 с.
136. Коваль О. Поняття та основний зміст принципів права України // Адвокат. – 2005. – № 7. – С. 25–29.
137. Кодекс адміністративного судочинства України // Відом. Верхов. Ради. – 2005. – № 35–36, № 37. – Ст.446.
138. Кожухар А.Н. Право на судебную защиту в исковом производстве. –Кишинев: Штиинца, 1989. – 142 с.
139. Козак Д. Суд в современном мире: проблемы и перспективы // Рос. юстиция. –2001. – № 9. – С. 3–6.
140. Козюбра М. Природа соціальних прав людини та особливості механізму їх реалізації // Вісн. Конституц. Суду України. – 2002. – № 5. – С. 57–61.
141. Колоцца проти Італії: Рішення Європ. Суду з прав людини від 12.02.1985 р. // Европейский Суд по правам человека. Избранные решения: В 2 т. – Т. 1 / Под ред. В.А. Туманова. – М.: НОРМА, 2000. – 856 с. – С. 493-497.
142. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учеб. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрайт, 1998. – 416 с.
143. Коментар до Закону „Про судоустрій України” / За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 464с.
144. Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля від 18.03.1998 р. // Ратифіковано Законом № 832-ХІV від 06.07.199 р. // Вісн. Верхов. Ради України. – 1999. – № 34. – Ст. 296.
145. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 13 – Стр. 270-302.
146. Конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінацію від 07.03.1996 р. // Ведомости Верхов. Совета СССР. – 1969. – № 25.
147. Конвенція про права дитини 1989 р. // Ведомости Съезда народных депутатов СССр и Верховного Совета СССР. – 1990. – № 45. – Ст. 955.
148. Конвенція про статус біженців від 14.12.150 р. //Правова регламентація статусу біженців і осіб, які шукають притулку: Навч. посіб. / За заг. ред. Черкеса М.Ю., Погрібного С.А. – Одеса: Латстар, 2002. – 164 с. – С. 119–139.
149. Кони А.Ф. Нравственные начала в уголовном процессе // Собр. соч. в 8 т. – Т.4. – М.: Юрид. лит., 1967. – 544 с. – С. 33–69.
150. Кононенко О. Створення модельного суду – вимога часу // Право України. – 2005. – № 4. – С. 29–31.
151. Конституция Азербайджанской Республики от 12.11.1995 г. // Конституции государств Европы: В 3 т. – Т. 1. / Под ред. Л.А. Окунькова. – М.: НОРМА, 2001. – 824 с. – С. 131–170.
152. Конституция Греции от 11.06.1975 г. // Конституции государств Европейского Союза / Под ред. Л.А. Окунькова. – М.: НОРМА-ИНФРА*М, 1999. – 816 с. – С. 245–294.
153. Конституция Грузии от 24.08.1995 г. // Конституции государств Европы: В 3 т. – Т. 1. / Под ред. Л.А. Окунькова. – М.: НОРМА, 2001. – 824 с. – С. 723–750.
154. Конституция Испании от 29.12.1978 г. // Конституции государств Европейского Союза / Под ред. Л.А. Окунькова. – М.: НОРМА-ИНФРА*М, 1999. – 816 с. – С. 371–414.
155. Конституция Итальянской Республики от 22.12.1947 г. // Конституции государств Европейского Союза / Под ред. Л.А. Окунькова. – М.: НОРМА-ИНФРА*М, 1999. – 816 с. – С. 423–450.
156. Конституция Португальской Республики от 02.04.1976 г. // Конституции государств Европейского Союза / Под ред. Л.А. Окунькова. – М.: НОРМА-ИНФРА*М, 1999. – 816 с. – С. 512–600.
157. Конституция Республики Беларусь от 24.11.1996 г. // Конституции государств Европы: В 3 т. – Т. 1. / Под ред. Л.А. Окунькова. – М.: НОРМА, 2001. – 824 с. – С. 298–330.
158. Конституция Республики Молдова от 29.07.1994 г. // Конституции государств Европы: В 3 т. – Т. 2. / Под ред. Л.А. Окунькова. – М.: НОРМА, 2001. – 840 с. – С. 548–580.
159. Конституция Российской Федерации. – М.: ЭЛИТ, 2004. – 32с.
160. Конституция СССР от 07.10.1977 г. // Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик. Конституции (Основные Законы) СССР. – М.: Юрид. лит., 1978. – 578 с. – С. 15–46.
161. Конституция США от 17.09.1987 г. // Конституции буржуазных государств: Учеб. пособие / Сост. В.В. Маклаков. – М.: Юрид. лит., 1982. – 408с. – С. 7–43.
162. Конституция УССР от 20.04.1978 г. // Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик. Конституции (Основные Законы) СССР. – М.: Юрид. лит., 1978. – 578 с.
163. Конституция Французской республики от 02.04.1976 г. // Конституции государств Европейского Союза / Под ред. Л.А. Окунькова. – М.: НОРМА-ИНФРА*М, 1999. – 816 с. – С. 665–586.
164. Констиция Эстонской Республики от 28.06.1992 г. // Конституции государств Европейского Союза / Под ред. Л.А. Окунькова. – М.: НОРМА, 2001. – Т.3– 792 с. – С. 715–744.
165. Конституция Японии от 03.05.1947 г.// Конституции буржуазных государств: учеб. пособие / Сост. В.В. Маклаков. – М.: Юрид. лит., 1982. – 408с. – С. 247–263.
166. Конституційне право України / За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погоріло, Ю.М. Тодики. – К.: Укр. центр правнич. студій, 1999. – 376 с.
167. Конституція України // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
168. Конституція України: Науково-практ. коментар / В.Б. Авер’янов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін. – Х.: Право; К.: Ін Юре, 2003. – 808 с.
169. Концепція реформування публічної адміністрації в Україні // Матеріали семінару, проведеного 11.10.2005 р. у м. Харкові. – Х., 2005. – 101 с. – С.6–7.
170. Концепція розвитку системи правосуддя на 2004-2014 рр. // Юрид. вісн. України. – 2004. – № 10. – С.5.
171. Концепція створення та розвитку ювенальної юстиції в Україні, схвалена резолюцією Всеукраїнської науково-практичної конференції від 12.04.2005р. // Відом. Верхов. Суду України. – 2005. – № 5(57). – С. 5–8.
172. Концепція формування системи безоплатної правової допомоги в Україні, схвалена Національною комісією зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права 22.03.2006 р. // www.minjust.gov.ua
173. Короткий тлумачний словник української мови / Укл. Д.Г. Гринчишин, Л.Л. Гумецька, В.Л. Карпова та ін. – К.: Рад. школа, 1978. – 586 с.
174. Костюченко О.Ю. Апеляційне оскарження судових рішень у кримінальному процесі України. – Автореф… канд. юрид. наук: 12.00.09. – К., 2005. – 19 с.
175. Кримінальний процес України: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / Ю.М. Грошевий, Т.М. Мірошниченко, Ю.М. Хоматов та ін.; За ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. – Х.: Право, 2000. – 496 с.
176. Кримінальний процесуальний кодекс України // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
177. Кройтор В.А. Проблеми доступності цивільного судочинства в Україні у зв’язку з реальним закріпленням принципу змагальності // Право і безпека. – 2004. – № 3’1. – С.98–101.
178. Круслен проти Франції: Рішення Європ. Суду з прав людини від 24.04.1990 р. // Европейский Суд по правам человека. Избранные решения. – В 2 т. – М., 2001. – Т. 1. – С. 669.
179. Крюков Р.Д. Правда и милость да царствуют в судах // Новочеркасская неделя. – 2002. – 25 июня. – С. 6.
180. Куйбіда Р.О. Реформування правосуддя в Україні: стан і перспективи: Моногр. – К.: Атіка, 2004. – 288с.
181. Куричев Ю.А. Доступность юридической помощи – общий принцип правосудия // Известия высш. учеб. заведений. Правоведение. Научно-теорет. журн. –1990. – №5. – С.68 –72.
182. Кучеренко проти України: Рішення Європ. Суду з прав людини від 04.05.1999 р. // Європейський Суд з прав людини. Рішення щодо України. – Х.: Харків. правозахис. група, 2001. – 76с. – С. 49–51.
183. Кушніренко О.Г., Слинько Т.М. Права і свободи людини і громадянина: Навч. посіб. – Х.: Факт, 2001. – 440с.
184. Лазарева В.А. Судебная власть и ее реализация в уголовном процессе. – Самара: Самарский ун-т, 1999. – 287 с.
185. Лазарева В.А. Судебная защита в уголовном в уголовном процессе РФ: проблемы теории и практики. – Автореф. дис. … д–ра юрид. наук: 12.00.09. – М., 2000. – 24 с.
186. Ларін М. Право на доступ до правосуддя: ілюзорне чи реальне? // Юрид. вісн. України. – 2003. – № 40. – С.5.
187. Ле Конт, Ван Левен і Де Мейєр проти Бельгії: Рішення Європ. Суду з прав людини від 23.06.1984 р. // Европейский Суд по правам человека. Избранные решения: В 2 т. – Т. 1 / Под ред. В.А. Туманова. - М.: НОРМА, 2000. – 856 с. – С. 340–359.
188. Лебедев В. Расширение доступа к правосудию – одна из целей судебной реформы // Рос. юстиция. – 1999. – № 9. – С. 2–4.
189. Лебедев В. Судебная власть и средства массовой информации: теория вопроса и практика взаимоотношений // Рос. юстиция. – 1999. – № 12. – С. 2–5.
190. Лебедев В.М. Судебная власть в современной России: проблемы становления и развития. – СПб.: С–Петербург. гос. ун-т, юрид. фак-т, 2001; Лань, 2001. – 384с.
191. Ликас А.Л. Культура правосудия. – М.: Юрид. лит., 1990. – 176с.
192. Лилак Д.Д. Судочинство і третейський розгляд в аспекті проблеми доступу до правосуддя // Вісн. господар. судочинства. – 2003. – № 3. – С. 196 –200.
193. Лист ВСУ № 1-5 /889 від 21.11.2005 р. апеляційним судам АРК, областей, міст Києва та Севастополя, апеляційним господарським судам та військовим апеляційним судам регіонів і ВМС України.
194. Ломбардо проти Італії: Рішення Європ. Суду з прав людини від 26.11.1992 р. // www.echr.coe.int. – п. 23.
195. Лукайдес Л.Г. Справедливое судебное разбирательство (комментарий к п.1 ст. 6 Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод) // Рос. юстиция. – 2004. – №2. – С. 8–20.
196. Максимов С.И. Справедливость и эффективность как критерии оценки права // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб./ Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип. 49. – 207с. – С. 195–204.
197. Максютин М.В. Теория юрисдикционного процесса / Под ред. В.И. Авсеенко. – М.: Москов. психолого-социальн. ин–т, 2004. – 200с.
198. Малихіна Н.С. Функції та система повноважень Верховного Суду України // Питання боротьби зі злочинністю. – Х.: Право, 2004. – С. 156–162.
199. Малый толковый словарь русского языка / В.В. Лопатин, Л.Е. Лопатила. – М.: Рус. язык, 1990. – 758 с.
200. Малюга В.І., Михайленко О.Р. Принципи організації та діяльності прокуратури України: Моногр. – К.: Київ. ун–т, 2005. – 130 с.
201. Маляренко В.Т. Реформування кримінально процесу України в контексті європейських стандартів: Теорія, історія, практика: Моногр. – К.: Ін Юре, 2004. – 544с.
202. Мамницький В.Ю. Принцип змагальності у цивільному судочинстві: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. – Х., 1995. – 20с.
203. Марочкін І.Є. Доступність правосуддя // Пробл. законності. – Вип. 58: Республ. міжвідом. наук. зб.: научное издание: Х: Нац. юрид. акад. України, 2003. – 213с. – С.125–131.
204. Марочкін І.Є. Доступність правосуддя та гарантії його реалізації // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.-практ. конф., 18-19 квіт. 2002р., м. Харків. – К., Х.: Юрінком Інтер, 2002. – 288с. – С.31–34.
205. Матеріали VII з’їзду суддів України від 2-3 листоп. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 11 (63). – С. 1–30.
206. Мельникова Э.Б. Ювенальная юстиция: проблемы уголовного права, уголовного процесса и криминологии: Учеб. Пособие. – М.: Дело, 2000. – 270 с.
207. Меріт проти України: рішення Європ. Суду з прав людини від 30.03.2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 7. – С. 26–28.
208. Методичні рекомендації та орієнтовні питання з юридичних дисциплін для підготовки кандидатів на посаду судді, що призначається вперше, і перевірки їх професійних знань у Вищій раді юстиції, схвалених рішенням Вищої ради юстиції // Право України. – 2004. – № 2. – С. 76–85.
209. Мирза Л.С. Доступ к правосудию и доверие граждан к суду // Рос. судья. – 2005. – № 10 – С. 3–6.
210. Мирзоян М.Э., Стрельцова Е.Г. Проблемы доступности и эффективности правосудия в арбитражном и гражданском судопроизводстве // Соврем. право. – 2001. – № 4. – С.29–33.
211. Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. Научно-практическое