АПЕЛЯЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ В СИСТЕМІ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИХ СТАДІЙ :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП……...........................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ГЕНЕЗА ВИНИКНЕННЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
В УКРАЇНІ...........................................................................................................11
1.1. Передумови виникнення апеляційного провадження…............................11
1.2. Основні етапи розвитку апеляційного провадження в Україні.................27
Висновки до розділу...........................................................................................44
РОЗДІЛ 2. СУТНІСТЬ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ.........................46
2.1. Поняття та юридична природа апеляційного провадження.......................46
2.2. Функціональне призначення апеляційного провадження..........................72
Висновки до розділу............................................................................................90
РОЗДІЛ 3. ЗАВДАННЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ В СИСТЕМІ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИХ СТАДІЙ...............................................92
3.1. Завдання апеляційного провадження як форми судового контролю за законністю та обґрунтованістю досудового розслідування…………………..92
3.2. Завдання апеляційного провадження при перевірці рішень суду першої інстанції.................................................................................................................127
3.3. Співвідношення моделей апеляційного та касаційного провадження….168
Висновки до розділу...........................................................................................194
ВИСНОВКИ…….................................................................................................195
ДОДАТКИ …………….......................................................................................200
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .......................................................210

ВСТУП

Актуальність теми. Економічні, соціальні та політичні перетворення, що відбулися в Україні, прийняття Основного Закону держави потребують глибокого осмислення i визначення шляхів здійснення та забезпечення судово-правової реформи, яка має вирішити низку концептуальних проблем. Одним із перших кроків на цьому шляху стало введення в дію нового Кримінального кодексу України, внесення у зв’язку з цим змін та доповнень до чинного Кримінально-процесуального кодексу України і прийняття нового Закону “Про судоустрій України”. Ці зміни були викликані, по-перше, тим, що діяло кримінально-процесуальне законодавство, яке було прийняте за часів колишнього Союзу РСР, з притаманними йому ідеологією та цінностями; по-друге, – закінченням терміну, визначеного для здійснення перебудови судової гілки влади, відведеного “Перехідними положеннями” Конституції України.
Судова реформа зачіпає інтереси всього суспільства i тому її реалізація має забезпечуватись на державному piвнi всіма гілками влади в межах їх повноважень. Процес реформування бачиться далеко не простим i досить тривалим.
Проголошенням Конституцією України найвищою соціальною цінністю людини, її життя i здоров’я, честі i гідності, недоторканності і безпеки визнано, що права i свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість дiяльнocті держави. Утвердження й забезпечення цих прав та свобод є головним обов’язком держави. Природно, що у сфері кримінального судочинства такі обов’язки покладено на судову владу, прокуратуру та інші правоохоронні органи.
Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять праці таких відомих учених як Ю.П. Аленін, О.А. Борисова, В.В. Бородінова, В.Д. Бринцев, В.Г. Гончаренко, М.М. Гродзінський, Ю.М. Грошевий, Л.Е. Гузь, А.Я. Дубинський, А.В. Іщенко, М.М. Ковтун, М.В. Костицький, В.С. Кузьмічов, Є.Ф. Куцова, В.К. Лисиченко, П.А. Лупинська, П.І. Люблінський, В.Т. Маляренко, М.М. Михеєнко, Г.М. Омельяненко, І.Д. Перлов, І.Л. Петрухін, Д.П. Письменний, М.А. Погорецький, С.В. Познишев, Г.А. Разінкіна, М.Я. Сегай, М.І. Сірий, В.К. Случевський, С.М. Стахівський, В.С. Стефанюк, М.С. Строгович, О.С. Ткачук, Д.В. Філін, І.Я. Фойницький, М.Є. Шумило та ін.
Проведений аналіз наукових джерел щодо проблем апеляційного провадження під час оскарження рішення місцевого суду свідчить про те, що в більшості випадків досліджувались питання судового слідства, види рішень апеляційного суду та їх правова природа у кримінальному судочинстві.
Водночас ряд проблем є невирішеними або розглянутими лише через призму напрямку наукових досліджень зазначених науковців. Частина з них до цього часу залишаються дискусійними та потребують свого вирішення, орієнтуючись на чинне законодавство України та міжнародно-правові норми, присвячені захисту прав людини і громадянина.
Ці обставини і зумовили вибір теми дисертаційного дослідження та свідчать про його актуальність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження належить до числа пріоритетних у галузі розвитку кримінального судочинства, а також розбудови судової системи України.
Дослідження проведене згідно з тематикою пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та наукових установ МВС України на період 2002-2005, 2004-2009 роки, яка затверджена наказами МВС України №635 від 30 червня 2002 року “Про заходи щодо організації проведення науково-дослідних робіт та впровадження їх результатів в практичну діяльність органів внутрішніх справ України” та №755 від 05 липня 2004 року “Про затвердження пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років”. Тема дисертації відповідає планам проведення науково-дослідних робіт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2007 рік “Наукове супроводження діяльності ОВС щодо забезпечення прав та свобод людини відповідно до світових стандартів”, затвердженій Вченою радою ДДУВС 17 грудня 2007 року, протокол №15 та Запорізького юридичного інституту ДДУВС на 2007-2009 роки, а також загальнокафедральній темі “Захист прав і свобод особи у кримінальному судочинстві України”, затвердженій Вченою радою інституту 28 вересня 2006 року, протокол №8.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних положень, що розкривають сутність і завдання інституту апеляційного провадження; його місце в системі кримінального процесу; наукове обґрунтування необхідності вдосконалення його правової регламентації і практики застосування з метою підвищення ефективності контролюючих функцій суду, забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Для досягнення зазначеної мети дисертант поставив перед собою такі завдання:
1) з’ясувати національно-історичні основи і зарубіжний досвід законодавчого регулювання апеляційної перевірки кримінальних справ;
2) встановити соціально-правові передумови відродження суду апеляційної інстанції в сучасному українському судочинстві;
3) висвітлити сутність і значення інституту апеляційного провадження, його місце в системі контрольних функцій кримінального судочинства України;
4) визначити завдання апеляційного провадження;
5) з’ясувати стан судової практики апеляційного оскарження рішень суду першої інстанції та її роль у зміцненні законності в Україні;
6) внести пропозиції щодо покращення слідчої і судової практики, вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері апеляційного провадження між суб’єктами кримінального судочинства.
Предметом дослідження є апеляційне провадження в системі кримінально-процесуальних стадій.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети та завдань, його об’єкта й предмета. Методологічну основу наукового дослідження складає діалектичний метод пізнання, який відображає взаємозв’язок та взаємообумовленість українського й зарубіжного досвіду, теорії та практики апеляційного перегляду судових справ. Одне з основних місць посідає метод системно-структурного аналізу, який дав можливість вивчити побудову системи апеляційної перевірки судових рішень. Історико-правовий метод застосовано для аналізу еволюції нормативно-правової бази, яка регламентує становлення, основні функції, завдання і повноваження апеляційної інстанції з давніх часів до сьогодні. Метод порівняльно-правового аналізу застосовується в процесі порівняння кримінально-процесуальних норм законодавства України та ряду зарубіжних держав, що дало можливість внести конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства та проекту нового КПК України. Статистичний метод був використаний під час узагальнення результатів, отриманих в ході вивчення правозастосовчої практики апеляційних судів, даних судової статистики та іншої інформації. Для збору емпіричних матеріалів використано методи соціології: анкетування, опитування, інтерв’ю, спостереження.
Нормативну основу дослідження становлять: Конституція України, чинне кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство, міжнародно-правові акти, ратифіковані Верховною Радою України, рішення Європейського Суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України, постанови Пленуму Верховного Суду України та відомчі нормативно-правові акти, а також кримінально-процесуальне законодавство окремих зарубіжних країн.
Емпіричну базу дослідження становлять дані офіційної статистики: звіти Державної судової адміністрації України за 2001-2005 роки, дані, опубліковані в журналі “Вісник Верховного Суду України”, інша статистична інформація за період з 2001 по 2005 роки, звіти за результатами щорічного узагальнення судової практики Апеляційного суду Запорізької області за 2001-2005 роки, а також дані, отримані під час анкетування 243 респондентів (з яких 152 судді, 53 прокурори та 38 адвокатів). За спеціальною анкетою вивчено й проаналізовано 206 кримінальних справ, рішення в яких оскаржувалися до місцевих та апеляційних судів Запорізької, Дніпропетровської і Херсонської областей.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є одним із перших в Україні комплексних наукових досліджень проблем апеляційного провадження як процесуальної гарантії захисту прав і свобод людини в кримінальному судочинстві. Дослідження проведене в умовах реалізації Концепції судово-правової реформи, розробки нового КПК та орієнтації національного судочинства на європейські стандарти.
У ході дослідження розкриті й висвітлені суперечності законодавчого забезпечення та застосування інституту апеляційного провадження, запропоновано шляхи їх подолання.
У роботі вперше:
– обґрунтовано, що юридичну природу апеляційного провадження становить обов’язок суду вищої інстанції розглянути справу за внесеною апеляційною скаргою чи поданням;
– визначено функціональне призначення апеляційного провадження як самостійної стадії кримінального процесу, що полягає у новому розгляді кримінальної справи з метою виявлення судових помилок, допущених судом першої інстанції, розгляді справи по суті апеляційних вимог шляхом перевірки законності та обґрунтованості прийнятого судового рішення.
удосконалено:
– розподіл процедури перевірки судових рішень на спрощену та змагальну, залежно від кількості сторін, які брали в них участь;
– структуру елементів апеляційного провадження, серед яких виділені: предмет апеляційного провадження, суб’єкти апеляційного провадження, межі апеляційного провадження та строки апеляційного провадження;
– поняття термінів: “розгляд”, “перегляд”, “перевірка”, “новий розгляд” та “повторний розгляд”;
– класифікацію переліку завдань, що стоять перед апеляційним провадженням як самостійною стадією кримінального процесу;
набули подальшого розвитку:
– обґрунтування відмінностей між поняттями “апеляція” та “апеляційне провадження”, наведено їх авторське визначення та характерні ознаки;
– положення про необхідність підвищення ревізійних засад апеляційного провадження при перевірці рішень суду першої інстанції з метою досягнення законності як головного завдання правосуддя;
– висновки щодо спеціального становища прокурора в апеляційному провадженні як представника публічних інтересів та мотивовано неможливість обмеження його повноважень в апеляційному провадженні позицією прокурора в суді першої інстанції;
– положення про те, що межі розгляду справи в апеляційному суді поділяються на процесуальні та фактичні, останні завжди будуть ширші, оскільки розгляд справи змушує суддів вивчити всі обставини справи незалежно від апеляційних вимог;
– положення про розширення предмету апеляційного провадження та обґрунтовано необхідність його закріплення в окремій статті КПК України;
– повноваження суду апеляційної інстанції як сукупність його прав та обов’язків зі здійснення встановлених законом процесуальних дій щодо рішення, яке є об’єктом перевірки за апеляційною скаргою чи поданням.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані й викладені в роботі висновки та пропозиції є внеском у розвиток теорії кримінально-процесуального права.
Вони можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері: положення, сформульовані в дисертації, є підґрунтям для подальших наукових розробок і сприятимуть подальшому дослідженню проблем апеляційного провадження в кримінальному судочинстві України;
– у правотворчій діяльності: для вдосконалення чинного законодавства України та під час роботи над проектом нового Кримінально-процесуального кодексу України, інших нормативних та відомчих актів. Основні положення й висновки дисертації були сформульовані в пропозиціях, направлених до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (акт впровадження від 29.09.2005 р.);
– у практичній діяльності судів першої і другої інстанції: для встановлення завдань апеляційної перевірки судових рішень, винесення за результатами цієї перевірки власних законних та обґрунтованих рішень, а також недопущення помилок в діяльності суду першої інстанції. Пропозиції щодо апеляційної перевірки рішень першої інстанції направлені до Апеляційного суду Запорізької області (акт впровадження від 24.05.2007 р.) та до УМВС України в Запорізькій області (акт впровадження від 28.05.2007 р.);
Вже використовуються:
– у навчальному процесі в Запорізькому юридичному інституті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ при викладанні дисциплін: “Кримінальний процес”, “Судові та правоохоронні органи України”, “Тактичні засади діяльності адвоката на досудовому слідстві та в суді”, при підготовці відповідної навчально-методичної літератури для вищих юридичних навчальних закладів (акт впровадження від 12.02.2007 р.).
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана на кафедрі кримінального процесу Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. Результати дослідження, що включені до дисертації, були оприлюднені на п’яти міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях:
– “Актуальні проблеми кримінального судочинства України” (21 листопада 2003 року, м. Донецьк);
– “Проблеми й напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини” (11-12 грудня 2003 року, м. Запоріжжя);
– “Актуальні проблеми взаємодії судових та правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства” (28-29 травня 2004 року, м. Запоріжжя);
– “Теоретичні та практичні проблеми організації досудового слідства” (20-21 травня 2005 року, м. Запоріжжя);
– “Реформування законодавства з питань протидії злочинності в контексті євроінтеграційних прагнень України” (25-26 травня 2006 року, м. Запоріжжя).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли своє відображення в дев’яти статтях, чотири з яких опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України, а також оприлюднені на п’яти науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів вивчення матеріалів кримінальних справ та анкетування практичних працівників, комплексний підхід у використанні наукових методів пізнання дозволив нам усебічно розглянути проблеми, пов’язані із співвідношенням завдань апеляційного провадження в системі кримінально-процесуальних стадій, розробити ряд практичних рекомендацій та пропозиції з удосконалення кримінально-процесуального законодавства, а також дійти до таких висновків.
1. Аналізуючи процес зародження та розвитку інституту апеляційного провадження, доцільно виділити шість історичних етапів розвитку законодавства, що визначали порядок апеляційного оскарження в Україні: а) безапеляційний, який тривав з давніх часів до середини ХVІІ ст.; б) виникнення апеляційного провадження (з середини ХVІІ ст. до 1864 р.); в) основний розвиток апеляційного провадження (з 1864 р. до 1917 р.); г) період створення Української державності (з 1917 р. до 1920 р.); д) рецепція положень апеляційного провадження в радянське касаційне провадження (з 1917 р. до 1991 р.); е) визнання Концепцією судово-правової реформи апеляційного провадження як складової частини судової системи України, остаточне закріплення якої визнано ст. 129 Конституції України та внесенням змін до КПК України у 2001 році.
2. Апеляційне провадження – це певна процедура, порядок розгляду справи в апеляційному суді (суді другої інстанції), що ініціюється внесенням апеляційної скарги чи подання однією зі сторін процесу, незадоволеної прийнятим рішенням по справі з метою перевірки його законності та обґрунтованості.
Юридичну природу апеляційного провадження складає обов’язок суду після надходження апеляційної скарги (подання) прийняти справу до розгляду та вирішити її по суті й остаточно як гарантована законом процедура. У зв’язку з цим складовими елементами апеляційного провадження є такі: предмет апеляційного провадження; межі апеляційного провадження; суб’єкти апеляційного провадження; строки апеляційного провадження.
3. Сукупність завдань апеляційного провадження складають загальні завдання кримінального судочинства, передбачені ст. 2 КПК України, що вирішуються на всіх стадіях кримінального процесу (в тому числі під час апеляційного провадження), а також безпосередні завдання апеляційного провадження як самостійної стадії, що об’єднує певне коло процесуальних дій, спрямованих на досягнення самостійної мети: 1) перевірка законності та обґрунтованості судових рішень, винесених судами першої інстанції, що забезпечує дотримання та правильне застосування кримінального і кримінально-процесуального закону нижчестоящими судами; 2) додаткова гарантія сторонам процесу дотримання їх прав та законних інтересів; 3) здійснення керівництва та контролю за діяльністю судів першої інстанції.
4. Виходячи із загального поняття функції як головного напрямку діяльності, можна стверджувати, що функції апеляційного провадження як суду другої інстанції – це основні напрямки його діяльності, що виражають роль та призначення апеляційного провадження як в судовій системі України, так і в суспільстві. Апеляційне провадження виконує такі функції:
– контрольну та правовідновлювальну;
– правоохоронну та правозастосовчу.
Здійснення контрольної та правовідновлювальної функції забезпечує виконання головного завдання апеляційного провадження – надання новим судовим розглядом справи додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що, по-перше, сам факт подвійного розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді справи. По-друге, внаслідок того, що рішення по суті приймають дві різні інстанції, зменшується ризик судової помилки. По-третє, краще забезпечується дотримання законності, оскільки друга інстанція, наділена більш владними повноваженнями, може виправити помилки як допущені під час досудового слідства, так і судового розгляду залежно від того, на якій стадії кримінального процесу була зроблена помилка. Це у свою чергу формує початкову єдність судової практики, оскільки рішення суду вищого рівня є орієнтиром для першої інстанції.
Функціональне призначення апеляційного провадження полягає у таких двох значеннях:
– як процедури перевірки рішень суду;
– як стадії кримінального процесу.
5. На нашу думку, виходячи з аналізу вітчизняного законодавства, прийняті на досудовому розслідуванні рішення, що підлягають апеляційному оскарженню, можуть бути поділені на дві групи:
– рішення, що прийняті слідчим або органом дізнання, на які у встановленому законом порядку може бути подана апеляційна скарга чи подання лише після їх оскарження до місцевого суду;
– рішення, прийняття яких віднесено до компетенції місцевого суду як одного з різновидів судового контролю на досудовому розслідуванні, що підлягають апеляційному оскарженню.
Особливою ознакою цих двох груп рішень є можливість їх оскарження на досудовому етапі судових перевірок лише за ініціативи зацікавленої в цьому сторони, а не особистої ініціативи суду.
Під час апеляційного провадження розгляду підлягає саме процесуальне рішення судді місцевого суду, що пов’язане з обмеженням прав (чи навпаки відмова у такому обмеженні) та матеріали кримінальної справи на яких цей висновок ґрунтується.
6. Рішення місцевого суду, на які можуть вноситись апеляційні скарги чи подання залежно від меж перевірки та кількості сторін, котрі беруть у них участь під час апеляційного провадження, також можна поділити на дві групи.
Першу групу становлять рішення місцевого суду, що оскаржуються в порядку ч. 5 ст. 97, ч. 5 ст. 177 та ч. 4 ст. 178 КПК України – спрощена.
Другу групу становлять рішення місцевого суду, що оскаржуються в порядку ст. 12, ч. 3 ст. 52-5, ч. 9 ст. 106, ч. 1 ст. 115, ч. 7 ст. 165-2, ч. 4 ст. 165-3, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 236-2, ч. 6 ст. 236-6 та п. 18 ст. 236-8 КПК України – змагальна.
7. Можливість апеляційного оскарження на досудовому слідстві ми розглядаємо як вищу форму судового контролю досудових перевірок, яка надає можливість особі не погодитись навіть з рішенням суду, що прийняте всупереч її інтересам, та апелювати до вищої судової інстанції. У разі, коли відповідне процесуальне рішення лише ініціюється посадовою особою органів дізнання чи слідства, а прийняття останнього відведено до виключної компетенції суду першої інстанції, вже від самого початку надається подвійна можливість перевірки законності та обґрунтованості вчинення цих дій.
8. Для якісного дослідження завдань апеляційного провадження за рішеннями суду першої інстанції розподілено всю діяльність суду на три самостійні етапи: перший – реалізується на стадії попереднього розгляду справи суддею; другий – під час розгляду справи по суті; третій - після прийняття кінцевого рішення.
9. З метою своєчасного захисту прав та законних інтересів суб’єктів кримінального процесу ми запропонували розширити коло рішень суду першої інстанції, що підлягають апеляційному оскарженню окремо від вироку, а саме постанови (ухвали) про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 253 та ст. 274 КПК України та інші постанови (ухвали) суду, винесені на підставі п.п. 1, 3, 4, 5, 7, 8, 9 ч. 1 ст. 253 та ст.ст. 23-2, 278, 279, 289 КПК України.
10. Системний аналіз глав 29 та 30 КПК України дав нам можливість розглядати апеляційне провадження як вищу форму судового контролю на досудових та судових стадіях у вигляді перевірки рішень суду, що оскаржуються на підставі ч. 2 ст. 347 КПК України, їх перевірка здійснюється за правилами ст. 382 “Порядок перевірки ухвал суду і постанов судді” КПК України. У випадку оскарження рішень суду на підставі ч. 1 ст. 347 КПК України то тут, на нашу думку, слід говорити про апеляційне провадження як форму судового розгляду, що реалізується повною мірою в самостійній стадії кримінального процесу – апеляційному провадженні.
11. Запропонований в дисертації комплекс змін та доповнень до кримінально-процесуального законодавства України повинен забезпечити якісне функціонування апеляційного провадження. Зокрема необхідно:
– визначити та закріпити в КПК України поняття предмета апеляційного та касаційного провадження, що допоможе чітко визначити завдання та межі перевірки рішень суду;
– розширити повноваження апеляційного провадження щодо можливостей винесення власного рішення навіть з можливістю погіршення становища засудженого, окрім одного випадку, коли ним принесена апеляційна скарга;
– скасувати інститут повернення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції;
– обмежити інститут повернення справи прокурору для провадження додаткового розслідування лише у випадках збільшення обсягів обвинувачення;
– підвищити вимоги до додаткових матеріалів, що можуть подаватися до апеляційної та касаційної інстанції, обмежити їх лише письмовими документами;
– підвищити вимоги до апеляційних та касаційних скарг обов’язковою вказівкою на те, в якому обсязі повинна здійснюватись перевірка рішення (частково чи повно).
Урахування пропозицій, викладених у дисертаційному дослідженні, дозволить удосконалити чинне законодавство в частині забезпечення прав та законних інтересів суб’єктів кримінального процесу в апеляційному провадженні, а також значно покращити практику його застосування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов С.Н. О новых материалах при рассмотрении гражданских дел в кассационном порядке // Правоведение. – 1961. – №3. – С.104-109.
2. Адамайтис М. Когда допрашивать свидетелей в апелляционной инстанции // Российская юстиция. – 2003. – №10. – С.52.
3. Акимбекова С.А. Институт апелляции в гражданском процессе: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Алма-Ата, 2002. – 29с.
4. Александров А., Ковтун Н. Апелляция в русском уголовном судопроизводстве. – Н.Новгород: Изд-во Волго-Вят. акад. гос. службы, 1999. – 108с.
5. Александров А.С., Ковтун Н.Н. Апелляционное производство в уголовном процессе // Известия вузов. Правоведение. – 2001. – №5. – С.153-161.
6. Александров А.С., Ковтун Н.Н. Основания к отмене (изменению) приговора в суде апелляционной инстанции // Государство и право. – 2001. – №10. – С.55-62.
7. Александров А.С., Ковтун Н.Н. Субъекты апелляционного обжалования приговора // Журнал российского права. – 2002. – №5. – С.108-115.
8. Алексеев В.Б. Конституционные принципы организации и функционирования прокурорского надзора // Вопросы теории управления в органах прокуратуры: Сб. науч. трудов. – М.: НИИ Ген.прокуратуры Рос. Федерации, 1997. – С.12-18.
9. Алексеев В.Б. Теоретические основы судебного надзора (по уголовным делам): Автореф. дис. … докт. юрид. наук. – М., 1978. – 18с.
10. Алексеев В.Б., Бойков А.Д. Изучение и предотвращение судебных ошибок // Советская юстиция. – 1968. – №12. – С.11-12.
11. Аленин Ю.П. К вопросу о введении суда присяжных в Украине // Актуальні проблеми держави і права. – Вип.10. – Одеса, 1998. – С.125-132.
12. Алферов С. Производство по пересмотру решений: Гл. особенности производства в апелляционной инстанции // Московский юрист. – 1997. – №1. – С.16-18.
13. Амроян М.А.Теоретические аспекты применения института апелляции // Вестник Сибирского университета. – 2001. – №2. – С.97-102.
14. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2004р. (за даними судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – №5(57). – С.23-34.
15. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2005р. (за даними судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – №6(70). – С.33-47.
16. Анисимов В. Пора вводить институт апелляции // Советская юстиция. – М., 1993. – №8. – С.3-10.
17. Антимонов Б.С., Герзон С.Л. Обжалование и пересмотр решений по гражданским делам. – М.: Юриздат, 1947. – 124с.
18. Апарова Т.В. Суды и судебный процесс Великобритании. – М.: ”Юрлитинформ”, 1996. – 210с.
19. Апеляційне і касаційне оскарження судових рішень // Адвокат. – 2001. – №6. – С.9-18.
20. Арсеньєв В.Д. Вопросы общей теории судебных доказательств в советском уголовном процессе.– М.: Юридическая литература, 1964. – 179с.
21. Архів апеляційного суду Запорізької області, кримінальна справа № 10-96/2006р.
22. Архів місцевого суду Шевченківського району м. Запоріжжя, кримінальна справа № 11-885/2006р.
23. Багрова О. Суд реформується століттями (про судову реформу України ХVІІІ ст.) // Юридичний вісник України. – 1996. – №7. – С.1-2.
24. Базаров Б. При апелляционном производстве возможно нарушение принципа состязательности // Российская юстиция. – 2002. – №3. – С.41.
25. Барабаш Б. Судова система штатів США та її функціонування // Право України. – 2001. – №8. – С.117-120.
26. Баранов А.М. Понятие и значение процессуальных способов исправления ошибок, совершенных в уголовном процессе // http://lawtech.agava.ru/ pub/posob5.htm.
27. Беднарская В.М. Пересмотр судебных решений и контроль за ними // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.-практ. конф., 18-19 квітня 2002р. – Харків: Юрінком Інтер, 2002. – С.242-245.
28. Белкин А.Р. Теория доказывания: Научно-методическое пособие. – Москва: НОРМА, 1999.– 418с.
29. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3-х т.  Т. 3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – М.: Юристъ, 1997. – 478с.
30. Бирюков Ю. Новое уголовно-процессуальное законодательство и практика прокурорского надзора // Российская юстиция. – 2003. – №6. – С.44.
31. Боботов С.В. Правосудие во Франции. – М., 1994. – 181с.
32. Богословская Л.А. Основания к отмене или изменению приговоров. – Харьков, 1981. – 59с.
33. Богословська Л.О. Апеляційне провадження: історія виникнення в Україні // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.-практ. конф., 18-19 квітня 2002р. – Харків: Юрінком Інтер, 2002. – С.206-209.
34. Богословська Л.О. Підстави для скасування або зміни вироків, які не набрали законної сили. – Харків, 1995. – 170с.
35. Бойко В. Щодо деяких положень нового кримінально-процесуального законодавства країни // Право України. – 2003. – №1. – С.34-39.
36. Бойко В., Бобечко Н. Щодо деяких положень нового кримінально-процесуального законодавства країни // Право України. – 2003. – №1. – С.34-39.
37. Бойко В.Ф. «Мала» судова реформа в Україні: необхідність, сутність, проблеми та перспективи: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2002. – 70с.
38. Бойко В.Ф. Здійснюється глибока реформа всієї судової системи і судочинства // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – №6. – С.5-7.
39. Бойко В.Ф. Проблеми правосуддя в Україні і шляхи їх вирішення // Право України. – 2002. – №3. – С.3-7.
40. Бойко В.Ф. Судова реформа в Україні: стан і перспективи: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2004. – 176с.
41. Бойко В.Ф. Судова система: проблеми реформування та розвитку // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – №6(22). – С.2-5.
42. Борисова Е. Апелляционное производство // Российская юстиция. – 1994. – №5. – С.44-47.
43. Борисова Е.А. Апелляционное производство по пересмотру решения мирового судьи и кассационное производство по пересмотру решения первой инстанции // Юридический мир. – М., 1998. – №5. – С.39-48.
44. Борисова Е.А. Апелляция в гражданском (арбитражном) процессе. – 2-е изд. исп. и доп. – М.: Городец, 2000. – 288с.
45. Борисова Е.А. Обжалование не вступивших в законную силу судебных решений в гражданском процессе // Российская юстиция. – 2003. – №10. – С.42-47.
46. Боровский М.В. Суды общей юрисдикции в Российской Федерации: проблемы и перспективы // http://www.cfin.ru/press/black/2001-1/01_01_borovsky.shtml
47. Бородинов В.В. Порядок и основания отмены и изменения приговоров суда первой и апелляционной инстанции в русском уголовном процессе: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Краснодар, 2003. – 22с.
48. Бородинов В.В. Порядок и основания отмены и изменения приговоров суда первой и апелляционной инстанции в русском уголовном процессе: Дис. … канд. юрид. наук. – Краснодар, 2003. – 182с.
49. Бородін М. Перегляд цивільних справ у порядку апеляції // Право України. – 2004. – №8. – С.71-75.
50. Бринцев В. Апеляція: хто «за»? // Право України. – 1992. – №12. – С.19-21.
51. Брынцев В.Д. Судебная власть /правосудие/ итоги реформ 1992-2003 гг. в Украине. – Харьков: «Ксилон», 2004. – 224с.
52. Бущенко А.П. Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Систематизований дайджест рішень Європейського суду з прав людини / Харківська правозахисна група; Худож.-оформлювач Б.Є. Захаров. – Харків: Фоліо, 2003. – 288с.
53. Велиев Д.Д. Апелляционное производство в Экономическом Суде Азербайджанской Республики // Вестник Высшего арбитражного суда РФ. – 2001. – №6. – С.139-143.
54. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2004. – 1440с.
55. Веретехин Е.Г. Пробелы предварительного расследования и их восполнение в суде 1 инстанции /Е.Г. Веретехин; Науч. ред. В.П. Малков. – Казань: Изд-во Казанского университета, 1988. – 86с.
56. Вовк Ю.Є. Судові органи Української Народної республіки та Української державності: Дис. ... канд. юрид. наук. – Львів, 2000. – 154с.
57. Вопросы укрепления законности и устранения судебных ошибок в уголовном судопроизводстве. ВНИИЗиП. – М., 1988. – С.156-168.
58. Ворожцов С. Принципы кассации по новому УПК // Российская юстиция. – 2002. – №12. – С.14-16.
59. Воскобитова Л.А. Система оснований к отмене и изменению приговора в кассационном порядке: Учебное пособие/ ВЮЗИ.– М., 1985. – 44с.
60. Воскресенский В. Совершенствовать институт возвращения уголовных дел на дополнительное расследование // Соц. законность. – 1990. – №3. – С.53.
61. Галаган В.І. Правові та криміналістичні проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності (на матеріалах органів внутрішніх справ): Автореф. дис. … д-ра. юрид. наук. – Київ, 2003. – 39с.
62. Гамбург Л. Реформування полкових судів України 1763 р. в статутній судовій реформі гетьмана К. Розумовського // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – №2. – С.175-186.
63. Головко Л.В. Новый УПК Российской Федерации в контексте сравнительного уголовно-процессуального права // Государство и право. – 2002. – №5. – С.51-61.
64. Головко Л.В. Реформа уголовного процесса во Франции // Государство и право. – 2001. – №8. – С.89-98.
65. Головков В.Л. Апелляционное производство по уголовным делам в Российской Федерации: Проблемы и пути решения: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Ижевск, 2004. – 30с.
66. Головков В.Л. Апелляционное производство по уголовным делам в Российской Федерации: Проблемы и пути решения: Дис. … канд. юрид. наук. – Ижевск, 2004. – 314с.
67. Голунский С.А. Оценка доказательств в суде // Советское государство и право. – 1955. – №7. – С.70-79.
68. Григорьева Н.В. Обжалование как форма правовой защиты прав и законных интересов участников уголовного процесса в досудебном производстве: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 2000. – 30с.
69. Гродзинский М.М. Кассационное и надзорное производство в советском уголовном процессе. – М.: Госюриздат, 1949. – 221с.
70. Грошевой Ю.М. Проблемы формирования судейского убеждения в уголовном судопроизводстве. – Харьков, 1975. – С.35-44.
71. Грошевой Ю.М. Судебная реформа и проект Конституции Украины // Вестник Академии правовых наук Украины. – №1. – 1993. – С.127-130.
72. Грошевой Ю.М. Сущность судебных решений в советском уголовном процессе. – Харьков: “Вища школа”, Изд-во при Харьков. гос. ун-те, 1979. – 143с.
73. Грошевой Ю.М., Марочкін І.Є. Органи судової влади в Україні. – К., 1997. – 120с.
74. Грушевський М.С. Новий період історії України. За роки від 1914 до 1919. – К., 1992. – 375с.
75. Гузела М. Контроль за законністю дій і рішень органів досудового розслідування як самостійна функція суду // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2004. – №39. – С.443-449.
76. Гузь Л.Е. Апелляционное и кассационное производство. Теория, проблемы и практика применения судами первой, апелляционной и кассационной инстанции. – Харьков: Право, 2003. – 248с.
77. Гультай М. Прогалини і помилки при відправленні правосуддя // Вісник академії правових наук України. – 2001. – №1(24). – С.209-216.
78. Гусаров К.В. Апеляційний перегляд судових постанов за новим цивільним процесуальнім кодексом України // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2004. – №2. – С.51-60.
79. Гуценко К.Ф., Головко Л.В., Филимонов Б.А. Уголовный процесс западных государств. – Изд. 2-е, доп. и испр. – М.: Издательство «Зерцало-М», 2002. – 528с.
80. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. – Т.3. – М., 1980. – 845с.
81. Димитров Ю. Навіщо нам потрібен апеляційний суд? // Право України. – 1994. – № 3-4. – С.44-46.
82. Динер А.А. Становление и развитие апелляционного производства в российском уголовном процессе: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 2004. – 30с.
83. Динер А.А., Мартыняхин Л.Ф., Сенин Н.Н. Апелляционное производство в российском уголовном процессе: Научно-практическое пособие / Под общ. ред. Мартыняхина Л.Ф. – М.: Юристъ, 2003. – 112с.
84. Диордиева О. Обжалование определений суда первой инстанции // Российская юстиция. – 2000. – №10. – С.13-21.
85. Долежан В.В. Шляхи конкретизації представницької функції прокуратури у майбутньому Законі України «Про прокуратуру» // Проблеми організації прокуратури й оптимізація її діяльності в сучасних умовах: Зб. наук праць / ІПК Ген. прокуратури України. – К., 1998. – С.187-195.
86. Дорошков В. Пересмотр решений мировых судей по уголовным делам в апелляционном порядке // Российская юстиция. – 2002. – №7. – С.39-41.
87. Дорошков В.В. Мировой судья. Исторические, организационные и процессуальные аспекты деятельности. – М.: Норма, 2004. – 320с.
88. Дрожжин В. Правосудие в Древнем Риме // Российская юстиция. 1994. – №10. – С.31-34.
89. Европейский Суд по правам человека. Избранные решения: В 2-х т. – Т.1 / Председатель редакционной коллегии – доктор юридических наук, профессор В.А. Туманова. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 856с.
90. Ємельянова І. Апеляційний і касаційний перегляд судових рішень в цивільному судочинстві: теоретичні та практичні аспекти // Право України. – 2004. – №2. – С.16-21.
91. Ємельянова І.І. Мала судова реформа, її досягнення і недоліки // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2001. – №4. – С.57-67.
92. Ємельянова І.І. Теоретичні та практичні аспекти апеляційного і касаційного перегляду судових рішень в цивільному судочинстві // http://www.minjust. gov.ua/0/1699.
93. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Рогачова та ін.; За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петрішина. – Харків: Право, 2002. – 432 с.
94. Загребнев С. Апелляционная и кассационная инстанция арбитражных судов: общее и различия // Хозяйство и право. – 1997. – №2. – С.101-110.
95. Зажицкий В. Исследование доказательств в судебном заседании // Советская юстиция. – 1988. – №19. – С.25-29.
96. Зайцев И., Медякова С. Основания к отмене судебных постановлений // Российская юстиция. – 1996. – №5. – С.54-62.
97. Захаров Д.О. Правова природа та система рішень апеляційного суду у кримінальному судочинстві: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Харків, 2006. – 21с.
98. Захаров Д.О. Правова природа та система рішень апеляційного суду у кримінальному судочинстві: Дис. ... канд. юрид. наук. – Харків, 2006. – 204с.
99. Захаров Д.О. Рішення апеляційного суду та їх правові властивості // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.-практ. конф., 18-19 квітня 2002р. – Харків: Юрінком Інтер, 2002. – С.273-276.
100. Захарова О.С. Деякі питання апеляційного провадження // Адвокат. – 2001. – №4-5. – С.11-12.
101. Захарова О.С. Цивільне судочинство Росії здійснюється за новими процедурами // Адвокат. – 2002. – №6. – С.17-29.
102. Зейкан Я.П. Деякі проблеми питання судової практики // Адвокат. – 2004. – №10. – С.7-9.
103. Ивенский А.И. Осуществление правосудия по уголовным делам при разбирательстве в суде апелляционной инстанции // Следователь. – 2004. – №4(72). – С.14-17.
104. История России в ХІХв.: В 9Т. – СПб. Типография министерства путей и сообщений. Тов-во «Грант и К», Б.Г. – Т.6 – 327с.
105. Іщенко А.В., Павлов С.В. Проблеми призначення криміналістики в сучасних умовах (теоретико-прикладний аспект). – Запоріжжя: Юридичний інститут, 2004. – 192с.
106. Калашникова Н.А. Обжалование, опротестование и пересмотр определений, не вступивших в законную силу: Учебник для вузов. – М.: Госюриздат, 1956. – 380с.
107. Кальницкий В. «Санкционирование» и проверка судом законности следственных действий в ходе досудебного производства не эффективна // Российский следователь. – 2004. – №1. – С.73-75.
108. Карпечкін П.Ф. Критерії класифікації функцій судів загальної юрисдикції // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – №3(55). – С.40-43.
109. Карпечкін П.Ф. Функції судів загальної юрисдикції в Україні: проблеми теорії та практики: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2005. – 21с.
110. Керимов Д.А. Философские основания политико-правовых исследований. – М.: «Мысль», 1986. – 180с.
111. Кириченко В. Суди, судові системи і судова влада у країнах Латинської Америки і Карибського басейну // Право України. – 2004. – №1. – С.154-157.
112. Кирій Л. Судовий контроль за законністю й обґрунтованістю рішення про відмову в порушенні кримінальної справи органом дізнання, слідчим і прокурором // Підприємство, господарство і право. – 2005. – №7. – С.129-131.
113. Клейнман А.Ф. Обжалование и опротестование судебных решений и определений, не вступивших в законную силу. – М.: Госюриздат, 1940. – 364с.
114. Клейнман А.Ф. Советский гражданский процесс. – М.: Госюриздат, 1954. – 350с.
115. Князев А.А. К вопросу о моменте вступления решения в законную силу // Российский судья. – 2004. – №1. – С.18-22.
116. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 576с.
117. Коваль В. Актуальні проблеми функціонування судової системи України // Право України. – 2003. – №12. – С.20-24.
118. Ковтун Н.Н. Судебный контроль в уголовном судопроизводстве России: Монография. – Нижний Новгород: Нижегородская правовая академия, 2002. – 332с.
119. Ковтун Н.Н., Александров А.С. Апелляционное производство в уголовном процессе России: Проблемы и решения // Государство и право. – 2001. – №3. – С.38-45.
120. Козырев Г.Н. Судебная проверка законности и обоснованности ареста. – Н.Новгород, 1994. – 135с.
121. Козьяков І.М. Судовий контроль за отриманням інформації приватного характеру // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – №4(38). – С.54-56.
122. Коментар до Закону „Про судоустрій України” / За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К., 2003. – 460с.
123. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / Под общ. ред. В.В. Мозякова. – 2-е изд. и доп. – М.: «Издательство «Экзамен ХХІ», 2002. – 896с.
124. Конвенція про захист прав людини та основних свобод. Застосування в Україні / Офіційне видання. – К., 2006. – 176с.
125. Конституционное право: Учебник / Отв. ред. В.В. Лазарева. – М., 1999. – 520с.
126. Конституційне право України: Підручник для вузів / Академія правових наук України. Укр. правнича фундація; За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, М.Ю. Тодики. – К., 1999. – 670с.
127. Конституція України (з офіційним тлумаченням Конституційного Суду України) / Відповід. ред. канд. юрид. наук С.Б. Чехович. – К.: Ліра-К, 2005. – 96с.
128. Концепція судово-правової реформи в Україні, затверджена Постановою Верховної Ради України №2296-XII від 28.04.1992р. // http://zakon.rada.gov.ua
129. Копетюк М., Книш О. Правові засади участі прокурора в апеляційному провадженні // Юридична Україна. – 2005. – №3. – С.82-87.
130. Копиленко О.Л. Організація влади й законодавство Української держави // Матеріали II Міжнародної наукової конференції. Гетьман Павло Скоропадський та Українська Держава 1918 року. – К., 1998. – С.11-17.
131. Короткий путівник Європейською конвенцією з прав людини. Видання третє – К., «Фенікс». – 2006. – 192с.
132. Корякин Д.В. Актуальные проблемы стадии апелляционного обжалования судебных актов // Арбитражная практика. – 2002. – №11. – С.27-31.
133. Костицький М. Правове регулювання конституційної юрисдикції в Україні // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – №4. – С.18-21.
134. Костюченко О. Ревізійні засади перегляду кримінальних справ у апеляційному провадженні // Право України. – 1996. – №9. – С.53-55.
135. Костюченко О.Ю. Апеляційне оскарження судових рішень у кримінальному судочинстві України: Дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2005. – 228с.
136. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник. – К., 2000. – 340с.
137. Кримінальний процес України: Підручник / Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 688с.
138. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. – К., „Форум”, 2003. – 875с.
139. Кримінально-процесуальний кодекс УСРР 1922 р. / УСРР СУ УССР. – 1922. – №41. – 215с.
140. Кримінально-процесуальний кодекс УРСР 1927 року. – К.: Держполітвидав УРСР, 1950. – 148с.
141. Кримінально-процесуальний кодекс УРСР 1960 року / ВВР УРСР. – 1961. – №2. – 160с.
142. Кудрявцева Е.В. Судебное решение в английском процессе. – М., 2000. – 232с.
143. Куйбіда Р. Перегляд судових рішень в Україні: вдосконалення процедури (нотатки з науково-практичного семінару) // Право України. – 2003. – №8. – С.143-144.
144. Курас Т.Л. К вопросу о предоставлении дополнительных доказательств в суде апелляционной инстанции: исторический анализ и современные аспекты // Сибирский юридический вестник. – 2001. – №1. – С.195-210.
145. Курочкина Л., Разинкина А. О роли прокурора в обеспечении прав потерпевшего в суде первой и апелляционной инстанции // Уголовное право. – 2004. – №1. – С.83-84.
146. Курс советского уголовного процесса: Общая часть / ВНИИ проблем укрепления законности и правопорядка; Под ред. А.Д. Бойкова, И.И. Карпеца. Авт.: Алексеев В.Б. и др. – М.: Юрид. лит., 1989. – 640с.
147. Куцова Э.Ф. Советская кассация как гарантия законности в советском правосудии. – М.: Госюриздат, 1957. – 225с.
148. Кучинська О.П., Кучинська О.А. Кримінальний процес України: Навчальний посібник. – К.: Прецедент, 2005. – 202с.
149. Лазарева В.А. Судебная власть и ее реализация в уголовном процессе. – Самара: Изд-во «Самарский университет», 1999. – 136с.
150. Лантух Н.В. Формы проверки не вступивших в законную силу приговоров: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Санкт-Петербургский Институт МВД РФ. – СПб, 2001. – 22с.
151. Лапа Н.Н. Теоретические основы разграничения функций прокурорского надзора и судебного контроля в досудебных стадиях уголовного процесса // http:catalog.studentochka.ru/13720.html
152. Ласточкина Р.Н. Явная несправедливость наказания как основание к отмене или изменению приговора: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Казанский государственный университет. – Казань, 1983. – 16с.
153. Ледецкий М., Хавронюк Н. Апелляционное обжалование требует усовершенствования. О необходимости пересмотра системы апелляции // Правоведение. – 2003. – №6. – С.26-32.
154. Лесницкая Л.Ф. Основания к отмене обжалованных судебных решений. – М.: Госюриздат, 1962. – 135с.
155. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право: Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Істина, 2005. – 456с.
156. Лупинская П.А. Обжалование судебного решения: Состояние, перспективы // Судебная реформа. – М., 1997. – С.136-152.
157. Лупинская П.А. Проверка законности и обоснованности приговора // Советская юстиция. – 1991. – №1. – С.6-18.
158. Лупинская П.А. Решения в уголовном судопроизводстве. Их виды, содержание и форма. – М.: Юрид. лит., 1976. – 168с.
159. Лядецкий М., Хавронюк Н. Апелляционное обжалование требует усовершенствования // http://www.yurpractika.com/article.php?id=0000841
160. Маляренко В.Т. Конституційні засади кримінального судочинства. – К.: Юрінком Інтер. – 1999. – 320с.
161. Маляренко В.Т. Про завдання кримінального судочинства // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – №6(22). – С.38-41.
162. Маляренко В.Т. Про окремі питання касаційного перегляду кримінальних справ за новими правилами // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – №4(26). – С.40-49.
163. Маляренко В.Т. Про подання апеляцій на судові рішення у кримінальних справах // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – №1(29). – С.42-53.
164. Маляренко В.Т. Про розгляд кримінальних справ в апеляційному порядку // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – №2(30). – С.48-55.
165. Маляренко В.Т., Пилипчук П.П. Про межі судового контролю за додержанням прав і свобод людини в стадії попереднього розслідування кримінальної справи // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – №2(24). – С.39-43.
166. Марітчак Т.М. Застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту місцевими та апеляційними судами // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – №6(34). – С.37-41.
167. Марочкина И.Е. Природа судебной власти // Актуальные проблемы государства и права. – Одесса, 1996. – 120с.
168. Мартынчик Е.Г. Гарантии прав обвиняемого в суде первой инстанции / Отв. ред. П.С. Никитюк; Академия наук Молдавской ССР. Отдел философии и права. – Кишинев: Штиинца, 1975. – 219с.
169. Мелащенко В.Ф. Основи конституційного права в Україні: Курс лекцій. – К.: Вентурі, 1995. – 240с.
170. Мельник В.В., Шмелева А.Н. Роль суда, государственного обвинителя и защитника в состязательном судопроизводстве (по Уставу уголовного судопроизводства 1864 г.) // Журнал российского права. – 2001. – №2. – С.86-92.
171. Мельник С.М. Законодавство та процесуальна форма у кримінальному судочинстві Запорізької січі // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 28. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – 740с.
172. Микитюк О.Ю. Неповна апеляція: проблеми і сподівання // Вісник Одеської юридичної академії. – 2004. – №7. – С.56-67.
173. Мироненко О.М. Світоч української державності. Політико-правовий аналіз діяльності Центральної Ради. – К., 1995. – 320с.
174. Михайлов О. Правові основи розвитку судової системи України до 90-х років ХІХ століття // Підприємство, господарство і право. – 2006. – №7. – С.24-27.
175. Михеєнко М.М. Конституційні принципи кримінального процесу // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – №2(9). – С.100-112.
176. Михеєнко М.М., Шибико В.П. Уголовно-процессуальное право Великобритании, США и Франции. – К.,1988. – 187с.
177. Михеєнко М., Шишкін В. Апеляційне провадження як резерв змагальності в судах другої інстанції // Право України. – 1995. – №.1. – С.20-24.
178. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1999. – 536с.
179. Мицик Ю.А., Бажан О.Г., Власов В.С. Історія України: Навч. посіб. для старшокласників. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2005. – 576с.
180. Мірошніков І. Реалізація принципу змагальності на судовому слідстві в апеляційному суді // Вісник прокуратури. – 2003. – №8(26). – С.62-64.
181. Мірошніков І.Ю. Особливості судового слідства апеляційної інстанції // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.-практ. конф., 18-19 квітня 2002р. – Харків: Юрінком Інтер, 2002. – С.276-279.
182. Мірошніков І.Ю. Судове слідство в апеляційній інстанції: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Харків, 2006. – 21с.
183. Молдаван В.В., Молдаван А.В. Порівняльне кримінально-процесуальне право: Україна, ФРН, Франція, Англія, США: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 400с.
184. Морщакова Т.Г., Петрухин И.Л. Оценка качества судебного разбирательства (по уголовным делам) / АНСССР. Ин-т государства и права; Отв. ред. О.П. Темушкин. – М.: Наука, 1987. – 238с.
185. Москвитина Т.А. Существенные нарушения уголовно-процессуального закона и средства их выявления, устранения и предупреждения в уголовном процессе России: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Казань, 1997. – 21с.
186. Муратова Н.Г. Система судебного контроля в уголовном судопроизводстве: вопросы теории, законодательного регулирования и практики: Автореф. дис. ... докт. юрид. наук. – Екатеринбург, 2004 // http://kalinovsky-k.narod.ru/b/avtoref/muratova.htm
187. Мухин И.И. Кассационное обжалование, опротестование и пересмотр приговоров. – М., 1956. – 57с.
188. Мухин И.И. Обжалование, опротестование и пересмотр определений суда первой инстанции. – М.: Госюриздат, 1958. – 70с.
189. Назаров В.В., Омельяненко Г.М. Кримінальний процес України: Підручник. – К.: Юридична думка, 2005. – 548с.
190. Наникишвили М.М. Основания отмены и изменения приговора в суде второй инстанции: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1953. – 21с.
191. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 3-те вид., перероб. та доповн. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Атака, 2003. – 1056с.
192. Немытина М.В. Суд в России; вторая половина ХІХ – начало ХХ вв. – Саратов: СЮИ МВД РФ, 1999. – 256с.
193. Никитин С.В. Процессуальная форма судебных доказательств // Актуальные проблемы теории юридических доказательств. – Иркутск, 1984. – С.95-102.
194. Николаев В.С. Кассационное производство в советском уголовном процессе: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1952. – 19с.
195. Ніколаєв О. Роль суду в забезпеченні прав та законних інтересів обвинуваченого на досудовому слідстві // Право України. – 2001. – №3. – С.64-65.
196. Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України: Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / За ред. Ю.М. Грошевого. – Харків: Право, 2002. – 160с.
197. Новий тлумачний словник української мови / Укладачі В. Яременко, О. Сліпушко. – Т.1. – К.: „Аконіт”, 1998. – 910с.
198. Новий тлумачний словник української мови / Укладачі В. Яременко, О. Сліпушко. – Т.2. – К.: „Аконіт”, 1998. – 910с.
199. Новий тлумачний словник української мови / Укладачі В. Яременко, О. Сліпушко. – Т.3. – К.: „Аконіт”, 1998. – 927с.
200. Новий тлумачний словник української мови / Укладачі В. Яременко, О. Сліпушко. – Т.4. – К.: „Аконіт”, 1998. – 941с.
201. Ожегов С.И. Словарь русского языка: Ок. 57000 слов / Под ред. док. филол. наук, проф. Н.Ю. Шведовой. – 13-е изд., испр. – М.: Рус. яз., 1981.