ПЕРЕВІРКА ПОКАЗАНЬ ПІДОЗРЮВАНОГО НА МІСЦІ: ТАКТИКА І ПСИХОЛОГІЯ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ІНФОРМАЦІЙНА СУТНІСТЬ ПЕРЕВІРКИ ПОКАЗАНЬ НА МІСЦІ
11
1.1. Перевірка показань на місці в системі слідчих дій 11
1.2. Інформаційна структура перевірки показань на місці 30
Висновки до розділу 1 44
РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕВІРКИ ПОКАЗАНЬ ПІДОЗРЮВАНОГО НА МІСЦІ
46
2.1. Перевірка показань на місці як процес спілкування 46
2.2. Рефлексивна взаємодія при перевірці показань на місці 62
2.3. Роль психології підозрюваного під час перевірки показань на місці
77
Висновки до розділу 2 89
РОЗДІЛ 3. ТАКТИЧНІ ПРИЙОМИ ПЕРЕВІРКИ
ПОКАЗАНЬ ПІДОЗРЮВАНОГО НА МІСЦІ
92
3.1. Підготовка до перевірки показань підозрюваного на місці 92
3.2. Тактичні прийоми перевірки показань підозрюваного на місці
110
3.3. Проблема формування типових систем тактичних прийомів перевірки показань підозрюваного на місці
126
Висновки до розділу 3 153
ВИСНОВКИ 155
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 159
ДОДАТКИ 183

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Формування демократичної та соціально орієнтовної державності в Україні пов’язано з перебудовою правоохоронних органів та удосконаленням кримінально-процесуальної діяльності органів досудового слідства і судів. Кримінально-процесуальне законодавство повинно відповідати європейським стандартам, сприяти утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.
Важливим завданням кримінального судочинства є удосконалення порядку проведення слідчих дій, утворення найбільш оптимальної їх системи та підвищення ефективності її реалізації. Суттєву роль в системі слідчих дій відіграє перевірка показань на місці. Однак, вже протягом тривалого часу відбувається дискусія про її роль, місце та значення. На сьогодні проведення даної слідчої дії здійснюється в межах відтворення обстановки і обставин події (ст.194 КПК України). По суті зазначена норма закону передбачає фактично проведення різних слідчих дій: слідчого експерименту і перевірки показань на місці. Тому в слідчій практиці не завжди розрізняють ці слідчі дії або проводять дії, які мають "гібридний" характер.
Висвітленню різних проблем щодо удосконалення слідчої діяльності присвячені праці відомих вчених процесуалістів і криміналістів: Т.В. Авер’янової, Ю.П. Аленіна, О.Я. Баєва, Р.С. Бєлкіна, І.Є. Биховського, О.М. Васильєва, А.І. Вінберга, А.Ф. Волобуєва, Ф.В. Глазиріна, В.Г. Гончаренка, Ю.М. Грошевого, А.В. Дулова, В.А. Журавля, Л.М. Карнєєвої, Н.І. Клименко, В.А. Колесника, О.Н. Колесніченка, В.П. Колмакова, В.І. Комісарова, В.О. Коновалової, В.С. Кузьмічова, О.М. Ларіна, В.Г. Лукашевича, М.І. Порубова, В.В. Тищенка, С.А. Шейфера, В.Ю. Шепітька, М.П. Яблокова та ін. Приділялася певна увага й дослідженню особливостей проведення перевірки показань на місці. Зокрема розглядуваній проблематиці на рівні дисертаційних досліджень присвятили свої праці А.А. Андрєєв, Д.Д. Заяць, О.Б. Зозулінський, О.Г. Маслов, Л.О. Соя-Серко, В.М. Стратонов, В.М. Уваров, М.М. Хлинцов, О.В. Ципленкова, І.В. Чаднова. Разом з тим розробка тактико-психологічних основ перевірки показань підозрюваного на місці залишається майже не дослідженою. Існує нагальна потреба й в упорядкуванні тактичних прийомів перевірки показань на місці та визначенні психологічних механізмів їх застосування.
Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається необхідністю побудови тактики перевірки показань підозрюваного на місці, визначення ефективних тактичних прийомів та можливостей їх застосування у певних ситуаціях. Існує також необхідність в розробці та запропонуванні типових систем тактичних прийомів перевірки показань підозрюваного на місці. Зазначені обставини дозволили віднести проблематику, що розглядається, до актуальної.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і є складовою частиною Цільової комплексної програми "Проблеми вдосконалення організації і діяльності суду та правоохоронних органів в умовах реформування правової демократичної держави" № 0186.0.099031. Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 27 листопада 1998 року, протокол № 2.
Мета і завдання дослідження. Дослідження має за мету проведення комплексного дослідження тактики і психології перевірки показань підозрюваного на місці.
Відповідно до вказаної мети були поставлені і вирішені такі завдання:
1) обґрунтувати необхідність існування самостійної слідчої дії – перевірки показань на місці та визначити її сутність;
2) дослідити інформаційну структуру перевірки показань на місці;
3) встановити особливості спілкування поміж учасниками при перевірці показань на місці;
4) розглянути можливості рефлексивної взаємодії між слідчим і особою, показання якої перевіряються;
5) дослідити можливості використання психології підозрюваного при перевірці показань на місці;
6) розглянути особливості підготовчого етапу до перевірки показань підозрюваного на місці;
7) виявити найбільш ефективні тактичні прийоми перевірки показань підозрюваного на місці;
8) дослідити ситуаційну обумовленість перевірки показань на місці;
9) розробити типові системи тактичних прийомів перевірки показань підозрюваного на місці.
Об’єктом наукового дослідження є: слідча діяльність, пов’язана із проведенням перевірки показань підозрюваного на місці.
Предметом дослідження є порядок та тактика проведення перевірки показань підозрюваного на місці, найбільш раціональні й ефективні тактичні прийоми здійснення цієї слідчої дії.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації складають положення теорії пізнання і загальної теорії криміналістики. Під час дослідження було використано систему методів: формально-юридичний (для аналізу кримінально-процесуального законодавства та інших нормативно-правових актів); функціональний (для визначення динаміки застосування тактичних прийомів та їх ситуаційної залежності); історичний (при аналізі розвитку різних підходів та дискусій щодо сутності перевірки показань на місці); системно-структурний (для розгляду окремих елементів тактики перевірки показань на місці та розробки систем тактичних прийомів); статистичний та соціологічний методи (під час аналізу й узагальнення протоколів відтворення обстановки і обставин події; у процесі анкетування і інтерв’ювання слідчих прокуратури та МВС України).
Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять: результати вивчення й узагальнення протоколів відтворення обстановки і обставин події у формі перевірки показань на місці за кримінальними справами про крадіжки, які були розглянуті судами протягом 2001 – 2004 рр. (узагальнено 200 протоколів); результати анкетування та інтерв’ювання слідчих прокуратури та МВС України за спеціально розробленою програмою (опитано 150 слідчих).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автором вперше у вітчизняній юридичній літературі проведено комплексне дослідження тактико-психологічних основ перевірки показань підозрюваного на місці.
У дисертації пропонується низка нових концептуальних у теоретичному плані і важливих у практичному відношенні положень, у тому числі:
1) визначено сутність та роль перевірки показань на місці в системі слідчих дій; виокремлено ознаки та запропоновано визначення поняття перевірки показань на місці;
2) обґрунтовано необхідність існування самостійної слідчої дії – перевірки показань на місці (запропоновано проект статті до КПК України, яка визначає процесуальний порядок проведення перевірки показань на місці);
3) вперше досліджено інформаційну структуру перевірки показань на місці; розроблено структурно-логічну схему одержання інформації під час перевірки показань на місці та визначені критерії класифікації такої інформації (за її природою, функціональним призначенням, характером відомостей);
4) встановлено особливості спілкування поміж учасниками при перевірці показань на місці (розширене коло суб'єктів спілкування; добровільність участі підозрюваного; використання невербальних засобів спілкування; сполучення безпосередньої й опосередкованої (матеріальною обстановкою місця події) взаємодії між слідчим та підозрюваним; неприпустимість навідних запитань і дій навідного характеру);
5) вперше розглянуто можливості рефлексивної взаємодії між слідчим і особою, показання якої перевіряються; зроблено висновок про доцільність застосування слідчим прийомів, заснованих на рефлексивному мисленні й управлінні під час перевірки показань підозрюваного на місці;
6) вперше визначено межі допустимості психологічного впливу в процесі перевірки показань підозрюваного на місці (вплив не може бути спрямований на примушування до участі в слідчій дії особи, показання якої перевіряються; вплив не повинен обмежувати самостійність дій цієї особи при демонстрації обстановки і окремих дій; не допускається передача їй інформації навідного характеру);
7) звернуто увагу на існування психологічних закономірностей поведінки підозрюваного під час перевірки його показань на місці; визначено чинники, що безпосередньо впливають на поведінку підозрюваного (психічний стан особи, мотиви участі в слідчій дії, несприятливі умови, у яких перебуває підозрюваний, вплив з боку інших осіб, вплив захисної домінанти та ін.);
8) наголошено на проблему відмови підозрюваного від участі у перевірці показань на місці на різних етапах; зроблено висновок, що ризик відмови існує як до початку слідчої дії, так і безпосередньо при її проведенні; наведено рекомендації, спрямовані на зниження такого ризику;
9) розглянуто особливості підготовчого етапу до перевірки показань підозрюваного на місці; аргументується доцільність планування слідчої дії та запропоновано типову форму плану її проведення;
10) встановлено найбільш ефективні тактичні прийоми перевірки показань підозрюваного на місці;
11) акцентовано увагу на ситуаційну обумовленість тактичних прийомів; виокремлено типові ситуації перевірки показань на місці;
12) вперше доведена важливість комплексного застосування тактичних прийомів перевірки показань на місці та визначені підстави до їх систематизації; розроблені типові системи тактичних прийомів перевірки показань на місці (система тактичних прийомів, спрямована на уточнення місця та (або) маршруту, про які йшлося в показаннях; система, спрямована на перевірку поінформованості про обстановку на місці події; система, спрямована на уточнення динаміки події; система, спрямована на уточнення місця можливого виявлення "знарядь злочину").
Практичне значення одержаних результатів. Наведені в дисертації положення, висновки і пропозиції можуть бути використані:
– у науково-дослідницькій роботі – як підґрунтя для подальшої розробки загальних проблем криміналістичної тактики та тактики слідчих дій;
– у правотворчості – з метою вдосконалення кримінально-процесуального законодавства;
– у практичної діяльності правоохоронних органів – як криміналістичні рекомендації щодо підготовки, організації та проведення перевірки показань підозрюваного на місці та застосування типових систем тактичних прийомів;
– у навчальному процесі – при викладанні курсу "Криміналістика", підготовці відповідних розділів підручників, навчальних та довідкових посібників.
Апробація результатів дослідження. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, представлено й обговорено на її засіданнях, схвалено нею і рекомендовано до захисту.
Основні положення дисертації висвітлювалися на науково-практичній конференції "Використання досягнень науки і техніки у боротьбі зі злочинністю" (м. Харків, 19 листопада 1997 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми боротьби з організованою злочинністю в регіоні (на матеріалах Харківської та Полтавської областей)" (м. Харків, 26-27 квітня 1999 р.); Міжнародному науково-практичному семінарі "Відповідальність посадових осіб за корупційну діяльність" (м. Харків, 11-12 травня 2001 р.); Науково-практичній конференції "Відповідальність за злочини проти громадської безпеки за новим кримінальним кодексом України" (м. Харків, 1-2 жовтня 2002 р.); Міжнародній науковій конференції "Методологічні проблеми правової науки" (м. Харків, 13-14 грудня 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми криміналістики" (м. Харків, 25-26 вересня 2003 р.); Науково-практичній конференції "Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи" (м. Харків, 22-23 квітня 2004 р.).
Окремі пропозиції автора знайшли своє застосування у діяльності слідчих підрозділів прокуратури та МВС окремих областей України, що підтверджується відповідними актами.
Матеріали дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого під час проведення практичних занять з криміналістики.
Публікації. Основні положення та висновки, що сформульовані в дисертаційному дослідженні, опубліковані автором у 7 статтях та тезах наукових доповідей (з них 3 наукові статті надруковані у виданнях, перелік яких затверджений ВАК України).
Структура дисертації. Загальний обсяг дисертації 197 с. Робота складається із вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел (268 найменувань) і 2 додатків (15 с.)

Список литературы

ВИСНОВКИ

Підсумком дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування тактико-психологічних основ перевірки показань підозрюваного на місці. Запропоновані в роботі типові комплекси тактичних прийомів являють собою оптимальні програми дій слідчого.
Проведене дослідження дозволяє сформулювати висновки, які мають важливе значення для теорії криміналістики та слідчої діяльності:
1) Обґрунтовано необхідність існування самостійної слідчої дії – перевірки показань на місці. Сформульовані ознаки та запропоновано наступне визначення поняття перевірки показань на місці – самостійна слідча дія, яка являє собою процес зіставлення інформації, отриманої під час допиту (та (або) ідеальних слідів пам’яті), з матеріальною обстановкою місця події за допомогою розповіді, демонстрації та пояснень особи, показання якої перевіряються, з метою виявлення її поінформованості про дані, що перевіряються або уточнюються, а також встановлення нових фактичних даних.
2) В дисертаційному дослідженні проведено аналіз ст.194 КПК України "Відтворення обстановки і обставин події", в межах якої можливе проведення перевірки показань на місці. Встановлено, що існуюча процесуальна регламентація перевірки показань на місці в межах норми ст.194 чинного КПК України є незадовільною. Обґрунтовується необхідність передбачити перевірку показань на місці в окремій статті КПК. В дисертації запропоновано проект статті до КПК України, яка регламентує порядок проведення перевірки показань на місці:
"1. З метою перевірки показань свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого про обставини злочину слідчий вправі в присутності понятих прибути на зазначене ним місце і зіставити інформацію, отриману під час допиту, з матеріальною обстановкою місця події за допомогою розповіді, демонстрації та пояснень особи, показання якої перевіряються. Для участі в слідчій дії може запрошуватись спеціаліст. Участь особи, показання якої перевіряються, у проведенні слідчої дії є добровільною.
2. Під час проведення слідчої дії особі, показання якої перевіряються, слідчим можуть бути поставлені запитання. При цьому забороняється постановка навідних запитань та виконання дій навідного характеру.
3. Не допускається одночасна перевірка показань декількох осіб на місці.
4. Виконання дій не може принижувати гідність осіб, що приймають участь у перевірці показань, або створювати небезпеку для їх здоров’я.
5. Про хід та результати перевірки показань на місці складається протокол, який підписують учасники слідчої дії. Під час проведення слідчої дії може використовуватись фотозйомка, звуко- та відеозапис, а також складатись плани і схеми."
3) Встановлено специфіку інформаційної структури перевірки показань на місці: цільова спрямованість на перевірку раніше отриманих показань, складна структура одержуваної інформації, різна її природа й динамічність. Перевірка показань передбачає як оцінку наявних, так і встановлення нових фактичних даних. Запропоновано структурно-логічну схему одержання інформації під час цієї слідчої дії. Наведено класифікацію інформації під час перевірки показань на місці (за її природою, функціональним призначенням, характером відомостей).
4) Досліджено проблему використання закономірностей спілкування при перевірці показань на місці. У перебігу її проведення з метою одержання інформації слідчий взаємодіє з особливим джерелом, у ролі якого виступає людина – носій ідеальних слідів пам’яті. Цим визначається форма, у якій відбувається така взаємодія (спілкування) і відповідно методи та прийоми, які застосовуються слідчим з метою отримання інформації.
5) Встановлено особливості спілкування поміж учасниками при перевірці показань на місці (розширене коло суб'єктів спілкування; добровільність участі підозрюваного; використання невербальних засобів спілкування; сполучення безпосередньої й опосередкованої (матеріальною обстановкою місця події) взаємодії між слідчим та підозрюваним; неприпустимість навідних запитань і дій навідного характеру).
6) Зроблено висновок про доцільність використання методів рефлексивного мислення і управління при перевірці показань на місці. Використання цих методів під час розглядуваної слідчої дії передбачається необхідним як у ситуації, коли допитана особа протидіє розслідуванню внесенням завідомо неправдивих відомостей у показання, так і в ситуації надання допомоги слідству – при усуненні суперечностей або перекручувань у показаннях. Акцентовано увагу на можливостях застосування слідчим прийомів, заснованих на рефлексивному мисленні й управлінні під час цієї слідчої дії.
7) Обґрунтована необхідність використання психології підозрюваного в процесі перевірки показань на місці. Встановлено, що участь підозрюваного має добровільний характер. Наголошується на необхідності враховування психологічних чинників, які впливають на формування позиції й поведінку підозрюваного. Запропоновано рекомендації, спрямовані на зниження ризику відмови підозрюваного від продовження участі у перевірці показань на місці і від раніше даних показань.
8) Визначені умови, необхідні для прийняття слідчим рішення про проведення перевірки показань на місці. Розглянуто особливості підготовчого етапу до проведення слідчої дії. У роботі підкреслюється значення збирання й аналізу інформації як важливого елементу підготовки до слідчої дії. Останнє пов’язано з її перевірочним характером: вона проводиться для перевірки отриманих показань за допомогою порівняння їх з фактичною обстановкою та іншими даними.
9) Встановлено найбільш ефективні типові тактичні прийоми перевірки показань підозрюваного на місці, визначено їх пізнавальне значення, досліджено психологічний механізм застосування тактичних прийомів. Проведено розмежування між тактичними прийомами й умовами, що забезпечують об’єктивність результатів цієї слідчої дії.
10) Досліджено ситуаційну залежність і обумовленість тактичних прийомів перевірки показань підозрюваного на місці. Здійснено виокремлення типових ситуацій перевірки показань на місці. Причому вирізняються певні групи ситуацій перевірки показань підозрюваного на місці: 1) ситуації, що характеризують неможливість подальшого проведення цієї слідчої дії (а. відмова особи, показання якої перевіряються, від продовження участі у проведенні слідчої дії; б. відмова цієї особи від раніше даних показань під час допиту.); 2) ситуації, що характеризують безпосереднє проведення перевірки показань на місці.
11) Здійснено розробку та запропоновано зміст типових систем тактичних прийомів перевірки показань підозрюваного на місці (система, спрямована на уточнення місця та (або) маршруту, про які йшлося в показаннях; система, спрямована на перевірку поінформованості про обстановку на місці події; система, спрямована на уточнення динаміки події; система, спрямована на уточнення місця можливого виявлення "знарядь злочину").

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянова Т.В. О тактике защиты и социально-психологической характеристике // Актуальні проблеми криміналістики: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Харків, 25-26 верес. 2003 р.).  Х., 2003.  С.70-74.
2. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика: Учебник для вузов / Под ред. Р.С. Белкина. – М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА-М, 2001. – 990 с.
3. Александров А., Белов С. Наводящие вопросы // Законность.  М., 2002.  №2.  С.40-44.
4. Александров Г.Н., Строгович М.С. Неправильная практика // Социалистическая законность. – 1960. – №3. – С.20–27.
5. Аленин Ю. П. Выявление и расследование очагов преступлений: теория и практика: Монография. – Одесса: Юрид. ин-т ОГУ, 1996. – 267 с.
6. Андреев А.А. Проблемы теории и практики проверки и уточнения показаний на месте: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / Уральський юрид. ин-т МВД РФ. – Барнаул, 2004. – 23 с.
7. Андреев И.С., Грамович Г.И., Порубов Н.И. Криминалистика: Учеб. пособие / Под ред. Н.И. Порубова. – Мн.: Выш. шк., 1997.  344 с.
8. Андреева Г.М. Социальная психология. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. – 415 c.
9. Ароцкер Л.Е. Следственный эксперимент в советской криминалистике: Автореф. дис... канд. юрид. наук / ХНИИСЭ им. Н.С. Бокариус.  Х., 1951. – 17 с.
10. Артамонов И.И. Психологический анализ возможностей теории игр в следственной тактике // Вопросы судебной психологии.  Минск: БГУ, 1972.  Вып.2.  С.1633.
11. Артемьев В.А. Страх как обязательный компонент в организации индивидуального поведения // Право і безпека. – 2002. – №2. – С.155-157.
12. Баев О. Я. Основы криминалистики. Курс лекций. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Экзамен, 2003. – 320 с.
13. Баев О. Я. Тактика уголовного преследования и профессиональной защиты от него. Следственная тактика: Научно-практическое пособие. – М.: Экзамен, 2003. – 432 с.
14. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Юридическая психология: Учебник.  Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2001.  640 с.
15. Барабанов П.В. Рефлексивное управление и рефлексивная структура решения в играх двух лиц со строгим соперничеством // Проблема принятия решения.  М.: Мысль, 1976.  С.127-146.
16. Бахин В.П. Задачи криминалистики в современных условиях //Актуальные проблемы уголовного процесса и криминалистики на современном этапе: Межвуз. сб. науч. тр. – Одесса: Одесский ун-т, 1993. – С. 96-103.
17. Бахин В.П., Карпов К.С. Понятие и сущность криминалистической тактики // Современные проблемы криминалистики. Труды Академии управления.  М.: Акад. управления МВД России, 1998.  С.9-19.
18. Бахин В.П. Следственная практика: проблемы изучения и совершенствования: Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12.00.09. – К., 1991. – 36 с.
19. Бахін В.П., Гора І.В., Цимбал П.В. Криміналістика. Курс лекцій. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. – Ч. 1. – 356 с.
20. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. Общая и частные теории. – М.: Юрид. лит., 1987. – 279 с.
21. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. От теории  к практике.  М.: Юрид. лит., 1988.  302 с
22. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. – М.: Мегатрон ХХI, 2000. – 2-е изд. доп. – 334 с.
23. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т. – М.: Юристъ, 1997. – Т.1: Общая теория криминалистики. – 408 с.
24. Белкин Р.С. Курс криминалистики в 3 т. – М.: Юристъ, 1997. – Т. 2: Частные криминалистические теории. – 464 с.
25. Белкин Р.С. Курс криминалистики. В 3 т.  М.: Юристъ, 1997.  Т.3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации.  480с.
26. Белкин Р.С. Курс криминалистики: Учеб. пособие для вузов. – 3-е изд., доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. – 837 с.
27. Белкин Р.С. Общая теория советской криминалистики. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1986. – 281 с.
28. Белкин Р.С. Очерки криминалистической тактики: Учеб. пособие. – Волгоград: ВСШ МВД РФ, 1993. – 200 с.
29. Белкин Р.С. Проверка и уточнение показаний на месте: Лекции. – М.: Изд-во ВШ МВД РСФСР, 1961. – 25 с.
30. Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств. Сущность и методы.  М.: Наука, 1966.  293 с.
31. Белкин Р.С. Теория и практика следственного эксперимента. М.: ВШ МВД СССР, 1959. – 171 с.
32. Белкин Р.С. Эксперимент в следственной, судебной и экспертной практике. – М.: Юрид. лит., 1964. – 223 с.
33. Белкин Р.С. Экспериментальный метод исследования в советском уголовном процессе и криминалистике: Автореф. дисс… д-ра. юрид. наук / Всесоюзный ин-т юрид. наук. – М., 1961. – 40 с.
34. Берназ В.Д. Навідні запитання у діяльності з розкриття та розслідування злочинів / Берназ В.Д., Філюшин В.А. // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: щорічний бюлетень Київського ін.-ту внутр. справ. – К., 2002. – Вип..7. – С.219-223.
35. Біленчук П.Д., Перкін В.І. Тактичні прийоми, тактичні комбінації та тактичні операції в розслідуванні злочинів: Навч. посібник. – К., 1996. – 32 с.
36. Богданов Б.Е. Проверка версий и показаний обвиняемого на предварительном следствии в советском уголовном процессе: Автореф. дисс… канд. юрид. наук / МГУ.  М., 1956.  15 с.
37. Богинский В.Е. Рефлексивное управление при допросе: Учеб. пособие.  Харьков, 1983.  41 с.
38. Богинский В.Е. Система тактических приемов допроса подозреваемого: Автореф. дисс… канд. юрид. наук: 12.00.09 / Харьк. юрид. ин-т.  Харьков, 1980.  17 с.
39. Браун В.А. Процессуальное и криминалистическое исследование сопоставления показаний с фактической обстановкой на месте: Автореф. дисс… канд. юрид. наук / Казахск. гос. ун-т.  Алма-Ата, 1967.  18 с.
40. Быховский И.Е. Процессуальные и тактические вопросы системы следственных действий: Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12.00.08, 12.00.09 / Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности прокуратуры СССР . – М., 1976. – 32 с.
41. Быховский И.Е., Ратинов А.Р. Проверка показаний на месте // Вопросы криминалистики. – М.: Госюриздат, 1962. – №5. - С. 191.
42. Васильев А.Н. Основы следственной тактики: Автореф. дисс... д-ра юрид. наук / Институт государства и права АН СССР.  М.,1960.  31 с.
43. Васильев А.Н. Следственная тактика. – М.: Юрид. лит., 1976. – 33 с.
44. Васильев А.Н. Тактика отдельных следственных действий (Биб-чка следователя). – М.: Юрид. лит., 1981. – 112 с.
45. Васильев А.Н., Степичев С.С. Воспроизведение показаний на месте при расследовании преступлений. М.: Госюриздат, 1959.  43 с.
46. Васильев В.Л. Юридическая психология.  3-е изд.  СПб: Питер, 2000.  624 с.
47. Винберг А.И. Косвенные доказательства в советском уголовном процессе.  М.: Госюриздат, 1956.  218 с.
48. Власенко Н. Проверка показаний на месте // Законность.  М., 2002.  №6.  С.14-17.
49. Власенко Н. Использование результатов проверки показаний на месте в качестве доказательств // Законность.  М., 1999.  №8.  С.31.
50. Власенко Н.В., Степанов В.В. Проверка показаний на месте: процессуальные и тактические аспекты.  Актуальные проблемы криминалистики на современном этапе. Часть 1: Сб. научн. статей / Под ред. З.Д. Еникеева.  Уфа: РИО БашГУ, 2003 .  С.41-44.
51. Волобуев А.Ф. Следственная тактика и ее взаимосвязь с методикой расследования преступлений: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / ХЮИ. – Харьков, 1984. – 14 с.
52. Гавло В.К. О следственной ситуации и методике расследования хищений, совершаемых с участием должностных лиц // Вопросы криминалистической методологии, тактики, методики расследования.  М., 1973.  С.90.
53. Гаврилова Н.И. Влияние внушения на формирование свидетельских показаний: Автореф. дисс… канд. юрид. наук. – М., 1975. – 14 с.
54. Гевко В., Стратонов В. Відтворення обстановки та обставин події: проблемні питання // Право України.  2000.  №4.  С.79-81.
55. Герасимов В.Н. Тактика проверки показаний на месте // Криминалистика: Учебник / Отв. ред. Н.П. Яблоков. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – 708 с.
56. Глазырин Ф.В. Психология следственных действий: Учеб. пособие.  Волгоград: НИиРИО ВСШ МВД СССР, 1983.  136 с.
57. Глазырин Ф.В. Изучение личности обвиняемого и тактика следственных действий.  Свердловск: Изд-во Свердловского юрид. ин-та, 1973.  156 с.
58. Глазырин Ф.В. Криминалистическое изучение личности обвиняемого: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Свердл. юрид. ин-т.  Свердловск, 1973.  35 с.
59. Гончаренко В.Г. Науково-технічні засоби в роботі слідчого. – К.: КГУ, 1972. – 207 с.
60. Гора І. В., Іщенко А.В., Колесник В.А. Криміналістика: Посіб. для підготов. до іспитів / І.В. Гора, А.В. Іщенко, В.А. Колесник. – 2-е вид., допов. та переробл. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2004. – 234 с.
61. Гросс Г. Руководство для судебных следователей как система криминалистики. – Новое изд., перепеч. с изд. 1908 г. – М.: ЛексЭст, 2002. – 1088 с.
62. Грошевий Ю., Карпов Н., Стахівський С. Доказування як об’єкт дослідження у кримінальному процесі і криміналістиці // Право України. – 2000. – №6. – 137-138.
63. Гуковская Н.И. Теория и практика проведения следственного эксперимента на предварительном следствии: Автореф. дис... канд. юрид. наук / Всесоюз. ин-т юрид. наук.  М.,1959.  18 с.
64. Гуковская Н.И. Право суда на производство следственного эксперимента // Сов. юстиция. – М.: Изд-во Минюста и Верхов. суда РСФСР, 1958. – №4. – С.35-37
65. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка: Т.1-4. – М.: Русский язык, 1978. – Т.1. А–З.1978. – 699 с.
66. Денисюк С.Ф. Система тактичних прийомів обшуку: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України. – Харків, 1999. – 18 с.
67. Денисюк С.Ф., Шепитько В.Ю. Обыск в системе следственных действий (Тактико-криминалистический анализ): Научно-практическое пособие.  Х.: Консум, 1999.  160 с.
68. Драпкин Л.Я. Основы криминалистической теории следственных ситуаций: Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12.00.09.  М., 1987.  45 с.
69. Дробиняк М.К. Від Києва до Лєшно інтернаціональним вбивцям – міжнародний суд // Слідча практика України. З досвіду слідчої роботи органів прокуратури.  Харків: КримАрт, 2000. Вип. №2.  С.12-24.
70. Дулов А.В. Судебная психология: Учебник. – Минск: Вышейш. шк., 1975. – 464 с.
71. Дулов А.В. Тактические операции при расследовании преступлений. – Минск, 1979. – 128 с.
72. Дулов А.В., Нестеренко П.Д. Тактика следственных действий.  Минск, 1971.  272 с.
73. Еникеев М.И. Общая и социальная психология: Учебник.  М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА-М, 2002.  624 с.
74. Еникеев М.И. Основы общей и юридической психологии: Учебник.  М.: Юристъ, 1996.  133 с.
75. Еникеев М.И. Юридическая психология: Учебник.  М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999.  517 с.
76. Жогин Н.В., Фаткуллин Ф.Н. Предварительное следствие в советском уголовном процессе. – М., Юрид. лит.,1965.  367 с.
77. Журавель В.А. Допрос потерпевшего и использование его показаний для построения методики расследования отдельных видов преступлений: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / ХЮИ. – Х., 1983. – 17 с.
78. Журавель В.А. К вопросу о правомерности и допустимости тактических приемов допроса // Проблемы госуд. и права: Тем. сб. науч. тр.  К., 1992.  С.131-134.
79. Журавель В.А. Следственная ситуация как объект криминалистического прогнозирования // Вісник Луганського ін-ту внутр. справ МВС України.  1999.  Вип.2.  С.107-113.
80. Журавель В.А. Проблеми теорії та методології криміналістичного прогнозування. – Х.: Право, 1999. – 304 с.
81. Журов М.С. Страх как психологический фактор формирования поведения // Право і безпека. – 2003. – №2/3. – С.202-205.
82. Заяць Д. Перевірка показань на місці // Вісник прокуратури. – 2003. – №8. – С.69-74.
83. Заяць Д.Д. Процесуальне та практичне забезпечення використання відеозапису при проведенні перевірки показань на місці // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – Х., 2002. – Вип.19. – С.54-59.
84. Заяць Д.Д. Ситуаційний підхід до тактики перевірки показань на місці: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. ун-т внутр. справ. – Харків, 2005. – 20 с.
85. Здоровко С.Ф. К вопросу о понятии и признаках тактической операции в криминалистике // Вісник Луганського ін.-ту внутр. справ МВС України. – 2000. – №4. – С.146-151.
86. Здоровко С. Ф. Тактичні операції при розслідуванні вбивств, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України. – Х., 2002. – 19 с.
87. Зеленецкий В.С., Куркин Н.В. Обеспечение безопасности субъектов уголовного процесса. – Харьков: КримАрт, 2000. – 404 с.
88. Зинченко П.И. Непроизвольное запоминание / Под ред. В.П. Зинченко, Б.Г. Мещерякова.  М.: Ин-т практич. психологии, Воронеж: НПО МОДЭК, 1996.  544 с.
89. Зозулинский А.Б. Правовые основы и криминалистические методы исследования места события с целью проверки показаний: Автореф. дис... канд. юрид. наук / Харьковский юрид. ин-т.  Х., 1969. – 20 с.
90. Изучение следователем психологии обвиняемого: Методич. пособие / Под ред. А.Р. Ратинова.  М: ВИ по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1987.  52 с.
91. Казинян Г.С. Процессуальные и тактические основы проверки, оценки использования доказательственной информации, полученной при допросе: Автореф. дис… канд. юрид. наук / Ереван. гос. ун-т.  Ереван, 1983.  25 с.
92. Карнеева Л.М. Процессуальные основания и порядок привлечения к уголовной ответственности в советстком уголовном процессе: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – М., 1955. – 16 с.
93. Карнеева Л.М., Статкус В.Ф. Предъявление обвинения. – М.: Всес. научно-исслед. ин-т МВД СССР, 1973. – 57с.
94. Карнеева Л.М. и др. Тактика допроса на предварительном следствии. – М.: Госюриздат, 1958. – 206 с.
95. Кертэс И. Тактика и психологические основы допроса. – М.: Юрид. лит., 1965. – 164 с.
96. Киршбаум Э.И., Еремеева А.И. Психические состояния. − Владивосток, Изд-во ДВГУ, 1990. –141 с.
97. Клименко Н. И. Криминалистические знания в структуре профессиональной подготовки следователя. – К.: Вища школа, 1990. – 103 с.
98. Князев В.А. О понятии тактической операции //Криминалистика и судебная экспертиза. – К.: Вища школа, 1982. – Вып. 25. – С. 64-68.
99. Колесниченко А.Н., Коновалова В.Е. Криминалистическая характеристика преступлений: Учеб. пособие .  Харьков: Юрид. ин-т, 1985.  93 с.
100. Колесниченко А.Н. Научные и правовые основы расследования отдельных видов преступлений: Автореф. дис... д-ра юрид. наук. – Харьков, 1967. – 30 с.
101. Колесниченко А. Н. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений: Текст лекций. – Х.: ХЮРИ, 1976. – 30 с.
102. Колмаков В.П. Следственный осмотр. – М.: Юрид. лит., 1969. – 196 с.
103. Колмаков В.П. Способы собирания и закрепления судебных доказательств// Соц. законность. – 1955. –№4. – С.34.
104. Колмаков В.П. Тактика производства следственного осмотра и следственного эксперимента. – Харьков, 1956. – 48 с.
105. Кольнер М.И. Из практики следователя.  М., 1971.  63 с.
106. Кольцова В.А. Проблема общения в советской психологии // Тенденции развития психологической науки. – М.: Наука, 1989. – С. 85-86.
107. Комарков В.С. Проблема общения в тактике следственных действий // Вопр. государства и права развитого социалистического общества: Тезисы респуб. научн. конф. 24-26 сентября 1975 г. – Харьков: ХЮИ, 1975. – С.279-280.
108. Комиссаров В. И. Актуальные проблемы следственной тактики: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.09 / ВНИИПП. – М., 1989. – 29 с.
109. Комиссаров В. Предъявление для опознания живых лиц // Законность. – 1994. – №9. – С.30-34.
110. Комиссаров В. И. Теоретические проблемы следственной тактики / Под ред. А. И. Михайлова. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1987. – 156 с.
111. Кондаков И.М. Психология. Иллюстрированный словарь. − СпБ.: прайм-Еврознак; М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003. − 508 с.
112. Коновалова В.Е. Допрос как информационный процесс // Проблемы соц. законности. – №5. – Х.: Вища школа, 1980. – С.126-132.
113. Коновалова В.Е. Допрос: тактика и психология. – Харьков: Консум, 1999. – 157 с.
114. Коновалова В.Е. Правовая психология. – Харьков: Консум, 1997. – 160 с.
115. Коновалова В.Е. Психологические основы проверки показаний на месте // Вопросы государства и права развитого социалистического общества. Тезисы республиканской научной конференции 24–26 сентября 1975 г. – Харьков: Харьковский юрид. ин-т, 1975. – С.269-271.
116. Коновалова В.Е. Психология в расследовании преступлений.  Харьков: Вища школа, 1978.  143 с.
117. Коновалова В.Е. Организационные и психологические основы деятельности следователя.  Киев: РИО МВД УССР, 1973.  122 c.
118. Коновалова В.Е. Теоретические проблемы следственной тактики (Познавательная функция логики и психологии в следственной тактике): Автореф. дис… д-ра юрид. наук / Харьковский юрид. ин-т.  Х., 1966.  30 с.
119. Коновалова В.Е., Сербулов А.М. Следственная тактика: принципы и функции.  Киев: РИО МВД УССР, 1983.  132 с.
120. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Криминалистическая тактика: теории и тенденции: Учеб пособие.  Харьков: Гриф, 1997.  255 с.
121. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Обыск: тактика и психология: Учеб. пособие.  Харьков: Гриф, 1997.  80 с.
122. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Основы юридической психологии: Учебник.  Харьков: Одиссей, 2005.  352 с.
123. Коновалова В.О. Проблеми логіки і психології у слідчій тактиці. – Харків: вид-во ХДУ, 1965. – 138 с..
124. Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. – К.: Концерн "Видавничій дім "Ін Юре", 2004. – 424 с
125. Кордуэл М. Психология. А-Я: Словарь-справочник / Пер. с англ. К.С. Ткаченко. – М.:.ФАИР-ПРЕСС, 1999. – 448 с.
126. Корж В., Заяць Д. Перевірка показань на місці: криміналістична сутність, поняття та законодавче визначення // Підприємництво, господарство і право.  2003.  №9.  С.135-137.
127. Костицкий М.В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы.  Киев: Вища школа, 1990.  257 с.
128. Коченов М.И., Ефимова Н.И., Кривошеев А.С., Ситковская О.Д. Изучение следователем психологии обвиняемого: Метод. пособие.  М.: Изд-во ВИПИПИРМПП Прокуратуры СССР, 1987.  52 с.
129. Краткий психологический словарь / Под ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского.  М.: Политиздат, 1985.  431 с.
130. Криминалистика. Криминалистическая тактика и методика расследования преступлений: Учебник / Под ред. В.Ю.Шепитько. – Харьков: Одиссей, 2001. – 528 с.
131. Криминалистика: Учебник / И.Ф. Герасимов, Л.Я. Драпкин, Е.П. Ищенко и др. / Под ред. И.Ф. Герасимова, Л.Я. Драпкина.  М.: Высш. шк., 1994.  528 с.
132. Криминалистика: Учебник / И.Ф. Герасимов, Л.Я. Драпкин, Е.П. Ищенко и др. / Под ред. И.Ф. Герасимова, Л.Я. Драпкина.  2-е изд., прераб. и доп. – М.: Высш. шк., 2000.  672 с.
133. Криминалистика: Учебник / Отв ред. Н.П. Яблоков.  2-е изд., перераб. и доп.  М.: Юристъ, 2002.  718 с.
134. Криминалистика: Учебник / Отв. ред. Н.П. Яблоков. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – 708 с.
135. Криминалистика: Учебник / Под ред. А.Г. Филиппова. – М.: Юриспруденция. – 2000. – 352 с.
136. Криминалистика: Учебник / Под ред. В.А. Образцова. – М. Юрист, 1995.– 591 с.
137. Криминалистика: Учебник / Под ред. Е.П. Ищенко. – М.: Юристъ, 2000. – 751 с.
138. Криминалистика: Учебник / Под ред. И.Ф. Крылова, А.И. Бастрыкина. – М.: Дело, 2001. – 800 с.
139. Криминалистика: Учебник / Под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова. – М.: Юрид. лит., 1984. – 543 с.
140. Криминалистика: Учебник / Под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова. – М.: Юрид. лит., 1993. – 592 с.
141. Криминалистика: Учебник. 2-е изд.перераб. и доп. / Под ред. В.А. Образцова. – М. Юрист, 1999. – 735 с.
142. Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів: Підручник /За ред. В.Ю. Шепітька. – Харків: Право, 1998. – 376 с.
143. Криміналістика: Навч. посібник / За ред. В.Г. Гончаренка і Є.М. Мойсеєва.  К.: Юрінком Інтер, 2001.  368 с.
144. Криміналістика: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / Кол. авторів: Глібко В.М., Дудніков А.Л., Журавель В.А. та ін. / За ред. В.Ю. Шепітька. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2001. – 684 с.
145. Криміналістика: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / Кол. авторів: Глібко В.М., Дудніков А.Л., Журавель В.А. та ін. / За ред. В.Ю. Шепітька. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. – 728 с.
146. Кримінальне судочинство в Україні: законодавство та практика застосування: Навч. посібник / За станом на 1 жовтня 2001 р. – Х.: Консум, 2001. – 712 с.
147. Кримінальний процес України /За ред. Ю.М. Грошевого, В.М. Хотенця. – Харків: Право, 2000. – 496 с.
148. Кримінально-процесуальний кодекс України (із змінами і доп. станом на 15 вересня 2001 р.). – Харків: Гриф, 2001. – 320 с.
149. Кримінально-процесуальний кодекс України (проект). – Закон і бізнес. – 2004. – №37-42.
150. Крылов И.Ф. Криминалистическое учение о следах: Монография. – Л.: ЛГУ, 1975. – 188 с.
151. Куванов В.В. Реконструкция при расследовании преступлений.  Караганда: НИ и РИО Карагандинской ВШ МВД СССР, 1978. – 64 с.
152. Кузьмичев В.С. Научные основы и практика реализации принципа внезапности в следственной деятельности: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Киевская ВШ МВД СССР. – К., 1986. – 18 с.
153. Кузьмичев В. С. Теория и практика следственной деятельности: Монография. – К.: НВТ "Правник", 1997. – 246 с.
154. Кузьмічов В. С. З історії розвитку знання про криміналістичні засоби і методи слідчої діяльності // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. – 1996. – №1. – С.65-71.
155. Кузьмічов В.С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч. посібник /За заг. ред. В.Г.Гончаренка та Є.М.Моїсеєва. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 368 с.
156. Кучинский Г.М. Диалог в процессе совместного решения мыслительных задач. – В кн.: Проблема общения в психологии / Отв. ред.. Б.Ф. Ломов. – М.: Наука, 1981. – 280 с.
157. Ларин А. М. Проблемы расследования в советском уголовном процессе: Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 715, 717 / Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности. – М., 1970. – 32 с.
158. Ларин А. М. Расследование по уголовному делу. Планирование, организация. – М.: Юрид. лит., 1970. – 224 с.
159. Леви А.А., Цыпарский Я.Г. Применение метода реконструкции при расследовании преступления. / Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности – М.: 1975. – 49 с.
160. Левитов Н.Д. О психических состояниях человека. − М.: Просвещение, 1964. – 344 с.
161. Леонтьев А.А., Шахнарович А.М., Батов В.И. Речь в криминалистике и судебной психологии. – М.: Главн. ред. вост. лит-ры изд-ва Наука, 1977. – 62 с.
162. Лозова С.М. Застосування психологічного впливу на очній ставці // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ – Х., 2001. – Вип.16. – С.53-57.
163. Лузгин И.М. Реконструкция в расследовании преступлений. – Волгоград: НИиРИО ВСШ МВД СССР, 1981. – 59 с.
164. Лузгин И.М. Моделирование при расследовании преступлений. – М.: Юрид. лит., 1981. – 152 с.
165. Лузгин И.М. Расследование как процесс познания. Учеб. пособие. – М.: НИ и РИО ВШ МВД СССР, 1969. – 177 с.
166. Лукашевич В.Г. Основы теории профессионального общения следователя: Автореф. дис… д-ра .юрид .наук: 12.00.09 / Киевский ун-т им. Т.Г. Шевченко. – К., 1993. – 44 с.
167. Лукашевич В.Г. Тактика общения следователя с участниками отдельных следственных действий (допрос, очная ставка, предъявление для опознания, проверка показаний на месте): Учеб. пособие. – Киев: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1989 – 88 с.
168. Лукашевич В.Г. Криминалистическая теория общения: постановка проблемы, методика исследования, перспективы использования. – К., Укр. акад. внутренних дел, 1993.  194 с.
169. Лурия А.Р. Психология в определении следов преступления // Научное слово. – 1928. – №3. – С.82-84.
170. Луцик А. Межі психологічного впливу на допитах // Вісник прокуратури. – 2002. – №3. – С.93-95.
171. Маляренко В. Т. Кримінальний процес України: Стан та перспективи розвитку: Вибрані наук. пр.: Навч. посібник. – К.: Видавничий дім "Ін юре", 2004. – 600 с.
172. Маляренко В. Т. Про досудове слідство, його недоліки і реформу // Вісник Верховного Суду України. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. – № 8 (48). – С. 2-5.
173. Маляренко В. Т. Реформування кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Теорія, історія і практика: Монографія. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. – 544 с.
174. Маслов А.Г. Проверка показаний обвиняемого на предварительном следствии: Автореф. дисс… канд. юрид. наук: 12.00.09 / Казанский гос. университет.  Казань, 1984.  17 с.
175. Милорадова Н.Э. Правовые основы использования методов психологического воздействия // Право і безпека.– 2003. – №2/1. – С.173-176.
176. Милорадова Н.Э. Принципы классификации методов психологического воздействия в правоохранительной деятельности // Право і безпека.– 2003. – №2/3. – С.209-211.
177. Митрохина З.И. Использование данных психологии при производстве допроса: Учеб. пособие.  К.: УМК ВО, 1990.  52 с.
178. Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан: Науч.-практич. издание. – К.: Юринком Интер, 1999. – 448 с.
179. Настольна книга слідчого: Наук.-практ видання для слідчих і дізнавачів / Панов М.І., Шепітько В.Ю., Коновалова В.О. та ін.  К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2003.  720 с.
180. Настольная книга следователя / Под ред. П.И. Тарасова-Родионова, С.Я. Розенблита. – М.: Гос. изд-во юр. лит., 1949. – 880 с.
181. Образцов В., Богомолова С. Проверка правдивости показаний // Законность.  М., 2002.  №9.  С.29-32.
182. Образцов В.А., Танасевич В.Г. Понятие и криминалистической значение следственной ситуации // Сов. гос. и право, 1979.  №8.  С.109115.
183. Общая психология: Учебник / Под ред. А.В. Петровского.  3-е изд., перераб. и доп.  М., Просвещение, 1986.  464 с.
184. Ожегов С.И. Словарь русского языка. М.: Русский. язык, 1984. – 797 с.
185. Орлов Ю. Проверка показаний на месте // Законность. – 2004 . – №2. – С.21-22.
186. Панов Н.И., Шепитько В.Ю. Рефлексивное управление при допросе // Юридический вестник.  Одесса: Астропринт, 1999.  №4.  С.96-98.
187. Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории. – М.: Мысль, 1971. – 351 с.
188. Пиз А. Язык телодвижений. Как читать мысли других людей по их жестам / Пер. с англ. Т. Новикова. – М: ЭКСМО-Пресс, 2000. – 267 с.
189. Прикладная юридическая психология / Под ред. Столяренко А.М..  М.: Юнити-Дана, 2001.  639с.
190. Порубов Н. И. Научные основы допроса на предварительном следствии. – 3-е изд., перераб. – Минск: Вышэйшая школа, 1978. –176 с.
191. Психические состояния человека, их классификация и диагностика: Пособ. для студ. и учителей / Ю.Е. Сосновикова . − Горький: Изд-во Горьк. пед. ин-та, 1975. – 118 с.
192. Психология. Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского.  2-е изд., испр. и доп.  М.: Политиздат, 1990.  494 с.
193. Ратинов А.Р. Судебная психология для следователей. – М.: НИ и РИО ВШ МООП СССР, 1967. – 289 с.
194. Ратинов А.Р. Теория рефлексивных игр в приложении к следственной практике // Правовая кибернетика.  М., 1970.  С.185197.
195. Ратинов А.Р., Гаврилова Н.И. Логико-психологическая структура лжи и ошибки в свидетельских показаниях // Вопросы борьбы с преступностью. - 1982.  Вып. 37.  С. 44-57.
196. Ратинов А.Р., Ефимова Н.И. Психология допроса обвиняемого: Метод. пособие. – М.:ВНИИ проблем укрепления законности и правопорядка, 1988. – 114 с.
197. Ратинов А.Р., Ефремова Г.Х Психологическая защита и самооправдание в генезисе преступного поведения // Личность преступника как объект психологического исследования.  М.: Изд-во ВИПИПИРМПП Прокуратуры СССР, 1979.  178 с.
198. Розанова Т.В. О непроизвольном запоминании различных компонентов ситуации в зависимости от их роли в деятельности (к проблеме непроизвольного запоминания) // Вопр. психологии.  М., 1959.  №4.  С.114.
199. Розенблит С.Я. Выше мастерство расследования убийств и разбойных нападений // Следственная практика. - М., Юриздат.,1955.  Вып.22. – 212 с.
200. Романов В.В. Юридическая психология: Учебник. – М.: Юристъ, 1998. – 488 с.
201. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии.  СПб.: Питер, 2002.  720 с.
202. Руководство для следователей / Под ред. Н.А. Селиванова, В.А. Снеткова.  М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА-М, 1997.  732 с.
203. Руководство по расследованию преступлений: Научн.-практическое пособие / А.В. Гриненко, Т.В. Каткова, Г.К. Кожевников и др.  Х.: Консум, 2001.  608 с.
204. Салтевский М.В., Лукашевич В.Г. Проблемы классификации источников информации и следственных действий в криминалистической тактике // Криминалистика и суд. экспертиза. – Вып.29. – Киев: Вища школа, 1984. – С.29-34.
205. Салтєвський М.В. Проблеми спілкування в криміналістичній тактиці // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – №3. – С.101-113.
206. Системи тактичних прийомів допиту. Роздавальний матеріал до практичних занять студентів з курсів "Криміналістика" і "Психологія" / Упоряд. В.Е. Коновалова, В.Ю. Шепітько.  Харків: УЮА, 1994.  16 с.
207. Следственные действия (процессуальная характеристика, тактические и психологические особенности)/ А.К. Гаврилов, Ф.В. Глазырин, С.П. Ефимичев и др. : Учеб. пособие. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1984. – 240 с.
208. Слідча практика України // Із досвіду слідчої роботи органів прокуратури. – К.: КримАрт, 1998. – Вип. №1. – С. 20-33.
209. Слідча практика України.  Харків: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2003.  Вип. №3.  156 с.
210. Слостін В.М. Розкриття умисних вбивств з використанням інформації з телефонних мереж // Слідча практика України.  Харків: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2003.  Вип. №3.  С.74-79.
211. Смирнов А.А. Психология запоминания.  М.-Л.: Изд-во Акад. пед. наук РСФСР, 1948.  328 с.
212. Советская криминалистика.  М.: Юрид. лит., 1979.
213. Соковнин В.М. О природе человеческого общения. – Фрунзе: Мектеп, 1974. – 146 с.
214. Соя-Серко Л.А. Проверка показаний на месте: Метод. пособие. – М.: Изд-во ВИПИПИРМПП Прокуратуры СССР, 1966.  91 с.
215. Степанов В.В. Правовая природа и направления совершенствования проверки показаний на месте // Государство и право.  2001.  №12.  С.74-80.
216. Степичев С.С. Выезд на место как тактический прием проверки доказательств // Социалистическая законность. – 1955. – №12. – С.29.
217. Стратонов В.М. Відтворення обстановки і обставин події як метод пізнання під час розслідування злочинів: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України. – Х., 2001. – 16 с.
218. Стратонов В.М. Пізнавальні можливості перевірки показань та слідчого експерименту // Вісник Запорізького юридичного інституту. – Запоріжжя: Вид-во Запорізького юрид. ін-ту МВС України, 2000 р. – №2. – С. 192-193.
219. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. – М.: Наука, 1968. – Т.1. – 470 с.
220. Теория доказательств в советском уголовном процессе. Часть общая. – М.: Юрид. лит., 1966. – 583 с.
221. Теория доказательств в советском уголовном процессе. Часть особенная. – М.: Юрид. лит., 1967. – 415 с.
222. Терзиев Н.В. Некоторые вопросы следственного осмотра места преступления: Учеб. пособие / Под ред. С.П. Митричева.  М., 1955.  62 с.
223. Тертышник В.М., Слинько С.В. Теория доказательств: Учеб. издание. – Харьков: Арсис, 1998. – 256 с.
224. Тимошенко П.Ю. Тактические и технические аспекты обнаружения и использования идеальных отображений в криминалистике: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – К., 1988. – 29 с.
225. Тищенко В. В. Корыстно-насильственные преступления: криминалистический анализ: Монография. – Одесса: Ю